Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.)
У статті автор приділяє основну увагу процесу створення міждержавного об’єднання у Центральній Європі Вишеградської четвірки та досліджує розвиток партнерських відносин Словацької Республіки з країнами-учасниками згаданого об’єднання. В статье автор уделяет основное внимание процессу создания междуг...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40630 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) / Л. Янчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 87-96. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40630 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Янчук, Л. 2013-01-20T19:01:08Z 2013-01-20T19:01:08Z 2010 Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) / Л. Янчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 87-96. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40630 У статті автор приділяє основну увагу процесу створення міждержавного об’єднання у Центральній Європі Вишеградської четвірки та досліджує розвиток партнерських відносин Словацької Республіки з країнами-учасниками згаданого об’єднання. В статье автор уделяет основное внимание процессу создания междугосударственного объединения в Центральной Европе Вышеградской четверки и исследует развитие партнерских отношений Словацкой Республики с государствами-учасниками упомянутого объединения. In this article the author focuses on the process of creating the Visegrad interstate group in Central Europe and analyses the development of partnership relation between the Slovak Republish and member countries of the aforesaid group. uk Інститут історії України НАН України Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки Славістичні студії Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) The role of «Visegrad solidarity» in the foreign policy of the Slovak Republic Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) |
| spellingShingle |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) Янчук, Л. Славістичні студії |
| title_short |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) |
| title_full |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) |
| title_fullStr |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) |
| title_sort |
роль «вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності словацької республіки (1989-2004 рр.) |
| author |
Янчук, Л. |
| author_facet |
Янчук, Л. |
| topic |
Славістичні студії |
| topic_facet |
Славістичні студії |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The role of «Visegrad solidarity» in the foreign policy of the Slovak Republic |
| description |
У статті автор приділяє основну увагу процесу створення міждержавного об’єднання у Центральній Європі Вишеградської четвірки та досліджує розвиток партнерських відносин Словацької Республіки з країнами-учасниками згаданого об’єднання.
В статье автор уделяет основное внимание процессу создания междугосударственного объединения в Центральной Европе Вышеградской четверки и исследует развитие партнерских отношений Словацкой Республики с государствами-учасниками упомянутого объединения.
In this article the author focuses on the process of creating the Visegrad interstate group in Central Europe and analyses the development of partnership relation between the Slovak Republish and member countries of the aforesaid group.
|
| issn |
XXXX-0020 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40630 |
| citation_txt |
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки (1989-2004 рр.) / Л. Янчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 87-96. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ânčukl rolʹvišegradsʹkoísolídarnostívzovníšnʹopolítičníidíâlʹnostíslovacʹkoírespublíki19892004rr AT ânčukl theroleofvisegradsolidarityintheforeignpolicyoftheslovakrepublic |
| first_indexed |
2025-11-26T00:17:29Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:17:29Z |
| _version_ |
1850597505306198016 |
| fulltext |
Лариса Янчук
РОЛЬ «ВИШЕГРАДСЬКОЇ СОЛІДАРНОСТІ»
У ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1989-2004 рр.)
У статті автор приділяє основну увагу процесу створення міждержав -
ного об’єднання у Центральній Європі Вишеградської четвірки та дослі -
джує розвиток партнерських відносин Словацької Республіки з країнами-
учасниками згаданого об’єднання.
Ключові слова: Вишеградська група, НАТО, Європейський Союз.
Ідея регіональних міждержавних об’єднань має давні історичні традиції.
Практика співпраці держав, що волею географічних і культурних обставин
перебувають в однаковій геополітичній ситуації та об’єднуються подібними
довгостроковими інтересами, є природною та об’єктивною. Навіть у самій
лишень Європі маємо чимало прикладів успішних стратегічних альянсів,
посилена співпраця яких не чинить жодних перешкод для повнокровного
розвитку відкритого партнерства з іншими державами. Разом із уже віддавна
усталеними назвами, як от «Скандинавські країни», «Бені люкс» чи «країни
Балтії», політична лексика сучасної Європи нині допов нена новим
сполученням: «Вишеградська група».
