Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої)
У статті розглянуто використання сюжету роману Ґеорґа Еберса «Імператор» у повісті Наталени Королевої «Сон тіні». З перспективи порівняльно-типологічного підходу продемонстровано інверсійну трансформацію сюжету, показано, як зміщуються й змінюються естетичні концепції, як відрізняються засоби поетик...
Saved in:
| Published in: | Парадигма |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40465 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) / І. Набитович // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 37-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859710155994693632 |
|---|---|
| author | Набитович, І. |
| author_facet | Набитович, І. |
| citation_txt | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) / І. Набитович // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 37-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Парадигма |
| description | У статті розглянуто використання сюжету роману Ґеорґа Еберса «Імператор» у повісті Наталени Королевої «Сон тіні». З перспективи порівняльно-типологічного підходу продемонстровано інверсійну трансформацію сюжету, показано, як зміщуються й змінюються естетичні концепції, як відрізняються засоби поетики кожного з творів та як відбувається формування в другому з них цілком нової ідейної та образної системи. Така художня інверсія є свідченням самобутності повісті Н. Королевої, нового, модерністичного опрацювання запозиченого сюжету.
В статье рассматривается использование сюжета романа Георга Эберса «Император» в повести Наталеной Королевой «Сон тени». С перспективы сравнительно-типологического подхода продемонстрирована инверсионная трансформация сюжета, показано смещение и изменение эстетических концепций, отличие приемов поэтики в обоих произведениях и способа формирования в последнем целиком новой идейно-образной системы. Такая художественная инверсия является свидетельством самобытности повести Н. Королевой, новой модернистической обработки заимствованного сюжета.
It’s considered in the article how Natalena Koroleva used a plot of novel by Georg Moritz Ebers Emperor and created her own version of history of coming of roman emperor Hadrian to Alexandria in her story. There is shown how the plot that was once used by one author after borrowing gets inversion transformation in the plot of other artist, how aesthetic conceptions are changed and shifted, how the means of poetics of each work of art are differed and how the formation of entirely new idea and system occurs. Such artistic inversion is the evidence of originality of story by Natalena Koroleva, her new, modernistic study of plot used by G. Ebers.
|
| first_indexed | 2025-12-01T04:56:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наталена Королева стала чи не першою в українській літе-
ратурі письменницею, яка звернулася у своїх історичних творах
(«Quid est Veritas?», «Cон тіні», окремих новелах) до представ-
лення надвечір’я Античного світу, поширення у ньому християн-
ства. Ґенеза повісті «Cон тіні» донині в нашому літературознав-
стві не розглядалася. Загальну характеристику повісті здійснили
О. Мишанич [2, с. 644–646] та Я. Поліщук [5, с. 115–116]. Деякі
аспекти образної системи цієї повісті розглянула М. Хороб [6].
Автор теж аналізувався цей твір у загальному контексті творчо-
сти письменниці [3, с. 24].
Джерелом натхнення для написання «Cна тіні» Н. Королевої
послужив роман німецького письменника Ґеорґа Еберса (Georg
Moritz Ebers) «Імператор» («Der Kaiser», 1881). Порівняльно-ти-
пологічний підхід до цих текстів дає змогу продемонструвати, як
сюжет одного автора після запозичення отримує інверсійну транс-
формацію в сюжеті іншого, як зміщуються й змінюються естетич-
ні концепції, чим відрізняються засоби поетики кожного з творів, і
як відбувається формування в останньому цілком нової ідейної та
образної системи. Йдеться про той тип впливу, на якому наголо-
шує Д. Наливайко: цей «вплив розглядається не як лінійне спри-
йняття чи наслідування, а як складник творчого процесу мистця /
літератури. Він містить обов’язковий елемент відбору <…>. Це не
механічне перенесення, сприйняте входить в інший літературний
контекст, унаслідок чого запозичені елементи набувають іншого
художнього змісту й функціональности» [4, с. 19].
Ігор Набитович Інверсія сюжету двох
історичних творів
(«Імператор» Ґеорґа Еберса та
«Cон тіні» Наталени Королевої)
38 Етоси і топоси літератури крізь в іки
Ґеорґ Еберс (1837–1898) відомий як учений-єгиптолог та про-
заїк. У 1873–1874 рр. він відкрив у Фівах і опублікував один із най-
давніших медичних давньоєгипетських папірусів, який отримав
назву «Papyrus Ebers» «Папірус Еберсa» (датований приблизно
1550 р. до Р. Х.). Ґ. М. Еберс був професором єгиптології в Єнсько-
му (1865–1870) та в Ляйпциґському (1870–1889) університетах.
