№ 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.

№ 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Дата:2006
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2006
Теми:
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40801
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 33-37. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40801
record_format dspace
spelling 2013-01-27T12:38:16Z
2013-01-27T12:38:16Z
2006
№ 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 33-37. — укр.
XXXX-0112
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40801
uk
Інститут історії України НАН України
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
№ 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
spellingShingle № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
title_short № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
title_full № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
title_fullStr № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
title_full_unstemmed № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р.
title_sort № 126. протокол допиту чехівського володимира від 7 серпня 1929 р.
topic Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
publishDate 2006
language Ukrainian
container_title З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
issn XXXX-0112
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40801
citation_txt № 126. Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 33-37. — укр.
first_indexed 2025-11-25T22:59:44Z
last_indexed 2025-11-25T22:59:44Z
_version_ 1850577371995832320
fulltext ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 33 визнав, цілковито і остаточно їх засуджую. Прошу прийняти до уваги, що ті помилки були випадковими і виключеннями з постійного твердого простуван- ня радянською лінією, а також і те, що ці ухили мої від правдивої радянської лінії сталися скільки років тому назад, припинилися і не продовжувалися. Прошу Уряд, Представництво РадВлади зняти з мене мої провини і дати змогу загладити  їх  творчою  працею.  Бажаю одного — зі  всією рішучістю неухильно йти правдивою лінією радянської державности і з оновленою енер- гією воздати сили свої на добро РадВладі, на велике комуністичне будівництво Україн[ської] Радян[ської] Соц[іалістичної] Республіки в Спільці Рад[янсь- ких] Соц[іалістичних] Республік. Володимир Чехівський ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 57–67. Оригінал. Рукопис олівцем. Примітки: [1]  Володимир  Чехівський  був  заарештований  17  січня  1921 р.  згідно ордеру № 253, виданим «Подольской Губернской Чрезвычайной Комиссией по борьбе з контр-революцией, спекуляцией и преступлением по должности» (ГДА СБ України, спр. 69270-ФП, арк. 1). В протоколі допиту від 21 січня 1921 року записано з його слів: «Принадлежность к украинской Коммунис- тической партии в настоящее время находится в неопределенном положении вследствие устно заявленного мною несогласия с программой партии в ре- лигиозном вопросе» (ГДА СБ України, ф. 6, спр. 69270-ФП, арк. 4 зв). № 126 Протокол допиту Чехівського Володимира від 7 серпня 1929 р. 1929 року, 7 серпня, я, нижче підписаний, показав: Моя церковна діяльність, що виявилась в відношеннях до РадВлади, та її обставини такі: праця моя в церкві викликана була моєю вірою, моєю релі- гійністю, що ще з дитинства і юнацтва живе в мені. Працюючи над історією церкви, досліджуючи відносини між царською буржуазною державою і цер- ковною,  я  побачив  ще  студентом,  що  буржуазна  царська  влада  зловживає христіянство, церкву, що вона ложно авторитетом христіянства піддержувала кріпацтво, пізніше через церковні органи, синоди і т. д., боролась проти виз- вольного  робітничого  руху,  що  через  церкву провадилось  і  виправдання  і здійснення націоналістичних змагань, національного поневолення. З того часу я став на боротьбу за те, щоб церква не була органом ні соціяльного, класово- го поневолення, ні національного, ні індивідуального гноблення або експло- 34 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ атування. Проповідувати я почав з 1896 р. За царської влади я міг працювати лише уривками: проводив свої ідеї серед близького оточення. Ставши соція- листом в 1897 р., я поєднав соціальну визвольну боротьбу з боротьбою  за визволення церкви від використування її пануючими гнобительськими верст- вами їх метою, ствердження панування. Під час революційної боротьби я приймав участь і в визвольній боротьбі церковній.  В  1918 р.  виступав на  церковних  зібраннях  з  лозунгом:  церкву визволити від  використування  її  буржуазними верствами  для  ствердження ними  їх  панування.  Прийнявши  участь в  визвольній  боротьбі  української церкви  ще  1918 р.,  я  виступив на  соборі  1921 р.  з  рядом  внесень, щоб  не допустити Україн[ську] церкву до старого шляху служіння інтересам паную- чих  верств,  інтересам  націоналістичним.  