Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40022 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції / А. Блануца // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 313-328. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859618596183867392 |
|---|---|
| author | Блануца, А. |
| author_facet | Блануца, А. |
| citation_txt | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції / А. Блануца // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 313-328. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| first_indexed | 2025-11-28T22:59:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
Андрій Блануца
литуанІстичнІ студІї в ІнститутІ ІсторІї
україни (1936–2011 рр.): основнІ тенденцІї
Литуаністика, як галузь історичної академічної науки, в Україні
від часу заснування Інституту історії України НАН України (далі
– ІІУ НАНУ) пройшла довий тернистий шлях становлення та роз-
витку. Традиційно вчені київської історичної школи кінця XIX –
початку XX ст. приділяли пильну увагу литуаністичним студіям,
результатом чого постали фундаментальні праці, які до сьогодні не
втратили свого наукового значення й слугують відправною точ-
кою сучасних досліджень історії України литовської доби. Саме
через цю обставину, вочевидь, тривалий час інтерес до указаного
напряму досліджень практично не проявлявся, а поодинокі праці
практично нічого нового не привносили у розкритті складних нау-
кових задач. Яким же чином литовський період в історії України
досліджувався в провідній історичній інституції України – пи-
тання, відповідь на яке може дати дана розвідка.
Литовський період у хронологічному й тематичному зрізі від-
носиться до періоду історії України пізнього середньовіччя і ран-
нього нового часу. Відповідний науковий підрозділ, що відповідає
цій системі періодизації, у структурі ІІУ НАНУ існує з 1936 р., часу
заснування самого інституту, під різними назвами. Так, від 1936 р.
– це секція історії феодалізму, 1937 р. – сектор історії України пе-
ріоду феодалізму, 1938 р. – секція історії України періоду феода-
лізму, 1939 р. – сектор історії України епохи феодалізму, 1940 р. –
сектор історії України доби феодалізму, 1941 р. – сектор історії
феодалізму, (1944–1946; 1950–1963; 1966–1991) – відділ історії
феодалізму, у 1947–1949 рр. – відділ історії України періоду феода -
лізму, у 1963–1965 рр. – відділ історії досоціалістичних формацій,
з 1991 р. – відділ історії України середніх віків, а з квітня 2006 р. –
відділ історії України середніх віків і раннього нового часу1.
У передвоєнний час як планова тема, пов’язана з литовським
періодом, розроблялася науково-дослідна проблема «Україна під
313
владою Литви ХIV–ХVI ст.» (виконавець – науковий співробіт-
ник без ступеня К.Г. Гуслистий). По суті К. Г. Гуслистий був єди-
ний, хто досліджував литуаністичну тематику у перші десяти-
річчя існування ІІУ НАНУ. У 1939 р. його напрацювання
вилилися у захисті кандидатської дисертації та виданні моногра-
фії «Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею
(з ХIV по 1569 р.)» у серії «Нарисів з історії України» (Вип. 2)2.
За характером це було добре компільоване дослідження на базі
класичних праць вчених-литуаністів й, водночас, одна з кращих
робіт першого етапу наукової творчості К.Г. Гуслистого. У роки
ІІ Світової війни ІІУ НАНУ, перебуваючи в евакуації, в основ-
ному займався пропагандистською роботою, тому на розробку
наукових тем не було часу й не ставилися відповідні завдання.
Після повернення установи з евакуації литуаністична тематика
розроблялася у плановій темі «Боротьба українського народу
проти іноземних завойовників в XIII–XV ст.», виконавцем якої
окрім К.Г. Гуслистого (з липня 1944 р. по грудень 1949 р. – заві-
дувач відділом) став молодий дослідник Д.І Мишко3. Згодом
Д. Мишко свої напрацювання опублікував у двох монографіях
«Українсько-російські зв’язки в ХIV–ХVІ ст. (К., 1959)» та «Со-
ціально-економічні умови формування української народності.
(К., 1963)», в яких позитивним моментом стало часткове введення
нових архівних матеріалів4. У 60-ті роки відділом досліджувалися
проблеми «Соціально-економічного розвитку України і народні
рухи в епоху феодалізму» та «Історія історичної науки на Україні
в епоху феодалізму»5. Утім, окрім згаданих праць Д. Мишка, про-
блеми литовської доби не вилилися у результаті в жодному з фор-
матів наукової продукції, окрім кількасторінкових ілюстративних
малоцінних матеріалів з теми, вміщених до колективних синте-
тичних праць з історії Української РСР.
У 70-х роках відділ поповнився молодими фахівцям (О.Ф. Си-
доренко та Ф.М. Шабульдо)6, інтереси яких зосереджувалися на
дослідженні історії України у литовський період. Так, першим
концептуальним дослідженням політичної історії ВКЛ стала
монографія Ф. Шабульдо «Земли Юго-Западной Руси в составе
Великого княжества Литовского», видана наприкінці 80-х років.
В ній автор основну увагу зосередив на періоді входження україн-
ських земель до складу ВКЛ. Головним чином, вчений представив
314
авторську концепцію ґенези переходу під владу ВКЛ Волинської,
Подільської, Київської та Чернігово-Сіверської земель у боротьбі
із Золотою Ордою, їх суспільно-політичний устрій7. О. Сидоренко
свої дослідницькі інтереси сконцентрувала на вивченні питань
міжнародної торгівлі українських земель від IX до середини
XVII ст., де мав місце й литовський сегмент проблеми. Результа-
том її напрацювань став вихід монографії «Українські землі у
міжнародній торгівлі (IX – середина XVII ст.)», що лягла в основу
докторської дисертації8.
