Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії
Стаття присвячена проблемі використання графіті Софії Київської як джерела для біографічних і генеалогічних студій. Наводяться найцікавіші й найінформативніші написи-автографи XVI–XVII ст., робляться припущення щодо мети і обставин залишення графіті в соборі, узагальнюються соціальні та конфесійні х...
Saved in:
| Published in: | Український археографічний щорічник |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40910 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії / В. Корнієнко, Н. Сінкевич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 117-128. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859584697847250944 |
|---|---|
| author | Корнієнко, В. Сінкевич, Н. |
| author_facet | Корнієнко, В. Сінкевич, Н. |
| citation_txt | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії / В. Корнієнко, Н. Сінкевич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 117-128. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український археографічний щорічник |
| description | Стаття присвячена проблемі використання графіті Софії Київської як джерела для біографічних і генеалогічних студій. Наводяться найцікавіші й найінформативніші написи-автографи XVI–XVII ст., робляться припущення щодо мети і обставин залишення графіті в соборі, узагальнюються соціальні та конфесійні характеристики їхніх авторів.
Статья посвящена проблеме использования граффити Софии Киевской в качестве источника для биографических и генеалогических исследований. Показаны наиболее интересные надписи-автографы XVI–XVII ст., выдвинуты гипотезы относительно цели и обстоятельств оставления граффити в соборе, обобщены социальные и конфессиональные характеристики их авторов.
The article deals with problem of interpretation of Saint Sophia’s Cathedral inscriptions as biographical and genealogical source. The authors publish most interesting and informative inscriptions – autographs of the 16th and 17th centuries. They present also some hypotheses about the aims and circumstances of the inscriptions’ appearance, as well as describing the social and confessional characteristics of their authors.
|
| first_indexed | 2025-11-27T09:02:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
117
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ (Київ)
НАПИСИ-ГРАФІТІ XVI–XVII СТОЛІТЬ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ НАВИ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ЯК ДЖЕРЕЛО
ДО БІОГРАФІСТИКИ ТА ГЕНЕАЛОГІЇ
В умовах зростання дослідницької зацікавленості тематикою генеалогії
окремих родин та біографій відомих персоналій досить відчутною пробле-
мою лишається брак писемних пам’яток для періоду Середньовіччя та Ран-
нього Нового часу. Така ситуація об’єктивно вимагає від дослідників пошу-
ку нових методик та залучення додаткових видів джерел, одним із яких є
епіграфічні пам’ятки цього періоду.
Попередні результати дослідження комплексу написів у центральній
апсиді Софійського собору та їх аналіз у зв’язку з історією перебудови цієї
частини храму були нами опубліковані раніше1. У цій статті ми акцентува-
тимемо увагу на джерельних можливостях написів-графіті всієї централь-
ної нави Софії Київської власне для висвітлення окремих питань генеалогії
та біографістики XVI–XVII ст.
Тривалий час написи XVI–XVII ст. залишались поза рамками науково-
го дослідження, оскільки основну увагу епіграфістів привертали графіті
давньоруського часу. Ситуація кардинально змінилася з листопада 2006 р.,
коли були розпочаті планомірні дослідження епіграфічних пам’яток Софії
Київської, що передбачають введення у науковий обіг усього корпусу графіті
храму, виконаних на його стінах упродовж ХІ – початку XVIII ст. Під час
дослідження комплексу епіграфічних пам’яток центральної нави у головно-
му вівтарі Софійського собору на мармурових панно декоративного фриза
над синтроном було виявлено комплекс з вісімдесяти графіті XVI–XVII ст.
Цей комплекс вирізняється серед загалу усіх написів передусім своєю хро-
нологічною однорідністю. Тоді як на фресках собору репрезентовані графіті
1 Корнієнко В. В., Сінкевич Н. О. Комплекс графіті центральної апсиди Софії Київ-
ської та деякі питання перебудови декоративного фриза над синтроном у ХІІ–ХІІІ, XVII–
XVIII та ХІХ ст. // Труди Київської Духовної Академії. – К., 2009. – Число 6 (6): Спец.
вип., присв. 300-літтю з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита
Ростовського: Мат-ли наук.-практ. конф. “Святитель Димитрій, митрополит Ростовський
та його доба” (8–9 листопада 2009 р., м. Київ). – С. 60–72; Корниенко В. В. К вопросу о
времени создания, перестроек и реконструкции первоначального вида декора нижнего
яруса главного алтаря Софии Киевской в свете новых эпиграфических исследований //
Архитектурное наследство. – М., 2010. – № 53. – С. 5–24.
118
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
від ХІ до XVII ст., на мармурових плитах над синтроном наявні тільки на-
писи ранньомодерного часу (більш ранні графіті виконані лише на крайній
шиферній плиті панно).
