Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)

У статті йдеться про призабутого сходознавця-тюрколога Євгена Завалинського (1911–1993), який поряд із Омеляном Пріцаком уособлював український сходознавчий осередок у Львові 1930-х – початку 1940-х рр. Охарактеризовано коло наукових зацікавлень, які стосувалися українсько-турецьких та польсько-туре...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Український археографічний щорічник
Дата:	2010
Автор:	Фелонюк, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Теми:	Історичні статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40919
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років) / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 298-323. — Бібліогр.: 163 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40919
record_format	dspace
spelling	Фелонюк, А. 2013-01-29T19:58:02Z 2013-01-29T19:58:02Z 2010 Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років) / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 298-323. — Бібліогр.: 163 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40919 У статті йдеться про призабутого сходознавця-тюрколога Євгена Завалинського (1911–1993), який поряд із Омеляном Пріцаком уособлював український сходознавчий осередок у Львові 1930-х – початку 1940-х рр. Охарактеризовано коло наукових зацікавлень, які стосувалися українсько-турецьких та польсько-турецьких відносин XV–XVIII ст., досліджуваних Є. Завалинським на підставі турецьких джерел. В статье говорится о полузабытом востоковеде-тюркологе Евгении Завалинском (1911–1993), который наряду с Емельяном Прицаком олицетворял украинский востоковедческий центр во Львове 1930-х – начале 1940-х гг. Охарактеризован круг научных интересов, которые касались украинско-турецких и польско-турецких отношений XV–XVIII вв., исследуемых Е. Завалинским на основании турецких источников. The article refers to an unfairly neglected orientalist-turcologist Yevhen Zavalynsky (1911–1993) who along with Omelian Pritsak represented the Ukrainian Oriental Centre in Lviv in 1930s and early 1940s. The author focuses on Zavalynsky’s scientific interests concerning the relations between Ukraine and Turkey, and also between Poland and Turkey from the 15th to the 18th centuries based on Turkish sources. Ідея написати розвідку про Є. Завалинського виникла під час розмови з Ярославом Романовичем Дашкевичем у лютому 2010 р., за кілька днів до його смерті. У процесі роботи над розвідкою виявилося, що саме він був першим в українській історіографії, хто досліджував наукову спадщину цього малознаного сходознавця. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Історичні статті Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років) Евгений Завалинский – полузабытый тюрколог (Из истории украинского востоковедческого центра Львова 1930-х – начала 1940-х годов) Yevhen Zavalynsky – an Unfairly Neglected Turcologist: (From the History of Ukrainian Oriental Lviv Centre of 1930s and early 1940s) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)
spellingShingle	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років) Фелонюк, А. Історичні статті
title_short	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)
title_full	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)
title_fullStr	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)
title_full_unstemmed	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)
title_sort	євген завалинський – призабутий тюрколог (з історії українського сходознавчого осередку львова 1930-х – початку 1940-х років)
author	Фелонюк, А.
author_facet	Фелонюк, А.
topic	Історичні статті
topic_facet	Історичні статті
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Український археографічний щорічник
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Евгений Завалинский – полузабытый тюрколог (Из истории украинского востоковедческого центра Львова 1930-х – начала 1940-х годов) Yevhen Zavalynsky – an Unfairly Neglected Turcologist: (From the History of Ukrainian Oriental Lviv Centre of 1930s and early 1940s)
description	У статті йдеться про призабутого сходознавця-тюрколога Євгена Завалинського (1911–1993), який поряд із Омеляном Пріцаком уособлював український сходознавчий осередок у Львові 1930-х – початку 1940-х рр. Охарактеризовано коло наукових зацікавлень, які стосувалися українсько-турецьких та польсько-турецьких відносин XV–XVIII ст., досліджуваних Є. Завалинським на підставі турецьких джерел. В статье говорится о полузабытом востоковеде-тюркологе Евгении Завалинском (1911–1993), который наряду с Емельяном Прицаком олицетворял украинский востоковедческий центр во Львове 1930-х – начале 1940-х гг. Охарактеризован круг научных интересов, которые касались украинско-турецких и польско-турецких отношений XV–XVIII вв., исследуемых Е. Завалинским на основании турецких источников. The article refers to an unfairly neglected orientalist-turcologist Yevhen Zavalynsky (1911–1993) who along with Omelian Pritsak represented the Ukrainian Oriental Centre in Lviv in 1930s and early 1940s. The author focuses on Zavalynsky’s scientific interests concerning the relations between Ukraine and Turkey, and also between Poland and Turkey from the 15th to the 18th centuries based on Turkish sources.
issn	XXXX-0011
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40919
citation_txt	Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років) / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 298-323. — Бібліогр.: 163 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT felonûka êvgenzavalinsʹkiiprizabutiitûrkologzístorííukraínsʹkogoshodoznavčogooseredkulʹvova1930hpočatku1940hrokív AT felonûka evgeniizavalinskiipoluzabytyitûrkologizistoriiukrainskogovostokovedčeskogocentralʹvova1930hnačala1940hgodov AT felonûka yevhenzavalynskyanunfairlyneglectedturcologistfromthehistoryofukrainianorientallvivcentreof1930sandearly1940s
first_indexed	2025-11-26T02:44:52Z
last_indexed	2025-11-26T02:44:52Z
_version_	1850608732177694720
fulltext	298 Андрій ФЕЛОНЮК Андрій ФЕЛОНЮК (Львів) ЄВГЕН ЗАВАЛИНСЬКИЙ – ПРИЗАБУТИЙ ТЮРКОЛОГ (З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО СХОДОЗНАВЧОГО ОСЕРЕДКУ ЛЬВОВА 1930-х – ПОЧАТКУ 1940-х РОКІВ)* Досліджуючи ранній період наукової творчості Омеляна Пріцака (1919– 2006), який припадає на другу половину 1930-х – початок 1940-х рр., я ви- явив два листи вченого до історика о. Романа Луканя (1907–1943), надісланих 1941 р. у часі проходження військової служби з м. Слобідського (Кіровська область РРФСР) і Білої Церкви. У листі, датованому 9 січня 1941 р., О. Прі- цак писав: “Що з ор[ієнталістом] Завалинським? Якщо б в Отця (мається на увазі о. Р. Лукань. – А. Ф.) були вістки або адреса його, то просив би пере- слати, я в Київ писав”1. Відповідно виникла потреба з’ясувати, хто ж такий Є. Завалинський. Окрім невеликих заміток у довідкових виданнях2, фактично не виявив про цього вченого жодних відомостей. Здивувала майже цілковита відсутність інформації про Є. Завалинсько- го і водночас зацікавила перспектива дослідження його життєвого шляху та наукової діяльності. Як виявилося після опрацювання спеціальної літерату- ри та архівних матеріалів, Євген Завалинський – постать нелегкої долі та непересічних наукових зацікавлень. Єдиний українець, який захистив докто- рат зі сходознавства у міжвоєнному Львові, тобто був єдиним цілком сфор- мованим представником української орієнталістики у Львові, а відповідно уособлював собою, поряд зі своїм молодшим колегою О. Пріцаком, україн- ський осередок сходознавчої науки 1930-х – початку 1940-х рр. у цьому місті. Чому єдиним сформованим? О. Пріцак, приїхавши до Львова 1936 р., лише розпочав сходознавчі студії у галузі арабістики і тюркології. Через початок Другої світової війни він так і не зміг захистити дисертації, опублікувати * Ідея написати розвідку про Є. Завалинського виникла під час розмови з Яросла- вом Романовичем Дашкевичем у лютому 2010 р., за кілька днів до його смерті. У проце- сі роботи над розвідкою виявилося, що саме він був першим в українській історіогра- фії, хто досліджував наукову спадщину цього малознаного сходознавця. 1 Фелонюк А. Два листи Омеляна Пріцака до о. Романа Луканя від 1941 р. // Україн- ський археографічний щорічник. – К., 2009. – Вип. 13/14. – С. 692. 2 Завалинський Євген // Енциклопедія української діяспори. – К.; Нью-Йорк; Чікаґо; Мельборн, 1995. – Т. 4: Австралія – Азія – Африка / Гол. ред. В. Маркусь. – С. 82; Завалинський Євген Маріян // Українці Австралії: Енциклопедичний довідник / Ред. В. Шумський. – Сідней, 2001. – С. 179. 299 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... значніших наукових розвідок (автор лише кількох сходознавчих нарисів в українських газетах). Його утвердження як орієнталіста-фахівця відбудеть- ся згодом, у другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр. у Німеччині (Берлін, Геттінген, Гамбург). Натомість Є. Завалинський до 1939 р. захис- тив дисертацію, опублікував її окремою книгою, а також був автором кількох статей. Хто ж такий Євген Завалинський? Як зазначалося вище, повна інформація про його біографію та наукову творчість відсутня. У радянській історіографії про Є. Завалинського немає ні слова. На круглому столі з проблем української медієвістики, який відбувся в Кам’янці-Подільському у травні 1989 р., один із найавторитетніших ук- раїнських істориків та сходознавців Ярослав Дашкевич (1926–2010) у до- повіді “Україна і Туреччина. Дослідження взаємовідносин XV–XVIII ст.”, аналізуючи стан тюркологічних досліджень в Україні, акцентував увагу на Є. Завалинському як представникові львівського сходознавчого осередку 1930-х рр.3. У 1990 р. той же автор у статті, опублікованій у журналі “Со- ветская тюркология”, пишучи про здобутки українських орієнталістів у пуб- лікації тюркомовних джерел, зосередився також на львівському осередку і згадав, окрім Омеляна Пріцака, Є. Завалинського. Я. Дашкевич зазначав: “…другой (перший – О. Пріцак. – А. Ф.) украинский тюрколог Е. Завалин- ский издал накануне Второй мировой войны сборник фрагментов турецких хроник по истории Украины XV–XVI вв.”4. О. Пріцак у тому ж році на пер- шому круглому столі істориків (Славське) також говорив про Є. Завалин- ського як українського сходознавця, який першим перекладав тюркомовні (османські) джерела, що стосувалися історії України пізнього середньовіч- чя, і що він “…намагався дійти до найдавніших відомостей про Централь- но-Східну Європу в турецьких джерелах”5. Побіжно Є. Завалинського у своїх дослідженнях згадав львівський сходознавець Ярема Полотнюк (нар. 1935 р.), акцентуючи увагу лише на тому, що він був завідувачем кафедри сходознавства у Львівському державному університеті ім. І. Франка перед німецько-радянською війною6. В українській емігрантській літературі Є. Завалинський згадується як громадсько-культурний і церковний діяч української громади в Австралії. Український дослідник з Австралії Степан Радіон (нар. 1912 р.) у 1963 р. 3 Дашкевич Я. Р. Україна і Туреччина. Дослідження взаємовідносин XV–XVIII ст. // Проблеми української історичної медієвістики: Методичні рекомендації. Теоретико- практичні розробки (Кам’янець-Подільський, травень 1989 р.). – К., 1990. – С. 70. 