Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів
У статті висвітлено концепції трактування національного питання (єврейського, німецького, білоруського та українського) у польському консерватизмі 20–30-х років ХХ ст. Здійснено спробу узагальнення основних візій національної проблеми на основі консервативної ідеології та її інтерпретацій у міжвоєнн...
Saved in:
| Published in: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40633 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів / О. Юрчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 119-136. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859671084021841920 |
|---|---|
| author | Юрчук, О. |
| author_facet | Юрчук, О. |
| citation_txt | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів / О. Юрчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 119-136. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
| description | У статті висвітлено концепції трактування національного питання (єврейського, німецького, білоруського та українського) у польському консерватизмі 20–30-х років ХХ ст. Здійснено спробу узагальнення основних візій національної проблеми на основі консервативної ідеології та її інтерпретацій у міжвоєнній Польщі. Увагу зосереджено на проблемі стабілізації відносин на польському східному прикордонні.
В статье освещены концепции видения национального вопроса (еврейского, немецкого, белорусского, украинского) в польском консерватизме 20-30-х годов ХХ ст. Предпринята попытка обобщения основных видений национальной проблемы посредством консервативной идеологии и ее интерпретаций в условиях междувоенной Польши. Внимание сконцентрировано на проблеме стабилизации отношений на польском восточном рубеже.
The objective of this article is to elucidate main concepts interpretation of national issue (Jewish, German, Byelorussian, Ukrainian) in the Polish conservatism in the 1920–s–1930–s. The attempt has been made to generalized the main visions of national issue on the conservative ideology base and it’s interpretations in interwar Poland. Attention has been concentrate on the problem of stabilization of east border mutual relations.
|
| first_indexed | 2025-11-30T13:20:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
Оксана Юрчук
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ У МІЖВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ:
ПОГЛЯД ПОЛЬСЬКИХ КОНСЕРВАТОРІВ
У статті висвітлено концепції трактування національного питання
(єврейського, німецького, білоруського та українського) у польському
консерватизмі 20–30-х років ХХ ст. Здійснено спробу узагальнення основних
візій національної проблеми на основі консервативної ідеології та її
інтерпретацій у міжвоєнній Польщі. Увагу зосереджено на проблемі
стабілізації відносин на польському східному прикордонні.
Ключові слова: міжвоєнна Польща, консерватори, національне
питання, автономія, асиміляція, сегрегація, федералізм, національна
свідомість.
Національне питання перебувало на вістрі головних проблем міжвоєнної
Польщі. Одним із визначальних чинників його функціонування в Другій
Речі Посполитій українські та польські дослідники визначають свідомісний
аспект міжнаціональних відносин1. Автори нещодавно виданої «Історії
Польщі: 1918-1945» (Краків, 2006) Ч.Бжоза та А.Л.Сова слушно заува -
жують, що своєрідним барометром вимірювання міжнаціональної напруги
всередині міжвоєнної Польщі було перманентне усвідомлення польської
окупації слов’янським населенням непольських етнічних земель, адже
«найчисельніші національні меншини, окрім євреїв, опинилися у складі
польської держави проти своєї волі»2. Зауважимо, що ані у період доміну -
вання парламенту (1919-1926), ані у роки «санації» (1926-1935), ані у добу
правління полковників (1935-1939) політика Польської держави не відхи -
лялася від реалізації оновленої польськими націонал-демократами Ягел лон-
ської ідеї відродження Польщі «від моря до моря». Натомість польським
політичним рухам, партіям, організаціям, що висловлювали інтерес до на-
ціонального співжиття поляків і неполяків, залишалося переважно теоре-
тизувати з приводу уявних моделей розв’язання національного питання у
Другій Речі Посполитій. До таких політичних сил, безперечно, належали
консерватори, окремим представникам яких навіть удалося апробувати
власні конкретні проекти подолання протистояння на територіях із міша-
ним населенням (польсько-українським, польсько-білоруським та ін.).
Зауважимо, що у відродженій Польській державі консервативна докт ри -
на не мала шансів протистояти ідеології націоналізму, що стрімко завоювала
всю повоєнну Європу і знайшла своє втілення у формі національних держав.
Натомість накопичений попередніми століттями, навіть під іноземним
пануванням, колосальний політико-адміністративний досвід і прагнення
прислужитися молодій Польщі змусив консерваторів шукати шляхи й
способи пристосування консервативної ідеології до реалій багатонаціональ -
ної міжвоєнної Польщі. Однією із галузей, через яку консерватори прагнули
практично прислужитися до стабілізації внутрішньополітичного життя
власної держави, стали міжнаціональні стосунки.
Через специфіку формування і функціонування польського консерва -
тив ного руху міжвоєнного періоду (відсутністю чіткої політичної структури,
повноцінних відповідно до європейських критеріїв політичних партій тощо)
станом на 1920-і роки лише дві консервативні партії претендували на назву
загальнопольських: західногалицьке Stronnictwo Prawicy Narodowej (СПН)
(краківський консервативний осередок) та великопольське Chrześcijańsko-
Narodowe Stronnictwo Rolnicze (ХНСР)3. Унаслідок формування 1926 року
санаційно-консервативного блоку консервативний рух як самостійна
політична сила дещо втрачає впливи навіть на традиційно контрольованих
ним так званих кресових територіях і надалі розвивається радше як полі -
тична течія, представлена політичними клубами, видавничими осередками
(великопольський осередок видання «Слово», варшавський неоконсерватив -
ний осередок часопису «Бунт Молодих», окремими особистостями: С.Мац -
ке вич, В.Виджга, А.М. та А. Бохенські, К. і М. Прушинські, Я.С. Лось,
Я. Радзивілл, Я. Бобжинський та ін.4.
Із середини 1920-х років активізувався інтерес консерваторів до націо наль -
ного питання. Частина консервативної еліти претендувала на формування
власної візії національної проблеми, що характеризується певними елемен та -
ми компромісового вирішення міжнаціональних антаго ніз мів, подолання яких
ендеки вбачали у національній асиміляції більшості непольського населення.
Саме у лоні консерватизму з’явилися конкретні програми ступеневого
розв’язання проблеми співжиття поляків і неполяків в одній державі.
Згідно з Конституцією 1921 р. Польська держава ґарантувала національ ним
меншинам рівні з титульною нацією права і свободи. Натомість факт окупації
Польщею заселених неполяками так званих західних і східних кресів породив
вороже ставлення до Польської державності, а отже й діяльність, спрямовану
на «підрив прав Польщі на заселені ними (неполяками. – О.Ю) терени»5.
Складність проблеми полягала у тому, що йшлося про вагомий людський і сус-
пільно-економічний фактор – третину населення міжвоєнної Польщі, націо-
нальні потреби якого апріорі вступали у конфлікт як з базовою велико -
державною ідеєю польського імперіалізму, так і методами її реалізації6.
Географія розселення меншин характеризувалася строкатістю й наяв -
ністю територій з автохтонним непольським населенням. Так, німецький
елемент переважав на західних прикордонних теренах і Шльонська, біло -
русь кий та український – відповідно на землях від Німану на півночі до
Бугу та Сяну на півдні7. Отже, на прикордонних територіях заходу, сходу й
120 Оксана Юрчук
півдня Польської держави переважало місцеве населення, включення якого до
Польщі не відповідало національним інтересам білорусів, українців, німців.
