Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст.
У статті розкривається проблема життєсвіту як світу людини та мовної реальності в контексті нової онтологічної переорієнтації філософії ХХ ст. На основі феноменологічно зорієнтованої герменевтичної традиції та праць М. Бахтіна відстежено інтертекстуальні параметри життєвого світу, які, на відміну ві...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Світогляд - Філософія - Релігія |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40681 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. / А. Залужна // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 34-42. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859684789032845312 |
|---|---|
| author | Залужна, А. |
| author_facet | Залужна, А. |
| citation_txt | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. / А. Залужна // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 34-42. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Світогляд - Філософія - Релігія |
| description | У статті розкривається проблема життєсвіту як світу людини та мовної реальності в контексті нової онтологічної переорієнтації філософії ХХ ст. На основі феноменологічно зорієнтованої герменевтичної традиції та праць М. Бахтіна відстежено інтертекстуальні параметри життєвого світу, які, на відміну від феномена децентрації суб’єкта в постмодерному дискурсі, обумовлюють посилення акцентів на ролі творчої індивідуальності автора.
The article deals with the problem of the life world as a world of a person and linguistic reality in the context of new ontological reorientation of philosophy of the XX-th century. On basis of phenomenologicaly orientated hermeneutical tradition and M. Bakhtin’s works the intertextual parameters of the life world are tracked. These parameters, as opposed to phenomenon of decentration of a subject in the postmodern discourse, cause the strengthening of accents on the role of the creative individuality of an author.
|
| first_indexed | 2025-11-30T21:32:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
Світогляд – Філософія – Релігія
34
4. Konstańczak Stefan. Globalizacja jako wyzwanie dla filozofii wychowania / Stefan
Konstańczak, Michail Žuk // Facere veritatem in caritate, Podkowa Lesna, 2009. –
S. 165–170.
5. Žuk Michail. Procesy globalizacyjne jako wyzwanie dla systemów oświatowych
oraz stymulator wzrostu potencjału innowacyjności w edukacji / Michail Žuk, Stefan
Konstańczak // Humanistika wobec wyzwan wielokulturowości i cywilizacji ryzyka.
Radakcja naukova : Mila Kwapiszwska-Antas. – Slupsk, 2010. – S. 146–153.
6. Zhuk M. Lifelong learning as a factor of modern innovative breaks / M. Zhuk //
Information Technologies in Education for All. Proceedings ITEA – 2009 Ukraine,
IRTC/ 24–26 November 2009. Edided by Gritsenko V. – Kyiv, 2009. – С. 466–470.
7. Загоруйко Юлия. Давос-2011 : новые реалии посткризисного мира // Зеркало
недели. Украина. – № 3. – 28 января 2011 / Юлия Загоруйко [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа : http://zn.ua/POLITICS/davos-2011_novye_realii_ post-
krizisnogo_ mira-74267.html#article
8. Європейська асоціація університетів оприлюднила хартію про ціложиттєве
навчання // Європейський освітній портал. 03.11.2008 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.eu-edu.org/news/info/87
9. У 2025 році вища освіта буде ключовим чинником економічного розвитку. /
Європейський освітній портал. 25.11.2008 [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://www.eu-edu.org/news/info/113
Отримано 01.02.2012
Summary
Zhuk Myhailo, Konstanczak Stefan. Social Development in the ХXI Cen-
tury: Educational Potential of Transformations, Transits, Innovations.
Article deals with the problems of criteria of development in terms of the process
of globalization. Traditional and innovative model of development, “Knowledge Soci-
ety”, special features of modern transients, the role of innovative education in main-
tenance of transformative processes and ability of the government to carry out social
transits is shown. The results of collaborative research of authors are put into life.
Keywords: globalization, social development, traditional and an innovative
society, social transformations and transits, innovative education, life-long learning.
УДК 130.122:17:111
Алла ЗАЛУЖНА©
ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ ВИМІР
ЖИТТЄВОГО СВІТУ ЛЮДИНИ
В НОВІЙ ОНТОЛОГІЧНІЙ РЕФЛЕКСІЇ ХХ СТ.
У статті розкривається проблема життєсвіту як світу людини та мовної
реальності в контексті нової онтологічної переорієнтації філософії ХХ ст. На осно-
ві феноменологічно зорієнтованої герменевтичної традиції та праць М. Бахтіна
відстежено інтертекстуальні параметри життєвого світу, які, на відміну від
феномена децентрації суб’єкта в постмодерному дискурсі, обумовлюють посилення
акцентів на ролі творчої індивідуальності автора.
