Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова)
На основі результатів робіт експедиції 1957 – 1960 рр. під керівництвом академіка Б. О. Рибакова простежуються етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. На основе результатов работ экспедиции 1957–1960 гг. под руководством академика Б. А. Рыбакова прослеживаются этапы существования Любечског...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39853 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) / Ю. Ситий, І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 12-21. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39853 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ситий, Ю. Кондратьєв, І. 2012-12-25T22:12:49Z 2012-12-25T22:12:49Z 2012 Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) / Ю. Ситий, І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 12-21. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39853 94(477) «ХIV – ХVIІ» На основі результатів робіт експедиції 1957 – 1960 рр. під керівництвом академіка Б. О. Рибакова простежуються етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. На основе результатов работ экспедиции 1957–1960 гг. под руководством академика Б. А. Рыбакова прослеживаются этапы существования Любечского замка в ХIV – ХVIІ вв. The periods of the existence of Lubech castle in the ХIV – ХVIІ centuries are observed based on the working results of the 1957-1960 archaeological expedition led by the academician Rybakov B.A. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) |
| spellingShingle |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) Ситий, Ю. Кондратьєв, І. У глиб віків |
| title_short |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) |
| title_full |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) |
| title_fullStr |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) |
| title_full_unstemmed |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) |
| title_sort |
етапи існування любецького замку в хiv – хviі ст. (за матеріалами археологічних досліджень б. о. рибакова) |
| author |
Ситий, Ю. Кондратьєв, І. |
| author_facet |
Ситий, Ю. Кондратьєв, І. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
На основі результатів робіт експедиції 1957 – 1960 рр. під керівництвом академіка Б. О. Рибакова простежуються етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст.
На основе результатов работ экспедиции 1957–1960 гг. под руководством академика Б. А. Рыбакова прослеживаются этапы существования Любечского замка в ХIV – ХVIІ вв.
The periods of the existence of Lubech castle in the ХIV – ХVIІ centuries are observed based on the working results of the 1957-1960 archaeological expedition led by the academician Rybakov B.A.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39853 |
| citation_txt |
Етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) / Ю. Ситий, І. Кондратьєв // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 12-21. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sitiiû etapiísnuvannâlûbecʹkogozamkuvhivhviístzamateríalamiarheologíčnihdoslídženʹboribakova AT kondratʹêví etapiísnuvannâlûbecʹkogozamkuvhivhviístzamateríalamiarheologíčnihdoslídženʹboribakova |
| first_indexed |
2025-11-26T09:11:50Z |
| last_indexed |
2025-11-26T09:11:50Z |
| _version_ |
1850619300238327808 |
| fulltext |
12 Сіверянський літопис
УДК 94(477) «ХIV – ХVIІ»
Юрій Ситий, Ігор Кондратьєв .
ЕТАПИ ІСНУВАННЯ ЛЮБЕЦЬКОГО
ЗАМКУ В ХIV – ХVIІ ст. (за матеріалами
археологічних досліджень Б. О. Рибакова)
На основі результатів робіт експедиції 1957 – 1960 рр. під керівництвом академіка
Б. О. Рибакова простежуються етапи існування Любецького замку в ХIV – ХVIІ ст.
Ключові слова: Любеч, археологічні дослідження, етапи існування.
Майже повністю досліджена на сьогодні площадка Любецького замку (площею
близько 3 000 м2) є унікальною археологічною пам’яткою, яка зберігала різноманітні
відкладення – від епохи бронзи до ХVІІІ ст. Результати робіт експедиції 1957 –
1960 рр. на Любецькому замку під керівництвом академіка Б.О. Рибакова надають
можливість реконструкції етапів його існування. Нині чи не найкраще опрацьовані
матеріали давньоруського періоду існування Любецького замку, і лише у останні
роки почалося дослідження матеріалів литовського-польського періоду та часів іс-
нування козацької держави.
Значна частина так званої «любецької колекції» (34 великі ящики керамічного
матеріалу) у 1979 р. була привезена з Москви до Чернігівського історичного музею
на тимчасове зберігання. На сьогодні у зв’язку зі створенням у Любечі археологічного
заповідника колекція пройшла звірку і підготовлена для передачі на зберігання до
Любеча. У колекції практично повністю відсутні індивідуальні знахідки, але їх опис
є в текстах звітів, а місця фіксації знахідок можна визначити за описами, передани-
ми до Чернігова з Москви разом з колекцією1. Безпосереднє обстеження матеріалів
колекцій дозволяє уточнити датування окремих комплексів.
До того ж в Інституті археології НАН України зберігаються наукові звіти, що до-
зволяють скласти уявлення про об’єкти, виявлені на площі замку2. Фіксація об’єктів
знайшла своє відображення в текстовій та ілюстративній частинах звітів і дозволяє
не тільки скласти враження про пізньосередньовічні старожитності Любеча, а й у
зіставленні з частково збереженими матеріалами робіт здійснювати спроби графіч-
ної реконструкції Любецького замку часів Великого князівства Литовського, Речі
Посполитої та Гетьманщини.
