Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
Висвітлено організацію римо-католицької громади у Львові, її участь у внутрішньо-церковному та суспільному житті міста, з’ясовано взаємовідносини з греко-католиками. Освещено организацию римо-католической общины во Львове, её участие во внутренне церковной и общественной жизни города, взаимоотношени...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40747 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) / Т. Горбачевський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 44-56. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859847933488267264 |
|---|---|
| author | Горбачевський, Т. |
| author_facet | Горбачевський, Т. |
| citation_txt | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) / Т. Горбачевський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 44-56. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| description | Висвітлено організацію римо-католицької громади у Львові, її участь у внутрішньо-церковному та суспільному житті міста, з’ясовано взаємовідносини з греко-католиками.
Освещено организацию римо-католической общины во Львове, её участие во внутренне церковной и общественной жизни города, взаимоотношения с греко-католиками.
The article shows the structure of Roman-Catholic community of Lviv and their participance in religious and social life of the city, and relations with Greek-Catholic Church.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:39:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість44
Тарас Горбачевський
РИМО-КАТОЛИЦЬКА ГРОМАДА У ЛЬВОВІ
В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921–1939)
Організаційна структура та правове становище РКЦ
Упродовж віків Львів був багатонаціональним і поліконфесійним містом,
у якому здавна проживали вірні католицьких, православних, протестантських
та юдейських громад. Найбільшу кількість прихожан об’єднували католиць-
кі громади, що належали до трьох Церков: Римо-католицької (РКЦ), Греко-
католицької (ГКЦ) та Вірмено-католицької. Протестантські впливи були по-
рівняно незначними, і тому Львів вважали католицьким містом, завжди вірним
(semper fidelis) Вселенській Церкві. Місто було центром Львівської митрополії
та архидієцезії РКЦ у Польщі. До Другої світової війни тут діяло 32 римо-
католицькі костели1. Львівська митрополія охоплювала архидієцезію Львівську
та дві дієцезії – Перемишльську і Тарнівську, до якої входили етнічні українські
та польські землі, що в адміністративних кордонах поділялися на Краківське,
Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства2. Нові границі митрополії
узаконив папа Пій XI буллою “Vixdum Poloniae unitas” від 28 жовтня 1925 р.
У склад митрополії увійшли архидієцезія Львівська та дієцезії Луцька і Пере-
мишльська. Булла підтверджувала давні кордони архидієцезії, за винятком
Буковини3. Географічно вона межувала з Кам’янець-Подільською та Луцькою
дієцезією на північному сході, Перемишльською та Краківською – на півночі та
заході. Архидієцезія у 1921 р. поділялася на деканати: Белз, Бережани, Броди,
Бучач, Буськ, Глиняни, Городенка, Городок, Долина, Золочів, Жовква, Коломия,
Кукільники, Любачів, Львівський міський та позаміський, Підгайці, Свірж,
Скалат, Станіславів, Стрий, Сучава, Теребовля, Тернопіль, Чортків, Чернівці,
Щирець, Язловець. Внаслідок геополітичних змін та переходу Буковини до
складу Румунії, у 1922 р., архиєпископ львіський Ю. Більчевський утворив
Генеральний вікаріат у складі трьох деканатів (Радівці, Сучава, Чернівці), який
став Апостольською адміністратурою Буковини, а в 1930 р. перейшов до скла-
ду Ясської дієцезії. У 1929 р. до архидієцезії увійшов Борщівський деканат,
1 Історія Львова у трьох томах / [ред. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2007. – Том 3: Листопад 1918 –
поч. XXI ст. – C. 74.
2 Święty Arcybiskup Lwowa Józef Bilczewski / [pod redakcja W. Osadczego]. – Lublin; Lwów,
2011. – S. 64.
3 Leszczynski M. Akcja Katolicka w archidiecezji Lwowskiej obrzadky lacinskiego / М. Lesz-
czynski. – Lublin; Pelpin, 1996. – S. 59.
а в 1939 р. – утворенo новий деканат Зборів. Загалом 1939 р. на її території
проживало близько мільйона римо-католиків4.
Конкордат між Польською державою та Ватиканом, підписаний 10 лютого
1925 р., забезпечив Католицькій Церкві широку автономію. Офіційно були визнані
три католицькі церкви (Римо-католицька, Вірмено-католицька, Греко-католицька),
духівництву гарантували привілеї у звільненні від військової служби, судової від-
повідальності та податку на доходи. Закріплювався вплив Католицької Церкви у
сфері освіти. У школах вводили посаду катехитів. Частина земель, конфіскованих у
Церкви раніше, тепер забезпечувала священнослужителям зарплатню5. Конкордат
між Польщею та Апостольською столицею підтвердив привілеї Церкви та духовен-
ства, встановив адміністративну структуру та майнові права, Церква мала значний
вплив на суспільство. Знято обмеження цензури щодо відозв та пастирських листів,
вивчення релігії стало обов’язковим і для приватних шкіл. Лояльність єпископів до
держави мала би гарантувати їх обов’язкова присяга Президентові республіки6.
Польський католицький єпископат об’єднував чотири Церкви: Римо-
католицьку, Греко-католицьку, Вірмено-католицьку та Східновізантійську
(Візантійсько-слов’янську)7. Зазвичай єпископами у дієцезіях призначали вихідців
із тих же дієцезій. Однак, якщо аналізувати соціальне походження, то найменше
єпископів, вихідців з Галичини, походило із соціального класу робітників. І зага-
лом єпископів із Галичини було найменше, а найбільше – з колишньої Прусської
частини. Конференції єпископів, що відбувалися в Польщі, не мали юридичного
статусу (до ІІ Ватиканського собору), однак, толерувалися Ватиканом. У Польщі
такі зібрання називали “З’їзд польських єпископів”, а від 1930 р. – “Конференція
пленарна єпископату польського”. Ватикан розглядав такі собори як засіб до авто-
номної розбудови місцевої національної Церкви, однак реальних важелів впливу
на зміну ситуації не мав8. У 1925 р. архиєпископу Варшавському підтверджено
титул Примаса Королівства Польського, а Гнєзненському – надано титул Примаса
Польщі9. До 1927 р. конференції єпископату відбувалися як пленарні засідання,
а виконавчим органом був комітет єпископів, що складався з примаса, секретаря
з’їзду та трьох ординаріїв (згідно з конференцією 1919 р. в Гнєзно). З 1920 р. у
комітет входили примас, польські кардинали, архиєпископи-ординарії, єпископ
Краківський, секретар з’їзду та два єпископи, яких обирали на конференції. Архи-
єпископ Ю. Більчевський входив у цей комітет в 1920–1923 рр. У 1925 р. комітет
4 Бучек М. Львівська архідієцезія латинського обряду: Ілюстрована розповідь / М. Бу-
чек. – Львів, 2004. – Т. 1: Парафії, костели та каплиці (Львівська обл.). – С. 29 – 30.
