Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40029 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) / В. Тельвак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 483-498. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860117979761475584 |
|---|---|
| author | Тельвак, В. |
| author_facet | Тельвак, В. |
| citation_txt | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) / В. Тельвак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 483-498. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T17:37:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Віталій Тельвак
грушевськІана на сторІнкаХ
"українського Історичного Журналу"
(1991-2010 рр.)
На історіографічній мапі України "Український історичний
журнал" давно посів лідируючі позиції. Редакційна колегія ви-
дання, незважаючи на зміни її персонального складу, завжди
намагається тримати руку на пульсі наукового пошуку, надаючи
шпальта журналу для обговорення актуальних історичних тем.
Ця проблема внеску часопису до розвитку багатьох галузей
історичного знання вже неодноразово ставала предметом само-
стійного обговорення не лише у форматі статей, але й на дисер-
таційному та монографічному рівнях. Втім, розмаїття порушува-
ної на сторінках "УІЖ" проблематики вочевидь випереджує
історіографічне осмислення його феномену. Тож у цій публікації
ми хочемо звернути увагу на внесок авторів видання до розбу-
дови грушевськознавчого сегменту українознавства. Адже в
осмисленні постаті Михайла Грушевського та його доби "УІЖ"
має поважні традиції, закладені ще в 1966 р. тогочасним голов-
ним редактором Федором Шевченко. Від здобуття Україною не-
залежності видання в діяльний спосіб спричинилося до реабілі-
тації та повернення на Батьківщину Великого Українця, а
окремий випуск "УІЖ" за ювілейний 1996 р. був спеціально при-
свячений грушевськознавчій тематиці. Ця активна праця над істо-
ріографічним осмисленням спадщини автора "Історії України-
Руси" триває понад двадцятиліття, що підштовхує до підведення
певних підсумків.
Грушевськознавчі публікації на сторінках "УІЖ" доцільно
згрупувати в декілька тематичних блоків: 1) статті теоретико-
методологічного плану, 2) студії біографічного характеру, при-
свячені вивченню окремих періодів життя та діяльності автора
"Історії України-Руси"; 3) історіографічні праці, зосереджені
на осмисленні наскрізних проблем творчої спадщини М.Грушев -
ського, 4) рецензійно-інформаційні публікації.
483
Насамперед звернемося до аналізу теоретичних рефлексій над
станом сучасного грушевськознавства. І хоча кількісно публікації
з цієї проблематики не домінують серед грушевськознавчих сту-
дій на сторінках "УІЖ", втім вони є надзвичайно важливими для
осмислення актуального стану та перспектив поступу молодої
міждисциплінарної галузі. З нагоди 130-річчя від дня народження
М. Грушевського один із піонерів вітчизняного грушевськозна-
вства Руслан Пиріг запропонував своє бачення стану та перспек-
тив грушевськознавчого пошуку1. На широкому тлі становлення
грушевськознавчої рефлексії протягом ХХ ст., дослідник виокре-
мив напрямки, що першочергово потребують уваги дослідників.
Серед них було названо видання епістолярію М. Грушевського,
вивчення його теоретико-методологічних поглядів і громадсько-
політичної діяльності, глибоке джерельне опрацювання найменш
знаних періодів життєвого та творчого шляху, що врешті повинно
уможливити написання ґрунтовної академічної наукової біогра-
фії Великого Українця. Відзначимо, що протягом п‘ятнадцяти
років, котрі минули від часу написання цієї статті, грушевськоз-
навство значною мірою розвивається в руслі запропонованих
Р. Пирогом ідей. Зауважимо, що згадана публікація викликала
цікаву термінологічну дискусію у середовищі грушевськознавців.
Так, із критикою вжитих Р. Пирогом понять "вітчизняні історики"
і "вітчизняне грушевськознавство" виступив засновник цієї галузі
Любомир Винар. На його переконання, більш коректними з нау-
кового погляду є поняття "українські історики-грушевськознавці"
та "українське грушевськознавство"2.
До теоретичних проблем підготовки академічної біографії
М. Грушевського Р. Пиріг вкотре звернувся десятиріччям пізніше.
Відзначаючи швидкий поступ у кількісному та якісному зростанні
грушевськознавчої літератури, дослідник окреслив найбільш перс-
пективні з його погляду напрямки дослідницького пошуку. Так, до
маловивчених грушевськознавчих проблем Р. Пирогом слушно
було віднесено еміграційний та останній московський періоди, а
також роки симбірсько-казанського заслання. Слід відзначити, що
й до сьогодні ці проблеми є фактично "білими плямами" гру-
шевськознавства, котрі відчутно гальмують створення панорам-
ного життєпису М. Грушевського. До названих проблем Р. Пиріг
додає також важливість вивчення духовного світу вченого, його
484
участі у масонському русі, детального вивчення обставин трагіч-
ної смерті історика тощо3. При цьому дослідник закликає сучасних
грушевськознавців бути коректними при залученні постмодерних
методологічних технік до аналізу особистості видатного вченого.