Давньоруський шар існування Любецького замку відмежовується горілим про-
шарком на площадці городища та прошарком замиву на схилі в’їзду і датується ІХ
– серединою ХІІІ ст., хоча Любеч і не згадується в писемних джерелах серед міст,
сплюндрованих ордами Батия у 1239-1240 рр. Потужний шар згарища, виявлений на
дитинці, Б. О. Рибаков був схильний пов’язувати з подіями 1147 р., коли смоленський
князь Ростислав «Любечь пожегл и много воевал и зла Ольговичам створил». Але
археологи В. П. Коваленко та А. Л. Казаков таки пов’язують загибель Любецького
замку з подіями осені 1239 року, коли частина Чернігівської землі була розорена
військом хана Менгу3.
© Ситий Юрій Миколайович – старший науковий співробітник Чернігівського
національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.
© Кондратьєв Ігор Вікторович – кандидат історичних наук, доцент кафедри
всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені
Т.Г.Шевченка.
Сіверянський літопис 13
Вочевидь, що в Любечі була розміщена якась ординська залога, що підтверджу-
ється археологічними матеріалами. У 60-х рр. ХХ ст. археолог М.П.Кучера звернув
увагу на групу кераміки, що відноситься до часу після монголо-татарської навали і,
ймовірно, належить осілим загарбникам. Хронологічно кераміка датується кінцем
ХIІІ – XІV ст.4. Окремі знахідки такої кераміки фіксуються над рівнем пожежі ХІІІ ст.
та вищезгаданого замиву. До цього періоду належить і одна зі споруд, досліджених на
території Любецького замку (будівля № 4 у розкопі 25), – підкліть наземного будин-
ку. У заповненні будівлі були зафіксовані уламками скляних браслетів, пірофілітові
прясла, кістяна проколка тощо5.
Верхній стратиграфічний горизонт (товщина шару до 0,6 м), згідно з археоло-
гічними звітами, містив у собі знахідки трьох епох: литовської – ХIV – середина
ХVІ ст., польської – середина ХVI – перша половина ХVII ст., й козацької – друга
половина ХVII – ХVIII ст. Але культурний шар верхнього горизонту під час дослід-
жень замку не розчленовувався на складові, лише в ряді випадків простежувалося
взаємне перекриття об’єктів. У процесі обробки керамічного матеріалу (на третьому
році роботи експедиції – у 1959 р.) була складена хронологічна таблиця кераміки,
куди увійшли 5 груп матеріалу. При цьому дві групи були датовані дослідниками
ХIV – ХV та ХVI – ХVIII ст.6
У середині XІV ст. Любеч та його округа увійшли до складу Великого князівства
Литовського, що започаткувало новий етап у розвитку регіону. Пошук відправної
точки у виділенні матеріальної культури часів Великого князівства Литовського
на території Любецького замку став можливий завдяки вивченню текстів звітів,
матеріалів окремих розкопів чи груп розкопів із залученням ілюстрацій з наукового
звіту експедиції.
Так, у розкопах №№ 14, 15, 21, 22 (1957 р.) і №№ 18, 19, 25 (1959 р.) була зафіксо-
вана кераміка ХIV – ХV ст. До того ж у цьому шарі виявлена важлива індивідуальна
знахідка – празький гріш чеського короля Вацлава IV (1378 – 1419 рр.)7.
Перше відоме пожалування Любеча великим литовським князем припадає на
1387 р.8, коли Владислав Ягелон надав «Любеч весь і люди і землі і всі доходи» у
володiння Скиргайлу Ольгердовичу (у православному хрещенні – Івану, у като-
лицькому – Казимиру). Роки життя – близько 1354 – 1397 рр.9 Скиргайло володів
Любечем упродовж 1387 – 1396 рр. Водночас щонайменше у 1395 – 1397 рр. він
княжив і в Києві10.
Після смерті Скиргайла Києвом і Київською землею керували великокнязівські
намісники11. Любеч згаданий у літописах серед київських міст кінця ХІV ст.: « А се
Киевьскыи гроди:… Любечь, Навозъ, на ПрипетЂ Чернобыль…»12.
Наступним володарем Любеча став литовський боярин Альберт Монивид (у
хрещенні – Войцех) Кайлікінович (роки життя – близько 1360 – 1424 рр.). Альберт
Монивид був членом великокнязівської ради (з 1387 р.), віленським намісником
(1396 р.). Від великого князя Вітовта отримав численні маєтності, серед яких Брагин,
Горволь та Любеч13. Від нього Любеч перейшов до сина Івана.