5 Дейвіс Н. Боже ігрище. Історія Польщі / Норман Дейвіс / [пер. з англ. П. Таращук]. –
Київ, 2008. – С. 759.
6 Krasowski K. Episkopat Katolicki w II Rzeczypospolitej / К. Krasowski. – Warszawa; Poznań,
1992. – S. 188.
7 Kościół Katolicki w Polsce 1918–1990: Rocznik Statystyczny / [red. L. Adamczuk]. – War-
szawa, 1991. – S. 40.
8 Krasowski K. Episkopat Katolicki w II Rzeczypospolitej / К. Krasowski. – Warszawa; Poznań,
1992. – S. 33–34.
9 Ibidem. – S. 43.
45Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
єпископів реорганізовано в комітет митрополитів, що засідав три-чотири рази на
рік10. При єпископаті діяло кілька комісій, зокрема: літургійна, доброчинних справ,
опікунських закладів, шкільна, суспільна, преси (поділялася на підкомісії – преси,
радіо, кіно) та ін. Архиєпископ Львівський Б. Твардовський у 1928–1938 рр. очо-
лював літургійну комісію, в 1931 р. – комісію з майнових справ для опрацювань
ухвал Пленарного синоду та брав участь у роботі інших комісій11.
Взаємини між РКЦ та ГКЦ прямо залежали від міжнаціональних відносин по-
ляків та українців. Римо-католицька Церква відверто вороже сприйняла створення
Західно-Української Народної Республіки восени 1918 р. і розцінювала прагнення
українців до національної держави як вияви сепаратизму та загарбання “схід-
них кресів”. Тому католицька єрархія всіляко обстоювала входження цих земель
до II Речі Посполитої та захищала латинський обряд. Львівський архиєпископ
Ю. Більчевський, відомий своїми патріотичними заявами, усю відповідальність
за українсько-польську війну 1918–1919 рр. покладав на українців, а ГКЦ вважав
носієм незалежницьких настроїв та підбурювачем українського населення. Про-
блему “східних кресів” він оцінював як внутрішньопольську і щодо Східної Га-
личини не враховував міжнародних чинників12. Важливим критерієм призначення
єпископа у структурі РКЦ була його національність. У воєнних протистояннях
ГКЦ закріпила за собою статус національної Церкви для українців, а РКЦ – для
поляків. Це загострювало антагонізми та конфлікти між двома народами. Тому на
початку 1920-х років греко-католицькі єпископи нерідко ухилялися від співпраці з
латинськими. Пошук консенсусу, до якого прагнули обидві сторони, був зумовлений
необхідністю спільних дій під верховенством Апостольського престолу. Якщо для
ГКЦ вичікування давало змогу певну самостійність, то РКЦ у зближенні бачила
ліквідацію цієї автономії для греко-католиків.
Після 1923 р., внаслідок негативного для галицьких українців рішення Ради
послів Антанти про приєднання Галичини до Польщі, греко-католицькі єпископи
поступово входять у лоно католицького єпископату Польщі, беруть участь у засі-
даннях та конференціях із латинськими єпископами. Перше таке спільне засідання
за участю греко-католицького єпископа Г. Хомишина відбулося на з’їзді в Чен-
стохові у липні 1924 р. На Пленарному синоді в Ченстохові в 1936 р. засідали всі
греко-католицькі єпископи. Хоча на пленарні конференції примас запрошував усіх
єпископів, однак греко-католицьке духовенство на спільних засіданнях регулярно
представляв лише один з унійних владик – у 1930-х роках найчастіше єпископ
Й. Коциловський, а інші переважно пояснювали свою відсутність хворобою і деле-
гували суфраганів. Після 1937 р., внаслідок загострення українсько-польських від-
носин, греко-католицькі єпископи уникали участі у спільних крайових з’їздах13.
10 Krasowski K. Episkopat Katolicki w II Rzeczypospolitej / К. Krasowski. – Warszawa; Poznań,
1992. – S. 45.
11 Ibidem. – S. 48–49.
12 Красівський О. Українсько-польські взаємини в 1917–1923 рр. / О. Красівський. – Київ,
2008. – С. 394.
13 Krasowski K. Episkopat Katolicki w II Rzeczypospolitej / К. Krasowski. – Warszawa; Poznań,
1992. – S. 45.
Тарас Горбачевський46
Польські єпископи латинського обряду керувалися державними інтересами
і пропагували польськість Східної Галичини. У цій ситуації греко-католицьке
духовенство опинилося перед складним вибором бути лояльним до держави, яку
не вважали своєю, або ж солідаризуватися з власним народом, пастирями якого
були. Розроблено навіть план виокремлення греко-католицьких архиєпархій зі
структури Католицької Церкви Польщі й створення окремої “області”, підпоряд-
кованої безпосередньо Ватикану на чолі з митрополитом-примасом. Реалізація
такого плану, на думку А. Шептицького, стала би першим кроком для політичної
автономії Галичини14. Домогтися виконання цього плану та підтримки від Вати-
кану не вдалося. Натомість, у рамках католицького єпископату Польщі в 1928 р.
створено Унійну комісію під керівництвом А. Шептицького, яка мала на меті по-
силити співпрацю між ГКЦ та РКЦ. До комісії також увійшли і римо-католицькі
єпископи з Львівської митрополії.
