Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)

Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)

У статті авторка досліджувала вплив більшовицької ідеології у книговидавництві в УСРР. Доведено, що у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних і радянських органів спрямовувалася на масову ідеологічну обробку різних соціальних прошарків українського суспільства. В статье автор исследует...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Date:2011
Main Author: Савченко, І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2011
Subjects:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40449
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.) / І. Савченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 96-111. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40449
record_format dspace
spelling Савченко, І.
2013-01-16T19:33:05Z
2013-01-16T19:33:05Z
2011
Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.) / І. Савченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 96-111. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
XXXX-0012
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40449
У статті авторка досліджувала вплив більшовицької ідеології у книговидавництві в УСРР. Доведено, що у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних і радянських органів спрямовувалася на масову ідеологічну обробку різних соціальних прошарків українського суспільства.
В статье автор исследует влияние большевистской идеологии в книгоиздательстве УССР. Доказано, что в 1919–1920 гг. книгоиздательская деятельность компартийных и советских органов направлялась на массовую идеологическую обработку разных социальных слоев населения.
The author examines the impact of the Bolshevik ideology in book publishing USSR. It is proved that in 1919–1920’s. book publishing kompartiynyh and government bodies directed to the mass indoctrination of different social strata.
uk
Інститут історії України НАН України
Історія України: маловідомі імена, події, факти
Студії з політичної історії України ХХ століття
Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
spellingShingle Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
Савченко, І.
Студії з політичної історії України ХХ століття
title_short Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
title_full Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
title_fullStr Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
title_full_unstemmed Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.)
title_sort ідеологічна складова книговидавництва в усрр (1919–1920 рр.)
author Савченко, І.
author_facet Савченко, І.
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Історія України: маловідомі імена, події, факти
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
description У статті авторка досліджувала вплив більшовицької ідеології у книговидавництві в УСРР. Доведено, що у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних і радянських органів спрямовувалася на масову ідеологічну обробку різних соціальних прошарків українського суспільства. В статье автор исследует влияние большевистской идеологии в книгоиздательстве УССР. Доказано, что в 1919–1920 гг. книгоиздательская деятельность компартийных и советских органов направлялась на массовую идеологическую обработку разных социальных слоев населения. The author examines the impact of the Bolshevik ideology in book publishing USSR. It is proved that in 1919–1920’s. book publishing kompartiynyh and government bodies directed to the mass indoctrination of different social strata.
issn XXXX-0012
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40449
citation_txt Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.) / І. Савченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 96-111. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT savčenkoí ídeologíčnaskladovaknigovidavnictvavusrr19191920rr
first_indexed 2025-11-25T21:05:26Z
last_indexed 2025-11-25T21:05:26Z
_version_ 1850548080146907136
