Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова
Дана стаття носить біографічний характер і містить у собі відомості про основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова, видатного українського лікаря, антрополога, етнографа і публіциста. Данная статья носит биографический характер и содержит в себе сведения об основных этапах...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39744 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 161-169. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859592038388858880 |
|---|---|
| author | Чухно, В. |
| author_facet | Чухно, В. |
| citation_txt | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 161-169. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Дана стаття носить біографічний характер і містить у собі відомості про основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова, видатного українського лікаря, антрополога, етнографа і публіциста.
Данная статья носит биографический характер и содержит в себе сведения об основных этапах жизни и научной деятельности Ивана Ивановича Пантюхова, выдающегося украинского врача, антрополога, этнографа и публициста.
This article is biographical in nature and contains information about the main stages of the life and work of Ivan Ivanovich Pantyukhov, a prominent physician, anthropologist, ethnographer and writer.
|
| first_indexed | 2025-11-27T16:26:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 161
УДК 94(477)
Володимир Чухно.
ОСНОВНІ ЕТАПИ ЖИТТЯ
ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІВАНА ІВАНОВИЧА ПАНТЮХОВА
Дана стаття носить біографічний характер і містить у собі відомості про осно-
вні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова, видатного
українського лікаря, антрополога, етнографа і публіциста.
Ключові слова: лікар, антрополог, етнограф.
Іван Іванович Пантюхов увійшов у вітчизняну історію як лікар, антрополог,
етнограф і публіцист. Він був видатним дослідником свого часу і, за свідченням
сучасників, мав винятковий розум та своєрідний погляд на різні наукові проблеми.
За своє життя Іван Іванович написав понад 150 робіт (нотаток, статей, брошур і
книжок) в галузі медицини, народної медицини, медичної географії, санітарії, антро-
пології, етнографії, хімії, кліматології, статистики, історії та інших наук і по праву
вважався одним із найплідніших дослідників кінця XIX – початку XX століття.
І.І. Пантюхов не був професійним вченим і писав свої праці у вільний від основної
роботи час. Окремі з його робіт носили науково-публіцистичний характер і часто
піддавались критиці. Неоднозначно оцінювалась і особа самого І.І. Пантюхова. Одні
називали його «генієм землі руської»1 і видатним знавцем Кавказу2, інші відносили
«не до антропологів, а до публіки»3, треті вважали вченим, роботи якого балансували
між академічною та популярною антропологією, тощо.
Однак, як би там не було, його праці мали істотний вплив на розвиток вітчизняної
медицини, антропології, статистики та інших наук і сприяли практичній реалізації
їх завдань і цілей. Наукове співтовариство цінило його внесок в науку й обирало
членом численних наукових товариств.
Ґрунтовної біографії І.І. Пантюхова досі не написано. Короткі біографічні відо-
мості про нього вміщені в «Енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза і І.А. Еф-
рона»4, «Настільному енциклопедичному словнику товариства «А. Гарбель і К°»5 та в
деяких інших виданнях. Однак вони є занадто скупими і не дають повного уявлення
про основні етапи його життя і творчості.
Ми спробували усунути цю прогалину і на основі численних літературних дже-
рел та архівних матеріалів відтворили основні етапи біографії І.І Пантюхова, його
наукової та публіцистичної діяльності.
Іван Іванович Пантюхов народився 19 липня 1836 року в селі Кривоносівка
Середино-Будського району Сумської області, колишнього Новгород-Сіверського
повіту Чернігівської губернії і, за твердженням його сина Олега Івановича Пантюхова,
організатора скаутського руху в Росії і його голови в еміграції, «походив від мало-
російського полковника Пантюхова, якому належало село Кривоносівка»6. Однак
підтверджень цій легенді ми не знайшли.
Село Кривоносівка було поселено відомими польськими магнатами Пясочинськи-
ми у середині 40-х років XVII століття7 і до початку національно-визвольної війни
українського народу 1648 року перебувало у володінні їх сім’ї, після чого перебувало
під владою гетьманською і військовою8.
8 березня 1715 року гетьман Іван Скоропадський пожалував її Новгород-Сівер-
© Чухно Володимир Єгорович – краєзнавець (м.Шостка).
162 Сіверянський літопис
ському сотникові Данилу Герасимовичу Кутневському (? – 09.04.1732 рр.), «за вірність
і старанність у військовій службі», а 7 червня 1718 року Петро I закріпив її за ним,
його дружиною і дітьми у «спокійне і неодмінне володіння»9. З часу зазначеного по-
жалування Кривоносівка була у володінні роду Кутневських і передавалась у спадок
від батьків до дітей. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779 –
1781 р. в ній числилось 68 дворів і 89 хат, з яких Василю Даниловичу Кутневському
належало 25 дворів і 32 хати, його племінникам Михайлу Івановичу Кутневському та
Петру Івановичу Кутневському – 27 дворів і 34 хати, а іншим дрібнішим власникам
(Юркевичам, Жоравко і т.д.) – 16 дворів і 23 хати10. Малоросійського полковника з
прізвищем Пантюхов серед володільців Кривоносівки ні в той, ні в інший час не було.