Акцію пацифікації польські єпископи публічно не засудили, тому греко-
католицькі ієрархи владі звинуватили останніх у потуранні брутальній політиці
влади. Деякі історики вважають, що “влада намагалася інтенсифікувати національну
асиміляцію, діючи методами преференціювання інтересів католицької Церкви, ви-
користовуючи релігію і Церкву як інструмент інтеграції некатолицького населення
з польською державністю”15. Позиція римо-католицького духовенства була неодноз-
начною: наголошуючи на польськості Галичини, воно фактично сприяло пацифікації.
Чимало нових парафій закладено відразу після війни з напливом польських колоніс-
тів. Ворожість між громадянами посилилася з визнанням частиною греко-католиків
римо-католицьких обрядів. Це формувало нездорову конкуренцію за мішані сім’ї і
цілу кампанію “викрадення душ”16. Обидві Церкви внаслідок національних конфліктів
не змогли об’єднати вірян на тих засадах, які пропагували. З наближенням Другої
світової війни відносини між ГКЦ та РКЦ у Львові загострилися. Перед війною
архиєпископ Б. Твардовський рідше контактував з митрополитом А. Шептицьким,
оскільки останній тісно співпрацював з німецьким єпископатом, проти чого про-
тестували як Б. Твардовський, так і вірмено-католицький очільник Й. Теодорович17.
В основному польське населення Львова міжвоєнного періоду належало до
РКЦ. Чисельність римо-католиків дещо зросла, зокрема внаслідок релігійної пере-
орієнтації представників різних національностей. Щоби збагнути впливи РКЦ на
загальний стан духовності та взаємодію з іншими конфесіями, треба проаналізувати
чисельність та зміну кількості вірних. Ці дані ілюструють переписи населення, які
польська влада в міжвоєнний період проводила тричі: у 1921, 1926 (локальний)
та 1931 роках. При цьому про етнічний склад населення говорили на підставі
здебільшого “віровизнання”, незважаючи на введення критерію національності.
Демографічний розвиток Львова, затриманий Першою світовою війною, засвідчив,
14 Ibidem. – S. 179.
15 Історія релігії в Україні / [ред. А. Колодний, П. Яроцький]. – Київ, 1999. – С. 290.
16 Krasowski K. Episkopat Katolicki w II Rzeczypospolitej / К. Krasowski. – Warszawa; Poznań,
1992. – S. 180.
17 Grünberg K. Trudne sąsiedztwo. Stosunki polsko-ukraińskie w X–XX wieku / К. Grünberg,
В. Sprengel. – Warszawa, 2005. – S. 446.
47Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
що у місті в 1921 р. мешкало приблизно 220 тис. осіб. Згідно з переписом, кіль-
кість поляків у повоєнному Львові дещо знизилась. Водночас, чимало дослідників
вважають цей перепис недостовірним, оскільки частина українського населення,
побоюючись репресій з боку польської влади, вважала за краще записатися по-
ляками і відповідно – римо-католиками18. Греко-католиків і православних часто
зачислювали до польського населення. У деяких регіонах Галичини чисельність
“поляків” у 4,5 рази перевищувала чисельність римо-католиків19. Не винятком був і
Львів, де у відсотковому співвідношенні чисельність римо-католиків у міжвоєнний
період не перевищила 51 %, тоді як у 1921 р. визнали себе поляками 62,2 %, а в
1926 р. – 64,8 %. Згідно з офіційною статистикою, у Львові з 312 321 мешканця
157 490 осіб визнавали себе римо-католиками, а польська мова була рідною для
198 212 осіб, тобто частина “поляків” не була римо-католиками20.
Якщо на початку ХХ ст. кількість греко-католиків, що змінювали віровиз-
нання, була невелика, то після поразки в українсько-польській війні до 1922 р.
віровизнання змінили понад 4 тис. українців. І це чимала частина від загальної
кількості греко-католиків, що мешкали у місті. Поляків у Львові з 1910 по 1921 рр.
стало на 10,5 % більше і щодо населення міста їх чисельність становила 51 %. За
переписом 1921 р. до римо-католиків також належали і вірмено-католики. У травні
1930 р. до Львова приєднано Голоско, Замарстинів, Знесіння, Клепарів, Сигнівку,
Кульпарків. Завдяки адміністративним змінам у місті дещо збільшилася частка
поляків, адже, згідно з результатами перепису 1926 р., їх чисельність становила
менше 50 % (римо-католиків), а у складі приєднаних територій, згідно з переписом
1921 р., поляки становили 55,3 %. За перше міжвоєнне десятиріччя чисельність
римо-католиків збільшилась на 40,8 %. Крім того, у міжвоєнний період населення
римо-католицького визнання поповнили мігранти з центральних частин Польщі. У
Львові як важливому центрі суспільно-політичної боротьби оселилися чиновники,
студенти, недавні легіонери та інші. Притік нового польського населення у Східну
Галичину склав близько 267 тис. осіб21. Міграції поляків до Львова сприяло те, що
місто було одним із найбільших культурно-освітніх та наукових осередків Поль-
щі. Культурне середовище поляків у Львові було значно міцніше, ніж українців, і
відповідно польські мігранти швидше тут адаптовувалися. Державні службовці,
чиновники органів місцевого самоврядування, приватні службовці разом стано-
вили понад 10 % від загалу римо-католиків Львова. Більшість службовців римо-
католицького віровизнання не були корінними львів’янами. Значна частка в цій
групі припадала також на учнівську та студентську молодь.
18 Лозинський Р. Етнічний склад населення Львова / Р. Лозинський. – Львів, 2005. –
С. 168.
19 Макарчук С. Етносоциальное развитие и национальные отношения на западно-
украинских землях в период империализма / С. Макарчук. – Львов, 1983. – С. 124.
20 Grünberg K. Trudne sąsiedztwo. Stosunki polsko-ukraińskie w X–XX wieku / К. Grünberg,
В. Sprengel. – Warszawa, 2005. – S. 438.
21 Макарчук С. Етносоциальное развитие и национальные отношения на западно-
украинских землях в период империализма / С. Макарчук. – Львов, 1983. – С. 126.