Ключові слова: життєвий світ, культура, мова, людина, інтерсуб’єктив-
ність, інтертекстуальність.
© Алла Залужна, 2012
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
35
Постановка проблеми. Сьогодні, у час нестійкості та вразливості
буття людини у світі, що у філософському дискурсі репрезентовано
тезою “кінця філософії” у сенсі неможливості вирішення поставлених
нею завдань, відбувається трансформація настанов розуму в такі прак-
тичні сфери буття, як життєвий світ, мовні практики, повсякденність,
культурні традиції тощо. Виникає потреба переосмислення негативних
наслідків класичного раціоналізму й зміщення акцентів з активно діяль-
нісного світовідношення до людської смислотворчості, гносеологічного
суб’єкта до життєво очевидних царин буття. Таке інтегрування раціона-
лістичних стратегій у площину первісних дотеоретичних очевидностей
людського досвіду посилює інтерес до феномену життєвого світу як
смислового, інтерсуб’єктивного, текстуального та ціннісно-значимого
культурного універсуму.
Саме нова онтологічна переорієнтація філософського дискурсу
ХХ ст. репрезентується в онтологічно-антропологічному векторі щодо
розуміння культури та її осмислення як особливої реальності людського
буття. Відстежується зміна світоглядних орієнтирів соціокультурних
проектів прогресивного суспільного розвитку на посилений інтерес
до безпосередніх людських дій і вчинків, розуміння, повсякденного до-
свіду. У зв’язку з такою переоцінкою класично-раціоналістичних уста-
новок культура виступає життєвим світом людини, специфічним спосо-
бом людського буття та мовної реальності.
Аналіз актуальних досліджень. Вагомий внесок в осмислення фе-
номену життєвого світу здійснили такі філософи, як Е. Гуссерль, М. Хай-
деггер, М. Мерло-Понті, А. Шюц, Т. Лукман, Гадамер, К.-О. Апель,
Ю. Хабермас, А. Кассірер, Б. Вальденфельс тощо. Окресленість інтерте-
кстуальних координат життєсвіту простежується у філософських розвід-
ках М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Н. Кузьміної, Н. Фадєєвої, О. Аржанової,
Л. Комісар, О. Переломової та інших.
Зокрема Е. Гуссерль у пізній період своєї творчості фундує поняття
“життєвий світ”, яке, акумулюючи багатоманітність смислової політри
людського існування й відкритості людини до світу, постає істотним
сенсотворним універсумом культури й досить продуктивним для до-
слідження його духовних феноменів.
Проблематика життєвого світу у фокусі екзистенційної аналітики
фундаментальної онтології здійснюється М. Хайдеггером. Екзистенцій-
ний вимір життєвого світу притаманний для творчості Ортеги-і-Гассета
та Ж. Сартра, комунікативної дії – Ю. Хабермаса, інтеркультурності
в сенсі “співвідношення рідного і чужого світів” [5, c. 68] Б. Вальде-
нфельса та світу культури символічних форм А. Кассірера. Створення
феноменологічно-аксіологічної теорії життєсвіту, обумовленого цін-
нісною ієрархічною структурою та конституйованими актами любові і
Світогляд – Філософія – Релігія
36
ненависті, зустрічаємо в М. Шелера. Соціологічні мотиви гуссерлівської
феноменології з акцентацією на ролі повсякденного досвіду та змі-
щенням трансцендентальних аспектів інтерсуб’єктивності на комуні-
кативний, простежується у феноменологічній соціології А. Шюца та
Т. Лукмана. У герменевтичній традиції цей феномен відтворюється в
горизонті дискурсу розуміння текстів культури та об’єктивацій жит-
тєвих проявів життя (Дильтей), набуваючи особливого онтологічного
звучання у філософській рефлексії М. Хайдеггера та Гадамера з харак-
терною окресленістю зв’язку життєвого світу з мовною реальністю.
Метою запропонованої статті є спроби на основі аналізу феноме-
нологічно зорієнтованих студій герменевтичної традиції та праць М. Ба-
хтіна дослідити розуміння життєсвіту як світу людини та мови в його
інтертекстуальному вимірі й окреслити характерну для цього дискур-
су домінанту творчої індивідуальності автора.