Сформоване у свідомості неполяків переконання про окупаційний характер
польської влади на етнічно непольських землях щоразу підтверджу вала сама
польська політика полонізації, економічного визиску й нівелювання націо -
наль них потреб меншин. На фоні політичної нестабільності періоду станов -
лення польської держави 1918–1923 рр. національне питання у Польщі було
своєрідним показником балансування польського політикуму (ендеків,
християнських демократів, людовців, соціалістів тощо) між вимогами
міжнародного права і великодержавною ідеологією оновленої Речі
Посполитої8. На практиці постав вибір між унітаризмом і федералізмом.
Першим кроком на шляху до національної держави, а отже – загострення
міжнаціональних антагонізмів, стала перемога націоналістичних сил на
виборах до Законодавчого сейму (26 січня 1919 р.)9. Реалізація державного
курсу на закріплення пріоритетного становища титульної польської нації
розглядалася як єдина можлива перспектива для утвердження Польської
держави в умовах повоєнної Європи. Зауважимо, що прагнення польської
владної еліти відновити імперію Ягеллонів у ХХ ст. цілком відображали
настрої переважної більшості польського суспільства, що характеризува -
лися нетерпимістю до неполяків, насамперед – білорусів та українців10.
Натомість сформовані у більшості консервативних політичних осередків
візії співіснування титульної нації й меншин вирізнялися спробами узгоджен -
ня потреб польського і непольського населення. Зауважимо, що віленські й
краківські консерватори взагалі відкидали крайній націоналізм ендеківського
ґатунку як принцип розв’язання національного питання11. Спостерігалася
тенденція до зростання кількості опозиційних до ендеків консервативних
осередків, передусім – у справі трактування національних інтересів і проблеми
їх узгодження з потребами національних меншин12. Адже, згідно з консерва -
тив ною концепцією польської геополітики, голов ним дестабілізуючим
фактором для польської державності був сепаратизм меншин, який залежно
від зростання «фактора загрози» у польському суспільстві ототожнювали не
лише з діяльністю антипольського підпілля, а навіть із самим фактом функціо -
ну вання непольських культур-автохтонів, прикладами легальної політичної
боротьби непольських партій, політичних груп у парламенті тощо13.
Натомість прогнозовано ближчою для консерваторів стала запропоно -
вана Ю. Пілсудським концепція прометеїзму (федералізму), згідно з якою
національне питання вирішувалося шляхом запровадження автономізму
територій із значним відсотком непольського населення14. Проте, як відомо,
федералізм пілсудчиків із самого початку був лише тактичним кроком:
створити ілюзію стабілізації міжнаціональних відносин на східних кордо -
нах, а отже – прислужитися покращенню міжнародного іміджу Польщі15.
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 121
Підтвердженням цього є фактична відсутність суспільного резонансу з
приводу прометеїстських теоретизувань польської еліти, яка й надалі констру -
ювала нежиттєздатні концепції вирішення національного питання через
трансформацію ідеї федералізму в умовах відродженої польської держави16.
Частина консерваторів, переважно членів СПН, пов’язувала відродження
середньовічної Ягеллонської федерації поляків, литовців, українців, білорусів
із запровадженням автономного статусу для етнічно непольських земель17.
Міжнаціональні взаємовідносини передбачалося формувати на засадах патрі -
отизму, згідно з яким захист інтересів польської нації вимагав співпраці з ін-
шими народами на етичних засадах18. Ідея солідаризму польського й неполь -
ського населення в одній державі, активно пропагована СПН, отримала розу -
мін ня й серед віленських консерваторів («зубрів»). «Зубри» та «станьчики»
визнавали право меншин на культурну автономію з широким самоврядуван -
ням, проте за умови лояльності до держави і відмови від сепаратистських ідей.
Уявлення про консервативне розуміння національної толерантності дає стаття
С.Мацкевича (1921), присвячена реалізації положень Конституції 1921 р. про
земське самоврядування. Автор розглядав самоврядування як ключ до вирі -
шен ня національного питання у Польщі й пропонував утілити засаду толе -
рант ності стосовно неполяків через міжнаціональну співпрацю у само вряд -
них структурах для «заспокоєння прагнень непольських національних груп»19.
На формування бачення шляхів вирішення національного питання окре-
мими консервативними партіями локального значення, зокрема СХН і
східногалицьким СЗ, вагомий відбиток наклала співпраця з ендеками. Під
впливом національно-демократичної концепції розвитку Польської держави
члени крайніх правих консервативних партій розглядали національні
меншини як чинник, що й надалі сприятиме обмеженню суверенітету
польської нації і на цій підставі підлягає асиміляції20.
Загалом у тактиці консервативних партій та осередків спостерігалися
деякі відмінності. Упродовж 1918–1926 рр. консерватори, як і решта
польської політичної еліти, заперечували наявність національної проблеми
у Польщі21. До цього їх спонукала політична необхідність надати польській
експансії на західноукраїнських землях легітимного характеру і захистити
інтереси великого землеволодіння на цих теренах. Представники польського
політикуму лише погодилися визнати факт існування розходжень між
пропозиціями влади і вимогами національних меншин, значною мірою
зумовлених історичним минулим.
У консервативній публіцистиці найбільше уваги приділялось єврейсько -
му та українському питанню, що пояснювалося роллю цих меншин у
розвитку Польської держави. Зростаючий вплив євреїв в економіці й вільних
професіях поляки розцінювали як загрозу економічній безпеці держави, а
вагомий людський потенціал українців на прикордонних територіях – як
122 Оксана Юрчук
загрозу її інтегральній цілісності. Проблема трактування єврейського питан -
ня у консервативній публіцистиці та офіційних заявах консервативних партій
першої половини 1920-х років практично не відрізнялася від позиції ендеків.
Один із підходів, умовно окреслений концепцією «стримування», пред-
став ляли ХНСР і редакція наближеного до неї часопису «Газета По-
вшехна»22. Прихильники цієї концепції були переконані, що вирішити єв-
рейське питання можна лише за допомогою розпалювання антисемітизму,
зокрема на ґрунті боротьби проти єврейської економічної загрози. Проте по-
слідовники теорії «стримування» не висунули жодних конкретних пропози-
цій, зосередившися на демагогічних заявах про необхідність зважених рі-
шень, які б відповідали польським національним інтересам. Ядро концепції
становила теза про необхідність максимального обмеження впливів євреїв в
економіці та освіті шляхом обмеження їхніх прав та одночасного збільшення
обов’язків23. В економічній галузі пропонувалося зменшити впливи єврей-
ського капіталу шляхом одержавлення єврейських інституцій, суспільній –
через обмеження прав і свобод, особливо в урегулюванні чисельності євреїв
у так званих вільних професіях (адвокати, лікарі тощо) і вищих навчальних
закладах (закон numerus clausus)24. Причому головним борцем проти єврей-
ської загрози мало стати польське суспільство, у свідомості якого ендеківська
пропаганда відродила стереотипи ворогів польської нації25.
Дещо відмінну від попередньої концепцію асиміляції єврейського насе -
лен ня представляла поміркованіша у національному питанні СПН. Концеп ція
краківських консерваторів передбачала можливість співпраці з євреями і
гарантувала їм більшість громадянських прав замість втрати атрибутів влас -
ної національної ідентичності (мова, культура, традиції). У листі члена про -
воду СПН М. Хилінського, датованого 14 лютим 1922 р. і адресованого голові
СПН Здзіславу Тарновському повідомлялось, що існує ймовірність укладення
передвиборчого блоку з єврейськими організаціями26. Можли вість співпраці
з лояльними до Польщі євреями розглядалася на засіданні СПН у вересні
1927 р., а підставою для її обговорення став лист равина Хайма Коннера із
Сянока до З. Тарновського27. СПН прагнула перетворити лояльних євреїв на
«поляків моїсеєвого визнання», а стосовно решти вважала за доцільне надалі
обмежувати громадянські й національні права28. Невдовзі «асиміляційна»
концепція відійшла на другий план, а більшість у СПН підтримала ідею
«пацифікації» польсько-єврейських відносин. На практиці обидві концепції
сформувались як програми максимум і мінімум у справі збереження
оптимального рівня стабільності у польсько-єврейських стосунках.