Наступне десятиліття Ф. Шабульдо розвивав тему синьо-
водської битви, результатом чого стала публікація книги «Синьо-
водська проблема: можливий спосіб її розв’язання» (К., 1998).
Дана тематика стала досить дискусійною, а науковий дискурс по
ній все більше заходить у глухий кут.
Альтернативне бачення проблеми політичного розвитку Укра -
їни пізнього середньовіччя – раннього нового часу представлене
у працях О. Рисиної, яка, завершивши аспірантуру в ІІУ НАНУ на
початку 90-х років, опублікувала монографію по темі дисертації
та один із томів у серії «Україна крізь віки». На її думку, приєд-
нання Сіверщини та Київщини до складу ВКЛ відбулося одно-
часно, а саму «інкорпорацію українських земель до складу ВКЛ
було здійснено на договірних засадах, у формі кондомініуму, що
передбачав збереження данницької залежності окупованих Ли-
твою територій від Орди»9.
Фахову підготовку в ІІУ НАНУ у 80-х роках пройшов Г.В. Боряк,
а на початку 90-х років, паралельно з О.В. Русиною, А.О. Гурбик.
Г. Боряк ґрунтовно вивчав проблеми адміністративно-територі-
ального устрою українських земель у складі ВКЛ, опублікувавши
серію статей та блискуче захистив кандидатську дисертацію10, що,
однак, не постала у формі монографії. Натомість А.О. Гурбик після
захисту дисертації по темі ґенези соціально-територіальних спіль-
нот в середньовічній Україні опублікував брошуру та індивіду-
альну монографію11. На сьогодні це, по суті, останні праці з історії
українського селянства литовської доби в сучасній історіографії.
Варто також відмітити роботи вчених ІІУ НАНУ, пов’язаних із
спе ціальними галузями історичної науки, які допомагають зрозу-
міти проблеми грошового обігу та лічби монет (М.Ф. Котляр)12, а
також мір місткості і земельних площ й ваги (Н.О. Герасименко)13.
315
Новий поштовх та відповідні умови у дослідженні литуаністич -
них проблем української історичної науки, безумовно, склалися на-
при кінці 90-х років та на межі століть14. Відділ поповнюється аспі -
рантами (Б. Черкас, А. Блануца, Д. Ващук), які ціленаправлено
ви вчають військово-політичний, соціально-економічний та право-
вий аспекти розвитку України у складі ВКЛ15. Протягом десятиріч -
чя вчені опублікували як індивідуальні монографії, так і брали
участь у написанні розділів у колективних монографіях та проектах.
Вагомого значення набувають також й питання, пов’язані з вивчен -
ням та публікацією джерел – Литовської метрики та окремих груп
ори гінальних документів16. А. Блануца та Д. Ващук ініціювали
ство рення спеціального литуаністичного альманаху17, а також ор-
га ні зували дві міжнародні фахові конференції, проведені разом з
вченими Кам’янець-подільського національного університету18. Та -
ка діяльність привертає увагу молодих дослідників до даного істо -
ричного етапу в українському державотворенні, а також створює
імідж українській литуаністиці у європейській історичній науці.
Певним індикатором актуальності та стану вивчення окремого
історичного етапу чи проблеми, у тому числі й розвитку україн-
ської литуаністики, може слугувати процес апробації результатів
дослідження у провідному історичному журналі України, засно-
ваному в ІІУ НАНУ – «Українському історичному журналі»19.
Тож проаналізуємо наскільки активно представлена литуаністика
на сторінках «УІЖу» у період з кінця 80-х років й до сьогодення.
Певною рискою у підведенні підсумків роботи «УІЖу» та ана-
лізу історичної науки з погляду сучасності стала публікація мате-
ріалів круглого столу у 1988 р. На 90 сторінках матеріалів розмі-
стилися у друкованому вигляді виступи учасників круглого столу,
провідних фахівців Інституту історії АН УРСР. Проте жодного
разу, коли йшла мова про період перебування українських земель
у складі ВКЛ, не вживалися дефініції на кшталт „литуаністика”
„ВКЛ”, „українські землі в складі ВКЛ” тощо. Натомість у доповіді
В.А. Смолія, на той час доктора історичних наук, у тому моменті,
де вчений звертав увагу на активізацію зусиль по публікації ма-
лознаних джерел, був згаданий й основний архівний комплекс до-
кументів по вивченню ВКЛ – книги Литовської метрики20. В той
же час в матеріалах вказувалось: «ми відчуваємо «хронічний
голод» на проблемні теоретичні й методологічні статті, з якими ви-
316
ступали б провідні фахівці... Мають місце і невиправдана дрібно-
темність, тематична одноманітність, дублювання матеріалів»21. Це
при тому, що у 80-х роках питання литуаністики на сторінках
«УІЖу» були практично відсутні, за винятком окремих досліджень
Ф.М. Шабульдо, а з 1989 р. починає друкуватися молодий фахівець
з теми дисертаційного дослідження про Сіверську землю – О.В. Ру-
сина22. Проте варто відзначити, що кінець 80-х – початок 90-х років
поклав початок відродження литуаністичних студій. Вже у 1990 р.
