Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік)
У статті публікуються документи з приватного архіву С. Білоконя. Перший із них відомий з публікації в журналі “Киевская старина” (1882), зробленої за копією 1830-х – 1840-х рр., а тому приписаний тоді здогадно М. Скоропадському або Г. Політиці. Другий – перелік рукописів Г. Політики, який склав його...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український археографічний щорічник |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40923 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) / С. Білокінь // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 414-433. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859478007583866880 |
|---|---|
| author | Білокінь, С. |
| author_facet | Білокінь, С. |
| citation_txt | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) / С. Білокінь // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 414-433. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український археографічний щорічник |
| description | У статті публікуються документи з приватного архіву С. Білоконя. Перший із них відомий з публікації в журналі “Киевская старина” (1882), зробленої за копією 1830-х – 1840-х рр., а тому приписаний тоді здогадно М. Скоропадському або Г. Політиці. Другий – перелік рукописів Г. Політики, який склав його син Василь. Простежено історію цих паперів.
В статье публикуются документы из частного архива С. Билоконя. Первый из них известен по публикации в журнале “Киевская старина” (1882), сделанной по копии 1830-х – 1840-х гг., а поэтому приписанный тогда предположительно М. Скоропадскому или Г. Полетике. Второй – перечень рукописей Г. Полетики, составленный его сыном Василием. Прослежена история этих бумаг.
This article contains two documents from the Serhii Bilokin’s private archive. The first of them is known from the publication in the Kievskaia Starina magazine (1882) where it was published after the copy of the 1830–1840s, and it had been attributed at that time to either M. Skoropadsky, or H. Polityka. The second one is the list of Hryhory Polityka’s manuscripts, composed by his son Vasyl. The article reveals the story of these documents.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:50:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
414
Сергій БІЛОКІНЬ
Сергій БІЛОКІНЬ (Київ)
ПРОМОВА ГРИГОРІЯ ПОЛІТИКИ В ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ
УКРАЇНСЬКОГО ШЛЯХЕТСТВА У ГЛУХОВІ ПРО ПРАВА,
ПЕРЕВАГИ Й ПОТРЕБИ УКРАЇНИ (1763 РІК)
Нижченаведений текст можна вважати добре відомим, оскільки його
було опубліковано уже в першому річнику “Киевской старины” у жовтні
1882 р.1. Але тодішній редактор журналу Феофан Лебединцев мав на руках
не оригінал промови, а лише її копію, тож запропонував на її автора двох
кандидатів: “[…] относительно личности автора [речи] мы можем допус-
тить предположение, что это был один из двух выдававшихся ораторов того
времени: или М. В. Скоропадский2, бывший генеральный подскарбий, став-
ший жертвою интриги Теплова, или не занимавший никакого уряда, рья-
ный патриот, Политика3 (sic)”4. Тим-то, якщо хтось і звертався відтоді до
цієї пам’ятки, то належного місця в соціально-політичній історії XVIII ст.
ані вона сама, ані ідеї, що в ній містяться, ще не зайняли. Все-таки Феофан
Лебединцев висловився однозначно: “Во всяком случае, речь имеет несом-
1 Речь “О поправлении состояния” Малороссии // Киевская старина. – 1882. –
Т. IV. – Октябрь. – С. 119–125.
2 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – К., 1914. – Т. 4: П–С. –
С. 663–665. Скоропадський Михайло Васильович (бл. 1697 – 2.І.1758, Глухів), гене-
ральний підскарбій (1741–1753). Др. 1) княжна Уляна Юріївна Четвертинська, онука
гетьмана Самойловича, 2) (з 1725) Прасковія Данилівна Апостол († 1731), 3) (з 1747)
Марфа Степанівна Ширай († 1764).
