Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність
Cтаттю присвячено вивченню особливостей діяльності закордонних представництв українських кооперативних спілок у 1920-х роках. Статья посвящена изучению особенностей деятельности заграничных представительств украинских кооперативных обществ в 1920-е годы. The article is devoted to features of activit...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40641 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність / О. Даниленко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 229-242. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859482571034853376 |
|---|---|
| author | Даниленко, О. |
| author_facet | Даниленко, О. |
| citation_txt | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність / О. Даниленко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 229-242. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки |
| description | Cтаттю присвячено вивченню особливостей діяльності закордонних представництв українських кооперативних спілок у 1920-х роках.
Статья посвящена изучению особенностей деятельности заграничных представительств украинских кооперативных обществ в 1920-е годы.
The article is devoted to features of activity of foreign representations of Ukrainian cooperative organizations in 1920-th.
|
| first_indexed | 2025-11-24T15:11:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
Олександр Даниленко
ЗАКОРДОННІ ПРЕДСТАВНИЦТВА УКРАЇНСЬКИХ
КООПЕРАТИВНИХ СПІЛОК У 1920-х РОКАХ:
СТРУКТУРА, ПОВНОВАЖЕННЯ, ШТАТИ, ДІЯЛЬНІСТЬ
Cтаттю присвячено вивченню особливостей діяльності закордонних
представництв українських кооперативних спілок у 1920-х роках.
Ключові слова: кооперація, кооперативні спілки, Коопукр, УСРР.
Український кооперативний рух має давню історію, організаційні форми
якого сягають середини XIX ст.1. Вони висвітлювалися в окремих книгах,
статтях до 1917 р., знайшли належне відображення в ґрунтовній монографії
І. Витановича2, а за роки незалежності України навіть визначився окремий
напрям в історіографії соціально-економічних проблем розвитку українсь -
кого суспільства. Пріоритетним є дослідження основних видів української
кооперації – споживчої, сільськогосподарської, кредитної3, її ролі й місця у
виробництві продукції, навіть у соціально-культурній галузі4, але поза
увагою істориків залишаються надзвичайно важливі аспекти її міжнародної
діяльності: участь у роботі Міжнародного кооперативного альянсу, інститу -
ційне представництво українських кооперативних спілок закордоном, їх
зовнішня економічна діяльність.
Враховуючи недостатнє вивчення проблеми функціонування закордон -
них представництв українських кооперативних спілок у 1920-ті роки, навіть
у літературі того часу, що зосереджувалася переважно на загальних
питаннях розвитку зовнішньої торгівлі5, автор виокремив організаційно-
функціональний аспект становлення об’єднаного представництва українсь -
ких кооперативних центрів у Лондоні й Берліні, оскільки першими вони
постали саме там, створивши передумови для самостійного виходу
радянської України на західноєвропейські ринки. Важливо з’ясувати
відносини кооперативних закордонних представництв із Торгпредствами
УСРР і СРСР, між українськими й російськими кооперативними спілками,
що представляли економічні інтереси власних організаційно-господарських
систем і республік загалом, виявити позицію радянського уряду України,
лідерів кооперативних спілок та їх закордонних представників стосовно
самостійної експортно-імпортної діяльності кооперації.
В архівних фондах кооперативних організацій збереглися важливі
документи й матеріали (службове листування, річні звіти про роботу
Лондонського й Берлінського представництв, їх штатний розклад, протоколи
засідань Бюро представництв та акціонерів), а також фонди спеціальних
виробничо-збутових кооперативних спілок, без яких вивчення діяльності
закордонних представництв було б неможливим. Офіційна статистика не
відслідковувала їх роботи, а періодична преса обмежувалася лише хронікою
подій про участь у Міжнародному кооперативному альянсі, скликання
загальних зборів акціонерів тощо.
На початку 1920-х років комуністичний режим прагнув максимально
використати потенціал міжнародних контактів для досягнення власних
зовнішньополітичних завдань – «експорту революції» й ствердження в
громадській думці зарубіжного світу власної легітимності. Зовнішні
контакти українських громадських об’єднань значною мірою залежали від
партійно-державних структур, підпорядковувалися пріоритетам «світового
комунізму». Водночас, вони формували громадську думку в Україні та за її
межами в потрібному більшовицькому режимові ключі. Важливість
зовнішніх контактів української кооперації розглядалася насамперед з точки
зору можливого посилення позицій комуністів у Міжнародному
кооперативному альянсі (МКА).
Проте, коли ще діяли воєнно-комуністичні принципи управління
економікою, виникла конфліктна ситуація стосовно визнання правових
підстав для представництва інтересів кооперації закордоном. 3 лютого
1920 р. Головний кооперативний комітет при Наркомпроді РСФРР
зобов’язав усі кооперативні центри виходити на зовнішній ринок винятково
через правління «Центросоюзу», тобто споживчої кооперації6, що мала тоді
основні регулятивні функції, підпорядковуючи інші організаційні форми
кооперації. На території Польщі, судячи з листа представника «Вукооп -
спілки» до повпреда УСРР О.Я. Шумського, знаходилися «колишні»
українські кооперативні центри: «Дніпросоюз», «Українбанк», «Централ»,
які представляло Бюро українських кооперативних союзів у м.Тарнові7.
