№ 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40222
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 145-149. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40222
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-402222025-02-09T17:00:49Z № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р. Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр. 2005 Article № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 145-149. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40222 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
spellingShingle Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
№ 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
title_short № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
title_full № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
title_fullStr № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
title_full_unstemmed № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
title_sort № 37. із щотижневого зведення секретного відділу дпу усрр № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40222
citation_txt № 37. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 145-149. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-11-28T08:37:36Z
last_indexed 2025-11-28T08:37:36Z
_version_ 1850022635887394816
fulltext ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 145 № 37 Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 34/44 за час з 21 до 27 серпня 1927 р. Совершенно секретно Еженедельная сводка Секретного отдела ГПУ УССР № 34/44 с 21 по 27 августа [19]27 г[ода] включительно […] ДУХОВЕНСТВО. 1. ВОЗЗВАНИЕ МИТРОПОЛИТА СЕРГИЯ НИЖЕГОРОДСКОГО К ВЕРУЮЩИМ О ЛЕГАЛИЗАЦИИ На днях митрополит Сергий НИЖЕГОРОДСКИЙ [1] обратился к духовен- ству и верующим тихоновской ориентации по[д] специальным воззваниемо легализации. Воззвание, опубликованное в «Известиях» за № 188 от 15 ав- густа, вызвало среди актива всех религиозных группировок много толков и разговоров. Так, например: Реакционная часть тихоновского духовенства воззвание встретила враж- дебно, каковым «Сергий сам себя выпорол». Актив кликушества г. Харькова распространяет слухи о близком конце мира. По из словам, антихрист уже пришел и попутал святых отцов церкви. Некоторые из кликуш грозят духовенству, которое поддержит СЕРГИЯ «выр- вать патлы». Лояльно-настроенная к Соввласти часть тихоновского духовенства воззва- нием встретила с восторгом. С нетерпением ожидает таких же шагов и со стороны экзарха Михаила ЕРМАКОВА, дабы легализация коснулась и Украины. Актив автокефалистов воззванию митрополита СЕРГИЯ придает громад- ное значение и считает его первым шагом на пути окончательного соглаше- ния тихоновцев с Соввластью. ПОТИЕНКО говорит: «…для нас это очень плохо. Тихоновцы остались тихоновцами, так как написав декларацию, они так ее обставили, что по содержанию ее выходит, что они только выполняют волю патриарха ТИХОНА. Этой декларацией они не осудили ТИХОНА, а его авторитетом все сделали. Коммунисты и монархисты в национальном вопросе сошлись, в соци- альном разошлись. Коммунист и монархист ближе друг к другу, чем каждый в отдельности из них к украинцам. Требованием жизни: скорейшее об’еди- нение коммунизма с монархизмом. Брусилов во имя родины пошел работать в  генштаб,  а  тихоновцы,  во имя родины,  будут благословлять  на войну за СССР. Интересно, как примут декларативную церковь те массы, социально- 146 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ обиженные, на которых до сих пор держалась тихоновщина (кулаки, торгов- цы и т.д.)». Архиепископ ПАВЛОВСКИЙ: «…Цель власти отделить тихоновскую массу от тихоновских руководи- телей. Актив тихоновцев должен выявить себя, а затем руками тихоновской массы будет выкинут. В общем идет очищение атмосферы. Пришел час лега- лизовать церковь, но поделив ее на части». Некоторая часть актива автокефалистов расценивает декларацию СЕР- ГИЯ в следующем духе: «…Пришло время для власти установить твердую связь с церковью, так как церковь остается еще значительным фактором и ее сразу выбросить нельзя. Наоборот, в случае войны и церковь будет необхо- дима. Если бы церковь, отделенная от государства признала бы СССР своей родиной, то это было бы для власти большим плюсом. Сейчас церкви нужны права, а власти помощь и на этом они сойдутся». Другая часть автокефалистов дает такую оценку декларации СЕРГИЯ: «…Тихоновцы  уперлись  и  проиграли.  