Написи XVI–XVII cт. вирізняються значною варіативністю мови і фор-
мули написання, а також різноманітністю соціальних та конфесійних ха-
рактеристик їхніх авторів. Мовна палітра графіті представлена латиною,
польською, німецькою, церковнослов’янською та староукраїнською мова-
ми. Переважна більшість графіті даного періоду виконана латиницею2. Знач-
на частина латиничних графіті датовані першою третиною XVII ст. – часом,
коли Софія перебувала у віданні уніатського духовенства. Однак латиничні
написи з’являються на стінах Софії Київської починаючи з 80-х років XVI ст.
й побутують до кінця XVII ст.3 . А отже, мова графіті не залежить від кон-
фесії, під юрисдикцією якої перебував храм, а відображає загальну мовну
ситуацію у шляхетсько-міщанському середовищі Речі Посполитої кінця XVI –
XVII ст. Кириличних написів значно менше, наші спостереження показу-
ють, що вони виконувалися переважно духовенством, як унійним, так і право-
славним.
Більшість графіті ранньомодерного часу належать до категорії так зва-
них пам’ятних написів. Повна формула такого напису повинна містити три
основні складові:
1) зазначення дати або лише року перебування в соборі;
2) фрази-зв’язки “Був тут”, “Hyc fuit” або “Byl tu”;
3) вказівку особового (власного) та родового імен автора.
Втім, формули графіті мали відкриту структуру, здатну до розширення
або, радше, до скорочення. Зокрема, доволі часто автори пропускали фразу-
зв’язку, вказуючи лише рік перебування у храмі та особове й родове ім’я.
В іншому випадку скорочення традиційної формули передбачало виконан-
ня лише третьої її частини, тобто видряпування особового та родового імен
автора або тільки власного чи родового. Дещо рідше зустрічаємо приклади
скорочення традиційної формули лише до вказівки року виконання. Розши-
рення традиційної формули, як можемо встановити за наявними даними,
передбачало вказівку місця походження автора, зазначення його приналеж-
ності до певного соціального стану (зокрема до духовенства).
Окрім пам’ятних, в означеному епіграфічному корпусі виявлено також
кілька молитовних написів. Стандартною молитовною формулою XVI–XVII ст.
2 Графіті написані латинською, німецькою та польською мовами, саме тому ми
відмовились від застосування терміна “польські”, “латинські”, “німецькі”, назвавши їх
“латиничними” за аналогією до застосування терміна “кириличні”.
3 Сінкевич Н. О., Корнієнко В. В. Латиничні графіті XVI–XVII ст. Софії Київської:
до питання класифікації та атрибуції написів // Труди Київської Духовної Академії. –
2009. – Ч. 5: Спец. вип., присв. 300-літтю з дня упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Мат-
ли наук.-практ. конф. “Гетьман Іван Мазепа – будівничий Української Православної
Церкви” (22–23 вересня 2009 р., м. Київ). – С. 168.
119
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
є фраза “спаси/пом’яни/помилуй раба свого такого-то”. В окремих випад-
ках до неї додаються рік виконання напису та вказується не лише особове, а
й родове ім’я особи, за яку здійснюється молитва. Також слід зазначити, що
серед молитовних графіті центральної нави Софії Київської виявлено один
текст, складений за абсолютно індивідуальною формулою (запис Адріана
Мартіновського, про що йтиметься нижче).
Ідентифікованих авторів графіті можемо розподілити на кілька основ-
них суспільних, конфесійних і територіальних груп:
1) духовенство Святої Софії (православне чи уніатське);
2) римо-католицьке духовенство;
3) шляхта-урядники Київського воєводства;
4) військова залога Київського замку;
5) київські міщани;
6) шляхтичі, які тимчасово перебували у Києві.
Зупинимося детальніше на тих графіті, автори яких є чітко ідентифіко-
вані, оскільки були знаними суспільними, церковними чи політичними дія-
чами Речі Посполитої і чиї автографи цікавлять нас як біографічне джерело.
Для зручності читача всі написи далі розташовуються в порядку їхньої ну-
мерації4.
Графіті № 1761. Анна з Кішок. Текст напису: p(ani) Ana z Kyjshek.
Roku [1]59[9]5 ‘пані Анна з Кішок. Року 1599’. Очевидно, в записі згадуєть-
ся Анна († 1633 р.) зі шляхетської родини Кішок гербу Dąbrowa, дружина
знаного політичного діяча першої половини XVII ст. віленського воєводи
Христофора Радзивіла Перуна, активна донаторка православних храмів Речі
Посполитої6.
Графіті № 1842. Мартін Волінський. Графіті прокреслене на фресці,
що нині частково закрита олійною композицією XVIII ст. “Повернення
4 Нами було прийнято рішення продовжити суцільну нумерацію, застосовувану
нашим попередником з вивчення київських епіграфічних пам’яток С. Висоцьким, кот-
рим було опубліковано 416 написів та малюнків. Відповідно, всім нововиявленим графіті
надаються порядкові номери від 417-го.
