Про одне прізвище козацької доби
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40540 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про одне прізвище козацької доби / І. Єфименко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 285-290. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242919083999232 |
|---|---|
| author | Єфименко, І. |
| author_facet | Єфименко, І. |
| citation_txt | Про одне прізвище козацької доби / І. Єфименко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 285-290. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T18:32:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
285
Ірина Єфименко (Київ), старший науковий співробітник
Інститут української мови НАН України, кандидат філологічних наук
Про одне прізвище козацької доби
Антропонім Худолій відомий в історії України від часів Визвольної війни
українського народу 1648-54 рр. завдяки Худолію – опозиційному
запорозькому ватажку, непримиренному ворогу Речі Посполитої, обраному
на козацькій раді гетьманом. 1650 р. він очолив повстання запорожців,
незадоволених політикою Богдана Хмельницького після підписання
Зборівської угоди. Повстання тривало два місяці, після чого його було
придушено, а Худолія страчено [9, 8].
В українському іменникý антропонім Худолій фіксується у складі
двокомпонентної антропонімної формули (очевидно, в функції прізвищевої назви
або прізвиська) в козацьких реєстрах 1649 р. – Худолhи Иванъ, Полтавський полк
[32, 416]; Худолhй Иван, Київський полк [32, 303]; Худолhй Яцъко, Черкаський
полк [32, 91] та переписі 1666 р. – Худолhй Иванъ, Харків [39, 161].
Далі документальні джерела засвідчують його в XVIII ст., пор.: Худолhй
Моисей, 1720 р. [24, I, 209]; Худолhй, м. Пирятин, 1723 р. [15, 44-49]. Очевидно,
йдеться про ту саму особу – козака (бунчукового товариша) Мойсея Худолія
[21, 260]. У середині XVIII ст. у документах про стан правобережних володінь
Гетьманщини серед козаків Миргородського полку під 1753 р. зареєстровано
Федора Худолея [28, 69]. Про побутування зазначеного антропоніма наприкінці
XVIII ст. на Лівобережній Україні, зокрема в Пирятинському повіті Київського
намісництва, свідчить назва поселення – хутір козака («войскового товарища»)
Лубенського полку Худолhя [27, 111]. У II пол. XIX ст. серед жителів
с. Уношево Сурозького повіту Чернігівської губ. (тепер територія Брянської
обл. РФ) фігурує селянин на прізвисько Худолей [49].
Досліджувану особову назву відзначено також у фонетично видозміненій
формі Ходолей, пор.: Иванъ Ходолей, канцелярський служитель, м. Лубни, 1789 р.
[26]; Афанасій Павловичъ Ходолhй, військовий, м. Вінниця, 1911 р. [26]. На
сторінках генеалогічної праці В.Л. Модзалевського в XIX ст. згадується
Анастасія Ходолhева з Полтавської губ. [24, 1, 178].
У пам’ятках сер. XVII – поч. XVIII ст. знаходимо й низку похідних
антропонімних утворень, майже всі вони належать козакам Полтавського полку.
Пор., зокрема, патроніми на -енк(о): 1649 р.: Худолиенъко Дмитро, Гадяцька сотня
[32, 430]; Худолhєнко Илляшъ, Веприцька сотня [32, 427]; Худолиєнко Иван,
Медведівська сотня Чигиринський полк [32, 38]; 1718 р.: Худолhенко Остапъ [14,
110]; Худолhенко Грицко [14, 267] та посесиви на -ев: 1649 р., Худулhєвъ جєско,
Веприцька сотня [32, 428]; 1718 р., Лаврѣнъ Худолhев зят [32, 94].
Поширення аналізованої особової назви в минулому на Україні
відображають також ойконіми: с. Худоліївка в Семенівському р-ні
Полтавської обл. і Чигиринському р-ні Черкаської обл. [3]; хутір Худолії в
286
Решетилівському р-ні Полтавської обл. [2]. Сюди ж слід додати й фонетично
трансформовану назву поселення Ханъдєлєевъка (< Худолеевка),
задокументовану на Полтавщині під 1718 р. [14, 94]. Можливо, з одним із
наведених ойконімів пов’язаний антропонім Худолhєвъскии: Ярошъ
Худолhєвъскии, козак Лукомської сотні Полтавського полку, 1649 р. [32, 426].
