Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз
У статті дана спроба теоретичного аналізу та з’ясування закономірностей, специфіки взаємодії таких феноменів, як релігія й світопорядок, сутності і форм їхнього взаємозв’язку і взаємовпливів, а також позицій вчених щодо даної проблеми. The article presents a theoretical analysis and the attempt to d...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Світогляд - Філософія - Релігія |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40701 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз / С. Пішун // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 226-235. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859913885873602560 |
|---|---|
| author | Пішун, С. |
| author_facet | Пішун, С. |
| citation_txt | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз / С. Пішун // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 226-235. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Світогляд - Філософія - Релігія |
| description | У статті дана спроба теоретичного аналізу та з’ясування закономірностей, специфіки взаємодії таких феноменів, як релігія й світопорядок, сутності і форм їхнього взаємозв’язку і взаємовпливів, а також позицій вчених щодо даної проблеми.
The article presents a theoretical analysis and the attempt to determine the specificity of interaction patterns and phenomena such as religion and world order, the nature and forms of their relationships and interactions, and the positions of scientists regarding the issue too.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:03:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Світогляд – Філософія – Релігія
226
9. Bartnik Cz. S. Hermeneutyka personalistyczna / S. Cz. Bartnik. – Lublin : Katolicki
Uniersytet Lubelski, 1994. – 340 s.
10. Kudasiewicz J. Jezus historii a Chrystus wiary / J. Kudasiewicz. – Lublin : Redakcja
Wydawnictw KUL, 1987. – 184 s.
11. Rosik M. Jezus i jego misja. W kręgu orędzia Ewangelii synoptycznych / M. Rosik. –
Kielce : Instytut Teologii Biblijnej VERBUM, 2003. – 298 s.
12. Seweryniak H. Świadectwo i sens: teologia fundamentalna / H. Seweryniak. – Płock :
Płocki Instytut Wydawniczy, 2005. – 528 s.
Отримано 01.02.2012
Summary
Andriy Pal’chyk. The program of R. Bultmann’s demythologization and
the response of Catholic theology.
The program of the New Testament demythologization of German Protestant
theologian R. Bultmann (1884–1976) clashed with valid criticism in Catholic
theological environment. Despite the many contradictory ideas of the researcher
with the teachings of the Church, the Catholic biblical studies doesn’t reject
Bultmann’s methodology, but lays emphasis on fundamental amending, especially
the definition and the role of myth and underlining the historicity of Jesus Christ’s
figure in the Gospel.
Keywords: mythologization,Gospel, Jesus Christ, theology, myth.
УДК 247.3(477)
Сергій ПІШУН©
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЙНОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ:
ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
У статті дана спроба теоретичного аналізу та з’ясування закономірностей,
специфіки взаємодії таких феноменів, як релігія й світопорядок, сутності і форм
їхнього взаємозв’язку і взаємовпливів, а також позицій вчених щодо даної проблеми.
Ключові слова: Бог, буття, людина, міфологія, природа, релігія, світогляд,
філософія.
Постановка проблеми. Світогляд людини визначається насампе-
ред тим, як вона розв’язує питання про відношення мислення до буття,
свідомості до матерії, питання про те, як відноситься наше знання до
навколишнього світу – чи можемо ми пізнати його, чи ні. Це питання
називається основним питанням філософії. Залежно від того, як воно
вирішується, світогляд може бути матеріалістичним або ідеалістичним.
Науковий, матеріалістичний світогляд виходить із того, що первинним є
буття, матерія. Матерія – це та основа, яка у своєму розвитку породжує
свідомість і зумовлює її розвиток. Свідомість є вторинною, похідною
від матерії. У своїй свідомості людина відображає навколишній світ.
© Сергій Пішун, 2012
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
227
З протилежних позицій вирішує це питання релігійний світогляд.
