Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники
Розглядається питання спадкоємності літературних традицій Лесі Українки у творчості поетів-шістдесятників, зокрема ідея національно-визвольної боротьби, проблема митця і влади, співзвучність традиційних образів і мотивів. Рассматривается вопрос преемственности литературных традиций Леси Украинки в т...
Saved in:
| Published in: | Леся Українка і сучасність |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40172 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники / Г. Витрикуш // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 323-330. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40172 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Витрикуш, Г. 2013-01-10T20:42:25Z 2013-01-10T20:42:25Z 2010 Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники / Г. Витрикуш // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 323-330. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0050 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40172 821.161.2–1.09 Розглядається питання спадкоємності літературних традицій Лесі Українки у творчості поетів-шістдесятників, зокрема ідея національно-визвольної боротьби, проблема митця і влади, співзвучність традиційних образів і мотивів. Рассматривается вопрос преемственности литературных традиций Леси Украинки в творчестве поэтов-шестидесятников, в частности идея национально-освободительной борьбы, проблема артиста и власти, созвучность традиционных образов и мотивов. The article discusses succession of literary traditions of Lesia Ukrainka in the creativity of the writers of sixties, particularly, the idea of national struggle, problem of artists and authority, traditional artistic images and motives. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Леся Українка і сучасність Творчі світи Лесі Українки Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники Преемственность литературы: Леся Украинка и поэты-шестидесятники Continuity of Literature: Lesia Ukrainka and Poets of the Sixties Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники |
| spellingShingle |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники Витрикуш, Г. Творчі світи Лесі Українки |
| title_short |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники |
| title_full |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники |
| title_fullStr |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники |
| title_full_unstemmed |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники |
| title_sort |
спадкоємність літератури: леся українка і поети-шістдесятники |
| author |
Витрикуш, Г. |
| author_facet |
Витрикуш, Г. |
| topic |
Творчі світи Лесі Українки |
| topic_facet |
Творчі світи Лесі Українки |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Леся Українка і сучасність |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Преемственность литературы: Леся Украинка и поэты-шестидесятники Continuity of Literature: Lesia Ukrainka and Poets of the Sixties |
| description |
Розглядається питання спадкоємності літературних традицій Лесі Українки у творчості поетів-шістдесятників, зокрема ідея національно-визвольної боротьби, проблема митця і влади, співзвучність традиційних образів і мотивів.
Рассматривается вопрос преемственности литературных традиций Леси Украинки в творчестве поэтов-шестидесятников, в частности идея национально-освободительной борьбы, проблема артиста и власти, созвучность традиционных образов и мотивов.
The article discusses succession of literary traditions of Lesia Ukrainka in the creativity of the writers of sixties, particularly, the idea of national struggle, problem of artists and authority, traditional artistic images and motives.
|
| issn |
XXXX-0050 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40172 |
| citation_txt |
Спадкоємність літератури: Леся Українка і поети-шістдесятники / Г. Витрикуш // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 323-330. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vitrikušg spadkoêmnístʹlíteraturilesâukraínkaípoetišístdesâtniki AT vitrikušg preemstvennostʹliteraturylesâukrainkaipoétyšestidesâtniki AT vitrikušg continuityofliteraturelesiaukrainkaandpoetsofthesixties |
| first_indexed |
2025-11-25T23:24:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:24:42Z |
| _version_ |
1850579839343394816 |
| fulltext |
Творчі світи Лесі Українки
323
УДК 821.161.2–1.09
Г. Витрикуш
СПАДКОЄМНІСТЬ ЛІТЕРАТУРИ:
ЛЕСЯ УКРАЇНКА І ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ
Розглядається питання спадкоємності літературних традицій
Лесі Українки у творчості поетів-шістдесятників, зокрема ідея
національно-визвольної боротьби, проблема митця і влади, співзвучність
традиційних образів і мотивів.
Ключові слова: літературна традиція, художній образ, мотив,
алюзія, національна ідея.
Серед представників різних сфер культури і науки,
з діяльністю яких були глибоко знайомі шістдесятники, особливе
місце відведено Лесі Українці. Заслуга Лариси Косач-Квітки
велика: вона зуміла на рівні глибокої емоційності й високої
інтелектуальності відобразити проблеми сучасності крізь призму
історичних асоціацій, алюзій, символів; довела, що українська
література високопоетична, багата на художні засоби, здатна
змусити читача не тільки співпереживати, а й мислити, і з цього
процесу починається самоідентифікація особистості та народу.
