Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст.
Стаття присвячена аналізу реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Розглядаються зміни, які відбулися в принципах організації і в структурі полкових округів кавалерії, а також аналізуються зміни чисельності поселених округів після реформи 1826-1827 рр. Стат...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39729 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 76-83. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860244378826571776 |
|---|---|
| author | Колєватов, О. |
| author_facet | Колєватов, О. |
| citation_txt | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 76-83. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Стаття присвячена аналізу реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Розглядаються зміни, які відбулися в принципах організації і в структурі полкових округів кавалерії, а також аналізуються зміни чисельності поселених округів після реформи 1826-1827 рр.
Статья посвящена анализу реформирования Слободско-Украинских военных поселений в конце 20-х гг. ХIX ст. Рассматриваются изменения, которые произошли в принципах организации и структуре полковых округов кавалерии, а также анализируются изменения численности поселенных округов после реформы 1826-1827 гг.
The analysis of reforming Slobidsko-Ukrainian’s military settlements at the end of 20th XIX century has been given in the article. Some changes, which took place in the principles of organization and structure of cavalry regiment districts have been considered. Changes in quantity of settled districts after the reform in 1826-1827 have been also analysed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:34:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
76 Сіверянський літопис
УДК 94(477)
Олексій Колєватов .
РЕФОРМУВАННЯ СЛОБІДСЬКО-
УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕНЬ
НАПРИКІНЦІ 20-х рр. ХІХ ст.
Стаття присвячена аналізу реформування Слобідсько-Українських військових
поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Розглядаються зміни, які відбулися в принципах
організації і в структурі полкових округів кавалерії, а також аналізуються зміни
чисельності поселених округів після реформи 1826-1827 рр.
Ключові слова: військові поселення, поселений округ, дивізія, кавалерія.
Історія військових поселень у Росії – одна з утаємничених, спірних та недостатньо
вивчених сторінок політичного та соціально-економічного розвитку країни першої
половини ХІХ ст. Найчастіше її доводили до смерті імператора Олександра І. По-
дальша історія військових поселень, оскільки вони були значною мірою реформовані,
лежала ніби поза контекстом проблеми, і тому історики не приділяли їй багато уваги.
Останнім часом, у зв’язку з активізацією вивчення історії військових поселень, до-
слідники намагаються прослідкувати і проаналізувати подальшу історію військових
поселень [1]. Але на сьогоднішній час залишається практично не дослідженою проб-
лема реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр.
ХІХ ст. У статті аналізується вплив реформи 1826-1827 рр. на зміну в функціонуванні
округів поселених військ у Слобідсько-Українському військовому поселенні.
Після смерті імператора Олександра І у листопаді 1825 р. ліберально налаштована
частина російського суспільства сподівалась, що новий імператор Микола І, озна-
йомившись зі станом справ у військових поселеннях, скасує їх. Загальновідомим
є факт негативного ставлення великого князя Миколи Павловича до військових
поселень та до їх фундатора графа О.А.Аракчеєва. Проте після вступу на престол,
враховуючи, вочевидь, великі кошти, витрачені на створення військових поселень,
певну економію державних фінансів від переходу округів кавалерії на самозабезпе-
чення продовольством і фуражем, у рескрипті на ім’я О.А.Аракчеєва від 19 грудня
1825 р. Микола І писав: «Імператору Олександру Павловичу хотілося заснувати
військові поселення заради користі держави нашої... Припускаючи та ставлячи себе
до обов’язку підтримати влаштування початої справи, я сподіваюсь, що Ви будете
мені допомагати в цьому» [2]. Уряд Миколи І не пішов шляхом ліквідації поселень,
а обрав інший, реформаційний, метод вирішення проблеми, який мав стабілізувати
становище у поселених округах, підвищити їхню ефективність та повністю вирішити
завдання, які були поставлені перед військовопоселеною системою.
Уже 1826 р. почалася реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена
її структура, розширились масштаби округів, змінювалося правове становище вій-
ськових поселенців. Уряд Миколи І шляхом проведення ряду окремих заходів також
здійснив скорочення витрат на влаштування та утримання поселених військ. Це було
пов’язане з тим, що у липні 1826 р. імператору Миколі І була подана записка міністра
фінансів Є.Ф.Канкріна, в якій вказувалося, що з 1817 по 1826 рр. загальні державні
витрати на облаштування військових поселень уже сягали 85.163.762 руб. [3].
