Словнику Грінченка – 100 років
Висвітлено діяльність Б.Грінченка з підготовки "Словаря української мови", історичні передумови підготовки інших словників в Україні. Наведено відгуки відомих учених, мовознавців про актуальність та цінність словника....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/400 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Словнику Грінченка - 100 років / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 40-44. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859474982000656384 |
|---|---|
| author | Солоіденко, Г. |
| author_facet | Солоіденко, Г. |
| citation_txt | Словнику Грінченка - 100 років / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 40-44. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Висвітлено діяльність Б.Грінченка з підготовки "Словаря української мови", історичні передумови підготовки інших словників в Україні. Наведено відгуки відомих учених, мовознавців про актуальність та цінність словника.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:37:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 440
2007 р. виповнюється 100 років відтоді, як
побачив світ перший том «Словаря ук-
раїнської мови», що його разом із ре-
дакцією «Киевской старины» упорядкував Борис
Грінченко. Визначний український письменник, пе-
рекладач, публіцист, філолог, етнограф, культурно-
громадський діяч Борис Грінченко (1863–1910) в
історію вітчизняної культури ввійшов насамперед
як основний творець першого ґрунтовного словни-
ка української мови в 4-х томах (1907–1909).
«Словарь української мови» за визначенням ди-
ректора Інституту української мови О. Тараненка 1,
є вершиною українського словникарства XIX –
першої половини XX ст. і посідає гідне місце в ря-
ду відомих лексикографічних праць слов’янських
мов XIX і початку XX ст. – поряд, наприклад, зі
словником В. Даля в російській, С. Лінде в
польській, В. Караджича в сербській, Й. Юнгмана
в чеській мовах. Як зазначає О. Тараненко, для ук-
раїнського мовознавства Б. Грінченко став не тіль-
ки практиком, а й теоретиком та істориком ук-
раїнської лексикографії, вперше давши ґрунтов-
ний огляд словників української мови більше ніж
за 30 років.
Історія українського словникарства має багату
історію, яка розпочалася ще в часи Київської Русі,
саме тоді створювалися і широко використовува-
лися з освітньою метою невеличкі рукописні слов-
ники, які називалися азбуковниками. Згодом, ви-
никли так звані «глоси» – пояснення окремих слів
і виразів у текстах. У кінці XVI ст. з’являється пер-
ший у староукраїнській лексикографії друкований
словник – «Лексис» Л. Зизанія (1596), де понад
1000 церковнослов’янських слів подавались у пе-
рекладі літературною українською мовою того ча-
су. Однак, найвизначнішим церковнослов’янсько-
українським словником тієї епохи у всій східно-
слов’янській лексикографії без перебільшення
можна вважати «Лексикон» Памва Беринди
(1627), що мав майже 7000 статей із поясненням
відповідних лексичних одиниць, у тому числі
1400 власних назв.
У XVII ст. вийшла найбільша лексикографічна
праця епохи українського середньовіччя «Лекси-
кон латинський» Є. Славинецького, яка вміщувала
близько 27 000 статей. З іменем І. Котляревського
пов’язаний початок української лексикографії,
об’єктом якої виступає нова українська літератур-
на мова. До своєї «Енеїди» письменник уклав
«Словарь малороссийских слов». У виданні 1809 р.,
здійсненому самим Котляревським, словник
містить понад тисячу українських слів із перекла-
дом російською мовою. Це по суті один із перших
двомовних диференційованих словників у вітчиз-
няному мовознавстві, в якому охоплено всі части-
ни мови й відображено всі сфери життя і діяль-
ності людини.
Найповнішим зібранням української лексики се-
ред різноманітних словників та словничків – до-
датків до літературних праць, етнографічних ма-
теріалів, термінологічних і перекладних лекси-
конів, що з’явилися впродовж XIX ст., за визначен-
УДК (038)=161/2
Галина СОЛОІДЕНКО,
в. о. ст. наук. співробітника НБУВ,
канд. іст. наук
Ñëîâíèêó Ãð³í÷åíêà – 100 ðîê³â
У статті висвітлюється діяльність Бориса Грінченка з підготовки «Словаря української мови», подається інформація про істо-
ричні передумови підготовки інших словників в Україні. Вміщуються відгуки відомих учених, мовознавців про актуальність та
цінність словника.