Отже, за історичними джерелами, антропонім Худолій на українському
терені зафіксовано відносно пізно. Ареал його функціонування – переважно
територія Лівобережної України, насамперед Полтавщина.
У наш час (II пол. XX ст. – I пол. XXI ст.) аналізований антропонім засвідчений
як прізвище на Вінниччині [26], Дніпропетровщині [12, 246; 33, 449], Донеччині
[25, 896], Житомирщині [19], Запоріжжі [10, 338], Київщині [26], Кіровоградщині
[11, 126; 13, 292]; Луганщині [8, 2, 298], Одещині [41], Полтавщині [20, 156],
Харківщині [30, 2, 1136], Черкащині [41]. Прізвище Худолíй відзначено також в
українців діаспори, зокрема, в Америці та Австралії [44, 426; 45, 68].
Як видно з наведених прикладів, у сучасному українському
антропоніміконі прізвище Худолій доволі частотне. Локалізація антропоніма
на території сучасної України засвідчує ширший ареал його функціонування
порівняно з минулими століттями. Проте, окрім російського прізвища
Худолеев, нами практично не виявлено суфіксальних похідних (зокрема,
патронімів або посесивів) від базової форми Худолій.
Аналізований антропонім простежуються й за межами України. Так, ще
на самому початку XVII ст. у російських пам’ятках відповідну особову
назву зафіксовано в Пермському краї: Худалей Михалко, Соль Камська,
1608 р. [34, 6, 186]. Крім цього, у словнику Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона
натрапляємо на інформацію про дворянський рід Худолеевых, записаний у
родовідній книзі Смоленської губернії, що веде своє походження від
відомого в I пол. XVII ст. своїми військовими подвигами Ивана Худолея [42,
LXXIV, 772]. Серед командного складу смоленського дворянського
ополчення 1812 р. також зустрічаються носії прізвища Худолей [23].
На побутування в минулому однойменної особової назви в Білорусі
вказують антропонім Худолhевъ جедоръ, Вітебщина, 1654 р. [1, XIV, 203] та
ойконім Худалеи в колишній Могильовській губ. [48, IX, 550]. У складі
старожитніх білоруських шляхецьких родів XVII-XVIII ст. теж
простежується прізвище Худалей [22].
Прізвище Худолей / Худалей фігурує й у сучасних російському та
білоруському іменникáх [41; 4, 434].
Поміж інших слов’янських народів аналогічний антропонім – Chudolej –
відзначено лише у поляків [46, I, 87].
Якщо припустити, що носій російського антропоніма, зафіксованого на
Пермщині, міг бути переселенцем, то поза Україною однойменні та споріднені
особові назви засвідчено винятково на суміжних територіях сучасних Білорусі та
Росії, а також у Польщі, що в XVII ст. перебували у межах – Речі Посполитої.
На перший побіжний погляд в аналізованій особовій назві можна
вбачати композитну структуру, з препозиційним ад’єктивним компонентом
287
Худ- подібно до укр. Худотéлий [30, 2, 1136], Худокóнь [25, 896],
*Худорожко (< Худорожковъ) [38, 811], *Худокорм (< Худокормов) [37],
Худояр [13, 292]. Справді, для української антропонімії характерне
збереження досить значної кількості композитів у ролі родових прізвищ [31,
175-176]. Зокрема, такі антропонімні утворення були досить поширені в
запорозьких козаків [40, 158-175]. Саме тому український дослідник
Ю.К. Редько вважає, що прізвище Худолій, виникло шляхом поєднання
прикметникової основи худий з дієслівною лити, однак його мотивація
залишилася для дослідника неясною [30, 2, 1136]. Як композитне утворення
І.М. Ганжина розглядає й споріднене російське прізвище Худолеев [7, 521].
Звичайно, можна погодитись із запропонованою версією походження
антропоніма Худолій та споріднених, однак існує кілька моментів, що
змушують нас сумніватися в цій версії, принаймні, як єдино можливій.
По-перше, відправною точкою в дослідженні кожної особової назви
повинна бути її семантична вмотивованість як один із лінгвальних канонів
антропоніміки [16, 102]. При цьому, незважаючи на подібність до
композита з семантично прозорими компонентами, мотивація антропоніма в
цілому не зрозуміла – ‘той, хто «худо» (тобто погано) ллє’?
