Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми
У статті проаналізовано історіографію опозиційного руху в Україні другої половини 1980-х рр. Відзначено важливість проведення наукових пошуків для розуміння витоків проголошення незалежності України. В статье проанализировано историографию оппозиционного движения в Украине второй половины 1980-х гг....
Saved in:
| Published in: | Історія України: маловідомі імена, події, факти |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40444 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми / К. Ніколаєць // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 18-30. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859584112047685632 |
|---|---|
| author | Ніколаєць, К. |
| author_facet | Ніколаєць, К. |
| citation_txt | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми / К. Ніколаєць // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 18-30. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історія України: маловідомі імена, події, факти |
| description | У статті проаналізовано історіографію опозиційного руху в Україні другої половини 1980-х рр. Відзначено важливість проведення наукових пошуків для розуміння витоків проголошення незалежності України.
В статье проанализировано историографию оппозиционного движения в Украине второй половины 1980-х гг. Указывается на важность осуществления научных исследований для понимания истоков провозглашения независимости Украины.
In the given article is analyses state of research of opposition rule in Ukraine during the end of 1980's. The author marks importance of this researches for understanding the source of independence of Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-11-27T09:02:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Катерина НІКОЛАЄЦЬ*
Опозиційний рух в УРСР
другої половини 1980-х рр.:
історіографія проблеми
У статті проаналізовано історіографію опозиційного руху в Ук-
раїні другої половини 1980-х рр. Відзначено важливість
проведення наукових пошуків для розуміння витоків
проголошення незалежності України.
Ключові слова: політичний рух, політичні процеси, громадянин,
державна політика, опозиція.
Під тиском внутрішніх та зовнішніх чинників впродовж
другої половини 1980х рр. в УРСР суттєво активізувалася
діяльність опозиційних сил. Каталізатором поширення опо
зиційних настроїв у суспільстві стала ініційована у роки
бюрократичної «перебудови» гласність. Вона фактично оз
начала часткове скасування заборони на отримання населен
ням певної інформації, яка суперечила пропагандистським
штампам. Завдяки гласності стали відомі про наслідки Чор
нобильської катастрофи, причому українська громадськість
відчула небезпеку від того, що політичні, економічні та еко
логічні рішення, що зачіпали її інтереси, ухвалювалися за
межами республіки. Покращити становище УРСР в умовах
різкого погіршення економічної ситуації пропонувалося за
рахунок проголошення незалежної Української держави, яка
мала стати засобом захисту інтересів населення республіки.
В УРСР другої половини 1980х рр. можна виділити кілька
напрямів діяльності опозиційних сил. Один з них був пред
ставлений націоналкомуністами, зацікавленими у поси
ленні свого впливу в умовах поступового розвалу СРСР. Вони,
як правило, негативно ставилися до дій представників націо
нальних рухів і виступали в опозиції до загальносоюзного
* Ніколаєць К.М. — докторант кафедри новітньої історії України Київ
ського національного університету імені Тараса Шевченка.
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
уряду. До опозиціонерів належать також представники на
ціональнодемократичних сил, метою яких стало відновлен
ня Української державності. Впливовою опозиційною силою
в Україні поступово став Народний рух України за перебудо
ву. Серед національних рухів також можна відзначити рух
кримськотатарського народу за повернення на історичну
батьківщину, на перешкоді якому впродовж тривалого часу
стояв радянський уряд.
Вже у підручниках, створених протягом 1990х рр., розпад
СРСР подавався як об’єктивна закономірність, втіленню у
життя якої сприяла діяльність опозиційних сил. Тут висвіт
лювалася громадськополітична діяльність українців у складі
різного роду громадських організацій, визначалися причини
посилення опозиційного до радянського керівництва руху,
серед яких виділялася нездатність командноадміністратив
ної економіки адекватно реагувати на виклики часу та ігно
рування союзним центром інтересів регіонів поруч із русифі
кацією, яка являла собою складову частину радянської на
ціональної політики1.
Діяльність компартійної еліти УРСР проаналізовано у ро
ботах В. Литвина «Політична арена України: дійові особи і
виконавці»2, «Украина: политика, политики, власть», де вис
вітлювався процес становлення та розвитку української на
ціональної еліти, визначалися особливості трансформації
колишньої партійної управлінської верхівки на тлі аналізу
діяльності секретаря КПУ, а потім першого Президента Ук
раїни Л. Кравчука3. Окремо варто виділити роботу В. Литвина
1 Історія України: нове бачення / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, В. М. Да
ниленко та ін. У 2х т. – К., 1996. – Т. 2.; Україна: друга половина ХХ
століття: Нариси історії / П. П. Панченко, М. Р. Плющ, Л. А. Шевчен
ко та ін. – К., 1997; Історія України: Навч. посіб. / В. Ф. Верстюк,
О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін. / Під ред. В. А. Смолія. – К., 1997.
2 Литвин В. Україна на межі тисячоліть (1991–2000): Досвід та про
блеми державотворення / В. М. Литвин. – К., 2000.
3 Литвин В. Украина: политика, политики, власть: На фоне полити
ческого портрета Л. М. Кравчука / В. М. Литвин. – К., 1997.
Катерина Ніколаєць
«Украина: Политика, политики, власть: На фоне политичес
кого портрета Л. Кравчука», де автор у спеціальному розділі
дослідив процес протистояння Л. Кравчука із лідерами На
родного Руху. Дослідник наголошував, що саме протидія
діяльності Руху стала поштовхом у політичній кар’єрі Л. Крав
чука. Примітивна антирухівська кампанія пояснювалася істо
риком як результат загальної недооцінки радянськими ліде
рами національного питання в СРСР.
Окремо у роботі досліджувався механізм використання
засобів масової інформації для критики на адресу Руху та
участь особисто Л. Кравчука у організації заходів по «нейтра
лізації» сучасної державної символіки — жовтоблакитного
прапора, тризуба та гімну4. Ставлення до посилення націо
нального руху в УРСР у період перебудови В. Щербицького
вивчав Ю. Шаповал, вважаючи, що саме нездатність правля
чої партії вгамувати альтернативні політичні організації ста
ла поштовхом до подання політиком у 1989 р. заяви про
відставку5.
У праці Я. Грицака «Нарис історії України: формування
модерної української нації ХІХ–ХХ ст.»6 вивчалася роль націо
налкомуністів в державотворчих процесах кінця 80х – по
чатку 90х рр. ХХ ст. Ю. Алексєєв, С. Кульчицький та А. Слю
саренко у роботі «Україна на зламі історичних епох (Держа
вотворчий процес 1985–1999 рр.)»7 приділили значну увагу
поширенню опозиційного руху, визначили фактори, що спри
яли його поширенню.
4 Литвин В.М. Украина: Политика, политики, власть: На фоне поли
тического портрета Л. Кравчука / В. М. Литвин. – К.: Альтернати
ви, 1997. – С. 122–144.
5 Шаповал Ю.І. В. В. Щербицький: особа політика серед обставин часу
/ Ю. І. Шаповал // Укр. істор. журн. – 2003. – № 1. – С. 118–129.
6 Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української
нації ХІХ–ХХ ст. / Я. Грицак. – К., 2000.
7 Алексєєв Ю., Кульчицький С., Слюсаренко А. Україна на зламі історич
них епох (Державотворчий процес 1985–1999 рр.): Навч. посіб. /
Ю. Алексєєв, С. В. Кульчицький, А. Г. Слюсаренко. – К., 2000.
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
Національний український рух постав головною переду
мовою суспільнополітичних зрушень у підручнику «Новіт
ня історія України (1900–2000)». Автори проаналізували про
цес переростання його із дій окремих осіб чи невеликих орга
нізацій в свідому активну політичну боротьбу значної маси
населення республіки. Варто також відзначити увагу авторів
до внеску окремих політичних лідерів у справу посилення
політизації діяльності населення УРСР із спрямуванням її в
національнодержавницьке русло8.
У дослідженні Г. Гончарука і О. Шановської9 діяльність
НРУ проаналізовано у контексті формуванні національної
ідеї. У працях Ю. Луканова10 та В. Кулика11 висвітлено проти
річчя між лідерами організації із визначенням причин їх за
гострення та оцінкою загальної спрямованості ідеології НРУ.
