№ 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Дата: | 2005 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40234 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 321-324. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860256143107948544 |
|---|---|
| citation_txt | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 321-324. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed | 2025-12-07T18:49:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 321
столу. Було тут чимало народу, чоловіка з 30, як не більше. Е. О. ЧЕРНЯХІВ-
СЬКИЙ, П. М. ЛИСЕНКО, його дві сестри, В. ДУРДУКІВСЬКИЙ, брат мій
Володимир, М. К. САДОВСЬКИЙ, були ще якісь люди, але всіх я не знаю,
мене не знайомили з всіма незручно було круг столу ходити. Я поспішав до
Святошина де на ранок у мене мала бути рання служба і я, не кінчивши навіть
трапези, попрощався тихенько й пішов до трамваю (близько 9 г[одини] в[е-
чора]). Чи був тут консул німецький не знаю, мені про це ніхто не говорив і
не показував його. З КАРПОВИЧЕМ познайомився в Софієвському соборі
під час проходження ним практики служіння в церкві. Про те, що він перехо-
вувався в Київі під чужим прізвищем не чув. Кандидатури його на секретаря
ВПЦР на ІІ-му соборі УАПЦ не виставляв.
Микола ЧЕХІВСЬКИЙ
18/Х–1929 р.
Допитав: /ДЖАВАХОВ/
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 86–87 зв.
Оригінал. Рукопис олівцем; Арк. 88–93. Копія. Машинопис.
Т. 130, арк. 54–59. Незасвідчена копія. Машинопис.
№ 111
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 24 жовтня 1929 р.
ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ
Миколи Мусійовича Чехівського
На одному а засідань ВПЦР (потієнківського складу) після вирішення
якоїсь справи, М. ХОМИЧЕВСЬКИЙ з захопленням і задоволенням виголо-
сив: «я дуже радий, що ми відважилися мати сміливість відстояти свою дум-
ку й вирішили цю справу, (яку саме не пам’ятаю) по своєму, а не так як того
хотів В[олодимир] М[усійович]». При чім присутні теж з задовленням по-
сміхалися. Цей факт б одного боку свідчить про силу впливу й авторитету
Володимира, а з другого доводить, що не все те, що чинила ВПЦР і її окремі
члени, робилося під його впливом. Мало не півроку коли не помиляюсь, то-
чилася боротьба В[олодимира] і ВПЦР і в справі пропо]відницької відправи
«Визволення» [1]. М. ХОМИЧЕВСЬКИЙ, а з ним і інші члени ВПЦР доводи-
ли, що твір цей не має богослужбового характеру, що він скоріше є бого-
словський трактат на тему: — «визволення духу людського від гріха, прок-
ляття й смерти — від поневолення земними пристрастями», а тому він не
придатний для відправи в церкві. Були й інші зауваги, щодо цього твору, але
322 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
на чув я, щоб хто-небудь бодай натякнув на небезпечність цього твору з анти-
радянського боку. Цитуючи свій твір, Володимир посилками на Євангелію і
старий заповіт, довів, що твір цей є ніщо інше, як вибір і відповідне згрупо-
вання всіх місць з старого й нового заповітів, звичайно, у перефразі, де як-
найяскравіше з’ясовується учення православної церкви про ідею визволення
духу людського. З доводами Володимира ВПЦР нарешті погодилася і «Виз-
волення» почало відправлятися в соборі.