Первинним проголошується духовний, нематеріальний початок. У всіх
релігіях цим початком є Бог, що володіє абсолютною мудрістю і все-
силлям, творець і управитель, у владі якого знаходяться долі світу та
людства. Світогляд людини, визначаючи її підхід до предметів і явищ
світу, не може не впливати (інколи дуже серйозно) на всі вектори її жит-
тя, на трудову діяльність і духовні запити. “Сакральна наука і ритуал
були найбільш ранні організовані форми людського знання, і поря-
док релігійної церемонії розглядався в кожному суспільстві архаїчної
культури як модель або архетип світопорядку” [3].
Аналіз актуальних досліджень. Загальні проблеми світогляду,
його типи й історичні форми досліджували Р. Арцишевський, С. Бонда-
рук, В. Бортников, С. Возняк, Л. Кондратик, І. Остапйовський, С. Про-
вальський, А. Сищук Окремі питання специфіки релігійного світогляду
з’ясовували М. Закович, А. Колодний, Б. Лобовик, А. Лосєв, А. Черній
та ін.
Метою даної статті є з’ясування закономірностей специфіки взає-
модії таких феноменів, як релігія й світопорядок, що становлять суттє-
вий аспект релігійного світорозуміння.
Виклад основного матеріалу. Все визначено у Всесвіті “числом,
мірою, вагою”. У твердості і послідовності порядку природи Біблія
вбачає велич Творця. Всі псалми Давида пройняті живим відчуттям
цієї величі, що проявляється в природних законах. Про подібний прояв
Божественної волі через природний порядок говорять, безумовно, і святі
Писання. “Він поставив землю, – зазначається в Біблії, – на твердих
підставах: не поколивається вона у віки і віки… Він створив Місяць
для показу часу, Сонце знає свій захід” (Пс. 103, 5, 19). “Всесвіт твер-
дий, не підвигнеться” (Пс. 92). “Хваліть Його, Сонце і Місяць; хвалять
Його всі зірки світла. Хваліть Його небеса і води, які вище небес…
Він повелів і створилося, поставив їх на віки і віки” (Пс. 148, 4–6).
За визначенням Господа, справи Його від початку, і від створення їх
він розділив частини їх. Навік влаштував він справи свої і початок їх –
в роди їх… “По слову Його зірки стоять по чину і не втомлюються на
варті своїй… Через Нього все успішно досягає свого призначення, і
все тримається словом Його” (Сір. 16, 26, 27, 43, 11).
Якщо суто в міфічній традиції складові елементи Всесвіту повністю
є уподібненими до людських органів, то в наступну епоху йдеться
про перехід від образу до культурологічного розуміння космогенезу.
Упорядкування, перетворення Хаосу на Космос несе вже ознаки не
тільки переходу від “темряви до світла”, “від води до суші”, але й “від
Світогляд – Філософія – Релігія
228
порожнини до речовини”, “від неоформленого до оформленого”, змо-
дельованого. Впровадження таких тлумачень міфу та герменевтичне
роз’яснення застарілих його значень супроводжувало становлення й
розвиток філософії Стародавньої Греції. Поступово природні засади,
які домінували в ранній міфології, поступаються засадам культурним,
що безпосередньо позначається на варіантах розуміння міфології. Саме
на цей чинник зважають давні греки, в тому числі й при поясненні Кос-
мосу. Слушно підкреслює значення культурного виміру в еллінському
світосприйнятті Джозеф Кемпбелл, коли стверджує: “Стародавні греки
вважали, що музика та інші мистецтва призначені для того, щоб налаш-
товувати думки людини на вселенську гармонію, від якої її відволікають
земна праця та турботи” [5, с. 8].
