До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
Архівний матеріал, присвячений М. Драгоманову, в якому зі збереженням дореволюційної української орфографії простежується життєвий і творчий шлях історика – дядька Лесі Українки. Архивный материал, посвящённый М. Драгоманову, в котором, с сохранением дореволюционной украинской орфографии, прослежен...
Saved in:
| Published in: | Леся Українка і сучасність |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40175 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського / Л. Рева // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 378-389. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859745570378219520 |
|---|---|
| author | Рева, Л. |
| author_facet | Рева, Л. |
| citation_txt | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського / Л. Рева // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 378-389. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Леся Українка і сучасність |
| description | Архівний матеріал, присвячений М. Драгоманову, в якому зі збереженням дореволюційної української орфографії простежується життєвий і творчий шлях історика – дядька Лесі Українки.
Архивный материал, посвящённый М. Драгоманову, в котором, с сохранением дореволюционной украинской орфографии, прослежен жизненный и творческий путь историка – дяди Леси Украинки.
The archive document, which is devoted to M. Drahomanov, with the conservation of the oefthography before revolution in Ukraine investigates the biography and creative life of the historian, uncle of Lesya Ukrainka.
|
| first_indexed | 2025-12-01T21:03:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
378
УДК 821.161.2 (092) + 94 (477) “18” (092)
Л. Рева
ДО БІОГРАФІЇ МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА
ДРАГОМАНОВА (1841–1895): ЗА АРХІВАМИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Архівний матеріал, присвячений М. Драгоманову, в якому зі
збереженням дореволюційної української орфографії простежується
життєвий і творчий шлях історика – дядька Лесі Українки.
Ключові слова: М. Драгоманов, культура, політика, історія,
закордон.
Сказати, що постать Михайла Петровича Драгоманова
в українській культурі, історії, літературі, педагогіці, політиці
явище непересічне – замало. Історик, публіцист, літературознавець,
фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч, брат Олени
Пчілки і дядько Лесі Українки. Йому ми завдячуємо за вагомий
науковий доробок, зокрема, за цікаві й неординарні виступи в царині
давньої української літератури, за аналіз 6-томної “Исторіи
літератури руской” (1887–1894) Омеляна Огоновського (народився
3.08.1833, с. Григорів, Стрийського пов. – помер 28 жовтня 1894,
м. Львів). Омелян Огоновський був головою “Просвіти” у Львові
(1877–1894), професор Львівського університету (з 1888), перекладач
“Слова о полку Ігоревім” та приміток до нього.
У фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського в особовому фонді Михайла
Петровича Драгоманова (1841–1895) під № 172 знаходяться
документи за його підписом: Ф. 172. – № 40: «Наукова вартість
“Исторіи літератури руской” проф. Ом. Огоновского» (Лист
у ред. “Діло”)[Машиноп. копія з ж-лу “Народ” 1895 р. № 17. –
С. 272 – 274] ; Ф. 172. – № 36: “Дотепи пр[офесора] О. Огонов-
ського” [Машиноп. копія з ж-лу “Народ” 1894 р.]; Ф. 172. – № 27:
“Непорозуміння між проф. Ом. Огоновським і єго наукою”
[Машинописна копія з ж[урналу] “Житє і слово”. – Т. 1. – С. 478–
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
379
481. – 1894 р.]. Ці три документи ми включили до анналів студій
над давньою українською літературою.
У цих же фондах бібліотеки ми знайшли пропонований
нижче матеріал “Михайло Петрович Драгоманов”: [стаття], яка
знаходиться в академічному – Х-му фонді. Документ – анонімний.
НБУВ. Інститут рукопису, ф. Х, № 5109.
Михайло Петрович Драгоманов [Стаття]. [28/1. – 1916 р.].
(Фіолетове чорнило, скоропис).
В 1841 році, в невеличкому місті на Полтавщині, Гадячу,
народився велетень української думки, великий працьовник на
полі загальнолюдської науки й культури, апостол української
нації М. П. Драгоманів. Батьки його походили з дрібної повітової
шляхти, колишньої козацької старшини. Родина була досить
інтелігентна і перша вплива сприяли серйозному студіюванню як
науковому, так і свого роду політичному. Як висловлюється
Др[агоман]ов в своїй автобіографії, ця “свого рода політика”
зводилась до праці серед народу, допомоги селянам в боротьбі
з урядом, з панами. І атмосфера “сумішки якобінства з демо-
кратичним цезарізмом” зробила своє діло. Демократизм ніколи не
кидав М. П. Першу освіту М. П. здобув в повітовій школі – за сей
час мало маємо відомостей. Далі вступив в Полтавську гімназію.
