Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України
2003
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4031 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості / Ю. Іщук, Л. Шкарапута // Катализ и нефтехимия. — 2003. — № 11. — С. 106-112. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859762954663100416 |
|---|---|
| author | Іщук, Ю. Шкарапута, Л. |
| author_facet | Іщук, Ю. Шкарапута, Л. |
| citation_txt | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості / Ю. Іщук, Л. Шкарапута // Катализ и нефтехимия. — 2003. — № 11. — С. 106-112. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-02T04:38:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
106 Катализ и нефтехимия, 2003, №11
Скляр
Володимир Тихонович
(14.07.1923 – 09.03.1998)
Короткий нарис
життя та творчості
Доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Українсь-
кої нафтогазової академії, видатний фахівець з технології, виробництва та застосування паливно-
мастильних матеріалів Володимир Тихонович Скляр належить до плеяди провідних дослідників, вчених
та організаторів, зусиллями яких створювалась та розвивалась сучасна нафтопереробна і нафтохімічна
промисловість України. Притаманні йому творчий підхід до справи, постійне прагнення до практичної
реалізації одержаних наукових результатів, надзвичайні організаторські здібності по праву забезпечили
Володимиру Тихоновичу почесне місце серед видатних нафтопереробників та нафтохіміків не лише в
Україні, а й поза її межами.
Народився В.Т. Скляр 14 липня 1923 р. у с. Хоминці на Сумщині в сім’ї коваля. Закінчивши у
1940 р. Глинську середню школу, вступив до Новосибірського інституту військових інженерів залізнич-
ного транспорту, деякий період працював токарем на оборонному заводі. У травні 1942 р. був відрядже-
ний з інституту до евакуйованого Київського піхотного училища і після закінчення навчання залишений
в училищі, виховував майбутніх офіцерів. У 1945 р. його відрядили до Управління військового коменда-
нта м. Києва.
У 1946 р. В.Т. Скляр демобілізувався і вступив на другий курс Нафтового факультету Львівсько-
го політехнічного інституту. В 1951 р. сталінський стипендіат Скляр В.Т. на відмінно захистив диплом-
ний проект, отримав диплом із відзнакою за фахом “Інженер-технолог з переробки нафти та газу” і був
залишений працювати на кафедрі “Технологія нафти та газу”. В подальшому обіймав посади асистента
та старшого викладача, працював заступником декана. У 1954 р. Міністерство вищої освіти СРСР відря-
дило В.Т. Скляра до річної аспірантури в Інститут нафти АН СРСР, де під керівництвом всесвітньо ві-
домого вченого академіка С.Р. Сергієнка Володимир Тихонович виконав, а в 1955 р. успішно захистив
кандидатську дисертацію. У квітні 1956 р. його обрали за конкурсом на посаду керівника лабораторії
геохімії нафти Українського науково-дослідного геолого-розвідувального інституту, а в 1959 р. – на по-
Катализ и нефтехимия, 2003, №11 107
саду завідувача лабораторії нафтохімії Державного науково-дослідного проектного інституту (УкрНДІ-
проект) і призначили виконуючим обов’язки заступника директора з наукової роботи.
Є всі підстави вважати 1959 рік знаковим, визначальним для долі нафтопереробки та нафтохімії
України. Саме в цьому році Володимир Тихонович закінчив головним чином розробку концепції сучас-
ного розвитку нафтопереробки в Україні, її місця в контексті всього народногосподарського комплексу
СРСР, розпочав величезну організаторську роботу зі створення в Україні потужного науково-
дослідницького потенціалу в галузі нафтопереробки та нафтохімії, заявив про серйозні наміри України
вирішувати складні науково-технічні проблеми нафтохімії союзного значення, кинув виклик провідним
науковим установам Москви, Баку, Уфи, Ленінграда, інших міст. На базі лабораторій і відділів нафтово-
го профілю УкрНДІпроект, у томі числі його Львівської філії, у 1963 р. за ініціативою та безпосередньою
участю В.Т. Скляра був створений Всесоюзний науково-дослідний та проектно-конструкторський інсти-
тут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості (ВНДІПКнафтохім). Його першим директором
призначили кандидата хімічних наук Скляра Володимира Тихоновича. На посаді директора новостворе-
ного інституту яскраво висвітлились надзвичайно великі здібності В.Т. Скляра як науковця, проектува-
льника, керівника та організатора.