К л ю ч о в і с л о в а: «Словарь української мови», Борис Грінченко, українська мова, словник.
«Слово – образ, а словник –
це всесвіт в алфавітному порядку».
Ф. Вольтер
1 Тараненко О. Мовна скарбниця українського народу
[Передмова] // Словарь української мови в 4-х томах /
Б. Грінченко (упоряд.). – К.: Довіра, Рідна мова, 1997. –
Т. 1. – С. V.
У
РІК УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñëîâíèêó Ãð³í÷åíêà – 100 ðîê³â
41
ням фахівців, став «Малорусько-німецький словар»
Є. Желехівського з доопрацюванням С. Несільсько-
го (Львів, 1886). Але, як і всі попередні словники,
він далеко не повністю відобразив лексико-фразео-
логічні багатства української мови.
В умовах дії зловісного Емського указу до почат-
ку 80-х років XX ст. українська мова та література
переживала глибоку кризу. Жорстока цензура, не-
чуване переслідування українських шкіл та ук-
раїномовних періодичних видань нищили всякі
спроби навіть тих небагатьох авторів, хто намагав-
ся не втратити своєї національної самобутності.
«Справді, як його працювати, – з болем писав
відомий бібліограф та укладач російсько-мало-
російського словника М. Комаров, – коли знаєш,
що твої праці нікуди приткнути та як з нею і ви-
ступити, куди податися, та, врешті, й надії мало,
щоб вона світ побачила» 2. У ті часи культивувало-
ся твердження про непридатність української мови
для наукової роботи.
У домі М. Комарова, писав у щоденнику В. Крав-
ченко, «бувало чимало щирих людей», яких
об’єднувала не лише любов до української народної
пісні, літератури, мови, але й спільна робота над ук-
ладанням російсько-українського словника». До
праці над словником був залучений і Т. Зіньківсь-
кий. Переписка Т. Зінківського і М. Комарова
засвідчила велику їхню зацікавленість до лексико-
графічної діяльності. Характеризуючи публікації в
російській газеті «Киевлянин», Зіньківський писав:
«...більш нічого цікавого не чувати, опріч хіба то-
го, що в «Киевлянине» пишуть «письма об украи-
нофильстве». Одну там велику правду сказано: се
про те, які українці завзяті робітники, що і досі
не спромоглися словниці своєї видати. Мабуть,
додає глузуючи письмака з «Киевлянина», що
вони тоді словаря того видадуть, коли українська
мова стане археологічною, а не живою. Якби пи-
сачка з «Киевлянина» покепкував, коли б він
знав, що у д. «редактора» Науменка того словаря
розпребезнещасного 3 вже миші одну букву з’їли!
... От таке-то» 4.
Знаючи про завершення роботи над словником,
Трохим Зіньківський писав до Михайла Комарова:
«... як і Грінченко, я теж вельми бажав би і прохав
би Вас: не гайтесь з посилкою словаря до цензури,
бо й так уже Україна жде-не діждеться хоч якого-
небудь словаря путящого. А потреба його пекуча.
Тим часом дожидання академічного затягне діло
на півроку, а то й більш; а се не варт, далебі, не
варт» 5.
І. Франко послідовно нагадував письменникам
про потребу поглиблювати знання рідної мови і
застерігав від утрати мовного чуття; згодом по-
зицію І. Франка підтримали М. Коцюбинський,
А. Кримський, Б. Грінченко, Т. Зіньківський. Дбай-
ливе ставлення до мови було предметом обговорен-
ня в багатьох листах Т. Зіньківського та Б. Грінчен-
ка. Особливо цікавим, за визначенням С. Кіраля 6,
був лист від 2. 09. 1888 р., у якому Т. Зіньківський
дає ґрунтовний мовний аналіз байок Б. Грінченка,
звертаючи увагу на лексичний склад, словоформи,
синтаксис, деяку засміченість їх «русизмами», на
що тонкий знавець української мови Б. Грінченко
робить помітку «згода».
