До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані
У статті висвітлюється роль і місце духовенства та громадян – підданих інших держав у процесі еволюції земельного ринку в Україні. Аналізуються розміри та динаміка їхнього землеволодіння. В статье освещается роль и место духовенства и граждан – подданных других государств, в процессе эволюции земель...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39732 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані / В. Шевченко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 84-89. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859903359534759936 |
|---|---|
| author | Шевченко, В. |
| author_facet | Шевченко, В. |
| citation_txt | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані / В. Шевченко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 84-89. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті висвітлюється роль і місце духовенства та громадян – підданих інших держав у процесі еволюції земельного ринку в Україні. Аналізуються розміри та динаміка їхнього землеволодіння.
В статье освещается роль и место духовенства и граждан – подданных других государств, в процессе эволюции земельного рынка в Украине во второй половине ХІХ – начале ХХ века. Анализируются размеры и динамка их землевладения.
The article defines the role and the place of clergy representatives and citizens of other countries in the process of land market evolution in Ukraine during the second half of the 19-th and the beginning of the 20-th century. It analyses sizes and dynamics of their landholding.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:58:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
84 Сіверянський літопис
УДК 94(477) «18» : 332 2
Віктор Шевченко.
ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ КАТЕГОРІЙ
ЗЕМЕЛЬНИХ ВЛАСНИКІВ УКРАЇНИ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст.:
ДУХОВЕНСТВО ТА ІНОЗЕМНІ ПІДДАНІ
У статті висвітлюється роль і місце духовенства та громадян – підданих інших
держав у процесі еволюції земельного ринку в Україні. Аналізуються розміри та ди-
наміка їхнього землеволодіння.
Ключові слова: земля, ринок, еволюція, динаміка, землеволодіння.
Ми продовжуємо характеристику соціальної бази земельного ринку в Україні
другої половини ХІХ – початку ХХ ст., яка була започаткована у попередні роки [1
– 3]. Сьогодні спробуємо охарактеризувати роль у ринково-поземельних операціях
вказаного хронологічного відрізу, яку відігравали такі категорії земельних власників,
як духовенство та іноземні піддані.
Порівняно незначною у ринково-поземельних відносинах післяреформеної доби
виявилась роль православного духовенства. Хоча, як відомо, православна церква
ще з часів хрещення Русі володіла незліченними земельними багатствами. Однак
проведена у XVIII ст. в Україні, як і в Російській державі загалом, секуляризація мо-
настирських маєтків перетворила останні на світсько-державні [4, с. 66], чим завдала
разючого удару по церковному землеволодінню. Офіційно позбавивши православну
церкву землі, секуляризація підірвала тим самим економічну основу монастирсько-
го господарства [5, с. 109], особливо на Лівобережжі та Слобожанщині. Тим самим
політика секуляризації, яку здійснило російське самодержавство протягом XVIII
ст., зробила церкву слухняним знаряддям у його руках [4, с. 67]. Особливо яскраво
це було помітно на Правобережній Україні, яка набагато пізніше за Лівобережжя
та Слобожанщину опинилась у складі Російської імперії. Як зазначає дослідниця
О. Крижанівська, «з входженням Правобережжя до складу Російської імперії тамтеш-
нє релігійне життя досить швидко трансформувалося завдяки нівеляційним заходам
імперської влади» [6, с. 158]. Проте, фактично заборонивши монастирське землево-
лодіння, російський уряд водночас сприяв зростанню землеволодіння православних
священиків та церковних приходів. Російська дослідниця Л. Ємелях наводить дані,
за якими на 1905 р. церковні землі у межах 50 європейських губерній становили 1,9
млн. дес., а у приватній власності осіб духовних звань перебувало ще 300 тис. дес. [7,
с. 9]. Зростали площі церковних земель і в Україні.
Прагнучи посилити державний вплив на православних священиків, російський
уряд у 1842 р. видав на Правобережжі «Положення про забезпечення православ-
ного сільського духовенства землею, будинками й одноразовою допомогою» [6,
с. 162]. Користуючись урядовою підтримкою, вже у 40 – 50-х рр. ХІХ ст. православні
священики прагнули покращити своє земельне становище за рахунок селян. При
потуранні поміщиків вони намагалися розширити свої земельні володіння шляхом
урізування селянських наділів [6, с. 159 – 160]. Дослідник Б. Опря також відзначає,
© Шевченко Віктор Миколайович – доктор історичних наук, професор кафедри
українознавства Чернігівського державного інституту економіки і управління.