Тарас Горбачевський48
Львівська митрополія латинського обряду об’єднувала Львівську архиді-
єцезію, Луцьку та Перемишльську дієцезії. Митрополит одночасно був архи-
єпископом Львівської архидієцезії. Дві інші дієцезії суфрагальні й відповідно
дієцезіальні єпископи щодо митрополита – суфрагани (помічники). До 1923 р.
архидієцезію очолював Ю. Більчевський, з 1923 по 1944 р. на чолі львівських
римо-католиків стояв Б. Твардовський. Львівський архиєпископ також мав
єпископів-помічників. У 1918–1923 рр. цю посаду обіймав Б. Твардовський, далі
до 1933 р. – Ф. Лісовський. Останнім єпископом-помічником у міжвоєнному
часі призначений Є. Базяк, який виконував свої обов’язки від 1933 р. і до смерті
Б. Твардовського (1944)22. У 1925 р. Львівська римо-католицька архідієцезія
об’єднувала 373 парафії, а в 1937 р. – 40823. У 1927 р. в архидієцезії працювало
610 священиків, а в 1939 р. – 754. У 1937 р. виконували свої обов’язки 339 на-
стоятелів, 93 вікаріуси, 7 професорів в університеті, 4 професори в духовній
семінарії, 9 священиків у капітулі та канцелярії курії, 38 префектів середніх
шкіл, 86 префектів початкових шкіл, 7 військових капеланів, 2 священики, що
займалися громадсько-організаційними справами, 86 священиків пенсіонерів,
4 священики, які відповідали за роботу спеціальних студій24. У 1937 р. в архи-
дієцезії діяло 57 католицьких домів, де проживали монахи-чоловіки, та 295 –
жіночих католицьких будинків для 2 545 черниць25.
Внутрішньо-церковне життя
Тривалий час очолював архидієцезією Ю. Більчевський, який займався роз-
будовою релігійного та громадського життя поляків, зведенням нових костелів
та каплиць у Львові. У святинях поляки знаходили прихисток, вони одночасно
були осередками релігійного та громадського життя. Ю. Більчевський як релі-
гійний і національний лідер опікувався своїми вірними в складний історичний
період. Особливо популярна його програма, окреслена гаслом: “Повністю від-
даймося справі святої Церкви”. За 23 роки діяльності на теренах архидієцезії
створено 117 нових парафій, побудовано 328 нових костелів. Архиєпископ
фінансово допомагав костелам та каплицям, школам та притулкам26. У 1920 р.
на одного католицького священика припадало в середньому 2 200 вірних27.
Великі надії у реалізації своєї політики Ю. Більчевський покладав на Пія ХІ,
який у 1919–1921 рр. був Апостольським нунцієм в Польщі, тому вважався
22 Kościół Katolicki w Polsce 1918–1990: Rocznik Statystyczny / [red. L. Adamczuk]. – War-
szawa, 1991. – S. 89.
23 Пилипів І. Греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1918–
1939) / І. Пилипів. – Тернопіль, 2011. – С. 112.
24 Kościół Katolicki w Polsce 1918–1990: Rocznik Statystyczny / [red. L. Adamczuk]. – War-
szawa, 1991. – S. 129–130.
25 Ibidem. – S. 148.
26 Święty Arcybiskup Lwowa Józef Bilczewski / [pod red. W. Osadczego]. – Lublin; Lwów,
2011. – S. 10–19.
27 Ibidem. – S. 65.
49Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
“польським папою”. У травні 1922 р. Ю. Більчевський у Римі мав зустріч із
новообраним папою, де обговорив проблеми життєдіяльності архидієцезії28.
Новий архиєпископ Б. Твардовський також завжди наполегливо відстоював
інтереси Церкви та вірних. “Коли в 1939 р. прибула до нього делегація малодушних
львівських мешканців із проханням не заперечувати здачі міста “слов’янським”
більшовикам, він відповів: “Моя порада: боронитися до останнього перед кожним
ворогом”. Аж до смерті був найстараннішим послідовником та виконавцем планів ар-
хиєпископа Ю. Більчевського”, – зазначено в сучасному польському дослідженні29.
Програма діяльності Б. Твардовського ґрунтувалася на декількох основних
пунктах, які він виклав у пастирських посланнях. Найважливішою спробою була
для нього відбудова костелів та каплиць, зруйнованих війною, зведення нових
для колоністів-осадників. Святині відбудовували в умовах зубожіння населення.
За його сприяння до 1935 р. утворилися 7 парафій з постійними настоятелями, 26
експозитур та парафій з тимчасовими адміністраторами і 214 каплиць, до яких доїж-
джали священики зі своїх місць проживання. Водночас збудовано 27 парафіяльних
костелів, 12 відбудовано і 4 перебували у стані будівництва. Також відбудовано
19 непарафіяльних костелів і каплиць. Всього на території архидієцезії діяло 276
костелів та каплиць30. Наймасовішою акцією у Львові за участю Б. Твардовського
стала ініціатива зведення костелу на Баторівці за Янівською рогаткою, під яку ар-
хиєпископ передав велику земельну ділянку. Складено план будівництва костелу
на Сихові. Костел Матері Божої Остробрамської звели у Личаківському перед-
місті як подяку за охорону міста в час війн 1918–1919 і 1920 роках. Архиєпископ
організував основну частину збору коштів на його зведення. Будова закладена за
проектом професора Тадеуша Обмінського у формі старохристиянської базиліки.
7 жовтня 1931 р. закладено наріжний камінь, а 7 жовтня 1934 р. посвячено новий
костел. У місті зведено монументальну святиню, освячення якої перетворилося
в маніфестації католицького Львова31. Важливим вкладом у будівництво були
пожертвування Товариства мешканців Личаківського передмістя (Towarzystwo
Mieszkańców przedmieścia Łyczakowskiego)32.
