Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку
Розглянуто проблеми залучення можливостей соціоекономіки для з’ясування й виправлення стану з інноваціями в Україні. Зроблено спробу дослідити розвиток положень соціоекономіки від її джерел до гострих ситуацій сьогодення, а також зазирнути в майбутнє цієї науки. Відзначено наявність в Україні високо...
Saved in:
| Published in: | Соціоекономіка |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39807 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку / Л.Г. Мельцер // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 123-133. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860240860964192256 |
|---|---|
| author | Мельцер, Л.Г. |
| author_facet | Мельцер, Л.Г. |
| citation_txt | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку / Л.Г. Мельцер // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 123-133. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціоекономіка |
| description | Розглянуто проблеми залучення можливостей соціоекономіки для з’ясування й виправлення стану з інноваціями в Україні. Зроблено спробу дослідити розвиток положень соціоекономіки від її джерел до гострих ситуацій сьогодення, а також зазирнути в майбутнє цієї науки. Відзначено наявність в Україні висококваліфікованих кадрів, необхідних для розвитку науки, створення конкурентних переваг вітчизняної економіки.
Рассмотрены проблемы использования возможностей социоэкономики для прояснения и исправления ситуации с инновациями в Украине. Сделана попытка проследить развитие положений социоэкономики от ее истоков до острых ситуаций сегодняшнего дня, а также заглянуть в будущее этой науки. Отмечено наличие в Украине высококвалифицированных кадров, необходимых для развития науки, создания конкурентных преимуществ отечественной экономики.
The paper considers the problems which concern the use of socioeconomics possibilities for clarifing and improving the situation with innovations in Ukraine. The attempt was made to trace the development of socioeconomics principles beginning from its origin to acute today’s situation, as well as to look at the future of this science. It is noted that Ukraine has a highly qualified personnel able to develop the science and create the competitive advantages of the domestic economy.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:29:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Л.Г. Мельцер, к.соц.н.
ПРО МОЖЛИВОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ СОЦІОЕКОНОМІКИ ДО ПРИСКОРЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Значну увагу суспільствознавців при всій множині й еклетичності існуючих теоретико-
методологічних підходів зосереджено на нових точках зростання [6]. Появу терміна
“соціоекономіка” наприкінці 80-х років ХХ ст. (завдяки новаторству Амітая Етционі) можна
розглядати як веління часу. Соціоекономіка дозволяє подолати обмеження соціології (інших
суспільних наук) і економіки та створити нові можливості, нові інструменти для пояснення і
прогнозування складних соціально-економічних процесів [3, 4, 16, 17]. Зазначимо, що в усі
часи стосунки людей справляли сильний вплив на економіку. Так, наприклад, виявлена
фахівцями ООН приналежність України до
Л.Г. Мельцер, 2009
46 “неспроможних” країн, на погляд економістів, є наслідком дефіциту коштів, відсутності
інвестицій в економіку, несприятливих умов кредитування та ін. Але при глибокому аналізі
економічних процесів соціальні чинники (спосіб відтворення соціальної структури
суспільства) виступають як латентні змінні, що мають визначальний характер.
Ослаблення ролі національної держави, швидке зростання впливу наднаціональних
структур, ефект приналежності частини чиновників і підприємців до глобальної еліти створює
колізії розмивання відповідальності за долю країни і підпорядкування її інтересів інтересам і
стратегіям більш сильних держав.
Втручання держави в економічні процеси – характерний прояв соціоекономіки. Зараз у
світі всі провідні країни йдуть шляхом обміну паперових доларів на якісну сировину. Лідером
є Китай, де заборонено експорт сировини, дозволено вивозити тільки продукцію з великим
рівнем переділу. А країни-колонії чи напівколонії, навпаки, продають сировину і накопичують
ці приречені долари. В Україні за кордон безперешкодно експортується національне багатство
– залізорудна сировина високої якості з Кривого Рогу десятками мільйонів тонн. Ціна питання
– багато десятків мільярдів доларів. Оцінку цьому явищу має дати соціоекономіка.