Виклад основного матеріалу. Феноменологічний дискурс Е. Гус-
серля, від феноменології акту до феноменології життєсвіту, знайшовши
своє продовження у фундаментальній онтології екзистенційної аналі-
тики М. Хайдеггера, обумовив не лише онтологічно-екзистенційний,
але й лінгвістичний, естетичний та етичний поворот у філософії. Так, у
своєму феноменологічно-екзистенційному витлумаченні екзистенціалів
відкритості людини у світі, М. Хайдеггер значною мірою відштовху-
ється від герменевтичної філософії Дильтея, яка в пізнього Хайдеггера
трансформується в онтологічну герменевтику. Зокрема, екзистенціал
розуміння використовується мислителем в аналітичній фазі “Dasein”,
де здійснюється спроба виведення філософського розуміння буття з
повсякденності людського існування через відкритість буття-в-світі.
Адже людська екзистенція не є замкненою, а відкрита світу й проявля-
ється як буття-в-світі. Ця відкритість людини світу розкривається за
допомогою трьох базових категорій, конститутивних екзистенціальних
модусів: “налаштованість”, “розуміння”, “мова”. П. Гайденко стверджує,
що “розуміння в Хайдеггера тотожне відкритості тут – буття” [7, с. 368],
оскільки існувати у світі і розуміти одне й те ж, оскільки “екзистенці-
альне розуміння, дорефлексивне і допредикативне, здійснюється не на
рівні свідомості, а є самим способом буття людини” [7, с. 372].
Отже, розуміння постає одним із конституйованих, конструктивних
елементів “Dasein” як безпосереднє пізнання того, що з’ясовується через
розкриття смислу використовуваних нами речей. Сферою, в якій відбу-
вається вираження розуміння, є стихія мови. Однак мова осмислюється
не у фактичному сенсі говоріння, а в зрізі онтологічно-екзистенційних
способів спілкування з Іншими та співбуття з ними. Відбувається своє-
рідна втягнутість у мову розуміння сенсу речі, коли мова як “артикуля-
ція розуміння” [12, с. 161] постає мовою самого буття. Це місце зустрічі
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
37
людини і буття, де мова говорить через слово великих поетів, оскільки
саме вони, на думку німецького філософа, мають можливість чути
животворний голос природи. Тому мова, поезія і слово – площини най-
більш повного розкриття “Dasein”. Це той найдорогоцінніший скарб,
який найближчий до філософа та поета, забезпечуючи найтісніший
зв’язок між мисленням та поезією, адже вони “ввірені таїні слова як
найбільш гідні свого осмислення і тим самим родинно пов’язані один
з одним” [13, с. 312].
Тобто гуссерлівське відкриття мовного виміру досвіду світу за-
кладає неабиякі можливості лінгвістичної переорієнтації філософії,
зокрема герменевтичної версії феноменологічної традиції. У філософсь-
кій герменевтиці, на відміну від характерного для аналітичної філософії
взаємозв’язку мислення та свідомості, відбувається онтологізація мови в
її універсалізуючих характеристиках дотеоретичного зв’язку досвіду
світу та досвіду мови. Пріоритетність інтенціональних актів сприйняття
та його корелятивного інтенціонального предмета витісняється ви-
раженою в мові пропозиційною установкою, артикулюючою мовний
характер досвіду. Така мовна репрезентація світу набирає у феномено-
логічній герменевтиці виміру герменевтичного універсуму з особливим
акцентом на парадигмальності естетичного досвіду та утвердженням
естетичного ставлення до світу. А тому М. Хайдеггер онтологію есте-
тичного пов’язує не з поняттям прекрасного чи чуттєвістю загалом, а
з буттям твору мистецтва, з дійсністю художнього творіння, в якому
“виджерелюється” істина сутого.
У свою чергу, Гадамер репрезентує мову універсальним середо-
вищем людини, культури, історії, місцем “обопільної домовленості
співбесідників” [6, с. 355], взаєморозумінням між культурами, спадко-
ємністю епох, зв’язком речі зі словом, що набуває найістотнішої репре-
зентації саме в поезії. Адже мова, на думку мислителя, досягає бажаної
ідеальності в єдності звучання та смислу в досвіді поетичної мови.
А тому у пізнього Гадамера зміщуються акценти з проблем розуміння
до герменевтичної мови з її властивостями діалогічності, незавершенос-
ті, поетичності, процесуальності та літературно-естетичного вираження
життєсвіту як переходу від теорії до практики репрезентації.
