Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року)
У статті публікується документ “Завдання охорони архівів на окупованій території України”, підготовлений у вересні 1941 р. нацистським відомством комісара з охорони архівів....
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Series: | Український археографічний щорічник |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40908 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) / Т. Себта // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 95-106. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-409082025-02-09T14:20:10Z Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) Профессиональные основы архивной политики нацистской Германии в Украине: инструкция комиссара по охране архивов (сентябрь 1941 года) Professional Grounds of the Archival Policy of Nazi Germany in Ukraine: Instruction by the Commissioner for the Protection of Archives (September 1941) Себта, Т. Археографія, джерелознавство У статті публікується документ “Завдання охорони архівів на окупованій території України”, підготовлений у вересні 1941 р. нацистським відомством комісара з охорони архівів. В статье публикуется документ “Задачи охраны архивов на оккупированной территории Украины”, подготовленный в сентябре 1941 г. нацистским ведомством комиссара по охране архивов. The author publishes a document “The Requirements for Archival Protection on Ukrainian Occupied Territory” issued by the Commissioner for the Protection of Archives in September 1941. 2010 Article Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) / Т. Себта // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 95-106. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40908 uk Український археографічний щорічник application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Археографія, джерелознавство Археографія, джерелознавство |
| spellingShingle |
Археографія, джерелознавство Археографія, джерелознавство Себта, Т. Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) Український археографічний щорічник |
| description |
У статті публікується документ “Завдання охорони архівів на окупованій території України”, підготовлений у вересні 1941 р. нацистським відомством комісара з охорони архівів. |
| format |
Article |
| author |
Себта, Т. |
| author_facet |
Себта, Т. |
| author_sort |
Себта, Т. |
| title |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| title_short |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| title_full |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| title_fullStr |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| title_full_unstemmed |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| title_sort |
фахові засади архівної політики нацистської німеччини в україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Археографія, джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40908 |
| citation_txt |
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року) / Т. Себта // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 95-106. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Український археографічний щорічник |
| work_keys_str_mv |
AT sebtat fahovízasadiarhívnoípolítikinacistsʹkoínímeččinivukraíníínstrukcíâkomísarazohoroniarhívívveresenʹ1941roku AT sebtat professionalʹnyeosnovyarhivnojpolitikinacistskojgermaniivukraineinstrukciâkomissarapoohranearhivovsentâbrʹ1941goda AT sebtat professionalgroundsofthearchivalpolicyofnazigermanyinukraineinstructionbythecommissionerfortheprotectionofarchivesseptember1941 |
| first_indexed |
2025-11-26T19:55:41Z |
| last_indexed |
2025-11-26T19:55:41Z |
| _version_ |
1849884091476869120 |
| fulltext |
95
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
Тетяна СЕБТА (Київ)
ФАХОВІ ЗАСАДИ АРХІВНОЇ ПОЛІТИКИ
НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ В УКРАЇНІ:
ІНСТРУКЦІЯ КОМІСАРА З ОХОРОНИ АРХІВІВ
(вересень 1941 року)
Якщо розглядати українські архіви з точки зору культурних цінностей
взагалі, то політика нацистської Німеччини була щодо них досить різновек-
торною. Це залежало від того, хто формував засади цієї політики – апологе-
ти нацистських ідей чи німецькі фахівці, на долю яких випало жити у часи
панування нацизму в їхній країні.
Хрестоматійним прикладом типового ставлення нацистських керівників
до культурних цінностей взагалі, у тому числі архівних, стали неодноразово
цитовані рядки з відомого наказу командувача 6-ї армії групи армій “Південь”
генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау про поводження військ на
Сході: “Исчезновение символов бывшего некогда господства большевиков...
соответствует задачам войны на уничтожение. Никакие исторические или
художественные ценности на Востоке не имеют значения”1. На тлі подібних
ідей формувалася, хоч як дивно, досить відмінна від вищецитованої позиції
політика німецьких фахівців щодо архівів на окупованих східних територі-
ях, зокрема в Україні, спрямована, з одного боку, на збереження цілісності
архівних фондів, з другого, – на використання їх в інтересах нацистської
Німеччини.
Спеціально засади фахової архівної політики нацистів в Україні у біль-
шості існуючих на сьогодні публікацій не досліджувалися, вони про-
стежуються опосередковано завдяки висвітленню діяльності німецьких
архівних управлінь на території України2 та окремих українських архі-
1 Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной поли-
тике фашистской Германии на территории СССР (1941–1944 гг.): Сб. док. – М., 1963. –
С. 66–67.
2 Дубик М. Архiви Києва часiв нiмецької окупацiї (вересень 1941 – листопад 1943) //
Наук. записки: Зб. праць молодих вчених та аспiрантiв. – К., 1997. – Т. 2. – С. 519–542;
її ж. Архiвна справа в окупованiй Українi (1941–1944 рр.): Дис. ... канд. iст. н. / Iнститут
української археографiї та джерелознавства iм. М. Грушевського НАН України. – К.,
1997; Мєшков Д. Новi господарi: Днiпропетровськi архiви за нiмецької окупацiї // Пам’ят-
ки України. – 1994. – № 3–6. – С. 106–108; Себта Т. Діяльність німецьких архівних
управлінь у Генеральному Губернаторстві і Райхскомісаріаті Україна (1939–1945 рр.):
[Рец. на: Lehr Stefan. Ein fast vergessener “Osteinsatz”: Deutsche Archivare im General-
96
Тетяна СЕБТА
вістів3, долі українських культурних цінностей під час Другої світової війни,
у тому числі архівних матеріалів4. Вперше засади фахової політики нацист-
ської Німеччини в окупованій Україні було висвітлено у публікації Т. Себти
і Н. Черкаської5 щодо урегулювання архівних претензій між Генеральною
Губернією* і Райхскомісаріатом Україна**. У своїй публікації авторки циту-
вали окремі положення інструкції “Завдання охорони архівів на окупованій
території України”, повний текст якої пропонується тепер увазі читачів.
