Берегсас — місто палаців
Підозрюю, що навіть корінний мешканець Берегова-Берегсасу не назве одразу усіх палаців, що збагатили собою архітектуру давнього міста. Скільки їх? Один, два чи сім? Я б зупинився на п’яти головних, обравши споруди, які мають неабияке історичне значення....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Відлуння віків |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40416 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Берегсас — місто палаців / О. Супруненко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 69-72. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40416 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Супруненко, О. 2013-01-15T21:02:46Z 2013-01-15T21:02:46Z 2011 Берегсас — місто палаців / О. Супруненко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 69-72. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40416 Підозрюю, що навіть корінний мешканець Берегова-Берегсасу не назве одразу усіх палаців, що збагатили собою архітектуру давнього міста. Скільки їх? Один, два чи сім? Я б зупинився на п’яти головних, обравши споруди, які мають неабияке історичне значення. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Відлуння віків Краєзнавчо-етнографічні нариси Берегсас — місто палаців Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Берегсас — місто палаців |
| spellingShingle |
Берегсас — місто палаців Супруненко, О. Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| title_short |
Берегсас — місто палаців |
| title_full |
Берегсас — місто палаців |
| title_fullStr |
Берегсас — місто палаців |
| title_full_unstemmed |
Берегсас — місто палаців |
| title_sort |
берегсас — місто палаців |
| author |
Супруненко, О. |
| author_facet |
Супруненко, О. |
| topic |
Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| topic_facet |
Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Відлуння віків |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| description |
Підозрюю, що навіть корінний мешканець Берегова-Берегсасу не назве одразу усіх палаців, що збагатили собою архітектуру давнього міста. Скільки їх? Один, два чи сім? Я б зупинився на п’яти головних, обравши споруди, які мають неабияке історичне значення.
|
| issn |
XXXX-0045 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40416 |
| citation_txt |
Берегсас — місто палаців / О. Супруненко // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 69-72. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT suprunenkoo beregsasmístopalacív |
| first_indexed |
2025-11-24T03:22:36Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:22:36Z |
| _version_ |
1850839449531842560 |
| fulltext |
69
Ïідозрюю, що навіть корінний мешка/
нець Берегова/Берегсасу1 не назве
одразу усіх палаців, що збагатили со/
бою архітектуру давнього міста. Скільки їх?
Один, два чи сім? Я б зупинився на п’яти голов/
них, обравши споруди, які мають неабияке істо/
ричне значення. “Місто палаців” — непоганий до/
датковий бренд для Берегова, яке наразі відоме
насамперед термальним басейном та винними
підвалами. На жаль, із справжнім, класичним
замком Берегсасу не пощастило, проте інших
будівель стільки, що інші міста Закарпаття мо/
жуть і позаздрити. Кожна із цих споруд має окре/
му долю./ декому поталанило, а когось вже пора
рятувати. Пропоную читачам зробити екскурсію
палацами Берегова, аби трохи дізнатись про
їхню історію та сучасні проблеми.
Найвідомішою будівлею міста, безперечно, є
сьогоднішнє приміщення Закарпатського угорсь/
кого педагогічного інституту ім. Ференца Ракоці
ІІ, в минулому — Палац комітатського суду. Важ/
ко собі уявити, що цей архітектурний колос збу/
дували усього за два роки. У 1907 р., після оголо/
шеного урядом королівської Угорщини конкур/
су, був обраний проект архітектора Міклоша Ібла
— у стилі французського бароко. За наступні два
роки (1908/1909) проект було реалізовано.
Австро/Угорська імперія ще не знала, що жити їй
лишалося всього кілька літ, і витратилася із роз/
махом. Сьогодні можна тыльки гадати, задля
чого у маленькому містечку будувати такий ве/
личезний суд? Напевно, аби нагадувати ма/
ленькій людині, хто вона є в Імперії. Уявляю, з
яким острахом заходив обиватель до цієї
будівлі, навіть не знаючи за собою провини, ли/
ше прийшовши за якоюсь довідкою (усі імперії
обожнюють бюрократію). Що вже казати про
винного (у задній частині триповерхового палацу
розміщувалась в’язниця)... За радянських часів в
історичній будівлі ненадовго розмістили казар/
му, а потім, вже надовго — “Завод точної ме/
ханіки”. Грюкіт із вікон першого поверху пам’ята/
КРАЄЗНАВЧО>ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Палац комітатського суду. 1908–1909 рр.
