Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Салата, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2012
Series:	Історіографічні дослідження в Україні
Subjects:	Історія та теорія історичної науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40018
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції / О. Салата // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 229-246. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40018
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-400182025-02-09T13:53:27Z Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції Салата, О. Історія та теорія історичної науки 2012 Article Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції / О. Салата // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 229-246. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40018 uk Історіографічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія та теорія історичної науки Історія та теорія історичної науки
spellingShingle	Історія та теорія історичної науки Історія та теорія історичної науки Салата, О. Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції Історіографічні дослідження в Україні
format	Article
author	Салата, О.
author_facet	Салата, О.
author_sort	Салата, О.
title	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції
title_short	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції
title_full	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції
title_fullStr	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції
title_full_unstemmed	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції
title_sort	українська академічна історична наука в період другої світової війни: історики еміграції
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Історія та теорія історичної науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40018
citation_txt	Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції / О. Салата // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 229-246. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT salatao ukraínsʹkaakademíčnaístoričnanaukavperíoddrugoísvítovoívíjniístorikiemígracíí
first_indexed	2025-11-26T13:54:04Z
last_indexed	2025-11-26T13:54:04Z
_version_	1849861353519448064
fulltext	Оксана Салата українська академІчна Історична наука в перІод другої свІтової вІйни: Історики емІграцІї Історична наука в Україні пройшла досить великий і складний шлях. Людина за середньо відведених їй 75 років проживає по- вноцінне життя, досягає вершин свого розвитку та реалізує по- ставлені в певний час цілі. А історична наука? Який її вік? Чи змогла вона «досягти» поставленої мети?.. Українська історична наука протягом багатьох років була за- крита для дослідження. Праці, що видавалися за кордоном або прискіпливо відбиралися перед тим, як потрапити до України, або зовсім були недоступними для вітчизняних істориків. Після ре- волюції 1917 р. багато вчених-істориків змушені були емігрувати з України за кордон. Значна їх частина, що працювала в Україні знаходилася під ідеологічним пресом спочатку більшовиків, потім Комуністичної партії. У таких умовах ідеологічної опіки українська історична наука продовжувала перебувати майже до середини 80-х років ХХ ст. У той же час хотілося б зазначити, що навіть у таких важких політичних умовах з’являлися важливі наукові праці, які й на сьо- годні мають велику цінність. З середини 80-х років стали доступ- ними для вивчення архіви з секретними матеріалами. Українські історики нарешті отримали можливість вивчати нові, раніше неві- домі документи й праці, архівів Служби безпеки України та дослід - ження зарубіжних колег-істориків. Коли зняли гриф секретності з більшості документів і матеріалів, це стало не тільки довгоочіку- ваною подією, але й великим випробуванням. Доступна нова ін- формація вимагала нового підходу в переосмисленні вже відомих фактів й подій, об’єктивності їх висвітлення без тиску з боку полі- тичних діячів різних позицій. У зв’язку з цим на сьогодні найбільш актуальними для історичної науки стали такі завдання: глибоке й об’єктивне, вдумливе вивчення нових джерел, як вітчизняних, так і зарубіжних, пошук методологічних підходів у вивченні історії. 229 Надзвичайно важким і важливим для історичної науки стало дослідження періоду Другої світової війни та перших повоєнних років. У цей період українські історики працювали у двох напря- мах, одні, як уже зазначалося, під ідеологічною опікую більшо- вицької партії, інші на окупованих німецькою армією територіях та в еміграції. Тогочасна історична наука малодосліджена. У зв’язку з тим, що історики-науковці змогли працювати з невідомими раніше до- кументами, з’явилося чимало нових фактів про долю української історичної науки та її дослідників у роки німецької окупації та в перші повоєнні роки. Були розсекречені документи зі спеціаль- них фондів, архівів, газети, журнали, книжки, що видавалися в Україні під час німецької окупації та за кордоном у зазначений період. Усі вони потребують ретельного опрацювання та введення до наукового обігу. У радянській історіографії тема стану української історичної науки в окупації та діяльності українських істориків в еміграції окремо не виділялися, хоча в деяких працях висвітлювалася ді- яльність істориків у Києві та розповідалося про роботу музеїв, які окупаційна адміністрація та місцеві Управи підтримували в перший період війни. У ряді праць показано роботу музейних установ, бібліотек та навчальних закладів у 1941–1945 рр., їхню роль у розвитку культури в цей період. Так, відомий український історик М.