З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу
З-поміж багатьох пам’ятних дат на 2011 рік припадає своєрідний ювілей — 280-річчя від початку будівництва дзвіниці Успенського собору Києво/Печерської лаври. Велична споруда, побудована у 1731/45 рр. за проектом відомого архітектора, німця за походженням, Йогана Готфріда Шеделя, від останньої третин...
Saved in:
| Published in: | Відлуння віків |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40412 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу / О. Рутковська // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 53-57. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860114019404218368 |
|---|---|
| author | Рутковська, О. |
| author_facet | Рутковська, О. |
| citation_txt | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу / О. Рутковська // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 53-57. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Відлуння віків |
| description | З-поміж багатьох пам’ятних дат на 2011 рік припадає своєрідний ювілей — 280-річчя від початку будівництва дзвіниці Успенського собору Києво/Печерської лаври. Велична споруда, побудована у 1731/45 рр. за проектом відомого архітектора, німця за походженням, Йогана Готфріда Шеделя, від останньої третині XVIII і до 1920 рр. пережила кілька капітальних ремонтів (у 1823–25, 1851–52 та 1895–96 рр.) і низку профілактичних ремонтних робіт.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:35:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
53
ПАМ’ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Ç/поміж багатьох пам’ятних дат на 2011 рік
припадає своєрідний ювілей — 280/річчя
від початку будівництва дзвіниці Ус/
пенського собору Києво/Печерської лаври. Ве/
лична споруда, побудована у 1731/45 рр. за про/
ектом відомого архітектора, німця за походжен/
ням, Йогана Готфріда Шеделя, від останньої тре/
тині XVIII і до 1920 рр. пережила кілька капіталь/
них ремонтів (у 1823–25, 1851–52 та 1895–96 рр.)
і низку профілактичних ремонтних робіт. З другої
половини ХХ ст. повноцінне збереження пам’ят/
ки забезпечувалось комплексними науковими
дослідженнями та проектно/реставраційними
роботами.
Дзвіниця Успенського собору вже майже три
століття домінує серед забудови Печерської час/
тини Києва, відіграє ключову роль у силуеті
мальовничих київських панорам, є одним із най/
популярніших об’єктів для іноземних і вітчизня/
них туристів, митців. Та лише сьогодні вперше
маємо можливість познайомитись з іконописом
у її куполі. Збережені тут ікони датуються 1896 р.
Саме під час останнього у ХІХ ст. капітального ре/
монту дзвіниці стан первісних ікон у барабані ку/
полу був визначений як аварійний. Під час їхнь/
ого огляду представники Києво/Печерської лав/
ри, Духовного Собору та єпархіальний архітек/
тор, академік архітектури В. М. Ніколаєв дійшли
спільного рішення щодо необхідності повної
заміни старого іконопису. Судячи з архівних
джерел, нові ікони мали бути виконані за тра/
диційною для фасадного іконопису технологією:
цинкові дошки прикріплені до металевого карка/
су мідними заклепками. Живопис виконувався в
олійній техніці. Авторами ікон стали художники
та учні Лаврської іконописної майстерні.
Вперше реставрація ікон на куполі Великої
лаврської дзвіниці була здійснена після Великої
Вітчизняної війни. В той час проводились масш/
табні заходи з відновлення більшості унікальних
споруд на теренах України. Реставраційні роботи
на пам’ятках архітектури національного значення
виконувались спеціалізованою організацією —
трестом “Будмонумент”, створеним у травні 1946
р. при Управлінні у справах архітектури Ради
Міністрів УРСР. Практична діяльність цієї устано/
ви сприяла формуванню принципів комплексної
реставрації, яка стала основним методом віднов/
лення понівеченої під час Великої Вітчизняної
війни культурної спадщини на теренах Радянсь/
кого Союзу.
Всебічні дослідження Великої лаврської
дзвіниці, розпочаті у 1949 р., належали до числа
перших пам’яткоохоронних заходів, здійснених
З історії реставрації
Великої лаврської
дзвіниці
Нові відомості про іконопис куполу
Ольга Рутковська
54
пам’ятки образотворчого мистецтва
фахівцями щойно створеного колективу тресту.