І знов пощастило Др[агоман]ову здибатись з людьми, що
допомогли йому, показали перші шляхи і дали йому змогу
вступити в університет з певним світоглядом, з умінням орієнту-
ватись в житті, йому, ще такому молодому, бо Др[агоман]ів
вступив до ун[іверсите]ту, коли йому минуло лише 18 р. До гімна-
зіальних часів належить початок знайомства з класичною
літературою, з натуралізмом – і се мало досить велику вагу, бо
“реалізм” новий в той час для рос[ійського] загалу, особливо для
молодіжи, для Др[агоман]ова був річчю вже відомою, і до того
зовсім не виключаючою гуманізму. Нарешті, в гімназії ж таки він
ознайомився з історією, і не лише з нею. Талановитий його
вчитель [Стронін] частенько торкався питань національного,
соціального, допомагав своїм молодшим учням розуміти зміст
історичних подій. Читав Др[агоман]ов дуже і дуже багато.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
380
Починаючи з історії государства Російського і кінчаючи працями
Шлоссера (1), Маколі (2), Прескоте (3) і Гізо (4) він перечитав ще
в гімназії. В той же час він редагував невеличку рукописну
часопис, в котрій торкались соціальних питань, багато звертали
увагу на становище селян. Але от Др[агоман]ов кінчає гімназію
і в 59 році вступає до Київського університету. Тут знов паралель-
но з науковими студіями йде в нього практична праця – молодий
студент приймає діяльну участь в недільних школах, тільки що
заснованих в Київі. Коли ж їх було зачинено, Др[агоман]ов
переходить в педагогічну школу, в котрої деякий час вільно було
приймати участь студентству. Трохи згодом було зачинено і її. За
цю педагогічну діяльність, котрій все життя віддавав Драгоманів
є дуже цікава відомість з його власної біографії – власне за
генезис, походження і початок її: “Многі із нас взялись до діла
з ціл[л]ю політичної пропаганди, та побачили її неможливість
серед дітей і її непрактичність навіть серед дорослих,
та неграмотних – і усердно занялись педагогічною стороною
справи”. Минули роки. Змінився грунт, на котрому працював
М. П. – але і серед загартованих політичних бойців він назавжди
залишив свій метод боротьби – учити, бути педагогом. Він
надзвичайно цікаво веде боротьбу – для нього життя не арена,
а школа. Противники – се люди, що лише не дійшли до певного
степіня культурних здобутків. І він вживає всіх заходів, щоб
освідомити свого противника, щоб підняти його до свого рівня
і дати можливість самому переконатись в несправедливості
минулих поглядів, залишених позицій. Завжди спокійний, він не
губить рівноваги, коли на його очах гинуть одна за другою школи,
наступає отставка Пирогова (5). Він дуже близький до життя,
завжди відчуває гостро всі події, ніколи не буває байдужим, але
також ніколи не втрачає невтомної енергії, під гнітом громад-
ського й особистого нещастя; не знайдемо ми ніде у нього
страшного слова зневір’я, котре було близьким і зрозумілим
багатьом другим в той час. Його могутня постать від початку до
кінця життя приваблює своєю силою, витривалістю. З приводу
одставки Пиро[го]ва Др[агоман]овим була сказана дуже палка
промова, в котрій він характеризував діяльність попечителя.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
381
Ця промова звернула вперше увагу на Др[агоман]ова як універ-
ситетської професури, так і загалу, і мала досить великі наслідки
для нього. Зав’язались зв’язки з найбільш поступовою частиною
професури, що дуже сприяло науковій праці молодого студента.
Під керуван[н]ям Шульгіна (6). Особливо Др[агоман]ов багато
працює переважно над історією Рима і завдяки його рекомендації
раді ун[іверсите]та лишається як будучий кандидат на професора.
Себто лишається на улюбленім грунті, серед рідної атмосфери, де
він міг дати максимум того, чим був такий багатий. Правда,
не Київському ун[іверси]тові належала честь мати такого вчителя,
і власне з Київа, з рідної країни мусив емігрувати Др[агоман]ов на
чужину, в Женеву, Львів, Відень, Софію і там, на чужій землі
в численних працях на всіх європейських мовах працювати на
користь рідного краю, працювать так, як він бажав, як повинен
був бажати і як не міг працювати під важкою рукою російського
уряду, в гнетючій атмосфері сучасного російського життя.