5 Згідно з прийнятою нами методикою (Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київ-
ської (ХІ – початок XVIII ст.). – К., 2010. – Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика. –
С. 6–7) під час реконструкції текстів використовуються чотири види дужок. У квадрат-
них подаються втрачені внаслідок пошкоджень тиньку літери, у круглих – помилково
або спеціально пропущені автором, у тому числі й при скороченні слів, у фігурних –
реконструйовані за змістом слова або доповнення незакінчених слів, у скісних – випад-
кове подвоєння літер, обумовлене ушкодженням штукатурки в процесі видряпування
літери й необхідністю її додаткового написання.
6 Korona Polska przy złotey wolności starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego
Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą,
Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona
Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow
podana. – T. drugi. Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów, 1738 (далі – Niesiecki K.
Korona Polska). – S. 254.
120
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
блудного сина”, тому простежити вдається не всі складові напису. Збереже-
ний текст графіті: Marci[n] Wo[lin]ski A[nno] D[omini]… ‘Мартін Волінський
року Божого…’. Мартін належав до шляхетської родини гербу Abdank, що
походить з Великого Князівства Литовського, він обіймав посаду подільсько-
го войського7.
Графіті № 1843. Станіслав Бзовський. Як і в попередньому випадку,
частина складових напису закрита олійним живописом XVIII ст. Текст
графіті: Sta[n]islaw [B]zow[s]ky 1… ‘Станіслав Бзовський 1…’ Станіслав
Бзовський (1567–1637) є знаною історичною особою. Монах-домініканець
(у чернецтві Авраам), він був активним діячем ордену і Католицької Церкви
свого часу, автором кількох історичних праць з церковної історії8. Наявність
у Києві домініканського конвенту пояснює причину перебування Бзовсько-
го у Святій Софії.
Графіті № 1876. Олександр Копець. Текст напису: Alexander Kope[c]
‘Олександр Копець’. Родина Копців гербу Kroje походить з Великого Князів-
ства Литовського. Генеалог К. Несецький згадує Олександра Копця, який у
1648 р. став брестським каштеляном9.
Графіті № 1877. Андрій Барський. Текст напису: Andr[zej] Bar[s]ky
‘Андрій Барський’. Ймовірно, автора напису слід ототожнити з відомим кра-
ківським правником та дипломатом, доктором світського та канонічного
права Андрієм Кохлер-Барським († 1611 р.)10. Андрій, разом зі своїми рідни-
ми братами Яном та Матвієм, отримали шляхетство на сеймі у Варшаві в
1591 р.11.
Графіті № 1884. Федір Ружинський (рис. 1). Текст напису: Федор(ъ)
Ружинск[и](и) ‘Федір Ружинський’. Запис доповнений малюнком родового
герба у вигляді вертикальної подвійної перехрещеної стріли12. Ружинські є
старовинним литовсько-руським князівським родом, який веде своє походжен-
ня від Гедиміновичів13. Автором запису, вірогідно, є Федір Михайлович Ру-
жинський. На жаль, інформації щодо цього представника родини Ружинських
небагато. Зважаючи на те, що по смерті Федора Михайловича († до 1620 р.)
його майно відійшло до родичів, нащадків по собі він не залишив14.
7 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1743. – Т. 4. – S. 594–595.
8 Dynowska M. Bzowski Stanisław // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1937. –
T. 3. – S. 186–188.
9 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 2. – S. 598.
10 Barycz H. Barski-Kochler Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1935. –
T. 1. – S. 307.
11 Boniecki A. Herbarz Polski: wydanie nowe, elektroniczne / Dr Minakowski Publikacje
Elektroniczne. – Kraków, 2002. – T. 17. – S. 82 (www.przodkowie.com).
12 Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV – XVIII ст. –
Харків, 2008. – С. 151.
13 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 2. – S. 896–899.
14 Ворончук І. О. Родоводи волинської шляхти XVI – першої половини XVII ст.
(реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Науково-методичне
видання. – К., 2009. – С. 125.
121
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
Графіті № 1886. Микола Вессель. Текст напису: Byl tu Mikolay Wessel
an(no) Do(mini) 1585 ‘Був тут Микола Вессель року Божого 1585’. Весселі
деякий час проживали на Наддніпрянщині. Відомо, зокрема, що один з пред-
ставників роду – Фелікс Вессель – займав у 1623–1641 рр. новгород-сівер-
ський уряд15. Микола Вессель, згідно з інформацією Б. Папроцького, про-
славився своїми антитатарськими походами у XVI ст. Очевидно, він побу-
вав у Києві саме під час однієї зі своїх антитатарських кампаній.