Варто згадати серед перших інтерпретаторів міфології Евгемера,
давньогрецького автора ІІІ ст. до н.е., позиція якого особливо вплинула
на історію логіко-раціонального освоєння міфології. Завдяки йому в
еллінську свідомість увійшла думка, згідно з якою окремі божества
спочатку були великими людьми, що шанувалися за свої особливі ді-
яння на благо людства. Тобто, як підкреслюють Є. М. Мелетинський і
С. О. Токарєв, “він бачив у міфічних образах обожнених історичних
діячів” [8, с. 16]. Відхід від алегоричного тлумачення міфології та фак-
тично першу концептуалізацію міфічної традиції знаходимо у Платона.
На його думку, міфи, “взагалі говорячи, є неправда, але є в них і істина”
[11, с. 140].
Релігійна точка зору не виключає дії законів природи, але самі ці
закони вважає проявом волі Божої, Божим творінням. У самій законо-
мірності та через цю закономірність виявляється та Божественна сила,
яка є основою будь-якого буття. Закономірність природи для релігійної
свідомості зберігається повною мірою, але вона сама отримує релігійний
сенс, а не розглядається як щось випадкове, що виникло. Релігійне
розуміння не тільки не суперечить ідеї закономірності, але, навпаки,
тільки воно одне додає їй сенс і розумну підставу. Атеїсти неодмінно
хочуть представити волю Божу, дію Божества як щось суб’єктивне
довільне, таке, що виключає безумовно встановлений порядок. Таке
уявлення цілковито неправомірно приписується ними релігійному світо-
гляду. Ніяких підстав для цього у християнському ученні і церковній
традиції не можна знайти. Навпаки, і Біблія, і християнська література
далекі від приписування Богу випадкових бажань і витребеньок і ясно
вказують на певний порядок природи, встановлений Богом у творінні.
Відношення людини до будь-чого – це частковий аспект обраного
нею способу буття у світі, який не можна адекватно зрозуміти без
осмислення базисних структур її “я”. “Трансцендентальне як апріорна
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
229
можливість пізнавати різні види пізнання відкриває можливість пос-
тулювати свободи без передумов невизначеного початку, що орієнтує на
суб’єктивність, пов’язану зі станом самодостатності людини як су-
провідником процесу пізнання” [4, с. 121, 421–424].
Чому ж усвідомлення себе творцем, перетворення особистості на
“останню інстанцію” призводить, згідно з християнським переконан-
ням, до її руйнування? Тому, що це замикає внутрішній світ людини
рамками її власної свідомості, не даючи їй можливості відмовитися
від турбот по оберіганню свого одиничного “я” і закриваючи вихід у
трансцендентну по відношенню до “я” сферу. Вийти в неї можна тільки
тому, хто знайшов дар упокорювання, усвідомивши себе “меншим”.
Тому шлях до Бога альтернативний шляху до Розуму. Вихідні інтенції
релігійної і наукової свідомості несумісні: не можна одночасно просува-
тися і по шляху розуму, і по шляху віри, оскільки кожен план існування
має свої власні закони, а головне, припускає функціонування двох взає-
мовиключних екзистенціальних установок. Тому одне з вимірювань
людського існування проголошується “справжнім”, “істинним”, а інше
тлумачиться як помилка, відхилення від єдино правильного шляху.
Погляд на світ з позиції свого “я”, усвідомлення значущості остан-
нього як творчого початку, відчуття автономії своєї особистості, що
виступає як причина (суб’єкт) дій, можливість вільного конструювання
інтелектуальних світів, що використовуються як інструмент перетво-
рення реального світу для створення “другої природи”, – все це фунда-
ментальні передумови виникнення і розгортання наукового й будь-якого
іншого виду раціональної діяльності. Саме це властиве людині в її
повсякденному житті і в науковій діяльності. Водночас особистісна
самосвідомість, яка примушувала, не покладаючись на Божу волю,
шукати лише в самому собі останню причину всіх своїх вчинків і пок-
ладати на себе відповідальність за їх результати, вважається християнс-
твом головною перешкодою для досягнення Блаженства. Кожному
типу свідомості відповідає своя “система координат”, у рамках якої лю-
дина формує образи світу, окремих явищ, погляду на саму себе і норми
своєї поведінки. Людина не здатна довільним чином змінювати своє ві-
дношення до природи; така зміна неодмінно зачіпає екзистенційне
ядро її особистості.
