Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39464 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39464 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2012-12-17T19:36:27Z 2012-12-17T19:36:27Z 2012 Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39464 Публікація та примітки Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар і примітки до нього Олександра Дубини. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Мовою документів Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) |
| spellingShingle |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) Мовою документів |
| title_short |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) |
| title_full |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) |
| title_fullStr |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) |
| title_full_unstemmed |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) |
| title_sort |
невідомі листи пилипа орлика з регіонального державного архіву м. лунд (швеція) |
| topic |
Мовою документів |
| topic_facet |
Мовою документів |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39464 |
| citation_txt |
Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 47-56. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-25T03:31:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T03:31:40Z |
| _version_ |
1850505187833151488 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 47
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
НЕВІДОМІ ЛИСТИ ПИЛИПА ОРЛИКА
З РЕГІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ
м. ЛУНД (ШВЕЦІЯ)
(Публікація та примітки Хокана Хенрікссона,
переклад з латинської Ольги Циганок,
коментар і примітки до нього Олександра Дубини)
Нещодавно, досліджуючи фонди Регіонального державного архіву в місті Лунд,
автор даної публікації натрапив на теку, яка містить приблизно 15 листів українсько-
го гетьмана в екзилі Пилипа Орлика, написаних у перші роки його перебування у
Швеції (до переїзду в Стокгольм 1719 року).
У процесі підготовки цих листів до публікації автор уточнив дату прибуття Пи-
липа Орлика і його супутників до Швеції. Згідно з повідомленням поштмейстера
м. Істад (провінція Сконе) Улафа Мурмана до Державної канцелярії в Стокгольмі
від 30 листопада 1715 р., 27 листопада того року1 до Істада зі Штральзунда на галіоті
прибув «польський фельдмаршал Орлик з почтом у 40 чоловік і оселився у місті»2.
Слід зазначити, що це – не єдиний випадок, коли у шведських джерелах Пилипа
Орлика називають маршалом або прирівнюють до нього. Так, у переліку осіб, від
яких надійшла кореспонденція до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе
в Мальме в 1716 році, він значиться як «Козацький Найвищий польовий командир»
(«Cossakisk Feltherre»)3. У континентальній Європі шведське слово «feltherre» пере-
кладали як «маршал». Слід зауважити, що у шведських документах так інколи назива-
ли Мазепу. Отже, у Швеції в українському гетьмані бачили видатного воєначальника.
До добірки документів, які публікуються нижче, увійшли такі:
Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе від 6
грудня 1715 р.; цей лист, відправлений з Істада, є першим листом, написаним геть-
маном власне на шведській землі. В ньому Орлик висловлює свою пошану і подяку
за прийом генерал-губернатору провінції Сконе, а також побажання оселитися в
Крістіанстаді. (І);
Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе від
29 грудня 1715 р.; в ньому гетьман дякує генерал-губернатору за забезпечення його
переїзду до Крістіанстада. Датування цього листа дозволяє встановити термін пере-
бування Орлика в Істаді: приблизно місяць (27 листопада він прибув до Істада, а 29
грудня вже пише листа з Крістіанстада; з огляду на те, що Орлик був дуже акуратним
у своєму листуванні, можна припустити, що цього листа він написав не пізніше, ніж
через 2-3 дні після прибуття до нового місця проживання). (ІІ);
Написана німецькою мовою Специфікація, яку Орлик додав до свого листа від 29
грудня 1715 року. В ній перелічені всі супроводжуючі його особи: 20 чоловік – члени
його родини та прислуга, інші – козацька старшина й офіцери зі слугами; усього – 37
чоловік. (ІІ-А);
Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе від 16
січня 1716 р. з проханням про надання матеріальної допомоги. (ІІІ);
Лист генерал-губернатора Померанії Йохана Августа Мейерфельдта4 до Пилипа
Орлика від 13 січня 1716 р. з повідомленням про необхідність отримання відповід-
ного розпорядження для надання допомоги у тисячу талерів срібними монетами;
цього листа гетьман переслав як додаток до свого листа генерал-губернаторові від
16 січня 1716 року. (ІІІ-А);
48 Сіверянський літопис
Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе від 13 грудня
1718 року. Цей лист, написаний після загибелі Карла ХІІ, був адресований, очевидно, ге-
нерал-губернатору, маючи при цьому на оці, що він буде переданий сестрі короля Ульріці
Елеонорі, яка успадкувала шведський трон. Таким чином, лист, що публікується, фактично
має два адресати – прямого (високопосадовця) і непрямого (королеву).
Листи Пилипа Орлика написані ним власноруч вишуканою латиною і калігра-
фічним почерком. Автора Специфікації, поданої німецькою мовою, на даний момент
встановити не вдалося. Що ж стосується листа графа Мейєрфельта до Пилипа Орли-
ка, то він написаний кимось з його помічників, але про його автентичність свідчить
підпис, зроблений Мейерфельтом власноруч.