Графіті № 1899. Христофор-Симон Окольський та Станіслав
Окольський (?). Текст напису: Byl tu Kristow Szymo[n] Okolszki y Sztaniszlaw
… roku 1589 ‘Був тут Христофор Симон Окольський та Станіслав … року
1589’. Закінчення другого рядка не простежується через сильну затертість
поверхні мармурової плити, на якій виконане графіті, тому нам не вдається
відновити повний текст напису. Втім, не виключено, що в останньому слові
було вказане друге особове ім’я Станіслава й обидва вони належать до відо-
мої подільської шляхетської родини Окольських гербу Rawisz16. Очевидно,
під першим іменем згадується малолітній на той час Симон Окольський
(1580–1653) – майбутній провінціал домініканського ордену, відомий тео-
лог, історик і геральдик. Симон був онуком Яна Окольського, придворного
сандомирського каштеляна Станіслава Мишковського, та сином Станіслава
Окольського17. Ймовірно, саме Станіслав Окольський виконав запис на стіні
Софії Київської, в якому вказав себе та сина.
Графіті № 1906. Олександр Єловицький. Текст напису: Alexander
Jelowicky a(nno) 1625 ‘Олександр Єловицький року 1625’. Олександр є пред-
ставником волинського магнатського роду Єловицьких. Відомо, що він у
1640-х рр. займав уряд кременецького войського і помер у 1647 р.18 . Олек-
сандр також знаний як активний член Луцького православного братства та
щедрий донатор братств, монастирів та шпиталів (у своєму заповіті він обда-
рував 12 найбільших православних монастирів України)19.
Графіті № 1909. Маріанна Завіша. Текст напису: Rok(u) 1623.
Zmiłaszczi się Maryany Zawiszi ‘Року 1623. Змилуйся Маріанни Завіші’.
Графіті виконане неправильною польською, воно взяте у квадратну рамку,
причому автор спочатку прокреслив рамку, а потім почав вписувати до неї
текст великими літерами. Він не розрахував розмірів рамки, тому замість
15 Urzędnicy dawnej Rzechypospolitej XII–XVIII wieku. – Kórnik, 2002. – T. III. –
Z. 4: Urzędnicy województw Kijowskiego i Chernihowskiego XV–XVIII wieku: spisy. –
S. 204, 227.
16 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1740. – Т. 3. – S. 426.
17 Dworzaczek W., Świętochowski R. Okolski Szymon // Polski Słownik Biograficzny. –
Kraków, 1978. – T. 23. – S. 679–681.
18 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej / Pod red. A. Gąsiorowskiego. – Kórnik, 2007. –
Т. ІІІ. – Z. 5: Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII w. Spisy. – S. 66.
19 Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI – першої
половини XVII ст. – К., 2008. – С. 189, 195, 203, 206–207.
122
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
повної фрази, яку можемо гіпотетично реконструювати як “Року 1623.
Змилуйся над душею Маріанни Завіші”, вжив скорочену “Року 1623. Зми-
луйся Маріанни Завіші”. Напис однозначно не може класифікуватися як
автографічний, він є прикладом молитви автора графіті за іншу людину.
Можемо припустити, що графіті виконано з ініціативи Яна Завіші – митропо-
личого урядника, який фігурує в судовому позові до Іпатія Потія 1607 р.20.
Графіті № 1910. Василь Комонницький (Комонецький). Текст напи-
су: Wasyly Komоnnycki а(nno) 1620 ‘Василь Комонницький року 1620’. Ва-
силь Комонницький відомий як київський міський радця 1630-х рр. Згідно з
даними Н. Білоус, він був радцею на 1638 р., а перед цим, у 1635 р., склав
пожертву на користь відбудови Десятинної церкви21. Отже, можемо охарак-
теризувати автора графіті як багатого та впливового міщанина, який був
активно залучений до релігійного життя Києва свого часу.
Графіті № 1912. Самуїл Бака. Текст напису: Samuel Baka ‘Самуїл Бака’.
Самуїл походив з литовської родини Бак гербу Massalski. На момент елекції
короля Яна Казимира (1648) він був стольником смоленським, що зафіксо-
вано у елекційному документі (1648–1668)22.
Графіті № 1917. Микола Верещинський. Текст напису: Mikolay
Weresczinsky ‘Миколай Верещинський’. Родовим гніздом Верещинських було
село Верещин у нинішньому Влодавському повіті Седлецької губернії. Ми-
кола Верещинський є сином Федора Верещинського († 1540 р.) і Малгожати
Сосновської, дядьком київського католицького єпископа Йосипа Верещин-
ського (1589–1598)23.
Графіті № 1924. Войцех Надольський. Текст напису: Bil tu Woycech
Nadolsky ‘Був тут Войцех Надольський’. Родина Надольських гербу Roch
походила з Равського воєводства, Войцех був сином Олександра Надоль-
ського, чоловіком Сусанни Дзержановської24 .
Графіті № 1932. Мартін Броньовський (рис. 4). Текст напису: аnno
1590. Martin Broniowski ‘року 1590. Мартін Броньовський’. Запис вирізняєть-
ся з-поміж інших ретельністю виконання та великими розмірами літер. Нам
відомо одразу кілька історичних осіб з іменем Мартін Броньовський. Мартін
Броньовський гербу Ogończyk разом з братом Яном згадується під 1598 р.25,
а отже, він теоретично міг залишити напис у Святій Софії. Проте якихось
20 Пам’ятки. – К., 2001. – Т. 3: Архів української церкви. – Вип. 1: Документи
до історії унії на Волині та Київщині кінця XVI – першої половини XVII ст. / Упор.