По-друге, попри побутування в українців складних прізвищ із другим
дієслівним компонентом (наприклад, Лиходій, Суховій, Чорнобай), нам вдалося
зафіксувати фактичну одну антропонімну модель із постпозиційним -лій (< лhй<
лити) лише за межами України – рос. Водолеев [6, 69] і пол. Wodoleja [46, I, 480].
Вважаємо, що наведені вище докази дозволяють припускати інші шляхи
виникнення антропоніма Худалій.
Так, І.О. Корольова, аналізуючи прізвища Смоленського краю, розглядає
антропонім Худолей як похідний від прізвиська Худой на означення бідної
людини [10]. Подібні тлумачення російського прізвиська Худолей
зустрічаємо на сторінках інтернет-видань, які безпосередньо пов’язують
його з прикметником худий на означення худющої чи поганої, негідної,
дурної, хворої людини або з іменником худоба на означення всього
наявного майна – будинку, двору тощо, тобто достатку. Відповідно до
апелятивної прив’язки, як стверджують автори цих матеріалів, так могли
прозвати хворого, каліку або, навпаки, заможну людину [17]. Проте
запропоноване пояснення прізвиська Худолей не може нас задовольнити,
оскільки враховує лише спільні семантичні ознаки антропоніма з
апелятивами-мотиваторами, нехтуючи відмінністю їхньої структури.
Натомість у білоруській мові та в смоленських говорах російської мови
засвідчено лексеми худалей та худолей на означення худої або дуже худої
людини [4, 434; 35, 11, 73]. Вважаємо цей факт лінгвістичною підставою для
розгляду антропоніма Худолій як семантичного утворення, мотивованого
однойменною лексемою. Окрім цього, ареал вищенаведених лексем
збігається з ареалом відповідних антропонімів у Білорусі та Смоленському
краї (див. вище), території яких історично та мовно пов’язані між собою,
внаслідок досить тривалого співіснування в межах однієї держави [5].
288
З огляду на те, що суф. -ій властивий також українській антропонімній
лексиці (пор., наприклад, українські прізвища, що вказують на певну
характерну ознаку їхнього носія: Бородíй, Головíй, Коростíй, Кучмíй, Чубíй,
Щербíй та ін., яким зазначений суфіксальний формант надає іронічного
відтінку [31, 138]), особова назва Худолій могла виникнути на антропонімному
рівні. У цьому разі її слід розглядати як морфологічне утворення з суф. -ій від
антропонімної основи *Худол(а) (пор. споріднене пол. Chudola [46, I, 87]),
мотивоване апелятивом *худол(а). На потенційність останнього вказують д.-
руськ. хүдолъ (із невизначеною семантикою [36, III, 1416] та споріднені рос.
діал. (смол.) худольбá ‘про дуже худу людину’ [35, 11, 73], пол. діал. chudolec
‘худа істота (людина чи тварина)’ [47, IV/1, 126]. Очевидно, спершу Худолій
було насмішливим прізвиськом, але, закріпившись у функції родового
прізвища, поступово втратило цей відтінок значення.
Наведений у статті антропонімний та апелятивний фактаж – пізніші
суфіксально ускладнені континуанти від основи псл. *xudъ(jь) [43, 8, 111-113],
добре відображеної в апелятивній та пропріальній лексиці слов’янських мов.
Що ж до виникнення та національної належності антропоніма Худолій, то це
питання для нас лишається до кінця не з’ясованим. З огляду на хронологію
історичних фіксацій особової назви, її історичний ареал та наявність відповідного
апелятивного підґрунтя, з великою долею імовірності можемо припускати, що
антропонім міг виникнути на зламі XVI-XVII ст. на російсько-білоруському
порубіжжі, яке тоді входило до складу Речі Посполитої. Звідки, пізніше,
антропонім, очевидно, було занесено на територію Лівобережної України, де в
XVII-XVIII ст. він поширився в козацькому середовищі як прізвисько чи
прізвищева назва, що яскраво відбивають, зокрема, козацькі реєстри 1649 р.
Джерела та література
1. Акты, относящиеся к истории Западной России, собр. и изд.
