І струм високої напруги
Нещодавно в Черкасах вийшла в світ книга нарисів журналістів Валентини Жук та Петра Жука «Іди і вір». Хороша книга. Автори — з першого випуску факультету журналістики Київського університету імені Т.Шевченка. А далі — журналістські стежки Черкащиною — від села до села, від міста до міста. І непрості...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна. Наука і культура |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40889 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | І струм високої напруги / В. Жук // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 266-272. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859467801069092864 |
|---|---|
| author | Жук, В. |
| author_facet | Жук, В. |
| citation_txt | І струм високої напруги / В. Жук // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 266-272. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна. Наука і культура |
| description | Нещодавно в Черкасах вийшла в світ книга нарисів журналістів Валентини Жук та Петра Жука «Іди і вір». Хороша книга. Автори — з першого випуску факультету журналістики Київського університету імені Т.Шевченка. А далі — журналістські стежки Черкащиною — від села до села, від міста до міста. І непрості дороги пам’яті — від року до року, від роду до роду… Це останній нарис Валентини Жук, він не ввійшов до книги, якої їй не довелося вже побачити.
|
| first_indexed | 2025-11-24T07:32:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Âàëåíòèíà ÆÓÊ
I ÑÒÐÓÌ
ÂÈÑÎÊÎ��I
ÍÀÏÐÓÃÈ
Íåùîäàâíî â ×åðêàñàõ âèéøëà â ñâ³ò êíèãà íàðèñ³â æóðíàë³ñò³â Âàëåíòèíè Æóê
òà Ïåòðà Æóêà «²äè ³ â³ð». Õîðîøà êíèãà. Àâòîðè — ç ïåðøîãî âèïóñêó
ôàêóëüòåòó æóðíàë³ñòèêè Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Ò.Øåâ÷åíêà. À äàë³ —
æóðíàë³ñòñüê³ ñòåæêè ×åðêàùèíîþ — â³ä ñåëà äî ñåëà, â³ä ì³ñòà äî ì³ñòà.
² íåïðîñò³ äîðîãè ïàì’ÿò³ — â³ä ðîêó äî ðîêó, â³ä ðîäó äî ðîäó…
Öå îñòàíí³é íàðèñ Âàëåíòèíè Æóê, â³í íå ââ³éøîâ äî êíèãè, ÿêî¿ ¿é íå äîâåëîñÿ
âæå ïîáà÷èòè.
Хто першим підняв завісу над
таємничим архіпелагом ГУЛАГ? Як
хто? — здивуєтесь ви. Безперечно,
російський письменник Олександр
Солженіцин, за що й Нобелівську
премію йому присуджено.
Але це не так.
Першим, хто відкрив для світової
громадськості ГУЛАГ, був не Сол-
женіцин з його повістю «Один день
Івана Денисовича» (1962) і широко-
масштабним документальним твором
«Архіпелаг ГУЛАГ» (1970), і навіть не
Іван Багряний з романами «Тигроло-
ви» (1946) та «Сад Гетсиманський»
(1950), а вчитель із села Текуча
Уманського району Георгій (Юрій)
Тимофійович Карась-Галинський
(Віталій Юрченко). Це він ще в 1931
році опублікував у Львівському ви-
давництві «Червона калина» докумен-
тальну книгу «Пекло на землі», а в
1934 році — триптих «Червоний чад»
(«Шлях на Соловки», «Усевлон», «Зі
Соловецького пекла на волю»), у
яких так рельєфно і образно описав
події, що світова громадськість не
повірила у реальність існування та-
кого пекла на планеті. З різким осу-
дом книги виступили представники
Комуністичної партії Західної Украї-
ни, зокрема брати Тарас та Іван Кру-
шельницькі. Через два роки їм дове-
лося на власних долях переконатися
у реальності такого пекла, коли після
повернення з еміграції вся родина
Крушельницьких зазнала жорстоких
репресій.
