Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення
У статті здійснено аналітичні узагальнення щодо радянської історіографії другої половини 1950– 80-х рр., яка висвітлювала найактуальніші питання з історії українського вчительства та його участі в освітніх та культурних процесах у 20–30-х рр. ХХ ст. В статье осуществляются аналитические обобщения от...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39857 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення / О. Кір’янова // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 123-130. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39857 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кір’янова, О. 2012-12-25T22:30:57Z 2012-12-25T22:30:57Z 2012 Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення / О. Кір’янова // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 123-130. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39857 94(477) У статті здійснено аналітичні узагальнення щодо радянської історіографії другої половини 1950– 80-х рр., яка висвітлювала найактуальніші питання з історії українського вчительства та його участі в освітніх та культурних процесах у 20–30-х рр. ХХ ст. В статье осуществляются аналитические обобщения относительно советской историографии второй половины 1950-х – 80-х гг., которая осветила наиболее актуальные вопросы по истории украинских учителей и их участие в образовательных и культурных процессах в 20-х–30-х гг. ХХ века. In the article analytical generalizations are carried out in relation to soviet historiography of the second half of 1950 – 80 – th., what lighted up the most pressing questions from history of the Ukrainian teaching, and his participation, in educational and cultural processes in 1920 – 30 – th. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення |
| spellingShingle |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення Кір’янова, О. Розвідки |
| title_short |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення |
| title_full |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення |
| title_fullStr |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення |
| title_full_unstemmed |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення |
| title_sort |
проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах усрр в історіографії другої половини 50-80-х рр. хх ст.: аналітичні узагальнення |
| author |
Кір’янова, О. |
| author_facet |
Кір’янова, О. |
| topic |
Розвідки |
| topic_facet |
Розвідки |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті здійснено аналітичні узагальнення щодо радянської історіографії другої половини 1950– 80-х рр., яка висвітлювала найактуальніші питання з історії українського вчительства та його участі в освітніх та культурних процесах у 20–30-х рр. ХХ ст.
В статье осуществляются аналитические обобщения относительно советской историографии второй половины 1950-х – 80-х гг., которая осветила наиболее актуальные вопросы по истории украинских учителей и их участие в образовательных и культурных процессах в 20-х–30-х гг. ХХ века.
In the article analytical generalizations are carried out in relation to soviet historiography of the second half of 1950 – 80 – th., what lighted up the most pressing questions from history of the Ukrainian teaching, and his participation, in educational and cultural processes in 1920 – 30 – th.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39857 |
| citation_txt |
Проблема професійної діяльності українського учительства (1920-30-х рр.) в освітніх та культурних процесах УСРР в історіографії другої половини 50-80-х рр. ХХ ст.: аналітичні узагальнення / О. Кір’янова // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 123-130. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kírânovao problemaprofesíinoídíâlʹnostíukraínsʹkogoučitelʹstva192030hrrvosvítníhtakulʹturnihprocesahusrrvístoríografíídrugoípolovini5080hrrhhstanalítičníuzagalʹnennâ |
| first_indexed |
2025-11-26T02:44:52Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:44:52Z |
| _version_ |
1850608728800231424 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 123
УДК 94(477)
Олена Кір’янова.
ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
УКРАЇНСЬКОГО УЧИТЕЛЬСТВА
(1920-30-х рр.) В ОСВІТНІХ ТА КУЛЬТУРНИХ
ПРОЦЕСАХ УСРР В ІСТОРІОГРАФІЇ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 50-80-х рр. ХХ ст.:
АНАЛІТИЧНІ УЗАГАЛЬНЕННЯ
У статті здійснено аналітичні узагальнення щодо радянської історіографії
другої половини 1950– 80-х рр., яка висвітлювала найактуальніші питання з іс-
торії українського вчительства та його участі в освітніх та культурних процесах
у 20–30-х рр. ХХ ст.
Ключові слова: історія українського вчительства, історіографія радянського пе-
ріоду, історіографічний етап, педагогічна інтелігенція, культурно-освітні процеси.