fulltext  Ірина Савченко лении  политической цензуры  в СССР.  Акцентирова- лось внимание на том, как собственный опыт подполь- ной партийной работы высшего партийно-государствен- ного руководства СССР повлиял на создание органов идеологического контроля, формирования его форм, видов и методов работы. Ключевые слова: политическая цензура, идеологический конт- роль, тоталитарное государство, цензура Российской империи. The author singled out the individual nuances of using the methods of censorship control of the Russian Empire in the formation of political censorship in the Soviet Union. Focus on how their own experience of the underground party top party and state leadership of the Soviet Union influenced the creation of ideological control, the formation of its shapes, forms and methods of work. Key words: political censorship and ideological control, a totalitarian state, censorship of the Russian Empire. Ірина САВЧЕНКО* Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.) У статті авторка досліджувала вплив більшовицької ідеології у книговидавництві в УСРР. Доведено, що у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних і радянських органів спрямовувалася на масову ідеологічну обробку різних соціальних прошарків українського суспільства. Ключові слова: книговидавництво, книга, Державне видавниц- тво, більшовизм, ідеологія. Відновлення радянської влади в Україні у 1919 р. супро­ воджувалося  активною  ідеологічною  діяльністю  більшо­ вицьких  партійних та  радянських органів. Закономірно,  що пріоритет  надавався  розповсюдженню  літератури  суспіль­ но­політичного,  комуністично­соціалістичного  змісту:  пре­ си, листівок, брошур, книг. * Савченко  І.В.  — молодший  науковий  співробітник  Інституту  історії України  НАН  України. Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    Партійно­радянські урядові кола турбувало те, що, в силу їх  незначного  впливу  на  життя  українського  суспільства,  в Україні  радянська  книжка  була  лише  вкрапленням  у  морі книжкової продукції. Ця точка зору знайшла відображення і в ярликових сентенціях радянської історіографії: «Серед книжкової продукції часів громадянської війни (маєть- ся  на  увазі  1918  –  початок 1919 рр.  —  І. С.)  тільки  окремі книги були радянськими. Всі інші видання являли собою май- же  виключно  буржуазно-націоналістичну  і  антирадянську літературу. Переважали книги, в яких викладалася фальсифі- кована історія України, вихвалялися зрадники українського народу. Навіть учбова література була пройнята отрутою на- ціоналізму»1. Ліквідувати цю «прогалину» планувалося виданням радян- ської книги, наповненої комуністичною ідеологією і спрямо­ ваної  на прищеплення  населенню доцільності  поглиблення революційних перетворень. Потрібно було докорінно, у біль- шовицько­радянському ключі, змінити тематичний характер книжкової продукції, забезпечивши, зокрема, й, таким чином, ідеологічний вплив нового режиму на українське суспільст­ во. Саме в цей час, виходячи із ідеологічних і практичних зав­ дань  радянського  будівництва,  друкована продукція посту­ пово концентрується в руках партійних органів і держави. 12 грудня 1918 р. «з метою правильного направлення га­ зетної  інформації  і  вчасного  повідомлення  про  становище справ на Україні, в Радянській Росії та на Заході» при Тимча­ совому робітничо­селянському уряді України було створено Бюро преси2. Через тиждень після взяття Харкова червоноар­ мійськими частинами, 10 січня 1919 р., організовується Хар­ ківське губернське агентство Центродруку, яке мало займа­ 1 Див.:  Молодчиков  О.В.  Українська  Радянська книга  (1917–1964)  // Книга  і друкарство на Україні.  К.:  Вид­во  «Наукова  думка», 1964. – С. 216. 2 Культурне  будівництво  в  Українській  РСР.  Важливіші рішення  Ко­ муністичної партії  і радянського  уряду 1917–1941 рр.:  Зб.  д­в.  Т. 1 (1917 – червень 1941 рр.). – К., 1959. – С. 26.  Ірина Савченко тися  розповсюдженням  видань,  що  надходили  з  РРФСР,  а також друком та поширенням книг, брошур з питань комуніс­ тично­соціалістичних перетворень, боротьби з контрреволю­ цією3. При відділі освіти Тимчасового робітничо­селянського уряду  України  було  утворене Центральне  видавниче бюро, яке з лютого 1919 р. контролювало та планувало вихід у світ різноманітних  видань4. Книжкові видання, які побачили світ під егідою Централь­ ного  видавничого  бюро  при  Наркомосі  УСРР  відзначалися явним  ідеологічним  навантаженням.  За  два  місяці  (січень– березень  1919 р.)  воно підготувало  і  випустило  50  брошур. Серед 13  видань, виданих  тиражем  10–30 тис.  примірників, значилися біографія В. Леніна, збірник Дем’яна Бєдного, Лукі­ на «Церква і Держава». Мабуть, без цих видань, або ж брошур Зинов’єва, Каутського, Мерінга, Ейснера, які передавалися до друку,  «вижити»  українській  спільноті  було б  важко. Нато­ мість  зустрічаємося  з  промовистим  фактом  —  розроблені  і сплановані  дві  серії  систематичної  біологічної  бібліотеки (більше  30  назв)  припинили видавати  оскільки  проект  «не зустрів співчуття в урядових колах»5 . Отже, більшовики розу­ міли  глибинну  суть,  здавалось  би,  простого запитання  «Що народ читає?» саме в ключі вирішення проблеми утвердження у свідомості мас класових ідей боротьби за радянську владу. Декретом Тимчасового робітничо­селянського уряду Ук­ раїни 13 січня 1919 р. було утворено «Українське Центральне агентство по розповсюдженню творів друку» (Укрцентраг)6. 