Під час військових дій споруда постраждала від
артилерійських обстрілів, локальних пожеж, а
головне, — від вибуху на Успенському соборі, що
стався 3 листопада 1941 р. В ході дослідження ста/
ну несучих конструкцій їхня міцність виявилась
повноцінною. Відновлення потребували покриття
підлог, заповнення віконних та дверних прорізів
нижніх ярусів, позолота куполу, елементи деко/
ру, штукатурка, пофарбування тощо.
Реабілітація Великої лаврської дзвіниці та іко/
нопису на її барабані була здійснена у 1957–63 рр.
Наукове керівництво роботами належало Холос/
тенкові Миколі В’ячеславовичу, в розробці
архітектурно/будівельної частини проекту взяли
участь архітектори Говденко Маріоніла Мой/
сеївна, Бикова Раїса Петрівна, Корнєєва Валенти/
на Іванівна, Годованюк Олена Михайлівна.
Дослідженню творчого спадку Йогана Шеделя та
особливостей проектування дзвіниці Успенсько/
го собору Києво/Печерської лаври не одне деся/
тиліття присвятила мистецтвознавець Горбенко
Євгенія Василівна. Перша публікація за цією те/
мою побачила світ вже у 1960 р. у Віснику Ака/
демії будівництва та архітектури УРСР.
Значення перших комплексних досліджень
дзвіниці є особливим як для подальшої історії
пам’ятки, так і для розвитку київської школи рес/
таврації. Саме на цьому етапі були зібрані
найбільш повні історичні дані, вперше досліджені
конструктивні та техніко/технологічні особли/
вості будівництва середини XVIII ст., розкритий
для подальшого вивчення унікальний ансамбль
архітектурної кераміки дзвіниці. Велика лаврська
дзвіниця дала реставраторам непересічний мето/
дологічний досвід. Для остаточного вирішення
низки реставраційних питань на дзвіниці закла/
дались дослідні ділянки, на яких перевірялась
правильність прийнятих рішень та прийомів рес/
таврації кераміки, ліпнини, штукатурки, пофар/
бування, позолоти пам’ятки. В ході рестав/
раційних робіт відновлено втрачені дерев’яні
конструкції споруди, відремонтовано покрівлю
та відновлено позолоту бані, реставровано пош/
коджені елементи декору фасадів. Для рестав/
рації втрачених або у великою мірою пошкодже/
них керамічних деталей виготовлялись нові ке/
рамічні блоки на київському експериментально/
му заводі. Виконанню штукатурних робіт переду/
вало повне видалення попередньої штукатурки,
розчищення та чеканка швів мурування на глиби/
ну 2/3см. Для штукатурки стін використовувався
вапняно/піщаний розчин, а для штукатурки ко/
Лантерна куполу дзвіниці до початку реставраційних
робіт. Листопад 2010 р.
Конструкції куполу під лантерною після зняття старої
позолоти.
Cтан ікон, кріплення та конструкцій барабану до
початку реставраційних робіт.
пам’ятки образотворчого мистецтва
лон та карнизів — складний
розчин 1:1:8 (вапно, цемент,
пісок). Пофарбування фасадів
виконувалось за виявленими в
ході хіміко/технологічних до/
сліджень первісними пігмента/
ми кольору, а саме: стіни —
світла вохра; карнизи, ліпнина,
відкоси ніш і вікон — білий
колір; керамічні нетиньковані
деталі (тригліфи, метопи,
кронштейни та аканти на фри/
зах, маскарони, тло капітелей
та ліпнини) — синьо/зелений
колір, огорожі оглядових май/
данчиків — золотиста вохра,
металеві конструкції водовідве/
дення — цинкова зелень на на/
туральній оліфі. Про авторсь/
кий колектив, прийняті ним
архітектурно/будівельні рішен/
ня та методику виконання робіт
свідчать збережені детальні ма/
теріали проекту. Інша ситуація
із відображенням в документах
особливостей реабілітації ікон
в куполі пам’ятки у повоєнний
період. Ідеологічні особливості
історичного періоду не дозво/
ляли здійснити повноцінну рес/
таврацію іконопису, інфор/
мація про хід реставраційних
робіт не деталізувалась у прое/
ктних документах. Було зроб/
лено лише поодинокі історичні
світлини під час робіт. (Фото
1957–1963 рр.)