Слушно також, на нашу думку, сучасним дослідником було вка-
зано на спонтанність і несистемність грушевськознавчого пошуку
в сучасній Україні, спричиненого відсутністю будь-якої коорди-
нації діяльності дослідників постаті автора "Історії України-Руси".
В цьому аспекті Р. Пиріг ініціював створення Державної комісії з
вивчення спадщини Михайла Грушевського – авторитетного між-
відомчого консультативно-дорадчого і координаційного центру.
Така комісія, на жаль, не створена й до сьогодні.
Реконструюючи малознані сторінки біографії М. Грушевського,
автори "УІЖ" діяльно долучилися до обговорення галицького
двадцятиліття життя вченого. Так, особливості видавничо-редак-
ційної праці історика в "Літературно-науковому віснику" київської
доби розглянув Ігор Ткаченко. На підставі комплексу документаль -
них матеріалів, епістолярію та низки спогадів сучасний дослід ник
відтворив особливості взаємин головного редактора зі спів робіт-
никами редакції, лідерами національного руху на Наддніпрян-
щині, опонентами та критиками. І. Ткаченко твердить, що одним
із важливих результатів організаційно-видавничої діяльності
М. Грушевського в підросійській Україні було утворення інтелек-
туального осередку довкола "ЛНВ", що об’єднав плеяду молодих
свідомих українських діячів (Ю. Тищенка (Сірого), М. Заліз няка,
М. Порша, М. Гехтера, А. Ніковського та ін.), котрі невдовзі прий-
няли активну участь у ïîä³ÿõ Óêðà¿íñüêî¿ ðåâîëþö³¿ 1917–1920 рð.4.
Політичний світогляд М. Грушевського початку ХХ ст. крізь
призму аналізу запропонованого ним конституційного проекту
1905 р. став об’єктом всебічного розгляду Томаса Приймака. В
контексті реалій українського та загальноросійського суспільно-
політичного життя того часу канадський учений дав зважену
оцінку конституційним пропозиціям львівського професора, ви-
кладеним у статті "Конституційне питання і українство в Росії".
На думку сучасного дослідника, висловлені М. Грушевським кон-
ституційні ініціативи були нереальними в умовах тогочасної ро-
сійської дійсності. Будучи суголосними ідеалам українського фе-
дералізму ХІХ ст., сформульованим у працях М. Драгоманова,
485
вони виявилися неспроможні дати відповіді на питання, постав-
лені добою Визвольних змагань5.
Маловивченій проблемі організації М. Грушевським архео-
графічної роботи у львівський період присвятив розлогу розвідку
Ігор Гирич. Знаний грушевськознавець у першу чергу торкнувся
низки організаційних проблем, що вирішувалися видатним істо-
риком під час роботи в Науковому товаристві ім. Шевченка: про-
ведення архівних експедицій, розробка практики копіювання, те-
матики археографічних пошуків, організація археографічної
справи тощо. Проаналізувавши різноманітні джерела (офіційну
документацію НТШ, збірки документів, розлогий епістолярій),
І. Гирич дійшов висновку, що М. Грушевському вдавалося поєд-
нувати особисті наукові зацікавлення своїх учнів та інтерес за-
гальноархеографічної справи в цілому6. Це уможливило опрацю-
вання та видання солідного обсягу перед тим незнаного
джерельного матеріалу, що став підставою для створення модер-
ної версії української історії.
В іншій своїй публікації на сторінках "УІЖ" І. Гирич висвітлив
важливу тему взаємин М. Грушевського та І. Франка. На підставі
ще не введених до наукового обігу щоденникових записок М. Гру-
шевського 1904-1910 рр. дослідник намагається дати відповіді на
ключові питання відносин між ученими: періодизувати їхні сто-
сунки, з’ясувати причини потеплінь і охолоджень на різних ета-
пах співпраці, розглянути діяльність М. Грушевського й І. Франка
на тлі тогочасного суспільного життя, впливи його визначних
представників на їхні взаємини (О. Барвінського, М. Драгоманова,
О. Кониського та ін.). Автор доходить аргументованого висновку
про суттєвий вплив М. Грушевського на І. Франка й навпаки, про
обопільну зацікавленість у праці в тандемі в період між 1897 та
1906 рр. Підсумовуючи свої спостереження про ґенезу конфлікту
між обома велетами української культури, І. Гирич приєднався до
вже висловленої грушевськознавцями попередньої генерації
думки, що саме хвороба І. Франка (1907-1916 рр.) справила вирі-
шальний вплив на погіршення його стосунків не лише з М. Гру-
шевським, але й з іншими тогочасними діячами українства7.
Взаємини М. Грушевського з представниками наукової еліти
Російської імперії у довоєнний період крізь призму листування
автора "Історії України-Руси" та Олексія Шахматова дослідив ро-
486
сійський дослідник В. Макаров. Опубліковане ним взаємне ли-
стування двох учених, що зберігається в Петербурзькому відді-
ленні Архіву РАН та фонді Грушевських у ЦДІАЛ, містить багато
цікавих фактів про співпрацю двох видатних учених-славістів на
ниві популяризації української культури та науки8.
