Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні
Висвітлено науковий внесок відомого літературознавця В.Перетца (1870 - 1935) у розвиток науково-бібліографічного опису рукописних книг і стародруків, методики наукового дослідження текстів книжкових пам'яток. Розглянуто діяльність членів семінарія російської філології, зокрема, О.Назаревського,...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/398 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В.М.Перетца в Україні / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 23-36. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860248417861632000 |
|---|---|
| author | Міщук, С. |
| author_facet | Міщук, С. |
| citation_txt | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В.М.Перетца в Україні / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 23-36. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Висвітлено науковий внесок відомого літературознавця В.Перетца (1870 - 1935) у розвиток науково-бібліографічного опису рукописних книг і стародруків, методики наукового дослідження текстів книжкових пам'яток. Розглянуто діяльність членів семінарія російської філології, зокрема, О.Назаревського, О.Багрія, М.Гудзія, С.Маслова, О.Грузинського, Є.Тимченка, С.Щеглової, В.Адріанової у деяких українських установах, де зберігалися рідкісні та цінні колекції книжок та рукописів у Києві, Ніжині, Полтаві, Житомирі, Катеринославі, Львові.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:39:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4 23
еріод кінця 80-х – 10-х років ХХ ст. є важ-
ливий в історії українського книгознав-
ства, коли відбувається становлення ка-
меральних та едиційних методів археографії руко-
писної книги та бібліографії стародруків.
Книгознавча діяльність відомих українських
учених щодо збирання книжково-рукописної спад-
щини, які доклали багато зусилль у започаткуван-
ня наукового описування та вивчення історії руко-
писної книги і стародруків ХІХ – початку ХХ ст.
досліджувалася тією чи іншою мірою такими су-
часними дослідниками книги, як Я. Д. Ісаєвич,
М. В. Галушко, О. М. Колосовська, С. В. Сохань,
Н. М. Шалашна, Г. І. Ковальчук, Н. Ф. Королевич,
В. І. Ульяновський, Н. І. Черниш та іншими. У полі
зору цих дослідників опинилися питання внеску в
історико-книгознавчі розвідки щодо окремих осо-
бистостей (А. С. Петрушевич, І. С. Свєнціцький,
М. І. Петров, І. Кревецький, І. Огієнко, С. І. Мас-
лов, М. Максимович та інші).
В. М. Перетц (1870–1935) – видатний літературо-
знавець, дійсний член Петербурзької АН з 1914 р.,
дійсний член Всеукраїнської академії наук з 1919 р.,
багато працював у галузі історії української та
російської літератури, зокрема відомий як дослідник
пам’ятки «Слово о полку Ігоревім» 1. Під час нав-
чання на історико-філологічному факультеті Пе-
тербурзького університету під впливом академіків
О. Соболевського та О. Веселовського В. М. Перетц
розпочав наукову роботу з дослідження давньої літе-
ратури. Після закінчення університету він працював
на кафедрі російської мови університету, в гімназії,
жіночому інституті, в 1891–1903 рр. – приват-доцент,
у 1902 р. – доктор. З 1903 по 1914 р. – професор
Київського університету, де організував «Семинарий
русской филологии» і виховав плеяду молодих
здібних дослідників. У Петербурзі В. М. Перетц за-
снував «Товариство прихильників української
історії, письменства та мови» 2.
Особистість В. М. Перетца та роль його
семінарія з філології, який був організований ним
у Київському університеті св. Володимира, коли
він викладав лекції с історії давньоруської літера-
тури, не знайшла відповідного висвітлення у
спеціальних наукових дослідженнях. Історія ство-
рення та діяльність його семінарія за перші п’ять
років існування викладена в окремій праці 3. Вне-
сок В. М. Перетца у формування теоретичних за-
сад структури та принципів опису рукописних
книг відзначався Л. А. Дубровіною 4.
УДК 025.171:025.32
Сергій МІЩУК,
доцент Міжнародного науково-технічного університету,
канд. іст. наук
Ôîðìóâàííÿ
íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó
ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â
ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
â Óêðà¿í³
У статті висвітлюється науковий внесок відомого літературознавця В. М. Перетца (1870–1935) у розвиток науково-бібліо-
графічного опису рукописних книг і стародруків, методики наукового дослідження текстів книжкових пам’яток. Розкривається
діяльність членів семінарія російської філології, зокрема, О. Назаревського, О. Багрія, М. Гудзія, С. Маслова, О. Грузинського,
Є. Тимченка, С. Щеглової, В. Адріанової та інших, у деяких українських установах, де зберігалися рідкісні та цінні колекції
книжок та рукописів у Києві, Ніжині, Полтаві, Житомирі, Катеринославі, Львові.
К л ю ч о в і с л о в а: В. М. Перетц, рукописна книга, стародрук, палеографія, бібліографія, книгознавство, семінарій російсь-
кої філології.
1 Список наукових праць акад. В. М. Перетца // Зап.
Іст.-філол. відділу УАН. – К., 1927. – Кн. 12. – С. 265–272.
2 Провідники духовності в Україні / За ред. І. Ф. Кура-
са. – К., 2003. – С. 514–515.
3 Семинарий русской филологии при Императорском
университете св. Владимира под руководством
В. Н. Перетца. Первое пятилетие. – К., 1912.
4 Дубровіна Л. А. Кодикологія та кодикографія ук-
раїнської рукописної книги. – К., 1992. – С. 59–62.
П
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
24
Про значення семінарія В. М. Перетца згадува-
лося у деяких оглядових та ювілейних статтях ук-
раїнських учених, зокрема, М. К. Гудзія, Л. Мах-
новця, О. Оглобліна, О. О. Шахматова та Н. А. Кот-
ляревського, В. П. Ляхоцького, Т. Щербань 5. Бага-
то приділялося уваги його внеску як літературоз-
навця, вихователя вчених у статті І. Я. Дзири 6. Ме-
тодологічна праця «Из лекции по истории русской
литературы» 7 стала результатом ретельної джере-
лознавчої діяльності (п. 30 спеціально присвяче-
ний джерелам, евристиці, опису рукописів).
Цілісного уявлення про його внесок у опис руко-
писних та книжкових пам’яток і досі немає. Разом
із тим цей внесок сьогодні має не лише історіо-
графічне, а й науково-практичне значення для
усвідомлення історико-культурної спадщини Ук-
раїни, розвиток кодикологічних та кодико-
графічних досліджень. Не визначено місце В. М. Пе-
ретца серед українських книгознавців кінця ХІХ –
початку ХХ ст.
У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. відбувається
розвиток камеральних методів аналізу книжкової
спадщини, накопичення описового матеріалу є
важливою умовою формування науки від практич-
ної стадії до оформлення у самостійну науку. Ра-
зом із тим цей аспект є недостатньо оціненим в
історіографії книгознавства. Він формувався у
єдиному руслі розвитку історико-філологічних
студій у галузі історії книжкових пам’яток багать-
ма вченими і пов’язаний із необхідністю науково-
го бібліографічного та археографічного опису ру-
кописів і стародруків як історичних джерел.
У другій половині ХІХ ст. розгортається науко-
во-реєстраційна діяльність у галузі обліку та опи-
су рукописних книг і стародруків. Російські ака-
демічні і церковні дослідники проводили значну
роботу в цій галузі. Наукова цінність описування
та атрибуції за цей період значно зростає, і на-
працьовується науковий метод атрибуції та іден-
тифікації. Створюються каталоги рукописів, які
вміщували опис фондів петербурзьких і московсь-
ких архівів, бібліотек та приватних колекцій сере-
дини – кінця ХІХ ст.
Вже у першій половині – середині ХІХ ст.
видають фундаментальні каталоги рукописних
книг перші російські археографи рукописної кни-
ги: П. І. Соколов, який підготував опис рукопис-
них книг Бібліотеки Академії наук у Санкт-Петер-
бурзі 8; К. Калайдович та П. Строєв – пам’ятки з
бібліотеки графа Ф. А. Толстого; П. Строєв –
бібліотеку Імператорського московського товари-
ства історії та старожитностей російських; Мос-
ковського Румянцевського музею – А. Х. Восто-
ков, перший видавець Остромирова Євангелія 9.
По рукописам Імператорської публічної бібліотеки
видає каталог А. Ф. Бичков 10. Для багатьох
дослідників ці праці стали своєрідними археогра-
фо-бібліографічними підручниками.
У 70–80-х роках видаються каталоги А. Вікторо-
ва, Ф. І. Буслаєва, О. В. Горського та К. М. Нєвост-
руєва, М. М. Сперанського, П. Строєва, В. М. Ун-
дольського, А. Попова, А. О. Титова, А. І. Яцимірсь-
кого, Д. Прозоровського та інших 11. Опис деяких
5Гудзій М. К. Пам’яті академіка В. М. Перетца (1870–
1935) // Рад. літературознавство. – 1965. – № 12. –
С. 45-49; Махновець Л. Володимир Перетц: (До 100-річчя
від дня народження корифея рос. та укр. філології) //
Рад. літературознавство. – 1970. – № 1. – С. 52–60; Ог-
лоблін О. Життєпис академіка Володимира Перетца: (З
приводу 35-ої річниці його наук. діяльності) // Зап. Іст.-
філол. відділу УАН. – К., 1927. – Кн. 12. – С. 253–257;
Шахматов О. О., Котляревський Н. А. Записка про на-
укову діяльність та наукові праці Володимира Мико-
лайовича Перетца: (До 1913 р. включно) // Зап. Іст.-
філол. відділу УАН. – К., 1927. – Кн. 12. – С. 258–264;
Щербань Т. Видатний внесок у становлення українсь-
кої науки // Вісн. НАН України. – 1995. – № 1/2. – С. 67–
76; Ляхоцький В. «Семінарій російської філології»
В. Перетца і його учасники: (До 90-ї річниці від дня ство-
рення) // Бібліотечний вісник. – 1997. – № 3. – С. 27–29.
6 Дзира Я. І. Першовідкривач українських старожит-
ностей, будівничий Київської філологічної школи: До
100-річчя від дня народження В. М. Перетца // Укр. іст.
журн. – 1970. – № 1. – С. 135–137.
7 Перетц В. Н. Из лекций по истории русской литера-
туры. История изучения. Методы. Источники. – К., 1914.