Отже, читаємо:
І. Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе в
Мальме. Істад, 6 грудня 1715 року5.
[Отримано] в Мальме, 7 грудня 1715р.
Найясніший і Найкращий Пане!
Лист Вашої Ексцеленції, писаний 5 [числа] цього [місяця] у Мальме, я отримав
6 [числа] цього самого [місяця], у зв’язку з чим висловлюю [Вам] всю свою належну
повагу; з нього я довідався про прихильність до мене Вашої Ексцеленції, чиї дари
найбільш явні докази, цілком достатньо [її] мені привселюдно проявили і зв’язали
вдячну душу мою вічними путами боргового зобов’язання до усіх, які б вони не були,
послуг; я тільки клопочуся, щоб використати нагоду і засвідчити пошану Вашій
Ексцеленції, з усією вдячністю відплатити Вашій Ексцеленції за милість і щирість.
Що стосується місцеперебування мого табору, це залежить від волі, настрою і
розпорядження Вашої Ексцеленції, в якому я […] будучи товаришем по нещастю,
не сумніваюся. Зручними були би зимові квартири в сільській місцевості [що зу-
мовлено потребою] великої кількості дров, а можливо, може виникнути нестача […]
риби на пісні дні й іншого необхідного. До того ж, якщо буде завгодно Вашій Екс-
целенції призначити мені місцеперебування в Крістіанстаді, вирушу туди з усіма
своїми супутниками за бажанням і розпорядженням Вашої Ексцеленції. Шляхетна
пані Софі д’Оріньї6 не хоче з нами розлучатися і найпокірніше молить, щоб з ласки
Вашої Ексцеленції могла залишитися разом з нами. Про моє оточення Ваша Ексце-
ленція довідається від того, хто доставить цей [лист], пояснить Вашій Ексцеленції
специфікацію. В [усьому] іншому ввіряю себе ласці, прихильності, милості й захисту
Вашої Ексцеленції і залишаюся сповнений пошани і поваги до Вашої Ексцеленції
Найпокірніший і найвідданіший Слуга
Пилип Орлик, Вождь
Істад, 6 грудня 1715 р.
ІІ. Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе в
Мальме. Крістіанстад, 29 грудня 1715 року7.
Найясніший і Найкращий Пане!
Доки буду мати честь привітати особисто Вашу Ексцеленцію з Новим роком,
тепер за допомогою пера вітаю зі святом Різдва Христового і щиросердно благаю,
щоб молитвами Вашої Ексцеленції відродилося все найкраще і щасливе. Під час
підготовки до мого від’їзду з Істада забезпечила мене Ваша Ексцеленція [усім необ-
хідним], турбуючись і даючи притулок у тому самому Істаді, перед приходом моїм
до Святої Королівської Величності, Пана мого найласкавішого.
Отже, молю, щоб те забезпечення дало свій результат в особливому настрої Вашої
Ексцеленції, чого я дуже пристрасно бажаю, залишаючись навіки
Вашої Ексцеленції
Сліпо відданий і дуже покірний Слуга
Пилип Орлик
Крістіанстад, 29 грудня 1715 р.
Сіверянський літопис 49
ІІ-А. Специфікація Його Ексцеленції фельдмаршала
Пилипа Орлика і його повного почту8
Його Ексцеленція з родиною та слугами . . . . . . . . . 20
Пані дружина підполковника Дюрінга . . . . . . . . . . . 39
Генеральний суддя [Клим] Довгополий . . . . . . . . . . 110
Генерал-ад’ютант [Іван] Мирович . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Генерал-ад’ютант [Григорій] Герцик . . . . . . . . . . . . . . 1
Генеральний хорунжий [Іван] Герцик . . . . . . . . . . . . 1
Бунчужний [Афанасій Герцик]. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
Булавничий [Федір Нахимовський]. . . . . . . . . . . . . . 113
Пани офіцери зі слугами. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Усього . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3714
ІІІ. Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе в
Мальме. Крістіанстад, 16 січня 1716 р.15
[Отримано] в Мальме, 18 січня 1716
Монсеньйор!
Позаяк мені не судилася честь привітати Вашу Ексцеленцію з Новим роком
в Істаді, я листом як виразником мого почуття відшкодовую втрату і разом з тим
щиросердечно бажаю, щоб щасливим плином Нового року повернулася і воскресла
не тільки сила і бездоганність минулої юності, щоб виконати і витримати важкі
державні обов’язки, але і щоб усе те, що впало, піднялося, дало гарні результати і
щасливо завершилося.