Малознаній історіографічній проблемі видання першого тому
німецькомовної "Історії українського народу" М. Грушевського
та дослідженню тих дискусій, що розгорілись у європейській істо-
ріографії після її виходу присвячена розвідка Віталія Тельвака.
Виявлені численні критичні відзиви дозволили реконструювати
особливості сприйняття концептуальних засад праці видатного
вченого в українській, польській, чеській, румунській та німецькій
історичній науці. Автор дійшов висновку, що висловлені на адре -
су М. Грушевського критичні зауваження як з боку його опонен -
тів, так і прихильників, не тільки проявили певні спірні моменти
його праць, але й привернули увагу європейських істориків до
важливих проблем, котрі ще належало опрацювати дослідникам
українського минулого. З іншого боку, твердить В. Тельвак, чис-
ленні корективи та уточнення, що торкалися різних окремих пи-
тань, сприяли вивченню цих проблем як самим М. Грушевським,
так і іншими дослідниками східноєвропейської історії9.
Доволі значний блок грушевськознавчих публікацій на сто-
рінках "УІЖ" відведений осмисленню державотворчої праці
М. Грушевського на чолі Центральної Ради. Тут спеціальною ува-
гою охоплені практично всі аспекти злету політичної кар’єри ви-
датного вченого. Так, початковий період формування та діяльно-
сті УЦР крізь призму еволюції її ідеологічних засад (значною
мірою сформульованих у тогочасній публіцистиці М. Грушевсь-
кого) розглянув Владислав Верстюк. Ретельно проаналізувавши
численні історіографічні версії становлення цього громадсько-по-
літичного інституту, дослідник, серед іншого, дійшов висновку
про визначальну роль його голови у формуванні стратегічних
ідейно-політичних гасел українського руху, реалізація яких
сприяла перетворенню малознаної організації на помітного
гравця на всеросійському політичному полі10.
Низку статей, присвячених діяльності М. Грушевського на чолі
Центральної Ради, на сторінках "УІЖ" опублікував Валерій Сол-
датенко. Так, він одним із перших опрацював питання внеску
487
М. Грушевського в концепцію української революції. На підставі
аналізу революційної публіцистики вченого та документів Цен-
тральної Ради, сучасний дослідник дійшов висновку, що справж-
нім ідеологом української революції, творцем її концепції став
саме М. Грушевський. Адже власне його праці, твердить київсь-
кий учений, містять найголовніші, найвагоміші елементи плат-
форми українського національно-визвольного руху, національ-
ного державотворення, національного відродження в цілому11.
В. Солдатенко звернув увагу дослідників і на проблему україні-
зації армії за часів Центральної Ради та відзначив внесок її го-
лови у цей процес12. Також В. Солдатенко вивчав законодавчу ді-
яльність М. Грушевського, зокрема зосередився на внеску вченого
у вироблення концепції універсалів Центральної Ради. На пере-
конання дослідника, М. Грушевський завжди залишався при-
хильником федеративного об’єднання України та Росії, незва-
жаючи навіть на агресію більшовицьких військ та проголошену в
IV Універсалі незалежніст13.
Проблемі внеску М. Грушевського в концептуалізацію ідеї со-
борності українських земель у період Центральної Ради декілька
розвідок присвятив Іван Гошуляк. Проаналізувавши зміст уні-
версалів Центральної Ради та публіцистичні виступи видатного
вченого того часу, сучасний дослідник дійшов висновку, що доба
Центральної Ради характеризується значними досягненнями щодо
розвитку та втілення у життя української соборницької ідеї. А від -
роджена під керівництвом керманичів цієї інституції держав ність
українського народу, втілена у формі УНР, відіграла важливу роль
у консолідації й об'єднанні української нації, охоплювала більшу
частину українських етнічних земель14. Проблемі соборності
українських земель у спадщині М. Грушевського в контексті ді-
яльності Центральної Ради по визначенню кордонів нової дер-
жави присвятила також спеціальне дослідження Олена Бойко15.
Багато уваги авторами "УІЖ" приділено революційній публіци-
с тиці видатного діяча. Так, виступи історика в пресі 1917-1920 рр.
під кутом зору соціального призначення – як фактора просвіт-
ницького впливу на збуджені революцією маси українства, засобу
політичного діалогу й полеміки та як форми обґрунтування ідейно-
теоретичних засад українського руху дослідив Валентин Севери-
нюк. Проаналізувавши головні теми виступів М. Грушевського,
488
сучасний дослідник наголосив, що публіцистика вченого доби
Центральної Ради – це оригінальне джерело вивчення загальної
концепції Української революції і яскравий приклад того, як тісно
бувають сплетені у свідомості і житті окремої людини минув-
шина, сучасність і майбуття цілого народу16. Революційній пуб-
ліцистиці М. Грушевського в контексті проблем розбудови
Української держави окрему розвідку також присвятили Олек-
сандр та Марія Копиленки17.