Пропозиція зі створення міждержавного партнерського об’єднання у
Центральній Європі виникла в інтелектуальних дискусіях і політичних
переговорах одразу після того, як 1989 року розвалився так званий соціаліс -
тичний табір, на зміну урядам Польщі, Чехословаччини та Угорщини
прийшли люди, здебільшого щирі ідеалісти, які бажали якнайшвидше
позбутися спадщини недавнього минулого, шляхом входження у західні
політичні, економічні та оборонні структури. На тому етапі ніхто у
Центральній Європі ще серйозно не думав про регіональне об’єднання й
співпрацю1, проте усвідомлювали необхідність спільними зусиллями
мінімізувати зовнішній вплив СРСР, зробити безпечнішою регіональну
ситуацію й стабільність в умовах настання на етапі закінчення доби
«холодної війни» суцільного геополітичного хаосу в Європі2.
Відомий вітчизняний дослідник процесу європейської інтеграції
В.В. Копійка зазначає, що вперше ідею необхідності «скоординованого
повернення» країн ЦСЄ до Європи висунув Чехословацький президент
Вацлав Гавел у польському Сеймі 30 січня 1990 р., який закликав мешканців
Центральної Європи знайти загальну формулу взаємодії при вирішенні
складних питань у таких галузях, як екологія, соціальне забезпечення,
культура, економіка, політика й безпека3. Невдовзі були зроблені практичні
кроки щодо втілення ідеї чехословацького президента у життя. В угорському
м. Вишеграді, 15 лютого 1991 р., під час зустрічі Президента Чехословацької
Федеративної Республіки Вацлава Гавела, Президента Польщі Леха Валенси
і Прем’єр-міністра Угорщини Йожефа Анталла підписано «Декларацію про
співпрацю Чесько-Словацької Республіки, Республіки Польща і Угорської
Республіки на шляху до європейської інтеграції»4. Зазначений документ став
поштовхом до утворення так званої «Вишеградської трійки» (починаючи з
1 січня 1993 р. після розпаду Чехословаччини на дві незалежні держави
Чеську й Словацьку республіки, організація набула свою нинішню назву
«Вишеградська четвірка» або V4).
Сенсом цієї співпраці не передбачалося сформувати якесь угруповання
на кшталт військового пакту. Підписанням декларації не розглядалося
утворення союзу воєнно-політичного характеру. Цей акт дав можливість
сторонам, що беруть участь у цій організації, скоординувати свої зусилля на
міжнародній арені у розв’язанні глобальних і регіональних проблем,
особливо у процесі їх підключення до загальноєвропейських інтеграційних
процесів5. З цього моменту можна стверджувати про створення регіональної
організації, головною метою якої стала координація процесу приближення
до європейської єдності.
Саме ж підписання Вишеградської Декларації сприйняте в країнах
Центральної Європи з піднесенням. Політики, інтелектуали і преса конста -
тували відродження духу середньовічного Вишеграда. Не випадково саме
тут, у Вишеградському замку, 1335 року і 1339 року відбулися дві знамениті
зустрічі трьох європейських правителів. На запрошення угорського короля
Каройа Роберта, у Вишеграді зустрілися король польський Казимир і король
чеський Ян Люксембурзький, де вони уклали спільний торговий договір
між своїми королівствами. Скріплений їхніми печатками він на довгі роки
визначив подальший розвиток регіону, сприяв виникненню численних
політичних, економічних і культурних зв’язків між народами, які їх
населяли6.
Існувала й інша сторона цього угруповання. Вишеградська група - це
перше в новітній історії за часом регіональне об’єднання Центральної
Європи, співпраця якого мала і має багатосторонній характер. Однією із
причин, що під штов хнула до створення Вишеградського блоку, було пра -
гнення країн об’єднати свої зусилля з метою якомога швидше і з меншими
втратами подолати постсоціалістичний перехідний період, ліквідувати
залишки комуністич ного режиму, успішно інтегруватися в європейські та
євроатлантичні структури7. Серед іншого, малася на увазі й економічна
88 Лариса Янчук
кооперація. Проте, на нашу думку, найголовнішою метою при утворенні
Вишеградського об’єднання, було бажання цих країн позбутися впливу
СРСР, спроба спільними зусиллями протистояти комуністичному режиму.