Доцільно виділити дисертаційне дослідження С. Бонда
ренка, який вивчав роль Народного Руху України у громадсь
кополітичному житті наприкінці 80х – на початку 90х рр.
XX ст. Автор зробив загалом вірний висновок щодо спрямо
ваності розвитку НРУ, вважаючи, що він повторив долю ана
логічних масових громадських організацій колишнього СРСР
періоду перебудови, які переважно, мали схожі моделі, гасла,
соціальні бази. Їх потужність залежала не стільки від внут
рішньої згуртованості, скільки від наявності не менш силь
ного об’єкту протидії, на якому фокусувався весь суспіль
ний негатив12.
8 Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсарен
ко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожшин та ін. – К., 2000.
9 Гончарук Г І., Шановська О.А. Національна ідея і Народний Рух Украї
ни / Г. І. Гончарук, О. А. Шановська. – Одеса, 2004.
10 Луканов Ю. Куди піде рухівський «Тризубр»? / Ю. В. Луканов // Су
часність. – 1992. – № 5. – С. 100–107.
11 Кулик В. В’ячеслав Чорновіл і спроба реанімації Руху / В. М. Кулик /
/ Сучасність. – 1992. – № 6. – С. 98–102.
12 Бондаренко С.В. Народний Рух України та його роль у національно
політичному житті наприкінці 80х – на початку 90х років ХХ сто
ліття / С. В. Бондаренко. – Дис. … канд. іст. наук. – Тернопіль, 2006.
Катерина Ніколаєць
Слід відзначити ґрунтовне дослідження О. Бойка13, в якій
охарактеризовано основні тенденції суспільного розвитку
періоду перебудови та діяльність новостворених громадсь
ких організацій. Багато уваги приділено дослідженню етапів
їх становлення та характеристиці спільних і відмінних ознак
у поточній діяльності. Критичне ставлення дослідника знай
шло вияв у висновках про несподіваність отримання Украї
ною політичної самостійності внаслідок своєрідної «законо
мірної випадковості», яка пов’язувалася із зовнішнім чинни
ком — невдалим серпневим путчем ортодоксальної частини
номенклатури колишнього СРСР, а не з внутрішніми політич
ними процесами — національновизвольними змаганнями
української політичної контреліти14. Загалом О. Бойко відсто
ював подібну думку у інших роботах — «Історія України у XX
столітті: 20ті – 90ті роки», «Історія України», «Україна 1991–
1995: тіні минулого чи контури майбутнього»15.
Протистояння між різними угрупуваннями української
еліти представлена на сторінках дослідження С. Кульчиць
кого та Б. Парахонського. Автори аналізували роботу Прези
дії Верховної Ради УРСР наприкінці 1980х – на початку
1990х рр., яка мала на меті нейтралізувати можливі антиук
раїнські дії керівництва Компартії УРСР. Дослідники описа
ли політичні настрої радянської номенклатури, показали її
мімікрію після проголошення незалежності Україною. Авто
ри справедливо вказували, що представникам номенклату
ри ставало невигідно залишатися у партії, яка втратила дер
жавний статус. Тому значна їх частина прагнула потрапити
до оновлених державних структур, відмежовуючись від тих,
13 Бойко О.Д. Україна 1985–1991: основні тенденції суспільнополі
тичного розвитку / О. Д. Бойко.– К., 2000.
14 Там само. – С. 261.
15 Бойко О. Історія України у XX столітті: 20ті – 90ті роки / О. Д. Бой
ко. – Ніжин, 1994; Його ж. Історія України / О. Д. Бойко. – К., 2000;
Його ж. Україна 1991–1995 рр.: тіні минулого чи контури майбут
нього? / О. Д. Бойко. – К., 1996.
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
хто не встиг переорієнтуватися і продовжував займати поса
ди у партійних комітетах. На основі використання широкого
кола історичних джерел, автори показали еволюціонування
політичних поглядів української політичної еліти, вказуючи
на причини її протистояння із московським керівництвом.
Національно патріотичне піднесення було використане ра
дянською номенклатурою з метою перепідпорядкування ко
лишніх загальносоюзних об’єктів та структур16.
Узагальнююче дослідження українського національно
патріотичного руху середини 1950х – кінця 1980х рр. нале
жить І. Стасюку. Він один з перших вивчав питання впливу
політичного курсу союзнореспубліканського керівництва
на розвиток українського національнопатріотичного руху
в УРСР17.