Велику увагу керівництво архидієцезії звертало на периферії Львова, де бра-
кувало костелів і каплиць. У 1930 р. побудовано костел на Замарстинові, де парафії
отримали отці Капуцини. Того ж року на Збоїськах закінчено спорудження великої
дерев’яної каплиці. Будовою костела на Знесінні опікувався о. Салетині, стараннями
отців кармелітів добудовано костел на Персенківці. На вулиці Дверніцького плану-
вали звести костел на честь св. Вінцента, що призначався для ділянки Стрийської.
Зведено костел парафіяльний у Сигнівці. Другою частиною реалізації цієї програми
28 Święty Arcybiskup Lwowa Józef Bilczewski / [pod red. W. Osadczego]. – Lublin; Lwów,
2011. – S. 114.
29 Ibidem. – S. 79.
30 Medyński А. Ks. Arcybiskup Dr. Boleslaw Twardowski 1886–1936 / А. Medyński. – Lwów,
1936. – S. 42.
31 Ibidem. – S. 45.
32 Medyński A. Kościól Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie / А. Medyński. – Lwów,
1938. – S. 12.
Тарас Горбачевський50
стало будівництво парафіяльних будинків для активізації католицького руху та орга-
нізаційної єдності парафій. Поширення Католицької акції (КА) та створення нових
відділів католицьких товариств зумовили потребу в нових парафіяльних будинках
для зібрань33. Б. Твардовський наголошував на важливості зведення цих будинків,
зокрема під час посвяти такого закладу при парафії св. Франциска на Замарстинові.
Пастирські листи Б. Твардовського стосувалися різних тем життя костелу, стану
РКЦ, поглиблення та оживлення життя релігійного в костелі, значення каплиць та
релігійної опіки у військах, політичних проблем, пов’язаних передовсім із загрозою
комунізму, що “оголосив війну Богу” (Лист Пастирський VII 1928 року).
Діяльність Римо-католицької Церкви у Львові урізноманітнювали події архи-
дієцезіального значення: 15–18 червня 1928 р. – Конгрес Євхаристійний; вересень
1930 р. – Синод у Львівській катедрі; організація доброчинних акцій при кожній
парафії, зокрема збір коштів, продовольства та одягу безробітним; залучення широ-
ких верств населення до руху євхаристійного та реколекцій, місії вірних, організація
курсів для священиків, які ознайомлювали учасників з найважливішими методами
новочасної душпастирської праці; різноманітні ювілейні обходи та урочистості.
Організовано Євхаристійний та Марійський вервичний конгреси (Євхаристійний
конгрес відбувався у Львові 15–18 червня 1928 р.). “У столиці архидієцезії Львів-
ської зібрався перший у Польщі дієцезіальний Конгрес Євхаристії, аби віддати шану
Богу-чоловікові, втаємниченому в Найсвятіших Тайнах... У Конгресі брали участь
представники всієї архидієцезії”34, – так описував події очевидець. Конгресові уро-
чистості відбувалися в духовній семінарії. Євхаристійні урочистості зорганізовано
в кілька етапів і їх апогеєм стали секційні виклади у восьми львівських костелах,
масова процесія пройшла від костелу св. Ельжбети до Базиліки.
Марійський Вервичний конгрес організовано у Львівській катедрі 13–17 червня
1935 р., проходив він під гаслом популяризації вервиці і був другим у ХХ ст. (пер-
ший відбувся у вересні 1904 р.). На третій заплановано маніфестаційну процесію
з образом Матері Божої по місту. З особливими урочистостями відзначали свята
Христа царя та День всіх святих, які у Львові були прикладами єдності поляків35.
Архидієцезіальний синод, з ініціативою проведення якого виступав ще
Ю. Більчевський, відбувся у Львові 23–25 вересня 1930 р. У 1928 р. організовано
комісію для опрацювання проекту статуту синоду на підставі церковного життя
та канонічного права. На синоді мали бути присутніми: єпископ-суфраган, пред-
ставники Митрополичої капітули та Папського двору, професори богословсько-
го факультету університету Яна Казимира, радники курії, настоятелі львівських
костелів та з кожного деканату по одному священику, члени комісій синодальних,
секретар КА, катехити, 4 вікарії та 2 капелани доброчинних інституцій. Заплановано
провести синод у катедральній базиліці. Духовенство й миряни різних львівських
парафій вітали учасників поважного зібрання. Синод складався з трьох сесій,
друга – найважливіша, на якій обговорювали питання щодо Літургії, церковного
33 Bekier J. Katolicki Dom Parafjalny i jego budowa / J. Bekier. – Kalisz, 1935. – S. 3.
34 Medyński А. Ks. Arcybiskup Dr. Boleslaw Twardowski 1886–1936 / А. Medyński. – Lwów,
1936. – S. 64.
35 Ibidem. – S. 65.
51Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
навчання та церковного майна36. Всі ці події мали важливе значення для розви-
тку релігійного життя, поглиблення міжконфесійної взаємодії та впровадження
моральних принципів у суспільному житті.
Суспільна організація та соціальна політика
Після встановлення польської адміністрації у Львові відновив діяльність
Громадсько-католицький союз (Związek Katolicko-Społeczny), про потребу від-
новлення католицького впливу в суспільстві заговорили одразу після закінчення
українсько-польської війни. Тоді йшлося про організацію, яка б могла опиратися у
своїй діяльності безпосередньо на парафії. Статут союзу, підготовлений у 1912 р.,
регламентував громадсько-економічну діяльність. Керівним органом об’єднання
була Головна рада з професором Ф. Гроєром на чолі, генеральний секретар ради –
С. Садовський, делегат курії до Уряду союзу – о. К. Дзюржинський. 3 серпня
1921 р. Союз реформовано в Католицьку лігу (КЛ) (Liga Katolicka). Статут ліги
нагадував статут союзу. Ф. Гроєр заклав парафіяльну КЛ при костелі Бернардинів,
св. Миколая та св. Антонія. При костелі св. Ельжбети діяла організація “Білий
Штандарт” (“Biały Sztandar”)37.