Історія українського вчительства є однією із актуальних і важливих наукових
проблем. Необхідність її вивчення, крім суто науково-пізнавального інтересу, зу-
мовлена ще й практичною стороною даного питання, оскільки отриманий у процесі
дослідження історичний досвід можна використовувати і при формуванні сучасної
генерації українських вчителів, як найбільш високо освіченої та національно свідо-
мої частини української нації, носіїв її основних духовних та культурних цінностей,
як генераторів нових ідей, без котрих на сучасному етапі неможливий прогрес у
системі освіти. Більш того, українські педагоги є носіями передового мислення, чим
характеризувалися у всі часи. Обраний напрям присвячений проблемі дослідження
історіографії історії української вчительської інтелігенції 1920-х–30-х рр. та її діяльної
участі в освітніх процесах.
Новизна наукової статті виявляється в неупередженому дослідженні історіо-
графії професійної діяльності учительства в культурно-освітніх процесах УСРР у
1920-х – 30-х рр. та комплексному науковому пiдході до вивчення цієї проблеми. Це
дасть змогу правильно оцінити та розв’язати багато суперечливих питань, зокрема,
переосмислити iдеологiчнi упередження радянської історіографії 1950-х – 80-х рр.
з її схематично-тенденцiйним пiдходом до вивчення та характеристики радянського
вчителя, його мiсця та ролi в суспiльствi та виявити цiннi погляди на дану проблему,
її перспективи. Об’єктом наукового дослідження є роботи радянських дослідників, а
також аналітичні матеріали – журнальні статті, історіографічні огляди, які вивчали
проблеми, пов’язані з професійною діяльністю вчителів у системі освіти 1920-30-х рр.
Предметом даної праці є закономірності та особливості відображення професійної
діяльності учительства в освітніх та культурних процесах у 1920-х – 30-х рр., в істо-
ричних джерелах та літературі вказаного періоду. Хронологічні рамки дослідження
мають двовимірність: охоплюють період 1920-х–30-х рр., який пов’язаний з початком
та завершенням українізаційних процесів в освіті та участі в них учителів, другий
© Кір’янова Олена Леонідівна – здобувач кафедри історії та культури України
Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний
університет імені Григорія Сковороди».
124 Сіверянський літопис
вимір –період другої половини 50-х – 80 -х рр. ХХ ст., котрий ми розглядаємо в статті
як другий історіографічний етап, що в свою чергу поділяємо на декілька періодів,
які пов’язані передусім зі зміною радянських політичних лідерів, а не створенням
нових концепцій та методів досліджень у цій галузі. Зокрема, нижню межу – другу
половину 1950-х рр. ми пов’язуємо з приходом до влади М. Хрущова, який обрав
курс у бік лібералізації суспільного життя, що в свою чергу спричинило відкриття
архівних сховищ та дало можливість актуалізувати дане питання серед наукових кіл.
Верхня межа збігається з розпадом СРСР і завершенням панування над історичною
наукою радянської держави та її ідеологічних парадигм, що позитивно вплинуло на
розвідки у цій галузі. Географічні межі дослідження охоплюють Українську СРР, а з
1937 р. – Українську РСР, яка перебувала в складі СРСР. Вивчення поставленої мети
передбачає виконання таких завдань: 1. Показати причини актуалізації даного питан-
ня з другої половини 1950-х рр. 2. Визначити основні концептуальні та методологічні
підходи у вивченні визначеної проблеми у досліджуваний період. 3. Виявити причини,
що впливали на професійний рівень праць, надрукованих протягом другої половини
1950-х – 80-х рр. 4. Зробити висновки щодо науковості досліджень про професійну
діяльність учителів указаного періоду, показати його надбання та прорахунки.
У комплексному аналізі історіографії нами був задіяний один із головних методів
пошуку істини – принцип історизму, тобто неупереджене дослідження висвітлених
характеристик професійної діяльності учителів у культурно-освітніх процесах УСРР
1920-х – 30-х рр. Також ми активно послуговувалися порівняльно-історичним мето-
дом, коли досліджували діяльність учителів з позицій, висвітлених у другій половині
50-х рр., та порівнювали з інтерпретаціями дослідників середини та кінця 80-х рр. ХХ
ст. У роботі застосовані також методи: діахронний, або періодизації, та ретроспек-
тивний, які дають змогу пояснити, оцінити, порівняти, проаналізувати та здійснити
періодизацію історіографічного етапу та джерел про трудову діяльність педагогічної
інтелігенції в культурно-освітніх процесах УСРР 1920-х – 30-х рр.