Вони виникли 1917 року, а деякі раніше, тому постала колізія: хто має бути
визнаним представником української кооперації. «Вукоопспілка» радянської
України, що репрезентував Д.Є. Кудря, перебрала на себе повноваження і
функції основного закордонного представника української кооперації, про
що й заявила 22 травня 1921 р. Її визнали повпредства та торгпредства
УСРР. Зокрема, у квітні 1922 р. Уповнаркомзовнішторг інформував
торгпреда УСРР в Австрії Ю.Коцюбинського про те, що «Вукоопспілка»
має право зносин із «національною кооперацією», але її економічно-
торговельна діяльність відбувається під наглядом наркомату зовнішньої
торгівлі8. 17 березня 1922 р. Українська Економічна Рада при РНК УСРР
уповноважила «Вукоопспілку» здійснювати експортно-імпортні операції
через власні представництва та апарат Наркомзовнішторгу, а 22 вересня того
ж року виникло її перше об’єднане представництво з Українбанком у
Берліні9.
230 Олександр Даниленко
Відмова від методів воєнного комунізму й проголошення нового
економічного курсу сприяло відродженню інших видів кооперації та їх
спілок, що також прагнули реалізації продукції на зовнішніх ринках. Зокре -
ма 17 березня 1922 р. засновано Всеукраїнський союз сільськогосподарсько-
кредитної й кустарно-промислової й промислово-кредитної кооперації
(«Сільський Господар»)10. 27 червня 1922 р. його керівництво (голова –
О.П. Діброва та члени правління В.М. Качинський, П.П. Любченко)
звернулося до Х.Г. Раковського з проханням розглянути питання про
надання права «Сільському Господарю» самостійного виходу закордон11.
5 червня 1922 р., тобто за кілька тижнів до звернення правління «Сільського
Господаря», Х.Г. Раковський, будучи наркомом закордонних справ, а не
лише головою РНК УСРР, скликав нараду українських дипломатів:
повпредів в Австрії Ю.М. Коцюбинського, Німеччині – В.Х. Ауссема,
секретаря представництва Н.М. Калюжного, торгового представника УСРР
за кордоном Ю.С. Новаковського. Вони обговорили питання про відносини
між кооперацією й зовнішньоторговельними установами радянської держа -
ви, надавши кооперації «...широку ініціативу і можливість розвивати самоді -
яль ність закордоном під загальним керівним контролем Зовнішторгу»12.
13 березня 1923 р. ВУЦВК і РНК УСРР дали можливість українській
кооперації самостійно здійснювати експортно-імпортну діяльність, видавши
відповідний декрет13. Від проголошення права до офіційного юридичного
оформлення пройшов майже рік. 26 серпня 1924 р. Мала президія ВУЦВКу
обговорила постанову РПО СРСР № 82 щодо виходу української кооперації
на зовнішні ринки та уповноважила «Вукоопспілку» і «Сільський Господар»
займатися самостійно заготівлями сировини та її продажем закордоном14.
Обидві кооперативні спілки, що конкурували між собою та мали супереч ливі
організаційно-функціональні відносини в Україні, отримали офіційне право
юридичного оформлення представництв для здійснення зовнішньої торгівлі.
Представництво «Вукоопспілки» розпочало діяльність в Англії з
листопада 1923 р., а 1 грудня відбулося засідання її правління у Харкові, на
якому його голова А.Е. Геттлєр запропонував «Сільському Господарю» та
Українському кооперативному банку «Українбанк» створити об’єднане
представництво української кооперації в Лондоні. 5 грудня 1923 р. вони
уповноважили представника «Вукоопспілки» та «Українбанку» в Англії
М.І. Меєровича організаційно оформити спільне представництво трьох
кооперативних спілок, а наступного дня він просив Торгпредство СРСР в
особі Х.Г. Раковського посприяти в отриманні дозволу британської влади
на створення комерційного об’єднання української кооперації15.
Офіційний дозвіл місцевих органів влади й політична підтримка Торг -
пред ства давали можливість акціонерному Московському Народному
Банкові (МНБ) виступити гарантом українського кооперативного представ -
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 231
ництва перед англійськими кредиторами, а йшлося про 50 тис. фунтів
стерлінгів (ф.ст.). 18 грудня 1923 р. М.І. Меєрович наважився написати
Х.Раковському листа, в якому зазначив, що фірма «Грейдінгер і Керман»
виявила готовність надати йому кредит 20 тис. ф.ст. під гарантії МНБ з
розрахунку 6% річних16. Зазначимо, що російські кооперативні центри
(«Центросоюз», «Селосоюз»), засновники МНБ, перебрали його колишні
активи, третина яких належала українській кооперації у 1918-1920 рр.17,
тому його правління підтримало пропозицію М. Меєровича. 22 грудня
1923 р. Всеукраїнське об’єднане представництво української кооперації
закордоном (Коопукр «Лімітед») було зареєстроване згідно з британським
законодавством про акціонерні товариства за № 194/66818. Правління МНБ,
довідавшися про реєстрацію Коопукру, засновниками якого тоді були
«Вукоопспілка», «Сільський Господар» та «Українбанк», прирівняло їх до
російських кооперативних спілок щодо прав надання кредиту. Враховуючи
організаційне оформлення Коопукру в Лондоні, Х.Г. Раковський інформував
27 грудня 1923 р. Л.Б. Красіна та О.І. Рикова: «В інтересах залучення
кредитів фінансування української кооперації, Торгделегація в Лондоні
дозволила Укркооперації відкриття самостійного Англолімітеда подібно
Центросоюзу, Селосоюзу, Льоноцентру. Лімітед уже зареєстровано, позаяк
має конкретні серйозні кредитні пропозиції фінансування вивозу яєць,
масла, іншої сільгосппродукції. Прошу затвердити постанову Торгделегації
і дозволити вихід закордон об’єднаної української кооперації»19.