У сучасних умовах податок на прибуток виводить виробництво “у тінь”. Обіг тіньової
економіки є однопорядковим із тим, що знаходиться на “світлі”. Це становище є дуже
вигідним для крупного бізнесу, про що йдеться у статті В.П. Вишневського і В.В. Дєментьєва
[5]. Про необхідність принципового вирішення проблеми побудови податкової системи
України говорить підприємницький досвід Голови Донецької облради
А.В. Шишацького, який вважає, що вихід, вірогідно, можна знайти шляхом введення податку
на обіг натомість податку на прибуток [8].
Існуюча в Україні “модель низької заробітної плати” виштовхує перспективних
талановитих людей із країни [9]. За результатами опитувань більша частина молоді
налаштована емігрувати в пошуках кращого для себе застосування й гідного рівня життя. Це
вкрай вигідно ТНК, які експлуатують наших кращих фахівців без витрат коштів на їх
виховання, освіту і підготовку.
Соціоекономіці ще потрібно буде дати відповідь на головне питання сьогодення: куди
спрямувати робочу силу, яка по-
стійно звільнюється? Один варіант відповіді – знищення 90-95% населення – уже відкрито
проголошено у виступах М. Олбрайт і М. Тетчер, членів Світового уряду, провісниць “нового
світового порядку”.
Існує поширена думка, що “невидима рука ринку” усе налаштує. Іноземний досвід, та й
вітчизняний теж, спростовує це ствердження. У розвинених країнах інновації знаходяться під
постійним контролем і опікою держави, тому що великі проекти потребують часу й не можуть
гарантувати швидкої і без-
умовної віддачі, а без них неможливий розвиток. І там держава вкладає величезні інвестиції в
такі проекти й несе відповідальність за отриманий результат.
Свого часу В.І. Ленін чітко попереджував, що якщо дозволити вільний вхід іноземних
компаній у Росію, то іноземці куплять усіх чиновників і вивезуть із країни все, що побажають.
І ось зараз ми маємо відкриту економіку (“відкриті ворота” для входження іноземного
капіталу), що призведе до загибелі вітчизняних виробників, цілих галузей. Вивезенню
підлягають не тільки традиційні види сировини, але й навіть чернозем.
У цьому зв’язку варто пригадати думку відомого угорського економіста, дослідника
інновацій Б. Санто, що теорія інновацій відстає від практики на 10-15 років [14]. А видатний
український соціолог Є. Головаха зазначає невідповідність іноземних соціальних теорій
українським реаліям [6].
Бізнес далеко не однорідний. За висловом голови Української асоціації бізнес-
інкубаторів, бізнес має розподіл на номен-
клатурний, тіньовий і “аніякий” [13]. У кожного з них свої схеми взаємодії з органами влади.
Близкість до влади, її патронаж компенсується “видатками” із соціального капіталу
(родинними зв’язками, участю в тіньових коопераціях і схемах різного роду). Традиційний
економічний аналіз не враховує і не може врахувати зв’язків подібного роду, що знижує
цінність таких аналізу і прогнозу. Прикладом є неповнота поняття “економічна людина”.
Україна стрімко втрачає свої позиції розвиненої європейської держави, якою вона була
напередодні ринкової лібералізації. За підрахунками демографів у наш час її чисельність на
21 млн. чол. менше того рівня, на який можна було сподіватися, виходячи з темпів зростання
напередодні 1990 р. Приватизація не сприяла формуванню генерації ефективних власників –
рівня виробництва 1990 р. не досягнуто. За роки незалежності України основні фонди
промисловості не поновлювалися. Банківська система перейшла до іноземців, криза показала,
що це означає. Деградація людського капіталу, за оцінками академіка НАН України,
директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Ю. Пахомова, досягла
катастрофічної межі [11]. Україна впевнено посідає перші місця у Європі за показниками
дитячої смертності, підліткової алкоголізації, туберкульозу й інших соціальних хвороб. ЗМІ
інформують, що майже відкрито під захистом вищих чинів держави існує торгівля людьми.
Якість питної води, хліба викликає велику тривогу фахівців. Діловий клімат у країні не тільки
перешкоджає іноземним інвестиціям, але й підсилює процеси витоку капіталів, інтелекту.
Причому виток значно перевищує інвестиції.
Стан речей з інноваціями – це тільки одна сторона проблеми використання людського
капіталу у країні. Навіть у ситуації кризи уряд і місцеві органи влади не поспішили звернутися
до громадськості, експертної спільноти, щоб задіяти наявний потенціал для вирішення
гострих питань. Як і раніше, популярні іноземні консультанти, “гуру менеджменту”, котрі
безуспішно переносять (у кращому випадку) зразки зарубіжного досвіду, малоефективного в
наших ментальних умовах.