Загалом, оскільки життєвий світ розкривається як інтерсуб’єктив-
ний світ Інших Ego, що постійно відсилає самотнього суб’єкта до
Іншого й виявляється спільним культурним світом, смисловим чином,
розділеним з чужою індивідуальністю, то відбувається значне розши-
рення значущості мови та її редукції до сутності світу та людського
досвіду. Слово в даному контексті в силу своєї функціональної особли-
вості звертання конституює іншу особистість, породжуючи можливості
спілкування, розуміння та взаєморозуміння й набуває не лише знакового
Світогляд – Філософія – Релігія
38
вираження, а й значення. Тобто у філософській герменевтиці домінанта
смислотворчої діяльності свідомості замінюється значущістю виража-
льних об’єктивацій, які в історії культури репрезентуються як “сфери
письмово зафіксованих виявів життя, сфери опредмечених форм людсь-
кої діяльності” [14, с. 397], що відкриваються розуміючому інтерпрета-
тору у безкінечності смислових можливостей.
Отже, якщо у феноменології первинною даністю вважається потік
переживань, то в герменевтиці закріпленість у мові значення, а в аналі-
тичній філософії, в цілому, головним предметом дослідження стають
мовні маніфестації інтенціонального змісту свідомості, коли інтенці-
ональність свідомості через призму пропозиційності синтаксично орга-
нізованих структур маніфестується у значення інтеціонального знаку
(Фреге). Саме теорія значення Е. Гуссерля закладає значні перспективи
для модифікаційних перевтілень феноменології свідомості у феноме-
нологію мови, відкриваючи тим самим нові можливості для актуалі-
зації текстуалізаційних та літературно-естетичних проектів. У даному
контексті представник лінгвістичної філософії Ж. Дерідда стверджує:
“Якщо мова є основою буття, то світ – нескінченний текст. Все текс-
туалізується” [15, с. 158].
Отже, при осмисленні онтологічних, герменевтичних і комуніка-
тивних характеристик життєвого світу як світу людини та світу мови
виникає необхідність порушення питання про його текстуалізацію.
Адже поліфонічний комплекс знакових смислів і значень, виражених
у художніх творах, історичних фактах, пам’ятках культури та інших
об’єктиваціях людської буттєвості, постають текстом у ціннісно-смис-
ловому універсумі культури як складноорганізованого переплетення
текстів – “текст текстів”.
Саме піднята герменевтичною філософією проблема тексту набу-
ла широкого розголосу в академічних студіях Ю. Лотмана, Р. Барта,
Ю. Крістевої, Фуко, У. Еко, М. Бахтіна та ін., у наукових пошуках
яких текст експлікується не лише письмово зафіксованими змістовно-
стями й повідомленнями, а як будь-який об’єкт, що розглядається як
носій смислу та інформації, уможливлюючи в запропонованому дослі-
дженні осмислення життєсвіту людини в інтертекстуальному вимірі.
Тобто розуміння культури як мовної дійсності спонукає до її осми-
слення в горизонті текстового означування, мовної фіксації значень, що
здійснюється на межі перетину смислів та міжтекстових взаємодій.
Адже текст, виступаючи знаково-інформаційним комплексом культури,
в охопленні змістовного розмаїття смислів та значень, ні в якому разі
не є замкненою цілісністю, а постійно перебуває у контексті текстових
взаємовпливів. Зокрема, інтертекстуальність як міжтекстова взаємодія
та інтеракція, де свідомість, суспільство, культура, історія представлені
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
39
множинністю інтертекстів, постає однією з ключових категорій постмо-
дернізму. У постструктуралістських і постмодерністських теоріях інтер-
текстуальність редукується до “анонімності формул”, запам’ятовування
“старих цитат” та “культурних кодів” у намаганнях “перекомбінувати”
елементи спадщини минулого й грати залишками старих смислів, не
будучи в стані, або не бажаючи віднайти, або створити нові” [10, с. 73],
що неминуче призводить до “смерті суб’єкта” (М. Фуко), ”смерті авто-
ра” (Р. Барт), “децентрування суб’єкта” (Ж. Дерріда) в просторі калей-
доскопічної безособистісної гри текстів у гіпертексті культури. Адже, за
Р. Бартом: “Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому
на різних рівнях у більш або менш упізнавальних формах: тексти попе-
редньої культури і тексти оточуючої культури. Кожний текст яввляє
собою нову тканину, зіткану зі старих цитат” [1, с. 418].