3 Там само. – С. 118–121. Політика Григорій Андрійович (1725, Ромни – 27.ХІ /
8.ХІІ.1784, СПб.), громадсько-політичний діяч, письменник. Др. Олена Іванівна Гама-
лія. В українській совєцькій, тим паче російській історіографії прищепилось помилко-
ве написання його прізвища – Полетика. Не виключено, що воно пішло від його сина,
діяча пізнішої епохи, людини виразно конформістської ідеології, а також від петербурзь-
ких перекладних праць самого Григорія Андрійовича. Осип Бодянський та Григорій
Милорадович (Чтения ОИДР. – 1858. – Т. 3. – С. 71), еміграційні дослідники Василь
Чапленко (Про одно прізвище // Нові дні. – Торонто, 1960. – Ч. 130. – С. 20) та Сава
Зеркаль (Політика чи Полетика // Новий літопис. – Вінніпеґ, 1962. – № 3 (4). – Липень-
вересень. – С. 60–64), а в наші дні київський вчений Ярослав Дзира, нарешті солідний
довідник “Історія України: Енциклопедичний довідник” (3-є вид. – К., 2008. – С. 888)
послідовно вживають української форми “Політика” з наголосом на передостанньому
складі. Тим-то з усією увагою маємо поставитись і до вибору Феофана Лебединцева.
4 Речь “О поправлении состояния” Малороссии. – С. 120.
415
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
ненное историческое значение, и, как памятнику такого рода, мы и даем ей
место на страницах нашего издания”5.
Мало сказати, що йдеться про пам’ятку безсумнівно загальнонаціональ-
ної ваги. Після Орликової конституції, староукраїнський текст якої виявле-
но в державному архіві буквально кілька місяців тому, це один з найважли-
віших національних маніфестів.
Наш випадок особливий тим, що протягом двох з половиною сторіч
рукопис зберігається у приватних руках, де й перебув усі соціальні катакліз-
ми. Тривання в часі приватної частини української культурної спадщини
досі майже не досліджувалось, хоч бувало предметом щонайдокладнішого
спеціального вивчення6. Чи не перший заторкнув цю проблему Ігор Гирич7.
Міркуючи про авторство промови, гетьманці, природна річ, віддавали
перевагу першому кандидатові. Напередодні війни В. Кужім видавав “Орган
української державницької думки” під назвою “Нація в поході”. Тут було
надруковано ось цей уривок:
“Скоропадський Михайло. З «Р¦чи о поправленіи состоянія Мало-
россіи» (1750).
Кому-ж – треба нещастя України приписати? Ч и н е н а ш и м
в н у т р і ш н і м н е п о р я д к а м і м і ж у с о б и ц я м, н е в л а с т о -
л ю б і ю п р и в а т н и х л юд е й? Ч и н е з а л и ш е н н ю з а г а л ь н о -
г о д о б р а, а ш у к а н н ю с в о г о в л а с н о г о? Ч и ж н е з л о м у
в ж и в а н н ю з а к о н і в? Не згадуючи і про другі безчисленні непорядки –
візьміть тільки під увагу і здоровим розумом розгляньте історію предків
наших та прирівняйте їхнє становище з теперішнім. Де ж нині ті славні
мужі, що своїм розумом і пером захищали вольності Батьківщини нашої і
благоумно нею правили? Де нині ті ставні воїни, перед якими тремтіли многі
европейські та азійські народи, перед якими дрижала Таврика та Констан-
тинополь, і які вкінці розірвали Польщу, велику тоді й сильну в світі держа-
ву? Сміло скажу, що їх немного у нас осталося і що гірше – перевелися вони
в останніх роках, майже на очах батьків наших і наших. Але мені і слів не
вистане, якщо захочу широко вияснювати упадок Батьківщини нашої та
вичисляти всі наші нещастя. І так, краще мені звернути моє слово до вас,
шановні збори, і просити вас, ради любови Батьківщини, ради власної ва-
шої і потомків ваших чести і хісна, зберіть усі сили ума вашого, підкріпіть
їх патріотичним запалом і, відкинувши всі пристрасті та партикулярні ко-
ристі, подумайте про відновлення давніх вашої Батьківщини порядків і бла-
госостоянія. А якщо ви і мені дозволите мати між вами вільний голос, якщо
5 Там само.
