Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.)
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40024 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) / П. Усенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 351-370. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860221815295574016 |
|---|---|
| author | Усенко, П. |
| author_facet | Усенко, П. |
| citation_txt | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) / П. Усенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 351-370. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T18:18:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Павло Усенко
ПЕРШІ ЧОРНОМОРСЬКІ КАМПАНІЇ
ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ
У МІЖНАРОДНОМУ КОНТЕКСТІ
Й РЕГІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТІ (1914-1915 рр.)
За плановою проблематикою Інституту історії України НАН, у
XXI ст. концептуально зорієнтованою на адекватне поцінування
вітчизняної спадщини епохи Першої світової війни 1914-1918 рр.,
були спеціально передбачені дослідження тодішніх чорноморських
колізій, так чи інакше зафіксованих рукописними і друкованими
матеріалами по різних країнах, але довго притлумлених академіч-
ними колами на кшталт “білих плям”. Репрезентована нині допо-
відь хронологічно синтезує здобуті за цим науковим напрямом ре-
зультати, етапні для актуального осмислення архівних визбирань
фактичних проявів маринізму в оперті на критичний аналіз обна-
родуваних мемуарів, публікацій відомчих документів, літератури з
військово-морського мистецтва, статистики, картографії тощо.
Варто зауважити, що на початку ХХ ст. Чорне море омивало
землі Бессарабської, Херсонської, Таврійської, Чорноморської,
Кутаїської губерній, Кубанської та Батумської областей, а також
Болгарії, Румунії й Османської імперії. Столиця останньої Стам-
бул (Константинополь) розташувалась у щільному з ним сусід-
стві: над не надто віддаленим створом 30-кілометрової протоки
Босфор – природної ланки кореляції з атлантичним огромом через
Мармурове море, із заходу приєднане до Середземномор’я Дар-
данелльською протокою.
Чорноморський флот Російської імперії, укомплектований зде-
більшого з українців, сконцентрував належне рухоме та стаціона-
рне майно, мінні системи, управлінську структуру, на фінансування
чого витрачалися колосальні бюджетні та залучені кошти. Виста-
чало економічних ресурсів, аби розвинутою в Україні промислові-
стю інтегрувати перспективні виробничі взірці. Значним бастіоном
рельєфно вкоренився Севастополь, сторчовий за мілітарною
роллю. До солідного рівня суднобудування зріс індустріальним
центром Миколаїв, підприємства цієї галузі функціонували також
у Севастополі, Херсоні, Одесі. Військово-торговельний статус мала
351
Керч, торговельний – Феодосія, Ялта, Новоросійськ, Поті, Батум
(Батумі). На їхньому тлі другорядними виглядали Ізмаїл, Кілія, Рені
(всі в Дунайському гирлі), Акерман, Скадовськ, Хорли, Євпаторія,
Балаклава, Алупка, Алушта, Судак, Анапа, Геленджик, Туапсе,
Сочі, Гагри, Сухум (Сухумі), Очемчирі та інші.
Й чужинські військові флоти локально акумулювали міцні
тили. Прикметними були на західному узбережжі румунські Кон-
станца, Мангалія, Сулина, болгарські Созопол, Бургас і Варна, от-
томанські Ігнеада й Мідія, в Анатолії – Амастро, Вона, Трабзон,
Орду, Платана, Сіноп, Самсун, Ереглі, Зонгулдак, Фаца, Уньє,
Сюрміне, Хопа, Інеболі, Різе, Тиреболі, Керасун.
20 липня (2 серпня) 1914 р. стамбульські власті уклали парт-
нерський договір з Берліном. 28 липня (10 серпня), хитро засми-
кавши англійських та французьких переслідувачів, німецький
187-метровий лінійний крейсер “Goeben” і майже на півсотні ме-
трів коротший легкий крейсер “Breslau” (дивізія контр-адмірала
Вільгельма Сушона) опинились у Дарданеллах. З перейменуван-
ням відповідно на “Jawuz Sultan Selim” та “Midilli” 3 (16) серпня
вони влилися до турецьких лав.
Гартованим компонентом, де “Jawuz Sultan Selim” (водоміст-
кістю 23000 т) і “Midilli” (4550 т) характеризувала більш як
27-вузлова хода (водомісткість – гранична маса зануреного споду
судна за цілковитої завантаженості; вузол – одиниця виміру швид-
кості в морі: стодвадцята частка милі за півхвилини, себто миля
на годину), номінований віце-адміралом В.Сушон (Сушон-паша)
наснажив обійняті ним непоказні донедавна місцеві ВМС, адже
на флагмані розкошував такою могуттю (десять 280-міліметро-
вих і по дванадцять 150-міліметрових та 88-міліметрових гармат,
4 торпедних апарати), що навпроти чорноморці мусили макси-
мально згуртовуватися. За 60 секунд одинадцятидюймові “бісові
пальці” з Німеччини встигали випліснути чотири-шість залпів,
потенційно переважаючи 118-метрові севастопольські панцир-
ники “Евстафий” та “Иоанн Златоуст” (водомісткістю понад
12800 т) і схожий на них 115-метровий “Пантелеймон” (12580 т),
оскільки їхні дванадцятидюймові стволи (305 мм) – по два як у
носових, так і кормових вежах – щонайбільше досягали потрій-
них вивержень за хвилину. До речі, начальника бригади перелі-
чених лінійних кораблів віце-адмірала Павла Новицького на флоті
поза очі кликали по-українськи запросто “Павло”.
352
Командир крицевого гіганта капітан першого рангу Р.Акерман
і командир “Midilli” фрегатен-капітан В.Кетнер у форс-мажорі
самі б вирішували, чи ставати на прю з щойно згаданими супер-
никами, чия прудкість лімітувалася 17 вузлами. Ще існували 115-
метровий “Три Святителя” (з тим самим програшем у динаміці,
13320-тонною водомісткістю й квартетом “дванадцятидюймівок”)
і несквапніші десятитисячотоннажні лінкори: 107-метровий “Ро-
стислав” (на ньо му головний калібр дорівнював тільки 254 мм –
по чотирьох “десятидюймівках”), 103-метрові “Георгий Победо-
носец” і “Синоп” (з сукупним десятком “305-міліметрівок” –
шісткою на першому з них і чотирма на другому). Спромож ні на
23 вузли, 134-метрові крейсери “Кагул” і “Память Меркурия”
мали найгрізнішими жерлами шестидюймові – “152-міліме-
трівки”. Допоміжним крейсером уважалася стометрова яхта
“Алмаз” – 19-вузлове посильне судно, “3300-тоннажник” із пер-
вісним арсеналом 75-ти і 47-ми мм, екстрено заміненим сімкою
120-міліметрових гармат, та з двома кулеметами. “Midilli” містив
дюжину “105-міліметрівок” і два торпедних апарати.