4 Його ж. Тюркские источники об Украине XVI–XVIII вв.: Актуальные аспекты публикаций // Советская тюркология. – Баку, 1990. – № 3. – С. 23. 5 Проблеми дослідження історії України: Зб. матеріалів першого круглого стола істориків (Славське, вересень 1990). – Львів, 1993. – С. 182. 6 Полотнюк Я. Сходознавство у Львівському університеті // Східний світ. – К., 1993. – № 2. – С. 129; його ж. Коротка історія викладання східних мов у Львівському уні- верситеті // Вісник Львівського ун-ту. Серія філологічна. – Львів, 2008. – Вип. 45. – С. 3. 300 Андрій ФЕЛОНЮК опублікував невеликий нарис про нього, використовуючи відомості, подані самим Є. Завалинським, однак у нарисі є окремі неточності та помилки7. У польській сходознавчій історіографії також спорадично згадували про Є. Завалинського, головним чином, його дві польськомовні праці “Польща у турецьких хроніках XV і XVI ст.” та “Збірки турецьких документів у бібліотеці Чарторийських у Кракові”. Відомі польські сходознавці Ананіуш Зайончковський (1903–1970) та Ян Райхман (1910–1975) писали про ці ро- боти Є. Завалинського у контексті дослідження османської дипломатики, знання про яку, на їхню думку, було б недостатнім без інформації, яка містить- ся у турецьких хроніках. Є. Завалинський поряд із Ольгердом Ґуркою (1887– 1955) єдині досліджували цей вид джерел у міжвоєнний період8. Тюрколог Влодзімєж Зайончковський (1914–1982), характеризуючи здобутки поль- ських сходознавців у ділянці тюркології (як філологічного напрямку, який завжди домінував, так й історичного), згадав Є. Завалинського та його пра- цю “Польща у турецьких хроніках XV і XVI ст.”9. У міжвоєнній Польщі Є. Завалинський був єдиним тюркологом (османістом) у напрямку “історія”. До нього працював лише аматор сходознавства Ян Ґжеґожевський (1845– 1922), який публікував свої статті переважно наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.10. Позитивно про дослідження турецьких хронік Є. Завалинським відгукнувся відомий німецький сходознавець Бертольт Шпулер (1911– 1990)11. Інші згадки стосуються польськомовних наукових праць Є. Зава- линського, але не характеризують його внеску до сходознавчої історіографії. Дослідження архівних матеріалів надало змогу висвітлити головні віхи його життєвого шляху та наукової творчості до 1930-х – початку 1940-х рр. Юнацькі роки Євген Марко (Мар’ян) Завалинський народився 15 серпня 1911 р. у Львові в сім’ї Климентія Завалинського та Софії Кос, які на той час прожи- вали на пл. Св. Антонія, буд. 1112. А вже 20 серпня немовля охрестив отець 7 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ // Вільна думка. – Сідней, 1963. – Ч. 14–15 (713–714). – С. 10. 8 Zajączkowski A., Reychman J. Zarys dyplomatyki osmańsko-tureckiej. – Warszawa, 1955. – S. 126. 9 Zajączkowski W. Dorobek badań turkologicznych w Polsce // Bałkanistyka polska: Materiały z posiedzeń naukowych Komisji Bałkanistycznej przy Komitecie Słowianoznawstwa PAN w latach 1972–1973. – Wrocław, 1974. – S. 136. 10 Zajączkowski W. Dorobek badań turkologicznych w Polsce... – S. 136; Козицький А. Львівська орієнталістика кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. // Наукові записки ун-ту “Острозька академія”. Історичні науки. – Острог, 2002. – Вип. 2. – С. 209–210. 11 Spuler B. Gesammelte Aufsätze. – Leiden, 1980. – S. 131. 12 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ). – Ф. 201: Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів. – Оп. 4а. – Спр. 3381. – Арк. 68зв. Площа на сьогодні не існує. Знаходилася на збігу нинішніх вул. Солодової та Личаківської. 301 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... Володимир Гургула13 у церкві Успіння Пресвятої Богородиці14. Батько пра- цював монтером телеграфних ліній, а мати була хатньою господинею15. На- вчання розпочав у державній гімназії в Новому Сончі16. З третього класу почав учитися в українській державній чоловічій гімназії в Перемишлі, потім перейшов до Академічної гімназії у Львові17. Омелян Антонович (1914– 2008), у майбутньому відомий меценат, гімназійний товариш Є. Завалин- ського, згадував, що той любив розмовляти на політичні теми, критикувати тогочасну польську політичну систему і тим самим впливав на формування його національного світогляду. Був одним з організаторів вивішування на- ціонального прапора на університеті в ніч на 1 листопада 1928 р. з нагоди десятої річниці Листопадового Чину18. На день іменин Юзефа Пілсудсько- го (19 березня 1929 р.) Є. Завалинський разом із О. Антоновичем організува- ли “акцію”, кинувши у гімназії під час урочистостей “смердючки” (скляний тюбик з сірчаною сполукою)19, за що перший був виключений із Академіч- ної гімназії. Однак на наполягання директора гімназії Миколи Сабата (1867– 1930) йому вдалося поновитися у “Філії” Академічної гімназії, фактично незалежній від “Головної” гімназії та 5 червня 1929 р. скласти іспит зрілості (матуру)20. За спогадами майбутнього відомого діяча ОУН Зиновія Матли (1910– 1993), Є. Завалинський у гімназії симпатизував ідеології комунізму21. Нато- мість О. Антонович писав: “Із Завалинським, який став студентом і зі Льво- ва, мабуть, виїхав, я вже більше не зустрічався. Вже роки пізніше, не прига- дую, хто, говорив мені, що він почав схилятися в політичному спектрі на- 13 Цей священик, помічник пароха Успенської церкви, відомий тим, що єдиний із духовенства 31 травня 1916 р. відправляв Службу Божу на похороні Івана Франка. 14 ЦДІАЛ. – Ф. 201. – Оп. 4а. – Спр. 3381. – Арк. 68зв. 15 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. 26: Львівський універ- ситет. – Оп. 15. – Спр. 758. – Арк. 636; Архів Львівського національного університету ім. Івана Франка (далі – Архів ЛНУ). – Ф. Р-119: Львівський державний університет ім. Івана Франка. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7. Станом на 1929 р. мати Є. Завалинського померла, оскільки її ім’я відсутнє в його студентських документах (ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 15. – Спр. 758. – Арк. 636). 16 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 6; Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника НАН України (далі – ЛННБ). Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папка № 159. – Без паґінації; С. Радіон пише, що Є. Зава- линський у Новому Сончі закінчив початкову школу ([Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10). 17 Там само. 18 Антонович О. Спогади. – К.; Вашінґтон, 1999. – С. 112–113. 19 Там само. – С. 120–122. 20 Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першо- го українського іспиту зрілості 1878–1978. – Філядельфія; Мюнхен, 1978. – С. 575; ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 6. 21 Матла З. Націоналістичне підпілля в Академічній гімназії в 1929–1930 рр. // Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові… – С. 292. 302 Андрій ФЕЛОНЮК ліво і пристав, принаймні ідеологічно, до комуни. Коли він був у Пласті, мені відомо, чи вже тоді, чи то по закінченні гімназії він поза Пластом теж належав до Союзу Української Націоналістичної Молоді чи навіть до органі- зованого підпілля. Мені в той час так видавалося, і, можливо, так воно й було”22. Отож подибуємо різні думки про політичні уподобання і громад- ську позицію Є. Завалинського, які суперечать одна одній. Незаперечним є те, що він у гімназійні роки перебував у “Пласті” (входив до гуртка “Сизокри- лі вірли” 51-го куреня ім. князя Святослава Хороброго)23. Уже в студентські роки підтримував контакти з поетом і критиком Іваном Крушельницьким (1905–1934). Про це можемо судити з листа Є. Завалинського до І. Крушель- ницького, написаного перед 20 січня 1931 р. У ньому перший просить при- дбати кілька книг творів єврейських авторів, виданих Державним видав- ництвом України 1930 р., з метою подання їхніх оглядів, очевидно, у берез- неве число 1931 р. “Нових шляхів”24. Таким чином, можна зробити припу- щення, що Є. Завалинський у студентські роки симпатизував лівим, радяно- фільським поглядам, які підтримували у середовищі авторів і редакції “Но- вих шляхів”. Університет Яна Казимира У 1929–1933 рр. Є. Завалинський навчався на гуманістичному факуль- теті Університету Яна Казимира у Львові25. Нам не відомі мотиви, які спо- нукали молодого Є. Завалинського обрати саме сходознавчу спеціалізацію. Вибір був вдалим, оскільки Львівський університет у міжвоєнний період справедливо вважався найкращим центром орієнтальних досліджень у Польщі. В університеті на той час працювали всесвітньо відомі сходознавці – лідер львівських орієнталістів, історик Середньої Азії, монголіст Владислав Котвич (1872–1944), арабіст, знавець історії Близького Сходу та Північної Африки Зиґмунд Смоґожевський (1884–1931), індолог Стефан Стасяк (1884– 1962), семітолог о. Алекси Клявек (1890–1969), індоєвропеїст Єжи Курило- вич (1895–1978), з молодшого покоління: вірменіст Еугеніуш Слушкевич (1901–1981), семітолог Тадеуш Левіцький (1906–1992), алтаїст Мар’ян Ле- віцький (1908–1955). У Львові засновано Польське сходознавче товариство, яке видавало періодичний орган – “Rocznik Orientalistyczny” (до 1939 р. ви- йшло 14 томів), серію наукових праць “Collectanea Orientalia” (Сходознавча збірка) (до 1939 р. з’явилося 16 випусків) тощо26. 22 Антонович О. Спогади. – С. 122. 23 ЦДІАЛ. – Ф. 389: Верховна пластова команда, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 620а. – Без паґінації. 24 Там само. – Ф. 361: Крушельницький Антін. – Оп. 1. – Спр. 243. – Арк. 1–1зв. 25 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 6. С. Радіон подає неточні роки навчання Є. Завалинського в університеті – 1929–1932 ([Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10). 