6 Иконников В. С. Фамильные и частные архивы и библиотеки в России // Икон-
ников В. С. Опыт русской историографии. – К., 1892. – Т. I. – Кн. 2. – С. 1072–1349.
7 Гирич І. Грушевськіана С. Білоконя, або Приватні збірки як культурна проблема //
Культурологічна думка: Щорічник наук. праць. – К., 2009. – № 1. – С. 164–168.
416
Сергій БІЛОКІНЬ
прикажете виявити вам мій погляд, то я предложу все покоротці і так, як
велить мені моя честь, совість і користь Батьківщини, я к у л ю б л ю
б і л ь ш е м о й о г о ж и т т я”8.
Року 1972 “промову Михайла Скоропадського” було ще раз надрукова-
но в гетьманській газеті “Батьківщина”9. Крім виразного підзаголовка “Зра-
зок патріотизму” було подано ще таку характеристичну довідку: “Михайло
Скоропадський (1697–1758), небіж гетьмана Івана Скоропадського та пра-
пра-дід гетьмана Павла Скоропадського. За гетьманування Кирила Розумов-
ського був генеральним підскарбієм (міністром фінансів), перевів реформу
скарбовости України та упорядкував скарбову систему. У своїй промові на
зборах він розглядав нещастя України та їхні причини”. Зазначено, що текст
подано за альманахом “За велич нації” (Львів, 1938. – С. 57–58). Підпис: (пс).
1992 р. талановита дніпропетровська дослідниця Тетяна Федорівна
Литвинова висловила обґрунтоване припущення, що автором цього тексту
був не Скоропадський, а “прогресивний консерватор”, як вона висловилась,
Григорій Політика10. Загалом його постать у науковому світі відома11, але
організатори науки його явно недооцінюють. Йому досі не присвячено жод-
ної монографії, жодного дисертаційного дослідження. Немає й збірника його
власних праць.
Але ще наприкінці 1970-х рр. рукопис Політики став відомий вченим.
У біографічній довідці про учня М. Грушевського Василя Денисенка до-
8 Скоропадський М. З “Р¦чи о поправленіи состоянія Малороссіи” (1750) // Нація в
поході: Орган української державницької думки. – Берлін, 1939. – Ч. 6. – 15 травня. – С. 1.
9 Промова Михайла Скоропадського: Зразок патріотизму // Батьківщина. – 1972. –
Ч. 13–14 (1281–1282). – 15 липня. – С. 1.
10 Литвинова Т. Ф. До питання про історичні погляди та соціальні ідеали Григорія
і Василя Полетик // Історія суспільної думки Росії та України XVIII – поч. ХХ ст.:
Міжвузівський зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1992; її ж. “Прогресивний консер-
ватизм” – випадкове словосполучення чи факт української суспільної думки другої поло-
вини XVIII ст. // Дніпропетровський іст.-археограф. зб. – Дніпропетровськ, 1997. – Вип. І:
На пошану проф. Миколи Павловича Ковальського. – С. 372–385; її ж. Малоросс в
российском культурно-историографическом пространстве второй половины XVIII века //
Там само. – Дніпропетровськ, 2001. – Вип. 2. – С. 28–64.