Останньому періоду існування Центральної Ради та осмис-
ленню комплексу причин поразки її політики присвятили спеці-
альну увагу Р. Пиріг18 та І. Гошуляк19. Важливо, що названі вчені
в своїх роздумах над цією складною темою відійшли як від по-
передньої традиції безоглядного звинувачення М. Грушевського
у помилках першого українського парламенту, так і від тенденції
глорифікації державотворчої праці вченого (що особливо помітно
виявилася в перші роки української незалежності), пропонуючи
натомість читачеві самому дійти висновків шляхом уважного про-
читання різнопланових джерел і занурення в дух тієї епохи.
Еміграційна доба життя та діяльності М. Грушевського на сто-
рінках "УІЖ" представлена двома змістовними розвідками. Воло-
димир Потульницький одним із перших, використовуючи малоз-
нані матеріали київських архівів, зосередився на аналізі наукової
праці видатного вченого в еміграційне п’ятиліття. У центр своєї
уваги автор слушно поставив лекційну, науково-дослідну та видав -
ничу діяльність М. Грушевського на форумі Українського соціо-
логічного інституту, показавши ті численні труднощі фінансового,
міжособистісного та психологічного характеру, що їх довелося
долати голові закордонної делегації УПСР у розбудові україн-
ського наукового життя на еміграції20. В. Потульницький торк-
нувся також аналізу головних проблем еміграційної публіцистики
М. Грушевського, відзначивши обстоювання ним на сторінках
еміграційної періодики ідей народності та федерації як важливих
передумов для подальшого поступу українського народу. Прак-
тичним наслідком таких світоглядних переконань, на думку сучас -
ного дослідника, стала рееміграція видатного вченого в 1924 р.
Своєрідним продовженням статті В. Потульницького стала
розлога праця знаного україніста і голови НТШ у Західній Європі
Аркадія Жуковського, присвячена цілісному аналізу політичної
489
та публіцистичної спадщини М. Грушевського в 1919-1924 рр.
Автор уперше запропонував періодизацію еміграційного періоду
життя видатного вченого, що її й до сьогодні дотримуються його
біографи. Узагальнивши праці попередників, присвячених цій ма-
лознаній сторінці життєпису М. Грушевського, дослідник висло-
влює власне цікаве й аргументоване бачення найбільш дискусій-
них моментів політичної праці вченого в Західній Європі.
Еволюцію політичного світогляду бувшого голови Центральної
Ради А. Жуковський слушно пов’язує з процесами, що відбува-
лися як у провідних західних столицях, так і в середовищі самої
української еміграції, котра зазнавала дедалі більшої фрагмента-
ції. Надзвичайно докладним є також аналіз провідних тем публі-
цистичних виступів М. Грушевського в еміграційні роки. Дослід -
ник і в цьому випадку змальовує широкий контекст ідеологічних
суперечок серед українських вигнанців, звертає увагу читача на
деякі факти інтелектуальної біографії видатного історика (пере-
дусім його народницькі симпатії), що робить більш зрозумілою
мотивацію його відомих прорадянських висловлювань чи різкої
оцінки колишніх однодумців. Завершуючи статтю, А. Жуковський
слушно вказує на передчасність остаточних висновків, закли-
каючи українських учених продовжити осмислення цієї складної
сторінки життєпису М. Грушевського21.
Чи не найбільше за останні роки було зроблено для рекон-
струкції практично незнаної перед тим останньої сторінки твор-
чої біографії М. Грушевського – радянського десятиріччя його
життя. Публікації авторів "УІЖ" і тут здійснили справжній про-
рив. Так, на сторінках журналу протягом 1991 р. друкувалася фун-
даментальна розвідка Р. Пирога про радянську добу вченого, що
згодом вийшла у книжковому форматі. В цих публікаціях дослід-
ник уперше в історіографії комплексно реконструював мотиви та
причини повернення М. Грушевського на Батьківщину. Віддавши
данину поваги попереднім дослідникам цієї проблеми (передусім
М. Стахіву та Ф. Шевченку), Р. Пиріг на підставі різноманітних
джерел офіційного та приватного походження відтворив процес
поступового визрівання в свідомості видатного історика планів
повернення в радянську Україну. Деконструюючи міфи, укорінені
в грушевськознавстві, дослідник майстерно показує те, як на пе-
ретині дії численних чинників – складної ситуації в українському
490
емігрантському середовищі, заходів більшовицького керівництва
по розколу українських політичних сил на вигнанні та багатьох
особистих проблем М. Грушевського психологічного та матері-
ального характеру, у нього виникло та зміцніло переконання по-
вернутися на Батьківщину, щоби ціною упокорення власних по-
літичних амбіцій отримати можливість продовжити справу всього
життя22. Р. Пиріг висловлює своє аргументоване – засноване на
критичному аналізі невідомих перед тим численних джерел – ба-
чення ключових моментів радянської доби вченого. В цілковито
новому світлі постають емоційно обговорювані в українській
історіографії ХХ ст. факти науково-організаційної праці М. Гру-
шевського в історичних установах ВУАН, його непрості взаємини
з республіканським та союзним керівництвом, протистояння все-
редині Академії, наростання репресій стосовно самого вченого
та очолюваних ним установ тощо. Новим же словом у розробці
піднятої проблеми слід вважати, наприклад, реконструйовані
події арешту та слідства над М. Грушевським, московського за-
слання вченого чи обставини його трагічної загибелі.