правову та соціально-економічну тематику своїми публікаціями ві-
дродив починаючий литуаніст А.О. Гурбик23. Певні зрушення від-
булися і в дослідженні станових груп. Зокрема, у 1987 р. В.О. Щер-
бак на шпальтах часопису представив статтю про суспільні групи
(в основному увага була зосереджена на боярстві та селянстві) в
Україні XIV – середини XVII ст.24, а у 1994 р. – повідомлення про
джерела формування українського козацтва, торкаючись також і
проблем, пов’язаних з політикою великих князів литовських щодо
українських земель у XV–XVI ст.25
До сорокарічного ювілею «УІЖу» (1997 р.) В.М. Матях про-
вела спеціальне дослідження, у якому сконцентрувала увагу на
проблемах медієвістики, представленої на сторінках журналу.
Учена вимушена була констатувати, що «з поля зору науковців
(а відповідно і редколегії журналу) майже випала литовсько-поль-
ська доба української історії... Вона представлена на сторінках
часопису надзвичайно скупо як в кількісному, так і тематичному
відношенні»26. Стан розробки і дослідження литовсько-польської
доби на шпальтах «УІЖу» протягом 1985–2000 рр. проаналізу-
вала Л.І. Капітан27. Зазначимо, що дослідниця не повною мірою
представила литуаністичні студії, зокрема, поза увагою залиши-
лися праці окремих вчених-литуаністів.
Невелике повідомлення про гербову традицію на Поділлі28
стало одним і до цього часу єдиним дослідженням у галузі спе-
ціальних історичних дисциплін періоду литовської доби, до того
ж воно було проведено не фахівцями-литуаністами.
У хроніці О.І. Гуржія «Круглий стіл» з питань історії феода-
лізму на Україні» знаходимо інформацію про те, хто з вчених, в
коло науко вих інтересів яких, входили проблеми „литуаністики”,
взяли участь у науковій конференції. Це – Ф.М. Шабульдо та
Н.М. Яковенко29.
317
Кінець 80-х років актуалізував в Україні й археографічну ді-
яльність. Проблеми видань джерел відбилися й на шпальтах
«УІЖу» публікаціями щодо стану та завдань української архео-
графії на найближче десятиріччя, у тому числі піднімалися пи-
тання щодо видань джерел XIV–XVI ст.30
Середина 90-х років у діяльності «УІЖу» відзначалася зро-
станням інтересу істориків до теми литовської доби в історії Укра-
їни. Проблематику битви на Синіх Водах 1362 р. у своїй статті
підняв Ф.М. Шабульдо. Вчений-литуаніст висунув власну гіпо-
тезу на проблему входження українських земель до складу ВКЛ31.
Військова тематика представлена також у статті О.О. Казакова, в
якій автор виклав гіпотетичне пояснення ходу битви на р. Ведро -
ші 1500 р.32 У 1996 р. продовжує свої публікації з проблем еко-
номічного розвитку українських земель XV–XVI ст. А.О. Гурбик.
Він, зокрема, розкрив проблему проведення волочної поміри в
XVI ст. на українських землях у складі ВКЛ33. Наступного року
дослідник у своїй статті представив напрацювання з проблеми ево-
люції сільської громади в Україні у XIV–XVIII ст.34 Таким чином,
учений здійснював апробацію своїх студій з історії соціально-те-
риторіальних спільнот середньовічної України. В результаті у
1999 р. вийшла рецензія на дві праці А.О. Гурбика, на сторінках
якої рецензенти фахово оцінили вклад дослідника в розробку со-
ціально-економічного напрямку української литуаністики35.
Питання впливу візантійсько-київської спадщини в розвитку
культури (церковного будівництва) ВКЛ піднято у короткому по-
відомленні В.Г. Пуцько36. Зазначимо, що тематика культурного
розвитку ВКЛ практично не піднімалися до цього часу україн-
ськими вченими.
Історіографічні дослідження періоду перебування України у
складі ВКЛ також дали певні результати. В одному з повідомлень,
зокрема, було реферативно викладено основні досягнення біло-
руської історіографії щодо ролі білоруської спадщини в історії
ВКЛ37.
У цей період литуаністична тематика з’явилася і в рубриці
«Рецензії». Зокрема Г.Я. Сергієнко підготував і опублікував ре-
цензію на монографію О.Ф. Сидоренко «Українські землі у між-
народній торгівлі (IX – середини XVII ст.)». Попри значний вне-
сок авторки щодо проблеми висвітлення ролі і місця України в
318
міжнародній торгівлі рецензент вказував і на низку недоліків
праці, таких як: «нерозкриття ролі Запорозької Січі у розвитку то-
варообігу в південному напрямку, участі вірменських і грецьких
колоній у торгівлі і виробництві товарів на ринок, а також ігнору-
вання ролі європейської імміграції»38. На жаль, питання торгівлі,
окрім рецензійного жанру, на сторінках «УІЖу» так і не підніма-
лися. Виключенням може слугувати повідомлення В.П. Криво носа
про Львівсько-левантійську торгівлю39, в якому, однак, практично
не зверталася увага на території, що перебували в складі ВКЛ.