26 Про розвиток сходознавства у Львівському університеті міжвоєнного періоду див.: Lewicki T. Orientalistyka lwowska przed pół wiekiem // Przegłąd Orientalistyczny. – 303 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... Під час навчання в університеті Є. Завалинський студіював головним чином тюркологію та арабістику (історична група) під керівництвом проф. З. Смоґожевського (у 1929/30 – 1930/31 навчальних роках), а після його смерті у 1931/32 – 1932/33 рр. – виключно тюркологію у проф. В. Котвича27. Відпо- відно, спершу спеціалізувався на кафедрі Близького Сходу Інституту орієнта- лістики28, а після смерті З. Смоґожевського – на кафедрі Далекого Сходу, яку очолював В. Котвич. З-поміж предметів історичного та філософського спрямування у трьох триместрах першого академічного року навчання Є. За- валинський слухав курси зі сходознавства у З. Смоґожевського: “Загальна описова граматка класичної арабської мови” (також і три триместри друго- го академічного року), “Нарис арабської літератури”, “Нарис турецької літе- ратури”, “Нарис перської літератури” (ці три курси також і в другому акаде- мічному році, а два перших і в третьому), “Географія і етнографія мусуль- манського Сходу”, відвідував “Просемінарій арабської філології” (також у другому та третьому академічному році), В. Котвича – “Історія турецького народу VI–XI ст.” та Могаммеда Садикбея Агабекзаде (1865–1944) “Арабська мова. Елементарний курс”, “Турецька мова. Початковий курс” (ці два курси слухав також у другому та третьому, а турецьку мову ще й у четвертому академічних роках) та “Мусульманська каліграфія”29. У другому академіч- ному році, окрім вищезгаданих курсів З. Смоґожевського, прослухав також курси: “Інтерпретація арабських історичних текстів”, “Інтерпретація турець- ких історичних текстів”, “Інтерпретація текстів 1001 ночі” (ці три курси відвідував також у третій рік навчання)30. З лекцій В. Котвича прослухав: “Вступ до алтаїстичних студій”, “Вступ до монгольських студій” та “Алтаї- стичний просемінарій”. Також вступ до мовознавства читав Є. Курилович, історію граматики гебрайської мови та вступ до гебрайсько-арамейської філології – о. А. Клявек31. На третьому році навчання слухав лекції З. Смоґо- жевського з арабської поезії, В. Котвича з алтайської мови і народів, мон- Warszawa, 1985. – Nr 1–4 (133/136). – S. 3–7; Полотнюк Я. Сходознавство у Львівському університеті. – С. 124–132; його ж. Коротка історія викладання східних мов у Львівському університеті. – С. 3–4; Козицький А. Львівська орієнталістика кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. – С. 207–217; його ж. Історія Стародавнього Сходу у Львівському університеті міжвоєнного періоду // Наукові зошити Історичного факультету Львівського ун-ту. – Львів, 2006. – Вип. 8. – Ч. 2. – С. 251–258. 27 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 6; Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7. 28 На це, наприклад, вказує засвідчення М. Левіцького на папері з печаткою кафед- ри: “Zaświadczam, że p. Zawaliński Eugenjusz zapisał wykłady z orjentalistyki, zgodnie z programem studjów. M. Lewicki. Lwów, 30 września 1929” (ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 15. – Спр. 758. – Арк. 635). 29 Там само. – Арк. 636зв.–637; Спр. 762. – Арк. 585зв.–586; Спр. 766. – Арк. 526– 526зв.; Спр. 770. – Арк. 444зв. 30 Там само. – Спр. 766. – Арк. 526–526зв. 31 Там само. – Спр. 762. – Арк. 585зв.–586. 304 Андрій ФЕЛОНЮК гольської мови та пам’яток монгольської мови, о. А. Клявека з описової гра- матики гебрайської мови32. На останньому році навчання записався на кур- си Є. Кириловича “Історія перської мови” та В. Котвича “Інтерпретація мон- гольських історичних текстів”, “Турецькі рунічні тексти”, “Стислий огляд монгольської літератури” та “Тюркологічний семінар”33. В особовій справі Є. Завалинського зі студентських років знаходиться 9 свідоцтв про складені іспити впродовж 1931–1933 рр. з географії араб- ських країн, описової граматики арабської, турецької та перської мов, історії турецької літератури, загальної історії арабської, турецької та перської літера- тур, історії культури мусульманських народів, історичної географії та етно- графії мусульманських країн34. Отож особлива увага приділялася вивченню арабської та турецької мов, читанню та інтерпретації арабських і турецьких текстів, що засвідчило основну спеціалізацію Є. Завалинського зі сходо- знавства у часі навчання в університеті – арабістика та тюркологія (османі- стика). Упродовж 1929–1933 рр. Є. Завалинський відбув семінари з араб- ської та турецької філології під час 9-ти триместрів і лише після цього отри- мав право скласти іспит з політичної історії мусульманських країн з окре- мим оглядом історичної географії35. Побічно він зацікався алтаїстикою, монголістикою, гебраїстикою та іраністикою, оскільки також здобув знання з алтайської, монгольської, гебрайської та перської історій, мов та літера- тур. Окрім З. Смоґожевського та В. Котвича, меншою мірою його вчителя- ми зі сходознавства в університеті можна назвати о. А. Клявека, Є. Курило- вича та М. Садикбея Агабекзаде. Загалом за результатами навчання Є. Завалинський мав зарахованих 12 триместрів, прослухавши в кожному з них не менше 7 лекційних годин36. Іспити з вищеперерахованих предметів складав виключно на “добру” і “дуже добру” оцінку. Такі ж оцінки отримав при складанні 5 магістерських іспитів у першій половині червня 1933 р.37. Щоб підкреслити фаховість та різно- бічність Є. Завалинського як сходознавця зауважимо, що він єдиний у червні 1933 р. складав усний іспит з описової граматики перської мови та склав його з найвищим, “дуже добрим”, результатом38. Навчання Є. Завалинського в університеті завершилося захистом магі- стерської роботи на тему “Облога Азова у 1695 р.” з “дуже доброю” оцін- кою39. Це дослідження він виконав у тюркологічному семінарі під керів- 32 Там само. – Спр. 766. – Арк. 526зв.–527. 33 Там само. – Спр. 770. – Арк. 444–444зв. 34 Там само. – Оп. 2. – Спр. 678. – Арк. 3–7, 10, 12–16. 35 Там само. – Арк. 8. 36 Там само. – Арк. 1. 37 Там само. – Оп. 15. – Спр. 791. – Арк. 214, 221, 225, 227, 234. 38 Там само. – Арк. 214. 39 Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 1; ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 2. – Спр. 678. – Арк. 1, 11зв., 17. 305 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... ництвом В. Котвича40. У роботі автор розглядав облогу Азова московськи- ми військами 1695 р. на підставі хроніки турецького історика Сілахдара Фіндіклілі Мехмет-аги (1658–1723). Тлумачення цієї історичної події за турецьким джерелом супроводжувалося коментарем, написаним на матері- алах європейського походження41. За відомостями протоколу екзаменацій- ної комісії, яку очолював декан факультету, дослідник історії мистецтва проф. Владислав Подляха (1875–1951), а членами були проф. В. Котвич і С. Ста- сяк, 12 червня 1933 р. Є. Завалинський склав письмово екзамен у галузі сходознавчих наук за спеціальністю тюркологія на тему “Розвиток потуж- ності Османів” із “дуже доброю” оцінкою, а 16 червня – усний іспит, також із найкращим результатом42. На підставі рішення Ради виділу 28 червня 1933 р. отримав диплом магістра філософії у ділянці сходознавчих наук43. Після закінчення навчання в університеті Є. Завалинський продовжу- вав вивчати східні мови. Так, у листі В. Котвичу від 24 лютого 1934 р. він писав, що під час перебування у Стрию “pracowałem nad beletrystycznemi tekstami tureckimi oraz nad językiem ormiańskim”44. У особових листах з обліку кадрів 1940 р. Є. Завалинський зазначав, що добре володіє українською, польською, російською, турецькою, німецькою, арабською, французькою, слабше – англійською та перською мовами45. Докторські студії Упродовж 1933–1935 рр. Є. Завалинський під керівництвом В. Котви- ча46 написав дисертацію “Польща у турецьких хроніках XV і XVI ст.”47. Є. Завалинський походив із незаможної сім’ї, тому постійно потребував дер- жавних стипендій для продовження наукової роботи. Після закінчення уні- верситету у вересні 1933 р. розпочав клопотання через В. Котвича щодо отримання міністерської стипендії на час докторських студій. 29 вересня того ж року Є. Завалинський, прохаючи свого наукового керівника про на- 40 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 2. – Спр. 678. – Арк. 1, 17. 41 Там само. – Арк. 11. Магістерська робота не збереглася в архіві Львівського університету. 42 Там само. – Арк. 17. 43 Там само. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 4, 6; Оп. 15. – Спр. 1384. – № 872; Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 1. 44 Biblioteka Naukowa Polskiej Akademii Umiejętności i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie (далі – Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie). – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 51–51v. 45 Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 2, 4, 10. 46 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 6–7. 47 Там само. – Арк. 17–163 (машинописний примірник дисертації з його власно- ручними правками), 164–231 (машинописний примірник дисертації, який рецензував проф. о. А. Клявек). С. Радіон помилково вказує дату захисту (1934 р.) та назву роботи – “Вісті про Польщу і Східню Европу в турецьких джерелах до XV-го століття” ([Ра- діон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ…– С. 10). 306 Андрій ФЕЛОНЮК писання рекомендації, писав: “Przed kilku dniami wszcząłem starania o uzyskanie stypendjum ministerjalnego. Na tem stypendjum bardzo mi zależy, gdyż, jak JWP. Profesorowi o tem może wiadomo, stanowi ono dla mnie jedyny dostępny mi środek do kontynuowania studjów”48. Справа з отриманням докторської стипендії успішно вирішилася, і 24 лютого 1934 р. Є. Завалинський повідо- мив про це В. Котвича, дякуючи йому за допомогу49. Спершу Є. Завалинський не міг визначитися з темою дослідження. У тому ж листі писав: “Zamyślam opracowywać stosunki polsko-tureckie w XVIII w. na podstawie dokumentów w Stambule”50. Очевидно, у Туреччині йому міг би допомогти М. Садикбей Агабекзаде51. За умови наукової робо- ти у Стамбулі, для підробітку планував займатися журналістикою52. Однак з цієї закордонної поїздки нічого не вийшло. У наступному листі (10 берез- ня 1934 р.) він роз’яснює докладніше, що волів би досліджувати турецько- польські стосунки на підставі свідчення мандрівника чи турецького посла у Польщі. “Przytem jednak, – зазначав Є. Завалинський, – będę się starał napisać pracę doktorską nie jedynie dla uzyskania stopnia doktora – ale żeby z tego dość skromnego zadania powstała rzeczywiście naukowa praca”53. До літніх канікул 1934 р. планував добре освоїти турецьку мову та остаточно визначитися із темою, а після них приступити до написання роботи й підготовки до екза- мену54. У листі від 26 грудня 1934 р. Є. Завалинський дякував В. Котвичу за високу оцінку частини праці, однак писав, що “źródeł tur[eckich] w polskich archiwach nie będę mógł wykorzystać – nie znam paleografii ani dyplomatyki tur[eckiej]”55. Натомість румунсько-латинські та угорсько-латинські джере- ла він міг опрацьовувати. З турецькими джерелами знайомився в опубліко- ваному вигляді. Писав науковому керівникові, що на зимові місяці планує завершити їхнє опрацювання, а на весну 1935 р. приступити до остаточного оформлення роботи і здачі докторського іспиту56. У травні 1935 р. розпочався процес підготовки захисту дисертації. 