Своєрідним продовженням пропозицій СПН стала розвинута у 1930-х
роках неоконсервативна концепція «евакуації». Її автори були переконані,
що асиміляція євреїв призведе до вкрай негативних наслідків для польської
нації. Адже, як писав А.М.Бохенський, євреї насправді є найменш небезпеч -
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 123
ними для Польської держави, оскільки не висувають жодних територіальних
вимог29. 1938 року польський публіцист наголошував, що антисемітизм
лише послаблює позиції Польщі на міжнародній арені, оскільки розгляда -
ється у західних країнах як явище, що суперечить християнській моралі30.
З іншого боку, зростаючий економічний потенціал євреїв загрожує безпеці
Польської держави. Неоконсерватори закликали державні органи влади й
суспільство сприяти масовій їхній еміграції як на добровільній, так і
примусовій основі31. Ідея «поступового усунення надміру єврейської мен -
ши ни без погромів» складала одну з головних засад програми польського
великодержавного руху 1938 р.32.
Найґрунтовнішу концепцію вирішення єврейського питання, «сегрегації»,
було створено у середовищі віленських консерваторів, а її ідейними батька ми
та головними речниками стали С.Мацкевич і частина публіцистів варшавсь ко -
го часопису «Бунт Млодих». Її прибічники прагнули нейтралізу вати негатив -
ний вплив євреїв на стосунки між меншинами і польським населенням шляхом
часткової реалізації вимог меншин щодо запроваджен ня автономії чи розши -
рення самоврядування. Одночасно передбачалося зменшити представництво
євреїв у державних інституціях. Практично йшлося про протиставлення євреїв
іншим національним групам з метою їх ізоляції за національною ознакою33.
Основні засади цього підходу С.Мацке вич окреслив в одній із публікацій 1926
року, в якій пропонував зрівняти суспільно-економічні права євреїв і поляків
за умови «ізоляції польського суспільства від єврейського чинника» та
обмеження доступу євреїв до вищих навчальних закладів34. Проте на
початковому етапі С.Мацкевич все ж припускав можливість ситуативної
співпраці консерваторів з єврейськими організаціями35. Поступово еміграційна
концепція вирішення єврейського питання у міжвоєнній Польщі стала
домінуючою у суспільно-політичній думці польського консерватизму.
Німецьке питання висвітлювалось у програмних документах і публі -
цистиці великопольських консервативних партій, віленському «Слові» й
краківському «Часі». Основну увагу консерватори приділяли проблемам
німців західних прикордонних районів, чиї сепаратистські настрої загро-
жували інтегральній цілісності Польщі. Підхід до німецької проблеми із са-
мого початку був принципово іншим, аніж до решти36. Так, 1923 року поль-
ський суспільно-політичний діяч В.Студницький писав, що німці виріз -
няються високим цивілізаційним рівнем і потребують особливого ставлення
до власної культури, що в минулому сприяла культурному зростанню поля-
ків37. Загалом консерватори запропонували три концепції розв’язання
німець кої проблеми, дві з яких – «стримування» та «очікування» –
пов’язували з питаннями зовнішньополітичної безпеки Польщі.
Вихідним пунктом концепції «стримування» була сформульована пред-
ставниками ХНСР ідея протистояння, що значною мірою базувалася на про-
124 Оксана Юрчук
грамі економічного впливу, покликаного нейтралізувати ревізіоністсь кі
прагнення німецької irredenty щодо відлучення західного прикордоння від
міжвоєнної Польщі38. Особливість німецької проблеми полягала у безпосе-
редньому сусідстві Німеччини, що змушувало поляків дотримуватися між-
народних зобов’язань з метою уникнення дестабілізації. Пропонувалась ідея
досягнення рівності прав польського й німецького населення замість ло-
яльності. З іншого боку, політика Польської держави стосовно німців, на
думку Я.Бобжинського, перебувала у залежності від політики Німеччини
щодо польської меншини й передбачала створення умов для протидії анти-
польській діяльності німецької спільноти у Польщі39.
Концепція «стримування» передбачала необхідність зменшення частки
німецьких власників у промисловості й землеволодінні, що мало на меті
зміну суспільної структури прикордонних територій на користь поляків40.
Прагнучи пришвидшити процес ліквідації маєтків німецьких колоністів,
передбачений окремим положенням Версальського трактату 1919 р.,
консерватори пропонували широкий спектр методів – від бойкоту товарів до
проведення примусової парцеляції німецької власності41. У межах пред-
ставленої концепції передбачалося надати уніатській церкві статус автоке-
фальної, проте за умови її часткової полонізації, а отже переходу під кон-
троль Польської держави42.
Ще один підхід до вирішення німецького питання – концепцію «асиміля -
ції» – представляли публіцисти С.Мацкевич і В.Студницький. Її суть виз-
началася тезою про необхідність узгодження польських і німецьких інтере-
сів з метою співпраці двох народів. 1927 року С.Мацкевич писав, що
«поступова та розумна» асиміляція німців – єдиний спосіб вирішення ні-
мецького питання43. При цьому передбачалося зберегти соціальний та еко-
номічний статус німецької спільноти, тобто німецькі маєтки й розгалужену
сітку німецьких культурно-освітніх закладів. Отже, ідея сприяння еконо-
мічному й культурному розвитку німецької спільноти поєднувалася з опти-
містичними сподіваннями поляків про природний процес полонізації ні-
мецького елемента44. Не відрізнялась оригінальністю концепція СПН, що
включала елементи двох попередніх. Краківські консерватори обстоювали
тезу про національну толерантність і повагу до національних прагнень
німецького населення, проте воднораз закликали державу рішуче проти -
діяти діяльності, скерованій на порушення інтегральної цілісності Польщі45.
У 1930-х роках із загостренням відносин між Польщею й Німеччиною зі
шпальт польських консервативних видань практично зникли авторські
публікації з німецькою тематикою. Польські неоконсерватори обстоювали
ідею узалежнення національної політики стосовно німецької меншини від
геополітичної ситуації, насамперед через маніпуляції з розпалювання
німецько-радянських антагонізмів46.
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 125
Білоруське питання у консервативній публіцистиці традиційно розгля -
далось у контексті проблеми «східних кресів» (пограниччя), разом із ли-
товським та українським. Проте навіть серед крайніх правих консерватив -
них партій (СХН) поширювалося переконання про необхідність культиву -
вати позитивніше ставлення до слов’янських меншин. Причини цього
корінились у прагненні відродити Ягеллонську традицію співіснування
слов’ян в одній державі47. Одним із виявів ностальгії за середньовічною
Річчю Посполитою була концепція створення блоку Серединно-Східної
Європи, в якому українські й білоруські землі розглядались як частина
заснованої під польським патронатом литовсько-українсько-білорусько-
польської федерації48. Проте федеративна концепція не отримала належної
підтримки у суспільстві, оскільки польське населення розглядало її
реалізацію як передумову розвитку сепаратизму, а українці й білоруси – як
реальну загрозу втрати власної національної ідентичності.
Погляди кресових землевласників на питання приналежності південно-
східних територій перебували у залежності від змінної політичної ситуації.