Усе це можна зрозуміти як процес, спрямований на взаємну підтримку
для досягнення загальних цілей. З точки зору Заходу, ця співпраця є доказом
уміння об’єднуватись, що допомогло розсіяти сумнів про сильний наці -
оналізм у Центрально-Східній Європі, політичну нестабільність і схиль -
ність до етнічних конфліктів.
Народженню Вишеградського блоку багато в чому сприяла ідейна близь -
кість політичної еліти країн-засновниць. Серед країн Центрально-Східної
Європи (ЦСЄ), саме країни Вишеградської четвірки досягли найбільших
успіхів у системі суспільно-політичної трансформації періоду 1990-х – по -
чат ку 2000-х років. Як відомо, 1999 року Чехія, Польща та Угорщина прий -
няті до НАТО, Словаччина наздогнала своїх сусідів трохи пізніше, 2004 ро -
ку вона стала повноправним членом Північноатлантичного альянсу.
Країни Вишеграда досить яскраво показали приклад успішної співпраці,
хоча потрібно зазначити, що між ними нерідко виникали протиріччя. Слід
наголосити на тому, що саме вишеградська солідарність і взаємна підтримка
відіграли неабияку роль у здійсненні євроатлантичних інтеграційних планів
цих держав. Процес входження Чехії, Угорщини, Польщі й Словаччини до
Північноатлантичного альянсу був стимулюючим фактором для проведення
внутрішніх політичних і соціально-економічних реформ в усіх аспектах
суспільного життя країн, гармонізації законодавства згідно з правовими
нормами і демократичними принципами країн - членів НАТО, прискорення
трансформації збройних сил, установлення цивільного демократичного
контролю над оборонними й безпековими секторами держав. Співпрацю у
рамках Вишеградської групи можна характеризувати як спробу довести
Західній Європі існування цивілізованої Центральної Європи, що у вигляді
регіональної інтеграції демонструє своє прагнення і вміння стати
повноправ ним членом європейських структур.
Формування механізмів і культури співпраці країн Вишеграда відбу -
валося не один день і супроводжувалося численними злетами і падіннями,
а сам процес формування та існування об’єднання можна розділити на три
етапи:
• утворення Вишеградської групи, первинний ентузіазм і перші спільні
кроки та успіхи у 1991-1992 рр.;
• послаблення співпраці з політичних причин, під сумнівом координація
єдиної політичної лінії щодо до ЄС, успіхи в економіці у 1993-1998 рр.;
• відродження співпраці з 1999 р. і пов’язане з цим утворення
Міжнародного Вишеградського Фонду (єдина інституціональна форма
співпраці)8.
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки 89
На початкових етапах порушувалося питання про необхідність самого
союзу. Сумніви щодо доцільності існування Вишеградської кооперації були
висловлені чеським прем’єром Вацлавом Клаусом (1992-1997), наразі він
обіймає посаду президента Чехії [28 лютого 2003 р. його обрано прези -
дентом Чеської Республіки. 16 лютого 2008 р. в третьому турі голосування
переобрано на другий п’ятирічний термін (переміг американського
економіста чеського походження Яна Свейнара)].
На відміну від автора ідеї об’єднання Гавела, Клаус уважав, що Чехія
займає особливо вигідну позицію на переговорах з Європейським Союзом
і не потребує для їх ведення будь-якої регіональної структури. У результаті
ізоляціоністских тенденцій чеського уряду, вже 1993 року співпраця в рам-
ках «Вишеградської групи» значно скоротилася, так, по суті, серйозно і не
розвинувшись.