8 Соколов П. И. Каталог обстоятельный российским
рукописным книгам к российской истории и географии
принадлежащих, в Академической библиотеке находя-
щихся. – СПб., 1818.
9 Калайдович А., Строев П. Обстоятельное описание
славяно-русских рукописей, хранящихся в Москве, в
библиотеке графа Ф. А. Толстого. – М., 1825; Строев П.
Библиотека Императорского московского общества
истории и древностей российских. – М., 1845; Восто-
ков А. Х. Описание русских и славянских рукописей Ру-
мянцевского музея. – СПб., 1842.
10 Бычков А. Ф. Описание церковно-славянских и рус-
ских рукописных сборников Императорской публичной
библиотеки. – СПб., [б. д.]. – Ч. 1–2.
11 Викторов А. Собрание рукописей И. Д. Беляева. –
М., 1881; Горский А. В., Невоструев К. И. Описание
славянских рукописей Московской синодальной библи-
отеки. – М., 1855–1917. – Т. 1–4; Славяно-русские руко-
писи В. М. Ундольского, описанные самим составите-
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
25
рукописних книг, які зберігалися в бібліотеці
Троїце-Сергієвої лаври, належить архімандриту
Леониду 12. Е. Калужняцький доповнює бібліо-
графію російського церковного друку 13.
У 90-х роках ХІХ ст. процес опису колекцій та
зібрань продовжується археографічними працями
А. Родосського, який підготував фундаментальний
опис рукописів Санкт-Петербурзької духовної ака-
демії, та М. Н. Сперанського, котрий описав руко-
писні книги Тверського музею 14. Короткий огляд ко-
лекцій Росії подає В. Іконніков 15. Поглиблений філо-
логічний опис рукописів характеризує науковий
опис рукописних книг Софійської бібліотеки Санкт-
Петербурзької духовної академїї Д. І. Абрамовича 16.
П. Георгієвський перед війною видає фундамен-
тальний опис зібрання М. С. Тихонравова 17.
Зроблені узагальнення щодо наукових засад ко-
дикологічного, а не лише літературознавчого та
мовознавчого опису, створюються підручники з
палеографії слов’янської книги, зокрема, «Славя-
но-русская палеография» А. І. Соболевського 18,
який розвиває палеографічні дослідження славя-
но-руських рукописів 19, продовжуючи досліджен-
ня І. Срезневського 20.
Перші підступи до поглибленого дослідження
рукописів у палеографічному аспекті відзначені в
кінці ХІХ – на початку XX ст., зокрема, видання
щодо паперу та папірень у Московській державі
М. Лихачова 21. Узагальнення досліджень старо-
друків та рукописних книг і перші методики опи-
су цілком очевидно хронологічно не збігаються:
рукописна книга, складніша за походженням та ат-
рибуцією, трудомістка для опису. Тому першим
посібником, який узагальнював досягнення в га-
лузі опису, бібліографії стародруків вважається
«Очерк славяно-русской библиографии» В. М. Ун-
дольського 22.
У цей період почалося описування церковних
книжкових та стародрукованих збірок єпархіаль-
них зібрань, духовних семінарій, монастирських
бібліотек в Україні. Як правило, ці збірки вивчали-
ся як істориками церкви, так і філологами, істори-
ками літератури та літературознавцями, мовознав-
цями, діалектологами та іншими дослідниками.
Опис рукописної старовини у Наддніпрянській
Україні певною мірою пов’язаний зі створенням
Церковно-археологічного музею та Церковно-ар-
хеологічного товариства при Київській духовній
академії в 1874 р., де за спеціальною постановою
було зібрано книжкові колекції та зібрання з
єпархіальних книгосховищ, а також виникненням
єпрахіальних давньосховищ і церковно-архео-
логічних товариств в інших єпархіях України: Во-
линській, Подільській, Харківській, Херсонській,
Чернігівській.
У 1889 р. І. Тихомиров видав систематичний ка-
талог книг фундаментальної бібліотеки Волинсь-
кої православної духовної семінарії церковно-
слов’янською та російською мовами 23. Цим ката-
лем и бывшим владельцем собрания. С приложением
очерка собрания рукописей В. М. Ундольского в полном
составе, написанное А. Е. Викторовым. – М., 1870;
Попов А. Описание рукописей и каталог книг церковной
печати библиотеки А. И. Хлудова. – М., 1872; Титов А. А.
Рукописи славянские и русские, принадлежащие
И. А. Вахрамееву. – М., 1888; Яцимирский А. И. Опись
старинных славянских и русских рукописей собрания
П. И. Щукина. – М., 1897; Прозоровский Д. Опись древ-
них рукописей, хранящихся в Музее Имп. русского ар-
хеологического общества. – СПб., 1879.
12 Леонид арх. Сведения о некоторых славянских ру-
кописях, поступивших из св. Троице-Сергиевой Лавры
в библиотеку Троицкой духовной семинарии в 1747 г. //
ЧОИДР. – М., 1883. – Кн. 2. – С. 81–107.
13 Калужняцкий Э. К библиографии церковно-славянс-
ких печатных изданий в России. – СПб.: Тип. АН, 1886.
14 Родосский А. Описание 432-х рукописей, принадле-
жащих С.-Петербургской духовной академии и состав-
ляющих ее первое по времени собрание. – СПб., 1894;
Сперанский М. Н. Описание рукописей Тверского му-
зея // ЧОИДР. – М., 1891.
15 Иконников В. И. Новые коллекции рукописей в Рос-
сии. – К.: Типогр. Импер. ун-та св. Владимира, 1890.
16 Абрамович Д. И. Описание рукописей Санкт-Петр-
бургской духовной академии: Софийская библиотека:
В 3-х вып. – СПб., 1905. – Вып. 1; СПб., 1907. – Вып. 2;
СПб., 1910. – Вып. 3.
17 Георгиевский П.Собрание Н. С. Тихонравова. – М., 1913.
18 Соболевский А. И. Славяно-русская палеография:
Лекции А. И. Соболевского. – СПб., 1908. – Т. 2. – 120 с.;
Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография.
– М., 1906.
19 Соболевский А. И. Каталог славяно-русской палео-
графической выставки в Археологическом институте. –
СПб., 1907; Он же. Новый сборник палеографических
снимков с русских рукописей XI–XVIII вв. – СПб., 1906.
20 Срезневский И. И. Славяно-русская палеография
XI–XIV вв. Лекции, читанные в Императорском С.-Пе-
тербургском университете в 1865–1880 гг. – СПб., 1885.
21 Лихачов М. Н. Бумага и древнейшие бумажные
мельницы в Московском государстве. – СПб., 1891.
22 Ундольский В. М. Очерк славяно-русской библио-
графии. – М., 1871.
23 Тихомиров И. Систематический каталог книг на
церковно-славянском и русском языках фундаменталь-
ной библиотеки Волынской духовной семинарии. – По-
чаев, 1889. – С. 1–22.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
26
логом надалі користувалися всі дослідники фондів
семінарія В. М. Перетца.
М. Трипольський вивчає волинські рукописні
євангелія, у його власній збірці було унікальне
Євангеліє 1571 р. та Острозька Біблія 1580–
1581 рр. із численими приписками, які пізніше
описував член семінарія В. М. Перетца О. Наза-
ревський 24.
У дослідженні рукописних книг в останній тре-
тині XIX ст. поступово виділяються окремі аспек-
ти, які становлять необхідне тло комплексного
дослідження рукопису: мовознавчий, літературо-
знавчий, джерелознавчий, текстологічний, філігра-
нознавчий та ін. 25 Зацікавлення окремого вченого
відображались на описах: кожний у першу чергу
звертав увагу на детальний аналіз тих характерис-
тик книги, які відповідали його професійно-на-
уковій спеціалізації. Іноді це тісно пов’язувалося з
вивченням історії друку.
Почалося вивчення волинських, подільських,
чернігівських колецій рукописних книг і старод-
руків, зокрема, С. Барановського – щодо історії во-
линських православних друкарень 26, Т. І. Бєлєнь-
кого – церковно-богослужбових книг зі збірки
комітету для історико-статистичного опису
Подільської єпархії 27.
Рукописи Почаївської лаври, які були передані
до Церковно-археологічного музею при КДА,
вперше були описані В. Березіним 28, студентом 2-го
курсу церковно-практичного відділу КДА. Книга
була високо оцінена та висунута на Євгенієво-Ру-
мянцевську премію. Ним же були описані турець-
ко-татарські рукописи, які зберігалися у бібліоте-
ках С.-Петербурга 29. Опис стародруків Подольсь-
кого церковного історико-археологічного товари-
ства був складений Є. І. Сецінським 30.
Науковий опис та мовознавче дослідження руко-
писів бібліотеки Історико-філологічного інституту
імені князя Безбородька в Ніжині здійснив
М. Сперанський 31, а опис рукописів Чернігівської ду-
ховної семінарії – М. Лілєєв 32. Стислий список ру-
кописів Чернігівського єпархіального давньосхо-
вища склав О. С. Грузинський 33. Поглиблений
філологічний опис рукописів характеризує науко-
вий опис рукописних книг Д. І. Абрамовича 34. Де-
тально описує євангелія житомирських та київсь-
ких книгосховищ Г. Я. Крижанівський, який додає
грунтовний палеографічний опис рукописів, про-
водить мовно-текстологічне порівняння 35.
24 Трипольский Н. Волынские рукописные евангелия
ХVI ст. // Волынский историко-археологический сб. –
Житомир, 1900. – Вып. ІІ. – С. 1–114; Перетц В. Н.
Отчет об экскурсии семинария русской филологии в
Житомир. 21–26 октября 1910 года. – К., 1911. –
С. 57–65.
25 Іванова О. А. Рукописна книга ХVІ ст. в Україні. Ос-
новні засади кодикологічного опису: Автореф. дис. ...
канд філол. наук. – К., 2003. – С. 5–6.
26Барановський С. Краткие исторические сведения о
бывших на Волыни православных типографиях // Во-
лынские епархиальные ведомости. – 1877. – № 18. –
С. 763–787.
27 Беленький Т. И. Опись церковно-богослужебных
книг, принадлежавших комитету для историко-статис-
тического описания Подольской епархии. – Камянец-
Подольский, 1876.
28 Березин В. Описания рукописей Почаевской лавры,
хранящихся в библиотеки Музея при Киевской духов-
ной академии. – К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1881.