Сіверянський літопис 85
що і на початку ХХ ст. непорозуміння між віруючими та церковнослужителями на
матеріальному ґрунті були цілком закономірними. «Православна церква у той час
володіла великими земельними ресурсами, що викликало в селян почуття заздрості
та неприязні» [8, с. 179]. Все це не могло не позначитися на участі духовенства у
ринково-поземельних операціях другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Загальна картина участі духовенства у торгових операціях по купівлі або про-
дажу земельних ділянок переконує в тому, що упродовж 60-х рр. XIX – початку ХХ
ст. церковні служителі в межах усіх дев’яти українських губерній більше продавали
землю, ніж її купували. Статистичні підрахунки свідчать про те, що протягом 1863 –
1914 рр. церковнослужителями було укладено в межах України понад 9,7 тис. угод на
продаж землі і лише понад 8,2 тис. угод – на її купівлю [9, с. 226 – 227]. Хоча відзна-
чимо, що протягом указаного хронологічного періоду землеволодіння представників
духовенства не тільки не зменшилось, але навіть зросло не менше ніж на 70 тис. дес.
Проте таке зростання було досягнуте за рахунок земельних операцій 60 – 90-х років
ХІХ ст., про що свідчить наведена нижче таблиця 1 [9, с. 226 – 227].
Таблиця 1
Купівля-продаж землі представниками духовенства у 1863 – 1914 рр.
за періодами еволюції українського земельного ринку
Періоди,
райони
Угоди Земля (у дес.) Сума (в руб.)
Про-
дано
Куп-
лено
Продано Куплено Продано Куплено
1 2 3 4 5 6 7
1863 – 1880:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
1495 1913 12485,0 24331,0 553446 886725
42 323 2005,3 26479,9 97122 775771
223 347 32710,9 42141,0 455087 558188
1760 2583 47201,2 92951,9 1105655 2220684
1881 – 1900:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
3010 2227 33451,0 36412,3 2914128 2601769
484 601 22658,5 36205,2 1892300 2799455
705 812 36840,2 59576,4 1674078 2341633
4199 3640 92949,7 132193,9 6480506 7742857
1901 – 1914:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
2494 952 20075,2 10708,6 3475072 1620160
654 403 13215,7 7176,0 2671936 1592713
622 638 33061,6 33489,9 3266711 3462376
3770 1993 66352,5 51374,5 9413719 6675249
1863 – 1914:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
6999 5092 66011,2 71451,9 6942646 5108654
1180 1327 37879,5 69861,1 4661358 5167939
1550 1797 102612,7 135207,3 5395876 6362197
9729 8216 206503,4 276520,3 16999880 16638790
Порівнюючи її показники з показниками земельного перепису 1905 року, мож-
на хоча б приблизно визначити стан землеволодіння духовенства на перше січня
1915 р. Як свідчать наслідки відповідних статистичних обчислень, наведені у таблиці
2 [9, с. 227], на початок 1915 р. земельні володіння священнослужителів становили
в межах України не менш як 159752,5 дес., тоді як у 1905 р. – 168677 дес.
Дані наведеної нижче таблиці 2 переконливо засвідчують тенденцію до скорочення
церковного землеволодіння перш за все на Ліво- та Правобережжі. Що ж до Півдня
України, то там тенденція до скорочення проявлялась лише у материковій його
частині. У півострівній частині Таврійської губ. (Крим), навпаки, спостерігається
інтенсивне зростання церковного землеволодіння починаючи з 80-х років ХІХ ст.
86 Сіверянський літопис
Таблиця 2
Землеволодіння духовенства в Україні у 1905 – 1914 рр.
Райони України Землеволодіння (у дес.) за станом на:
1905 р. 1906 – 1914 рр.
(+) (-)
1.01.1915 р.
Лівобережжя 70212 -6311,9 63900,1
Правобережжя 20608 -4223,0 16385,0
Південь 77857 +1610,4 79467,4
Україна 168677 -8924,5 159752,5
Певне уявлення про характер господарства священнослужителів Таврійської губ.