Важливе місце в українському літературному
процесі кінця XIX – початку XX ст. посідають
передові демократичні ідеї та проблеми розвит-
ку української літературної мови, які об’єднува-
ли світочів вітчизняної науки А. Кримського та
Б. Грінченка. 1891 р. Б. Грінченко розпочав широ-
ку, загального українського масштабу дискусію, в
якій порушувались проблеми української мови.
Учасниками дискусії були І. Франко, П. Кононен-
ко, І. Верхратський, Л. Глібов, Л. Українка та
інші, прилучився до дискусії й А. Кримський 7. На
тлі цих національно-мовленнєвих процесів, що
спрямовували українську мову в русло загально-
української єдності та європейської цивілізації,
неодноразово повставало питання про не-
обхідність підготовки словника української мови.
Згодом у виданому 1903 р. нарисі «А. Е. Крымс-
кий как украинский писатель» Грінченко вказує на
необхідність складання повного українського
словника із зазначенням широти вживання кожно-
го слова в народній та літературній мові, та наго-
лошує, що тільки такий словник дав би не-
обхідний матеріал для суджень про мову українсь-
кої літератури.
2 Комаров М. Лист до Б. Грінченка // ІР НБУВ, ф. III,
спр. 37498, арк. 9.
3 Ідеться про зібрані, опрацьовані, відредаговані
та впорядковані В. П. Науменком матеріали на чо-
тири літери (А–Г), які згодом увійшли до «Слова-
ря» Б. Грінченка.
4 Зіньківський Т. Листи до Михайла Комарова // Сло-
во і час. – 2002. – № 9. – С. 63.
5 Зіньківський Т. Листи до Михайла Комарова // Сло-
во і час. – 2002. – № 9. – С. 65.
6 Кіраль С. Апостол молодої України: Трохим
Зіньківський у контексті доби: Моногр. – К.: Вид-во
КИТ, 2002. – С. 265.
7 Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові // Зо-
ря. – 1891. – № 24. – С. 473.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ã. ÑÎËβÄÅÍÊÎ
42
Всією своєю літературною діяльністю і вчителю-
ванням у різних місцевостях України Б. Грінченко
немов готував себе до завершальної стадії роботи
над «Словарем». Його вабило все, що торкалося
народного життя, проливало світло на побут і зви-
чаї нашого народу. Живучи в селі, він ретельно за-
писував народні пісні, перекази, казки та при-
казки, учився живої народної мови і таким чи-
ном зробився знавцем мови та словесних творів
нашого народу. Дбайливе ставлення до мови бу-
ло предметом обговорення в листах Б. Грінчен-
ка і Т. Зіньківського. Зокрема, Б. Грінченко писав:
«Я колись вважав себе за знавця мови, бо багато
працював коло українського словаря <...> і вчився
мови од народу, а тепер ... Ні! Треба вчитися! Бо-
же! Коли ж ми вивчимося?» 8.
Названі словники та тогочасні події в мовно-
літературному житті України стали важливим
підґрунтям для створення Б. Грінченком «Слова-
ря української мови». Значення його неперехідне.
Професор Василь Яременко наголошує, що ця
лексикографічна праця заслуговує на золотий
пам’ятник його творцеві від усього українського
народу 9.
Грінченко не отримав спеціальної філологічної
освіти, та, як зазначав А. Кримський, дарма, що
він не вчився на історично-філологічному факуль-
теті, мав природний філологічний, зокрема лекси-
кографічний дар. Вже маючи певний лексико-
графічний досвід, письменник із прекрасним знан-
ням української мови й тонким мовним чуттям, з
одного боку, та винятковою працьовитістю,
сумлінністю, пунктуальністю й методичністю в
роботі, з іншого, зумів довести словник до такого
рівня, що виданню була присуджена Академією
наук друга (перша взагалі не була присуджена)
премія М. Костомарова «за лучший малорусский
словарь» 10.