Інструкцію “Завдання охорони архівів на окупованій території Украї-
ни” було розроблено у вересні 1941 р. відомством комісара з охорони архівів
д-ра Ернста Ципфеля***, який займав також посади генерального директора
gouvernement und im Reichskommissariat Ukraine. – Düsseldorf, 2007. – 412 S.] // Пам’ятки:
Археографічний щорічник. – К., 2008. – Т. 9. – С. 230–237; її ж. Крайове управління
архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: Історичний нарис // Архіви України. –
2009. – № 3–4. – С. 111–127.
3 Верба I. В. Життя i творчiсть Н. Д. Полонської-Василенко (1884–1973). – К.,
2000. – С. 160–185.
4 Грiмстед П. К. Доля українських культурних цiнностей пiд час Другої свiтової
вiйни: Винищення архiвiв, бiблiотек, музеїв / За участю Г. Боряка. – 2-е вид. – Львiв:
Фенiкс, 1992; скорочена версiя: її ж. Нищення українських музеїв, архiвiв, бiблiотек у
роки Другої свiтової вiйни / За участю Г. Боряка // Пам’ятки України. – К., 1994. – № 3–
6. – С. 92–105; Grimsted P.K. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine,
World War II, and the International Politics of Restitution. – Cambridge, 2001. – 750 р.; її ж.
Доля Київського центрального архiву давнiх актiв у Другiй свiтовiй вiйнi: потрiйна
трагедiя – нищення, пограбування, пропаганди // Архіви України. – 2002. – № 4–6. –
С. 46–76; Корпус магдебурзьких грамот українським мiстам: Два проекти видань 20-х –
40-х рокiв ХХ столiття / Упор. В. Андрейцев, В. Ульяновський, В. Короткий. – К., 2000.
5 Себта Т. М., Черкаська Н. О. Фонди магнатських архівів та судово-адміністра-
тивних установ КЦАДА у контексті взаємних претензій Рейхскомісаріату Україна і Ге-
нерал-губернаторства // Архіви України. – К., 2003. – № 4–6. –С. 184–312.
* Генеральна Губернія, ГГ (до липня 1940 р. Генеральна Губернія окупованих
польських територій) – адміністративно-територіальна одиниця, створена нацистською
Німеччиною 12 жовтня 1939 р. з чотирьох колишніх польських воєводств – Варшав-
ського, Люблінського, Краковського і Радомського, які отримали назву дистрикти.
1 серпня 1941 р. до ГГ п’ятим дистриктом було включено Галичину. Генеральним гу-
бернатором був Ганс Франк (1900–1946), столицею – м. Краків (Hilgemann Werner. Atlas
zur deutschen Zeitgeschichte 1918–1968. – München, 1984. – S. 104–105).
** Райхскомісаріат Україна, РКУ, (серпень 1941 р. – листопад 1944 р.) – адмініст-
ративно-територiальна одиниця німецького цивільного управління на чолі з райхскомі-
саром Е. Кохом (1896–1986), утворена 20 серпня 1941 р. на частині окупованої тери-
торії України. РКУ на 1 січня 1943 р. займав площу бл. 340 тис. квадратних кілометрів
і мав на цей час 6 генеральних округ: Волині і Поділля, Дніпропетровська, Житомира,
Києва, Криму (частина Таврії) і Миколаєва, які поділялися на 114 округ, з них 5 міст на
рівні округи і 433 райони, з них 25 міст на рівні району (Державний архів Дніпропет-
ровської області. – Ф. Р-2281. – Оп. 1. – Спр. 33. – Арк. 44 (Zentralblatt des Reichskom-
missars für die Ukraine. – Rowno, den 9.01.1943. – Nr. 2. – S. 7)).
*** Ципфель Ернст (Ernst Zipfel, 1891–1966) – керівник архівного відомства Третього
райху. Розпочав свою кар’єру з військової служби. Після листопадової революції
97
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
державних архівів Пруссії та директора Райхсархіву у Потсдамі. Як додаток
№ 1 вона належала до листа Е. Ципфеля від 23 вересня 1941 р.6, адресова-
ного відомому німецькому архівістові, який очолював до 1939 р. Прусський
державний таємний архів, д-ру Георгу Вінтеру*. У листі повідомлялося про
його призначення радником вищого військового управління при штабі ко-
мандувача тилу групи армій “Південь”. У ньому також йшлося про низку
документів, що додавалися для ознайомлення Г. Вінтера зі станом справ в
архівній галузі на окупованій східній території, зокрема в Україні. З цих
документів у науковій літературі відомий додаток № 4 “Огляд архівних ма-
теріалів колишнього польського походження, які знаходяться в українських
архівах”, опублікований у журналі “Архіви України”7.
Одним з інших додатків до цього листа мав бути, на нашу думку, пе-
релік архiвiв УРСР з їхніми адресами. Як відомо, ще у серпнi–вереснi 1941 р.
за завданням Дирекції архiвiв ГГ архівна служба Львова склала перелік
архівів УРСР з вказівкою їхніх адрес, який призначався для генерального
директора державних архівів та директора Райхсархіву у Потсдамі, коміса-
ра з охорони архівів д-ра Е. Ципфеля8. Слід зауважити, що перелік лише київ-
ських архівів з адресами було відправлено до Берліна ще 16 серпня 1941 р.9.
Е. Ципфель на посаді комісара з охорони архівів діяв не сам по собі,
його діяльність перебувала під контролем райхсміністра внутрiшнiх справ**.