11 Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – Прага, 1923. – С. 28, 30, 44, 47–
58, 65, 66; Горбань М. Кілька уваг до питання про автора “Истории Руссовъ” // Черво-
ний шлях. – 1923. – № 6/7. – С. 146–150; Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдо-Полети-
ка (“Исторія русовъ” у літературі й науці) [= Українська Могилянсько-Мазепинська Ака-
демія Наук. праці відділу українознавства. – Т. ІІІ] – Львів; К., МСМХХХІХ. – 159, [1] с.;
История исторической науки в СССР: Дооктябрьский период: Библиография. – М., 1965. –
С. 431–432; Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Геть-
манщини 1760–1830. – К., 1996. – С. 121, 160–165, 261; Папакін Г. Архів Скоропад-
ських: Фамільні архіви української еліти другої половини XVII – ХХ ст. та архівна спад-
щина роду Скоропадських. – К., 2004. – С. 29–38, 47, 67, 73–75, 107, 114, 127–128, 200,
208, 282; Дзира І. Козацьке літописання 30-х – 80-х рр. ХVІІІ ст. – К., 2006. – С. 48, 161,
401, 527, 528, 541.
417
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
слідник Микола Кучеренко сказав про його сина: “Завдяки Ігореві Васильо-
вичу було врятовано і передано науковцям багато цінних матеріалів з доку-
ментальної спадщини Михайла Грушевського”12. Про що йдеться?
Папери Політики, серед них і рукопис згадуваної вище промови, я одер-
жав з рук О. О. Петровського. З приємністю перечитую свої спомини (2005):
“Я підтримував стосунки із своїм шкільним учителем Олександром Олек-
сандровичем Петровським, про якого розповів у своїй книжці про Павла
Потоцького. Одного разу зайшов до нього, – він передав мені стос паперів,
що походив з дому М. Грушевського. Серед документів XVII–XVIII ст. були
автографи Григорія Політики, зокрема промова на спільному зібранні шля-
хетства у Глухові, яку Олександр Лазаревський опублікував у «Киевской
старине» за копією. Коли я запросив завідуючого відділом Миколу Петро-
вича Візиря оглянути ці речі, він сказав мені, що й не думав, аби на руках
таке ще зберігалось”13.
Настав час опублікувати цей рукопис і розповісти його історію докладні-
ше. Користуюсь нагодою, щоб розповісти докладніше і про свого вчителя.
Це цікаво ще й тому, що дає інформацію до історії приватних збірок ХХ ст.
На жаль, тривання в часі приватної частини української культурної спадщи-
ни, як уже сказано, досліджувалось поки що не досить, хоч бувало предме-
том щонайдокладнішого спеціального вивчення14.
Отже, в цій історії чималу роль відіграв мій шкільний вчитель Олек-
сандр Олександрович Петровський15 (29.ХІ.1901, Тифліс – 26.ХІІ.1984), про
якого я раз у раз згадував на сторінках монографії, присвяченої видатному
українському музейникові Павлові Платоновичу Потоцькому. 1926 р. колиш-
ній генерал підписав угоду, якою передав свою збірку в дарунок українському
уряду в особі Наркомату освіти УСРР. У червні 1927 р. сім вагонів музейно-
го майна загальною вагою 38 тонн було перевезено до Києва.
1917 р., за Тимчасового уряду, О. О. Петровський служив у полку “без-
смертних” Олександрійських гусарів, що сформувався 1783 р. з Далматського
й Македонського регулярних полків. Його досі не опублікований начерк
12 Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. “Я був їх старший син...” (Рід Михайла
Грушевського). – К., 2006. – С. 332, 638.
13 Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. – Біла Церква, 2005. – С. 210.
У цьому виданні прізвище Політики відтворено за інерцією через “е”.
14 Иконников В. С. Фамильные и частные архивы и библиотеки в России. –
С. 1072–1349.
15 Климова К. І. Нові матеріали до вивчення воєнної історії Росії XVIII – поч. XX ст.
з архіву київського воєнного історика О. О. Петровського // Деякі основні напрями вдо-
сконалення діяльності музеїв на сучасному етапі: Тематичний зб. наук. праць. – К., 1990. –
С. 54–62; Завальна О. М. Фонд військового історика Петровського в архіві музею //
Національний музей історії України: Його фундатори та колекції. – К., 1999. – С. 53–59;
Білокінь С. Музей України: (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. – К., 2006. –
С. 9–13, 15–16, 25, 39, 73, 170, 184, 189, 192, 209–211, 220, 268.