Конечно,  тихоновцы  защищать власти не будут,  но все-таки в их декларации  основной мыслью  проходит монархическая «единая, неделимая». Они хотят защищать «родину». Власть не верит в их искренность, но использует, насколько это будет возможно». Актив группировки собора епископов так расценивает декларацию СЕРГИЯ: «…Тихоновцы сами себя выпороли. Своей декларацией СЕРГИЙ пошел значительно дальше, чем мы. Мы только признали Соввласть, но никогда не говорили, что «враги Соввласти наши враги, радость и успехи ея — наши успехи, а неудачи — наши неудачи». Этими словами СЕРГИЙ как бы благо- словляет  антирелигиозную  деятельность  Соввласти.  Подобное  заявление СЕРГИЯ вызовет новый раскол в тихоновщине, отделив от нее наиболее ре- акционные элементы». […] 3. ХОДАТАЙСТВО ЛИПКОВСКОГО ОБ АННУЛИРОВАНИИ ПОДПИСКИ О НЕВЫЕЗДЕ 14-го августа с/г. митрополит УАПЦ — ЛИПКОВСКИЙ обратился к влас- ти с ходатайством о снятии с него подписки о невыезде из г. Киева. В своем заявлении он останавливается на обвинениях, выдвинутых органами ГПУ, считая их ничем иным, как ложными доносами других религиозных группи- ровок, враждебных УАПЦ. Отвергая выдвинутые против него обвинения, ЛИПКОВСКИЙ пишет: «Ни политическим революционером, ни политическим контрреволюци- онером я никогда не был и таким не являюсь, ибо ни в какую политику не вмешиваться не хочу. Но я есть украинский революционер, поскольку украин- ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 147 ская церковь возникла и освобождается и борьбу со старым церковным строем ведет  революционным  способом.  Возвращение  в  церковь  реакции  она  не допустит.  Поэтому  политическую  и  социальную  революцию,  как  общее освобождением и справедливое удовлетворение трудящихся — я приветст- вую» [2]. Подачу ЛИПКОВСКИМ означенного заявления мы расцениваем не ина- че, как очередной попыткой со стороны оппозиции к развитию дальнейшей работы против ВПЦР на периферии. Чувствуя острую необходимость в завое- вании верующих масс, перед Всеукраинским собором, на свою сторону, и находясь под подпиской, ЛИПКОВСКИЙ надеялся получить свободу передви- жения для развертывания работы по дискредитации ВПЦР на периферии. Считаясь с важностью поставленной перед нами задачи по низложению ЛИПКОВСКОГО, его ходатайство нами не удовлетворено. 4. БОРЬБА КИЕВСКИХ АВТОКЕФАЛИСТОВ ПРОТИВ ВПЦР Активные сторонники ЛИПКОВСКОГО продолжают развивать бешен- ную кампанию против ВПЦР и в частности против Председателя ВПЦР-ады епископа РОМОДАНОВА, как «продавшегося Власти и действующего по ея указанию». Непримиримая  часть  липковцев  считает,  что  уход  ЛИПКОВСКОГО  с митрополитанства — гибель всей украинской церкви. Выход из создавшего- ся положения они усматривают в необходимости защиты митрополита перед властью. По их мнению власть должна поверить «голосу» церкви в лояльно- сти ЛИПКОВСКОГО и оставить его в покое. С целью обработки общественного мнения верующих в пользу ЛИПКОВ- СКОГО, 7/VIII–с.г. в Софиевском соборе выступил с проповедью ЧЕХОВ- СКИЙ. В  проповеди ЧЕХОВСКИЙ заявил,  что со стороны Власти сделан нажим на церковь. Все дело сводится к тому, что Власть обвиняет ЛИПКОВ- СКОГО в антисоветской деятельности, стараясь убрать его с митрополитан- ства. В заключительной части проповеди ЧЕХОВСКИЙ призывал верующих к всемерной защите ЛИПКОВСКОГО. Произнесенная проповедь с открытым выпадом против Власти еще бо- лее усилила активность сторонников ЛИПКОВСКОГО* . Умеренная часть автокефалистов выступление ЧЕХОВСКОГО расцени- вает, как очередную провокацию, которая даст Власти возможность расторг- нуть договор с Софиевской общиной. Через несколько дней после своего выступления, ЧЕХОВСКИЙ подал в ВПЦР заявление с изложением тезисов своей проповеди и с указанием на то, * Далі рядок тексту закреслено на друкарській машинці. 