Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу
Визначено переваги соціоекономічного підходу до його застосування в системі корпоративного управління. Оцінено умови формування та розвитку КСВ в Україні. Обґрунтовано необхідність розвитку механізму державно-приватного партнерства на підставі стандартів відповідальності. Визначено стан, проблеми та...
Saved in:
| Published in: | Соціоекономіка |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39829 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу / М.Є. Дейч // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 166-182. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665033588375552 |
|---|---|
| author | Дейч, М.Є. |
| author_facet | Дейч, М.Є. |
| citation_txt | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу / М.Є. Дейч // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 166-182. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціоекономіка |
| description | Визначено переваги соціоекономічного підходу до його застосування в системі корпоративного управління. Оцінено умови формування та розвитку КСВ в Україні. Обґрунтовано необхідність розвитку механізму державно-приватного партнерства на підставі стандартів відповідальності. Визначено стан, проблеми та перспективи розвитку соціальної відповідальності на різних рівнях управління.
Определены преимущества социоэкономического подхода к его применению в системе корпоративного управления. Оценены условия формирования и развития КСО в Украине. Обоснована необходимость развития механизма государственно-частного партнерства на основании стандартов ответственности. Определено состояние, проблемы и перспективы развития социальной ответственности на разных уровнях управления.
The paper describes the advantages of a socioeconomic approach for its using in corporate governance. The conditions for forming and developing corporate social responsibility (CSR) in Ukraine are evaluated. The necessity of developing public-private partnership on the basis of standards of responsibility is grounded. The author examines the state, problems and prospects for the social responsibility development at different levels of governance.
|
| first_indexed | 2025-11-30T10:25:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
М.Є. Дейч
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ
СОЦІОЕКОНОМІЧНОГО ПІДХОДУ
Початок ХХІ ст. ознаменований зміною традиційних парадигм суспільного, у тому числі
економічного, соціального, людського, інтелектуального, інноваційного розвитку. Динамічно
змінюються усі сфери суспільного життя. Це супроводжується появою нових явищ і процесів,
якісних змін в існуючих станах, нових способів адаптації соціальних суб’єктів і сприйняття
ними соціальної реальності, оновленням відносин і систем взаємодії й інтеграції, а також
трансформацією традиційних цінностей, пристосуванням до відповідних способів і стилів
життєдіяльності.
В умовах постійного ускладнення господарського життя, прискорення темпів змін,
збільшення втрат від неврахованих взаємозв'язків між економічними і соціальними
інститутами щодо розвитку господарських і соціальних систем зростає потреба у новому
методологічному осмисленні сучасних процесів і явищ. У зв’язку з цим з’являються нові
наукові міждис-
© М.Є. Дейч, 2010
циплінарні підходи, течії, галузі науки, що намагаються синтезувати дослідження вчених-
економістів, соціологів, психологів, політологів, юристів, філософів, істориків. Такою новою
наукою, якій не більше 15 років, виступає соціоекономіка. Історія її виникнення
розпочинається з Міжнародного товариства розвитку соціоекономіки (SASE), яке очолив А.
Етціоні у 1989 р. при Гарвардській школі бізнесу.
Соціоекономіка – відносно молодий міждисциплінарний науковий напрям, який
перебуває на стадії становлення і пошуку свого концептуального ядра. Соціоекономіка
намагається пояснити мотиви, спрямованість соціально-економіч-
ної поведінки людини, соціальної групи, господарюючого
суб’єкта через призму моральних норм, цінностей, неформальних правил взаємодії. Фокусом
уваги виступає дослідження взаємовпливів соціуму (певного соціального процесу, явища) на
економіку або, навпаки, економіки на соціум з позицій взаємовідтворення.
Відомий російський вчений М.А.Шабанова пропонує
розглядати соціоекономіку з позицій двох версій – міждисциплінарної і економічної.