Варто ще раз звернути увагу, що до аналізу залучена історіографія радянського
періоду другої половини 50-х – 80-х рр. ХХ ст. Цей період розпочинається з часу
так званої «хрущовської відлиги» та лібералізації суспільного життя. З другої по-
ловини 50-х рр. істориків допустили до закритих в сталінський період архівів. Це
позитивно вплинуло на розвиток історичної науки і студіювання у галузі історії
учительської інтелігенції та її участі в освітніх процесах 1920-х – 30-х рр. Тому но-
визна цього історіографічного періоду виявляється в тому, що публікуються працi,
в яких концентрується вагома документальна база. На жаль, уперше опублікований
джерельний матерiал підбирався у такому порядку, щоб не висвітлити у всій повно-
ті головну місію учителя у навчаннi та вихованнi молоді, у розвитку культурного
потенцiалу української нації. За традицією історіографії попереднього періоду учи-
телям вiдводилася другорядна роль у культурних та освітніх змінах. Так, активна
діяльність та захоплення учительством політикою українiзацiї освiтньої системи
висвітлені дослiдниками лише як проведення рiзних пропагандистських кампанiй,
виконання партiйних рішень щодо національної політики у шкільництві. У працях
схвально оцінювалося виконання партійних рiшень учителями i жорстко засуджу-
вались будь-якi прояви свободи громадської позиції вчителiв поза партiйними
рiшеннями. Будь-який волевияв учительства таврувався в радянських розвідках
як «буржуазнi пережитки», «ворожа», «антирадянська дiяльнiсть та пропаганда», з
позитивної точки зору показані репресiї проти вчительства як «класово-ворожих»
елементiв у 1930-і рр. Радянська історіографія вiдповiдно до офiцiйної iдеологiї та
державної полiтики за зразками 1930-х – 40-х рр. i надалi утверджувала думку про
швидкий, легкий шлях становлення і діяльності радянського учительства. Складнi
колiзiї на шляху освітян у 1920-і і в трагiчнi 1930-i рр.: всілякий тиск, моральна
дескридетацiя, обмеження свободи, репресiї проти учительства навіть не згадувалися
в дослідженнях радянських істориків.
Попри названі теоретичні прогалини радянської історіографії цього періоду
з’являється низка грунтовних монографiй, у яких порушуються досі не висвітлені
Сіверянський літопис 125
аспекти дослiджуваної проблеми. У цьому плані слід відзначити працю О.Слуцького
про радянське культурне будівництво, в якій досить широко висвiтлюються питан-
ня формування радянської системи освіти, учительства, його трудова діяльність у
1926-1929 рр. [21]. Важливо те, що дослідник вводить до наукового обiгу системати-
зований архівний матеріал, який показував безсумнівні досягнення вчителів у справі
культурної революції, розбудови народної освіти УСРР. Новий джерельний матеріал
та схожі сюжети змальовані в працях Л.Черкашина та Н.Моторнюка [26, 17]. Тра-
диційно в їхнiх дослідженнях домiнує некритичний пiдхiд до владних структур, які
декларували «турботливе» ставлення до народного учителя, його наполегливої праці.
Дослідження I.Бiлодiда, Г.Ясницького деякою мiрою торкається питання ста-
новища учительських кадрiв, їхнього ставлення до радянської влади i її полiтики
та культурних змін, що відбулися в шкільництві. Звичайно, вони висвітлили і його
нелегку роботу в народній освіті [2, 28].
Праці, які вийшли протягом 1960-х – 70-х рр., викликають науковий інтерес у
тому сенсі, адже в них вчительству та його діяльності приділено значну увагу. Але
роботи, головним чином, присвячені iсторiї культурного будівництва, розвитку
народної освiти, школи, педагогіки. У цих наукових дослідженнях, зважаючи на
залежність української історіографії від правлячої державної партії, висвітлювався
лише традиційний бiк проблеми. Так, учительська проблема представлена лише в
плані забезпечення шкіл педагогічними кадрами. У працях відсутня характеристика
учителів як найчисельнішої групи інтелігенції, яка здійснювала важливу місію на-
вчання та виховання школярів. Правдиво не висвітлювалася суспільно-політична,
громадська позиція вчителів у 1920–30-і рр. тощо.