Для того, щоб з’ясувати як сприймала людність цю відправу, наведу одну
з найхарактерніших розмов, яку мені довелося чути на вулиці після однієї з
відправ «Визволення». Розмовляли невідомі мені особи: — «Ну, знаєш не
сподівався я нічого подібного...* Хоч я й не саме то релігійний, а тут молився
а моментами навіть і сльози ковтав. Справді, брате, які ми всі люди черстві й
жорсткі, як ми любимо своє тіло...2* які ми раби пристрастів своїх… Ні, щоб
мені не говорили, а релігія все-таки сила, яку не знищити... Як вона підно-
сить дух до чогось вищого, до чогось кращого...3* Спасибі, спасибі тобі, що
переборов моє небажання йти до Софії. Тепер, я розумію, чому ти так захоп-
люєшся Софією, хоч сам і не українець»...4* Все це воно так, — відповідав
другий, — та боя[в]ся я, що не довго їм існувати. Дуже багато ворогів мають,
а до того ще й самі часом необережні бувають зокрема, мітрополіт їхній…5*
Часом як почне сипати алегоріями в промові, то аж страшно за нього...6* І як
він не боїться? Аджеш алегорії можна трактувати різно…7* ЧЕХІВСЬКИЙ
так той далеко обережніший, від нього не почуєш таких необачних алегорій,
які можна б було тлумачити, як антирадянські виступи, але і він часом у про-
мовах своїх торкається не зовсім церковних питань...8* Ну та, на мою думку,
цього не обминеш...9*
Дивує мене, між іншим, те нащо ЧЕХІВСЬКИЙ назвав свій твір, що допіру
ми слухали «Визволенням». Сама така назва вже звертає на себе увагу і у
підозріливої людини може викликати думки про небезпечність її, нагадати
визволення України, визволення українського духу...10* А тут ще молитва про
послання українському народові робітників духа, проповідників правди, єкте-
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* Крапки в тексті.
6* Крапки в тексті.
7* Крапки в тексті.
8* Крапки в тексті.
9* Крапки в тексті.
10* Крапки в тексті.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 323
нія за всіх, хто страждає, хто в тюрмах перебуває…* Все це матеріял для воро-
жих українській церкви елементів, для різних закидів...2* Ось чому боюся я
що недовго їм існувати...3*». «Ну, ні. Це вже ти занадто песимістично дивишся
й всього, чисто по провінціяльному, боїшся...4* Забув хіба, як у нас в Москві
«йом-кі-пур» євреї справляли[?] Церква ж молиться за всіх і за ворогів сво-
їх…5* Не розумію, чого ти вчепився до «Визволення». Хіба тобі неясно, що
тут іде річ про визволення загально-людського, а не українського духу. При
чім же тут визволення України[?] До того українці тепер мають стільки,
скільки вони ніколи не мали...6* Взяти хоч би те, що й ти мусів українізувати-
ся…7* » У такім приблизно дусі була ця розмова. Про неї я не розказував ніко-
му, забув, навіть Володимиру сказати, а лише цими днями згадав про неї.
Розмова ця доводить, що сприймання тої чи іншої речі є річ суб’єктивна. А
тому й тлумачення «визволення» його характеру, як і тлумачення промов річ
суб’єктивна. А в тім, якби громадянин той, що з побоюванням говорив про
небезпечність назви «Визволення» знав, що автор цього твору належав до
«СВУ», то ці побоювання б його були б ґрунтованішими, і оцінка алегорій в
промовах набула б антирадянського характеру.
Яким чином сталося, що ВПЦР доручила С. ШЕЛУХІНУ і Є. БАЧИНСЬ-
КОМУ репрезентувати УАПЦ, за кордоном — не знаю, як не знаю й того
через кого власне ВПЦР зв’язалося з ним, але гадаю, що через Ів. ТЕОДО-
РОВИЧА, бо листування їхнє, як не помиляюся, стало на[д]ходити до ВПЦР
після його від’їзду. Листування з закордоном, оскільки знаю, йшло легаль-
ним поштовим шляхом. Орігинали листів І. ТЕОДОРОВИЧА, С. ШЕЛУХІ-
НА і Є. БАЧИНСЬКОГО і копії листування ВПЦР зберігалися при справах
ВПЦР, окрім відомого допису В. ПОТІЄНКО до редакції газети «Дніпро»,
що засуджений ІІ-м собором УАПЦ.