1918 р. у Німеччині в чині капітана пішов у відставку та почав учитися на архіваріуса,
працюючи одночасно у Райхсархіві в Потсдамі. 1923 р. отримав посаду архівного радника.
1932 р. вступив до НСДАП, що сприяло його стрімкому кар’єрному зростанню, – у 1935 р.
він став вищим державним радником, восени 1936 р. – директором Райхсархіву у
Потсдамі, у жовтні 1938 р. – генеральним директором державних архівів Пруссії, у травні
1940 р. – комісаром з охорони архівів. З січня 1944 р. він очолив сектор архівної справи
та документознавства при 1-му вiддiлi Райхcміністерства внутрішніх справ (Українська
архівна енциклопедія. – К., 2008. – С. 843–844).
6 ЦДАВО України. – Ф. 3206. – Оп. 5. – Спр. 25. – Арк. 2–2 зв.
* Вінтер Георг (Georg Winter, 1895–1961) – відомий німецький архівіст, перший
директор (1952–1960 рр.) Федерального архіву ФРН. З жовтня до грудня 1941 р. пра-
цював в Україні радником вищого військового управління при штабі командувача тилу
групи армій “Південь”; з травня до серпня 1942 р. – при Головній робочій групі України
Оперативного штабу райхсляйтера Розенберґа; з другої половини серпня 1942 р. – у
Райхскомісаріаті Україна, де з 16 грудня 1942 р. до березня 1944 р. очолював Крайове
управління архівів, бібліотек і музеїв (Українська архівна енциклопедія. – К., 2008. –
С. 211–212).
7 Себта Т. М., Черкаська Н. О. Фонди магнатських архівів та судово-адміністра-
тивних установ КЦАДА... – С. 219–221, 232–234.
8 Лист Дирекції архiвiв ГГ до керівництва архівної служби Львова, державного
архівного радника д-ра Бранiґа, 31.08.1941 р. (ЦДIАЛ. – Ф. 755. – Оп. 1. – Спр. 98. –
Арк. 3), див.: Перелік архiвiв України нiмецькою мовою (Там само. – Арк. 4–11).
9 Там само. – Арк. 3; див. також: Перелік архівів у Києві (Там само. – Арк. 13).
** Посаду райхсміністра внутрішніх справ у 1933–1943 рр. займав Вільгельм Фрік
(1877–1946), а з 25 серпня 1943 р. – Генріх Гіммлер (1900–1945).
98
Тетяна СЕБТА
Саме після узгодження з ним у серпні–вересні 1941 р.10 було вирішено відпра-
вити на щойно окуповані території колишнього Радянського Союзу у розпо-
рядження командувачів тилу армійських груп “Північ”, “Центр” і “Південь”
німецьких архівістів для роботи в архівній галузі. Крім д-ра Г. Вінтера, відко-
мандированого до тилового району групи армій “Південь”, були направлені
архівний радник Райхсархіву у Потсдамі д-р Штікс до тилового району гру-
пи армій “Північ”, який мав завдання збереження архівів у країнах Балтії і
Ленінграді, та державний архівний радник, керівник одного з відділів Прус-
ського державного таємного архіву д-р Вайзе і державний архівний радник
того ж архіву д-р Кіттель до тилового району групи армій “Центр”, які мали
забезпечувати збереження архівів у Білорусії та Москві11.
На території України як радник вищого військового управління групи
армій “Південь” д-р Г. Вінтер розпочав роботу з другої половини жовтня
1941 р. і працював до середини грудня 1941 р. у Києві, Полтаві, Харкові,
Кременчуці та Кіровограді12, керуючись настановами інструкції “Завдання
охорони архівів на окупованій території України”, текст якої публікується
нижче.
* * *
Додаток № 1 до листа Е. Ципфеля від 23 вересня 1941 р., адресованого
Г. Вінтеру, – “Завдання охорони архівів на окупованій території України” –
написано німецькою мовою. Публікація супроводжується перекладом та
коментарями за змістом. Документ публікується науково-критичним мето-
дом з відповідними текстологічними примітками. При публікації збереже-
но застарілу орфографію. У квадратні дужки взято відсутні розділові знаки
та розкриті скорочення. Збережено смислові підкреслення, крім підкрес-
лень оформлення.
10 Лист від 15 серпня 1941 р. Е. Ципфеля до райхсміністра внутрішніх справ з при-
воду “Заходів в архівній галузі на окупованих російських територіях” (Archivmaßnahmen
in den besetzten russischen Gebieten) та відповідь райхсміністра від 4 вересня 1941 р.
“Збереження архівів на окупованих російських територіях” (Sicherung der Archive in
den besetzten russischen Gebieten) до Верховного командування сухопутних військ, Ге-
нерального штабу сухопутних військ, генералквартирмайстра та Військового управлін-
ня. Bundesarchiv Berlin (BAB). – R-1506. – Ar. 1053. – Bl. 49–50 RS, 105–106 RS.
11 Ibidem. – Bl. 105 RS.
12 ЦДАВО України. – Ф. 3206. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 638, 639, 646, 652, 675.
99
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
* Тут і далі підкреслено чорним чорнилом під лінійку.
** Тут і далі у документі, що публікуємо, велика літера І передається великою літе-
рою J.
*** В артиклі dem літеру m виправлено простим олівцем з літери n.
ДОКУМЕНТ
“Завдання охорони архівів на окупованій території України”,
розроблені відомством комісара з охорони архівів для радника
вищого військового управління при штабі командувача тилу
групи армій “Південь”. Берлін, між 1–23 вересня 1941 р.