В.Коваль1, показуючи значний внесок діячів науки та закладів культури в перемогу над німецькими загарбниками, роз- крив також окремі питання політики окупаційної влади у сфері культури і науки, зазначаючи те, що німецька адміністрація на- магалася впливати на українську інтелігенцію, що залишилася на окупованих територіях, та на формування «нової» української науки, освіти, мистецтва. Важливим історичним дослідженнями в цьому напрямі стали праці професора Л.А. Дубровіної, у яких вона показує роботу бібліотечних фондів м. Києва в період німецької окупації, зокрема долю фонду Національної бібліотеки України імені В.І. Вернад- ського2. Науковець здійснює аналіз діяльності Крайової бібліо- теки Рейхскомісаріату «Україна» та долю її фондів. Окремі аспекти діяльності українських істориків в період оку- пації України німецькою армією та в післявоєнний період ілю- 230 струє український дослідник О.В. Ясь. У своїй праці, присвяченій історичним поглядам директора Музею-Архіву переходової доби Києва (1942 р.) О.П. Оглобліна, він показав діяльність україн- ських науковців істориків, які намагалися переосмислити події, що передували окупації, і відродити українську науку3. Сучасна історична наука потребує висвітлення всіх етапів свого розвитку. У цьому контексті одним із найважливіших ета- пів є період Другої світової війни, коли наукові дослідження здій- снювались у надзвичайно складних умовах. Глибокого вивчення вимагає, зокрема, питання діяльності українських істориків на окупованій німецькою армією території та в еміграції в період Другої світової війни та в перші повоєнні роки. Отже, мета дослідження – показати досягнення істориків- науковців, що залишилися в окупованому Києві та тих, хто зму- шений був внаслідок ідеологічного тиску та переслідувань з боку Радянської влади, пізніше німецької окупаційної адміні- страції, покинути Батьківщину і виїхати за кордон, продо- вжуючи там дослідницьку роботу а також ґрунтовно проаналі- зувати діяльність наукових установ в окупованому Києві, які мали певне відношення до вивчення історичних досліджень, що проводилися під прискіпливим наглядом німецької окупаційної влади в 1939-1945 рр. Оскільки нас цікавить академічна історична наука, згадаємо, яким було становище Академії наук УРСР напередодні й на по- чатку Другої світової війни. На початку 30-х років ХХ ст. Радянський уряд прийняв ряд постанов, унаслідок яких відбувається швидка реорганізація Все української академії наук (далі – ВУАН). Мета її реорганіза- ції – посилити контроль над науковими та освітніми установами респуб лік, що входили тоді до складу СРСР. У результаті цього 1934 р. ВУАН стала асоціацією галузевих інститутів (36 струк- турних одиниць); її було підпорядковано Раді Народних Коміса- рів УРСР. Оскільки це був період активної індустріалізації, тех- нічного оснащення промисловості і оборони країни, провідними науковими галузями стали техніка й природознавчі науки. Також у процесі реорганізації в лютому 1936 р. ВУАН перейменовано в АН УРСР. Радою Народних Комісарів УРСР було затверджено новий Статут АН УРСР, за яким вищим органом Академії стали 231 Загальні збори, основними структурними осередками науково- дослідної роботи – наукові інститути. Таким чином, Академія пе- рестала бути національною наукової установою, за статусом вона визначалася як територіальна наукова установа. У її структурі було створено три відділи: суспільних наук, математично-при- родничий і технічний. Реорганізація Академії наук продовжува- лася і на 1939 р. АН УРСР мала вже три відділи: фізико-хімічний і математичних наук, біологічних та суспільних наук. Відділ суспільних наук був об’єднаний в один інститут з економічним, історії України, археології, української літератури, мовознавства та українського фольклору4. На території Західної України до початку Другої світової війни діяло Наукове товариство імені Шевченка (далі НТШ), яке було важливим осередком української історичної науки в цьому ре- гіоні. Однак у 1940 р. з приходом до Львова більшовиків Товари- ство змушене було самоліквідуватися, а його установи і майно було передано Академії наук УРСР. Частина членів НТШ опини- лася в зоні німецької окупації, інші залишилися і продовжували працювати в інститутах Львівської філії АН України5. У 1941 р. більшість інститутів Академії наук УРСР були ева- куйовані до Уфи, у тому числі й інститут, де знаходився відділ суспільних наук, але частина науковців-істориків із різних при- чин залишилася на окупованій німецькою армією території. Дослідники науковці, що залишилися на окупованій терито- рії, зокрема в Києві, не припинили займатися науковою діяльні- стю. Скориставшись лояльністю німецької адміністрації в перші місяці окупації та тим, що фактично адміністрація міста – Київська міська управа, – була сформована з представників місцевої інтелігенції, учені та активісти організували науковий осередок Музей-Архів переходової доби. Офіційно днем засну- вання Музею-Архіву переходової доби (далі – МАПД) вважається 26 березня 1942 р.6. Протягом усього періоду існування МАПД працював як струк- турний підрозділ Київської міської управи, а вся його діяльність проходила під безпосереднім контролем німецької окупаційної адміністрації та Київського міського голови. 