У нинішній час в Україні відчутно проявляються дві взаємовиключні тенденції як мега-
проекти: перший спрямований на перетворення України на об’єкт впливу ТНК і
наднаціональних структур, на аграрно-сировинний додаток і резервуар дешевої робочої сили,
а другий – на подолання реакцій розпаду, створення умов для відродження країни,
адекватного її природним і соціальним (духовним) ресурсам. Потрібна політична воля для
повороту України на тенденцію плідного розвитку.
Захід протягом багатьох століть постійно діяв у своїх егоїстичних інтересах, маскуючи
їх; ці інтереси ніколи не збігались з інтересами України і Росії, через що вони зрештою
одержали величезний зиск [15].
Метою статті є визначення й використання можливостей соціоекономіки для
прискорення інноваційного розвитку України на сучасному етапі.
Соціоекономіка, як і будь-який об’єкт, має своє минуле, сучасне і майбутнє.
М и н у л е . Соціоекономіка як сфера прояву людської діяльності, інструмент
управління існувала завжди, вона використовувалася практиками стихійно. Проста кооперація
рабів, а пізніше найманих працівників – яскравий приклад використання закономірностей
соціоекономіки ще в давнину.
Нижче наведено історичні приклади, коли відбувався збіг національних інтересів із
вагомими економічними зусиллями. Вітчизняна війна 1812 р. Переможне військо Наполеона
було знищено російською армією, яка за чисельністю значно поступалася французській армії,
завдяки творчому генію М.І. Кутузова, самоорганізації народу у формі партизанського руху,
ширше – збігу інтересів усіх прошарків народу.
У Радянському Союзі у 1935 р. поставлено славетний рекорд О. Стаханова (14 змінних
норм). Пізніше він був перевищений його послідовниками в 100 разів (!) із використанням
того ж самого інструменту – пневматичного відбійного молотку. Ентузіазм робітників у ті
часи не має аналогів і в наші дні, бо їх ініціативу було затребувано, вона серйозно
стимулювалася, ретельно планувалася й організовувалася.
Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Усі європейські країни, окрім Англії, працювали
на Гітлера. Гроші на озброєння Німеччини давали США. Хімічні підприємства, які виробляли
боєприпаси, належали США, вони повноцінно забезпечували Гітлера протягом усій війни. І
знову цю міць було поборено.
Унікальною масштабною економічною і організаційною подією стала евакуація
вітчизняної промисловості на Схід у 1941 р. У найкоротші строки на нових майданчиках
підприєм-
ства починали виробляти воєнну продукцію завдяки героїчним зусиллям здебільшого жінок та
підлітків.
Ці перемоги нашого народу можна пояснити збігом інтересів населення, уряду, армії,
моральним піднесенням людей, які захищали свою Батьківщину, поєднанням соціальних і
економічних факторів.
С у ч а с н е . Яскравим прикладом застосування соціо-
економічної парадигми до дослідження проблем українського суспільства, економіки України
є вищезгадана стаття чл.-кор. НАН України В.П. Вишневського і д.е.н. В.В. Дементьєва “Чому
Україна не інноваційна держава?” Головна ідея статті полягає у з’ясуванні причин низької
затребуваності інновацій з боку вітчизняного бізнесу. На думку авторів, це – можливості
використання влади як економічного ресурсу, більш результативного, ніж інновації. Сьогодні
в Україні конкурують статуси, а не рівень технологій. Ресурс влади не безмежний і
скористатися ним можуть тільки сильні гравці ринку, якими є великі корпорації. Дозвільні
реєстраційні процедури, перевірки держнагляду, судова згода на рейдерські атаки – усе це
інструменти влади, як відомо, широко використовуються у вітчизняному економічному житті
(приклад – рейдерське захоплення меткомбінату ім. Ілліча).
Згадана стаття має високу пізнавальну цінність. Автори проявили велику мужність,
оприлюднивши її. Їх аналіз і оцінки можуть стати основою відродження країни; стаття, можна
сподіватися, надасть велику користь.