Сушон одержав унікальний мандат чинити на свій манір “за
найвищим повелінням султана”. Оттоманський військовий мі-
ністр Енвер-паша 9 (22) жовтня конкретизував: “Знайдіть росій-
ський флот і без оголошення війни атакуйте його…”. Через два
дні за повної оснащеності вимандрувала ледь не вся стамбуль-
ська ескадра. З неї дредноути “Heireddin Barbarossa” й “Torgud
Reis”, канонерський човен “Burak Reis” і два міноносці задрей-
фували при Босфорі, ескадрені міноносці “Gayret-i-Vatanije” та
“Muavenet-i-Millije” з мінним загородником “Samsun” припустили
на Одесу, “Jawuz Sultan Selim”, мінзаг “Nilufer”, есмінці “Tasc-
hoes” і “Samsun” – на Севастополь, крейсер “Hamidieh” – на Фео-
досію, “Midilli” та канчовен “Berk-i-Satvet” – на Керченську про-
току й Новоросійськ, канонерка “Peik-i-Schevket” – перерізати
дроти зв’язку між Севастополем і Варною.
Аташе посольства у Стамбулі капітан першого рангу (капе-
ранг) Олександр Щеглов і пильні свідки з рейсових маршрутів
роз секретили замір евентуальних агресорів, але заздалегідь по-
пе реджені командувач Чорноморського флоту адмірал Андрій
Ебер гард та начальник його штабу контр-адмірал Костянтин
План сон змарнували шанс зупинити займанців: хоча країна від
19 лип ня (1 серпня) запекло боролася з Німеччиною, а від
353
24 липня (6 сер пня) – і з Австро-Угорщиною, вони дотримувались
інструк цій уникати сутичок із де-юре нейтральною Туреччиною.
Вночі на 16 (29) жовтня у севастопольському порту, де голов-
ним командиром служив віце-адмірал Микола Маньковський, роз-
ташувались усі тамтешні лінійні кораблі та крейсери, 4 підводні
човни, 5 есмінців і 4 мінні загородники, в Одесі – 2 канонерські
човни та загородник, в Очакові – мінзаг, в Євпаторії – 9 есмінців
і 4 міноносці (начальникував мінною дивізією контр-адмірал
Андрій Покровський, майбутній морський міністр гетьманату
Павла Скоропадського). Прикривав західнокримське прибережжя
дивізіон ескадрених міноносців каперанга князя Володимира Тру-
бецького, але зовсім неподалік 113-метровий мінзаг “Прут” дис-
ципліновано прирік себе на найгірше, бо був витребований з траси
назад і проти ночі необачно пригальмований у морі, щоб завидна
ввійти до Севастополя таємним фарватером.
Ніхто не напружив одеської сторожі, фундованої саме на такий
випадок із 67-метрових канонерських човнів “Донец” і “Кубанец”
та двох мінних загородників (73-метровий “Бештау” й об’якоре-
ний в Очакові 62-метровий “Дунай”). Безжурно запалені ліхтарі
осявали набережну, хвилерізи Військового та Нового молів, брек-
ватер – дамбу, пристосовану для причалу.
Упевнений у недбальстві караулів Одеси, призвідник напасті
корветен-капітан Мадлунг поринув зі своїми 74-метровими ес-
мінцями повз Воронцовський маяк під оказію, що кільватерною
колоною назустріч линули три пароплави. Зухвало знехтував под-
війний ризик, адже запасся понад норму кадрами, позиченими з
тотожних кораблів “Jadighiar-i-Millet” та “Numune-i-Hamiet”.
О 3 годині 25 хвилин “Донец”, пришвартований крайнім за
брекватером, нашорошився, проте запізно: від торпеди, пущеної
“Gayret-i-Vatanije”, запропав і з 136-особової залоги втратив
12 моряків загиблими, 14 дістали поранення. Шлюпкою Добро-
вільного флоту на виручку самовіддано метнувся вахтовий Іван
Бережний, врятувавши 18 осіб. Хоробрий нащадок козаків отри-
мав медаль “За спасание погибавших”.
Зненацька трапилося неждане. Портовий катер наткнувся на
“Myavenet-i-Millije”, котрий відтак, після тарану приглушивши
гранатами тих, з ким зіштовхнувся (одного було вбито, двох –
поранено), ударив по Нафтогавані, резервуарах, пароплавах,
трамвайній станції, цукроварні Пересипу. “Gayret-i-Vatanije” мав
354
нагоду ідентифікувати силует “Бештау” (де двох моряків було
вбито), але раптом непрохані візитери злавірували з рейду, по-
біжно розправившись із вугільною баржею. Лише після того, як
вони безкарно відступили, “Кубанец” для годиться застосував
152-міліметрову гармату. Цієї самої пори “Samsun” угатив 28 мін
під комунікацію Одеса – Севастополь.
О 4 годині 15 хвилин Російське товариство пароплавства і тор-
гівлі телеграфувало: “Турецький міноносець підірвав “Донец”,
ходить одеським портом і підриває судна”. Чорноморське на-
чальство резюмувало, що ”війна з Туреччиною почалась”, але
абсурдно не дало належного імпульсу головній базі, чий елек-
трифікований заслін, знеструмлений для “Прута”, нісенітно не
вмикався.
В імлі “Jawuz Sultan Selim” зігнорував Севастопольську фор-
тецю, звідки сотнями пострілів о 6 годині 33 хвилини не вельми
ефективно, проте гучно пролунала канонада. Один із парових ка-
занів прийшлого крейсера вибув із ладу, одначе Сушон протягом
17 хвилин випустив по Корабельній слобідці, укріпленням, заліз-
ниці та госпіталю 59 снарядів, від яких загинули шестеро солда-
тів і двоє матросів, а поранених виявилося два десятки. Виниклу
в цитаделі пожежу героїчно згасив штабс-капітан Миронович.
В серпанкові навздогін піратам демонстративно бабахнув
штабний “Георгий Победоносец”.. Прийняли бойове хрещення
чорноморські пілоти: патрулювати злетів мічман Борис Свєтухин,
а за ним – лейтенанти Олександр Тюфяєв, Вікторин Качинський,
Євген Коведяєв, Віктор Утгоф, мічмани Микола Рагозин, Борис
Миклашевський, Георгій Корнилович, Костянтин Ломанов, Рай-
монд Ессен, кондуктор Олександр Чорний.
Позадкувавши,“Jawuz Sultan Selim” видивився 64-метрові еска-
дрені міноносці “Лейтенант Пущин”, “Живучий”, “Жаркий” і на
дистанції понад 8 кілометрів завдав першому з них пробоїни. “Лей-
тенант Пущин”, який під брейд-вимпелом начальника дивізіону
кинув виклик крейсерові, з поскубаною штурманською рубкою ді-
стався Севастополя, сімох моряків утративши (шестеро полягло,
один зник безвісти) та більше десятка нарахувавши пораненими.
Дозорці нічим не зарадили “Пруту”. По нерівних змаганнях із
ліній ним крейсером він пропав нескореним: під деменом капітана
другого рангу Георгія Бикова “з великим шиком” (як занотував са-
мовидець-німець) замайоріли стеньгові прапори, було віддраєно
355
кінг стони, горловини, двері водонепрониклих переділок, ілюміна-
тори. 75 членів екіпажу з контуженим керманичем не минули по-
лону, судновий священик ієромонах Антоній (у миру – Василь Смир -
нов), лейтенант Олександр Рогузький, мічман Костянтин Смир нов
та 26 “нижніх чинів” загинули. Решта корабельної залоги, дружно
по веслувавши на двох шлюпках, прихистилася субмариною “Судак”
і посильним судном “Колхида”. О.Рогузький, котрий, пожертву-
вавши життям, підірвав “Прут”, щоби нічого не віддати загарб -
никам, посмертно удостоївся ордена святого Георгія 4-го ступеня.