Шістдесятники продовжують традиції Лесі Українки, що
простежується у використанні символічних картин, романтичної
піднесеності, поетичної умовності, філософських узагальнень,
логічних висновків, експресивної алегорії, тонкого психологізму,
фразеологічності мовлення, риторичних фігур, яскравих епітетів
і метафор.
Сонет «Леся Українка» В. Симоненка присвячений пам’яті
хворої поетеси, яка ночами пише віщі слова, наповнені здатністю
зцілювати душі й змінювати хід історії. У творі присутні
ремінісценції з античної давнини, коли поетеса пише про свої
почуття, «мов раб німий на араратській скелі / Карбує написи про
подвиги царя» [6, 20], з метою через слово підняти людей з колін,
щоб вони розхитали «чорні трони» і визволилися від рабства,
перетворившись зі слуг на «легіони / Нових, непереможних
Спартаків» [6, 20]. Фільм «Іду до тебе» І. Драча, складений
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
324
із мозаїки спогадів, настроїв, уривчастих епізодів, у прямому
й метафоричному сенсі розповідає про подорож видатної
української поетеси до С. Мержинського, про її глибоке кохання,
любов до України, до рідної мови, її революційну та національну
позицію.
Ідея національно-визвольної боротьби, заклик до
повстання, що знайшли відображення через осмислення Лесею
Українкою подій античної і середньовічної Європи у творах
«Роберт Брюс, король шотландський», «Осіння казка»,
«В катакомбах», «Вавилонський полон», «Бранець», «Пісні про
волю», «Slavus-sclavus», «Товаришці на спомин» та ін., у поезії
шістдесятників передається переважно у зверненні до образу
Б. Хмельницького. Закономірно, обставини політичного тиску
й розвиток художніх напрямів і стилів зумовив те, що шістдесят-
ники ще більше, ніж Леся Українка, поглиблюють значення
підтексту. І якщо поетеса разом із передовими людьми того часу
щиро вірила у можливість змін шляхом революції і перетворень,
то гіркий досвід впровадження цього явища у дійсність
більшовицькою владою упродовж десятиліть розвінчав ілюзії й
надію на справжнє визволення засобами фізичної боротьби. Тому
логічнішим з точки зору часу залишається поколінню
шістдесятників роздумувати над тим, що маємо. І стосується це як
радянської доби, так і сьогодення, коли Україна в невидимій
інформаційній війні опинилася між Заходом та північним сусідом.
В. Симоненко у розмові з другом (спогади І. Куштенка
«Відрядження: Розмови з Василем Симоненком» // Київ. – 1993. –
№ 8. – С. 106–118), Л. Костенко у «Берестечку», частково
в «Марусі Чурай», Б. Олійник у «Де ж ти, Хмелю?», «Трубить
Трубіж» тощо спонукають замислитися, що думав Б. Хмельниць-
кий у той далекий час після поразки, як він пережив Переяслав-
ську угоду, яка роль державних мужів у творенні державності, і
пробують відповісти на злободенні проблеми українського
суспільно-політичного устрою. І Леся Українка, і шістдесят-
ництво сходяться на думці, що державний лідер має служити
народові, проявляти жертовність, чого, на жаль, досі бракує.
Проблема митця і влади порушена Лесею Українкою
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Творчі світи Лесі Українки
325
в «Давній казці», «На руїнах», «Оргії», «Кассандрі», «Поет під час
облоги» тощо, дуже близька шістдесятникам. Безкомпромісного
і відданого покликанню власного серця Раба-неофіта із «Оргії»,
співця Єлеазара з «Вавилонського полону» можна назвати
праобразом стоїків, а їхні змагання і витривалість на фоні
зламаних пристосуванців, що зрадили справжнє мистецтво
і власне сумління, – праобразом стоїцизму шістдесятників. Віра
Лесі Українки, виражена в крилатому вислові-девізі з «Лісової
пісні» «Ні, я жива! Я вічно буду жити! / Я в серці маю те, що не
вмирає» чи в поезії «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь),
близька до віри ліричного героя із вірша Л. Костенко «Ти
половець, ти правнук печеніга…». Як і поетеса-попередниця,
Л. Костенко констатує рідкість високого таланту і частоту
бездарності, пристосуванства, творення мертвого мистецтва як
у поезіях («Поетів ніколи не був мільйон…», «Кобзарю, знаєш,
нелегка епоха…» та ін.), так і в образі митця зі «Снігу у Флорен-
ції», який зламався: «Коли цькували – я протистояв. / Лише коли
наблизили – піддався» [4, 481]. Хоч, з іншого боку, вона не
докоряє комусь, не дає собі волі й морального права когось
картати чи осуджувати за дволикість і бездарність, про що
свідчать рядки з «Марусі Чурай», що кожен співає пісню, як може
і як йому дано від природи чи Бога. Сама поетеса вибирає активну
позицію мовчання, і не можна сказати, що зі страху: чи то тому,
що мовчання варте більше, ніж слова, чи то не залишилося слів,
бо всі вони «уже були чиїмись» [4, 18], і краще мовчати, ніж
займатися плагіатом.