Політологи, які вивчають історію Вишеградської групи, донині
називають початковий період правління Вацлава Клауса «чорною смугою в
історії союзу». Не сприяли зміцненню співпраці і більш ніж прохолодні
відносини між Прагою і Братиславою, викликані як певною орієнтацією
чеської дипломатії, так і антидемократичним характером словацького
режиму Володимира Мечіара (1992-1999)9. Національно-популістський
коаліційний уряд незалежної Словаччини зайняв відмінну від інших країн-
членів Вишеграда позицію, за якої внутрішньо- й зовнішньополітичні
процеси у Словаччині почали розвиватися за дещо відмінним, недемокра -
тичним сценарієм з орієнтацією на нейтралітет і Схід. У Словаччині у
центрі уваги виявилося формування суверенної державності й проблеми з
багаточисленною угорською меншиною, через яку ускладнилися відносини
між Словаччиню та Угорщиною. Розбіжності між країнами-учасницями
виникли і щодо інституціонального забезпечення організації10. Взаємна
координація політики на шляху до ЄС і євроатлантичних структур безпеки
через егоїстичні політичні інтереси більшості представників групи
(Польща, Чехія, Словаччина) припинилась. Польща, користуючися
підтримкою Німеччини у процесі вступу до ЄС, і Чехія, що володіла серед
країн Вишеграда кращими макроекономічними показниками, віддали
перевагу індивідуальному підходу для підготовки вступу, притримуючися
принципу конкурентоспроможності11.
Словаччина, на чолі з прем’єр-міністром Володимиром Мечіаром, на
відміну від своїх Вишеградських сусідів декларувала свою зовнішньо -
політичну спрямованість тільки вербально, внаслідок чого виявилася у
тимчасовій ізоляції12. На Мадридському саміті НАТО (1997 р.) Словаччину
не було запрошено до вступу в Альянс, водночас, як Польща, Чехія та
Угорщина отримали пропозицію стати повноправними членами північно -
атлантичного блоку 1999 року13.
90 Лариса Янчук
Отже, у період правління Клауса і Мечіара, тобто приблизно між 1992-
1997 рр., «Вишеградська група» існувала, практично, лише на папері. Деяке
поліпшення ситуації відбулося 1995 року, коли спостерігався прогрес у від-
носинах між Варшавою й Прагою. Усе той же Клаус і його оточення,
обпікшися на переговорах із Німеччиною, усвідомили необхідність регіо -
нальної кооперації. Усвідомили вони також і те, що поляки, зорієнтовані на
інтеграцію до НАТО та ЄС, завдяки своїй вигідній геополітичній позиції,
обов’язково будуть у центрі процесу розширення цих структур. У результаті
цього «чудового прозріння» і настання за ним польсько-чеського зближення,
у другій половині 90-х років навіть з’явився спеціальний термін «Пост-
Вишеград двох». У кінцевому підсумку, Чехія, а за нею Словаччина та Угор-
щина, незважаючи на історичну, культурну та економічну близькість до Ав-
стрії й Словенії, обрали як домінанту своєї зовнішньої політики саме союз
із Польщею – географічно і демографічно потужною державою регіону, яка
бажала і, головне, була здатна на рівних говорити зі столицями розвинутих
європейських країн.
Зрозуміло, що ні Словенія, ні Австрія в цьому плані не могли скласти
Польщі конкуренції, що було надзвичайно важливо з точки зору
подальшого розвитку Вишеградської групи. По-справжньому повно -
масштабна кооперація між Польщею і Чехією у рамках Вишеградської
групи відновилася лише у червні 1998 р., після перемоги на
парламентських виборах у Чехії місцевих соціал-демократів. Водночас,
парламентські вибори вересня 1998 р. в Словаччині призвели до падіння
антидемократичного уряду Мечіара, що надало можливість реанімації
Вишеграда.
На зустрічі у Будапешті 21 жовтня 1998 р. глави урядів Угорщини,
Чехії й Польщі домовилися про відновлення вишеградської співпраці й
висловили надію, що до неї залучиться і демократична Словаччина14.
Отже, після відходу з політичного олімпу Центральної Європи Вацлава
Клауса і Володимира Мечіара, двох лідерів, які привели до розвалу
Чехословаччини 1993 року, Вишеградська група знову налічувала чоти -
рьох учасників і була готова єдиним фронтом обстоювати свої інтереси
перед НАТО та ЄС.
Запрошення Словаччини до активної співпраці у рамках Вишеграда, що
офіційно було зроблено прем’єр-міністром Чехії 11-12 вересня 1998 р. на
засіданні CEFTA, де-факто визначило і реорганізацію Вишеграда за умов
атлантичної інтеграції цих країн15.
