Buchumschlag

Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»

У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». В статье автор анализирует результаты исследования «большого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государствен...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Datum:2011
1. Verfasser: Тронько, П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2011
Schlagworte:
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40443
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860061707391467520
author Тронько, П.
author_facet Тронько, П.
citation_txt Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». В статье автор анализирует результаты исследования «большого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государственной программы научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей». The author analyzes the results of a study of the «great terror» 1937–1938 in the context of implementing the State Program for Research, a documentary series of books «Rehabilitated history».
first_indexed 2025-12-07T17:04:55Z
format Article
fulltext ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ТЕРОРУ В УСРР–УРСР  Петро ТРОНЬКО* Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» У статті автор аналізує результати дослідження «великого те- рору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілі- товані історією». Ключові слова: великий терор, політичні репресії, «Реабілітовані історією», органи державної безпеки. Протягом  останнього  десятиліття  у  незалежній  Україні проведено масштабну науково­дослідницьку роботу по реа­ лізації  Державної  видавничої  програми  науково­докумен­ тальної  серії  книг  «Реабілітовані  історією».  Оприлюднені факти, статистика реальних людських втрат за період сталін­ ського правління засвідчили,  що  сталінські  репресії  зачіпа­ ли  практично  кожну  родину  нашої  країни.  Саме  тому  вив­ чення політичних репресій стало однією із соціально значу­ щих наукових тем. Подібні дослідження вимагали не лише формальної рекон­ струкції  картини  злочинів,  але  й  глибокого  осмислення  їх коренів. Результати можуть бути отримані лише величезною концентрацією  зусиль вчених,  тисяч  ентузіастів,  які вбача­ ють  у  чесному  відтворенні  історичної  правди  —  запоруку неповернення до часів страшного лихоліття. Задіяні у виконанні наукових завдань науково­докумен­ тальної серії книг «Реабілітовані історією» історики, архівіс­ ти,  правознавці,  краєзнавці,  поставили  за  мету  з’ясувати справжні причини політичних репресій і особливо їх наслід­ * Тронько  П.Т.  —  академік  НАН  України,  завідуючий  відділом  регіо­ нальних  проблем  історії  України  Інституту  історії  України  НАН України. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  ків. Адже протягом всього післявоєнного радянського періо­ ду  вищі  партійно­державні керівники  СРСР  дотримувалися висловленої М. Хрущовим на ХХ з’їзді КПРС тези, що у 1930– 1953­х рр. всілякі «норми правильного партійного вирішен­ ня питань були ліквідовані, все було підпорядковано сваволі однієї особи»1. Особливо наголошувалося, що терор спрямо­ вувався  не  проти  «залишків  розбитих  експлуататорських класів, а проти чесних кадрів партії і Радянської держави»2. Увага громадськості акцентувалася на арештах тисяч членів Комуністичної партії СРСР, робітників, селян, творчої інтелі­ генції, яких звинувачували «шпигунстві», «контрреволюції» і після кількахвилинного розгляду на «трійці», «двійці», «спец­ колегії» чи закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного  Суду  засуджували  до  вищої  міри  покарання  — розстрілу,  значних  термінів  ув’язнення, заслання  тощо.  