Б. Грінченко змушений був поспішати, щоб по-
дати «Словаръ» до 1 січня 1905 р. на конкурс у
Російську академію наук. Це мало забезпечити
можливість друкувати словник у Росії «фонети-
кою», а не «ярижкою», завдяки сприянню прогре-
сивних російських учених-мовознавців, насампе-
ред академіка О. О. Шахматова.
Б. Грінченко був співукладачем, упорядником та
редактором цієї колективної лексикографічної
праці, матеріал до якої готували представники кіль-
кох поколінь українських діячів. У передмові до ос-
таннього видання «Словаря» (1958) вказується,
що «словник <...> становить зведення праці багатьох
кореспондентів журналу «Киевская старина».
Проте, як зазначає М. Пилинський, Б. Грінченку бу-
ло передано «скриню з 200 тис. карток», які у пере-
важній більшості були непридатними для викорис-
тання і «алфавітний список слів (приблизно 49 тис.)»
з не завжди точними однослівними перекладами, а
інколи й без них 11.
Збір матеріалів до словника розпочався ще у
1864 р. учасниками «гуртка місцевих літераторів
та вчених», які об’єдналися навколо журналу
«Киевская старина». У «Спогадах» Є. Чикаленка
описується, що Стара київська громада через
своїх членів-філологів, які жили у різних регіонах
України, продовжувала збирання словникового
матеріалу з народних уст і вибирала слова з дру-
кованих етнографічних матеріалів та праць наших
письменників, які творили до 70-х років. З творів
пізніших письменників вже не виписували слів,
бо словник мав бути чисто народним, етно-
графічним, в якому був би зібраний тільки народ-
ний словесний капітал. З членів Громади, фахо-
вих філологів і відомих знавців мови, була утво-
рена словарна комісія, яка, збираючись раз на
тиждень, перевіряла зібраний матеріал, система-
тизувала його і т. д. 12
Але укладання словника не мало належної на-
укової основи, не базувалося на конкретних лекси-
кографічних принципах. Матеріали не були відпо-
відним чином систематизовані та упорядковані.
Тому, наголошує М. Пилинський 13, не применшу-
ючи цінності зібраних попередниками матеріалів,
їх можна було визнати лише одним із джерел, яки-
ми користувався автор славетного «Словаря».
Одним з ініціаторів запрошення Грінченка пра-
цювати над словником був Євген Чикаленко. Відо-
мий громадсько-політичний діяч, меценат і літера-
тор Чикаленко добре знав Грінченка і вірив у те,
що він зуміє упоратися з цим нелегким завданням.
У «Спогадах» Євгена Чикаленка Грінченко описа-
8 Грінченко Б. Лист до Т. Зіньківського від 18.03.1889 //
ІР НБУВ, ф. III, спр. 40804, арк. 2.
9 Яременко В. «Роблю словарь, хіба що додати: і рука-
ми, і ногами, і зубами роблю...» // Книжковий клуб
плюс. – 2007. – № 3. – С. 6.
10 Отчет о присуждении премии Н. И. Костомарова //
Киевская Старина. – 1906. – Т. 93 (май–июнь). – С. 222.
11 Пилинський М. М. Словник Б. Грінченка. Міфи і
факти // Мовознавство. – 1988. – № 6. – С. 26.
12 Чикаленко Є. Х. Спогади. Уривки з моїх споминів за
1917 р. Коментарі авторські // Зібр. творів: В 7 т. – К.:
Рада, 2003. – Т. 1. – С. 236–237.