266
Гостросюжетні, детективно�при�
годницькі книги Карася�Галинського
вражають не лише реальністю, де�
тальністю опису дев’ятьох кіл пекла,
динамічністю розвитку подій, а на�
самперед невмирущою вірою в пере�
могу Добра над Злом, світла над
ніччю, драматизмом зіткнення людей
різних ідеологій, уподобань…
У своїй передмові до п’ятитомно�
го видання творів Юрія Яновського
лицар честі і совісті України Олесь
Гончар писав: «У кожному з розділів
«Вершників» — буде то «Шаланда в
морі», «Лист у вічність» чи «Дорога
армій» — читач ніби відчуває струм ви�
сокої напруги, художня конденсація
тут доведена до краю, кожна сторінка
вражає густотою письма». (Ю.Яно�
вський. Тв. К. 1982. Т.1. С.8).
Це повною мірою стосується і
триптиха Юрія Карася�Галинського.
І коли б ці твори були видані в одній
країні — то можна було б запідозрити,
що хтось комусь «позичив» сюжетну
лінію, і навіть окремі фрази, факти.
Пам’ятаєте, у Яновського, як
зійшлися у герці брати Половці, у
герці, де лютували шаблі, а з неба па�
лило сонце. І квиління матері�чайки,
благання батька…
І трагічна розв’язка — брат уби�
ває брата — «точилися криваві бої, і
Іван Половець загубив трьох своїх
братів — одного роду — сказав Герт
— та не одного з тобою класу».
Подібна трагедія мала статися і у
братів Сави і Парфеня.
«Ми з Савою в повстанському за�
гоні, а рідний брат його Парфень з
червонцями гасає нам наздогін…
Була запекла братня боротьба: не
раз його шаблюка виблискувала в
повітрі, занесена над головою рідно�
го брата…» (Віталій Юрченко. «Пекло
на землі». Л. 1994. С.330).
І ось повстанці зненацька захо�
пили Парфеня в полі.
«Навшпиньки підлізли до воза й
заскочили з обох боків, міряючи ре�
вольверами.
— Сав… Син. Схамен... Я прокля�
ну… — шугнув батько до Сави, вхопив
за руку і впав на коліна лементячи.
— Зворушило й мене квиління
старого, стоячи з витягнутою на Пар�
феня рукою, не відважуюсь натисну�
ти курок. Тяглися прикрі хвилини
мовчання.
— Зречешся комуни, бо помреш,
— почав глухо�ненависно…
— … Зречись отут, покинь чер�
воних зайдів, бо ляжеш на місці! —
заскреготав зубами Сава й націлився
до самих грудей.
— Сини мої, діти рідні, пожалійте
нещасного, помиріться, — слізно
благав, стоячи між ними на колінах,
батько.
— …Більшовиком і вмерти радий.
Стріляйте! — затявся Парфень само�
пожертовно.
— Ну так… — зціпив зуби Сава,
крутнувши мавзером» (С.330)
Брати зійшлися в смертельному
герці… Один за вільну Україну, дру�
гий — за інтернаціонал… А доля су�
дилася інша… Вже в мирний час, на
шляху поступу до «світлого майбут�
нього» чимось не вгодив своєму ра�
йонному фюреру, потрапив у ліміт�
ний список «к.�р. елементів» Парфень
— і вже, гідний вмерти від руки брата
більшовиком, — опинився разом з
односельцями�петлюрівцями на Со�
ловках. І помирав у страшних муках
267
— і моральних, і фізичних на руках
своїх колишніх ворогів. «Лежить за-
пухлий, чорний, трясеться й бухикає.
Я до нього. Побачив він мене. Що
тобі? Може їсти, може холодно? А
він рясніше плаче; не стогне, не
зітхає, а сльози б’ють ключем. Безси-
лий і безпорадний, не міг я його вга-
мувати… Заходжу другого дня — він
ледве ворушиться; вже не плаче,
лише тупо-страдницьки дивиться з
докором і благанням…» (С.328).
«Парфенова доля — це мучениць-
кий шлях тих, хто сміливо і активно
шукав щастя пробудженій до життя
нещасній Україні. Шукав Парфень
уперто, болісно, офіруючи не раз
життям…» (С.331).