11 травня Є. Завалинський передав її В. Котвичу57, а 15 травня останній запропонував для оцінки роботи екзаменаційну комісію у складі: В. Котви- ча (головний референт), проф. С. Стасяка (кореферент) та проф. о. А. Клявека (референт додаткового предмета – арабської мови)58. На засіданні Ради фа- 48 Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 47. 49 Ibidem. – K. 51. 50 Ibidem. – K. 51v. 51 Ibidem. – K. 52v. 52 Ibidem. 53 Ibidem. 54 Ibidem. – K. 53. 55 Ibidem. – K. 54v. 56 Ibidem. 57 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 1. 58 Там само. – Арк. 10. 307 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... культету 22 травня представлено дисертацію та затверджено екзаменаційну комісію у запропонованому В. Котвичем складі59. 30 травня дисертацію пере- дано А. Клявеку на рецензію, яку він повернув 10 грудня60. Замість С. Ста- сяка роботу для рецензії 6 листопада отримав медієвіст Теофіл Еміль Модель- ський (1881–1967), яку він прорецензував до 10 грудня61. Після трьох рецен- зій (В. Котвич подав свою оцінку 11 грудня) того ж дня на засіданні Ради факультету відбулося “uznanie” докторської праці Є. Завалинського62, а 14 грудня успішно пройшов двогодинний усний докторантський екзамен (examen rigorosum)63. Тюркологія на іспиті була головним предметом, а ара- бістика (історична група) – додатковим64. Після екзамену Є. Завалинський фактично став доктором філософії у галузі сходознавчих наук (doktor filozofii w zakresie nauk orientalistycznych). Однак формально Рада факультету затвер- дила цей ступінь 29 січня 1936 р.65, а 12 лютого також прийняла ухвалу в справі надання Є. Завалинському ступеня доктора філософії, що дозволило деканові порушити клопотання перед ректором і Сенатом університету з проханням затвердити її66. 19 лютого у повідомленні, адресованому ректо- ратом до деканату гуманістичного факультету, йшлося, що Сенат універси- тету 17 лютого підтвердив рішення Ради факультету в цій справі67. Промо- ція Є. Завалинському на доктора відбулася 15 червня 1936 р.68. Зміст дипло- ма вписано латинською мовою в “Альбом обліку докторських дипломів 1931– 1937 рр.” й засвідчено підписами ректора університету, декана гуманістич- ного факультету та наукового керівника69. 59 Там само. – Арк. 1. 60 Там само. – Арк. 1, 3, 12, 164. 61 Там само. – Арк. 1, 3. 62 Там само. – Арк. 1. 63 Там само. – Арк. 2, 15. В інших джерелах дату екзамену подано по-різному. На першій сторінці опублікованої дисертації вказано 15 грудня (Zawaliński E. Polska w kronikach tureckich XV i XVI w. – Stryj, 1938. – S. [2]), а в автобіографії 1940 р. – 12 грудня (Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7). 64 ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 2. 65 Там само. – Арк. 1. 66 Там само. – Арк. 14–15. 67 Там само. – Арк. 14. 68 Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 81. В авто- біографіях 1940 і 1942 рр. є розбіжності в даті промоції на доктора філософії: “прому- вався на доктора філософії 15.VI.1936 р.” (Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7), “1935 р. промовився на доктора філософії (із орієнтальної філології)” (ЛННБ. Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папка № 159. – Без паґінації). 69 “У нашій присутності Пан Євген Мар’ян Завалинський, польський громадянин, родом зі Львова, дотримавшись усіх приписаних законів, промується доктором філо- софії, що ми підтверджуємо цим протоколом для вічної пам’яті про справу. Львів 15 червня 1936 року” (ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 15. – Спр. 1356. – С. 507). 308 Андрій ФЕЛОНЮК Дисертацію Є. Завалинський опублікував у Стрию70 перед 28 червня 1938 р. у серії “Collectanea Orientalia”71. Про час друку книги у стрийській дру- карні довідуємося з листа, датованого 28 червня 1938 р., до В. Котвича, у якому Є. Завалинський дякував своєму науковому опікунові за сприяння в її друці72. На книгу 1939 р. з’явилася рецензія згаданого вже німецького сходо- знавця Б. Шпулера, в якій позитивно оцінено працю молодого львівського дослідника73. Є. Завалинський у цій роботі на підставі восьми опублікова- них хронік турецьких істориків XV–XVI ст., які йому були доступні у Львові або ж у копіях з бібліотек інших міст, висвітлив політику Османської імперії щодо Польського королівства, процес зближення політичних інтересів Осма- нів та Яґеллонів упродовж XV ст. у Дунайсько-Придністровському регіоні, які закономірно переросли у військові протистояння. Робота складається з чотирьох розділів. У першому “Предмет і стан дослідження” автор пише про предмет дослідження, історіографію проблеми, характеризує джерель- ну базу та вживання терміна “поляки” у тогочасних османських хроніках. Другий розділ присвячено розгляду питання поширення політичного впли- ву Туреччини через Болгарію й Сербію на Волощину (початок XV ст.), що призвело до сусідства з Молдавією, яка в той час перебувала під протекто- ратом Польщі. У третьому розділі йдеться про польсько-угорське співробіт- ництво в першій половині XV ст., що спричинило зіткнення інтересів Ту- реччини та Польщі, кульмінацією чого стало збройне протистояння, зокре- ма битва під Варною 1444 р., у якій, як відомо, загинув польський король Владислав ІІІ. Після цих подій турецький світ відкрив для себе Польщу, про яку до цього часу в джерелах зустрічалося обмаль відомостей. В останньо- му розділі книги – “Чорноморські справи” – Є. Завалинський висвітлює відносини Туреччини з Молдавією, захоплення першою у 1484 р. молдав- ських портових міст Кілії та Білгорода, опанування Османами в останній третині XV ст. Північного Причорномор’я, що все більше стало заторкува- ти інтереси Польського королівства і в недалекому майбутньому переросло у постійне політично-військове протистояння, яке тривало до початку XVIII ст. Автор приходить до цікавих висновків, наприклад, що визначаль- ним чинником у формуванні польсько-турецьких стосунків була не Польща, 70 Є. Завалинський постійно проживав у Стрию на вул. Колійній, 36 (Rocznik Orientalistyczny (1938). – Lwów, 1939. – T. XIV. – S. 167), а під час докторських студій мешкав у Львові на вул. Курковій, 14, кім. 26 (ДАЛО. – Ф. 26. – Оп. 4. – Спр. 262. – Арк. 1). У 1940 р. вчений знову переїхав до Львова і оселився на вул. Валовій, 11, кв. 2 (Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 10зв.). 71 Zawaliński E. Polska w kronikach tureckich XV i XVI w. – 58 s. Примірник книги, подарований Є. Завалинським бібліотеці НТШ, який тепер зберігається у Відділі украї- ніки ЛННБ, містить посвяту: “Науковому Товариству Шевченка. Автор. 29.VI.38”. 72 Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 56. 73 Spuler Bertold. [Rec.:] Zawaliński E. Polska w kronikach tureckich XV i XVI w. – Stryj, 1938. – 58 s. // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. – München, 1939. – Jahrg. 4. – Heft 1/2. – S. 166–167. 309 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... а Туреччина, тобто не Османи пристосовували свою політику до політики Яґеллонів, а навпаки. Військова акція захоплення згаданих двох морських портів Кілії та Білгорода 1484 р. була спрямована не проти Польщі, а проти Молдавії, але дуже непокоїла польських вельмож, які вбачали у цьому загрозу польським інтересам. На думку Є. Завалинського, турки вважали, що Мол- давія втягує Польщу у коло своїх інтересів, а не навпаки. У книзі міститься ще низка важливих спостережень автора, які є цінними для історичної на- уки з огляду на використання турецьких джерел. Після захисту докторської дисертації Є. Завалинський не отримав викла- дацької та наукової роботи в університеті. Важко судити чому, однак можна припускати, що на заваді стала його національність. У автобіографії 1940 р. він зазначав: “Не зважаючи на те, що я склав іспити з відзначенням – посади не одержав. Проте я не переривав наукової роботи та спеціалізувався в ту- рецькій дипломатиці й палеографії”74. Наукові дослідження 1938–1939 рр. Слід зауважити, що Є. Завалинський з метою вивчення східних мов, праці з рукописними та друкованими джерелами східного походження та літературою не оминав можливості скористатися з нагоди потрапити якщо не за кордон, то хоча б до Кракова й Варшави. Зрозуміло, що наукові стажу- вання потребували матеріального забезпечення, яке могли надати лише польські державні установи. Вченому вдалося отримати стипендію Національного фонду культури ім. Юзефа Пілсудського (Fundusz Kultury Narodowej), завдяки якій упро- довж жовтня 1938 – вересня 1939 рр. він працював у краківських та варшав- ських архівах “головно над турецькими і татарськими документами до історії України”75. Про можливість праці у краківських архівах Є. Завалинський повідомляв найвідомішому польському тюркологу того часу, професорові Яґеллонського університету Тадеушу Ковальському (1889–1948). В особис- тому архіві Т. Ковальського збереглося два листи Є. Завалинського, які висвіт- люють їхні наукові зв’язки у 1938 р. У листі, написаному зі Львова 11 верес- ня 1938 р., Є. Завалинський, описуючи Т. Ковальському свої наукові плани, зазначав: “W bieżącym roku akad[emickim] Fundusz Kultury Narodowej udzielił mi zasiłku, dzięki czemu będę mógł pracować nie tylko we Lwowie. Zamierzam rozpocząć inwentaryzację tur[eckich] dokumentów właśnie w Krakowie, przede wszystkim dlatego, by móc pracować i przygotować się do dalszej pracy naukowej, pod kierownictwem JWPana Profesora”76. Цитований вище лист не лише вка- 74 Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7. 75 ЛННБ. Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папка № 159. – Без паґінації; Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7, 9. 