“Jawuz Sultan Selim” збагатився “призом” – 2480-тоннажним
пароплавом “Ида”. “Nilufer” занурив 60 мін перед Севастополем
та знищив пароплав “Великий князь Александр Михайлович”,
забравши його пасажирів і 14 мішків пошти. “Berk-i-Satvet” і
“Midilli” гарматним огнем підпалили Новоросійськ. Окрім того,
“Midilli” виставив 60 мін біля Керченської протоки, незабарно на
них спахнули пароплави “Ялта” та “Казбек”.
Із певною галантністю о пів на сьому ранку парламентери з
“Hamidieh” остерегли феодосійців стосовно наміченого обстрілу
їхнього міста, а між дев’ятою й десятою годинами півтори сотні
снарядів упали на вокзал, залізничне депо, портові конструкції,
водогін, сховища, комори. Затим крейсер утопив шхуну “Св. Ни-
колай” та пароплав “Шура”, моряків полонивши.
16 (29) жовтня А.Ебергард поспіхом вивів на ранкових кривд-
ників ескадру з п’ятьма лінкорами, крейсерами та міноносцями
(без глузду тинявся три дні), а царський намісник на Кавказі ге-
нерал-ад’ютант граф Іларіон Воронцов-Дашков громогласно за-
декларував: “Турки підступно напали на наші прибережні міста й
судна Чорноморського флоту. Якнайвище звелено вважати, що
Росія у війні з Туреччиною, військам увіреній мені Кавказькій
армії перейти кордон і атакувати турків”. Ультиматумом акцен-
туючи “casus belli”, представники Росії, Франції та Великої Бри-
танії вимагали від Порти “визначитися поміж розривом із По-
трійною Антантою і висилкою німецьких морської та військової
місій”, але демарш не остудив гарячі голови охочих загрузнути у
конфлікті. Ввечері 18 (31) жовтня Стамбул полишив російський
посол Михайло Гірс, наступного дня відбули його британський і
французький колеги. Англійське адміралтейство з рішучим ліде-
ром Вінстоном Черчілем ініціювало “негайно розпочати воєнні
дії проти Туреччини”.
356
20 жовтня (2 листопада) Микола II оголосив маніфест, одверто
вмотивувавши експансію стратегічною віссю: “… Нинішнє недо-
луге втручання Туреччини у воєнні дії лише прискорить фаталь-
ний для неї перебіг подій і відкриє Росії шлях до розв’язання за-
повіданих їй предками історичних завдань на берегах Чорного
моря”. Імператорський флот, невдовзі в цьому краї поповнений
військовиками до 30-тисячної чисельності, стимулювався тіснити
ворога й паралізовувати його вихватки. 23 жовтня (5 листопада)
здатні прискорюватися до 28 і більше вузлів приблизно стоме-
трові есмінці “Беспокойный” (капітана першого рангу Олексан-
дра Зарудного), “Гневный” (капітана другого рангу Василя Чер-
касова), “Дерзкий” (капітана другого рангу Емануїла Моласа),
“Пронзительный” (капітана другого рангу Віктора Борсука) по-
клали дві сотні мін за 8-10 миль до Босфору.
Інцидент 16 (29) жовтня неабияк витверезив “чорноморську
Пальміру”. Обстоювати її заповзявся “Синоп” (командир – капітан
першого рангу Петро Паттон-Фантон де Верайон), підключилися
привезені з Владивостока субмарини “Сом” і “Щука”. Верховний
головнокомандувач великий князь Микола Миколайович наполя-
гав, що завданням чорноморців є “всіма заходами упереджувати й
заважати десантові противника взагалі, а в районі Одеси поготів”.
Протягом двох тижнів “Дунай” і “Бештау” з канчовнами
“Терец” та “Кубанец” нашпигували одесько-очаківський закуток
550 мінами. За місяць навкруг накопичилося 1668 смертоносних
зарядів, перед Дністровським лиманом – 233, у Каркінітській за-
тоці – дві сотні. В такому дусі 19 жовтня (1 листопада) переоб-
ладнані на загородники пароплави “Великая княгиня Ксения” (ко-
мандуючий – лейтенант Михайло Бужинський), “Великий князь
Константин” (командуючий – старший лейтенант Дмитро Андро -
сов), “Цесаревич Георгий” (командуючий – старший лейтенант
Микола Чайковський) та “Великий князь Алексей” (командую-
чий – лейтенант Микола Виноградський) “засівали” акваторію під
Севастополем. У цілому вдалось за рік захиститися більш як чо-
тирма тисячами “пасивних” вибухових пристроїв, під турецьку
територію заглибити понад тисячу їхніх “активних” аналогів.
Не було забуто Дунай, де австро-угорській флотилії проти-
стояла Експедиція особливого призначення, в Одесі очолювана
капітаном 1-го рангу флігель-ад’ютантом Михайлом Вєсьолкіним
(Веселкиним) – згодом “почту Його Імператорської величності
357
контр-адміралом” і севастопольським генерал-губернатором. На
річковиків покладалися й агентурні акції з урахуванням того, що
30 серпня (12 вересня) загін старшого лейтенанта Юрія Волко-
вицького, поламавши шлюз на каналі Боссут, закоркував Залізні
ворота – звужену ділянку між Карпатами та Балканами.
24 жовтня (6 листопада) “Ростислав” і “Кагул” без розвідки
напосіли на Зонгулдацьку затоку при Гераклейських копальнях.
Обстріляли перевалочні та промислові об’єкти, елеватор, бук-
сири, пароплав “Bejkoz” і разом із “Пантелеймоном”, крейсером
“Память Меркурия” й ескадреними міноносцями вигубили тран-
спорти “Nikea”, “Bezmi-і-Alem”, “Bahr-і-Ahmer”, “Mithadpasha,
прихопивши з них 248 турків і німців.
Народилася думка захарастити атакований паливний вузол чо-
тирма замортизованими кримськими пароплавами “Атос”, “Эрна”,
“Исток” і “Олег”, по вінця засипавши камінням, аби з них постала
нездолима перепона. Прецінь вони, ескортовані “Алмазом” (ко-
мандир – капітан другого рангу Олександр Зарин) і міноносцями
“Стремительный”, “Свирепый”, “Сметливый” із 6-го дивізіону
(начальник – каперанг Костянтин Мордвинов) до залученого для
надійного супроводу “Ростислава” (командир – каперанг Іван Куз-
нецов), уночі на 11 (24) грудня знехтували спільний регламент.
