Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок”
Цікавість до скіфів не згасає від того часу, коли у 1763 році було розкопано перший курган — Литу Могилу поблизу м. Єлисаветграда (зараз — Кіровоград), й приголомшені сучасники побачили чудові витвори майстрів І тис. до н.е. Зараз число предметів, які походять зі скіфських могил, поселень, городищ с...
Saved in:
| Published in: | Відлуння віків |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40410 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” / Л. Клочко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 46-50. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859775257265569792 |
|---|---|
| author | Клочко, Л. |
| author_facet | Клочко, Л. |
| citation_txt | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” / Л. Клочко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 46-50. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Відлуння віків |
| description | Цікавість до скіфів не згасає від того часу, коли у 1763 році було розкопано перший курган — Литу Могилу поблизу м. Єлисаветграда (зараз — Кіровоград), й приголомшені сучасники побачили чудові витвори майстрів І тис. до н.е. Зараз число предметів, які походять зі скіфських могил, поселень, городищ складає десятки тисяч: зброя, посуд, вузда, різноманітні оздоби.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:54:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
46
МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ
Öікавість до скіфів не
згасає від того часу,
коли у 1763 році було
розкопано перший курган — Ли/
ту Могилу поблизу м. Єлисаве/
тграда (зараз — Кіровоград), й
приголомшені сучасники поба/
чили чудові витвори майстрів І
тис. до н.е. Зараз число пред/
метів, які походять зі скіфських
могил, поселень, городищ
складає десятки тисяч: зброя,
посуд, вузда, різноманітні оз/
доби... Дослідження знахідок
у поєднанні з розповіддю “бать/
ка історії” Геродота (484–425
рр. до н.е.), викладеній у
“Мельпомені” — IV/ій книзі з
“Історії” славетного вченого про
вправних вершників/лучників
становлять базу для вивчення
історії Скіфії.
Одним із найбільш інформа/
тивних джерел, яке містить
відомості про матеріальну та
духовну сферу буття суспільст/
ва і окремої людини, є вбрання.
Адже воно відбиває технічні та
технологічні досягнення, зв’яз/
ки, соціальні відносини, віру/
вання, звичаї, моральні норми,
художні традиції. Це аксіома
для спеціалістів різного фаху
(археологів, істориків костюма,
мистецтвознавців), і, напевно,
тому тема “Скіфський костюм”
має значну бібліографію.
Надійними джерелами для
вивчення чоловічих і жіночих
костюмів на величезній тери/
торії Скіфії науковці вважають
писемні та археологічні пам’ят/
ки. Комплексне дослідження
цих “документів епохи” дозво/
ляє скласти уявлення, зокрема,
про чоловічий костюм. Що сто/
сується перших, тобто писем/
них, пам’яток, то вони не нада/
ють вичерпних даних про уб/
рання скіфів. У деяких фраг/
ментах, присвячених опису
мешканців євразійських
степів, лише згадується, що
одягаються вони, як скіфи.
Наприклад, Геродот зазна/
чав, що “...Масагети носять
одяг, подібний до скіфсь/
кого... Головні убори та по/
яси прикрашають золотом”
[Herodot, I, 215].
Основним джерелом вив/
чення скіфського чоловічого
вбрання є археологічні ма/
теріали: пам’ятки образотвор/
чого мистецтва, декоративні
фрагменти оформлення го/
ловних уборів, одягу, взуття,
а також знімні прикраси. На
вазах та чашах з курганів
Куль/Оба, Воронезький,
Чортомлик, Гайманова
Могила, гребені з кургану
Солоха, пекторалі з Товс/
тої Могили, гривні з Куль/
Оби, “шоломі” з Пере/
дерієвої Могили, числен/
них золотих пластинках
представлено образи скіфів,
Декоративні елементи
скіфських головних уборів
до інтерпретації так званих "великих ворварок"
Любов Клочко
“Шолом” з кургану Передерієва Могила
(с. Шахтарське, Донецька обл.).
Ажурний “шолом” з кургану Ак>Бурун
(поблизу м. Керч в Криму).