Мої  внесення  дали  цілий  розділ правил Собору 1921 р. Правила забороняють вживання церковного діла на яку-будь форму гноблення чи експлоатації, як соціальної, так і національної, так і індивідуальної, забороняють підогрівання націоналістичних настроїв з метою повернення  буржуазної  влади,  обстоюють  за  братерством  націй,  за єдність церквів проти національної ворожнечі, виключности. В 1922–24 рр. я виробив «Прилюдну Заяву», що  її було стверджено на Великих Зборах Всеукр[аїнської] Ради. «Прилюдна Заява» недвозначно ви- являє повну супротивність всякім формам буржуазної експлоатації і гноби- тельства через церкву і в церкві і повне сприяння розвитку і життя Робітничої Держави Рад в її змаганнях за визволення соціальне, національне та індівіду- альне. Таке було у мене ставлення до РадВлади і в моїх промовах церковних, і в організаційній церковній праці. Через те помилковий в тактиці крок нага- дування про право молитви і за преступника, за Петлюру, залишається, лише випадковою помилкою, коли весь час і вся система моєї праці в церкві скеро- вана була лише на повну лойяльність і доброзичливість до РадВлади. Серед церковного громадянства стрівалися й інші погляди ніж ті, що захищав я в ставленні до робітничої держави; ті інші погляди були більш в стані настроїв націоналістичних, що ширились часом невідомо. Але націоналістичний ухил ясно виявився в Харківському церковному громадянстві. Один з тамошніх церковних діячів ДОЛЕНКО дивився на церкву іменно з націоналістичного боку  і  через те  гадав,  що  україн[ська] церква повинна мати пріоритет  від Держави на Україні. Слабша цей ухил виявлявся в розмовах ЩЕРБАНЕН- КА, ЛЕЩЕНКА1. З цим ухилом я вів боротьбу, коли він виявлявся в тих чи інших виступах на церковних зібраннях. 1 Це речення дописано над рядком рукою Чеховського, а також він ще раз підтвердив це дописом в кінці сторінки. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 35 1925 р. я виробив тези на всесвітню хрістіянську конференцію в Сток- гольмі. Тези — дають відповідь на основні питання відносин між церквою й громадським державним життям у світі. Тези викривають неправди сучасного буржуазного світогляду, націоналізму, пацифізму ліги націй1 в справі війни, в національнім  питанні  і  т.  ін.  з  боку церковного  погляду Тези  йдуть проти сучасних  заходів  в  закордонному церковному  житті  знов вжити  церкву  як знаряддя боротьби за зміцнення світового буржуазного панування проти світо- вого робітничого визвольного руху. Ці тези, я певен, єдині на увесь світ і в Стокгольмі подібних других не було. Вони були синтезом і соціяльно-виз- вольної  і  церковно-визвольної боротьби. Вони характеризують дійсно моє ставлення до робітничої справи до Радвлади. З 1925 р. Всеукраїнська] Пр[авославна] Ц[ерковна] Рада та її керівники виявили неправдивий ухил в своїх відносинах до РадВлади. Я скільки раз, як рядовий член церкви бачучи їх ухил, попереджав від нього. Попередження не мало успіху і ухил ВПЦР привів її до закриття 1926 р. Всі події тодішні виявлені в справах ВПЦР, Нарада Всеукраїнська УАПЦ 3 вересня 1926 р., потім Покрівські Збори 1926 р. а далі Собор 1927 р., виявили ряд нецерков- них ухилів від правдивої церковної лінії і осудили ті ухили: я теж виступав проти всіх ухилів за сувору суто-церковну лінію. В 1928 р. Всеукраїнська] Прав[ославна] Ц[ерковна] Рада заборонила мені роботу в церкві, бо в час  мого  головування в Пар[афіяльній] Соф[ійській] Раді було розпущено від Адм[іністративного] Від[ілу] і пар[афіяльну] раду і 50[ятидесят]ку, за те, що 1) під час похорону М. ЗАГІРНЬОЇ, письменниці, допущено було демонстративний вінок, 2) що робилися збори на висланця ГОРДОВСЬКОГО, 3) що були нелегальні гуртки сестрицтва, 4) що був неле- гальний гурток любителів художніх співів і 5) припускались з кафедри Софії промови незаконного змісту. Я, як голова пар[афіяльної] ради, не брав учас- ти в виконанні треби-похорону. Виконує требу причет, а умовляється і проце- сією керує титар (господар) як звичайно. Отже я лише перед самим розпуском пар[афіяльної] ради довідався про демонстративний вінок, хто його поклав не знаючи й досі. ГОРДОВСЬКОГО П. було обрано за технічного робітника при Софіївсько- му Соборі  на  Загальних  Зборах  Софіїв[ської] парафії  в присутності  пред- ставників  ДержВлади  і,  до  того, після  позитивної  відповіді  представника, що тех[нічним] робітником при соборі Гордовський може бути, хоч обрання його на уповноваженого парафії було одведено. При висланню Гордовського йому ще не додано було всієї допомоги за час його роботи. Не додано було одночасно допомоги й іншим службовцям собору. На загальну допомогу служ- бовцям і провадився збір в соборі, окремого збору на Гордовського в соборі 1 Так в тексті. 