Міждисциплінарна версія інтегрує досягнення "неекономічних" наук (насамперед, соціології і
психології) у пізнанні впливу на економічну поведінку "неекономічних" чинників і пропонує
додати їх до комплексного аналізу проблем і закономірностей економічного життя. Мова йде
про ролі в господарському житті культурних, статусно-мережевих, владних та інших
соціальних ресурсів, а також соціально-психологічних змінних. У центрі другої (власне
економічної) версії виникає завдання врахувати двосторонній зв'язок між економікою та
соціумом і дати економічну оцінку цим взаємозв'язкам, розкрити закономірності
взаємовпливів і взаємовідтворення. Соціоекономіка має дати відповіді на виклики часу, вона
спрямована на вирішення широкого кола завдань, актуальних як для стабільних
високорозвинених соціально-економічних систем, так і для тих, які перебувають на стадії
трансформацій. Вона намагається органічно поєднати потенціал економічного підходу з
підходами інших соціальних наук і на цій основі виробити механізми підвищення
ефективності управлінських рішень на підставі комплексної оцінки економічних і соціальних
процесів різних рівнів макро-, мезо- та мікро- з урахуванням їхнього соціального, правового,
психологічного підґрунтя
Внутрішні і зовнішні виклики вимагають від України виваженої стратегії саморозвитку,
заснованої на активізації потужного національного капіталу для формування ефективної
конкурентоспроможної ринкової економіки країни, що неможливо здійснити без включення
«неекономічних» чинників – кращих національних культурних, морально-етичних, ціннісних
засад, що себе зарекомендували та виправдали у системі вітчизняного господарювання. У
свою чергу, необхідно враховувати міжнародні вимоги і застосувати кращий світовий досвід у
системі відносин між основними господарюючими суб’єктами українського ринку. Ціннісним
ядром прогресивних соціальних і економічних перетворень виступає висока затребуваність і
відтворення соціальної відповідальності держави, бізнесу, суспільства, що є запорукою
розбудови розвиненої потужної економіки й здорового перспективного соці-
уму.
Взаємовплив соціальної відповідальності як соціальної морально-ціннісної категорії на
економічні процеси, навпаки, дозволяє застосувати методологічні засади соціоекономічного
підходу як найбільш доцільного. Адже соціальна відповідальність забезпечує стійкість і
надійність системи відносин через сприйняття й усвідомлення суб'єктами господарювання
єдності соціального простору, свідоме виконання своїх зобов'язань перед співгромадянами,
суспільством, державою. У феномені соціальної відповідальності домінує моральний
компонент, який має бути регламентований юридичною відповідальністю і здійснюватися на
практиці.
Як відомо, багато країн (Японія, Франція, США, Південна Корея, Тайвань та ін.)
перетворили прямо протилежні особливості своєї соціальної організації та культури на
важливі переваги своїх економік. Одні мають економічні переваги з малих капіталів і дрібних
міжродинних мереж, розвиваючи соціальний, людський, культурний капітал, інші ж – з
великих капіталів високостратифікованих товариств і автономності індивідуальних рішень.
Визначені переваги корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) є недостатньо
розвиненими у системі бізнес-відносин України, проте розвиток КСВ виступає основною
вимогою обов’язкових високих міжнародних стандартів у діяльності підприємств, корпорацій
на міжнародній арені.
Метою статті є визначення напрямів розвитку корпоративної соціальної
відповідальності в українському бізнес-середовищі у контексті використання
соціоекономічного підходу.
Сьогодні концепція КСВ стає більш популярною, її поширює та намагається інтегрувати
у свою ділову активність значна кількість вітчизняних підприємств, банків, корпорацій.
Водночас вона має суттєвий вплив на функціонування і розвиток малого та середнього
бізнесу, сталий розвиток суспільства. За даними ООН, реалізацією програм у сфері
корпоративної соціальної відповідальності займаються в Україні близько 76% бізнес-
структур.
Практика формування та розвитку КСВ в Україні розпочалася з 1996 р. через системне
поширення ідей соціальної спрямованості і соціальної активності бізнесу, їх застосування в
економічній діяльності. Ініціаторами стали Українська асоціація якості (УАЯ) та Український
союз промисловців та підприємців (УСПП) одночасно з упровадженням концепцій TQM
(Total Qualiti Management) і моделі EFQM (European Foundation for Qualiti Management).
Концепціями і моделлю передбачено, що будь-яка компанія, яка прагне досконалості, має
задовольняти всі зацікавлені сторони, демонструючи при цьому постійне довготермінове
турботливе ставлення до споживачів, власного персоналу, суспільства, забезпечуючи охорону
довкілля, здійснюючи благодійну діяльність та сприяючи сталому розвитку суспільства [14].
Реалізація етичних, морально-ціннісних норм у сфері ведення бізнесу пов’язана з
економічними ефектами, що забезпечують взаємну довіру, передбачуваність, надійність
економічних відносин суб’єктів господарювання при реалізації власних соціальних і
економічних інтересів. Тому зростає інтерес до соціальної відповідальності бізнесу в світі,
практики її застосування та розповсюдження. Не оминули ці процеси і Україну. Створюється
інституціональна інфраструктура з КСВ у багатьох країнах світу. Представництво ООН в
Україні виступило з ініціативою підписання Глобального договору (ГД), який є одним з
найвагоміших каналів поширення відповідальних бізнес-практик у всьому світі. Презентація
ініціативи ГД ООН в Україні відбулася у квітні 2006 р., перші збори мережі ГД – у лютому
2008 р. Діяльність української мережі Глобального договору ООН охоплює понад 140
організацій і поєднує компанії, бізнес-асоціації, профспілки, об'єднання роботодавців,
неурядові організації та інші громадські спілки, академічні інституції. У межах ГД в Україні
проводяться семінари та тренінги (семінар «Бізнес та права людини» (квітень 2008 р.);
семінар, присвячений Глобальній ініціативі зі звітності, – Global Reporting Initiative (жовтень
2008 р); тренінг «Використання принципів Зеленого офісу в організації» (лютий 2009 р.), а у
лютому 2010 р. за сприяння ГД ООН, Центру розвитку КСВ, Інституту власності і права та
Асоціації якості відбулося перше засідання Консультативної ради з розробки Національної
концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. До складу Консультаційної
ради увійшли представники уряду, бізнесу та наукових кіл, керівники фондів, громадських та
міжнародних організацій, представники інтернет медіа-проектів та професіонали у сферах
КСВ і зв’язків з громадськістю. Секретаріат ради складають чотири організації: Центр
розвитку КСВ, секретаріат Глобального договору ООН, Інститут власності і права та
Асоціація якості [15].