Набрів на “Midilli” й пропав “Атос”, з чиїм командиром лейтена-
нтом Михайлом Четверухіним три десятка підлеглих перетвори-
лися на бранців крейсера. Теж заблукавши в темряві, дивом уці-
лів “Олег” (загинули його телеграфіст унтер-офіцер Максим
Білка, вільнонаймані Дмитро Маркевич, Сазон Назаренко й Ан-
дрій Короховий, а з десяток моряків було поранено та отруєно
газом). Ебергард не придумав нічого кращого як спекатися трійки
збережених брандерів її похованням поза бухтою.
Зонгулдак дедалі мінімізовував таки вантажопотоки, тим паче від
1915 р. його чимдуж розкришували гідролітаки з переобладнаних
під авіаносії 130-метрових транспортів “Император Александр I” та
“Император Николай I” 9200-тонної водомісткості. Турецьку па-
ливну артерію зрідка підживлювали морські каравани, а безпалубні
баркаси та барки-фелюги манівцями торували материковий шлях
до басейну Мармурового моря крізь річку Сакар’я.
Накручуючи моторошні веремії, 25 жовтня (7 листопада) 1914 р.
“Midilli” 40 хвилин бомбардував берег Поті. 27 жовтня (9 листо-
пада) п’ять транспортів з Орду й Уньє під охороною “Midilli” та
358
“Hamidieh” передислокували до Трабзона 5 тисяч солдатів. На-
ступного дня “Jawuz Sultan Selim” обірвав кабель Севастополь –
Варна, з чим раніше через аварію у машинному відділенні не впо-
рався “Peik-і-Schеvket”. 4 (17) листопада “Евстафий”, “Панте-
леймон”, “Иоанн Златоуст”, “Три Святителя”, “Ростислав”,
“Кагул”, “Память Меркурия”, “Алмаз” із есмінцями та мінонос-
цями попатрали Трабзон, наступної доби посприяли загородни-
кам убгати понад сотню мін попід ним і майже 300 – західніше,
перед Платаною, Уньє, Самсуном. Супутньо корабельний вогонь
зачепив у Хопі форт, казарми, митницю, склади.
Скрижалями 1914 р. вкарбовано 5 (18) листопада, коли за чоти -
ри десятка миль од Херсонеського маяка й за двадцять миль до най -
південнішого кримського рогу Сарич Чорноморський флот енер-
гійно напосів на “Jawuz Sultan Selim” і “Midilli”. Захожі крейсери
першими видивились у розвіяному тумані “Алмаз”, та забарилися
відреагувати. За 5 хвилин О.Зарин просигналізував “Бачу ворога
на носі!”. А.Ебергард, не вичікуючи фіналу перестроювання лін-
корного кулака, вдався до простіших аргументів артилерії: за його
присутності “Евстафий” (командир – капітан першого рангу Вале -
рій Галанин) терміново вразив “Jawuz Sultan Selim” із відстані мен -
шої, ніж 7,5 кілометрів. За хвилину відгримнув “Jawuz”. У стріль бу
встряли, але схибили з нею “Иоанн Златоуст”, ведений каперангом
Францем Вінтером і “Три Святителя”, де під прапором начальника
навчального загону контр-адмірала князя Миколи Путятина на об-
лавкові врядував капітан 1-го рангу Веніамін Лукин. “Пантелей-
мон” (командир – каперанг Митрофан Каськов) на щось посутнє
не наважився. “Ростислав” із дивізіоном ескадрених міноносців
під орудою капітана 1-го рангу Михайла Саблина (того самого,
котрому, вже контр-адміралом, 1918 р. судилося піднести над Чор-
номорським флотом стяги Української Народної Республіки)
автономно вишукував “Midilli” поза полем битви.
14 хвилин “Jawuz Sultan Selim” перебував під розривами сна-
рядів. Три 305-міліметрових допекли найщемливіше. За опублі-
кованими даними, на ньому було “7 офіцерів і 42 нижніх чини
вбито та чимало поранено”, а за уточнюваними, теж не безсум-
нівними відомостями, з його тисячної команди загинуло більше
сотні моряків, зазнали поранень 7 офіцерів і 52 матроси. Нато-
мість, він гарматами потряс “Евстафий”, вбивши лейтенанта Єв-
гена Мязговського, мічманів Сергія Григоренка, Миколу Ейлера,
359
Миколу Семенова і 29 інших членів екіпажу, тяжко поранивши
двадцятьох (серед отих із них, хто невдовзі помер, був мічман Ми-
кола Гнилосиров), легко – п’ятьох. 7 (20) листопада з’явившись на
Босфорі, лінійний крейсер два тижні відлагоджувався. “Евста-
фий” впорався з ремонтом у Севастополі за декаду, й там учас-
ників баталії нагороджував морський міністр Іван Григорович.
Кривавий завій Чорного моря не вгавав: 7 (20) листопада “Ha-
midieh” випустив 80 снарядів по Туапсе, вночі на 12 (25) грудня
– декілька по Батуму. Це узбережжя 27 листопада (10 грудня) взяв
на приціл “Jawuz Sultan Selim”, обмежившись 15-ма пострілами.
10(23) грудня за крейсерського назирання Енвер-паша перемістив
іще частину військ до Трабзона.
24 листопада (7 грудня) до острова Зміїний “Midilli” провів
транспорт “Zafer” із 24 диверсантами-кавалеристами. Ті під фаль-
шивим штандартом попливли на Дністровський лиман і під акер-
манською фортецею викрали двох прикордонників, а “Midilli” до-
шкуляв кримчанам, поки над ним не закружляли настирливі
літуни В.Утгоф, В.Качинський, Є.Коведяєв, Б.Миклашевський,
М.Рагозин, Р.Ессен, О.Чорний, лейтенант Борис Лучанинов.
26 листопада (9 грудня) було викрито й затримано законспірова-
них “командос”, які, камуфльовані під російських вояків, прово-
кативно помаршували до дунайського Кілійського рукава теро-
ризувати залізничну колію Бендери – Рені та “нищити сусідні
села”, щоби спричинити гострі міжнародні тертя.
Вночі з 30 листопада (13 грудня) на 1(14) грудня чорноморські
есмінці поблизу Керасуна потопили пароплав “Derince”, прихо-
пивши до Севастополя двох турецьких офіцерів і дванадцятьох
солдатів. 8-9 (21-22) грудня “Великий князь Константин”, “Вели-
кая княгиня Ксения”, “Великий князь Алексей” та “Цесаревич
Георгий” з іншими плавзасобами контр-адмірала Миколи Львова
рекордно встановили 670 мін: на південному заході моря так “вит-
кали” латентну зброю, що нею через чотири доби “Jawuz Sultan
Selim” розпанахався відразу з обох боків (“ковтнувши” не менше
600 т води, він три місяці реанімовувався). Доти, 7 (20) листопада,
на північ од Босфору міна розітнула “Nilufer” із 63-ма моряками
– вісьмома німецькими та п’ятдесятьма п’ятьма турецькими.
17 (30) грудня цим штибом було понівечено “Ron” (згинули троє).