музейні колекції
47
виконані у манері так званого етног/
рафічного реалізму. Із наведеного
переліку речей більшість знайдено
в поховальних спорудах, розміри
та складність конструкцій яких
свідчать про високе соціальне ста/
новище небіжчиків, похованих під
“пірамідами степів”, тобто курга/
нами. Цей чинник — суспільний
статус власника — має суттєве
значення для розуміння творів
торевтики. Сюжети об’єднує
певна спрямованість у зобра/
женні чоловіків — давні автори
різними засобами їх опоетизува/
ли, підкреслили силу, мужність, а та/
кож детально змалювали вбрання. Воно
складалося з головних уборів, зшитого рукавно/
го плечового одягу — куртки, поясного — штанів,
взуття у вигляді коротких чобітків. Костюм скіфів/
кочовиків сформувався у певних кліматичних
умовах, і був зручним у використанні, бо
відповідав вимогам до здійснення господарської
діяльності, військових походів. Крім того, вбран/
ня чоловіків вирізняє гарний силует та пишне оз/
доблення. Напевно, митці, котрі
створювали “етнографічні об/
рази”, знали всі особливості
матеріального та духовно/
го світу Скіфії, хоча
здебільшого, мабуть, були
вихідцями з Еллади.
Дослідження історич/
ного та етнографічного
костюма дозволило
фахівцям зробити
деякі узагальнення щодо семантики та
семіотичного статусу всіх складових
парадного убрання. До найваж/
ливіших знакових елементів і жіно/
чих, і чоловічих костюмних комп/
лексів належать головні убори. На
них покладали демонстрацію етніч/
них, соціальних, статусних, вікових
емблем у представницькому
вбранні (тобто — святковому, сак/
ральному). Саме зі знаковими
функціями пов’язані особли/
вості форм та декору уборів
[Богатырев, 1971, с. 299].
Знаковий убір скіфів, за яким
їх упізнавали різні народи, мав
вигляд гострокінцевого башлика. Це так зва/
на кирбасія (чи кірбасія)1. Її носили і представни/
ки високих соціальних верств, і, можливо, скіфи
з числа “простих”, тому що башлик відповідав
умовам практичного використання: мав протиу/
дарну функцію, захищав від негоди. Особливо
виразно змальовано башлики на творах IV ст. до
н.е. — вазах з курганів Куль/Оба та Воронезький
[Клочко Л.С., 2009, с. 173].
Ще один вид уборів, властивий скіфам — на/
лобні стрічки. Їх зображення є на Куль/Обській
посудині: чоловік з вузенькою стрічкою, зав’яза/
ною на потилиці так, що кінці звисають до шиї. А
на пекторалі з Товстої Могили бачимо образ ца/
ря/жерця, відміченого досить широкою смуж/
кою, що оперізує голову [Клочко Л.С., 2009,
с. 168].
Суттєво розширили базу для вивчення скіфсь/
ких головних уборів їхні декоративні деталі. До
них належать так звані діадеми з Мельгуновсь/
кого та Келермеських курганів [Артамонов, 1964,
с. 11, рис. 4; Галанина, 1997, с. 132–136, кат. 14,15,
38; табл. 28, 29, 30], а також золоті пластинки,
якими прикрашали шапки різного типу. Аплікації
зафіксовано в курганах Чортомлик (Дніпропет/
ровська обл.), №2 — поблизу Старинської птахо/
фабрики під Борисполем (Київська обл.), тощо
[Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991, с. 62, 113; Ильи/
нская, 1966, с. 154].
“Велика ворварка” з кургану №1 поблизу с. Іллічеве в
Криму.
Зображення сатрапа на ритоні з Еребуні.
1 — Палеокостюмологія зовсім недавно стала самостійною дисципліною і часто послуговується надбаннями інших
галузей знання. Поки що дослідники ще не узгодили термінологію, щоб позначати різні елементи костюма. Так, у
Геродота читаємо назви головних уборів: тіара, кірбасія, мітра. У коментарях до текстів "батька історії" та словниках
нема чітких визначень характеристик цих уборів. Дуже часто зазначені типи називають башликами. Це слово
тюркського кореня не розкриває особливостей форм шапок тих народів, про які писав Геродот. Я пропоную до убору,
зображеного на куль/обській чаші запровадити термін кірбасія.