Завдання Католицької ліги: оборона релігійних, культурних та економічних
інтересів вірних РКЦ. КЛ була як організацією надполітичною і відповідно її
члени могли вільно висловлювати свої політичні погляди, які б не суперечили
вченню Церкви. Органами влади ліги – Головний уряд, що виконував адміні-
стративні, наглядові та виконавчі функції, та Вільний з’їзд. У 1924 р. у Льво-
ві КЛ об’єднувала такі структури: Товариство ім. Петра Скарги (Towarzystwo
im. Piotra Skargi); “Коло Праці” польських католицьких жінок (“Koło Pracy”
Katolickich Kobiet Polskich); “Рух” Товариство працюючих поляків (“Dźwignia”
Stowarzyszenie Pracujacych Polek); Об’єднання християнських жіночих товариств
(Zjednoczenie Chrześcijańskich Towarzystw Kobiecych); Товариство слуг католицьких
(Stowarzyszenie Sług Katolickich); Об’єднання працюючої польської інтелігенції на
Русі (Związek Pracującej Inteligencji Polskiej na Rusi); Об’єднання інвалідів війни
Республіки Польща коло львівське (Związek Inwalidów Wojennych Rzeczypospolitej
Polskiej Koło Lwowskie); Об’єднання польських артисток (Związek Artystek
Polskich); “Точка збору” Товариствo жінок поштово-телеграфної праці (“Schronisko”
Stowarzyszenie Kobiet zawodu posztowo-telegraficznego); Спілка виробництва жі-
ночого та дитячого одягу у Львові (Spólka wyrobu ubrań kobiecych i dziecięcych
we Lwowie); Об’єднання салезянок (Związek Salezjanek); Об’єднання землячок
(Związek Ziemianek); Товариство польської молоді ім. Тадеуша Костюшка; Тов. “Бі-
лий штандарт” (Towarzystwo Mlodzieźy Polskiej im. Tadeusza Kościuszki. Tow. “Biały
Sztandar”); Товариство об’єднання квітникарів (Tow. Związek Kwieciarski); Народна
організація V і VI округу (Organizacja Narodowa V. i VI. Okręgu); Товариство чле-
нів ІІІ Закону св. Франциска (Stowarzyszenie Członków III Zakonu św. Franciszka);
Товариство “Взаємодопомоги католицьких перукарів” (Stowarzyszenie “Wzajemnej
36 Medyński А. Ks. Arcybiskup Dr. Boleslaw Twardowski 1886–1936 / А. Medyński. – Lwów,
1936. – S. 72.
37 Szydelski S. W sprawie organizowania Lig Katolickich / S. Szydelski. – Lwów, 1928. – S. 9.
Тарас Горбачевський52
Pomocy fryzjerów katolickich”); Об’єднання фабричних робітників хімії (Związek
Zawodowy robotników chemicznych); Об’єднання польської молоді рукоділля
(Związek Polskiej Mlodzieży Rękodzielnieszej); Католицьке товариство “Приязнь”
(Katolickie Stowarzyszenie “Przyjazń”); Об’єднання двірників (Związek Zawodowy
dozorców domowych); Об’єднання хатніх робітників (Związek Zawodowy słuzby
domowej); Об’єднання польської студентської молоді “Відродження” (Związek
Polskiej Mlodzieży Akademickiej “Odrodzenie”)38.
Уряд КЛ при товариствах й організаціях, що входили до його складу, органі-
зовував зібрання та віча, матеріальну допомогу для різних костельних інституцій,
для фабричних та робітничих товариств, а також інші акції у релігійній, культурній,
освітній та доброчинній сферах. Завдання парафіяльних КЛ полягало в утримуван-
ні бібліотеки, опіці над бідними, догляд за храмами. Обов’язкові пожертвування
членів парафіяльної ліги становили 10 грошей у місяць. У 1924 р. у Львові діяли
чотири парафіяльні КЛ: катедральна, св. Миколая, св. Андрія та св. Антонія (всього
в архидієцезії було п’ять парафіяльних КЛ, п’ята – у Тернополі). Однак про великі
успіхи у діяльності КЛ говорити важко, передовсім через нечисленність осередків
та слабкий зв’язок, із глибинками архидієцезії. На зібрані пожертвування та із при-
бутків торгового відділу ліги для десятка учасниць “Руху” (“Dźwignia”) організовано
впродовж двох років оздоровчий відпочинок. Ліга також організовувала просвітні
лекції, в залі Малого театру проведено кілька католицьких зібрань. КЛ фінансово
допомагала секретаріату християнських професійних об’єднань. Безпосередньо на
місцях Парафіяльна ліга при костелі св. Миколая щомісяця проводила свої зібрання
в парафіяльній залі над захристією (близько 500 членів). У бібліотеці костелу збе-
рігалося приблизно 500 примірників книг та брошур переважно на релігійні теми.
Водночас Парафіяльна ліга організовувала доброчинні акції: для убогих проводили
збір одягу, закладено бюро правової опіки. Члени ліги опікувалися дітьми-сиротами
і безпритульними та готували їх до першої Сповіді й Причастя39.
Парафіяльна ліга при костелі св. Антонія, заснована в 1921 р., профінансу-
вала реставрацію костелу та дзвіниці, проведення електрики, зведення мурованої
загорожі біля костелу та присадиби плебанії. При лізі закладено касу допомоги
та похоронну касу40.
Парафіяльна ліга при катедрі (500 членів) у 1927 р. поставила виставу “Бідач-
ка” з музичним супроводом у Великому театрі. У бібліотеці парафії було близько
тисячі книг. При лізі діяв хор, що об’єднував 60 осіб. Завдяки зібраним пожерт-
вуванням на Пасіках члени ліги закупили землю під будинок для старців. Для
залучення молоді в католицьке життя організовували вечори. Подібно до ліги при
костелі св. Антонія створено касу допомоги та похоронну касу, яка завжди оперу-
вала близько 1 800 злотими. У 1928 р. виникла Парафіяльна ліга на Замарстинові41.
38 Leszczynski M. Akcja Katolicka w archidiecezji Lwowskiej obrzadky lacinskiego / М. Lesz-
czynski. – Lublin; Pelpin, 1996. – S. 87.