Під завісу 1914 р. понадштатні матроси та молодші флотські
офіцери-резервісти підтримали батумців, загрозу облоги яких
360
удалося зупинити перед р.Чорох і залізницею – на рубежах за
5-6 миль од міста й Михайлівської фортеці (її коменданту гене-
рал-майорові Генерального штабу Володимиру Ляхову спочатку
підпорядкувалися мінзаг “Дыхтау”, лоцманські катери, озброєні
пароплави “Березань”, “Буг” і “Принцип”, потім – 440-тоннажний
ескадрений міноносець “Жаркий” та дещо менший 410-тонна-
жний есмінець “Живой”, котрий у передріздвяному набігові під
анатолійське узбережжя підпалив трабзонські склади та казарми,
погромив портову батарею й вітрильники Різе).
Новий рік успадковував буйну естафету від попереднього:
20 груд ня 1914 р. (2 січня 1915 р.) неподалік Босфору, де “Беспо-
койный”, “Гневный”, “Дерзкий”, “Пронзительный” та загородники
гніздили міни, підірвався й вибув ледь не до кінця війни “Berk-і-
Satvet”. 21 грудня (3 січня) чорноморці поблизу Сінопа втопили ту-
рецький транспорт, припасований для поповнення Ерзерумської
армії.
22 грудня (4 січня) “Память Меркурия” під рукою капітана
першого рангу Михайла Остроградського (в Севастополі 1917 р.
стане комендантом, 1918 – товаришем морського міністра
України) і четвірка есмінців у прианатолійських водах улучили
по “Hamidieh” кілька разів, але через погану видимість дозволили
тому втекти до Зонгулдака. Недоля захмарила “Дерзкий”: його
кормову “102-міліметрівку” зрізав ворожий снаряд, забивши лей-
тенанта Гліба Плансона. “Гневный” цього самого дня торпедував
пароплав “Maria Rosetta” (із нафтою), дев’ятьох моряків узяв по-
лоненими. 23 грудня (5 січня) поблизу Батума “Midilli” 15-ма по-
стрілами перемісив російські, як видавалось, окопи, не відаючи,
що вловлені на мушку позиції передньо уступлено туркам...
24 грудня (6 січня) севастопольська ескадра на сході моря
вночі заскочила “Midilli” й “Hamidieh”, але не вповні скориста-
лась моментом, хоча пустила в хід трасуючі снаряди. У стрім-
коплинному бою попсувались гармата лінкора “Евстафий” і ту-
рецький прожектор. До 6(19) січня 1915 р. чорноморці впослідили
півсотні цивільних суден між Сюрмене та Різе, спустошили Хопу,
знищили в Сінопській гавані пароплав “Gergios” і три вітриль-
ники. 26 грудня (8 січня) при перевірці підозрілих фелюг загинув
мічман Олександр Алеамбаров, прошитий кулею з берега. За два
з половиною місяці до 29 грудня (11 січня) “Евстафий”, “Иоанн
Златоуст”, “Пантелеймон”, “Три Святителя”, “Ростислав”,
361
“Память Меркурия”, “Кагул”, “Алмаз” із есмінцями перебували в
морі 40 днів, наступного місяця – дві декади.
28 грудня (10 січня) на міні вибухнув “Burak Reis”(рік потім
одновлювався), проте зимова негода розрідила мінне плетиво, ви-
кинувши з нього на Керченський півострів щонайменше 200, на
Джарилгацьку косу – 40, під Одесу – понад 30 піротехнічних за-
рядів. За виявлення кожного такого предмета будь-кому, хто не
перебував на російський державній службі, до березня 1915 р.
сплачено по 15 карбованців. З весни розмір премії підвищився на
третину. Компенсували фортифікаційні прогалини більше тисячі
доданих “пекельних машин”.
Турецькі та німецькі техніки за всю війну в Чорному морі
встановили не більше 722-х мін, та саме в їхніх тенетах 8 (21)
січня 1915 р. потерпіла канонерка “Hizir Reis”, 17 (30) січня ви-
бухнув канчовен “Nevşehir” (міна, знята з його палуби, здетону-
вала й по пристикованій баржі). Жалоба була на початку 1915 р.
в Севастополі, біля якого з 60-метрової висоти впав аероплан
“Кертис-Д” і загинув Б.Свєтухин. 12 (25) лютого, коли “Гневный”
обстрілював Трабзонський маяк, на есмінці спахнула 102-мілі-
метрова гармата, загинули мічман Г.Ільтонов і три матроси, ще
троє дістали поранення.
Бадьоро пульсували на південному сході моря “Живучий” та
“Живой”, ледь не щодня топили шхуни та фелюги. На Різдво до
батумського загону під орудою капітана другого рангу Костян-
тина Шуберта прибули ще “Сметливый” та “Свирепый”, згодом –
есмінці “Завидный”, “Заветный”, “Звонкий” і “Зоркий”. 6(19)
січня “Свирепый” у районі р.Архава рекордно ліквідував 11 ту-
рецьких вітрильників.
“Midilli” 24 січня (6 лютого) підкараулив приписані до Батума
кораблі, та вони, вив’юнувшись од 46 спрямованих на них снаря-
дів, заманили нападника до сектора, контрольованого Михай-
лівською фортецею. Крейсер змінив вектор рискання й 26 січня (8
лютого) вогнем із семикілометрової відстані зруйнував декілька
ялтинських будинків, що, у свою чергу, відгукнулося масованими
бомбардуваннями Трабзона й Платани, берегових батарей і рогу
Єрос, розтрощенням двох пароплавів, а ближче до Різе – низки
споруд, десятків невеличких суденець.
4 (17) січня начальник штабу Верховного головнокомандувача
генерал од інфантерії Микола Янушкевич переслав Андрію Ебер-
362
гарду розпорядження великого князя Миколи Миколайовича не
допускати висадку ворожих сил, завадити “окремим транспортам
постачати Анатолійську турецьку армію всілякими припасами”.
Протягом семи зимових виходів у першому кварталі 1915 р. чор-
номорці ліквідували 4 пароплави, 120 моторних і вітрильних
шхун, на суходолі – валки в’ючаків.
22-23 лютого (7-8 березня) в обороні Ереглі та Зонгулдака
пушкарі влучили в “Алмаз”, пошкодили його артилерію й пора-
нили трьох матросів, але моряки притьмом “залатали” пробоїну
та відлагодили механізми, після чого продовжили методичний об-
стріл Вугільного району. Щоб заспокоїти сполохане населення,
3(16) березня “Midilli”, “Muavenet-і-Millije” та “Jadighiar-і-
Millet” нарочито продефілювали вздовж земель, опалених війною.
5 (18) березня легкий крейсер півсотнею мін притрусив на пів-
денному сході Криму торпедно-коректувальну станцію і май-
стерню. 15(28) березня під Севастополем підірвався пароплав
“Маковей”, завантажений мастилом для порту. Для фахового за-
побігання рецидивам трагедій, пов’язаних з недоліками в опові-
щенні небезпеки, мережу пеленгаторів од Овідіополя до Керчі
масштабно оповила севастопольська радіостанція лейтенанта Ма-
твєєва.
