№ 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
|---|---|
| Дата: | 2005 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40336 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 317-321. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860221821432889344 |
|---|---|
| citation_txt | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 317-321. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed | 2025-12-07T18:18:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 317
Я не пам’ятаю, щоб мій брат Вол[одимир] ЧЕХІВСЬКИЙ розказував мені
про те, що в 1921 р. у нього була нарада з старими укр[аїнськими] громадя-
нами в церковних справах. Як що він, як каже слідчий, стверджує це, то оче-
видно або я не звернув уваги на те його повідомлення, або забув, або він сам
забув чи розказував він мені чи ні.
Про нараду його, В. ЧЕХІВСЬКОГО, в 1927 р. по питанню про 2-й собор
він мені також не говорив нічого. Я вже говорив в своїх показаннях, що якось
Волод[имир] ЧЕХІВСЬКИЙ казав мені, що на нього напали старі громадяни
й докоряли за наслідки 2-го собору, тоб-то за те, що на соборі було замінено
митроп. ЛИПКІВСЬКОГО. Але чи то була нарада, про яку мене питають, я
не знаю й Вол[одимир ЧЕХІВСЬКИЙ так мені про те не говорив. Як що він
говорить, що цю розмову його з старими громадянами він називав мені нара-
дою, то я можу лише сказати, що я цього не пам’ятаю.
Де була в нього та розмова, ні він мені не говорив, ні я його не питав.
Пізніше я довідався од сестер, що він, Володимир, мав бути того дня у СТА-
РИЦЬКИХ [ЧЕРНЯХІВСЬКИХ].
Записано з моїх слів вірно:
Микола ЧЕХІВСЬКИЙ
Д о п и т а в: /ДЖАВАХОВ /
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 84–84 зв.
Оригінал. Рукопис на бланку; Арк. 85. Копія. Машинопис.
Т. 130, арк. 53. Незасвідчена копія. Машинопис.
№ 110
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 18 жовтня 1929 р.
ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ
Миколи Мусійовича ЧЕХІВСЬКОГО
від 18 Жовтня 1929 р.*
На допиті 13/Х–[19]29 р. представник Радвлади показав мені уривок із
свідчення брата мого, Володимира, де він визнає свою належність до складу
«СВУ». Коли до цього визнання я додав ті дані, які я усвідомив собі в процесі
слідства, то робота Володимира як ідеолога УАПЦ і одного з найвпливові-
ших робітників її, а за ними й оточення його, постало переді мною у зовсім
іншим освітленні, ніж те, якого я надав їй до цього часу. Отже постараюся
з’ясувати це нове освітлення оскільки знаю і вмію.
* Тут і далі підкреслення в тексті.
318 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
Найближчим оточенням Володимира були: мітроп. В. ЛИПКІВСЬКСИЙ,
я, П. ГОРОДОВСЬКИЙ, Л. КАРПІВ, Ю. КРАСИЦЬКИЙ і М. ХОМИЧЕВСЬ-
КИЙ і Д. ХОДЗИЦЬКИЙ. Часами поміж нами траплялися непогодження й
непорозуміння на полі нашої роботи, але національний бік нашої праці нас
поєднував, тут ми були майже, одностайні. Принаймні я не пам’ятаю якіхось
принципових розходжень, заперечень або суперечок на цім ґрунті. Тут була
мов би мовчазна згода, ідеологічне поєднання.
Коли ж крім цього я візьму до уваги те, що Володимир був членом нарад
старих громадян під час І собору УАПЦ, на якій ухвалили проводити націо-
налістичну роботу з метою піднесення національної свідомости і гуртування
українських сил (про що я доводив в процесі слідства) та ще коли до цього
додам визнання Володимира про належність його до «СВУ» запільної органі-
зації, то я не можу, йдучи шляхом логічного думання й на підставі де-яких
відомих мені даних (які подам нижче), не прийти до того логічного висновку,
що Володимир у своїй національній роботі, а за ним, як за впливовою люди-
ною і все оточення його, до того ідеологично зв’язане з ним, ішли в своїй
роботі за вказівками наради 1921 року і «СВУ» бо ж не можу я припустити,
щоб Володимир не виконував тих зобов’язань, які він так чи інакше, але взяв
на себе, як член наради 1921 року і член «СВУ».
А звідсіль я роблю такий висновок: Володимир і оточення його, а в тім
числі і я — всі ми, — один більше другий менше у залежності від сил і здібнос-
тей своїх, а використовували УАПЦ [з] національно-політичною метою. Ще
яснішим і ґрунтовішим стане такий мій висновок, коли я подтверджу його
де-якими, відомими мені даними, оскільки я пригадую їх і усвідомлюю, так:
1) «Братерська допомога в’язням фактично була ні що інше, як «політич-
ний червоний хрест», бо допомогала вона сем’ям: мітроп. В. ЛИПКІВСЬ-
КОГО, В. ПОТІЄНКО, П. ГОРДОВСЬКОГО та й мені під час наших арештів,
а ще раніш, як пригадую з балачок, сем’ї розстріляного за участь у повстан-
комі ТАРАСЕНКА, здається, 1-го секретаря ВПЦРади; це було ще до мого
приїзду до Київа.