Починаючи з 1998 р., можна свідчити про наступний етап розвитку
вишеградської співпраці, суттю якої було вирішення основного наці -
онально-державного інтересу членів регіонального об’єднання на міжна -
родній арені, тобто забезпечення вступу всіх країн-членів до НАТО та ЄС16.
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки 91
Це був якісно вищий рівень інтеграційної співпраці на основі взаємодії
максимально широкого кола державних структур і представників гро -
мадського сектора вишеградської четвірки. Була змінена стратегія з питань
безпеки, а також здійснена розробка конкретного плану дій у восьми
напрямах співпраці, коли у спільних діях країн уже чітко прослідковується
динамізм і прагматизм17.
У 1997-1998 рр. проводилися вибори в усіх країнах Вишеграда, і якоюсь
мірою з цим було пов’язане відродження співпраці у рамках об’єднання.
1998 рік уважається роком переломним, або ж роком відродження
Вишеградської четвірки. Співпраця значно розвивалася не лише на
урядовому рівні, а й на рівні окремих відомств, інститутів, регіональної
співпраці та неурядових організацій. Чехія, що зазнавала складних еконо -
мічних труднощів, змінила свою позицію. Новий прем’єр-міністр Мілощ
Земан, який змінив Вацлава Клауса, висловив готовність до продовження
співпраці у рамках Вишеграда18. Словаччина продовжила курс зовнішньо -
політичної орієнтації, висунутої після виборів 1998 року новим урядом
Мікулаша Дзуринди. Головним завданням у зовнішній політиці нового
уряду було відродити до цього втрачену довіру Заходу і зменшити відста -
вання від сусідів по Вишеграду в інтеграційних процесах.
На відміну від Словаччини, Чехія, Угорщина і Польща у 1995-1999 рр.
стали членами Організації по економічній співпраці й розвитку (ОЕСР) і
НАТО (1999), а 1997 року отримали з боку ЄС офіційне запрошення взяти
участь у проведенні переговорів щодо вступу до ЄС. Пріоритетним
завданням для уряду Дзуринди було покращити негативне уявлення про
Словаччину за кордоном і призупинити міжнародну ізоляцію, до якої країну
привів уряд Мечіара у 1993-1998 рр.
Відразу ж після утворення нового уряду в Словаччині у жовтні
1998 р., як члени ЄС, так і Вишеградські партнери висловили їй повну
підтримку на шляху повернення до інтеграційного простору. Трьох -
стороння підтримка Словаччини з боку інших членів Вишеградської
групи мала принциповий характер для усіх її учасників. У разі
виключення Словаччини з інтеграційних про цесів, Угорщина вияви лася
б у скрутному становищі, адже вона б таким способом набувала статусу
острову НАТО без територіального зв’язку. Виключення призвело б
також до чималих витрат у галузі економіки та інфраструктури.
Остерігаючись виникнення подальшого розмежування між претенден -
тами на приєднання до ЄС і можливого порушення регіональної стабіль -
ності, країни Вишеградської групи на саміті, що відбувся 14 травня 1999 р.
в Братиславі, звернулися до ЄС з пропозицією розпочати якомога швидше
переговори зі Словаччиною з питання вступу цієї країни до ЄС. У процесі
підготовки Польщі, Чехії, Угорщини й Словаччини до вступу до ЄС вони,
92 Лариса Янчук
переважно, орієнтувалися на Німеччину і Францію. Спільну позицію з
євроатлантичними союзниками вони зайняли у березні-червні 1999 р., під
час бомбардування Косово, а вже 11 грудня цього ж року за результатами
гельсінського саміту ЄС Польща, Угорщина, Чехія й Словаччина набули
статусу кандидатів на вступ до європейського союзу19.
Проте слід було враховувати, що, незважаючи на принципове вирішення
питання прийому нових кандидатів до ЄС, остаточне рішення і строки його
прийняття залежали від кількох основних факторів: успішного проведення
економічних, політичних і соціальних реформ у самих країнах-кандидатах;
забезпечення дієздатності та функціонування європейських інституцій через
майбутнє розширення.