13 Пилинський М. М. Словник Б. Грінченка. Міфи і
факти // Мовознавство. – 1988. – № 6. – С. 30.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ñëîâíèêó Ãð³í÷åíêà – 100 ðîê³â
43
ний як чоловік середнього зросту, міцно збудова-
ний, з ясно-сірими очима, який своєю бородою та
обличчям дуже нагадував гетьмана Петра Конаше-
вича Сагайдачного 14. Рекомендуючи Грінченка
членам Київської громади, Є. Чикаленко наголо-
шував: «Такої упертої праці, такої енергії ніхто
досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші
часи, коли здавалося, український рух зовсім згас,
він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згу-
бив віри у відродження України і всю свою велику
енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбу-
дити громадянство. Сидячи в глухому провінціаль-
ному місті Чернігові, він зорганізував таке надзви-
чайно широке на ті часи видавництво українських
книжок для народу, що звернув на себе увагу всієї
України» 15.
Б. Грінченко узявся до впорядкування словника
живої української мови. Робота вимагала надзви-
чайних зусиль. Грінченко писав до Чикаленка: «Я
працюю в день годин сім, роблю – 150 слів. Коли
так, то 150000:150=1000 днів, чи то 40 місяців (ра-
хуючи місяць 25 робочих днів), а треба за двад-
цять!» 16. При допомозі своєї дружини (Марії
Загірної 17) він за три роки не тільки звів до ладу те,
що було зібрано до нього, але й ще від себе багато
додавав. Замість списку 49 тис. слів ми одержали
словник із реєстром на 68 тис. слів, а в зв’язку із
застосуванням елементів гніздової системи за-
гальна кількість слів, представлених у словнику,
перевищує 80 тис.
Орієнтований на фольклорні джерела словник
став важливим підсумком вітчизняної історії лек-
сикографії. Діалектна лексика у «Словарі ук-
раїнської мови» відображає майже всю поняттєво-
логічну систему навколишнього реального світу, а
тому й групується в окремі лексико-семантичні та
тематичні групи, такі як сільське господарство,
транспорт тощо. А наявність лексики української
флори і фауни, народних промислів і ремесел об-
рядів, народного вбрання, ігор, яка супрово-
джується докладним описом відповідних понять,
перетворює його на унікальний етнографічно-ен-
циклопедичний довідник.
Цінність словника для дослідників полягає у то-
му, що він найповніше зафіксував лексичні над-
бання народу, які побутували в період становлення
системи українських прізвищ. Досить широко на-
водиться українська фразеологія, усталені в народі
форми привітання, віршування тощо. Словник на-
сичений багатим і часто унікальним ілюстратив-
ним матеріалом, зокрема великою кількістю
прислів’їв та приказок.
У доборі та опрацюванні реєстру словника Б. Грін-
ченко керувався кількома важливими принципами:
Перш за все, «народної» концепції словника. По-
друге, автор виявив досить обережний та критич-
ний підхід до опрацювання реєстру словника, тоб-
то подавав лише ті слова й вислови, в реальному
існуванні яких був особисто впевнений.
У словнику також простежуються тенденції до
певної регламентації української мови. Він
зорієнтований на народну мову, в першу чергу на
південно-східний діалект, а за наявності фонетич-
них, морфологічних варіантів слова, словотвірних
або лексичних синонімів – на найпоширенішу
одиницю.
Не заперечуючи ролі запозичень для позначення
абстрактних понять і досягнень «новітнього куль-
турного життя», Б. Грінченко разом із тим прого-
лошував обмеженість їхнього використання, за-
стерігав від надмірностей уживання, що, на його
думку, повинно було б стати важливою умовою
збереження народної основи української літера-
турної мови. Більш різку позицію займав він щодо
русизмів, полонізмів, германізмів – складових лек-
сики південно-західного діалекту, які мали загаль-
ноукраїнські відповідники, що пояснювалося зно-
ву ж таки турботою письменника про розвиток ук-
раїнської літературної мови: побоювання щодо
можливості зміни діалектної бази української літе-
ратурної мови, загроза якої здавалася йому цілком
реальною.
Б. Грінченко набагато випередив сучасних йому
дослідників запозиченої лексики, сформулювавши
головні критерії освоєння іншомовної лексики:
пристосування фонетичної оболонки і граматич-
ної форми до структурних особливостей українсь-
кої мови; наявність похідних; висока частотність
уживання в літературній мові; поширення в на-
родній мові. Саме за цими критеріями здійснював-
ся відбір іншомовної лексики до «Словаря ук-
раїнської мови», хоча на цьому відборі позначили-
ся і причини зовнішнього характеру, про що писав
сам Б. Грінченко у передмові.