29 Березин В. Описание турецко-татарских рукописей,
хранящихся в библиотеках С.-Петербурга // ЖМНП. –
1846. – Ч. 50. – Отд. ІІІ. – С. 33–48.
30Сецинский Е. И. Опись старопечатних книг Музея
Подольского церковного историко-археологического
общества. – Каменец-Подольск, 1904. – 197 с. (Дод. до
вып. 10 Трудов с Подольского церковного историко-ар-
хеологического общества – бывшего историко-старис-
тического комитета под ред. Л. Н. Яворского и Е. И. Се-
цинского.)
31 [Сперанский М.]. Описание рукописей библиотеки
Историко-филологического института князя Безбород-
ко в Нежине / Составлено под ред. М. Сперанского. –
М., 1900; Описание рукописей библиотеки Историко-
филологического института князя Безбородко в Нежи-
не (Окончание) / Составлено под ред. М. Сперанского.
– М., 1901; Описание рукописей библиотеки Историко-
филологического института князя Безбородко в Нежи-
не. Приобретения 1901–1903 гг. / Описание составлено
М. Сперанским. – Нежин, 1903; Описание рукописей
библиотеки Историко-филологического института кня-
зя Безбородко в Нежине. Приобретения 1901–1905 гг. /
Описaние составлено М. Сперанским. – Нежин, 1905.
32 Лилеев М. И. Описание рукописей, хранящихся в
библиотеке Черниговской духовной семинарии. – СПб.,
1880.
33 Грузинский А. С. Краткое описание рукописей Чер-
ниговского епархиального древлехранилища // ІР
НБУВ, ф. 329, № 99.
34 Абрамович Д. И. Описание рукописей Санкт-Петер-
бургской духовной академии: Софийская библиотека:
В 3-х вып. – СПб., 1905. – Вып 1; СПб., 1907. – Вып. 2;
СПб., 1910. – Вып. 3.
35 Крыжановский Г. Рукописные евангелия киевских
книгохранилищ. Исследования языка и сравнительная
характеристика текстов. – К., 1889; Он же. Рукописные
евангелия Волынского епархиального древлехранили-
ща // Волынский историко-археол. сб. – Почаев; Жито-
мир, 1896. – Вып. 1. – С. 1–75.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
27
У цей період у Галичині також активізується на-
уковий опис книжкових пам’яток. У другій поло-
вині ХІХ ст. значну бібліографічну працю
здійснює Я. Головацький, широко відомий у су-
часній історії національної бібліографії як автор
«Библиографии галицко-русской с 1772–1848 го-
да» 36 та галицького друку з 1491 р. 37 Він описував
цікаві рукописні книги та стародруки зі збірок
львівських церков і монастирів, зокрема, Став-
ропігійської церкви Успення та монастиря св. Ва-
силія Великого (Онуфрія) у Львові 38.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у цьому на-
прямі працюють К. Студинський, В. Щурат, М. Воз-
няк та інші 39. Іван Франко цікавиться стародрука-
ми та рукописними пам’ятками, публікує різно-
манітні статті щодо староруських рукописів та
апокрифів 40.
Стародруки Мукачева та Ужгорода у кінці ХІХ –
на початку ХХ ст. були описані А. Л. Петровим 41.
Окремі пам’ятки вивчає та публікує фундамен-
тальні довідники пам’яток кириличного письмен-
ства та полемічного письменства кінця XVI – по-
чатку XVII ст. К. Студинський 42.
За загальним визнанням найбільший внесок у
другій половині ХІХ ст. належить А. Петрушеви-
чу, який «все своє життя присвятив збиранню та
дослідженню документів, рукописів, книг»,
об’їздив усю Галичину, Буковину, Закарпаття, упо-
рядкував у Перемишлі капітульну бібліотеку й
архів, досліджував історію книги, діяльність дру-
карень, описав значну кількість рукописних книг
та стародруків у різних збірках і сам зібрав власну,
дбайливо описану колекцію 43. Йому належить низ-
ка праць у галузі історії книгодрукування, та його
можна вважати фундатором науково-бібліо-
графічного (або археографічного) опису старо-
друків в Україні.
Процеси опису та вивчення стародруків тісно
пов’язані з вивченням історії друкарень, книж-
кової культури. А. Петрушевич починає з ви-
вчення окремих книжкових пам’яток – його
перші наукові праці в цій галузі у 60-х роках
ХІХ ст. – опис пам’ятника Хрестовоздвиженсь-
36 Головацкий Я. Ф. Библиография галицко-русская с
1772–1848 года // Галичанин. – 1863. – Кн. 1. – Вып. 3–4. –
С. 309–327.
37 Головацкий Я. Ф. Дополнение к Очерку славяно-
русской библиографии В. М. Ундольского, содержащее
книги и статьи, пропущенные в первом выпуске хроно-
логического указателя славяно-русских книг церковной
печати с 1491-го по 1864 год, в особенности же пере-
чень галицко-русских изданий церковной печати. –
СПб.: Тип. Имп. АН, 1874; Он же. Книга о новом ка-
лендаре, напечатанная в Риме в 1596 году. – СПб.: Тип.
Имп. АН, 1877.
38 Головацкий Я. Ф. Библиографические находки во
Львове. О рукописях и старопечатных изданиях, храня-
щихся в библиотеке Ставропигийской церкви Успения.
– СПб.: Тип. Имп. АН, 1873; Головацький Я. Ф. Корот-
ка відомість о рукописах слов’янських і руських нахо-
дящихся в книжниці монастиря св. Василія Великого
(Онуфрія) у Львові // Русалка Дністровая (Фотокопія з
видання 1837 p.). – К.: Дніпро, 1972. – С. 122–129.
39Колосовська О. Кирилична стародрукована книга у
дослідженнях галицьких учених (кінець ХVІІІ – перша по-
ловина ХХ ст.) // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вер-
надського. – К., 2003. – Вип. 10. – С. 7–36; Вона ж.
І. Франко – дослідник та користувач стародрукованої
книги // Іван Франко – письменник, мислитель, грома-
дянин: Матеріали міжнар. наук. конф. (Львів, 25–27 ве-
рес. 1996 р.). – Львів, 1998. – С. 120–123; Галушко М. В.
Особисті бібліотеки А. С. Петрушевича і М. С. Возня-
ка та колекції І. С. Свєнціцького та Ф. Ржегоржа як
джерело до вивчення історії слов’янських народів //
Бібліотека – скарбниця духовності: Міжнар. наук.
конф., присвяченна 50-річчю Львівс. наук. б-ки АН Ук-
раїни. – К., 1993. – С. 130–139.
40 Серед значної кількості його видань варто назвати:
Франко І. Кінцеві записки в староруських рукописах //
ЗНТШ. – 1906. – Т. LXXIY. – Кн. 6. – С. 145–149; Він
же. Причинки до історії руської літератури XVIII віку:
Дрогобицький збірник рукописних апокрифічних
оповідань // Зоря. – 1886. – № 9. – С. 155–156; Він же.
Причинок до історії галицько-руського письменства
XVII в. // ЗНТШ. – 1912. – Т. 107. – С 110–115; Він же.
Причинок до студій над Острожською Біблією //
ЗНТШ. – 1907. – Т. LXXX. – Кн. 6. – С. 5–18.
41 Петров А. Л. Старопечатные церковные книги в
Мукачеве и Ужгороде // ЖМНП. – 1891. – Ч. 275. – Кн. 6. –
С. 209–215; Он же. Старопечатные церковные книги в
Мукачеве и Унгваре // Материалы для истории Угорс-
кой Руси. – СПб., 1906. – Кн. IV. – С. 65–71.
42 Студинський К. Адельфотес граматика видана у
Львові в р. 1591 // ЗНТШ. – 1895. – Т. VII. – Кн. 3. –
С. 1–42; Він же. Пам’ятки кириличного письменства
кінця XVI і поч. XVII в. // Пам’ятки українсько-руської
мови і літератури. – Львів, 1906. – Т. 5. – 314 с; Він же.
Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI – почат-
ку XVII ст. / Видав К. Студинський. – Львів, 1906. –
Т. 1. – 314 с.; Він же. Три панегірики XVII віку //
ЗНТШ. – 1896. – Т. 12. – С. 1–32.
43 Колосовська О. Кирилична стародрукована книга у
дослідженнях галицьких учених... . – С. 13–16; Вона ж.
Кириличні стародруки з бібліотеки Антона Петруше-
вича // Проблеми слов’янознавства. – 1995. – Вип. 47. –
С. 95–98; Вона ж. А. С. Петрушевич – колекціонер і
дослідник стародрукованої книги // Книга і преса в кон-
тексті культурно-історичного розвитку суспільства. –
Львів, 1998. – Вип. 2. – С. 151–161.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
28
кої церкви Успіння Богородиці у Львові, по-
чаївських стародруків, Букваря Спиридона Собо-
ля тощо 44. У той самий період виходять його ка-
талоги церковно-слов’янських рукописів та ста-
родруків кирилівського письма в Ставропігії та
розпис стародруків кирилівського шрифту
львівського походження 45.
У галицьких учених домінувало дослідження
стародрукованої книги, історії українського друка-
рства, хоча і І. Шараневич, і Я. Головацький
приділяли певну увагу рукописним пам’яткам 46.
Фактично камеральна археографія рукописної
книги в Галичині починається з праць Іларіона
Свєнціцького.
Розвиток опису рукописної книги та стародруків
у ХІХ – на початку ХХ ст. як в Галичині, так і на
території Російської імперії характеризується дво-
ма напрямами: перший, який виникає у середині
ХІХ ст., – створення науково-методичних засад
опису рукописних пам’яток та стародруків, для
котрого було характерно відпрацювання прин-
ципів наукового опису кириличних рукописних
книг та їх основних характеристик, узгодження
певного набору описових рубрик. Основним мето-
дом для рукописів визнається палеографічний,
оскільки опис книги зароджується в надрах літе-
ратурознавства та мовознавства, однак, особ-
ливістю цих описів є надзвичайна різноманітність
як у плані кількісних характеристик опису, так і в
науковому напрямі 47.