Лист Найяснішого і Найвеличнішого Графа Мейєрфельдта, адресований Вашій
Ексцеленції і приєднаний до мого, відправляю Вашій Ексцеленції у вкладиші, тому що
він так само сповнений великої […] пошани, і разом з тим молю, щоб Ваша Ексцеленція
не відмовилася якомога швидше допомогти моїй нужді та скрутному матеріальному
становищі, які мене діймають і мучать у теперішньому стані, однак [їх неважко було]
передбачити, тому що без грошей уже повністю […] неможливо іноземцям жити на
чужій землі, у якій Покровителем мені є Ваша Ексцеленція, якого я з особливою […]
і милістю, з усілякою покірністю […] і постійною пошаною залишаюся
ВАШОЇ ВИСОКОСТІ
найпокірніший і найнижчий
Слуга
Крістіанстад, 16 січня 1716 р. ПИЛИП ОРЛИК
ІІІ-А. Лист Йохана Августа Мейєрфельдта Пилипу Орлику.
Істад, 13 січня 1716 р.16
[Отримано] в Мальме, 18 січня 1716
Найясніший Пане Вождь
З листа найяснішої Вашої Ексцеленції, написаного до мене 11 дня цього місяця,
я багато в чому зрозумів висловлені в ньому побажання. Отже, як я зможу наочно
показати якесь свідчення відносно бажання Найяснішої Вашої Ексцеленції щодо моїх
статків, прихильний тон доданого [Вами] листа від Пана Губернатора Буреншельда17,
додає впевненості, [що Ви] знову отримаєте тисячу талерів срібними монетами і
переконаєтеся, що я повсякчас буду.
Найяснішої Ексцеленції Вашої
найпокірніший Слуга
Істад, 13 січня 1716 р. Й. А. Мейєрфельдт
50 Сіверянський літопис
IV. Лист Пилипа Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе18
в Мальме. Крістіанстад, 13 грудня 1718 р.19
[Отримано] в Мальме, 15 грудня 1718 р.
Найясніший і Найкращий Пане, Пане і Патроне найлюб’язніший!
Не чорнилом, а чорним духом виводжу ці сумні рядки до Вашої Ексцеленції. Я
писав би слізьми, якби не знав, що ніщо не висихає швидше, ніж сльоза. Відвертав
би скорботу Вашої Ексцеленції утішанням, одначе як можу я, заглиблений в сльози
і плачі та пригнічений безмірними муками зраненого серця, утішити Вашу Екс-
целенцію, якщо я сам безутішний. Знаю, що Ваша Ексцеленція гірко оплакує таку
жахливу, таку сумну, таку злощасну долю Найяснішого Короля Отця, Отця Свого,
найблагороднішого ж Пана, однак мене більше мучить і душить такий жахливий біль,
бо я іноземець на чужій землі, який втратив усю владу, усю надію, усю розсудливість
і підтримку, а також усю розраду й залишився без опори. З-за того, що з усіх боків
оточений стражданнями, мене так мучить злощасна доля дуже ласкавого мого По-
кровителя, роздирає груди і єство моє, ледве не доводить мене до божевілля, ось чому
безмірні та нескінченні зойки, плачі та невтішні голосіння моєї Сім’ї проникають аж до
моїх кісток, в саму глиб, тому стають перед очима сумні думки, куди піду з дружиною
і вісьмома дорогими дітьми, відчай охоплює тремтячу душу, щоб або мене не вигнали
з цієї землі, і тоді я буду жити, випрошуючи допомогу, або щоб мене не передали […]
ворогам, хоч цього я не заслужив з-за моєї бездоганної вірності по відношенню до
Найблаженнійшого Короля, яка мене і поставила у безпорадне становище, і позба-
вила усяких благ в Україні, і навіть в Туреччині, грошей, коштовностей, помешкання
і срібних побутових речей, мало того, ледве не позбавила життя і честі під час Бен-
дерського перевороту, коли на Найяснішого Короля напали внаслідок злочинного і
скаженого задуму Турки й Татари, і коли Хан запитав мене через посланців його, на
чиїй я стороні, коли я прилюдно відповів, що клятвено відданий заступництву Святої
Королівської Величності, тоді роздратований Хан пригрозив знести мою голову і
полонити мою сім’ю, і він би здійснив свої погрози, якби його Син, Султан Калга, та
інші кримські чільники не протидіяли його намірам, і Пан Сапєга не став напроти
Хана у мій захист. Нарешті ця та інша моя вірність, віддана Найблаженнійшому
Королю, вирвала з моїх рук такі значні статки, які мені пропонувала Оттоманська
Порта, володіти майже всією Україною, і це володіння було б можливим, якби через
Пана Комісара Сольдана20 [посланого] з дорученням святої Королівської Величності
[я не змушений був] повернути до [міста] Баба, вже коли я був у дорозі, і я отримав
Королівський наказ не йти в Константинополь. І хоч той мій відхід спричинив і мир
з Московітами, і те, що їм залишилася у володіння Україна, що лежить по цю сторо-
ну21, однак силою зброї біля [річки] Прут від них була звільнена Україна, що лежить
