Соціальний капітал у системі економічних ресурсів
Розкрито сутність і роль соціального капіталу на різних рівнях його дослідження: індивідуальному, на рівні організації та макрорівні, визначено особливості соціального капіталу та його місце в системі економічних ресурсів. Соціальний капітал інтерпретується як специфічний економічний ресурс, який ма...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Соціоекономіка |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39800 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів / О.А. Грішнова, І.Ю. Кочума // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — 38-48. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859902003364233216 |
|---|---|
| author | Грішнова, О.А. Кочума, І.Ю. |
| author_facet | Грішнова, О.А. Кочума, І.Ю. |
| citation_txt | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів / О.А. Грішнова, І.Ю. Кочума // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — 38-48. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціоекономіка |
| description | Розкрито сутність і роль соціального капіталу на різних рівнях його дослідження: індивідуальному, на рівні організації та макрорівні, визначено особливості соціального капіталу та його місце в системі економічних ресурсів. Соціальний капітал інтерпретується як специфічний економічний ресурс, який має як спільні, так і відмінні риси з іншими формами капіталу, а також як чинник, що сприяє більш ефективному їх використанню.
Раскрыта сущность и роль социального капитала на разных уровнях его исследования: индивидуально, на уровне организации и макроуровне, определены особенности социального капитала, а также его место в системе экономических ресурсов. Социальный капитал интерпретируется как специфический экономический ресурс, который имеет как общие, так и отличительные черты с другими формами капитала, а также как фактор, способствующий их более эффективному использованию.
The article describes the nature and role of social capital at different levels of its research including individual, organizational and macro level as well as the characteristics of social capital and shows its place in the system of economic resources. Social capital is interpreted as a specific economic resource that has both common and distinctive features when compared with with other forms of capital, as well as a factor that contributes to their more effective use.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:57:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
О.А. Грішнова, д.е.н., проф.,
І.Ю. Кочума, к.е.н., доц.
СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ
Фінансово-економічна криза в Україні й завдання після-
кризового розвитку особливо актуалізували проблему пошуку нових джерел стійкого
економічного зростання й підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
Одним із таких джерел є формування та примноження соціального капіталу українського
суспільства. Досвід розвинутих країн свідчить, що співтовариства, які приділяють належну
увагу його формуванню, мають вищий рівень реалізації людського потенціалу та суспільних
потреб. В економічній літературі все ширше визнається той факт, що людські стосунки,
мережі, організації справляють величезний вплив на якість життя й перспективи людського
розвитку.
Відповідно особливого значення набувають завдання на-
укового дослідження соціального капіталу, зокрема в аспекті висвітлення сутності цієї
категорії, визначення його місця в системі економічних ресурсів, ідентифікації його серед
інших
О.А. Грішнова,
І.Ю. Кочума, 2009
форм капіталу (реального, людського, інтелектуального), виявлення взаємозв’язків між ними.
Важливим є також установлення причинно-наслідкового зв’язку між соціальним капіталом,
економічним зростанням і людським розвитком. Розкриття змісту поняття «соціальний
капітал» і механізмів його формування має велике значення для розробки й реалізації сучасної
соціально-економічної політики як на рівні окремого підприємства, регіону, так і національної
економіки загалом.
Теоретичні основи дослідження соціального капіталу закладені в роботах П. Бурд’є, Дж.
Коулмена, Р. Патнема і знайшли подальший розвиток у дослідженнях Р. Барта, В. Бейкера, П.
Вілсона, Дж. Вулкока, Н. Ліна, А. Портеса, М. Шиффа,
Ф. Фукуями й багатьох інших дослідників, які зробили свій внесок у формування сучасної
мультидисциплінарної теорії.
Різні аспекти дослідження соціального капіталу також висвітлено в роботах вітчизняних
дослідників, таких як С. Бандур, А. Бова, М. Горожанкіна, М. Гуревічов, Ю. Зайцев, В.
Онікієнко, Е. Резнікова, Л. Стрельнікова, А. Чемерис, М. Шихиpєв та ін.
Віддаючи належне наявному теоретико-методологічному доробку з даної проблематики,
усе ж треба відзначити, що дефініція соціального капіталу ще не знайшла свого остаточного
тлумачення у світовій та вітчизняній суспільній науці і продовжує залишатись об’єктом
досліджень як для економістів, так і для соціологів, політологів тощо.