48
музейні колекції
Але особливо цікавими є
знахідки у схованці чоловічого
поховання в Мелітопольському
кургані (Запорізька обл.) [Тере/
ножкин, Мозолевский, 1988,
с. 52, рис. 46]. Йдеться про
пластинки, на яких вміщено
сцену “адорації”. Мініатюрна
картинка представляє богиню з
дзеркалом у руці, яка сидить на
троні, та юнака, що стоїть перед
нею, тримаючи ритон. Фіксація
аплікацій (51 екземпляр) in situ
дала підстави для реконструкції
головного убору циліндричної
форми, створеного поєднанням
щільної “підкладки” і метале/
вих накладок. Ззаду до убору
було прикріплено дві стрічки,
також прикрашені пластинка/
ми. Ці деталі, тобто золоті сму/
ги, вірогідно, спускались від
потилиці до плечей [Клочко,
2009, с. 178, рис. 4].
Ще одну групу декоратив/
них засобів оформлення чо/
ловічих уборів складають так
звані золоті “шоломи” з кур/
ганів Ак/Бурун поблизу Керчі
(Крим) та Передерієва Могила
поблизу с Шахтарське (До/
нецька обл.) [Артамонов, 1964:
табл. 272; Золота скарбниця Ук/
раїни, 1999, с. 147, кат. 17]. Про
ці витвори дослідники не скла/
ли єдиної думки. Так, деякі вва/
жають, що “шоломи” не були
пов’язані з костю/
мом, а належали
до кола ритуаль/
них предметів —
так званих “ве/
ликих ворва/
рок”. Перелік
авторів, які пи/
сали про цю
категорію зна/
хідок, аналіз
досліджень, певне узагальнен/
ня даних про “ворварки” наве/
дено у працях Ю. Болтрика, І.
Чернякова та В. Рябової [Болт/
рик, 1996, с. 106–108; Черня/
ков, Рябова, 2002, с. 41–60].
Визначення “великі ворвар/
ки” запропонував Л. Стефані.
Йдеться про предмети у формі
шолома (з напівсферичною
верхівкою) та зрізаного конуса
(Рис. 3), зроблені з листового
золота. Вони розрізняються за
абрисами, розмірами, вагою,
але майже всі речі мають отвір в
центрі куполоподібного завер/
шення чи плаского “денця”. За/
галом, висловлено кілька гіпо/
тез щодо призначення “великих
ворварок”: їх вважали прикра/
сами головних уборів; ковпач/
ками для великих китиць, які
підвішували до шиї коня; чаша/
ми, основою жезла, денцями
горитів, атрибутами культу чи
магічних дій, “футлярами” для
зберігання скальпів, що були
своєрідними емблемами “ге/
роїчних бойових подвигів”
(Черняков, Рябова, 2002, с.
41,45). Остання версія, тобто
про використання ворварок як
“чохлів”, “ковпаків” для збері/
гання престижних у суспільстві
воїнів скальпів (Черняков, Ря/
бова, 2002, с. 49), досить доб/
ре аргументована, але, мабуть,
не слід виключати й інші спосо/
би застосування предметів у цій
же сфері, тобто позначення
особливої військової звитяги.
Серед “великих ворварок”
привертають увагу такі, що мог/
ли бути прикрасами головних
уборів чоловіків, які належали
до військової аристократії. На/
самперед, це згадані вище “шо/
ломи” чи пілоси з курганів Ак/
Бурун та Передерієва Могила.
Зовні вони нагадують убори, які
доповнювали в костюмах різ/
них народів давнього світу.