Батько Івана Івановича – Іван Несторович Пантюхов мав військове звання обер-
офіцера11 і чин колезького реєстратора12. Був одружений з глухівською поміщицею
Іраїдою Петрівною Гриневич13, матір’ю Івана Івановича Пантюхова, яка походила із
дворян Чернігівської губернії.
Іраїда Петрівна доводилася племінницею кривоносівському поміщику Никифору
Пилиповичу Гриневичу14, який був одружений з однією із правнучок Новгород-Сі-
верського сотника Д.Г. Кутневського15 і, можливо, після його смерті успадкувала якісь
володіння в Кривоносівці. Однак вони були незначними, і її чоловік Іван Несторович
Пантюхов змушений був підробляти чиновником у Чернігові.
Коли сину Івану виповнилося дев’ять років, він влаштував його на навчання у
Чернігівську гімназію, поближче до місця своєї служби. Однак через декілька років
захворів і в 1848 (1849) році помер від туберкульозу16.
Після його смерті дружина опинилась у важкому матеріальному становищі і
змушена була перевести сина Івана в Новгород-Сіверську гімназію, поближче до
місця свого проживання17.
Іван Пантюхов був здібним учнем і вже з п’ятого класу почав заробляти собі на
проживання репетиторством, займаючись з учнями молодших класів гімназії: май-
бутнім археологом та істориком права Дмитром Яковичем Самоквасовим, членом
Ради міністра фінансів Росії Миколою Павловичем Забугіним та іншими18.
У 1856 році І.І. Пантюхов закінчив Новгород-Сіверську гімназію і 19 жовтня 1856
року поступив на медичний факультет університету святого Володимира в Києві19.
Під час навчання в університеті він почав займатися науковою та публіцистичною
діяльністю і написав декілька статей та нотаток з медицини, які були опубліковані
в журналі «Сучасна медицина» та в інших виданнях20.
28 квітня 1862 року І.І. Пантюхов закінчив університет21 зі ступенем лікаря
(12.05.1862 р.)22 та званням повітового лікаря (12.11.1862 р.)23., і найвищим на-
казом по військовому відомству про чини цивільні за №31 від 22 липня 1862 року
був зарахований на службу в Кавказьку армію медиком для відряджень. Про-
тягом наступних двох років він служив військовим лікарем у Ставропольському
(08.09.1862 р.), Майкопському (02.12.1862 р.), Катеринодарському (03.09.1863 р.)
і Кутаїському (28.12.1863 р., 01.12.1864 р.) військових шпиталях, у Кавказькому
лінійному 6-ому батальйоні (05.07.1863 р.), у 5-ому Кавказькому зведеному стрі-
лецькому батальйоні (27.03.1864 р.), у лазаретному відділенні 37-го Кавказького
лінійного батальйону (08.07.1864 р.), у лазареті 34-го Кавказького лінійного баталь-
йону (05.10.1864 р.), у 3-ому батальйоні 16-го Мінгрельського гренадерського полку
(21.10.1864 р.) та в інших військових формуваннях24.
Одночасно з цим він займався науковою та публіцистичною діяльністю і написав
більше десяти статей з медицини, медичної статистики, кліматології та географії:
«Особливості Кавказьких хвороб», «Фізіологічна замітка на поході», «Зауваження
на проект перетворення госпіталів», «Деякі статистичні висновки», «Схили Західного
Кавказу», «Медичні відрядження, транспортування і ревізії» та інші.
Під час проходження служби Іван Іванович брав участь у бойових діях за під-
корення Західного Кавказу і восени 1864 року був важко травмований великим
каменем, кинутим на нього супротивником з вершини гори. Внаслідок цього він
близько року хворів і не міг пересуватися без милиць25. Під час хвороби він побував
Сіверянський літопис 163
у багатьох кавказьких лікарнях, відвідав Ріонську долину і написав декілька ста-
тей з медичної топографії, медицини і лікувальних властивостей мінеральних вод
Кавказу: «До медичної топографії і ендемічної патології області річки Ріона», «До
медичної топографії і ендемічної патології області річки Білої», «Перевал через За-
хідний Кавказький хребет», «Особливості хвороб на схилах Кавказу», «Холера на
березі Чорного моря», «Абхазькі і Мінгрельські мінеральні води», «Мінеральні води
в Кутаїській губернії», «Про Кавказькі мінеральні води», «Варваринське мінеральне
джерело» та інші.