У своїй книзі Юрій Карась-Га-
линський першим у світі детально
описав (чого не зумів зробити навіть
Солженіцин) беззатратну технологію
знищення тоталітарним режимом лю-
дей в концтаборах. Якщо, скажімо, в
Німеччині витрачалися величезні
кошти для спорудження бараків, га-
зових камер, трималися спеціальні
загони охоронників, то в країні, яка
будувала безкласове суспільство,
все робилося надзвичайно просто…
Ось чергова партія в’язнів прибу-
ла до кінцевої зупинки… Довкола
сніги. На нелюдному полустанку
кілька колиб, — де розташувалося
так зване управління…
«Вишикували. Старший скоман-
дував:
— Кто служіл у войсках ГПУ — ви-
хаді наперьод… — Вийшло 4 людей.
— Мало. Комсостав Красной
армії — вихаді на левую сторону. —
Вийшло 15. І цих «мало». Їх записали і
повели до «управлєнія»…
— Кто желаєт служить в охранє
— вихаді в сторону.
— Нєт желающих? — здивовано
запитав старший…
— Кто желаєт — вихаді. Жалеть
не будєт. Лучше с винтовкой стоять,
чем балана (дерево) таскать…
І по роздумі з лав потроху стали
виходити. Набралось чоловік 80. Їх
списали, оглянули, перепитали уваж-
но — за що і на скільки літ засудже-
ний, і декого в «управлєніє», а декого
назад у лави. Пішло до «управлєнія»
найбільше босяків. Вони цілком
відповідали вимогам «конвоїра», зате
селянських хлопців, засуджених за
контрреволюцію, не взяли: це «подоз-
рительная» стаття. (С.127–128).
Так із колишніх чекістів було
сформовано «руксклад», із колишніх
крадіїв «техсклад», «конвоїри».
«Стомлені, мокрі до голого тіла, аж
опівдні другої днини припленталися лед-
ве живі на «пересильний пункт»…, в се-
редині пункту кипіла робота. Сотні со-
кир, плечей, здвигали будови…
Ще сьогодні ранком росла тут
горда і розкішна сосна, безтурботно
купаючись в снігах… І враз це спо-
конвічне дике місце під немудрим цю-
ком сокири і пилки перетворилося в
житло людини». (С.128–129).
Так було в тридцятих, так було і в
сорокових роках. Концтабори зводи-
ли власними руками, охороняли їх
в’язні. І керували ними також
в’язні-гепеушники. Від холоду, голо-
ду, непосильної праці щодня гинули
каторжани… Але це мало хвилювало
табірне начальство. На місце загиб-
лих — щодня прибували нові партії.
А мертвих присипали снігом на
поталу рисям, песцям, вовкам.
268 ÂÀËÅÍÒÈÍÀ ÆÓÊ
Десь на початку 60-х років вий-
шла книга Солженіцина «Один день
Івана Денисовича». Книга вражала
жорстокістю дійсності архіпелага
ГУЛАГ, безвихідністю головного ге-
роя. Табірні умови перетворили його
у людиноподібну істоту, безвільну,
безпорадну. Єдиним смислом для
якої було будь-що вижити.
Герої Віталія Юрченка — зви-
чайні селюки, вчителі, священики, і
просто босяки… Різні за віком, пере-
конаннями. Це не бунтарі, роковані
на смерть, не «вірні ленінці» і не ро-
мантично настроєні борці з існуючою
владою… Це звичайні люди. Але всіх
їх об’єднує не — вижити за
будь�яку ціну, навіть за рахунок
підлості, зради, перетворитися у
людиноподібну тварюку, а — най�
перше залишитися Людиною…
Людиною… І це надавало їм сил у бо-
ротьбі за життя.
Це згуртовувало і з’єднувало лю-
дей. Так, людей, а не масу зацькова-
них, знедолених, підпалих духом
напівмерців.
І коли випадала слушна година
можливості для втечі — ще вчорашні
напівмерці тягнулися до волі. Втікали
поодинці, групами. І навіть зі своїми
конвоїрами… Їх ловили псами… Їх
привселюдно розпинали для науки
іншим на хрестах. Заживо спалювали
на багатті… Катували і розстрілювали
привселюдно… Ці сцени описані
Віталієм Юрченком. Читати страшно…
«…Над вогнищем збили троє
риштувань, до них прив’язали трьох
впійманих вояків-повстанців… Вони
шкварчать, корчаться в муках. А
Фірстов тут же на бочці промову
каже: ось вам приклад, як Усевлон
дисципліну тримає.