© Колєватов Олексій Олександрович – кандидат історичних наук, доцент ка-
федри філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського державного
технологічного університету.
Сіверянський літопис 77
19 листопада 1826 р., в річницю смерті Олександра І, що, на думку К.М.Ячменіхіна,
було зроблено не випадково [4], відбулося затвердження «Положения о полном со-
ставе поселенного пешего полка и его обязанностях», яке значною мірою змінювало
положення військових поселенців-хазяїв і структуру самих поселень піхоти. По суті,
це була своєрідна реформа військових поселень, які вступали у нову фазу свого роз-
витку. Через півроку, 5 травня 1827 р., документ було підписано [5]. У військах його
було оголошено у червні цього ж року [6].
Основні положення цієї реформи можна звести до таких моментів. Військові по-
селенці-хазяї (у кавалерії й їхні помічники) звільнялись від стройової служби і не
отримували зброї та обмундирування. Звільняючи поселенців-хазяїв від стройової
служби, ініціатори реформи гадали, що у поселенців звільниться значна кількість часу
для сільськогосподарських робіт і це підніме економічну ефективність господарства.
Також наявність власного одягу і відміна зброї для військових поселенців-хазяїв та
їхніх помічників, повернення у родини кантоністів (до цього вони з 12 до 17 років
перебували у складі навчальних дивізіонів), відміна обмундирування кантоністам
давали щорічну економію по поселених батальйонах 1.285.504 руб., по поселених
ескадронах – 720.756 руб., а разом – 2.006.260 руб. [7]. Крім того, військові поселенці-
хазяї та їхні помічники повинні були утримувати вже не двох, а одного постояльця
з діючих ескадронів.
Склад поселених і діючих підрозділів вирівнювався в чисельному відношенні за
рахунок подвоєння кількості поселенців-хазяїв. Кожний поселений піхотний полк,
за новим положенням, включав тепер не 3, а 4 батальйони (два діючих, резервний і
поселений), а кавалерійський полк – 6 діючих, 3 резервних і 3 поселених ескадро-
ни, дві фурштатські роти (діючу та поселену) та роту інвалідів [8]. Змінювалась і
кількість поселенців-хазяїв у поселених підрозділах. У штаті поселеного ескадрону
уланського полку, за новим положенням, було 312 хазяїв, у тому числі 16 унтер-
офіцерів, а кількість хазяїв у полку досягла тепер 1006 чоловік (із фурштатською
ротою) і 936 помічників. У кожному поселеному кірасирському полку тепер було
1276 поселенців-хазяїв і 1206 помічників [9].
За новим «Положением…» до округу поселення важкої кавалерії мало входити
8000 душ чоловічої статі та не менше 85 тис. дес. землі, легкої кавалерії – до 7000 душ
і не менше 70 тис. дес. землі [10]. Збільшити поземельний склад округів можна було
тільки за рахунок переведення до військових поселень значної кількості державних
селян із землями. 1828 р. було призначено передати до складу округів кавалерії 31.545
державних селян (при загальному збільшенні складу населення всіх поселених військ
на 35.631 чоловіка) [11].
В округах кавалерії приєднані державні землі часто розташовувалися черезсмужно
з приватними володіннями, що перешкоджало формуванню поземельного складу на
нових засадах. Довелося шукати інші шляхи, які б не були пов’язані з масштабним
придбанням державою поміщицьких земель. Тому 9 червня 1828 р. у м. Чугуєві був
створений спеціальний комітет у складі начальника штабу окремого корпусу вій-
ськових поселень генерал-ад’ютанта П.А.Клейнміхеля (голова), командуючого за-
гоном військових поселень у Слобідсько-Українській губернії, командира поселених
і резервних ескадронів 2-ої уланської дивізії, командирів поселених ескадронів цієї
дивізії та обер-квартирмейстера. Цей комітет намагався розробити заходи, які треба
було здійснити для того, щоб привести округи військових поселень 2-ої уланської
дивізії у відповідність до «Положения...» [12].