Anl[age] 1
Aufgaben des Archivschutzes im besetzten ukrainischen Gebiet
Grundsätzlich werden die für den Archivschutz eingesetzten[,] abgeordneten Beamten
bestrebt sein müssen, möglichst in Verbindung mit maßgebenden obersten* Instanzen**
der deutschen Verwaltung des besetzten Gebietes zu arbeiten, da das Archivwesen
außerhalb der Sachressorts bzw. über ihnen stehen muß. Angliederungen an Kultus- oder
Kulturverwaltungen sind auf jeden Fall zu vermeiden, weil sie dem*** Verwaltungsaufbau
im Reich nicht entsprechen und den Aufgaben der Archivverwaltung, die über das rein
Kulturelle hinausgehen, nicht gerecht werden. Unbedingt notwendig ist ständiger[,]
unmittelbarer dienstlicher Verkehr mit dem Kommissar für den Archivschutz, General-
direktor Dr. Zipfel.
I. Erste Maßnahmen. Für die Arbeit selbst werden sich bis ins Einzelne gehende
Richtlinien im vornhinein nicht festlegen lassen, weil die Verhältnisse, vor allem der
Zustand der Archive, noch nicht zu übersehen sind. Die Maßnahmen müssen vom Befunde
an Ort und Stelle abhängig gemacht werden. Doch lassen sich einige Erfordernisse auch
im voraus herausstellen:
Die erste, wichtigste Maßnahme ist die Sicherung des Vorhandenen, sowohl vor Zutritt
und Zugriff Unbefugter als vor Unbilden der Witterung, wenn die Gebäude zerstört oder
beschädigt sind. Auch der Gefahr der Räumung von Archivgebäuden zwecks Verwendung
für andere Zwecke muß begegnet werden.
1. Die Sicherung vor unbefugtem Zutritt geschieht durch Anbringung eines Anschlages
etwa folgenden Wortlauts: “Das Archiv ist gesperrt. Zutritt auch für deutsche Truppen
streng verboten”. Unterschrift oder Beglaubigung der Ortskommandanten oder der
Feldgendarmerie nebst Dienststempel ist unerläßlich.
2. Die Unterbringung ist neben der Sicherung die wichtigste Frage und in den meisten
Fällen nicht von ihr zu trennen. Wenn eine Überführung notwendig ist, darf sie nicht
aufgeschoben werden. Zwangsarbeiter werden gerade in der ersten Zeit ohne Schwierig-
keiten beim SD beschafft werden können.
3. Wiederherstellungsarbeiten werden sich in vollem Umfange nicht sogleich
durchführen lassen. Entsprechende Anträge sind aber unverzüglich vorzubereiten.
Notwendigste Ausbesserungen sind aber unbedingt sofort bei den zuständigen deutschen
Stellen durchzusetzen.
4. Die ständige Aufsicht und Bewachung des Gebäudes ist trotz Eintrittsverbots nicht
zu entbehren. Wenn wissenschaftliche, politisch unverdächtige Archivare nicht vorhanden
sind, kann fürs erste auf Amtsdiener, Hausmeister oder andere untergeordnete Personen
zurückgegriffen werden. Ständige eigene Kontrolle ist außerdem durchzuführen.
100
Тетяна СЕБТА
* Тут і далі у слові Komitee подвійне ее передається як e.
** Написано вгорі чорним чорнилом над закресленим словом Bund.
*** Далі йдуть два абзаци. Один із двох рядків повністю задруковано літерою х – не
читається; другий, із трьох рядків, закреслено у вигляді латинської літери z чорним
чорнилом під лінійку: In Petersburg wären g[e]g[ebenen]f[alls] die provinziellen
Verwaltungsorgane zu berücksichtigen. In Kiew gibt es die obersten Stellen der ukrainischen
Bundesrepublik, die den Moskauer entsprechen.
5. Die Personalfrage ist bei den wichtigeren Archiven im Interesse alsbaldiger
Auswertung tunlichst rasch in Verbindung mit der örtlichen deutschen Verwaltung
vorbereitend zu behandeln. In erster Linie ist Abstammung und politische Einstellung
festzustellen. Ungeeignete und politisch verdächtige Personen sind sofort zu entlassen.
Neueinstellungen werden erst nach probeweiser Beschäftigung der entscheidenden Stellen
vorgeschlagen werden können.
6. Nach Regelung dieser grundlegenden Fragen ist die Aufstellung einer Übersicht
der erhaltenen Bestände zunächst in großen Linien durchzuführen. Die Vollständigkeit
des Erhaltenen ist zu prüfen.
7. Falls Flüchtungen vorgenommen sind, müssen die davon erfaßten Bestände sogleich
nachgewiesen und möglichst alle Einzelcheiten der Wegführung ermittelt werden.
Erfahrungsgemäß sind schon nach kurzer Zeit kaum noch sichere Angaben zu erhalten.
8. Neben den eigentlichen Archiven müssen auch Altregistraturen der wichtigsten
Behörden festgestellt und gesichert werden. Gewisse Sparten brauchen dabei nicht mehr
berücksichtigt zu werden, da sie von anderen deutschen Dienststellen erfaßt werden.
Militärbehörden durch die Beauftragten des Chefs der Heeresarchive, GPU und innere
Verwaltung durch den SD. Ebenso dürften die Organe der Kommunistischen Partei (Zentral-
Komitee* nebst Unterkomitees, dem Politischen Büro** und dem Organisationsbüro, und
das Sekretariat mit seinen den Volkskommissariaten entsprechenden Sektionen) vom SD
erfaßt werden.
Es empfiehlt sich aber, mit diesen Stellen Fühlung zu nahmen, da vom Auswärtigen
Amt und SD nur die neusten Akten gebraucht werden. Die älteren müßten also von der
Archivverwaltung übernommen werden.