Оговтавшись від поранення, І.І. Пантюхов повернувся на службу, і 3 серпня 1865
року був призначений завідуючим лазаретом 37-го Кавказького лінійного батальйону,
7 вересня 1865 року – медиком для відряджень Кавказького окружного військово-
медичного управління, 12 січня 1867 року – лікарем Тифліського військового шпи-
талю, а 7 квітня 1867 року – лікарем Горайського військового шпиталю26. Працюючи
на вказаних посадах, він вивчав особливості захворювань серед мешканців Кавказу,
розробляв власні способи їх лікування і написав близько двадцяти робіт у галузі
практичної медицини, кліматології, етнографії та лікувальних властивостей міне-
ральних вод Кавказу: «Про їжу в Імеретії», «Про лихоманку, яка була вилікувана без
хінної солі», «Спостереження над холерою в Поті», «Вітри Ріонської долини», «Про
міфи і повір’я туземців Ріонської долини», «Накалакевське мінеральне джерело»,
«Мінеральні води по річці Ліахві» та інші.
Наприкінці 1867 року І.І. Пантюхов був переведений в Київський військовий
округ і призначений лікарем у 33-ю артилерійську бригаду, а 8 листопада 1868 року
переміщений у 48-ий Одеський піхотний полк27. Під час проживання в Одесі він на-
писав кілька робіт з історії і народної медицини, які вийшли окремими виданнями:
«Лікарські рослини Південної Росії» (Київ, 1869), «Коротка загальна історія» (Київ,
1869), «Жінки-лікарки» (Київ, 1869) та інші.
Однак отримане поранення давало про себе знати, і влітку 1869 року І.І.Пантюхов
звільнився з армії28. 1 вересня того ж року поступив на службу доглядачем і вчите-
лем у двокласне народне училище міста Балти Подільської губернії. На зазначеній
посаді він працював по 6 червня 1872 року, після чого був переміщений наставни-
ком у Київську вчительську семінарію29, де в 1873 році видав невелику книжку з
хімії – «Хімічні відомості» (Київ, 1873), яка була рекомендована вченим комітетом
Міністерства народної освіти як навчальний посібник для вчительських семінарій30.
12 липня 1873 року Пантюхов звільнився з Київської учительської семінарії, пере-
їхав у Вязниковський повіт Володимирської губернії і поступив на роботу земським
лікарем. Однак через декілька місяців повернувся до Києва і 11 листопада 1873 року
був зарахований молодшим ординатором у Київський військовий госпіталь31.
Працюючи на вказаній посаді, займався вивченням проблем медичної статистики
та санітарної топографії Києва, удосконалював свої пізнання в галузі народних спо-
собів лікування і написав декілька цікавих робіт з народної медицини, санітарії та
медичної статистики: «Статистичні та санітарні нариси Києва» (Київ, 1875), «Про
лікування простими засобами» (Київ, 1875), «Про народну медицину в Південно-
західному краї» (Київ, 1875), «Лікарі і знахарі» (Київ, 1875), «Досвід санітарної то-
пографії і статистики Києва» (Київ, 1876), «Лікарні і хвороби в Києві» (Київ, 1876),
«Причини хвороб киян» (Київ, 1877) та інші.
Особливий інтерес для науки становила його робота «Статистичні та санітарні
нариси Києва». Вона містила в собі важливі відомості про санітарний стан міста,
захворювання, пов’язані з ґрунтовими, топографічними і кліматичними умовами,
професійним і становим характером населення тощо, і була висунута для нагоро-
дження Костянтинівською медаллю, однак не підійшла під умови нагородження32.
Після вступу Росії у війну з Туреччиною, І.І.Пантюхов був відряджений у діючу
армію і з 25 грудня 1877 року служив лікарем для особливих доручень IV медичного
розряду при військово-медичному управлінні армії, з 2 лютого 1878 року – завід-
увачем статистичного відділення Польового військово-медичного управління, а з
15 листопада 1878 року – лікарем для доручень при начальникові військових спо-
164 Сіверянський літопис
лучень у Болгарії33. Після закінчення військових дій, з 18.05.1879 за 01.01.1881 рр.,
він брав участь у складанні медичного звіту про результати війни 1877 – 1878 р.34, з
20 по 30 грудня 1879 року був учасником VI з’їзду російських натуралістів і лікарів
у Санкт-Петербурзі35, а потім повернувся до Києва і 3 липня 1881 року приступив до
виконання обов’язків старшого ординатора при Київському військовому госпіталі.
24 січня 1884 року І.І. Пантюхов був призначений бригадним лікарем 5-ої са-
перної бригади в Одесі, а 1 грудня 1885 року – начальником відділення Головного
військово-медичного управління в Санкт-Петербурзі. Однак кабінетна робота йому
не припала до душі, і через три роки він подав рапорт про переведення на Кавказ. 11
грудня 1888 року його прохання задовольнили і призначили лікарем для доручень V
класу при Кавказькому окружному військово-медичному управлінні в Тбілісі. Одразу
після цього Іван Іванович відбув до місця служби і 25 січня 1889 року приступив до
виконання своїх службових обов’язків. На вказаній посаді він служив по 14 жовтня
1901 року й одночасно тимчасово виконував обов’язки завідувача військово-медичної
лабораторії управління (16.10.1892 р.), помічника інспектора Кавказького окружного
військово-медичного інспектора (26.02.1897 – 16.11.1897 рр.) і Кавказького окруж-
ного військово-медичного інспектора (26.05.1897 – 17.06.1897 рр.)36.
