Cover Image

Уроки Чорнобиля

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Україна. Наука і культура
Date:2008
Main Author: Шестопалов, В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Subjects:
Суспільство
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40869
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Уроки Чорнобиля / В. Шестопалов // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 35-43. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860148423451213824
author Шестопалов, В.
author_facet Шестопалов, В.
citation_txt Уроки Чорнобиля / В. Шестопалов // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 35-43. — укp.
collection DSpace DC
container_title Україна. Наука і культура
first_indexed 2025-12-07T17:50:38Z
format Article
fulltext Âÿ÷åñëàâ ØÅÑÒÎÏÀËÎÂ, àêàäåì³ê Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 íàóê Óêðà¿íè, àêàäåì³ê-ñåêðåòàð ³ää³ëåííÿ íàóê ïðî Çåìëþ ÍÀÍ Óêðà¿íè ÓÐÎÊÈ ×ÎÐÍÎÁÈËß Несподіваний для всіх нас вибух на 4�му блокові Чорнобильської АЕС у квітні 1986�го був певною межею, яка поділила наше життя на дві частини: відносно спокійну, мирну до аварії та сповнену драматизму — після неї. Передусім підкреслю, що ця аварія змусила нас, як у часи Великої Вітчизняної війни, мобілізувати всі ресурси країни, серед яких одне з ключових місць належить нашому на� уковому потенціалу. І, як і на початку Великої Вітчизняної війни, держава не була готова до біди таких мас� штабів. Через те, починаючи з пер� ших днів, від уміння отримати за над� звичайно складних умов високих радіаційних полів необхідну інфор� мацію, виконати в умовах браку да� них науковий аналіз і прогноз роз� витку подій, розробити та обгрунту� вати напрями подальших дій залежало — буде успіх чи неефек� тивна трата сил багатотисячної армії ліквідаторів і всієї країни. Хочу відра� зу нагадати, що в цій драматичній історії було те й інше. Розглянемо лише деякі уроки Чорнобиля, які призвели до негатив� них наслідків і потребують повного засвоєння, щоб подібне не повтори� лося в майбутньому. Передусім Чорнобиль показав, що наявність складних і небезпечних виробництв за як завгодно малої роз� рахункової ймовірності аварій потре� бує високої професійності і культури персоналу, своєчасного створення і підтримки на високому рівні держав� ної системи реагування на техногенні і природні аварії. Гіркий досвід Чор� нобиля переконав, що витрати на своєчасні заходи щодо безпеки ви� робництва, попередження і підготов� ки до реагування на аварії істотно менші за витрати на їх ліквідацію. Тепер конкретніше. Я не буду торкатися стану справ на ЧАЕС під 35 час аварії, про це вже багато сказано. Згадаймо, що відбувалося навколо. В країні не було комплексної державної системи радіаційного моніторингу, адекватної аваріям та� кого масштабу і відповідної до вимог епохи можливого застосування ядер� ної зброї у воєнних конфліктах. Й це тоді, коли СРСР, як і США, серйозно готувався до ядерної війни і мусив мати таку систему. Те, що її не було, призвело до не� правильного визначення масштабів Чорнобильської аварії на ранній стадії її развитку, як об’єктової, і запізніле усвідомлення керівництвом країни, що це не локальна аварійна ситуація, аналогічна тим, що вже траплялись і успішно засекречувались, а катас� трофічна подія загальнодержавного і міжнародного масштабу. Через те, що ми не мали повно� цінної системи радіаційного моніторин� гу, організації багатьох відомств актив� но включились у масштабну роботу в справі розвідки радіаційної ситуації, моніторингу харчів, води, повітря тощо. Величезна заслуга в цій архіважливій роботі для нормалізації ситуації пере� дусім у Києві належить інститутам на� шої Академії наук і найперше — Інсти� туту ядерних досліджень. Та це, зви� чайно, не могло цілком і своєчасно компенсувати відсутність повноцінної комплексної системи радіаційного кон� тролю, що покривала б своєю мере� жею всю країну з необхідною де� талізацією. За роки, що минули з часу почат� ку аварії, ми пройшли складний шлях від неузгоджених, методично не ско� ординованих дій підрозділів різних відомств (війська хімічного захисту, санепідемстанції, Держкомгідромет, геологічна служба, інститути Ака� демії наук та ін.) до достатньо розви� неної служби радіаційного і науково� го