Zu berücksichtigen sind vor allem die obersten Verwaltungsbehörden.
Oberster Rat (Räterkongreß) der Bundesrepublik Ukraine (USSR).
Präsidium des Obersten Rates (Hauptvollzugsausschuß). Der Vorsitzende, L. R.
Kornijez, hatte die Stellung eines Staatspräsidenten.
Rat der Volkskommissare und dessen Vorsitzender, der die Stellung eines
Ministerpräsidenten der Teilrepublik hatte.
Die Akten der einzelnen Volkskommissariate, soweit solche für die Teilrepublik
bestanden haben, und der Bevollmächtigten der Bundesvolkskommissariate in Moskau
für die Teilrepublik werden größtenteils von den deutschen Fachverwaltungen übernommen
werden.
Hier werden Besuche im Sinne bloßer Archivpflege und Beratung der einzurichtenden
deutschen Abwicklungsstellen ausreichen. Falls aber zunächst keine deutsche Stelle
vorhanden ist und Gefahr völliger Vernichtung besteht, muß mit Sicherungsmaßnahmen
eingegriffen werden. Bei den obersten Organen ist dieser Fall der wahrscheinlichste, da
keine fachliche Zuständigkeit vorliegt.
Späterhin werden die archivreifen Akten in die Archive zu übernehmen sein; doch
kann diese Vorsorge zunächst außer Betracht bleiben.***
101
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
* Далі повністю задруковано літерою х два слова, які не читаються.
** Викреслено синім олівцем під лінійку у вигляді латинської z 6-й пункт та місце
і дату написання: 6. Einstellung von Arbeitskräften aus dem Reich. Eine dauernde Abordnung
von staatlichen Archivaren ist nicht tragbar, da an den zentralrussischen Archiven ein
unmittelbares dauerndes Interesse des Reiches nicht in dem Maße besteht wie bei den
ehem[aligen] polnischen, hollandischen, belgischen und französischen. Die laufende
Beaufsichtigung muß nötigenfalls vom Reich aus erfolgen. Berlin, den [...] Sept. 1941
*** Примітка на першій сторінці вгорі праворуч від руки червоним олівцем.
9. Unterstützung bei der Sicherung verwandter Verwaltungen, Bibliotheken, Institute,
Museen ist in kameradschaftlicher Weise zu gewähren, soweit die eigenen Aufgaben nicht
dadurch Schaden leiden.
II. Unmittelbar nach Einleitung der ersten Sicherungs- und Feststellungsmaßnahmen
ist schriftlich zu berichten, möglichst zuerst in knappster Form, anschließend ausführlicher.
Sobald diese getroffenen Maßnahmen einen gewissen Abschluß erreicht haben, so daß
keine Gefahr für die Bestände mehr besteht, ist persönlicher mündlicher Bericht zur
Besprechung der endgültigen Bewirtschaftung erforderlich.
Für die spätere Verwaltung ist es ohne Kenntnis der Verhältnisse noch schwieriger,
Richtlinien im Voraus aufzustellen. Als Daueraufgaben können aber ins Auge gefaßt
werden:
1. Errichtung einer ständigen Aufsicht über die Archive.
2. Ihre Bereitstellung für amtliche Benutzung.
3. Nachweis des für die deutschen politischen und wissenschaftlichen Interessen
wichtigen Materials.
4. Dessen Inventarisierung und Fotokopierung.
5. Archivalienauseinandersetzung: Feststellung und Rückführung der dem Reich,
dem* Generalgouvernement, Rumänien und Weißrußland gehörigen Archivalien.**
Sept[ember] [19]41***
Відпуск з правками, машинопис (2-й примірник)
Bundesarchiv Berlin, R-1506, A. 1054, Bl. 4–7
ПЕРЕКЛАД
Додаток 1
Завдання охорони архівів на окупованій території України
Посадові особи, які займаються охороною архівів або направлені для цього,
повинні принципово намагатися працювати, по можливості, у контакті з вищими
керівними інстанціями німецького управління окупованої території, тому що архів-
на справа не має бути предметом повноважень, тобто бути поза ними. У будь-якому
разі, варто уникати підпорядкування управлінню з релігії або культури, оскільки це
не відповідає управлінській структурі Райху і не відноситься до завдань архівного
управління, яке виходить за рамки чисто культурного. Вкрай необхідно мати постій-
ний, прямий службовий зв’язок з комісаром з охорони архівів, генеральним дирек-
тором д-ром Ципфелем.
I. Перші заходи. Неможливо з самого початку у всіх деталях дати інструкцію
щодо самої роботи, оскільки умови ще не відомі, насамперед стан архівів. Заходи
мають вживатися на місці відповідно до результатів огляду. Однак деякі вимоги, все
ж таки, можуть бути сформульовані заздалегідь:
102
Тетяна СЕБТА
Перше найважливіше завдання – це захист того, що є, – як від проникнення і
втручання не уповноважених на це осіб, так і дій непогоди, якщо будинок зруйнова-
но або пошкоджено. Також потрібно протидіяти небезпеці звільнення архівних при-
міщень для використання їх в інших цілях.
1. Захист від неправомірного входу відбувається шляхом прикріплення оголо-
шення приблизно наступного змісту: “Архів закрито. Вхід суворо заборонено, у
тому числі й для німецьких частин”. Необхідною умовою є наявність підпису або
засвідчення гарнізонного коменданта чи польової жандармерії з печаткою.
2. Розміщення поряд із захистом є найважливішим питанням, і у багатьох ви-
падках вони невід’ємні одне від одного. Якщо перевезення необхідне, його не мож-
на відкладати. Примусових робітників якраз на перший час можна без проблем отри-
мати в СД1.