М. В. Довбищенко.– С. 339.
21 Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття. Міська влада
і самоврядування. – К., 2008. – С. 198, 218.
22 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1728. – Т. 1. – S. 27–28.
23 Стороженко А. В. Малоизвестные сочинения киевского бискупа Иосифа Вере-
щинского (1589–1598 гг.). – К., 1890. – С. 1–2.
24 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 3. – S. 332.
25 Ibidem. – Т. 1. – S. 192–194.
123
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
підстав для його перебування у Києві на сьогодні не виявлено. Мартін Бро-
ньовський гербу Tarnawa в 1578–1579 рр. був секретарем Стефана Баторія і
здійснював дипломатичну місію до перекопських татар. Інформацію про хід
своєї мандрівки він висвітлив у книзі “Tartariae descripio, ante hae in lucem
numquam edita cum tabulis geographicis ejusdem hersonesus Tauricae” (Кйольн,
1595). Мартін помер близько 1593 р., а отже, теж гіпотетично міг залишити
свій підпис у Софії в 1590 р. Однак відома на сьогодні життєва доля Броньов-
ського примушує сумніватися у такому припущенні. Після смерті короля
Баторія у 1587 р. його кар’єра пішла на спад, він мав багато маєткових не-
приємностей, вирішення яких змушувало його до постійної участі у судо-
вих процесах. Згідно з інформацією С. Старовольського, залишок життя
Мартін провів на військовій службі26. Тому найвірогіднішою є ідентифіка-
ція автора софійського графіті з Мартіном Броньовським гербу Leliwa (1568–
1624) – відомим релігійним дисидентом та полемістом своєї доби. Після
навчання в німецьких землях (1581–1587) він повертається до Речі Поспо-
литої і стає активним членом спільноти “Чеських братів”, бере участь у про-
тестантському синоді в Торуні 1595 р. Броньовський відомий, передусім,
завдяки авторству книги “Apokrisis abo odpowiedź na książki o synodzie
brzeskim 1596” (Краків, 1597 р., псевдонім – Христофор Філалет) – першої
серйозної відповіді православної сторони на книгу Петра Скарги “Obrona
synodu Brzeskiego”27. Прикметним є те, що цей Броньовський підтримував
тісні стосунки з київським воєводою Василем Острозьким. Відомо, зокре-
ма, що у 1598 р. він діяв на сеймиках від імені Острозького як його “при-
ятель добрий”28, однак добрі стосунки між ними сформувалися ще рані-
ше29. Саме тісні контакти Броньовського з Острозьким та активна участь у
суспільно-релігійному житті Речі Посполитої могли зумовити відвідання
Мартіном Києва та розміщення великого за розміром графіті з його іменем
на центральному панно вівтарної частини Софійського собору.
Графіті № 1945. Антоній Грекович (рис. 3). Текст напису: А(нтонии)
Грек(ови)ч(ъ). Намісник уніатського митрополита в Києві у 1610–1618 рр.,
який був втоплений козаками у Дніпрі 23 лютого 1618 р. Порівнюючи графіті
з автографом, виконаним Грековичем на папері (рис. 2), можемо помітити
подібність начерку окремих літер30, а отже, стверджувати про особисте вико-
нання ним цього напису. Факт залишення автографа митрополичим намісни-
26 Chodynicki K. Broniewski Marcin // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1936. –
Т. 2. – S. 461–462.
27 Stradomski J. Spory o “wiarę grecką” w dawnej Rzeczypospolitej. – Kraków, 2003. –
S. 32.
28 Chodynicki K. Broniewski Marcin. – S. 461–462.
29 Byliński J. Marcin Broniewski – trybun szlachty wielkopolskiej w czasach
Zygmunta III. – Wrocław, 1994. – S. 20.
30 Автори висловлюють подяку за це спостереження М. Довбищенку, публікато-
рові автографа Грековича.
124
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
ком підкреслює усвідомлення важливості практики написання графіті со-
фійським духовенством.
Графіті № 1948. Іоан Бучацький. Текст напису: Io[a]nis Buc[za]cky
‘Іоанн Бучацький’. Родина Бучацьких гербу Pilawa походить з Подільського
воєводства. Нам відомо дві особи з цієї родини з іменем Ян (Іоанн). Перший –
Ян Казимир Бучацький († 1602 р.), син подільського підкоморія Миколи
Бучацького, який, зрікшись кальвінізму, перейшов у католицизм, навчався у
Римі та був активним промотором канонізації домініканця Яцека Одровон-
жа. Згодом займався дипломатією та був відомим суспільно-політичним дія-
чем свого часу31. Другий – Ян Бучацький, творовський підстолій і підстарос-
та оршанський, підписав елекційний документ Яна ІІІ Собеського у 1674 р.32 .