Відмінні концепії відносно цього регіону висувалися до і після включення
цих земель до Польської держави й перебували у тісній залежності від по-
літики польських властей. Особливо у справі штучного адміністративного
поділу компактних територій із білоруським та українським населенням,
зокрема включення українських територій до Поліського воєводства, з пе-
ревагою білорусів49. З іншого боку, польські політики користувались умов-
ною шкалою лояльності, згідно з якою українці й білоруси розгляда лись як
носії загрози інтегральній цілісності держави50. У досить стислі терміни
створений у грудні 1918 р. Союз поляків із кресів, який мав вагомий вплив
на литовські й білоруські землі, за допомогою преси розгорнув кампанію
про одвічну приналежність південно-східних територій до Польщі. До кам-
панії було залучено відомих публіцистів, пов’язаних із «кресами» – Е.Паш-
ковського («Час»), С.Мацкевича («Слово»), С.Гуляниць кого («Дзєннік По-
знаньскі»)51.
Після польсько-української війни 1918–1919 рр. за прикордонними із
СРСР територіями Польської держави закріпилося тавро («розсадника ан-
типольських настроїв»)52. Як наслідок – у польській суспільній свідомості
за сприяння державної пропаганди закріпилося переконання, що білоруське
питання є результатом впливу зовнішніх чинників. За таких умов головним
завданням польської влади, як 1927 року писав С.Мацкевич, повинна стати
полонізація білорусів зокрема через внесення змін до виборчого законо-
давства (уведення національних курій) та ігнорування державою культурно-
освітніх потреб білоруської спільноти53. У 1920-х роках лише віленські кон-
серватори припускали можливість розгляду білоруського питання виключно
у контексті польсько-білоруської федерації54.
126 Оксана Юрчук
Переважна більшість консерваторів розглядала його через призму кон цеп-
ції «злиття кресів із Польщею». В основі консервативного бачення біло-
руського питання – трактування білорусів на рівні етнографічної селянської
маси, позбавленої власного культурного надбання, самоідентичності, а отже
й національних прагнень55. Підкреслюючи меншовартість білорусів, В.Студ-
ницький 1923 року порівнював білоруську національну культуру з варвар-
ством, а процес полонізації білоруського шкільництва розглядав як цивілі-
заційний крок поляків у напрямі обмеження негативних впливів «селянсь -
кої» культури на польську56. Висловлюючи протилежну думку, віленський
консерватор С.Мацкевич розглядав питання забезпечення елементарних
культурних потреб білорусів у початковій освіті через проблему сепаратизму
непольських етнічних територій, уважаючи політику національної асимі-
ляції каталізатором посилення відцентрових тенденцій на північно-східних
теренах (Поліссі)57. У ставленні ж до білоруського національного руху
(як і українського) консерватори відзначалися непритаманною для них
одностайністю, цілком і повністю заперечуючи навіть натяки на наявність
національної ідеології у діяльності білоруської еліти. Цілком переконливо
консерватори утверджували тезу про виключно соціально-економічні при-
чини боротьби білорусів за збереження національної ідентичності58.
Оптимальним способом розв’язання білоруської проблеми консерватори
вважали національну асиміляцію непольського елемента відповідно до тра-
дицій Ягеллонської держави XVI–XVII ст. Йшлося про відродження ідеї
польської політичної (шляхетської) нації. Пропагований С. Мацкевичем у
статті «Молодь і націоналізм» (1923) принцип розвитку Польщі по висхід-
ній виключно через територіальну й культурну експансію передбачав без-
перечну й цілковиту державну асиміляцію поліщуків-білорусів, як і га-
лицьких, і частково волинських українців59. Культурна експансія польського
елемента на Поліссі розглядалась як вияв польської цивілізаційної місії, а
піднесення культурного рівня білорусів – як етап на шляху до повноцінного
громадянства в умовах діяльності сильної виконавчої влади, що стимулю-
вала б місцеве населення в дусі лоялізму60.
Прихильність до силових методів вирішення національного питання на
східному прикордонні властива консервативній політичній риториці першої
половини 1920-х років і є, безперечно, віддзеркаленням непевності польсь -
кого політикуму тривалості польської окупації Західної України і Західної
Білорусі аж до остаточного підтвердження мандата Польщі на Східну Гали -
чину в березні 1923 р.61. У статті «Асиміляція та моральність» (1923) В.Студ -
ницький виявив себе як прихильник ідеї крайнього щовінізму, наперед
цинічно виправдовуючи будь-які методи насильницької асиміляції біло-
руського та українського населення у контектсі цивілізацування польського
прикордоння62. Консервативні видання значно посилювали у свідомості
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 127
польського суспільства образ «неполяка-ворога», стимулювали відчуття вну-
трішньої загрози з боку меншин і пропонували способи її подолання: від
створення місцевої озброєної жандармерії до введення винят ко вого стану на
прикордонні63. З метою захисту «польськості» консерватори пропонували за-
провадити строгий контроль за формуванням адміністративного апарату64.
Натомість спрямованість на утвердження міжнаціональної ворожнечі
радше була винятком, аніж правилом для консервативних сил. Більшість
консерваторів пов’язували заспокоєння потреб місцевого білоруського (як і
українського) населення зі сприянням їхнього економічного розвитку шляхом
стимулювання білоруської кооперації (передусім, через державне кредитуван -
ня господарств)65. Одночасно пропонувалося утверджувати польську госпо -
дарську, адміністративну й культурну присутність на білоруських землях для
підтримання «польськості» північно-східних територій66.
Ключовим фактором польської присутності на кресах консерватори
вважали розширення польського землеволодіння. У цьому контексті аграрна
реформа 1920-х років, що передбачала парцеляцію великої земельної
власності й безпосередньо зачіпала інтереси консервативного електорату,
викликала неабиякий спротив з боку впливових консервативних кіл.
Консерватори завжди розглядали проблему земельних відносин, особливо,
на північно- й південно-східному прикордонні, через призму проблеми
державної безпеки. Саме відносно оцінки стану справ у земельних стосун -
ках між поляками й національними меншинами консерватори ніколи не
припускали можливості компромісу на користь меншин, якщо такий крок не
відповідав інтересам титульної нації67. Можливість парцеляції частини
маєтків консерватори припускали лише на добровільній основі й за умови
передачі землі виключно полякам68.
Натомість відверто негативну оцінку консервативних видань отримали
активно стимульовані державою акції військового осадництва на
білоруських та українських землях, що, безперечно, загострювали і без того
складні міжнаціональні відносини на східному прикордонні. Найгострішою
виявилася критика колонізації віленськими консерваторами. С. Мацкевич
зокрема на противагу осадництву, запропонував альтернативу – посилення
польського впливу на білоруських землях за рахунок штучного збільшення
кількості місць для поляків в органах місцевого самоврядування69.
Релігійний аспект міжнаціональних відносин переважно залишався на
маргінесі польської консервативної думки, проте розглядався у межах
налагодження позитивних польсько-білоруських контактів на поліетнічних
теренах. Натомість проблема автокефалії православної церкви у Польщі
викликала полеміку в середовищі консерваторів70. На тлі домінуючої у
консервативних колах думки про доцільність запровадження автокефалії з
метою мінімізації російських впливів, віленські консерватори на чолі з
128 Оксана Юрчук
С. Мацкевичем сприяли збереженню російського характеру православ’я як
розмінної монети в реалізації геополітичних інтересів Польщі71.