З оточенням Володимира я був близький остільки, оскільки того вимога-
ла наша спільна церковна праця. Особистих стосунків ні з ким з них я не мав,
ні з ким з них не приятелював; тому й оточення їхнього не знаю. Щодо збору
грошей, то, крім уже зазначенного мною додам що ВПЦР (Потієнківського
ск[ладу]) збирала позиково гроші, на видання богослужбових книжок, що
Володимир при потребі збірав серед знайомих гроші для П. ГОРОДОВСЬ-
КОГО й для свящ. ЛАПЧИНСЬКОГО, коли вони збіралися на заслання. Знаю,
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* Крапки в тексті.
6* Крапки в тексті.
7* Крапки в тексті.
324 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
що і МАЛЄВАНСЬКОМУ дав кільканадцять карб., коли довідався від нього
що він, майже, без копійки виїздить на заслання. Залишив і мені гроші на
перше проживання в Харкові, коли торік мене вислали туди.
Про «робітників слова» мені відомо від Володимира, що завдання цього
гуртка полягало у підготуванні проповідників з вірних і художніх церковних
читачів. «Роб[ітники] Слова» склали невеличку релігійну бібліотеку, якою
при нагоді користувався і я.
На вправах їхніх я був кілька разів, коли Володимир провадив організа-
цію хорового читання в церкві і для цього запросив оперового артиста Мар-
ко-до-Марко* , як керівника; потім коли цей останній відмовився, разів зо три
я пробував керувати цим хором. В ці мої завітання нічого іншого, крім спеці-
яльних вправ до дикції й художнього читання я не чув. Не думаю, щоби щось
шкідливого над релігійно-національне виховання міг провадити тут Володи-
мир, хоч би навіть і хотів того, бо зібралися тут люди, як і в церкви — всі хто
хотів і коли б справді Володимир провадив тут антирадянську роботу, то це
виявилося б дуже скоро і його б притягнули до права.
Про пастирські курси скажу, що і я на молодшому курсі їх викладав якийсь
час: постановку** голосу, виразне читання і практику діяконського служіння
в церкві. На лекціях інших викладачів я не бував, а тому не можу сказати, в
якім дусі провадилася там робота, що ж до Володимира, то гадаю, що не
помилюсь коли скажу, що й тут він виховував своїх слухачів у релігійно-на-
ціональному дусі.
М[икола] ЧЕХІВСЬКИЙ
24/Х–[19]29 р.
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 94–94 зв.
Оригінал. Рукопис олівцем; Арк. 95–99. Копія. Машинопис.
Т. 130, арк. 60–64. Незасвідчена копія. Машинопис.
Примітки:
[1] Володимир Чехівський був автором 2-х проповідницьких відправ, які
виконувались в храмі Св. Софії Київської — «Слово Хресне» та «Визволен-
ня». Обидві були написані десь в середині 1920-х. Поки що віднайдено тільки
текст відправи «Визволення». Головна ідея цієї відправи полягає в тім, що
український народ є богообраний народ так само, які єврейський, оскільки
довго страждав під чужоземним поневоленням і внаслідок революції нарешті
звільнився від чужоземного панування. Текст відправи опубліковано:
Преловська І.М. Відправа Благовісника // Розбудова держави. – К., 1996. –
Ч. 1 (42) – С. 45–51.
* Так в тексті.
** Цей рядок додруковано на машинці в текст копії.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40234 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0112 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:49:21Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2013-01-14T17:44:26Z 2013-01-14T17:44:26Z 2005 № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 321-324. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40234 uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. Article published earlier |
| spellingShingle | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| title | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| title_full | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| title_fullStr | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| title_full_unstemmed | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| title_short | № 111. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| title_sort | № 111. додаткове свідчення миколи чехівського від 24 жовтня 1929 р. |
| topic | Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| topic_facet | Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40234 |