Одночасно в европейську літературу він увійшов як автор істо-
ричних романів про давній Єгипет, єгипетську історію грецько-
римської Античности та німецький Ренесанс. Найвідоміші з цих
творів: «Uarda» («Уарда», 1877), «Homo sum» (1878), «Die Schwes-
tern» («Сестри», 1880), «Serapis» («Серапіс», 1885), «Die Nilbraut»
(«Нільська королівна», 1887), «Kleopatra» («Клеопатра», 1894), а
також романи з історії Німеччини XVI віку: «Die Frau Bürgermeis-
terin» («Дружина бурґомістра», 1882), «Die Gred» («Ґреда», 1887).
Історичні події, зображені в «Імператорі» та в «Cні тіні», від-
буваються в першій половині ІІ ст. після Р. Х., у єгипетській
Алек сандрії, у часи правління римського імператора Публія Елія
Адріяна (117–138), одного з головних героїв обидвох творів. Ім-
ператор Адріян, наступник Траяна, залишив помітний слід в істо-
рії Римської держави. Він намагався зміцнити структури імперії,
був відомим меценатом культури й мистецтва.
Джерелами роману Ґ. Еберсові (поруч із фаховими непере-
січними знаннями з єгиптології) послужили як загальні праці
римських і грецьких істориків, так і текст самого Адріяна «Алек-
сандріяда», твори його особистого секретаря Флеґона (можливо,
це були тексти самого Адріяна), «Бесіди з філософом Епітектом»,
частково – листи Плінія Молодшого.
«Імператор» є скрупульозним відтворенням життя імперії
в одному з її культурних і промислово-торгівельних центрів –
Александрії, яка була розташована на перехресті етнокультур,
релігійних традицій, а водночас – мовним Вавилоном. Назва ро-
ману окреслює ідейний стрижень твору: події у ньому формують-
ся навколо головної постаті – імператора Адріяна. Pоман показує
щоденне життя однієї з провінцій Римської імперії, зіткнення різ-
них релігійних вірувань, культурних взаємовпливів – від греко-
римської релігії, єгипетських вірувань, юдаїзму до ранніх форм
християнства.
І гор Набитович І нверс ія сюжету двох і сторичних твор ів… 39
Імператор Адріян – один із небагатьох римських володарів,
який мандрував провінціями своєї імперії, пізнавав її проблеми
та настрої в суспільстві. Ґ. Еберс починає з розлогої зав’язки –
приготування єгипетської столиці до приїзду імператора. По та-
ємне прибуття в Александрію під виглядом римського архітек-
тора дозволяє Адріянові побачити життя в Александрії у всіх
його різноманітних виявах. Друга частина роману творить ве-
личне полотно перебування імператора в столиці однієї з про-
вінцій Римської імперії. Німецький письменник детально та
всебічно прослідковує взаємини своїх героїв, показує їхню май-
бутню долю.
У «Сні тіні» Н. Королева використовує як сюжетно-подієвий
план «Імператора», так і імена деяких героїв (окрім імператора,
його дружини, Антіноя й деяких інших історичних постатей –
сановників римської імперії: Вера, який стане прийомним си-
ном імператорської родини, сенатора Татіяна, поетеси Бальбіли,
Арсіної, раба імператора Мастора, навіть імена Адріянового пса
Аргуса та коня Бористена), композиційні елементи, які представ-
ляють розстановку політичних сил, інтриґ та розподіл вузлових
структурних компонентів наративних стратеґій – певних сцен,
динаміки розвитку міжлюдських взаємин, ідейного наповнення
та естетичних акцентів.
Одним із наскрізних мотивів історичних творів Н. Коро-
левої – пошук її героями Істини. У «Quid est Veritas?» її шукає
Понтій Пилат, у «Предку» – далекий предок письменниці Лячер-
да, у «Cні тіні» – Антіной. У роздумах останнього виражено ір-
раціональні переживання sacrum’y, недосяжність для людського
пізнання таємниць божественного: «Прихильники Серапіса, му-
дрий цезар, філософи найрізноманітніших шкіл і напрямків, на-
решті, і християни – всі шукають шляху до «великих таємниць».