Археографічна збирацька діяльність І. С. Свєн-
ціцького дозволила створити унікальний фонд Ук-
раїнського національного музею у Львові, котрий за-
початкував митрополит А. Шептицький як церков-
ний 48. Починаючи свою діяльність з опису зібрання
А. Петрушевича на посаді помічника бібліотекаря,
І. Свєнціцький безумовно опинився під впливом йо-
го особистості як колекціонера книги та її дослідни-
ка. У цей період він видає низку окремих наукових
описів церковно-слов’янських, іншомовних та кар-
паторуських рукописних книг, палеографо-грама-
тичні дослідження Бучацького, Лавришівського
євангелій, Новосадського Апостола 49.
Одним із найзначиміших здобутків цього
періоду була книгознавча діяльність: проведення
збирацької діяльності в галузі рукописної спадщи-
ни, науковий опис рукописних книг та старо-
друків, формування книжкових колекцій «музейни-
ками» І. Свєнціцьким та М. Петровим 50. В основу
збирацької діяльності в галузі книги ними на зби-
рацькому рівні була покладена концепція книжко-
вої пам’ятки як музейного об’єкта, пам’ятки куль-
тури, яка потребує поглибленого вивчення, осмис-
лення її місця в культурі народу.
Усі ці вчені працювали в «збагаченому середо-
вищі»: кінець ХІХ – початок ХХ ст. демонструють
масштабний розвиток камеральної археографії ру-
кописної книги, спричинений розвитком науково-
го опису рукописних книг у різних книгосхови-
щах, коли встановлюються основні принципи опи-
су книги, репертуару рукописних книг та старо-
друків. Бібліографування стародруків також набу-
44 Петрушевич А. Подробное описание Помянника
Крестовоздвиженской церкви Успения Богородици в
Львове // Зоря Галицкая. – Львов, 1951. – С. 67–72; Он
же. Историческое известие о древней Почаевской оби-
тели ЧСВВ и типографии ея, с росписью в той печат-
ным книгам // Галичанин. – Львов, 1963. – Вып. 3/4. –
С. 158–181; Он же. Букварь, напечатанный Спиридо-
ном Соболею в Кутейне 1631 года // Вестник Народно-
го Дома. – Львов, 1890. – С. 5–6.
45 Петрушевич А. Хронологическая роспись церков-
ных и мирских русско-словенских книг, напечатанных
кирилловскими буквами в городе Львове, начиная с
1574 до 1800 года. – Львов, 1884; Он же. Каталог цер-
ковно-словенских рукописей и старопечатных книг ки-
рилловского письма, находящихся на археолого-библио-
графической выставке в Ставропигийском заведении. –
Львов, 1888. – 45 с.
46 Шараневич И. Каталог археолого-библографичес-
кой выставки Ставропигийского института в Львове. –
Львов, 1888; Он же. Каталог археологическо-артисти-
чеких предметов, церковно-славянских рукописей и
старопечатных книг. – Львов, 1890; Головацкий Я. Не-
сколько слов о Библии Скорины и о рукописной русской
Библии из ХVІ столетия, обретающихся в библиотеке
монастиря св. Онуфрия во Львове. – Львов, 1863.
47 Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеогра-
фия. – М.: Изд-во АН СССР, 1928; Соболевский А. И.
Славяно-русская палеография: Лекции А. И. Соболевс-
кого. – 2-е изд. – СПб.: Изд-во Имп. археол. ин-та, 1908.
48 Гумецька Л. Професор Іларіон Свєнціцький: До
80-річчя з дня народження // Укр. мова в школі. – 1956.
– № 3. – С. 41.
49 Свєнціцький І. Бучакське Євангеліє: палео-
графічний опис // ЗНТШ. – Львів, 1911. – Кн. 5. –
С. 5–17; Свенцицкий И. Описание иноязычных новейших
карпато-русских рукописей библиотеки Народного До-
ма во Львове // Научно-литературный сборник Галиць-
ко-Русской Матицы. – Львов, 1904. – Т. 3. – Кн. 4. –
С. 81–104.; 1905. – Т. 4. – Кн. 1. – С. 108–149.
50 Черниш Н. І. Книгознавча діяльність І. Свєнціцького
// Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського.
– 2004. – Вип. 13. – С. 150–172.; Вона ж. Бібліографічна
комісія НТШ як центр дослідження української книги
(1909–1939). – К.: «Наша культура і наука», 2006.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
29
ває методичної стрункості. Серед них виділяються
особистості знаних вже на той час істориків та
бібліографів рукописної книги та стародруків, па-
леографів та текстологів І. Каманіна, В. М. Перет-
ца, Ф. І. Титова 51.
У цих умовах І. Свєнціцький постійно працює з
описом різних книжкових колекцій, окремих книж-
кових пам’яток. Перше десятиліття ХХ ст. відзна-
чено низкою фундаментальних описів зібрань На-
родного Дому з колекції Антона Петрушевича, Му-
зею Ставропігійского інституту у Львові 52.
Книгознавчий опис стародруків він удосконалює
у каталозі книг церковно-слов’янського друку з
фондів Національного музею у Львові 53. Період
початку – 10-х років ХХ ст. є найбільш плідний у
формуванні І. С. Свєнціцького як одного з видат-
них археографів української рукописної книги 54.
Вчений продовжував розвивати наукові
дослідження й надалі. Він видає узагальнену пра-
цю «Початки книгопечатаня на замлях України»
(Львів, 1924), коли в Україні святкували 300 років
від початку книгодрукування, і тоді був справжній
вибух історико-книгознавчих праць щодо історії
книги та друку.
Величезного значення в Україні набули бібліо-
графічні дослідження С. Т. Голубєва 55, описи та
систематичні каталоги рукописних книг Церков-
но-археологічного музею Київської духовної ака-
демії (ЦАМ КДА) та значних збірок рукописів
Києва, укладені наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
М. І. Петровим та О. Лебєдєвим. У фондах Му-
зею налічувалося понад 1600 рукописних книг і
стародруків, цінних документів 56. Каталожний
опис М. І. Петрова й досі є основним довідником
по збірках КДА та Києва. Безумовно цінною ри-
сою цих рукописів є наведений постатейний ви-
клад змісту збірників, що важливо для визначення
як текстових редакцій, так й історії певних жанро-
вих різновидів писемних пам’яток 57.
Роль М. І. Петрова у формуванні бібліотеки Ки-
ївської духовної академії, Церковно-археологічно-
го товариства та Церковно-археологічного музею
вивчалася багатьма вченими. Внесок М. І. Петро-
ва у дослідження рукописних книг та стародруків
розкривається в працях С. В. Сохань, В. І. Улья-
новського, К. Крайнього та інших дослідників 58.
М. І. Петров проводив археографічні експедиції з
метою дослідження та опису старожитностей і ру-
кописно-книжкової спадщини місцевих архівів,
бібліотек Наддніпрянської України, Волині,
Поділля, а також збирання, опрацювання та збере-
ження пам’яток церковної давнини, особливо пи-
семних пам’яток. Ґрунтовний опис рукописних
зібрань КДА, ЦАМ та інших книгосховищ м. Києва
продовжив його учень О. Лебедєв 59.
51 Титов Ф. И. Очерки по истории русского книгопи-
сания и книгопечатания. – К., 1911. – Вып. 1–2.
52Свенцицкий И. Церковно- и русско-славянския руко-
писи Публичной библиотеки Народного Дома во Льво-
ве. – СПб., 1904. – 65 с. – (Отд. оттиск из Известий
ОРЯС. – 1904. – Т. 9. – Кн. 3. – С. 350–414); Свєнціцький І.
Опис рукописів Народного Дому з колекції Ант. Петру-
шевича: В 3-х ч. – Львів: Вид. Іст.-філос. секції НТШ,
1906–1911. – ХІV, 1906. – Ч. 1. – 242 с.; 1911, Ч. 2. – 294 с.;
1911. – Ч. 3. – 193 с. – (Українсько-руський архів / Істори-
ко-філос. секція НТШ: Рукописи львів. збірок.
Вип. 1–3); Свенцицкий И. Опись Музея Ставропигийс-
кого Института во Львове. – Львов, 1908. – ХI, 248 с.
53 Свєнціцький І. Каталог книг церковно-славянской
печати. – Жовква, 1908. – 213 с.
54 Іларіон Свєнціцький як дослідник давнього українсь-
кого друкарства // Черниш Н. Бібліографічна комісія
НТШ як центр дослідження української книги
(1909–1939). – С. 11–112; Черниш Н. І. Книгознавча
діяльність І. Свєнціцького // Наук. праці Нац. б-ки Ук-
раїни ім. В. І. Вернадського. – 2004. – Вип. 13. –
С. 150–172.
55 Голубев С. Т. Библиографические замечания о неко-
торых старопечатных церковно-славянских книгах, пре-
имущественно конца XVI и XVII столетий // Труды
КДА. – 1876. – № 1. – С. 121–161; № 2. – С. 359–398; Он
же. О первопечатных церковно-славянских книгах, из-
данных в Кракове 1491 г.: Библиогр. заметка. – К., 1884;
Он же. О составе библиотеки Петра Могилы // Труды
Третьего Археологического съезда в России, бывшего в
Киеве в 1874 г. – К., 1878. – Т. 2. – С. 257–268.
56 Сохань С. В. Рукописні матеріали М. І. Петрова і
традиції збирацької діяльності та особливості форму-
вання рукописного фонду бібліотеки Київської духовної
академії // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вер-
надського. – К., 2002. – Вип. 9. – С. 327–336.
57 Петров Н. И. Типик о церковном и о настенном
письме епископа Нектария из его сербского града Вела-
са 1599 г., и значение его в истории русской иконописи.
– СПб., 1899; Он же. Описание рукописей Церковно-
археологического музея при Киевской духовной акаде-
мии: В 3-х вып. – К., 1875. – Вып. 1. – 280 с.; 1877. –
Вып. 2. – С. 542; 1879. – Вып. 3 – 683 с.; Он же. Опи-
сание рукописных собраний, находящихся в г. Киеве. –
М., 1891. – Вып. 1. – 321 с.; 1897. – Вып. 2. – 294 с.;
1904. – Вып. 3. – 307 с.
58 Сохань С. В. Бібліотечно-археографічна діяльність
М. І. Петрова (1840–1921) // Автореф. дис. ... канд. іст.