Українській проблемі консерватори надавали особливого значення. Ще
на початку ХХ ст. намісник Галичини консерватор М.Бобжинський запропо -
нував схему польсько-української співпраці на теренах колишього Королів -
ства Галичини й Лодомерії, що відповідала польським національним
інтересам72. До листопада 1918 р. – захоплення українцями влади в Східній
Галичині під гаслами Західноукраїнської Народної Республіки – українське
питання цілковито ігнорувалося поляками в Австро-Угорщині73. Кривава
польсько-українська війна 1918–1919 рр. за західноукраїнські землі
відродила негативні стереотипи міжнаціональної ворожнечі доби козаччини
у свідомості поляків та українців у ХХ ст.74.
Запропоновані консерваторами концепції розв’язання польсько-українсь ко -
го протистояння, беперечно, не були оригінальними, проте заслуговує на увагу
сама спроба узгодити польську історичну традицію із вимогами українсь кого
автономізму75. Частина консервативних теорій являла собою довільні роздуми
над історичними подіями й перспективами їх втілення у тогочасних умовах.
Характерним для консервативної полеміки навколо українського питання було
виокремлення певних питань, ставлення до яких і визначало загальне бачення
консерваторами української проблеми у Польщі. Серед таких ключових пи-
тань: «Українці – це нація чи народ?»; «Чи існує український національний
рух?»; «Асиміляція українців – національна чи державна?» тощо.
Концепція державної асиміляції як стратегічної ідеї вирішення українсь -
кого питання у Польщі саме у теоретичному доробку консерваторів набрала
конкретних форм (пропозицій, планів, програм). Державну асиміляцію
українського населення консерватори розглядали як шлях до формування но-
вого українця, відповідального за розбудову Польської держави76. Ідейну ос-
нову цієї концепції як у трактуванні консерваторів, так і офіційної Варшави,
становив Ягеллонський міф про єдину польську політичну націю поляків,
українців, білорусів, литовців, підсилений іншим, не менш значущим для
польського традиціоналізму, міфом – шляхетської цивілізаційної «обраності»
польського народу (сарматизму)77. Саме через так зване добровільне
«навернення» українців (як і білорусів) до «лона матері-Польщі», польської
культури, спільної історії українці мали можливість долучитися, на пе-
реконання польської еліти, і до власного становлення у спільній державі78.
Як послідовники традиціоналізму, консерватори утверджували думку
про визначальну роль польської політичної традиції у формуванні менталь -
ності «неісторичних націй» (українців, білорусів тощо)79. Ідея домінування
політичної традиції над етнічною, як наголошував варшавський неоконсер -
ватор А.М.Бохенський, знайшла своє втілення у концепціях сарматизму й
польського месіанізму80. У міжвоєнний період, незважаючи на зростання
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 129
національної самосвідомості українців і білорусів, міф сарматизму
еволюціонував до рівня концепції не лише культурної, а й загально -
національної зверхності поляків над цими народами.
Польський національний етичний аристократизм наполягав на
збереженні «внутрішньої національності» (національної традиції), яка б
протистояла історичним обставинам. У польському консерватизмі Річ
Посполита Ягеллонів розглядалася не лише як політична, а й незмінна
ідеологічна вітчизна польського народу81. У давній традиції польського
культурного та економічного експансіонізму консерватори бачили шлях до
забезпечення рівноваги у Центрально-Східній Європі82.
На тлі переважно половинчатих та часто суперечливих концепцій
розв’язання українського питання у міжвоєнній Польщі цілісністю, логіч -
ністю та аргументованістю вирізнявся теоретичний доробок аристократа,
дипломата Я.С.Лося й варшавського неоконсервативного осередку. Перед -
умо вою успішної державної асиміляції граф уважав припинення насиль -
ниць кої полонізації українського населення83. Натомість забезпечення
культурно-національних вимог українців рекомендував здійснювати за
формулою «Gente Ruthenus Natione Polonus» – своєрідному словесному
втіленні ілюзії про національно-культурну єдність українців та етнічних
поляків у міжвоєнній Польщі84.
Українську територіальну автономію граф Я.С.Лось розглядав як опти -
маль ну формулу для вирішення українського питання на південно-східних
територіях. Йшлося про дотримання принципів рівноправного розвитку
польського та українського народів на західноукраїнських землях. В одному
з листів до О.Назарука від грудня 1938 р. граф писав: «Тривала співпраця між
народами може опиратися лише на однаковому тривалому розумінні та вра -
ху ванні взаємних інтересів. Тоді витвориться раціональний паралелізм інте -
ре сів»85. Ідея паралелізму передбачала рівнобіжний безпосередній куль турно-
національний і суспільно-господарський розвиток обох народів із гарантова -
ною можливістю прямого контакту українців із Главою Держави (Польщі. –
О.Ю.) через власний представницький орган для вирішення питань, що
торкалися функціонування української спільноти у міжвоєнній Польщі86.
З метою примирення інтересів непольського й польського населення
граф пропонував польській стороні розпочати «приведення до організації
згідного співжиття обох народів на полудневім сході»87. Запропонована гра -
фом концепція «конструктивної політики» передбачала втілення програми
конкретних кроків, скерованих на зрівняння прав українців і поляків у
соціально-економічній і культурній галузях88. Йшлося про реальне визнання
об’єктивного факту – існування та функціонування у межах Польської
держави «чисельно сильної», відмінної від поляків, самодостатньої гілки
українського народу89.
130 Оксана Юрчук
Пропагуючи тезу про можливість узгодження українських і польських
інтересів в одній державі, Я.С.Лось уважав неприпустимим з точки зору
польської державної безпеки ігнорувати потужний український чинник на
південно-східних теренах90. Граф стверджував, що «польська політика
викривила структуру обидвох народів і повинна се зло направити» шляхом
відмови держави від «полонізаційних стремлінь у школі, в уряді і в
господарському життю»91.
У політичній публіцистиці варшавських неоконсерваторів, зосереджених
навколо варшавського часопису «Бунт Млодих» (з 1937 р. – «Політика»),
українському питанню належало вагоме місце. Ягеллонський міф
неоконсерватори розглядали як концепцію «морального імперіалізму», де
ідея національної толерантності й стабільності міжнаціональних взаємин
становила одну із засад польської національної безпеки92. 1937 року
А.М.Бохенський проаналізував положення Ягеллонського міфу через
призму польсько-українських відносин міжвоєнного періоду і дійшов
висновку, що спроба відродження свідомісного та історичного аспектів міфу
лише посилить міжнаціональне протистояння на західноукраїнських
землях93. З іншого боку, реалізацію політико-територіальної складової
Ягеллонського міфу польський неоконсерватор уважав історично
обґрунтованою й життєвонеобхідною для майбутнього Польщі.
Визнання права українців на саморозвиток – вихідний пункт
запропонованої неоконсерваторами програми державної асиміляції
українського населення (Александр Бохенський «Політична проблема
Червенської землі» (1938)94. Кілька років перед тим, у статті «Політичне
обличчя національної асиміляції» (1935), його брат Адольф М.Бохенський
писав, що українське питання – об’єктивний фактор розвитку Центрально-
Східної Європи, а національно-визвольні змагання українців у ХХ ст. –
безперечний доказ відродження оновленої української нації95. При цьому
польський неоконсерватор наголошував, що подальша полонізація українців
не лише не зупинить їхній національний розвиток, а й загострить локальний
польсько-український конфлікт на західноукраїнських теренах. На глибоке
переконання А.М.Бохенського, лише формування системи позитивного
взаємосприйняття сприятиме подоланню національної нетерпимості між
поляками та українцями на східному пограниччі Польської держави96.