Особливо важливо визначити сутність і місце соціального капіталу в системі
економічних ресурсів, адже часто піддається сумніву навіть правомірність використання
терміна «капітал» у даному контексті. Виникає питання, чи можна вважати соціальний капітал
складовою економічних ресурсів, чи лише фактором, що сприяє їх більш ефективній
реалізації, компонентом соціально-економічних відносин?
Метою статті є розкриття сутності й ролі соціального капіталу на різних рівнях його
дослідження, визначення особливостей соціального капіталу і його місця серед інших форм
капіталу.
Виходячи з так званого «розширеного трактування» на-
ціонального багатства й капіталу, що належить І. Фішеру, капіталом можна вважати все, що
дозволяє генерувати потік доходів протягом певного часу. Відповідно, капіталом є будь-який
запас благ, який може нагромаджуватись і використовуватись протягом тривалого часу,
приносячи дохід [1]. Саме цей підхід став теоретичною базою для специфічних економічних
теорій, зокрема теорії людського капіталу, основоположниками якої стали Т. Шульц і Г.
Беккер.
У терміні «соціальний капітал» слово «соціальний» характеризує його втілення в мережі
зв'язків між людьми та їх групами, слово «капітал» – можливості отримання конкурентних
переваг від його використання. За аналогією з фізичним і людським капіталом, втіленим
відповідно у знаряддях праці та продуктивних людських якостях, соціальний капітал існує в
таких елементах громадської організації, як соціальні мережі, соці-
альні норми й довіра, що створюють умови для координації й кооперації заради взаємної
вигоди.
Він апелює до ресурсів, що доступні через особисті й ділові мережі (такі як інформація,
ідеї, ділові можливості, фінансовий капітал, влада і вплив, емоційна підтримка, репутація,
довіра і співробітництво), хоча й не зводиться безпосередньо до них. Можна сказати, що
подібно економічному капіталу, соці-
альний капітал можна обмінювати на ці ресурси, вигідно використовувати в різних ситуаціях і
примножувати за рахунок участі в соціальних зв’язках. В основі соціального капіталу лежить
концепт довіри – феномен, що сприяє впорядкуванню соціального життя, легітимації
соціальних відносин [2, 282].
Як і інші форми капіталу, він потребує інвестицій і передбачає відповідну віддачу у
вигляді зростання фінансових та матеріальних активів, зниженні трансакційних витрат і рівня
ризику. Але у випадку із соціальним капіталом ці інвестиції здійснюються безпосередньо в
соціальні відносини між людьми. Здійснюються вони не лише у формі матеріальних та
фінансових, але й у формі культурних ресурсів, ресурсів вільного часу тощо й не обов’язково
мають на меті створення соціального капіталу, а часто переслідують абсолютно інші цілі. У
цьому сенсі формування соціального капіталу можна розглядати як позитивні екстерналії
інвестицій в інші види капіталу, у першу чергу у людський, наприклад в освіту.
Соціальний капітал може нагромаджуватися протягом тривалого періоду часу, оскільки
соціальні мережі є достатньо стійкими характеристиками суспільства (нації). Отже, ми
можемо говорити про «запас» соціального капіталу.
П. Бурд’є звернув увагу, що соціальний капітал (у його інтерпретації), як і капітал у
класичному розумінні цього поняття, може навіть передаватись у спадок. Наприклад,
авторитетний учений мимоволі наділяє частиною свого соціального капіталу своїх аспірантів
та співробітників, дитина впливових батьків успадковує «корисні» знайомства і зв’язки та
вміння їх підтримувати й використовувати.
Разом із тим, як зазначав Коулмен, особливістю соціального капіталу є його
«невловимість», порівняно з іншими формами капіталу. У той час як фінансовий капітал
зосереджений на банківських рахунках, фізичний – на підприємствах, а людський виявляється
в певних навичках і знаннях, набутих індивідом, то соціальний капітал притаманний
соціальній структурі взаємодій. Це ресурс, який актор має постійно співвідносити зі своїм
оточенням.
Проблемою є також розробка чіткого інтегрального показника, що дозволив би
адекватно оцінити його рівень на макрорівні. Тематична група із соціального капіталу при
Світовому банку у 2001 р. запропонувала два способи вимірювання соці-
ального капіталу: SOAT (Інструмент оцінки соціального капіталу) та SOCAP (Інтегрований
опитувальник), в основу яких було покладено його оцінку за шістьма параметрами: групи та
мережі; довіра; інформація та комунікації; участь у прийнятті рішень та політичних діях.