Наприклад, в регіоні поширен/
ня персидського вбрання: на
ритоні з Еребуні у профільному
ракурсі зображено знатного
вершника, головний убір якого
вирізняється широкою основою
(чи “околишем”) та напівсфе/
ричним абрисом [Яценко,
2006, с. 39, рис. 1, 14а; 9]. Крім
того, в літературі не раз згаду/
вали про знахідку в кургані Ак/
Бурун саме як про пілос, тим са/
мим підкреслюючи особливості
форми. Розміри цих найбільш
яскравих зразків шоломо/
подібних предметів: з Ак/Буру/
ну (висота — 130 мм, діаметр —
Реконструкція головного убору за
декоративною деталлю
("шоломом") з кургану Передерієва
Могила (с. Шахтарське, Донецька
обл.).
Зображення царя Ашшурбанапала
на рельєфі з палацу в Ніневії.
Дерев'яний головний убір з кургану
№ 5 у могильнику Пазирик (Алтай).
музейні колекції
49
130 мм) та Передерієвої Могили (висота —
182 мм, діаметр — 166 мм) дозволяють
припустити, що їх прикріплювали на
шкіряну чи повстяну шапку. Її нижня
частина була своєрідним “околи/
шем”, висоту якого обумовлювали
розміри металевої накладки: чим
більша ця деталь, тим вужча ос/
нова (околиш). За цією декора/
тивною деталлю можна відтвори/
ти репрезентативні убори,
наділені функціями соціальної та
сакральної відзнаки. Згадаймо,
що античний автор Лукіан назвав
представників скіфської еліти
“пілофорами” [Luc.Scyth. I, 16].
Особлива роль головних
уборів підкреслена їх ху/
дожнім оформленням. На
“передерієвському шоломі”
показано двох бородатих, тобто
літніх чоловіків під час сутички з
чотирма молодими. Всі персо/
нажі — у скіфських костюмах, але
простоволосі. Ці сцени трактують як ілюстрацію до
розповіді Геродота про перемогу скіфів (старих),
які повернулися після походів у Передню Азію, над
дітьми скіф’янок і рабів (молодих) (Геродот, IV, 3).
У символічному плані сюжет покликаний створити
уявлення про непереможних скіфських воїнів, які
28 років володарювали в Азії [Геродот, IV, 3].
Ажурний ак/бурунський пілос прикрашено
рослинними та геометричними візерунками. Вза/
галі, вся композиція відбиває якісь глибинні уяв/
лення про поєднання чоловічого та жіночого на/
чал. Можливо, особливий зміст вкладено у
спіралеподібні завитки обабіч квітки арацеї. У
мене виникло припущення, що ці спіральні моти/
ви символізують загадковий убір, описаний у Ва/
лерія Флакка: “…Авх…охопивши скроні потрійним
вузлом, він спускає зі священної голови дві
пов’язки” [Раевский, 1977, с. 22].
Отже, обидві роботи — взірець майстерності
давніх ювелірів, а представлені сюжети є уособ/
ленням уявлень скіфів про культи предків та ге/
роїв, які відігравали велику роль у світогляді но/
мадів. Відтворені за золотим декором — порож/
нистими напівсферичними предметами — го/
ловні убори, можливо, наслідували справжні
шоломи. Подібність між ними — деталями захис/
ного обладунку та “золотими пілосами” — вияв/
ляється не тільки у загальних обрисах, але й у де/
яких деталях. Зіставлення цих елементів убрання
дозволяє висловити припущення щодо отвору,
який є характерною ознакою всіх “великих вор/
ворок”. Згадаймо, наприклад, залізний пластин/
частий шолом з поховання воїна у кургані побли/
зу с. Гладківщина (Черкаська
обл.): за спостереженнями
О.І. Мінжуліна, убір увінчував
так званий “султан” — жмуток
кінських волосин, закріплених
на маківці шолома за допомо/
гою бронзової деталі (спра/
вжньої ворварки) [Мінжулін, 1992, с.
140, рис. 7]. Крім того, С. Яценко,
слідом за М. Фосс, виділив рідкісний
тип убору за малюнком на античній
вазі (VI ст. до н. е.): напівсферична
шапочка з пропущеним пасмом во/
лосся крізь отвір в центрі куполо/
подібного завершення. Аналогії
такому убору знаходимо в костю/
мах согдійських юнаків [Яценко,
2006, с. 58, рис. 23, 17].