Берегсас —
місто палаців
1— 31 жовтня 2010 р. у м. Берегове на Закарпатті паралельно з місцевими виборами відбувся референдум про зміну
назви міста з Берегового на Берегсас. За попередніми даними, у референдумі взяли участь близько 51 % берегівчан,
що мають право голосу. 52% з них висловилися за повернення місту давньої історичної назви. Автор статті є
прихильником саме цього варіанту. Детальне обґрунтування свого вибору він виклав на сайті
(http://zakarpattya.net.ua) у статті "Курортополіс Берегсас як приклад "Українського прориву"".
Олег Супруненко
70
ють чимало берегівчан. На початку 1990/х років в
частині палацу розміщувались кілька адміністра/
тивних установ, а згодом ще й дитяча бібліотека.
Демонтаж решток вмерлого заводу тривав ба/
гато років. Якось, скориставшись можливістю, я
затяг всередину велосипед і проїхався перимет/
ром другого поверху — було де їздити... Кілька
років тому, перед “очима” кількох теле/ та відео/
камер з фасаду палацу збили гіпсовий герб СРСР
— сидів міцно, робітникам довелося попотіти. З
початку нового тисячоліття у колишньому Палаці
комітатського суду розмістився єдиний в Україні
угорський педінститут. Зусиллями його
керівництва, зокрема директора Ілдики Орос,
зроблено велику справу із перетворення постра/
дянських напівруїн на корпус сучасного навчаль/
ного закладу. Велика грошова допомога
надійшла з Угорщини, зокрема, адміністрація
інституту писала листи до угорських міст, і потім
іменем кожного спонсора було названо 77 інсти/
тутських аудиторій. Що ж до української сторо/
ни, адекватної допомоги чекати було годі й до
початку економічної кризи. Проте закордонні
вливання також давно припинились, і якщо все/
редину будівлі нині не соромно й гостей запроси/
ти, то зовнішня сторона навіює сум. Наразі хоч
життю перехожих начебто нічого не загрожує — а
було й таке, що доводилось загороджувати час/
тину площі перед інститутом, аби не потрапити
під шматки тиньку. Чи буде у найближчому май/
бутньому фасад найвеличнішої будівлі Берегова
приведений до стану, гідного європейського
міста? Хотілося б вірити…
Від найбільшого міського палацу через старо/
давній, півсотрічний міст перейдемо до палацу
найстарішого. Це графський двір Габора Бетле/
на, або, як деколи можна прочитати у довідниках
чи на туристичних сайтах, Палац Бетлена. Його
побудували на місці монастиря домініканців,
який в ході релігійних війн, у 1573 р. був зруйно/
ваний реформаторами. На фасаді будівлі вибито
дату:”1629” — вірогідно, тоді угорський граф Га/
бор Бетлен добудував у Берегсасі свою літню ре/
зиденцію. То був час, коли місто належало до
Трансильванського князівства, яким граф Бетлен
керував з 1613 до самої смерті — 1629 р. Воче/
видь, пожити у новозведеній резиденції першо/
му господарю не судилося. У скромному палаці
відбулося чимало важливих подій. У 1686 р., під
час повстання угорців під проводом Імре Текелі,
він згорів, а відбудуваний був Ференцем Ракоці
ІІ. З цього замку бунтівний князь закликав горо/
дян Берегсасу приєднуватись до антигабсбурзь/
кого повстання. Ракоці програв, втратив чимало
майна, в тому числі й палац, який дістався лояль/
ному графу Карлу Шернборну/Бухгайму. Той пе/
рейменував палац на графський двір та влашту/
вав у ньому мисливський будинок (регіон Берег,
із невирубаними дубравами та неосушеними бо/
лотами, в ті часи кишів дичиною). За часів “весни
народів” (низки національних повстань 1848 р.)
у дворі/палаці розміщався сформований з місце/
вих мешканців загін угорської національної
гвардії.
Втім, сьогодні туриста, який очікує побачити
звичний йому куртуазний палац ХУІІ ст. на
кшталт вишуканих будівель з історичних фільмів
про мушкетерів, чекатиме розчарування.