Хто ж кінець кінцем його знайде? Людська мудрість крутиться
мов у завороженному колі <…>. Ось ніби заблищить ясніша дум-
ка, на мить засяє народження істини. Але після цього зблиску –
знов ніч… пітьма… неясність… <…>. На морі, мов срібна луска
на велетенській рибі, вилискували легенькі хвилі. А на тій лусці
світлою смужкою бігла у безвість вузенька місячна стежка. Куди
ж веде вона, як не до щільно замкненої брами, що затулює від
40 Етоси і топоси літератури крізь в іки
людського зору ту велику таємницю Істини, без пізнання якої не-
можливе справжнє людське й людяне життя?» [1, c. 66].
Пізнання таємниць sacrum’y Антіноєм і його осягнення хри-
стиянства відбувається в своєрідному співвіднесенні з певною
тріядою: світ – імператор – матір.
Споглядання sacrum’y крізь призму різних релігій приводить
Антіноя до розуміння їх антропологічної сутности. Квінтесенці-
єю їх існування є жадоба влади та ненависть до інших богів, які
можуть цю владу відiбрати.
Історичним тлом як Еберсового «Імператора», так і Короле-
виного «Cну тіні», є процес зародження й становлення христи-
янства та його поширення в Римській імперії. У романі Ґеорґа
Еберса сформовано цілісний концепт християнства, яке набуває
сили, продемонстровано художню динаміку його поширення між
різними верствами імперії. Характерною тут постає доля двох
сестер, доньок управителя палацу в Лохіясі Арсіної та Селени.
Молодша закохується в скульптора Полукса, який у майбутньо-
му творитиме у Римі для храмів скульптури загиблого Антіноя
та божественного Адріяна. Старша Селена стане християнкою й
разом зі сліпим молодшим братом загине як мучениця (її звину-
ватять у поваленні скульптури цезаря). Імператор Адріян каже
про християн, які хотіли б улаштувати загальну подячну мо-
литву після пожежі палацу на Лохіясі: «…Їх подячну молитву я
мушу заборонити. Нехай вони моляться до свого духа за мене
потаємно. Їх вчення не може пропагуватися публічно. Воно має
певну спокусливу велич, але безпека держави вимагає, щоб на-
товп залишався вірним старим богам і жертвам <…>. Як тільки
вони осміляться відмовити старим богам у пошануванні, або
поворушать проти них хоча б пальцем, тоді мусить проявитися
жорстокість і кожне порушення закону з їх боку має каратися
смертю» [7, Bd. 2, S. 278–279]. Історичним фактом є те, що 124 р.
після Р. Х. Адріян заборонив переслідувати християн; христия-
нин міг бути засуджений лише за кримінальний злочин; неспра-
ведливий донос на християнина підлягав покаранню.
Н. Королева творить іншу концепцію сприймання христи-
янства імператором (який, за її версією, намагався поєднати бо-
гів Античного світу з християнством) – тісно пов’язану з ідеєю
І гор Набитович І нверс ія сюжету двох і сторичних твор ів… 41
sacrum’у влади. Імператор будував «нові святині, «Адріянеріюми»,
які хотів присвятити християнській релігії. З цього вийшло тільки
непорозуміння, вибух пекучої ненависти, пекучої нетерпимости,
сліпої ворожости» [1, с. 67]: така синтеза релігій не має успіху.
Християнство матері Антіноя є повним запереченням зви-
нувачень у тому, що християни «мають «ненависть до життя» [1,
с. 67]. Його мати померла, коли він ще був маленьким, але Антіной
«пам’ятав і потім чув не раз від інших, що вона не мала жодного
страху перед смертю. Казала тим, що плакали довкола: «Це по-
чаток нового життя. І ліпшого за перше». Як і грецькі філософи,
вона називала Бога словом «Логос». Але називала його ще й «До-
брим Пастором», який знає і береже кожне своє дитятко» [1, с. 67].
Єпископ, який був «людиною невтомної праці» й «на своє життя
й на потреби вбогих, старих і немічних, яким щиро помагав, зароб-
ляв він тканям килимів», повчає молоду дівчину, що християн ська
любов має бути діяльною: «Не бездіяльного взорювання, постів та
бичувань, а праці потрібно <…>. Коли ти справді вирішила відмо-
витись від особистого життя, щоб ліпше служити людям. Не йди
ховатися до печер. Не в пустиню тікай. Іди до хворих, до старих,
безпомічних і безрадних, їм помагай. Їм служи. Служи не за плат-
ню, не за гроші, а з любові до людини. Зі співчуття. З милосер-
дя» [1, с. 119–120]. Можна тут добачати своєрідну трансформацію
мотивів харитативної праці жінок-християнок із роману Ґ. Еберса.