Цей період був найпліднішим у науковій та публіцистичній діяльності І.І. Пан-
тюхова. За одинадцять років перебування на Кавказі ним було написано більше
шістдесяти робіт у галузі медицини, антропології, етнографії, географії та інших наук,
багато з яких не втратило своєї актуальності й донині: «Озеро Чалдир та його околи-
ці», «Про зростання деяких племен Закавказького краю», «Про фізичну організацію
деяких закавказьких племен», «Курди і карапапахи», «Закавказькі росіяни», «Вплив
переселення в Закавказький край на фізичний розвиток росіян», «Самурзаканці»,
«Ахалкалакський повіт. Медико-антропологічний нарис», «Населення Кутаїської
губернії», «Антропологічні спостереження на Кавказі», «Про кумиків. Антрополо-
гічний нарис», «Антропологічні типи Кавказу», «Метисація», «Про печерне і пізніше
житло на Кавказі», «Вплив малярії на колонізацію Кавказу», «Про народне лікування
в Закавказькому краю», «Раси Кавказу», «Сучасні лезгини», «Інгуші. Етнографічно-
антропологічний нарис», «Рух населення у чеченців» та інші.
Роботи І.І. Пантюхова представляли значний інтерес для вітчизняної медицини,
антропології, географії та інших наук, і його обрали дійсним членом Паризького
географічного товариства37, Російського антропологічного товариства (1888 р.)38,
Кавказького відділу Російського географічного товариства (30.01.1892 р.)39, членом
розпорядчого комітету Кавказького відділу Російського географічного товариства
(12.05.1898 р.)40, членом Кавказького відділення Московського археологічного то-
вариства (1901 р.)41 тощо.
Наприкінці 1890-х років Іван Іванович став часто хворіти і вирішив залишити
службу. Навесні 1900 року він подав рапорт про звільнення і переїхав до Києва, де
оселився у своєму хуторі на Куренівці42.
Перебуваючи у відставці, він продовжував займатися науковою діяльністю і на-
писав близько десяти робіт у галузі антропології, історії та медицини: «Куренівка:
Медико-антропологічний нарис» (Київ, 1904), «Київський та Уманський повіти в
антропологічному відношенні» (Київ, 1907), «Значення антропологічних типів в
російській історії» (Київ, 1909), «Малоросійський тип: Епоха литовсько-польська»
(Київ, 1910) та інші.
Деякі з них носили расовий характер і були неоднозначно сприйняті науковою
громадськістю. Особливий інтерес для читачів мала його робота: «Значення антро-
пологічних типів в російській історії», в якій «в простій, доступній, але разом з тим
доказовій формі пояснюється багато спірних і драматичних питань вітчизняної
історії»43.
Іван Іванович Пантюхов прожив близько 75 років і помер 15 червня 1911 року
від атеросклерозу44. За його заповітом був похований на Куренівському кладовищі
в Києві, неподалік від свого хутора45.
Усе своє життя І.І. Пантюхов сумлінно працював на благо своєї вітчизни та
Сіверянський літопис 165
науки і був нагороджений орденами Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами
(13.12.1864 р.), Святої Анни 3-го ступеня (28.12.1877 р.), Святого Володимира 4-го
ступеня (02.04.1879 р.), Святого Станіслава 2-го ступеня (30.08.1884 р.), Святої
Анни 2-го ступеня (30.08.1888 р.), Святого Володимира 3-го ступеня (30.08.1892 р.),
срібною медаллю «За підкорення Західного Кавказу» (22.07.1865 р.)46, медаллю
Російського географічного товариства47 та удостоєний звання дійсного статського
радника (06.12.1897 р.).
З осені 1868 року він був одружений з Ольгою Миколаївною фон Кнорринг,
дочкою барона Миколи Густовича фон Кнорринга, і мав від неї шість синів: Ми-
колу (25.01.1871 – 1934 рр.), Андрія (20.11.1874 – 1935 рр.), Івана (22.08.1876 –
1959 рр.), Михайла (04.01.1880 – 13.05.1910 рр.), Володимира (? – 1877 р.) та Олега
(12 (25).03.1882 – 25.10.1973 рр.). Найвідомішими серед них були Олег Іванович Пан-
тюхов – гвардії полковник, кавалер ордена Святого Георгія IV ступеня, засновник
скаутського руху в Росії та його голова в еміграції48, і його брат – письменник Михай-
ло Іванович Пантюхов, автор повісті «Тиша і старик», який, на думку українського
літературознавця Вадима Леонтійовича Скуратівського, був одним із прототипів
булгаківського Майстра49.
Основні праці Івана Івановича Пантюхова:
Медицина в Глухові («Сучасна медицина». 1862, №48); Ставропольський шпиталь
(«Сучасна медицина». 1863, №5); З Майкопа. Хворобливість і антигігієна («Сучас-
на медицина». 1863, №№7, 23); Про засоби для зайняття у кавказьких шпиталях
(«Сучасна медицина». 1863, №№23,24); Особливості кавказьких хвороб («Сучасна
медицина». 1863, №№23, 24); Зауваження на проект перетворення госпіталів («Су-
часна медицина». 1863, №40); Деякі статистичні висновки («Сучасна медицина».