3 Молодчиков  О.В.  Українська  Радянська книга  (1917–1964).  –  С. 214. 4 Золотоверхий  І.Д.  Становлення  Української  радянської  культури (1917–1920 рр.). – К.: Вид­во АН УРСР, 1961. – С. 193, 194. 5 Коммунар  (орган  Харьковского  губернского комитета  Коммунис­ тической  партии  (большевиков)  Украины).  –  1919.  –  16  марта. 6 На  засіданні  були  присутні:  Г. П’ятаков, В. Затонський,  Е. Квірінг, М. Рухимович,  Б. Магідов, Артем,  Ф. Земіт, Корольов  і  Боголєпов.  – Центральний  державний архів  вищих  органів  влади  і  управління України (далі — ЦДАВО України), ф. 1, оп. 1, спр. 15, арк. 77. 16 січня 1919 р.  декрет оприлюднений  на сторінках  «Известий  Временного Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    Структурно  воно підпорядковувалося  відділу освіти  (з  пра­ вами  самостійного  підвідділу)  Тимчасового  робітничо­се­ лянського  уряду України7. Відомство 20 лютого провело нараду зі своїми губернськи­ ми  агентами,  представниками  культурно­освітніх  організа­ цій України. Учасники наради затвердили проект  інструкції губернським  та  повітовим  агентствам,  визначили порядок їх роботи по постачанню населення міст і сіл книгами, газета­ ми, журналами, наочними посібниками, плакатами, летючка­ ми8 . Укрцентраг наголошував, що потрібно «широко поставити весь апарат розповсюдження, інакше уся наша робота ні до чого не приведе: завдання радянської про- паганди виконанні не будуть»9. Зважаючи на значення агітаційно­пропагандистської ро­ боти,  уряд  УСРР  перевів  справу  більшовицько­радянської пропаганди в ранг державної політики. РНК 27 лютого 1919 р. прийняла декрет «Про створення Народного комісаріату ра­ дянської  пропаганди»,  який  мав  забезпечити керівництво  і об’єднання «загальної пропаганди, спрямованої на розвиток і зміцнення в свідомості трудових мас ідей революційно-комуністичного будівництва, а особливо ідеї Радянської влади». Цілком  зрозуміло,  що  для  виконання  цієї  програми  по­ трібно було, зокрема, визначитися з тематикою і книжкових видань. На наркомат покладалося завдання «підбирати і редагувати книжки, брошури, листівки і плакати політичного,  економічного  і  подібного  цьому  змісту  з  ме- робоче­крестьянского  правительства Украины  и  Харьковского  Со­ вета  рабочих  депутатов». 7 Культурне  будівництво  в  Українській  РСР.  Важливіші рішення  Ко­ муністичної  партії  і  радянського уряду  1917–1941 рр.  –  С. 27–28. 8 Коммунист (орган Центрального и Харьковского комитетов Комму­ нистической партии  (большевиков)  Украины).  –  1919.  –  14 марта. 9 Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (лис­ топад 1918 – серпень 1919). Зб. док. і мат. – К., 1962. – С.85.  Ірина Савченко тою друкування і передруковування їх на території УСРР, або з метою виписки їх із дружніх соціалістичних республік»10. Безсумнівно, в Україні сподівалися на «дружність» радян­ ської Росії, де продукувалися теоретичні ідеї комуністичних перетворень, визначалися форми та шляхи їх втілення в жит­ тя. Мільйонні  тиражі російської  прокомуністичної друкова­ ної  продукції  розповсюджувалися  поза  межами РРСФР11. Серед  російської  книжкової  продукції,  що  надходила  з РСФСР, переважала агітаційно­політична література, яка про­ пагувала  політику  комуністичної  партії  та  радянської  вла­ ди12. На початок березня 1919 р. з Москви було одержано три вагони літератури, яка в основному носила пропагандистсь­ кий характер13. Проте, насичення України ідеологічно спрямованою дру­ кованою продукцією гальмувалася ускладненнями одержан­ ня прокомуністичної літератури з радянської Росії. ЦК КП(б) У  і  РНК  УСРР  намагалися  забезпечити  видання  агітаційно­ політичної  літератури  безпосередньо  в  Україні.  У  зв’язку  з цим,  зокрема,  Укрцентраг  організував  власне  видавництво для  перевидання  московських  і  петроградських  видань  та друкування  нових  книг.  Окрім  Харкова,  свої  видавництва Укрцентраг  організовував  Києві,  Катеринославі,  Полтаві  та 10 Завдання  українського  наркомату  пропаганди  були  співзвучні  з комуністичними  мареннями  перемоги  «світової  революції».  Він відав  «також  агітацією  та  пропагандою  комуністичних  ідей  між закордонними  співгромадянами своєї республіки,  що живуть  поки що в  ярмі  ворогів  Радянської  влади».  –  Див.:  ЦДАВО  України,  ф.  1, оп. 1, спр. 15, арк. 4–6. 