Спробу детальної реконструкції першого року життя та діяль-
ності М. Грушевського в радянській Україні здійснив Олександр
Рубльов. Аналізуючи численні опубліковані та архівні матеріали,
звертаючись до історіографічної традиції вивчення цієї проблеми,
дослідник відтворив складний у психологічному плані процес
адаптації М. Грушевського до радянських реалій. Учений пока-
зав енергійні намагання новообраного академіка реалізувати свої
науково-організаційні плани та налагодити взаємини як у науко-
вому середовищі Наддніпрянщини, так і нав’язати контакти з ра-
дянськими функціонерами23. На жаль, аналізована стаття так і за-
лишилася незакінченою.
Багато уваги на сторінках "УІЖ" відведено науково-організа-
ційній діяльності М. Грушевського в радянській Україні. В центрі
уваги дослідників слушно перебувають історичні установи ВУАН,
котрі вчений очолював протягом декількох років. Роль М. Гру-
шевського у становленні системи регіонально-історичних дослід-
жень в Україні висвітлила Ярослава Верменич. Дослідниця з’ясу-
вала, що концепція "історичного районознавства", котра почала у
20-ті роки втілюватися в життя завдяки зусиллям М. Грушевського,
внаслідок сталінських репресій так і залишилася нереалізованою24.
491
На вказану Я. Верменич необхідність вивчення діяльності
створених М.Грушевським "порайонних досліджень" змістовною
розвідкою відгукнулася Галина Вербиленко. Аналізуючи діяль-
ність Комісій порайонного дослідження історії України, авторка
твердить, що вона проводилася в трьох напрямках: науково-до-
слідному, екскурсійному (експедиційному) і видавничому. Незва-
жаючи на інтенсивність розпочатої роботи та увагу, котру сам го-
лова Комісії приділяв її функціонуванню, дослідниця доходить
висновку, що внаслідок розгрому історичних установ ВУАН вив-
чення історії України в "горизонтальному вимірі" зупинилося
майже на чотири десятиріччя25.
Декілька публікацій на сторінках "УІЖ" присвячені феномену
київської історичної школи М.Грушевського. Так, в аналітично-
документальній розвідці відомий дослідник сталінського терору
в Україні Сергій Білокінь навів незнані документи, що уможли-
влюють реконструкцію практично невідомих перед тим творчих
біографій наддніпрянських учнів автора "Історії України-Руси"
та розкривають механізм нищення школи26.
Докладній реконструкції біографій двох київських учнів
М. Грушевського – вихідців з Галичини Василя Костащука та
Остапа Павлика – в контексті діяльності Комісії Західної України
присвятив розлогу розвідку О. Рубльов. Відтворюючи крізь при-
зму життєпису названих учених становлення київського "галича-
нознавства" 1920-х років, вчений дійшов слушного висновку, що
з огляду на еволюцію радянського режиму в бік диктатури цей
науковий напрямок був приречений на невдачу й забуття27.
Проблемі історіографічного осмислення життєвого та твор-
чого шляху М. Грушевського в контексті широкого відзначення
його шістдесятилітнього ювілею в 1926 р. присвятив розвідку
В. Тельвак. Зібраний різноманітний історіографічний матеріал до-
зволив дійти висновку, що ювілейні святкування стали потужним
поштовхом для осмислення феномену Михайла Грушевського в
усіх аспектах прояву його багатогранного таланту. Попри тради-
цію ювілейного славослів‘я і велемовності, постать видатного
вченого, фундаментальність його внеску в модернізацію багатьох
напрямків українства, врешті, суперечливість самої особистості
діяча прикули загальну увагу до його іменинної дати, виявивши
надзвичайно широкий спектр оцінок. В останніх знайшло своє
492
відображення не лише ставлення сучасників до самого М. Гру-
шевського, а й відбилися тогочасні хитросплетіння українського
інтелектуального та суспільно-політичного життя, що позначи-
лися на специфіці грушевськознавчої рефлексії28.
Декілька статей, присвячених складній проблемі взаємин ви-
датного вченого з каральними органами радянської держави, на
шпальтах "УІЖ" опублікував знаний дослідник цієї теми Юрій
Шаповал. Докладно вивчивши справу-формуляр М. Грушевського
з архіву СБУ, а також інші таємні документи ДПУ-НКВС, дослід-
ник надзвичайно детально відтворив процес наростання зацікав-
лення постаттю голови Центральної Ради з боку агентів караль-
них органів буквально з перших днів його приїзду з еміграції.
Саме з цих та багатьох інших праць Ю. Шаповала ми уперше діз-
налися, що очільники радянської держави ні на хвилину не вірили
у щирість намірів М. Грушевського ціною зречення власних полі-
тичних амбіцій працювати на науковій ниві в радянській державі,
натомість оточили академіка щільною агентурною мережею, що
своїми свідченнями стрімко наближала сумний епілог його долі29.