Також Світовим банком планується розробка індексу соціального капіталу (за типом мережі
Social Capital Benchmark, що діє зараз у 40 містах США). Ці індекси мають на меті не
визначення місця кожної країни у сфері створення і примноження соціального капіталу, але й
оцінку ефективності інвестицій у цю сферу.
Отже, соціальний капітал відповідає більшості характеристик економічного капіталу, а
саме обмеженості, здатності до нагромадження, конвертованості, здатності до самозростання,
а також передавання, принаймні на рівні міжорганізаційних відносин. Але, на відміну від
інших форм капіталу, соціальний капітал не вичерпується у процесі його використання, а,
навпаки, втрачається за його невикористання.
Створений шляхом суспільної взаємодії та трансформований через історію й еволюцію
цієї взаємодії, він відтворюється шляхом інтенсивного використання мереж та зв’язків, може
розчинитися за слабкого використання або розриву стосунків. Соціальний капітал не є
фіксованим або інертним ресурсом, він постійно змінюється і трансформується під впливом
практики взаємовідносин.
У теоретико-методологічному аспекті слід розмежовувати рівні аналізу соціального
капіталу, ураховуючи при цьому їх взаємозв’язок. На індивідуальному рівні соціальний
капітал загалом можна визначити як цілеспрямоване використання індивідом доступних,
завдяки членству в певних групах або мережах, реальних чи потенційних ресурсів і/або
переваг [4].
Основна відмінність соціального капіталу від людського й інтелектуального на цьому
рівні полягає у його позасуб’єктності. Якщо людський та інтелектуальний капітали
виявляються у здібностях і знаннях, що є індивідуальними властивостями суб’єкта-носія й
невіддільні від нього, то соціальний капітал існує тільки у взаємодії людей один з одним, хоча
й передбачає наявність певних навичок та здібностей у суб’єкта щодо його створення,
примноження й використання.
Окремий індивід виступає власником лише потенційного соціального капіталу (як
складової людського). Реалізація ж його відбувається в мережі соціальних зв'язків між
окремими суб’єктами, що виникають на рівні об’єднання, групи, мережі або суспільства.
Отже, індивід виступає донором (постачальником соціального капіталу) та/або реципієнтом
(споживачем). Причому передача соціального капіталу від донора до реципієнта є вигідною
для них обох. Для реципієнта – це доступ до ресурсів, що дозволяє розширити свій вибір. Для
донорів – це «дивіденди» у формі суспільного схвалення та визнання, підвищення статусу,
поваги, влади; можливість зворотного потоку соціального капіталу від колишнього донора.
Отже, через свою суспільну природу соціальний капітал приносить користь не лише тим, хто
його генерує.
Здатність до нагромадження соціального капіталу є не індивідуальною характеристикою
окремої людини, а особливістю мережі її стосунків з іншими людьми. Соціальний капітал –
продукт організованої взаємодії, тому він має суспільну, а не індивідуальну природу. Для
використання переваг від володіння соціальним капіталом людина повинна бути пов'язана з
іншими людьми, які є фактичним джерелом цих переваг.
Визначальною відмінністю соціального капіталу на індивідуальному рівні є його
невідчуженість від міжособистісних та міжгрупових стосунків. Звідси випливає, що він не
може легко переноситися в інші координати простору й часу без зниження своєї
продуктивності.
Індивіди, що вдало використовують соціальний капітал, одержують кращі робочі місця,
кращий компенсаційний пакет, швидше просування по службі, тобто більш ефективно
використовують свій людський та інтелектуальний капітали порівняно з тими, хто не здатний
або не схильний підключати силу соці-
ального капіталу. Соціальні зв’язки також позитивно впливають на такі характеристики якості
життя, як здоров'я, довголіття, наповненість життя сенсом, здатність виконувати своє
призначення тощо. Це прихований ресурс, який ми можемо підключити для того, щоб бути
успішним у всіх сферах життя – на роботі, у сім’ї, у громаді, у суспільстві [5].
Співвідношення людського, інтелектуального та соціального капіталів на рівні
організації є більш складним і неоднозначним порівняно з особистісним рівнем аналізу. Вони
можуть включати ряд спільних та окремих об’єктів аналізу.