39 Szydelski S. W sprawie organizowania Lig Katolickich / S. Szydelski. – Lwów, 1928. – S. 11.
40 Ibidem. – S. 11.
41 Ibidem. – S. 12.
53Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
Однак КЛ не виконала поставлені перед нею завдання, передовсім через
слабку організацію, невідповідність матеріального забезпечення поставленим
цілям, обмеженням діяльності (по суті у Львові), лише частковим контролем та
коригування з боку церковної адміністрації. З іншого боку, діяльність парафіяльних
КЛ стала прикладом для Католицькій акції (КА).
У 1930 р. Б. Твардовський у “Посланні до братів капеланів” вимагав утворення
при парафіях комітетів КА. У зв’язку з цим та рекомендаціями вищого духовенства
1 червня 1930 р. секретаріат КА реформовано в Архидієцезіальний інститут КА, що
став керівним органом для всієї архідієцезії42. У діяльності КА опиралася на чотири
товариства: Католицьке товариство чоловіків (Katolickie Stowarzyszenie Mężow);
Католицьке товариство жінок (Katolickie Stowarzyszenie Kobiet); Католицьке това-
риство молодих чоловіків (Katolickie Stowarzyszenie Młodzieży Meskiej); Католицьке
товариство молодих жінок (Katolickie Stowarzyszenie Młodzieży żeńskiej). 20 вересня
1936 р. в архидієцезії діяло 26 урядів парафіяльної КА, 152 відділи Католицького
товариства чоловіків, 154 відділи Католицького товариства жінок, 185 відділів
Католицького товариства молодих чоловіків, 272 відділи Католицького товариства
молодих жінок43. Братства та доброчинні організації зачислювали до допоміжних
організацій КА, які готували своїх учасників до вступу в католицькі товариства.
Якщо в архидієцезії координацію акції здійснював архидієцезіальний інститут
КА, то на рівні католицького єпископату Польщі в Познані сформовано Верховний
інститут КА; як вищу інстанцію. Зі створенням архидієцезіального інституту КА ке-
рівні посади в ньому обіймали єпископи Є. Базяк, Я. Адамський, А. Громадзький44.
Щороку архидієцезіальний інститут КА проводив різні практично-методичні
курси для урядів парафіяльної КА; організовував з’їзди керівників та асистентів урядів
парафіяльної КА, засідання Дієцезіальної ради та конференції товариств. До вересня
1936 р. в архидієцезії впроваджувалося гасло “Христос – світло для родини”45.
На початку кожного року в католицьких товариствах, на яких базувалася
КА, відбувалися Вільні зібрання, де, як правило, заслуховували річний звіт керів-
ництва, ухвалювали програми та річний бюджет, обирали представників на З’їзд
делегованих (організовували у Львові в перші дні лютого). Для розвитку товариств
створювали секції різних спрямувань, що спеціалізувалися на організації акції до-
брочинності – зосереджували зусилля на християнському милосердю, опіці над
убогими та сиротами, допомозі хворим46. Проводилися тижні милосердя, під час
яких збирали кошти для убогих.
42 Medynski А. Ks. Arcybiskup Dr. Boleslaw Twardowski 1886-1936 / А. Medynski. – Lwów,
1936. – S. 69–70.
43 Rozwój Akcji Katolickiej w archidiecezji Lwowskiej // Głos Akcji Katolickiey archidiecezji
Lwowskiej. – Rok ІІ (Wrzesień–Październik). – Lwów, 1936. – S. 95.
44 Jak zakładać Oddziały Stowarzyszeń Akcji Katolickiej // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji
Lwowskiej. – Rok І (Styczeń–Luty). – Lwów, 1935. – S. 11.
45 Program pracy Akcji Katolickiej w Polsce na rok 1936 // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji
Lwowskiej. – Rok ІІ (Marzec–Kwiecień). – Lwów, 1936. – S. 18–19.
46 Wskazania // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІІ (Styczeń–Luty). –
Lwów, 1936. – S. 6–12.
Тарас Горбачевський54
Однак фінансове становище в товариствах було нестійким. Не всі вони вчас-
но сплачували внески в Aрхидієцезіальний інститут КА. Зокрема iз 140 відділів
Католицького товариства молодих чоловіків у 1935 р. лише 36 упорядкували ор-
ганізаційні сплати. Незважаючи на швидкий процес створення відділів товариств
в архидієцезії, їх зв’язок із керівними органами КА був слабким, про що свідчить
мала кількість листів-відповідей керівників відділів на запити центральних установ
КА47. Зокрема у Католицькому товаристві молодих жінок 1935 р. тільки 64 відділи
зробили товариські внески48. У 1936 р. архидієцезіальний інститут КА з пожертву-
вань духовенства Львівської архидієцезії отримав 4 343 злотих та 15 грошей49.
У складі КА діяла Львівська протиалкогольна ліга, що в 1936 р. провела кілька
курсів з метою пропаганди тверезого способу життя серед молоді50. Протиалко-
гольні кампанії та пропаганда тверезого способу життя, утримання від паління
тютюну проходили щороку в лютому.
Для поглиблення католицької віри серед населення у Львові в 1937 р. створено
Інститут вищої релігійної культури (Instytut Wyźszej Kultury Religijnej), що праг-
нув залучати інтелігенцію до релігійних практик51. Насамперед інститут відкрив
бібліотеку та читальню з книгами та пресою, які стосувалися богослов’я, хрис-
тиянської філософії та католицьких суспільних наук. У першій половині жовтня
1938 р. відбулися богословські виклади для інтелігенції, що проходили двічі на
тиждень по дві години. У середньому їх відвідувало 180 осіб. Засідання супровод-
жувалися дискусіями на актуальні суспільні теми52. У листопаді 1938 р. розпо-
чали роботу “Філологічно-теологічні студії для світської інтелігенції”, слухачам
запропоновано такі курси: “Вступ до вивчення католицького догмату”; “Історія
релігії”; “Засади християнської філософії” і “Відомості з літургіки”53. Крім того,
завдяки старанням архиєпископа Б. Твардовського та єпископа Є. Базяка в 1939 р.