наук. – К., 2002. – 16 с.; Крайній К. Історики Києво-Пе-
черської Лаври ХIV – початку ХV ст. – К., 2000.
59 Лебедев А. Рукописи Церковно-археологического му-
зея Императорского церковно-археологического общест-
ва Киевской духовной академии. – Саратов, 1916. – Т. 1.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
30
Історики церкви та історики світської літератури
описували окремі унікальні книжкові пам’ятки на
базі єдиних методик. Вони атрубутували книгу, ха-
рактеризували її специфіку і подавали текстові ре-
дакції, постатейний розпис змісту та історії різно-
видів писемних пам’яток.
Кожен із цих дослідників вносив свою лепту у
дослідження книжкової спадщини. Це був
цілісний науковий рух у галузі камеральних мето-
дик дослідження рукописної книги, стародруків,
літературних та історичних творів. Особлива роль
В. М. Перетца полягає у тому, що він першим уза-
гальнив камеральну практику опису рукописів, од-
ним із перших запровадив уніфікований архео-
графічний опис рукописної книги 60.
Вивчення його спадщини у галузі методів опису
та дослідження текстів рукописів полегшується тим,
що всі звіти з наукових експедицій В. М. Перетца,
які стосуються українських книгосховищ, ним
опубліковані: експедиції в полтавські, ніжинські, ка-
теринославські, житомирські та київські книгосхо-
вища були здійснені впродовж короткого часу – з
1910 по 1917 рр. Основні принципи опису були ви-
кладені ним уперше на з’їзді Тверського обласного
археологічного товариства у Твері в 1905 р., що бу-
ло результатом осмислення вченим досвіду другої
половини ХІХ ст. у цій галузі, коли повільно відбу-
вався процес переходу від описових до аналітичних
методів дослідження книжкової та джерельної спад-
щини, ставилося питання про обов’язковість еле-
ментів опису, методику атрибуції тощо.
Ці методи впроваджувалися В. М. Перетцам у
роботу його семінарія з російської філології, спря-
мованого на підготовку високоосвічених фахівців
у галузі опису книжкової-рукописної спадщини.
Пізніше, у 1927 р. він підводить підсумки цієї ро-
боти у виданні «Записки Історико-філологічного
відділу УАН» 61.
У Київському університеті св. Володимира М. В. Пе-
ретц залучає до вивчення, описування, порівняль-
ного аналізу текстів та публікації пам’яток проце-
су студентів. Серед них – С. Маслов та В. Маслов,
М. Гудзій, О. Білецький, І. Огієнко, В. Отроковсь-
кий, В. Адріанова, С. Щеглова, Є. Невєрова, С. Су-
шицький, О. Грузинський, С. Шевченко, М. Чистя-
ков, С. Бугославський, С. Гаєвський, М. Драй-
Хмара, Б. Ларін та інші. Усього за 1907–1912 рр. –
період професорства В. М. Перетца у Київському
університеті, – членами семінарія були 68 студентів,
які працювали у галузі методології та історії літе-
ратурознавства, історії мови, народної творчості,
історії слов’янських і західноєвропейський літера-
тур, нової російської літератури, історії російської
метрики 62.
Діяльність цього семінарія слід розглядати у
контексті попередніх науково-методичних розро-
бок В. М. Перетца як історика російської словес-
ності. Вперше він підводить підсумки методів
опису рукописних книг на запропонований уза-
гальнений опис рукописів на початку ХХ ст. – у
1905 р. на засіданні Тверського обласного архео-
логічного товариства, де спробує встановити мето-
дику археографічного опису рукопису 63.
Сам В. М. Перетц виховав плеяду талановитих
істориків книги та дослідників стародрукованої
спадщини, які проходили через його студентський
семінарій у галузі давньоруської літератури та ар-
хеографічні експедиції у книгосховища різних
єпархіальних та церковних товариств, де вони
описували рукописні книги та стародруки 64. Ним
та його студентами було організовано низку експе-
дицій для розшуків літературних пам’яток та опи-
су рукописів та стародруків у Санкт-Петербурзі,
Москві, Вільно та у різних губерніях України, зо-
крема, у Волинській, Полтавській і Катерино-
славській, а також у Києві.
Московські та петербурзькі поїздки членів
семінарія мали на меті ознайомлення з першоджере-
лами та наукове спілкування з колегами – В. М. Пе-
ретц та його стипендіати виступали з доповідями.
Найбільше значення для України мають експе-
диції, які були проведені на етнічних українських
територіях: друга – у Полтавську та Катерино-
славську (1–9 червня 1910 р.); третя – у Житомир
(21–26 жовтня 1910 р.); сьома – в Ніжин (18–20 лю-
того 1914 р.); дев’ята – до Києва у Києво-Виду-
бицький монастир (30 травня – 10 червня 1915 р.).
Необхідно відзначити також його поїздки влітку
60 Дубровіна Л. А. Кодикологія та кодикографія... –
С. 55–62; Перетц В. Н. К вопросу о рациональном опи-
сании древних рукописей // Труды Тверского обласного
археологического съезда. – Тверь, 1905. – С. 1–10. – От-
дельный отт.
61Перетц В. М. До питання про опис рукописів, що
переховуються в київських книгарнях // Зап. Іст.-філол.
відділу УАН. – К., 1927. – Кн. 12.
62Ляхоцький В. П. Тільки книжка принесе волю ук-
раїнському народові... – К., 2000. – С. 216–217.
63 Перетц В. Н. К вопросу о рациональном описании
древних рукописей... – С. 1–10.
64 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Житомир 21–26 октября 1910 года. –
К., 1911.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
31
1907 та 1912 рр. у Краків та Львів 65, де він, зокрема
вивчав відомі рукописи і зібрання Оссолінських та
Народного Дому, описані раніше І. Свєнціцьким.
За наслідками археографічної експедиції (екс-
курсії) студентів Київського університету св. Воло-
димира – членів семінарія російської філології до
Житомира 21–26 жовтня 1910 р., де були проведені
обстеження та оцінка різних фондів, В. М. Перетц
складав та публікував звіти, які сьогодні стали
цінним джерелом з історії археографії рукописної
книги та бібліографії стародруків.
Під час таких поїздок студенти спеціального
семінарія з історії красного письменства ово-
лоділи методами роботи з рукописними книгами
та бібліографією давньої книги, провели мовно-
текстологічні дослідження видатних пам’яток ру-
кописно-книжкової культури. Такі поїздки, як пра-
вило, супроводжувалися читанням публічних
лекцій з історії словесності. За структурою у цих
звітах містився стислий щоденник експедиції, ос-
новні завдання членам семінарія, заняття самого
проф. В. М. Перетца, а також – окремими розділа-
ми – конкретна діяльність та опис і дослідження
окремих пам’яток та опис найважливіших із них.
Дослідження кожного з учасників семінарія обго-
ворювалися на спеціальних засіданнях. У додат-
ках подавався опис стародруків та рукописних
книг загального характеру або пропонувалися
публікації джерел. Серед таких студентів були
майбутні видатні історики літератури, мовознавці,
книгознавці.
Eкспедиція до Полтавського єпархіального
давньосховища, яке було започатковано та розвива-
лося завдяки дбанням преосв. Іоанна, та Катери-
нославського губернського музею ім. О. М. Поля
відбулася 1–9 червня 1910 р. у складі професорсь-
ких стипендіатів С. І. Маслова, О. С. Грузинсько-
го, Є. К. Тимченка, М. К. Гудзія, А. А. Ришкова,
С. Ф. Акимовича; слухачів Вищих жіночих курсів
В. П. Адріанової С. О. Щеглової, Є. Л. Невєрової,
Е. В. Руткевич, А. І. Сичевської, Е. М. Шуляк та
інших. Опис рукописів до В. М. Перетца було ко-
ротко складено В. Трипольським 66.
Кожен із членів семінарія, хто описував руко-
писні книги та стародруки, підготував свої ма-
теріали, а у додатках було опубліковано: Опис ру-
кописів Полтавського губернського музею (ко-
лекція К. М. Скаржинської) та Каталог старо-
друків церковнослов’янських та польських книг
музею; Рукописні збірники Катеринославського
музею ім. О. М. Поля: Учительне Євангеліє 1592 р.
(с. 53–64), збірники перемінного змісту (с. 64–71).
Крім того, опубліковано списки: Повчання з Учи-
тельного Євангелія 1592 р. із Музею ім. О. М. По-
ля та Канівського Учительного Євангелія XVII ст.
(с. 72–79); а також розширений опис «Звезды
Пресветлой» 1772 р. (с. 80–98) із фондів Полтавсь-
кого єпархіального книгосховища та за списком
Імператорської публічної бібліотеки у Санкт-Пе-
тербурзі (с. 98–99).
С. І. Маслов вивчав лаврські стародруки першої
половини XVІІ ст. Він виявив та описав: Тріодь
пісну 1627 р. по примірниках та 1648 р. з колекції
в Музеї К. М. Скаржинської; Служебник 1629 р.,
Тріодь цвітну 1631 р., Тріодь пісну та Тріодь цвітну,
надруковану Львівським братством в 1660-х ро-
ках, із фондів Полтавського єпархіального давнь-
осховища.
Окремо С. І. Маслов розглядав гравюри. Йому
вдалося атрибутувати видання «Ключа Разуменія»
Іоникія Галятовського (К., 1659), переплетені ра-
зом із «Казанями, приданими до книги Ключ Разу-
менія названои», які В. Трипольский описав як
слова із повчань Іоникія Галятовського. У Музеї
ім. О. М. Поля в Катеринославі С. І. Маслов ви-
вчав збірники повчань ХVІІІ ст. харківського похо-
дження, які до того зберігалися у фондах
Харківського історико-філологічного товариства
та Харківського університету. До складу входили
проповіді Тарасія Дербицького, Амвросія Фло-
ринського, Феодора Неміровського та інших. Крім
того, його увагу було залучено до густинських ру-
кописів – повчань архімандрита Паісія 1828 р. та
1841 р. пізнього Густинського літопису, складеного
архімандритом Нектарієм у 1829 р. з копіями доку-
ментів, які стосуються монастиря. Разом з Є. Невєро-
вою він склав надрукований у додатках перелік
церковно-слов’янських та польських стародруків
ХVII–XIX ст., які належали Музею К. М. Скар-
жинської. Маслов вивчав також матеріали, котрі
стосувалися К. О. Рилєєва та відомості про Пол-
тавську баталію у різних джерелах списків ХVІІІ ст.,
а також інші рукописи, який становили інтерес як
пам’ятки історії та культури 67.