Деякі вироби, що мають
вигляд зрізаного конуса, ма/
буть, також були накладками на
головний убір. До таких слід
віднести знахідку з кургану №1
поблизу с. Іллічево в Криму
(Лєсков, 1968, с. 158). Розміри: верхній діаметр —
102 мм; нижній — 160 мм, висота — 170 мм. За фор/
мою цей предмет нагадує головні убори ассирійсь/
ких царів, зображених на стінах палаців Саргона ІІ,
Ашшурнасирпала, Ашшурбанапала [Брун, Тильне,
2001, с. 50, табл. 6, 4]. Названі зверхники увінчані
уборами у вигляді зрізаного конуса, прикрашено/
го зверху мініатюрним “ковпачком”, а над чо/
лом — стрічкою. Але декоративна деталь зі
скіфського кургану вирізняється отвором у
“денці”, який за призначенням, ймовірно, слід
зіставити з отворами в “шоломах”: крізь них вис/
тавляли пасмо волосся або вставляли жмуток
кінського волосу. Створення головних уборів, ор/
ганічно поєднаних із зачіскою, було притаманне
населенню пазирикської культури. У жіночому
костюмі бачимо: високі перуки у поєднанні з
накісниками, повстяними ковпаками тощо; де/
рев’яний убір у формі зрізаного конуса з вистав/
леною крізь отвір у денці косою [Полосьмак,
2005, с. 72–74, 78–79]. Як відомо, жіноче вбрання
(особливо головні убори) зберігає найдовше
реліктові традиції, пов’язані з його семантикою.
Отже, аналіз “пазирикських уборів” дозволяє
припустити, що вони мали символічні деталі, які
відбивають давні уявлення, властиві племенам
Центральної Азії. І це, вірогідно, знайшло відоб/
раження й у “великих ворварках” з території
Північного Причорномор’я. Частина із них — оз/
доби головних уборів — знаки особливого статусу
власника.
Деякі “великі ворварки”, напевно, слід вважати
імітацією уборів. На них покладали функції засобів
Реконструкція головного убору за
декоративною деталлю у вигляді
зрізаного конуса (з кургану №1
поблизу с. Іллічеве в Криму).
50
музейні колекції
для відправлення культу, тобто
церемоніальних речей. С.С. Бес/
сонова, досліджуючи “конус” із
Братолюбівського кургану, за її
словами, “…не заглиблюючись у
питання про його призначення”,
дійшла висновку, що предмет
сприймали як магічну річ, яку ви/
користовували “у містичних
(воїнських) ритуалах” [Бессоно/
ва, Витрик, 2006, с. 61].
До вивчення виробів шоломо/
подібних та у вигляді зрізаного
конусу прилучалося багато нау/
ковців, але жодна гіпотеза про
призначення “великих ворварок”
не знайшла незаперечного виз/
нання. Можливо, це слід поясни/
ти їх багатозначністю і у практич/
ному, і у семантичному планах.
Запропонована інтерпретація де/
яких “ворварок” як декоративних
деталей головних уборів скіфсь/
ких воїнів є ще однією версією
використання цих предметів.
Êомпанія Google та 17 найвідоміших му/
зеїв світу започаткували масштабний
художній проект Аrtprojeсt, завдяки
якому з’явилася можливість з будь/якої точки
планети за допомогою Інтернету потрапити до
музейних залів та роздивитися мистецькі твори у
безпрецедентно високому дозволі. Google Art
Project дозволяє відвідати кращі музеї світу абсо/
лютно безкоштовно, більш того, навіть не зали/
шаючи власної квартири.
Лондонська галерея Tate, мадридський музей
Тіссена/Борнеміси, Нью/Йоркський Метро/
політен/музей, паризький Версаль, а також два
російські музеї — Державний Ермітаж та Держав/
на Третяковська галерея (ДТГ) — лише деякі з
учасників проекту, що поєднали свої колекції з
технологіями Google. До речі, Версаль став єди/
ним французьким музеєм, що потрапив до цього
списку.