дає інформація судового пристава Сімферопольського окружного суду П. Карпін-
ського про виставлену на публічний продаж земельну власність трьох священнослу-
жителів у Агайській області Євпаторійського повіту, зазначеної вище губернії. Вона
свідчить, що останнім належала земельна ділянка під назвою «Хутір Караба-Кудаш»
у складі земель розореного села Караба та сіл Буйтель і Кудаш загальною площею
у 364,6 дес. Ділянка складалась із орної землі, сінокосу та інших зручних, а також
частини незручних земель. Вся земля була заставлена у перекопського міщанина
Йосипа Шакана на суму 50000 руб. під %% [10, c. 416]. За даними земельного пере-
пису 1905 р., у межах Таврійської губ. нараховувалося 341 господарство священиків
і 70112 дес. належної їм землі, тоді як у 1877 р. аналогічні показники були відпо-
відно 15 господарств і 487 дес. землі [11, с. 10 – 13]. Пояснити це, як нам здається,
можна важливою роллю православної церкви в освоєнні Криму, що раніше належав
Кримському ханству і де внаслідок цього ще досить сильними залишалися позиції
мусульманства.
Іноземні піддані. Серед інших категорій особистих приватних землевласників
заслуговують на увагу іноземці – піддані інших держав, які за тих чи інших обставин
проживали постійно або тимчасово в межах Російської імперії. Їхня частка у земельній
власності була невеликою, і до того ж поступово зменшувалась.
За даними, які наводить М. Порш, у 1877 р. їм належало в Україні загалом 150686
дес., а у 1905 р. – вже тільки 90524 дес. (без Таврійської губ.) [12, с. 148]. Відповідно
зменшувалась і їхня частка по відношенню до всієї землі в особистому приватному
володінні. У 1877 р. вона становила в Україні 0,8%, а у 1905 р. – 0,6%, у тому числі на
Лівобережжі – 0,8%, на Правобережжі – 0,2% і на Півдні – 0,7% [12, с. 148]. Сучасні
дослідники проблеми вказують на тенденцію активного проникнення іноземців у
аграрний сектор української економіки починаючи з кінця ХVІІІ – першої половини
ХІХ ст.
Зокрема, на думку одного з них – О. Машкіна, це пояснювалось кількома причи-
нами. По-перше, це об’єднання у складі Східної Наддніпрянщини таких українських
земель, як Поділля, Волині та Криму, які до цього тривалий час перебували у складі
інших держав – Речі Посполитої, Туреччини та Кримського ханства. Великою мірою
це стало наслідком тривалої боротьби за вказані землі, яка точилася між названими
вище державами і Російською імперією. «Щоб там не казали, – зазначає автор, – але
факт залишається фактом: без російських солдат, офіцерів, без їх героїчних подвигів
у боротьбі з Річчю Посполитою та Османською Портою сучасні українці не мали б і
третини тих земель, що входять сьогодні до складу їх країни» [13, с. 208]. По-друге,
це входження Наддніпрянщини до складу Російської імперії, після чого тут «постали
повноцінні повіти, волості, стани, міста, містечка та села», а сама вона набула «кар-
тинки пазлів» у складі дев’яти повноцінних губерній [13, с. 209]. Після цього, і це,
по-третє, землі підросійської України виявилися включеними у єдину систему загаль-
норосійського ринку. Це привело до налагодження як внутрішньої, так і зовнішньої
торгівлі, посилились міграційні процеси робочої сили, зросла експортно-імпортна
роль азовсько-чорноморських портів тощо [13, с. 209]. Іншими словами, українські
землі виявилися відкритими не тільки для внутрішньоімперських, але й для зов-
нішніх торгово-економічних міграцій. І сюди «жадібним натовпом ринули іноземці
найрізноманітніших націй, котрі у пошуках власних прибутків втовплювались у всі
Сіверянський літопис 87
сфери сільськогосподарського виробництва – від володіння чисельними ділянками
землі до їх оренди й виконання обов’язків колоністів та особисто залежних селян»
[13, с. 210]. Саме тоді, як вважає О. Машкін, дехто з прибулих емігрантів «шляхом
придбання земель або через шлюбні угоди ставали українськими поміщиками з усіма
випливаючими з цього наслідками» [13, с. 417]. Загалом серед іноземців переважа-
ли невеликі за розміром ділянки землі чи невеликі маєтки. Хоча іноді траплялися
й досить великі латифундії. Прикладом останньої може бути Карлівська економія
герцогів Мекленбург-Стреліцьких у Костянтиноградському повіті Полтавської губ.