Графіті № 1949. Адріан Мартіновський (рис. 5). Текст напису: Di(e)
29 May {anno} D(o)m(ini) 1587, przed elekciey Krola. Racz dac Boze wiek slawic
we wszey poboznosci i wyrwi z grzechu, smiluy się dla swoiey milosci. Adrian
Marciniowski reką swą. М. ‘Дня 29 травня року Божого 1587, перед елек-
цією короля. Боже, зволь дати довіку славити в усій побожності і вирви з
гріха, змилуйся заради своєї милості. Адріан Мартіновський рукою своєю. М.’
Адріан Мартіновський гербу Topor з Краківського воєводства відомий зав-
дяки своєму підпису під документом каптурового (переделекційного) суду
1586 р.33. Найімовірніше, Адріан міг бути в Києві у травні 1587 р. тільки
проїздом і пізніше взяв участь у виборах нового монарха. Текст молитви є
повною імпровізацією (доволі хаотичного характеру), що може свідчити про
поширення новочасних тенденцій індивідуального звернення до Бога, яке
вже не орієнтувалося на традиційні взірці. Уточнення “перед елекцією ко-
роля” (вибори нового короля Сигізмунда ІІІ мали місце 19 серпня 1587 р.)
промовисто говорить про вагому роль політичних подій в житті шляхтича
Речі Посполитої кінця XVI ст.
Таким чином, сьогодні ми можемо виокремити близько двох десятків
відомих історичних персоналій XVI–XVII ст., чиї написи зафіксовані у цен-
тральній наві Софійського собору. Які відомості це додає до біографії цих
осіб? Переважна більшість графіті є автографічними. А отже, виконання
написів у Святій Софії підкреслює факт перебування їхніх авторів у Києві.
Мета цього перебування не завжди є чітко встановленою. У випадку із авто-
графами духовенства є можливість припускати їх резидіювання при митро-
поличій кафедрі. Неодноразово зафіксовано присутність у Софії католиць-
ких ченців-домініканців34. Появу шляхетських автографів пояснюємо фак-
31 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 1. – S. 219.
32 Ibidem. – S. 218–219.
33 Ibidem. – Т. 3. – S. 225.
34 Окрім згаданих у цій статті ченців-домініканців, слід відзначити “автограф”
Габріеля Олевінського у південній сходовій вежі Софії Київської. Див.: Сінкевич Н.,
Корнієнко В. Комплекс графіті центральної апсиди Софії Київської... – С. 166.
125
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
том перебування самих авторів або їхніх родичів на урядових посадах у
Київському воєводстві, володінням земельними посілостями на Київщині.
У випадку зі шляхтою віддалених воєводств мали місце, очевидно, коротко-
термінові місії або ж військові походи.
Тривалий час у європейській історіографії панувала думка про те, що
ранньомодерні графіті є проявом вандалізму стосовно священних зображень.
Лише нещодавно було показано, що графіті, залишені в європейських хра-
мах, є способом маніфестації своєї приналежності до локальної спільноти,
у віданні якої перебуває церква. У випадку із храмами, які були відомими
паломницькими центрами, має місце підкреслення факту здійснення люди-
ною паломницької подорожі. Графіті також залишалися як свідчення про
вагомі події церковного і суспільного життя (наприклад, перенесення мо-
щей), як молитви до тих святих, на фресках яких вони розміщувалися, тощо.
Після тривалого дослідження західноєвропейської ранньомодерної епігра-
фіки історики почали розцінювати графіті переважно як девоційний акт35.
У випадку із софійськими графіті ми однозначно відмовилися від тракту-
вання їх як прояву блюзнірства чи вандалізму – серед авторів графіті зустрі-
чаємо як благочестивих донаторів, так і саме софійське духовенство. На нашу
думку, метою виконання пам’ятних написів у Софії було підкреслення фак-
ту перебування автора у храмі і вираження надії на справдження молитов-
них сподівань36. Показово, що таку надію висловлював як протестант Мартін
Броньовський, так і донатори православних храмів Анна з Кішок та Олек-
сандр Єловицький, чернець-католик Станіслав Бзовський та намісник уній-
ного митрополита Антоній Грекович.
У кількох випадках ми не можемо віднайти даних стосовно осіб, чиї
імена вказані в графіті, проте відомо, що вони походять зі знаних шляхет-
ських родин. У цьому разі згадка імен збагачує інформацію щодо генеалогії
окремих родів.
Наведемо кілька характерних прикладів.
Графіті № 1918. Христофор Замойський. Текст напису: Bil tu Kristof
Zamoisky ro{ku}… ‘Був тут Христофор Замойський року…’ Поза сумні-
вом, Христофор належав до знаної польської шляхетської родини Замой-
ських гербу Jelita37. Нам відома велика кількість представників родини За-
мойських, які так чи інакше були пов’язані з Києвом. Варто згадати хоча б
київських воєвод Томаша (1619–1628) та Яна (1658–1659) Замойських38.