О. С. Грузинський досліджував Пересопницьке
65 Перетц В. Н. Отчет о занятиях во время загранич-
ной командировки летом 1907 г. – К., 1907; Он же. От-
чет о занятиях во время заграничной командировки ле-
том 1912 г. – К., 1913.
66 Трипольский В. Полтавское епархиальное древле-
хранилище (указатель с описанием). – Полтава, 1909.
67 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Полтаву и Екатеринослав 1–9 июня
1910 года. – К.: Тип. Ун-та св. Владимира, 1910.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
32
Євангеліє 1556–1561 рр., його походження,
унікальну мовну редакцію та деякі особливості 68.
М. К. Гудзій у Полтавському єпархіальному давньо-
сховищі вивчав рукописні євангелія кінця XVI –
початку XVII ст., описав та опублікував колофони
і записи. Він та Є. К. Тимченко розгладали також ру-
кописне Канівське Учительне Євангеліє кінця ХVІ ст.
– початку ХVII ст., що, за думкою М. К. Гудзія, не
має аналогів з опублікованими текстами 69.
А. А. Ришков разом із В. М. Перетцом складав
опис рукописів Полтавського губернського музею
та Музею К. М. Скаржинської, С. Ф. Акимович
досліджував у Музеї ім. О. М. Поля Учительне
Євангеліє 1592 р., його текстологічні зв’язки з
візантійськими пам’ятками. В. П. Адріанова
досліджувала список популярної у середньовічній
православній культурі пам’ятки «Звезда Пресвет-
лая» 1772 р., пізнього, однак текстологічно дуже
цікавого, навела короткий перелік списків із
вказівкою на основні книгосховища, де зберіга-
ються списки цього твору, провела порівняння з
опублікованими списками. У Музеї ім. О. М. Поля
В. П. Адріанова описувала аскетичні твори 70.
С. О. Щеглова досліджувала в Полтавському
єпархіальному давньосховищі різноманітний ма-
ловивчений літературний матеріал ХVІІІ ст., зо-
крема, компілятивні збірники та твори Захарія
Піючевського, студента Київської духовної ака-
демії та викладача риторики у Переяславській ду-
ховній семінарії, відзначила його широку еру-
дицію, живе та творче ставлення до упорядкуван-
ня текстів, залучення різних джерел, психологію
адаптації творів тощо 71. У Музеї ім. О. М. Поля во-
на вивчала збірники ХVII–ХVIII ст.
А. І. Сичевська вивчала передмови до львівських
євангелій 1636 та 1690 рр. Є. Л. Невєрова описува-
ла стародруки Музею К. М. Скаржинської 72. Сам
В. М. Перетц провів фундаментальне дослідження
та опис рукописних євангелій Полтавського
єпархіального давньосховища, передусім, Пере-
сопницького Євангелія, порівняв тексти, описую-
чи переважно євангелія ХVI – початку ХVІІ ст. ук-
раїнського походження та побутування 73. Опис
пам’яток досить докладний: описуються філіграні,
передаються записи, оздоблення, збереженість,
тип письма, орфографія, почерки, мовні особли-
вості. Водяні знаки описуються в цілому, без поси-
лання на довідники, що було у практиці того часу,
коли альбомів із датованими філігранями та
довідників із паперу було вкрай мало, як правило,
користувалися довідником М. П. Ліхачова. Наво-
дилися усі атрибутуючі ознаки. Обов’язковим бу-
ло наведення різночитань.
С. О. Щеглова та В. П. Адріанова вивчали
збірники повчань із повним розписом змісту. Пов-
чання з Євангелія від Матфея Учительного Єван-
гелія 1592 р. було опубліковано в Додатку ІV 74.
Також активними членами семінарія російської
філології, які описували книжні старожитності у
Житомирі, були: професорський стипендіат А. О. На-
заревський, студенти М. К. Гудзій, А. В. Багрій,
А. А. Требін, Е. С. Бражніков, В. П. Адріанова (в
майбутному – В. П. Адріанова-Перетц), С. О. Щег-
лова 75.
Оглядаючи рукописний фонд Волинської пра-
вославної семінарії, В. М. Перетц приділяє увагу
найдавнішим – «Діоптрі» початку ХVІІ ст., яка ма-
ла різночитання з такою ж, виданою в 1604 р., і
«Богослів’ю та логіці Іоанна Дамаскіна» у пере-
кладі князя Андрія Курбського 76. Згадуючи рукопис
перекладу А. Курбського, слід підкреслити його
краєзнавчу цінність, оскільки життя і творчість цьо-
го відомого політичного діяча ХVІ ст., письменни-
ка і публіциста, перекладача і захисника право-
слав’я було пов’язане з Волинню. У Звіті опубліко-
ваний розділ «Логіки» – «Діалектика» у перекладі
А. Курбського (с. 28–29). Проживаючи у власній
резиденції біля Ковеля, А. Курбський переклав
церковнослов’янською мовою цілу низку творів
отців і вчителів церкви: Кирила Александрійсько-
го, Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна
Дамаскіна, автора загальновідомого твору «Исто-
рия о великом князе Московском», написаного у
1573 р., який, на жаль, в оригіналі не зберігся 77.
68 Там же. – С. 10–13. Про дослідження Пересопниць-
кого Євангелія див.: Чепіга І. П. Пересопницьке Єван-
геліє – унікальна пам’ятка української мови // Пересоп-
ницьке Євангеліє 1556–1561. Дослідження. Трансліте-
рований текст. Словопокажчик / НАН України. – К.,
2001. – С. 13–54.
69 Там само. – С. 13–16.
70 Там само. – С. 15–21.
71 Там само. – С. 22–27.
72 Там само. – С. 27–28.
73 Там само. – С. 27–28.
74 Там само. – С. 72–79.
75 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Житомир 21–26 октября 1910 года. –
К.: Тип. Ун-та св. Владимира, 1911. – С. 2.
76 Там же. – С. 22–29; Пащук О. І. А. М. Курбський на
Волині // Велика Волинь: Минуле і сучасне: Тези
ІІ регіон. наук.-теор. конф., 18–20 груд. 1992 р. – Рівне,
1992. – С. 10–12.
77 Пащук О. І. А. М. Курбський на Волині... – С. 11–12.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
33
У додатку до Звіту В. М. Перетца містився також
опис кириличних стародруків 1581–1800 рр., який
ґрунтувався переважно на попередньому описі
стародруків, надрукованому у каталозі І. Тихоми-
рова. Згадуючи стародруковані видання з бібліоте-
ки семінарії, В. М. Перетц виокремив серед них
найбільш рідкісні: Острозька Біблія 1581 р.,
Віленське Євангеліє 1575 р., Книга Василія Вели-
кого про пісництво (Острог, 1594), Маргарит Ост-
розький 1595 р., Діоптра, Учительне Євангеліє,
Євангеліє патріарха Каллиста 1616 р. Проте, не-
зважаючи на здебільшого дефектний стан
примірників стародруків, В. М. Перетц оцінював
їх як найстаріші та рідкісні зразки книгодрукуван-
ня на півдні Росії 78. Як пізніше зазначав Е. Хва-
левік, збірка семінарії мала також багато доку-
ментів стосовно встановлення церковної Унії на
Волині, однак на сьогодні їх доля невідома 79.
Фонди Товариства дослідників Волині також
вивчалися учасниками семінарія російської філо-
логії в Житомирі. У період перебування членів
семінарія у Житомирі музей товариства, у зв’язку
з відсутністю власного приміщення, був розташо-
ваний у Публічній бібліотеці. Музейна колекція
товариства складалася з неописаних рукописних
матеріалів, а також із зібрання іконопису. Ново-
створена збірка рукописів вважалася небагатою,
тому за час перебування студентів була швидко
описана 80.
Одинадцять рукописів із музею Товариства
дослідників Волині описав М. К. Гудзій. Серед
них – Мінея службова кінця ХVІ ст., Євангеліє-
тетр кінця ХVІ – початку ХVІІ ст., Октоїх початку
ХVІІ ст., помянники ХVІІ і ХVІІІ ст., Ірмолої кінця
ХVІІІ – початку ХІХ ст., метрики ХVІІІ ст., Цер-
ковна книга видаткова ХІХ ст., грамоти ХVІ ст. 81
Два рукописи із зібрання товариства описані
О. Назаревським – «Восследование погребения
иноческаго» (1780) та «Опись Луцькаго повета се-
ла Лище» (1806) 82.
Самому ж В. М. Перетцу належать описи
дев’яти рукописів музею товариства: двох єван-
гелій-тетр ХVІІІ ст., богослужбових збірників
(ХVІІІ ст.), Збірника служб загальних (кінець ХVІІ
– початок ХVІІІ ст.), Служебника служб уніатсь-
ких (ХVІІІ ст.), плану-мапи (кінець ХVІІІ – поча-
ток ХІХ ст.), трьох церковних метрик (ХVІІІ ст.) 83.
Інформація щодо конкретних рукописів містилася
у складеному алфавітному покажчику 21 описа-
них рукописів Товариства дослідників Волині 84.
Опис, безумовно, носив обліково-охоронний ха-
рактер, однак, дозволив атрибутувати книги.
Експедиція семінарія російської філології до
Ніжина проходила декілька днів у лютому 1914 р.
Нежинське зібрання рукописiв бiбліотеки Істори-
ко-філологічного інституту князя Безбородька до
приїзду В. М. Перетца описав М. М. Сперанський,
який систематично публікувава каталоги книжок,
які надходили до книгосховища впродовж 1890–
1905 рр. 85, а також проф. Є. В. Пєтухов 86. У 1914 р.
рукописний відділ бібліотеки інституту складався
зі 180 рукописів ХІV–ХІХ ст., формувався пере-
важно з пожертвувань, а також за рахунок прид-
бання колекцій професорів С. П. Шевирьова,
Ф. Ричля, В. В. Качановського, а також самим про-
фесором М. М. Сперанським.