Членство у Глобальному договорі та дотримання його принципів актуалізувало
необхідність формування національної стратегії побудови моделі соціально відповідального
партнерства, що викликало активізацію громадських ініціатив та виявилося у створенні
громадського руху «Форум соціально відповідального бізнесу України», що ставить за мету
забезпечення стійкого ефективного соціального діалогу між бізнесом, владою і суспільством.
Морально-ціннісний компонент стратегії соціальної відповідальності компанії, що
забезпечує позитивну репутацію фірми і сприяє її економічному зростанню, реалізується у
таких формах: корпоративна етика, корпоративна соціальна політика стосовно суспільства і
персоналу; корпоративна політика у сфері навколишнього середовища; принципи та підходи
до корпоративної поведінки й управління; дотримання прав людини у відносинах з
постачальниками, споживачами, персоналом.
Проте, незважаючи на актуальність, на сьогодні в Україні більшість компаній (як
великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії соціальної відповідальності бізнесу
(СВБ), перебувають на етапі дотримання законодавства та одиничних доброчинних проектів.
Світові дослідження визначили певні чинники, що обмежують розвиток економіки України,
розвиток малого та середнього бізнесу1. Це, у першу чергу, система та рівень оподаткування,
корупція, доступ до кредитування, політична нестабільність, бюрократія тощо. Базові
перешкоди розвитку КСВ в Україні пов’язані з відсутністю національного законодавства
щодо організації, регулювання та контролю СВБ; недосконалістю соціальних стандартів та
нормативів, що діють в Україні, їх невідповідністю європейським стандартам розвинутих
держав; відсутністю достатньої кількості фінансових ресурсів; переважанням контролюючих
функцій держави над відтворювальними щодо сприятливого фінансового та соціального
середовища ведення соціально відповідального бізнесу; дефіцит урядових і неурядових
організацій, що підтримують СВБ; відсутністю необхідної інформації стосовно соціальних
проблем; нестабільністю політичної та економічної ситуації в країні; відсутністю певного
розуміння компаніями сутності СВБ (не тільки як спонсорства та благодійності, а як стратегії,
що охоплює всю компанію і визначає те, як вона діє, інвестує кошти і будує відносини з
партнерами); ігноруванням окремими керівниками і підприємцями бізнес-структур принципів
соціальної відповідальності, пасивністю та байдужістю щодо участі у формуванні
позитивного соціального іміджу
бізнесу; відсутністю дієвої системи морального та матеріального заохочення соціальної
відповідальності суб’єктів бізнес-структур тощо.
Тому виникає необхідність подолати ці негативні прояви слабкого застосування СВБ та
орієнтувати керівництво українських підприємств на урахування світових тенденцій ведення
бізнесу. У нинішній час економіка України переорієнтовується у своїх зовнішніх зв’язках на
країни з розвиненою економікою. Чим більш розвиненими є економічні відносини, тим
більшою мірою успіх на ринку залежить від якості продукції та її безпеки з огляду впливу на
довкілля процесу її виробництва та споживання. Тому необхідними стають системні методи
менеджменту якості та екології, що стрімко розвиваються з другої половини ХХ ст. Такі
системні методи менеджменту мають бути визначальними під час розробки концепції
розвитку підприємства в розрізі соціальної відповідальності бізнесу. Практика підтверджує,
1 Global Compact Network Ukraine: Огляд діяльності 2006-2009 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ufb.org.ua/ data?t=1&q=1687. Конкурентоспроможність: країна, регіон,
підприємство / Рада конкурентоспроможності України / за ред. Ю.В.Полунєєва. – К.: ЛАТ & K, 2006. –
176 с.
http://www.ufb.org.ua/
що вони дозволяють охопити всю організацію та її персонал, оскільки орієнтовані на
запобігання та постійне вдосконалення, забезпечують сувору регламентацію, можливість
простежити зміни в стані системи, здатність до адаптації та трансформації, економічну
ефективність.