2) Пригадується мені кілька фраз Володимира після того, як з його кватирі
на зустріч мені вийшов М. ПАВЛУШКОВ, а я увийшов до Володимира: —
«От іще чорт знає що…* Там жовто-блакітний вінок…2* а тут тобі збір гро-
шей на пам’ять ПЕТЛЮРІ…3* Подуріли люде, а ще професори…4* « — ска-
зав Володимир, поспішаючи кудись до міста і пішов із хати. Ці фрази викли-
кали у мене тоді такі міркування: там вінок покладено на труну М. ГРІН-
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 319
ЧЕНКО, людини близької до ЄФРЕМОВА і ДУРДУКІВСЬКОГО, а вони під
час виносу тіла з хати, щось там ніби порядкували…* Чи не їхня це спра-
ва?…2* Тут допіру з хати вийшов М. ПАВЛУШКОВ теж близький до тих обох,
а до того й фраза — «ще й професори…3* « Чи не приходив оце ПАВЛУШ-
КОВ за їхньою пропозицією до Володимира за пожертвою, Володимира я
про це не розпитував, бо взагалі я не любив розпитувати його, коли він сам
не почне було щось оповідати. Не каже, — думав я у таких випадках, — діло
його, а я з розпитанями не полізу. Найде потрібним сам розкаже…4*
Правда, часом це мене ображало трохи, але я мовчав. От воно й залишило-
ся для мене не з’ясованим однаково як і справа про нараду «старих громадян»
після ІІ собору УАПЦ. Правда, вираз «старі громадяни» був і без пояснень
зрозумілим для мене тому, що під цією назвою ще у передвоєні часи в україн-
ських колах була відома компанія — Б. ГРІНЧЕНКО, С. ЄФРЕМОВ, В. ДУР-
ДУКІВСЬКИЙ і інши. Але що це була нарада та ще організованого характе-
ру, я не знав і не пам’ятаю, щоб Володимир говорив мені про нараду. Роз-
шифровуючи тепер ці фрази про пам’ять ПЕТЛЮРІ, догадуюсь, що це була
або пропозиція, або директива «СВУ». Що відповів на це Володимир не знаю.
Фрази про докори старих громадян очевидно стосувалася до наради — «СВУ».
З) Після панихиди по ФРАНКОВІ я чув од Володимира що до нього чи
під час панихиди чи після неї підходили до нього люди з запитами: чому не
по ПЕТЛЮРІ, а по ФРАНКОВІ панихида була? — «На це я відповів їм» —
розказував Володимир, — чудні ви люди, невже ви не розумієте, що церква
цього не може зробити. Коли і ви хочете за Петлюру молитися, то молить-
ся…5* Хто вам заважає?..6* Хто робив ці запити, Володимир, оскільки пам’я-
таю, прізвищ не називав.
4) Про те, що прокламації під час цієї панихиди розкидали колишні учні
Шевченківської трудшколи я довідався в тюрподі ДПУ від т[овари]шів по 1-
й камері, яким це розповідали МАТУШЕВСЬКИЙ і ще якийсь юнак, але
прізвища його не пам’ятаю. Тепер же цей факт я розцінюю, як роботу «СВУ»,
не знаю тільки чи в цілому «СВУ»,чи це був вибрик окремих його членів. Ось
ті дані, які, на мою думку стверджуюсь правдивість мого висновку про робо-
ту брата мого Володимира і його найближчого оточення. Що-до «СВУ», то
ще раз стверджую — не знав я про нього, як і зараз не знаю завдань його.
Коли ж два Володимира — мій брат і ДУРДУКІВСЬКИЙ свідчать, що і я
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* Крапки в тексті.
6* Крапки в тексті.
320 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
належав до «СВУ». То най доведуть, як це могло статися, що людина, яка
нічого навіть не чула і не сподівалась на існування будь-якої організації мог-
ла опинитися в ній без її відома і згоди. Мені ніхто ніколи про це нічого не
говорив, не пропонував мені і згоди моєї не питав. Чи може я дав свою згоду?
Де? Кому? Коли? Абсолютно не розумію, що це за напасть? Що я ідеологічно
до них близький це ще нікому не давало права без моєї згоди зарахувати мене
до складу «СВУ». Отже не досить кинути свідчення…* Треба й довести його.
Я за собою не знаю цього. В чім винен, в тім винен…** Я не відкидаю, я
визнаю те, що я був одним із найближчих і найвідповідніших помішників
Володимира. І я готовий розділити долю його, остільки, оскільки його про-
вина є й моя провина. Але чого я не знав, то не знав. Брати ж на себе вину,
якої нема — хто візьме?