Вже на дисертації, що відбулась після одставки Шульгіна,
відчувається досить вороже відношення до Др[агоман]ова. Проте
рада Київського ун[іверсите]ту допустила М. П. в приват-доценти
і доручила читати лекції. Важке під цей час матеріальне
становище примусило Др[агоман]ова заняти учительську посаду
і крім цього ще добувати гроші газетною і журнальною працею.
Він писав багато статей з приводу слов’янських справ,
полемізував з московськими часописами, і, як він каже “розганяв
туман”, що панував серед російського загалу щодо стану “Юго-
Западного” краю. Справами польсько-українськими Др[агоман]ов
цікавився ще студентом, хоч діяльної участі в студентських
гуртках не приймав; поляки були занадто чужі і не відповідали
колишнім ідеалам, котрі раніш з Лівобереж’я, здалека він
змалював собі. На Правобережжі вони були зовсім і зовсім
неподібні до того, чого сподівався Др[агоман]ов; “Кредіт”
космополитів” падав, коли з’ясовувалося їх роля і відношення до
польського повстання, до утворення Польщі од morza do morza;
українство… “у многому розділяв змагання і ідеї українських
націоналістів”, але багато де вони, сі українці, здавались йому
реакційними, і не задовольняли вповні. Та й чи ж можна було
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
382
сподіватися, щоб українське життя могло задовольняти.
Проте в 70-х роках він знов підходить до українства
і українців, власне, украй неофілів. Цікавить його пригноблене
педагогічне питання. Ще перед польським повстанням він
редагував в українській громаді популярні книжки для народу.
Тепер чернігівці пропонують Др[агомано]ву писати за шкільну
працю на Україні, щоб підтримати молоде чернігівське земство.
Ся праця була початком кінця для праці Др[агомано]ва в межах
Росії. Наслідками її були в недалекому майбутньому напівпри-
мусово, напів з власної волі еміграція Др[агомано]ва за кордон.
Українська школа з рідною мовою, се болюче і трагічне питання
нашого минулого, сучасного й майбутнього життя, правдиві
й щирі слова в оборону сеї школи і почали той довгий ланцюг
обвинувачень в сепаратизмі, відділенні України від Росії, спілки її
з Польщею, що врешті привів до пропозиції Ол[ександра] ІІІ
залишити працю в Київському ун[іверсите]ті. Пропонована
попечителем К[иївського] округа кн[язем] Шахматовим книжка
з церковнослов’янською та великоруською мовою для нижчих (?)
шкіл на Україні викликала критику Др[агомано]ва, наслідком чого
був донос Шахматова міністру просвіти (Толстому) і непідтвер-
джений, правда тимчасово, вибір в штатні доценти ун[іверсите]ту.
Після цього інциденту Др[агомано]в рішуче вступив на
укр[аїнський] національний шлях, з котрого не звернув до своєї
смерти. “Впрочім, каже Др[агомано]в, коло того часу повстали
й інші питки, що прив’язали мене до українського руху”.
“Студії багатої і прекрасної народньої словесности, а особ-
ливо поетичних пісень, що показують поетичну історію
українського народу, розказану ним самим, заставили мене кріпко
полюбити той народ і пережити усіми силами душі усі частности
української справи у Росії та Австро-Венгрії“. Се був імпульс, що
заставив Др[агомано]ва полюбити свій нарід, се була та питка, що
прив’язала його до українського руху. А що це лише через
поетичну історію та прекрасну словесність любив Україну
Др[агомано]в і був так міцно зв’язаний з українським рухом,
се побачимо ми в других рефератах, що будуть присвячені
студ[і]юванню творів Др[агомано]ва і його діяльности. Багато
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
383
думав Др[агомано]в над загально-слов’янськими питаннями
і приходив до думки про конечність широкої постановки
федерально-демократичної справи в усій Восточній Європі”.
Драгоманов їде за кордон. Там він ближче “на власні очі”
знайомиться з європейським соціалізмом.
За кордоном він багато працював у Флоренції, Гендельберзі.
До того ж часу належить досить велика кількість його праць,
напр[иклад], “Восточная политика Германии и обрусение”, де він
весь час затримується над питаннями російської політики.