у Львові розпочав роботу Католицький народний університет (Katolicki Uniwersutet
Ludowu). У зв’язку з технічними обставинами перший курс скорочено до 50-ти
днів (тривав з 16 лютого по 6 квітня). Метою курсів було приготування молоді
для праці в КА54. Організацію роботи університету покладено на генерального
47 Ibidem.
48 Sprawy organizacyjne // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІІ (Marzec–
Kwiecień). – Lwów, 1936. – S. 33.
49 Ofiara Duchowieństwa // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІІ (Maj–
Czerwiec). – Lwów, 1936. – S. 40.
50 Praca Lwowskiej Ligi Przeciwalkoholowej wr. 1936 // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji
Lwowskiej. – Rok ІІ (Marzec–Kwiecień). – Lwów, 1936. – S. 36.
51 Dekret erekcyjny “Instytutu Wysższej Kultury Religijnej” we Lwowie // Głos Akcji Katolic-
kiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІV (Luty). – Lwów, 1938. – S. 35.
52 Odezwa w sprawie Instytutu Wyźszej Kultury Religijnej // Głos Akcji Katolickiej archidiece-
zji Lwowskiej. – Rok ІV (Listopad). – Lwów, 1938. – S. 295.
53 Instytut Wyźszej Kultury Religijnej we Lwowie // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwow-
skiej. – Rok ІV (Lipiec–Sierpień). – Lwów, 1938. – S. 189.
54 Katolicki Uniwersytet Ludowy we Lwowie // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwow-
skiej. – Rok V (Luty). – Lwów, 1939. – S. 54.
55Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939)
секретаря Католицького товариства молодих чоловіків проф. Васовича. Заклад
мав велике значення для розвитку католицького освітнього життя та розбудови
КА в архидієцезії. Натомість парафіяльні уряди КА зобов’язувалися відправити на
курси членів відділів Католицького товариства молодих чоловіків. Якщо навесні
такі курси призначали для юнаків, то вже з 1 вересня 1939 р. мали розпочатися
одномісячні курси для членів Католицького товариства молодих жінок. Однак
д іяльність цього закладу призупинила Друга світова війна.
З 1 вересня 1937 р. у Львівській архидієцезії запрацював секретаріат у справах
доброчинності “Карітас” (“Caritas”), що виконував функції центру у справах мило-
сердя. Завданням для новоствореної організації стало узгодження діяльності като-
лицьких товариств у доброчинних акціях. Офіс “Карітас” розмістився в Домі КА55.
Союз товариств та доброчинних закладів “Карітас” почав діяти 15 грудня 1937 р.,
але товариства КА не могли входити до союзу як звичайні члени (це забороняли за-
конодавчі приписи щодо товариств КА), тому що він створений Архидієцезіальним
інститутом як допоміжна структура. У кожній парафії діяли секції доброчинності,
які створювалися не лише у випадках діяльності спеціальних доброчинних органі-
зацій на місцях як, наприклад, Товариство св. Вінцентія. Згідно з розпорядженням
Б. Твардовського, керівником союзу “Карітас” у Львівській архидієцезії призначений
О. Надольський56. Уряд організації “Карітас” щороку затверджував інструкції для
відділів та координував їх діяльність у доброчинній сфері.
У міжвоєнний період XX ст. кількість вірних РКЦ переважала у Львові, а
відповідний правовий статус у ІІ Речі Посполитій давав їй змогу безперешкодно
розвиватися та зберігати домінуюче становище. Парафії Львова та околиць входили
у міський та позаміський деканати. Місто було центром архидієцезії та митрополії.
Активна участь вірних у релігійному житті міста забезпечили події архидієцезіаль-
ного значення – синод та конгреси, святкування релігійних та національних свят;
вірні РКЦ залучалися до діяльності парафіяльних КЛ, а згодом до проведення КА,
що, крім духовних практик, проводила значну роботу в культурній, освітній та до-
брочинній сферах. Міжконфесійні стосунки РКЦ із ГКЦ безпосередньо залежали
від розвитку міжнаціональних відносин між поляками та галицькими українцями,
бо обидві церкви фактично стали національними для обох народів.
55 “Caritas” Archidiecezji Lwowskiej // Głos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok
ІІІ (Październik–Grudzien). – Lwów, 1937. – S. 105.
56 Erekcja i zadania związku “Caritas”. Ogólne zasady organizacyjne // Głos Akcji Katolickiej
archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІV (Luty). – Lwów, 1938. – S. 63–64.
Тарас Горбачевський56
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40747 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-120X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:39:42Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горбачевський, Т. 2013-01-27T09:49:04Z 2013-01-27T09:49:04Z 2012 Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) / Т. Горбачевський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 44-56. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2223-120X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40747 Висвітлено організацію римо-католицької громади у Львові, її участь у внутрішньо-церковному та суспільному житті міста, з’ясовано взаємовідносини з греко-католиками. Освещено организацию римо-католической общины во Львове, её участие во внутренне церковной и общественной жизни города, взаимоотношения с греко-католиками. The article shows the structure of Roman-Catholic community of Lviv and their participance in religious and social life of the city, and relations with Greek-Catholic Church. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Студії Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) Римо-католическая община Львова в междувоенный период (1921–1939) Roman-catholic community of Lviv during the interwar period (1921–1939) Article published earlier |
| spellingShingle | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) Горбачевський, Т. Студії |
| title | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| title_alt | Римо-католическая община Львова в междувоенный период (1921–1939) Roman-catholic community of Lviv during the interwar period (1921–1939) |
| title_full | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| title_fullStr | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| title_full_unstemmed | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| title_short | Римо-католицька громада у Львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| title_sort | римо-католицька громада у львові в міжвоєнний період (1921–1939) |
| topic | Студії |
| topic_facet | Студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40747 |
| work_keys_str_mv | AT gorbačevsʹkiit rimokatolicʹkagromadaulʹvovívmížvoênniiperíod19211939 AT gorbačevsʹkiit rimokatoličeskaâobŝinalʹvovavmežduvoennyiperiod19211939 AT gorbačevsʹkiit romancatholiccommunityoflvivduringtheinterwarperiod19211939 |