Мотиви ворожбитства та астрології, які в «Імператорі» ви-
значають фатальність долі кожної людини, отримують художній
розвиток і в «Сні тіні». Сцена ворожіння в Серапеумі (храмі бога
Серапіса) в повісті Н. Королевої, у якій майбутнє імператорові
розкриває замість пророка цього бога переодягнений сенатор Та-
тіян, одним із джерел запозичення має сцену приходу в Лабіринт
до жерців фараона в романі Б. Пруса «Фараон». Інші художні еле-
менти для цього розділу, можливо, запозичені Н. Королевою ще з
одного роману Ґ. Еберса «Серапіс». Серапіс – покровитель Алек-
сандрії (його ім’я поєднувало в собі наймення Осіріса й Апіса), був
богом греко-римської традиції й зображався зрілим чоловіком з
густою шевелюрою й бородою. Характерна деталь, яка нав’язує до
цієї іконоґрафії: сенатор Татіян, переодягаючись жерцем Серапіса
Діодором, стає подібним до образу самого бога Серапіса.
42 Етоси і топоси літератури крізь в іки
Історія нерозділеного кохання Антіноя до Селени в «Імпера-
торі», яке буде однією з причин його самогубства, стане в «Сні
тіні» основою сюжету – розповіді про високе й трагічне кохання
грекині-танцюристки, потім гістрії, доньки комонного військово-
го старшини-декуріона Ярмужа з Африканського леґіону (роксо-
лянина за походженням) Ізі та ефеба Антіноя, сина невільниці-
християнки. Продовження долі Ізі пізніше було описане у нео-
публікованому романі Н. Королевої «Останній бог»1. Ім’я Ісмена
(Ізі) теж запозичене з Еберсового роману, однак у «Імператорі» –
це ім’я красуні-юдейки.
Назва історичного роману Н. Королевої „Сон тіні» (1938)
узята з вірша давньоримського поета Піндара: «Людина? – Тіні
сон». Письменниця, зокрема й назвою свого твору, наголошує, що
людське життя, щастя, кохання є ефемерним і нетривким. Але, як
і в багатьох інших її творах, у «Сні тіні» бринить переконання, що
ця минущість не є безнадійною. Вона – у християнській надії на
ласку Божу, на вічне життя у потойбічному світі.
Ізі та Антіной стоять на роздоріжжі між еллінізмом і римськи-
ми культами та християнством, обидвоє шукають свою дорогу до
Христа. Кожен із героїв «Сну тіні» несе свій хрест випробувань.
Кохання Ізі та Антіноя трагічне: Антіной гине, бо стоїть на дорозі
до влади Сабіни, дружини імператора, та високого сановника Та-
тіяна, які плетуть сіті інтриґ навколо Адріяна та Антіноя.
Деякі з мотивів повісті Н. Королевої, пов’язані з постійни-
ми, ледь уловимими натяками й алюзіями на зв’язок героїв ро-
ману з далекою Роксолянією – майбутньою Україною, запозиче-
ні у Ґ. Еберса. Однак у її творі вони отримують набагато ширше
ідейне й метафоричне розгалуження. Якщо в «Імператорі» про-
сто згадується кінь Адріяна «чистокровний жеребець Бористен»
(це – давньогрецька назва Дніпра) [7, Bd. 2, S. 209], то y «Cні тіні»
йдеться про те, що коня Бористена колись подарував імператоро-
ві батько Ізі Ярмуж.
Художній твір, написаний на основі того чи іншого дже-
рела, стає спробою інтеґрування у цей первісний метафорич-
ний комплекс нових несподіваних елементів (сюжетних ліній,
1 Автограф цього рукопису зберігається у Празі, у Літературному архіві.
І гор Набитович І нверс ія сюжету двох і сторичних твор ів… 43
неісторичних героїв тощо) і наповнення його новими ідейно-ес-
тетичними параметрами. Тут постають питання про тотожність
основних структурних компонентів внутрішнього світу першо-
джерела й (зважаючи на його новелізацію) тих несподіваних ху-
дожніх інґредієнтів, що у нього вносяться, та про те, наскільки
вразливою чи несприйнятливою до цих новотворів є вихідна мета-
форична структура. Прикладом такої художньої невідповідности,
яка руйнує первісну структуру, є, зокрема, використання леґен-
ди про прихід Андрія Первозванного у прадавню Русь-Україну в
повісті «Андрій Первозванний» Р. Володимира (Романа Кухара).