9 квітня 1942 р. він як керівник міської управи затвердив Положення про діяльність МАПД7. Завдання МАПД – збирати, зберігати, систематизувати, 232 досліджувати історичні матеріали та створювати експозиції. Так, згідно з планом роботи на квітень-червень 1942 р. працівники МАПД вивчали матеріали міських, районних управ, церковно-ре- лігійних установ міста, підбирали фотодокументи основних істо- ричних подій історії міста Києва в період переходової доби, досліджували окремі письмові документи, фотодокументи, ілю- страції, які характеризували найважливіші моменти життя міста Києва в умовах більшовицького режиму8. У зв’язку з тим, що до складу Київської міської управи вхо- дили переважно діячі науки і мистецтва, поступово почалося від- новлення наукового і культурного життя міста: зокрема, спроба поновити діяльність Української академії наук (далі – УАН), Київського університету, Київського політехнічного університету та інших закладів. 20 жовтня під головуванням О.П. Оглобліна в будинку Української академії наук з цього приводу було скликано нараду. Ухвалили: вважати цей день першим днем оновленої Української академії наук. Тоді ж було призначено і Президію УАН, а ще затверджено штат її керівного складу. За даними, які наводить у своїй праці історик І. Верба в Києві в той час налічу- валося 1139 науковців, серед них: 3 академіки, 180 професорів, 253 доценти тощо9. У червні 1942 р. була організована відповідна інституція до складу якої ввійшли: голова – О.Оглоблін, члени – Н. Полонська- Василенко, А. Середа, П.Курінний, В. Міяковський, О. Грузин- ський, С. Драгоманов, В. Шугаєвський, Л. Окиншевич. Цей ко- лектив науковців Києва поставив за мету опрацювати відповідні джерела та матеріали для того, щоб визначити історичні витоки української емблематики та шляхи використання її в діловодстві, а також обґрунтувати доцільність упровадження історичного герба м. Києва10. У структурі академії було також відкрито Інститут археології, який очолила Н.Д. Полонська-Василенко, та Київський Централь- ний архів старовинних актів. Головною функцією цих установ було збереження наявних документів та сприяти науковцям міста в їх дослідженнях. Незважаючи на те що з перших же тижнів окупації з Києва було вивезено велику кількість архівних матеріалів та бібліотеч- них фондів, та частина матеріалів та літератури, що залишилася, 233 за спеціальним розпорядженням начальника відділу військової адміністрації оперативного тилового району «Південь» переда- лася під опіку міській управі. Під виглядом збереження куль- турних цінностей для Рейху було створено інспектуру бібліотек, яку очолював В. Тарнавський і яка підпорядковувалася відділу культури та освіти. Як уже зазначалося вище, наприкінці жовтня 1941 р. видали спеціальне розпорядження начальника відділу військової адміністрації оперативного тилового району «Пів- день», де в першому параграфі «Наукові установи» зазначалося, що культурні цінності представляють особливий інтерес для Рейху і вермахту, у зв’язку з чим, військовим заборонялося зай- мати наукові установи, рекомендувалося реалізовувати заходи щодо збереження колекцій та іншого культурного майна, яке там зберігалося11. Відповідно до даних Державного архіву Київської області в столиці значна частина істориків включилася в активну роботу зі збирання та публікації матеріалів про життя українців у період ра- дян ського режиму. Серед них: Н.Полонська-Василенко, О. Оглоб - лін, К. Штепа, П. Курінний, В. Козловська, В.Міяковський, В. Шугаєвський, С. Драгоманов, О. Грузинський, І.Коровицький, І. Моргілевський, С. Гіляров, О. Кіктєв, О. Степанишина, П.Білик, Ю. Сонні, А. Вірніченко, М. Карачківський, А. Антонович, І.Самой ловський, Є. Покровська, Л. Шиліна, О. Барабашов, М. Яновський, К.