Схожі тенденцiї чітко відображені в працях С.Гутнянського [6]. Зокрема, хоча
дослідник і намагався висвітлити цікаву проблему, присвячену діяльності сільського
вчительства у період культурних зрушень, проте їхню наполегливу, важку працю
розглядав лише з ідеологічних міркувань як втілення ленінських принципів у галузі
освіти в Україні. Багатопланова, наполеглива, творча діяльність сільського учитель-
ства у напрямку розв’язання проблеми національної школи взагалі не бралася до
уваги дослідником.
Цінний вклад у висвітлення досліджуваної проблеми здійснено в монографії
Г.Шевчука [26], де, розглядаючи культурно-освітній розвиток УСРР в 1921–1925 рр.,
він велику увагу приділив професійній діяльності вчительства. Позитивом роботи
також є те, що автор зібрав та систематизував солідну документальну базу, яка під-
тверджувала великі досягнення політики українізації в шкільництві. На відміну
від інших дослідників, які передусім звертали увагу в своїх працях на громадсько-
полiтичну роботу вчителів, він детально на фактах висвітлив різноманітні напрямки
їх трудової діяльності: організаційні, методичні, навчально-виховні.
Слід відзначити монографію дослідника М.Гриценка про становлення та роз-
виток радянської шкільної системи з 1917–1967 рр. [5]. Основна увага в ній акцен-
тується на діяльності педагогів у напрямку радянізації шкільної системи в Україні.
Важливість цієї роботи полягає і в тому, що автор здійснив велику роботу по уза-
гальненню статистичних даних по заданій темі. Проте хронологічні рамки роботи
не дали йому грунтовніше висвітлити окремі аспекти, присвячені професійній ді-
яльності вчителів у розвитку шкільництва УСРР. Наостанок не можна не згадати
узагальнюючу монографiю київських дослідників «Розвиток української культури
за роки радянської влади» [19], в якій порушені питання трудових буднів педагогів
указаного періоду. У монографії нами виявлені правильні думки про те, що складне
матерiальне становище учительства значно впливало на його професійну діяльність
і позбавляло багатьох педагогів можливості активно брати участь у становленні та
розвитку радянської школи в Україні. Як і в попередніх роботах, дослiдники майже
не торкаються негативних сторiн становлення шкільництва в Україні, тієї психо-
логічної та соціально-політичної атмосфери, в якій доводилося жити і працювати
рядовому вчительству в 1920-х–30-х рр. Ідеологічні стереотипи того часу не дали
змоги дослідникам правдиво показати не тільки успіхи, але й прорахунки культурної
революції в народнiй освiтi.
126 Сіверянський літопис
Проаналізовані нами праці показали, що з початку другого історіографічного
етапу вчені-історики розпочали детальніше вивчали професійну роботу вчительства
в 1920-х – 30-х рр. Важливо те, що в названих працях було опубліковано та систе-
матизовано архівний матеріал, який уперше потрапив у науковий обіг. Заслугою
цього періоду стало те, що вчені ширше почали висвітлювати навчальну, методичну,
організаційно-виховну роботу вчительства, показуючи важливість цієї професії в
суспільстві, і не лише з точки зору політичних вимог. Звичайно, що прив’язаність
дослідників до попередньо створених схем та стереотипів не дозволила висвітлити
негативнi явища з iсторiї учительства, тому здебільшого однобiчно показувалася його
трудова діяльність. Як уже зазначалося, основна увага акцентувалася на політичній
роботі вчителів: участi в рiзних пропагандистських кампаніях, а також лiквiдацiї
неписьменностi та малописьменностi дорослого населення України.
Згодом вийшов ряд праць з iсторiї розвитку народної освiти в республіці, які
теж привернули нашу увагу. У цьому контексті слід відзначити роботи I.Панiотова
та В.Мойсенка [19, 16], в яких було введено до наукового обiгу чималу кiлькiсть
джерел про формування педагогiчних кадрiв України. Як і в попередніх роботах, ав-
тори розглядають пiдходи радянських очільників влади до учительства та ставлення
учителів до декларованого курсу та поточних завдань влади у сфері освіти. Проте у
теоретичному сенсі в роботі нічого нового не було зроблено, адже внесок учителів
у розбудову радянської освіти показано з точки зору вже утверджених канонiв, якi
унеможливлювали висвітлення проблеми з рiзних позицій.