На рівні організації соціальний капітал можна визначити як нематеріальний актив, що
створюється організацією через систему соціальних взаємовідносин на
внутрішньоорганізаційному, міжорганізаційному й організаційно-інституціональному рівні та
чинить синергетичний влив на результати її діяльності завдяки здатності мобілізувати ресурси
чи знижувати витрати. При цьому організація виступає в ролі колективного актора, носія
певного соціального капіталу.
Соціальний капітал організації підвищує її ринкову вартість, підвищує ефективність її
діяльності через привілейований доступ до ресурсів і ринків збуту, меншу плинність кадрів,
більшу організованість дій, завдяки стабільності та взаєморозумінню. Його використання
дозволяє швидше одержати інформацію, знайти фінансову, політичну і суспільну підтримку
для певних проектів. Компанії, які мають позитивну кредитну історію, стосунки з банками або
окремими їх працівниками, що ґрунтуються на довірі, мають легший доступ до кредитних
ресурсів.
Крім того, маючи доступ до інформації (за неформальними каналами) про конкурентні
переваги чи прорахунки інших фірм, успішні компанії опановують знаннями інших та активно
їх використовують, перетворюючи соціальний капітал на організаційну перевагу. Вони також
активно вдаються до так званого «словесного маркетингу», підключаючи силу впливу соці-
альних мереж та стосунків, для запуску нових продуктів та підвищення довіри до свого
бренду.
Соціальний капітал також здійснює вплив на ефективне функціонування й успіх
стратегічних альянсів. Так, стратегічні бізнес-партнери часто знаходять один одного саме
завдяки суспільним і діловим контактам. Вміле оперування соціальним капіталом також дає
можливість виконавчому менеджменту перешкоджати спробам злиття та поглинання з боку
конкурентів. Добре розвинута мережа зв’язків фірми є запорукою її конку-
рентоспроможності й розвитку, оскільки будь-яка група працівників (колектив), усередині
якої існує повна надійність і абсолютна довіра, здатна зробити багато більше порівняно із
групою, що не має таких якостей [5].
Соціальний капітал мобілізує внутрішні та зовнішні ресурси організації, роблячи їх
доступними завдяки діловим чи особистим мережам окремих членів колективу. Без
соціального капіталу, без налагоджених зв’язків компанії із ближнім та дальнім середовищем
ці ресурси залишилися б незадіяними, або задіяними не повною мірою. Можна сказати, що
соціальний капітал виступає своєрідним каталізатором, що підвищує ефективність
використання інших ресурсів, збільшуючи новостворену вартість і знижуючи витрати,
прискорюючи інноваційні процеси.
На макрорівні соціальний капітал можна визначити як сукупність норм, традицій,
цінностей та довіри, що через систему специфічних структурних форм та інституцій визначає
характер суспільної взаємодії. На рівні суспільства соціальний капітал сприяє розвитку
демократії, людському розвитку й досягненню суспільного добробуту.
Співвідношення людського, інтелектуального та соціального капіталів на макрорівні є
ще складнішим і досить важко піддається формалізації. На нашу думку, на макрорівні
інтелектуальний капітал і практика соціальної взаємодії та залученості, втілена в соціальному
капіталі, хоч і є об’єктами самостійного аналізу, проте, поруч з іншим, характеризують
національний (суспільний) людський капітал.
Складовими соціального капіталу нації є: економічні, соціальні, правові інститути, що
формуються під впливом традицій, норм і цінностей. Він об’єднує такі безумовно важливі, але
важко вимірювані чинники, як міра розвиненості громадянського суспільства; норми
поведінки та суспільні традиції (громадянський менталітет); рівень розвитку інформаційних
каналів; умови соціальної злагоди й ін.
Соціальний капітал створює у країні сприятливий клімат для підприємницької
діяльності, зменшує інвестиційний ризик, створює умови для сталого розвитку й передумови
для успішного запобігання економічним кризам.
У контексті забезпечення сталого людського розвитку соціальний капітал – це
своєрідний ресурс, який дозволяє людям завдяки соціальним зв'язкам одержувати певні
переваги й нові можливості для розширення вибору та задоволення своїх потреб.