Аналіз теоретичних уявлень про побудову української
незалежної держави представлений у праці В. Кулика «Форму
вання та еволюція української державної ідеї: 1986–1991 рр.».
Дисертацію присвячено аналізові формування та еволюції в
1986–1991 рр. уявлень про те, якою має бути українська дер
жава. Досліджено дискурси чотирьох елітних середовищ, що
визначали «обличчя» української державної ідеї на різних
етапах її еволюції впродовж указаного періоду18.
Серед дослідників української діаспори варто відзначити
роботу А. Камінського19, яка була однією з перших праць з
проблеми національнодемократичного руху в кінці 1980х рр.
16 Кульчицький С.В., Парахонський Б.О. Україна і Росія в історичній
ретроспективі: новітній український державотворчий процес. –
К., 2004. – С. 7–42.
17 Стасюк І.М. Український національнопатріотичний рух в УРСР (се
редина 1950х кінець 1980х років) / І. М. Стасюк. – Автореф. дис. …
канд. іст. наук. – Л., 2002.
18 Кулик В.М. Формування та еволюція української державної ідеї:
1986–1991 / В. М. Кулик. – Автореф. дис. … канд. політ. наук. – К.,
1999.
19 Камінський А. На перехідному етапі. «Гласність», «перебудова» і «де
мократизація» на Україні / А. Камінський. – Мюнхен, 1990.
Катерина Ніколаєць
Дослідження написане на основі відомих на заході офіційних
друкованих та радіоматеріалів. У ній висвітлено процес зарод
ження національного руху, створення неформальних органі
зацій, їх діяльність, а також надруковано Статути окремих
неформальних об’єднань.
Аналогічні проблеми було розглянуто М. Прокопом, у
праці якого показано вплив національного руху на суспільне
життя в УРСР протягом 1960–1980х рр.20 Зарубіжні автори
дорікали українським лідерам у недостатній рішучості та
радикалізмі дій і прагнень. Західні дослідники не розуміли,
що більшість лідерів неформальних, альтернативних полі
тичних організацій формувалася в умовах радянської дійс
ності і не були ознайомлені з філософськими та ідеологічни
ми досягненнями західної демократії.
Критичний погляд на оцінку спрямованості політичної
свідомості населення України, на роль неформальних органі
зацій у досягненні незалежності України та розвитку україн
ського суспільства характерний для О. Субтельного21. Вчений
відзначав важливість ролі у національнодемократичних пе
ретвореннях місцевої партійної еліти, частина представників
якої змогла адаптуватися до нових вимог часу і стала актив
но відстоювати ідею проголошення суверенітету України з
метою збереження власної політичної влади. Дослідник опи
сав складний процес політичної боротьби за реалізацію ук
раїнських національних інтересів, скептично ставлячись до
ідеї про єдність українського суспільства у питанні ліквідації
СРСР.
У дослідженнях С. Галамая22, В. Мазура23 та М. Плав’юка24
розвиток українського опозиційного руху пов’язувався вик
20 Прокоп М. Напередодні незалежності України: спостереження і вис
новки / М. Прокоп. – НьюЙорк, 1993. – Т. 62.
21 Субтельний О. Розпад імперії та утворення національних держав:
випадок України / О. Субтельний // Сучасність. – 1994. – № 12. –
С. 65–72.
22 Галамай С. Боротьба за визволення України. 1929–1989 / С. Гала
май. – Львів, 1993.
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
лючно із бажанням його учасників проголосити незалежність
України. Опозиційність руху офіційним радянським владним
структурам трактувалася як позитивний факт розвитку на
ціональної свідомості українського суспільства, як свідчення
занепаду радянської ідеологічної машини та посилення впли
ву політичних переконань, властивих західним демократіям.