моніторингу МНС і НАН України у другій половині дев’яностих років. На жаль, через скорочення фінансування за двадцять років після аварії знову необхідно наполягати на доконечній актуальності проблеми збереження і розвитку радіоеко� логічного моніторингу в країні, утво� рення єдиної комплексної системи виробничого і наукового моніторингу з твердим, достатнім фінансуванням на основі разроблених і затвердже� них багаторічних планів, а не що� річного укладання розрізнених епізодичних договорів, як це практи� кується останніми роками. Аварійне реагування Незважаючи на радіаційні аварії на Уралі, на ЧАЕС в 1982 р., в країні не було повноцінної системи аварійного реагування. В результаті для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було мо� білізовано величезну масу людей, не готових до роботи в умовах радіацій� ної аварії. Це рішення призвело до невиправдано надмірного впливу радіації на здоров’я величезної маси людей, на істотне збільшення колек� тивної дози. Евакуація населення з Прип’яті і тридцятикілометрової зони була вип� равданим заходом захисту. Сумарна упереджена доза зовнішнього і внутрішнього опромінення становила близько 10000 людино�зівертів, а реалізована — близько 4000 люди� но�зівертів (без урахування дози на щитовидну залозу). Вона могла бути 36 Âß×ÅÑËÀ ØÅÑÒÎÏÀËΠще меншою за негайної евакуації після отримання перших замірів і відомостей про стан реактора. Як відомо, руйнування реактора означало викид радіонуклідів йоду. Необхідні в таких випадках дії відомі давно — це попередження на� селення; йодна профілактика (блоку� вання щитовидної залози за допомо� гою пігулок йодистого калію); припи� нення вживання молока і свіжих овочів; переведення молочної худоби на стійлове утримання. Вживання йодистого калію скоро� чує поглинання J131 у щитовидній за� лозі, коли його вживати після надход� ження радіонукліда: через 1 годину — в 10–12 разів; через 3 години — в 2 рази; через 15 годин в — 1,2 разу. Че� рез кілька днів — погіршує виведення J131 зі щитовидної залози. В Україні йодним блокуванням було охоплено — за офіційними да� ними — близько 5 млн. людей. Але рішення про видачу препаратів було прийнято надто пізно. В результаті на забруднених тери� торіях у щитовидній залозі дорослих і особливо дітей були сформовані біологічно значимі дози, що призвело до різкого збільшення ракових захво� рювань. Число прооперованих онкох� ворих сягнуло тільки в Україні 4000, і це ще не межа. Слід відзначити, що в штабах цивільної оборони, в сейфах керівників основних ланок управління були інструкції про те, як діяти в умовах радіаційної небезпеки, і зокрема, йод� ної атаки. Однак вони не були викорис� тані своєчасно на всіх рівнях — від ра� йонного до верхнього — в Москві. Ситуація в чомусь нагадувала гірку історію початку Великої Вітчиз� няної війни. В суспільстві, з одного боку — самовідданість і героїзм, а з другого — паніка, а в верхніх ешело� нах влади відсутність чітко злагодже� ної системи реагування з затягуван� ням початку активних захисних за� ходів, засекречуванням масштабів аварії і її небезпеки. Слабка обізнаність великої кількості фахівців про закономірності поведінки різних радіонуклідів у різних середовищах призводила до достатньо низької ефективності ба� гатьох реалізованих контрзаходів. Тільки починаючи з дев’яностих років у практиці розробки контрза� ходів застосовують дозовий кон� троль, оцінку — «користь — затрати», аналіз екологічного впливу на навко� лишнє середовище тощо. Одним з прикладів неефективних систем захисту була дренажна завіса озера–охолоджувача, яка жодного разу не була введена в експлуатацію, але для її спорудження витрачено значні зусилля буровиків і будівників трубопроводу і супутніх споруд. За минулі роки з урахуванням досвіду Чорнобильської аварії роз� роблено і взято до використання в МНС комплекс документів (інструк� цій, рекомендацій, нормативних актів), що регулюють і вдосконалю� ють систему управління і реагування на аварії. Однак вважати, що цього достатньо — означає допустити гру� бу помилку. Характерна для нашого часу відсутність чіткої і обов’язкової системи навчання керівних кадрів, що калейдоскопічно змінюються, і населення зводить практично на� нівець виконану роботу щодо підго� товки до реагуванння на аварії. ÓÐÎÊÈ ×ÎÐÍÎÁÈËß 37 Не менш прикро, що в країні не вироблено стратегії і діючої програми щодо протиаварійного збільшення безпеки виробництва, створення сис� тем, що забезпечували б стабільність умов життя на випадок великих аварій. Наведу лиш один приклад. Однією з основних небезпек в гос� трий період Чорнобильської аварії вважалось радіоактивне забруднен� ня поверхневих вод і пов’язана з цим загроза виходу з ладу джерел водо� постачання. Багато колективів нашої Академії брали найактивнішу участь в прогнозуванні ситуації (Інститут моделювання математичних машин і систем), в обгрунтуванні систем за� хисту водних ресурсів і використан� ня підземних вод (інститути Відділен� ня наук про Землю та Інститут гідро� механіки), в розробці систем очищення вод (Інститут колоїдної хімії і хімії води та інші інститути хімічного профілю). В цілому ця ро� бота була успішною, хоч багато за� ходів виявились неефективними. Основний же урок полягав у тому, що кожному місту належить мати максимально захищену від аварій систему водопостачання. Як же засвоєно цей урок? В Росії прийнято спеціальний закон про створення систем резервного во� допостачання на випадок надзвичай� них ситуацій. У нас не тільки нема та� кого закону, але й заведена практика зменшення частки підземних вод у во� допостачанні міст робить їх дедалі без� захиснішими перед ризиками можли� вих аварій. Навіть у Києві використан� ня підземних вод зменшилось до рівня 50�х років минулого століття. Одним з найтяжчих наслідків Чорнобильської аварії стало радіоак� тивне забруднення сільськогоспо� дарських угідь. В трьох найбільш уражених республіках воно розпов� сюдилось на 10 мільйонів гектарів. Все це вимагало проведення ве� ликого комплексу сільськогосподар� ських контрзаходів на полях суспіль� ного сектору сільського господар� ства. З кінця 90�х років ситуація змінилась: система колгоспів була в основному ліквідована, розпаювання земель і залучення до сільськогоспо� дарського виробництва охопило ділянки, які не використовувались раніше для вирощування сільсько� господарської продукції і тому не реабілітовані. Крім того, різко змен� шилось фінансування заходів реабілітації сільськогосподарських угідь. Достатньо відзначити, що з 3,5 млрд. грн., вкладених в 2005 році в фінансування програми, на сільсько� господарські контрзаходи виділено всього 12,4 млн.грн., і це в той час, коли за підсумками 2004 р. в 363 на� селених пунктах отримують молоко з вмістом цезію�137 вище нормативів. А цим молоком щоденно з року в рік харчуються передусім діти! Як відомо, вплив Чорнобильської аварії на здоров’я людей має багатопла� новий характер, пов’язаний як з прямою дією радіації, так і зі стресом, погіршен� ням умов життя після розпаду СРСР. Здоров’я Безпосередньо радіаційний фактор викликає ракові і неракові захворю� вання. До ракових належать зло� якісні пухлини щитовидної залози, молочної залози, передракові стани 38 Âß×ÅÑËÀ ØÅÑÒÎÏÀËΠсечового міхура (виявлені академіком О.Ф.Возіановим з колегами) тощо. До неракових — променева хво� роба, катаракта, аномалії в розвитку плоду. Найбільше суперечок виклика� ють непухлинні (соматичні) захворю� вання. Пов’язано це з тим, що в більшості випадків діагностика і ліку� вання цих хвороб провадились без дозового контролю, а ретельні епідеміологічні дослідження, як пра� вило, не виконувались. Тому перева� жає думка, що вони пов’язані зі стре� сом і умовами життя, а не з радіацією. На жаль, на форумі, що відбувся в 2005 році у Відні під орудою МАГАТЕ, були названі істотно зани� жені цифри жертв і шкоди здоров’ю постраждалого населення України, Росії та Білорусі. З великими обмов� ками там були згадані лише дані про� фесора Іванова щодо серцево�су� динних захворювань ліквідаторів з Росії. Однак, у багатьох випадках і в нас виявляється дозозалежність неракових захворювань. Зокрема, встановлено дозоза� лежність росту захворювання хро� нічним бронхітом. Показові дані Міністерства охорони здоров’я Укра� їни щодо зростання захворювань не� пухлинним хронічним тиреоїдитом. Серед постраждалого дитячого населення зростання захворюваності особливо показове. Якщо в 1989 р. захворюваність постраждалих дітей щодо контролю становила 130%, то в 2004 р. — понад 270%. Показові дані щодо частоти відхилень в імунному статусі дітей, що