Релігія бачить своє завдання в тому, щоб вказати людині “шлях
життя”, сформувати її життєві установки і спосіб поведінки. Для цього
вона пропонує людині звернутися до себе, заглянути в себе, стверджую-
чи, що саме тут, у глибині душі, може бути знайдений безпосередній
контакт із першоосновою буття, з головним принципом життєустрою.
Встановивши цей контакт, людина отримує точку опори, необхідну,
Світогляд – Філософія – Релігія
230
щоб вистояти і не розгубити свою душу у вихорі життєвих обставин.
“Усвідомлення у міфології такої складної ієрархічної системи світу, як
“природа – суспільство – культура – людина – мова”, сприяло розви-
тку моральних стосунків, зокрема різного роду табу” [6, с. 28]. Релігія
стверджує, по-перше, що кожен універсум повинен оцінюватися неза-
лежно від його ефективності в справі оволодіння природними або соціа-
льними силами, отже, не за кількістю зовнішніх благ, що доступні
людям, а по тому, чи гарантує він досягнення внутрішнього світу, згоди
з самим собою, чи гарантує бадьорість і міцність духу, тобто виходячи
з християнської термінології, Блаженне життя. По-друге, поділ усіх
можливих “життєвих універсумів” на належні, такі, що забезпечують
Блаженне життя, і неналежні, такі, що роблять своїх володарів нещас-
ними людьми. Нарешті, і це, мабуть, наріжний пункт, – релігійний
світогляд наполягає на тому, що належний стан внутрішнього світу
визначається відповідністю його устрою фундаментальним принципам
світопорядку; людина набуває шуканої нею точки опори у тій мірі,
в якій вона проривається з полону думок, відчуттів, переживань,
пов’язаних з її повсякденними турботами про виживання, прагне до
вічних початків усього сутого.
У релігійному уявленні світ поділяється на той, що існує, і вигада-
ний, при цьому земні сили набувають форми неземних. Наша планета
не розкриває нам повністю своїх таємниць. З упевненістю можна сказа-
ти лише одне: Земля значно складніша система, ніж це вважалося.
Уявлення людей про Землю постійно змінюються. “Вже з найдавніших
часів у рамках міфологічного світорозуміння простежується тенденція
сприйняття Землі і всієї навколишньої дійсності як живої, одухотворе-
ної. З одного боку, це відображало прагнення людини гармоніювати свої
відносини з природою, на лоні якої розгорталася життєдіяльність мис-
лячих істот, а з другого, було спробою осмислити природу за аналогією
з самою людиною” [9, с. 164].
Пізніше така тенденція знайшла відгук у різних філософських і
природничо-наукових концепціях. У релігійних образах і уявленнях
люди втілюють свої сподівання, відчуття, прагнення. Непомітно для
себе вони переносять на навколишній світ природи свої суто людські
властивості та ті відносини, які властиві суспільному життю людей.
Захисники релігії стверджують, що людина була релігійна завжди, вона
завжди вірила в надприродне. Проте численні знахідки учених, що ви-
вчають побут і культуру стародавніх народів, показують, що спочатку
свідомість первісної людини була вільна від яких-небудь релігійних ві-
рувань. Від тварин люди не могли успадкувати ніякої релігії. У головах
первісних людей відбивалися тільки ті процеси, які були пов’язані з
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
231
добуванням їжі, з виготовленням знарядь праці тощо. Не розуміючи
причин природних явищ та не усвідомлюючи того, що відбувається на-
вколо них, люди стали одухотворяти предмети і сили природи, наділяти
їх надприродними властивостями. Різні сприятливі явища вони вважали
добрими, а ті, які приносили хвороби, голод, смерть, навпаки, – злими.