Остроградська, М. Геппенер; О. Повстенко, С. Буда і С. Гаєвський та інші12. Оцінюючи діяльність українських істориків, що залишилися на окупованих німецькою армією територіях, необхідно зазна- чити, що більшість із них залишилася в окупації свідомо, будучи щиро переконаними в тому, що тепер вони отримають можливість більш повноцінно реалізувати власний науковий потенціал на ко- ристь української науки. Такі переконання, на нашу думку, мали місце тому, що значна частина українських науковців в галузі суспільних наук, зокрема й істориків, діяльність яких припала на довоєнні роки – період панування радянського режиму – були репресовані або ж зазнали ідеологічних переслідувань. Очевидним стало й те, що не всі українські вчені, що залиши- лися на окупованій території України змогли розгорнути свою науково-дослідну діяльність у цей період. Підтвердженням тому 234 є документи, що знаходяться в Державному архіві Київської об- ласті. Тут ми знаходимо інформацію про те, що група науковців здійснювала спроби створити історичну бібліотеку в м. Києві, але місцева адміністрація не підтримала такого задуму і ця ідея так і залишилася не реалізованою13. Активну діяльність розгорнули й науковці на заході України. У Львові згідно з постановою Міської управи міста від 12 липня 1941 р. було створено «Українське видавництво». Воно стало науковим осередком, в якому діяли такі відомі історики як Ю. Стефаник, Д. Штикало, К. Гупало, Д. Ієвлєв, І.Крип’якевич, М. Матчак та інші. Крім різного характеру публіцистичних ста- тей та літературних творів, «Українське видавництво» друкувало книжки й публікації з історії. Було створено окрему серію пуб- лікацій в рубриці «Минуле і сучасне», у якій побачили світ праці М. Кордуби «Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині», «Болеслав-Юрій ІІ: останній самостійний володар Галицько-Во- линської держави», «Історія Холмщини і Підляшшя», В.Січин- ського «Місто Холм», Ю. Тарновича «Княже місто Сянік» та інші. Особливо поширеними в цей період стали праці антиполь- ського характеру, серед них І. Коровицького «Нищення церков на Холмщині у 1938 р.», П.Олійника «Як польщили Посяння», Ю. Тарновича «20 років неволі: Лемківщина під польським ярмом» та інші. І.Крип’якевичем та Д. Дорошенком були напи- сані і публікували загальні праці з історії, але вони, на думку оку- паційної влади, були надто небезпечними, тому їх видання не заохочувалося14. Також у Видавництві було опубліковано кілька оригінальних праць з вітчизняної історії та краєзнавства, серед них монографія Пастернака "Старий Галич", «Археологічно-історичні досліди у 1850-1943 pp.", О. Степанів "Сучасний Львів" та інші видання Більшість історичних праць з історії України німецька цензура заборонила15. З листів львівського історика Івана Крип’якевича до Олек- сандра Оглобліна за листопад 1941– січень 1942 рр. відомо, що в період окупації діяв Інститут історії України. У цих листах також зазначено історичні теми, які німецька окупаційна влада вважала пріоритетними для дослідження і публікацій на сто- рінках наукових видань: показ боротьби з марксизмом, більшо- 235 визмом і русифікацією; дослідження і висвітлення розвитку зв’язків з новою Європою; дослідження українсько-німецьких відносин; видання джерел, що свідчать про радянську полі- тику16. Незважаючи на здійснені дослідження, українські науковці дуже швидко переконалися, що політика окупаційної влади щодо сприяння українській науці, насправді виявилася лише ілюзією. Вже влітку 1942 р. вони побачили справжні її наміри. Свідченням цього був той випадок, коли українські історики намагалися створити Інститут вивчення українського націо- нально-визвольного руху, однак це так і залишилася мрією, бо місцева адміністрація не бачила в цьому сенсу. Прикладом бай- дужого, навіть ворожого, ставлення до історичної спадщини українського народу було й те, що значно постраждала переважна більшість архівних матеріалів під час їх евакуації Радянською владою на Схід. Про політику окупаційної влади яскраво свідчить також звіт про стан української освіти й науки керівника створеної в Києві групи «Наука», доктора фон Франк’є, у якому він зазначає: “Жодна німецька служба не відчувала потреби в послугах вузів та інститутів гуманітарного профілю”. Відповідаючи на запитання місцевих науковців щодо відродження академічних осередків, ні- мецький чиновник недвозначно пояснив, що це можливо лише в далекому майбутньому17. Уже з кінця літа 1942 р. відкриті за сприянням місцевих управ наукові установи, музеї та бібліотеки, під тиском місцевої окупа- ційної адміністрації закривалися, а більшість науковців опини- лася без роботи. Значна частина українських істориків, які ще на початку окупації плекали надії щодо відродження власної дер- жави та науки, переконалися в тому, що німецька окупаційна влада має зовсім інші плани щодо облаштування суспільного та культурного життя українців. У таких умовах багато науковців змушені були виїхати за межі України, щоб продовжувати свою дослідницьку діяльність. Серед тих, хто виїхав в еміграцію, були О. Оглоблін, В. Шугаєвський, Н. Полонська-Василенко, П.Курінний, В. Козловська, С. Гаєвсь- кий, Л. Окиншевич, М. Карачківський, Н.Кордиш, В. Міяковсь- кий, К. Штепа, О. Повстенко. 