У 40-х рр. XIX ст. Карлівський маєток, який належав графині Розумовській, був
викуплений у неї великою княгинею Катериною Павлівною за довічну ренту. Згодом
він перейшов у власність дочки останньої – Катерини Михайлівни та її чоловіка
герцога Г. Мекленбург-Стреліцького. Після смерті герцога у 1908 р. (його дружина
померла раніше) маєток перейшов у спадок їхнім нащадкам – дітям та онукам. Ма-
єток було поділено на 1176 часток, з яких герцогу М. Г. Мекленбург-Стреліцькому
належали 392, його сестрі принцесі Є. Г. Альтенбурзькій герцогині Саксонській – 392,
графу Г. Г. Карлову – 252, його трьом дітям – по 28 і графині Н. Ф. Карловій – 56 [14,
с. 349]. Це, однак, не означало роздроблення маєтку, який на початок ХХ ст. займав
площу 57 тис. дес. землі [14, с. 352], а стало лише актом юридичного розподілу ка-
піталу та участі кожного у перерозподілі прибутків. Загалом же карлівський маєток
продовжував функціонувати як єдиний господарський комплекс з єдиним управлін-
ням (на початку ХХ ст. його управляючим був М. Є. Шейдеман), в якому інтенсивно
впроваджувалося застосування різноманітних машин і механізмів у господарській
діяльності. З іншого боку, це органічно поєднувалося з використанням як вільно-
найманої праці, так і відробітництва [14, с. 348 – 376].
Дані про діяльність підданих інших держав на українському земельному ринку
свідчать, що протягом 1863 – 1914 рр. іноземці уклали в Україні не менше як 5389
торгово-поземельних угод, 3093 з яких були спрямовані на продаж, а ще 2296 – на
купівлю земельної власності. В ході цих торгових операцій ними було продано близь-
ко 524,6 тис., а куплено – понад 539,4 тис. дес. приватновласницьких земель. Відтак
прибуток іноземців від таких операцій був незначним і складав усього трохи більше
14,8 тис. дес. За періодами еволюції українського земельного ринку їхні торгово-по-
земельні операції мали такий вигляд (див. табл. 3) [9, с. 239 – 238].
Таблиця 3
Купівля-продаж землі
іноземними підданими у 1863 – 1914 рр.
за етапами еволюції українського земельного ринку
Періоди,
райони
Угоди Земля (у дес.) Сума (в руб.)
Про-
дано
Куп-
лено
Продано Куплено Продано Куплено
1 2 3 4 5 6 7
1863 – 1880:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
107 127 11172,9 17736,7 252300 585474
125 326 13017,7 123797,6 710448 3393180
267 409 115977,6 159901,2 2719043 4087716
499 862 140168,2 301435,5 2681791 8066370
1881 – 1900:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
227 165 26755,9 30920,7 2174311 2763329
704 201 76039,2 40950,5 5520422 1308856
671 540 168946,9 113712,2 13261959 11033815
1602 906 271742,0 185583,4 20956692 15106000
1901 – 1914:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
214 161 17862,2 6527,9 3845481 1031091
347 60 25833,3 5491,7 3037869 284046
431 307 68990,5 40399,2 13817186 8805731
992 528 112686,0 52418,8 20700536 10120868
88 Сіверянський літопис
1863 – 1914:
Лівобережжя
Правобережжя
Південь
Україна
548 453 55791,0 55185,3 6272092 4379894
1176 587 114890,2 170239,8 9268739 4986082
1369 1256 353915,0 314012,6 29798188 23927262
3093 2296 524596,2 539437,7 45339019 33293238
Дані наведеної вище таблиці 3 незаперечно вказують на те, що основним районом
діяльності іноземців на земельному ринку були три губернії Південної України:
Катеринославська, Таврійська та Херсонська. Найменше таких торгових операцій
нами зафіксовано на Лівобережжі та Слобожанщині. Помітне скорочення торгово-
поземельних операцій на початку ХХ ст. найшвидше за все було викликане політич-
ними мотивами.
Як висновок до всього, сказаного вище, відзначимо, що загалом обидві названі
категорії земельних власників – духовенство та іноземні піддані – не відігравали про-
відних ролей на ринку землі в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Проте
саме вони можуть бути наочним прикладом того, як втрачало свої позиції традиційне
станове землеволодіння, поступаючись у пореформений період якісно новому і про-
гресивному землеволодінню безстановому. Подальший розвиток земельного ринку
лише посилював цей процес.
1. Шевченко В. М. До характеристики категорій земельних власників України ІІ
пол. ХІХ – початку ХХ ст. // Український селянин. – Вип. 10. – 2006. – С. 246 – 249.
2. Шевченко В. М. Характеристика категорій земельних власників України другої
половини ХІХ – початку ХХ ст.: селяни-власники, козаки, колоністи // Український
історичний журнал. – 2010. – №2. – С. 75 – 85.
3. Шевченко В. М. До характеристики категорій земельних власників України ІІ
половини ХІХ – початку ХХ ст.: юридичні особи // Література та культура Полісся.