І Леся Українка, і шістдесятники використовують традицій-
ні образи античності. Для Л. Косач Прометей – титан, який здобув
світло і став на бік народу, образ тих, хто стає на боротьбу і несе
просвіту. В поезії «Fіat nox!» у темряві, створеній богом, титан
викрадає світло і дарує людям. «В катакомбах» як уособленню
непокірного борця за свободу думки і символу перемоги над
тиранією йому віддає честь і пошану Раб-неофіт: «Я честь віддам
титану Прометею, / що не творив своїх людей рабами, / що
просвітив не словом, а вогнем, / боровся не в покорі, а завзято, /
і мучився не три дні, а без ліку, / та не назвав свого тирана
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
326
батьком, / а деспотом всесвітнім, і прокляв, / віщуючи усім богам
погибель» [7, 462]. Шістдесятники починають вбачати у цій
дарованій людству просвіті й зле начало, бо наука в гонитві за
матеріальним благополуччям і всесвітнім пануванням потрапляє
в руки недостойних, здатних використовувати її як засіб нищення
людства (Б. Олійник «На гострі брили кинули його…», «Від білої
хати до білого дому…»; Л. Костенко «Вітри гули віолончеллю,
писали пальми акварель…», І. Драч «Леонардо да Вінчі»,
«Прометеївська балада» тощо).
Як і Леся Українка («Забута тінь» – дружина Данте,
«Ніобея» – дочка Прометея, що оплакує загибель своїх дітей),
Л. Костенко зображує й маловідому дружину титана, на плечі якої
лягли обов’язки виховання сина і насміхи оточення, – тут ми чітко
бачимо алюзії на сучасність. Із цього приводу слушно зауважує
А. Бондаренко: «Суспільна думка про кращих людей свого часу –
це дуже часто напівправда. За нею – намагання знецінити вчинки
неординарної, героїчної постаті, звести їх до власного
обивательського рівня» [1, 25]. Образ Прометея узагальнює
постаті зацькованих, репресованих, а його дружини – родичів
«ворогів народу»: бачимо трагедію людської особистості, яка
через політичні, економічні чи інші обставини не може виразити
свої переконання, моральну позицію, трагізм ідеї, спотвореної
у конформістських цілях (ідейна близькість з «Адвокатом
Мартіаном» Лесі Українки).
Перефразовуючи Л. Костенко (щó писав би Шевченко
в СРСР, з якого зробили революціонера, прихильника більшо-
вицьких ідей), хочеться запитати: що сказала би Леся Українка,
витяг із поезії якої І. Драч бере за епіграф поезії «Прометеєва
наречена»? Від ліричного опису тиші на Волині й згадок про
Прометеєве життя поет риторично запитує, коли дбатиме вітчизна
про народ, наче титан, і чи справді її турбота є щирою і серйоз-
ною, чи це звичайне завуальоване лицемірство й легковажність:
«Невже перелесник і ти, Прометею?!» [2, 110]. Сповнені пафосу
і рядки про хвору поетесу, яка жила мистецтвом і долею народу та
постає як узагальнений образ нареченої титана і тих, хто розділяв
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Творчі світи Лесі Українки
327
щоденну ношу розіп’ятих митців і через особистісний духовний
зріст сприяв духовному розвитку народу.