76 Archiwum Nauki Polskiej Akademii Nauk i Polskiej Akademii Umiejętności w Krakowie. – Sygn. K III-4. – j. a. 78. – Без паґінації. Принагідно висловлюю вдячність працівникам Архіву науки Польської академії наук та Польської академії мистецтв у Кракові за надані листи. 310 Андрій ФЕЛОНЮК зує на факт співпраці Є. Завалинського з відомим польським сходознавцем, а й свідчить про визнання наукових заслуг першого. Є. Завалинський про- сив поради у Т. Ковальського, яким чином надалі опрацьовувати османські джерела. Як переконуємося на підставі цього листа, він прагнув на даному етапі своєї наукової кар’єри описати турецькі документи у польських архі- вах і бібліотеках: “Zamierzam bowiem prowadzić, dalszy ciąg niejako, mej pracy z uwzględnieniem tur[eckich] dokumentów. Nie jest to możliwe bez uprzedniego zinwentaryzowania turcików, znajdujących się w polskich bibliotekach i archi- wach. Specjalne trudności sprawia mi odczytanie tur[eckich] dokumentów; półtoraroczna przerwa w studiach uszczupliła ponadto moje doprawdy niezbyt obfite turkologiczne wiadomości”77. Є. Завалинський також просив Т. Ко- вальського апробувати ці наукові плани. Як довідуємося з другого листа, написаного 10 жовтня 1938 р., у зв’язку з об’єктивними обставинами (між іншим через затримку у виплаті грошей) приїзд до Кракова вчений відклав до 15 жовтня, через що шкодував, бо прагнув Т. Ковальському подякувати за допомогу78. Отож Є. Завалинський розпочав стажування у Кракові 15 жовт- ня 1938 р., а його опікуном й керівником там був Т. Ковальський. Наукові пошуки відбувалися успішно. У той час Є. Завалинський роз- почав роботу над статтею про турецькі та татарські документи у Бібліотеці Чарторийських79. 23 грудня 1938 р. він писав В. Котвичу, що завершує роботу над нею й 4 січня 1939 р. може її вислати80. Остаточно роботу над статтею закінчив у лютому 1939 р. і тоді ж дав дослідження на апробацію Т. Ко- вальському, який схвально відгукнувся про нього81. У листі від 12 грудня 1938 р. писав своєму науковому опікунові, що поміж роботи в архівах відвідав Сходознавчу комісію Польської академії вмінь, де слухав виступ Т. Левицького82. Через два місяці, 10 лютого 1939 р., писав, що працює у Кракові за старою системою.83. Окрім роботи у Бібліотеці Чарторийських, Є. Завалинський намагався сягнути до османських докумен- тів з приватних збірок. Так, у листі від 20 червня 1939 р. писав В. Котвичу, що до середини липня планує опрацювати приватні архіви у Ланьцуті, Дзікові та Сухій84. Однак з листів не відомо, чи вдалося йому реалізувати свої наміри. 6 травня 1939 р. Т. Ковальський познайомив Є. Завалинського з відо- мим істориком Станіславом Котом (1885–1975)85. Через кілька днів той пред- ставив Є. Завалинського Яну Домбровському (1890–1965), знаному польсько- 77 Ibidem. 78 Ibidem. 79 Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 58v. 80 Ibidem. – K. 60. 81 Ibidem. – K. 65v. 82 Ibidem. – K. 58. 83 Ibidem. – K. 65v. 84 Ibidem. – K. 76. 85 Про це він писав 10 травня 1939 р. у листі до В. Котвича (Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Rkp 4602. – Т. 1. – K. 71). 311 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... му медієвістові, який був професором кафедри середньовічної історії Яґел- лонського університету, секретарем Історичної комісії Польської академії вмінь, досліджував польсько-угорські відносини у середньовіччі, історію середньовічної Польщі та Угорщини, зв’язки Кракова з угорськими міста- ми, через що мав тісні наукові зв’язки з угорськими істориками. Останній запропонував Є. Завалинському подати документи на здобуття угорської стипендії в Будапешті та обіцяв посприяти у цьому86. Справа зі стипендією угорського уряду вирішилася успішно, бо Є. Завалинський 5 серпня 1939 р. зі Стрия писав В. Котвичу, що з огляду на отримання угорської стипендії з Міністерства релігії та освіти Польщі 27 липня йому написали лист з прохан- ням повідомити, де зручно отримувати паспорт – у Стрию чи Кракові87. Ще в період очікування на стипендію Є. Завалинський писав В. Котви- чу, що С. Кот говорив про нього з директором Національного комітету куль- тури Станіславом Михальським про угорську стипендію і що той порадив після Будапешта поїхати до Стамбула, з тим, що комітет профінансує прожи- вання у Туреччині88. Як бачимо, у Є. Завалинського на літо 1939 р. склалися сприятливі умови продовження сходознавчих досліджень за кордоном (Угор- щина, Туреччина). Наукові стажування поза Польщею для сходознавців були ознакою високого рівня професійності. Є. Завалинський стояв на шляху успішної наукової кар’єри, однак Друга світова війна перекреслила всі науко- ві плани. Початок війни застав Є. Завалинського у Варшаві, куди він при- їхав з Кракова 25 серпня89. Останній лист, писаний з Варшави до В. Котви- ча, датований 30 серпня90, у якому між іншим він зазначав: якщо не вдасть- ся виїхати до Угорщини – працюватиме у Варшаві91. Результатом роботи у краківських архівах та бібліотеках, як зазначало- ся, стала стаття, опублікована в “Орієнталістичному річнику” за 1938 р. про збірку турецьких документів у Бібліотеці Чарторийських в Кракові92. У ній автор охарактеризував з джерелознавчої точки зору близько тисячі турець- ких, кримських та калмицьких документів. У вступній частині статті Є. Завалинський порушив проблему опису турецьких документів у архівах та на підставі історіографії зробив огляд османської документальної спадщини у різних країнах93. Продовжує дослі- 86 Ibidem. – K. 71. 87 Ibidem. – K. 77. 88 Ibidem. – K. 75. 89 Ibidem. – K. 79. 90 Ibidem. – К. 80–80v. 91 Ibidem. – K. 80v. 92 Zawaliński E. Zbiory tureckich dokumentów w bibliotece Czartoryskich w Krakowie // Rocznik Orientalistyczny. – 1938. – S. 113–135. С. Радіон помилково подає назву цієї статті: “Архіви турецьких документів в краківських бібліотеках” ([Радіон С.] Євген Зава- линський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10). 93 Zawaliński E. Zbiory tureckich dokumentów w bibliotece Czartoryskich w Krakowie. – S. 113–121. 312 Андрій ФЕЛОНЮК дження аналіз турецьких документів у польських збірках, головним чином у Кракові та Варшаві, та історіографічний огляд з їх публікаціями та згадка- ми. Автор зупинився на історії формування турецької збірки Бібліотеки Чар- торийських у Кракові і прийшов до висновку, що вона сформувалася на базі архіву Тадеуша Чацького з Порицька, пулавської збірки князів Чарторий- ських та архівів Сенявських94. У третій, заключній, частині роботи Є. Зава- линський за видовою ознакою характеризував документи, оригінали яких сягають середини XVII ст., поділивши їх на: османські документи (фірма- ни султанів до польських королів (більше 50 оригіналів та копій), листи візирів до королів (бл. 25), листи турецьких вельмож різного рангу до польських урядовців (бл. 60 документів), документація турецьких посольств у Європі (10), польських посольств у Туреччині (бл. 150), акти різного ха- рактеру, які стосуються польсько-турецьких відносин (бл. 250), та докумен- ти, у яких йдеться про відносини Туреччини з іншими країнами); кримські документи (ханські ярлики до польських королів (бл. 70), листи кримських урядників до польських диґнітаріїв (20)); калмицькі документи турецькою мовою (10), які є фрагментом польсько-калмицького листування бл. 1653 р.95. Завершує статтю велике резюме німецькою мовою. У кінці 1930-х рр. Є. Завалинський написав також статтю “Поляки по- кровителі малярства у Туреччині”96. Окрім публікованих досліджень, має- мо згадку про його рукопис зі сходознавчої тематики. На початку 1937 р. Є. Завалинський підготував статтю про питання “przedmurza chrześcijaństwa”. Про це він повідомляв редактора “Нової зорі” Осипа Назарука, прохаючи його опублікувати її в цій газеті: “Маю виготовлену статтю, яка в цілком новому світлі ставить квестію «przedmurza chrześcijaństwa». Тому, що є в ній ряд нових тез і приносить багато несподіванок, врешті тому, що є в ній трохи полемічного і дискусійного матеріялу”97. Однак О. Назарук відмовив, мотивуючи наповненістю редакційного портфеля часопису98. С. Радіон пи- сав, що Є. Завалинський перед війною на сторінках “Нової зорі” друкував “свої статті з українською історичною тематикою, сходознавством, переклади на українську мову творів східних авторів та нариси з історії українського сходознавства”99. Насправді публікацій Є. Завалинського на шпальтах цьо- го видання немає. Це, зрештою, підтверджує цитований вище лист Є. Зава- 94 Ibidem. – S. 121–127. 95 Ibidem. – S. 127–132. 96 Zawaliński E. Polacy krzewicielami malarstwa w Turcji // Kurier Literacko-Naukowy. – Kraków, 1938. – Nr 48. – S. X–XI (Dodatek do Ilustrowanego Kuriera Codziennego. Nr 329). 97 ЦДІАЛ. – Ф. 359: Назарук Осип. – Оп. 1. – Спр. 250. – Арк. 11. 98 “Львів, 21.І.1937. Високоповажаний Пане Докторе! Редакційна тека «Нової Зорі» така тепер заповнена, що залягають навіть пильні організаційні справи і дописи. Тому на нові праці редакція не рефлектує. З високим поважанням. О[сип] Н[азарук]” (ЦДІАЛ. – Ф. 359. – Оп. 1. – Спр. 250. – Арк. 11зв.). 99 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10. 313 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... линського до О. Назарука і відповідь останнього. З листа Є. Завалинського дізнаємося також про те, що він вже раніше звертався до редактора “Нової зорі” з подібним проханням, оскільки розпочав свій лист словами: “Ще раз доводиться мені турбувати Вас моїми сходознавчими плянами”100. Наукові заслуги Є. Завалинського були помічені польськими сходознав- цями. У 1939 р. його обрали членом Польського сходознавчого товариства101 (єдиний українець серед його членів). З такою пропозицією 1 березня 1939 р. до Управи товариства письмово звернулися голова товариства В. Котвич та секретар Є. Курилович102, а вже 2 березня “Zarząd postanawia wybrać człon- kiem czynnym krajowym dr Eugeniusza Zawalińskiego (Na wniosek T. Ko- walskiego, J. Kuryłowicza i W. Kotwicza)”103. Натомість С. Радіон чомусь пише, що Є. Завалинський, “як надзвичайно здібний лінґвіст, став членом Польського Мовознавчого Товариства, до якого приймали тільки визначних мовознавців”104. Очевидно, С. Радіон переплутав мовознавче товариство зі сходознавчим. Кафедра орієнталістики Львівського університету З початком Другої світової війни та встановленням радянської влади в Західній Україні Є. Завалинський перервав наукове стажування у Варшаві та повернувся до Стрия, так і не зреалізувавши можливості наукового ста- жування у Будапешті та Стамбулі. З 15 жовтня 1939 р. він став учителем місцевої середньої школи, а вже 23 листопада перейшов на посаду завідува- ча навчальної частини цієї ж школи105. За радянської влади сходознавство у Львівському університеті інститу- ційно скоротили лише до однієї кафедри. 