Ян (Іван, Івашко) Монивидович (роки життя – близько 1400 – 1458 рр.) за-
ймав чимало вищих посад у Великому князівстві Литовському. Володів Любечем з
1424 р. по 1458 р. У своєму тестаменті від 1458 р. він передав своє майно (у тому
числі Любецьку, Брагинську та Горвольську волості) у спадок синам Войтеху та
Яну14. Невідомо, кому з них дістався Любеч, але, ймовірніше, це був Войтех (помер у
1475 р.)15. Однак достеменних відомостей про це на сьогодні не маємо.
Вочевидь, саме Монивидовичі почали відновлення замку в Любечі. Причому, за
логікою розвитку міста, це відновлення повинно було розпочатися з території замку.
Він уже мав укріплення у вигляді земляного валу та рову, котрі виділяли його від
посаду. В середині фортеці було місце, де колись розташовувався старий княжий двір
– на мису корінної тераси, відрізаний ровом від іншої частини міста. Відповідно, нові
володарі мали можливість використовувати наявні земляні споруди під свої потреби16.
Після смерті київського князя Семена Олельковича у 1471 р. інститут княжіння в
Києві ліквідовується та утворюється Київське воєводство. З утворенням воєводства
14 Сіверянський літопис
Любеч стає центром повіту17. Новим господарем Любеча став київський воєвода
Мартин Гаштольд (1471-1480 рр.)18.
Серед знахідок, датованих цим періодом (кінцем ХIV – ХV ст.), згадаємо горшко-
подібні кахлі з широким гирлом підквадратної форми (її зображення міститься у звіті
за 1959 р.). Поступове поширення кахель відбувається із приєднанням цієї території
до Великого князівства Литовського – спочатку вони з’являються у власників замків
і міст. Виробництво кахель було налагоджено лише у великих гончарних центрах, де
існував попит на таку продукцію. Вартість печі була значною через великі витрати
на транспортування кахель від місця виробництва (швидше за все разом з майстром,
який міг скласти з них піч). Вищезгадані фрагменти кахель, що знайдені на території
Любецького замку (з темно-сірою поверхнею і значною домішкою крупного піску в
тісті), мають кругле (6 знахідок) і близь-
ке до квадратного (3 знахідки) дно. На
круглих по формі (діаметр 6,5 – 7,5 см)
денцях є сліди зрізання виробу ниткою.
Товщина стінок досягає до 1,3 см, їх по-
верхня нерівна, і в міру віддалення від
денця кахля набуває кутастої форми.
Денця з квадратним дном мають роз-
міри 2,3 х 2,3 см; 4,5 х 4,2 см і 3,2 х 3,0
см. Від квадратного дна стінки виробу
набувають чітких граней, які надають
усій кахлі підквадратної в перетині
форму. Верхній край кахлі потовщений
і злегка відігнутий назовні. Для надання
підквадратної форми верхня частина її
вдавлена з чотирьох сторін у середину, в
результаті чого кахля має неправильну
форму гирла. Довжину виробу просте-
жити неможливо, але при зіставленні
підквадратного дна і округлого верху
сам виріб повинен мати конусоподібну
форму. Якщо використовувалося окру-
гле денце, то виріб розширювався до
верхньої частини не так сильно (Рис.
1). Кахлі подібного типу, знайдені на
Замковій горі (Киселівці) в Києві, да-
туються кінцем ХIV – ХV ст.19.
Місця знахідок горшкоподібних кахель зведені до таблиці.
Розкоп Рік Глибина Кількість
№ 4 1959 6 штик20 1 фр. вінця и 1 фр. денця
№ 10 1959 4 штик 4 фр. вінця
№ 10 1959 5 штик 7 фр. денця
№ 10 1959 6 штик 1 фр. вінця
№ 19 1959 3 штик 1 фр. вінця
№№ 21, 22 1958
нижче рівня
материка
1 фр. вінця
№ 22 1957 5 штик 1 фр. денця
№ 28 1959 2 штик 1 фр. вінця
№ 31 1957 2 штик 1 фр. вінця
№ 32 1959 3 штик 1 фр. вінця
вісім
розкопів
1957 –
1959
2 – 6 штики
11 фр. вінець
9 фр. денець
Рис. 1. Кахлі з Любецького замку
(ХV – перша половина ХVІ ст.).
Сіверянський літопис 15
Судячи з концентрації мате-
ріалу, об’єкт ХV ст. був у розкопі
№ 10 (1959 р.), – в інших роз-
копах такої кількості матеріалів
не виявлено. Слід врахувати,
що кахлі даного типу – досить
рідкісна знахідка, типова лише
для будинків знаті ХV ст.
Розподіл знахідок горшко-
подібних кахель у розкопках
№№ 4, 10, 19, 21, 22, 28, 31, 32
при нанесенні на план замку
(Рис. 2) дозволяє побачити
концентрацію знахідок у цен-
тральній частині майданчика
(розкопки №№ 4, 10, 19), в пів-
денно-західній частині (ближ-
че до рову і воріт – розкопки
№№ 28, 31, 32) і в західному його
куті (розкопки №№ 21, 22).
