Метатезис: Нобелівська премія-2005
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України
2006
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4027 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Метатезис: Нобелівська премія-2005 / Г. Ковтун // Катализ и нефтехимия. — 2006. — № 14. — С. 134-135. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859813197232472064 |
|---|---|
| author | Ковтун, Г. |
| author_facet | Ковтун, Г. |
| citation_txt | Метатезис: Нобелівська премія-2005 / Г. Ковтун // Катализ и нефтехимия. — 2006. — № 14. — С. 134-135. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:20:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
134 Катализ и нефтехимия, 2006, №14
© 2006
Метатезис: Нобелівська премія-2005
Нобелівськими лауреатами в галузі хімії за 2005 р.
стали двоє вчених із США – Роберт Граббс (Калі-
форнійський технологічний інститут) і Річард
Шрок (Массачусетський технологічний інститут), а
також француз Ів Шовен (Французький інститут
нафти). Церемонія оголошення лауреатів відбулася
5 жовтня у Стокгольмі. Нагороду вченим прису-
джено за “Розвиток методу метатезису в органіч-
ному синтезі”. Термін “метатезис” означає “зміна
місця, перестановка”. Зокрема, як написано у прес-
релізі, опублікованому на сайті Нобелівської премії,
“лауреати Нобелівської премії цього року з хімії зро-
били метод метатезису однієї з найважливіших реакцій в органічній хімії”… ”Вони відкрили фантастичні можли-
вості для створення нових молекул, наприклад при виробництві фармацевтичних препаратів, мономерів тощо”.
Звернемо увагу на те, що нині в хімії реакції обміну досить поширені. Вони описуються загальною схемою
AB + CD → AC + BD.
За цими реакціями можна одержувати практично будь-які органічні сполуки. На них, образно кажучи, трима-
ється нафтохімія, фармацевтика, агрохімія, побутова хімія, будівництво й багато чого іншого. Однак найчастіше
проведенню тієї або іншої реакції заважає безліч несприятливих факторів. Тому одним із найперспективніших на-
прямів у хімічному синтезі органічних сполук став пошук каталізаторів, які б дали змогу проводити прямі реакції
обміну за сприятливіших умов.
За час існування Нобелівських премій її Комітет 5 разів нагороджував хіміків за світовий прорив у галузі орга-
нічного каталізу. Першими лауреатами (1912) стали Франсуа Огюст Віктор Гриньяр і Поль Сабатьє за відкриття
каталізатора, що згодом одержав власне ім’я – реактив Гриньяра. У 1950 р. премію присудили за відкриття реакції
Дільса–Альдера, що дала змогу вченим формувати циклічні молекули за своїм бажанням. У 1979 р. премії вдостої-
лася реакція, що спроможна “збирати” ненасичені вуглеводні з органічних сполук інших класів (наприклад, альде-
гідів, кетонів) – реакція Георга Віттіга. А в 2001 р. премію отримали вчені, які відкрили унікальний спосіб селекти-
вного приєднання водню по подвійному зв’язку. Саме через нездатність розділити хіральні ізомери фармацевти
погубили не одне життя, “харчуючи” пацієнтів разом з ліками й їхніми отрутними ізомери. Тож вчені навчилися
приєднувати водень до подвійного зв’язку лише одного з хіральних ізомерів. Це й дало змогу відокремити його від
отрутного “побратима”.
Не менше значення надається й реакціям подвійного обміну в молекулах ненасичених вуглеводнів – олефінів.
У двох органічних молекул, що мають подвійний зв’язок, за допомогою каталізатора розривається подвійний
зв’язок, і фактично каталізатор змушує молекули мінятися своїми половинками. Виглядає це так:
1 2
3 4
5 6
7 8
Каталізатор
1
2
5
6
3
4
7
8
++
У 50-х роках минулого століття стали з’являтися перші приклади успішної реалізації подібних хімічних реак-
цій. Проте зрозуміти, що ж приводить до такого результату, дослідники не могли. І ось в 1971 р. француз Ів Шовен
запропонував каталізатор, який працює за так званим механізмом танцю, у якому пари міняють своїх партнерів. З
часом хіміки визнали механізм Шовена. Однак для досягнення прогресу в дослідженнях необхідні були надійні
каталізатори. І Річард Шрок першим запропонував хімічному співтовариству низку металоорганічних комплексів
на основі танталу, які цілком успішно справлялися з каталізом реакції обміну між ненасиченими вуглеводнями.