На наш погляд, окремо слід відзначити роботу колективу авторів, які підготували
ряд монографій про народну освіту та історію педагогіки, що побачили світ напри-
кінці 1960-х – на початку 70-х рр. Так, у праці «Народна освiта i педагогiчна наука
в Українськiй РСР 1917–1967 рр.» дослідники дали досить високу оцінку внеску
українського вчительства у справу подолання труднощів у народній освіті в 1920-х
– на початку 30-х рр., зокрема, в справу ліквідації неписьменності [18]. Позитивом
роботи є й те, що вона спирається на ґрунтовну джерельну інформацію, зібрану
дослідниками. Діяльність працівників освіти висвітлено і в колективній праці про
культурну революцію [15], яка побачила світ у 1970 р. Проте наведених сюжетів
явно недостатньо, щоб правдиво та повно показати трудову діяльність педагогічної
інтелігенції в розбудові соціалістичного суспільства в радянській Україні.
Науковий інтерес викликає і колективна узагальнююча праця «Iсторiя педаго-
гіки», де в контексті висвітлення згаданої теми автори назвали імена та відзначили
роботу перших учених-педагогів, які заклали теоретичні підвалини української
радянської педагогіки [10]. Важливо також і те, що в монографії достатню увагу
приділено професійній діяльності учительства не лише на ниві політичної роботи,
але й у напрямку активізації навчання із застосуванням нових форм та методів у
навчально-виховному процесі в 1920-х рр. Як уже зазначалося, значним недоліком
як цієї праці, так і всіх інших є те, що вперше опублікований матерiал подавався у
такій послідовності, щоб ілюструвати виконання вчительством партiйних рiшень у
шкiльній справі.
Наприкінці 1960-х – 70-х рр. посилився ідеологічний тиск держави на суспільство
та гуманітарні науки, тому студії у даній галузі помітно звужуються, це, звичайно,
відобразилося в історичних публікаціях. Розпочали вивчати цю проблему голов-
ним чином московські дослiдники, якi розглядали iсторiю педагогічної інтелігенції
УСРР у рамках колишнього СРСР, тому праці здебiльшого писалися на матерiалах
РРФСР. Українських вчителів, як i iншi професiйнi групи інтелігенції, дослідники
розглядали лише як «нацiональний загiн» загальносоюзної армiї спецiалiстiв. У цей
період у наукових дослідженнях був затверджений стереотип знеособлення вчителя,
який позбавив можливостi дiзнатися iмена багатьох видатних педагогiв тiєї епохи.
Передусім їхню трудову дiяльнiсть висвiтлювали лише в рамках канону про «напо-
легливу роботу, спрямовану на втiлення ленiнських iдей в шкільництві», при цьому
замовчувалися серйознi недолiки полiтики компартiї в галузi народної освiти й
перебiльшувалися досягнення.
Сіверянський літопис 127
Загальною тенденцією iсторiографiї цього перiоду є здебільшого дослідження
iсторiї iнтелiгенцiї в цiлому. Велика увага в працях надавалася таким проблемам, як
радянська влада i буржуазнi спецiалiсти, пiдготовка кадрiв соцiалiстичної інтелігенції
тощо, в контексті котрих розглядалися окремі аспекти вчительської теми. Наприкінці
1960-х – на початку 70-х рр. було підготовлено ряд грунтовних праць, присвячених
культурнiй революцiї в СРСР, формуванню інтелігенції [24, 4], ліквідації неграмот-
ності [9, 13], в яких було зібрано солідний матеріал і про роботу вчителів. Проте в цих
роботах знаходимо багато необґрунтованих міркувань та висновків, замовчувалось
багато явищ та фактiв з історії діяльності учительства в 1920-х–30-х рр.