29 жовтня 1940 р. її очолив украї- нофіл С. Стасяк, офіційно затверджений на цій посаді наказом ректора 11 січня 1940 р.106. Тоді ж (11 січня 1940 р.) посаду доцента кафедри орієнталі- 100ЦДІАЛ. – Ф. 359. – Оп. 1. – Спр. 250. – Арк. 11. 101 Rocznik Orientalistyczny (1938). – S. 167. У “Енциклопедії української діяспори” помилково вказано – 1938 р. (Завалинський Євген // Енциклопедія української діяспо- ри. – Т. 4. – С. 82). 102 “Do Zarządu Polskiego Towarzystwa Orientalistycznego. Proponujemy na członka czynnego PTO dr Eugeniusza Zawalińskiego, który posiada poważną pracę drukowaną: «Polska w kronikach tureckich XV i XVI w.», drugą zaś będzie drukował w t. XVI RO” (Archiwum Polskiego Towarzystwa Orientalistycznego (Warszawa). – Без паґінації). Принагідно ви- словлюю вдячність Управі Польського сходознавчого товариства за надані документи. 103 Archiwum Polskiego Towarzystwa Orientalistycznego (Warszawa). – Без паґінації. 104 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ…– С. 10. 105Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7, 9зв. 106Там само. – Спр. 368. – Арк. 3, 11. В архіві Львівського університету є доповід- на записка, складена 4 листопада 1939 р. В. Шаяном, Я. Кесслером та іншими на ім’я ректора Львівського університету у справі виключення з університету Є. Грубер і конф- лікту з цього приводу В. Котвича, Я. Чекановського та Є. Кириловича з її вчителем ук- раїнофілом С. Стасяком. Конфлікт виник 1936 р. і тривав до 1939 р., характеризувався 314 Андрій ФЕЛОНЮК стики Львівського державного університету ім. І. Франка обійняв Є. Зава- линський107. Окрім Є. Завалинського і С. Стасяка, у той час на кафедрі пра- цювало ще вісім осіб: доцентом – єврей Мойсей Голігер, старшими викла- дачами – азербайджанець М. Садикбей Агабекзаде, єврейка Єва Грубер (1908–?)108, поляки М. Левіцький109 та Т. Левіцький110, викладачем – украї- нець Михайло Кнороз, лаборантами – єврей Яків Кесслер (1904 – після 1941)111 та українець Володимир Шаян (1908–1974)112. За відомостями Я. По- лотнюка, після С. Стасяка Є. Завалинський (у Я. Полотнюка помилково на- званий Заволинським) очолив кафедру113. С. Радіон також зазначає, що Є. Завалинський “вів катедру туркології (sic!) Львівського Університету”114. Проте підтвердити ці відомості на підставі архівних матеріалів не вдалося. Займаючи посаду доцента, Є. Завалинський продовжив наукові дослі- дження з османістики: “Працюю педагогічно й науково, займаюся вістками турецьких джерел про Україну й народи СРСР”115 . Підтвердженням цих слів є наукові праці вченого цього часу. Так, у списку своїх досліджень, складе- ному 31 липня 1940 р., Є. Завалинський третім пунктом зазначив назву статті, яку подав до друку: “Що можуть дати українській історіографії турецькі джерела (друкується в Записках філологічного факультету ЛДУ)”. Однак її так і не було надруковано, принаймні у єдиних спільних “Записках” філо- логічного та історичного факультетів вона відсутня116. Також не побачила денного світла робота Є. Завалинського “Роль Османів у історії культури”, яка потрапила до Архіву Польської Академії наук у Варшаві117. Окрім цієї дискредитацією С. Стасяка та його учнів, спробами закриття кафедри індійської філології та культури, яку він очолював. Очевидно, з огляду на приязне ставлення С. Стасяка до українців, а також через цю справу, його призначили керівником новоствореної кафедри орієнталістики. Детальніше див.: Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 478. – Арк. 2, 14–18. 107Там само. – Спр. 66. – Арк. 7, 9зв.; Спр. 3097. – Арк. 4, 10; Спр. 3099. – Арк. 4. В автобіографії 1942 р. помилково подано 1939 р. (ЛННБ. Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папка № 159. – Без паґінації). 108Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 478. – Арк. 14, 21. 109Там само. – Спр. 99. – Арк. 11–11зв. 110Там само. – Спр. 100. – Арк. 1, 10зв. 111Там само. – Спр. 501. – Арк. 2, 3, 6зв. 112Там само. – Спр. 601. – Арк. 1, 3–4, 5, 6; Спр. 3097. – Арк. 4, 6. О. Пріцак подає натомість лише трьох викладачів: С. Стасяка, Є. Завалинського та В. Шаяна (Пріцак О. Орієнталістика // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Перевидання в Україні. – Львів, 1996. – Т. 5. – С. 1871). 113Полотнюк Я. Коротка історія викладання східних мов у Львівському універ- ситеті. – С. 3. 114 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ…– С. 10. 115Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 7. 116 Записки історичного та філологічного факультетів Львівського державного уні- верситету ім. І. Франка. – Львів, 1940. – Т. 1. – 255 с. 117 Archiwum Polskiej Akademii Nauk (далі – Archiwum PAN). – Sygn. I-4. – K. 1–5, 5a, 6–7, 9; Przewodnik po zespołach i zbiorach Archiwum PAN. Stan na dzień 1 stycznia 315 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... праці, у згаданій рукописній збірці знаходяться інші матеріали Є. Завалинсь- кого періоду роботи в радянському університеті (1940–1941): список кни- жок з 52 позицій, які він позичив до “туркологічної робітні з бібліотеки орі- єнталістичної кафедри”, сім аркушів виписок з турецьких джерел, а також картка із переліком усних питань для студентів другого та четвертого курсів університету118. Адміністрація університету (проректор Кирило Студинський та вчений секретар Юрій Полянський) позитивно характеризували Є. Завалинського: “Имеет исследования по туркологии, заслуживает научной степени канди- дата наук и звания и. о. доцента”119. Однак він так і не отримав вченого сту- пеня кандидата наук. Під час роботи на кафедрі орієнталістики Є. Завалинський познайомився з Агатангелом Кримським, який у 1939–1941 рр. кілька разів відвідував Львів, читав лекції в університеті, брав участь у конференціях, зустрічався з україн- ськими вченими. Радянська влада згадала про опального академіка у 1939 р., коли виникла потреба налагодження відносин з українською інтелігенцією приєднаної Західної України120. Є. Завалинський згадував про А. Крим- ського: “Він прихав до Львова на одну наукову конференцію. На конференції не було нагоди зустрітися. Вибрався я до нього на другий день, він замеш- кав у готелі навпроти університету. Ми майже цілу ніч провели на розмові про українське літературне життя в Галичині. Договорилися, що підемо на могили українських діячів і письменників. Побули ми на гробі о. Шашкеви- ча й Ів. Франка. Старенький перехрестився і помолився та розплакався. – «Це моє прощання з Франком. Я вже не буду тут більше…» На другий день він від’їхав до Києва. Я провів його на станцію. У Львові вже не судилося йому більше бути. Правда, ми провели пізніше не одну ніч у його квартирі в Києві”121. Зберігся лист Є. Завалинського до А. Кримського, датований 15 берез- ня 1941 р., у якому він докладно описує своє становище в університеті та несприятливі умови для наукової праці. Є. Завалинський планував переїха- ти на постійно до Києва з метою поглиблення своїх сходознавчих зацікав- лень під керівництвом академіка122. Сприятливих умов для досліджень у 1977 r. / Opracowanie zespołowe pod kierunkiem Z. Kolankowskiego. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1978. – S. 10 (“Papiery odnoszące się do ćwiczeń z turkologii w uniwersytecie lwowskim ok. 1940 r. (doc. dra Zawalińskiego), m. in. maszynopis pracy Rola Osmanów w dziejach kultury (niekompletny)”). 118 Archiwum PAN. – Sygn. I-4. – Без паґінації. 119Архів ЛНУ. – Ф. Р-119. – Оп. 1. – Спр. 66. – Арк. 2. 120Пріцак О. Про Агатангела Кримського у 120-ті роковини народження // Украї- на. Наука і культура. – К., 1991. – Вип. 25. – С. 118–119. 121Спогад процитував С. Радіон ([Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10). 122 Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Ф. І. – Спр. 22990. – Арк. 1. 316 Андрій ФЕЛОНЮК Львові вчений не бачив: “Про роботу наукову все таки тяжко говорити: 1) ні з ким порадитися, 2) брак матеріалів: 3) величезна нагрузка – 33 (!) години тижнево. Тим не менше хочу виготовити докторську працю і оборонити її ще можливо в цьому календарному році у Вас, в Київі. Та ледви чи зможу це виконати у Львові. Тяжко мені навіть самому вибрати остаточно тему. Маю їх дві на приміті: 1) на підставі Футуввег-наме – текст, переклад, про тодішній устрій і повставання османської держави: 2) турецькі матеріали до історії Хмельниччини”123. Однак, ці плани перекреслила війна. Війна та еміграція З початком німецько-радянської війни у червні 1941 р., незважаючи на несприятливі обставини, Є. Завалинський не полишав наукової праці. С. Ра- діон писав, що “навіть у часі німецької окупації східньої Европи він виїж- джав закордон вивчати ріжні джерельні матеріяли, у висліді чого написав наукову працю п[ід] н[азвою] “Значіння східних джерел для історії евро- пейських країн”124. З його автобіографії, написаної 15 березня 1942 р., дові- дуємося, що він віднедавна перебував у Берліні, де досліджував джерела, які стосувалися українсько-турецьких відносин. Є. Завалинський у згаданій автобіографії писав: “У березні 1942 р. одержав я дозвіл на виїзд до Райху і рішив використати цю обставину, щоби прослідити німецькі архіви в аспекті українсько-турецьких взаємин”125. Автобіографія знаходиться серед паперів Івана Крип’якевича, які висвітлюють діяльність Кабінету історії України, який він очолював. Кабінет було засновано у кінці 1941 – на початку 1942 рр. як підрозділ Історичної секції напівлегально відновленого Наукового това- риства імені Шевченка126. Засновуючи Кабінет, І. Крип’якевич прагнув відно- вити та розширити дослідження загальних питань історії України, історіо- графії, джерелознавства, археографії, бібліографії тощо127. У Кабінеті в 1942 р. працювали або мали до нього відношення, окрім старшого поколін- ня істориків (Богдана Барвінського, Василя Гарасимчука, Мирона Кордуби, 123Там само. – Арк. 1зв. 124 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10. На жаль, не вдалося з’ясувати докладніше про згадану працю, бо невідомо про інше дослідження Є. Завалинського, про яке пише С. Радіон, – “Значіння турецьких джерел для історії України” (Там само). Відомо лише, що вчений виголосив доповідь під такою ж назвою у 1963 р. під час святкування 90-ліття НТШ в Українському народному домі Мельбурна (див. далі). 125ЛННБ. Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папка № 159. – Без паґінації. 126ЦДІАЛ. – Ф. 309: Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 75зв. 127Про Кабінет історії України збереглися в архіві Івана Крип’якевича різноманітні документи, включно з автобіографіями, біографіями його працівників, планами і про- ектами, звітами роботи (ЛННБ. Відділ рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Папки № 150, 159. – Без паґінації). 317 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... Омеляна Терлецького), також і молодші: Микола Андрусяк, Степан Білець- кий, Олександр Домбровський, о. Роман Лукань, О. Пріцак та інші. У листі до І. Крип’якевича, звітуючи про виконану роботу в Кабінеті, О. Пріцак зга- дує, що упорядкував також течки з автобіографіями істориків, серед яких і Є. Завалинського128. На підставі цього факту можемо зробити висновок, що Є. Завалинський планував співпрацювати або реально співпрацював з інши- ми істориками, які гуртувалися навколо І. Крип’якевича у рамках Кабінету історії України. Достеменно відомо, що на початку серпня 1942 р. Є. Завалинський пере- бував у Львові, бо п’ятого числа цього місяця у церкві Св. Онуфрія одру- жився із Софією Мурською (1921–1995), дочкою дипломата Володимира Мурського, який до своєї смерті 1935 р. виконував обов’язки представника Уряду УНР у Туреччині. Про їхнє весілля І. Крип’якевичу писав у згадано- му листі О. Пріцак, який підтримував приятельські стосунки з Є. Завалин- ським: “З інших подій, треба згадати, що 5/VIII відбулося в церкві св. Онуф- рія у Львові вінчання «турецької пари» др. Є. Завалинського і С. Мурської”129. Майбутня дружина Є. Завалинського навчалася у Парижі та французькій гімназії в Туреччині, володіла французькою й турецькою мовами130, у львівських часописах публікувала популярні нариси про Туреччину131. У першій половині 1944 р., рятуючись від репресій “других совєтів”, Є. Завалинський емігрував до Франції. Маємо кілька фактів, які засвідчу- ють присутність Є. Завалинського в Парижі. Після приїзду, щоб матеріаль- но забезпечити сім’ю та вивчити французьку мову, влаштувався працювати на завод штучного добрива, потім – на фабрику помпових машин132. У 1947 р. в паризькому журналі “Соборна Україна”, редагованому Ільком Борщаком (1895–1959), опубліковано його статтю під псевдонімом “М. Зелинський” – “Турецькі джерела до історії України”133. Нарис присвячений проблемі залу- чення тюркомовних джерел при вивченні історії України. Проведено огляд української тюркології та визначено внесок французів, німців, угорців, по- 128Там само. – Папка № 159. – Без паґінації. 129Там само. 130Завалинська (Мурська) Софія // Українці Австралії: Енциклопедичний довідник / Ред. В. Шумський. – Сідней, 2001. – С. 179. 131Наприклад, див.: Мурська С. З мандрівки по Туреччині. Місця вічного спочин- ку // Літературно-науковий додаток “Нового часу”. – Львів, 1939. – Ч. 25 (88). – 19 черв. – С. ІІІ; її ж. Сали-Базар в Царгороді. Там, де збереглася стара Туреччина // Там само. – Ч. 32 (95). – 8 лип. – С. ІІ. 132Лист Володимира Завалинського до автора статті (26 жовтня 2010 р.). 133Зелинський М. [Завалинський Є.] Турецькі джерела до історії України // Собор- на Україна. – Париж, 1947. – Ч. 1. – С. 9–11; Ч. 2. – С. 44–45; Ч. 3–4. – С. 75–80. На авторство Є. Завалинського вказує С. Радіон та Я. Дашкевич: [Радіон С.] Євген Зава- линський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10; Дашкевич Я. Р. Україна і Туреччина. Дослідження взаємовідносин XV–XVIII ст. … – С. 70; його ж. Тюркские источники об Украине XVI–XVIII вв. … – С. 28. 318 Андрій ФЕЛОНЮК ляків, росіян та самих турків у вивчення й публікацію турецьких матеріалів. Охарактеризовано видову різноманітність цих документів, а також вказано на ті відомості, які вони можуть дати для історії України. Є. Завалинський чи не перший серед українських сходознавців пору- шив питання дослідження історії українсько-турецьких і татарських взає- мин XV–XVIII ст. на підставі османських і ханських джерел. У цій статті він переконливо писав: “Хто з українців цікавився турками й татарами, той судив наших мусульманських сусідів здебільшого на підставі нетурецьких і нетатарських джерел. Отже, він мав образ однобокий. Англієць, що хотів би писати історію України на підставі джерел неукраїнських, а, наприклад, польських чи російських, написав би не історію України, а її карикатуру. З цього здає собі кожний справу. Але, судячи турків і татарів за чужими, нетурецькими й нетатарськими джерелами, український читач чомусь не думає, що він має також карикатуру історії наших мусульманських сусідів”134. Там також висловлено справедливе твердження, що “до останніх часів не було українського сходознавства”, маючи на увазі тюркологію. Є. Завалин- ський визнавав А. Кримського чудовим знавцем турецької мови, однак пи- сав, що “його «Історія Туреччини», хоч і оригінальна й виявляє багато но- вих даних і цікавих поглядів, але все ж таки написана вона на підставі нету- рецьких матеріялів, що знаходилися в бібліотеці ВУАН”135. Відомо, що Є. Завалинський 1948 р. навчався в найстаршій європейській вищій школі з вивчення та дослідження тюркських мов – Національній школі живих східних мов у Парижі (École nationale des Langues orientales vivantes)136. “Там за півроку пройшов курс сходознавства й склав турець- кою мовою іспит та дістав диплом тієї школи”137. Австралійський період життя За відомостями Міжнародної організації у справах біженців, 20 грудня 1950 р. Є. Завалинський разом із дружиною та сином Володимиром (наро- дився 18 січня 1944 р.) серед інших емігрантів відплив із портів міст Нор- денгама або Бремергафена (Німеччина) до Австралії. До порту Мельбурна корабель приплив більш як за місяць – 22 січня 1951 р.138. Сім’я Завалин- 134Зелинський М. [Завалинський Є.] Турецькі джерела до історії України. – С. 9. 135Там само. – С. 10. 136Завалинський Євген // Енциклопедія української діяспори. – Т. 4. – С. 82. Про цю школу див.: Борщак І. Державна школа східних мов (1795–1945) // Соборна Украї- на. – Париж, 1947. – Ч. 1. – С. 22–23. 137 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10. 138 Інформацію взято із загального списку переселенців, які емігрували з Європи до Австралії, оприлюдненого Національним архівом Австралії. Див.: http:// www.immigrantships.net/v10/1900v10/fairsea19510122_04.html#Archives. В окремих до- відкових статтях помилково подано 1949 р. як дату переселення Є. Завалинського на Австралійський континент (Завалинський Євген // Енциклопедія української діяспори. – Т. 4. – С. 82). 319 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... ських оселилася у передмісті Мельбурна. Спершу Євген Завалинський пра- цював за контрактом чорноробом на виноградниках. “Копав кілька місяців ями для «Стейт Електрісіті Комішен»139. У 1955 р. спробував отримати нау- кову посаду зі сходознавства в Мельбурнському університеті, згодом – в університеті Південної Австралії140. Однак отримав відмову: “На жаль, ми зацікавлені лише лінґвістами далекосхідних мов”141. У нових життєвих ре- аліях Є. Завалинський відійшов від активних наукових досліджень з осма- ністики, а зосередився переважно на громадсько-культурній роботі українців у Мельбурні. “Життєві умови не дозволяють новоприбулим на розгорнення наукової праці… на наукову працю залишаються тільки вечори й суботи”, – писав він142. У статті “Н.Т.Ш. в Австралії”, описуючи, між іншим, невтішний стан гуманітарної науки в рамках НТШ в Австралії, відсутність великих бібліотек, брак зацікавлення в австралійських університетів вивчати слов’ян- ські країни, зазначав: “Немає тут (в Австралії – А.Ф.) навіть деяких основ- них енциклопедій. Я шукав за одним добре знаним історичним виданням. Воно добре знане в Европі, і знайдете його в кожній університетській бібліо- теці (воно виходить вже понад сотку літ). Старалися мені допомогти, але в цілій Австралії немає ні одного тому”143. Ця цитата опосередковано свідчить, що продовжувати свої попередні дослідження у царині сходознавства у вчено- го не було можливості. Проте він не полишав орієнталістику цілком. Про це свідчать назви трьох доповідей зі сходознавчої тематики, виголошених у 1960-х рр. перед зацікавленою українською громадою Мельбурна, хоча вони мали радше популярний, аніж науковий характер. Так, 24 серпня 1963 р. у рамках ювілейних заходів з відзначення 90-ліття Наукового товариства ім. Т. Шевченка для членів товариства і “широкого громадянства” в Україн- ському народному домі в Мельбурні Є. Завалинський прочитав доповідь “Зна- чіння турецьких джерел для історії України”144, а на третій науковій конфе- ренції до Шевченківського року, яка відбувалася у Мельбурні 19–20 грудня 1964 р., виголосив доповідь “Що нового можуть принести для української історіографії східні джерела”145. У 1966 р. виголосив третю доповідь зі сходо- знавства під назвою: “Сходознавство чи зацікавлення Сходом на Україні”146. Натомість учений займався популяризацією праць і творів з української історії та літератури, активно включився в організацію української школи, 139 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10. 140Лист Володимира Завалинського до автора статті (26 жовтня 2010 р.). 141 [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10. 142Завалинський Є. Н.Т.Ш. в Австралії // Українці в Австралії: Матеріяли до історії поселення українців в Австралії. – Мельборн, 1966. – С. 63. 143Там само. 144Там само. – С. 70–71; [Радіон С.] Євген Завалинський. Доцент, доктор – член НТШ… – С. 10; його ж. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Авст- ралії (1950–1975). – Другий наклад, змінений. – Мельбурн, 1993. – С. 88. 145Там само. – С. 95. 146Там само. – С. 112. 320 Андрій ФЕЛОНЮК наукового (у рамках Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Австралії) та церковного життя (як вірний Української греко-католицької церкви), коопера- тивного руху. Він так охарактеризував свою працю перших п’ятнадцяти років еміграції: “Д-р Є. Завалинський – видрукував у «Вільній Думці» в Австра- лії статті на шкільні теми та до історії нового українського письменства («Новий погляд на о. М. Шашкевича», «Характеристика Ю. Федьковича» та ін.). Редагує квартальник «Церква і життя», працює над українською хре- стоматією”147. Також з 1957 по 1966 р. Є. Завалинський – директор україн- ської братської школи ім. митрополита Андрея Шептицького в Мельбурні, яка спершу нараховувала п’ять класів (70 учнів)148. За час його врядування створено ще два класи Школи українознавства і Педагогічної школи. Ста- ном на 1963 р. у ній навчалося 155 учнів, через що вона вважалася однією з найбільших українських суботніх шкіл Австралії149. До грудня 1967 р. реда- гував періодичний орган Української греко-католицької церкви в Мельбурні – ілюстрований часопис “Церква і життя”, який за його редакторства виходив накладом 3500 примірників150. 