11 Центральна  розподільча  комісія  при Центродруку  у  1919–1920 рр. виділяла 10%  друкованої продукції  РРФСР  для  України. Див.:  Мо- лодчиков О.  Книга  радянської  України.  –  К.: Вид­во  політ.  л­ри  Ук­ раїни,  1974. –  С. 45, 46. 12 Ківшар Т.  Український книжковий  рух  як  історичне  явище  (1917– 1923 рр.). – К., 1996. – С. 172. 13 Коммунист (орган  Центрального  и  Киевского  городского  комите­ тов  Коммунистической  партии  (большевиков)  Украины). –  1919. – 14  марта Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    інших великих центрах України, де це можливо було зроби­ ти, зважаючи на технічні умови14. У березні 1919 р. на замовлення Укрцентрагу було схвале­ но видання українською та єврейськими мова брошур: В. Ле­ ніна «Чергові завдання  радянської  влади» та  «Революційна війна»,  О. Колонтай  «Робітниця­мати», «Сім’я  та  держава», Л. Троцького «Організація Червоної Армії», А. Луначарського «Культурні  завдання  робітничого  класу»,  Л. Рейснер  «Що таке радянська влада?»15. До видавничих планів були вклю­ чені роботи В. Леніна «Государство и революция», К. Маркса і Ф. Енгельса «Манифест Коммунистической партии» накла­ дом в 20 тис. примірників16. З  метою  масованого  ідеологічного  впливу  на  маси  ЦК КП(б)У створив у березні 1919 р. у м. Києві власне партійне видавництво  «Космос».  Його  зусиллями  було  організовано видання  серії  соціально­політичної  літератури  з  яскравим комуністичним  наповненням  і  забарвленням.  Першими  у серії вийшли брошури «Енгельс Фрідріх. Основи комунізму. Зі спадщини Енгельса», «Ленін В.І. Як комуністи­більшовики ставляться до середнього селянства. Доповідь В. І. Леніна на VIII з’їзді РКП(б) 18–23 березня 1919 р. зі вступною статтею В. Карпінського  і  постановами  з’їзду.  Переклав  з  російської Андрій К.». Зважаючи на гостроту аграрного питання в Україні та на­ магання більшовиків перетягти селянство на свою сторону, ця  публікація  з  ідеологічно­практичного  погляду  була  до­ сить­таки  актуальною.  Не  дивно,  що  впродовж  короткого проміжку  часу  брошура  витримала 4  видання  накладом по 30–40 тис. примірників кожне. За короткий час видавництво випустило низку брошур виключно партійної тематики ти­ 14 Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (лис­ топад 1918 – серпень 1919). – С.85. 15 Коммунист (орган  Центрального  и  Киевского  городского  комите­ тов  Коммунистической  партии  (большевиков)  Украины). –  1919. – 23  марта. 16 Молодчиков О.В. Українська  Радянська книга (1917–1964). –  С. 216.  Ірина Савченко ражем  не  менше  50 тис.  примірників. Усього  ж  за  час своєї діяльності (березень – початок серпня 1919 р.) видавництво ЦК КП(б)У «Космос» видало 18 назв книг і брошур. Друкува­ лися його видання у київській типографії, яка належала ко­ оперативному  видавничому  товариству  «Большевик»17. Особливу  увагу  партійно­радянські  органи  приділяли виданню літератури для діючої армії. Виданням і розповсюд­ женням літератури для червоноармійців, зокрема, займалося політуправління наркомату військових справ України. Його редакційно­видавничий відділ видав у березні 1919 р. 2 млн. примірників  книг,  брошур,  листівок18,  а  на  травень  сумар­ ний тираж вже складав 6 759 000 примірників різної літера­ тури (із 90 назв брошур 19 друкувалися українською мовою, а з 72 назв листівок — 13)19. Цікаво, що більшовицькі пропа­ гандисти,  які  відзначалися  атеїстичною  войовничістю,  не гребували  за  потреби  звертатися до  християнських ціннос­ тей хоча б за формою їх подачі читачеві. Так, агітаційно­прос­ вітній відділ наркомату підготував «10 заповідей читача­чер­ воноармійця»20, які  поширювалися серед військових. В одному із звернень до червоноармійців вказувалося на більшовицьке  ідеологічно­світоглядне  значення  книги: «Книжки, брошури, звернення, листівки — ось наші сна- ряди, які вже нам здобували і здобудуть перемогу. Проти цих снарядів  не  могли встояти  навіть  такі  дисципліновані  армії, як чехословацька та німецька. Ці снаряди не вбивають, а, нав- паки,  просвіщаючи  голови  наших  братів-робітників  і  селян, трудового козацтва  і всіх  тих, хто має бути з нами, розвіють задушливий газ буржуазної брехні та обману»21. 17 Радченко  С.С.  Издательская  деятельность  партийных  комитетов КП(б)  Украины в 1918–1925 гг. – К.: Вища школа, 1989. – С. 33, 34. 18 Молодчиков О.В. Українська  Радянська книга (1917–1964). –  С. 214. 19 Золотоверхий  І.Д.  Становлення Української  радянської  культури (1917–1920 рр.).  –  С. 188. 20 Коммунист (орган  Центрального  и  Киевского  городского  комите­ тов Коммунистической партии (большевиков)  Украины).  –  1919.– 3 апреля. 