236 Перебуваючи в інших країнах, українські науковці знаходи- лися в досить нестабільному економічному становищі, хоча й вільними в здійсненні своїх досліджень та публікації їх результа- тів. Вони були повністю незалежними в політичному, академіч- ному та ідейно-методологічному аспектах. Слабким місцем їхніх досліджень було те, що науковці-історики не мали доступу до першоджерел, що знаходилися на території СРСР та Польщі. Однак вони мали більші можливості у використанні історіогра- фічних і документальних матеріалів, що до того часу залишалися маловідомими або абсолютно невідомими українській історіо- графії і знаходилися поза межами України. Основними центрами української історичної науки за кордо- ном стали міста: Прага, Варшава, Берлін та час від часу Париж і Рим. Важливе місце серед них належить Празі, де діяли найкращі українські історики еміграції. Незважаючи на військовий стан, тут були створені умови для діяльності будь-якої наукової чи гро- мадської організації. Протягом 1939-1945 рр. у Вільному Універ- ситеті в Празі діяла кафедра Історії України, яку очолював Дми- тро Дорошенко, де працювали українські історики (В. Біднов, Б. Крупницький, С.Наріжний, П. Феденко, М. Андрусяк та інші. На кафедрі історії українського права працювали А. Яковлів, Р. Ла- щенко, О. Гайманівський18. В університеті видавалася “Наукова збірка”, чотири томи якої вийшли протягом 1942-1945 рр. Потужним центром наукових досліджень в еміграції в галузі української історії було Україн- ське Історично-Філологічне Товариство в Празі, засноване ще в 1923 р. У 1939-1945 рр. його очолював історик мистецтва, про- фесор Дмитро Антонович, секретарями були Симон Наріжний (1939–1944) та Володимир Міяковський (1944-1945). Необхідно зазначити, що до товариства входили не лише українські істо- рики, які мешкали в Празі, але й історики з інших центрів емі- грації. Доповіді, з якими виступали вони на зібраннях товари- ства, стосувалися переважно проблем української історії та історіографії19. Ще одним центром української історичної науки за кордоном був Берлін – Український Науковий Інститут у Берліні. Протягом 1939-1945 рр. установа працювала під керівництвом професора І. Мірчука, історика української філософії і культури. У закладі 237 здійснювали наукові дослідження і проводили широку науково- інформаційну діяльність. Під час Другої світової війни науковці інституту видавали монографії та нариси українською та німецькою мовами. Були опубліковані такі історичні праці: монографія Л. Окиншевича “Значне Військове Товариство”; нарис Б.Крупницького “Bеіtrage zur Ideologie der “Geschichte der Rеussen” (Istorija Rusow)”. Перша енциклопедична праця про Україну німецькою мовою “Handbuch der Ukraine”, під редакцією професор І. Мірчука (Лейпціг, 1941), була складена співробітниками інституту. На за- мовлення інституту професор Б.Крупницький написав історію України німецькою мовою, “Geschichte der Ukraine von den Anfangen bis zum jahre 1920», Лейпціг, 1939, 2 видання, Лейпціг, 1943 р.20. У цей період представив значний свій доробок Д. Дорошенко, написавши велику за обсягом монографію про гетьмана Петра Дорошенка, яка не була опублікована в повному обсязі через Другу світову війну. Побачили світ лише окремі її розділи: “По- чаток гетьманування Петра Дорошенка 1665–1666” у “Працях Українського Історично-Філологічного Товариства в Празі”, т. ІV (1942), “Польсько-українська війна 1671 року” у «Науковій збірці» Українського Вільного Університету в Празі, т. ІV (1942), “Степан Опара, невдалий гетьман Правобережної України” (1942) та інші.21. У Празі також писав і видавав свої праці М. Антонович: “Сту- дії з часів Наливайка”, частина І–ІV, “Праці Українського Істо- рично-філологічного Товариства в Празі”, т. ІV, Прага, 1942, та окремо, Прага, 1941; “Переяславська кампанія 1630 р.”, там же, т. V, (1944). Його монографія про гетьмана Петра Конашевича-Са- гайдачного, що була готовою до друку, не була опублікована через воєнні події. М. Антонович опублікував науково-популярну “Істо- рію України” у чотирьох томах (Прага, 1940–1942). Ця праця ви- кликала серед українських істориків дискусії, зокрема питання основного чинника української історії22. Б. Крупницький видав курс з української історії німецькою мовою “Geschichte der Ukraine”, Лейпціг (1939, 1943); велике до- слідження історіософського характеру “Основні проблеми істо- рії України”23. 238 В українському товаристві в Америці у цей же період було ви- дано ряд історичних праць, серед яких: Сен-Поль (Міннесота) – Прага, 1939, В.Січинський «Українська порцеляна»24. В. Мія- ковський – один із засновників Вільної Академії в Празі – у 1941– 1943 рр. очолював Головний історичний архів ім. В.