Пізніше люди стали уявляти їх у вигляді могутніх істот – духів, демонів
та ін.
Земля, вода, повітря, вогонь – чотири першоелементи, які подають-
ся в багатьох філософських системах. У міфах різних народів вони набу-
вають рис живих істот, які обожнювалися. Ось чому поряд із Землею
творцями світу постають Вода (океан, море), Небо і Сонце як символ
небесного вогню, що подає світло і тепло. Бог створив сонце для того,
щоб привести мінливі стани земної кулі в такий порядок, при якому
живі істоти, люди і звірі могли б мешкати на його поверхні. Людина є
найрозумніша з істот, прагне пізнати невидиме буття Бога через спогля-
дання світу, і тому сонце сприяє здійсненню основного задуму творіння:
без нього рід людський не міг би існувати і розмножуватися.
Добитися влади над духовними силами або умилостивити їх і
привернути на свій бік було найважливішим завданням наших віддале-
них предків у їх боротьбі з природою. Сни, галюцинації, одкровення,
марновірства були для них тісно і нерозривно пов’язані з реальними
фактами. У порівняно недавній час люди ледве підозрювали і погано
розуміли різницю між тим, що достовірно відомо, і тим, що тільки
здається, між особистою і безособовою формою буття. Вони з повною
довірою ставилися до всього, що живо представлялося їх уяві, що думка
їх вважала істинним. І що б не стверджував будь-який оповідач, слухачі
сліпо вірили йому. Наївне ставлення до істини ще не похитнулося.
На більшість речей дивилися з погляду того першого і зовнішнього
враження, яке вони справляють на людську уяву, і увага поглиналася
виключно естетичною і драматичною сторонами явищ.
Цікаву підставу для роздумів дають дослідження міфології найріз-
номанітніших народів. Прогноз еволюціоністів був у цьому відношенні
простим і скороспішним. Спочатку під впливом марновірного страху
перед стихіями природи люди повинні обожнювати їх, потім оформити
свої уявлення про божества в конкретному вигляді: людей або звірів, на-
решті, завдяки збільшенню бази природничонаукових знань про єдність
навколишнього світу, прийти до більш відвертої філософської ідеї –
єдинобожжя, формуванню якої повинні допомагати і соціальні чинники.
Але як і всі інші прогнози еволюційної теорії, це так само безславно
провалилося. Виявилося, що багатобожжя, віра в різних духів і обожню-
вання природних стихій з’являються в пізніших варіантах міфологій.
Світогляд – Філософія – Релігія
232
Найстародавніші редакції космогонічних міфів сходять до поняття про
Єдиний, непомітний, трансцендентний світ Творця. Багато язичників
зберегли уявлення про якесь головне Божество, від якого походить
усе, але просто не вважають за корисне поклонятися йому, або ж не
вважають себе гідним такого поклоніння.
Що ж до змісту стародавніх міфів, найбільш ранніх редакцій, то у
всіх частинах землі збереглися якісь загальні риси оповідання. Відзна-
чимо лише деякі з них, що смутно відображають біблійну розповідь:
1. Міфи оповідають про те, що перші люди мали якісь знання і над-
природні уміння, отримані від плодів якогось дерева, але потім втра-
чені унаслідок гніву Бога, що послав на землю глобальну катастрофу.
У християнському біблейському трактуванні це були надприродні знан-
ня і надчуттєві (екстрасенсорні) здібності, що даровані при створенні
першої людини, але унаслідок гріхопадіння спрямовані нею на зло, на
спілкування із занепалими духами. Саме цими знаннями і здібностями,
мабуть, пояснюються успіхи якнайдавніших цивілізацій. Характерним є
образ змія, що постійно зустрічається в міфах, при “древі пізнання”.