Торкаючись відродження Литви, Білої Русі, України і відно-
шення до нього російського уряду, та російської поступової
інтелігенції, він приходить до виводу: “замість політики
централізації та обрусенія в усій західній половині Росії
примітніша політика самоуправи країн і націоналістів, основана
на демократичному принципі”. В Відні Др[агомано]в знайомить-
ся з галичанами українцями, і приймає участь в журнальній пресі,
у часописах різних напрямків, і відразу вливає живу течію
в український рух. З ним полемізують, закидають йому
в русофільстві, спочатку навіть молодь вороже ставиться до
нього. Але з звичайною послідовністю спокійно відповідає
Др[агомано]в на численні закиди своїх противників, а часом
і особистих ворогів, все ближче і ближче входить в українське
галицьке життя і потроху, може навіть несвідомо для самих
галичан, стає потрібний їх життю як сонце, як вільне повітря.
Нема галузі, де б не працював Др[агомано]в; нема питання,
котрого він не торкнувся. Недаремно М. П. його київські приятелі,
що під час його життя в Київі звали “Михайлом Галицьким”.
Після першого ж знайомства з Галичиною він був міцно зв’язаний
з її життям, хоч як воно його не задовольняло, хоч якими хибними
були шляхи, котрими йшло тоді громадянство. Др[агомано]ва
дуже вразило неуцтво галичан і повна несвідомість російської
літератури. Так звана “стара” партія, з її прихильністю до Росії,
сама що найменше знала російську літературу, а москвофільська
часопис “Друг”, що видавалася у Львові, друковалась якоюсь
страшною штучно-утвореною мовою, так же мало подібною до
російської, як і до української, а ще менше зрозумілою не тільки
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
384
для загалу, а, здається, навіть і для самих її співробітників. При
допомозі Др[агомано]ва, і, власне, з його ініціативи була
закладена російська бібліотека в Відні при Товаристві “Січ”, що
складалася з зразкової російської літератури. Скільки на це
поклав праці невтомний М. П., оскільки повинні були бути
вдячними йому українці, видко з його листування, де в численних
містах згадуються всілякі справи за ці книжки. І сталася цікава річ
– повз російську демократичну літературу прийшли галицькі
москвофіли до свідомого українського націоналізму! Почалось
студ[і]ювання народнього життя, його побуту, морального та
економічного, почалась праця, що трохи згодом за допомогою
знов того ж таки Др[агомано]ва вилилась в певну діяльність партії
з політичним програмом, власне, партії українських радикалів.
“Плохий той українець, що не став радикалом, і плохий той
радикал, що не став українцем”, – казав Др[агомано]в київській
молоді, коли повернувся з-за кордону. Деякий час він лишався
там, широко проводячи в рефератах, дебатах, розмовах, а, голов-
не, в університетських лекціях та стат[т]ях і наукових працях свої
думки та політичні переконання. “Європеїзм, або космополітизм,
котрий не відкидає частних національних варіацій загальних ідей
і форм і є найкраща основа для українських автономних змагань –
усяка наукова, як і політична діяльність мусить бути основана на
інтернаціональному фундаменті”, – се власні слова Др[агомано]ва
після подорожу на Захід.
Повернувшись в Росію знов М. П. віддався науковій праці, і,
стоючи трохи осторонь від життя політичного, він додає
порівнявчий коментарій до “Исторических песней Малороссий-
ского народа”, читає в географічному товаристві, в котрому
приймав участь “Отголосокъ рыцарской поэзии въ малорусскихъ
народныхъ песняхъ, песни и сказания о кровосмешении” та другі.
Але вже недовго довелось Др[агомано]ву бути в Київі. Викликано
знов на світ подію відставки Пирогова, промову на прощальному
банкеті, приєднались доноси друзів російських і закордонних,
котрих у Др[агомано]ва було чимало; Др[агомано]ву пропоновано
подати в відставку, від чого він відмовився, бо не визнавав
справедливості закинутих абсурдних обвинувачень; а після сього
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
385
справа посунулась так швидко, що коли М. П. повернувся після
літніх вакацій (?) з Галичини, йому було заборонено вступ в усі
південні університети, незабаром після чого, скінчивши видання
деяких власних праць та повістей молодого галицького
письменника Федьковича, Др[агомано]в виїхав за кордон, звідки
йому вже ніколи не судилося повернутися в рідний край, як і не
довелося бачити здійснення своїх політичних ідеалів. В 1876 році
М. П. переїхав в Женеву, звідки почав інформувати Європу
в українському питанні. Цікаво навести того плану літературно-
політичної праці, котру Др[агомано]в дає в своїй автобіографії. По
1-[е]: “Дати як найбільше матеріалу для студій України і її народу,
його культурних починків і змагань до волі й рівности”, і, по-2[е]:
“як тим матеріалом, так і викладом західно-європейських лібе-
ральних і соціально-демократичних ідей, помагати організації
в українських землях у Росії й Австрії політичних кружків, котрі б
взялися за визвіл народу культурний, політичний і соціальний”.