Установчі збори Коопукру відбулися 28 грудня 1923 р., на яких інтереси
«Українбанку» представляв Ю.С. Новаковський, а «Вукоопспілки» та
«Сільського Господаря» – М.Меєрович. Вони були співдиректорами, хоча
основну оперативно-організаційну роботу виконував М.І. Меєрович. Офіс
розташовувався в одній із кімнат МНБ, телеграфною адресою було обрано
ключове слово «Ukrkoop», а поточний рахунок становив тоді 150 ф.ст. На
посаду секретаря запросили М.І. Меленевського, який мав приступити до
роботи з 1 січня з окладом 60 ф.ст. щомісячно20. Основний капітал Коопукру
30 тис. ф.ст. розподілявся на 3000 акцій по 10 ф.ст. кожна, але це були лише
цифри, а не реальні кошти, що гарантував МНБ. Власних оборотних коштів
«Лімітед» не мав.
Для юридичного оформлення представництва необхідно було провести
збори акціонерів, тому М.Меєрович виїхав до Харкова. 8 лютого 1924 р. він
надіслав засновникам листа, в якому досить емоційно переказав його власні
організаційні кроки. «По приїзду до Лондона, – наголошував Мойсей Ілліч, –
я одразу звернувся до тов. Раковського і Новаковського з проханням надати
мені підтримку в проведені нашої практичної роботи з організації поста -
чан ня яєць та допомогти нам також налагодити міцні зв’язки з нашими
організаціями в Лондоні»21. Згадані дипломати виявилися своєрідними
232 Олександр Даниленко
дипломатичними лоббістами українського кооперативного представництва,
хоча його створенню передувала банальна комерційна справа – організація
збуту яєць закордоном. Засідання акціонерів відбулося 11 лютого 1924 р. в
Харкові: «Сільський Господар» представляли П.П. Любченко й В.М. Качин -
сь кий, «Українбанк» – Д.Є. Кудря й Хотовицький, «Вукоопспілку» – А.Е. Гет -
тлєр і М.Меєрович. Між Коопукром і кожним акціонером укла далися угоди,
згідно з якими Лондонське представництво отримувало 3% від суми реаліза -
ції експортного товару, якщо продаж становив 150 тис. ф.ст., а збільшення
загальної суми до 200 тис. ф.ст. давало Коопукру 2% комісій них22. Судячи
з відгуку в пресі, це була перша нарада акціонерів Коопукру23. По її завер -
шенню його керівництво надіслало Х.Г. Раковському вдячного листа такого
характеру: «Дорогий Христіяне Георгієвичу! Ми одержали вчора з Харкова
слідуюче телеграфне повідомлення від тов. М.Меєровича: «Права виходу
закордон одержані». Вчора ж, з кур’єром надійшов від т.Меєровича лист, в
якім він пише, що всі в Харкові дуже вдячні Вам і Юді Соломоновичу за ту
допомогу, яку Ви цілий час виявляли нашій кооперації і що з Вашого під -
держ кою наші товариші-кооператори в Харкові почувають себе сильними.
Тов. Меєрович виїздить з Харкова 14-го ц.м., везучи з собою постанови
Правлінь наших кооперативних центрів в справі лондонського Лімітеду та
операційні плани. Найбільша праця очікується в области збуту яєць. Тут в
Лондоні робота наладилась, поширюються зносини з фірмами. Англійська
преса прихильно відгукнулась на заснування нашого Лімітеду. На днях
надіємось провести першу закупку для «Сільського Господаря» (1600 тон
суперфосфатів). З товариським привітом»24.
Організаційне оформ лен ня, що тривало два місяці, завершилось, хоча
суперечки лише розпочинались. Вони з’явилися восени 1924 р. стосовно
обговорення питання про доцільність самостійного виходу кооперації на
зовнішні ринки. Політично-економічні застереження висловила колегія НК
РСІ УСРР, спираючися на принципи монополії зовнішньої торгівлі. Дирек -
ція Коопукру намагалася переконати офіційний Харків у необхідності шир -
шо го представництва української кооперації, покликаючись на відповідні
директивні листи та урядові постанови про дозвіл кооперативним центрам
займатися експортно-імпортною діяльністю. «До нас надійшли чутки, – пи -
сав М.Меєрович до наркомату Робітничо-селянської інспекції, – що Коле гія
НК РСІ України порушує питання на засіданні Колегії 1 грудня ц.р. про до -
ціль ність само стій ного виходу центрів української кооперації за кордон. Цен -
три укра їнсь кої кооперації «Вукоопспілка», «Сільський Господар», «Україн -
банк», постановою від 15 лютого 1924 р. союзної РПО одержали право
безпосе редньо го виходу на закордонні ринки в межах та порядку, наданих
Центросоюзу та Селосоюзу. Організаційно українська кооперація має біль -
ші переваги перед російською кооперацією за тих обставин, що у той час,
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 233
як Центросоюз та Селосоюз мають закордоном окремі один від одного
представництва, окремі апарати, українська кооперація в особі «Вукооп -
спілки», «Сільського Господаря» та «Українбанку» об’єднані в одному пред -
став ництві»25. Думка директора Коопукру про перевагу єдиного представ -
ництва над окремими об’єднаннями російських кооперативних центрів
змінювалася протягом 1920-х років залежно від обставин і ситуації. Він
боявся ліквідації власного дітища, тому звертався до Х.Раковського за під -
тримкою. 22 листопада 1924 р. торгпред СРСР надіслав коротку резолюцію
на листа М.Меєровича, адресувавши її Д.З. Лебедю та Я.М. Дуднику:
«Я вважаю корисність роботи України в Лондоні без сумніву корисною.