В останнє десятиліття намітилася тенденція посиленого інте-
ресу («піднесення») українських істориків до історії ВКЛ, уріз-
номанітнюється як тематичність, так і різноплановість литуані-
стичних студій.
Наукові інтереси О.В. Русиної віднині зосереджені на дослід-
женні суспільної думки, міжконфесійних відносин та менталітету
населення ВКЛ. Відповідні питання були підняті вченою у статті
про проблеми політичної лояльності населення ВКЛ XIV–XV ст.40
Церковна історія, власне дослідження полемічних літературних
творів епохи ВКЛ, представлена працями В.Є. Земи41. Проте слід
зазначити, що проблеми релігії та церкви, як і багато інших пи-
тань, пов’язаних з литовською добою в історії України, знайшли
мінімальне відображення на сторінках часопису.
Урбаністична тематика на сучасному етапі знайшли відобра-
ження у студіях Н.О. Білоус42. Нарис про „татарський” фактор в
історії України XV–XVII ст. представив О.І. Галенко43, щоправда
дослідник в основному спирався на теоретичні праці та частину
опублікованих джерел, водночас поза увагою залишився комплекс
джерел Литовської метрики. Військовий аспект історії ВКЛ до-
сліджує Б.В. Черкас. В одній із своїх статей автор ґрунтовно ви-
світлив життєвий шлях й військово-політичну діяльність чер-
каського і канівського старости Остафія Дашковича44. Історію
Поділля періоду правління тут князів Коріатовичів в одній із пуб-
лікацій висвітлив В.М. Михайловський45. Питання походження й
титулування шляхетського роду Єловицьких детально розглянув
О.О. Вінниченко46.
Правова історія ВКЛ стала колом дослідницьких інтересів
В.В. Поліщука та Д.П. Ващука. Зокрема, В.В. Поліщук у своїх
працях детально дослідив Луцький замковий уряд до реформ
319
1564–1566 рр. у ВКЛ47, а Д.П. Ващук – обласні привілеї Київщини
та Волині другої половини XV – початку XVI ст.48 А.В. Блануца,
працюючи над кандидатської дисертацією з соціально-економіч-
ної історії українських земель середини – другої половини
XVI ст., апробував на сторінках «УІЖу» кілька своїх статей49.
У подальшому історик апробував кілька статей з нової тематики,
що стосується проблеми шляхетського землеволодіння у ВКЛ пе-
ріоду XV–XVI ст.50
Співпраця й подібна тематична направленість наукових інте-
ресів А.В. Блануци й Д.П. Ващука вилились у спільні дослід-
ження, надруковані в «УІЖі» за останні два роки. Автори зосе-
редили свою увагу головно на аналізі джерел Литовської метрики
щодо проблеми інституту «старини» й «новини» в правових та
економічних джерелах ВКЛ51, а також визначення ролі князівсь-
кого роду Масальських в структурі взаємовідносин владних еліт
ВКЛ та економічного потенціалу князів52. Історіографію про-
блеми генези сільської общини XVI–XVIII ст. в українській істо-
ріографії представив білоруський історик В.Ф. Голубєв53. По суті
єдина публікація з історіографії ВКЛ на шпальтах «УІЖу» вка-
зує на слабу розвиненість указаного жанру.
З розвитком литуаністичних студій в Україні останнього деся-
тиріччя починає відроджуватись такий жанр наукової дискусії як
рецензія. Яскравим прикладом може слугувати відповідь на рецен-
зію А.О. Гурбика, розміщена в одному з номерів «УІЖу» у 2000 р.54.
Оглядову інформацію про монографію литовської дослідниці
Й. Сар цевічене «Ідеальний образ жінки-шляхтянки в панегіричній
літературі Великого князівства Литовського» підготували А.В. Бла-
нуца та Д.П. Ващук55. Дискусія навколо проблеми функціонування
київської магдебурії розгорнулася між Т.Ю. Лю тою та Н.О. Білоус56.
Значно більше матеріалу про різноманітні наукові форуми, конфе-
ренції, круглі столи, так чи інакше присвячені історії ВКЛ, стало
виходити у рубриці „Хроніка наукового життя”. Зокрема, Ю.А. Ми -
цик висвітив роботу конференції «V Довнарівські читання», на якій
доповідали науковці України і Білорусі в тому числі декілька допо-
відей стосувалися проблем литуаністики57. Кілька інформативних
матеріалів про міжнародні наукові конференції та літні школи, в
яких піднімалися питання літуаністичних студій, представлені
А.В. Блануцою, Д.П. Ващуком та Л.Ю. Жеребцовою58.
320
Окремо слід звернути увагу на те, на основі якої джерельної
бази здійснювали свої студії фахівці. У даному випадку фактор
часу також відігравав суттєві роль. Так, протягом виділених нами
перших двох хронологічних відтинків (кінець 80-х рр. – 2000 р.)