418
Сергій БІЛОКІНЬ
історії гусарського полку зберігається в одного з його учнів – археолога
В. І. Назарчука. Військовий історик за покликанням, у 1925–1929 рр., себто
аж до його “посадки” у справі акад. Платонова, Петровський листувався з
військовим істориком Г. С. Ґабаєвим.
Ґабаєв познайомив молодого історика з генералом. З 1 травня 1931 р. до
осені 1933-го Олександр Олександрович займав у Музеї України посаду
лектора. В атмосфері адміністративних нагінок, а тоді й чекістських репресій
підтримував з Потоцьким дружні й довірливі стосунки. Допомагав йому
зокрема у справах комплектування музею. Із штабу 15-го стрілецького кор-
пусу заходами Петровського і його колеги С. В. Дурова з книжкових завалів,
на які перетворилась дореволюційна книгозбірня, до музею надійшло по-
над 1500 книжок і брошур, розбитих журналів тощо.
Загалом Петровському в заповіднику не велося. У звіті бригади з обсте-
ження роботи Всеукраїнського музейного містечка (16 липня 1931 р.) зазна-
чено: “До цього часу збірка [Потоцького] не використовується в належний
спосіб, [вона] відкрита раз на п’ятиденку та не забезпечена належним екс-
курсоводом, через що иноді екскурсії переводить сам Потоцький, що ні в
якому разі не припустимо”16. І у висновку про музей: “Деякий лекторський
склад не відповідає своєму призначенню (приклад – Потоцький)”17. У будь-
якому випадку кар’єра Петровського у заповіднику не могла бути трива-
лою. В акті Комісії для обстеження Всеукраїнського музейного містечка від
27 червня 1933 р. зазначено: “Петровський О. О. – службовець, позапарт[ій-
ний], осв[іта] середня, лектор 2 раз[ряду]. Звільнити з роботи як чужого”18.
Потоцький домагався протилежного. Можливо, саме в ці місяці він зі
свого боку склав “Памятную записку о нуждах Музея Украины (Собрания
Потоцкого)”, де можна прочитати: “О лекторе Петровском – не только снять
с него напраслину, но и сохранить его как оч[ень] полезного работника”19.
За кілька років Павла Платоновича Потоцького було ув’язнено. Він по-
мер від побоїв у Лук’янівській тюрмі, а його дружину та її сестру (онучок
поета-партизана Дениса Давидова) большевики розстріляли. Онук генера-
ла опинивсь у Воркутлаґу.
За німецької окупації на власні кошти Петровський викупив у букіні-
стичній книгарні два товстелезні й дуже важкі альбоми зі збірки Потоцько-
го – оригінальні світлини царських парадів, “смотрів” часів Олександра ІІІ
та Миколи ІІ. Одержавши листа з адресою від сина Потоцького Сергія Пав-
ловича, що перебував (зокрема за німців) на еміграції в Болгарії, повідомив
його про долю генерала й членів його родини, що лишились в СРСР.
Безпорадний у кар’єрному відношенні, Олександр Олександрович зали-
шив низку наукових праць – “Справочный алфавитный словарь по родосло-
16 Державний архів міста Києва. – Ф. р-323. – Оп. 1. – № 678. – Арк. 3.
17 Там само. – Арк. 7.
18 Там само. – № 712. – Арк. 49.
19 ЦДІАК України. – Ф. 2213. – Оп. 1. – № 29. – Арк. 21.