Горіли сердешні в’язні, пекло
кожного коло серця. Один селянин,
побачивши на вогні людину, ахнув і
задубів. Не одному вночі снилася ця
воістину звіряча розправа…».
Але вже через кілька сторінок пе-
реконуєшся — залякування прилюд-
ними стратами — ще більше утвер-
джувало у каторжан упевненість:
якщо із тисячі втеч лише один випадок,
можливо, буде успішним — то чому
ним не скористатися.
Щоб залучити місцеве населення
до боротьби з втікачами — система
почала заохочувати «ловців» гроши-
ма, виплачуючи за кожну голову по
10–15 карбованців… Це майже
місячна зарплатня робітника.
І багато хто подався на цей мис-
ливський промисел.
Та, сам подолавши тисячі кіло-
метрів лісовими нетрями, болотами і
злиденними хутірцями — автор з вели-
чезною любов’ю описує простих се-
люків, плотогонів і мисливців, зирян,
самоїдів і росіян, які самі напівголодні,
напівголі, всупереч залякуванню сек-
сотів, міліції, чекістів, допомагали втіка-
чам, чим могли — порадою, куснем
хліба, сушеною рибою…
А два плотогони — на свій страх і
ризик — навіть сховали втікача на
плоту, а опісля допомогли влаштува-
тися на пароплав, що рухався до
Ульяновська…
Наслідуючи корифеїв української
літератури, зокрема І.С.Нечуя-Ле-
вицького, автор одіссеї втікача з над-
звичайною точністю описує свій шлях
із Соловків до України. Реалістичний
опис настільки рельєфний, що читач,
мимоволі розгорнувши мапу, — зможе
² ÑÒÐÓÌ ÂÈÑÎÊί ÍÀÏÐÓÃÈ 269
перевірити кожен його крок за кожен
день, відчути себе співучасником у
переборюванні труднощів утечі.
Але ось втікач опиняється в
Києві. І після перебування у своїх
знайомих — роздумує, який вибрати
маршрут, щоб дістатися до родини.
Як і ми колись у студентські роки,
щоб проїхати додому без квитка — в
пасажирських потягах — чіплялися
на східці вагона не на центральному
вокзалі, де було чимало стражів по-
рядку — а добиралися до найближчої
приміської станції — і вже там «атаку-
вали» пасажирський. Те ж саме ро-
бить і герой триптиха. З приміської
станції він дістається Фастова — і вже
звідти вибирає маршрут, як доїхати до
Текучої, де проживали його брати і
сестра, чи до дружини Марії Галин-
ської, яка працювала в Первомайській
містечковій трудшколі. Як і казковий ге-
рой перед каменем з написом — підеш
праворуч…, підеш ліворуч…
Перед таким вибором опинився і
втікач… Перші два найкоротші і зда-
валося безпечні шляхи — Фастів —
Умань, Фастів — Бірзула (нині Ко-
товськ) — відразу відкинув, бо і в
Умані, і в Бірзулі міг натрапити випад-
ково на знайомих… Отже, зали-
шається єдиний більш-менш безпеч-
ний шлях — Фастів — Бобринська
(нині станція імені Т.Г.Шевченка) —
Помічна — Первомайськ…
Але… Сів на пасажирський і вранці
опинився у Знам’янці. Що за бо-
жевільний вчинок? Адже у Знам’янці,
поблизу Холодного Яру, дислокувалися
в той час значні військові формування,
залізничний вузол знаходився під поси-
леним контролем міліції, співробітників
транспортного відділення ДПУ.
Навіть в повоєнні п’ятдесяті роки
волоцюги, безбілетники — обминали
Знам’янку десятою дорогою… А тут
— 30-ті роки, коли через неї гур-
котіли на північ товарняки із розкур-
куленими спецпоселенцями. На кож-
ному кроці — чекісти, сексоти,
стражі порядку, спецохорона…
Це рівнозначно тому, що опинити-
ся у вольєрі із зграєю тигрів, шакалів,
гієн… Найменший необережний крок
— і знову Соловки чи влучний постріл
мисливців за черепами втікачів…
Про цю небезпеку, яка чатувала на
кожному кроці у Знам’янці, втікач знав
— і тому опинившись на станції, не
став чекати чергового потягу, а відразу
подався на привокзальну площу, де
очікували на подорожніх візники…
Йому повезло — трапився візник, який
повертався в Зінов’євськ (нині Кіро-
воград). Щасливий випадок — і через
дві-три години опинився у Лелеківці
(околиці міста). Але і тут — не став че-
кати потяга в бік Помічної, а пішки по-
прямував на станцію Шостаківка…
Звідти на товарняках дістався до
станції Любашівка…
Автор детально описує всі приго-
ди цієї незвичайної подорожі.