Кассандра, голос якої ніхто не чув у попередні епохи,
у творчості шістдесятників не тільки попереджує про можливе
лихо, а останнім кличем застерігає людство схаменутися
у розвитку науки й техніки і в гонитві за владою. Це можемо
бачити в поезії «Місто…» І. Калинця, коли «з мурів волає до
глухих / Кассандра» [3, 506], намагаючись нагадати людству про
непоправиму шкоду цивілізації, творену власними руками, що
веде до загибелі. Роздумуючи над людською потребою бути
щедрим і трудитись на благо інших, над потребою мати душу
і констатацією її відсутності в суспільстві, над прихованим, чого,
згідно з логікою історичної повторюваності подій, варто
остерігатися і чому обов’язково треба вчитися практикувати,
Л. Костенко пише поезію «Будь щедрою, хай плаче твоє листя…».
Спадкоємність традицій очевидна й у зверненні до біблійної
тематики. Як Леся Українка («На полі крові») вела полеміку
з Л. Андрєєвим («Иуда Искариот»), який зробив Юду героєм,
котрий прагнув визволити юдейський народ від влади римської
імперії, так Б. Олійнику колеги також дають привід для дискусії.
На думку М. Скорсезе (фільм «Остання спокуса Христа»), Юда
теж приніс себе в жертву, продаючи Ісуса, щоб Ісус міг виконати
свою місію. Брати Стругацькі («Обтяжені злом, або Через сорок
років») висувають теорію, що Христос, щоб виділитися серед
фальшивих пророків, придумав мученицьку смерть; Юда ж сліпо,
без усвідомлення виконує вказівки Ісуса. У циклі віршів «Таємна
вечеря» після опису зради й розп’яття Христа Б. Олійник услід за
Лесею Українкою висловлює сумнів у загибелі Іуди: «Що Його
розп'яли на покуту усіх, – / То тяжка, але – істина, люди. / Лиш
єдине гризе – хай проститься мій гріх! – / А чи й справді
повісивсь... Іуда?» [5, 351].
Леся Українка використовує слова бог («Fіat nox!») чи
єпископ («В катакомбах») для зображення жорстокого володаря,
для створення образу пропагандиста різного роду заборон
і запеклого ворога людської особистості. Зважаючи на висміюван-
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
328
ня і заборону релігії в СРСР, негативний образ бога чи папи міг
пропустити твір крізь двері цензури, однак він став алегоричним
засобом іронії з приводу тиранів ХХ віку в Л. Костенко («Сьоме
небо», «Райська елегія»), Б. Олійника («Притча про ноги», «Ієзуїт
цілує туфлю папи…», «Мікеланджело», «Балада про вогонь
і принципи»).
Образ середньовічного ката-інквізитора Торквемади, що
в поезії Лесі Українки «Було се за часів “Святої Германдади”…»
палить єретика, не бачачи надії на його сльози й покаяння,
у Л. Костенко («Ображений Торквемада») звертається до
сучасних тиранів замислитися, скількох убили вони, констатуючи,
що його прогріхи, порівняно з їхніми, дуже мізерні. І в «Притчі
про ріку» поетеса сучасності нагадує про вічність планети
і минущість тиранії, констатуючи, що давно немає перського царя
Кіра, а досі стоїть ріка Діала – свідок далеких подій.
Екзотичні сюжети і мотиви з подорожі хворої Л. Косач до
Єгипту («Сфінкс», «Ра-Менеїс», «Напис в руїні» тощо) є і в тво-
рах шістдесятників. У пам’яті І. Драча виринають ремінісценції
про давню китайську царицю Сянь-гу, найбільш жорстоку
і безпощадну в історії Китаю, котра прославилася, згідно
з тисячолітніми переказами, тим, що топила учених і мудреців
у нужниках. До подібного приниження людської гідності, на
жаль, але de facto, вдаються правителі й нинішнього цивілізо-
ваного світу. Чітку проекцію на сучасність дає сам автор словами
«Та тільки сучасна історія все душу мою морочить, / І завжди
в сучасному клекоті привиджується старовина» [2, 319]. Для
підтвердження цієї тези згадується подія, коли русявого партизана
замордували русяві кати, тобто алюзія на типові етнічні ознаки
слов’ян та німців, на Другу світову війну. Найбільша трагедія,
підсилена анафорою й умовчанням, у тому, що найкровопролит-
ніша війна в історії людства уже за горами, однак досі є особи, які
«моляться, моляться, моляться, ах, це ж моляться їй, Кань Сянь-
гу!..» [2, 319], і, власне, над цим варто замислитися.