у розвитку литуаністичних студій «УІЖу» явно помітне перева-
жання обмеженої джерельної бази. Основним «кістяком» дослід-
жень стали опубліковані документи у серії таких джерельних збі-
рок, як «Акти ЗР», «Акти ЮЗР», «Архів ЮЗР», «Акты Литовской
метрики», «Акты Литовской метрики, собранные Ф.И. Леонто-
вичем» та ін. Лише обмежено, фрагментарно, а й почасти спо-
радничо залучалися документи основного джерельного ком-
плексу з історії ВКЛ – «Литовської метрики». Це при тому що з
середини 1990-х років систематично почали видаватися поль-
ськими, литовськими, а з 2000 р. і білоруськими вченими книги
записів, книги судових справ та книги переписів Литовської ме-
трики59. Після 2000 р. публікація книг Метрики в Інституті істо-
рії Литви та Вільнюському університеті набрала нових обертів,
завдяки державній програмі підтримки. На сьогодні вже нарахо-
вується більше тридцяти опублікованих книг Метрики.
За останні сім-шість років українські литуаністи все більше
звертають увагу на вказаний джерельний комплекс, що значно по-
кращило дослідження окремих аспектів історії України в складі
ВКЛ. Окрім комплексу «Литовської метрики» дослідники залу-
чають джерела полемічного характеру, літописи, хроніки. Проте
практично не введеним у науковий обіг залишається той комплекс
документів (різного спрямування: від соціально-економічного,
політико-правового й до духовно-ментального), який розпоро-
шений по фондах литовських, білоруських, російських, поль-
ських, німецьких, шведських, чеських, словацьких відділів руко-
писів бібліотек та архівів. На жаль, чимало невикористаних
документів залишається і в фондах ЦДІАУК та інших архівів та
бібліотек України.
Варто наголосити й на проблемі браку фахівців з литуані-
стики. Ті історики, які працюють у даній галузі, не завжди спів-
працюють між собою, що однозначно не сприяє розвитку литуа-
ністичних студій. З іншого ж боку все менше молодих
істориків-початківців спрямовують свої дослідницькі інтереси на
«темні віки» в історії України.
321
1 Інститут історії України НАН України. 1936–2006. – К.: Інституту
історії України НАН України, 2006. – С. 37.
2 Гуслистий К. Україна під литовським пануванням і захоплення її
Польщею (з ХIV по 1569 р.). – Вип. 2 – К., 1939.
3 Інститут історії України НАН України… –С. 43.
4 Мишко Д.І. Українсько-російські зв’язки в ХIV–ХVІ ст. – К., 1959;
Він же. Соціально-економічні умови формування української народ-
ності. – К., 1963.
5 Матях В. Відділ історії України середніх віків і раннього нового
часу (1936–2006 роки) // Україна в Центрально-Східній Європі (з най-
давніших часів до кінця XVIІI ст.). – К., Інститут історії України НАН
України, 2006. – Вип. 6. – С. 32.
6 Матях В. Відділ історії України середніх віків і раннього нового
часу… – С. 37–38.
7 Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого кня-
жества Литовского. – К., 1987.
8 Сидоренко О. Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (IX – се-
редина XVII ст.). – К.: Наукова думка, 1992.
9 Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовсь-
кого. – К., 1998. – С. 81; ЇЇ ж. Русина О. Україна під татарами і Литвою.
– К., 1998. – С. 64.
10 Боряк Г. В. Административно-территориальное устройство укра -
ин ских земель в конце XV – середине XVI века. (Анализ докумен-
тальных источников). Диссер. …канд. ист. наук. Машинопис. – К.: Ін-
ститут історії України НАН України, 1987. – 347 с. Його ж. Акти
адміністративних межувань кінця XIV – середини XVI ст. і рекон-
струкція адміністративно-територіального поділу українських земель
// Історико-географічне вивчення природних та соціально-економічних
процесів на Україні. – К., Наукова думка, 1988. – С. 89–94; Його ж. Тор-
говельні шляхи на Волині в першій половині XVI ст. // Минуле і су-
часне Волині. – Луцьк, 1985. – С. 168–172. та ін.
11 Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. – К.: Інститут істо-
рії України НАН України, 1997; Його ж. Еволюція соціально-терито-
ріальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село,
сябринна спілка). – К., 1998.
322
12 Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феода-
лізму. – К.: Наукова думка, 1971; Його ж. Нариси історії обігу й лічби
монет на Україні XIV – XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1981.
13 Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України
(друга половина XVII–XVIII ст.). – К., 1998; З історії мір місткості і
ваги на Волині і Наддніпрянщині в XIV – першій половині XVII сто-
літь // Записки НТШ. – Т. CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміж-
них) історичних дисциплін. – Львів, 2000. – С. 176–186.
14 Блануца А. Ващук Д. Украина: литовский период истории (совре-
менная историография и историческое сознание) // Lietuvos didžiosios
kunigaikštijos tradicija ir tautiniai naratyvai. – Vilnias, 2009. – S. 321–336.
15 Блануца А. Матеріали до реєстру земельних контрактів волинської
шляхти (друга половина XVI ст.). – К., Інститут історії України НАН
України, 2005. – 129 с; Блануца А. Земельні володіння волинської
шляхти у другій половині XVI ст. – К., Інститут історії України НАН
України, 2007. – 248 с; Україна: литовська доба 1320–1569 / О. Русіна,
І. Cварник, Л. Войтович, Д. Ващук, А. Блануца, Б. Черкас. – К.: Балтія-
Друк, 2008. – 176 с.: іл. (видання литовською мовою: Ukraina: lietuvos
epocha 1320–1569 / Borisas Čerkasas, Andrijus Blanuca, Alfredas Bum-
blauskas, Olena Rusina, Ivanas Svarnikas, Dmitro Vaščukas, Leontijus Voi-
tovičius. – Vilnius: Mokslo ir enciklopodijụ leidybos centras, 2010. – 190 s.);
Ващук Д. “АБЫХМО ДЕРЖАЛИ ИХЪ ПОДЛЕ ПРАВА ИХ ЗЕМЛИ”
(Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV–
XVI ст.). – К., 2009. – 320 с.; Блануца А.В., Ващук Д.П., Гурбик А.О.