За своїм жанром «Словарь української мови» –
це, по-перше, перекладний словник з елементами
тлумачного, по-друге, філологічний з елементами
14 Чикаленко Є. Х. Спогади. Уривки з моїх споминів за
1917 р. Коментарі авторські // Зібр. творів: В 7 т. – К.:
Рада, 2003. – Т. 1. – С. 239.
15 Пастух В. Б. Борис Грінченко – безкомпромісний ли-
цар національної ідеї. – Луганськ: Кн. світ, 1998. – С. 91.
16 Там само. – С. 92.
17 Загірня М. Спогади. – Луганськ: Шлях, 1999. – 160 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 4
Ã. ÑÎËβÄÅÍÊÎ
44
енциклопедичного. За принципом побудови
реєстру – це словник алфавітного типу з деякими
елементами гніздової системи. У ньому поряд із
перекладом слова або тлумаченням його значення
дається досить докладний опис відповідного по-
няття.
Библіотека, кн. ж. – Библіотека. Скрізь як у
дзвін дзвонять – говорять за школи і библіотеки. О.
1861. Х. 150. Які все чудні книжки в библіотеці мо-
го батька. Левиц. Пов. 128 18.
Журнал, лу, м. – Журналъ, периодическое изда-
ние. При університеті почав іздаватись журнал
«Украинскій Вестникъ». К. Гр. Кв. XIV 19.
Книга, ги, ж. – Листоньки пише, книги читає.
Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу.
К. Іов. 42 20.
Книжка, книжечка, Зроблю маленьку книжеч-
ку. Шевч. 376. Письменному – книжка в руки. Ном.
№ 6016. Троянське плем’я все засіло коло книжок та
аж потіло і по латинському гуло. Котл. Ен. IV.21 21.
Після виходу у світ «Словаря» Б. Грінченко про-
жив ще кілька місяців і помер від сухот. А йому
було лише 47 років, як і Т. Шевченку.
Відомий державний та громадський діяч Петро
Стебницький, віддаючи належне подвижницькій
діяльності Б. Грінченка, у 1920 р. видав брошуру
«Борис Грінченко», в якій справедливо зазначив:
«... на великій вірі в свою правду, в ідею праці для
народу держалась його свідомість громадського
обов’язку, якого він, раз в ньому упевнившись, ніко-
ли не зраджував. Цьому обов’язку він усе віддав:
молоді мрії, принади життя, особисті вигоди» 22.
В. Яременко – автор статті «Роблю словарь, хіба
що додати: і руками, і ногами, і зубами роблю...» –
інформує про листування Грінченка з відомим
діячем Володимиром Гнатюком та зазначає, що ці
листи є літописом роботи над «Словарем» і засвідчу-
ють його соборний характер. В. Яременко наголо-
шує, щоб уявити велич зробленого Б. Грінченком за
три роки удвох із дружиною Марією Загірньою та
при допомозі таких світочів української науки, як
Володимир Гнатюк, Іван Франко, досить згадати,
що інститут мовознавства АН УРСР за майже
70 років колективом близько 150 науковців видав
11-томний «Словник української мови», в основі
якого лежить попсований «Словарь» Грінченка 23.
Заступник директора Інституту української мови
І. С. Гнатюк зазначає, що автори «Нового словни-
ка української мови», що вийшов на початку 1990-х ро-
ків, всі тлумачення переписали зі «Словаря»
Грінченка, а яких не знайшли, то самі щось вига-
дували, наприклад «гурман» – аматор добре по-
поїсти! Ось такий рівень роботи з опрацюванням
словникового матеріалу 24.