Такі широкі межі закреслює Др[агомано]в для своєї діяльности.
18 років стоїть він на коні галицького життя, 18 років лунає його
голос в Європі. Українською, російською, польською, болгарсь-
кою, італійською, французькою, німецькою, англійською мовами
розповідає він за рідний край. Немає кутка, куди б не доходило
його слово, хіба що до Росії. Але там занадто темні були часи,
занадто важко дихалось. Проте навіть там співробітничає Др[аго-
мано]в в “Отеч[ественных] Зап[исках]”, “Вест[нике] Европы”…
Цікаво торкнутись відношення Др[агомано]ва до Росії, її
літератури і до її зв’язків з українським нац[іональним] рухом,
питання, котре він розв’язує, даючи таку відповідь: “Треба
ширити те добре, що єсть в російській літературі, та тільки при
тому всьому треба зближати культурних людей до свого народу
між іншим і мовою і розивати свою літературу на народньому
грунті так, щоб в усякім разі ваш народ і навіть культурний
чоловік як найменше мав потреби в літературі російській, тобто,
щоб своя література вдовольняла його найчастіше”. Такий був хід
еволюції думки Др[агомано]ва з того часу, коли він, хоч і обстоював
українську мову в повітовій школі, але лише як етап до уживання
великоруської. Се було за студентські часи.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
386
Варто зауважити один інцідент, правда може занадто
відомий, котрий малює відношення Др[агомано]ва до укр[аїнсь-
ких], а заразом з тим дуже яскраво характеризує відношення
російських соціалістів до укр[аїнських]. Я розумію ту анекдотич-
ну пригоду, про котру розповідає д. Дейч в своїх споминах
за Др[агомано]ва в книжці “Укр[аинской] жизни”. Се трапилось
в Женеві на зібранні емігрантів, де Павлик (7) читав відчит за
Галичину. Тут закинуто соціалістам російської України, що вони
нічого не роблять для рідного краю. Як людина компетентна
і поінформована, д. Дейч вступився за соціалістів, і заразом з тим
“од оборони перейшов до нападу”, як він сам каже на українців та
їх працю. Змалювавши поганий шарж, де в чому даючи навіть
волю своїй фантазії, пан Дейч вважав доведеним з’ясування
питання, і дуже здивувався, коли українці прислали заяву
з проханням не вважати їх надалі членами товариства. Він
з’ясував собі сей випадок “оскорбленним самолюбієм” та “чрезви-
чайною требовательностью и крайнею обидчивостью редактора
“Громада”, себто М. П. Драгоманова.
Ця зустріч лишила прикре вражіння, сі спомини огидливо
наклали свій штамп. Пізніше, в приватному листуванню
Др[агомано]ва ми бачимо такі рядки, відповідаючи М. Павликові
на його жваве співчуття подіям 1-го мая [18] 91 р. в Галичині:
“Я б радив Вам більше спокою з приводу таких пригод, – каже
Др[агомано]в. – Я сам, як Ви, багато потратив чорнила і пер[е]вів
ради всяких федерацій, фратернізацій і т.д., поки не прийшов до
виводу, що треба майже виключно зайнятись тим, щоб упоряд-
кувати свій куток, звісно, ширючи в ньому думки і про
фратернізацію, – а тоді “брати” самі прийдуть до нас стискувати
нам руки, – а інакше вийде так, мовби то ми набиваємось на
братство і всякі дурні нас же й одпихати будуть”. Остання листа,
ідеал-космополітизм, федерація, шляхи до неї, самостійний
і незалежний розвиток окремих націй. За час побуту в Женеві
Др[агомано]в надруковав багато своїх праць по фольклору, котрі
він продовжував потім, і в Софії, де він був запроханий читати
лекції в болгарському університеті. Одірваний 18 років від
рідного грунту, Др[агомано]в живе проте весь час його життям.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
387
Продивлюючись його листи, бачиш, яка безмежна енергія була
у цієї людини. В 1894 р. святкували у Львові ювілей 30-літньої
праці М. П. Селяне, наукові та громадські діячі, молоде
студентство, українці, поляки, чехи, французи, німці, росіяне – всі
прилучили свій голос до українського свята. І за кілька років
перед смертю Др[агомано]ву довелось побачити наслідки своєї
праці. Міцно тримав свій стяг Драгоманов, твердо йшов він своїм
шляхом, ніде і ніколи не зрадив він своїм переконанням. Багато
зробив він для України, і не даремно казав Павлик, що треба
тільки каждому з нас зробити хоч соту частину того, що зробив
М. П. – і кайдани з України спадуть самі собою. Ніколи не чуємо
скарг Др[агомано]ва на нещасливу долю, на зрадливість людську,
на все те, чого забагато зустрів Др[агомано]в на своєму житті.