Вочевидь, що цими кахлями була
прикрашена піч у будинку саме Мони-
видовичів (або їхніх любецьких наміс-
ників). До цього періоду відносяться
й окремі фрагменти кераміки, що по-
ходять з північно-східної (розкоп № 7
1960 року) та південної ділянок замку
(розкоп № 25 1960 року).
Керамічний матеріал, що тра-
пляється разом з уламками горшко-
подібних кахель, являє собою вінця
товстостінних посудин з відтягнутим
назовні потовщеним краєм (Рис. 3:
1 – 4). Зустрічається борозенка на
внутрішній стороні. Посуд іншого типу
має кращу якість і вінце у вигляді ма-
сивного сплющеного валика з великою
закраїною під кришку (Рис. 3: 5 – 12).
У частини вінець валик розділений на
кілька поздовжніх смуг, які через про-
міжки сплюснуті (Рис. 3: 13 – 16). На
плічках зустрічається орнамент у ви-
гляді одиночної хвилі або прямої лінії.
Всі три різновиди кераміки датуються
кінцем ХIV – ХV ст. При подальшому
розвитку форм вінця валик стає тон-
шим і його край набуває ромбоподібної
форми. Всі вищеописані форми вінець
традиційно пов’язують з культурою
Великого князівства Литовського.
До іншої традиції оформлення
вінця слід віднести тонкостінний
Рис.2. Поширення кахель
ХV – першої половини ХVІ
ст. на території Любецького
замку.
Рис. 3. Кераміка ХV – першої половини ХVІ ст. з
Любецького замку.
16 Сіверянський літопис
посуд з невеликим округлим краєм, що відразу переходять у круті плічки і похилі
стінки тулуба горщика (Рис. 3: 17 – 24). Шийка вінця практично відсутня. Кераміка
датується ХV ст. і має аналогії в кераміці Північно-Східної Русі.
Ця знахідка безпосередньо пов’язана із новим періодом існування Любецько-
го замку. 2 жовтня 1483 р. Любеч був наданий Казимиром Ягелоном «у вотчину»
московському емігранту, двоюрідному брату князів Можайських, князю Василю
Михайловичу Верейському21. У 1500 р. В. Верейський помер. На короткий час новою
володаркою Любеча стала його дружина разом з донькою Софією. У 1500 р. Любеч
у неї відібрав стародубський князь Іван Андрійович Можайський22.
У 1500–1503 рр. спалахнула війна між Московською та Литовською державами.
Московські війська «многие грады, и власти, и села поплениша, и людей многых
мечю и огневи предата и иных в плен поведоша». Серед потерпілих у 1500 р. міст
згадується і Любеч23.
У 1507 р. спалахнула нова війна між Литвою та Московською державою. Наступ-
ного 1508 р. польське посольство у Москві зажадало повернення Любеча та інших
земель. Вочевидь, Литва тоді ж відвоювала Любеч, оскільки 1508 р. «московський»
князь Горенський, «взявши багато полонених та здобичі», випалив посади Любеча
та Вітебська24. У «перемирному листе» 1508 р. московського князя Василя та короля
Сигізмунда І Любеч «з волостми» названий литовським, а Чернігів, Стародуб та
Гомель – московськими25.
Цікаво, що у 1505 та 1506 рр. великий литовський князь та король польський
Олександр підтвердив за Софією Верейською та її чоловіком канцлером ВКЛ Оль-
брихтом Гаштольдом право збирати податки з Любеча26. Хоча це пожалування було
суто формальним актом, адже він ще належав Московській державі. У 1508 р. відвойо-
ваною волостю ще опікувався київський воєвода Єжи Монтовтович (Монивидович)27.
Десь незабаром замок остаточно переходить до Ольбрихта Мартиновича Гаштольда
(сина київського воєводи М. Гаштольда), хоча підтвердження цього датується лише
1516 р., коли Любеч був наданий йому у «вічність». У 1522 р. право збирати податки
з Любеча Софією Верейською та О. Гаштольдом підтвердив Сигізмунд І28.
У 1542 р. О. Гаштольд помер, а володаркою Любеча стала його дружина Софія
Гаштольд-Верейська, яка не надовго пережила свого чоловіка (померла в 1549 р.)29.
Після смерті Софії Гаштольд-Верейської він знову перейшов до великого князя
як виморочений маєток та став центром Любецького староства. До призначення
старости Любечем керували від імені князя київські воєводи. Піднесення замку
припадає на старостування Павла Івановича Сапєги. Любецьким старостою він став,
вочевидь, ще у 50-х рр. ХVІ ст., хоча вперше у документах як любецький староста він
згадувався лише у 1560 р.30.
На цей період припадає і зміна державної приналежності регіону. Згідно з Люблін-
ською унією 1569 р., Київське воєводство, а відповідно й Любеч, відійшли до Польської
корони. Незважаючи на зміну державної приналежності Київського воєводства, уряд
любецького старости та київського каштеляна аж до своєї смерті у 1580 р. продовжував
займати П. Сапєга. Вже після цього старостинський уряд переходить до представників
родини Вишневецьких, а далі – до цілої низки польських урядників31.