по цю сторону, [яку] мені запропонувала Порта і своїм Привілеєм, що зараз у мене в
руках, [це] підтвердила, проте усе це я поставив нижче Королівської волі, хоч після
того та сама Порта поступилася Полякам силою Константинопольських Пактів22, я
ж забезпечений такою підтримкою, такими королівськими милостями на словах і
письмово, пішов, приховуючи свої сліди, зі своєю Сім’єю і з деякими офіцерами від
сходу аж до цих північних земель, де тепер осиротілий без мого найласкавішого По-
кровителя і покинутий, скористаюся цим Євангельським текстом:
«Ось усе ми покинули та й пішли за Тобою слідом, що ж нам буде за це?»23. Таким
чином, будучи між молотом і ковадлом теперішніх моїх нещасть і перебуваючи між
надією і страхом не в якомусь іншому місці, а при Вашій Ексцеленції, шукаю не іншого
притулку, а Вашу Ексцеленцію. Знаю, що все це розповідаю не тому, хто не знає, а
найкраще з усіх обізнаному і проінформованому, бо Ваша Ексцеленція все це бачив
і мав перед очима. Отже, будь кращим за Отця, будь кращим за Покровителя, будь
кращим за Патрона, учись тепер приходити на допомогу бідним, тих, хто упродовж
багатьох років були під його захистом, щоб Ти захотів підтримати [їх] своєю милістю і
благодійництвом. Удостоїть Ваша Ексцеленція із вродженої доброти, з Християнсько-
го співчуття, з великого милосердя по відношенню до чужинців і з любові до ближ-
Сіверянський літопис 51
нього підняти мої впалі надії,
занедбану долю мою втримати
від вічного нещастя, і живими
барвами [виразити] вірність
мою неослабну по відношенню
до Святої Королівської Велич-
ності, яку виявив з небезпекою
для життя і честі, представити
й засвідчити її Найяснішій
Спадкоємній Володарці Швеції
і Найяснішому Спадкоємному
Чільнику Ганзи та іншим, кому
буде завгодно Вашій Ексцелен-
ції, щоб не відмовилися про-
довжувати і зміцнювати даний
мені Святою Королівською
Милістю захист і найласкавіше
забезпечення. Вчора я поштою
більш детально написав до Їх
Світлостей, Панів мені най-
ласкавіших, про все це, що тут
коротко відновлюю у пам’яті
Вашої Ексцеленції, залиша-
ється тільки, щоб Ваша Екс-
целенція на доданих писаннях
найдієвішим своїм письмовим
поручництвом засвідчила мою
вірність. Порятує Ваша Ексце-
ленція цією милостивою дією мою дуже нещасну дружину, якій слід горювати і бути
у відчаї, від […] смерті, мені ж і найнещасливішій Сім’ї моїй дасть надію на краще і
очікування, що справді будемо мати багату винагороду у Бога.
Нарешті те, з-за чого я змушений і спонуканий потурбувати Вашу Ексцеленцію.
З Паном Кортемейєром24 я уклав договір, засвідчений підписами з обох сторін та
узаконений, що він мені в рахунок виділених Королівських грошей дає і харчі, і одяг
поквартально, а по закінченні з Королівського Комісаріату отримає відшкодування за
моє постачання. Я був зобов’язаний виплатити йому борги, внаслідок чого знову отри-
мав сам у Стокгольмі від Королівських Депутатів свої виділені у цьому призначенні
гроші, і так упродовж цілого року, кожних три місяці, дотримувався цієї укладеної
між мною і ним угоди, однак зараз, у теперішньому нещасті, його Сім’я і Довірені
особи вже в останній місяць цього нещасливого і сповненого біди року, відмовляються
і не погоджуються видати мені гроші та інше необхідне з крамниці, які мають бути
виплачені в [рахунок] майбутнього призначення, другої домовленості, у три місяці,
які починаються від нового року, не маючи на це надії, від цієї зневіри і Пан Ведуар25
вагається, інший мій Кредитор, а особливо Сім’я і Довірені особи Пана Кортемейєра
бояться за його відсутності продовжити до кінця року виплату мого передбаченого
утримання і вимагають у своє виправдання у цій справі, щоб я добився Письмового
поручництва Вашої Ексцеленції, покладаючись на яке, вони дадуть мені гроші, які
слід надати, якими слід забезпечити, на прожиття, в силу [згоди] Вашої Ексцеленції
[на] призначення. Отже, уклінно прошу найпокірніше і обливаючись слізьми [разом]
з моєю сім’єю, щоб Ваша Ексцеленція змилостивилася найласкавіше надати своє по-
ручництво за нас нещасних Сім’ї Пана Кортемйеєра, щоб ми, вражені найпекучішим
болем, відчуваючи нестачу […], і пригнічені великими злиднями, і придушені голодом
з відчаю не позбулися нещасного [нашого] життя. Я написав також у вчорашньому
листі до Найяснішого Чільника Стокгольма Пана мого найласкавішого уклінно
Остання сторінка листа Пилипа Орлика
від 13 грудня 1718 р. з особистим
підписом гетьмана.