Згідно з «Положенням...», у поселених округах 2-ої уланської дивізії мало бути
4024 хазяї, 3744 помічники і 280 тис. дес. землі. Але на 1 червня 1828 р. у складі ди-
візії було лише 2578 хазяїв, 2451 помічник і 162.304 дес. землі, тобто не вистачало
1446 хазяїв, 1293 помічники та 117.696 дес. землі [13]. По сусідству з округами цієї
дивізії були державні селища, які могли б «поповнити нестачу хазяїв і помічників,
але селища ці взагалі малоземельні, й тому, при наповненні необхідною кількістю
казенної землі, збільшилася б чисельність людей... Якщо ж взяти казенних селян
менше, а землю придбати від поміщиків, то слід пожертвувати кількома мільйонами
78 Сіверянський літопис
рублів, які поміщики вимагають більшою частиною готівкою, але й тоді навряд чи
можна буде замінити всю нестачу землі», – як вказувалося у рапорті П.А.Клейнміхеля
імператору від 5 вересня 1828 р. [14]. Оскільки подвоїти кількісний склад поселених
і резервних ескадронів було неможливо, комітетом було прийнято рішення мати у
кожному полку по 778 хазяїв і 708 помічників. Таким чином, кількість поселенців-
хазяїв та їх помічників збільшувалась тільки на чверть. Усього в дивізії передбачалось
мати 3112 хазяїв і 2832 помічники, але і після такого суттєвого зменшення в дивізії
все одно не вистачало 534 хазяїв і 381 помічника [15].
10 листопада 1828 р. було затверджено «Положення», розроблене спеціальним
комітетом, про нове влаштування поселень 2-ої уланської дивізії в Слобідсько-Укра-
їнській губернії [16]. Було вирішено на базі колишніх чотирьох уланських полків
2-ої уланської дивізії – Білгородського, Чугуївського, Борисоглібського і Серпухів-
ського – створити округи перших трьох з приєднанням до округу Білгородського
уланського полку двох хуторів Вовчанського повіту (Стариков і Шматків), а округ
Серпухівського полку створити заново за рахунок приєднання нових державних
земель із селянами. Колишні землі Серпухівського полку увійшли до складу округів
трьох інших полків цієї дивізії [17]. Вирівнювання чисельного складу і поземельного
фонду полків відбувалося шляхом переселення військових поселенців усередині
округів дивізії.
Територія Серпухівського уланського полку, за новим «Положенням», розташо-
вувалась на правому березі р. Донець у безпосередній близькості до округу Борисо-
глібського полку. 22 грудня 1828 р. було оголошено наказ про переведення мешканців
15 державних селищ і 2 хуторів у Зміївському та Ізюмському повітах на становище
військових поселенців. Усього переводилося до округу поселення Серпухівського
уланського полку 8354 душі чоловічої статі та 62.991 дес. землі [18] (див.: табл. 1).
Але 1830 р. для зрівняння поселених округів у кількості землі та зближення селищ
із полковими штабами було визнано необхідним передати до складу Серпухівського
полку ще декілька селищ на лівому березі р. Донець, а з Серпухівського до Білгород-
ського полку було вирішено передати три селища (Мелова, Михайлівське і Шебе-
линка (де в травні 1829 р. відбулося повстання державних селян, які не бажали бути
військовими поселенцями), котрі поступили до складу Серпухівського уланського
полку 1828 р. [19]. 3 березня 1830 р. селища, де розташовувалися полкові штаби 2-ої
уланської дивізії, отримали нові назви: слобода Печеніги – Новий Білгород, слобода
Андріївка – Новий Борисоглібськ, слобода Балаклея – Новий Серпухів [20].
Для приведення поселених округів 2-ої кірасирської дивізії в упорядкування 10
липня 1828 р. у м. Чугуєві, як і для 2-ої уланської дивізії, був створений спеціальний
комітет у складі начальника штабу окремого корпусу військових поселень генерал-
ад’ютанта П.А.Клейнміхеля (голова), командуючого загоном військових поселень у
Слобідсько-Українській губернії, командира поселених і резервних ескадронів 2-ої
кірасирської дивізії, командирів поселених ескадронів цієї дивізії та обер-квартир-
мейстера [21]. Відповідно до «Положения...», в поселених округах 2-ої кірасирської
дивізії мало бути 5104 хазяї, 4824 помічники і 353.308 дес. землі. Проте на 1 червня
1828 р. у складі дивізії було лише 3170 хазяїв, 4140 помічників і 236.195 дес. землі,
тобто не вистачало 1934 хазяїв, 684 помічників та 117.113 дес. землі [22].