Особливий внесок у розробку деяких аспектiв визначеної теми здійснив мос-
ковський дослідник С.Федюкiн у монографії «Советская власть и буржуазные
специалисты» [25]. Зокрема, вiн досить незвично, як на той час, показав станови-
ще учителів, проаналізував їхні взаємини з офiцiйною владою та ставлення до її
полiтики в галузi народної освіти. Цікаві думки висловив дослідник про прояви
громадської активностi учительства, показавши еволюцiю їхньої полiтичної позицiї
i соцiально-психологiчного стану. З іншого боку, дотримуючись загальноприйнятої
схеми «еволюції громадської позиції старих кадрів», яка офіційно розглядалася так:
«від недовіри до співпраці з радянською владою», дослідник майже не торкається
питань, які б дали відповідь на справжні причини психологічної кризи учительства. Як
відомо, психологічна відчуженість старих спеціалістів галузі освіти насамперед була
викликана не розумінням «справжніх радянських завдань освіти», до яких апелюють
майже всі радянські дослідники, а замiною загальнолюдських цiнностей та орiєнтацiй
у шкiльництвi на жорстоко регламентованi, компартiйнi цiнностi та установки, якi
викликали у бiльшостi педагогiв полiтичну недовiру i підозрілість, а з боку влади в
1930-і рр.– переслідування та репресії. Слід зауважити, що московські дослідники
мали більше можливостей для прояву своїх наукових досягнень, ніж республіканські,
які в цей час просто дублювали праці московських колег.
У зв’язку з такими тенденціями проблема «старі спеціалісти та радянська влада»
у цей період стає досить популярною. Вона знайшла своє відображення і в працях
дослідників М. Корольової та В. Соскiна [12, 22]. Звичайно, що ця тема розгля-
далася в офiцiознiй площинi, замовчувалися факти суворого контролю, репресiй
i переслiдувань учительства з боку влади. У працях не показувалися справжні
факти, причини та наслідки взаємного вiдчуження влади i «старого» учительства в
1920-х – 30-х рр.
На краще змінилася ситуація у цій галузі в 1980-х рр. Вагомий вплив починають
здійснювати українськi вченi-iсторики, якi значно розширюють джерельну базу
дослiджень, готують праці на основі «мiсцевого матеріалу», але передусім на такі
теми, як: iсторiя народної освiти, становлення радянської педагогіки, культурна
революція в Україні тощо, в контексті яких розглядають діяльність учительства
1920-х – 30-х рр. У цей час силами українських дослідників було підготовлено та
захищено кандидатські дисертації, в яких порушені важливі питання досліджуваної
проблеми [1]. Iз наукових праць, що вийшли, потрібно відзначити напрацювання
В.Даниленка. Так, у роботі «Спiвробiтництво УРСР i РСФСР в галузi освiти i на-
уки в перiод побудови соцiалiзму» [7] він проаналізував основнi форми i напрямки
спiвробiтництва радянської України та радянської Росiї в галузi освiти. На основi
нових документальних даних, залучених до праці сюжетів показав професійні на-
робки педагогів та їх вагомий внесок у здійснення «культурної революції». Окремі
аспекти про трудову діяльність радянських учителів та їх внесок у розбудову школи
в сiльськiй мiсцевостi, поширення грамоти серед сiльського населення знаходимо в
російськомовній працi С. Денисова «Борьба партии за культурное преобразование
деревни (1917–1937 гг.)» [8]. Фрагментарнi сюжети про роботу вчителів оприлюдне-
но в досліджені В.Білоцерківського «Комунiстична партiя – органiзатор культурної
революцiї на Українi 1926–1937 рр.» [3]. Сама назва згаданих вище наукових робіт
проливає світло на їх зміст і підтверджує, що історіографія цього часу не зазнала ні
методологічних, ні концептуальних змін.
128 Сіверянський літопис
Серед праць цього періоду, на наш погляд, особливе мiсце може зайняти лише
монографiя Л. Ткачової, спеціально присвячена радянській інтелігенції України [23].
Її можна без перебільшення назвати важливим історіографічним фактом. Новизною
дослідження стало й те, що автор узагальнила наявний i вперше виявлений матерiал
про українське учительство. Детально проаналiзувала взаємини влади з учительством
у 1920-х – 30-i рр., охарактеризувала кiлькiсний та якiсний його склад, визначила
мiсце i роль учителів у культурно-масовій, освітній роботі. Звичайно, що ця робо-
та ввібрала в себе всі напрацьовані попередньо недолiки, притаманні радянськiй
iсторiографiї. Так, усi офiцiйнi канони документiв компартiї були продубльованi
в дослідженні. Зокрема, суспільно-політична та громадська позицiя учительства у
1920-х рр. характеризується як «буржуазна» чи «дрiбнобуржуазна», складнi процеси
та явища, що вiдбувалися в середовищі вчительства, штучно вмонтовувалися в «за-
кономірний» хiд «культурної революції» в УСРР.