Отже, розвиток КСВ на рівні суспільства йде вельми суперечливо. По-перше, він
відбувається нерівномірно. У той час як нечисленна група великих компаній ( особливо тих,
які готуються виходити на міжнародні фінансові ринки) виводить зайнятість з «тіні»,
розгортає соціальні екологічні програми, підвищує прозорість своїх бізнес-операцій, значна
частина
підприємств продовжує неповною мірою виконувати свої зобов’язання щодо своєчасної
виплати заробітної плати, зберігає «тіньову» зайнятість, порушує стандарти безпеки праці.
Далеко не в останню чергу такій диференціації сприяють значні розбіжності у рівнях
рентабельності підприємств, продуктивності праці зайнятих на них виробників, доступності
до ринків збуту тощо. По-друге, неоднаковим є ступінь використання різних форм соціальної
відповідальності. Більший розвиток отримують ті форми, де рішення ухвалюються суб’єктами
підприємництва самостійно, без кооперації з державою. Значно менше прикладів вдалої
кооперації бізнесу з органами влади на локальному рівні. Це свідчить про збереження
недовіри
бізнесу щодо забезпечення державою цільового призначення соціальних інвестицій, що
перешкоджає становленню партнерських взаємин, гальмує розширення спектра соціально
відповідальних дій бізнесу, замикаючи їх у межах окремого підприємства та звужуючи таким
чином коло їхніх реципієнтів. По-третє, за наявності досить високих закріплених нормативів
на практиці значна частина підприємств їх не виконує при толерантному відношенні до цього
держави. Спостерігається значний розрив між декларованими і реально забезпечуваними
нормативами. Частково це пов’язано з тим, що законодавче закріплення соціальних норм
випереджає можливості їхньої фактичної реалізації. Іншою причиною є слабкість держави і
створення ефективних механізмів забезпечення цієї реалізації.
Таким чином, визначається необхідність формування в Україні механізму державно-
приватного партнерства на основі моральних і соціальних цінностей, тобто створення
ефективної моделі взаємодії держави, бізнесу і суспільства. Соціальна відповідальність
бізнесу потребує соціальної відповідальності від держави, оскільки вона здійснює
економічний розвиток територій, підвищує життєвий і культурний рівень населення. Бізнес
зберігає об’єкти, забезпечує робочі місця, створює інфраструктуру (дороги, комунікації та ін.),
відроджує культуру в провінціях. Суспільство формує трудовий потенціал, створює інститути
його розвитку, а також дає настанови владі щодо створення базових умов для розвитку
соціальної відповідальності бізнесу. Це гарантовані права власності і безпеки ведення бізнесу;
створена незалежна судова система; забезпечено прозорі законодавчі рамки для ведення
соціальної діяльності; сформовано державні пріоритети соціальної відповідальності.
Соціально відповідальний бізнес завдяки цим умовам міг би вирішити більшість проблем
населення – згладити соціальну нерівність, гармонізувати суспільні відносини, підвищити
можливості та створити умови для надання якості соціальних послуг тощо.
Для вітчизняних підприємств, які зорієнтовані на впровадження стратегій і принципів
СВБ, основними мотивуючими чинниками виступають: по-перше, позитивний зовнішній
імідж, репутація компанії як надійного партнера в міжнародній діяльності; по-друге,
розширення ринків, що можливо внаслідок включення до нових бізнес-груп для розширення
асортименту та створення нової продукції, послуг або виходу на нові ринку збуту; по-третє,
можливість доступу до дешевих фінансових ресурсів, що виявляться при оцінці можливості
отримання відносно дешевих кредитних ресурсів для розвитку бізнесу, особливо від
міжнародних фінансових інституцій. По-четверте, підвищення капіталізації, що є наслідком
збільшення привабливості підприємств перед інвесторами [17].
Основним інструментарієм СВБ в Україні є: впровадження систем управління СВБ,
запровадження соціальної звітності та верифікації; організація партнерств з групами впливу,
що дозволяє підприємствам долучитися до вирішення певних складних соціальних та
екологічних проблем завдяки об’єднанню фінансових, людських та адміністративних зусиль
на прозорих і чітких умовах; розробка інноваційних товарів та послуг, які допомагають
подолати конкретні соціальні проблеми; адаптація міжнародних проектів та стратегій до
українського ринку.
У 2010 р. офіс Глобального договору в Нью-Йорку встановив спеціальну нагороду для
найактивніших мереж, що показали найкращий результат діяльності у 2009 р. Разом з
Японією та Сербією Україна була визнана однією з трьох найрезультативніших мереж
Глобального договору у світі.