Б. Антоно- вича в Києві25. Н. Полонська-Василенко на початку 1941 р. керувала вели- ким колективом істориків, археологів, мистецтвознавців, еконо- містів, які готували “Історію м. Києва” у 4-х томах. У листопаді 1940 р. вона знову почала працювати на посаді професора в Київському державному університеті. З початком німецької оку- пації Києва 20 жовтня 1941 р. очолила Археологічний інститут, а з грудня того ж року і Київський центральний архів давніх актів (з травня 1942 р. він діяв на правах відділу Головного істо- ричного архіву). У 1942 р. обіймала посаду співробітника Музею-Архіву переходової доби м. Києва. У вересні 1943 р. Зму - шена була виїхати спочатку до Львова, потім за кордон. У Празі з 1944 р., пізніше в Мюнхені з 1945 р. обіймала посаду профе- сора Українського Вільного Університету. В еміграції дослід- жувала питання історії української Козаччини – «Палій та Ма- зепа» (1944-1949 рр.)26. Цікавою є доля та наукова діяльність Олександра Оглобліна в період окупації Києва та в еміграції. Як уже зазначалося вище, у період німецької окупації 1942 року він працював директором Музею-Архіву переходової доби, у якому збиралися докумен- тальні та усні свідчення про руйнування міських культурних пам'яток, був професором Київського університету27. У 1943 р. в умовах тиску німецької адміністрації, не маючи змоги вільно пра- цювати, щоб реалізувати власні ідеї, О. Оглоблін виїхав спочатку до Львова, а в 1944 р. емігрував до Праги, де викладав в Україн- ському Вільному Університеті. У цей період вийшли такі його праці: «Герб міста Києва» (1942), «Історія України. Короткий курс» (1941, спільно з С. Білоусовим, К. Гуслистим, Ф. Ястребо- вим, М. Петровським, М. Супруненком)28. Активну наукову та громадську діяльність за межами окупо- ваної України проводив український історик, публіцист Б. Кен- тржинський. У 1938-1941 рр. він студіював історичний матеріал в університетах Франкфурта-на-Майні, Осло і Берліна. У той же 239 час брав активну участь у роботі Українського національного об’єднання в Німеччині. У квітні 1942 р. він заснував Українське інформаційне бюро для Фінляндії і Скандинавії. Улітку цього ж року історик починає видавати часопис «Українець у Фінляндії». Завдяки діяльності Українського інформаційного бюро протягом 1942-1944 рр., у фінській пресі було опубліковано близько 800 статей, присвячених Україні та українській історичній тематиці. Також у лютому 1942 р. Б. Кентржинський виступав з лекціями про Україну в Географічному товаристві в Фінляндії та на спіль- ному засіданні трьох історичних товариств. 1943 р. у Гельсинкі була опублікована його праця «Sanningen om Ukraina» («Правда про Україну»), у якій автор аналізував загарбницьку політику ні- мецької окупаційної влади в Україні. У 1942 р. також було видано працю «Kampen om Ukrainas självständighet» («Боротьба за само- стійність України»). Helsingfors, 1942 р, «Zwischen Gestern und Morgen» («Між учора і завтра» — книжка про історію, культуру, народне господарство України), 1942 р.29. Вагомий внесок у популяризацію українства і української культури зробив український географ Володимир Кубійович. Як видатний географ він брав участь у міжнародних наукових кон- гресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1946), де висту- пав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн В. Кубійович послідовно обстоював українські геополі- тичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вче- ними, яких звинувачував в умисній підробці статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 р. був позбавлений кафедри в Ягел- лонському університеті. У 1939-1940 рр. обіймав посаду профе- сора в Українському Вільному Університеті в Празі. Будучи ак- тивним учасником українського національно-визвольного руху, В.Кубійович у квітні 1940 р. очолив Український Центральний Комітет у Кракові і був його головою до 1944 р. Він координував діяльність українських громадсько-культурних організацій у Ге- неральній Губернії і допомагав українським втікачам, які змушені були покинути батьківщину через політику більшовизму. Діяль- ність Українського Центрального Комітету в період головування В. Кубійовича була спрямована на піднесення української куль- тури та дослідження важливих аспектів української історії. Зо- крема, було добре скоординовано культурницьку і організаційну 240 діяльність на західних окраїнних українських землях, що були перед війною головним об'єктом посиленої полонізації. Засно- вано українське видавництво в Кракові30. У 1941 р., коли діяльність політичних партій у Генеральній Гу- бернії, зокрема в Галичині, була заборонена, Український Цен- тральний Комітет, фактично, залишався єдиною силою, яка могла представляти українців і захищати їхні інтереси. У 1944 р. В. Ку- бійович емігрував до Франції. За період з кінця 30-х років та періоду окупації українських земель німецькою армією В. Кубійович написав цілу низку нау- кових праць, присвячених розселенню та становищу українців на території Польської держави, серед них: «Атлас України і сумеж- них країв» (1937), «Розміщення населення в бойківських Карпа- тах» (1938), «Лемківщина, Посяння, Хомщина і Підляшшя. Гео- графічний нарис» (1938), «Географія українських і суміжних земель» (1943) та інші31. Перебуваючи на посаді редактора “Енциклопедії Українозна- вства”, упродовж 38-ми років свого життя Володимир Кубійович писав праці про регіональну економіко-географічну історію Укра - їни. На сторінках “Енциклопедії Українознавства” з’явилось близь - ко 54 географічних краєзнавчих нарисів, у тому числі близ ь ко 33 про окремі регіони України. Ним самостійно і в співавторстві з А. Жуковським, М. Аркасом, Я. Пастернаком, Н.Полонською- Василенко, О. Оглобліним, В. Веригою, О. Краснінським, І.