ВНДІПКнафтохім репрезентував комплексну організацію, в яку входили наукове відділення (го-
ловна структурна одиниця) в Києві, науково-дослідний відділ у Львові, проектне відділення в Києві (ни-
ні – ВАТ “Укрнафтохімпроект”) і його проектна філія у Львові (нині – “Львівдіпронафтохім”) та дослід-
ний завод у Дрогобичі (нині – ВАТ “ГАЛОЛ”). Загальна чисельність співробітників цього комплексного
інституту становила понад 2 тис. осіб. Для плідної роботи Інституту В.Т. Скляр запрошував із відомих
центрів нафтопереробки і нафтохімії (Грозний, Новокуйбишевськ, Омськ, Уфа, Львів, Дрогобич, Бер-
дянськ, Шебекіно, Невиномиськ та ін.) молодих вчених, талановитих дослідників, проектантів і вироб-
ничників. Невдовзі ВНДІПКнафтохім став одним із найбільших в колишньому СРСР сучасних наукових
центрів нафтопереробної та нафтохімічної промисловості.
Особливу увагу В.Т. Скляр приділяв науково-дослідному спрямуванню Інституту. Він постійно
сприяв творчій діяльності молодих дослідників, розкриттю та розвитку потенційних можливостей, дору-
чав їм відповідальні наукові та керівні посади, в результаті чого виросли широко відомі вчені – доктори
наук Н.Я. Рудакова, В.О. Бугров, Ю.Т. Гордаш, Г.Б. Фройштетер, Л.М. Шкарапута, К.К. Триліський,
О.Л. Главаті, Г.Г. Бурлака, М.А. Альтшулер, Ю.Л. Іщук, Є.В. Лебедєв, а також понад 120 кандидатів на-
ук із різних напрямів нафтохімічної діяльності.
У ВНДІПКнафтохім (нині – УкрНДІНП “МАСМА”) за доброзичливого і активного сприяння
В.Т. Скляра як директора і наукового керівника почали своє становлення і згодом сформувались такі на-
укові школи:
• хімія і технологія присадок до мастильних матеріалів;
• хімія, технологія, реологія і трибологія пластичних мастил;
108 Катализ и нефтехимия, 2003, №11
• колоїдна хімія міжфазного масообміну у трифазних дисперсних системах;
• інженерна реологія і теплофізика дисперсних систем у нафтопереробці та нафтохімії.
На превеликий жаль сталося так, що В.Т. Скляру не судилося у відведеному йому Богом житті
працювати в створеному ним ВНДІПКнафтохім. Розгул сусловсько-брежнівської компартійної компанії
по боротьбі з дисидентством і так званим буржуазним українським націоналізмом не обминув і його. У
1972 р. Секретаріат ЦК Компартії України, звинувативши Скляра В.Т. в ”игнорировании партийных
принципов в подборе, расстановке и воспитании кадров”, звільнив його з посади директора ВНДІПКна-
фтохім без права продовження роботи в Інституті. Керівник цієї розправи – секретар ЦК І. Лутак – виго-
лосив: ”Відправити Скляра на посаду старшого інженера!” Отакий ”партийный принцип” піклування
про справу, взірець відношення до видатного вченого і організатора, кавалера орденів Леніна та Трудо-
вого Червоного прапора.
Головна ”провина” Скляра В.Т. полягала у винятковій відданості справі. Здавалося, не існувало
перешкод, які б зупинили Володимира Тихоновича при вирішенні наукових чи організаційних питань.
Він дійсно ігнорував ”поради” завідувача відділу ЦК про надання 3-кімнатної квартири партійному про-
йдисвіту (якого врешті-решт вигнали з партії), а віддав її науковцю; всупереч настановам райкому,
міськкому, ЦК він залучив до роботи в ВНДІПКнафтохім широко освіченого доктора хімічних наук
Дворка Г.Ф., який відкрито виступив проти вводу радянських військ до Чехословаччини і, завдячуючи
В.Т. Скляру, встиг зробити помітний внесок у підвищення теоретичного рівня робіт Інституту; Володи-
мир Тихонович, нехтуючи застереження ”компетентных органов”, сприяв роботі талановитого економі-
ста, видатного українського патріота З. Антонюка.
В.Т. Скляр був особистістю, він не поділяв людей за партійною чи національною ознакою. Оці-
нював людей лише за їх науковими та виробничими результатами, по відношенню до справи, реальному
внеску у добробут суспільства. Він не плазував перед партійними невігласами, це дратувало, накопичу-
валось і врешті призвело до безпідставного показового покарання. Партноменклатурі не були потрібні
наукові здобутки, нові технологічні процеси, понад усе цих людей турбувала лояльність оточуючих як
гарантія власного добробуту і недоторканості, їм не були потрібні особистості, потрібні були холуї.