Так, сучасний російський естетик В. В. Бичков розрізняє Культу-
ру з великої літери від цивілізації та пост-культури [4]. Зокрема, якщо
для мислителя цивілізація постає результатом людської діяльності, що
здійснюється на “шляхах раціонально-науково-технічних досягнень”
[4, с. 61] з метою задоволення матеріальних і духовних потреб, то
Культура – та “сутнісна частина цивілізації” в її духовних і художньо-
естетичних вимірах, що в орієнтації на творчі підвалини буття людини-
в-світі базується на вірі у вищу духовну реальність “Великого Іншого”,
як ціннісної домінанти збагачення, “преображення” системно-цілісної
єдності культури. В свою чергу пост-культура з її постмодерністськими
метаморфозами характеризується розширенням меж цивілізаційної
реальності, супроводжуючись нівеляцією орієнтирів на вищі метафі-
зичні реальності, втратою “духовного Центру” та ціннісного ядра, рі-
внозначністю духовно-вищих та вітально-периферійних пластів. Таку
відносність та мозаїчність цінностей, відсутність бінарної опозицій-
ності, еклектизм, фрагментарність, децентризм В. В. Бичков порів-
нює з “культурою нульового циклу” “одномірної людини” Г. Маркузе
та пануванням рушійних сил несвідомого З. Фрейда, що утверджують
нову культуру в горизонти іронічно-калейдоскопічної гри цінностями й
феноменами культури у їх рівнозначності та рівноцінності.
У нашому дослідженні горизонт життєсвіту людини у його смисло-
вих, інтерсуб’єктивних та інтертекстуальних вимірах, проблема інтер-
текстуальності осмислюватимуться в контексті філософських розвідок
М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Н. Кузьміної та Н. Фатєєвої, в яких не відбува-
ється децентрації суб’єкта, а в потебнівсько-гумбольдтівській традиції
посилюються акценти на ролі творчої індивідуальності автора-творця,
що вибудовується у складній системі відносин з текстами, залишаю-
чись “ чимось індивідуальним, єдиним і неповторним” [3, с. 283). Адже,
зосереджуючи увагу при конституюванні тексту на особистісних внут-
рішньосмислових важелях, М. Бахтін поряд з тим концентрує увагу і
Світогляд – Філософія – Релігія
40
на понятті “кругозору” в сенсі площини соціально-оформлених смислів,
оскільки автор художнього тексту, вступаючи в діалог з історією, куль-
турою, змушений зіткнутися з уже оформленою дійсністю. У такому
розумінні інтертекст потребує творчого суб’єкта “homo creans” як “лю-
дини, що творить …, здійснює творчу дію над текстом” [9, с. 45].
І хоча М. Бахтін та Ю. Лотман безпосередньо не використовува-
ли у своїй творчості поняття інтертекстуальності, але “діалог текс-
тів”, “неізольованість висловлювань”, концептуалізованих у площині
категорій “діалогічності”, “поліфонізму”, “позазнаходженості”, “не-алібі
в бутті” М. Бахтіна та “семіосфера” як семіотичний простір, в якому
інформаційно-смислова вираженість у тексті перебуває під впливом
контактів з іншими текстами, генеруючи нові смисли й конденсації
“культурної пам’яті” у “тексті текстів” культури Ю. М. Лотмана, пере-
бувають у тісному зв’язку з проблемами інтертекстуальності. Прина-
гідно в цьому сенсі навести слова Ю. М. Лотмана: “Культура в цілому
може розглядатися як текст. Але виключно важливо підкреслити, що
це – складно облаштований текст, що розпадається на ієрархію “текстів
у текстах” і утворюючих складну переплетеність текстів… Уявлення
про текст як єдиноорганізований смисловий простір доповнюється
посиланням на втручання різноманітних “випадкових” елементів з
інших текстів. Вони вступають у непередбачувану гру з головними
структурами і різко збільшують непередбаченість подальшого розвитку”
[1, с. 72]. Тому текстом постає як сама культура так і будь-який феномен
культури, демонструючи заявленість людини про себе, а у філософських
інтенціях М. Бахтіна ним є діалог свідомостей, чужого і свого слова,
міжкультурний діалог, вчинок людини.