Археографическою комиссиею.— СПб., 1846–1853.—Т. I–V.
2. Українська РСР: Адміністративно–територіальний поділ на 1 вересня
1946 р.—К., 1947.
3. Українська РСР: Адміністративно–територіальний устрій на 1 січня 1987 р.—
К., 1987.
4. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 2: Прозвішчы, утвораныя ад
апелятыўнай лексікі.—Мінск, 1969.
5. Борисова Е.Н. Смоленский диалект. Интернет ресурс: www.admin–smolensk.ru
6. Веселовский С.Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии.—
М., 1974.
7. Ганжина И.М. Словарь современных русских фамилий.—М., 2001.
8. Глуховцева К.Д., Глуховцева І.Л., Лєснова В.В. Словник прізвищ жителів
Луганщини: у 2 т.—Луганськ, 2010.
9. Горак В. Інший Богдан. Гетьман Богдан Хмельницький і внутрішні смути
козацької держави // День. № 150. 7 вересня 2007.
10. Горпинич В.О. Вся Гуляйпільщина в іменах та прізвищах..—Дніпропетровськ, 2007.
11. Горпинич В.О., Бабій Ю.Б. Прізвища Середньої Наддніпрянщини
(Словник).—Дніпропетровськ, 2004.
289
12. Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя
(словник).—Дніпропетровськ, 2003.
13. Горпинич В.О., Тимченко Т.В. Прізвища правобережного Степу: Словник.—
Дніпропетровськ, 2005.
14. Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII–XVIII ст.) / Упоряд.,
підг. до друку та передмова В.О. Мокляка.—Полтава, 2007.
15. Дневник генерального подскарбия Якова Марковича // Киевская Старина.
1891. Т. 33–34. № 7–9 (Приложение).
16. Желєзняк І.М. Семантичні параметри слов’янських антропонімних етимонів
// Слов’янська ономастика: Зб. наук. праць на честь 70–річчя П.П. Чучки.—Ужгород,
1998.—С. 95–105.
17. История фамилии Худолеев. Интеренет ресурс: http://www.ufolog.ru/names/
oder/Худолеев.
18. Королёва И.А. Словарь фамилий Смоленского края. Интернет ресурс:
http://planeta–imen.narod.ru/slovar–smolenskich–familij
19. Книга памяти Украины. Электронная база данных. Интернет–ресурс:
http://www.memory–book.com.ua/people/book
20. Кравченко Л.О. Прізвища Лубенщини.—К., 2004.
21. Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.—К., 2008.
22. Крукоўскі У. Срэбная страла ў чырвоным полі (з гісторыі беларуская
шляхоцкая геральдыкі) // Спадчіна. 1995. № 2. Інтернет ресурс:
http://krukouski,iatp,by
23. Лесли И.П. Смоленское дворянское ополчение 1812 г. Смоленск, 1912.
Электронный ресурс: forum.vgd.ru/13/3160/all.htm?a
24. Модзалевский В.А. Малороссийский родословник. - Киев, 1908. Т. 1.
25. Новикова Ю.М. Практичний словозмінно–орфографічний словник прізвищ
Центральної та Східної Донеччини.—Донецьк, 2007.
26. Ономастична картотека Інституту української мови НАНУ.
27. Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст. / Упоряд. Г.В. Болотова,
К.А. Вислобоков, І.Б. Гирич та ін.—К., 1989.
28. Пивовар А.В. Поселення задніпровських місць до утворення Нової Сербії в
документах середини XVIII століття.—К., 2003.
29. Рапановіч Я.Н. Слоўнік назваў населеных пунктаў Віцебскай вобласці.—
Мінск, 1977.
30. Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ: У 2–х томах.—Львів, 2007.
31. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища.—К., 1966.
32. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту / Підгот. до
друку: О.В. Тодійчук (головн. упорядн.), В.В. Страшко, Р.І. Осташ та ін.—К., 1995.
33. Російсько–український словник прізвищ мешканців м. Дніпропетровська /
Авт.–упоряд. Т.С. Пристайко, І.С. Попова, І.І. Турута та ін.—Дніпропетровськ, 2007.
34. Словарь Пермских памятников XVI – начала XVIII века / Сост.
Е.Н. Полякова.—Пермь, 1993–2001.—Вып. 1–6.