Оскільки подвоїти кількісний склад поселених і резервних ескадронів було
неможливо, за наказом від 17 листопада 1828 р. поселені округи 2-ої кірасирської
дивізії отримали нове влаштування [23]. Стройовий склад поселених і резервних
ескадронів, як і в 2-ій уланській дивізії, теж збільшувався на 1/4. На базі округів
чотирьох кірасирських полків – Катеринославського, Глухівського, Астраханського
і Псковського – були створені нові округи перших трьох полків з приєднанням до
них державних селищ та хуторів Куп’янського і Старобільського повітів [24]. Округ
Псковського кірасирського полку був створений заново на базі 8 державних селищ
і хуторів з обох берегів р. Айдара (див.: табл. 2). Після цієї реорганізації Псковський
поселений округ налічував 9110 ревізьких душ та 102940 дес. землі. Проміжок між
цим округом та Астраханським і Катеринославським округами був від 9 до 30 верст.
Сіверянський літопис 79
Усього до складу 2-ої кірасирської дивізії перейшло 11 слобід і 35 хуторів, де мешкало
13870 ревізьких душ та було 144.169 дес. землі [25]. Після приєднання державних
селищ до поселених округів дивізії у складі 2-ої кірасирської дивізії було 4536 хазяїв,
5652 помічники та 362.939 дес. землі [26] (див.: табл. 3).
Як і в округах 2-ої уланської дивізії, були дані нові назви селищам, де розташо-
вувались штаби полкових округів: слободі Сватова Лучка – Новий Катеринослав,
слободі Кремінна – Новий Глухів, слободі Новотроїцька – Нова Астрахань, слободі
Осинова – Новий Псков. Штаб 2-ої кірасирської дивізії розташовувався у м. Старо-
більську [27].
У 1827-1828 рр. розглядалися плани створення нових округів поселення для
кінно-артилерійських рот при Слобідсько-Українських військових поселеннях [28].
У лютому 1829 р. було засновано військове поселення кінно-артилерійських рот
№№ 11-14 у Старобільському повіті Слобідсько-Української губернії в районі роз-
ташування Біловодських кінних заводів, до яких було приписано 19.977 ревізьких
душ (16 державних селищ і хуторів) і за якими значилось 343.349 дес. землі [29]. 17
жовтня 1829 р. кінно-артилерійські роти були підпорядковані начальнику артилерії
2-го резервного кавалерійського корпусу ген.-м. Тібенькову [30].
У цілому за рахунок перетворень, проведених у 1827-1830 рр., населення округів
Слобідсько-Українських військових поселень збільшилось на 48,7 %, тобто з 125.466
до 186.534 чоловік. Але збільшення кількості населення в поселених округах за цей
період відбувалося нерівномірно. Так, якщо в 1827-1828 рр. кількість населення
Слобідсько-Українських військових поселень збільшилась на 3656 чол. (2,9 %), а в
1829-1830 рр. відбулося навіть деяке зменшення чисельності населення на 2487 чол.
(1,3 %), то в 1828- 1829 рр. населення поселених округів збільшилося на 59.899 чол.
(46,4 %) (див.: табл. 4). Це значне збільшення кількості населення, на наш погляд,
відбулося головним чином тому, що наново були створені поселені округи Серпухів-
ського уланського та Псковського кірасирського полків, до складу яких були пере-
ведені мешканці державних селищ і хуторів Зміївського, Ізюмського, Куп’янського
та Старобільського повітів Слобідсько-Української губернії. В 1827-1830 рр. позе-
мельний склад Слобідсько-Українських військових поселень збільшився з 398.499
до 637.154 дес. землі, тобто на 62,5 %.
При проведенні цих заходів командування округами намагалось звести пересе-
лення з місця на місце до мінімуму заради того, щоб зберегти економічний потенціал
поселенських господарств. Розширюючи округи кавалерійських полків за рахунок
приєднання нових селищ, уряд і керівництво поселень, з одного боку, приводило їх
у відповідність з новим влаштуванням, а з іншого – створювало резерви земельних
фондів і господарств.
1829 р. 2-а уланська і 2-а кірасирська дивізії, які до цього складали загін військових
поселень в Слобідсько-Українській губернії, були зведені у 2-ий резервний поселений
кавалерійський корпус [31]. Командир поселеного корпусу мав ряд специфічних
обов’язків. Він наглядав за станом господарської частини у поселеному корпусі та
затверджував контракти на поставку матеріалів для будівництва на суму до 15 тис.