Лише раз, коли самітній, хворий, засуджений на смерть славним
віденським лікарем, лежав він у Відні, в нього вирвалось кілька
слів за киян: “Бог з ним, а тільки так жестоко кидати чоловіка без
відзиву на чужій стороні”…
В 1895 році Др[агомано]в умер. Умер несподівано,
вразивши всіх своєю смертю. Умерла та людина, що на пораду
“Пощо Ви, Михайлу Петровичу, мішаєтесь до політики? Ви б
писали свою історію, та й годі” – відповіла в свій час: “Коли ж бо
мені цікавіше робити історію, ніж писати за неї”. “Змовкло слово
те, що рівного йому не було в нас. І нікому замість його стати!…”
– говориться в промові на смерть Др[агомано]ва. Але “хіба він
даремно стільки часу кликав закованих рабів розбивати свої
кайдани і пособляв їх розбивати? Хіба в наших душах нема
нітрохи сили на боротьбу з тими, з чим ми мусимо боротися і не
можемо не боротися, коли хочемо жити? Зникло, розвіялось усе,
догасне, все особисте, всі ті випадкові хмарки, що тьмарили цю
постать. Зникло – і перед нами встає ясний і чистий образ борця за
ідею. Схиляймо перед їм чоло низько, низько і – до праці!”
Примітки
1. Шлоссер Фрідріх Кристоф, 1776–1861 – німецький ліберальний
історик. Автор “Всесвітньої історії” (т. 1–19, 1843–57).
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка і сучасність. Т. 6.
388
2. Маколі (Macaullay) Томас Бабингтон, 1800–1859 – лорд,
британський історик, політик, представник ліберальної історичної
школи, автор “Історії Англії від часів правління Якова ІІ” (1841).
3. Прескотт (Prescott) Вільям Гиклін, 1796–1859 – американський
історик. Автор низки критичних і історико-літературних етюдів з англій-
ської, французької та італійської літератур, зібраних в “Biographical and
critical Miscellanies” (Лондон, 1843) та “Critical Essays” (Лондон, 1852).
Праця “History of the conquest of Peru” (Бостон, 1817), “History of the
reign of Phillipp II of Spain” (Бостон, 1855–1858) – незакінчена. Видав з
доповненнями Робертсонівську “Історію Карла V” (Бостон, 1857).
Російські переклади – в часописах “Современник” та “Отечественные
записки”.
4. Гізо Франсуа, 1787–1874 – французький історик, з 1847 р. глава
правительства, яке 1848 р. було звергнуте Революцією. Фактично з 1840 р.
керував усією політикою Липневої монархії. Праці Г. переважно з історії
Французької республіки.
5. Пирогов Микола Іванович, 13 (25).11. 1810, м. Москва –
23.11.(5.12). 1881, с. Вишня, тепер у межах м. Вінниці – український
хірург, паталогоанатом, педагог, громадсько-політичний діяч, член-
кореспондент Російської АН (з 1847). Ініціатор створення університету
в Одесі, відіграв велику роль у розвитку Київського університету. 1858 –
1861 рр. був попечителем Київського уч. округу. Різностороння його
діяльність викликала незадоволення властей. 1861 його усунуто з поса-
ди. Основна педагогічна праця – “Питання життя” (1856).