М а й б у т н є . Невпинна автоматизація виробництва вже сьогодні ставить питання про
“нікчемність” для економіки великих мас людей, про їх руйнівний вплив на навколишнє
середовище. Це провокує повернення до мальтузіанства, прискорює прийняття і
розповсюдження програм стосовно скорочення чисельності населення Землі в 10 разів,
виходячи з необхідності збереження високих стандартів споживання “золотого мільярда”.
Майбутнє соціоекономіки як науки має два варіанти: служити інтересам глобального
капіталістичного класу, виконуючи функції дезінформації, або вирішувати завдання в
інтересах народів, які населяють планету, якщо їй це буде дозволено.
Для чого розвивається в Україні соціоекономіка? Створення нової науки – не самоціль, а
інструмент допомоги країні, щоб вийти із глибокої кризи. Щоб скористатися цими
можливостями, необхідно скласти перелік тих вимог, котрим має відповідати нове рішення,
видати яке покликана соціоекономіка (див. нижче).
Відносини суб’єктів інновацій – на рівні дуже мілких “клітинок” соціального організму
– є визначальними при оцінці можливостей здійснення тієї чи іншої інноваційної стратегії або
спроби повторення “фінського дива”.
Свого часу Н. Перлакі запропонував формулу для підрахунку позитивних і негативних
наслідків упровадження інновацій, які обумовлюють поведінку учасника інновацій [12]. Цей
приклад є демонстрацією неокласичного підходу, коли вибір суб’єкта вважають суто
раціональним. Усупереч цьому у наш час, коли прибуток і рівень рентабельності знаходяться
в центрі уваги виробників, перспективні інновації відторгаються і формула не спрацьовує.
Розгадка, можливо, полягає в тому, що цінність мінімізації зусиль перевершує цінність
максимізації прибутку.
Провали інноваційної політики в Україні можна пояснювати і з позицій
інституціоналізму, і з позицій колективістської моделі організації суспільства. Характерним є
те, що всі необхідні закони прийняті, установи створені, люди на високооплачувані посади
призначені, а показники продовжують погіршуватися, і ніхто за це відповідальності не несе.
Дослідження, які проводилися в ІЕП НАН України з 1991 р., показали тісний зв’язок
соціальних і економічних факторів в оцінці результатів економічних процесів на рівні під-
приємства і регіону.
З одного боку, зафіксовано великий потенціал частки робітників підприємства,
приватних підприємців, котрі активно беруть участь в інноваційних процесах, займаються
впровадженням нової техніки, висловлюють високу готовність до творчості, надають
допомогу іншим новаторам. У той же час існуючі соціальні умови гальмують прояви
творчості й ініціативи. Йдеться як про фактори міжособистісного спілкування (заздрість,
ревнощі, самолюбство), так і існуючі критерії просування робітника, оцінки його внеску,
підтримки держави тощо. За результатами проведених досліджень даний фактор принципово
недооцінено, і в цьому в нас різке розходження з іншими дослідниками. У літературі є дані
про формування нових наукових дисциплін – соціології емоцій, психології впливу тощо, котрі
дозволяють по-новому поглянути на феномени нераціональної поведінки індивіда, групи, які
спростовують універсальність моделі “економічної людини”. Такі приклади наведено навіть у
Біблії. Так, перша кров пролилася із заздрощів: Каїн вбив Авеля, обурений його успіхом, що
стало попередженням для нащадків про наслідки негативних емоцій. Про це необхідно
пам’ятати при аналізі нинішніх подій. У наш час уже запропоновано заходи нейтралізації
негативної дії цих феноменів.
Перелік вимог до кращого рішення виходу країни із кризи, на нашу думку, має
включати таке:
1) рішення мають являти собою розв’язання головних суперечностей; незначні
поліпшення тільки витратять час, кошти і сили; за необхідністю, нове рішення має бути
нетрадиційним, незнаним, проривним, бо традиційними рішеннями вже скористалися
конкуренти – таку вимогу обґрунтував д.е.н. В.Ф. Байнев [2];
2) рішення мають бути доступними, дешевими, ці вимоги самоочевидні, тому що нам не
можна спиратися на МВФ. Його так звана “допомога” за десятки років не дозволила жодній
країні світу подолати бідність або інші проблеми;
3) рішення мають спиратися на вже наявні вітчизняні кадри, особливо на ті, котрі давно
намагаються щось запропонувати і до сих пір не зустрічали підтримки й уваги. Кадри з-за
кордону поглинуть велику кількість грошей, спричинять “кровні” образи в місцевих фахівців.