Археологічні матеріали ХVI – першої половини ХVII ст. представлені значно
краще, хоча об’єкти цього періоду також не залишили стратиграфічного прошарку
(перекриті спорудами ХVІІ та ХVІІІ ст.) і фіксуються лише завдяки аналізу кера-
мічного матеріалу і стратиграфічним спостереженням.
Ще під час досліджень 1959 р. у центральній частині розкопу № 10 було виявлено
так звану споруду № 2, котра, на думку дослідників, являла собою наземну округлу в
плані будівлю – скоріш за все, вежу. Західна половина котловану досягала материка,
а східна і північна пробивали більш ранні котловани споруд. Заповнення складалося
з трьох шарів: деревної щепи, сірого супіску з прошарком горілого шару і в центрі
– зеленої материкової глини. Очевидно, що це була триповерхова вежа (донжон)32.
Енциклопедії визначають донжон як головну житлову і найкраще укріплену вежу
феодального замку. Якщо ворог захоплював замок, то донжон був останнім рятів-
Сіверянський літопис 17
ним пунктом оборони. Він являв собою масивну округлу чи прямокутну споруду
з товстими стінами, в яких влаштовувалися бійниці та амбразури. Розміщувався в
середині майданчика замку чи був убудований у його мури. Містив господарські при-
міщення, житлові кімнати, рицарську залу зі зброярнею, колодязь (чи запаси води),
запаси їжі, а в підземній частині – в’язницю. При цьому замки досить часто не мали
потужних стін, а лише огорожу. Для мурованої архітектури фіксується поділ веж на
яруси та входи до них на рівні другого (чи третього) поверхів33. Зазначимо, що для
Любецького замку з його характерною дерев’яною забудовою фіксація дерев’яних
споруд під час археологічних досліджень та їх подальша інтерпретація були усклад-
нені станом збереженості деревини.
З дослідженого котловану (споруда 2) походила гончарна кераміка з «вычурными
и резко отогнутыми» вінцями, що дозволило датувати споруду ХVІ ст. (аналогічна
кераміка за матеріалами досліджень Києва датується ХV – ХVІ ст.). До цього часу
відносяться й дві господарські ями, розташовані поряд з вежею.
Інвентар 1606 р. Любеча містить опис Любецького замку: «…дорога до замку че-
рез міст, на якому взвод на двох цепах. В замку ворота і немала вежа в два поверхи,
побудована в дві стіни…», а також п’ять комор34. Як бачимо, в документі говориться
лише про два наземні поверхи й не згаданий третій – підвальний поверх.
Таким чином, у розкопі № 10 була виявлена вежа, згадана в документі 1606 р. Її
котлован був викопаний на місці більш ранньої споруди, подібної до згаданої в до-
кументі. На користь цього свідчать горшкоподібні кахлі, що концентруються навколо
котловану. Ці кахлі вказують на використання донжону як житла феодала (вочевидь
– Ольбрихта та Софії Гаштольдів).
Окремі знахідки, датовані ХVІ – першою половиною ХVІІ ст., фіксуються і в
інших частинах замку, зокрема – на північно-східній ділянці (розкоп № 7 1960 р.) та
на південь від житла (розкоп № 25 1960 р). Основна концентрація кахлів визначає
місцезнаходження житла феодала; додаткові – місця розташування варти і прислу-
ги. Донжон знаходився на відстані 55 – 60 м від конструкції воріт, а від сторожок і
господарських будівель – на 40 м. Поряд з вежею розміщувалися будинок та льох,
якими користувалася сторожа (Рис. 4). Завдяки культурному шару попередніх часів
територія замку була найвищою точкою Любеча, і розміщення на ній вежі було цілком
виправдане. Згадка вежі в документі початку ХVІІ ст. дозволяє дещо подовжити час
існування споруди, визначений у звітах. Простежуються паралелі в забудові замків
Любеча та Києва (поєднання донжону та будинку війта), наявність комор.
Укріплення ХVІ – ХVІІ ст. складалися з палісадів, простежених з усіх боків
майданчика замку. Вони являли собою два частоколи, впущені в рівчачки (інколи
фіксуються три рівчачки) шириною до 0,6 м і глибиною до 1 м, розташовані на відстані
Рис. 4. Об’єкти ХVІ – першої половини ХVІІ ст. на території Любецького замку.
18 Сіверянський літопис
2,75 м (розкоп № 3) один від одного. Висота деревин (діаметр до 0,3 м), що збереглися,
інколи досягала 1 м. У розкопі № 7 (1960 р.) була простежена підмазка стовпів сірою
глиною з боку схилу замку. Окремі рівчачки містять залишки попалених деревин,
однак інших горілих конструкцій не мають. Це дозволяє висловити думку, що частина
залишків «городень» відноситься до попереднього періоду існування забудови замку.