52 Сіверянський літопис
благаючи, прохаючи підтвердження призначення мені […] Королем забезпечення,
а цим благальним листом Найсмиренніше прошу, щоб Ваша Ексцеленція удостоїла
свого поручництва і залишаюся з вічною пошаною
ВАШОЇ ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ
Моя дружина у відчаї Вашій Ексцеленції та Найяснішій
дружині зі мною допише [вирази] найсмиреннішої
поваги.
Найнижчий слуга
Крістіанстад, 13 грудня 1718 р. Пилип Орлик
P.S. На втішання болю […], щоб позбутися дуже великого відчаю, найсмиренніше
прошу наймилостивішої відповіді Вашої Ексцеленції на цей лист, щоб надіятися
у цьому моєму нещасному становищі на [Ваше] поручництво Пану Кортемейєру,
слізно прошу26.
* * *
Публікація невідомих листів Пилипа Орлика шведським істориком-архівістом
Хоканом Хенрікссоном має неабияке наукове значення.
Насамперед, піднято незайманий до цього часу пласт архівних матеріалів. Досі
основною джерельною базою для дослідження перебування й діяльності Пилипа
Орлика та інших мазепинців у Швеції був фонд «Cosacica» у Національному архіві
Швеції в Стокгольмі. Проте цей фонд був ґрунтовно досліджений шведським вченим
Альфредом Єнсеном і його матеріали були введені в науковий обіг ще на початку
минулого століття27. Втім, у цій класичній публікації містилося кілька фактичних не-
точностей, які нині, в результаті знахідок шведського вченого, ми можемо виправити.
Почнемо з хронології. Протягом тривалого часу в українській історіографії була
поширена інформація про те, що Пилип Орлик разом зі своїми супутниками прибув до
Швеції, а саме до міста Істад, у травні 1715 року. Так стверджував А. Єнсен у згаданій
вище праці28. Згодом у своїй монографії «Мазепа», що вийшла друком шведською
мовою в 1912 р., шведський дослідник скоригував цю дату, віднісши приїзд Орлика
до Істада на «Новий 1716 рік»29. Але в першій біографії Орлика, виданій в Києві у
1918 р., її автор Василь Різниченко повторює первісну помилку А. Єнсена30. Відтоді
неправильна дата кочувала з одного видання в інше, але точні відомості щодо часу
прибуття Пилипа Орлика до Швеції були відсутні. Достатньо сказати, що в авто-
ритетній Енциклопедії історії України (відповідний том вийшов у 2010 р.) вказано,
що Орлик «переїхав до Швеції» у 1714 році31. Тепер ми точно знаємо, що гетьман в
екзилі з’явився на шведській території 27 листопада 1715 року.
Далі. До останнього часу у вітчизняній історіографії існували різні думки щодо
місцеперебування Пилипа Орлика в Швеції. Так, у тій же Енциклопедії історії
України читаємо: «Гетьман П.Орлик з родиною та 24 старшинами, які складали
його еміграційний уряд (зокрема, Г. Герцик, І. Герцик, О. Герцик… Ф. Мирович…
Ф. Нахимовський, К. Довгополий, Ф. Третяк, І. Бистрицький), 23 жовтня 1714 виїхав
з Бендер та 1715 прибув до Шведського королівства, де проживав у м. Істад (провін-
ція Сканія)»32. Тепер ми можемо виправити цю неточність. В Істаді гетьман прожив
приблизно місяць; решту часу, до переїзду в Стокгольм у 1719 р., – в Крістіанстаді.
Те, що Пилип Орлик прибув до Швеції через Істад, – цілком природно. Це міс-
течко було морськими воротами країни (до речі, через цей порт гетьман і покинув
Швецію в 1720 році). Звідси вирушав Карл ХІІ на війну з датчанами у 1700 р., саме
сюди шведський король повернувся через 15 років. Сталося це 13(24) грудня 1715
року. Там уже понад два тижні перебував український гетьман. Під час їх зустрічі (а
те, що вона відбулась у невеличкому Істаді, де просто неможливо було розминутися,
Сіверянський літопис 53
не викликає жодних сумнівів) Пилип
Орлик, напевно, зрозумів прагнення Карла
ХІІ продовжувати війну і його небажання
повертатися до столиці. Про це свідчило
й те, що король облаштував свою штаб-
квартиру в Істаді. Орлик теж не став по-
спішати до Стокгольма й висловив, як ми
бачили, побажання оселитися в сусідньому
Крістіанстаді, поближче до свого патрона.