На Міжнародному економічному форумі в Давосі світовим бізнес-лідерам була
представлена нова масштабна ініціатива ООН – Global Compact LEAD. Проект покликаний
об'єднати провідних представників бізнесу в рамках програми по досягненню якісно нових
рівнів корпоративної стійкості. Першими підписантами Global Compact LEAD стали 54
компанії – світові лідери у сфері корпоративної соціальної відповідальності. У число
компаній, що взяли на себе зобов'язання слідувати Програмі лідерства у сфері корпоративної
відповідальності, увійшла і українська компанія СКМ. Для України участь СКМ (як
трендсеттера) у такій масштабній ініціативі ООН означає зміцнення позицій, утвердження
престижу і довіри до крупних українських компаній у сфері впровадження принципів КСВ на
глобальному рівні. Учасники проекту підписали Програму лідерства у сфері корпоративної
стійкості (Blueprint). Це еволюційний крок для Глобального договору ООН. Тим самим було
відкрито нову сторінку в сфері розвитку КСВ – відповідальність нового покоління, яка буде
безпосередньо спрямована на вирішення найбільш важливих для сучасного бізнесу питаннях
– питаннях ефективності, а також на використанні відповідальності для управління ризиками і
забезпечення довгострокової стійкості бізнесу [18].
Високий зовнішній і внутрішній імідж вітчизняних компаній значною мірою
обумовлюється їх орієнтацією на сталий розвиток, на інтеграцію корпоративної соціальної
відповідальності у загальну стратегію розвитку підприємства (компанії). Стратегія соціальної
відповідальності організації базується на врахуванні економічних, правових, етичних
очікувань різних заінтересованих груп з метою підвищення власної конкурентоспроможності
на основі мінімізації можливих конфліктів інтересів та ризиків. У такому контексті КСВ
виступає як місія розвитку організації, що може бути реалізована як комплекс стратегічних
підходів, процедур та програм, які є інтегрованими у процеси прийняття управлінських
рішень на всіх рівнях та відображають відповідальність організації за результати і майбутні
наслідки її діяльності. Такий підхід буде цілком відповідати вимогам довгострокової стійкості
бізнесу – «відповідальності нового покоління».
Орієнтація українського бізнесу на нові стандарти відповідальності оцінювалася
Центром розвитку КСВ. У 2010 р. було проведено всеукраїнське дослідження "Корпоративна
соціальна відповідальність: стан та перспективи" у рамках засідання Консультативної ради з
метою розробки концепції національної стратегії з КСВ в Україні. За результатами
опитування ООН, незважаючи на загальне скорочення бюджетів на соціальні та благодійні
програми у кризовий та посткризовий період, Україна демонструє певні ознаки стійкості
бізнесу – три чверті українських компаній вже практикують соціально відповідальну
діяльність у тій або іншій формах. Проте аналіз результатів дослідження засвідчив низький
рівень поінформованості керівників підприємств, компаній, партнерів про розвиток соціальної
відповідальності у країні (показники 2005 р. та 2010 р. майже не змінилися). У свідомості
підприємців розуміння сутності соціальної відповідальності у динаміці з 2005 до 2010 р.
також практично не змінилося. В основному СВБ асоціюється з наданням благодійної
допомоги громаді та розвитком власного персоналу (більше 60%), лише третина керівників
підприємств, компаній асоціюють здійснення екологічних проектів та участь у регіональних
проектах розвитку із соціальною відповідальністю. Найменша частка керівників підприємств
як у 2005, так і у 2010 р. віднесла до соціальної відповідальності такий її аспект, як відкритість
компанії, що засвідчує недовіру до середовища, у якому функціонує підприємство, про
нерозвиненість інституційних, правових умов його безпечної життєдіяльності. Проте на рівні
свідомості вдвічі збільшилася частка керівників підприємств, які вважають, що бізнес
повинен брати активну участь у вирішенні соціальних та екологічних проблем, порівняно з
2005 р.
Незважаючи на те що значно збільшилася кількість прихильників поширення практики
впровадження корпоративної соціальної відповідальності (2010 р. – 53,1%, 2005 р. – 23,9%),
проте реальне впровадження заходів із соціальної відповідальності певною мірою скоротилося
– із 75,8% (у 2005 р.) до 67,3% (у 2010 р.), – така ситуація не є характерною для підприємств і
компаній, які давно працюють на українському ринку (протягом 5 років відбувається
інтенсифікація цих заходів). Основними чинниками, що спонукають компанії здійснювати
соціально відповідальні заходи, виступають зростання прибутків (продажів) компаній,
копіювання дій конкурентів та запит з боку органів місцевої влади. Порівняно з 2005 р. удвічі
зросла частка компаній, для яких конкурентний чинник став досить вагомим.
Політика соціальної відповідальності українських компаній спрямовується в першу
чергу на трудові практики та заходи із захисту здоров’я і безпеки працівників та споживачів.
Найменш поширеними є заходи щодо захисту природних ресурсів та взаємодії з громадою:
тільки третина компаній здійснює соціальні інвестиції в громаду. Половина підприємств не
здійснює заходів з охорони навколишнього середовища. Найбільш поширеними є практики
впровадження енергозберігаючих технологій, сортування та утилізації відходів – 26%.