Зокрема у М. Бахтіна текст витлумачується в двох аспектах:
• це будь-який смислотворчий феномен культури, що має знакову
природу;
• опосередкована інстанція гуманітарного дослідження та його об’єкт,
за допомогою якого людина постає як соціальна істота і носій ду-
ховних начал. Адже, на думку російського мислителя, науки про дух
завжди передбачають теорію тексту, за яким завжди стоїть мова.
“Гуманітарні науки – науки про людину в її специфіці, а не безмовну
річ у природному розумінні. Людина в її людській специфіці завжди
виражає себе (говорить), тобто створює текст (хоча б і потенційний).
Там, де людина вивчається поза текстом і незалежно від нього,
то це вже не гуманітарні науки”, – стверджує М. Бахтін [2, с. 126].
А отже, при осмисленні людини варто шукати певні знаки та їх
значення, адже все людське буття (мотиви, цілі, усвідомленість, сти-
мули, діяльність, творчість) і є текстом, що реалізується в метатексті
культури.
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
41
Поряд з тим герменевтичне тлумачення, зініційоване у свій час
Шлейєрмахером, також зводиться не стільки до змістовного розкриття
тексту, скільки наближення через герменевтичне коло до розуміння ін-
дивідуальності творця, осягнення духовної цілісності особистості авто-
ра. Таке проникнення до духовного світу у філософії Дильтея можливе
через розуміння письмово зафіксованих проявів життя шляхом співпе-
реживання, відтворення тих переживань, в яких воно виникло, співчуття
та ін. Для мислителя розуміння передбачає переживання, інтеріоризацію
ситуації цілісністю душевного життя, що повинно забезпечити досто-
вірність надання предмета знання. Вірогідність розуміння гарантується
при зустрічі з текстом, як зустрічі духу з самим собою, “віднайдення
Я в Ти; дух знаходить себе, піднімаючись до більш високих ступенів
зв’язку; це тотожність… духу Я в Ти. У кожній системі суспільства, в
кожній системі культури” [8, с. 135].
Висновки. Таким чином, людське буття завжди здійснюється як
співбуття, а тому відкритість до Іншого, прагнення зустрічі з Ти є необ-
хідною умовою долання замкнено-егоїстичного обрію індивідуального
Я, потребуючи розуміння, сприйняття та визнання Іншого в горизонті
мови. Зокрема, надзвичайно плідно постає ідея М. Бахтіна щодо незамі-
щеності людського місця у світі як “не-алібі в бутті” та смислотворчого і
культуротворчого характері діалогу в “тексті культури”.
Однак життєвий світ людини в його суцільній переплетеності сіт-
кою смислів, цінностей, символів, текстів, художніх образів, метафор як
результату людської творчості та особистісного самоздійснення у сво-
їх глибинах зосереджує суттєві потенції щодо його зміцнення через
нарощуваність нових смислів або загрозу ентропійних проявів, що у
своїх граничних можливостях акумулює негативні потуги модифікацї
буття людини в стан небуття, “смерті автора”, “смерті людини”. Адже
постмодерний дискурс через призму утвердження ідей лабіринту, хаосу,
абсурду, жорстокості, симулякрів, інтертекстуальності, гіпертексту
позбавляють культуру особистісного ціннісного центру та необхід-
ної розрізненості глибинно-смислових та зовнішньо-поверхневих рів-
нів людської екзистенції. У даному сенсі важливим постає відновлення
феноменологічно-онтологічного, герменевтичного, комунікативного ро-
зуміння культури як життєвого світу людину та світу мови в його
ціннісно-смислових інтерсуб’єктивних та інтертекстуальних вимірах з
орієнтацією на справжність людського існування, обумовлюючи по-
силення акцентів на ролі творчої індивідуальності суб’єкта і вибору
адекватних способів взаєморозуміння з Іншим.
Світогляд – Філософія – Релігія
42
Література
1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт ; [пер с фр., общ. ред.
и вступ. ст. Г. К. Косикова]. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
2. Бахтин М. Проблема текста / М. Бахтин // Вопросы литературы. – 1976. – № 10. –
С. 122–151.
3. Бахтин М. М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных
науках. Опыт философского анализа / М. М. Бахтин // Эстетика словесного
творчества. – М. : Искусство, 1979. – С. 281–307.
4. Бычков В. В. Феномен неклассического эстетического сознания / В. В. Бычков //
Вопросы философии. – 2003. – № 10. – С. 61–71.