21 Молодчиков О.В.  Українська  Радянська  книга  (1917–1964).–  С. 218. Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    Наголосимо, що такі «книжкові снаряди» широко розпов­ сюджувалися  і  серед  цивільного  населення  прифронтової смуги шляхом створення пересувних військових баз з ідеоло­ гічно вивіреною літературою при губернських та повітових військкоматах та ревкомах22. Найбільш потужний ідеологічний книжково­видавничий «залп» був зроблений українськими більшовиками після прий­ няття у березні 1919 р. VІІІ з’їздом РКП(б) нової програми Ко­ муністичної партії. Для ілюстрації цієї тези звернемося до да­ них дослідника С. Радченка. На початку квітня видавництво «Космос» опублікувало  брошуру  «РКП(б).  Програма  Россий- ской Коммунистической Коммунистической партии (больше­ виков). Принята VIII съездом партии 18–23 марта 1919 г.». Майже одночасно програма партії була опублікована ук­ раїнською мовою.  Зокрема, двома випусками у видавництві «Космос»  вийшла  українською  мовою  книга  М. Бухаріна «Програма комуністів (більшовиків), 1919». У 1919 р. програ­ му РКП(б) і виступ В. Леніна на VШ з’їзді РКП(б) публікували одночасно у 18 містах України. До видання цього документу були залучені практично всі причетні до партійних організа­ цій видавництва. Географія була достатньо широкою. У Києві це було видавництво «Космос» — 8 видань (6 українською і 2 російською  мовами),  Київський  губком  КП(б)У,  Агітвидав, Видавництво  федерації  іноземних груп КП(б)У, Центральне видавниче бюро,  Всеукрвидав при ВУЦВК,  Політуправління Наркомату  по  військових  справах України,  Культпросвітко­ легія при ВРК Шулявско­Лук’янівському районі — по одному; в Харкові — «Центропечать» КП(б)У, Агітпросвітуправління Харківського окружного військового комісаріату, Українське центральное агентство по постачанню та розподілу виробів друку, ЦК КП(б)У, Редлітвідділ Видавничого бюро  при Нар­ комосі  УСРР  і  Агітпросвіт Харківського Губвійському  —  по одному;  в  Бахмуті  —  Донецький  губком  КП(б)У  —  одне;  в Катеринославі — обласний комітет партії Донецько­Криво­ 22 Коммунист (орган Центрального и Харьковского комитетов Комму­ нистической  партии  (большевиков)  Украины).  ­.  1919.–14  марта.  Ірина Савченко різького басейну, «Всевидав» (відділ в Катеринославі) — по одному; в  Павлограді — обласний комітет партії  Донецько­ Криворізького басейну — одне; в Житомирі — Волинський губком  КП(б)У  —  одне; в  Кам’янець-Подільському —  Кам’я­ нецький  комітет  партії  комуністів  (більшовиків)  України, «Всевидав»  (відділ  в  Кам’янець­Подільському),  Агітпросвіт при  Кам’янецькому  повітвійськомі, Кам’янець­Подільський видавничий  відділ  Подільського  губернського  народного управління — по одному; в Одесі — підвідділ агітації і пропа­ ганди при відділі управління Одеського губвиконкому, агіт­ пропвідділ  Одеського  губкому  КП(б)У  —  по  одному;  в  Пол- таві —  губвідділ  радянської  пропаганди  —  одне;  в  Пиря- тині — культпросвітвідділ при Пирятинському виконкомі — одне; у Вінниці — колегія при Подільськом губвиконкомі Ради робітничих,  селянських  і  червоноармійських  депутатів  — одне;  в  Херсоні —  Херсонський  повітовий  відділ  Всевидаву, політвідділ РВР Південного фронту, політуправління Одесь­ кого  військового  окружного  командування,  1­а  Радянська Стрілецька  дивізія, політуправління  Н­ської арміїї, політуп­ равління РВР ХІІ армії, політвідділ ХІІІ армії, політвідділ XIV армії  —  по  одному.  Усього  вийшло  44  видання  програми РКП(б). Її опублікували майже всі партійні видавничі органі­ зації, які виникли і функціонували в цей час23. Можна з пев­ ністю  підкреслити,  що  більшовики  намагалися  пропаганді своїх програмних ідей надати масового характеру. В обоймі радянських пропагандистських видань початку 1919 р.  були  й  видання  антирелігійного  спрямування.  Так, Укрцентраг у 1919 р. видав брошуру В. Данилова «Черное во­ инство», де роз’яснювалося значення декрету про відокрем­ лення  церкви  від  держави  та  показувалася  боротьба  духо­ венства проти Радянської  влади24. Важлива роль пропагандистській літературі відводилася у  проведенні  політичної  та  культурно­освітньої  роботи  се­ 23 Радченко  С.С.  Издательская  деятельность  партийных  комитетов КП(б)  Украины  в  1918–1925 гг.  –  С. 33–34. 24 Молодчиков О.В. Українська  Радянська книга (1917–1964). – С. 220. Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    ред  сільського  населення.  