Ю. Шаповал розкрив також невідомі обставини останніх років
життя М. Грушевського, проведених у московському засланні. Спи-
раючись на засекречені раніше документи й матеріали, переду-
сім історію хвороби вченого, дослідник акцентує на тих аспек-
тах, які раніше перебували поза увагою грушевськознавців і
висловлює свою версію обставин смерті визначного діяча. Бук-
вально по днях реконструювавши перебіг хвороби М. Грушевсь-
кого та змалювавши резонанс, викликаний його смертю, Ю. Ша-
повал вказує на численні запитання, відповіді на які до цього часу
так і не вдалося отримати30. Передусім, це проблема фахового
рівня проведених оперативних втручань та можливого впливу з
боку спецслужб на процес лікування. Тому не знаками оклику, а
саме запитаннями завершує свою розвідку сучасний дослідник.
Цікаву проблему сімейності в українській історичній науці
1920-х років на прикладі родини Грушевських дослідив Ігор
Верба. Розглянувши численні та різнопланові історіографічні
джерела, дослідник відзначив, що патріарх родини свідомо про-
водив сімейну політику в галузі історичних студій, керуючись у
цьому насамперед науковими інтересами. Це родинне згурту-
вання, твердить І. Верба, потрібне було М. Грушевському для від-
493
стоювання інтересів вільної української історичної науки, її за-
хисту від галопуючої комунізації. Втім, внаслідок розгортання ре-
пресій в радянській Україні, сімейна політика видатного вченого
була фактично приречена, а більша частина його оточення ре-
пресована і знищена31.
Декілька грушевськознавчих публікацій на сторінках "УІЖ" від-
ве дені осмисленню наскрізних проблем життя та діяльності М. Гру-
шевського. Рецепції постаті Івана Мазепи в історіографічному ди-
скурсі автора "Історії України-Руси" присвятив свою розвід ку
А. Жуковський, цілком слушно пов’язавши ставлення видатного вче -
ного до І. Мазепи з еволюцією його історіографічних та су спільно-
політичних переконань32. Особливості прочитання М. Гру шев -
ським науково-публіцистичних і полемічних праць М. Костома рова
розкрили Юрій Пінчук та Людмила Гриневич33. Історико-еконо-
мічну проблематику на сторінках "Історії України-Руси" дослідив
Степан Заброварний34. Чинники впливу, механізм та перебіг тран-
сформації образу М. Грушевського як історика, громадського й по-
літичного діяча в масовій свідомості українського суспільства за
роки незалежності з’ясував Віталій Масненко35. Образ М. Грушев -
ського у польській історичній думці ХХ ст. дослідив В. Тельвак36.
Присутність мови фізики кінця ХІХ – початку ХХ ст. у текстах ви-
датного вченого простежив Володимир Ващенко37. Надзвичайно
цінну інформацію щодо кіно-і фотоматеріалів про М. Грушев -
ського, котрі відклалися в Центральному державному архіві кіно-
фотофонодокументів України, зібрала Людмила Маркітан38.
Відзначимо, що редакція "УІЖ" долучилася і до популяриза-
ції творчої спадщини М. Грушевського. Так, низка малодоступ-
них сучасникам праць ученого була передрукована на сторінках
видання з відповідними коментарями, що пояснювали особли-
вості історіографічного дискурсу історика та окреслювали об-
ставини появи його текстів39.
Від перших років незалежності "УІЖ" був також форумом, на
якому обговорювалися найбільш значущі новинки грушевськоз-
навчої книжкової продукції. Так, докладне критичне обговорення
на шпальтах часопису здобули важливі для поступу сучасного
грушевськознавства праці Л. Винара40, В. Пристайка та Ю. Ша-
повала41, О. Юркової42, В. Гориня43, Ю. Шаповала та І. Верби44,
В. Тельвака45 та ін.
494
Багато цікавої грушевськознавчої інформації знаходиться в
рубриках "Хроніка та інформація" та "Хроніка наукового життя".
Особливо докладно на сторінках "УІЖ" висвітлено конференцій-
ний рух у ювілейні для грушевськознавства роки – 1991-й
(125-ліття від дня народження), 1994-й (100-ліття приїзду М. Гру-
шевського до Галичини), 1996-й (130-ліття від дня народження),
2006-й (140-літ тя від дня народження) тощо46. Ці інформаційні
матеріали становитимуть, поза сумнівом, цінну інформацію для
дослідників україн ського історіографічного процесу кінця ХХ –
початку ХХІ ст.
Підводячи підсумки нашому дослідженню, насамперед звер-
немо увагу на проблемну та жанрову розмаїтість грушевськозна-
вчого матеріалу на сторінках "УІЖ" за роки української незалеж-
ності. Проаналізовані публікації становлять важливі елементи
мозаїки, з яких складається новочасне полотно біографії М. Гру-
шевського, позбавленої оціночних крайнощів попередньої історіо-
графічної доби. Насиченість грушевськознавчої тематики на шпаль -
тах "УІЖ" дозволяє кваліфікувати журнал як авторитетну трибуну
грушевськознавства, що поряд з "Українським істориком" виконує
важливу місію переосмислення феномену Великого Українця.