Отже, представлені у межах польської консервативної суспільно-
політичної думки візії вирішення національного питання в Польщі не
вирізнялися оригінальністю й розвивалися в руслі загальнодержавної
концепції побудови національної польської держави. Проте консервативні
концепції вирішення національного питання, насамперед, слов’янського,
вигідно вирізнялися непритаманною решті польського політикуму
толерантністю та обґрунтованістю. Консерваторам удалося на теоретичному
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 131
рівні виокремити короткотермінові завдання на найближчу песпективу в
розв’язанні найголовнішого з-поміж міжнаціональних антагонізмів –
польсько-українського, натомість утопічний проект узгодження польських
та українських (чи навіть білоруських) національних інтересів у межах
міжвоєнної Польщі був приречений на поразку.
1 Див. докладніше: Дашкевич Я. Шляхи подолання упереджень (перешкоди нормалі -
зації польсько-українських стосунків) // Україна – Польща: історична спадщина та су-
спільна свідомість. Матеріали міжнародної наукової конференції (Кам’янець-Поділь-
ський, 29- 31 травня 1992 року). – Київ, 1993. – C.23-29; A. Chojnowski, Koncepcje poli-
tyki narodowościowej rządów polskich w latach 1921–1939, [w:] Polska myśl polityczna XIX
i XX wieku. – t. 3. – Wrocław i in., 1979; Сосновська Д. Стереотип України та Українця в
польській літературі // «Ї» Незалежний культурологічний часопис. – Львів, 1997. – № 10.
– С. 88-96; Mich W. Obcy w polskim domu (Nacjonalistyczne koncepcje rozwiązania pro-
blemu mniejszości narodowych). – Lublin, 1994; Ejusd. Problem mniejszości narodowych w
myśli politycznej polskiego ruchu konserwatywnego (1918–1939). – Lublin, 1992; Toma-
szewski J. Ojczyzna nie tylko Polaków. Mniejszości narodowe w Polsce w latach 1928-1939.
– Warszawa, 1985; Wrzesińska K. Obraz mniejszości narodowych w poznańskiej prasie kon-
serwatywnej w latach 1918–1939. – Poznań, 2000; Wapiński R. Mit dawnej Rzeczypospolitej
w epoce porozbiorowej // Polska myśl polityczna XIX i XX wieku / Pod red. W. Wrzesińskiego.
– T. IX. – Wrocław i in., 1994. – S. 77-92; Ejusd. Polska na styku narodów i kultur. W kręgu
przeobrażeń narodowościowych i cywilizacyjnych w XIX i XX wieku. – Gdańsk, 2002.
2 Brzoza Cz., Sowa A.L. Historia Polski 1918-1945. – Kraków, 2006. – S.162.
3 Biblioteka Jagiellońska. Oddzial rękopisów. Rkps 37-38/69. Вовrzyński J. Zwierciadło
gasnącego światła. Pamiętnik z ćwierćwiecza na służbie Ojczuyzny. – S. 161-164. Див. також:
Mich W. Myśl polityczna polskiego ruchu konserwatywnego. – Lublin, 1994. – S. 5.
4 Докладніше про офіційні та неофіційні консервативні видання див.: Paczkowski A.
Prasa Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. – Warszawa, 1971. – S. 42-49, 366-371. Джерела
свідчать, що з консервативних видань міжвоєнного періоду найбільшою популярністю
користувались краківський «Czas» (Stronnictwo Prawicy Narodowej), «Dziennik Poznański»
(Stronnictwo Chrześcijańsko-Rolnicze), «Słowo» (віленський консервативний осередок).
Зазначимо, що перераховані консерватори були найвидатнішими публіцистами свого часу
і співпрацювали не лише з консервативними часописами, див.: Krol M. Style politycznego
myślenia. Wokół «Buntu Młodych» i «Polityki». – Paris, 1979; Jaruzelski J. Stanisław Cat-
Mackiewicz 1986–1966. – Wilno-Londyn-Warszawa. Warszawa, 1998. – S. 31-57.
5 Brzoza Cz., Sowa A.L. Historia Polski 1918-1945... – S.162.
6 Żarnowski J. Społeczeństwo Drugiej Rzeczypospolitej 1918–1939. – Warszawa, 1973. –
S. 374-376. Польський дослідник зазначав: з 27,2 млн. населення міжвоєнної Польщі
меншини становили 30,7% (українці – 14,3% , євреї – 7,8%, білоруси – 3,9%, німці – 3,9%)
(згідно з переписом 1921 р.). У всепольському переписі 1931 р. відзначено зростання
чисельності всередині меншин на 1% (окрім німців).
7 Adamowicz Z. Mniejszości narodowe w Polsce // Mniejszości narodowe w polskiej myśli
politycznej XX wieku / Pod red. J. Jachymka. – Lublin, 1992. – S. 11.
8 Miciewski A. Z geografii politycznej II Rzeczypospolitej. Szkice. – Warzsawa, 1964. –
S. 101-112.
132 Оксана Юрчук
9 Brzoza Cz., Sowa A.L. Historia Polski 1918-1945... – S.162; Pzepecki T. Sejm
Rzeczypospolitej 1919 roku (z życiorysami i podobiznami 311-stu listów sejmowych i in.). –
Poznań, 1920.
10 BJ. Oddzial rękopisów. Rkps 37-38/69. Вовrzyński J. Zwierciadło.... – К. 237.
11 Trzaska A. Nacjonalizm w Polsce // Dzień Polski. – Nr 126. – 7 maja 1928. – S. 1.
12 May E. Mniejszości narodowe w myśli politycznej Narodowej Demokracji (1918–1939)
// Mniejszości narodowe w polskiej myśli politycznej XX wieku / Pod red. J. Jachymka. – Lub-
lin: UMCS, 1992. – S. 35.
13 Archiwum Państwowe w Lublinie (далі – APL). Zespół 80 (Archiwum Łosiów z Niemiec)
(далі – Łoś). Sygn. 355 (Materiały St. Łosia na temat polityki polskiej wzgłędem mniejszości
narodowych 1922-1939). Aide-memoire (1922). – K. 59; Archiwum Państwowe w Krakowie
(далі – APKr). Archiwum Dzikowski Tarnowskich (Oddział na Wawelu) (далі – AdzT). Sygn.
673 (SPN, Posiedzenia, 1922-1931). – K.63, 66.
14 Paruch W. Koncepcja konsolidacji państwowej. Mniejszości narodowe w myśli politycz-
nej obozu pilsudczykowskiego w latach 1926–1935 // Mniejszości narodowe w polskiej myśli
politycznej XX wieku / Pod red. J. Jachymka. – Lublin, 1992. – S. 145-173.
15 Kulesza W. Koncepcje ideowo-polityczne obozu rządącego w Polsce w latach 1926-1935.
– Wrocław-Warszawa-Kraków i in., 1985. – S. 39-43.
16 Ibid. S. 83-85.
17 Jaskólski M. Kaduceus polski. Myśl polityczna konserwatystów krakowskich 1966–1934.
– Warszawa-Kraków, 1990. – S. 117.
18 Mich W. Obcy w polskim domu (Nacjonalistyczne koncepcje rozwiązania problemu
mniejszości narodowych 1918–1939). – Lublin, 1994. – S. 14.
19 Mackiewicz S. Samorząd ziemski // Polska. – Nr 7. – 29 czerwca. – 1921. – S. 5.
20 Pomniejszyciele Polski // Gazeta Powszechna. – Nr 206. – 14 września. – 1922. – S. 1.
21 Юрчук О.Ф. Українське питання в діяльності польських консерваторів (1919-1923) //
Проблеми слов’янознавства. Міжвідомчий науковий збірник. – Львів, 2008. – №57.– С.73-86.