Однак вона могла бути ще більш корисною, якщо будуть ті заходи, про які
звідси неодноразово пропонувалися товаришам українцям»26. Черговий лист
від Х.Раковського на підтримку Коопукру надійшов 31 грудня 1924 р., тобто
виявився новорічним привітанням з нагоди першої річниці діяльності
об’єднання. Радянський дипломат підтвердив доцільність його функціону -
ван ня, тому що українська кооперація отримувала кредити з мінімальними
річними відсотками, здійснювала збут продукції, укладала вигідні угоди з
іноземними фірмами, мала експортні перспективи, конструктивні відносини
з Торгпредством, отже рекомендував включити Коопукр до списку
організацій з правом самостійного виходу на зовнішній ринок27. Діяльність
Х.Раковського, якого Москва покарала за принципову політичну позицію
щодо формування унітарної радянської держави, національно-культурного
розвитку, повноважень республіканських наркоматів, «заславши» до
Лондона на дипломатичну службу28, була справді проукраїнською, тому що
він почував себе одним із фундаторів українського республіканського уряду.
Організаційна структура Коопукру в Лондоні віддзеркалювала його
оперативну діяльність, а номенклатурні посади – відповідні внутрішні й
комерційні функції. Кадровий склад, окрім перших трьох осіб на час ство -
рення, – М.Меєровича, Ю.Новаковського М.Меленевського – формувався
впродовж першої половини 1924 р. Кожна посадова особа узгоджувалася з
Торгпредством. Наприклад, 20 березня 1924 р. Х.Раковський затвердив влас -
норучним підписом службову анкету друкарки і перекладачки Кооп укру
Д.В. Жук, а через рік Торгпредство вимагало її негайного звільнення.
3 липня 1924 р. просили призначити на посаду конторщика-рахівника
А.К. Боддіна із щомісячним окладом 50 ф.ст., німецького підданого, інже -
нера-техніка за освітою, який добре володів англійською й французькою
мовами29. До Коопукру «переманили» досвідченого бухгалтера «Аркосу»
І.М. Гурвіча, хоча його керівник І.В. Боєв був проти, тому вимагав
повернути кошти за оформлення візи його колишнього співробітника30.
Кадри представництва формувалися винятково з «колишніх», тобто із
політичних емігрантів чи тих, хто вимушено залишив батьківщину:
234 Олександр Даниленко
інтелігентів, службовців різних контор та установ. Наприклад, рахівник
В.С. Васецький був родом із с. Ново-Аврамівки Хорольського району Полтав -
ської губернії, походив із козацької родини, навчався у Катеринославському
реальному училищі, Колегії Павла Галагана, на юридичному факультеті
Київського університету, автомобільних курсах Михайлівського артилерій -
сь кого училища, закінчив бухгалтерські курси при Київському комерцій -
ному інституті, а у грудні 1918 р. мобілізований до війська гетьмана
П.Скоропадського, тому через півроку опинився в Німеччині31. Восени 1924 р.
штат Коопукру в Лондоні був укомплектований: директор, заступник
директора, секретар, технік по імпорту, технік по експорту, бухгалтер, поміч -
ник бухгалтера, друкарка, кур’єр, два рахівники, фахівець із продажу яєць,
тобто 13 осіб. Їхнє щорічне утримання у 1924/25 р. становило 7200 ф.ст., з
них зарплатня – 4980, оренда помешкання – 660, поштово-телеграфний
зв’язок – 600, відрядження – 480 ф.ст.32.
16 листопада 1924 р. Торгпредство СРСР, тобто ще за перебування
Х.Раковського, розпорядилося видати преміальні співпрацівникам Коопукру
з нагоди наближення нового року й першої річниці від його заснування: для
тих, хто працював півроку і більше – не більше півмісячного окладу, решти
– однотижневий оклад. Зарплатня співпрацівників залежала від посади:
керівництво отримувало від 50 до 70 ф.ст., хоча просили призначити
М.Меєровичу 100 ф.ст., а технічному персоналу – від 25 до 35 ф.ст.
Пропущені без поважних причин дні не оплачувались.
Улітку 1925 р. існували таблиці середнього прожиткового мінімуму в
євро пейських країнах, визначених постановами РНК СРСР, тобто для роз -
ра хунку зарплат працівників дипломатичних і торгових представництв.
В Англії він становив 15 ф.ст., Німеччині – 55 дол., Франції – 60 дол., Італії –
48 дол., а США та Канаді – 100 дол.33. Підйомні не видавались, якщо
співпрацівник пропрацював менше року. Ніхто добровільно не хотів
залишати роботу в Коопукрі, на офісному фасаді будинку якого значився
напис: «Ukrainian coоpеratives Limited». Його директором з окладом 52 ф.ст.
був М.Меєрович з «домашньою освітою», колишній член «Бунду», фактич -
ний організатор українського кооперативного представництва у Лондоні,
під керівництвом якого працювала інтернаціональна група фахівців: укра -
їнці, євреї, німці, британці. Він мав службові паспорти – №107 від 21 берез -
ня 1923 р., №198 від 26 серпня 1924 р., а 2 лютого 1925 р. просив Торг -
предство подовжити йому візу.