У резолюції  «Про  політичну  про­ паганду і культурно­освітню роботу на селі» VIII з’їзду РКП(б) у березні 1919 р. вказувалося на необхідність «поширення загальної політичної і спеціальної для селян ви- даваної популярної літератури… у витриманому комуністич- ному дусі»25. З цією метою була створена широка мережа хат­читалень, які централізовано постачалися листівками, газетами, журна­ лами, брошурами. Хати­читальні були перетворені на цент­ ри  ідеологічної роботи серед місцевого  населення. На  з’їзді Рад  робітничих,  селянських  і  червоноармійських  депутатів Чернігівської губернії (13–15 квітня) підкреслювалося: «Хати-читальні в самих глухих селах мають бути провідни- ками ідей комунізму і соціалістичної культури. Вони повинні включати  у  своє  відання всю  селянську  бідноту  і  влити  світ науки в середовище темних з вини капіталу»26. Зважаючи на умови воєнного часу перед хатами­читаль­ нями ставилися завдання по проведенню мобілізаційних за­ ходів. Так, 21 березня 1919 р. агітаційно­просвітній відділ Ка­ теринославського  повітового  військового  комісара  зробив розпорядження про створення хат­читалень для: «підняття авторитету Робітничо-Селянської Червоної Армії» та «популяризації ідей серед широких мас робочого населення підготовки їх до вступу в ряди Червоної Армії». Мета роботи хат­читалень визначалася, зокрема: «необхідністю зміни порядку розповсюдження друкованого матеріалу із хаотичного і стихійного і неорганізованого про- цесу — в процес систематичний і організований»27. 25 Коммунистическая партия Советского Союза в резолюціях и реше­ ниях  съездов, конференцій  и  пленумов  ЦК.  Т. 2.  1917–1924. –  М., 1970.  –  С. 81. 26 Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (лис­ топад 1918 – серпень 1919). – С. 191. 27 Книга и книжное дело в Украинской ССР. Сб. док. и мат. 1917–1941. – К.: Наукова  думка, 1985.  – С. 22, 23.  Ірина Савченко Звичайно, «систематичність і організованість», насампе­ ред, передбачала насичення ідеологічно вивіреною книжко­ вою  продукцією. У квітні 1919 р. підхід радянсько­партійних органів до ха­ рактеру видань став більш жорсткішим. Пленум ЦК КП(б) на пропозицію  Організаційного  Бюро  ЦК  прийняв  постанову про «Видавництво і редакційну колегію» (6–9 квітня 1919 р.). Партійним  рішенням  було  проголошено  створення  редак­ ційно­видавничої колегії — верховного закладу, «який  спостерігає  за  усією  видавничою  справою  УСРР  […]  і маючого право вирішувати питання про необхідність випуску в світ того чи іншого друкованого твору»28. Декретом  Всеукраїнського  Центрального  Виконавчого Комітету (опублікований 09.05.1919 р.), окремі радянські ви­ давництва, що існували при різних комісаріатах військового та  цивільного  відомств,  були  об’єднані  у  Всеукраїнське  ви­ давництво  (Всевидав),  підпорядковане  безпосередньо  Пре­ зидії  ВУЦВК29.  У  цьому  ж  місяці  ВУЦВК  прийняв  постанову «Про  Централізацію  радянської  пропаганди»  (опублікована 21 травня 1919 р.), за якою «вся справа пропаганди і популяризації ідей Радянської влади і радянського будівництва зосереджувалася у віданні найви- щого органу влади в УСРР». 28 Коммунистическая  партия  Украины  в  резолюциях  и  решениях, съездов, конференций  и  пленумов ЦК.  Т. 1.  1918–1941.– К.,  1976. – С. 58. 29 Культурне будівництво в  Українській  РСР.  Важливіші рішення  Ко­ муністичної партії  і  радянського  уряду  1917–1941 рр.  –  С. 47,  48. 18  серпня  1920 року  Президія ВУЦВК  затвердила положення  про Всевидав,  в якому  дано визначення  його функцій.  У  галузі  видав­ ничій  Всевидав  повинен  був  об’єднувати  і  регулювати  видавничу діяльність  всіх відомств,  використовувати підприємства  полігра­ фічного  виробництва,  розподіляти  папір,  що  може бути  викорис­ таний  для  друкування газет,  брошур,  листівок  і  плакатів.  Всеви­ дав мав  право обліку  і розподілу друкованих творів, монополізації справи  розповсюдження  і  експедиції друкованих  творів  з  метою планомірного  і  доцільного  постачання  населенню  республіки. Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    У складі Всеукраїнського Центрального Виконавчого Ко­ мітету  створювався  відділ  агітації  і  пропаганди,  якому  пе­ редавалися структури Народного комісаріату радянської про­ паганди30. Проте,  у  повній  мірі  розгорнути  свою  діяльність  Всеук­ раїнське видавництво не змогло у зв’язку з наступом і пере­ могами денікінських військ. У грудні 1919 року відновлення діяльності Всевидаву було поставлено на порядок денний. У Серпухові 20 грудня 1919 р. на засіданні Всеукраїнського Ревкому була прийнята ухвала про організацію відділу друку і пропаганди Всеукрревкому, до якого повинні були перейти функції  колишнього  Народного  комісаріату  пропаганди. Відділ  6  січня  почав  свою  діяльність  у  Харкові.  