Цілком невиправданим у цьому творі є зміщення часів, точніше,
їх антиісторичне й антихудожнє накладання: використання реа-
лій Руси-України, зокрема назв племен кінця першого тисячоліт-
тя, номінативна невідповідність імен героїв історичним реаліям
епохи. Йдеться тут не про новаторське представлення історії, а
про елементарні спекуляції історичними фактами. Н. Королевій
у «Сні тіні» вдається уникнути привнесення таких невластивих
реалій та історичних подій: вона вводить у художній світ Антич-
ности греко-римської та єгипетської доби свого твору історично
достовірні деталі реалій, які були на території тодішньої України.
Раб імператора Мастор – історична постать (існувала версія,
що за наказом невиліковно хворого Адріяна Мастор змушений
був убити імператора). У Ґ. Еберса повідомляється, що він був
язиґом (тобто походив із одного з сарматських племен) [7, Bd. 1,
S. 16]. У «Сні тіні» Мастор – «джура цезаря», роксолянин – як
і батько «поетки-варварки» Ізі, порівнює парок, богинь долі, із
Долями-Рожаницями: «Парки! Це ж наші Долі-Рожаниці! <…>
Тільки ж наші Долі, здається, не прядуть і не втинають (нитки
людського життя. – І. Н.), і лише матері бачать їхнє світло, що
вони несуть біля колиски…» [1, c. 108]. Тим самим Мастор ви-
словлює своє відчуття єдности- в-різноманітности вираження
sacrum’y, його різних проявів у світі.
Мастор-Діомед наголошує, що «роксоляни сміливий і воле-
любний народ, добрі вояки. А ще ліпші їздці» [1, c. 54]. У роз-
мові між Мастором і Аврелієм Антоніном, «управителем держа-
ви» (їхні долі, можливо, уособлюють долю В. Короліва-Старого
та Н. Королевої), виникають прямі алюзії й натяки на тогочасну
44 Етоси і топоси літератури крізь в іки
долю України та української еміґрації, а також на проблеми іс-
нування й завдань останньої. На питання Аврелія, чи хотів би на
схилку літ (коли «тобі вже стукнуло п’ять десятків»2) повернути-
ся на рідну землю, Мастор відповідає: «Там мені всі будуть чужі…
більше як тут… Та й що б я робив із тією «волею» у краю, де, мабуть,
всі вже забули про волю. <…> Ходимо в ярмі, як ті воли в колодяз-
ному колі (письмівка моя. – І. Н.)» [1, c. 58–59]. Устами Аврелія
українська письменниця формулює історіософську перспективу
майбутнього України-Руси: «… Майбутність належить варварам,
молодим племенам. Отже, і твоєму народові, Масторе» [1, c. 59].
Мастор уточнює цю перспективу, декларуючи, проте, ті етнопси-
хологічні фактори, які століттями не давали українцям можливо-
сти втримати свою державу: «Мабуть, що так. Тільки тим «варва-
рам», що не лише чекають, але й самі ту майбутність роблять. Ну, а
ми… щось трохи не такі. Тільки й того, що добре гасаємо на конях.
А через те не можемо всидіти на землі, на «своїй» землі» [1, c. 59].
Імператор Адріян узагальнює цю етнопсихологічну характеристи-
ку: «Не вміючи хотіти самі, вони, ці варвари зі Сходу, найкраще
сповнюють чужі хотіння, навіть ніби вгадують їх» [1, c. 61].
Алюзійні порівняння з’являються у повісті Н. Королевої й між
долею поневоленої росіянами Роксолянії-України, та долею захоп-
леного римлянами Єгипту: юрба «серед вулиці творила широке
коло навкруги заклинача гадів або рапсода, здебільшого старого,
сліпого діда. Сліпці виводили донедавніх пісень» про «колишню
славу землі Кемі <…>. Довкола співака чулося зітхання:
– Колись було!
– Минулося!
<…> Зітхання були мляві, ялові. В них не відчувалося волі
до ліпшого, протесту…» [1, с. 80–81]. Грекиня Гелене зауважує:
«Здається, що ми потрапили не до живих людей, а в якийсь під-
земний край тіней, які блукають без надії на ліпше й бажань» [1,
с. 81]; «…Єгиптяни можуть працювати тільки на когось, працю-
вати вперто і пильно, як ті воли з пісні, що їм «буде солома», але…
не зерно» [1, с. 83]. Одразу згадується Шевченкове: «Було колись
в Україні…» та «Чорніше чорної землі блукають люди…».