Змінювалися торгпреди в Англії (Х.Г. Раковський, М.І. Хлоплянкін,
Л.М. Хінчук), але залишався постійним кадровий склад Коопукру в Лон -
доні. Наприклад, 1 квітня 1927 р. продовжували працювати М.Меєрович,
В.Васецький, А.Боддін, М.Меленевський, М.Горбенко, І.Гурвіч, Ф.Шарп,
однак 24 травня того ж року на бланкові Коопукру з’явився рукописний
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 235
напис: «Підлягають звільненню». До списку потрапили А.Боддін, Н.Горбен ко,
В.Васецький, а також Р.Бронштейн, Ф.Шарп, Р.Крис, Е.Селл34. Переважно
вони працювали й надалі, тому що керівний склад у червні 1928 р. був
майже без змін, хоча не значився у кадровому списку В.Васецький, а решта,
навіть окремі британці, залишилися до початку 1930 р.
Основним організатором роботи Коопукру був М.І. Меєрович, який пи -
сав службові листи, підписував комерційну документацію, складав доповід -
ні записки, захищав інтереси й самостійницьке існування представництва
української кооперації закордоном. Так, упродовж 1923/24 р. секретаріатом
Коопукру відправлено 2709, 1924/25 р. – 6194, 1925/26 р. – 5309 листів, а
також 413 телеграм у 1923/24 р., 918 – 1924/25 р., 726 – 192526 р., щодо
різних питань35. Відбулися «генеральні збори» акціонерів: 30 квітня та 31
липня 1925 р., 26 січня і 9 грудня 1926 р. Їх також організовували
співпрацівники Коопукру, а участь у їх засіданнях брав М.Меєрович.
Важливим джерелом для розуміння статусу і повноважень Коопукру є
листування його директора з акціонерами. 15 листопада 1924 р. М.Г. Бляхер
(«Українбанк»), М.К. Ветошкін («Вукоопспілка»), А.Е. Геттлєр («Книго -
спілка»), П.Є. Шніпко і Л.С. Гохман («Сільський Господар»), Ю.Ю. Ярослав
(«Кустекспорт»), прийнявши нових акціонерів – «Книгоспілку», «Добро -
бут», «Коопстрах» та «Кустекспорт», заснували Бюро управління представ -
ниц твами української кооперації закордоном, яке очолив М.Г. Бляхер36.
У березні 1925 р. до акціонерів приєдналося Всеукраїнське кооперативне
товариство по збуту й експорту продукції птахівництва («Кооптах»),
засноване 13 серпня 1924 р.37. Склад Бюро акціонерів формували керівники
кооперативних спілок та їхні заступники, але найбільше акцій мав «Україн -
банк». Голова його правління, а ним був М.Г. Бляхер38, очолював Бюро
акціонерів представництв української кооперації, хоча існувала ще й Рада,
до якої входило по два представники від кооперативної спілки. У вересні
1928 р. його очолював Д.Є. Кудря, а засновниками було 10 кооперативних
центрів, хоча «Вукоопспілка», «Сільський Господар» та «Українбанк» мали
75% представництва, тобто вирішальний контрольний пакет39.
Відносини Коопукру з російськими кооперативними центрами, що роз -
почалися з їх матеріальної підтримки по лінії МНБ, хоч і мали конкурентну
основу, однак не були конфліктними. Обороти «Центросоюзу» становили у
1924/25 р. 30 млн. крб., а «Селосоюзу» – 60 млн. крб., тому змагатися з ними
було справою марною. Ю.С. Новаковський, звертаючи увагу на цю обставину,
лише сподівався на п’яту частину російських оборотів, тому вважав доціль -
ним створення при кожному українському кооперативному центрі експортно-
імпортного бюро. 30 листопада 1925 р. М.Бляхер інформував М.Меєровича
про те, що МНБ погодився на представництво України в дирекції цього акці -
онерного банку і просив його не робити гучних заяв про розпуск пред став -
236 Олександр Даниленко
ництва через відсутність належ них оборотних коштів. Обсяги експорту укра -
їнської кооперації зростали, а витрати на утримання Коопукру зменшувалися
(до 2% від загальної суми обороту), тому в листах М.Меєровича до Бюро
акціонерів ця проблема була ключовою. Його керівництво хотіло заспокоїти
представництво в Лондоні. «Дуже складно змусити Вукоопспілку і Сільський
Господар експортувати тоді, – наголошував М.Бляхер, – коли це для них
невигідно. Я особисто вважаю, що питання треба буде ув’язувати так, що
експорт має бути ув’язаним із нашим імпортом, точніше, що організація може
імпортувати тоді, коли будуть відповідні експортні операції»40.
На чужих кредитах, не маючи власних оборотних коштів, було важко роз -
ви нути належний експорт та імпорт продукції української кооперації. Напри -
клад, усі товари, куплені для «Вукоопспілки» в Англії, придбано на 90% під
гарантії МНБ. Керівництво шукало оптимальні форми для поліп шення справ.
16 листопада 1925 р. відбулися чергові загальні збори Бюро акціонерів, що
винесли дивне рішення: «Уважати необхідним від окрем лення експортно-
імпортних операцій кооперативних центрів України від змішаних товариств
союзного масштабу із залишенням за українською кооперацією права само -
стійного їх проведення»41. Експортна діяльність українських кооперативних
центрів відбувалася самостійно, а не винятково через апарат Коопукру, почас -
ти заготівлі сировини в Україні здійснювалися на кошти союзних і республі -
канських відомств. Перешкодою було ліцензування, тобто видача права на
вивіз товару за кордон країни, що зосереджувалося в Уповнаркомзовнішторгу.