Соціальний капітал – одна з найважливіших характеристик сучасного етапу цивілізації,
на якому роль громадянського суспільства стає рівнозначною ролі публічно-управлінських
структур. Їх суспільна значущість, їх актуальність із точки зору мети людського розвитку
полягають насамперед у тому, що вони є інституційним середовищем, у якому індивіди
можуть взаємодіяти без обмеження свободи вибору людини. Іншими словами, соціальний
капітал обумовлює соціально і громадянсько правильний вибір людини. І особливо важливо
те, що такий вибір людина здійснює вільно, без зовнішнього тиску, за власним свідомим
бажанням.
Варто враховувати, що соціальний капітал є біполярним, тобто він може мати не лише
позитивні, але й негативні для суспільства прояви. Зокрема, взаємовідносини між людьми, які
виникають у певних групах, можуть набувати прояву кооперації з аморальними, а то і
злочинними намірами, спрямовуватися на перешкоджання доступу до ресурсів, у тому числі
інформаційних, представникам інших груп, обмеження особистої свободи тощо.
Наслідком нестачі позитивного соціального капіталу в Україні є поширення ряду
негативних явищ, передусім в економічній сфері, що відбуваються через недовіру, корупцію,
нездатність співпрацювати заради загального блага. Порівняльні емпіричні дослідження у
країнах із перехідною економікою засвідчили, що високий рівень довіри й участь населення у
громадських організаціях сприяє в довгостроковій перспективі підвищенню якості життя й
економічному зростанню завдяки збереженню добрих традицій, полегшенню передачі
інформації, зниженню витрат на примушення й контроль. Завдяки соціальному капіталу
зростає ефективність суспільства, полегшується координованість дій, стимулюється розвиток
кооперації та взаємодії.
Дія соціального капіталу базується на принципах соціальної єдності, тобто
згуртованості, цілісності й неподільності суспільства. За допомогою соціального капіталу
забезпечується соціальна справедливість, тобто рівні можливості для реалізації прав і свобод
громадян, задоволення соціально-економічних потреб, консолідація суспільства – зміцнення,
згуртування членів суспільства. Поняття соціального капіталу включає довіру до оточуючих і
різних соціальних інститутів, горизонтальні
відносини індивідів, соціальні норми та цінності, культуру, цільові настанови, що
обумовлюють певні, прийняті цією спільнотою правила життя.
Висновки. Таким чином, соціальний капітал є особливою формою капіталу, яка має
спільні та відмінні риси з іншими його формами. До спільних рис можна віднести:
обмеженість, здатність до нагромадження, конвертованість, здатність до самозростання, а
також передавання. У цьому сенсі, поряд із людським та інтелектуальним капіталом,
соціальний капітал є повноцінним економічним ресурсом, складовою економічного
потенціалу як на мікро-, так і на макрорівні.
Подібно до інших форм капіталу, формування соціального капіталу потребує інвестицій
і генерує додаткову матеріальну та фінансову вигоду, зменшення трансакційних витрат і
ризиків за рахунок кращого доступу індивіда, групи людей чи організації до інформації та
знань, послуг, матеріальних благ, кращої співпраці й узгодження спільних дій, емоційної під-
тримки тощо.
Соціальний капітал є продуктивним, сприяє створенню додаткової вартості, за рахунок
зниження витрат, підвищенню ефективності використання інших форм економічних ресурсів,
вищому рівню забезпечення соціально-економічних потреб.
З іншого боку, соціальний капітал має ряд специфічних характеристик, що визначає
його особливе місце серед інших форм капіталу й дає підстави говорити про його двоїсту
природу: як ресурсу, як фактора, що сприяє їх більш повній реалізації, за рахунок створення
умов для координації діяльності й кооперації економічних суб’єктів на всіх рівнях.
Соціальний капітал існує в таких елементах громадської організації, як соціальні мережі,
соціальні норми й довіра. На відміну від інших економічних ресурсів, він не вичерпується у
процесі його використання, а, навпаки, втрачається за його невикористання і є актуальним
лише в конкретних часових і територіальних межах.
У теоретико-методологічному аспекті слід розмежовувати рівні аналізу соціального
капіталу, при цьому враховуючи їх взаємозв’язок.
На індивідуальному рівні соціальний капітал – позасуб’єктний. Індивід реалізує його
лише за рахунок членства в певних групах або мережах. При цьому, вступаючи в різноманітні
зв’язки й відносини з іншими людьми, окрема особа виступає як донор або реципієнт
соціального капіталу.
На рівні організації соціальний капітал виступає в ролі нематеріального активу, що
створюється організацією через систему соціальних взаємовідносин на
внутрішньоорганізаційному, міжорганізаційному й організаційно-інституціональному рівнях.