1 Пиріг Р.Я. Грушевськознавство: стан та перспективи розвитку //
УІЖ. – 1996. – №5. – С. 71-83.
2 Винар Л. Вступ до науки грушевськознавство // Український істо-
рик. – 1996. – № 1-4. – С. 19-20.
3 Пиріг Р.Я. Проблеми підготовки наукової біографії М. Грушевсь-
кого // УІЖ. – 2005. – №4. – С. 178-190.
4 Ткаченко І.В. Редакційна політика М.Грушевського в «Літературно-
науковому вістнику» (1907–1914 рр.) // УІЖ. – 2010. – № 5. – С. 90-103.
5 Приймак Т. Конституційний проект М.Грушевського з 1905 р. //
УІЖ. – 1991. – № 1. – С. 127-136.
6 Гирич І.Б. Організація М.С.Грушевським археографічної роботи у
львівський період життя й діяльності (1894-1914 рр.) // УІЖ. – 1997. –
№ 1. – С. 72-86.
7 Гирич І.Б. М. Грушевський і І. Франко: до історії взаємин // Україн-
ський історичний журнал. – Київ, "Дієз-продукт", 2006. – №5. – С. 35-66.
495
8 Макаров В.І. Листування М.С.Грушевського й О.О.Шахматова //
УІЖ. - 1996. - №5. - С. 89-106.
9 Тельвак В.В. Німецькомовна "Історія українськогго народу" Михай -
ла Грушевського в оцінках сучасників // УІЖ. – 2007. – № 3. – С. 175-189.
10 Верстюк В.Ф. М.С. Грушевський у перший період діяльності
Центральної Ради // УІЖ. - 1996. - № 5. - С. 37-50. Див також: Верстюк
В.Ф. Українська Центральна Рада: період становлення // УІЖ. – 2007. –
№ 2. – С. 23-46.
11 Солдатенко В.Ф. Внесок М.С.Грушевського в концепцію україн-
ської революції // УІЖ. - 1996. - № 5. - С.3-27.
12 Солдатенко В.Ф. Центральна Рада та українізація армії // УІЖ. –
1992. – № 6. – С. 26-39.
13 Солдатенко В.Ф. Третій універсал Центральної Ради і плани фе-
деративного переустрою Росії // УІЖ. - 2003. - № 4. - С. 3-10.
14 Гошуляк І.Л. Проблема соборності українських земель у добу
Центральної Ради // УІЖ. - 1997. - № 3. - С. 26-41; Гошуляк І.Л. Пи-
тання соборності українських земель на Брест-Литовській мирній кон-
ференції // УІЖ. - 2004. - №2. - С. 15-31.
15 Бойко О.Д. Проблема визначення кордонів України в період Цен-
тральної Ради (1917-1918 рр.) // УІЖ. - 2008. - № 1. - С. 31-46.
16 Северинюк В.М. Історія і політика в публіцистиці М.С.Гру-
шевського // УІЖ. – 2000. – №5. – С.18-31.
17 Копиленко М.Л., Копиленко О.Л. М.С. Грушевський і деякі про-
блеми розбудови Української держави // УІЖ. - 1996. - № 5. - С. 28-37.
18 Пиріг Р.Я. Центральна Рада й німецьке військове командування в
Україні: проблеми взаємовідносин (лютий – квітень 1918 р.) // УІЖ. –
2007. – № 2. – С. 47-63.
19 Гошуляк І.Л. Про причини поразки Центральної Ради // УІЖ. -
1994. - №1. - С. 31-44.
20 Потульницький В.А. Наукова діяльність М.С.Грушевського в емі-
грації (1919-1924 рр.) // УІЖ. - 1992. - №2. - С. 48-57.
21 Жуковський А. Політична і публіцистична діяльність М.С. Гру-
шевського на еміграції 1919—1924 рр. // УІЖ. - 2002. - № 1. - С. 96-125.
22 Див. також: Пиріг Р.Я. Ідейно-політичні підстави компромісу
Михай ла Грушевського з більшовицькою владою // УІЖ. – 2006. –
№ 5. – С. 4-18.
496
23 Рубльов О.С. Михайло Грушевський: перший рік у Радянській
Україні (спроба реконструкції) // УІЖ. - 1996. - № 5. - С. 50-71.
24 Верменич Я.В. Роль М.С.Грушевського у становленні системи ре-
гіонально-історичних досліджень в Україні // УІЖ. – 1998. – № 2. –
С. 92-101.
25 Вербиленко Г.А. Комісії порайонного дослідження історії України
при ВУАН: створення, функції, архів // УІЖ. – 2008. – №6. – С. 46-57.
26 Білокінь С.І. Київська школа акад. М.С.Грушевського // УІЖ. –
1996. – № 5; 1999. – № 5; 2000. – № 5.
27 Рубльов О.С. Сторінка з історії київського “галичознавства” 1920-
х рр.:аспіранти М. С. Грушевського О. Павлик і В. Костащук // УІЖ. –
2003. – № 2. – С. 89-113.