руб. [32]. Щорічно він також мав проводити інспекторські огляди поселених округів
та повідомляти до штабу окремого корпусу військових поселень про стан справ у
Слобідсько-Українських військових поселеннях. Під час виступу поселеного корпусу
в похід корпусний командир разом з діючими ескадронами входив до складу діючої
армії і залишав командування округами спеціально призначеному генералу.
1832 р. після проведення перетворень та обмежовування земель територія округів
Слобідсько-Українських військових поселень становила 739.566 дес. землі (2-ої улан-
ської дивізії – 281.973 дес. і 2-ої кірасирської – 457.593 дес.) [33]. Найбільшу територію
серед поселених округів 2-ої уланської дивізії займав Серпухівський (25,8 %), а най-
меншу – Білгородський (23,4 %). Чугуївський та Борисоглібський поселені округи
займали майже однакову територію – 25,4 % кожен. Серед поселених округів 2-ої
кірасирської дивізії найбільшу площу займав Псковський округ (28,8 %), а наймен-
шу – Катеринославський (21,4 %). Глухівський та Астраханський поселені округи
займали 25,3 % і 24,5 % території відповідно.
80 Сіверянський літопис
За своїми масштабами Слобідсько-Українські військові поселення посідали третє
місце після Херсонських (1.241.624 дес.) і Новгородських (1.070.700 дес.) військових
поселень [34]. Чисельність населення Слобідсько-Українських військових поселень
1832 р. становила 193.925 чоловік (2-ої уланської дивізії – 85.138 чол. і 2-ої кірасир-
ської – 108.787 чол.) [35].
Підбиваючи підсумки реформування округів Слобідсько-Українських військо-
вих поселень, треба відзначити, що реформа 1826-1827 рр. внесла докорінні зміни в
принципи організації та структуру поселених округів. У 1828-1830 рр. відбувається
приєднання до поселених округів нових державних селищ, що сприяло збільшенню
кількісного складу поселених і резервних ескадронів. На базі нових селищ були
сформовані нові поселені округи для Серпухівського уланського та Псковського
кірасирського полків. У цей період відбувається відрив поселеної частини округів
від діючої. На цьому етапі населення Слобідсько-Українських військових поселень
збільшилось на 74.114 чоловік (61,9 %) і становило 193.925 душ обох статей. Помітним
було і територіальне зростання поселених округів. Так, за цей період поземельний
склад округів збільшився на 338.033 дес. (84,8 %) (2-ої уланської дивізії на 119.669
дес. (73,7 %) та 2-ої кірасирської – на 218.364 дес. (92,5 %)) [36].
Аналізуючи історію Слобідсько-Українських військових поселень, треба відзна-
чити, що вони не припинили свого існування після реорганізації військовопоселеної
системи на початку 1830-х рр. За мешканцями поселених округів збереглася назва
військових поселенців, але починаючи з 1834 р. вони мали «відбувати рекрутську
повинність на загальних підставах» [37]. На підставі указу від 8 серпня 1836 р.
Слобідсько-Українські військові поселення у Харківській (до 1835 р. Слобідсько-
Українській) губернії почали називатися Українськими [38]. Поселені округи
функціонували ще протягом 25 років, і лише наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. вони були
скасовані імператором Олександром ІІ.
Таблиця 1.
Новий склад поселеного округу Серпухівського уланського полку
після його реорганізації в 1828 р.
Селища
Ревізьких
душ
Землі
(десятин)
Лісу
(десятин)
Шебелинка 1317 9708 41
Михайлівська 736 5689 26
Мелова 966
8254 197Глазунівка 255
Асеєвка 346
Шопіно 99
Лозовенька 689 5744 6
Гусарівка 398 2200 400
Протопопівка 834
12682 1067
Волобуївка 312
Чепелянка 152
Шевелівка з хутором Палатовським 294
Валвенково 190
Верьовкіно з хут. Лазаренковим 621 5418 200
Петровське 1145 8317 350
Разом 8354 58012 2287
Відокремлюється від Борисогліб-
ського округу в двох місцях по
праий бік р. Донця
- 2122 570
Всього 8354 60134 2857
Складена за: Російський державний військово-історичний архів (далі: РДВІА). –
Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 537. – Арк. 158-158 зв.
Сіверянський літопис 81
Таблиця 2.
Новий склад поселеного округу Псковського кірасирського полку
після його реорганізації в 1828 р.