22 APK. ADzT. Sygn. 703 (SPN, broszury polityczne i biuletyny, 1925-1930). – K. 25-28.
23 Ibid. – K.26.
24 Mich W. Obcy w polskim domu (Nacjonalistyczne koncepcje rozwiązania problemu
mniejszości narodowych 1918–1939). – Lublin, 1994. – S. 80-81.
25 Chłapowski M. Mniejszości narodowe // Gazeta Powszechna. – Nr 196. –28 sierpnia
1926. – S. 2; Asymilator. Odpadki // Czas. – Nr 208. – 12 września. – 1929. – S. 1.
26 APKr. ADzT. Sygn. 678 (Wybory 1922). – K. 103.
27 Archiwum Państwowe w Krakowie. Sygn. 678 (Wybory 1922) Archiwum Dzikowski Tar-
nowskich (Oddział na Wawelu). –22 APK. ADzT. Sygn. 703 (SPN, broszury polityczne i biu-
letyny, 1925-1930). – K.25-28, K 333.
28 Sztuczna hodowla antysemityzmu w Polsce // Czas. – Nr 193. – 1 sierpnia 1919. – S. 1;
Asymilator. Odpadki. // Czas. – Nr 208. – 12 września. – 1929. – S. 1.
29 Asymilator. Odpadki // Czas. – Nr 208. – 12 września 1929. – S.2; Bocheński A. M. His-
toria i polityka. Wybór publicystyki / Wybrał, opracował i przedmową poprzedził Marcin Król.
– Warszawa, 1989. – S. 227.
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 133
30 Bocheński A. M. Historia i polityka. Wybór publicystyki / Wybrał, opracował i przed-
mową poprzedził Marcin Król. – Warszawa, 1989. – S. 150.
31 Poklewska-Koziełł A. Paszporty palestyńskie // [Tydzień Akademicki] Słowo. – Nr 14. –
11 grudnia. – 1935. – S. 7; Łubieński H. I. Pozytywny program w sprawie żydowskiej // Czas.
– Nr 100. – 10 kwietnia. – 1936. – S. 1.
32 Polska idea imperialna.– Warszawa, 1938. – S.17.
33 Cat. Powtarżamy stale // Słowo. – Nr 66. – 22 marca. – 1927. – S. 1.
34 Cat. Rokowania z żydami // Słowo. – Nr 131. – 13 czerwca. – 1926. – S. 1.
35 Ibid.
36 Hauser P. Mniejszość niemiecka w Polsce w latach 1918–1939 // Polska myśl polityczna
XIX i XX wieku. – T. VIII. – Wrocław i in., 1992. – S. 31-32.
37 Studnicki W. Kwestja bialoruska // Słowo. – Nr 47. – 28 lutego. – 1923. – S. 1.
38 Germanizacja w Polsce // Gazeta Powszechna. – Nr 203. – 5 września. – 1926. – S. 1-2.
39 Bobrzyński J. Uproszczony ustrój Państwa Polskiego. Projekt przyjęty przez komisję po-
rozumiewawczą Związku Polskiej Myśli Państwowej i Stronnictwa Narodowych Monar-
chistów. – Warszawa, 1939. – S.19.
40 Niemcy na Kresach Zachodnich // Dzień Polski. – Nr 175. – 31 lipca. – 1924. – S. 2.
41 Klafkowski K. Dysproporcje zagadnienia niemieckiego w Wielkopolsce // Dziennik
Poznański. – Nr 246. – 22 października. – 1936. – S. 1.
42 А. D. Panstwo w państwie // Dzień Polski. – Nr 211. – 13 września. – 1924. – S. 1.
43 Cat. Powtarżamy stale // Słowo. – Nr 66. – 22 marca. – 1927. – S. 1.
44 Studnicki W. Niemcy w Polsce // Słowo. – Nr 64. – 20 marca 1923. – S. 3.; Cat. Polska a
Gdańsk // Słowo. – Nr 154. – 17 lipca. – 1923. – S. 1.
45 Nasza polityka wobec Niemców polskich // Czas. – Nr 83. – 15 września. – 1921. – S. 2.
46 Polska idea imperialna.– Warszawa, 1938. – S. 30.
47 Mich W. Problem mniejszości narodowych w myśli politycznej polskiego ruchu konser-
watywnego (1918–1939). – Lublin, 1992. –S.120.
48 Biblioteka Jagiellońska. Oddzial rękopisów. Rkps 37-38/69. Вовrzyński J. Zwierciadło
gasnącego światła. Pamiętnik z ćwierćwiecza na służbie Ojczyzny. – S. 252; Gzełła J. Myśl
polityczna Władysława Studnickiego na tle koncepcji konserwatystów polskich (1918–1939).
– Toruń, 1993. – S. 186.
49 Bocheński A. O istotę sprawy ukraińskiej // Czas. – Nr 290. – 18 grudnia. – 1930. – S. 1.
50 Mich W. Problem mniejszości narodowych w myśli politycznej polskiego ruchu konser-
watywnego (1918–1939). – Lublin, 1992. – 35 s.
51 Rudnicki S. Działalność polityczna polskich konserwatystów 1918–1926. – Wrocław i
in., 1981. – S. 87-90.
52 Bartoszewicz J. Znaczenie polityczne Kresów Wschodnich dla Polski. – Warszawa, 1924. –
S.34.
53 Cat. Polityka naopak // Słowo. – Nr 150. – 5 lipca. – 1924. – S. 1.
54 Ibid.
55 Studnicki W. Kwestja bialoruska // Słowo. – Nr 47. – 28 lutego. – 1923. – S. 1.;
134 Оксана Юрчук
Klafkowski K. Dysproporcje zagadnienia niemieckiego w Wielkopolsce // Dziennik Poznański.
– Nr 246. – 22 października. – 1936. – S. 1.
56 Studnicki W. Kwestja bialoruska // Słowo. – Nr 47. – 28 lutego. – 1923. – S. 1.
57 Jaruzelski J. Stanisław Cat-Mackiewicz (1896–1966). – Wilno – Londyn – Warszawa. –
Warszawa, 1987. – S.63.
58 Klafkowski K. Dysproporcje zagadnienia niemieckiego... – S. 1.
59 Cat. Młodzież i nacjonalizm // Słowo. – Nr 42. – 22 luty. – 1923. – S. 1.
60 O Kresy Wschodnie // Gazeta Powszechna. – Nr 45. – 25 lutego. – S. 1.
61 Ibid.
62 Studnicki W. Asymilacja a moralność // Słowo. – Nr 59. – 14 marca. – 1923. – S. 1.
63 Cat. Wał ochronny Rzeczypospolitej // Słowo. – Nr 29. – 7 luty. – 1923. – S. 1-2.
64 Fr. O administrację na Kresach Wschodnich // Czas. – Nr 161. – 22 lipca. – 1923. – S. 1-2.
65 Zawisza B. Rola Stronnictwa Rolniczego // Gazeta Powszechna. – Nr 202. – 2 września. –
1924. – S.1; Radziejowski L. Zadania kresowe // Warszawianka. – Nr 35. – 5 lutу. – 1927. – S. 1.
66 P. Konieczność jasnych decyzji // Dzień Polski. – Nr 278. –15 października. – 1929. – S. 2.
67 Problem Wołyński // Biuletyn Stronnictwa Zachowawczego. – 1924. –Nr V-VI. – S. 9-10.
68 Kolonizacja Kresów Wschodnich // Dziennik Poznański. – Nr 83. – 8 kwietnia. – 1924.
– S. 1; Studnicki W. Kwestja bialoruska // Słowo. – Nr 47. – 28 lutego. – 1923. – S. 1.