3. Відновлювальні роботи неможливо провести одразу в повному обсязі. Але,
без затримки потрібно підготувати відповідні заявки. Безумовно, що відразу слід
домогтися у компетентних німецьких інстанціях проведення найнеобхідніших
ремонтних робіт.
4. Не можна залишати будинок без постійного нагляду та охорони, не дивля-
чись на заборону входу. Якщо політично надійних архівістів, які займають наукові
посади, нема, можна використати на перший час службовців, двірників або інший
нижчий персонал. Проте особистий нагляд необхідний постійно.
5. Питання персоналу у відношенні найбільш важливих архівів в інтересах ско-
рішого використання треба вирішувати заздалегідь, по можливості, швидко, у тісно-
му співробітництві з місцевим німецьким управлінням. У першу чергу необхідно
встановити походження та політичні погляди. Невідповідних і політично ненадій-
них осіб слід відразу звільняти. Нові призначення можуть бути запропоновані тільки
після випробувального терміну на відповідальних посадах.
6. Після вирішення цих основних завдань необхідно спочатку зробити у за-
гальних рисах огляд наявних фондів. Потрібно перевірити цілісність того, що збе-
реглося.
7. Якщо вивезення матеріалів мало місце, слід негайно перевірити наявність
фондів, котрих це торкнулося, і по можливості дізнатися про всі подробиці виве-
зення. З досвіду відомо, що вже через деякий час навряд чи буде ще можливість
отримати достовірні дані.
8. Поряд з самими архівами потрібно виявляти і зберігати також документацію
найважливіших органів влади. При цьому не повинні братися до уваги певні устано-
ви, оскільки ними займаються інші німецькі служби. Військовими організаціями –
уповноважений Начальника військових архівів2, ГПУ та органами управління
внутрішніх справ – СД. Так само СД могло б займатися органами Комуністичної
партії4 (Центральний комітет разом з підпорядкованими комітетами5, Політбюро та
Оргбюро6, а також Секретаріат з його відповідними наркоматам секціями7).
Однак, рекомендується бути у контакті з цими установами, оскільки Міністер-
ство закордонних справ8 і СД цікавляться виключно сучасними документами. Та-
ким чином, ранніми документами мало б займатися Архівне управління9.
Насамперед варто звертати увагу на вищі органи управління.
Верховна Рада (з’їзд рад) української союзної республіки (УРСР).
Президія Верховної Ради (головний виконавчий комітет). Голова, Л. Р. Кор-
нієць10, мав статус державного президента.
103
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
* Викреслено абзац: У Петербурзі при нагоді варто б було враховувати органи місце-
вого управління. У Києві знаходяться вищі інстанції української союзної республіки,
відповідні московським.
** Викреслено абзац: 6. Найм робочої сили у Райху. Довготривале відрядження дер-
жавних архівістів не прийнятне, оскільки у Райху немає до центральноросійських архівів
такого безпосереднього, тривалого інтересу, як щодо колишніх польських, голландсь-
ких, бельгійських і французьких архівів. Безперервний контроль має за необхідності
провадитися з Райху. Берлін, [...] вересня 1941 р.
Рада Народних Комісарів та його голова, який мав статус прем’єр-міністра со-
юзної республіки.
Документами окремих наркоматів, якщо такі існували в союзній республіці, та
уповноважених у республіці від союзних наркоматів у Москві займатимуться го-
ловним чином німецькі спеціалізовані управління.
Тут буде достатньо відвідувати архів виключно з метою нагляду і консультації
німецьких ліквідаційних установ, які мають бути організовані. Проте у випадку
відсутності на перших порах будь-якої німецької установи та існування небезпеки
повного знищення потрібно здійснювати заходи зі збереження. У відношенні ви-
щих органів влади цей випадок найвірогідніший, оскільки компетентних фахівців
немає.
У майбутньому готові до архівації документи мають бути прийняті до архіву;
однак заздалегідь про це поки що можна не хвилюватися.*
9. Необхідно по-товариськи допомагати у збереженні споріднених управлінь,
бібліотек, інститутів, музеїв, якщо при цьому не страждатиме виконання власних
завдань.
ІІ. Безпосередньо після перших заходів з безпеки і встановлення того, що є у
наявності, потрібно письмово звітувати спочатку в найкоротшій, по можливості,
формі, потім детальніше. Після того як будуть завершені заходи з безпеки так, що
ніщо більше не загрожуватиме фондам, потрібно персонально доповісти в усній
формі, щоб обговорити остаточне управління.
Наперед дати вказівки щодо подальшого управління без знання ситуації ще
складніше. Як завдання на перспективу все ж таки можуть бути намічені:
1. Організація постійного нагляду за архівами11.
2. Підготовка їх для службового використання.
3. Виявлення матеріалів, які мають важливе значення для політичних і науко-
вих інтересів Німеччини.
4. Їхня інвентаризація та фотокопіювання.
5. Архівні претензії: виявлення і повернення архівних матеріалів, які належать
Райху12, Генеральній Губернії13, Румунії та Білорусії.**
Вересень 1941 р.