Аrtprojeсt — це тисячі картин, розміщених в
інтернет/просторі та 385 музейнизх залів, що
зняті в панорамній (360 градусів) технології, яка
використана й для відомого сервіса Google Maps
Street View, де надано можливість віртуально
мандрувати вулицями всього світу.
Як розповів на презентації в лондонській Tate
Britain віце/президент з розробок Google Нель/
сон Маттос, проект не переслідує комерційних
1. Артамонов М. И. Сокровища скифских курганов в собрании Государ�
ственного Эрмитажа. — Л.–Прага, 1964. — 121 с.
2. Бессонова С. С., Витрик И. С. Композиция изображения на золотом “кону�
се” из Братолюбовского кургана// Музейні читання: Мат.наукової конфе�
ренції “Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки”. — К., 2006. — С. 52–64.
3. Богатырев П. Г. Вопросы теории народного искусства. — М., 1971. — 350 с.
4. Болтрик Ю. В. Большие золотые ворворки у скифов//Мир Ольвии. Памят�
ник исследователю и исследование памятника. К 90�летию Л.М.Славина. —
К., 1996. — С. 104–109.
5. Брун В., Тильне М. История костюма от древности до нового времени. — М.,
2001. — 464 с.
6. Галанина Л. К. Келермесские курганы. — М., 1997. — 362 с.
7. Золота скарбниця України. — К.,1999. — 208 с.
8. Ильинская В. А. Скифские курганы около г. Борисполя// СА — 1966. —
№ 3 — С.145–158.
9. Клочко Л. С. Чоловічі головні убори на землях Скіфії // Эпоха раннего же�
леза: Сборник научных трудов к 60�летию С.А. Скорого. — Киев�Полтава,
2009. — С. 167 — 183.
10. Лесков А. М. Богатое скифское погребение из Восточного Крыма // СА —
1968. — №1. — С.47–162.
11. Музей історичних коштовностей України. Альбом. — К., 2004. — 464 с.
12. Полосьмак Н. В., Баркова Л. Л. Костюм и текстиль пазырыкцев Алтая (IV —
ІІІ вв.до н.э.). — Новосибирск, 2005. — 232 с.
13. Раевский Д. С. Очерки идеологии скифо�сакских племен. — М., 1977. —
216 с.
14. Рябова В. О., Черняков І. Т. Призначення та походження “великих скіфсь�
ких ворварок”// Музейні читання: Мат.наук. конференції “Ювелірне мисте�
цтво — погляд крізь віки”. — К., 2002. — С. 41–61.
15. Тереножкин А. И., Мозолевский Б. Н. Мелитопольский курган. — К.,
1988. — 264 с.
16. Яценко С. А. Костюм Древней Евразии (ираноязычные народы). — М.,
2006. — 664 с.
Музейні екскурсії
в інтернет5просторі
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40410 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:54:37Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Клочко, Л. 2013-01-15T20:49:29Z 2013-01-15T20:49:29Z 2011 Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” / Л. Клочко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 46-50. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40410 Цікавість до скіфів не згасає від того часу, коли у 1763 році було розкопано перший курган — Литу Могилу поблизу м. Єлисаветграда (зараз — Кіровоград), й приголомшені сучасники побачили чудові витвори майстрів І тис. до н.е. Зараз число предметів, які походять зі скіфських могил, поселень, городищ складає десятки тисяч: зброя, посуд, вузда, різноманітні оздоби. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Відлуння віків Музейні колекції Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” Article published earlier |
| spellingShingle | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” Клочко, Л. Музейні колекції |
| title | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| title_full | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| title_fullStr | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| title_full_unstemmed | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| title_short | Декоративні елементи скіфських головних уборів. До інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| title_sort | декоративні елементи скіфських головних уборів. до інтерпретації так званих “великих ворварок” |
| topic | Музейні колекції |
| topic_facet | Музейні колекції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40410 |
| work_keys_str_mv | AT kločkol dekorativníelementiskífsʹkihgolovnihuborívdoínterpretacíítakzvanihvelikihvorvarok |