Селища Ревізьких
душ
Землі
(десятин)
Лісу
(десятин)
Слобода Закотна, Булавинівка зі
всіма хуторами
2896 31111 1096
Слобода Осинова, Новозакам’янка,
Нова Россош, Денцівка, Кам’янка з
хуторами: Розів, Сухой, Макортетін,
Бутков, Солодкий, Вовчий, Кандашов
і Піманов
4861 59436 1109
Слобода Білолуцька з хуторами:
Гриценков, Мажняков, Запорожцев,
Гоцкин, Бондарьов, Приходьков тож,
Романів, Клименков, Вихрів і Омель-
ченків
1827 14600 400
Разом 9584 105147 2605
З цього числа відчисляється землі,
що залишаються за округом в дачах 474 4812 -
Всього 9110 100335 2605
Складена за: РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 537. – Арк. 172-172 зв.
Таблиця 3.
Кількість хазяїнів і їх помічників в округах військового поселення
2-ої кірасирської дивізії в 1829 р.
Поселені округи Кількість людей Всього
хазяїнів помічників
Катеринославський
1 поселений ескадрон 431 517 948
2 поселений ескадрон 358 374 732
3 поселений ескадрон 323 330 653
Всього в полку 1112 1221 2333
Глухівський
1 поселений ескадрон 472 521 993
2 поселений ескадрон 402 580 982
3 поселений ескадрон 401 483 884
Всього в полку 1275 1584 2859
Астраханський
1 поселений ескадрон 478 605 1083
2 поселений ескадрон 406 481 887
3 поселений ескадрон 392 495 887
Всього в полку 1276 1581 2827
Псковський
1 поселений ескадрон 327 442 769
2 поселений ескадрон 258 402 660
3 поселений ескадрон 288 422 710
Всього в полку 873 1266 2139
Всього в дивізії 4536 5652 10188
Підрахована за: Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі:
ЦДІАК України). – Ф. 1351. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 166 зв. – 171 зв.
82 Сіверянський літопис
Таблиця 4.
Динаміка кількості населення Слобідсько-Українських
військових поселень у 1827 – 1830 рр.
Поселені округи
Роки
1827 1828 1829 1830
2-а уланська дв.
Білгородський 14651 15830 19908 19892
Чугуївський 19144 20093 21613 21863
Борисоглібський 12961 13797 21113 20641
Серпухівський 12225 13329 20987 20983
Всього 58981 63049 83621 83379
2-а кірасирська дв.
Катеринославський 16285 16170 25615 24972
Глухівський 16203 15962 27754 27446
Астраханський 16604 16846 25207 24958
Псковський 17393 17095 26824 25779
Всього 66485 66073 105400 103155
Всього в поселеннях 125466 129122 189021 186534
Підраховано за: РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 771, 1469, 1960, 3636, 3643.
1. Липовская Т.Д. Социально-экономическое положение военных поселян на Укра-
ине (1817-1857 гг.). – Днепропетровск, 1982; Ячменихин К.М. Новгородские военные
поселения в 1816-1831 гг. (Административно-хозяйственная структура): Автореферат
диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. – М., 1985;
Кандаурова Т.Н. Херсонские военные поселения 1817-1832 гг. (Административно-
хозяйственная структура): Автореферат диссертации на соискание ученой степени
кандидата исторических наук. – М., 1990; Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные
поселения в политике российского самодержавия. – Чернигов, 2006.
2. Ячменіхін К.М. Реформування військових поселень в Росії наприкінці 20-х – у
30-х рр. ХІХ ст. // Україна і Росія в панорамі століть. – Чернігів, 1998. – С. 12.
3. РДВІА. – Ф. ВУА. – Спр. 17028. – Арк. 28-31 зв.
4. Ячменихин К.М. Структура Новгородских военных поселений и их управление
в 1816 – 1831 годах // История СССР. – 1989. – № 1. – С. 96.
5. Положение о военном поселении регулярной кавалерии. – СПб., 1827.
6. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 1. – Спр. 407. – Арк. 1138.
7. Липовская Т.Д. Социально-экономическое положение военных поселян… –
С. 32.
8. Положение о военном поселении… – С. 25.
9. Там само. – С. 61, 65, 69-77.
10. Там само. – С. 2.
11. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 790. – Арк. 2-2 зв.