Графський двір виглядає досить стримано, і тіль/
ки знайомий із історією та хоча б азами архітекту/
ри оцінить його одразу. Колись червона будівля
навпроти стародавнього католицького собору
була більш презентабельною — вищою (потім її
візуально “зменшили”, насипавши поруч палацу
дорогу), із типовими для палаців опорами/
контрфорсами, які прибрали за радянських
часів, аби не заважали проходу тротуаром. Зне/
сення могутніх кам’яних опор одразу позначи/
краєзнавчо>етнографічні нариси
Палац комітатського суду. 1908–1909 рр.
Палац Бетлена. 1629 р.
71
лось на стані будівлі — окрім втрати “середнь/
овічного” образу, вона почала тріскатися. Втім,
не надто презентабельний вигляд графського
двору компенсує його наповнення. В частині
будівлі у 2002 р. розмістився Музей Берегівщини
(до того вона цілком належала міському про/
фесійно/технічному училищеві, і зараз на значній
частині графських споруд міститься ліцей сфери
послуг). Ті, хто приділить якусь годину із
мандрівки містом, не пошкодують. Директор му/
зею Іван Шепа до справи відноситься із душею,
тому берегівський музей вигідно відрізняється
від багатьох своїх побратимів. Тут змінюються та
поповнюються експозиції, а екскурсії, проведені
самим директором відрізняються неформальним
підходом до справи і викликають неабияку
зацікавленість гостей.
Дивне сусідство, коли половина палацу відда/
на музеєві, а інша залишається під ліцеєм
(точніше, ПТУ) на користь історичній споруді не
йде. Було б логічно й корисно для міста, аби весь
комплекс споруд графського двору працював
задля однієї мети — збереження та популяризації
історії краю. В допоміжних приміщеннях (ко/
лишнє зерносховище та каретний двір) могли б
розташуватись виставки класичного та сучасного
мистецтва, тематичні експозиції тощо. Та про це
можна лише мріяти — освітяни не бажають пере/
селятись з графських покоїв, а керівництво міста
не може їх у цьому “простимулювати”. Гірше то/
го, кілька років тому на задньому дворі історич/
ної будівлі, всупереч логіці, але за згоди
тодішньої міськради, з’явилася нова споруда —
дім “Свідків Ієгови”. Палац не має центрального
опалення (може, це й на краще — пічний обігрів є
більш автентичним?), тільки зараз зусиллями ди/
ректора музею проведено власний водогін. Тече
дах, на його ремонт потрібні 60.000 штук чере/
пиці, і бажано — старовинної, аби не зіпсувати
історичний образ. Про відновлення знесених
контрфорсів можна лише мріяти. У 1910 р. музей
отримав в оренду частину давніх підвалів, які за/
лишилися ще з часів знесенего монастиря. Іван
Шепа мріяв влаштувати в занедбаних підвалах
Музей вина та виноробства (щоправда, без де/
густацій вина — бо це ж таки музейний заклад). І
ось на початку березня цього року вже відбулася
презентація нового музею, щоправда, він ще не
наповнився експонатами — презентували сам
відреставрований підвал, якому надали по/мож/
ливості старовинного вигляду.
А дегустації чудово могли б проводитись в
іншому палаці — колишньому мисливському бу/
динку графа Шенборна, збудованому наприкінці
ХІХ ст. У 1913 р. в ньому відкрили угорське дер/
жавне винне господарство, яке з 1920 року пе/
рейшло у власність чехословацької рес/
публіканської спілки виноробів, а у 1954 стало
Берегівським винзаводом. За радянських часів
Берегівський радгосп/завод, що виготовляв ма/
рочні вина (“Троянда Закарпаття”, “Променисте”,
“Берегівське”) був відомий на території всього
СРСР. За нових часів відбулися малозрозумілі
процеси, наслідком яких стало практичне припи/
нення його діяльності (принаймні, він суттєво
здав позиції). В рамках даної статті недоречно
розбиратися в правових та економічних колізіях
щодо приватизації винзаводу. Прикрим є інше:
стародавня будівля із гострою вежею, яка справ/
ляє враження справжнього середньовічного зам/
ку, нині є неприступною фортецею, яку можна
роздивитись тільки з відстані. Неодноразово й
сам, і з гостями я намагався потрапити хоча б під
її стіни — та де там. В останній раз охорона
ввічливо порадила звертатися до директора за
дозволом зайти за паркан та пофотографувати.
