№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р.
Saved in:
| Published in: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40285 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | № 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 285-288. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40285 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2013-01-14T18:55:29Z 2013-01-14T18:55:29Z 2005 № 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 285-288. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40285 uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. № 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| spellingShingle |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| title_short |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| title_full |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| title_fullStr |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| title_full_unstemmed |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| title_sort |
№ 98. заява миколи чехівського від 30 серпня 1927 р. |
| topic |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| topic_facet |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| publishDate |
2005 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0112 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40285 |
| citation_txt |
№ 98. Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 285-288. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-25T21:33:10Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:33:10Z |
| _version_ |
1850558930638340096 |
| fulltext |
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 285
реживаючи з ним обурення й проти теперішньої провокаційної, як і проти
прежньої, політики у відносинах і до С.С.Р.Р. панства буржуазних держав, я
прошу Держ[авне] Політ[ичне] Управління прийняти на увагу факти життя,
що свідчать за вірність революції Мик[оли] Чехівського, й визволивши його
від ув’язнення зняти його зовсім з категорії ненадійних з революційного боку.
Громадянин С.С.Р.Р.
Володимир Чехівський
Київ, [вул.] Франка, [буд. №] 17, [пом. №] 18.
ГДА СБ України, спр. № 67098-ФП, т. 131, арк. 16–19 .
Засвідчена копія. Машинопис.
№ 98
Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р.
Начальнику Київського Округового Відділу
Державного Політичного Управління
Громадянину Западному*
громадянина Чехівського Миколая Мусійовича
З А Я В А
Повернувшись з німецької неволі лише у березні 1918 р. я сам не дішов
та й других (свій полк) одмовив іти на боротьбу проти робітниче селянської
течії на Катеринославщині, куди уряд за приводом німців посилав наш полк.
За це мене було віддано військово-польовому суду, та німецько-гетьмансь-
кий переворот сприяв тому, що діло це само собою якось заглохло. Того ж
таки року в листопаді я прийняв у повстанні проти буржуазної влади гетьма-
на, утікши з Київа через фронт під загрозою розстрілу, який повинен був
статися з наказу головнокомандуючого гетьманських сил ген. Долгорукова. З
вступом до Київа повстанчеського війська УНР я прийняв посаду комендан-
та м. Київа. Тут з огляду на те, що моя діяльність, яко коменданта м. Київа,
викликає де-які сумніви у представників ДПУ я повинен докладніше з’ясува-
ти цей [мо]мент мого життя.
Після падіння гетьманщини на долю УНР досталася руїна. Всі старі держ-
установи були в стані безладдя, нові ще не сформувалися. Комендатура м. Киї-
ва почала своє існування в середніх чисел грудня [19]18-го року. Містилася
вона на В[елико-] Володимирські[й] [будинок] Ч. 45. Функції її зводилася до
зовнішньго догляду за порядком у м. Київі, що був тоді осередком держвладі.
Комендант міста повинен був дбати про:
* Текст звернення написано від руки чорнилом.
286 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
1) Відвод помешкань — а) для держустанов, в) для військових частин яких
насунуло тоді до Київа надто багато і г) для службових осіб.
2) Збірання розкиданого по всьому місту військового майна — гармат, куле-
метів, рушниць, набоїв до них і т.п.
3) Зовнішній догляд за поводженням на вулицях, по ресторанах, клубах і
театрах різних військових, які тоді скрізь виявляли надто багато розбещення.
4) Догляд за гральними клубами, які не виконували наказу про закриття їх.
5) Прийом від нім[ецького] війська помешкань і майна що вона здавала
відїжжаючи з Київа до Німеччини.
6) Видачу перепусків усім хто бажав виїхати з Київа, а таких було не мало.
7) Прийом прохачів по різним справам.
Останній факт надто багато віднімав часу, бо до коменданта зверталася
сила громадян за самими різноманітними довідками. Держапарат, як вже заз-
началося раніше, був, за браком часу, не організований і людність у безпо-
радному стані тягнулася за порадами до коменданта. Щодня хвіст одвідува-
чів на прийомі у коменданта тягнувся від дверей [будинку] ч. 45 і, повертаю-
чи на [вулицю] Прорізну, кінчався кроках у сотні від її рогу і В[елико-] Володи-
мирської. Тому один прийом займав у коменданта увесь день з 10 до 6–7 г[о-
дини] веч[ора].
Від усіх зазначених обов’зків комендантові ніколи було й в гору глянути,
не то що втручатися ще в якісь то інші справи. Опріч того треба зазначити,
що коменданство моє тривало біля місяця, а там тижнів за два–три до еваку-
ації Київа я здав його й почав хлопотати про подорож на Кавказ, щоби там
поправити своє здоров’я після року імперіялістичної війни, після 3-х ран і
двох контузій і майже 3-х років німец[ької] неволі.
Що до арештів і, взагалі, що до політичних справ, то з ними я абсолютно
нічого спільного не мав. Цю справу вела окрема комісія при директорії на
чолі з гр. Коваленком і контррозвідка на чолі з полк. Чайківським при одно-
му корпусі січових стрельців під командуванням гр. Коновальця. Тут ще зау-
важу що не раз мені, як коменданту, доводилось чути скарги одвідувачів,
звичайно, людей не свідомих у моїх правах і обов’язках, на діянія контрроз-
відки й полк. Чайківського, які мені не підлягали. Про скарги ці я доводив по
начальству й взагалі вживав заходів до припинення різних наскоків на насе-
лення з боку контррозвідки.