1863, №№43, 44); Кавказькі медичні товариства («Сучасна медицина». 1864, №30);
Схили Західного Кавказу (Газета «Кавказ». 1864, №№95, 96); Медичні відрядження,
транспортування та ревізії («Медичний вісник». 1864, №7); Фізіологічні замітки на
поході («Сучасна медицина». 1864, №36); Лист в редакцію («Сучасна медицина».
1864, №№45, 47); До медичної топографії і ендемічної патології області річки Ріона
(«Військово-медичний журнал». 1865, ч. 93, VII); До медичної топографії і ендеміч-
ної патології області річки Білої («Військово-медичний журнал». 1865, ч. 93, VII);
Перевал через Західний Кавказький хребет (Газета «Кавказ». 1865, №12); Абхазькі
і Мінгрельські мінеральні води (Газета «Кавказ». 1865, №№55, 56); Мінеральні води
у Кутаїській губернії (Газета «Кавказ». 1865, №№66, 67, 76); Стан науки на Кавказі
(«Сучасна медицина». 1865, №7); Про Самурзакан, їх родах і мови (Газета «Кавказ».
1865, №97); Розбір твору Н.І. Торопова «Досвід медичної географії Кавказу» («Су-
часна медицина». 1865, №17); Холера на березі Чорного моря («Сучасна медицина».
1865, №№28, 32); Про Кавказькі мінеральні води («Протоколи Товариства київських
лікарів». 1865, № 7); Хвороби шкіри від паразитів у туземців Ріонської долини («Про-
токоли Товариства кавказьких лікарів». 1865, №23); Варваринське мінеральне дже-
рело (Газета «Кавказ». 1865, №№56, 57); Особливості хвороб на схилах Кавказу
(«Медичний збірник Кавказького медичного товариства». 1865, №1); Скопці в
Імеретії («Протоколи Товариства київських лікарів». 1866, №1); Про їжу в Імеретії
(«Медичний збірник Кавказького медичного товариства». 1866, №4); Зі звіту лаза-
рету Кавказької лінії («Сучасна медицина». 1866, №№29, 34, 35); Про Медичний
збірник товариства Кавказьких лікарів («Сучасна медицина». 1866, №36); Опис
Зикорських мінеральних вод («Протоколи Товариства кавказьких лікарів». 1866,
№3); Про лихоманку, яку було вилікувано без хінної солі («Протоколи Товариства
кавказьких лікарів». 1866, №11); Вісті з Кавказу і відгук п. Козловському («Сучасна
медицина». 1866, №5); Лист з Кавказу («Сучасна медицина». 1866, №20); Робочі
загони на Кавказі (Газета «Кавказ». 1866, №54, 56); Спостереження над холерою в
Поті («Сучасна медицина». 1867, №31); Вітри Ріонської долини (Тифліс, 1867); Про
міфи і повір’я туземців Ріонської долини (Газета «Кавказ». 1867, №№27, 28); Про
видання народно-лікарського листка («Протоколи Товариства кавказьких лікарів».
166 Сіверянський літопис
1867, №12); Накалакевське мінеральне джерело («Медичний збірник Кавказького
медичного товариства». 1867, №3); Мінеральні води по річці Ліахві («Протоколи
Товариства кавказьких лікарів». 1867); Записки кавказького туриста (Газета «Кавказ».
1867); Самогубства на Кавказі («Сучасна медицина». 1868, №№10, 24); Підшкірна
ін’єкція при сопорозних лихоманках («Сучасна медицина». 1869, №121); Про на-
родну медицину туземців Ріонської долини («Медичний збірник Кавказького ме-
дичного товариства». 1869, №6); Про проект «Листка» Соболыцикова («Протоколи
Товариства кавказьких лікарів». 1869, 221); Лікарські рослини Південної Росії (Київ,
1869); Коротка загальна історія (Київ, 1869); Жінки-лікарки (Київ, 1869); Живлен-
ня клізмою («Сучасна медицина». 1870, №40); Хімічні відомості (Київ, 1873); Това-
риство казанських лікарів («Медичний вісник». 1873, №43); Царство фельдшерів
(«Сучасна медицина». 1873, №30); Статистичні висновки про смертність дітей і
людей похилого віку за віком та місяцями («Протоколи Товариства київських ліка-
рів». 1873); З Володимирській губернії. Земські аптеки («Сучасна медицина». 1874,
№1); Про дитячу смертність у Києві. Про народжуваність і смертність православно-
го населення у Києві («Протоколи Товариства київських лікарів». 1874); Про дію
водного хлору у великих дозах («Сучасна медицина». 1875, №2); Статистичні та
санітарні нариси Києва (Київ, 1875); Про лікування простими засобами (Київ, 1875);
Про народну медицину у Південно-західному краї (Київ, 1875); Лікарі і знахарі (Київ,
1875); Досвід санітарної топографії і статистики Києва (Київ, 1876); Бесіди про
здоров’я (Київ, 1876); Лікарні і хвороби у Києві (Київ, 1876); Епідемії в Польщі і
Західній Росії до кінця XVIII століття («Протоколи Товариства київських лікарів».