Царська дипломатія наполегливо закріплювала претензії на
Мармурове море та його протоки: сакраментальна тріада з євро-
пейською смугою до лінії Енос (Енез) – Мідія у Південній Фра-
кії, малоазійськими теренами на захід від Сакар’ї та егейськими
островами Тенедос (Бозджаада) й Імроз (Гокчеада) виділялась
Антантою Росії. 27 лютого (12 березня) непересічну преліміна-
рію визнав британський уряд (пам’ятною запискою королівського
посольства в Петрограді), а через місяць, 28 березня (10 квітня),
– французький (вербальною нотою).
Для накреслюваного стрибка армійських підрозділів на пів-
день контр-адмірал Олександр Хоменко зорганізував Тран-
спортну флотилію: понад сто суден, охоплених військовою по-
винністю, зафрахтованих і конфіскованих. Її 1-й загін
ангажувався під пластунську бригаду, гірський артдивізіон, роту
саперів і групу десантників з Одеського батальйону морської пі-
хоти. Упроваджувалось регулярне спостереження за Босфором.
Верховний головнокомандувач зобов’язав Ебергарда по-
сприяти англо-французькому з’єднанню, котре дерзнуло здобу-
363
вати Дарданелли в основному 19-ма лінкорами. Чорноморці спо-
нукались офіційною програмою, погодженою персонально з
В.Черчілем: “Перший період операції: під час дій союзного флоту
біля Дарданелл Чорноморський флот учиняє демонстрації по-
близу Босфору – лише морські операції. Другий період: за під-
ходу союзного флоту до Принцевих островів Чорноморський
флот приступає до серйозної атаки босфорських укріплень.
Головна квартира вважає, що без допомоги союзного флоту Чор-
номорському флотові буде не до снаги прорватись до Константи-
нополя. Третій період: після вигублення турецького флоту та з’єд-
нання союзного флоту з Чорноморським – висадка десанту за
спільно накресленим планом”. Микола Миколайович конфіден-
ційно робив ставку мерщій форсувати Босфор, якби соратники по
альянсу тільки вторглися до Мармурового моря.
На втілення перспективних начерків вистромилися “Рости-
слав”, “Три Святителя”, “Алмаз” і “Император Николай І” з літа-
ками, тралери, загородники, ескадрені міноносці. 15 (28) березня
потопивши пароплав “Sabbah” з амуніцією й боєприпасами для
Ерзурумської армії, вони хвацько відрапортували про перше бом-
бардування Босфору.
Своєрідна симуляція терзання протоки інтенсивно точилася
до травня, вдома ж Транспортна флотилія імітувала деталізацію
проектованого штурму, який, зокрема, могли втіяти створена при
Одеському окружному штабі 7-ма армія генерала від артилерії
Володимира Нікітіна й 5-й корпус генерал-лейтенанта Миколи
Істоміна. Їх узявся тренувати колишній військовий міністр Бол-
гарії (1882-1883) та командувач Одеського військового округу
(1905-1909) генерал од кавалерії барон Олександр Каульбарс
(з особливою репутацією знавця десантної справи).
17 (30) березня “Память Меркурия”, “Император Николай І”,
“Заветный”, “Звонкий” та “Зоркий”, посіпавши Зонгулдак, за-
проторили в пучину пароплав “Sadig”, а 19 березня (1 квітня) на
Одесу відплатою виступили “Medjidieh” і “Hamidieh” з есмінцями
“Samsun”, “Taschoes”, “Jadighiar-і-Millet” та “Muavenet-і-Millije”
– тим, що в жовтні 1914 р. збиткував над одеситами (“Jawuz Sul-
tan Selim” і “Midilli”, здалеку підстраховуючи цю групу, пустили
на дно два пароплави з цукром).
Виправу спіткав пасаж: 21 березня (3 квітня) 1915 р. “Medji -
dieh” необачно відхилився на схід од Воронцовського маяка, тож
364
поблизу сіл Фонтанка, Григорівка та Сичавка (Олександрівка) на-
разився на міну. Його командир капітан 3-го рангу Бюксель, за-
кінчивши евакуацію на “Jadighiar-і-Millet”, покинув скособоче-
ний крейсер (з діркою в носовій частині). Катер із “Medjidieh”
приткнувся до найближчого берега
На бронепалубній здобичі, 25 травня (7 червня) піднятій з
13-метрової глибини рятувальною партією інженер-механіка Ві-
тольда Желяховського (водолазними роботами завідував Феок-
тист Шпакович) й притягнутій до Одеси, каперанг Е.Молас знай-
шов розшифровку кодів ворожого радіо. Підрихтоване і гонористо
назване на спомин болісної пропажі 1914 р. – “Прут”, це судно у
листопаді відвідав цар.
19 квітня (2 травня) “Три Святителя” та “Пантелеймон” по-
тужно розтривожили Босфор, витративши сім сотень снарядів, а
“Кагул” (під кермом капітана 1-го рангу Сергія Погуляєва) і
“Память Меркурия” бомбардували зонгулдацькі пристані. За добу
“Три Святителя” й “Ростислав” потіпали протоку 171 снарядом,
третього дня “Ростислав” і авіатори з кораблів “Алмаз” та “Им-
ператор Николай І” причавили Ігнеаду й сполохали Стамбул. Тоді
ж “Память Меркурия” побатував пароплав “Sahir”, “Кагул” – два
вітрильники і оволодів судном “Amalia” з харчами, борошном,
гасом. Сумарно від 13(26) березня до 26 квітня (9 травня) чорно-
морцями було зіпсовано чи перехоплено 15 таких пароплавів.
Од початку воєнних дій Османська імперія позбулася до третини
комерційного тоннажу.
“Jawuz Sultan Selim” прагнув нівелювати кепську тенденцію
23 квітня (6 травня) вкупі з “Midilli” й “Hamidieh”, а 26 квітня
(9 травня) поткнувся проти Чорноморського флоту самотужки і
зазнав фіаско наступного ранку: лігши на паралельні курси, “Ев-
стафий”, “Пантелеймон”, “Иоанн Златоуст” і “Три Святителя”,
сливе не заторкнуті випущеними по них 150-ма снарядами, тричі
“накрили” лінійний крейсер “дванадцятидюймівками”, змусили
ретируватися після влучення в нього старшого комендора “Пан-
телеймона” Андрія Жукова
Підрозділ німецьких субмарин, який пошліфував тактичні
прийоми у Мармуровому морі, отаборився в Чорному. Для побо-
рювання квінтету U-21, UB-7, UB-8, UC-14, UC-15 та за інших
скрутних ситуацій придалися ескадрені міноносці, у тому числі
1915 р. оснащені в Херсоні й Миколаєві “Быстрый”, “Пылкий”,
365
“Счастливый”, “Громкий”, “Поспешный”. Навіть по двоє вони
оптимально реалізовувалися. Вдало підключались і до розгони-
стих мішаних груп.
Наприклад, 26 квітня (9 травня) в районі Ереглі “Дерзкий” з
крейсером “Память Меркурия” та “Беспокойный” із “Кагулом”
побили три пароплави й портові споруди, причім очолені лейте-
нантом В.Картухіним мінери з “Дерзкого” вивели з ладу берегову
електростанцію. 2(15) травня вдалося потопити два тамтешніх
судна, 4(17) числа – пароплав “Sahir”.