Ра­ дянська історіографія теж не виходила за межі хрущовського тлумаченні  політичних  репресій  як  наслідку  «культу особи Сталіна». Ситуація корінним чином змінилася наприкінці 1980­х рр. Генеральний  секретар  ЦК  КПСС  М. Горбачов,  намагаючись зміцнити власний образ демократичного лідера в умовах роз­ палу  перебудови,  переконав політбюро  ЦК  КПРС  у необхід­ ності додаткового дослідження й аналізу «сталінських полі­ тичних репресій». На основі результатів цього дослідження, напевно,  планувалося  прийняття  нового  рішення  про  полі­ тичну оцінку  сталінського  режиму. Проте відступу від хронологічних меж, заданих ще на ХХ з’їзді КПРС М. С. Хрущовим, не було. Так, у постанові політбю­ ро ЦК КПРС від 28 вересня 1987 р. про створення комісії політ­ 1 Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. ХХ съезду Ком­ мунистической  партии  Советского Союза  //  Реабилитация:  поли­ тические  процессы 30–50­х  годов  /  Под  общ.  Ред. А. Н. Яковлева.  – Москва:  Политиздат,  1991.  –  С. 41. 2 Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. ХХ съезду Ком­ мунистической  партии  Советского  Союза. –  С. 33.  Петро Тронько бюро  для  вивчення  документів  щодо  політичних  репресій вказувався період «1930–1940­ві і початок 1950­х років»3. Проблема  «злочинів  сталінізму», «політичних репресій» стала предметом відкритого обговорення серед учених­сус­ пільствознавців  після  виступу  генерального  секретаря  ЦК КПРС  М. Горбачова  на  урочистому  засіданні  2  листопада 1987 р., присвяченому 70­річчю Жовтневої революції. Охарак­ теризувавши зародження  і функціонування командно­адмі­ ністративної  системи,  він  назвав  політичні  репресії  «масо­ вим злочином на ґрунті зловживанні владою»4. За логікою М. Горбачова,  утвердження командно­адміні­ стративної  системи  в  економіці  спричинило  її  поширення на  надбудову,  призвівши  до  виникнення  теорії  «загострен­ ня класової боротьби», «обмеження демократичного потен­ ціалу», створення атмосфери підозрілості, ворожнечі, нетер­ пимості та, як наслідок, культу особи й політичних репресій. Але  лідер  КПРС  зазначав,  що  сталінські  репресії  1930­х– 1950­х рр. здійснювалися на тлі економічних, політичних та соціальних досягнень СРСР. «Деформації» партійні керівни­ ки бачили лише в «політичній надбудові» тодішнього радян­ ського  суспільства. Однак, нові оприлюднені факти сталінського терору нас­ тільки збурили наскрізь політизоване суспільство, що лідери ЦК  КПРС  змушені  були  розпочати  нову  хвилю  реабілітації жертв політичних репресій  і  створення  відповідної  законо­ давчо­нормативної  бази.  Вже  17  квітня  1991 р.  Верховною Радою  України  був  прийнятий  Закон  «Про  реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». 3 Див.: Реабилитация: Политические процессы 30–50­х годов. – Моск­ ва:  Изд­во полит. лит­ры,  1991. – С. 15. 4 Доповідь генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова на спіль­ ному урочистому засіданні ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР і Верхов­ ної Ради  РРФСР,  присвяч. 70­річчю  Великої  Жовтневої  соціалістич­ ної  революції,  2  листопада  1987 р. //  Комуніст  України.  – 1987.  – № 12. –  С. 14. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  З самого початку у поданому проекті Закону України теж фігурували хронологічні межі,  вказані  М. Хрущовим. Однак, преамбулі вже прийнятого Закону України наголошувалося, що частина осіб, постраждалих від необґрунтованих політич­ них репресій 1930­х –  початку 1950­х рр. законодавчими та нормативними актами СРСР уже поновлена в правах. Але Вер­ ховна Рада України розширила історичні межі дії політичних репресій радянської  доби. Реабілітації  підлягали  особи,  які були  арештовані  за  політичним  обвинуваченнями  після 1917 р. і до моменту набрання чинності цим Законом України. Дія  Закону  України поширювалася на  осіб,  необґрунтовано засуджених за цей час  судами УСРР–УРСР або репресованих на  території  республіки  іншими  державними  органами  в будь­якій  формі,  включаючи  позбавлення  життя  або  волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове помі­ щення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру. Дія