Що ж до кола авторів пер/
шої комплексної реставрації,
то робота над дзвіницею Ус/
пенського собору стала пер/
шим досвідом спільної праці
над проектом реставрації для
М. М. Говденко, Р. П. Бикової
та В. І. Корнєєвої. У подальшо/
му самостійний шлях привів
кожну з них до безперечного
їх визнання як корифеїв, зас/
новників київської школи у
радянській реставрації. Архі/
тектурно/проектні майстерні
тресту “Будмонумент” після
кількох реорганізацій стали
основою для створення у
1980 р. Українського спе/
ціального науково/рестав/
раційного проектного інститу/
ту “Укрпроектреставрація” (з
2001 р. — “УкрНДІпроектрес/
таврація”). Молоді архітекто/
ри, що брали участь у першій
реставрації дзвіниці Успенсь/
кого собору, очолили проектні
бригади, архітектурні майс/
терні інституту, які опікувались
окремими регіонами України
та унікальними зразками
київської архітектури. Зверта/
ючись до персоналій, заува/
жимо, що під керівництвом
Маріоніли Мойсеївни Говденко
(23.08. 1918р.) на території Киє/
во/Печерської лаври виконува/
лись і наступні реставраційні
роботи на Великій лаврській
дзвіниці (вже у 1970/80/х рр.),
консервація руїн Успенського
собору, реставрація Ковнірівсь/
кого корпусу. Раїса Петрівна
Бикова (1928–1999 рр.) очолю/
вала реставрацію Ковнірівської
дзвіниці та Галереї Дальніх пе/
чер. Корнєєва Валентина
Іванівна (1929–2002 рр.) стала
автором проектів реставрації
Трапезної палати із церквою Св.
Антонія та Феодосія на тери/
торії Верхньої Лаври і Дзвіниці
на Ближніх печерах. Творча
біографія кожної з цих архітек/
торів колосальна за обсягом
досліджень та втілених про/
ектів, налічує десятки унікаль/
них українських пам’яток, і має
бути предметом окремого
дослідження.
Повертаючись до дзвіниці
Успенського собору, зауважи/
мо, що на початку реставрації
1979/80 рр. штукатурку, ще
добре збережену на верхніх
ярусах, на першому ярусі та на
балюстрадах оглядових май/
данчиків було втрачено. Вия/
вилось пошкодженим фарбу/
вання металевих конструкцій
Cтан образу Спасителя до
реставрації.
Cтан образу Пр. Богородиці до
реставрації.
Стан образу Іоана Предтечі до
реставрації.
55
56
пам’ятки образотворчого мистецтва
та бетонних тумб огорож (що прийшли на заміну
первісним цегляним тумбам під час попередньої
реставрації). Виготовлені наприкінці 1950/х рр.
покриття підлог з керамічних плиток перебували
в аварійному стані. Передбачалась зміна у прис/
тосуванні приміщень: на першому ярусі планува/
лось розміщення сховищ, на другому — облашту/
вання виставкових приміщень. В цих приміщен/
нях передбачалось встановлення системи опа/
лення, заміна засклення подвійним віконним
плетінням. Ремонтно/реставраційні роботи про/
вадились за методикою, розробленою Говденко
М. М. за участі технологів Ю.М. Стріленко та Н. В.