Рентні платежі та правовідносини // Історія українського селянства. На-
риси у 2-х томах. – Т. 1. – К., Наукова думка, 2006. – С. 142–152; Україна
і Литва в XIV–XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні
аспекти / В. Г. Берковський, А. В. Блануца, Д. П. Ващук, А. О. Гурбик,
Б. В. Черкас. – Луцьк: ПрАТ “Волинська обласна друкарня”, 2011. –
256 с.: 28 с. іл.; Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого
князівства Литовського з Кримським ханатом (1515-1540). – Київ, 2006.
– 250 с; Черкас Б., Бумблаускас А., Марзалюк І. Грюнвальдська битва –
битва народів. – Київ, 2010. – 240 с; Сіцінський Ю. Поділля під владою
Литви / Упорядники Дмитро Ващук, Мирослав Мошак. – Кам’янець-
Подільський: “Медобори”, 2009. – 160 с.
16 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 22 (1547): Užrašymų knyga 22 / Pa-
renge A. Blanutsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. – Vilnius: Lietuvos isto-
rijos institutas, 2010. – XVI + 174 p; Князі Масальські: документи і ма-
теріали XVI ст. Випуск 1. / Підготовка до друку й авторський текст
323
Андрія Блануци, Дмитра Ващука. – К.: Університетське видання
«Пульсари», 2007. – 176 с.
17 Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовсь-
кого. – К., 2009. – Т. І; Матях В. Український цивілізаційний процес ран-
нього нового часу в наукових проектах Інституту історії України НАН
України. – К.: Інститут історії України НАН України, 2011. – С. 166.
18 Україна і Велике князівство Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні,
економічні, міжнаціональні та соціокультурні відносини у загальноєв-
ропейському вимірі. Тези доповідей. – К., 2007; Україна і Велике кня-
зівство Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні, економічні, міжнаціо-
нальні та соціокультурні відносини у загальноєвропейському вимірі.
ІІ Міжнародна наукова конференція. Тези доповідей. – К., 2011; Бла-
нуца А.В., Ващук Д.П., Копилов А.С. І Міжнародна наукова конфе-
ренція з литуаністики в Україні // Український історичний журнал. –
2008. – №2. – С. 196–198.
19 Блануца А. Студії з новітньої української литуаністики на сто-
рінках «Українського історичного журналу» // Слов’янський світ і
Україна: Збірник наукових праць на пошану ректора Рівненського дер-
жавного гуманітарного університету, професора Руслана Постоловсь-
кого. – Рівне: видавець О. Зень, 2011. – С. 439–445.
20 Історична наука і сучасність (Матеріали „круглого столу”) //
УІЖ. – 1988. – №8. – С. 92.
21 Там само. – С. 23.
22 Русіна О.В. З історії входження Чернігово-Сіверщини до складу
Росії // УІЖ. – 1989. – №3. – С. 91–100; ЇЇ ж Формування і зміст топо-
німу „Сіверська земля” // УІЖ. – 1996. – №4. – С. 80–87; ЇЇ ж. Україн-
ські землі у московській зовнішній та внутрішній політиці кінця XV –
початку XVII ст. // УІЖ. – 1996. – №4. – С. 62–74.
23 Гурбик А.О. Копні суди на українських землях у XIV–XVI ст. //
УІЖ. – 1990. – №10. – С. 110–116.
24 Щербак В.О. До питання про еволюцію класово-станової струк-
тури феодального суспільства України в XIV –першій половині
XVII ст. // УІЖ. – 1987. – №2.
25 Щербак В.О. Джерела формування українського козацтва //
УІЖ. – 1994. – №2–3. – С. 75–83.
26 Матях В.М. Медієвістика на сторінках „Українського історичного
журналу” // УІЖ. – 1997. – №4. – С. 41–42.
324
27 Капітан Л.І. Литовсько-польська доба на сторінках «Українського
історичного журналу» // УІЖ. – 2000. – №3. – С. 53–60.
28 Дмитрієнко М.Ф., Савчук Ю.К. З історії гербової традиції міст
Поділля (XIV–XVIII ст.) . // УІЖ. – 1993. – №11-12. – С. 50–57.
29 Гуржій О.І. «Круглий стіл» з питань історії феодалізму на
Україні // УІЖ. – 1989. – №9. – С. 157–158.
30 Стан і перспективи розвитку археографії на Україні // УІЖ. –
1989. – №8. – С. 47–56; Дашкевич Я.Р. Східні джерела з історії України:
проблеми видання // УІЖ. – 1989. – №11. – С. 149–152.
31 Шабульдо Ф.М. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та не-
знані аспекти // УІЖ. – 1996. – №2. – С. 3–15.