КОМЕНТАРІ
1 СД – Служба безпеки (з нім. SD – Sicherheitsdienst) СС, утворена 1931 р. на
чолі з Райнгардом Гайдріхом як “Служба I-с” (I c-Dienst) для нагляду за ворожими
партіями, організаціями та виявлення внутрішньопартійної опозиції, фінансувала-
ся НСДАП, отримала згодом свою відому назву Служба безпеки (СД) райхсфюрера
СС. З 1933 р. частину її завдань поступово стало перебирати на себе новостворене
104
Тетяна СЕБТА
Гестапо (з нім. Державна таємна поліція / Geheime Staatspolizei), яке 1936 р. після
призначення райхсфюрера СС Г. Гіммлера шефом німецької поліції було об’єднане
з кримінальною поліцією у Головне управління поліції безпеки (Hauptamt
Sicherheitspolizei) на чолі з Р. Гайдріхом. У вересні 1939 р. у відомстві СС під керів-
ництвом Р. Гайдріха (з січня 1943 р. Е. Кальтенбруннера) було утворено Головне
управління безпеки Райху (РСХА, Reichssicherheitshauptamt), куди увійшло СД як
3-тє управління внутрішньодержавної розвідки – “Внутрішня служба безпеки” (Отто
Олендорф), 4-им управлінням стало Гестапо (Гайнріх Мюллер), 5-им – криміналь-
на поліція (Артур Небе), та 6-им – управління закордонної розвідки – “Зовнішня
служба безпеки” (Вальтер Шелленберґ), і останнє 7-е управління (д-р Франц Зікс)
займалося вивченням ворожих ідеологій. Його цікавила документація партій, різно-
манітних громадських спілок, єврейських громад і організацій, масонських лож та
окремих політиків (Enzyklopädie des Nationalsozialismus / Hrsg. W. Benz, H. Graml,
H. Weiß).
2 “Начальником військових архівів” (Chef der Heeresarchive) був генерал артилерії
Фрідріх фон Рабенау (1884–1945). Його відомство виокремилося у 1936 р. разом з
частиною військових архівних документів з Державного таємного архіву Пруссії та
Райхсархiву в Потсдамі. Місцеперебуванням Начальника військових архівів став
Потсдам, йому підпорядковувалися військові архіви у Потсдамі, Мюнхені, Дрез-
дені та Штутгарті, філіали у Відні, Празі та Данциґ-Оліві.
На окупованих територіях, у тому числі колишнього Радянського Союзу, у ком-
петенції Начальника військових архівів перебували архіви або фонди лише військо-
вого профілю. У разі виявлення їх на окупованих територіях вони підлягали збере-
женню, а при знаходженні в них оперативної інформації – вивезенню до одного зі
сховищ цього відомства. Зі східних окупованих областей вони, як правило, вивози-
лися до філіалу у Данциґ-Оліві. Уповноваженим Начальника військових архівів при
штабі командувача тилу групи армій “Південь”, які діяли в Україні, був полковник
фон Гьодль (von Hödl). (Karl Heinz Roth. Klios rabiate Hilfstruppen: Archivare und
Archivpolitik im deutschen Faschismus // Archivmitteilungen. – Potsdam, 1991. – Heft 1. –
S. 1–10; Torsten Musial. Das staatliche Archivwesen in Deutschland 1933-1945 //
Archivmitteilungen. – Potsdam, 1991. – Heft 1. – S. 10–13).
3 ГПУ – російськомовне скорочення Государственного политического управ-
ления (укр. Державне політичне управління). ДПУ було утворено 6 лютого 1922 р.
при НКВС РРФСР, 5 листопада 1923 р. перетворено в Об’єднане державне політич-
не управління (ОДПУ) при РНК СРСР. Головою ДПУ, а пізніше ОДПУ, до 1926 р.
був Ф. Е. Дзержинський, потім до 1934 р. ОДПУ очолював В. Р. Менжинський. У
зв’язку зі створенням 10 липня 1934 р. Наркомату внутрішніх справ CРCР воно
увійшло до складу НКВС СРСР як Головне управління державної безпеки (ГУДБ).
4 Йдеться про Комуністичну партію (більшовиків) України (КП(б)У), створену
на її І з’їзді 5–12 липня 1918 р. у Москві (з 1952 р. Комуністична партія України).
5 “Центральний комітет разом з підпорядкованими комітетами” – маються
на увазі відділи ЦК КП(б)У, які ділися на підвідділи та сектори. У 1941 р. ЦК КП(б)У
мав 18 відділів, з них 15 були вузькогалузевими: вугільної, машинобудівної, оборон-
ної, авіаційної, металургійної і т. д. промисловості (Лозицький В. Політбюро ЦК
Компартії України: Історія, особи, стосунки. 1918–1991. – К., 2005. – С. 131–136).
6 “Політбюро та Оргбюро” – структури ЦК КП(б)У, створені на пленумі ЦК
партії 6 березня 1919 р. Політбюро (Політичне бюро) мало вирішувати невідкладні
105
Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини в Україні...
завдання політичного, а з часом і господарського характеру, заміняючи в окремих
випадках пленум ЦК, а Оргбюро (Організаційне бюро) – здійснювати внутрішньо-
партійну поточну роботу, а згодом і кадрове забезпечення партійних, державних,
радянських, профспілкових та комсомольських органів (Лозицький В. Політбюро
ЦК Компартії України: Історія, особи, стосунки... – С. 15; Енциклопедія історії Ук-
раїни. – К., 2007. – Т. 4. – С. 514).
7 “Секретаріат з його відповідними наркоматам секціями” – не зовсім точно:
секцій у Секретаріаті ЦК КП(б)У не було. Секретаріат ЦК КП(б)У було утворено 23
листопада 1920 р. Він спочатку складався з посад першого і другого секретаря, і
тільки з травня 1924 р. до Секретаріату починають обирати, крім перших двох секре-
тарів, ще й завідувачів окремих відділів ЦК КП(б)У. До складу Секретаріату у травні
1941 р. входили три перших секретарі, один секретар з кадрів, один секретар з про-
паганди і агітації та 7 секретарів, відповідальних за окремі галузі промисловості,
які одночасно були завідувачами тих самих відділів ЦК КП(б)У (Лозицький В. Політ-
бюро ЦК Компартії України: Історія, особи, стосунки... – С. 319–322).