36 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ не було. Крім того, коли Гордовський виїзжав, до християнському обов’язку, а не з якоїсь іншої причини, я поділився з ГОРДОВСЬКИМ тим, що парах- віяне давали мені на прожиток, і передав ще йому трохи грошей, що через мене йому передав де-хто  з парахвіян. Організації збору не було. До мого головування в пар[афіяльній] раді за років два на засіданні пар[афіяльної] ради член її БІЛОКОНЬ вносив пропозицію утворити організацію сестрицтва, але йому було одмовлено на тій підставі, що перше треба ствердити статут, а потім творити організацію. Той же Білоконь в кінці 1927 р. приносив до Прези- дії ВПЦРади оголошення для вивішення в соборі Соф[ії] з підписом: гурток аматорів. В той час не Президія ВПЦР вела парафіяльні справи, бо нова пар[афіяль- на] рада ще не була стверджена. БІЛОКОНЮ й тут було одмовлено на підставі того, що ніяких гуртків не може бути без ствердженого статуту. Більше він не піднімав справи про гурток. Промов в Софіївському соборі незаконного змісту я не знаю. В особистих зносинах, розмовах, що бували при зустрічах з церковними діячами, я дотримувався тієї ж лінії своїх церковних поглядів, що і в загально- церковному житті ставився до РадВлади лойяльно, доброзичливо. Критичні моменти мого ставлення до де-яких розпоряджень ДержУряду в церковних справах я подав в попередньому показанні-заяві, від 5-VIII 1929 р. Бували у мене як і я у них, члени ієрархії, члени ВПЦР, священики, члени Софіївськ[ого] причету, члени-парахвіяне. Крім звичайних питань з церковного життя: про стан церкви, парахвії,  богослуження, потрібні  удосконалення, органи  цер- ковні, їх роботу. Часами парахвіяне запитували мене про мою віру. В зв’язку з газетними статтями, де ставився мені докір за змішування в світогляді релігії з марксизмом, мене парахвіяне питали про мій світогляд. На це питання я відповідав скільки раз оповіданням про історію мого христіянства і соціялізму, відмежовуючись від т.з. христіянського соціялізму. Ці розмови велись досить довго. Після заборони мені праці в церкві від Президії ВПЦР 3-ІХ-1928 р., я вже  не  вів  ніякої  роботи  в  церкві.  Отже,  я  як  голова  лише  пар[афіяльної] ради, поніс відповідальність не за свої вчинки або наміри, а за оточення, за тих, хто всупереч моїм переконанням і моїй праці, допускав незаконні. Моя діяльність в церкві проходила на виду у всіх: або на кафедрі, або у Всеукр[аїнській] Прав[ославній] Ц[ерковній] Раді, або в пар[афіяльній] раді. Поза церковними органами в якіхсь інших органах коло церкви я не працював і таких не знаю. Я працював лише в легальних органах. Моє переконання, діло всього мого життя, — це очищення церкви від внесення в церкву праг- нень панських буржуазних верств, їх експлоататорства, гнобительства, націо- налістичних змагань. Ідучи за цією ідеєю я рішуче і гостро завше виступав в церковній діяльності проти внесення в церкву нецерковних супротивних Рад- ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 37 Владі, впливів, як свідчать про те основні події церковного життя україн[сь- кої] авток[ефальної] православної церкви. Волод[имир] ЧЕХІВСЬКИЙ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 82–86 зв. Оригінал. Рукопис олівцем. № 127 Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. 1929 р., 4 вересня, я, нижчепідписаний, показав на запитання про націона- лістичний протирадянський напрямок в українській автокефальній церкві і громадянстві, та про їх сполучення в СВУ. Національне здорове життя входило у відродження української церкви в законних формах. Державна Радянська Влада не заперечувала національних форм в житті української церкви. Керуючі пригноблені народи і до національного визволення, РадВлада дала всю пов- ноту змоги і українській церкві пройти шлях національного визволення, се б то перейти до вживання рідної мови в богослуженні. Національне питання зпочатку в українській церкві стояло на правдивому шляху,  але  далі, уже  після 1-го  всеукр[аїнського]  церковн[ого]  собору,  що правдиво  вирішив  національну  справу в  церкві,  націоналістична  частина громадянства, що потерпіла поразку на політичному полі, побачивши відрод- жену українську церкву, пішла до церкви з своїми націоналістичними прагнен- нями, хоч в відродженні церковному і не брала безпосередньої участи, і внесла в  церковне  життя  націоналістичний  напрямок,  що  намагався  використати церкву для національного егоїзму, для підсилення націоналістичної течії в суспільстві. Одже в цьому націоналістичний напрямок переступив церковні межі, ставав на політичний шлях, супротивний радянському, бо завоював собі політичні елементи. Цей націоналістичний напрямок в церкві сполучився з націоналістичним напрямком серед позацерковного громадянства. Найвиразніше він виявився 1924–26 рр. в Харківській групі ДОЛЕНКА. Формами виявлення його були: вплив на керівні церковні органи в окрузі і на ВПЦР, на підбір духівництва, та на проповідництво. Коли націоналістичний напрям став виявлятися, Органи Державної Влади вжили проти нього засобів застереження й попередження. Та ВПЦР, що вже була під впливом націоналістичного напряму, стала на лінію клерикалізму, обстоюючи на громадськім аналітичнім грунті, а не на церков- нім, невтручання Держави у життя церкви, се б то стала на незаконну лінію, не задовольняючи вимог Держави.

Схожі ресурси