1876); Населення Києва («Здоров’я». 1876, №№33,50); Кореспонденція з Бухареста
(«Здоров’я». 1877, №69); Епідемія черевного тифу в Польщі і Західній Росії («Ме-
дичний вісник». 1877, №31); П’явка, що вийшла з блювотою («Медичний вісник».
1877, №38); Селище Холуй (СПб., 1877); Причини хвороб киян (Київ, 1877); Епіде-
мії в Польщі і Західній Росії («Сучасна медицина». 1877, №№ 7 – 10); Кореспонден-
ція з Адріанополя («Здоров’я». 1878, №98); Історія моєї хвороби («Лікарські відо-
мості». 1878, №275); Про деякі води Балканського півострова («Військово-медичний
журнал». 1879, ч. 136, VII); Деякі дослідження про вплив високої та низької темпе-
ратури на здорову і хвору людину («Праці VI з’їзду російських натуралістів і лікарів».
1879, т. ІІ, 178); Про деякі метеорологічні спостереження на Балканському півост-
рові в 1877 і 1878 роках («Праці VI з’їзду російських натуралістів і лікарів». 1879,
т. ІІ, 222); З приводу статистики у діючій армії («Лікарські відомості». 1879, № 304);
Манія внаслідок малярії («Лікарські відомості». 1879, № 360); До патології Турків
(«Лікарські відомості». 1880, № 426); Метеорологічні спостереження на Балкансько-
му півострові в 1878 – 1979 рр. («Військово-медичний журнал». 1880, ч. 139, VII);
Кому належатиме Балканський півострів (Спб., 1880); Дієтика дифтериту
(«Здоров’я». 1880, №131); Про санітарний стан деяких міст Балканського півостро-
ва («Здоров’я». 1880, №№140, 141); Теплі мінеральні джерела Болгарії (Київ, 1882);
Кілька випадків шестипалості (Київ, 1883); Випадок сонячного удару в Одесі влітку
1884 р. («Протоколи Товариства одеських лікарів». 1883 – 1884, 229); Вплив високої
літньої температури на захворюваність («Російська медицина». 1884, №№37, 38, 39);
Населення Одеси за даними військових присутствій (Одеса, 1885); Одеський табір
у 1884 р. (СПб., 1885); Випадок мимовільного перелому tibiae («Російська медицина».
1885, №28); Про значення зважування населення за місцевістю («Військово-сані-
тарна справа». 1886, №12); Намети Одеського табору («Військово-санітарна справа».
1886, №15); Медичні каталоги німецької армії на військовий час («Військово-сані-
тарна справа». 1886, №20); Випадок подражательності – Ехолалія («Російська ме-
дицина». 1886, №11); З приводу сліпоти в Росії («Військово-санітарна справа». 1886,
№23); З вражень Сіверянина («Одеський вісник». 1885, №31); Про вироджувані
типи семітів (Протоколи засідань Російського антропологічного товариства за 1888
рік); Нотатки з антропології Кавказу (Протоколи засідань Російського антрополо-
гічного товариства за 1889 рік); Озеро Чалдир та його околиці (Газета «Кавказ». 1890,
№№322, 323); Зоб в Сванетії («Російська медицина». 1890, №2); Малярія і парші в
Сіверянський літопис 167
Абхазії («Російська медицина». 1890, №12); Парші у семітів Кавказу («Російська
медицина». 1890, №№24, 26); Про зростання деяких племен Закавказького краю
(«Медичний збірник Кавказького медичного товариства». 1890, №50); Про фізичну
організацію деяких закавказьких племен («Військово-санітарна справа». 1890, №№12,
13, 19); Аспиндзькі мінеральні води (Газета «Кавказ». 1891, №16); Курди і карапапа-
хи (Газета «Кавказ». 1891, №77); Накалакеви як лікувальна станція (Газета «Кавказ».