Місцеві фахівці краще знають обставини. Китай і Білорусь із своїми фахівцями, не здаючи
принципових позицій, мають приріст економіки в умовах кризи до 8-10%;
4) дуже важливим у використанні свого кадрового ресурсу є прийом, коли на нові
завдання “кидають” фахівців, котрі раніше займалися іншими справами, але накопичили
великий науковий та організаційний досвід. Історія науки і техніки ясно показує, що визначні
вчені у процесі своєї діяльності неодноразово змінювали тематику своїх досліджень,
привносячи до нового досліджуваного питання свіжий погляд і наукові прийоми, які були
розроблені для минулих завдань.
Висновки. Використання можливостей соціоекономіки для дослідження чинників
інноваційних процесів є плідним і своєчасним. Інноваційна активність учасників процесу
підпорядкована не тільки раціональним, але й емоційним та іншим регуляторам. Їх
урахування створює умови для ефективного управління інноваційним зростанням.
Дослідження на стику наук завжди плідні.
Відповідні інститути НАН України повинні давати державним органам і бізнесу
обґрунтовані й перевірені рекомендації для прийняття управлінських рішень, тобто
виконувати роль “фабрик думок” – виконувати прогностичні функції, пропонувати якісні
рішення для органів влади. Життя показує, що використання зарубіжного досвіду не дає
гарантії якості. Тому необхідно мати полігон, майданчик для перевірки пропозицій. Таким
полігоном міг би стати Інноваційний центр нового типу при ІЕП НАН України. Однак
пропозиція щодо його створення ще не одержала матеріальної і владної підтримки. У Росії
шлях до оновлення країни фахівці вбачають в укріпленні експертної спільноти, створенні
умов для спілкування і діалогу всіх заці-
кавлених сторін, перевірки пропозицій.
Важке становище, у якому знаходиться Україна, є основою для песимізму і
нігілістичного ставлення до будь-яких пропозицій. Тим більше необхідно формувати й
культивувати економічний патріотизм, що дозволило б консолідувати прибічників
відродження країни.
Визначна робота В.П. Вишневського і В.В. Дементьєва як розвиток і використання
положень соціоекономіки дає шанс з оптимізмом дивитись у майбутнє і згуртовуватися в ім’я
розквіту України, тому що знайти, осягнути причину – перший крок до подолання її
небажаних наслідків.
Перспективи подальших досліджень містяться у використанні фактора інноваційної
активності як умови досягнення конкурентоспроможності регіону на основі залучення
творчого потенціалу фахівців і всього населення.
Проведені ІЕП НАН України багаторічні дослідження свідчать, що в Україні є в
наявності всі необхідні умови (фінансові тощо) для значного успіху. Утім ці елементи
розпорошені. Їх можна швидко згуртувати і досягти успіху, але потрібна політична воля.
Література
1. Антонов М.Ф. НТР: роль человеческого фактора /
М.Ф. Антонов. – М.: Молодая гвардия, 1987. – 223 с.
2. Байнев В. Эвтаназия для народа: западные “общечеловеческие” ценности и
либерально-рыночные реформы / В. Байнев [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.imperia.by/ authorsanalitics19-7313.html
3. Бородкин Ф.М. Социоэкономика. Статья 1. Путь к господству над хозяйством / Ф.М.
Бородкин // ОНС. – 2006. –
№ 4. – С.122-136.
4. Бородкин Ф.М. Социоэкономика. Статья 2. После конца экономики / Ф.М. Бородкин //
ОНС. – 2006. – №5. – С. 141-154.
5. Вишневский В. Почему Украина не инновационная держава? / В. Вишневский, В.
Дементьев // Щотижневик “2000”. – 2009. – 14 серп. – В1, В3.
6. Головаха Е. Социологическое знание: специфика, критерии научности и перспектива
развития / Е. Головаха // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №1. – С. 5-14.
7. Дементьев В.В. Экономика как система власти: моногр. / В.В. Дементьев / МОН
Украины, Донецкий нац. техн. ун-т. – Изд. 2-е. – Донецк: Друк-Инфо, 2006. – 404 с.