35. Словарь смоленских говоров / Отв. ред. А.И. Иванова (Вып. 1–4),
Л.З. Бояринова (Вып. 5–11).—Смоленск, 1974–2005.—Вып. 1–11.
36. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка.—М.,
1958.—Т. I–III.
37. Телефонный справочник. Интернет–ресурс: kiev.telspavka.com/fams
290
38. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имён // Записки
Отделения рус. и славян. археологии имп. Русского археологического об–ва.—СПб.,
1903.—Т. 6.—С. 86–914.
39. Харківський перепис р. 1660 // Записки Історично–Філологічного Відділу.
Кн. XXI: Праці історичної секції / За ред. акад. М. Грушевського та проф.
О. Грушевського. – Київ, 1928.
40. [Худаш М.Л.] Складні українські особові назви середини VII ст. (на матеріалі
реєстру запорізького війська Богдана Хмельницького, складеного після Зборівського
договору 1649 р.) // Питання історії української мови / Відп. ред. Л.Л. Гумецька.—К.,
1970.—С. 158–175.
41. Центр генеологических исследований. Интернет ресурс: http: //rosgenea.ru/
42. Энциклопедический словарь / Изд. Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон.—СПб.,
1890–1907.—Т. I–LXXXII.
43. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / Под ред.
О.Н. Трубачёва и А.Ф. Журавлёва.—М., 1974–2011.—Вып. 1–37.
44. Holutiak–Hallick S.P.Jr. Dictionary of Ukrainian Surnames in the United States.—
Georgia, 1994.
45. Radion S. Dictionary of Ukrainian surnames in Australia.—Winnipeg, 1996.
46. Rymut K. Nazwiska polaków. Słownik historyczno–etymologiczny.—Kraków,
1999–2001. T. I–II.
47. Słownik gwar polskich.—Kraków, 1979–1996.—T. I–V.
48. Russiches geographisches Namenbuch / Berg. von M. Vasmer.—Wiesbaden,
1962–1980.—Bd I–X.
49. wap.krasnayagora.forum24.ru
Уляна Штанденко (Київ), науковий
співробітник Інституту української мови
НАН України, кандидат філологічних наук
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів
у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду»
другої пол. XVII – поч. XVIII ст.
Пам’ятка «Акти (протоколи) Полтавського полкового суду» є цінним
матеріалом для лінгвістичного дослідження історії української мови, адже у ній
відбито лексичні, фонетичні та морфологічні явища староукраїнської мови другої
пол. XVII – поч. XVIII ст. На особливу увагу заслуговують прикметники
староукраїнського періоду, які зафіксовані у досліджуваних текстах. Оригінал
цієї пам’ятки зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України
ім. В. Вернадського – Ш. Ф І 55 256 (Лаз. 391).
Тексти документів, наведених у «Актах (протоколах) Полтавського полкового
суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. відповідають стандартам тогочасного
діловодства. Однак писарі, зберігаючи традицію оформлення документів та
використовуючи вирази й термінологію, характерні для канцелярського стилю, у
текстах масово фіксували також уснорозмовні елементи, які використовували
позивачі у своєму мовленні. Тому у досліджуваній нами пам’ятці, саме через
розповіді свідків про певні події до нашого часу дійшли численні фрагменти розмо-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40540 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0850 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:32:14Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Єфименко, І. 2013-01-19T14:23:13Z 2013-01-19T14:23:13Z 2012 Про одне прізвище козацької доби / І. Єфименко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 285-290. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2078-0850 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40540 uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Писемні джерела та історіографія Про одне прізвище козацької доби Article published earlier |
| spellingShingle | Про одне прізвище козацької доби Єфименко, І. Писемні джерела та історіографія |
| title | Про одне прізвище козацької доби |
| title_full | Про одне прізвище козацької доби |
| title_fullStr | Про одне прізвище козацької доби |
| title_full_unstemmed | Про одне прізвище козацької доби |
| title_short | Про одне прізвище козацької доби |
| title_sort | про одне прізвище козацької доби |
| topic | Писемні джерела та історіографія |
| topic_facet | Писемні джерела та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40540 |
| work_keys_str_mv | AT êfimenkoí proodneprízviŝekozacʹkoídobi |