На спеціальному засіданні Історико-філо-
логічного товариства кожен з учасників семінарія
зробив доповідь на тему власних студій у книго-
сховища інституту, про окремі пам’ятки, їх похо-
дження, побутування у списках, редакції списків,
методи їх дослідження, зміст. Ці доповіді проде-
монстрували розвиток критичного методу в архео-
графії та текстології пам’ятки 87. Проф. В. М. Пе-
ретц займався вивченням та описом списків
«Житія тверського князя Михайла Ярославича»
78 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии... – С. 22–23; Ти-
хомиров И. Систематический каталог книг на славянс-
ком и русском языках фундаментальной библиотеки
Волынской духовной семинарии. – Почаев, 1889.
79 Chwalewik E. Zbiory polskie w ojczyџnie i na ojczy-
џnie. – Krakуw; Warszawa, 1991. – T. 1–2. – 547 с.
80 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии... – С. 7, 57.
81 Там же. – С. 64–65.
82 Там же. – С. 56.
83 Там же. – С. 29–36.
84 Там же. – С. 148.
85 [Сперанський М.] Описание рукописей библиотеки
Историко-филологического института князя Безбород-
ко в Нежине / Составлено под ред. М. Сперанского. –
М., 1900; Описание рукописей библиотеки Историко-
филологического института князя Безбородко в Нежи-
не (Окончание) / Составлено под ред. М. Сперанского.
– М., 1901; Описание рукописей библиотеки Историко-
филологического института князя Безбородко в Нежи-
не. Приобретения 1901–1903 гг. / Описание сост.
М. Сперанским. – Нежин, 1903; Описание рукописей
библиотеки Историко-филологического института кня-
зя Безбородко в Нежине. Приобретения 1901–1905 гг. /
Описание сост. М. Сперанским. – Нежин, 1905.
86 Петухов Е. В. Заметки о некоторых рукописях, хра-
нящихся в библиотеке Историко-филологического инс-
титута князя Безбородко. – К., 1895.
87 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской
филологии в Нежин 18–20 февраля 1914 г. – К., 1914. – 86 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
34
ХVII ст. Цей метод полягає в докладній розповіді
про зміст рукопису та його різночитання в різних
списках, супроводжується цитуванням та суджен-
нями про послідовність розділів тощо. Іншою
пам’яткою, досить цікавою на думку В. М. Перет-
ца, було Никомедійське Євангеліє у списку ХVІІІ ст.
із повним перекладом «Повести про роджение Пи-
лата Понтийского и о житии его и о смери пагуб-
ной» 88.
О. С. Грузинський вивчав такі пам’ятки, як «Бук-
виця» – підручник із московського скоропису ХVІІ ст.
із бібліотеки Шевирьова, видані Пєтуховим. Його
увагу привернув також збірник поезій ХVІІІ ст.;
спеціально розглянув та описав «Житіе Олексія,
людини Божої» у південно-слов’янському збірни-
ку ХIV ст, який надійшов після смерті проф. Кача-
новського. Ця пам’ятка опублікована латинською,
грецькою, слов’янськими мовами, відома в багать-
ох списках християнської традиції, привертала
увагу багатьох дослідників, у тому числі західних,
зокрема, активно вивчалася французькою школою
літературознавців. В. М. Перетц розглянув
історіографію, списки; навів різночитання з грець-
ким текстом; подав початок та кінець рукопису,
показав, що у сербській традиції є вже істотні
зміни тексту, а також повністю опублікував цю
пам’ятку 89.
С. Ф. Шевченко розглядав рукописи, де містився
твір «Велике Зерцало» та «Сказание о двенадцати
пятницях» 90. В. П. Адріанова, яка вже була
магістранткою, досліджувала окремі пам’ятки –
«Хождение в Иерусалим Варлаама Леницкого»,
виданого арх. Леонідом за рукописом Московсько-
го публічного музею, та «Пиїтику» ХVІІІ ст.91 Л. Т. Бі-
лецький займався народними творами ХІХ ст.,
зокрема, заговорами 92.
У 1914 р. В. М. Перетц перейшов на службу до
Санкт-Петербурга і проводив вже експедиції
київських та санкт-петербурзьких студентів і
магістрантів. 30 травня – 10 липня 1915 р. він
провів семінарій у Києві, зокрема, у бібліотеці Ви-
дубицького монастиря для досвідчених членів
семінарія, а в бібліотеці КДА – для молодших, де
вони працювали при сприянні А. С. Криловського
та М. І. Петрова. З боку Київського університету, а
також Києво-Золотоверхому монастирі у ній брали
участь постійні члени семінарія – В. П. Адріанова,
О. В. Багрій, С. О. Щеглова, С. Ф. Шевченко, а з бо-
ку російських членів семінарія – С. Д. Балухатий,
С. А. Єрьомін, В. П. Красносельський, О. І. Нікіфо-
ров, А. П. Сисоєв, І. І. Фетісов 93.
Оскільки рукописні зібрання київських книго-
сховищ були вже описані М. І. Петровим, при-
наймні тих книжок, які були передані в 1875 р.
бібліотеці КДА 94, студенти займалися філо-
логічними дослідженнями та публікаціями окре-
мих пам’яток апокрифічної літератури, що
зберігалася в київських рукописних книгах у спис-
ках: С. Д. Балухатий – апокрифічними сказаннями,
які він досліджував у різних київських рукописних
книгах; С. А. Єрьомін вивчав «Житіє архієпископа
Новгородського Іоанна»; П. К. Красногорський –
«Житіє Сергія Радонежського» Єпіфанія Премудро-
го; А. П. Сисоєв – «Повесть о табаке»; І. І. Фєтісо-
ва – «Житіє Авраамія Смоленського» 95.
Два розділи звіту присвячені безпосередньо опи-
су рукописів Києво-Видубицького монастиря та
стародруків, які знаходилися при церквах сіл Луки
та Білгородка Київського повіту, складеними сту-
дентами О. І. Нікіфоровим та В. П. Красносель-
ським.
Огляд рукописів Видубицького монастиря був
опублікований І. Голубинським, опис рукописів та
стародруків здійснений І. Каратаєвим та В. Ун-
дольським 96.
У 1874 р. збірка була переглянута спеціальною
комісією у період створення Церковно-архео-
логічного товариства та Церковно-археологічного
музею при Київській духовній академії. На той час
комісія відібрала 11 рукописів, найбільш історич-
но цінних, представлених у каталозі М. І. Петрова.
В 1915 р. у бібліотеці монастиря були 25 рукописів
(як рукописних книг, так і документів) та 155 ста-
88 Там же. – С. 12–20.
89 Там же. – С. 28–38.
90 Там же. – С. 39–48.
91 Там же. – С. 49–32, 33–73.
92 Там же. – С. 74–79.
93 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Киев 30 мая – 10 июля 1915 г. с при-
ложением описания древних рукописей и старопечат-
них книг Киево-Выдубицкого монастиря. – К., 1916.
94 Петров Н. И. Описание рукописных собраний, на-
ходящихся в г. Киеве: В 3-х вып. – М., 1891. – Вып. 1. –
321 с.; 1897. – Вып. 2. – 294 с.; 1904. – Вып. 3. – 307 с.
95 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Киев. – С. 4–176.
96 Голубинский И. Рукописи Киево-Выдубицкого мо-
настыря // Киевские епархиальные ведомости. – 1875. –
№ 6. – Отд. 2. – С. 529–531; Каратаев И. П. Хроноло-
гическая роспись славянских книг, напечатанных ки-
рилловскими буквами, 1491–1730 гг. – СПб., 1861; Он
же. Описание славяно-русских книг... – СПб., 1883;
Ундольский В. Очерк славяно-русской библиографии. –
М., 1871.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ôîðìóâàííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ çàñàä îïèñó ðóêîïèñíèõ êíèã òà ñòàðîäðóê³â ó íàóêîâ³é ä³ÿëüíîñò³ Â. Ì. Ïåðåòöà
35
родруків, у тому числі Острозька Біблія 1580 р. Усі
ці видання нині зберігаються у фондах Інституту
рукопису і відділі стародруків та рідкісних видань
Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського.
Вперше учасникам семінарія були роздані мето-
дичні матеріали щодо уніфікованого опису руко-
писів та стародруків, складені С. О. Щегловою на
основі порад В. М. Перетца.
Порядок опису рукописів: Бібліотечний номер;
Назва рукопису; Матеріал; Формат; Кількість ар-
кушів; Почерки; Ступінь збереженості; Місце на-
писання (за відомостями мови); Заставки та
мініатюри; Зміст; Записи та приписки; Оправа.
Порядок опису стародруків: Бібліотечний но-
мер; Заголовок; Формат; Кількість сторінок; Час
надрукування або дата; Місце друкування; Гравю-
ри, заставки; Записи та приписки; Оправа 97.
Опис показав, що у збірці Києво-Видубицького
монастиря виявлено низку рідкісних видань та
унікальних рукописів, які не увійшли до попе-
редніх каталогів І. Каратаєва та В. Ундольського,
котрі описували видубицькі стародруки. Не вклю-
чені до цих видань: Служебник (К., 1619), Октоїх
(М., 1727), Тріодь цвітна (М., 1742), Помянники
(М., 1762, 1758, 1767), Житія св. великомучеників
(М., 1759), Служебник (М., 1763), Чинопосліду-
вання (М., 1766), Євангеліє (К.: КПЛ, 1771), Слу-
жебник (К., 1772), Збірник повчань (К., 1777), Тво-
ри Василія Великого (СПб., 1786), «Наставление о
собственных христианина должностях» (М., 1794),
Октоїх (К., 1796). Було уточнено опис В. Ундольсь-
кого 98.
Серед рукописної духовної літератури – єван-
гелія, прологи, мінеї, служебники ХVII ст.
Найціннішими визначені: Острозька Біблія (1581),
Бесіди Іоанна Златоустаго на Діяння св. апостолів
(К., 1624), Євангеліє Михайла Сльозки (Львів,
1636), Євангеліє Учительне (К.: КПЛ, 1637), «Меч
духовный» Лазаря Барановича (КПЛ, 1666), «Мир
с Богом человеку» (К., 1669), «Руно Орошенное»
Дмитрія Ростовського (1702) тощо 99.