8. Лазоренко Л. Не такой Андрей Шишацкий / Л. Лазоренко // Салон. – 2010. – 30 июля.
– С. 3.
9. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір / за ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т
демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008. – 316 с.
10. Массино Ю.С. Контроль рождаемости и контроль сознания в “интересах
устойчивого развития” / Ю. С. Массино [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.demographia.ru/articles_N/index.html?idR=23&idArt=1575
11. Пахомов Ю. Украина реагирует на деградацию /
Ю. Пахомов // Щотижневик “2000”. – 2010. – 19 лют. – В2, В3.
12. Перлаки Н. Нововведения в организациях / Н. Перлаки. – М.: Экономика, 1980. – 143
с.
13. Жаліло Я.А. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку
економіки України / Я.А. Жаліло, С.І. Архієреєв, Я.Б. Базилюк та ін. – К.: НІСД, 2006. – 120 с.
14. Санто Б. Сила инновационного саморазвития / Б. Санто // Инновации. – 2004. – № 2.
– С. 5-15.
15. Стариков Н.В. Как предавали Россию / Н.В. Стариков. – СПб.: Питер, 2010. – 336 с.
16. Шабанова М.А. Социоэкономика: от парадигмы к новой науке / М.А. Шабанова //
ОНС. – 2006. – № 1. – С. 121-133.
17. Этциони А. Социоэкономика: дальнейшие шаги / А. Этциони // Экономическая
социология. – 2002. – Т. 3, № 1 [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.ecsoc.msses.ru
Надійшла до редакції 10.06.2009 р.
http://www.imperia.by/
http://www.demographia.ru/articles_N/index.html
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39807 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-2502 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:29:40Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мельцер, Л.Г. 2012-12-25T19:24:59Z 2012-12-25T19:24:59Z 2009 Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку / Л.Г. Мельцер // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 123-133. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-2502 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39807 Розглянуто проблеми залучення можливостей соціоекономіки для з’ясування й виправлення стану з інноваціями в Україні. Зроблено спробу дослідити розвиток положень соціоекономіки від її джерел до гострих ситуацій сьогодення, а також зазирнути в майбутнє цієї науки. Відзначено наявність в Україні висококваліфікованих кадрів, необхідних для розвитку науки, створення конкурентних переваг вітчизняної економіки. Рассмотрены проблемы использования возможностей социоэкономики для прояснения и исправления ситуации с инновациями в Украине. Сделана попытка проследить развитие положений социоэкономики от ее истоков до острых ситуаций сегодняшнего дня, а также заглянуть в будущее этой науки. Отмечено наличие в Украине высококвалифицированных кадров, необходимых для развития науки, создания конкурентных преимуществ отечественной экономики. The paper considers the problems which concern the use of socioeconomics possibilities for clarifing and improving the situation with innovations in Ukraine. The attempt was made to trace the development of socioeconomics principles beginning from its origin to acute today’s situation, as well as to look at the future of this science. It is noted that Ukraine has a highly qualified personnel able to develop the science and create the competitive advantages of the domestic economy. uk Інститут економіки промисловості НАН України Соціоекономіка Соціальні складові людського розвитку Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку О возможностях привлечения социоэкономики к ускорению инновационного развития On possibilities of using socioeconomics for accelerated innovation-based development Article published earlier |
| spellingShingle | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку Мельцер, Л.Г. Соціальні складові людського розвитку |
| title | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| title_alt | О возможностях привлечения социоэкономики к ускорению инновационного развития On possibilities of using socioeconomics for accelerated innovation-based development |
| title_full | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| title_fullStr | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| title_full_unstemmed | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| title_short | Про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| title_sort | про можливості залучення соціоекономіки до прискорення інноваційного розвитку |
| topic | Соціальні складові людського розвитку |
| topic_facet | Соціальні складові людського розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39807 |
| work_keys_str_mv | AT melʹcerlg promožlivostízalučennâsocíoekonomíkidopriskorennâínnovacíinogorozvitku AT melʹcerlg ovozmožnostâhprivlečeniâsocioékonomikikuskoreniûinnovacionnogorazvitiâ AT melʹcerlg onpossibilitiesofusingsocioeconomicsforacceleratedinnovationbaseddevelopment |