Сальнікової (1977 р.). Після видалення забруд/
нень на фасадах, склепіннях та куполі, здійснено
реставрацію штукатурки, ліпнини, кераміки, цо/
коля, підлог, орнаменту на металевих вхідних
дверях. Система водовідведення та захисту деко/
ративних елементів майже повністю замінюва/
лась на захисні елементи з мідного листа. Нова
металева обшивка баз ко/
лон мала повністю насліду/
вати зразки збереженої об/
шивки ХІХ ст. з цинкового
листа, із ретельною вико/
лоткою та обробкою
фальців. В пофарбуванні
фасадів використовувались
силікатні фарби та олійні
(на металевих
конструкціях). Кольорова
гама була ідентичною попе/
редньому варіанту пофар/
бування. В ході рестав/
раційних робіт керамічні
образи над входами пер/
шого ярусу та ікони на ку/
полі захищались тимчасо/
вими футлярами з повстя/
ними прокладками. На цей
час М. М. Говденко та
О. М. Годованюк заверши/
ли систематизацію та аналіз
архітектурної кераміки
дзвіниці, що знайшло
відображення в окремій
публікації 1988 р. у “Пам’ят/
ках України”.
З 1990/х рр. наукове
керівництво реставрацій/
ними заходами на пам’ятці
перейшло до Граужиса
Олега Олександровича, ав/
тором архітектурно/буді/
вельної частини проектів
стала Цяук Лариса Ігорівна.
На цей час виникла нагальна потреба у протиа/
варійному підсиленні конструкцій карнизів на
всіх ярусах. Найгірший стан мав виступаючий
карниз третього ярусу, для реставрації якого бу/
ло прийнято рішення зберег/ти існуючу металеву
конструкцію із необхідною обробкою металу та
заміною втрачених елементів мурування новими
спеціально виготовленими керамічними блока/
ми. Наступним етапом після протиаварійних
робіт стала реставрація фасадів дзвіниці, було
розроблено проект декоративного освітлення
споруди (до карнизу куполу). Профілактичні або
відновлювальні заходи на куполі не провади/
лись.
Нинішні реставраційні роботи, що розпоча/
лись у грудні 2010 р., вперше надали можливість
оприлюднення інформації щодо стану та проект/
них рішень з реставрації живопису в куполі. В
ході обстеження іконопису з’ясувалось, що за те/
матичною програмою та технологією виготовлен/
ня вони практично повністю
збігаються з архівними
описами кінця ХІХ ст. Збе/
режений живопис свідчить
про застосування тра/
диційної олійної техніки.
Стилістично він належить
до академічної манери, ха/
рактерної для творів
Лаврської іконописної
майстерні 1890/х рр. Тема/
тична програма складаєть/
ся з восьми образів, що ра/
зом утворюють скорочену
версію сюжету Моління
(деісусний чин), а саме з
ікон: Христос/Вседержи/
тель, Пр. Богородиця, Іоан
Хреститель, апостол Петро,
апостол Павло, апостол
Іоан Богослов, апостол
Андрій Первозваний та Св.
Микола Чудотворець. Ікони
зберегли фрагментарно по/
золоту тла, загальну компо/
зицію образів та ознаки
первісного кольорового
вирішення вбрання кожної
постаті. Із збереженого до/
нині лаврського іконопису
за часом виготовлення та
авторством найближчим
аналогом до ікон куполу
Великої лаврської дзвіниці
є ікони іконостасу Хресто/
воздвиженського храму на
Останній проект реставрації дзвіниці. Опорядження фасадів.
пам’ятки образотворчого мистецтва
57
Ближніх печерах Києво/Печер/
ської лаври. Їх виконували
послушники та учні Лаврської
іконописної майстерні напере/
додні оновлення живопису в
куполі дзвіниці, а саме у 1894/
95 рр. Історичний контекст
періоду виконання іконопису
для Великої лаврської дзвіниці
дає можливість зробити вис/
новки про досить високу
обізнаність представників
Лаврської іконописної майс/
терні щодо останніх естетичних
уподобань. Адже в цей період
в Києво/Печерській лаврі роз/
горнулись масштабні архітек/
турно/будівельні, художні ро/
боти, готувався проект рекон/
струкції живопису Успенського
собору. В якості консультантів
та виконавців робіт Лаврою бу/
ли запрошені найвідоміші жи/
вописці, серед яких:
В. М. Васнєцов, Г. І. Котов, В. П.
Верещагін, І. І. Їжакевич.
Проведені нині хіміко/технологічні досліджен/
ня ікон та їхніх конструкцій (технологи інституту
“УкрНДІпроектреставрація” С.Л. Ігнатушко та Н.В.