Заручини В. О. ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ*** відбулися на передодні якогось цер-
ковного свята. Після ранньої вечірні прибув я до ЧЕРНЯХІВСЬКИХ, близь-
ко 7 г[одини] в[ечора]. До початку обряду сидів я з хазяїном в його кабінеті о
7-й годині і облачившись, я вийшов у кімнату, де мав відбутися обряд. При-
вітавшись з присутніми загальним поклоном, я зараз же приступив до вико-
нання своїх обов’язків. Коли все стихло я звернувся до молодих, оскільки
пригадую з такими словами: «Здавна між нашими народами: між Вашим ви-
сококультурним, могутнім і працьовитим народом, що вміє любити і шану-
вати себе і нашим бідним, порівнюючи на культуру народом велася приязнь.
Боротьби й ворожнечи між нами історія не знає. Найже одружіння Ваше по-
служить ще одним кільцем у ланцюзі цієї приязні, щоб і надалі вона росла й
міцніла. Молодому я сказав: “знай, брате, що ти береш собі за дружину одну
з на кращих квіток степів України, єдину доньку батьків з давнього й славно-
го роду. Шануй же її, бережи і люби, щоб не почувала вона себе одинокою на
чужині, а щоб щастя зазнала з тобою”. Звертаючись же до молодої сказав:
“Жаль живий бере за душу, коли згадаю, що ти дочко покидаєш свій край і
саме тоді коли йому так потрібні робочі руки на ниві культури. Простори
широкі, а ми не багаті. Отже не покидай, Вероніко, своєї роботи й на чужині,
працюй і там на користь рідного краю. Вступиш у нову семью, поводь себе
так, щоб не були ви чужі між себе. Не забувай і батька з матір’ю. Одинокі
вони лишаються без тебе, але я певен що просторінь не стане на перешкоді
до того, аби і надалі ти була утіхою для них і радістю”».
Далі обряд. Після якого я вийшов в окрему кімнату, щоб разоблачитись і
коли мене запросили до їдальні і я увійшов туди, то гості вже сіділи круг
* Крапки в тексті.
** Крапки в тексті.
*** Тут: Вероніка Олександрівна Черняхівська-Ганжа, донька Людмили і Олександра
Старицьких-Черняхівських.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 321
столу. Було тут чимало народу, чоловіка з 30, як не більше. Е. О. ЧЕРНЯХІВ-
СЬКИЙ, П. М. ЛИСЕНКО, його дві сестри, В. ДУРДУКІВСЬКИЙ, брат мій
Володимир, М. К. САДОВСЬКИЙ, були ще якісь люди, але всіх я не знаю,
мене не знайомили з всіма незручно було круг столу ходити. Я поспішав до
Святошина де на ранок у мене мала бути рання служба і я, не кінчивши навіть
трапези, попрощався тихенько й пішов до трамваю (близько 9 г[одини] в[е-
чора]). Чи був тут консул німецький не знаю, мені про це ніхто не говорив і
не показував його. З КАРПОВИЧЕМ познайомився в Софієвському соборі
під час проходження ним практики служіння в церкві. Про те, що він перехо-
вувався в Київі під чужим прізвищем не чув. Кандидатури його на секретаря
ВПЦР на ІІ-му соборі УАПЦ не виставляв.
Микола ЧЕХІВСЬКИЙ
18/Х–1929 р.
Допитав: /ДЖАВАХОВ/
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 86–87 зв.
Оригінал. Рукопис олівцем; Арк. 88–93. Копія. Машинопис.
Т. 130, арк. 54–59. Незасвідчена копія. Машинопис.
№ 111
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 24 жовтня 1929 р.
ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ
Миколи Мусійовича Чехівського
На одному а засідань ВПЦР (потієнківського складу) після вирішення
якоїсь справи, М. ХОМИЧЕВСЬКИЙ з захопленням і задоволенням виголо-
сив: «я дуже радий, що ми відважилися мати сміливість відстояти свою дум-
ку й вирішили цю справу, (яку саме не пам’ятаю) по своєму, а не так як того
хотів В[олодимир] М[усійович]». При чім присутні теж з задовленням по-
сміхалися. Цей факт б одного боку свідчить про силу впливу й авторитету
Володимира, а з другого доводить, що не все те, що чинила ВПЦР і її окремі
члени, робилося під його впливом. Мало не півроку коли не помиляюсь, то-
чилася боротьба В[олодимира] і ВПЦР і в справі пропо]відницької відправи
«Визволення» [1]. М. ХОМИЧЕВСЬКИЙ, а з ним і інші члени ВПЦР доводи-
ли, що твір цей не має богослужбового характеру, що він скоріше є бого-
словський трактат на тему: — «визволення духу людського від гріха, прок-
ляття й смерти — від поневолення земними пристрастями», а тому він не
придатний для відправи в церкві. Були й інші зауваги, щодо цього твору, але
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40336 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0112 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:18:49Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2013-01-14T19:53:58Z 2013-01-14T19:53:58Z 2005 № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 317-321. — укр. XXXX-0112 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40336 uk Інститут історії України НАН України З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. Article published earlier |
| spellingShingle | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| title | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| title_full | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| title_fullStr | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| title_full_unstemmed | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| title_short | № 110. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| title_sort | № 110. додаткове свідчення миколи чехівського від 18 жовтня 1929 р. |
| topic | Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| topic_facet | Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40336 |