– 2010. – Вип. 57. – С. 163 – 179.
4. Гуржій О. І. Еволюція соціальної структури селянства Лівобережної та Слобід-
ської України (друга половина XVII – XVIII ст.) / Олександр Іванович Гуржій. – К.:
Інститут історії України НАН України, 1994. – 107 с.
5. Борисевич С. О. Законодавче регулювання поземельних відносин у Право-
бережній Україні (1793–1886 роки) : Монографія. / Борисевич С. О. – К. : НАДУ,
2007. – 424 с.
6. Крижанівська О. О. Держава і церква в уявленнях селян Правобережної України
доби скасування кріпосного права / Крижанівська О. О.// Проблеми історії України
ХІХ – початку ХХ ст. – К. : Ін-т історії України, 2006. – Вип. ХІІ. – С. 155–165.
7. Емелях Л. И. Антиклерикальное движение крестьян в период первой русской
революции / Емелях Л. И. – М. ; Л. : Наука, 1965. – 201 с.
8. Опря Б. О. Деякі аспекти взаємин православного духовенства з парафіянами
на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Опря Б. О. // Проблеми історії України
ХІХ – на початку ХХ ст. – К. : Ін-т історії України, 2007. – Вип. ХІІІ. – С. 177–183.
9. Шевченко В. М. Земельний ринок України (1861 – 1917 рр.) : монографія. –
Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2010. – 344 с.
10. Санкт-Петербургские сенатские объявления по казённым, правительственным
и судебным делам. – 1915. – Отдел І. – Разряд ІХ. – № 96. – 30 ноября.
11. Статистика землевладения 1905 года. – [Вып. 42 : (Таврическая губерния)]. /
Центральный статистический комитет МВД. – СПб., 1907. – 48 с.
12. Порш М. Статистика землеволодіння в 1905 р. і мобілізація земельної влас-
ності на Україні від 1877 р. і до 1905 р. / Микола Порш // Україна. – 1907. – № 4.
– С. 146–180.
13. Машкін О. М. Іноземці в соціально-економічному житті України кінця ХVІІІ
– першої половини ХІХ ст. / Машкін О. М. – К. : Ін-т історії України НАН України,
2008. – 450 с.
14. Анфимов А. М. Карловское имение Мекленбург-Стелицких в конце ХІХ
Сіверянський літопис 89
– начале ХХ в. / А. М. Анфимов // Материалы по истории сельского хозяйства и
крестьянства СССР. – Сборник V. – М. : Изд-во АН СССР, 1962. – С. 348–376.
В статье освещается роль и место духовенства и граждан – подданных других
государств, в процессе эволюции земельного рынка в Украине во второй половине ХІХ
– начале ХХ века. Анализируются размеры и динамка их землевладения.
Ключевые слова: земля, рынок, эволюция, динамика, землевладение.
The article defines the role and the place of clergy representatives and citizens of other
countries in the process of land market evolution in Ukraine during the second half of the 19-th
and the beginning of the 20-th century. It analyses sizes and dynamics of their landholding.
Keywords: Land, market, evolution, dynamics, landholding.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39732 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:58:30Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шевченко, В. 2012-12-23T20:49:49Z 2012-12-23T20:49:49Z 2012 До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані / В. Шевченко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 84-89. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39732 94(477) «18» : 332 2 У статті висвітлюється роль і місце духовенства та громадян – підданих інших держав у процесі еволюції земельного ринку в Україні. Аналізуються розміри та динаміка їхнього землеволодіння. В статье освещается роль и место духовенства и граждан – подданных других государств, в процессе эволюции земельного рынка в Украине во второй половине ХІХ – начале ХХ века. Анализируются размеры и динамка их землевладения. The article defines the role and the place of clergy representatives and citizens of other countries in the process of land market evolution in Ukraine during the second half of the 19-th and the beginning of the 20-th century. It analyses sizes and dynamics of their landholding. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані Article published earlier |
| spellingShingle | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані Шевченко, В. Розвідки |
| title | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані |
| title_full | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані |
| title_fullStr | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані |
| title_full_unstemmed | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані |
| title_short | До характеристики категорій земельних власників України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: духовенство та іноземні піддані |
| title_sort | до характеристики категорій земельних власників україни другої половини хіх – початку хх ст.: духовенство та іноземні піддані |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39732 |
| work_keys_str_mv | AT ševčenkov doharakteristikikategoríizemelʹnihvlasnikívukraínidrugoípolovinihíhpočatkuhhstduhovenstvotaínozemnípíddaní |