Лише у 1988 р. в «Українському iсторичному журналi» вийшов цикл статей
дослідника I.Клiцакова, в яких предметом вивчення виступає вчительство та його
непрості взаємини з партiйним керівництвом (1917–1927 рр.) [11]. На основi доку-
ментальних даних автор проаналізував увесь спектр методів, які використовувала
влада для впливу на iдейно-полiтичну позицiю педагогів, їх трудову діяльність.
Суттєві зміни як у теоретичному сенсі, так і в підходах до підбору документаль-
них даних відбулися лише наприкінці 1980-х рр. У науковому обігу з’являються
праці з незвичними для радянської iсторiографiї сюжетами, новими фактами, у яких
розглядаються цікаві та важливі питання з iсторiї учительства. Сюжети з iсторiї
формування національної школи, вчительства базуються на нових документах та
характеризуються з наукових позицiй. Такий підхід у вирішенні наукових завдань
уперше було здійснено у статтях Ю.Курносова [14], в яких автор з нових методоло-
гічних позицiй iсторизму й об’єктивностi висвітлив розвиток народної освiти УСРР,
показав трудові здобутки вчителів.
Таким чином, на початку другого iсторiографiчного етапу з’являється низка
грунтовних монографiй, статей, дисертаційних досліджень, у яких iсторiя профе-
сійної діяльності вчительства, його участь в освітніх та культурних процесах УСРР
1920-х – 30-х рр. розглядаються дослідниками детальніше. У своїх публікаціях на-
уковці спираються на солідну документальну базу, яку напрацювали після відкриття
архівних сховищ за вказівкою першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Але складнi
полiтичнi умови, в яких працювали радянськi дослідники, заважали об’єктивноcтi
дослiджень. У зв’язку з цим історики, вiдповiдно до офіційних ідеологічних канонів,
сформованих попередніми вченими, утверджували позицію про швидкий, легкий
шлях становлення радянського учительства. Його участь в українізації народної
освіти висвітлювалася лише як втілення ленінських настанов та політики компартії
у вирішенні завдань «культурної революції», здебільшого в контексті праць з історії
культури, становлення народної освіти, педагогіки, історії інтелігенції.
Основна увага радянських дослідників концентрувалася на позитивах у реаліза-
ції завдань побудови нової радянської школи, зокрема, збільшення кількості шкіл,
покращення матеріального становища вчителів, еволюції політичної позиції учи-
тельства у бік підтримки радянської влади без будь-яких труднощів і трагізму. При
цьому замовчувалися серйознi прорахунки i недолiки полiтики радянської влади
стосовно учителiв, репресії в трагічні 1930-і рр., схвалювалися або висвітлювалися
як класова боротьба з «буржуазними пережитками» та «петлюрівщиною» в народній
освіті УСРР. Дослідниками ідеалiзувалися та перебiльшувалися успiхи компартії
у розв’язанні питання побудови радянської школи. Суттєві зміни в розвитку вчи-
тельської проблеми розпочалися лише наприкінці 1980-х рр. Вони були пов’язані
зі зміною політичного курсу влади у бік лібералізації. Офіційно було проголошено
гасло «правдивого освітлення минулого», що дало можливість історикам розпочати
роботу над переборенням радянських схем та стереотипів у цій галузі. Так розпоча-
лася активна пошукова праця над виявленням досі не відомих фактів, які допомагали
розв’язувати наукові проблеми та використовувати при цьому наукову методологію.
Сіверянський літопис 129
1. Атлантова Л.І. Становление и развитие основных понятий советской педагогики
(1917-1931 гг.) / Атлантова Л.І. – Автореф… кан. пед. наук. – К., 1979. – 19 с.
2. Білодід І. Зміцнюємо зв’язки школи з життям // Українська радянська культура.
Збірник статей. / Білодід І. – К.: 1960. – С.125-129.
3. Білоцерківський В. Я. Комуністична партія – організатор культурної революції
на Україні 1926-1937 рр. / Білоцерківський В. Я. – Х.: 1985.
4. Власов М. Рождение советской интеллигенции / Власов М. – М.: 1970. – 86 с.
5. Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1967) / Гри-
ценко М.С. – К.: 1967.– 483 с.
6. Гутнянський С. К. Здійснення ленінських принципів народної освіти на Україні
/ Гутнянський С. К. – К.: 1960. – 104 с.; Його ж. Ленін і українська радянська культура
/ Гутнянський С. К. – К.: 1963.– 39 с.