Існували й інші причини, що досить відверто і вичерпно виклав М.Меєрович
у листі до М. Бляхера від 2 грудня 1925 р. Він наголошував, що відносини
між Коопукром та його засновниками є «ненор маль ними», оскільки ніхто
матеріально не підтримує «Лімітед», принцип акціонерного товариства не
діє, немає правління, а лише директор, який тільки виконує конкретні дору -
чен ня кооперативних центрів, відповідає за справи об’єднаного представ -
ництва при безвідповідальності акціонерів. Акції кооперативних спілок були
на папері, а реальними лише дві: по 10 ф.ст., що належали М.Меєровичу та
Ю.Новаковському42. Висновок директора був сумним: «...кожна організація
вважає Лімітед як абсолютно самостійну комі сій ну контору закордоном», між
якими панувала «спільна недовіра», тому варто було б мати окремі пред -
ставництва, що формували б колегію. Тобто він теж зрозумів необхідність
існування самостійних представництв кооперативних центрів.
Представництво української кооперації у Берліні, що виникло значно
раніше від Коопукру, за організаційним статусом належало до об’єднаного
представництва української кооперації, тому підпорядковувалося Бюро
акціонерів. 11 березня 1925 р. до Берлінського об’єднаного представництва
української кооперації (Укркооп) приєдналися «Книгоспілка», «Кустек -
спорт», «Кооптах», «Добробут», тому його баланси станом на 1 січня пере -
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 237
глянули, змінили рахівництво, розподілили загальну суму організаційних
витрат (26562 крб.) між новими акціонерами. Категоричним виявилося
рішення зборів акціонерів: «Уважати за доцільне установити тверде
правило, що жодна з організацій, що входить до складу закордонних
представництв, не має права переводити свої експортові операції повз
Укркоопу або Коопукру»43. Абревіатура вирізнялася між ними, але штатні
посади були однотипні та уніфіковані, навіть кількісно співпадали – 14 осіб.
Щомісячний кошторис Укркоопу становив 2700, а річний – 32400 дол.
«Уважати за потрібне, – наголошувалося в рішенні зборів акціонерів від
11 березня 1925 р., – установити, зазвичай, що заступником завідувача
закордонного представництва української кооперації, як в Лондоні, так і
Берліні, може бути призначено лише таку особу, яка має довіреність від усіх
акційників представництв»44. Роботою Укркоопу в Берліні керував Моги -
лянсь кий з посадовим окладом 250 дол., а 27 жовтня 1925 р. його заступ ни -
ком затвердили Кункеля, направили також нового співпрацівника М.М. Воло -
шина. У Берлінському представництві Укркоопу працював М.В. Порш,
колишній український есер-боротьбист, який просив 23 березня 1926 р.
списати з нього борг 1000 марок, витрачених на лікування, але його прохан -
ня відхилили45. Саме тоді було відкликано до Харкова Могилянського, а на
його місце призначено Ісаєва. Діяльність представництва Укркоопу була
перевірена особисто М.Г. Бляхером, звіт якого заслухало Бюро акціонерів
12 вересня 1926 р. Збори винесли також кадрове рішення: «Уважати за
необхідне відкликати із Берліна на Україну юрисконсульта, він же й зав.
експортною частиною т. Порша Миколу Володимировича, авансуючи його
по переїзду на Україну за рахунок Укркоопу в розмірі до 2000 марок з тим,
що по приїзді на Україну йому буде представлена робота у Вукоопспілці
або Вукоораді»46. Про реорганізацію Укркоопу тоді не йшлося. Воно
проіснувало до кінця 1920-х років, тому що у січні 1929 р. голова Бюро
акціонерів Д.Кудря звертався до Укркоопу в Берліні з різними листами.
Окрім існуючих двох представництв, була ідея створити закордонне
представництво української кооперації в Канаді, яку доручили реалізувати
тамтешньому представникові «Українбанку» І.Ю. Кулику, навіть виділили
йому 1000 дол., але з того нічого не вийшло47. Для відкриття будь-якого
закордонного представництва в Америці необхідно було мати щонайменше
500 тис. американських доларів статутного капіталу, тому 28 листопада
1924 р. він відповів: «Дуже прикро, що не налагодилась у нас справа з
відкриттям філії. Будемо чекати зміни ситуації»48. Формально можна було б
відкривати представництва у тих країнах, з якими СРСР мала дипломатичні
й торгові відносини, оскільки організаційною основою могло стати
торгпредство, але оперативний зв’язок з американським континентом
української кооперації видавався сумнівним. Його бракувало навіть
238 Олександр Даниленко
Берлінському представництву. Зокрема 31 серпня 1929 р. представник
Укркоопу в Берліні звернувся до Бюро акціонерів у Харкові з претензією на
те, що «...українські кооператори майже не бувають за кордоном (навіть на
засіданнях Центрального Комітету Кооперативного Альянсу)»49. Російські
представники, на переконання керівника Укркоопу «т. Жмурка», бували
десятки разів, а для представників «Сільського Господаря», «Вукоопспіл -
ки», «Добробуту», яких постійно запрошували, чомусь бракувало валюти.