А. Каппелер відстоював думку, що злочинне применшен
ня серйозності Чорнобильської катастрофи і безвідповідаль
не затягування з організацією контрзаходів органами влади
в Києві та в Москві вперше мобілізували широкі верстви насе
лення в УРСР. Пробудження екологічної свідомості стало важ
ливим чинником дії політичної опозиції. На думку автора,
активізації політичної діяльності населення республіки у
другій половині 1980х рр. сприяло існування соціальної бази
для заворушень. Це, зокрема, не охоплені українським націо
нальним рухом шахтарі Східної України. Вони вважалися па
сивними, русифікованими. Однак, використовуючи проф
спілкові організації вони ефективно організувалися, розроби
ли елементи самоврядування і поряд з економічними та со
ціальними проголосили політичні вимоги до урядів СРСР та
УРСР25.
У другій половині 1980х рр. в умовах різкого погіршення
економічної ситуації Донбас пов’язувався «з напівголодними
шахтарями, що гуркотіли касками, вимагаючи підвищення
умов праці та зарплати»26. Водночас шахтарський Донбас
почав асоціюватися із могутньою політичною силою, яка від
23 Мазур В. Ми плекали віру у визволення України. Вибрані публіцис
тичні виступи / В. Мазур. – Львів, 2000.
24 Плав’юк М. Вирішальний внесок націоналізму в боротьбі за україн
ську державність / М. Плав’юк // Розбудова держави. – 1992. –
№ 7. – С. 10–11.
25 Каппелер А. Мала історія України / А. Каппелер. – К., 2007. – С. 212–
214.
26 Анастасьєва Л. Ну, за престижність шахтарської праці! // Еконо
мічна правда. – 2011. – 13 квітня // Режим доступу: http://www.
epravda.com.ua/columns/2008/02/12/157804/
Катерина Ніколаєць
крито заявила про захист прав трудящих. Хоча більшість шах
тарів розмовляли російською мовою, але політичні обстави
ни зумовили їх підтримувати створення української держави.
На противагу твердженням частини сучасних російських
дослідників про прихильність абсолютної більшості мешкан
ців Донбасу до Росії, частина вчених вказувала на підтримку
ними ідеї української державності27.
За ступенем залучення населення до демократичних про
цесів область не відставала від українських трендів, понад
те, градус антикомуністичного та реформістського радика
лізму тут був вищий, ніж у більшості регіонів УРСР. Це відбу
лося внаслідок орієнтації на радикалізм вже відомого полі
тика Б. Єльцина, підтримки протистояння з централізмом
політбюро ЦК КПРС28.
Заслуговує на увагу науковий доробок А. Русначенка.
Предметом його досліджень стало зародження та становлен
ня незалежного робітничого руху в УРСР29, а невдовзі роз
гортання національновизвольного руху в республіці у другій
половині ХХ ст.30 Особливу цінність мають зібрані автором
документи (статути, програми, звернення тощо), що безпо
середньо стосувалися діяльності громадських організацій.
Головна увага приділялася дослідженню діяльності Українсь
кої Гельсінської Спілки та Народного руху України. У праці
висвітлено також роль дисидентів в національнодемокра
тичному русі часів перебудови.
27 Молчанова М. Суспільнополітичне життя Донеччини (кінець 80х –
90і роки ХХ ст.) / М. Молчанова // Нові сторінки історії Донбасу:
Статті. – Кн. 11 / ДонДУ; [голов. ред. З. Г. Лихолобова]. – Донецьк,
2001. – С. 120–128.
28 Кіпіані В. Повсталий Донбас // Режим доступу: http://www.ut.net.ua/
History/18427
29 Русначенко А.М. Пробудження. Робітничій рух на Україні 1989–
1993 рр. / А. М. Русначенко. – К., 1995.
30 Русначенко А.М. Національновизвольний рух в Україні середини
50х – початку 1990х років / А. М. Русначенко. – К., 1998.
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
Більшість українських пострадянських вчених попри
критику окремих осіб чи дій загалом позитивно оцінили
діяльність представників опозиційного руху. Однак окремі
дослідники розглядали українських опозиціонерів як сепа
ратистів. Так, у праці О. Смирнова піднесення політичної ак
тивності населення УРСР із створенням Народного Руху Ук
раїни ототожнювалося виключно із прагненням до насиль
ницької українізації та утворення національної держави всу
переч прагненню більшості її населення, яке називалося «ро
сійськомовним»31. Ще більш агресивно засуджував діяльність
українських національних сил О. Широкорад, який стверджу
вав, що утворення українських громадських об’єднань було
виключно прагненням невеликої впливової групи людей ви
користати горбачовську перебудову для розвалу СРСР та за
володіння загальнонародною власністю. Шахтарські страйки
на Сході республіки були оголошені результатом діяльності
українських національних сил32.