Правда, для здійснення такого каталітичного процесу також була потрібна безліч додаткових умов щодо прове-
дення хімічної реакції. До того ж і спектр дії отриманих каталізаторів був невеликий.
Наступний прорив зробив Роберт Граббс. Він виявив, що трихлорид рутенію може здійснити обмін у деяких
Yves Chauvin Robert H. Grubbs Richard R. Schrock
Катализ и нефтехимия, 2006, № 14 135
молекулах олефінів буквально вже у воді та у разі нагрівання всього лише до 40 °С. Ухопившись за свої спостере-
ження, Р. Граббс створив ціле сімейство металоорганічних комплексів, які нині спроможні надійно проводити ка-
талітичну реакцію обміну між практично будь-якими органічними чи біоорганічними молекулами, які містять по-
двійний зв’язок вуглець–вуглець.
“Робота лауреатів – приклад того, як фундаментальна наука стала працювати на благо людини, суспільства
та навколишнього середовища в практичному плані”, – підкреслено у прес-релізі.
Церемонія нагородження лауреатів пройшла в день смерті Альфреда Нобеля – 10 грудня в Концертному залі в
столиці Швеції. Розмір нагороди цього року становив 10 млн шведських крон (близько $1,3 млн).
Зазначимо, що з 1901 по 2004 р. Нобелівською премією було відзначено 145 відомих хіміків з 20 країн світу.
Майже третина із них, 55 чоловік, – професори з університетів й інших наукових установ США. На другому місці
вчені Німеччини – 27 чоловік, на третьому місці хіміки Великобританії – 24 чоловіки. Далі йдуть 7 представників
французької науки, 6 швейцарців, 4 шведа, по 3 дослідника з Голландії і Канади, 2 – з Японії. На частку інших кра-
їн припадає по одному лауреату. Серед них і російський учений Микола Миколайович Семенов (1896–1986), від-
значений цією нагородою в 1956 р. “за розробку теорії ланцюгових хімічних реакцій”.
Коли професора біохімії Ґетеборзького університету Бу-Мальмстрема – в 1977–1986 рр. представника Нобелів-
ського комітету з хімії – запитали: ”Невже відомі світові позиції радянської хімії дійсно відповідали лише одній
премії Семенова? ” – він відповів так: ”Дивно мале представництво російських хіміків – наслідок безсумнівних поми-
лок комітету та Королівської академії наук”.
З еміграцією Україна втратила чимало талановитих хіміків, гідних високої нагороди – Нобелевської премії. На-
ведемо лише три самі помітні приклади з історії хімії.
У 1908 р. територію нинішньої України залишило подружжя Броварників. Спочатку родина жила в Лондоні, а
потом переїхала до Чикаго. Прізвище подружжя змінило на англійський манер – Броун. У 1912 р. у них народився
син Герберт, відзначений у 1979 р. Нобелівською премією з хімії ”за розробку нових методів синтезу бор- та фо-
сфорвмісних сполук”.
У 1961 р. американський біохімік Мелвін Калвін (1911–1997) був нагороджений Нобелевською премією з хімії
за роботу, ”…яка пояснює хімічні механізми асиміляції вуглекислого газу рослинами”. Зараз цей процес у його честь
названий ”цикл Калвіна”. Ця робота зробила значущий внесок у розуміння процесів фотосинтезу, в яких рослини,
використовуючи енергію світла, перетворюють вуглекислий газ і воду у більш складні біоорганічні сполуки, на-
приклад вуглеводи. М. Калвін народився в м. Сан-Поль (США). Його батьки незадовго до того виїхали з території
України. Вони мали звичайні професії – мати були куховаркою, а батько – кравцем.