народилися в опромінених батьків, порівняно з контрольною групою. Не менш значущі показники частоти анемії у дітей зони жорстко� го радіаційного контролю і батьків з гострою променевою хворобою. Ми виконали дослідження оцінки ризиків захворюваності системи травлення дітей, які живуть на за� бруднених територіях з кислими і кальцієвими ландшафтами. Залежно від типу ландшафту ці ризики можуть і зростати (кислий ландшафт), й па� дати (кальцієвий ландшафт). Вста� новлено й зв’язок цих ризиків з пас� портною дозою для територій з кис� лими ландшафтами. Доволі показові й результати досліджень професора Степанової стану 297 пар дітей, одне з яких народилося до аварії, а друге після опромінення батька. Отримані дані засвідчують провідну роль радіа� ційних факторів у зростанні багатьох соматичних захворювань. Чорнобильська зона відчуження Під час активної фази аварії було утворено аварійну зону відчуження, яка, як показали наступні досліджен� ня, стала доволі ефективним бар’єром на шляху міграції радіонуклідів за її межі. За останні 10 років сумарний щорічний винос радіоактивності за межі зони відчуження становив 3,7–14 ТБк. Щорічне поглинання радіонуклідів геологічним середови� щем і рослинністю чорнобильської зони відчуження досягає ~ 40 ТБк, тобто в 3–14 разів більше, ніж винос за її межі. Чорнобильська зона відчуження — це не тільки основне депо радіонуклідів і небезпечне джерело їх надходження в населені території України, але й важ� ливий комплексний бар’єр, що заважає ÓÐÎÊÈ ×ÎÐÍÎÁÈËß 39 виходу радіонуклідів у суміжні населені території. Основні компоненти цього бар’єра — грунти і донні осади, технічні споруди, раслинність, гео� логічне середовище. Шляхи винесення радіонуклідів з зони: — річка Прип’ять — 84–96% за� гального виносу; — повітряне перенесення — 3,5–14%; — біогенне винесення — 0,4–1,5%; — техногенна міграція — 0,5%. Загальне винесення радіонуклідів з зони відчуження не перевищує сто� тисячної частки процента їх запасів у зоні. Одним з важливих уроків щодо захисних заходів, пов’язаних з мінімізацією наслідків аварії на відчу� женій території, є необхідність не тільки протирадіаційних, а й актив� них екологічних зусиль. В умовах зняття антропогенного пресу зміни в екосистемі можуть призводити до не� бажаних і навіть небезпечних наслідків, які можуть поширюватись за межі зони (Інститут гідробіології). Зона відчуження і далі буде захисним бар’єром і місцем, де мають викону� ватися найвідповідальніші роботи і дослідження щодо запобігання і мінімізації можливих аварій. Радіоактивні відходи До Чорнобильської аварії в світі не було досвіду невідкладного поводження з ве� ликими обсягами аварійних радіоактив� них речовин і матеріалів. В екстремаль� них умовах Чорнобильської аварії захо� ронення робились без достатнього обгрунтування параметрів їх ізоляції, виз� начення і документації їх об’ємів, актив� ності, географічної прив’язки, можливого впливу на радіоекологічні умови тощо. Незважаючи на значний об’єм викона� них післяаварійних робіт, більшість схо� вищ ще потребують ретельного до� слідження. В результаті Чорнобильської аварії Україна за загальним обсягом нако� пичених радіоактивних відходів (за винят� ком радіоактивних відходів від оборонної діяльності) вийшла на друге місце в Євро� пі (перше в Росії), а за обсягом високоак� тивних відходів тривалого існування — на третє місце в світі. Для налагоджування стану справ у сфері поводження з радіоактивни� ми відходами необхідно розробити і прийняти державну систему повод� ження з наявними і майбутніми радіоактивними відходами, що перед� бачає створення Державного фонду, загальнодержавної стратегії повод� ження з радіоактивними відходами і відходами ядерного палива, прийнят� тя і обов’язкову реалізацію тривалої державної цільової програми повод� ження з ними, зокрема, проведення повномасштабних робіт щодо об� грунтування і створення спеціально� го сховища в надрах. Об’єкт «Укриття» Відомо, що об’єкт «Укриття» є цент� ром аварії і найнебезпечнішим скуп� ченням радіоактивних матеріалів. Більшість з нас добре пам’ятає, що в 1986 році в умовах високих радіаційних полів за дуже короткий час було збудовано Саркофаг, який і нині доволі надійно виконує свою за� хисну функцію. Відповідно до закону України про перетворення