Закону України поширювалася на громадян, які пос­ тійно проживали в Україні і яких з різних причин було пере­ міщено за межі колишнього СРСР, необґрунтовано засудже­ но  військовими  трибуналами,  Верховним  Судом Союзу  РСР чи піддано репресіям позасудовими органами, засланих і вис­ ланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політич­ них, соціальних,  національних, релігійних та  інших мотивів під  приводом  боротьби  з  куркульством,  противниками  ко­ лективізації, так званими бандпосібниками та їх сім’ями. Під­ лягали реабілітації також особи, щодо яких з політичних мо­ тивів застосовано примусові заходи медичного характеру5. Після прийняття Закону України «Про реабілітацію жертв політичних  репресій  в  Україні»  Національна академія  наук 5 Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Ук­ раїні» //  Відомості Верховної Ради.  –  № 22. –  1991.  –  Ст. 262.  Петро Тронько України, Служба безпеки України, Всеукраїнська спілка краєз­ навців,  Історико­просвітницьке  товариство  імені  Василя Стуса ввійшли з пропозицією до Президії Верховної Ради про підготовку і видання загальноукраїнської серії книг «Реабілі­ товані  історією».  Президія  Верховної  Ради  6  квітня 1992 р. доручила Кабінету Міністрів визначити конкретні завдання з  цього  приводу.  Вже  11  вересня  1992 р.  постановою  Уряду № 530 «Про підготовку і випуск книг Реабілітовані історією» було затверджено склад Головної редакційної колегії науко­ во­документальної серії книг «Реабілітовані історією». Відпо­ відною ухвалою Президії НАН України затверджувалися поло­ ження про її діяльність, визначалося головне завдання — на­ дання науково­методичної допомоги обласним редколегіям. Виконання видавничої програми «Реабілітовані історією» надало  масштабності  вивчення новому  науковому  напряму дослідження  —  становлення  та  функціонування  тоталітар­ ної системи в УСРР–УРСР. Адже ще у 1990 р. в Інституті історії АН УРСР розпочалося вивчення такої піонерської для вітчиз­ няної  історіографії теми, як «Увічнення пам’яті жертв неза­ конних репресій 30–40­х – початку 50­х років у контексті роз­ робки проблем регіональної історії: На матеріалах України». Одним з перших наукових результатів стала колективна пра­ ця  «Репресоване  краєзнавство»,  в  якій  на  документах  ко­ лишніх  радянських спецслужб  висвітлювалася доля  дослід­ ників рідного краю6. Видана у 1991 р. загальним обсягом 54 друковані  аркуші  праця  викликала  широкий  резонанс як  в Україні, так і за її межами. Опубліковані нариси про репресо­ ваних науковців, митців не лише доповнили сторінки їх біог­ рафій,  а  й  порушили  наукову  проблему  щодо  дослідження формування та  функціонування  сталінської  системи  управ­ ління в СРСР та УСРР–УРСР. Наступним кроком у вивченні наслідків політичних реп­ ресій  радянської  доби  була  підготовка  колективної  моно­ 6 Репресоване краєзнавство (20–30­і рр.) /  Ін­т  історії України  НАНУ; редкол.:  П. Т. Тронько (гол.)  та  ін. –  К.:  Рідний  край,  1991. –  506 с. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  графії «Реабілітовані історією»7. Київські науковці спільно з викладачами Полтавського педагогічного інституту та спів­ робітниками УКДБ по Полтавській області вперше в українсь­ кій  історіографії  оприлюднили статистику  політичних  реп­ ресій в радянській Україні другої половини 1930­х рр., коли державний  терор  досяг  апогею.  Стаття  «Масові  незаконні репресії 20­х – початку 50­х років на Полтавщині» Г. Ковтуна, В. Войналовича, Ю. Данилюка8 стала чи не найбільш цитова­ ною фахівцями з проблем історії України 1920–1930­х рр. Відтоді минув тривалий час, не забарилися й результати. Станом  на  1  липня  2011 р.  в  Україні,  за  активної  допомоги обласних рад  та  державних  адміністрацій,  СБ  України,  Дер­ жавного архівної служби України, наукової громадськості — регіональними редколегіями серії «Реабілітовані історією» у 23 областях України та Автономній Республіці Крим видано 70 книг. Низка областей видали вже шості та сьомі книги об­ ласних  томів.  