12. Там само. – Спр. 537. – Арк. 149-149 зв.; ЦДІАК України. – Ф. 1353. – Оп.
1. – Спр. 82. – Арк. 17-18.
13. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 537. – Арк. 150.
14. Там само. – Арк. 150 зв.
15. Там само. – Арк. 151 зв. – 152 зв.
16. Там само. – Спр. 3643. – Арк. 75.
17. Там само. – Спр. 754. – Арк. 38 зв. – 39; Спр. 3643. – Арк. 75.
18. Там само. – Спр. 537. – Арк. 158 -158 зв.
19. Там само. – Спр. 3643. – Арк. 75-75 зв.
20. Там само. – Арк. 75 зв.
Сіверянський літопис 83
21. Там само. – Спр. 537. – Арк. 163; ЦДІАК України. – Ф. 1353. – Оп. 1. –
Спр. 82. – Арк. 17-18.
22. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 537. – Арк. 163 зв. – 164.
23. Там само. – Спр. 3643. – Арк. 78 зв.
24. Там само. – Спр. 537. – Арк. 164 зв.; Спр. 754. – Арк. 18 зв.
25. Там само. – Спр. 3643.– Арк. 78 зв. – 79.
26. Там само. – Спр. 537. – Арк. 165.
27. ЦДІАК України. – Ф. 1351. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 69 зв.
28. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 1. – Спр. 340. – Арк. 40-44.
29. Там само. – Оп. 2. – Спр. 1158. – Арк. 2-2 зв.
30. ЦДІАК України. – Ф. 1352. – Оп. 2. – Спр. 46. – Арк. 228 зв. – 229.
31. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание второе. – Т. IV. –
СПб., 1830. – С. 648-649.
32. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 1753. – Арк. 86-86 зв.
33. Там само. – Спр. 3643. – Арк. 39 зв. – 41.
34. Там само. – Спр. 12984. – Арк. 48.
35. Там само. – Спр. 6970. – Арк. 207-209 зв.
36. Там само. – Спр. 537. – Арк. 150, 164; Спр. 3643. – Арк. 39-41.
37. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание второе. – Т. VІІІ.
– СПб., 1834. – С. 5-6.
38. РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 10. – Спр. 54. – Арк. 15.
Статья посвящена анализу реформирования Слободско-Украинских военных по-
селений в конце 20-х гг. ХIX ст. Рассматриваются изменения, которые произошли в
принципах организации и структуре полковых округов кавалерии, а также анали-
зируются изменения численности поселенных округов после реформы 1826-1827 гг.
Ключевые слова: военные поселения, поселенный округ, дивизия, кавалерия.
The analysis of reforming Slobidsko-Ukrainian’s military settlements at the end of 20th
XIX century has been given in the article. Some changes, which took place in the principles
of organization and structure of cavalry regiment districts have been considered. Changes in
quantity of settled districts after the reform in 1826-1827 have been also analysed.
Key words: military settlements, a settled district, division, cavalry.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39729 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:34:40Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колєватов, О. 2012-12-23T20:45:14Z 2012-12-23T20:45:14Z 2012 Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. / О. Колєватов // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 76-83. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39729 94(477) Стаття присвячена аналізу реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Розглядаються зміни, які відбулися в принципах організації і в структурі полкових округів кавалерії, а також аналізуються зміни чисельності поселених округів після реформи 1826-1827 рр. Статья посвящена анализу реформирования Слободско-Украинских военных поселений в конце 20-х гг. ХIX ст. Рассматриваются изменения, которые произошли в принципах организации и структуре полковых округов кавалерии, а также анализируются изменения численности поселенных округов после реформы 1826-1827 гг. The analysis of reforming Slobidsko-Ukrainian’s military settlements at the end of 20th XIX century has been given in the article. Some changes, which took place in the principles of organization and structure of cavalry regiment districts have been considered. Changes in quantity of settled districts after the reform in 1826-1827 have been also analysed. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. Колєватов, О. Розвідки |
| title | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. |
| title_full | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. |
| title_fullStr | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. |
| title_short | Реформування Слобідсько-Українських військових поселень наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. |
| title_sort | реформування слобідсько-українських військових поселень наприкінці 20-х рр. хіх ст. |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39729 |
| work_keys_str_mv | AT kolêvatovo reformuvannâslobídsʹkoukraínsʹkihvíisʹkovihposelenʹnaprikíncí20hrrhíhst |