зруйнова� 40 Âß×ÅÑËÀ ØÅÑÒÎÏÀËΠного енергоблоку в екологічно без� печну систему і за угодою з Великою сімкою здійснюється виконання відповідного плану дій, метою якого є спорудження нової оболонки, а та� кож розробки стратегії видобування всіх радіоактивних матеріалів із зруй� нованого блоку. Вже близько 8�ми років діє цей план, і ми отримали нові уроки того, як не треба вести роботи в майбутньому. Їх багато. Визначимо лише окремі. Передусім уряд України і від� повідальне за здійснення проекту державне підприємство Чорноб� ильської АЕС істотно послабили ва� желі управління проектом у від� повідності з національними інтереса� ми країни. В результаті складений концептуальний проект нового без� печного конфаймента (НБК) знач� ною мірою не відповідав вимогам технічного завдання, підготовленого нашими спеціалістами згідно з наши� ми доволі високими стандартами. Група управління проектом, кон� трольована західними фахівцями, по суті, затягує виконання проекту. Запізнення вже становить 5–6 років. Багато питань, які потребують оперативного вивчення і оцінки, не вирішуються. Наведу лиш один при� клад. Свого часу будівництво Одеської АТЕЦ і Кримської АЕС було припине� но через виявлення на їхніх проммай� данчиках активних геодинамічних зон глибокого залягання, пов’язаних з розломною тектонікою. В результаті комплексного аналізу матеріалів ми також виявили активні геодинамічні зони в районі Чорнобильської АЕС і, зокрема, на проммайданчику об’єкта «Укриття». Про необхідність їх де� тального вивчення і обліку при про� ектуванні було повідомлено в групу управління проектом, однак ці пропо� зиції ігноруються. Очевидно, вкрай необхідно налагодити наш чіткий контроль і науковий супровід проце� су проектування, включаючи пошу� кові і експериментальні роботи. Необхідно також повернутися до оголошеної раніше мети — створен� ня повноцінної стратегії вибирання мас, що містять паливо, і радіоактив� них матеріалів з об’єкта «Укриття». Без її реалізації втрачає всякий сенс створення дорогого конфаймен� та конструкції «Арка». Нашою метою має бути захоронення всіх радіоак� тивних матеріалів з четвертого блоку не до століття нового безпечного конфаймента, а якомога скоріше. Науковий супровід Практично в усіх напрямах зусиль щодо мінімізації наслідків Чорнобиль� ської катастрофи важко переоцінити значення наукової підтримки, науко� вого обгрунтування і супроводу дій і контрзаходів. Там, де науковий вне� сок був значним і комплексним, контрзаходи були найефектив� нішими. Величезний внесок співро� бітників нашої Академії в розробку і створення нової вимірювальної апа� ратури, моделюючих систем і їх про� грамного забезпечення, в досліджен� ня стану об’єкта «Укриття» і радіоак� тивних відходів, в моделювання і прогнози стану і процесів міграції радіонуклідів у поверхневих і підзем� них водних системах, у повітрі, грун� тах, біоті. Особливе значення мають різноманітні медико�біологічні дос� лідження, зусилля для створення різ� ÓÐÎÊÈ ×ÎÐÍÎÁÈËß 41 них препаратів, лікарських речовин, протекторів. Важко переоцінити зна� чення соціальних досліджень для оптимізації наших подальших дій. Треба однак визнати, що почина� ючи з кінця дев’яностих років у країні відбувається стійке згортанння на� укової компоненти обгрунтування контрзаходів, наукового їх супрово� ду і взагалі наукової діяльності, пов’язаної з Чорнобилем. В останні роки майже припини� лось фінансування дослідницьких робіт з боку МНС. Були фактично припинені нормальні ділові стосунки між МНС і НАН України, які характе� ризувались взаєморозумінням і взаємною підтримкою від часу утво� рення МНС впродовж кількох років. Ми дуже сподіваємося, що така прак� тика взаємодії відновиться. Тим часом і донині дослідження з наукового моніторингу біотичних і абіотичних компонент навколишнього середовища, різних систем моделюван� ня процесів міграції тощо розвивались і підтримувались в закладах нашої Ака� демії і галузевих академіях ентузіаста� ми. Відсторонення з різних причин кого�небудь з них від активної бороть� би за збереження і розвиток цих роз� робок і технологій неминуче призводи� ло до згортання такого роду робіт. По суті, в нинішніх умовах дер� жава не несе відповідальності за створення нових систем, технологій, їх підтримку і розвиток, не створила