Рукописи описувалися С. Щегловою, В. Ад-
ріановою, О. Багрієм. За змістом – це, переваж-
но, богослужбові книги, які були розташовані у
хронологічному порядку. Значна кількість руко-
писних книг була датована XVI ст.: октоїхи, тре-
фолої, ірмології, Бесіди Іоанна Златоуста, збірни-
ки повчань. В. П. Адріанова описала списки
світських творів ХVІІ ст.: «Задонщини», «Разряд-
ные книги», «Житие Петра Великого», «Описание
путешествия Петра Великого за границу в 1697–
1698 гг.», «Родословец», чернетки листів кн. Ми-
хайла Волконського 100 тощо.
На відміну від описів попередніх екскурсій, які
мали відбиток літературознавчих зацікавлень та
широких мовознавчих і текстологічних
досліджень, опис має чітку форму наукового ката-
логу, складеного за єдиною методикою з чіткими
інформаційними функціями.
Деякі з учнів продовжували опис рукописних
книг та стародруків і надалі. В 1916 р. С. О. Щегло-
ва описала рукописні книги Київського наукового
музею імені імператора Миколи Олександровича 101.
У цей період починає вивчення книжкових
пам’яток С. І. Маслов, який був одним із найтала-
новитіших учнів В. М. Перетца. У той період мо-
лодий науковець описував зібрання Київського
імператорського університету св. Володимира та
Історичного товариства Нестора Літописця,
Софійської кафедри в Києві та опублікував у Вар-
шаві першу свою бібліографічну працю «Библио-
графические заметки о некоторых церковно-славя-
нских старопечатных изданиях» 102. Ці праці
засвідчили, що С. І. Маслов сформувався як кни-
гознавець і дослідник історії рукописної книги та
стародруків 103. У 1918 р. він видав свою відому
працю «Критико-библиографический обзор но-
вейших трудов по славяно-русской библиографии
и палеографии» 104.
97 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Киев... – С. 180.
98 Там же. – С. 180–181.
99 Там же. – С. 198–221.
100 Там же. – С. 182–197.
101Щеглова С. А. Описания рукописей Киевского ху-
дожественного промышленного и научного музея имени
Государя Императора Николая Александровича – Пг.:
Тип. Имп. А.Н., 1916. – 112 с.
102 Маслов С. І. Рукописи Софійської катедри в Києві //
ЗНТШ. – !906. – Т. LXXII. – Кн. 4. – С. 122–140; Мас-
лов С. И. Описание рукописей исторического общества
Нестора Летописца. – К., 1908. – 58 с.; Он же. Обзор
рукописей библиотеки Императорского университета
св. Владимира. – К., 1910. – 42 с.; Он же. Библиографи-
ческие заметки о некоторых церковно-славянских ста-
ропечатных изданиях. – Варшава, 1910.
103 Ковальчук Г. І.Дослідження С. Маслова в галузі історії
книги // Перші книгознавчі читання: Зб. наук. праць. –
К., 1997. – С. 28–32; Ковальчук Г. І., Королевич Н. Ф.
Книгознавець, бібліограф і бібліотекар Сергій Іванович
Маслов (1880–1957): Біобібліографічний нарис. – К., 1995.
104 Маслов С. И. Критико-библиографический обзор
новейших трудов о славяно-русской библиографии и
палеографии. – К., 1918. – 16 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñ. ̲ÙÓÊ
36
Розвиток археографії рукописної книги, як і
бібліографії стародрукованої книги почався ще у
ХІХ ст., коли осмислюється власне історичне ми-
нуле як невід’ємна частина національної культури,
а книга була її головним носієм. Цей розвиток по-
чинається з вивчення старовини, опису пям’яток
культури, процесу створення каталогів рукопис-
них книг та стародруків, що було викликано не-
обхідністю виявлення, інвентаризації та введен-
ням у науковий обіг пам’яток слов’янської книж-
кової культури.
Період другої половини ХІХ ст. на українських,
російських та польських територіях пов’язаний із
підступами до розуміння необхідності проведення
«інвентаризації пам’яток культури, створенням ог-
лядово-облікового типу каталогів як рукописних
книг, так і стародруків (які ще мали паралельну
назву «охоронних описів»). Ці процеси почалися у
західних країнах у ХVІІІ ст., і західна наука вже
накопичила певний досвід у методах опису 105, од-
нак під час пошуків та опису слов’янських руко-
писів та стародруків з’ясувалося, що для отриман-
ня достовірних даних необхідно провести значну
наукову роботу з книжкою, зокрема, рукописною,
яка вимагала значних знань для атрубуції.
У цей період виникли два типи описів: спеціаль-
но-наукові огляди або оглядово-реєстраційний
тип, де опис археографічний та бібліографічний
був компонентом джерелознавчого дослідження, а
також обліково-реєстраційний, який розглядав
рукописну книгу та стародрук як бібліографічний
об’єкт.
Підводячи підсумки, варто відзначити другу по-
ловину ХІХ – початку ХХ ст. як практичну стадію
зародження історичного книгознавства на його
«синкретичному» етапі, яке виникає у надрах мо-
вознавства, літературознавства та історичних
досліджень і поєднує у собі всі аспекти науки про
книгу: бібліографо-археографічний аспект (опис
рукописних книг та стародруків), бібліотекознав-
чий (формування фондів колекцій та зібрань),
історико-видавничий (вивчення історії друку та
друкарень) тощо. Це дуже важлива стадія в осмис-
ленні загальних методологічних підходів до такої
складової книгознавства, як історія книги. Разом із
тим, не слід перебільшувати значення цієї стадії як
періоду, коли книгознавча наука вже була сформо-
вана, а витоки її сягають початку – першої полови-
ни ХІХ ст., «коли почали формуватися основні
принципи дослідження, методологія та терміно-
логія, основна проблематика науки», «створено
перші систематичні дослідження», «визначено
концепції вивчення історії книжності в контексті
національної культури» 106.
Цей період, на нашу думку, можна віднести ли-
ше до кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли з’являють-
ся перші спроби дати визначення книгознавчим
дослідженням, як самостійній сфері науки, що
відокремлює себе від філології та історії. Значний
внесок у цей процес зроблений В. М. Перетцом,
який першим поставив питання про необхідість
створення уніфікованого опису та виокремив ос-
новні, обов’язкові рубрики археографічного та
бібліографічного опису. Він одним із перших по-
чинає розділяти літературознавчий опис як засіб
дослідження тексту пам’ятки та опис книги як
історичного джерела, що містить цю пам’ятку.
Цей аспект дуже важливий для розвитку кодико-
логії, кодикографії та книгознавства, з огляду на
те, що виникнення пам’ятки літератури та історії –
лише відправний пункт у подальшому розвитку
тексту у списках, виданнях, які існували впродовж
багатьох століть, і це важливий аспект історії
національної культури.
Однак, у 10–20-х роках XX ст. теорія історико-
книгознавчих досліджень та книгознавства як на-
уки знаходилася на стадії виникнення різних концеп-
туальних підходів, кожній із них надавалася
домінуюча роль у комплексі наукових знань. Отже,
практична стадія розвитку цих наук завершується
в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., накопичені знан-
ня потребують теоретичного осмислення, тому по-
чинається концептуальне осмислення книгознав-
чої науки. У світлі такого розвитку книгознавства
методологічні засади опису, запропоновані В. М. Пе-
ретцом, та його археографічна діяльність, коли він
працював в Україні, виховання плеяди відомих
книгознавців, розвиток теорії археографії та
бібліографії мають велике значення для сучасної
науки.
105 Ісаєвич Я. Українське книговидання. Витоки. Роз-
виток. Проблеми. – Львів, 2002. – С. 15–16.
106 Шалашна Н. Історія книги як наука в першій поло-
вині ХІХ ст. // Наук. пр. Нац. б-ки ім. В. І. Вернадсько-
го. – К., 2003. – Вип. 10. – С. 58; Вона ж. Особливості
розвитку історико-книгознавчої думки в Україні другої
половини XIX ст. // Наук. пр. Нац. б-ки ім. В. І. Вер-
надського. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 398–426.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-398 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:39:32Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Міщук, С. 2008-04-18T15:41:02Z 2008-04-18T15:41:02Z 2007 Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В.М.Перетца в Україні / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 23-36. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/398 025.171:025.32 This work highlights scientific input into development of scientific, bibliographical indexing of codexes and early printed books and scientific study techniques applied to texts of rare books by famous literary scholar V. M. Perets (1870–1935), and members of his Russian Philology Seminary O. Nazarevsky, O. Bagriy, M. Gudziy, S. Maslov, O. Gruzinsky, E. Tymchenko, S. Scheglova and V. Adrianova, and others who worked under his supervision at the Imperial University of St. Vladimir during 1919–1917. Activity of Seminary in respect to some Ukrainian institutions that kept rare and valuable collections of books and manuscripts in Kyiv, Nizhin, Poltava, Zhitomir, Katerynoslav, Lviv is also reviewed. Висвітлено науковий внесок відомого літературознавця В.Перетца (1870 - 1935) у розвиток науково-бібліографічного опису рукописних книг і стародруків, методики наукового дослідження текстів книжкових пам'яток. Розглянуто діяльність членів семінарія російської філології, зокрема, О.Назаревського, О.Багрія, М.Гудзія, С.Маслова, О.Грузинського, Є.Тимченка, С.Щеглової, В.Адріанової у деяких українських установах, де зберігалися рідкісні та цінні колекції книжок та рукописів у Києві, Ніжині, Полтаві, Житомирі, Катеринославі, Львові. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Загальні питання Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні Formation of the scientific and practical bases of description of the manuscript books and old-printed books of V. M. Perets scientific activity Article published earlier |
| spellingShingle | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні Міщук, С. Загальні питання |
| title | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні |
| title_alt | Formation of the scientific and practical bases of description of the manuscript books and old-printed books of V. M. Perets scientific activity |
| title_full | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні |
| title_fullStr | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні |
| title_full_unstemmed | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні |
| title_short | Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні |
| title_sort | формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності в. м. перетца в україні |
| topic | Загальні питання |
| topic_facet | Загальні питання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/398 |
| work_keys_str_mv | AT míŝuks formuvannânaukovopraktičnihzasadopisurukopisnihknigtastarodrukívunaukovíidíâlʹnostívmperetcavukraíní AT míŝuks formationofthescientificandpracticalbasesofdescriptionofthemanuscriptbooksandoldprintedbooksofvmperetsscientificactivity |