28 Тельвак В.В. Життєвий і творчий шлях М.С.Грушевського в юві-
лейних оцінках 1926 р. // УІЖ. – 2008. – № 6. – С. 111-125.
29 Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Сторінки біографії М.С.Грушевсь-
кого в світлі таємних документів ДПУ-НКВС // УІЖ. – 1996. – №5. –
С. 83-89; Шаповал Ю.І. М.С.Грушевський у дзеркалі справи-форму-
ляра // УІЖ. – 2001. – №4. – С.140-161.
30 Шаповал Ю.І. Загадка смерті Михайла Грушевського // УІЖ. –
2006. – №5. – С.83-98.
31 Верба І.В. Родина Грушевських в українській історичній науці
1920-х рр. // УІЖ. - 1996. - № 5. - С. 131-149.
32 Жуковський А. Гетьман Іван Мазепа в оцінці Михайла Гру-
шевського // УІЖ. - 1998. - № 6. - С. 134-145.
33 Пінчук Ю.А., Гриневич Л.В. Про оцінку М.С.Грушевським нау-
ково-публіцистичних і полемічних праць М.І.Костомарова // УІЖ. -
1992. - №4. - С. 112-113.
34 Заброварний С.І. Економічні погляди М.С.Грушевського // УІЖ.
- 2009. - № 6. - С. 47-62.
35 Масненко В.В. Формування образу М.С.Грушевського в масовій
свідомості сучасного українського суспільства // УІЖ. - 2006. - №5. -
С. 19-34.
36 Тельвак В.В. Постать Михайла Грушевського в польській істо-
ріографії (кінець XIX—XX ст.) // УІЖ. - 2006. - № 5. - С. 67-82.
37 Ващенко В. В. «Історія як фізика»: М.Грушевський у пошуках
універсальних законів історичної дії // УІЖ. - 2007. - №4. - С. 138-152.
497
38 Маркітан Л.П. М.С.Грушевський у кінофотодокументах // УІЖ. -
1997. - № 2. - С. 76-83.
39 Грушевський М.С. Велика, Мала і Біла Русь // УІЖ. - 1991. - № 2.
- С. 77-85; Грушевський М.С. З публіцистичних писань Костомарова //
УІЖ. - 1992. - № 4. - С. 113-133.
40 Сакада Л. Л.Винар. Михайло Грушевський: історик і будівничий
нації. Статті і матеріали // УІЖ. – 1996. – № 5. – С. 149-153.
41 Верба І.В. Володимир Пристайко, Юрій Шаповал. Михайло Гру-
шев ський — справа “УНЦ” і останні роки (1931—1934) // УІЖ. – 2002.
– № 2. – С. 120-122.
42 Заруба В.М. Оксана Юркова. Діяльність науково-дослідної кафе-
дри історії України М. Грушевського (1924—1930 рр.) // УІЖ. – 2002. –
№ 2. – С. 122-128.
43 Заруба В.М. Василь Горинь. Вілла Михайла Грушевського у
Львові // УІЖ. – 2003. – № 3. – С. 152-153.
44 Пиріг Р.Я. Ю.І. Шаповал, І.В.Верба. Михайло Грушевський //
УІЖ. – 2006. – № 3. – С. 223-226.
45 Калакура Я.С. В.Тельвак. Творча спадщина Михайла Грушевсь-
кого в оцінках сучасників (кінець XIX – ЗО-ті роки XX століття) // УІЖ.
– 2008. – №5. – С. 228-230.
46 Злупко Т.С. Ювілейна наукова конференція в Торонто ”Михайло
Грушевський в історії України”. [ м. Торонто, 1991 р. ] // УІЖ. – 1992.
– №3. – С. 154-155; Сакада Л.Д., Гонтар Т.М. , Винар Л. Відзначення
130-річчя від дня народження М.С.Грушевського. [м. Київ, 1996 р.] //
УІЖ. – 1997. – №1. – С. 145-147; Винар Л. Міжнародна конференція у
Нью-Йорку “Михайло Грушевський – історик, суспільно-громадський
діяч, державотворень”.[1996 р.] // УІЖ. – 1997. – № 2. – С. 143-145; Са-
када Л.Д. Міжнародна наукова конференція з нагоди 110-ліття приїзду
Михайла Грушевського до Галичини // УІЖ. – 2005. – № 2. – С. 226-228.
498
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40029 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0023 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:37:45Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тельвак, В. 2013-01-07T19:44:59Z 2013-01-07T19:44:59Z 2012 Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) / В. Тельвак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 483-498. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0023 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40029 uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) Тельвак, В. Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| title | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| title_full | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| title_fullStr | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| title_full_unstemmed | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| title_short | Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| title_sort | грушевськіана на сторінках «українського історичного журналу» (1991–2010 рр.) |
| topic | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| topic_facet | Концептуальні, інструментальні та проблемні виміри української історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40029 |
| work_keys_str_mv | AT telʹvakv gruševsʹkíananastorínkahukraínsʹkogoístoričnogožurnalu19912010rr |