Одночасно було надіслано одного з членів Колегії до Києва для організа­ ції видавничої справи на Правобережжі. Постала потреба точ­ но фіксувати обсяг діяльності відділу, розмежуватися з уста­ новами, близькими до нього за своєю роботою та визначити з ними взаємовідносини. 21 січня 1920 р. відділ було перей­ меновано на «Всеукраїнське  державне  видавництво»31. Видавництво розміщувалося в Харкові, але мало свої від­ ділення  в  багатьох  містах  України —  Києві,  Катеринославі, Херсоні, Одесі, Білій Церкві, Вінниці, Полтаві, Миколаєві, Та­ ганрозі,  Запоріжжі,  Єлисаветграді. Книги  для ДВУ друкував навіть агітпоїзд  «Більшовик». Всеукрдержвидав  керував  видавничою справою респуб­ ліки, а також поширенням друкованої продукції. Він мав пра­ во регулювати видавничою діяльністю всіх організацій рес­ публіки, першочерговим правом використанням поліграфіч­ ного виробництва і розподілу паперу. У лютому 1920 р. голо­ вою  колегії  Всеукрдержвидаву  був  призначений  В. Блакит­ ний  (Елан). 30 Культурне будівництво в  Українській  РСР.  Важливіші рішення  Ко­ муністичної  партії  і  радянського  уряду  1917–1941 рр.  –  С. 51. 31 Руда З.І. До  історії Державного  видавництва України //  Українська книга. – К.; Харків.: Ред.­вид. від. кн. палати  УРСР, 1965. – С. 163.  Ірина Савченко Формально Всеукрдержвидав  не  було партійним  видав­ ництвом. Одначе, зовнішня його позапартійність була оман­ ливою.  Навіть  побіжний,  фрагментарний  огляд  тематики, характеру,  спрямованості  його видань  дає  підстави конста­ тувати,  що  видавництво  повністю  підпадало  під  партійний вплив. Так, в 1920 р. видавництвом було випущено 676 назв книжкової продукції, із них 334 — брошури агітаційно­пропа­ гандистського змісту накладом у 4 млн. примірників. Питан­ ням  соціалістичного  будівництва  було  присвячено  20  назв видань тиражем 600 тис. екз. Між тим, за назвами та тираж­ ністю  агітаційно­пропагандистських  видань губилися всьо­ го  лише  10  наукових  видань  (105 тис. екз.), 36 науково­по­ пулярних брошур (545 тис. екз.) та 27 видань художньої літе­ ратури. Важливо також звернути увагу й на мовну політику видавництва. Спостерігаємо більшість назв видань українсь­ кою мовою (465 із 676). Одначе їх тиражність складала лише 2 152 800 примірників. Наголосимо,  що  видавництво  відзначалося  оператив­ ністю виконання  замовлень ЦК КП(б)У. ЦК КП(б)У 31 січня 1920 р. звернулося у «Всеукрдержвидав» з проханням «видрукувати “Доклад тов. Ленина по вопросу о работе в де- ревне” 25 тис. екз. і “Резолюции 1-го Всероссийского Совета по работе в деревне” 50 тис. екз.». 21 вересня 1920 р. агітпроп відділ ЦК КП(б)У запропону­ вав видавництву написати агітброшури (від 0,5 до 2 аркушів) на теми: «Чего добивается Врангель?», «Врангель и француз­ ские банкиры», листівку зі зверненням до солдатів армії Вран­ геля «Идите к нам!»32. Чільне місце серед книжкової продукції масово­політич­ ного  характеру  займали  а  література.  Великими  тиражами випускалися окремі твори В. Леніна, К. Маркса, Ф. Енгельса. У 1919 р. в українському перекладі виходять перші твори К. Маркса і Ф. Енгельса. Київське видавництво «Космос» ви­ пустило брошурою працю Енгельса «Основи комунізму» (без 32 Радченко  С.С.  Издательская  деятельность  партийных  комитетов КП(б)  Украины в 1918–1925 гг. –  С. 39, 65, 66, 70, Ідеологічна складова книговидавництва в  УСРР …    зазначення тиражу). У 1920 р. полтавський філіал Всеукраїн­ ського державного видавництва випустив 25­тисячним тира­ жем «Маніфест Комуністичної партії партії» Маркса і Енгель­ са».  Одночасно  з  українськими  виданнями  продовжували виходити твори Маркса і Енгельса російською мовою: «Мані­ фест Комуністичної партії»  (Харків,  1919, Київ, 1919,  Одеса, 1920); «Невидані статті» (Харків, 1919); «18 брюмера Луї Бо­ напарта»  (Харків,  1918);  «Революція  і  контрреволюція  в Німеччині» (Харків, 1918), «Війна і революція» (Харків, 1919), «Наймана праця і капітал» (Одеса, 1920)33. Партійні органи вживали заходів щодо забезпечення ви­ дання творів В. Леніна. У 1919 р. київське видавництво «Кос­ мос» випустило окремою брошурою доповідь В. Леніна на VIII з’їзді РКП(б)  про  роботу  на  селі  під  назвою  «Як  комуністи­ більшовики  ставляться  до  середнього  селянства».  Брошура вийшла на 24 сторінках, без зазначення тиражу. У тому ж році вона була ще двічі перевидана на 30 і 32 сторінки (без зазна­ чення тиражу), а в 1920 р. вийшла і в Харкові тиражем в 10 тис. примірників. У 1919 р. було, видано як, російською, так і ук­ раїнською  мовами  25  назв творів В. І. Леніна.  