Словаччина розраховувала на те, що стати повноправним членом
НАТО їй допоможуть більш успішні країни: Угорщина, Польща, Чехія,
що вже були членами Північноатлантичного альянсу. 1 червня 2001 р. на
зустрічі у Кракові прем’єр-міністрів країн Вишеградської групи під -
креслювалося, що названі три країни-члени будуть пролонговувати шлях
Словаччини до НАТО. Прем’єр-міністр Словаччини зауважив, що
створення «вишеградської армії» сприятиме ефективності цього блоку, а
теза про входження Словаччини до НАТО стала практично безальтер -
нативною і вважалася неминучою у рамках другої хвилі розширення
після саміту 2002 року в Празі.
Актуальними і головними завданнями співпраці країн Вишеградської
групи була підтримка євроатлантичної інтеграції країн-учасниць групи,
розвиток пов’язаності й внутрішньої інтеграції регіону, відданість
стратегічному партнерству та охорона загальних історичних і культурних
цінностей. З точки зору стабільного й згуртованого розвитку центрально -
європейського регіону оптимальним уважається розширення ЄС одночасно
всіма учасниками Вишеградської групи.
Результатом спільних зусиль країн Вишеградського об’єднання стало
одночасне запрошення всіх країн-учасниць на саміті ЄС у Копенгагені у
грудні 2002 р. на вступ до ЄС і запрошення Словаччини на вступ до НАТО
на празькому саміті Північноатлантичного альянсу в листопаді 2002 р.
Завдяки наполегливій і скоординованій співпраці країн Вишеградської
четвірки, 2004 року фактично завершився принципово важливий етап у
розвитку відносин цього об’єднання: 24 березня 2004 р. Словаччина набула
повноправного членства у Північно-Атлантичному альянсі, а менш ніж
через два місяці, 1 травня 2004 р., усі чотири країни «Вишеградської групи»
вступили до лав Європейського Союзу.
Країни Вишеградського блоку в стратегічному сенсі об’єднувалися
спільними потребами, інтересами й метою. Вони насамперед були
зацікавлені у проведенні активної зовнішньої політики, спрямованої на
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки 93
забезпечення умов для трансформації внутрішнього становища і зміцнення
свого міжнародного середовища.
Упродовж 1991-2004 рр. Вишеградська група виявилася досить
ефективною формою регіональної співпраці постсоціалістичних країн,
яка серйозно допомогла Польщі, Словаччині, Угорщині й Чехії в
інтеграції до ЄС і НАТО. Після успішної європейської та євро -
атлантичної інтеграції Вишеградська четвірка згорнула співпрацю своїх
членів у межах угруповання і перетворилась, з одного боку, на групу
країн, що спільно лобіюють свої інтереси всередині ЄС, а з іншого – на
формальний клуб-форум для обміну ідеями й досвідом із країнами-
партнерами.
Політична координація допомагає цим державами виступати з єдиною
позицією, акумулюючи голоси, при багатьох дискусійних проблемах на за-
гальноунійному форумі. І навіть при різних поглядах на окремі питання роз-
витку й пріоритетів Європейського Союзу, держави Вишеградської групи
узгоджують свою діяльність методом консультацій.
У країнах Вишеградської групи були різні стартові позиції. Словаччина
у період недемократичного Мечіара різнилася від інших учасників. Однак
Вишеградська група працювала, і в результаті Словаччину вдалося підтягти
до загального рівня. І навіть після того, як Вишеградська група виконала
своє головне завдання – усі її учасники стали членами Європейського Союзу
і НАТО, вона продовжує існувати. Отже, у держав субрегіону є в цьому
необхідність. Адже є багато спільних питань, наприклад, транскордонної,
екологічної й політичної співпраці.
Нині співпраця у рамках Вишеграда розвивається в усіх напрямах, що
входять у загальні інтереси, передусім у системі внутрішніх справ
(боротьба проти організованої злочинності, корупції), охорони довкілля,
міжнародної політики та економіки (транспорт, інфраструктура, енер -
гетика). Серед нових пріоритетів вишеградського партнерства є допомога
у розвитку євроінтеграційних ініціатив у країнах, що є кандидатами на
членство в ЄС, та тих, чиї стратегічні інтереси скеровуються на посилену
співпрацю із Європейським Союзом без чітко означених перспектив
членства.