Згадується мені один конкретний випадок із моєї глухої боротьби з
полк. Чайківським. Справа виникла із-за отводу помешкання, не пам’ятаю,
чи частин контр-розвідки, чи для самого полк. Чайківського. Але непорозумін-
ня це набрало тоді остільки гострого характеру, що Чайківський навіть пог-
рожував мені, коли я в розмові по телефону, між іншим, зауважив йому, що і
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 287
він і його установа надто нахабно й свавільно себе поводять. Більше ні з
Чайківським, ні з його установою абсолютно ніяких стосунків я не мав.
Далі знову повертаю до подій з мого життя. Коли я побачив, що директо-
рія пішла шляхом шукання допомоги й єдності з панством антанти, я одій-
шов од активної державної праці, бо не поділяв напрямку політики дирек-
торії. Довге перебування в полоні, в кріпості-в’язниці, рани, контузії зроби-
ли мене інвалідом, я мусив спочити. З цією метою виїхав на Кавказ. По до-
розі на Кавказ я три місяці з лишком одсидів у в’язниці у Чернивцях і Буха-
решті з наказу руминської влади, як більшовик. Далі в Батумі під вартою
індусів — з наказу англійського командування теж біля трьох місяців. Денікі-
но-добровольчеське командування, обвинувачуючи мене у організації того
вибуху, що стався за часів директорії в Київі в Олексіївському, нині в Музею
Революції, дала наказа віддати мене військово-польовому суду.
Коли б я попався в їхні руки. В році 1921-му я не виїхав з Кавказу за
кордон а зостався під владою Рад, цілком єднаючись з напрямком радянської
політики. Потім підпавши ізоляції на підставі загальних і формальних за-
ходів попередження політичної шкоди державі Рад, я рік і 8 місяців провів у
конц[ентраційному] таборі в Рязані і після перевірки у серпні [19]22 року
прибув до Київа. Тут, маючи духовну освіту, як син священника і як церков-
ний співець у свій час, я схилився до церковної праці. Парафія обрала мене і
я став священнослужителем.
Прибувши до Київа з Радянського конц[ентраційного] табору, я явився
до Київського ДПУ. Приймав мене, коли не помиляюсь т. Швецов, який запи-
тавши мою анкету сказав: «Який же ви білий?» Про те на обліку «білих» я
залишаюсь з 30/VІІІ – [19]22 року, то-б-то вже пять років, заяву про зняття з
мене цього тавра я подавав ще 10/VІІІ [19]25 року.
Отже гадаю, що, по-за всім один п’ятирічний догляд за мною, як за білим,
є цілком достатнім, аби перевірити мене і переконатися, що я абсолютно не
являюся соціяльно-небезпечною особою й тому, властиво, нема причин далі
тримати мене на цім обліку і самим обмежувати мене в правах. Останній мій
арешт з 14/VІ по 5/VІІ [19]27 року був наслідком перебування мого, з фор-
мального боку, в категорії «білих».
Після звільнення з під останнього арешту слідчий Київ[ського] Держ[ав-
ного] Пол[ітичного] Окр[угового] Управління гр. Свіриденко запропонував
мені довести мої показання, що до мого відношення до контррозвідки полк.
Чайківського листівними свідченнями 2-х – 3-х партійних осіб або 2-х – 3-х
відповідальних радянських службовців. Виконуючи вищезазначене, подаю
копії з листів в цій справі громадян: І) Д. Е. Кудрі [1], 2) М. Г. Левитського [2],
3) Е. Ф. Пилиповича [3] і 4) Е. І. Касяненька [4].
288 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
Листи ці дають свідчення про мою повну державно-громадянську певність
і бездоганність перед Рад[янською] Владою.
Підсилений ними я з тим більшою впевненістю звертаюся до Державно-
го Політичного Управління з проханням зняти з мене тавро білогвардійця,
викресливши мене з обліку білих.
1927 року серпня 30 дня.
Київ, вул. Франка, [буд. №] 17, [пом. №] 18.
Микола Чехівський*
Оригінали листів прошу після прочитання повернути мені**.
/підпис М. Чехівського/
ГДА СБ України, ф.6, спр. № 67098-ФП, арк. 34–35.
Засвідчена копія. Машинопис.
Примітки:
[1] Копію листа члена КП(б)У Данила Євменовича Кудрі від 12 серпня
1927 р. з Харкова вміщено в цій же справі після заяви (арк. 36). Д. Є. Кудря
повідомляє про діяльність Чеховського у 1917–1921 рр. і висловлює готовність
свідчити на користь Миколи Чеховського.
[2] Копію листа–заяви Заступника голови секції освіти Держплану УСРР
Миколи Григоровича Левитського від 16 серпня 1927 р. з Харкова вміщено в
цій же справі після заяви (арк. 36). М. Г. Левитський повідомляє про пору-
шення В. М. Чехівським справи реабілітації його брата Миколи і свідчить
про свою діяльність в якості комісара закордонних справ Уряду Директорії
УНР і висловлює готовність свідчити на користь Миколи Чеховського.
[3] Копію листа Євгена Федоровича Філіповича від 10 серпня 1927 р. з
Харкова до В. М. Чехівського вміщено в цій же справі після заяви (арк. 36–
36 зв.). Є. Ф. Філіпович повідомляє про діяльність Чехівського у 1917–
1921 рр. і висловлює готовність свідчити на користь Миколи Чеховського.
[4] Копію листа члена КП(б)У (партквиток № 0751421) Євгена Іванови-
ча Кас’яненка, співробітника редакції «Вісті ВУЦВК» від 14 серпня 1927 р. з
Харкова до В. М. Чехівського вміщено в цій же справі після заяви (арк. 36зв).
Є. І. Кас’яненко висловлює готовність свідчити на користь Миколи Чеховсь-
кого, зокрема, заперечує його причетність до контррозвідки.
* Власноручний підпис Миколи Чехівського.
** Допис від руки чорнилом.
|