Зафіксовані рештки палісадів повністю збігаються з описом Любецького замку
у 1606 р.: «двi городнi, одна нижче, а iнша вище, на них бланкование» – тобто з над-
будованою на стiнах допомiжною спорудою, яка мала стелю i була пристосована до
стрiльби («подсябитья»)35.
Центральну частину замку, ближче до північно-західного його краю займав вели-
кий будинок (так звана споруда № 1), виявлений в розкопах №№ 4, 10, 17 (1959 р.)36
та розкопах №№ 3, 8, 9, 16 (1960 р.)37. Розміри розвалу будинку становили 25 м при
ширині 11 – 13 м. Завал простежується на 0,5 – 3,0 м назовні від дерев’яних кон-
струкцій. У західній частині споруди була досліджена піч: віднайдені нечисленні
коробчасті полив’яні кахлі з рослинним орнаментом та одна полив’яна коронка печі.
Кахлі вкриті поливою та прикрашені рослинним орнаментом з сюжетом пророслого
хреста, а знайдена кахляна корона зроблена у вигляді птаха – голуба.
Саме приміщення (розміром 10,0 х 8,5 м), розташоване з північно-східного боку,
на думку дослідників, мало двері з північного боку. З південного заходу від централь-
ного приміщення знаходилися ще два приміщення розмірами 10 х 5 м та 10 х 5 м.,
але одне з них за розмірами повністю збігається зі спорудою ХVІ ст., тому його слід
виключити зі складу цієї споруди. В такому випадку реальна довжина об’єкта становить
не більше 22 м. Із заповнення споруди походить цегла, розмірами 24-25 х 12-14 х 4-5
см (частина – з канелюрами), знайдені керамічні люлька та ножик, залізна пряжка
та невелика кількість сіроглиняної кераміки з мореною поверхнею і штампованим
орнаментом, білоглиняна поливна кераміка, мідна чашка з округлим дном.
На території замку існували менші за розмірами наземні споруди цього періоду,
які погано збереглися або не були чітко зафіксовані в розкопах (як, наприклад, дві
підпрямокутні ями в розкопах №№ 27 та 31).
Наявність польських монет (за відсутності у шарі російської монети), полив’яних
кахель та посуду ХVІ ст. допомагає у відокремлені польського періоду історії від
попереднього та наступного. Визначення хронології знайдених матеріалів дозволяє
пов’язати виявлені споруди замку (Див.: Рис.5.) з його володарями. Такого розміру
Рис. 5. Зовнішній вигляд забудови території
Любецького замку за польської доби
(спроба реконструкції).
Сіверянський літопис 19
будинок, оздоблений дорогими і престижними кахлями, міг належати тільки волода-
рю Любеча. Цілком ймовірно, що це міг бути Павло Сапєга – один із найдіяльніших
намісників Любеча (? – 1560 – 1580 рр.).
Подальші обробка та аналіз матеріалів досліджень експедиції 1957 – 1960 рр.
Б. О. Рибакова на Любецькому замку дозволять доповнити наші уявлення про часи
Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Гетьманщини, повніше дослі-
дити демографічний потенціал, побут, ремісництво та інші аспекти життя населення
Любецького замку.
1. Ситий Ю.М., Сита Л.Ф. Колекція кераміки з розкопок Б.О.Рибакова 1957 –
1960 рр. в Любечі / Ю.М. Ситий, Л.Ф. Сита // Тези доповiдей мiжнародної наукової
археологiчної конференцiї «Середньовiчнi мiста Полiсся» (м. Олевськ, Україна, 30
вересня – 3 жовтня 2011 р.). – К., Олевськ, 2011. – С. 66.
2. Рыбаков Б.А. Отчет о работах черниговской экспедиции в городах Любече
и Чернигове в 1959 году // Науковий архів Інституту археології НАН Україні. –
№ 1959/20 б; Рыбаков Б.А. Отчет о работе «Южно-Русской» экспедиции за 1958 г. в
г. Любече // Науковий архів Інституту археології НАН Україні. – № 1958/25; Рыбаков
Б.А. Отчет о раскопках в Любече в 1957 г. // Науковий архів Інституту археології
НАН Україні. – № 1957/17 а; Рыбаков Б.А. Отчет черниговской экспедиции ИА
СССР за 1960 год. (Раскопки в г. Любече) // Науковий архів Інституту археології
НАН України. – №1960/37.
3. Коваленко В.П., Казаков А.Л. Літописний Любеч: наслідки та перспективи
досліджень / В.П. Коваленко, А.Л. Казаков // Чернігівська земля у давнину і се-
редньовіччя: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції у м. Славутичі 5-6
жовтня 1994 р. – К. : Поліграфічна дільниця Інституту історії НАНУ, 1994. – С.32-34.
4. Кучера М.П. Про одну групу середньовічної кераміки на території УРСР /
М.П. Кучера // Слов’янсько-руські старожитності. – К. : Наукова думка, 1969. –
С.174-179.