6. Шульгін Віталій Якович, 1822–1878 – історик. Закінчив
Київський університет. 1850 р. представив магістерську дисертацію
“Про стан жінок в Росії до Петра Великого” і був запрошений
в університет адьюнктом при кафедрі всезагальної історії, де потім
(1849–1862) читав лекції та вів семінарій. З 1864 р. – редактор газети
“Киевлянин”. Автор “Исторического обозрения учебных заведений
в юго-западной России с конца XVIII века до открытия университета
в Киеве” (1860) та “Истории университета св. Владимира за первые
25 лет его существования” (1860).
7. Павлик Михайло Іванович, 17.09.1853 – 26.01.1915 – український
письменник, публіцист, громадський діяч. Почав друкуватися з 1874 р.
В 1879–1881 рр., рятуючись від арешту за участь у визвольному русі,
жив у Женеві, де допомагав М. Драгоманову та С. Подолинському
видавати журнал “Громада”. Разом з І. Франком видавав часописи
“Громадський друг”, “Товариш”, “Народ”, газету “Хлібороб”, виступав
зі статтями в газеті “Praca”.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Леся Українка та її родина. Статті. Дослідження. Архівні матеріали
389
Рева Л. К биографии Михаила Петровича Драгоманова (1841–
1895): по архивам Национальной библиотеки Украины
им. В. И. Вернадского.
Архивный материал, посвящённый М. Драгоманову, в котором,
с сохранением дореволюционной украинской орфографии, прослежен
жизненный и творческий путь историка – дяди Леси Украинки.
Ключевые слова: М. Драгоманов, культура, политика, история,
заграница.
Reva L. To the Biography of Mykhailo Petrovych Drahomanov
(1841–1895): based on the Archive Fonds of Vernadskii National Library
of Ukraine.
The archive document, which is devoted to M. Drahomanov, with the
conservation of the oefthography before revolution in Ukraine investigates the
biography and creative life of the historian, uncle of Lesya Ukrainka.
Key words: M. Drahomanov, culture, politics, history, foreign lands.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40175 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0050 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T21:03:54Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рева, Л. 2013-01-10T20:58:22Z 2013-01-10T20:58:22Z 2010 До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського / Л. Рева // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — Т. 6. — С. 378-389. — укр. XXXX-0050 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40175 821.161.2 (092) + 94 (477) “18” (092) Архівний матеріал, присвячений М. Драгоманову, в якому зі збереженням дореволюційної української орфографії простежується життєвий і творчий шлях історика – дядька Лесі Українки. Архивный материал, посвящённый М. Драгоманову, в котором, с сохранением дореволюционной украинской орфографии, прослежен жизненный и творческий путь историка – дяди Леси Украинки. The archive document, which is devoted to M. Drahomanov, with the conservation of the oefthography before revolution in Ukraine investigates the biography and creative life of the historian, uncle of Lesya Ukrainka. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Леся Українка і сучасність Леся Українка та її родина. Статті. дослідження. архівні матеріали До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського К биографии Михаила Петровича Драгоманова (1841– 1895): по архивам Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского To the Biography of Mykhailo Petrovych Drahomanov (1841–1895): Based on the Archive Fonds of Vernadskii National Library of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського Рева, Л. Леся Українка та її родина. Статті. дослідження. архівні матеріали |
| title | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського |
| title_alt | К биографии Михаила Петровича Драгоманова (1841– 1895): по архивам Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского To the Biography of Mykhailo Petrovych Drahomanov (1841–1895): Based on the Archive Fonds of Vernadskii National Library of Ukraine |
| title_full | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського |
| title_fullStr | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського |
| title_full_unstemmed | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського |
| title_short | До біографії Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895): за архівами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського |
| title_sort | до біографії михайла петровича драгоманова (1841–1895): за архівами національної бібліотеки україни ім. в. і. вернадського |
| topic | Леся Українка та її родина. Статті. дослідження. архівні матеріали |
| topic_facet | Леся Українка та її родина. Статті. дослідження. архівні матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40175 |
| work_keys_str_mv | AT reval dobíografíímihailapetrovičadragomanova18411895zaarhívaminacíonalʹnoíbíblíotekiukraíniímvívernadsʹkogo AT reval kbiografiimihailapetrovičadragomanova18411895poarhivamnacionalʹnoibibliotekiukrainyimvivernadskogo AT reval tothebiographyofmykhailopetrovychdrahomanov18411895basedonthearchivefondsofvernadskiinationallibraryofukraine |