1891, №40); Закавказькі росіяни (Газета «Кавказ». 1891, №155); Проказа в Закав-
казькому краї («Російська медицина». 1891, №8); Вплив переселення в Закавказький
край на фізичний розвиток росіян («Російська медицина». 1891, №№35, 36, 37); Про
деякі води Тифлісу та його околиць (Газета «Кавказ». 1891, №№264, 265); Про фі-
зичну організацію деяких Закавказьких племен («Військово-санітарна справа». 1891,
№№2, 6, 10); Санітарний стан Грузинів («Санітарна справа». 1891, №№42, 50); Ехі-
нококи і цистицерки у Тифлісі («Російська медицина». 1892, №5); Самурзаканці
(Газета «Кавказ». 1892, №77); Ахалкалакський повіт. Медико-антропологічний нарис
(«Медичний збірник Кавказького медичного товариства». 1892, №53); Холера в
Тифлісі («Санітарна справа». 1892, №33); Населення Кутаїської губернії (СПб., 1892);
Нова санітарна організація Тифліса («Санітарна справа». 1893, №№11, 12); Про
волосся Карабахської породи коней («Праці Кавказького товариства сільського
господарства». 1893, №№7, 8); Аномалії пальців між туземцями Кавказу («Російська
медицина». 1893, №190); Антропологічні спостереження на Кавказі («Записки Кав-
казького відділення Російського географічного товариства». 1893, том 15); Холерна
епідемія на Кавказі (Газета «Кавказ». 1893, №№53, 54); Антропологічні типи Кавка-
зу (Газета «Кавказ». 1893, №103); Джерела гори Мтацмінда (Газета «Кавказ». 1893,
№190); Грузини Тифліського повіту («Праці імператорського товариства любителів
природознавства і антропології». 1893); Про засоби для захисту в Кавказьких госпі-
талях («Сучасна медицина». 1893, №15); Заразна лихоманка в м. Петровське,
Дагестанської області («Російська медицина». 1894, №4); Лихоманки в м. Петровське
в 1893 р. («Протоколи засідань кавказького медичного товариства». 1894, №18);
Кавказькі селезінки («Російська медицина». 1894, №№12, 13, 14); Про кумиків.
Антропологічний нарис (Газета «Кавказ». 1894, №№138, 139, 325); Метисація («Пра-
ці V Пироговського з’їзду лікарів». 1894); Блакитноокі грузини («Праці V Пирогов-
ського з’їзду лікарів». 1894); Випадок болотної кахексії («Російська медицина». 1895,
№4); Про печерне і пізніше житло на Кавказі (Тифліс, 1896); Про деякі лікувальні
місцевості Закавказзя (Тифліс, 1897); До статистики у Кавказькій патології (Тифліс,
1898); Вплив малярії на колонізацію Кавказу (Тифліс, 1899); Про народне лікування
в Закавказькому краї (Тифліс, 1899); Кобулеті як приморський курорт (Тифліс,
1900); Раси Кавказу (Тифліс, 1900); Проказа, зоб і парші на Кавказі (Тифліс, 1900);
Шаорська улоговина та її околиці (Тифліс, 1900); Інгуші. Етнографічно-антрополо-
гічний нарис (Тифліс, 1901); Сучасні лезгини (Тифліс, 1901); До сторіччя приєднан-
ня Грузії до Росії (Тифліс, 1901); Рух населення у чеченців (Тифліс, 1901); Алкоголізм
на Кавказі (Тифліс, 1901); Вплив племінних особливостей на захворювання на кір
(«Російський медичний вісник». 1901 (37-40); Зараження малярією через дихання
(«Російський медичний вісник». 1901 (26-28); Куренівка: Медико-антропологічний
нарис (Київ, 1904); Київський і Уманський повіти в антропологічному відношенні
(Київ, 1907); Про раннє посивіння волосся (Київ, 1908); Значення антропологічних
типів у російській історії (Київ, 1909); Малоросійський тип: Епоха литовсько-поль-
ська (Київ, 1910).
1. Русская расовая теория до 1917 года в 2-х томах: Сборник оригинальных работ
русских классиков под редакцией В.Б. Авдеева. – Том 2. – М., 2002. – С. 28.
2. Орбели Д.И. Сванетия. – СПб., 1904. – С. 100.
3. Воробьев В.В. Рецензия на книгу И.И. Пантюхов: Куреневка. Медико-антро-
пологический очерк. // Русский антропологический журнал. – Кн. XXI – XXII. –
№ 1 – 2. – СПб., 1905. – С. 184 – 185.
168 Сіверянський літопис
4. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. – Том 22-А. – СПб.,
1897. – С. 710 – 711.
5. «Настольный энциклопедический словарь товарищества «А. Гарбель и К°». –
Том 6. – М., 1899. – С. 3729.
6. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 28, 31.
7. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618 –
1648 рр. – Київ, 2006. – С. 303, 444.
8. Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку. – Том 1. – Київ,
1929. – С. 478.
9. Там само. – С. 391.
10. Опис Новгород-Сіверського намісництва 1779 – 1781 рр. – Київ, 1931. – С. 156.
11. Именная ведомость о студентах университета святого Владимира. // Универ-
ситетские известия. №3 (ноябрь). – Киев, 1861. – С. 54 – 55.
12. Змеев Л.Ф. Русские врачи писатели. – Вып. 1, тетр. 2. – СПб., 1886. – С. 47.
13. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 28.
14. Лазаревский А. Списки черниговских дворян. – Чернигов, 1890. – С. 110.
15. Записки Василия Никифоровича Геттуна (1771 – 1815 гг.). // Исторический
вестник. – Том 1. – СПб., 1880. – С. 39.
16. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 28.
17. Пантюхов И.И. Некролог. // Исторический вестник. – СПб., 1911. – С. 764.