3 жовтня 1965 р. у рамках маніфестації українців Мельбурна на захист українського народу та його культури висту- пив з доповіддю “Переслідування українських церков в Україні”151. У 1966– 1967 рр. Є. Завалинський – член дирекції кооперативу “Дністер”, а 1967– 1969 рр. – директор152. Під 1950 р. згаданий як звичайний член НТШ в Австралії153. Був одним з восьми звичайних членів НТШ в Австралії початкового періоду діяльності (1950–1953), які активно долучилися до його організації. На загальних збо- рах НТШ в Австралії 19 грудня 1964 р. обраний до складу нової Управи з повноваженнями організаційного референта. Перебував на цій посаді два терміни діяльності Управи (до 1 січня 1968 р.)154. Також 19–20 грудня 1964 р. обраний заступником голови новозаснованого осередку у Вікторії та його організаційним референтом155. 27 грудня 1967 р. переобраний лише як за- ступник голови осередку у Вікторії, виконував ці повноваження до 26 лютого 1972 р.156. 9 квітня 1971 р. обраний членом контрольної комісії крайового 147Завалинський Є. Н.Т.Ш. в Австралії. – С. 71. 148Українці в Австралії: Матеріяли… – Мельборн, 1966. – С. 700. 149Там само. – С. 701; Сліпенька Т. Українське шкільництво в Австралії // Українці в Австралії: Матеріяли... – Мельборн, 1998. – Т. 2. – С. 581. 150Українці в Австралії: Матеріяли... – Т. 2. – С. 25. 151Радіон С. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Австралії (1950– 1975). – С. 103. 152Болюх М. Українська кредитова кооператива “Дністер” (Мельборн) // Українці в Австралії: Матеріяли… – Т. 2. – С. 895. 153Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка за час від 9.4.1949 – 31.12.1953 р. – Париж; Нью-Йорк; Торонто; Сідней, 1954. – С. 56. 154Радіон С. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Австралії (1950– 1975). – С. 108, 123. 155Там само. – С. 92–93. 156Там само. – С. 117, 174–175. 321 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... НТШ157. Є. Завалинський також активно долучився до організації осередку НТШ в Аделаїді, зокрема вирішував організаційні питання з проведення установчих зборів у лютому 1965 р.158. Брав активну участь в упорядкуванні книги “Українці в Австралії” (надрукована 1966 р.)159, де опублікував дві статті: про діяльність НТШ та католицьку пресу в Австралії160. За спогада- ми сина Володимира, ще в 1950-х рр. намагався отримати звання дійсного члена НТШ, однак йому відмовлено “через брак евіденції наукових робіт”161. Лише у 1975 р. обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шев- ченка в Австралії (філологічна секція), станом на 1985 р. був одним з чоти- рьох дійсних членів НТШ в Австралії162. У другій половині 1970-х – 1980-х рр. Є. Завалинський активної участі у громадському житті української діаспори Австралії не брав. Помер 17 липня 1993 р. у Мельбурні163. * * * Є. Завалинський у другій половині 1930-х рр. – єдиний вчений львівської сходознавчої школи, який спеціалізувався в історичній тюркології (османі- стиці), спеціально вивчав польсько-турецькі та українсько-турецькі відно- сини у світлі турецьких джерел XV–XVIІІ ст. Один з перших в українській сходознавчій науці розпочав вивчення українсько-турецьких контактів пізнього середньовіччя і раннього Нового часу. Однак непрості життєві обста- вини 1940-х рр. змусили його відійти від сходознавчих зацікавлень і зосереди- тися лише на культурно-просвітницькій роботі. Без сумніву, значна частина його наукових праць у галузі орієнталістики залишилася не опублікованою, пропала або була розсіяна по рукописних збірках, а він сам належить до “втраченого покоління” українських вчених, які своє наукове становлення розпочали за несприятливих умов міжвоєнного періоду і потім, за невели- кими винятками (наприклад, О. Пріцака, який в майбутньому став ученим світової слави), не змогли завершити через війну і повоєнні емігрантські роки. Незважаючи на це, Є. Завалинський, поряд з О. Пріцаком, уособлював собою українську сходознавчу науку у Львові 1930-х – початку 1940-х рр. Вчений працював зі збірками турецьких документів у Львові, Кракові, Варшаві, Берліні, намагався дістатися до приватних архівів. Головна його мета полягала в описі цих матеріалів. На цьому шляху він зробив багато. Це був перший етап його наукової діяльності у галузі османістики, який так і 157Там само. – С. 149. 158Там само. – С. 99. 159Українці в Австралії: Матеріяли… – Мельборн, 1966. – 862 с. 160Завалинський Є. Н.Т.Ш. в Австралії. – С. 61–63; його ж. Українська Католицька преса в Австралії // Українці в Австралії: Матеріяли... – Мельборн, 1966. – С. 790–792. 161Лист Володимира Завалинського до автора статті (26 жовтня 2010 р.). 162Радіон С. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Австралії (1950– 1975). – С. 215. 163 http://www.fcmp.com.au/genealogicalresult.asp?offset=400700 322 Андрій ФЕЛОНЮК не був завершений через війну та еміграцію. Із задуманого здійснено лише опис турецьких документів у Бібліотеці Чарторийських у Кракові. Окрім студій османської спадщини у польських збірках, прагнув потрапити за кор- дон (Будапешт, Стамбул, Берлін) з метою ширших досліджень сходознавчої літератури та турецьких матеріалів, у яких містилися відомості про Україну та Польщу. Війна перешкодила цим планам, позбавила його можливості професійного зростання. Є. Завалинський один з перших в українському сходознавстві порушив проблему вивчення українсько-турецьких та українсько-татарських взаємин пізнього середньовіччя та раннього Нового часу на підставі оригінальних османських і ханських матеріалів, а також зробив реальні кроки у цьому напрямку: опублікував до вимушеної еміграції зі Львова та Європи невели- ку книгу та три статті, які ґрунтовано саме на не відомих для української сходознавчої історіографії турецьких джерелах – хроніках і неопублікова- них документах. У цих роботах вміщено багато нових відомостей осман- ського походження про Україну та Польщу XV–XVIII ст., виявлено, описа- но багато тюркомовних документів у доступних йому рукописних збірках проведено їхню джерелознавчу характеристику. У цьому головна заслуга Є. Завалинського перед українською сходознавчою наукою загалом та тюрко- логією зокрема. Андрій Фелонюк (Львів). Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років). У статті йдеться про призабутого сходознавця-тюрколога Євгена Завалинського (1911–1993), який поряд із Омеляном Пріцаком уособлював український сходознавчий осередок у Львові 1930-х – початку 1940-х рр. Охарактеризовано коло наукових зацікав- лень, які стосувалися українсько-турецьких та польсько-турецьких відносин XV–XVIII ст., досліджуваних Є. Завалинським на підставі турецьких джерел. Зосере- джено увагу на переломних моментах його життя: навчанні в університеті Яна Казими- ра у Львові (1929–1933), написанні й захисті дисертації, присвяченої згадкам про Поль- ське королівство у турецьких хроніках XV–XVI ст. (1933–1936), науковому стажуванні у Кракові та процесі здобуття стипендії для продовження сходознавчих студій у Буда- пешті (1938–1939), роботі на посаді доцента кафедри орієнталістики Львівського держав- ного університету ім. І. Франка (1940–1941), діяльності в еміґрації в Австралії (від 1951 р.). Ключові слова: Євген Завалинський, сходознавство, тюркологія, львівський схо- дознавчий осередок, Туреччина, польсько-турецькі та українсько-турецькі взаємини. Андрей Фелонюк (Львов). Евгений Завалинский – полузабытый тюрколог (Из истории украинского востоковедческого центра Львова 1930-х – начала 1940-х годов). В статье говорится о полузабытом востоковеде-тюркологе Евгение Завалинском (1911–1993), который наряду с Емельяном Прицаком олицетворял украинский востоко- ведческий центр во Львове 1930-х – начале 1940-х гг. Охарактеризован круг научных интересов, которые касались украинско-турецких и польско-турецких отношений XV– 323 Євген Завалинський – призабутий тюрколог... XVIII вв., исследуемых Е. Завалинским на основании турецких источников. Сосредоточе- но внимание на переломных моментах его жизни: учебе в университете Яна Казимира во Львове (1929–1933), написании и защите диссертации, посвященной упоминаниям о Польском королевстве в турецких хрониках XV–XVI вв. (1933–1936), научной стажи- ровке в Кракове и на процессе получения стипендии для продолжения востоковедческой студии в Будапеште (1938–1939), работе в должности доцента кафедры ориенталисти- ки Львовского государственного университета им. И. Франко (1940–1941), деятельно- сти в эмиграции в Австралии (с 1951 г.). Ключевые слова: Евгений Завалинский, востоковедение, тюркология, львовский востоковедческий центр, Турция, польско-турецкие и украинско-турецкие взаимоотно- шения. Andrii Feloniuk (Lviv). Yevhen Zavalynsky – an Unfairly Neglected Turcologist: (From the History of Ukrainian Oriental Lviv Centre of 1930s and early 1940s). The article refers to an unfairly neglected orientalist-turcologist Yevhen Zavalynsky (1911–1993) who along with Omelian Pritsak represented the Ukrainian Oriental Centre in Lviv in 1930s and early 1940s. The author focuses on Zavalynsky’s scientific interests concerning the relations between Ukraine and Turkey, and also between Poland and Turkey from the 15th to the 18th centuries based on Turkish sources. The article underlines the crucial points of Zavalynsky’s life: his studying at John Casimir Lviv University (1929–1933), his writing and defense of the thesis dedicated to study of the Polish Kingdom in Turkish Chronicles from the 15th to the 16th centuries (1933–1936), scholarly internship in Cracow and his receiving the scholarship for continuation of oriental studies in Budapest (1938–1939), his work as an associated professor at the department of oriental studies in Ivan Franko Lviv State University (1940–1941), as well as his activity after his emigration to Australia (since 1951). Key words: Yevhen Zavalynsky, orientology, turcology, Lviv Oriental Centre, Turkey, relations between Turkey, Poland, and Ukraine. 324 Андрій ФЕЛОНЮК

Євген Завалинський – призабутий тюрколог (З історії українського сходознавчого осередку Львова 1930-х – початку 1940-х років)

Репозитарії

Схожі ресурси