2 У час написання повісті Н. Королеві було майже стільки ж.
І гор Набитович І нверс ія сюжету двох і сторичних твор ів… 45
У повісті Н. Королевої звучать й інші животрепетні проблеми
сучасности, в яких протиставлено етнокультурні традиції римлян
(параллель до етнопсихологічних характеристик росіян) та єгип-
тян (як поневоленого народу – паралель до етнокультурних тра-
дицій українців): претендент на імператорський трон римлянин
Вер виголошує антифеміністичну тираду: «…Для жінок – гінекей!
І жодні це забобони, лише непорядок. <…> Жінкам дбати про
вовну, господарство, а до іншого – зась! Натхнення? Освіта? Пра-
ва? Може, ще й право розпоряджатися своїм майном? Безглуздя
це!» [1, с. 24]. Римлянин сенатор Кальпурніян пропонує тему для
розмови на симпозіоні: «…Що ліпше: чи жінка – радість і натхнен-
ня, як ото наша славна володарка (тобто вільна гетера – І. Н.), чи
те, що у твердому, давньому Римі звали «матрона столлата» – ста-
течна, поважна пані дому?» [1, с. 24–25]. Йому опонує єгиптянин
Мена: «На нашій землі жінка завжди була рівною й рівноправною
мужеві. Чей же не повинно так бути й далі?» [1, с. 25].
Любов до батьківщини – одне з основоположних почуттів
людини. Людина, відірвана від рідної землі, мусить її любити і
працювати на чужині для неї, бо «любов до рідного краю, – каже
Аврелій, згадуючи рідну Іберію3, – як любов до коханої жінки»:
«Іноді треба дужчого кохання, щоб від неї відмовитися, ніж на те,
щоб лишитися при ній». Ціна «такого дивного кохання» – «ве-
лика, коли ця любов велика й певна. Бо вона робить те, чого не
можна зробити зблизька» [1, с. 59].
Еберсів Флеґон, «особистий секретар імператора» [7, Bd. 1,
S. 15], перетворюється в Королевої на ювеліра-крамаря, а розлога
сюжетна лінія, присвячена долі юної поетеси Бальбіли, зведена
у «Сні тіні» лише до окремих згадок. Деякі імена, мимохіть згада-
ні в «Імператорі» (як, наприклад, грецької гетери Фріни з IV віку
до Р. Х.), у такому ж інформаційному плані з’являються і в Коро-
левиній повісті.
Красень-Антіной Еберса в сприйманні імператора не просто
витвір мистецтва: він добачає у ньому сакральне творіння. Він
для Адріяна є доказом того, що «й у наші дні у богів з’являється
бажання втілитися у видимих образах. Дивлячись на тебе (Ан-
3 Іберія – латинська назва Піренейського півострова. Варто нагадати, що
Н. Королева власне там народилася – в Еспанії..
46 Етоси і топоси літератури крізь в іки
тіноя. – І. Н.), я мирюся з дисгармоніями нашого буття», однак
«чоло твоє не створене для роздумів» [7, Bd. 1, S. 13–14]. Такі ж
характеристики не надто високого інтелекту Антіноя подають й
інші герої роману. Та й сам Антіной у «Імператорі» подає подібну
самохарактеристику.
Н. Королева створює значно динамічніший образ Антіноя:
він розумний, освічений, може, на відміну від Еберсового героя,
вести філософські та політичні дискусії з імператором. Однак
загальну характеристику, яку Антіноєві в «Сні тіні» дає Сабіна,
можна, радше, віднести до Антіноя з «Імператора»: «Хіба ж ляль-
ці місце на троні? А це ж лялька! Мальована лялька!..» [1, с. 44].
Хворобливе сприйняття Сабіною звуків у Еберса доповнені в
Королевої описом Сабіниної фобії, пов’язаної зі світлом («Сабіна
не зносила голосних звуків, дзвінкого голосу, повного світла, різ-
ких барв. І найдужче боялася протягів») [1, с. 41].
Концептуально іншим, ніж у Ґ. Еберса, декларується в Н. Ко-
ролевої образ Луція Елія Вера. У «Імператорі» Вер, «його пове-
дінка, його спосіб життя ганебні, але <…> його особистість по-
значена чарівністю еллінської краси <…>. Ця людина, яка не має
жодної злоби та проблем, не переймається жодною мораллю…»
[7, Bd. 1, S. 49]. У «Сні тіні» характеристика цього другоплано-
вого героя набуває зловісних рис: він стає, разом із Сабіною, за-
мовником убивства Антіноя.