Для України партнерство із державами Вишеградської групи є природ-
ним напрямом розбудови інтеграційної політики. З огляду на подібність
історичних передумов, акцесійні приготування держав Вишеградської групи
можуть стати цінним емпіричним матеріалом для європейських перспектив
України. Важливо, що інтерес у багатоплановій співпраці між нашими дер-
жавами є обопільним.
Аналіз досвіду країн Вишеградської групи у процесі їх наближення до
європейських та євроатлантичних структур є важливим елементом у
94 Лариса Янчук
загальній підготовці України до можливого членства (або посиленої
співпраці) із ЄС і НАТО. Маючи належний час для відповідних реформ, вже
зараз слід розробити державну й громадську акцесійні програми, що
базуючись на здобутках і помилках попередників мають передбачити
комплексні дії в ім’я загальної ефективності повноцінних відносин України
з ЄС і Північноатлантичним альянсом.
1 Інституційні засади співробітництва між Україною та ЄС // Міністерство економіки
та з питань європейської інтеграції України/ http://me.gov.ua.
2 Буш Дж., Скоукфорт Б. Мир стал другим/Пер. с англ. – М., 2004. – 504 с.
3 Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. – К., 2005. – С.227.
4 Deklarace o Slovenskej federativni republiky,Polske republiky a Madarske republiky na
ceste evropskej integracii//www. Višegradgroop.org.
5 http://www.v4.sk
6 Ivanička K. «Slovensko-genius loci». - Bratislava,1999
7 Андрійчук Олесь. Досвід вступу країн вишеградської групи до Європейської Унії у
контексті акцесійних приготувань України/ Юридичний журнал. – 2006. – №2.
8 Správa o plnení úloh zahraničnej politoky SR v roku 2002,MZV SR,2003
9 Мартинов А. Вишеградський блок перед новими випробуваннями: [У статті зроб-
лено огляд внутрішньої політики країн Вишеградського блоку: Польщі, Угорщини, Чехії
та Словаччині. Про ситуацію в цих країнах в нових умовах жорсткої конкуренції з ба-
гатшими країнами ЄС] // Демокр. Україна. - 2006. - 24 жовт. (№ 196). - С.4.
10 Lukáč P. Pokus o vzkriesenie ducha Višegradu//Sme. – 1999. – 14.05.
11 Dienstbier J., Višegrád//Mezinárodní politika. – 1999. – № 2. – S. 9-17.
12 Kollár M., Mesežnikov G. «Slovensko 1995 – súhrnná správa o stave spoločnosti». -
Bratislava,1996
13 НАТО. Довідник. – К., 1999. – C. 443.
14 Кіш Є. Європа у пошуках нової ідентичності: Інституціоналізація процесів
інтеграції країн Центрально-Східної Європи // Нова політика. – 1998. - № 3. – C.3-18.
15 Кіш Є.Б. Країни Центральної Європи в системі міжнародних євроінтеграційних
процесів (1991-2007 роки) //Дис. на здобуття наук. ступеня докт. iст. наук. – Ужгород ,
2008. – С. 176.
16 Поточний електронний архів Міністерства Закордонних справ Угорської Респуб -
ліки: www.mfa.gov.hu
17 Кіш Є.Б. Країни Центральної Європи в системі міжнародних євроінтеграційних
процесів (1991-2007 роки). – C. 176.
18 Zeman M. Vzťahy skôr podštandardné//Pravda. – 1998. – 19.08.
19 Ніццький договір та розширення ЄС. – К., 2001. – 196 с.
Роль «Вишеградської солідарності» в зовнішньополітичній діяльності Словацької Республіки 95
В статье автор уделяет основное внимание процессу создания
междугосударственного объединения в Центральной Еевропе
Вышеградской четверки и исследует развитие партнерских отношений
Словацкой Республики с государствами-учасниками упомянутого
объединения.
Ключевые слова: Вышеградская группа, НАТО, Европейский Союз.
In this article the author focuses on the process of creating the Visegrad inter-
state group in Central Europe and analyses the development of partnership re-
lation between the Slovak Republish and member countries of the aforesaid
group.
Key words: Vyshegradska group, NATO, European Union
96 Лариса Янчук
|