18. Иван Иванович Пантюхов. // Материалы для истории научной и прикладной
деятельности в России по зоологии. – Том 4. – М., 1892.
19. Именная ведомость о студентах университета святого Владимира. // Универ-
ситетские известия. №3 (ноябрь). – Киев, 1861. – С. 54 – 55.
20. Иван Иванович Пантюхов. // Материалы для истории научной и прикладной
деятельности в России по зоологии. – Том 4. – Москва, 1892.
21. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
22. Университетские известия. – №1. – Киев, 1875. – С. 169.
23. Академические списки императорского университета святого Владимира
(1834-1884 гг.). – Киев, 1884. – С. 159.
24. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
25. Пантюхов И.И. Некролог. // Исторический вестник. – СПб., 1911. – С. 764.
26. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
27. Там само.
28. Иван Иванович Пантюхов. // Материалы для истории научной и прикладной
деятельности в России по зоологии. – Том 4. – М., 1892.
29. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
30. Правительственные распоряжения. // Журнал Министерства народного про-
свещения. – №170. – СПб., 1873. – С. 68 – 69.
31. Иван Иванович Пантюхов. // Материалы для истории научной и прикладной
деятельности в России по зоологии. – Том 4. – М., 1892.
32. Отчет императорского русского географического общества за 1877 год. – СПб.,
1877. – С. 36.
33. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
34. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Том 22-А. – СПб., 1897.
– С. 710 – 711.
35. Речи и протоколы VI съезда русских естествоиспытателей и врачей в Санкт-
Петербурге. – СПб., 1880. – С. 21.
36. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
37. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 84.
Сіверянський літопис 169
38. Ежегодник Русского антропологического общества при императорском Санкт-
Петербургском университете. – Том 1. – СПб., 1905. – С. 361.
39. Отчет о действиях и состоянии Кавказского отдела императорского Русского
географического общества за 1901-й год. // Известия Кавказского отдела Русского
географического общества. – Том XVІІ, №2. – Тифлис, 1904. – С. 90.
40. Отчет о действиях и состоянии Кавказского отдела императорского Русского
географического общества за 1901-й год. // Известия Кавказского отдела Русского
географического общества. – Том XV, №3. – Тифлис, 1902. – С. 134.
41. Известия Кавказского отделения императорского Московского археологи-
ческого общества. – Вып. 1. – Тифлис, 1904. – С. 11 – 12.
42. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 125, 140.
43. Русская расовая теория до 1917 года в 2-х томах: Сборник оригинальных работ
русских классиков под редакцией В.Б. Авдеева. – Том 2. – М., 2002. – С. 30.
44. Пантюхов И.И. Некролог. // Исторический вестник. – СПб., 1911. – С. 764.
45. Пантюхов О. О днях былых. Семейная хроника Пантюховых. – Нью-Йорк
Durand Hause, 1969. – С. 203.
46. Послужной список И.И. Пантюхова. // РГВИА ф. 546, оп. 2, д. 2999.
47. Пантюхов И.И. Некролог. // Исторический вестник. – СПб., 1911. – С. 764.
48. Булатов И.А. Роль семьи в жизни О.И. Пантюхова – основателя русского
скаутского движения. // Журнал «Власть». – №9. – М., 2010. – С. 146 – 148.
49. Скуратовский В. Как зовут булгаковского мастера? // Столичные новости.
– Киев, 2002. –№ 44 (240).
Данная статья носит биографический характер и содержит в себе сведения
об основных этапах жизни и научной деятельности Ивана Ивановича Пантюхова,
выдающегося украинского врача, антрополога, этнографа и публициста.
This article is biographical in nature and contains information about the main stages
of the life and work of Ivan Ivanovich Pantyukhov, a prominent physician, anthropologist,
ethnographer and writer.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39744 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T16:26:29Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чухно, В. 2012-12-23T21:12:17Z 2012-12-23T21:12:17Z 2012 Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова / В. Чухно // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 161-169. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39744 94(477) Дана стаття носить біографічний характер і містить у собі відомості про основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова, видатного українського лікаря, антрополога, етнографа і публіциста. Данная статья носит биографический характер и содержит в себе сведения об основных этапах жизни и научной деятельности Ивана Ивановича Пантюхова, выдающегося украинского врача, антрополога, этнографа и публициста. This article is biographical in nature and contains information about the main stages of the life and work of Ivan Ivanovich Pantyukhov, a prominent physician, anthropologist, ethnographer and writer. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова Article published earlier |
| spellingShingle | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова Чухно, В. Розвідки |
| title | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова |
| title_full | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова |
| title_fullStr | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова |
| title_full_unstemmed | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова |
| title_short | Основні етапи життя та наукової діяльності Івана Івановича Пантюхова |
| title_sort | основні етапи життя та наукової діяльності івана івановича пантюхова |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39744 |
| work_keys_str_mv | AT čuhnov osnovníetapižittâtanaukovoídíâlʹnostíívanaívanovičapantûhova |