Наприкінці 1920-х років помітно загострилися відносини між окремими
закордонними представництвами російських та українських кооперативних
центрів. 28 грудня 1928 р., тобто рівно п’ять років від заснування Коопукру
в Лондоні, М.Меєрович звернув увагу голови правління «Сільського
Господаря» О.В. Одинцова на появу німецькою мовою брошури «Сільсько -
господарська кооперація в Радянському Союзі», видану російським
«Селосоюзом», представивши лише 9 кооперативних спілок РСФРР, а про
Україну – жодного слова. Він уважав неприпустимим подібне видання, тому
що в брошурі про кооперацію СРСР не згадувалося про «Добробут»,
«Кооптах», «Сільський Господар» та інші українські спілки50.
Міжкооперативні суперечки перекинулися також на протистояння між
Коопукром і «Аркосом Лімітед», правління якого очолював Г.Я. Коновець.
Зокрема 7 червня 1927 р. «Аркос», що підлягав ліквідації, передав товари
української кооперації для реалізації «Центросоюзу», а не Коопукру. На
зауваження представника Коопукру цей так званий уповноважений
Укрзовнішторгу відповів досить категорично: «...українська кооперація не
повинна взагалі існувати закордоном і що йому потрібна велика фірма, яка
б працювала для нього, а не український кооперативний Лімітед»51. Про це
М.Меєрович повідомив М.Бляхера. Не випадково його не включили до
складу Бюро експортерів продукції, що швидко псується, створеного
російськими кооперативними центрами від імені СРСР. Голова Бюро
експортерів М.Л. Шостак заспокоював М.Меєровича тим, що відсутність
представника української кооперації не є зневагою до неї чи персонально до
очільника Коопукру. Натомість сам М.Меєрович пов’язував цю прикрість з
персональною позицією «так званого представника українського Нарком -
торгу в Лондоні»52, тобто з Г.Я. Коновцем. 11 лютого 1929 р. М.Меєрович
написав листа представникові «Сільського Господаря» в Коопукрі Л.С. Гох -
ма ну, в якому виклав своє ставлення до німецькомовної брошури про
сільськогосподарську кооперацію СРСР, відносини кооперативних центрів
України і Росії. «Я знаю добре т. Ратнера, – наголошував М.Меєрович, – та
його об’єктивність щодо української кооперації закордоном. Його
об’єктивність стосовно нас також цілком зрозуміла з випущеної ним
брошури німецькою мовою про сільськогосподарську кооперацію СРСР, про
яку я Вам писав деякий час потому.
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 239
Я тут протягом 5-ти років, витримуючи боротьбу майже зовсім один без
належної навіть допомоги з боку Харкова, з усілякими випадами з усіх
боків, кому тільки не ліньки, на наше самостійне існування. Роблю я це
тому, що знаю з тривалої практики, скільки десятків тисяч фунтів ми,
завдяки нашому самостійному існуванню, зберегли і створили для
української кооперації і разом з тим для нашої економіки всього Союзу.
Масло, бекон, бита птиця, м’ятна олія, мед, різний експорт. Якщо взяти ці
кілька прикладів та оглянутися назад – які досягнення ми маємо завдяки
самостійному існуванню української кооперації закордоном»53. Він уважав,
що спільний лист Л.С. Гохмана і Ратнера про створення представництва у
Парижі означав також перший крок на шляху до об’єднання двох
республіканських кооперативних центрів, навіть до «злиття» Коопукру та
«Селосоюзу». Насправді система сільськогосподарської кооперації, що
існувала впродовж непу, була приречена на реорганізації та фактичну
ліквідацію в умовах масової колективізації сільського господарства.
Вибудовувалася зовсім інша система заготівель і збуту продукції через
державні заготівельні контори.
Ліквідація Коопукру відбулася впродовж лютого-березня 1930 р.:
15 лютого була звільнена Н.І. Горбенко, яка повернулася в Україну влітку
через сімейні обставини, а бухгалтера М.І. Гурвіча перевели з 1 березня на
роботу в «Селосоюз». Засновники Коопукру М.І. Меєрович і М.І. Меле -
невський залишилися для остаточної ліквідації об’єднаного представництва.
Залишок товарів передавався «Аркосу», «Селосоюзу», «Русско-Британ -
скому зерновому обществу в Лондоне», Торгпредству СРСР в Гамбурзі, а
архів Коопукру передано у Харків54.
Досвід організаційно-функціональної діяльності спільного закордонного
представництва українських кооперативних центрів у Лондоні та Берліні
переконливо свідчив про необхідність створення окремих представництв,
якими були російські «Центросоюз» та «Селосоюз», однак для самостійного
представництва Україні бракувало коштів, а головне – політичної під -
тримки. Центральні кооперативні спілки в Україні виникли тоді, коли
почали діяти союзні дипломатичні й торгові представництва, тому єдино
можливою умовою було лише спільне представництво, хоча активність
експортно-імпортної діяльності «Кооптаху» чи «Добробуту» залежала від
багатьох фінансово-економічних факторів: наявності дешевих кредитів,
власного заготівельного апарату в Україні, якості та стандартності сільсько -
господарської експортної продукції, системи дозволів, державної монополії
зовнішньої торгівлі. Представництва української кооперації в Англії та
Німеччині, що діяли впродовж 1922-1930 рр., становили конкуренцію для
державних зовнішньоторговельних структур, оскільки кооперативний
експорт не обмежувався лише Коопукром та Укркоопом в Лондоні й Берліні.
240 Олександр Даниленко
1 Кооперативний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині ХХ – на початку
ХХ століття. – Черкаси, 2008. – 432 с.; Фареній І.А. З історії становлення кооперативного
руху в Наддніпрянській Україні (друга половина ХIХ–ХХ ст.). – Черкаси, 2003. – 144 с.