Неабиякий військовий стратег, гетьман не
міг не розуміти, що після падіння у грудні
останнього оплоту Швеції на континенті
– фортеці Штральзунд, звідки Карл дивом
утік на невеличкому човні, загроза нависла
вже безпосередньо над її територією.
Влітку 1716 р. потужна російсько-
датська армія була готова до вторгнення
в провінцію Сконе. Саме тут, у старо-
винному університетському місті Лунді,
й облаштував Карл ХІІ свою резиденцію.
Сюди, на південь Швеції, на деякий час
перемістився військово-політичний
центр Швеції. У Лунді король прожив з
невеличкими перервами майже два роки
– з серпня 1716 по червень 1718 року33.
Отже, цілком природно, що в лундських
архівах осіла значна частка кореспон-
денції Карла ХІІ і пов’язаних з ним осіб того періоду. В тому числі – й листування
Пилипа Орлика.
Маємо ще одне уточнення. Йдеться про кількість супутників Орлика. У класичній
праці А. Єнсена зазначено, що двір Орлика «складався з 24 осіб»34. Ми вже побачили,
як «двір» з 24 осіб трансформувався у 24 «старшини». Дещо ближчими до істини
були автори книги «Володарі гетьманської булави», говорячи про те, що гетьман
мав «двір з двадцяти чотирьох осіб і велику сім’ю»35. Тепер ми можемо майже точно
вказати кількість супутників Орлика. У Специфікації, доданій до листа Орлика від
29 грудня 1715 р., вказана кількість осіб, що супроводжували гетьмана, – 37 чоловік:
20 – родина й слуги; генеральна старшина – 6 чоловік; офіцери зі слугами – 8 чоловік
і 3 – пані Дюрінг. Якщо припустити, що на кожного офіцера припадав один слуга, то
виходить, що офіцерів було четверо. Якщо ж додати їх до генеральних старшин, то
матимемо 10 осіб, які могли б входити до складу двору гетьмана. Це – аж ніяк не 24
особи, які з легкої руки А. Єнсена фігурують у всіх дослідженнях.
І все ж Специфікацію не можна вважати вичерпним списком супутників Пилипа
Орлика. З інших документів, у тому числі написаних самим Орликом, ми знаємо
про присутність у його оточенні принаймні ще двох осіб: генерального судді Федора
Третяка й священика Парфенія. Може, з якихось причин вони не потрапили в поле
зору автора Специфікації. Та цілком вірогідно, що їх побачив поштмейстер з Істада,
який повідомив у Стокгольм про прибуття «фельдмаршала Орлик з почтом у 40 чо-
ловік». Як би там не було, але тепер завдяки зусиллям та удачі шведського архівіста
Х. Хенрікссона ми можемо майже точно назвати кількісний склад оточення Пилипа
Орлика в перший період його перебування в Швеції – близько 40 чоловік.
Особливий інтерес являє собою лист Пилипа Орлика від 13 грудня 1718 року.
Хоча його було адресовано безпосередньо генерал-губернатору провінції Сконе, не-
важко помітити, що головним адресатом Орлик бачив королеву Ульріку Елеонору.
Навіть по зверненнях видно, що гетьман у цьому листі мав на оці насамперед королеву,
від якої у той момент залежала його подальша доля. Справа в тому, що після смерті
Пам’ятник Пилипу Орлику в
Крістіанстаді, встановлений у 2011 році.
Фото Хокана Хенрікссона.
54 Сіверянський літопис
Карла ХІІ, який призначив Орликові грошове утримання, у його кредиторів виникли
сумніви щодо подальшого фінансування гетьмана з державної казни. Орликові конче
потрібно було рішення з цього приводу на найвищому рівні, якого генерал-губерна-
тор прийняти сам не міг. По змісту цей лист багато в чому збігається з посланнями
гетьмана королеві від 12 грудня того ж року й від 13 листопада 1719 року.
У всіх трьох листах Орлик благає про матеріальну допомогу. Кожного разу він
нагадує королеві про свою вірність Карлові ХІІ під час буремних подій 1711 – 1713
років, коли в нього була нагода прийняти турецьку протекцію й отримати, принаймні,
Правобережну Україну під своє урядування. В листах до королеви гетьман зупиня-
ється на тих подіях, підкреслюючи, що він, попри дуже вигідну пропозицію від Порти,
виконав наказ Карла ХІІ не їхати до Константинополя на переговори з турками.