69 Cat. Rеgionalizm // Slowo. – Nr 27. – 4 luty. – 1923. – Nr 27. – S. 1-2.; Cat. Progam po-
lityki kresowej // Słowo. – Nr 209. – 21 września. – 1923. – S. 1.
70 Grocholski L. Na marginesie autokefalii // Czas. – Nr 141. – 25 czerwca. – 1922. – S. 1.
71 Stanisław Cat - Mackiewicz. Teksty // Wybrał, opracował oraz wstępem poprzedzil J. Ja-
ruzelski. – Warszawa, 1990. – S. 322-327.
72 Biblioteka Jagiellońska. Oddzial rękopisów. Rkps. 8106 III. Materialy do historii Galicji
na początku XX w. – T. 1. – 1910–1913 r. – K.34.
73 Łukomski G., Partacz C., Polak B. Wojna polsko-ukraińska 1918–1919. Działania bo-
jowe – aspekty polityczne – kalendarium. – Koszalin-Warszawa, 1994. – S. 12.
74 Kęsik J. Ukraińska mniejszość narodowa a II Rzeczpospolita 1918–1939. // Polska myśl
polityczna XIX i XX wieku. – T. XI. – Wrocław, 2001. – S. 267-278.
75 Kierski K. Problemat ruski // Dziennik Poznański. – Nr 244. – 22 października. – 1933. – S. 1.
76 APL. Łoś. Sygn. 355 (Materiały St. Łosia na temat polityki polskiej wzgłędem mniej-
szości narodowych 1922-1939). List J.S. Łosia do MWRiOP. – 26.04. – 1932. – K. 136.
77 Przedmurze chześcijaństwa // Dziennik Pożnański. – Nr 20. – 25 stycznia. – 1919. – S. 1.
78 Studnicki W. Asymilacja a moralność // Słowo. – Nr 59. – 14 marca. – 1923. – S. 1.
79 Bocheński A. M. Historia i polityka. Wybór publicystyki / Wybrał, opracował i przed-
mową poprzedził Marcin Król. – Warszawa, 1989. – S.65.
80 Ibid.
81 Bobrzyński J. Problem ukraiński na tle rzeczywistości. Odbitka artykułu z tomu XXXIX
wrzesień-październik 1934 r. miesięcznika «Nasza Przyszłość». – Warszawa, 1934. – S. 7-8.
82 Cat. Jedność obozu konserwatywnego // Słowo. – Nr 94. – 11 listopada. – 1922. – S. 1.
83 Лось С. За конструктивну політику на Червоній Русі. – Львів, 1933. – С. 39-40.
Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів 135
84 APL. Łoś. Sygn. 355 (Materiały St. Łosia na temat polityki polskiej wzgłędem mniej-
szości narodowych 1922-1939). Aide-memoire (1922). – K.59.
85 Центральний державний історичний архів України. – Ф. 359 (Осип Назарук). – Оп.
1. – Спр. 279 (Листи Лося Станіслава 1932-1940). – Арк. 118-119.
86 Там само. – Арк. 124.
87 Лось С. За конструктивну політику ... – С.21.
88 Там само. – С. 23.
89 Там само. – С. 67.
90 Loś S. Galicja Wschodnia // Droga. – 1931. – Nr 7-8. – S. 549, 559.
91 Лось С. За конструктивну… - С.68.
92 Czerwi[ń]ski F. Polski imperializm ideowy // Polityka. – Nr 3. – 10 lutego – 1938. – S. 4-5.;
Ideologia myśli mocarstwowej // Dzień Akademicki. – Nr 1. – 8 października. – 1930. – S. 2-3.
93 Bocheński A. M. Historia i polityka. Wybór publicystyki / Wybrał, opracował i przed-
mową poprzedził Marcin Król. – Warszawa: PIW, 1989. – S. 63.
94 Bocheński Al. Problem polityczny Ziemi Czerwieńskiej // Bocheński A., Łoś S.,
Bączkowski W. Problem polsko-ukraiński w Ziemi Czerwieńskiej. – Warszawa, 1938. – S. 13-
14, 30.
95 Bocheński A. M. Polityczne oblicze asymilacji narodowej // Historia i polityka. Wybór publi -
cys tyki / Wybrał, opracował i przedmową poprzedził Marcin Król. – Warszawa: PIW, 1989. – S. 237.
96 Bocheński A. М. Aktualność idei jagiellońskiej // Bocheński A.M. Historia i polityka.. S. 68.
В статье освещены концепции видения национального вопроса (еврейс кого,
немецкого, белорусского, украинского) в польськом консерватизме 20-30-х
годов ХХ ст. Предпринята попытка обобщения основных видений наци -
ональной проблемы посредством консервативной идеологии и ее интер пре таций
в условиях междувоенной Польши. Внимание сконцентри ровано на проблеме
стабилизации отношений на польском восточном рубеже.
Ключевые слова: междувоенная Польша, консерваторы, национальный
вопрос, автономия, ассимиляция, сегрегация, федерализм, национальное соз-
нание.
The objective of this article is to elucidate main concepts interpretation of na-
tional issue (Jewish, German, Byelorussian, Ukrainian) in the Polish conserva-
tism in the 1920–s–1930–s. The attempt has been made to generalized the main
visions of national issue on the conservative ideology base and it’s interpretations
in interwar Poland. Attention has been concentrate on the problem of stabiliza-
tion of east border mutual relations.
Key words: conservatists, national question, authonomy, asymilation, segre-
gation, federalism, national consciousness.
136 Оксана Юрчук
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40633 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0020 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T13:20:22Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Юрчук, О. 2013-01-20T19:12:53Z 2013-01-20T19:12:53Z 2010 Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів / О. Юрчук // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 119-136. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40633 У статті висвітлено концепції трактування національного питання (єврейського, німецького, білоруського та українського) у польському консерватизмі 20–30-х років ХХ ст. Здійснено спробу узагальнення основних візій національної проблеми на основі консервативної ідеології та її інтерпретацій у міжвоєнній Польщі. Увагу зосереджено на проблемі стабілізації відносин на польському східному прикордонні. В статье освещены концепции видения национального вопроса (еврейского, немецкого, белорусского, украинского) в польском консерватизме 20-30-х годов ХХ ст. Предпринята попытка обобщения основных видений национальной проблемы посредством консервативной идеологии и ее интерпретаций в условиях междувоенной Польши. Внимание сконцентрировано на проблеме стабилизации отношений на польском восточном рубеже. The objective of this article is to elucidate main concepts interpretation of national issue (Jewish, German, Byelorussian, Ukrainian) in the Polish conservatism in the 1920–s–1930–s. The attempt has been made to generalized the main visions of national issue on the conservative ideology base and it’s interpretations in interwar Poland. Attention has been concentrate on the problem of stabilization of east border mutual relations. uk Інститут історії України НАН України Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів The National Question in the interwar Poland: Polish conservatives concept Article published earlier |
| spellingShingle | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів Юрчук, О. Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин |
| title | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів |
| title_alt | The National Question in the interwar Poland: Polish conservatives concept |
| title_full | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів |
| title_fullStr | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів |
| title_full_unstemmed | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів |
| title_short | Національне питання у міжвоєнній Польщі: погляд польських консерваторів |
| title_sort | національне питання у міжвоєнній польщі: погляд польських консерваторів |
| topic | Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин |
| topic_facet | Проблеми всесвітньої історії і міжнародних відносин |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40633 |
| work_keys_str_mv | AT ûrčuko nacíonalʹnepitannâumížvoênníipolʹŝípoglâdpolʹsʹkihkonservatorív AT ûrčuko thenationalquestionintheinterwarpolandpolishconservativesconcept |