Соціальна відповідальність не стала частиною стратегічного менеджменту більшості
українських підприємств. Українські компанії закриті для широкої громадськості: для більшої
половини компаній (59,8%) детальна інформація про діяльність компанії – це конфіденційна
інформація тільки для внутрішнього користування. Тільки 28,4% підприємств мають
затверджені корпоративні кодекси поведінки, що розробляються у межах корпоративної
(організаційної) культури з визначенням місії, ділового кредо, цінностей та етичних правил
взаємодії на горизонтальному та вертикальному рівнях. Незначною є частка підприємств, які
мають стратегію соціальної відповідальності (29,6%), із них 17,0% мають спеціальний бюджет
або статтю в бюджеті для проведення програм/заходів із соціальної відповідальності. Майже
третина опитаних українських компаній зазначила, що вони не здійснюють заходи із
соціальної відповідальності через брак коштів, а кожна десята компанія зазначила, що це
функція держави, а не бізнесу. У цілому ж основними перешкодами є брак коштів, податковий
тиск та недосконалість нормативно-правової бази, на другому місці – недостатність
інформації щодо позитивних прикладів впровадження соціальної відповідальності,
організацій, які б змогли надати таку допомогу.
Рівень довіри між партнерами залишається достатньо низьким. Найчастіше компанії
враховують інтереси споживачів та органів державної влади, найменше – недержавних та
дослідницьких організацій, навчальних закладів. Розробкою заходів і програм із соціальної
відповідальності та їх реалізацією підприємства займаються самостійно, враховуючи
переважно тільки інтереси споживачів та органів місцевої влади. Останні залишаються
основним зовнішнім партнером. Рівень співпраці з іншими зацікавленими сторонами –
громадським організаціями, ЗМІ, науковими (спеціалізованими) заклада-
ми – практично відсутній.
Висновки. Для забезпечення розвитку корпоративної соціальної відповідальності,
формування цивілізованих соціально відповідальних відносин між владою, бізнесом,
суспільством необхідно:
розробити і прийняти Національну стратегію розвитку соціальної відповідальності;
провести широку інформаційно-просвітницьку кампанію з питань соціальної
відповідальності;
провести окрему просвітницьку програму для споживачів;
впровадити принципи соціальної відповідальності у діяльність органів державної влади і
місцевого самоврядування;
збільшити бюджети організацій на програми/заходи з КСВ на підприємствах, у
компаніях.
Основними стимулами розвитку КСВ, СВБ мають стати пільгове оподаткування,
зменшення адміністративного тиску місцевих органів влади та ознайомлення і впровадження
позитивних практик застосування заходів із соціальної відповідальності в Україні і світі.
Отже, соціоекономічний підхід і реалізація його засад у практиці корпоративного
соціального управління дозволяє систематично відстежувати характер і щільність
двостороннього зв’язку між економічними і соціальними аспектами розвитку. Успішність
підприємств, фірм, бізнес-організацій усе
більшою мірою визначається тим, наскільки повно й адекватно підприємці і менеджери
враховують соціальні аспекти функціонування своїх організацій – як зовнішні, так і
внутрішні. Для підтримки і підвищення конкурентоздатності необхідні інвестиції у
нематеріальні (невідчутні) активи, інтелекту-
альний і культурний капітал2, удосконалення знань та вмінь працівників, утримання
«ключових» співробітників, створення цілісного здорового трудового колективу на засадах
реалізації взаємовідповідальності, трудових цілей та цінностей, розвиток корпоративної
культури, формування і підтримка ділової репутації, бренда, зв’язків з клієнтами,
неформальних ділових мереж тощо. Якщо у ділових стратегіях роботодавці не враховують
культурні особливості своїх працівників, то вони несуть серйозні економічні втрати,
пов’язані з опортуністичною поведінкою, невдоволенням останніх (брак, обман, крадіжки,
робота без натхнення, латентне бойкотування та ін.). З позицій соціоекономічної
життєдіяльності у розвинених країнах світу з’являються і застосовуються прогресивні
інструменти економічних оцінок людського життя і втрати здоров’я, етичного споживання
(відмова споживачів від купівлі товарів, у виготовленні яких використовувалася дитяча праця,
порушення екології тощо) й етичних інвестицій (відмова від інвестицій у розробку і
виробництво озброєння, алкогольних та тютюнових виробів тощо).