Серед них ро­ сійською мовою — брошура «Боротьба за хліб (Доповідь про боротьбу з голодом)», випущена в Харкові 40 тис. тиражем, і в Лубнах обсягом 32 стор., без зазначення тиражу; брошура «Всі на роботу в справі продовольства й транспорту», видана двічі в Харкові обсягом 8 стор., без зазначення тиражу. Кам’я­ нець­Подільська організація КП(б)У видала окремою брошу­ рою працю В. Леніна «Держава і революція. Вчення марксиз­ му про державу…». обсягом 16 стор., теж без зазначення ти­ ражу. «Доповідь про роботу на селі» (VIII з’їзд РКП(б) 18–23 березня 1919 р.) була видана окремою брошурою двічі в Хар­ кові,  один раз  в  Одесі  і  один  раз  Політуправлінням  Н­ської армії обсягом 16–18 стор., без зазначення тиражу, і в 1920 р. в Катеринославі. 33 Багмут Й.,  Шморгун  П.  Видання  творів  К. Маркса  і  Ф. Енгельса  на Україні. Біб. покажч. Вид. 2­ге, доп. – Харьків: Ред.­вид. від. кн. пала­ ти УРСР, 1965. – С. 31, 32.  Ірина Савченко У 1920 р. Державне видавництво видало в Києві 5 праць В. І. Леніна  українською  мовою,  у  тому  числі  «Великий  по­ чин»  (без  зазначення  тиражу),  «Завдання  спілок  молоді» (5 тис. прим.), «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму» (без  зазначення  тиражу). Державне видавництво в Харкові випустило ленінські ви­ дання:  «Дитяча  хвороба  “лівизни”  в  комунізмі»  тиражем 10 тис. прим.,  «Чи  вдержать  більшовики  державну  владу?» тиражем 30 тис. прим. і інші. Всього за 1919—1920 рр. на Україні було видано російсь­ кою  і  українською  мовами  42  праці  В. І. Леніна,  з  них 27  не мали  позначення  тиражу  і  15  вийшли  загальним  тиражем 313 тис.  примірників34. Таким чином, у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних  і  радянських  органів,  спрямована  на  масову ідеологічну обробку різних прошарків українського суспіль­ ства, стала важливою ділянкою як державної, так і партійної роботи. Гасла якнайшвидшого піднесення політичної свідо­ мості  трудящих,  мобілізації  їх на  боротьбу  за утвердження соціалістичного  ладу,  пробудження до  нового  життя  робіт­ ничих і селянських мас, заклики відстояти «завоювання Вели­ кого Жовтня», «добити ворога» складали домінанту більшо­ вицько­радянських  видань  1919–1920 рр. В  книгах,  брошу­ рах, які виходили в цей період, народним масам, зокрема, втлу­ мачувались  основи  нового  соціалістичного  ладу,  завдання радянської  влади  в  боротьбі  проти  зовнішніх  і  внутрішніх ворогів  («контрреволюційних  підлих  зрадників,  запеклих ворогів українського народу — грушевських, петлюр, винни­ ченків, скоропадських»),  за націоналізацію фабрик, заводів, землі. Загалом же партійно­радянська книговидавнича спра­ ва стала важливим засобом пропаганди і прищеплення кому­ ністичної ідеології, сприяла формуванню ідеологічної моно­ полії впливів  на  українське  суспільство. 34 Багмут  Й.,  Шморгун  П.  Твори  В. І. Леніна  на  Україні  (видання, роз­ повсюдження і переклад). – К.: Держвидав політ. л­ри УРСР, 1960. – С. 85,  86. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   В статье автор исследует влияние большевистской идеологии в книгоиздательстве УССР. Доказано, что в 1919–1920 гг. книгоиздательская деятельность компартийных и со- ветских органов направлялась  на массовую идеоло- гическую обработку разных социальных слоев насе- ления. Ключевые слова: книгоиздательство, книга, Государственное издательство, большевизм, идеология. The author examines the impact of the Bolshevik ideology in book publishing USSR. It is proved that in 1919–1920’s. book publishing kompartiynyh and government bodies direct- ed to the mass indoctrination of different social strata. Key words: book publishing, book, State Publishing House, Bol- shevism, ideology. Валерій ВАСИЛЬЄВ* Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) У статті здійснено порівняльний аналіз впливу різних чинників на виникнення та перебіг голоду в Вінницькій області, що періодично спалахував протягом 20–30-х рр. ХХ ст. Ключові слова: Голод, голодомор, клімат, хлібозаготівлі. Впродовж  останніх  років  з’явилось  чимало  публікацій присвячених  голоду  1920­х, 1932–1933 рр.,  1946–1947 рр.  у Вінницькій області1. Проте значна кількість проблем цих жах­ ливих катастроф в історії Європи ХХ ст. залишаються недос­ * Васильєв В.Ю.  —  завідувач  сектором  історико­енциклопедичних досліджень відділу спеціальних  галузей історичної науки та елект­ ронних ресурсів  Інтернету  Інституту  історії  України НАН  України, кандидат  історичних наук,  доцент. 1 Попередній  історіографічний аналіз  наукової літератури  здійснив вінницькій  історик  та  архівіст  В. І. Петренко.  Див.:  Петренко В.І.

Similar Items