Усього  передбачається  видання  понад  100 томів через значну кількість жертв політичних репресій ра­ дянської  доби. Загальній об’єм надрукованих томів складає понад 280 тис. сторінок, опубліковано понад 600 нарисів, понад 1600 оригі­ нальних документів, понад 1 тис. фотодокументів, оприлюд­ нено 420 тис. прізвищ репресованих громадян України. Завдяки невтомній, копіткій праці співробітників редак­ ційних  груп, архівістів,  науковців, краєзнавців  стали  відомі обставини  загибелі  академіка  ВУАН,  вченого­орієнталіста А. Кримського,  фундатора  української  географічної  науки С. Рудницького, захисника і дослідника української старови­ ни Й. Гермайзе, режисера Л. Курбаса, державного та політич­ 7 Реабілітовані  історією / Ін­т  історії України НАН України;  відп. ред. П. Т. Тронько. –  К.;  Полтава: Рідний  край,  1992. –  402 с. 8 Масові  незаконні репресії  20­х –  початку 50­х років на  Полтавщині / Г. К. Ковтун, В. А. Войналович, Ю. З. Данилюк // Реабілітовані  істо­ рією /  АН  України.  Ін­т  історії України  та  ін.;  редкол.: П. Т. Тронько (відп. ред.) та  ін.  – К.;  Полтава:  Рідний край,  1992.  – С. 5–49.  Петро Тронько ного діяча М. Скрипника та ін. Незалежна українська держа­ ва повернула чесне ім’я сотням тисяч наших співвітчизників. Створено  і  почав  наповнюватися  Національний  банк жертв політичних репресій, який розміщений у мережі Інтер­ нет. За архівно­кримінальними справами, які зберігаються у Національному  архівному  фонді  України, працівниками  об­ ласних науково­редакційних груп виявлено й складено карт­ ки  на  понад  700  тисяч  репресованих  громадян.  Розпочата робота з дослідження депортацій кінця 1920–1950­х рр. та з’я­ сування  імен депортованих громадян, кількість яких, за по­ передніми даними, на порядок вища за репресованих. З  початку  реалізації  видання  науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією» основна увага дослідників була прикута до «великого терору» 1937–1938 рр. Вірогідно, що тут вплинули три фактори. Перший — на цих подіях кон­ центрувалася  увага  як  політиків, так  і  громадськості  через незбагненність  причин  масового  вбивства. Другий — спільноту зачіпали масштаби проведених ареш­ тів за дуже короткий часовий проміжок, оприлюднені перші статистичні дані жертв,  їх персоніфікація (практично повне знищення  вищого  партійно­державного  керівництва  СРСР, місцевих партійно­радянських кадрів, загибель десятків ти­ сяч  командирів Червоної армії та флоту, керівників заводів та голів колгоспів, робітників, селян, інтелігенції тощо)9. Пра- 9 30­е годы: Взгляд из  сегодня:  Сб. / Ин­т военной истории; отв.  ред. Д. А. Волкогонов.  –  М.:  Наука, 1990. –  164 с.;  Абрамов Н. «Дело Туха­ чевского»: Новая версия: Рассекречены документы из архива внеш­ ней  политики  СССР  //  Новое время. –  1989.  –  № 13.  –  С. 37–39;  Аш- нин Ф.Д., Алпатов В.М. «Дело славистов»: 30­е годы  /  Ин­т мировой литературы РАН; отв. ред. Н. И. Толстой. – М.: Наследие, 1994. – 285 с.; Білас І.Г.  Репресивно­каральна  система  в  Україні  1917–1953:  Сус­ пільно­політичний та історико­правовий аналіз: У 2­х т. – К.: Либідь: Військо  України, 1994.  –  Кн. 1.  –  422 с.; Кн. 2.  –  428 с.; Табачник Д.В., Сидоренко О.І.  За  стандартними  звинуваченнями:  (Репресії  серед військових на  Україні  в  30­х рр.)  –  К.: Політвидав  України, 1990.  – 270 с.; Шаповал Ю.  Людина  і  система:  Штрихи  до портрету  тоталі­ тарної  доби в  Україні. –  К., 1994.  –  272 с.;  Черушев Н.С.  Мартиролог Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  цюючи в апараті Лебединського районного комітету комсо­ молу Сумської області я добре пам’ятаю постійні арешти ке­ рівництва  районних  організацій.  