32 Казаков О.О. Битва на річці Ведроші 14 липня 1500 р. // УІЖ. –
1998. – №5. – С. 52–62.
33 Гурбик А.О. Волочна поміра на українських землях у складі Ве-
ликого князівства Литовського в XVI ст. // УІЖ. – 1996. – №4. – С. 49–61.
34 Гурбик А.О. Сільська громада в Україні XIV-XVIII ст.: еволюція
основних суспільно-територіальних форм // УІЖ. – 1997. – №5. – С. 52–66.
35 Гуржій О.І., Катренко А.М. Андрій Гурбик. Аграрна реформа в
Україні ст.; А.О. Гурбик. Еволюція соціально-територіальних спільнот
в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка) //
УІЖ. – 1999. – №4. – С. 127–131.
36 Пуцько В.Г. Візантійсько-київська спадщина в культурному роз-
витку Великого князівства Литовського // УІЖ. – 1998. – №5. – С. 118–122.
37 Шевченко Н.В. Білорусько-Литовська держава: нові концепту-
альні засади сучасної білоруської історіографії // УІЖ. – 1997. – №2. –
С. 55–67.
38 Сергієнко Г.Я. Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній
торгівлі (IX – середини XVII ст.). – К., 1992. – 229 с. // УІЖ. – 1996. –
№6. – С. 137.
39 Кривонос В.П. Львівсько-левантійська торгівля наприкінці XV –
в середині XVII ст. // УІЖ. – 1995. – №1. – С. 48–57.
40 Русіна О.В. Проблеми політичної лояльності населення Великого
князівства Литовського у XIV-XV ст. // УІЖ. – 2003. – №6. – С. 3–16.
41 Зема В.Є. Полеміко-догматичні збірки XVI – початку XVII ст. //
УІЖ. – 2001. – №5. – С. 4374; Його ж. Флорентійська унія та автоке-
фалія церкви // УІЖ. – 2003. – №1. – С. 53–67.
325
42 Білоус Н.О. Функції та основні напрями діяльності Київського
магістрату в XVI – першій половині XVII ст. // УІЖ. – 2005. – №5. –
С. 4–17; ЇЇ ж.
43 Галенко О.І. Про татарські набіги на українські землі // УІЖ. –
2003. – №6. – С. 52–68.
44 Черкас Б.В. Черкаський і канівський староста Дашкевич // УІЖ. –
№2002. – №1. – С. 53–67.
45 Михайловський В.М. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві –
1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // УІЖ. – 2009. –
№5. – С. 34–47.
46 Вінниченко О.О. Князі і некнязі: про князівський титул Єло-
вицьких // УІЖ. – 2009. – №5. – С. 47–65.
47 Поліщук В.В. Луцький замковий уряд в адміністративній системі
Великого князівства Литовського до реформи 1564–1566 рр. // УІЖ. –
2003. – №2. – С. 3–14, 2005. – №1. – С. 108–125.
48 Ващук Д.П. Привілеї Київщини та Волині: проблема походження,
датування та характеру (друга половина XV – початок XVI ст. // УІЖ. –
2004. – №1. – С. 90–101.
49 Блануца А.В. Соціально-станова зумовленість шляхетських наїз-
дів на Волині у другій половині XVI ст. // УІЖ. – 2003. – № 4. – С. 103–
111; Його ж. Земельні контракти волинської шляхти в другій половині
XVI ст. // УІЖ. – 2005. – № 6. – С. 33–50.
50 Блануца А.В. Шляхетське землеволодіння у Великому князівстві
Литовському: джерела дослідження // УІЖ. – 2009. – №2. – С. 194–207;
Його ж. Ринок землі у Великому князівстві Литовському в 1529–
1566 рр.: джерелознавчі, правові та соціально-економічні аспекти //
УІЖ. – 2010. – №1. – С. 52–65.
51 Блануца А.В., Ващук Д.П. Інститут „старини” й „новини” в пра-
вових та економічних джерелах Великого князівства Литовського
(друга половина XV–XVI ст.) // УІЖ. – 2006. – №2. – С. 11–23.
52 Блануца А.В., Ващук Д.П. Князівський рід Масальських за мате-
ріалами Литовської метрики (середина XV – перша половина XVI ст.)
// Український історичний журнал. – 2007. – № 4. – С. 37–51.
53 Голубєв В.Ф. Сільська община (громада) XVI–XVIII ст. в
українській історіографії // УІЖ. – 2009. – №5. – С. 186–199.
54 Гурбик А.О. Огульний гіперкритицизм чи фаховий конструкти-
візм: альтернативи поступу сучасної литуаністики // УІЖ. – 2000. – 2. –
326
С. 69–82; див також Його рец.: Гурбик А.О. М.Ф. Спиридонов Закре-
пощение крестьянства Белоруси (XV–XVI вв.). – Минск, “Навука і тех-
ніка”. – 1993. – 223 с. // УІЖ. – 1998. – №1. – C. 146.
55 Блануца А.В., Ващук Д.П. Ідеальний образ жінки-шляхтянки в
панегіричній літературі Великого князівства Литовського // УІЖ. –
2007. – №3. – С. 207–209.