Зустрічі, розмови з попутниками…
Де сідав, де стрибав…
І все-таки — для чого потрібна
була така заяча петля — коли ввечері
сів, а вранці міг опинитися із Фастова
у Помічній. А звідти до Первомайська
рукою подати.
Чому вибрав Знам’янку, потім до-
бирався до станції Шостаківка…
Чому? А саме ці сторінки загад-
ковості і розкривають протоколи до-
питів рідних і знайомих Карася-Гали-
нського, проведених слідчими Уман-
270 ÂÀËÅÍÒÈÍÀ ÆÓÊ
ського відділення ДПУ у 1931–1932
та 1937–1938 роках.
Зокрема, голова КНС с.Текуча
Л.Ю.Бик, даючи покази 15 грудня
1931 року, наголошував: у 1922 році
Г.Т.Карась-Галинський вчителював у
с.Грузьке поблизу станції Шостаківка.
Крім того, у с.Грузьке проживали його
родичі і близькі, надійні друзі — брати
Микола і Андрій Копієватські, Пилип
Василевський та інші.
Л.Ю.Бик також стверджував, що
під час втечі Карась-Галинський чо-
мусь заїжджав у Харків, а звідти в
село Грузьке до Копієватських. До
речі, до села Текуча Георгія Кара-
ся-Галинського привіз на підводі
Олексій Копієватський.
А колишній голова сільради с.Те-
куча Трохим Михайлович 31.03.1938
під час допиту свідчив, що Ка-
рась-Галинський надсилав родичам
листи з Польщі через село Грузьке.
І тоді стає зрозумілим цей надзви-
чайно ризикований і в той же час
надійний маршрут. Саме прибувши в
село Грузьке, де його всі знали як вчи-
теля, він міг перечекати деякий час,
ознайомитися з обстановкою с.Текуча
і м.Первомайська через своїх по-
сланців, дістати бодай на перший ви-
падок фальшиві документи.
І вже потім продовжувати свій
шлях у рідні місця.
Герої триптиха Юрія Карася-Га-
линського — це пробуджені часом
українці, які в борні за свої одвічні
права і свободу ставали на прю зі
злом на буремних просторах XX
століття, щоб навіть ціною власного
життя утвердити себе в сьогоденні і
майбутньому. «І не раз у сні мені со-
сни плачуть-шумлять, тріщать моро-
зами північні сніги і ввижається тоді
жахливий Усевлон, робота-каторга
та бідолашні каторжники.
І згадую тоді я побратимів втечі —
нещасних Рибченка, Галущака.
Встає тоді живий староста Варбаш,
безжурно-жертвенний Гудзь, сми-
ренний дідусь Юрась, великий муче-
ник отець Гавриленко та всі страдни-
ки засланці–земляки й друзі.
Я вірю, відчуваю! Моя кров, крик
уярмленого мого народу бурлить і
пристрасно шепоче: Скоро! Скоро
настане день воскресний, день суду,
час розплати! Сам Бог заступиться і
пошле нам Визволення!» (С.375).
І щоб цей час настав, Юрій Ка-
рась-Галинський не щадив себе ні в
юності, ні в зрілості. Саме у ті бу-
ремні роки він разом з 20-ма
сільськими юнаками пішов здобувати
волю Україні. Воював у гайдамацько-
му кінному полку імені К.Гордієнка.
Брав участь у боях за Київ. Служив
сотником у Івана Омеляновича Пав-
ленка. Після поразки УНР — відмо-
вився емігрувати. Став працювати
учителем української мови і літерату-
ри. Використовуючи найменшу мож-
ливість, прищеплював учням велику
любов до України. Поступає вчитися
в інститут народної освіти. Спів-
робітничає з окружною редакцією.
Згодом працює інспектором відділу
народної освіти Уманського округу.