Взаємовплив соціальних та економічних факторів щодо становлення і розвитку КСВ в
Україні потребує поширення і реалізації принципів соціальної відповідальності у просторі
діяльності усіх господарюючих суб’єктів, і у першу чергу держави. Необхідно поширювати
розуміння змісту, значимості КСВ у суспільній свідомості, формувати комплекс умов для
забезпечення зацікавленості бізнесу у впровадженні соціальних програм; поширювати
інформаційне забезпечення культивування національних, соціальних та родинних цінностей,
здорового способу життя, етичних принципів і культури поведінки, мислення, управління. Ці
напрями мають стати предметом подальших наукових досліджень: створювати надійні
партнерські мережі, у рамках яких учасники отримують широкі можливості для високої
корпоративної репутації на регіональному та макроекономічному рівнях; впроваджувати
методичні розробки надання допомоги у плануванні та реалізації конкретних соціальних
проектів і програм, реалізації корпоративних систем соціальної відповідальності, що
підтвердили на практиці свою доцільність та ефективність; сприяти конструктивній взаємодії
і довірі всіх зацікавлених сторін щодо впровадження довгострокових спільних соціальних
проектів та програм; створювати банки даних соціальних та екологічних ініціатив, у реалізації
яких могли б взяти участь державні органи влади, громадські організації та підприємницькі
структури.
Стратегічне управління підприємством, компанією має будуватися на розвитку
нематеріальних чинників, які впливають на його ефективність через впровадження гнучкої і
толерантної корпоративної культури, що стимулює готовність підвищувати рівень власної,
управлінської, соціальної, трудової культури працівників, менеджерів, керівництва; сприяє
поширенню порядності, відповідальності, дотриманню етичних, партнерських норм у системі
внутрішнього та зовнішнього управління; готовності використовувати методи
конструктивного соціального діалогу на взаємовигідних засадах одночасно з орієнтацією на
суспільну корисність, сталий розвиток території тощо.
Отже, впровадження та поширення стратегій КСВ українськими компаніями, які
враховують не лише матеріально-економічні, а й нематеріальні ресурси, їх гармонійне
поєднання можуть підвищити рівень конкурентоспроможності підприємств і їх персоналу,
допомогти створити нові ринки в Україні та за її межами, допомогти вирішити соціальні та
екологічні проблеми, покращити доступ компаній з українським капіталом до міжнародних
ринків, підвищити капіталізацію українських компаній та забезпечити сталий розвиток країни
у цілому.
Література
2 Корисний розбір стану сучасного знання про цей феномен і його структуру див.: [Swart, 2006].
Див. також: [Козырев, 2002; Youndt, Subramaniam, Snell, 2004; Chen, Cheng, Hwang, 2005; Vandemaele,
Vergauwen, Smits, 2005].
1. Грішнова О. Соціальна відповідальність бізнесу:
сутність, значення, стратегічні напрями розвитку в Україні
/ О. Грішнова //Україна: аспекти праці. – 2010. – №7. – С.3.
2. Кліменко О.М. Соціальна відповідальність бізнесу як стратегічний напрямок його
розвитку / О.М. Кліменко // Вісник економіки транспорту і промисловості УкрДАЗТ. – 2006. –
№14. – С. 55-56.
3. Бізнес завмер в очікуванні… [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.oglyadach.com.ua/news/2008/2/13/ 189237.htm.
4. Мельник С. Становлення соціально орієнтованого бізнесу в Україні як складова
державної соціальної політики
/ С. Мельник // Україна: аспекти праці. – 2008. – №5. – С. 32-36.
5. Минэкономики инициирует внедрение государственно-частного партнерства в
Украине [Электронный ресурс]. –Режим доступа: http://news.liga.net/news/N0746903.html.
6. Соболева И. Проблемы социально ответственного поведения и перспективы его
развития / И. Соболева // Вопросы экономики. – 2005. – №10. – С. 90-102.
7. Світовий бізнес. Саміт зі сталого розвитку «Ріо+20» [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: http: //pr.meta.ua/ read/15497.
8. Organisation for Economic Cooperation and Development [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http: //www.management.com.ua/cm/ cm037.html.
9. 1 листопада вводиться ISO 26000 – керівний стандарт із соціальної відповідальності
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //csm.kiev.ua/index.php?option=com_content&
view=article&id=633:1-iso-26000-&catid=41:2009-10-16-12-08-07&Itemid=73& lang =uk.
10. Що таке корпоративна соціальна відповідальність? [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: http: //csrgender.org.ua/sho_take_ksv/72-shho-take-korporativna-social-na-
vidpovidalnist.html.
11. Исследование «Социальная ответственность бизнеса – опыт России и Запада» /
Общероссийская общественная отранизация «Деловая Россия», Комитет по укреплению
социальной ответственности бизнеса. – М., 2004. – 96 с.
12. Посилення соціальної відповідальності бізнесу та просування Глобального Договору
на українському ринку // Бюлетень ООН. – 2005. – №4.
13. ДСТУ ISO 14001-97 «Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис
елементів і настанови щодо їх застосування». – К.: Держстандарт України, 1997. – С. 9-19.