Палацовий комплекс в Лохіяcі є одним із найважливіших ро-
манних локусів, у якому починається зав’язка багатьох мотивів
«Імператора». Розвиток цих мотивів розпросторює локусні пер-
спективи твору, поступово переносячись в інші частини Алексан-
дрії, а далі – й Єгипту загалом. «Один із царських палаців в Алек-
сандрії, побудованих Птолемеями, стояв на косі, що називалася
Лохіяc і виходила в синє море у вигляді пальця, який вказує на
північ. Вона служила східним кордоном Великої гавані. У цій га-
вані завжди стояли кораблі…» [7, Bd. 1, S. 19]. Підготовка цього
палацу до приїзду імператора, його перебудова, життя його меш-
канців стають невід’ємним елементом як поетики простору рома-
ну, так і його найважливіших сюжетних ліній.
Розлогі описи цього палацового комплексу в романі Еберса в
повісті «Сон тіні» ледь означені кількома мазками. У Королевої
І гор Набитович І нверс ія сюжету двох і сторичних твор ів… 47
локус цього палацу відіграє лише роль тимчасових декорацій для
деяких сцен твору.
Використовуючи розгорнуту архітектоніку «Імператора», у
«Сні тіні» Н. Королева створила власний художній світ, особи-
сту версію трагічного кохання Ізі та Антіноя, смерти можливого
наслідника на тлі історії приїзду до столиці Єгипту римського
імператора Адріяна. Українська письменниця використала пев-
ні імена, ідеї та концепції роману німецького письменника, однак
цілком змістила художній центр подій у творі, змінила в ньому
ідейно-естетичне навантаження. У «Сні тіні» відбувається своє-
рідне звуження й обмеження багатопланової художньої систе-
ми мотивів, певне спрощення (яке, одначе, не вплинуло на мис-
тецький рівень її твору) розгалуженого й туго закрученого вузла
взаємин героїв «Імператора». Концентрична структура сюжету
Еберсового роману набуває в Королевиному творі геометричної
сюжетної структури, проте таке позірне спрощення зумовлене
дещо іншими ідейними та естетичними завданнями «Сну тіні».
Н. Королева акцентує наративну увагу на найважливішому для
неї мотиві, перетворюючи його на ляйтмотив (кохання та трагічну
смерть: поєднання Ероса та Танатоса), навколо якого концентру-
ються всі ідейні та естетичні напрямні її повісті. Прикладом тако-
го спрощення є, зокрема, і гебрейські мотиви, які переплітаються
в «Імператорі» з мотивами зародження християнства, ворожбит-
ства, конфліктів між різними народами, які живуть у Александрії.
У «Сні тіні» ці мотиви майже згасають, залишаючись лише пев-
ними відгуками, алюзіями до подій, описаних у Еберсовому ро-
мані. Розлога сюжетна лінія в «Імператорі» порятунку Вером від
розлюченого натовпу будинку александрійського багатія-гебрея
Аполлодора та його родини, ворожіння йому раббі Бен-Йохаєм
відгукується в повісті Н. Королевої певною алюзією в словах це-
заря про Верові інтриґи: «Це справді цілком невиносимий онагр
(дикий осел – І. Н.). Маю відомості, що він тут прихиляється до
жидів» [1, с. 62].
Назва кожного з творів відображає в собі те ідейно-естетич-
не осердя, навколо якого будується як архітектоніка творів, так
і з’являються їхні логічні пуанти. Йдеться про «впізнавáння» в
архітекторові з Риму імператора, мученицьку смерть Селени
48 Етоси і топоси літератури крізь в іки
через падіння скульптури цезаря, самогубство Антіноя – зокре-
ма й через зраду володаря за намовою Вера, зміна перипетій долі
скульптора Полукса – повернення ласки Адріяна в «Імператорі»
чи пуант – мученицьку смерть Антіноя в повісті Королевої, бо ж
«людина – тіні сон». Така художня інверсія є свідченням само-
бутности повісті Н. Королевої, її нового, модерністично-симво-
лістського опрацювання Еберсового сюжету.
Список літератури
1. Королева Наталена. Сон тіні // Королева Наталена. Предок. –
Київ: Дніпро, 1991. – с. 5–134.
2. Мишанич Олекса. Дивосвіти Наталени Королевої // Королева
Наталена. Предок. – Київ: Дніпро, 1991. – с. 633–653.