Серед опозиційних рухів другої половини 1980х рр. в УРСР
виділяються зусилля кримських татар на шляху повернення
до історичної батьківщини. У 1989 р. Верховна Рада СРСР,
Уряди СРСР та УРСР ухвалили ряд законодавчих і норматив
них документів щодо механізму повернення кримських та
тар до Криму. Для депортованих за національною ознакою
народів були ліквідовані юридичні перешкоди на шляху ре
патріації. Але повернення до місць постійного проживання
значної частини татарського населення призвело до певно
го загострення ситуації в регіоні через не вирішення пробле
ми власності на землю, матеріальних компенсацій. Впродовж
останніх років існування СРСР і до останнього часу «кримсь
ка проблема» активно обговорювалася у різного роду кон
ференціях , матеріали яких були опубліковані. Однак рівень
31 Смирнов А. История Южной Руси / А. Смирнов. – М., 2008. – С. 288–
294.
32 Широкорад А. Россия и Украина. Когда заговорят пушки… / А. Б. Ши
рокорад. – М., 2008. – С. 357–361.
Катерина Ніколаєць
дискусії, поданої аргументації в опублікованих матеріалах не
набрали рис наукового дослідження.
Фактично до другої половини 1980х рр. проблема при
мусового переселення кримськотатарського населення і
можливість його репатріації у майбутньому всіляко замов
чувалася. Результатом такого стану речей стала не лише від
сутність наукових розвідок, а й формування певною мірою
упередженого ставлення до кримських татар загалом. У той
же час завдяки зусиллям науковців, журналістів та діям
кримськотатарської політичної, економічної та духовної елі
ти рівень усвідомлення суспільством актуальності і склад
ності проблеми поступово зростав.
У публікаціях голови Меджлісу кримських татар М. Дже
мільова показано основні етапи їх національновизвольно
го руху33. Це питання досліджувалося у працях російських
вчених В. Возгріна, М. Губогло, С. Червонної, де висловлюва
лися погляди щодо часу початку руху, його характеру, ме
тодів боротьби із визначенням їх успішності34.
У працях українських науковців І. Прибиткової, С. Макеє
ва, В. Небоженка, О. Бажана, які вийшли друком на початку
1990х рр., знайшли відображення форми боротьби кримсь
ких татар, методи протидії радянських правоохоронних
органів та уряду СРСР щодо реалізації невід’ємних прав
кримськотатарського народу35.
33 Джемилев М. Национальноосвободительное движение крымских
татар // Кримські татари: Історія і сучасність (До 50річчя депор
тації кримськотатарського народу) / М. А. Джемилев // Матер.
міжнар. наук. конф. (Київ, 13–14 травня 1994 р.). – К, 1995. – С. 5–
20; Його ж. Кримські татари в Москві. Літо 1987 року / М. А. Дже
мілєв // Кримські студії. – 2002. – № 5–6. – С. 136–205.
34 Возгрин В.Е. Исторические судьбы крымских татар / В. Е. Возгрин. –
М., 1992; Губогло М.Н., Червонная С.М. Крымскотатарское нацио
нальное движение / М. Н. Губогло, С. М. Червонная. – В 2х т. – Моск
ва, 1992.
35 Прибыткова И.М., Макеев С.А. Возвращение: (О процессах возвраще
ния депортированных в 1944 г. Крымских татар на историческую
Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр. …
родину) / И. М. Прибыткова, С. А. Макеев // Философская и социо
логическая мысль. – 1990. – № 7. – С. 26–29; Небоженко В. Кримсь
ка проблема України / В. Небоженко // Розбудова держави. – 1992. –
№ 6. – С. 3–8; Бажан О.Г. Кримськотатарський національний рух
(друга половина 40х – початок 90х років) // Кримські татари.
1944–1994. Статті. Документи. Свідчення / О. Г. Бажан. – К., 1995. –
С. 17–69.