В  окремих установах,  пар­ тійних та виконавчих органах у 1937–1938 рр. було арештова­ но по два склади керівників. Ніхто не знав коли постукають у двері і потім звинуватять у «шпигунстві» чи «шкідництві». Враховуючи  масові  арешти  партійно­радянських  керів­ ників  різного  рівня  і  потенційну  небезпеку  дезорганізації системи  державного  управління  та  виробництва, результа­ ти «великого терору» також розглядалися науковцями у кон­ тексті економічного  спаду  кінця 1930­х рр.,  поразки  Черво­ ної армії у 1941 р. під час Великої Вітчизняної війни тощо. Третій — документи цього періоду стали першими опри­ люднюватися. Зокрема, в «Известиях ЦК КПСС» почали пуб­ лікуватися матеріали «Комісії політбюро ЦК КПРС по додат­ ковому  вивченню  матеріалів,  пов’язаних  з  репресіями,  які мали місце в період 30–40­х и початку 50­х років». Головним чином — це документи про обставини арешту, допити, реабі­ літацію вищих партійно­державних діячів, військового керів­ ництва  Червоної  армії  і  флоту,  митців  та  науковців  під  час «великого  терору»10. Публікації таких матеріалів стали сигналом для політич­ ної еліти республіки про необхідність оприлюднення матеріа­ лів про події 1937–1938 рр. в Україні. Співробітники науково­ редакційних  груп  обласних  редколегій  «Реабілітовані  істо­ рією» одразу почали опрацьовувати архівно­кримінальні спра­ ви репресованих громадян, вивчати документи центральних, галузевих та обласних державних архівів України, упорядко­ вувати картотеку жертв політичних репресій. Копітка робо­ РККА  //  Военно­исторический  архив.  –  1998.  –  № 2.  –  С. 84–101; № 3. –  С. 19–38;  1999.  –  № 4.  –  С. 75–107;  № 6. –  С. 64–107;  2000.  – № 8. – С. 122–155; 2002. – № 3. – С. 3–16; № 6. – С. 14–24; № 11. – С. 3– 18;  2003. – № 6. – С. 62–83 та  ін. 10 Известия  ЦК  КПСС.  –  1989.  – №1.  –  С. 107–131;  № 2.  –  С. 124–137; № 4.  –  С. 42–80; № 8. –  С. 78–115  та  ін.  Петро Тронько та давала можливість виявити певну регіональну специфіку у  реалізації  масових  операцій  у  1937–1938 рр.  У  вступних статтях до книг, розділах документів, нарисах події «великого терору» ставали найбільш показовими, головними по змісту. Особлива увага приділялася механізму проведення масо­ вих операцій. Зокрема, її попередньої розробки у надрах НКВС СРСР у жорстким контролем Й. Сталіна та його близького ото­ чення. Дослідники В. Нікольський, В. Васильєв, П. Кравченко, Р. Подкур, О. Лисенко, О. Желєзна11, С. Кокін,  М. Юнге, Р. Бін­ нер12 та ін. докладно висвітлили механізм розробки та реалі­ зації масових операцій в УРСР у 1937–1938 рр. Були встанов­ лено такі важливі нюанси у підготовці «великого терору» як ініціативність  вищого  та  місцевого  партійно­державного керівництва щодо розширення цільових груп «контингенту» для арешту, процедура «лімітування» арештів і засудження, діяльність  обласних «трійок», «вищої  двійки»,  коригування партійним керівництвом перебігу репресій. Вдалося розвія­ ти хрущовський міф про вихід «органів державної безпеки з партійного контролю». Адже таким чином покладалася част­ кова  відповідальність  за  масові  репресії  на  наркома  НКВС М. Єжова та співробітників місцевих апаратів НКВС республік. У  книгах  обласних  томів  також  акцентувалася  увага  на розробку агітаційно­пропагандистських заходів  правлячого 11 Нікольський В.М.,  Лихолобова З.Г.  Правда  крізь  роки  //  Реабіліто­ вані  історією.  Донецька область.  – Донецьк:  КП  «Регіон», 2004. – Кн. 1.  –  С. 41–57;  Васильєв В.,  Кравченко П.,  Подкур Р.  Політичні  реп­ ресії  на  Вінниччині  1918–1980­ті роки  //  Реабілітовані  історією. Вінницька область.  –  Вінниця:ДП  «ДКФ»,  2006.  –  Кн. 1.  –  С. 45–55; Лисенко О., Подкур Р.  Желєзна О. Політичні  репресії на Чернігівщині (1918–1939 рр.)  //  Реабілітовані  історією.  Чернігівська  область.  – Чернігів: Деснянська правда,  2008.  –  Кн. 1.  –  С. 37–47. 12 Великий  терор  в Україні.  «Куркульська  операція»  1937–1938 рр.  / Упор.  С. Кокін, М. Юнге.  –  К.:  Вид. дім  «Києво­Могилянська  акаде­ мія», 2010. – Ч. 1. – 614 с.; Юнге М., Биннер Р. Как террор стал «Боль­ шим»? Секретный приказ №00447 и технология его исполнения. – Москва: АИРО­ХХ, 2003. – 352 с. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  режиму з використанням всіх наявних засобів (мітинги, лек­ ції, преса, радіо, кіно, плакати). Їх головною метою було пере­ конати громадськість країни у необхідності здійснення реп­ ресивних заходів. Використовувалися наступні аргументи — «наявність капіталістичного оточення та його спроби відро­ дити дореволюційні порядки», «перешкоджання будівницт­ ву соціалізму», «організований спротив недобитків експлуа­ таторських класів» тощо. У пропагандистській обробці насе­ лення  задіювалися  члени  партійних  і  комсомольських  осе­ редків, професійні спілки, громадські організації. Тривалі дослідження на основі значного обсягу оприлюд­ неної архівної документальної бази дозволили вченим дійти висновку про необхідність розрізняти широкомасштабні те­ рористичні операції 1937–1938 рр. та перманентні репресивні акції щодо партійно­державної, військової, культурної еліти СРСР. Обидві хвилі репресій ішли паралельно, однак вони мали різні задачі і мету13. «Великий терор» 1937–1938 рр. був завершальним етапом боротьби з «соціально­ворожими елементами» та потенцій­ ною  «п’ятою колоною» у  СРСР.  Протягом  двадцятилітнього періоду радянської історії Й. Сталін та його оточення давали дуже розмиті ознаки «ворога», залишаючи таким чином мож­ ливість  їх  постійно корелювати  з  тактичних  політичних та економічних міркувань. Тому до радянських концтаборів нап­ равлялися нові соціальні й національні групи населення, час­ тина громадян розстрілювалася14. «Сталінська кадрова революція» мала на меті сформувати в умовах радянської  дійсності нову  еліту з молодих, освіче­ них,  політично  й  ідеологічно  вихованих  людей,  готових  до 13 Верт Н. Введение //  История сталинского ГУЛАГА. Конец 1920­х – первая половина 1950­х гг.: Собр. док. В 7 т. Т. 1: Массовые репрес­ сии в СССР.  –  Москва,  2004.  –  С. 72. 14 Див.: Україна  в добу  «Великого терору».  1936–1938 рр. /  Авт­упор. Богунов С., Золотарьов В.,  Рафальська Т., Радзивіл О.,  Шаповал Ю. – К.:  Либідь, 2009.  –  544 с.  Петро Тронько виконання будь­якого завдання керівництва країни. У цьому контексті слушну думку висловив Н. Верт, що репресії проти радянської еліти формували необхідне кремлівським лідерам суспільне  сприйняття  терору.  Розіграні  за  сценарієм  пока­ зові «московські» та сотні  місцевих судових процесів проти партійно­радянських керівників мали виховне значення для наступного  покоління  управлінців15.  Це  був  виразний  сиг­ нал для радянської бюрократії та суспільства загалом про їх «перспективи» у разі невиконання вимог вождя. Це  підтверджувалося  значним  фактичним  матеріалом, який  опублікований  у  книгах  обласних  томів  науково­до­ кументальної  серії  книг  «Реабілітовані  історією».  Завдяки тісному  науковому  співробітництву  з  архівними  підрозді­ лами обласних управлінь Служби безпеки України та Галузе­ вим  державним  архівом  Служби  безпеки  України  вдалося встановити статистику жертв масових операцій у регіональ­ ному розрізі. Ці дані співвідносилися з обліковою картотекою, яку  створювали  співробітники  обласних  науково­редак­ ційних  груп. Зокрема,  за  даними  Донецької науково­редакційної гру­ пи в області в 1937–1938 рр. було репресовано 25381 особу, з них 6675 осіб (26,3% ) — за «належність до контрреволюцій­ них організацій», 5584 особи (22%) — за «контрреволюційну агітацію»,  3122  особи  (12,3%)  —  за  «націоналізм та  належ­ ність до  націоналістичних організацій»,  2411  осіб  (9,5%) — за «контрреволюційну діяльність», 2386 осіб (9,4%) — за «на­ лежність до антирадянських партій». За соціальним станом 10 721 особа (42,2%) — робітники, 4492 особи (17,7%) — колгоспники, 3008 осіб (11,9%) — служ­ бовці, 2264 особи (8,9%) — інженерно­технічні працівники, 757 осіб (3%) — вчителі та викладачі та ін. Більшість, а саме 17561  особа  (69,2%)  —  засуджено  до  розстрілу,  6117  осіб (24,1%) — до ув’язнення у виправно­трудових таборах, 127 осіб (0,5%) — до тюремного ув’язнення, 1396 осіб (5,5%) — 15 Верт Н.  