За клопотанням академіка В.С. Гутирі, який в той час очолював Сектор нафтохімії Інституту хімії
високомолекулярних сполук (ІХВС) АН УРСР і одночасно був віце-президентом АН УРСР, академік
Б.Є. Патон дав згоду прийняти В.Т. Скляра в Сектор на посаду старшого наукового співробітника. Від-
даючи належне неординарності Володимира Тихоновича, академік Б.Є. Патон через деякий час звернув-
ся до першого секретаря ЦК КПУ В.В. Щербицького з проханням зняти ”табу” з особи В.Т. Скляра. Ре-
зультатом цього звернення стало призначення В.Т. Скляра заступником директора ІХВС (в подальшому
– Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії, ІнФОВ) АН УРСР, а пізніше (після смерті академіка
В.С. Гутирі) і керівником Відділення нафтохімії ІнФОВ АН УРСР. Володимир Тихонович із притаман-
ними йому наполегливістю і завзяттям знову поринув у творчу діяльність. У 1984 р. на вченій раді про-
Катализ и нефтехимия, 2003, №11 109
відного союзного інституту ВНДІНП (Москва) захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня докто-
ра технічних наук. Більше 10 років В.Т. Скляр очолював Відділення нафтохімії ІнФОВ АН УРСР, багато
зробив для його перетворення в провідний науковий центр із питань нафтохімії в системі Академії наук.
У цей період було побудовано обладнаний за сучасними вимогами новий корпус Відділення, який і досі
успішно функціонує у складі Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України.
Згодом, починаючи з 1991 р. і до кінця свого життя, В.Т. Скляр працював генеральним директо-
ром створеної ним міжнародної асоціації ”Високонадійний трубопровідний транспорт”, що діяв безпо-
середньо під патронатом академіка Б.Є. Патона. І тут Володимир Тихонович проявив свій талант чудо-
вого організатора і науковця.
Ранні наукові дослідження Володимира Тихоновича присвячені вивченню генетичного зв'язку
нафти родовищ Прикарпаття та мілінитових утворень Карпатського регіону і узагальнені в кандидатсь-
кій дисертації на тему ”Изучение высокомолекулярной части битковской и сагайдакской нефтей”. Вже
тоді виявилась одна з найхарактерніших рис В.Т. Скляра науковця-дослідника: прагнення до найповні-
шої реалізації отриманих наукових результатів. Так, знайдені закономірності генезису нафти стали під-
ґрунтям для будівництва нафтопереробного заводу на Івано-Франківщині.
У подальшому наукові інтереси Володимира Тихоновича пов'язані із синтезом і технологією ал-
кілсаліцилатних, сукцинімідних, сульфонатних та інших присадок до олив, високоефективних інгібіто-
рів корозії, захисних покриттів та інших продуктів нафтохімії. Важко переоцінити внесок В.Т. Скляра у
розробку та створення виробництв високоефективних в'яжучих матеріалів для дорожнього будівництва,
пластичних мастил, продуктів коксохімії, мастильно-холодильних рідин і технологічних засобів, повер-
хнево-активних речовин для інтенсифікації видобутку нафти і газу та захисту нафтопромислового устат-
кування від корозії, першого оригінального вітчизняного протруйника насіння цукрових буряків Суль-
фокарбатіону-К. Низку розробок В.Т. Скляра використано під час вирішення проблем ліквідації наслід-
ків аварії на Чорнобильській АЕС. Під його безпосереднім науковим керівництвом було створено та у
стислі терміни освоєно виробництво понад 50 найменувань нафтопродуктів, призначених для забезпе-
чення процесів виробництва і експлуатації автомобілів ВАЗ та КАМАЗ, більшість з яких не поступалась
якістю кращим світовим аналогам, а деякі і переважали їх.
Дослідження В.Т. Скляра відзначаються чіткістю постановки задач, широким використанням ме-
тодів математичного моделювання та оптимізації, обґрунтованістю висновків. Він був одним із тих, хто
своїми роботами довів, що справжній зміст терміну ”технологія” – це не узагальнююча назва сукупності
пристроїв чи послідовності процедур, а насамперед – це наукові засади раціонального виробництва.
Професор Скляр підкреслював, що технологічні дослідження мають ґрунтуватись на глибокому
розумінні закономірностей процесів, що розробляються, інакше в промисловості ніколи не втратять ак-
туальності питання забезпечення сировиною та утилізації відходів, гостро стоятиме проблема охорони
навколишнього середовища. Блискучим взірцем таких досліджень стала докторська дисертація В.Т.