5. Сытый Ю.Н. Материальная культура Любечского замка времен Великого
княжества Литовского / Ю.Н. Сытый // Русское наследие в странах Восточной и
Центральной Европы : Материалы межгосударственной научной конференции 5-8
июля 2010 года (г. Брянск), приуроченной к 600-летию битвы при Грюнвальде / Фонд
«Русский мир»; Брянский государственный университет им. акад. И.Г. Петровского.
– Брянск: РИО Брянского гос. ун-та, 2010. – С.351, 354.
6. Рыбаков Б.А. Отчет о работах черниговской экспедиции в городах Любече
и Чернигове в 1959 году // Науковий архів Інституту археології НАН Україні. –
№ 1959/20 б. – Рис. 106.
7. Рыбаков Б.А. Отчет о раскопках в Любече в 1957 г. // Науковий архів Інституту
археології НАН України. – № 1957/17 а. – С.9.
8. За даними польського історика В.Бобинського, це пожалування відбулося у
1386 р. (Див.: Bobiński W. Województwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. Studium
osadnictwa i stosunków własności ziemskiej / W. Bobiński. – Warszawa : Uniwersytet
Warszawski, 2000. – S.227).
9. Kuczyńskі S.M. Zіemіe czernіhowsko-sіewіerskіe pod rządamі Lіtwy / S.M.
Kuczyńskі. – Warszawa : Drukiem Zakładów Graficznych «Biblioteka Polska» w Byd-
goszczy, 1936. – S.109; Филарет. Историко-статистическое описание Черниговской
епархии. – Кн.6 / Филарет. – Чернигов: Земская типография, 1874. – С.215; Русина О.
Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського / О.Русина. – К.: НАНУ,
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, Інститут
історії України, 1998. – С.97, 101; Вялікае княства Літоўскае : Энцыклапедыя. У
2(3) т. / Рэдкал. Г. П. Пашкоў (гал. рэд) і інш. – Мінск: БелЭн, 2007. – Т.2.: Кадэцкі
корпус – Яцкевіч. – С.582.
10. Kuczyńskі S.M. Zіemіe czernіhowsko-sіewіerskіe pod rządamі Lіtwy…– S.109;
Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського… – С.97, 101.
20 Сіверянський літопис
11. Намісником у ВКЛ у XIV-XV ст. називали представників великого князя, у
XVІ-XVІІ ст. – помічників старости та воєводи (Див.: Вялікае княства Літоўскае:
Энцыклапедыя. У 2(3) т. / Рэдкал. Г. П. Пашкоў (гал. рэд) і інш. – Мінск: БелЭн,
2007. – Т.2… – С.344; История Киева: В 3 т., 4 кн. – Т.1. Древний и средневековый
Киев. – К: Наукова думка, 1984. – С.223.
12. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – М.; Л.: Из-
дательство Академии Наук СССР, 1950. – С.476.
13. Насевіч В. Манівідавічы / В. Насевіч // Вялікае Княства Літоўскае.
Энцыклапедыя у 3 т. – Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. –
Т. 2… – С. 270.
14. Кондратьєв І.В. Любеч (матеріали до довідково-енциклопедичних видань)
/ І.В. Кондратьєв // Сіверянський літопис. – 2008. – №2. – С.37; Насевіч В.Л.
Манівідавічы… –С. 270.
15. Вялікае княства Літоўскае : Энцыклапедыя. Т.3. Дадатак. А-Я / Рэдкал.:
Т.У.Бялова (гал. рэд) і інш.; маст. З.Э.Герасімовіч. – Мінск: Беларус. Энцыкл. імя П.
Броўкі, 2010. – С.315-316.
16. Сытый Ю.Н. Материальная культура Любечского замка времен Великого
княжества Литовского… – С.354.
17. Bobiński W. Województwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy… – S.19.
18. Jablonowski A. Polska XVI wieky pod wzyledem Geograficzno-statystycznym. Tom
XI. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw). Dlas III / Zrodla dziejowe / А. Jablonowski.
– T.ХХII. – Warszawa : Sklad glowny w ksiegarni Gebethnera i Wolffa, 1897. – S.639.
19. Шовкопляс Г.М. Середньовічні художні кахлі з Києва / Г.М. Шовкопляс //
Археологія. – 1975. – Вип.16. – С.107.
20. Під глибиною 1 «штик» слід розуміти глибину 35-40 см.
21. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли / П.Г. Клепатский. –
Одесса : Техник, 1912. – Т.1. – С.271; Русина О. Сіверська земля у складі Великого
князівства Литовського… – С.114-116; Jablonowski A. Polska XVI wieky pod wzyledem
Geograficzno-statystycznym…– S.520; Яковенко Н. Нарис історії України з найдавні-
ших часів до кінця ХVIII століття / Н.Яковенко. – К.: Генеза, 1997. – С.390; Кром М.М.