Сальнікова) засвідчили, що живопис в лантерні
(ліхтарі) куполу дійсно виконувався на цинкових
дошках. Конструкція їхнього кріплення є части/
ною каркасу лантерни. В них використано чорний
метал, ребра якого вкриті мідною виколоткою.
Кріплення цинку до металевого каркасу здійснено
чавунними самонарізами. Стан металу каркасу
визнаний як задовільний, цинкові ж дошки мають
дисперсні фрагментарні пошкодження, лакуни та
тріщини. Через велику парусність та еластичність
цинку поверхня дощок на/
була хвилястості. Для рес/
таврації металу технолога/
ми інституту запропонова/
не латання значних про/
боїн та епоксидна або
поліефірна шпаклівка місць
незначних втрат. Живопис/
ний шар характеризується
значними втратами, особ/
ливо в нижніх частинах
іконних дощок.
Живописцями інституту
(С. М. Баяндін, О .І. Сирен/
ко та П. І. Дейлик) запропо/
новано консерваційно/рес/
тавраційний підхід до ре/
абілітації іконопису. Вже оп/
рацьованою методикою пе/
редбачається застосування
традиційної технології робіт,
яка вже отримала схвальний
відгук доцента кафедри рес/
таврації Національної Ака/
демії образотворчого мисте/
цтва та архітектури, кандидата
мистецтвознавства Ю.О. Ко/
ренюка. Для збереженого фар/
бового шару пропонується
консервація воско/лаковою
мастикою задля захисту від ат/
мосферних впливів. Живопис в
місцях втрат має відбуватись
по підготовленій поверхні та/
кож із використанням воско/
лакової мастики із домішками
відмученої крейди. Тонування
втрат буде виконуватись ху/
дожніми олійними фарбами,
потому здійснюватиметься
оновлення позолоти. Завер/
шальним етапом буде покрит/
тя іконопису захисним шаром з
лаку, воску та пінену.
Розроблені проектні рішення та запропоновані
методи реставрації як усієї пам’ятки, так і заходів
з реставрації живопису куполу базуються на за/
садах реверсивності. Важливим і корисним для
прийняття рішень щодо конструкцій, декору
дзвіниці, технологій та методики проведення на
ній робіт є те, що архів документації з попередніх
проектних розробок вдалося зберегти в одній
організації. Завдяки цьому фахівці інституту
“УкрНДІпроектреставрація” мають можливість
провадити моніторинг за станом видатного
об’єкту культурної спадщини.
Говденко
Маріоніла Мойсеївна
Реставраційні роботи.
Корнєєва Валентина
Іванівна
Бикова
Раїса Петрівна
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40412 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:35:37Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Рутковська, О. 2013-01-15T20:53:57Z 2013-01-15T20:53:57Z 2011 З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу / О. Рутковська // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 53-57. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40412 З-поміж багатьох пам’ятних дат на 2011 рік припадає своєрідний ювілей — 280-річчя від початку будівництва дзвіниці Успенського собору Києво/Печерської лаври. Велична споруда, побудована у 1731/45 рр. за проектом відомого архітектора, німця за походженням, Йогана Готфріда Шеделя, від останньої третині XVIII і до 1920 рр. пережила кілька капітальних ремонтів (у 1823–25, 1851–52 та 1895–96 рр.) і низку профілактичних ремонтних робіт. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Відлуння віків Пам’ятки образотворчого мистецтва З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу Article published earlier |
| spellingShingle | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу Рутковська, О. Пам’ятки образотворчого мистецтва |
| title | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу |
| title_full | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу |
| title_fullStr | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу |
| title_full_unstemmed | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу |
| title_short | З історії реставрації Великої лаврської дзвіниці. Нові відомості про іконопис куполу |
| title_sort | з історії реставрації великої лаврської дзвіниці. нові відомості про іконопис куполу |
| topic | Пам’ятки образотворчого мистецтва |
| topic_facet | Пам’ятки образотворчого мистецтва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40412 |
| work_keys_str_mv | AT rutkovsʹkao zístoríírestavracíívelikoílavrsʹkoídzvínicínovívídomostíproíkonopiskupolu |