Нині рукопис «Словаря» Б. Грінченка зберігаєть-
ся в Російській державній бібліотеці. З помітками
автора він став цінним і рідкісним виданням, яке не
лише характеризує титанічну працю автора, а й є
практичним втіленням української лексико-
графічної діяльності, засвідчує широке викорис-
тання матеріалів народної мови того часу. В Інсти-
туті рукопису НБУВ зберігається чорнетка слов-
ника Б. Грінченка та нотатки, що стосуються його
роботи і взаємин із редакцією журналу «Киевская
старина» 25. Важливими для сучасних дослідників
є різні лексичні матеріали, які збирав Б. Грінченко
у 1880–1901 рр., а також його спроби укладання
українських словників різних типів і різного обся-
гу, які зберігаються в НБУВ 26.
Наукові дослідження спадщини Б. Грінченка у
різні роки мали досить діаметрально протилежні
оцінки – від нищівної критики та прямих запере-
чень (у 30–50-х роках) до щирого захоплення та
всенародного визнання (з 60-х років і донині).
Справедливою є думка А. Погрібного, який зазна-
чав, що в ставленні до постаті письменника
домінували ідеологічні та політичні постулати
сталінської моделі соціалізму 27.
За словами П. Стебницького, «...пам’ять про
Грінченка живе і житиме в його писаннях. Наукові
його праці ще довго не втратять своєї ваги, а його
словник буде джерелом для дослідів чистої народ-
ної мови і основою для всякої нової словарної ро-
боти» 28.
18 Тараненко О. Мовна скарбниця українського народу
[Передмова] // Словарь української мови в 4-х томах /
Б. Грінченко (упоряд.). – К.: Довіра, Рідна мова, 1997. –
Т. 1. – С. V. – С. 55
19 Там само. – С. 493.
20 Там само. – Т. 2. – С. 257.
21 Там само.
22 Стебницький П. Борис Грінченко. – К., 1920. – С. 26.
23 Яременко В. «Роблю словарь, хіба що додати: і ру-
ками, і ногами, і зубами роблю...» // Книжковий клуб
плюс. – 2007. – № 3. – С. 6–7.
24 Гнатюк І. «Мова – це квінтесенція нації...» // Книж-
ковий клуб плюс. – 2007. – № 3. – С. 9–10.
25 ІР НБУВ, ф. 1, спр. 34405.
26 ІР НБУВ, ф. 1, спр. 34404, 34405, 34407, 34437,
34431, 34428, 34398, 34433.
27 Погрібний А. Г. Класики не зовсім за підручником. –
К.: Школяр, 2000. – С. 7.
28 Стебницький П. Борис Гринченко. – К., 1920. – С. 28.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-400 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:37:13Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Солоіденко, Г. 2008-04-18T15:46:42Z 2008-04-18T15:46:42Z 2007 Словнику Грінченка - 100 років / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 4. — С. 40-44. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/400 (038)=161/2 The article deals with the Boris Grinchenko’s activity on preparation of the «Dictionary of the Ukrainian language » and with the historical preconditions of preparation of other dictionaries in Ukraine. The author brings some important references of well-known researchers and linguists about value of this dictionary. Висвітлено діяльність Б.Грінченка з підготовки "Словаря української мови", історичні передумови підготовки інших словників в Україні. Наведено відгуки відомих учених, мовознавців про актуальність та цінність словника. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Рік української книги Словнику Грінченка – 100 років The Hrinchenko Vocabulary – 100 years Article published earlier |
| spellingShingle | Словнику Грінченка – 100 років Солоіденко, Г. Рік української книги |
| title | Словнику Грінченка – 100 років |
| title_alt | The Hrinchenko Vocabulary – 100 years |
| title_full | Словнику Грінченка – 100 років |
| title_fullStr | Словнику Грінченка – 100 років |
| title_full_unstemmed | Словнику Грінченка – 100 років |
| title_short | Словнику Грінченка – 100 років |
| title_sort | словнику грінченка – 100 років |
| topic | Рік української книги |
| topic_facet | Рік української книги |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/400 |
| work_keys_str_mv | AT soloídenkog slovnikugrínčenka100rokív AT soloídenkog thehrinchenkovocabulary100years |