фінансових і організаційних умов для їх функціонування незалежно від різних суб’єктивних факторів. А це означає, що досвід, нові знання і уміння, отримані за післяава� рійні 20 років не є безумовним над� банням країни, що за будь�яких умов лишається в ній. Необхідні серйозні організаційні і фінансові зусилля на державному рівні, щоб здобута з ве� ликим трудом і жертвами система інформації, технологій, знань, скон� центрована в інститутах Академії і університетах, розвивалась і забез� печувалась за будь�яких політичних, організаційних змін в країні і не була відірвана від джерел фінансування. З урахуванням здобутих уроків Чорнобиля пріоритети подальших досліджень і розробок можна по� ділити на два блоки: 1. Мінімізація і ліквідація наслідків Чорнобильської аварії. 2. Підвищення готовності країни до різномасштабних ризиків різних надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Перший блок включає наступні пріоритети практичної діяльності і наукового її забезпечення: 1. Поліпшення медико�оздоров� чого напряму реабілітації по� страждалих. 2. Соціальна, психологічна і еко� номічна реабілітація постражда� лого населення. 3. Відновлення та активізація робіт з реабілітації сільськогоспо� дарських земель в критичних за� бруднених районах. 4. Активізація робіт щодо радіоактивних відходів. 5. Проектно�пошукові роботи, створення НБК, вилучення з нього мас, що містять паливо, та радіоактивних відходів. 42 Âß×ÅÑËÀ ØÅÑÒÎÏÀËΠ6. Зняття ЧАЕС з експлуа� тації. 7. Роботи, пов’язані з підтри� муванням бар’єрної функції і еко� логічної стабільності Чорно� бильської зони відчуження і суміж� них територій. До другого блоку належать: 1. Комплекс заходів щодо підви� щення безпеки роботи АЕС. 2. Організаційні, технічні, моніторингові, нормативно�мето� дичні, навчально�просвітницькі та інші заходи для підвищення готов� ності до надзвичайних ситуацій. 3. Комплекс заходів щодо підви� щення надійності роботи небез� печних відповідальних об’єктів, ви� робництв, систем, комунікацій. 4. Підвищення паливно�енерге� тичної безпеки. 5. Підвищення надійності водо� постачання міст в умовах надзви� чайних ситуацій тощо. З урахуванням того, що мінімізація наслідків Чорнобильської аварії до� волі складна, комплексна і давня про� блема національного й міжнародного масштабів, практика згортання науко� вих і моніторингових робіт, що бачимо в Україні в останні роки, суперечить основним цілям зусиль держави, національної і міжнародної грома� дськості, ставить під сумнів саму мож� ливість повноцінної реалізації держав� них програм, пов’язаних з Чорноби� лем. Всі основні зусилля щодо мінімізації наслідків аварії мають забез� печуватися повноцінним науковим об� грунтуванням і супроводом. Поряд з цим слід звернути увагу на те, що в бюджетній тематиці інсти� тутів НАН України чорнобильські проблеми посідають дедалі менше місця. Очевидно, з метою їх стимулю� вання і підвищення ефективності вар� то розглянути можливість створення внутрішньоакадемічної чорнобиль� ської програми в рамках наявного бюджетного фінансування. Настав час знову, як і в перші роки після аварії, зайняти активну наступальну позицію у вирішенні найгостріших чорнобильських та постчорнобильських проблем, бо якщо не ми, то хто? ÓÐÎÊÈ ×ÎÐÍÎÁÈËß 43 �
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40869
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0206-8001
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:50:38Z
publishDate 2008
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Шестопалов, В.
2013-01-27T19:06:03Z
2013-01-27T19:06:03Z
2008
Уроки Чорнобиля / В. Шестопалов // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 35-43. — укp.
0206-8001
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40869
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Україна. Наука і культура
Суспільство
Уроки Чорнобиля
Article
published earlier
spellingShingle Уроки Чорнобиля
Шестопалов, В.
Суспільство
title Уроки Чорнобиля
title_full Уроки Чорнобиля
title_fullStr Уроки Чорнобиля
title_full_unstemmed Уроки Чорнобиля
title_short Уроки Чорнобиля
title_sort уроки чорнобиля
topic Суспільство
topic_facet Суспільство
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40869
work_keys_str_mv AT šestopalovv urokičornobilâ

Similar Items