5. Вальденфельс Б. Топографія чужого: студії до феноменології чужого / Бернард
Вальденфельс ; [пер. з нім. В. І. Кебуладзе] . – К. : ППс – 2002, 2004. – 206 с.
6. Гадамер Г. Істина і метод / Ганс-Георг Гадамер // Т. І : Герменевтика І: осно-
ви філософської герменевтики ; [пер. з нім. О. Макровольського]. – К. : Юні-
верс, 2000. – 464 с.
7. Гайденко П. Прорыв к трансцендентному: новая онтология ХХ века / П. П. Гай-
денко. – М. : Республика, 1997. – 495 с.
8. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В. Дильтей ; [пер. с нем.
А. П. Огурцова]. – Вопросы философии. – 1988. – № 4. – С. 135–152.
9. Кузьмина Н. А. Интертекст: тема с вариациями. Феномены языка и культуры в
интертекстуальной интерпретации. – Изд. 2-е, испр. и доп. / Н. А. Кузьмина. –
М. : ЛИБРОКОМ, 2011. – 272 с.
10. Левикова С. И. Две модели динамики ценностей культуры (на примере моло-
дежной субкультуры) / С. И. Левикова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. –
С. 71–79.
11. Лотман Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. – СПб. : Искусство. – СПБ., 2000. –
704 с.
12. Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер ; [пер. с нем. В. В. Бибихина]. –
Изд. 3-е, испр. – СПб. : Наука, 2006. – 452 с.
13. Хайдеггер М. Слово // Мартин Хайдеггер. Время и бытие: Статьи и выступления ;
[пер. с нем. В. В. Бибихина]. – М. : Республика, 1993. – С. 302–312.
14. Языки как образ мира / отв. редактор Е. Г. Кривцова. – М. : АСТ ; СПб. : Terra
Fantastica, 2003. – 568 с.
15. Derrida J. L’écriture et difference / J. Derrida. – Paris, 1967. – 439 p.
Отримано 01.02.2012
Summary
Zaluzhna Alla. Intertextual dimension of the life world of a person in the
new ontological reflection of the XX-th century.
The article deals with the problem of the life world as a world of a person
and linguistic reality in the context of new ontological reorientation of philosophy
of the XX-th century. On basis of phenomenologicaly orientated hermeneutical
tradition and M. Bakhtin’s works the intertextual parameters of the life world are
tracked. These parameters, as opposed to phenomenon of decentration of a subject
in the postmodern discourse, cause the strengthening of accents on the role of the
creative individuality of an author.
Keywords: life world, culture, language, person, intersubjectivity, intertex-
tuality.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40681 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0108 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T21:32:11Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Залужна, А. 2013-01-23T18:16:49Z 2013-01-23T18:16:49Z 2012 Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. / А. Залужна // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 34-42. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0108 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40681 130.122:17:111 У статті розкривається проблема життєсвіту як світу людини та мовної реальності в контексті нової онтологічної переорієнтації філософії ХХ ст. На основі феноменологічно зорієнтованої герменевтичної традиції та праць М. Бахтіна відстежено інтертекстуальні параметри життєвого світу, які, на відміну від феномена децентрації суб’єкта в постмодерному дискурсі, обумовлюють посилення акцентів на ролі творчої індивідуальності автора. The article deals with the problem of the life world as a world of a person and linguistic reality in the context of new ontological reorientation of philosophy of the XX-th century. On basis of phenomenologicaly orientated hermeneutical tradition and M. Bakhtin’s works the intertextual parameters of the life world are tracked. These parameters, as opposed to phenomenon of decentration of a subject in the postmodern discourse, cause the strengthening of accents on the role of the creative individuality of an author. uk Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Світогляд - Філософія - Релігія Філософія Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. Intertextual dimension of the life world of a person in the new ontological reflection of the XX-th century. Article published earlier |
| spellingShingle | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. Залужна, А. Філософія |
| title | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. |
| title_alt | Intertextual dimension of the life world of a person in the new ontological reflection of the XX-th century. |
| title_full | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. |
| title_fullStr | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. |
| title_short | Інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії ХХ ст. |
| title_sort | інтертекстуальний вимір життєвого світу людини в новій онтологічній рефлексії хх ст. |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40681 |
| work_keys_str_mv | AT zalužnaa íntertekstualʹniivimíržittêvogosvítulûdinivnovíiontologíčníirefleksííhhst AT zalužnaa intertextualdimensionofthelifeworldofapersoninthenewontologicalreflectionofthexxthcentury |