Однак інформації щодо представника родини на ім’я Христофор віднайти
не вдалося.
35 Plesch V. Destruction or Preservation? The Meaning of Graffiti on Paintings in Reli-
gious Sites // Art, Piety and Destruction in the Christian West, 1500–1700 / Еdited by Virginia
Chieffo Raguin. – Farnham, Surrey, England; Burlington, VT: Ashgate, 2010. – P. 136–161.
36 Див.: Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської… – С. 361–362.
37 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 4. – S. 664–675.
38 Urzędnicy dawnej Rzechypospolitej XII–XVIII wieku. – T. III. – Z. 4. – S. 31, 67.
126
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
Графіті № 1918. Ян Злотопольський. Текст напису: Ian Zlotopolsky
1601 13 january ‘Ян Злотопольський. 1601 р. 13 січня’. Зі збережених писем-
них джерел маємо інформацію про київського підсудка 1614–1629 pp. Пет-
ра Златопольського39, родичем якого, вірогідно, був автор напису.
Графіті № 1991. Прокопій Олександр Скаржевський. Текст напису:
Prokopus Alexander Skarzewsk[y] ‘Прокопій Олександр Скаржевський’. Ро-
дина Скаржевських гербу Radwan походить з Київського воєводства40 , од-
нак про особу Прокопія даних віднайти не вдалося.
Часто в текстах графіті зазначаються імена представників міщанських
родин, які взагалі рідко фіксуються в письмових джерелах. Це посилює роль
епіграфіки для соціальної історії. Очевидно, київськими міщанами були
родини Шаїмових (графіті № 2062; текст: Øàèìîâ(ú) Íàzàðú ‘Шаїмов
Назар’), Шибек (графіті № 1889; текст: Ìèêîëà Øèáhêà ÀÕÍÈ ‘Микола
Шибека 1658’) та Дубин (графіті № 1902; текст: Êàðп(ú) Äóáèíà ÀÕÍÅ
‘Карп Дубина 1655’). З міщанського середовища походив, очевидно, Олек-
сандр Мостош, запис якого вміщено під 1630 р. (графіті № 1919; текст:
Alexander Mostosz anno 1630 ‘Олександр Мостош року 1630’). Це стосуєть-
ся й особи Грицая Совогули (графіті № 1954; текст: Hricaj Sowohula an(no)
1621 maj 31 ‘Грицай Совогула року 1621 травня 31-го’) та Симона Радоміти
(графіті № 1942; текст: Simon Radomita 1589 ‘Симон Радоміта 1589’).
В останньому випадку можемо встановити лише, що прізвисько “Радоміта”
вказує на походження Симона з м. Радома, центру Радомського воєводства.
Підводячи загальні пісумки, одразу зазначимо, що пошук і атрибуція
написів ранньомодерної доби у Софії Київській триває до цього часу, їхні
результати будуть опубліковані у повному корпусі софійських графіті41. Не
виключено, що у процесі подальших досліджень нами буде виявлено ще
низку автографів видатних історичних осіб і не відомих до сьогодні пред-
ставників шляхетських та міщанських родин кінця XVI–XVII ст. Сьогодні
ми хотіли представити науковому загалу тільки найважливіші, на наш по-
гляд, написи, які можуть стати у пригоді не тільки генеалогам і просопогра-
фам, а й дослідникам історії Києва, історикам релігійності та міжконфесій-
них відносин в Україні XVI–XVII ст.
39 Ibidem. – S. 342.
40 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 4. – S. 111.
41 На сьогоднішній день складено облікову документацію на понад 2800 епіграфіч-
них пам’яток Софії Київської ХІ – початку XVIII ст. Вже опубліковано першу частину
задуманого корпусу, куди увійшли 480 графіті, що збереглись у приділі св. Георгія Ве-
ликомученика (Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської…), до друку подано ще
дві частини, одна з яких присвячена публікації 368 графіті з приділа свв. апостолів Пет-
ра і Павла, друга – 606 графіті з центральної нави Софії Київської.
127
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
Рис. 1. Фотографія та прорисовка графіті № 1884. Пам’ят-
ний напис Федора Ружинського. Перше-друге десятиліття XVII ст.
Рис. 3. Прорисовка графіті № 1945. Пам’ятний напис
Антонія Грековича. 1610–1618 рр.
Рис. 4. Фотографія та прорисов-
ка графіті № 1932. Пам’ятний на-
пис Мартіна Броньовського. 1590 р.
Рис. 2. Підпис Антонія
Грековича в листі до Іпатія
Потія. 1610 р. Фотографія
люб’язно надана М. Довби-
щенком
Рис. 5. Фотографія та прорисовка графіті
№ 1949. Молитовний напис Адріана Мартінов-
ського. 1587 р.