Авторитет і популярність сіль-
ського вчителя зростали з кожним
роком. І надзвичайно активний укра-
їнський інтелігент не міг не зацікави-
ти агентів ДПУ. А після того, як очо-
лювана ним комісія дала негативний
відгук про вивчення української мо-
ви — у всесильній окружній орга-
² ÑÒÐÓÌ ÂÈÑÎÊί ÍÀÏÐÓÃÈ 271
нізації — ДПУ — йому пригадали
все — і участь в повстанських заго-
нах, зв’язок з отаманом Дерещуком,
підтримку українофілів, захист
учителів з родин священиків.
31 жовтня 1929 року Георгій Ти-
мофійович був заарештований і не-
вдовзі відправлений на Соловки —
«освоювати безмежні багатства Півночі
для побудови соціалізму». Будував
залізницю Котлас — Усть-Сисольськ
(нині Сиктивкар). Влітку 1930 року
втікає з Усевлону і десь наприкінці 1930
року — вже у Львові. Злидарював. Заз-
нав переслідування польської поліції. І
все ж — не здався. Поступає на навчан-
ня до Вищої школи міжнародної торгівлі,
яку закінчує у 1936 році. Видає у Львів-
ському видавництві «Червона калина»
роман-триптих «Червоний чад»,
співробітничає з Львівським часописом
«Дніпро».
Згодом переїжджає в містечко
Корець під Рівним, де влаштовується
працювати в земельній управі.
Двічі, весною 1935 р., у травні
1937 року — нелегально приїжджає
у рідні місця. Зустрічається з друзями
юності Трохимом Михайловичом, Іва-
ном Ярошенком, Нестором Голядни-
чуком, Всеволодом Кузьминським.
Востаннє Георгій Тимофійович
побував у своєму рідному селі влітку
1943 року.
А вже взимку на початку 1944
року його не стало…
Та назавжди закарбувалася його
віра у світле майбутнє Вітчизни.
І сьогодні — звучить, як дзвін засто-
роги, його пророче:
«Мітинги. Лунає українська мова,
про Україну, про український люд —
селянство. Фігурують боротьбисти,
розпинаються за червону Україну…
— Убий в собі дух націоналізму,
… буржуйське. Ставай під прапор
інтернаціоналізму, — повчав мене
Моргуненко — вчорашній запеклий
націоналіст». (С.27).
Та через кілька літ: «Війнуло кру-
тим духом. Почалися арешти».
(С.29). «Я часто думаю про той
страхіття-світ й здригаюся у болях».
(С.379).
«Я вірю, що…[світ], збагнувши
грізну небезпеку, вчасно схаменеть-
ся ... , кине хатню гризню за ма-
теріальні добри — посідання, вірю,
що він сконсолідується і знищить ще
неоперене царство — пекло черво-
но-золотої орди». (С.375).
272 ÂÀËÅÍÒÈÍÀ ÆÓÊ
:
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40889 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0206-8001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T07:32:43Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Жук, В. 2013-01-27T20:19:01Z 2013-01-27T20:19:01Z 2008 І струм високої напруги / В. Жук // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 266-272. — укp. 0206-8001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40889 Нещодавно в Черкасах вийшла в світ книга нарисів журналістів Валентини Жук та Петра Жука «Іди і вір». Хороша книга. Автори — з першого випуску факультету журналістики Київського університету імені Т.Шевченка. А далі — журналістські стежки Черкащиною — від села до села, від міста до міста. І непрості дороги пам’яті — від року до року, від роду до роду… Це останній нарис Валентини Жук, він не ввійшов до книги, якої їй не довелося вже побачити. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Україна. Наука і культура Пам'ять. Мистецтво. Час І струм високої напруги Article published earlier |
| spellingShingle | І струм високої напруги Жук, В. Пам'ять. Мистецтво. Час |
| title | І струм високої напруги |
| title_full | І струм високої напруги |
| title_fullStr | І струм високої напруги |
| title_full_unstemmed | І струм високої напруги |
| title_short | І струм високої напруги |
| title_sort | і струм високої напруги |
| topic | Пам'ять. Мистецтво. Час |
| topic_facet | Пам'ять. Мистецтво. Час |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40889 |
| work_keys_str_mv | AT žukv ístrumvisokoínaprugi |