Проситися не хотілося. Виникає питання, чому
споруда, яка має всі принади для того, аби стати
одним із символів Берегсасу, залишається недос/
тупною для городян та гостей міста? Тепер навко/
ло винзаводу жваво розвивається туристична
інфраструктура, а найголовніша родзинка — зак/
краєзнавчо>етнографічні нариси
72
рита. Думається, власники винзаводу нічого б не
втратили, якби відкрили палацову браму гостям,
облаштували кілька майданчиків для винних де/
густацій, провели обрізку дерев у парку, аби па/
лац було краще видно?
Протилежну політику демонструють сучасні
господарі іншого палацу — будинку знаменитої
колись угорської оперної співачки та актриси
Шарі Федак. Будинок 1912 р., з великим парком
навколо, зветься палацом недарма, в чому мож/
на переконатись, завітавши до нього. Після Дру/
гої світової палац знаменитої пані, яка залишила
рідне місто і доживала свій вік у злиднях, переоб/
ладнали у так званий санаторний дитячий садок.
У дитинстві авторові довелося недовго походити
до того закладу, і враження залишилися неве/
селі. Може, й була логіка розмістити дитсадок у
будівлі з розкішним парком, але реалізація підка/
чала. Незручні кімнати, не пристосовані для ве/
ликої кількості дітлахів, несвіже повітря — таким
запам’ятався мені той ніби оздоровчий заклад.
Нині у палаці розмістилося єпископство Закар/
патської реформатської церкви. За словами його
працівників, вони не перешкоджають відвідинам
туристів, у чому я з товаришем переконався осо/
бисто, зайшовши у незачинені вдень ворота.
Парк приведений у пристойний стан, хоча усере/
дині будівлі відвідувачі навряд чи знайдуть щось
цікаве — офісні приміщення, церковна бібліотека
тощо, проте загальний вигляд палацу можуть
оцінити, особливо його зовнішнє оздоблення
стародавньою “столяркою” з масивної деревини.
На пам’ять про колишню власницю на стіні бу/
динку встановлено табличку.
Наприкінці нашої “подорожі” зазирнемо до
останньої з п’яти найцікавіших будівель Берего/
ва — родового маєтку Жигмонда Перені. Знахо/
диться вона на околиці міста, у колишньому
присілку Чопівка, що на шляху до Мукачевого. За
залізничним переїздом, на якому вже впродовж
багатьох років не зустрінеш славетного вузько/
колійного поїзда, розмістився парк із рекламним
щитом “Пивбар “Підзамче”. Але замку там не бу/
де. Там стоїть непримітна іззовні споруда, збудо/
вана — в це важко повірити — ще на початку ХVІІІ ст.
Історики знають, що саме тут народився
найвідоміший член сім’ї Перені, барон Жигмонд,
мученик угорської визвольної війни 1848–49 рр.,
страчений австрійцями. На жаль, сьогоднішній
стан такої важливої пам’ятки може викликати
лише щире співчуття. Пощастило хіба що підва/
лу — в ньому розташувався затишний пивний
бар. А от решті гірше — в середині, у великій
кімнаті, по суботах “зажигає” місцева дискотека,
веранда з виглядом на річку захаращена, колись
розкішні вікна у чудових рамах мають неохайний
вигляд, дах давно зіпсовано вульгарним шифе/
ром. Якби не пам’ятний знак, який відкрили на
будинку у 1999 році, то й не здогадатися, що це
не сільський клуб, а стародавній маєток. Хоча,
якщо дати йому ради, то саме з цього міні/пала/
цу може починатись екскурсія архітектурним Бе/
регсасом для більшості гостей, які їдуть з боку
Ужгорода та Мукачевого.
краєзнавчо>етнографічні нариси
Резиденція графа Шенборна. Кінець ХІХ ст.
Палац Федак Шарі. 1902 р.
Маєток Жигмонда Перені. Початок ХVІІІ ст.
|