Введение…  –  С. 72. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  звільнено у процесі слідства, 36 осіб (0,1%) — вислано за межі СРСР, 14 осіб  (0,05%)  — до вислання, 5 (0,02%) — до обме­ ження місць проживання та ін.16 Всього  протягом  радянської  доби  у  Донецькій  області органами державної безпеки було арештовано 47983 особи17. Порівнюючи  кількість  засуджених  протягом  1937–1938 рр. із загальною кількістю арештованих і засуджених громадян, слід акцентувати увагу дослідників, що більшість жертв при­ падало на «великий терор». За всі інші роки радянської доби чекісти заарештували 22 602 особи. Подібне  статистичне  співвідношення  кількості жертв  в період «великого терору» простежується і в інших областях України. Так у Житомирській області за неповними даними в 1937–1938 рр. було арештовано 25 641 особу, з них 18 822 — розстріляно. Загалом у Житомирській області до 1986 р. орга­ ни держбезпеки заарештували 41874 особи18. У Вінницькій області під час «великого терору» було ареш­ товано 20 001 особу, з них розстріляно 13 475 осіб. Всього за неповними даними в області за 1919–1991 рр. було арешто­ вано понад 41 тис. громадян19. Загальна статистика жертв «великого терору» в УРСР має певні розбіжності. Так, російський дослідник О. Мозохін оп­ рилюднив  наступну  статистику  —  у  1937 р.  заарештовано 159 573 особи, у 1938 р. — 106 11920. Доктор історичних наук В.  Нікольський  подав  дещо  інші  цифри  —  за  1937–1938 рр. 16 Див.: Реабілітовані  історією. Донецька область. –  Донецьк:  КП  «Ре­ гіон»,  2004.  –  Кн. 1.  –  С. 49–51. 17 Там само. –  С. 71. 18 Реабілітовані  історією.  Житомирська  область.  – Житомир:  Поліс­ ся,  2006.  –  Кн. 1.  –  С. 52–53. 19 Реабілітовані  історією. Вінницька  область. –  Вінниця:  ДП  «ДКФ», 2006.  –  Кн. 1. –  С. 51. 20 Мозохин О.Б. Право  на репрессии:  Внесудебные полномочия  орга­ нов государственной безопасности  (1918–1953).  –  Москва:  Кучко­ во поле, 2006. – С. 335, 339.  Петро Тронько засудили 198 918 громадян УРСР, із них розстріляли 123 421 особу (або 62%)21. Дані наркома внутрішніх справ  УРСР  О. Успенського, на­ ведені  у  «Пояснювальній  записці  до  звіту  про  результати оперативної  роботи  НКВС  УРСР  за  період  з  1  жовтня  1936 року по 1 липня 1938 року», корелюються з даними О. Мозо­ хіна.  О. Успенський прозвітував  про 159 773 заарештованих осіб у 1937 р. та 105 193 — у 1938 р. Додатково на розгляді у НКВС СРСР, згідно з наказом № 00485, перебувало — 28 822 особи, в Особливій нараді НКВС СРСР чекали вироку 1001 осо­ ба,  затверджено  на  розгляд  Військової  колегії  Верховного Суду СРСР 1180 осіб, за спецколегією та військовим трибуна­ лом  числилося  4430  осіб,  слідчі  мали  спрямувати  у  судові інстанції справи на 22 452 особи22. На жаль, це не остаточна статистика жертв «великого те­ рору».  Існують  певні  проблеми  із  створенням  поіменного списку жертв  політичних  репресій.  Ця  проблема  неоднора­ зово обговорювалася на засіданнях Головної редколегії «Реа­ білітовані  історією».  Практика показала,  що  архівно­кримі­ нальні  справи  на  громадян  знаходяться  як  на  державному зберіганні в обласних архівах, так і відомчому — в архівних підрозділах  обласних  управлінь  СБ  України. У  минулі  роки співробітники  спецслужби  не  завжди  дотримувалися  прак­ тики спрямування архівно­кримінальних справ за місцем на­ родження. Іноді справи залишалися за місцем арешту, прожи­ вання. Також у період реабілітації у середині 1980–1990­х рр. чимало  групових  справ  було  витребувано  до  регіональних 21 Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР  в Україні  (кінець  1920­х  –  1950­ті рр.):  Історико­статистичне дослідження.  –  Донецьк,  2003.  –  С. 402. 22 Україна в добу «Великого терору». 1936–1938 рр. – С. 273–277. Див. також:  Подкур Р.Ю.  Взаємовідносини  органів  державної  безпеки та прокуратури УРСР в період припинення «великого терору» (кінець 1938–1939 рр.)  //  Історія  України. Маловідомі  імена, події,  факти. Зб.  ст. –  К., 2010. – Вип. 36. –  С. 269. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  управлінь ФСБ Російської Федерації для ознайомлення з ме­ тою реабілітації громадян. Сьогодні ці справи повертаються до України. Також до статистики жертв політичних репресій не долу­ чені депортовані громадяни. Їх архівні матеріали зберігають­ ся  у  Галузевому  архіві  Міністерства  внутрішніх справ  та  їх обласних підрозділах  і потребують опрацювання. Сьогодні в Україні настійливо утверджуються принципи громадянського  суспільства.  Одним  із  факторів  його  впро­ вадження — це дослідження історичного досвіду, механізму започаткування диктатури  в  системі  державного  управлін­ ня. Тому нам необхідно постійно підтримувати історичну па­ м’ять  про  загиблих  від  сталінської  диктатури  і  повернути честь імені, гідність невинно постраждалих, яким накинули тавро «буржуазних націоналістів», «ворогів народу». Видання  науково­документальної  серії  книг «Реабіліто­ вані історією» — це величний пам’ятник безвинно убієнним нашим співвітчизникам, вирок тоталітарній системі. Це спра­ ва нашої честі. В статье автор анализирует результаты исследования «боль- шого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государственной программы  научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей». Ключевые слова: «большой террор», политические репрессии, «Реабилитированные историей», органы государствен- ной безопасности. The author analyzes the results of a study of the «great terror» 1937–1938 in the context of implementing the State Prog- ram for Research, a documentary series of books «Reha- bilitated history». Key words: great terror, political repression, «Rehabilitated histo- ry», the state security service.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40443
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0012
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:04:55Z
publishDate 2011
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Тронько, П.
2013-01-16T19:11:00Z
2013-01-16T19:11:00Z
2011
Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
XXXX-0012
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40443
У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».
В статье автор анализирует результаты исследования «большого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государственной программы научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей».
The author analyzes the results of a study of the «great terror» 1937–1938 in the context of implementing the State Program for Research, a documentary series of books «Rehabilitated history».
uk
Інститут історії України НАН України
Історія України: маловідомі імена, події, факти
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
Article
published earlier
spellingShingle Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
Тронько, П.
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
title Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_full Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_fullStr Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_full_unstemmed Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_short Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_sort дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «реабілітовані історією»
topic Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
topic_facet Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40443
work_keys_str_mv AT tronʹkop doslídžennâvelikogoteroruunaukovodokumentalʹníiserííknigreabílítovaníístoríêû

Ähnliche Einträge