14. Ковалев А.И. Менеджмент качества. Многое в немногих словах / А. И. Ковалев. –
М.: РИА «Стандарты и качество», 2007. – 136 с.
15. Суспільна відповідальність бізнесу та становлення партнерства держави і бізнесу
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.niss.gov.ua/Table/8022007/80207/03.htm.
16. Розпочалася розробка Національної концепції розвитку соціальної відповідальності.
Київ, 22 лютого 2010 р. – відбулося перше засідання Консультативної Ради з розробки
проекту Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: // csr-ukraine.org/pershe_zasidannya_
konsultatyvnoi_rady.html 2, с. 1.
17. Світовий бізнес визначив свого представника на Саміті сталого розвитку «Ріо+20»
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pr.meta.ua/read/15497.
18. Ворона О.В. Практика реалізації соціальної відповідальності бізнесу в Європі та в
Україні. Серия: Экономические науки/10. Экономика предприятия [Электронный ресурс] /
О.В. Ворона. – Режим доступа: http://pr.meta.ua/
read/15497http://www.rusnauka.com/10_NPE_2010/Economics/ 62028.doc.htm 5, с.16.
19. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності /
кол. авт.: Лазоренко О., Колиш-
ко Р. та ін. – К.: Енергія, 2008. – 96 с.
20. Шабанова М.А. Социоэкономика и современность:
о пользе и рисках экспансии экономического подхода
/ М.А. Шабанова // Общественные науки и современность. – 2010. – №4. – С.100-115.
21. Шабанова М.А. Социоэкономика и экономическая социология: точки размежевания
и интеграции
http://www.oglyadach.com.ua/news/2008/2/13/
http://news.liga.net/news/N0746903.html
www.management.com.ua/cm/
http://www.niss.gov.ua/Table/8022007/80207/03.htm
http://pr.meta.ua/read/15497
http://pr.meta.ua/
http://www.rusnauka.com/10_NPE_2010/Economics/
/ М.А. Шабанова // Экономическая социология – электронный журнал [Электронный ресурс].
– Режим доступа: www.ecsoc.msses.ru.
22. Etzioni A. Toward a New Socio-Economic Paradigm
/ A.Etzioni //Socio-Economic Review. – 2003. – № 1.
Надійшла до редакції 23.07.2010 р.
www.ecsoc.msses.ru
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39829 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-2502 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:25:23Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дейч, М.Є. 2012-12-25T20:56:14Z 2012-12-25T20:56:14Z 2010 Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу / М.Є. Дейч // Соціоекономіка: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 166-182. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-2502 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39829 Визначено переваги соціоекономічного підходу до його застосування в системі корпоративного управління. Оцінено умови формування та розвитку КСВ в Україні. Обґрунтовано необхідність розвитку механізму державно-приватного партнерства на підставі стандартів відповідальності. Визначено стан, проблеми та перспективи розвитку соціальної відповідальності на різних рівнях управління. Определены преимущества социоэкономического подхода к его применению в системе корпоративного управления. Оценены условия формирования и развития КСО в Украине. Обоснована необходимость развития механизма государственно-частного партнерства на основании стандартов ответственности. Определено состояние, проблемы и перспективы развития социальной ответственности на разных уровнях управления. The paper describes the advantages of a socioeconomic approach for its using in corporate governance. The conditions for forming and developing corporate social responsibility (CSR) in Ukraine are evaluated. The necessity of developing public-private partnership on the basis of standards of responsibility is grounded. The author examines the state, problems and prospects for the social responsibility development at different levels of governance. uk Інститут економіки промисловості НАН України Соціоекономіка Соціальна політика держави як інструмент соціоекономіки Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу Направления развития корпоративной социальной ответственности в контексте социоэкономического подхода Directions of development of corporate social responsibility in the context of a socioeconomic approach Article published earlier |
| spellingShingle | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу Дейч, М.Є. Соціальна політика держави як інструмент соціоекономіки |
| title | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| title_alt | Направления развития корпоративной социальной ответственности в контексте социоэкономического подхода Directions of development of corporate social responsibility in the context of a socioeconomic approach |
| title_full | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| title_fullStr | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| title_full_unstemmed | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| title_short | Напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| title_sort | напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності в контексті соціоекономічного підходу |
| topic | Соціальна політика держави як інструмент соціоекономіки |
| topic_facet | Соціальна політика держави як інструмент соціоекономіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39829 |
| work_keys_str_mv | AT deičmê naprâmirozvitkukorporativnoísocíalʹnoívídpovídalʹnostívkontekstísocíoekonomíčnogopídhodu AT deičmê napravleniârazvitiâkorporativnoisocialʹnoiotvetstvennostivkontekstesocioékonomičeskogopodhoda AT deičmê directionsofdevelopmentofcorporatesocialresponsibilityinthecontextofasocioeconomicapproach |