На макрорівні соціальний капітал можна визначити як сукупність норм, традицій,
цінностей та довіри, що, через систему специфічних структурних форм та інституцій,
визначає характер суспільної взаємодії. Низький рівень соціального капіталу в Україні
пов'язаний із широким поширенням негативних його форм, що виявляються в корупції,
злочинності тощо.
Формування позитивного соціального капіталу в нашому суспільстві варто розглядати
як один з основних чинників економічних і соціальних реформ, важливий напрям на шляху до
цивілізованого демократичного європейського суспільства й високорозвиненої соціально
орієнтованої економіки.
Подальше дослідження соціального капіталу передбачає: визначення об’єкта його
капіталізації та механізмів формування, створення адекватної методики та системи показників
його вимірювання, а також розробку рекомендацій щодо створення ефективної системи
управління ним на усіх рівнях.
Література
1. Fisher I. The Nature of Capital and Income / I. Fisher. – New York, 1930.
2. Грішнова О.А. Людський розвиток: навч. посіб. / О.А. Грішнова. – К.: КНЕУ, 2006. –
308 с.
3. Baker W. Achieving Success Through Social Capital /
W. Baker [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. bharatwaves.com/
portal/modules/smartsection/makepdf.php? itemid = 65
4. Грішнова О. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими
формами капіталу / О. Грішнова,
Н. Поливяна // Україна: аспекти праці. – 2009. – № 3. – С. 19-24.
5. Coleman J.S. Social Capital in the Creation of Human Capital / J.S. Coleman // The
American Journal of Sociology. – 1988. – Vol. 94. – Р. 95.
Надійшла до редакції 09.09.2009 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39800 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-2502 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:57:42Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грішнова, О.А. Кочума, І.Ю. 2012-12-25T18:59:01Z 2012-12-25T18:59:01Z 2009 Соціальний капітал у системі економічних ресурсів / О.А. Грішнова, І.Ю. Кочума // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — 38-48. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-2502 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39800 Розкрито сутність і роль соціального капіталу на різних рівнях його дослідження: індивідуальному, на рівні організації та макрорівні, визначено особливості соціального капіталу та його місце в системі економічних ресурсів. Соціальний капітал інтерпретується як специфічний економічний ресурс, який має як спільні, так і відмінні риси з іншими формами капіталу, а також як чинник, що сприяє більш ефективному їх використанню. Раскрыта сущность и роль социального капитала на разных уровнях его исследования: индивидуально, на уровне организации и макроуровне, определены особенности социального капитала, а также его место в системе экономических ресурсов. Социальный капитал интерпретируется как специфический экономический ресурс, который имеет как общие, так и отличительные черты с другими формами капитала, а также как фактор, способствующий их более эффективному использованию. The article describes the nature and role of social capital at different levels of its research including individual, organizational and macro level as well as the characteristics of social capital and shows its place in the system of economic resources. Social capital is interpreted as a specific economic resource that has both common and distinctive features when compared with with other forms of capital, as well as a factor that contributes to their more effective use. uk Інститут економіки промисловості НАН України Соціоекономіка Теоретико-методологічні аспекти соціоекономіки Соціальний капітал у системі економічних ресурсів Социальный капитал в системе экономических ресурсов Social capital in the system of economic resources Article published earlier |
| spellingShingle | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів Грішнова, О.А. Кочума, І.Ю. Теоретико-методологічні аспекти соціоекономіки |
| title | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| title_alt | Социальный капитал в системе экономических ресурсов Social capital in the system of economic resources |
| title_full | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| title_fullStr | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| title_full_unstemmed | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| title_short | Соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| title_sort | соціальний капітал у системі економічних ресурсів |
| topic | Теоретико-методологічні аспекти соціоекономіки |
| topic_facet | Теоретико-методологічні аспекти соціоекономіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39800 |
| work_keys_str_mv | AT gríšnovaoa socíalʹniikapítalusistemíekonomíčnihresursív AT kočumaíû socíalʹniikapítalusistemíekonomíčnihresursív AT gríšnovaoa socialʹnyikapitalvsistemeékonomičeskihresursov AT kočumaíû socialʹnyikapitalvsistemeékonomičeskihresursov AT gríšnovaoa socialcapitalinthesystemofeconomicresources AT kočumaíû socialcapitalinthesystemofeconomicresources |