Бакалом та іншими здійснено оригінальні комплексно-геогра- фічні описи Бессарабії, Буковини, Високого Бескиду, Волині, Галичини, Донецького басейну, Дрогобицько-Бориславського промислового району, Закарпаття, Криворізького залізорудного басейну, Криму, Кубані, Південної України, Підляшшя, Поділля, Покуття, Полісся, Полтавщини, Посяння, Пряшівщини, Сло- бідської України, Ставропольщини та Терщини32. Зміст цих описів може представити їхня структура: геогра- фічне положення, площа; характеристики природи, історико-гео- графічний аналіз, населення і характер розселення, міграція та зайнятість населення; характеристика соціально-господарського розвитку з урахуванням структури земельного фонду та землеко- ристування, посівних площ тощо, розміщення тваринництва і роз- міщення промисловості та оцінка транспорту33. 241 Таким чином, професором В. Кубійовичем була здійснена ве- личезна регіонально-географічна праця, без якої насьогодні не- можливе відтворення повноцінної картини історії Західної України, культури та побуту населення. Значний внесок в історичну науку зробив Микола Чубатий – історик, педагог, публіцист, дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка. Переважну більшість своїх праць М. Чубатий присвятив історії української церкви. У своїх дослідженнях він підкреслював значення християнства на українських землях до приходу на престол Володимира Великого, показував особливості автономії і помісності Київської митрополії34. У 1939-1941 рр. М. Чубатий працював у Стенфордській коле- гії, де відновив активну журналістську діяльність, готуючи для українського католицького тижневика “Шлях” щотижня передову ідеологічну статтю та друкуючись в щоденниках “Свобода” та “Америка”. Його журналістський доробок того часу становить приблизно 100 статей35. У 1944 р., перебуваючи із сім’єю в Америці, М. Чубатий по- чинає публікувати свої статті англійською мовою, щоб населення цієї країни могло більше дізнатися про його Батьківщину. Він заснував “Український Квартальник” і був його редактором про- тягом 13 років36. За весь час видання квартальника він помістив у ньому 44 статті на наукові теми, з них одинадцять – на теми українського християнського життя. Одночасно з працею журналіста професор М. Чубатий багато часу присвячував організації українського наукового життя в ді- аспорі. У суспільно-політичному житті вчений виступав з прин - ципово позапартійних позицій, відстоюючи національні й регіо- нальні цінності, необхідність розвитку культури, науки та освіти. Він став одним із організаторів, завдяки якому в Нью-Йорку від- крився Дім української культури. Він був причетний до віднов- лен ня Українського Конгресового Комітету Америки й скликання його першого післявоєнного конгресу, що відбувся 22 січня 1944 р. у Філадельфії. У 1947 р. професор М. Чубатий став засновником і першим головою НТШ в США37. Протягом Другої світової війни він написав і опублікував цілу низку праць, більшість з яких була опублікована в галиць- ких газетах «Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони» та інших. 242 З 1942 по 1954 рр. він був постійним співробітником в амери- канських газетах «Свобода» і «Америка», де також друкував свої статті і нариси. Значення його діяльності полягає в поширенні відомостей про Україну серед англосаксонського населення світу38. Діяльність істориків періоду окупації та тих, хто здійснював наукові дослідження в еміграції, є надзвичайно цінним внеском не лише в українську історіографію, а передусім у світову. Учені діаспори створювали й публікували енциклопедичні ви- дання, вивчали, аналізували історію Київської Русі та Козаччини, спираючись на сучасні їм позиції, оскільки в довоєнний період ідеологічний тиск більшовиків не давав можливості об’єктивно висвітлювати події давно минулих літ. А головне – майже всі українські історики намагалися переосмислити радянський пе- ріод в історії українського народу. Внаслідок активної діяльності українських учених-істориків за межами України сформувалося декілька потужних наукових і культурних центрів, які й на сьогодні є науковими осередками, і стали вагомим внеском в скарбницю вітчизняної історичної академічної науки. Серед них Наукове товариство імені Т. Шев- ченка, осередки якого є у США, Австралії й Канаді; Вільний Університет у Празі, Український науковий інститут у Берліні та інші. 1 Коваль М.В. Політика проти історії: українська історична наука в Другій світовій війні і перші повоєнні роки /М.В. Коваль // Укр. іст. журн. – 2002. – №1. – С. 3 – 26. 2 Дубровіна Л.А. Історія Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського./Л.А. Дубровіна, О.С. Онищенко. 1941-1964. – К.: НБУВ, 2003. – 357 с.; Дубровіна Л.А. Бібліотеки Києва в період на- цистської окупації (1941-1943) / Л.А. Дубровіна, Н.І. Малолєтова // Бібл. вісн. – 2001. – № 3. – С. 2-18; Дубровіна Л.А. Звіти про діяльність Крайової бібліотеки Рейхскомісаріату України як джерело з історії біб- ліотек і долі бібліотечних фондів у період нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.) /Л.