36 Макаренко Н.Ю. Напрями державної етнополітики в Криму у 1950–
1980х рр.: Причини і наслідки етносоціальних змін / Н. Ю. Мака
ренко // Наукові праці істор. фту Запорізького нац. унту.
Вип. XVIII. – Запоріжжя, 2010. – С. 264–269.
Причини і наслідки етносоціальних змін у Криму як ре
зультат державної етнополітики 1950–1980х рр. досліджу
вала Н. Макаренко. На основі аналізу статистичних матеріа
лів вона вивчала участь російського та російськомовного
населення півострова у підтримці радянського уряду у витіс
ненні української мови із побутового спілкування. Дослід
ниця справедливо стверджувала, що русифікація породжу
вала зміни у етнічній свідомості населення Криму, формува
ла комплекс меншовартості, порівняно із російським наро
дом та призводила до етнічної деградації36.
В українських виданнях переважала теза про діяльність
державних органів України щодо повернення і облаштуван
ня кримських репатріантів, яке необхідно розглядати як акт
доброї політичної волі держави, що керується високими нор
мами демократії і гуманізму та виявляє глибоку повагу до
права національних спільнот проживати на землі предків і
отримати українське громадянство. Такі твердження вихо
дять з того, що сучасні влада України була не причетна до
примусового виселення кримськотатарського населення.
Протилежні судження неправомірно базуються на наявності
формальних ознак державного суверенітету УРСР.
Таким чином, у науковій літературі більше уваги приділя
лося висвітленню боротьби за проголошення Української
держави. Особливо дослідники вивчали події, пов’язані із
становленням та розвитком Народного руху України. Дещо
Катерина Ніколаєць
менше висвітлено протистояння української політичної елі
ти та загальносоюзного керівництва, яке часто оберталося
навколо перерозподілу об’єктів та структур загальносоюз
ного підпорядкування.
В окремих виданнях події в УРСР 1989–1991 рр. поспішно
характеризувалися як революційні із проведенням аналогій
з минулим. Однак така позиція має бути підтверджена ґрун
товними дослідженнями політичних настроїв учасників
подій, оскільки їх «опозиційність» часто обмежувалася лише
вирішенням певних економічних проблем чи задоволенням
особистих прагнень. У той же час мало уваги приділено вив
ченню взаємодії учасників різних опозиційних до уряду СРСР
угрупувань, що могло б забезпечити поглиблений аналіз
причин «атомізації» українського суспільства впродовж
1990х рр.
В статье проанализировано историографию оппозиционного
движения в Украине второй половины 1980-х гг. Ука-
зывается на важность осуществления научных иссле-
дований для понимания истоков провозглашения не-
зависимости Украины.
Ключевые слова: политические движение, политические про-
цессы, гражданин, государственная политика, оппо-
зиция.
In the given article is analyses state of research of opposition rule
in Ukraine during the end of 1980’s. The author marks
importance of this researches for understanding the source
of independence of Ukraine.
Key words: political movement, political processes, citizen, power
policy, opposition.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40444 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0012 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T09:02:14Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ніколаєць, К. 2013-01-16T19:15:05Z 2013-01-16T19:15:05Z 2011 Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми / К. Ніколаєць // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 18-30. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0012 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40444 У статті проаналізовано історіографію опозиційного руху в Україні другої половини 1980-х рр. Відзначено важливість проведення наукових пошуків для розуміння витоків проголошення незалежності України. В статье проанализировано историографию оппозиционного движения в Украине второй половины 1980-х гг. Указывается на важность осуществления научных исследований для понимания истоков провозглашения независимости Украины. In the given article is analyses state of research of opposition rule in Ukraine during the end of 1980's. The author marks importance of this researches for understanding the source of independence of Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Історія України: маловідомі імена, події, факти Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми Article published earlier |
| spellingShingle | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми Ніколаєць, К. Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР |
| title | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| title_full | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| title_fullStr | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| title_full_unstemmed | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| title_short | Опозиційний рух в УРСР другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| title_sort | опозиційний рух в урср другої половини 1980-х рр.: історіографія проблеми |
| topic | Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР |
| topic_facet | Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40444 |
| work_keys_str_mv | AT níkolaêcʹk opozicíiniiruhvursrdrugoípolovini1980hrrístoríografíâproblemi |