7. Даниленко В.М. Сотрудничество УССР и РСФСР в области образования и
науки в период построения социализма /Даниленко В.М. – К.: 1981. – 188 с.
8. Денисов С. Г. Борьба партии за культурное преобразование деревни (1917-1937 гг.)
/ Денисов С. Г. – М.: 1981.
9. Зеновьев М., Плешакова А. Как был выполнен ленинский декрет / Зеновьев
М., Плешакова А. – М.: 1961.;
10. Історія педагогіки. – К.: 1973. – 446 с.
11. Кліцаков І.О. Партійне керівництво ідейно-політичним вихованням вчителів
(1917-1927) / Кліцаков І.О. // Укр. істор. журнал. – 1988. – №3.
12. Корольова М. М. Работа партии по вовлечению дореволюционной интелли-
генции в строительство социализма (1921-1925 гг.) / Корольова М. М. // Из истории
выполнения второй программы партии в области культурного строительства. – М.:
1968. – 216 с.
13. Куманев В.А. Социализм и всенародная грамотность / Куманев В.А. – М.:
1967.; Його ж. Революция и просвещение масс. – М.: 1973.
14. Курносов Ю. В. Духовне життя на Україні в 20-х-30-х роках / Курносов Ю. В.
// Укр. істор. журн. – 1990. – №1. – C.131-148; Його ж. Суспільно-політичне життя
на Україні в 20-30-х роках // Укр. іст. журн. – 1989. – №12. – С.89-95.
15. Ленінське вчення про культурну революцію та його здійснення на Україні. –
К.: 1970. – 367 с.
16. Моторнюк Н. М. На вірному шляху / Моторнюк Н. М. – К.: 1959.
17. Мойсенко В.А. Керівництво КПРС розвитком народної освіти. – К., 1975.
18. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР 1917-1967 рр. – К.:
1967. – 482 с.
19. Паніотов І.І. Комуністична партія України в боротьбі за розвиток народної
освіти / Паніотов І.І. – К.: 1975.
20. Розвиток української культури за роки радянської влади. – К.: 1967. – 366 с.
21. Слуцький О. Б. Радянське і культурне будівництво на Україні в перші роки
боротьби за соціалістичну індустріалізацію партії (1926-1929 рр.) / Слуцький О. Б.
– К.: Вид-во Академії наук УРСР. – 1957. – 207 с.
22. Соскин В. Л. Ленин, революция, интеллигенция / Соскин В. Л. – Новоси-
бирск.: 1973. – 106 с.
23. Ткачова Л. І. Інтелігенція радянської України в період побудови основ
соціалізму / Ткачова Л. І. – К.: Наукова думка, 1985. – 190 с.
24. Украинцев В. В. Культурная революция составная часть ленинского плана
социалистического строительства / Украинцев В. В. – М.: 1970. – 45 с.
25. Федюкин С.А. Советская власть и буржуазные специалисты / Федюкин С.А.
– М.: 1965. – 253 с.
26. Черкашин Л. М. Загальне навчання в Українській РСР (1917-1957) / Черка-
шин Л. М. – К.: 1958;
27. Шевчук Г. М. Культурне будівництво на Україні в 1921-1925 рр. / Шевчук Г. М.
– К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – 436 с.
130 Сіверянський літопис
28. Ясницький Г. І. Розвиток народної освіти на Україні (1921-1932 рр.) / Ясниць-
кий Г. І. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. – 256 с.
В статье осуществляются аналитические обобщения относительно советской
историографии второй половины 1950-х – 80-х гг., которая осветила наиболее
актуальные вопросы по истории украинских учителей и их участие в образовательных
и культурных процессах в 20-х–30-х гг. ХХ века.
Ключевые слова: история украинских учителей, историография советского периода,
стадии историографии, педагогическая интеллигенция, культурно-воспитательные
процессы 1920-х–30-х гг.
In the article analytical generalizations are carried out in relation to soviet historiography
of the second half of 1950 – 80 – th., what lighted up the most pressing questions from history
of the Ukrainian teaching, and his participation, in educational and cultural processes in
1920 – 30 – th.
Key words: history of the ukrainian teaching, historiography of soviet period, historiography
stage, pedagogical intelligentsia, cultural and educational processes.
|