І ось, третій приклад. У 1937 р. у Золочеві (під Львовом) народився хлопчик Роалд Сафран. З 1939 р. Західна
Україна була вже у складі УРСР, а після 22 червня 1941 р. окупована фашистами. Роалд і його батьки пережили
погром, який забрав 2500 життів, заточення у гетто і робочий табір. Батько Роалда, інженер-будівельник, був уби-
тий при спробі втекти з табору, а Роалд і його мати, на щастя, вислизнули з нього і протягом 15 міс переховувалися
у підвалі будинку українського вчителя. У червні 1944 р. мати і син серед 150 чоловік (із 8000), які залишилися жи-
вими, були звільнені радянською армією. Розпочалася довга подорож, яка щасливо закінчилася через 5 років у
Брукліні (США). Сьогодні герой цієї епопеї відомий всьому світу Роалд Хофман – фахівець у галузі квантової хі-
мії, лауреат Нобелевської премії з хімії за 1981 р. ”за розробку теорії протікання хімічних реакцій”.
Життєписи лауреатів – вихідців з України – це велика, цікава і непроста історія імен науковців, розпорошених
своєю аурою у світі. І це печальна історія. Адже Україні залишається тільки відлуння цих імен. Хоч і голосне. Од-
нак все ж лише відлуння успіху, досягнень, свята... Чи є в цьому вина самої України? Це запитання, певно, є теж
відлунням безлічі інших складних запитань. Зрозуміло, мабуть, одне: формування наукового працівника – процес
складний і тривалий, залежний від середовища і багатьох інших факторів. Немає абсолютно ніяких гарантій, що
герої цих коротеньких оповідей, якби працювали в Україні, досягли б тих самих висот у хімії, які скорилися їм у
США. Ці історії нами наведені тут лише для того, щоб ілюструвати прикрий факт – еміграція забирає з країни людей
з високим творчим потенціалом, які здатні прославити свою Батьківщину.
Дослідження метатезису олефінів розвиваються й в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України.
Започаткували їх у 2002 р. академік НАН України В.П. Кухар та професор А.О. Григор’єв (1932–2005). Нині дослі-
дження ведуться під керівництвом канд. хім. наук В.І. Кашковського в напрямі пошуку гомогенних і гетерогенізо-
ваних на твердій поверхні комплексів рідкоземельних металів (церій, лантан тощо). Перспективними об’єктами
досліджень виявилися рослинні олії (ріпакова, соняшникова) та олефінові фракції нафтопродуктів.
З ґрунтовним науковим оглядом досягнень цього важливого наукового напряму можна познайомитись, напри-
клад, у статті: Grubs R.H. Olefin metathesis, Tetrahedron, 2004, 60, 7117-7140 та в оглядових статтях Кашковсько-
го В.І. та Григор’єва А.О. в цьому номері Збірки.
Григорій КОВТУН
Надійшла до редакції 25.10.2005р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-4027 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:20:55Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковтун, Г. 2009-07-14T12:33:35Z 2009-07-14T12:33:35Z 2006 Метатезис: Нобелівська премія-2005 / Г. Ковтун // Катализ и нефтехимия. — 2006. — № 14. — С. 134-135. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4027 uk Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України Метатезис: Нобелівська премія-2005 Article published earlier |
| spellingShingle | Метатезис: Нобелівська премія-2005 Ковтун, Г. |
| title | Метатезис: Нобелівська премія-2005 |
| title_full | Метатезис: Нобелівська премія-2005 |
| title_fullStr | Метатезис: Нобелівська премія-2005 |
| title_full_unstemmed | Метатезис: Нобелівська премія-2005 |
| title_short | Метатезис: Нобелівська премія-2005 |
| title_sort | метатезис: нобелівська премія-2005 |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4027 |
| work_keys_str_mv | AT kovtung metatezisnobelívsʹkapremíâ2005 |