128
В’ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
В’ячеслав Корнієнко, Наталія Сінкевич (Київ). Написи-графіті XVI–XVII століть
центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії.
Стаття присвячена проблемі використання графіті Софії Київської як джерела для
біографічних і генеалогічних студій. Наводяться найцікавіші й найінформативніші на-
писи-автографи XVI–XVII ст., робляться припущення щодо мети і обставин залишення
графіті в соборі, узагальнюються соціальні та конфесійні характеристики їхніх авторів.
Ключові слова: біографістика, генеалогія, св. Софія, надписи.
Вячеслав Корниенко, Наталья Синкевич (Киев). Надписи-граффити XVI–XVII
столетий центрального нефа Софии Киевской как источник для биографистики и
генеалогии.
Статья посвящена проблеме использования граффити Софии Киевской в качестве
источника для биографических и генеалогических исследований. Показаны наиболее
интересные надписи-автографы XVI–XVII ст., выдвинуты гипотезы относительно цели
и обстоятельств оставления граффити в соборе, обобщены социальные и конфессио-
нальные характеристики их авторов.
Ключевые слова: биографистика, генеалогия, св. София, надписи.
Viacheslav Korniienko, Natalia Sinkevych (Kyiv). The Wall Inscriptions of the 16th
and 17th Centuries of the Central Nave of Saint Sophia’s Cathedral as a Biographical
and Genealogical Source.
The article deals with problem of interpretation of Saint Sophia’s Cathedral inscriptions
as biographical and genealogical source. The authors publish most interesting and informative
inscriptions – autographs of the 16th and 17th centuries. They present also some hypotheses
about the aims and circumstances of the inscriptions’ appearance, as well as describing the
social and confessional characteristics of their authors.
Key words: biographical and genealogical studies, Saint Sophia, inscriptions.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40910 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T09:02:23Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корнієнко, В. Сінкевич, Н. 2013-01-29T19:20:40Z 2013-01-29T19:20:40Z 2010 Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії / В. Корнієнко, Н. Сінкевич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 117-128. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40910 Стаття присвячена проблемі використання графіті Софії Київської як джерела для біографічних і генеалогічних студій. Наводяться найцікавіші й найінформативніші написи-автографи XVI–XVII ст., робляться припущення щодо мети і обставин залишення графіті в соборі, узагальнюються соціальні та конфесійні характеристики їхніх авторів. Статья посвящена проблеме использования граффити Софии Киевской в качестве источника для биографических и генеалогических исследований. Показаны наиболее интересные надписи-автографы XVI–XVII ст., выдвинуты гипотезы относительно цели и обстоятельств оставления граффити в соборе, обобщены социальные и конфессиональные характеристики их авторов. The article deals with problem of interpretation of Saint Sophia’s Cathedral inscriptions as biographical and genealogical source. The authors publish most interesting and informative inscriptions – autographs of the 16th and 17th centuries. They present also some hypotheses about the aims and circumstances of the inscriptions’ appearance, as well as describing the social and confessional characteristics of their authors. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Генеалогія, картографія Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії Надписи-граффити XVI–XVII столетий центрального нефа Софии Киевской как источник для биографистики и генеалогии The Wall Inscriptions of the 16th and 17th Centuries of the Central Nave of Saint Sophia’s Cathedral as a Biographical and Genealogical Source Article published earlier |
| spellingShingle | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії Корнієнко, В. Сінкевич, Н. Генеалогія, картографія |
| title | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| title_alt | Надписи-граффити XVI–XVII столетий центрального нефа Софии Киевской как источник для биографистики и генеалогии The Wall Inscriptions of the 16th and 17th Centuries of the Central Nave of Saint Sophia’s Cathedral as a Biographical and Genealogical Source |
| title_full | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| title_fullStr | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| title_full_unstemmed | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| title_short | Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| title_sort | написи-графіті xvi–xvii століть центральної нави софії київської як джерело до біографістики та генеалогії |
| topic | Генеалогія, картографія |
| topic_facet | Генеалогія, картографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40910 |
| work_keys_str_mv | AT korníênkov napisigrafítíxvixviistolítʹcentralʹnoínavisofííkiívsʹkoíâkdžerelodobíografístikitagenealogíí AT sínkevičn napisigrafítíxvixviistolítʹcentralʹnoínavisofííkiívsʹkoíâkdžerelodobíografístikitagenealogíí AT korníênkov nadpisigraffitixvixviistoletiicentralʹnogonefasofiikievskoikakistočnikdlâbiografistikiigenealogii AT sínkevičn nadpisigraffitixvixviistoletiicentralʹnogonefasofiikievskoikakistočnikdlâbiografistikiigenealogii AT korníênkov thewallinscriptionsofthe16thand17thcenturiesofthecentralnaveofsaintsophiascathedralasabiographicalandgenealogicalsource AT sínkevičn thewallinscriptionsofthe16thand17thcenturiesofthecentralnaveofsaintsophiascathedralasabiographicalandgenealogicalsource |