148 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ что всю ответственность за создавшееся положение в связи с его пропове- дью он берет на себя. После выяснения вопроса о выступлении ЧЕХОВСКОГО было установ- лено, что он выступил без согласия ВПЦР и церковного совета* . В отношении выступления ЧЕХОВСКОГО нами затребованы подробные данные о содержании его проповеди, дабы иметь возможность сделать жела- тельные для нас выводы. Нами предполагается при наличии достаточно веского материала, в связи с выступлением ЧЕХОВСКОГО, сделать нажим на руководящую верхушку оппозиции в виде роспуска пятидесятки Софиевского собора и организовании новой из числа сторонников ВПЦР. […] Нач[альник] СОУ ГПУ УССР КАРЛСОН Пом/Нач[альника] СО ГПУ УССР АБУГОВ ГДА СБ України, ф. 13, спр. 370, ч. 1 (1927 р.), т. 3, арк. 136 зв.–138 зв. Копія. Машинопис. Примітки: [1]  Сергій  (Іван  Миколайович  Страгородський;  1867–1944)  — Святій- ший Патріарх Московський і всієї Руси, видатний церковний і громадський діяч. З серпня 1917 — єпископ, з листопада — митрополит Володимирський і Шуйський. У 1922–23 приєднався до обновленців. Підписав т. зв. «меморан- дум трьох», в якому визнав канонічність обновленського Вищого церковного управління. Потім склав публічне покаяння у «гріху обновленства». З берез- ня 1924 — митрополит Ніжегородський. Після заарештування в листопаді 1925 місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Петра (Полянсь- кого), був призначений заступником місцеблюстителя. Фактично очолив РПЦ. 10 липня 1926 звернувся з проханням до НКВС щодо легалізації вищого цер- ковного управління, реєстрації власної канцелярії та єпархіальних рад, а також за дозволом провидаити архиєрейські собори та видавати церковний журнал. В листопаді 1926 був заарештований за звинуваченнями щодо скликання неле- гального архиєрейського собору та зв’язків з карловацьким закороднним осе- редком РПЦ, перебував у в’язниці ДПУ (Москва). Після звільнення 27 берез- ня 1927 знову очолив управління РПЦ як заступник місцеблюстителя патріар- шого престолу. У травні 1927 було утворено Тимчасовий Патріарший Свяще- ний Синод, який  в  серпні 1927 був зареєстрований НКВС.  29 липня 1927 оприлюднив т. зв. «Декларацію 1927 року» («Послание пастырям и пастве»), в якій закликав вірних і священослужителів до співробітництва з радянсь- кою владою. Це призвело до виникнення катакомбної церкви, яка вважала С. * Далі рядок тексту закреслено на друкарській машинці. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 149 зрадником віри. З 27 квітня 1934 — митрополит Московський і Коломенський, одночасно з січня 1937 — патріарший місцеблюститель. 8 вересня 1943 був обраний Св. Патріархом Московським і всієї Руси. Помер у Москві. Похова- ний у Єлоховському Богоявленському соборі. [2]  Текст  заяви  митрополита Василя  Липківського  було  опубліковано: Мартирологія Українських Церков: В 4-х т. – Т. І. Українська православна церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України. – Балти- мор, Торонто: Укр. Вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987. – С. 431– 435; Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: В 4 т. – Ню-Йорк, Бавнд Брук: Друкарня УПЦ в США, 1977. Репринтне видання. – К., 1998 – Т. ІV (ХХ ст.). – Ч. 1. – С. 178–181. № 38 Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 36/46 за час з 4 до 10 вересня 1927 р. Совершенно секретно Еженедельная сводка Секретного отдела ГПУ УССР № 36/46 за время с 4 по 10 сентября [19]27 г[ода] […] 3. А В Т О К Е Ф А Л И С Т Ы. а) НЕДОРАЗУМЕНИЯ МЕЖДУ ПОТИЕНКО И ОБЩИНОЙ НИКОЛАЕВСКОГО СОБОРА За последнее время отмечена крайняя обостренность отношений между бывшим Пред. ВПЦР ПОТИЕНКО и Харьковскими автокефалистами. Пово- дом для обострений послужила…* пишущая машинка. В свое время, одним из верующих Николаевского собора ОкрРаде была подарена пишущая машинка, которую Рада использовала до последнего вре- мени и считала своей собственностью. В  первых  числах  сентября месяца,  бывший секретарь ОкрРады,  ярый сторонник ЛИПКОВСКОГО — ЯНЧЕНКО, пред’явил свои права на машин- ку, ссылаясь на то, что машинка принадлежит ему. ПОТИЕНКО, будучи другом и единомышленником ЯНЧЕНКО, в вопро- сах борьбы с легальным положением церкви, оказывает последнему содей- ствие в этом вопросе и лично сам переносит машинку из помещения Рады на квартиру к ЯНЧЕНКО. Подобный поступок ПОТИЕНКО и ЯНЧЕНКО вызвал в верующей мас- се негодование. По адресу ПОТИЕНКО и ЯНЧЕНКО посыпался целый ряд «комплиментов». * Крапки в тексті.