2. Катастрофою, що є кінцем першої цивілізації, повсюдно, бук-
вально у всіх народів землі, вважається Всесвітній потоп, що включає
не тільки водне потоплення, але й могутнє горотворення, викидання з
надр землі великої кількості гірських порід. Остання обставина від-
значається у ряді американських міфів і відсутня в Біблії.
3. Загальні риси опису потопу також близькі у міфах різних племен.
Це насамперед надприродний прогноз, даний через одного пророка
(Ноя) усьому людству, але ще не справив враження ні на кого, окрім
проповідника. Далі рятуються тільки Ной, його дружина та діти на осо-
бливо побудованому судні, а решта людей і звірів гине. Характерно, що
на борт ковчега взяті самі різні тварини. Під кінець судно Ноя зупиня-
ється на високій горі, і щоб дізнатися, чи не пішла на спад вода, Ной
тричі випускає зі свого ковчега птахів, поки птах не приносить йому
зелену гілку. Вийшовши з ковчега, Ной бачить веселку. Нарешті,
він розводить вогонь і приносить жертву (у деяких народів – щось
смажить), причому всюди це вогненне жертвопринесення має значення
якогось спілкування Ноя з Божеством. У Біблії – це жертва, сприятли-
ва Богові, в деяких міфах по диму від цієї жертви боги дізнаються, що
не всі люди загинули, у будь-якому випадку цей вогонь має прямий
релігійний сенс.
Так або інакше спільність усіх цих рис стародавнього оповідання
про земну історію, що передає коротко основну сюжетну лінію, ніяк не
випадкова. З давніх часів люди бачать свою історію практично однаково
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
233
у тому, що стосується зовнішнього перебігу подій, хоча духовний при-
чинно-наслідковий зв’язок цих подій всі розуміють по-різному. Усюди
присутні три основні межі, що спростовують еволюційну концепцію:
1) в давнину люди були вельми цивілізовані;
2) вони були позбавлені плодів цивілізації унаслідок божественного
гніву або, так скажемо, з причин релігійно-етичного плану;
3) покарання людей здійснене Всесвітнім потопом.
Єдино достовірним і духовно-уявленим варіантом цього загально-
людського історичного оповідання є біблійна розповідь. Світ у своїй
основі надприродний, вищий за наукове розуміння. Тим більше це сто-
сується існування життя, а ще більшою мірою – розуму, душі та совісті
людини. Пізнання того, що для людини істотно важливе, здійснюється
насамперед правильною вірою в Одкровення Боже, побічно підкріплю-
ване свідоцтвами дійсної науки. Обидві – віра та наука – сповіщають
нам не тільки про те, як світ губиться людським гріхом, але й про те,
як Бог рятує цей світ і людину і навіть приводить їх до стану, кращого
за первісний. Дійсно, незгідно із добротою і всемогутністю Божою було
б допустити так чудово створеному світу бути загубленим розумними
тваринами, що збунтувалися проти Бога.
І в переказах безлічі народів у самому різному вигляді з’являється
надія на майбутній порятунок і оновлення світу. Більш послідовного
погляду на це питання ми ніде, окрім Священного Писання, Нового
Завіту, не знайдемо. Ради порятунку світу та спокутування людини від
гріха Син Божий приходить на землю, стає Людиною, страждає і вмирає
за гріхи наші і перемагає смерть своїм Воскресінням.
Міфічний тип ставлення до оточуючого світу не відмінений розви-
тком цивілізації. Він функціонує, бо таке світобачення інколи під силу
митцям. Зберігаючись ніби на периферії нашої цивілізації, він свідчить,
проте, про наявність інших вимірювань людського буття.
Ідеалізації міфу сприяє те, що він є антиподом науки як форми
суспільної свідомості, та технократичних компонентів у соціальній
структурі. Але ця ідеалізація несе з собою і деякі втрати: міфологічна
свідомість руйнується наукою, а традиційна культура руйнується про-
гресуючим розвитком техніки. І все ж таки “міфічний” тип відношення
до світу не відмінений розвитком технічного прогресу.