2 Витанович Ілля. Історія українського кооперативного руху. – Нью-Йорк,1964. – 1076 с.
3 Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-
1929 рр.). – К., 1995. – 216 с.
4 Паскаленко В.Є. Заможне селянство в сільськогосподарській коперації України
(1921-1929 рр.): соціально-економічний аспект: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. іст. наук. – Черкаси, 2006. – 20 с.
5 Виноградский Н.Н. Буржуазные гипотезы развития нашей внешней торговли и
советская действительность // Плановое хозяйство. – 1927. – №12. – С. 162-170; Курц Б.
Рынки Украины и Ближнего Востока, как проблема развития хозяйства УССР // Хозяй-
ство Украины. – 1926. – №5-6. – С. 93-100.
6 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі –
ЦДАВО України). – Ф. 271. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 40.
7 Там само. – Ф. 423. – Оп. 3. – Спр. 33. – Арк. 1.
8 Там само – Спр. 74. – Арк. 84.
9 Споживча кооперація України. – К., 1965. – С. 53.
10 Марочко В.І. Назв. праця. – С. 101.
11 ЦДАВО України. – Ф. 290. – Оп. 1. – Спр. 65. – Арк. 37.
12 Там само. – Ф. 3692. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 4.
13 Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Укра -
ины. – 1923. – №24. – Ст. 266.
14 ЦДАВО України. – Ф. 3040. – Оп. 40. – Спр. 291. – Арк 42.
15 Там само. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 9.
16 Там само. – Арк. 10
17 По Всеукраїнських кооперативних центрах // Сільський Господарь. – 1924. – №15. –
C. 17.
18 ЦДАВО України. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 12.
19 Там само. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 43.
20 Там само. – Арк. 59.
21 Там само. – Арк. 65.
22 Там само. – Арк. 97.
23 Українська кооперація закордоном // Сільський Господарь. – 1924. – №3-4. – С. 21-22.
24 ЦДАВО України. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 83.
25 Там само. – Арк. 190.
26 Там само. – Арк. 191.
27 Там само. – Арк. 226.
28 Волковинський В.М. Християн Раковський. Політичний портрет. – К., 1990. – 266 с.
Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках 241
29 ЦДАВО України – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 7. – Арк. 223.
30 Там само. – Спр. 6. – Арк. 10.
31 Там само. – Спр. 7. – Арк. 223.
32 Там само. – Спр. 2. – Арк. 39.
33 Там само. – Спр. 6. – Арк. 71-72.
34 Там само – Спр. 14. – Арк. 78.
35 Там само. – Спр. 3. – Арк. 12.
36 Там само. – Спр. 2. – Арк. 3.
37 Марочко В.І. Назв. праця. – С. 110.
38 Звіт за третій операційний рік (з 1 жовтня 1924 року – 30 вересня 1925 р.). – Харків,
1926. – 86 с.
39 ЦДАВО України. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 4.
40 Там само. – Арк. 141.
41 Там само – Арк. 89.
42 Там само. – Арк. 108.
43 Там само. – Арк. 38.
44 Там само. – Арк. 39.
45 Там само. – Арк. 164.
46 Там само. – Арк. 186.
47 Там само. – Спр. 1. – Арк. 277.
48 Там само. – Арк. 397.
49 Там само. – Ф. 335. – Оп. 1. – Спр. 326. – Арк. 1.
50 Там само. – Спр. 325. – Арк. 185.
51 Там само. – Ф. 807. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 244.
52 Там само. – Арк. 344.
53 Там само. – Арк. 361
54 Там само. – Спр. 6. – Арк. 178
Статья посвящена изучению особенностей деятельности заграничных
представительств украинских кооперативных обществ в 1920-е годы.
Ключевые слова: кооперация, кооперативные союзы, Коопукр. УССР
The article is devoted to features of activity of foreign representations of
Ukrainian cooperative organizations in 1920-th.
Key words: cooperation, cooperative organizations, Koopukr, USSR.
242 Олександр Даниленко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40641 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0020 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T15:11:11Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Даниленко, О. 2013-01-20T19:40:18Z 2013-01-20T19:40:18Z 2010 Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність / О. Даниленко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19. — С. 229-242. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40641 Cтаттю присвячено вивченню особливостей діяльності закордонних представництв українських кооперативних спілок у 1920-х роках. Статья посвящена изучению особенностей деятельности заграничных представительств украинских кооперативных обществ в 1920-е годы. The article is devoted to features of activity of foreign representations of Ukrainian cooperative organizations in 1920-th. uk Інститут історії України НАН України Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки Україна у світовому співтоваристві Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність Foreign Missions of Ukrainian cooperative unions in the 1920s: the structure, functions, staff, activities Article published earlier |
| spellingShingle | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність Даниленко, О. Україна у світовому співтоваристві |
| title | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| title_alt | Foreign Missions of Ukrainian cooperative unions in the 1920s: the structure, functions, staff, activities |
| title_full | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| title_fullStr | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| title_full_unstemmed | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| title_short | Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| title_sort | закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність |
| topic | Україна у світовому співтоваристві |
| topic_facet | Україна у світовому співтоваристві |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40641 |
| work_keys_str_mv | AT danilenkoo zakordonnípredstavnictvaukraínsʹkihkooperativnihspíloku1920hrokahstrukturapovnovažennâštatidíâlʹnístʹ AT danilenkoo foreignmissionsofukrainiancooperativeunionsinthe1920sthestructurefunctionsstaffactivities |