Зіставлення та аналіз текстів цих трьох листів дають змогу наблизитися до від-
повіді на запитання, яке свого часу поставив відомий український історик з діаспори
Омелян Пріцак. Розглядаючи тексти двох договорів між Туреччиною та Україною,
вчений доходить висновку, що перший з них, датований 25 – 28 грудня 1711 р., мав
характер універсалу, а другий, від 16 березня 1712 р., – привілею. Перший давав
Орликові владу над усією Україною, другий – тільки над Правобережжям. У історика
виникло запитання: чи була грамота від кінця 1711 р. також відправлена Орликові36?
Вичерпної відповіді на це запитання ми поки що дати не можемо, але, вчитуючись
у тексти листів Пилипа Орлика до королеви, ми можемо зробити дуже вірогідне
припущення, що грамоти від кінця 1711р. у нього не було. Так, у листі від 12 грудня
1712 р. Орлик каже, що його право на володіння «Попередньою Україною» (Anteriorem
Ucrainam) підтверджене листом кримського хана, який він «має на руках». Якби у
нього була грамота від кінця 1711р., він неодмінно навів би її як доказ своїх прав.
Так, як він зробив у листі від 13 грудня 1713 р., коли прямо вказав, що має привілей
від Порти «на руках» (ad manus). Отже, радше за все, грамота кінця 1711 р. не по-
трапила до Орлика. Втім, і Привілеєм, який він мав на руках, Орлик не скористався.
Він пояснював це вірністю даної Карлу ХІІ присяги.
Проте були й інші мотиви того, що український гетьман не пристав на пропо-
зицію Порти. Європеєць за світоглядом і способом життя, Орлик мав геополітичну
орієнтацію на Європу. І коли ішов на союз із Туреччиною, то вважав необхідним
пояснити у своєму Маніфесті від 4 квітня 1712 р. європейським «королям, князям і
республікам» вимушеність такого кроку37.
Орлик прекрасно знав, якою катастрофою для України обернулася турецька про-
текція, прийнята Петром Дорошенком. До речі, у Привілеї 1712 року прямо вказано,
що Україна «по цей бік Дніпра» передається Орлику у володіння «на підставі того
закону та правила, що його мав його попередник Петро Дорошенко, коли залишався
під протекцією нашого найяснішого цісарства»38. Та й сам гетьман мав нагоду бути
свідком плюндрування українських земель найближчими союзниками Порти – крим-
ськими татарами під час свого походу в Україну в 1711 році.
Гетьман однозначно орієнтувався на Європу, а не на Туреччину, яка вже починала
послаблюватися. Дотримуючись присяги, даної шведському королю, Пилип Орлик
продовжував політику союзу зі Швецією, започатковану ще Богданом Хмельницьким
і відновлену гетьманом Іваном Мазепою у 1708 році.
1. Тут і далі дати в усіх документах подані за юліанським календарем, яким Швеція
користувалася з 1712 по 1753 рік. Таким чином, Пилип Орлик прибув до Швеції 8 грудня
за григоріанським календарем.
2. Riksarkivet, Stockholm, Sverige. – Kanslikollegium. – G IId:14.
3. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:20. – S. 2.
4. Мейєрфельдт Йохан Август [Meijerfelt Johan August (1664 – 1749)] – шведський
військовий та державний діяч, граф, генерал-лейтенант (після 1710). У 1713 – 1747 рр. –
генерал-губернатор Шведської Померанії. У 1715 – 1720 рр. перебував у Швеції.
5. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:19. – S. 249–250.
6. Sophie d’Orignys – імовірно, вчителька французької мови, яка жила в родині Орликів
Сіверянський літопис 55
під час їх перебування в Крістіанстаді; «француженка з Лунда» (Див.: Різниченко Василь.
Пилип Орлик – гетьман України / Різниченко Василь. Пилип Орлик – гетьман Укра-
їни. Борщак Ілько. Великий мазепинець Григор Орлик. – К.:Український письменник,
1996. – С.69. Борщак Ілько. Великий мазепинець Григор Орлик / Різниченко Василь.
Пилип Орлик – гетьман України. Борщак Ілько. Великий мазепинець Григор Орлик. –
К.:Український письменник, 1996. – С.133.
7. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:19. – S. 251.
8. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:19. – S. 252.