7(20) травня в Ереглі висадився диверсійний загін, який пола-
мав під’їзні шляхи до шахт, динамомашини й паливні сховища
(троє учасників вилазки поранилися). 25 травня (7 червня) “Прон-
зительный” серед трофеїв із пароплава “Edincik” надибав дані про
прибуття ворожих підводників. “Дерзкий” і “Гневный” 28 травня
(10 червня) обстріляли Зонгулдак, пошматували два пароплави
та вітрильник, а вночі, не знітившись, дали відкоша “Midilli”. Той
із розтрісканим прожектором і підпаленою носовою частиною
втік, утративши 7 членів екіпажу вбитими (15 зазнали поранень).
Коли “Гневный”, відчувши труднощі (надто – з власними по-
страждалими), загальмував через негаразди в паропроводі, “Дерз-
кий” із новим командиром капітаном 2-го рангу Олександром
Гаддом (1918 р. – контр-адмірал, товариш морського міністра в
Українській державі) за інерцією навіть азартно спробував пе-
реслідувати зникаючий крейсер.
1 (14) червня “Пронзительный” та “Беспокойный” (під деме-
ном капітана 2-го ранга Сергія Берха) впослідили пароплав “Se-
liamet-Bakhrie” з діжками гасу, колишнє грецьке судно “Antonios”
прихопили з собою. У липні “Беспокойный”, “Пронзительный”,
“Дерзкий” знищили кілька пароплавів і баржу, “Быстрый”, “Пыл-
кий”, “Счастливый” – 19 малих суден (побомбардувавши Зонгул-
дак і його гавань, пошкодили “Numune-i-Hamiet”, “Jadighiar-i-
Millet”, два транспорти).
“Живой” і “Живучий” 19 липня (1 серпня) на південному сході
моря розметали 46 вітрильників. Невдовзі 8 есмінців, як тактичні
інструменти начетверо поділені, спалили чотири з половиною
сотні вітрильних і моторних плавальних засобів. Од 16 (29) липня
до 22 липня (4 серпня) “Звонкий”, “Зоркий”, “Заветный” по-
кремсали 120 вітрильників, од 16 (29) серпня по 21 серпня (3 ве-
ресня) “Заветный”, “Лейтенант Пущин” і “Завидный” – 319.
366
Ефективно розв’язували суміжні питання севастопольські під-
водники. Збудований у Миколаєві відділенням Балтійського за-
воду човен “Тюлень” (командуючий – старший лейтенант Петро
Бачманов) 15 (28) червня потрощив трищогловий барк “Taif”,
16(29) – паро плав під мисом Шаблі, 17(30) – ширкет “Gayret”,
18 червня (1 лип ня) – п’ять шхун. За тиждень виняткового зна-
чення набув перший у світі загородник-субмарина “Краб”, виго-
товлений миколаївським підприємством “Наваль”. Попри помі-
чені практичні недоліки цьому 53-метровому ексклюзивові випало
замінувати відтинок приблизно з милю між босфорськими мая-
ками Румелі-Фенері й Анадолу-Фенері, замкнувши протоку своє-
рідним бар’єром, коли завод суднобудівного товариства виряджав
з Миколаєва 169-метрового первістка із серії споруджуваних дред-
ноутів “Императрица Мария”, подібної до турецько-німецького
флагмана водомісткості й ліпшої “м’язової” насиченості: у чо-
тирьох баштах – по три “305-міліметрівки”, в казематах – два де-
сятки “130-міліметровок”, а також чотири 75-міліметрові зенітки,
кулемети, торпеди. У компанії, котру йому склали “близнята”-
човни “Тюлень”, “Нерпа” та “Морж”, 27 че р вня (10 липня) “Краб”
устаткував лінію вибухівки настільки профе сійно, що за добу в
ній упіймалася канонерка “Issa Reis”. Людиною, яка наважилася
на провід у тому доволі сміливому експериментальному дебюті
був бригадний начальник капітан 1-го рангу Вячес лав Клочковсь-
кий (1918 р. – офіційний представник Української держави з пра-
вами командуючого морськими силами, контр-адмірал).
Перші еволюції красеня-миколаївця “Императрица Мария”
24 чер вня (7 липня) вчинені лоцманом О.Вороненком під прапо-
ром контр-адмірала О.Хоменка, не спонукали зайвини клопотів,
але вночі через чималі габарити неординарний велет опинився
нерухомим у Бузькому лимані. Врешті-решт він при Очаківській
фортеці 26 чер вня (7 липня) розпочав полігонні випробування.
Морем йому асистували “Память Меркурия”, “Император Алек-
сандр І”, 8 ескадрених міноносців, 6 тралерів, субмарини “Сом”,
“Скат” і “Налим”, посильне судно “Летчик”, з півдня заслоняли
5 лінійних кораблів, 2 крейсери і 3 есмінці. 30 червня – 1 липня
(за старим стилем) радо привітаний у Севастополі й ніжно про-
званий матросами “Марійкою” (панібратський варіант – “Ма-
руха”), корабель під стерном каперанга Казиміра Порембського
форсував бойову налаштованість.
367
Замигтіла череда знаменних перипетій. 29 червня (12 липня)
“Нерпа” в бухті Такат-Кіом потопила пароплав “Ugurola” з тисячею
тонн вугілля. 30 червня (13 липня) всюдисущі есмінці неподалік
рогу Шилі покінчили з судном “Igneada” (первісно – “Ида”, яке
16(29) жовтня 1914 р. “Jawuz Sultan Selim” загарбав під Кримом).
Протягом наступного місяця чорноморці побили 4 турецькі міні-
корабельні. 5 (18) липня 1915 р. “Midilli” попід Босфором напоровся
на вготовану взимку загоном М.Львова чи влітку “Крабом” міну й
у нього хлинули сотні тонн забортної рідини. Легкий крейсер, де
було вбито 8 моряків, ремонтувався до 14 (27) лютого 1916 р.
Показовим виявився день 28 липня (10 серпня) 1915 р., коли
для нальоту на Зонгулдак крейсерів “Кагул” і “Память Меркурия”
та 5 ескадрених міноносців придався “Тюлень”, біля рогу Кеф-
кен розполохавши “Hamidieh”, “Muavenet-і-Millije”, “Numune-і-
Hamiet” і потопивши “Zonguldak”. Блискуче скоординувалася
“Нерпа” з підрозділом Трубецького: 23 серпня (5 вересня) інфор-
мовані субмариною “Пронзительный” та “Быстрый” (капітана
2-го рангу Захара Шипулинського) менш як за дві години так
налякали “Muavenet-і-Millije”, “Numune-і-Hamiet” і “Hamidieh”
(на котрому після влучень “102-міліметрівок” відмовили носова
і кормова гармати), що ті порозбігалися, викликавши на підмогу
“Jawuz Sultan Selim” і зоставивши на поталу пароплави “Sejhun”,
“Eresos”, “Illiria” з майже 10 тисячами тонн вугілля, баржу й бук-
сир (“Sejhun” пропадав удруге: це був перереєстрований “Sab-
bah”, піднятий з мілизни босфорцями).