110 Катализ и нефтехимия, 2003, №11
Скляра ”Исследование и разработка промышленного производства алкилсалицилатных и сукцинимид-
ных присадок”, де були майстерно вирішені питання оптимального промислового виробництва високо-
ефективних присадок до олив. Науково-дослідним роботам В.Т. Скляра притаманні глибина теоретич-
них розробок й узагальнень з одночасним розв’язанням актуальних прикладних завдань, пов’язаних із
підвищенням економічної ефективності нафтопереробної та нафтохімічної промисловості.
В.Т. Скляр був причетним до створення потужної нафтопереробної промисловості України, важ-
ко переоцінити його вагомий внесок у розробку техніко-економічних обґрунтувань, проектування та бу-
дівництва таких нафтопереробних заводів, як Лисичанський, Надвірнянський, Кременчуцький, у рекон-
струкцію Дрогобицького, Одеського, Херсонського нафтопереробних заводів та Бердянського нафто-
оливного заводу.
Серед його учнів 1 доктор і 10 кандидатів наук. З великим задоволенням і віддачею Володимир
Тихонович передавав свій досвід та знання науковій та виробничій молоді.
Результати багаторічних досліджень узагальнені Володимиром Тихоновичем у 6 монографіях і
оглядах, 137 винаходах і патентах, 180 статтях, численних виступах на конференціях і з’їздах..
Праця професора Скляра відзначена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, багатьма
медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, грамотами та подяками за самовіддану
роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В.Т. Скляр був Заслуженим діячем науки
України, академіком Української нафтогазової академії, головним редактором і членом редколегій відо-
мих наукових видань, престижних наукових товариств, головував у вченій раді із захисту кандидатських
дисертацій. Він був природженим лідером, вирізнявся масштабним мисленням, науковою та інженер-
ною ерудицією, вмінням сміливо ризикувати заради справи. Час підтвердив правоту вчинків і задумів
В.Т. Скляра – створені ним науково-дослідницькі та проектні організації, технологічні процеси, наукові
здобутки і нині відіграють велику роль у розвитку нафтохімічної науки і промисловості в Україні та за її
межами.
Він дуже любив свою сім’ю: маму Марію Ільківну, яка жила у нього, дружину Олександру
Іванівну, синів Володю, Вітю та Юрка, онуків Оленочку та Андрійка. Завжди добрим словом згадував
свого батька Тихона Юхимовича. Володимир Тихонович надзвичайно любив свою Батьківщину, лю-
бив життя. У вільний від роботи час із завзяттям та кипучою енергією займався садівництвом, полюб-
ляв рибалку.
В.Т. Скляр був бажаним і частим гостем виплеканого ним інституту – Укр.НДІ НП ”МАСМА”. З
великою любов’ю та увагою слідкував за долею інституту, його співробітників і пишався причетністю
до їх надбань. Свідченням цього є рядки, написані Володимиром Тихоновичем із передчуттям немину-
чості близького відходу у Вічність. Наведемо їх в оригіналі.
Катализ и нефтехимия, 2003, №11 111
112 Катализ и нефтехимия, 2003, №11
9 березня 1998 р. Володимира Тихоновича не стало. Його останні прохання були виконані, похо-
вали його на Байковому кладовищі. Вічна пам’ять Вам, Володимире Тихоновичу, і нехай буде пухом на
Вашій могилі українська земля.
Всі, кому пощастило працювати з В.Т. Скляром, збережуть у своїх серцях його світлий образ,
завжди будуть пам'ятати цю талановиту, самобутню, діяльну, безмежно енергійну, інтелігентну і дуже
добру та чуйну людину.
Ю. Іщук, Л. Шкарапута
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-4031 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:38:37Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іщук, Ю. Шкарапута, Л. 2009-07-14T12:39:51Z 2009-07-14T12:39:51Z 2003 Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості / Ю. Іщук, Л. Шкарапута // Катализ и нефтехимия. — 2003. — № 11. — С. 106-112. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4031 uk Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості Article published earlier |
| spellingShingle | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості Іщук, Ю. Шкарапута, Л. |
| title | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості |
| title_full | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості |
| title_fullStr | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості |
| title_full_unstemmed | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості |
| title_short | Скляр Володимир Тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). Короткий нарис життя та творчості |
| title_sort | скляр володимир тихонович (14.07.1923 – 09.03.1998). короткий нарис життя та творчості |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4031 |
| work_keys_str_mv | AT íŝukû sklârvolodimirtihonovič1407192309031998korotkiinarisžittâtatvorčostí AT škaraputal sklârvolodimirtihonovič1407192309031998korotkiinarisžittâtatvorčostí |