А. Дубровіна // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. та спогадів. – К., 2001. – № 6(7), ч. 2. – С. 6-24. 243 3 Ясь О.В. Історичні погляди Олександра Оглобліна: радянська доба (1919-1941 рр.). [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/idvu/2008_18/15.pdf. 4 Дзюба І.М. Енциклопедія сучасної України / І.М. Дзюба // Ака- демія Наук України Національна. – Т. 1. – Київ, 2001., – С. 250-289. 5 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. /В. Косик. - Париж - Нью-Йорк - Львів: Наукове товариство імені Т. Шевченка у Львові, 1993. – С. 24-27. 6 Музей-архів переходової доби: Пофондовий путівник / Уклала Ольга Бєлая. Державний комітет архівів України. Державний архів Київської області. - К., 2002. – С. 7. 7 Державний архів Київської області (Далі – ДАКО). Ф. 2412. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1. 8 ДАКО. Ф. 2412. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 2. 9 Верба І. Спроби відновлення Української Академії наук у Києві (кінець 1941 – середина 1942 р.) /І. Верба // Укр. історик. – 1995. – № 1/4. – С. 87–89. 10 ДАКО. Ф. 2412. Оп. 2. Спр. 29. Арк. 62. 11 Гедз В. Джерела до вивчення культурного життя в окупованому Києві (1941–1943 рр.). [Електронний ресурс]: http://www.history.org.ua/ Journall/sid/15/14.pdf/. 12 ДАКО. Ф. 2412. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 18-27. 13 Гедз В. Там само. 14 Головата Л. "Українське видавництво" у Кракові - Львові 1939- 1945 : бібліогр. довід. / Л. Головата. - К. : Критика, 2010. – С. 126-129. 15 Там само. 16 Листи Івана Крип’якевича до Олександра Оглобліна // Укр. істо- рик. – Нью-Йорк–Торонто–Мюнхен, 1990. – № 1/4. – C. 18-21. 17 Гедз В. Джерела до вивчення культурного життя в окупованому Києві (1941–1943 рр.). [Електронний ресурс]: http://www.history.org.ua/ Journall/sid/15/14.pdf. 18 Мірчук І. “Український Науковий інститут у Берліні”, “Сього- часне і минуле”, /І. Мірчук .– Мюнхен–Нью-Йорк, 1949, І–ІІ, – С. 87. 19 Олександр Оглоблин. Українська історіографія. 1917-1956 Київський Національний університет імені Тараса Шевченка; Центр 244 українознавства Історичний факультет; Державний комітет архівів України / О. Оглоблин. – К., 2003. – С. 99. 20 Там само. – С. 101. 21 Давлетов О.Р. З творчої спадщини Дмитра Дорошенка: “І.Х.Ен- гель як історик України та козаччини” / О.Р. Давлетов // Південна Україна XYIII-XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. Вип. 2. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1996. – С.150-155. 22 Тимощук В.Т. Спогади про Михайла Антоновича /В.Т. Тимощук // УІЖ. 1998. Травень-червень. № 3. – С. 142-144. 23 Ясь О.В. Борис Крупницький / О.В. Ясь // Український історич- ний журнал. – К., «Варта», 2004. – №5. – С. 35-45. 24 Кейван І. Володимир Січинський. / І. Кейван. - Торонто, 1957. – 79 c. 25 Білокінь С.І. Архівіст Володимир Міяковський. – «Архівна та біб- ліотечна справа в Україні доби визвольних змагань» / С.І. Білокінь. – К., 1998 р., – С. 213 – 222. 26 Бєлінська Н.О. Н. Д. Полонська-Василенко: життя та наукова діяльність // Історична наука на початку XXI ст.: проблеми, минуле, сучасність, перспективи : матеріали 2 Всеукр. наук. студент. конф., 18-19 трав. 2006 р., м. Херсон / редкол.: В.М. Андрєєв (голов. ред.) та ін. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2007. – C. 79-83. 27 ДАКО. Ф. 2412. Оп. 2. Спр. 261. Арк. 2. 28 Верба I.В. Олександр Оглоблин: Життя та праця в Украіні. / I.В. Верба. – К. 1999, – С. 112-114. 29 110 років з дня народження Володимира Кубійовича. Державний архів Львівської області. [Режи доступу до архіву]: http://www.arc- hive.lviv.ua/materials/exhibitions/. 30 Вінтоняк О. Пам'яті Богдана Кентржинського / О. Вінтоняк // Український історик, 1969, № 4. – С. 72-76. 31 Володимир Кубійович // Золота книга української еліти. Т.2. – К.: Євроімідж. – С. 104. 32 Шаблій О. Володимир Кубійович і НТШ. «Київська старовина», 1999, № 2. – С. 49-71. 33 Пістун М. Регіонально-географічні дослідження Володимира Кубійовича / М. Пістун, Я. Олійник, В. Гуцал// Історія української 245 географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – Випуск 1 (3). – С. 34-37. 34 Григорук Н. Микола Чубатий як історик державницького напряму // Наукові записки Тернопільського державного університету імені Во- лодимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. – Вип. З.: Національно-державне відродження слов‘янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – С. 305–311. 35 Полoнська-Василенко Н., Чубатий М. Історія церкви Енциклопе- дія Українознавства: Заг. част. Кн. 2. / Н. Полонська-Василенко. – К., 1995. – С. 602. 36 Там само. – С. 603. 37 Григорук Н. Микола Чубатий і Наукове товариство ім. Шевченка // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. М. М. Алексієвця. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2005. – Вип.2. – С. 101–105. 38 Там само. – С. 103. 246

Українська академічна історична наука в період Другої світової війни: історики еміграції

Institution

Similar Items