Цей тип сприйняття світу є не тільки фантастичним спотворен-
ням дійсності: виходячи з нього, обережно, критично користуючись
даними цього досить складного бачення, можна проникнути в найгли-
бші тайники справжнього незупинного буття, що творчо змінюється.
Трансцендентність усякого буття за межами самого себе у просторі та
часі, взаємопроникнення елементів світу, що виникає звідси, надають
Світогляд – Філософія – Релігія
234
символічного характерву багатьом подіям і процесам (у сенсі реального
символізму, а не умовного). “Міфічне світобачення стало у наш час
предметом посиленої уваги вчених і філософів” [1, с. 300].
Релігійна точка зору не виключає дії законів природи, але самі ці
закони вважає проявом волі Божої, Божим творінням. У самій законо-
мірності та через цю закономірність виявляється та божественна сила,
яка є основою всякого буття. Закономірність усього сутого для релігій-
ної свідомості зберігається повною мірою, але вона сама отримує
релігійний сенс, а не розглядається як щось випадкове. Релігійне ро-
зуміння не тільки не суперечить ідеї закономірності, але, навпаки, тільки
воно одне додає їй сенс і розумну підставу. Разом із фантастичними,
збоченими уявленнями про навколишній світ людство накопичувало
і позитивні знання. Практичні потреби людей, прагнення добитися
кращих умов існування примушували їх вести боротьбу з природою.
У процесі цієї боротьби у людини поступово з’являлося все більше
й більше спостережень, досвіду. Стикаючись із стихіями природи і ви-
пробовуючи на собі їх могутність, люди хотіли знати, чим викликана
шкідлива дія природних сил, чому іноді вони бувають сприятливими,
а іноді руйнівними, чи можна підпорядкувати їх своїй волі та керувати
ними. Перед людьми виникали питання про те, що є навколишня дійс-
ність і яке місце в ній людини. Уважно спостерігаючи те, що їх оточує,
вони знаходили дійсні причини різних природних явищ. Так народжу-
валися зачатки науки.
Побудова картини світу, принципи пізнання, які були тут описані,
характерні для міфічного світосприймання, для збагнення природи,
супутнього релігійній установці свідомості. Здатність так бачити світ –
похідна від того відчуття буття, про яке йшлося вище. Відчуття буття,
безкорислива радість буття – стан, який під силу небагатьом. Але він
вказує на граничну точку, до якої спрямована релігійна свідомість.
Ця точка трансцендентна світу, в якому розгортається творча актив-
ність людини, що виявляється в її господарській, науковій, суспільній
та інших видах діяльності. Якщо раціонально-діахронічна установка
свідомості зростає із зацікавленого відношення до благ “світу цього”,
необхідних для виживання людини як кінцевої істоти, то релігійна не
тільки затверджує благоговійно-безкорисливе відношення до буття,
але і вчить такому відношенню, вказуючи шлях до отримання досвіду
безпосереднього переживання буття.
Відсутність подібного досвіду перетворює людину на раба влас-
ної активності, а природу, що її оточує, – в матеріал перетворюючої
діяльності. Які б при цьому гарні та красиві слова не промовлялися про
необхідність берегти природу, про цінність усього живого, це мало що
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
235
змінить, якщо на реальній шкалі цінностей володіння життєвими блага-
ми означатиме більше, ніж саме життя. Тільки зіткнення, хоч би коро-
ткочасне, з буттям навчає радіти іншим радощам, створює противагу
активізму, що набуває в протилежному випадку руйнівних форм.
Висновки. Причетність світу буття відкриває людині можливість,
знаходячись у звичайному світі – світі взаємодій, корегувати свою пове-
дінку відповідно до “побутової” шкали цінностей, накладаючи жорсткі
обмеження на характер і масштаб своїх дій. Тим самим створюється
передумова для такого способу людської життєдіяльності та існування,
який не призводить до катастрофи.