8 Інтереси Міністерства закордонних справ на окупованих східних територіях
презентувала Зондеркоманда Кюнсберґа (1939–1943), завданням якої було виявлення
архівних матеріалів зовнiшньополiтичної дiяльностi, картографiчних, геологiчних
та економiчних матеріалів, що обумовило великий інтерес цієї команди, у першу
чергу, до архівних і бiблiотечних фондів. На території колишнього Радянського
Союзу в рамках армійських груп “Північ”, “Центр” та “Південь” діяли, відповідно,
три її оперативні групи: “Гамбург”, “Нюрнберг” і “Потсдам” (територія України).
Зондеркоманда Кюнсберґа, як окремий підрозділ Міністерства закордонних справ,
була включена 1 серпня 1941 р. до Ваффен СС задля вільного і швидкого пересу-
вання у тилу військових підрозділів. Через рік, з 1 серпня 1942 р., вона стала нази-
ватися “Батальйон Ваффен-СС особливих доручень”. Це поклало початок виходу
цієї команди з-під управління Міністерства закордонних справ і повного підпоряд-
кування управлінню СС. Як підрозділ Міністерства закордонних справ Зондерко-
манда Кюнсберґа була ліквідована 29 липня 1943 р., а всі матеріали, які вона вивез-
ла з окупованих територій, було розподілено між іншими зацікавленими нацист-
ськими органiзацiями та відомствами (Преступная клика Гитлера грабит и уничто-
жает культурные богатства Советского Союза // Красная звезда, М., 17.11.1942. –
№ 270 (5334). – С. 3; Politisches Archiv des Auswärtigen Amts, R 27575; Hartung U.
Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg 1941–1943. – Bremen,
1997. – 135 S.).
9 “Архівне управління” – функції архівного управління у Третьому райху вико-
нувало у той час відомство директора Райхсархіву у Потсдамі. Ним був д-р Ернст
Ципфель, який у травні 1940 р. отримав ще й посаду комісара з охорони архівів.
Директор Райхсархіву у Потсдамі підпорядковувався міністру внутрішніх справ.
10 Корнієць Леонід Романович (1901–1969) у вересні 1939 р. – лютому 1944 р.
був головою РНК УРСР, а не головою Президії Верховної Ради УРСР, як зазначено
у документі. Головою Президії Верховної Ради УРСР на той час був Гречуха Ми-
хайло Сергійович (1902–1976) – від 27 липня 1939 р. до 15 січня 1954 р.
11 “Організація постійного нагляду за архівами” – це завдання призвело до
створення у майбутньому німецького архівного управління у Райхскомісаріаті Ук-
раїна – Крайового управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України
(грудень 1942 р. – липень 1944 р.).
106
Тетяна СЕБТА
12 “Архівні претензії: ...Райху...”. – під Райхом малася на увазі частина окупова-
ної території Польщі, приєднана у жовтні 1939 р. до нацистського Райху, тобто но-
востворені райхсґау “Познань” (з 1940 р. райхсґау “Вартеланд”) та “Данциґ–Захід-
на Пруссія“. В обох райхсґау питаннями розшуку, вирішенням спірних питань і по-
верненням вивезених архівів займався Центр з повернення відомчих архівів у Като-
віце, створений у січні 1940 р. На території України він розшукував архіви, евакуйо-
вані восени 1939 р. у східні райони Польщі, тобто на територію Західної України,
яка увійшла у листопаді 1939 р. до складу УРСР. (Bundesarchiv Berlin. – R-1506. –
Ar. 1068. – Bl. 155).
13 “Архівні претензії: ...Генеральній Губернії...” – після нападу 22 червня 1941 р.
нацистської Німеччини на Радянський Союз Дирекція архівів ГГ у серпні–вересні
1941 р. висунула, звернувшись до комісара з охорони архівів Е. Ципфеля, претензії
на окремі архівні фонди, які зберігалися в українських архівах, зокрема Київському
центральному архіві давніх актів. Претензії висувалися на актові книги адміністра-
тивно-судових установ колишнього Волинського воєводства Польсько-Литовської
держави і Волинської губернії Російської імперії, архіви Волинського ліцею у Кре-
менці, Віленського університету, родові архіви польських магнатів та інші фонди.
(Себта Т. М., Черкаська Н. О. Фонди магнатських архівів та судово-адміністратив-
них установ КЦАДА... – С. 184–312).
Тетяна Себта (Київ). Фахові засади архівної політики нацистської Німеччини
в Україні: інструкція комісара з охорони архівів (вересень 1941 року).
У статті публікується документ “Завдання охорони архівів на окупованій території
України”, підготовлений у вересні 1941 р. нацистським відомством комісара з охорони
архівів.
Ключові слова: архівна політика, німецьке управління, Друга світова війна, охоро-
на архівів.
Татьяна Себта (Киев). Профессиональные основы архивной политики нацист-
ской Германии в Украине: инструкция комиссара по охране архивов (сентябрь
1941 года).
В статье публикуется документ “Задачи охраны архивов на оккупированной тер-
ритории Украины”, подготовленный в сентябре 1941 г. нацистским ведомством комис-
сара по охране архивов.
Ключевые слова: архивная политика, немецкое управление, Вторая мировая вой-
на, охрана архивов.
Tetiana Sebta (Kyiv). Professional Grounds of the Archival Policy of Nazi Germany
in Ukraine: Instruction by the Commissioner for the Protection of Archives (September
1941).
The author publishes a document “The Requirements for Archival Protection on Ukrainian
Occupied Territory” issued by the Commissioner for the Protection of Archives in September
1941.
Key words: archive policy, Germany administration, Second World War, archive
protection.
|