Меж Русью и Литвой. Пограничные земли в системе русско-литовских отношений
конца XV – первой трети XVI в. / М.М. Кром. 2-е изд., испр. и доп. – М. : Квадрига;
Объединенная редакция МВД России, 2010. – С.75.
22. Леонтович Ф.И. Очерки истории литовско-русского права. Образование
территории Литовского государства / Ф.И. Леонтович. – СПБ. : Тип. В.С. Балаше-
ва и Ко, 1894. – С.197; Kuczyńskі S.M. Zіemіe czernіhowsko-sіewіerskіe pod rządamі
Lіtwy...– S.242; Вялікае княства Літоўскае : Энцыклапедыя. У 2(3) т. / Рэдкал. Г. П.
Пашкоў (гал. рэд) і інш. – Мінск : БелЭн, 2007. – Т.1. : Абаленскі – Кадэнцыя. – С.478.
23. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського... – С.195.
24. Милорадович Г.А. Любеч Черниговской губернии Городницкого уезда /
Г.А. Милорадович. – М.: Университетская типография, 1871. – С.11; Милорадович
Г.А. Местечко Любеч / Г.А. Милорадович// Черниговские губернские ведомости. –
1855. –№50. – Часть неофициальная. – С.401.
25. Литовская метрика (1499-1514). Книга записей 8 / Подг. к печати Я.Балицлис;
Р.Фирковичус; Д.Антавичус; Ин-т истории Литвы. – Вильнюс: Mokslo ir encirlopleidiju
leidybos institutas, 1995. – С.125-128.
26. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Т.3. Дадатак…– С.315-316.
27. Любавский М.К. Обласное деление и местное самоуправление Литовско-
русского государства ко времени издания Первого Литовского Статута / М.К. Лю-
бавский // Чтения в Обществе истории и древностей Российских. – 1892. – Кн. 3-4
(162-163). – Отд. IV. – С.244; Jablonowskі A.W. Pіsma. Т.ІІІ. Ukraina / A.W. Jablonowskі.
– Warszawa: Sklad glowny w ksiegarni E.Wende i S-ka, 1911. – S.12; Яблоновский А.
Левобережная Украина в XV-XVIІ ст. Очерк колонизации / А. Яблоновский //
Киевская старина. – 1896. – №LIII. – Апрель. – С.88.
Сіверянський літопис 21
28. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Т.3. Дадатак… – С.315-316.
29. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли.. – С.271; Вялікае княства
Літоўскае : Энцыклапедыя. У 2(3) т. / Рэдкал. Г. П. Пашкоў (гал. рэд) і інш. – Мінск:
БелЭн, 2007. – Т.1… – С.478.
30. Архив Юго-Западной России. – Ч.VІІІ. – Т. V – К., 1907. – С.468-470; Польський
історик В.Бобинський помилково відносить початок старостування П.Сапєги до 1565 р.
(Див.: Bobiński W. Województwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy… – S. 227).
31. Кондратьєв І.В. Любеч (матеріали до довідково-енциклопедичних видань)…
– С.39-41.
32. Рыбаков Б.А. Отчет о работах черниговской экспедиции в городах Любече
и Чернигове в 1959 году // Науковий архів Інституту археології НАН Україні
№ 1959/20 б. – С.6.
33. Кушнярєвіч А.М. Мурованая дабастыенная фартыфікацыя Вялікага княства
Літоускага / А.М. Кушнярєвіч. – Мінск: Беларус. навука, 2011. – С.77.
34. Кондратьєв І.В. Любецька «околиця» у ХVІ-ХVІІІ ст. / І.В. Кондратьєв
// Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф.
К.М.Ячменіхіна. – Чернігів: Сіверянська думка, 1998. – С.73.
35. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли… – С.130; Jablonowski
A. Polska XVI wieky pod wzyledem Geograficzno-statystycznym…– S.521; Jablonowskі
A.W. Pіsma… – S.32-33; Милорадович Г.А. Любеч в XVIIІ веке / Г.А. Милорадович //
Черниговские Губернские Ведомости. – 1896. – №883. – Часть неофициальная. – С.2.
36. Рыбаков Б.А. Отчет о работах черниговской экспедиции в городах Любече
и Чернигове в 1959 году // Науковий архів Інституту археології НАН Україні
№ 1959/20 б. – С.2.
37. Рыбаков Б.А. Отчет черниговской экспедиции ИА СССР за 1960 год. (Рас-
копки в г. Любече). // Науковий архів Інституту археології НАН Україні №1960/37.
– С. 5.
На основе результатов работ экспедиции 1957–1960 гг. под руководством ака-
демика Б. А. Рыбакова прослеживаются этапы существования Любечского замка в
ХIV – ХVIІ вв.
Ключевые слова: Любеч, археологические исследования, этапы существования.
The periods of the existence of Lubech castle in the ХIV – ХVIІ centuries are observed
based on the working results of the 1957-1960 archaeological expedition led by the academi-
cian Rybakov B.A.
Keywords: Lubech, archaeological research, existence periods.
|