Література
1. Архиепископ Иоанн Сан-францисский. Избранное / Архиепископ Иоанн Сан-
францисский. – Петрозаводск : Святой остров, 1992. – С. 571.
2. Вернадський В. І. Вибрані праці : зб. наук. праць / В. І. Вернадський. – К. : Нау-
кова думка, 2005. – 303 с.
3. Доусон К. Г. Религия и культура / К. Г. Доусон / пер. с англ. ; К. Кожурин. Я. –
СПб. : Алетейя, 2000. – 281 с.
4. Кант И. Сочинения : в 6 т. / И. Кант. – М., 1999. – Т. 3. – 799 с.
5. Кемпбелл Дж. Мифы, в которых нам жить / Дж. Кемпбелл ; пер. с англ. Ки-
рилла Семёнова. – К. : София, 2002. – 256 с.
6. Круть И. В. Очерки истории представлений о взаимоотношении природы и
общества / И. В. Круть, И. М. Забелин. – М. : Наука, 1988. – 414 с.
7. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура / А. Ф. Лосев. – М., 1991. – 525 с.
8. Мифы народов мира. Энциклопедия : в 2-х т. / гл. ред. С. А. Токарев. – М. :
Сов. Энциклопедия, 1991. – Т. 1. А–К. – 671 с.
9. Мозговий, І. П. Земля як одухотворена істота : історико-філософський зріз пі-
дходу до проблеми / І. П. Мозговий // Сучасна картина світу: інтеграція науко-
вого і позанаукового знання : зб. наук. праць. – Суми : Мрія ; УАБС, 2004. –
Вип. 3. – С. 164–169.
10. Несмеенов Е. Е. Основы философии в вопросах и ответах / Е. Е. Несмеенов. –
М., 1997.
11. Платон. Государство // Собр. соч. : в 4-х т. – М. : Мысль, 1994. – Т. 3. – С. 140–312.
Отримано 01.02.2012
Summary
Pishun Sergіi. The phenomenon of religious worldview: the philosophical
analysis.
The article presents a theoretical analysis and the attempt to determine the
specificity of interaction patterns and phenomena such as religion and world order,
the nature and forms of their relationships and interactions, and the positions of
scientists regarding the issue too.
Keywords: God, existence, mythology, nature, religion, worldview, philosophy.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40701 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0108 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:03:47Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пішун, С. 2013-01-24T17:47:28Z 2013-01-24T17:47:28Z 2012 Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз / С. Пішун // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 226-235. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0108 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40701 247.3(477) У статті дана спроба теоретичного аналізу та з’ясування закономірностей, специфіки взаємодії таких феноменів, як релігія й світопорядок, сутності і форм їхнього взаємозв’язку і взаємовпливів, а також позицій вчених щодо даної проблеми. The article presents a theoretical analysis and the attempt to determine the specificity of interaction patterns and phenomena such as religion and world order, the nature and forms of their relationships and interactions, and the positions of scientists regarding the issue too. uk Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Світогляд - Філософія - Релігія Релігієзнавство Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз he phenomenon of religious worldview: the philosophical analysis Article published earlier |
| spellingShingle | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз Пішун, С. Релігієзнавство |
| title | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| title_alt | he phenomenon of religious worldview: the philosophical analysis |
| title_full | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| title_fullStr | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| title_full_unstemmed | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| title_short | Феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| title_sort | феномен релігійного світосприйняття: філософський аналіз |
| topic | Релігієзнавство |
| topic_facet | Релігієзнавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40701 |
| work_keys_str_mv | AT píšuns fenomenrelígíinogosvítospriinâttâfílosofsʹkiianalíz AT píšuns hephenomenonofreligiousworldviewthephilosophicalanalysis |