3. Набитович Ігор. Художній всесвіт на палімпсестах минуло-
го (Літературні обрії Наталени Королевої) // Королева На-
талена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – Дрогобич:
Відродження, 2007. – с. 3–36.
4. Наливайко Дмитро. Літературна компаративістика вчора і сьо-
годні // Сучасна літературна компаративістика: стратегії і мето-
ди. Антологія / За заг. ред. Дмитра Наливайка. – Київ: Видавни-
чий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – с. 5–42.
5. Поліщук Ярослав. Археологія в белетристиці (Наталена Короле-
ва) // Поліщук Ярослав. Пейзажі людини. – Харків: Акта, 2008. –
с. 89–135.
6. Хороб Марта. Екзистенційність ключових образів у повісті На-
талени Королевої «Сон тіні» // Сучасний погляд на літературу:
Збірник наукових праць. – Випуск 5. – Київ: ІВЦ Держкомстату
України, 2001. – C.100–107.
7. Ebers Georg. Der Kaiser. – Stuttgart und Leipzig, 1881. – Band 1. –
400 S., Band 2. – 416 S.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40465 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0114 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:56:40Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Набитович, І. 2013-01-18T10:01:43Z 2013-01-18T10:01:43Z 2011 Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) / І. Набитович // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 37-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0114 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40465 У статті розглянуто використання сюжету роману Ґеорґа Еберса «Імператор» у повісті Наталени Королевої «Сон тіні». З перспективи порівняльно-типологічного підходу продемонстровано інверсійну трансформацію сюжету, показано, як зміщуються й змінюються естетичні концепції, як відрізняються засоби поетики кожного з творів та як відбувається формування в другому з них цілком нової ідейної та образної системи. Така художня інверсія є свідченням самобутності повісті Н. Королевої, нового, модерністичного опрацювання запозиченого сюжету. В статье рассматривается использование сюжета романа Георга Эберса «Император» в повести Наталеной Королевой «Сон тени». С перспективы сравнительно-типологического подхода продемонстрирована инверсионная трансформация сюжета, показано смещение и изменение эстетических концепций, отличие приемов поэтики в обоих произведениях и способа формирования в последнем целиком новой идейно-образной системы. Такая художественная инверсия является свидетельством самобытности повести Н. Королевой, новой модернистической обработки заимствованного сюжета. It’s considered in the article how Natalena Koroleva used a plot of novel by Georg Moritz Ebers Emperor and created her own version of history of coming of roman emperor Hadrian to Alexandria in her story. There is shown how the plot that was once used by one author after borrowing gets inversion transformation in the plot of other artist, how aesthetic conceptions are changed and shifted, how the means of poetics of each work of art are differed and how the formation of entirely new idea and system occurs. Such artistic inversion is the evidence of originality of story by Natalena Koroleva, her new, modernistic study of plot used by G. Ebers. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Парадигма Етоси і топоси літератури крізь віки Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) Инверсия сюжета двух исторических произведений («Император» Георга Эберса и «Cон тени» Наталены Королевой) The inversion of plot of two historic works of art (Emperor by Georg Ebers and The Dream of Shadow by Natalena Koroleva) Article published earlier |
| spellingShingle | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) Набитович, І. Етоси і топоси літератури крізь віки |
| title | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) |
| title_alt | Инверсия сюжета двух исторических произведений («Император» Георга Эберса и «Cон тени» Наталены Королевой) The inversion of plot of two historic works of art (Emperor by Georg Ebers and The Dream of Shadow by Natalena Koroleva) |
| title_full | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) |
| title_fullStr | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) |
| title_full_unstemmed | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) |
| title_short | Інверсія сюжету двох історичних творів («Імператор» Ґеорґа Еберса та «Cон тіні» Наталени Королевої) |
| title_sort | інверсія сюжету двох історичних творів («імператор» ґеорґа еберса та «cон тіні» наталени королевої) |
| topic | Етоси і топоси літератури крізь віки |
| topic_facet | Етоси і топоси літератури крізь віки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40465 |
| work_keys_str_mv | AT nabitovičí ínversíâsûžetudvohístoričnihtvorívímperatorgeorgaebersatacontínínatalenikorolevoí AT nabitovičí inversiâsûžetadvuhistoričeskihproizvedeniiimperatorgeorgaébersaiconteninatalenykorolevoi AT nabitovičí theinversionofplotoftwohistoricworksofartemperorbygeorgebersandthedreamofshadowbynatalenakoroleva |