Л. Костенко теж іноді використовує екзотичні сюжети,
езопівською мовою говорячи про проблеми сучасності: «Цариця
Астинь», «Притча про ріку», «Місто Ур» та інші поезії в лаконіч-
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Творчі світи Лесі Українки
329
ній формі передають глибокий підтекст про історію не просто
осіб, а цивілізацій загалом. Хіба не повторюються нині з нашим
народом події, що були серед шумерів, які забули, хто вони
і з якого роду та наповнили своє минуле лише негативом? Наче
відкопуємо цю думку, завуальовану словами «А місто Ур зсипає
сміття / зсипає сміття на свою історію» [4, 361].
Одним із малопомітних можна назвати образ сльози
в творчості і Лесі Українки («Невольничі пісні», «Зоряне небо»,
«Сльози-перли», «Епілог», «Я знала, що будуть сльози, мука…»,
«Хто дасть моїм очам потоки сліз?» та ін.), і І. Драча («Мій
спомин про Юрія Яновського», «Сковородіана», «Козацька
сумовита», «Пам’яті Василя Шукшина», «Хустина Марії
Заньковецької, подарована Льву Толстому», «Сльоза Пікассо»,
«Соната Прокоф’єва», «На чеховські мотиви», «Леонардо да
Вінчі» тощо).
Будучи глибоко знайомими зі світовою й українською
літературою, поети-шістдесятники немовби відбирають «родзин-
ки» мистецтва слова. Вічно актуальні проблеми, порушені Лесею
Українкою, її філософічність, інтелектуальність, психологізм
у підході до їх висвітлення у світлі національної історії, як і вико-
ристання нею художніх троп і фігур, символічних картин, алюзій
і ремінісценцій, стають міцним фундаментом, на якому покоління
шістдесятників будує свою модель художнього бачення дійсності,
відтворення реальних подій у художній формі, створює свій
високохудожній світ вічних цінностей та ідеалів. Спорідненість
порушених шістдесятниками мотивів і проблем із творчістю Лесі
Українки є доказом глибокого знайомства їх зі скарбницею
світових шедеврів та підняття злободенних і вічних проблем, від
розв’язання чи нерозв’язання яких залежить доля не тільки
окремої людини у світі, а й націй і держав на земній кулі.
Література
1. Бондаренко А. «Усі вже звикли – геніїв немає…» (Художнє
мовомислення поетичного циклу Ліни Костенко «Силуети») /
А. Бондарнко // Урок української. – 2004. – № 8–9. – С. 24–28.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
330
2. Драч І. Вибр. твори : в 2 т. – Т.1: Поезії / І. Драч ; передм.
Л. Новиченка. – К. : Дніпро, 1986. – 351 с.
3. Калинець І. Поезії / І. Калинець // Живиця. Хрестоматія укр. л-
ри ХХ ст. : у 2 кн. – Кн. 2. – К. : Твій інтер, 1998. – С. 502–512.
4. Костенко Л. Вибране / Л. Костенко. – К. : Дніпро, 1989. – 559 с.
5. Олійник Б. І. Стою на землі : Вірші та поеми / Б. Олійник. – К. :
Криниця, 2003. – 696 с.
6. Симоненко В. У твоєму імені живу : поезії, оповідання,
щоденник, записи, листи / В. Симоненко / упоряд. та післям.
В. В. Яременка; передм. О. Т. Гончара. – 2-ге вид., доп. й перероб. – К. :
Веселка, 2003. – 382 с.
7. Українка Леся. Твори : в 2 т. – Т.1 : Поетичні твори ;
Драматичні твори / Леся Українка / упоряд. і прим. О. Ф. Ставицького ;
вст. ст. Л. І. Міщенко ; ред. тому І. О. Дзеверін. – К. : Наук. думка, 1986. –
608 с.
Вытрикуш Г. Преемственность литературы: Леся Украинка
и поэты-шестидесятники.
Рассматривается вопрос преемственности литературных традиций
Леси Украинки в творчестве поэтов-шестидесятников, в частности идея
национально-освободительной борьбы, проблема артиста и власти,
созвучность традиционных образов и мотивов.
Ключевые слова: литературная традиция, художественный образ,
мотив, аллюзия, национальная идея.
Vytrykush H. Continuity of Literature: Lesia Ukrainka and Poets
of the Sixties.
The article discusses succession of literary traditions of Lesia Ukrainka
in the creativity of the writers of sixties, particularly, the idea of national
struggle, problem of artists and authority, traditional artistic images and
motives.
Key words: literary tradition, character, motive, allusion, national idea.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|