Замінивши “Hamidieh” у конвої, “Jawuz Sultan Selim” 8 (21) ве-
ресня добряче попоганяв трійку “Гневный” – “Дерзкий” – “Счаст-
ливый”. Але 1 (14) листопада він ледве відхилився від торпед
“Моржа”, тож Сушон зарікся ризикувати суперкрейсером. Із
маскуванням на звичайних цивільних шхунах гармат лукаво
монтував лихі пастки. І переважно “чорне золото” до Стамбула
надходило під покровом ночей.
Ще влітку 1915 р. верховний головнокомандувач на запит
І.Григоровича дозволив переобладнувати Транспортну флотилію
для каботажу донецького палива з Маріуполя, хліба – зі Скадовська
й Хорл. До листопада О.Хоменко дав раду двом з половиною міль-
йонам пудів зерна, сливе мільйонові пудів вугілля та півмільйону
пудів інших вантажів. Про десант згадалось, коли проти Антанти
в жовтні виступила Болгарія, чий цар Фердинанд, завдяки кому за
368
договором 24 серпня (6 вересня) блок Австро-Угорщини, Німеч-
чини та Туреччини обернувся на Четверний, підпорядкував
В.Сушонові шістку своїх малих 26-вузлових міноносців “Смели”,
“Храбри”, “Дръзки”, “Строги”, “Летящи” та “Шумни”, навчаль-
ний крейсер “Надежда” з ходою до 17 вузлів, яхти і торпедні ба-
тареї (командувач – полковник Костянтин Кирков).
В Євксинограді (на північ од Варни) заквартирували чужин-
ські субмарини. 27 серпня (9 вересня) UВ-8 під орудою лейтена-
нта фон Фойгта наблизилася до Гурзуфа й Аюдага, знищила
3 шхуни (дві з будівельною деревиною, одну з фуражем – вівсом
і сіном), 29 серпня (11 вересня) посіпала торпедну станцію обік
миса Чауда, бараки на Узунларському озері й трищогловий ві-
трильник, після чого, втрапивши до зони батареї Двохякірної
бухти, сховалася під воду. 2 (15) вересня UВ-7 під командою обер-
лейтенанта Вернера під Одесою потопила куплене російським
урядом англійське судно “Patagonia”, 24 вересня (7 жовтня)
близько Криму ідентична “сімці” й “вісімці” UВ-14 лейтенанта
фон Геймбурга погромила пароплав “Катя” (з 662-ма тоннами
цукру) і наступного дня – танкер “Апшерон” (з нафтою).
Та співвідношення сил на Чорному морі стабілізувалося на ко-
ристь Російської імперії. Тисячами снарядів 18 вересня (1 жовтня)
“Евстафий” побив “вугільний” пункт Козлу, “Память Меркурия”
з есмінцями – Ереглі, “Иоанн Златоуст” із “Пантелеймоном” –
Зонгулдак. 6(19) жовтня начальник Морського Генштабу віце-ад-
мірал Олександр Русин наказав Ебергарду ладнати експедицію
до Південної Добруджі. 14(27) жовтня севастопольська ескадра
обстріляла Варну.
З Батума на Дунай перейшли канчовен і два міноносці, річкові
порти освоювали крупнокаліберну артилерію та 50 мінометів. Під
командою генерала від інфантерії Дмитра Щербачова 7-ма армія
збиралася до Сербії, проте не була пропущена туди Румунією.
1(14) листопада Євксиноград діждався субмарини UС-13 лей-
тенанта Кірхнера. Вона шпарко покінчила з трищогловим цемен-
товозом “Украина” і ще кількома вітрильниками, змусила вики-
нутися на берег нафтоналивний пароплав Добровільного флоту
№ 57, але 16(29) листопада, під час шторму сівши на мілину при
річці Мелен, знелюдніла, залишена екіпажем. Направлених за
нею канонерських човнів “Tash-Keupru” й “Iesgar” 28 листопада
(11 грудня) настигли і спалили “Пронзительный”, “Дерзкий” та
369
“Счастливый”, трьох супротивних моряків постинавши, двох
тяжко поранивши (крім того, в гирлі Сакар’ї спопелили двощог-
ловий вітрильник з вугіллям). Невдовзі “Счастливый” і “Прон-
зительный”, винишпоривши у виярку підводний човен, десятком
снарядів пустили його на порох і попутно потопили дві шхуни
(річний рахунок пропалих у такий спосіб дрібних плавзасобів, ві-
трильних і вітрильно-моторних, сягнув трьох тисяч; великих
суден оттоманців поменшало на півсотні).
У другій половині 1915 р. “Наваль” здав скарбові лінкор “Им-
ператрица Екатерина Великая”, подібний до прототипу “Импера-
трица Мария” обрисами, начинням, хуткістю (понад 21 вузол) і
пестливо наречений “Катюшею” (командир – капітан першого
рангу Аполлінарій Сергєєв). До кінця року обидва дредноути з жі-
ночими іменами і офіційно затвердженими 1220-особовими шта-
тами взяли участь у походах, практично запанувавши Чорним мо -
рем. Ексцес трапився під ранок 23 грудня 1915 р. (5 січня 1916 р.):
через непорозуміння чи злу витівку “Быстрый” тричі гахнув із гар-
мат і торпедних пристроїв по “Катюші”. Добре, що промазав.
Сторінки подальших пригод на цьому театрі Великої війни з
канвою джерел усього комплексу авторських розвідок за пору-
шеною тематикою висвітлено у низці суміжних праць, уже по-
ширений профільними виданнями1.
1 Усенко П.Г. Воєнні дії на Чорному морі у 1914-1917 рр. – К.:
Інсти тут історії України НАНУ, 2007. – С. 31-81; Його ж. Чорноморсь-
кий флот у перші місяці командування Олександра Колчака (липень-
грудень 1916 р.) // Проблеми історії України XIX – початку XX ст. Вип.
XVII. – К., 2010. – С. 171-189; Його ж. У воєнно-революційному вирі:
100 останніх днів чорноморського командування віце-адмірала Кол-
чака (28 лютого – 7 червня 1917 р.) // Український історичний журнал. –
2010. – № 2. – С. 116-136; Його ж. Зміна курсу: Чорноморський флот
від згортання бойових дій до замирення у Першій світовій війні
(червень-грудень 1917 р.) // Проблеми історії України XIX – початку
XX ст. Вип. XVI. – К., 2009. – С. 132-150.
370
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40024 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0023 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:18:08Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Усенко, П. 2013-01-07T19:26:08Z 2013-01-07T19:26:08Z 2012 Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) / П. Усенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 351-370. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40024 uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) Усенко, П. Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| title | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| title_full | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| title_fullStr | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| title_full_unstemmed | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| title_short | Перші чорноморські кампанії Великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| title_sort | перші чорноморські кампанії великої війни у міжнародному контексті й регіональному аспекті (1914-1915 рр.) |
| topic | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| topic_facet | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40024 |
| work_keys_str_mv | AT usenkop peršíčornomorsʹkíkampaníívelikoívíiniumížnarodnomukontekstíiregíonalʹnomuaspektí19141915rr |