56 Люта Т.Ю. Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині
XVII століття. Міська влада і самоврядування // УІЖ. – 2008. – №5. –
С. 219–225; Білоус Н.О. Імітація рецензії (Із приводу вміщеної в
«Українському історичному журналі» (2008, № 5) рецензії Т.Ю. Лютої
на книгу Н.О. Білоус «Київ наприкінці XV – у першій половині XVII
століття. Міська влада і самоврядування. (К.: Видавничий дім «Києво-
Могилянська академія», 2008)»). // УІЖ. – 2009. – №2. – С. 208–217.
57 Мицик Ю.А. V Довнарівські читання // УІЖ. – 2006. – №6 – С.
234–235.
58 Блануца А.В., Жеребцова Л.Ю. Актуальні проблеми історії Вели-
кого князівства Литовського та Корони в дослідженнях молодих уче-
них // УІЖ. – 2005. – № 4. – С.224–226; Блануца А.В., Ващук Д.П. Друга
літня міжнародна наукова школа в Парижі // УІЖ. – 2005. – №6. – С.
231-232; Їх же. Міжнародна наукова конференція «Литовська Метрика
й Литовський Статут як джерелознавча база для славістики й балти-
стики» // УІЖ. – 2007. – №.1. – С. 228–230; Їх же. Міжнародна наукова
конференція «Велике князівство Литовське і його традиція: долі націо-
нальних наративів» // Український історичний журнал. – 2009. – №3. –
С. 229; Блануца А.В., Ващук Д.П., Копилов А.С. І Міжнародна наукова
конференція з литуаністики в Україні // УІЖ. – 2008. – №2. – С. 196–198;
Блануца А.В. Міжнародна наукова конференція «Локальні й регіональні
ринки XIV–XVIII ст.» // УІЖ. – 2009. – №6. – С. 223.
59 Див., наприклад, Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 5. (1427–1506):
Užrašymų knyga 5 / Parengė ir pratarmę bei komentarus parašė E. Banionis.
– Vilnius: Mokslas, 1993. – 404 р.; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 225. (1528–
1547): 6-oji Teismų bylų knyga. / S. Lazutka, I. Valikonytė ir kt. – Vilnius,
Vilniaus universiteto leidykla, 1995. – CXLX, 338 p.; Lietuvos Metrika.
Knyga Nr. 8. (1499–1514): Užrašymų knyga 8 / Parengė A. Baliulis, R. Fir-
kovičius, D. Antanavičius. – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų l-kla, 1995. –
709 р.; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 10. (1440–1523): Užrašymų knyga 10 /
Parengė E. Banionis ir A. Baliulis. – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidy-
bos institutas, 1997. – 179 р.; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 11. (1518–1523):
327
Užrašymų knyga 11 / Parengė A. Dubonis. – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų
leidybos institutas, 1997. – 228 р.; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 224. (1522–
1530): 4-oji Teismų bylų knyga. / S. Lazutka, I. Valikonytė. – Vilnius, Vilni-
aus universiteto leidykla, 1997. – CXLIX, 514 p.; Lietuvos Metrika. Knyga
Nr. 3. (1440–1498): Užrašymų knyga 3 / Parengė L. Anužytė ir A. Baliulis.
– Vilnius, „Žara”, 1998. – 167 р.; Метрыка Вялікага Княства Літоўскага:
Кніга 28. Кніга запісаў 28 (1522–1552) / Падрыхтоўка тєкстаў да друку
і навук. апарат: В. Мянжынскі, У. Свяжынскі. – Меніск: Athenaeum, 2000.
312 с.: іл. 8 (Калекцыя «Помнікі», Том І).; Метрыка Вялікага Княства Лі-
тоўскага: Кніга 44. Кніга запісаў 44 (1559–1566) / Падрыхтаваў
А.І. Груша. Мн.: Арты-Фэкс, 2001. – 229 с.; Метрыка Вялікага Княства
Літоўскага: Кніга 43 (1523–1560 г.): Кніга запісаў 43 (копія канца
XVI ст.) / Падрыхтаваў В.С. Мянжынскі. Мн.: Беларуская навука, 2003.
– 167 с.; Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрика
Вялікага княства Літоўскага. Кніга 523. Кніга публічних спраў 1. / Па-
дрыхт. А. І. Груша, М. Ф. Спірыдонаў, М. А. Вайтовіч; НАН Беларусі, Ін-
т гісторыі. – Мн.: Бел. навука, 2003. – 444 c.; Метрыка Вялікага Княства
Літоўскага. Книга 46. 1562–1565. Книга запісаў 46 (копія канца XVI ст.)
/ Падрыхтаваў В.С. Мянжынскі. – Мінськ.: БелЭн, 2006. 280 с.: іл. 9.
328
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40022 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0023 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T22:59:53Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Блануца, А. 2013-01-07T19:14:36Z 2013-01-07T19:14:36Z 2012 Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції / А. Блануца // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 313-328. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40022 uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції Article published earlier |
| spellingShingle | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції Блануца, А. Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| title | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| title_full | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| title_fullStr | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| title_full_unstemmed | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| title_short | Литуаністичні студії в Інституті історії України (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| title_sort | литуаністичні студії в інституті історії україни (1936–2011 рр.): основні тенденції |
| topic | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| topic_facet | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40022 |
| work_keys_str_mv | AT blanucaa lituanístičnístudíívínstitutíístorííukraíni19362011rrosnovnítendencíí |