9. Frau ObristLieutnantin During або Düring – звертає на себе увагу співзвучність
прізвищ d’Orignys та Düring. Цілком імовірно, що це – та сама персона. Таку версію під-
тверджує той факт, що її супроводжували ще дві особи, можливо, слуги. Що стосується
різночитання у прізвищі, то воно викликане, радше за все, тим, що вона, мабуть, вимов-
ляла його з французьким акцентом, тоді як Специфікацію написано німецькою мовою і
прізвище було записано на німецький кшталт. Її чоловіком міг бути підполковник Отто
Фрідріх фон Дюрінг. Він походив зі шляхетної німецької родини з Нижньої Саксонії, у
1714 р. поступив на шведську службу і загинув 12(23) грудня 1715 р. в битві за Штральзунд.
10. Див.: Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К.:
Видавничий дім «КА Академія», 2004. – С.61.
11. Мирович Федір Іванович (? – 1758). Його батько, полковник Іван Іванович (?
– 1706) помер у полоні в Швеції, у м. Гетеборг. Детальніше про родину Мировичів див.:
Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К.: Видавничий дім
«КА Академія», 2004. – С.102 – 110.
12. Про братів Герциків див.: Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та
прибічники. – К.: Видавничий дім «КА Академія», 2004. – С.111 – 113.
13. Див.: Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К.:
Видавничий дім «КА Академія», 2004. – С.145.
14. Отже, якщо відкинути пані д’Оріньї-Дюрінг з її супроводом, виходить, що до
Крістіанстада прибули 34 українці.
15. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:20. – S. 101.
16. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:20. – S. 102.
17. Буреншельд Якоб [Burenskiöld, Jacob (1655 – 1738)] – з 1710 р. – губернатор про-
вінції Сконе; 1711 – 1716 – генерал-губернатор провінції Сконе. Очевидно, що всі листи
Пилипа Орлика до канцелярії у Мальме, включаючи й датований 16 січня 1716 р., адре-
сувалися персонально до нього.
18. Генерал-губернатором Сконе у 1717 – 1719 рр. був генерал кавалерії Карл Густав Хорд
[Carl Gustaf Hård (1674 – 1744)]. Він разом з Карлом ХІІ перебував у Бендерах; у травні – серпні
1711 р. був спостерігачем шведського короля в турецький армії. Отже, був близько знайомий
з Пилипом Орликом.
19. Landsarkivet i Lund, Sverige. – Skånska guvernementskansliet. – D IIIa:22. – S. 118–121.
20. Сольдан Густав [Soldan Gustaf (1668–1739)] – з1701 р. – королівський радник. У
1709 вирушив з Карлом ХІІ у Бендери; наприкінці 1715 разом з королем повернувся до
Швеції.
21. Тобто Правобережжя.
22. Російсько-турецький договір, що уточнював умови Прутського договору 1711
року. Підписаний 5(16) квітня 1712 р.; згідно з ним на західній стороні Дніпра за Росією
залишався тільки Київ з околицями. Козаки, які жили на західній стороні Дніпра, і Січ
виходили з-під влади Росії (ст. 3). Росія брала на себе зобов’язання вивести свої війська
з Правобережної України і не втручатися у справи козаків.
23. Євангеліє від Матвія, 19:27.
24. Кортемейєр Антон [Cortmeijer Anton (? – 1723)] – купець з Крістіанстада. У 1711 –
1714 рр. у його помешканні зупинявся король Польщі Станіслав Лещинський з родиною.
25. Ведуар Бальтазар [Weduvar Baltzar (? – 1755)] – купець з Крістіанстада.
26. Постскриптум зроблено на нижньому лівому полі аркуша, іншим почерком; ві-
рогідно дружиною Пилипа Орлика Ганною Герцик.
27. Єнсен А. Орлик у Швеції // Записки НТШ. – Т. ХСІІ. – Л, 1909. – С. 93 – 169.
56 Сіверянський літопис
28. Там само. – С.95.
29. Єнсен А. Мазепа. – К.: Український письменник, 1992. – С.162.
30. Різниченко Василь. Вказана праця. – С.63.
31. Енциклопедія історії України. – Т.7. – К.: Наукова думка, 2010. – С.636.
32. Енциклопедія історії України. – Т.6. – К.: Наукова думка, 2009. – С.428.
33. Bain R. Nisbet. Charles XII and the collapse of the Swedish empire, 1682-1719. – New
York : G.P. Putnam’s sons, 1895. – P.292.
34. Єнсен А. Орлик у Швеції // Записки НТШ. – Т. ХСІІ. – Л, 1909. – С. 95.
35. Володарі гетьманської булави. [К]: Варта, 1994. – С.459.
36. Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною на початку другого
десятиліття вісімнадцятого століття? //Укр. археограф. щорічник. — Нова серія. — Bип.
1. — Укр. археограф. зб. — Т.4.— К., 1992. – С.314.
37. Борщак І. Orlikiana. // Хліборобська Україна. Книжка четверта. Зб. VІІ і VІІІ. –
Відень, 1922-1923. – С.366-367.
38. Пріцак О. – Вказана праця. – С.308.
|