419
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
вию русских войск (упраздненные части)”, де докладно простежено пере-
формування гарнізонних військ та резервних частин. Цикл розвідок при-
свячено історії гусарів. Серед них “Краткая история русских гусар” з додат-
ком “Алфавит замечательных гусар XVIII–ХХ ст.” (понад 300 біографій), а
також “Боевое прошлое Александрийских гусар 1776–1917 гг.” та “Памятка
Александрийского гусарского полка”. Він створив також чимале за обсягом
популярне зведення “Военный быт в русской литературе XVIII–ХХ столе-
тий: Исторический очерк”. Допоміжне значення має його праця з києво-
знавства – довідник “Войска, стоявшие в Киеве с XVIII в. до 1917 г.”20, що
досі теж лишається не виданий.
У повоєнні роки, як ґрунтовний знавець історії Росії, Петровський ко-
ристувався загальною пошаною. Його запрошували до різних київських
музеїв атрибутувати батальні картини21. У музеї російського мистецтва він
виявив батальні картини Г. Шукаєва, Л. Лагоріо, В. Мазуровського, І. Владі-
мірова, Ф. Рубо, що походили зі збірки Потоцького.
Він узяв активну участь у створенні музею-фортеці “Косий капонір”
(вересень 1971). На кіностудії ім. Довженка консультував кілька історичних
фільмів. Зрідка друкувався в місцевій пресі22. Серед його знайомих був і
відомий музейник Іван Гончар.
Олександр Олександрович зробив чимало фактографічних виправлень
до праці В. Л. Модзалевського “Малороссийский родословник” (К., 1908–
1914), але перелік його зауважень ще не опубліковано. Лишилась неопублі-
кованою й призначена для газети його замітка про Потоцького.
Петровський створив історичний кабінет у київській середній школі
№ 45, де протягом багатьох років провадив широку просвітницьку діяльність.
Численні учні протягом десятиріч зносили йому рідкісні книжки й старо-
винні речі. Чимала бібліотека та збірка пам’яток воєнної історії після його
смерті розпорошилися. Рештки паперів зберігаються нині в Національному
музеї історії України.
Серед численних учнів Олександра Олександровича Петровського був
Ігор Васильович Денисенко23 (1930 – 12.ІІІ.2007), про якого писав М. Куче-
ренко. Це був син етнографа, колишнього аспіранта науково-дослідної ка-
тедри первісної культури (1927–1930), науковця (1930–1933) катедри історії
України ВУАН та Інституту матеріальної культури. Коли його звільнили з
роботи, рятуючись від репресій, Василь Семенович Денисенко (1896–1964)
сам виїхав на Крайню Північ, працював на Казимській культбазі, у Сале-
20 Климова К. І. Нові матеріали до вивчення воєнної історії Росії… – С. 54–62.
21 Пор.: Дмитренко А. З когорти славних: [Про портрет Д. Рєзвого] // Вечірній
Київ. – 1959. – № 68 (2401). – 21 березня. – С. 4.
22 Напр.: Петровський О. Тормасов, Кутузов і Милорадович у Києві // Там само. –
1962. – № 187 (5516). – 9 серпня. – С. 4.
23 Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. “Я був їх старший син...” – С. 332, 638.
420
Сергій БІЛОКІНЬ
харді. Повернувшись 1944 р. після “звільнення” Києва, за підтримки Мак-
сима Рильського у 1944–1948 рр. батько Ігоря Денисенка працював стар-
шим науковцем, потім ученим секретарем Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії, в Інституті художньої промисловості Академії архі-
тектури УРСР.
Ігор Васильович за німців, ще підлітком, був близький до єпископів
УАПЦ, прислуговував під час церковних служб. 1948 р. його забрали у справі
ОУН. Свою “десятку” Ігор відбув у таборах Мордовії та Колими.
У повоєнні роки Денисенко-старший узяв цивільний шлюб з племінни-
цею Михайла Грушевського Ольгою Вікторівною Шамраєвою (11.І.1898,
Владикавказ – осінь 1955, Київ), оселився у неї на Паньківській вулиці, 9,
де тепер влаштовано Музей Михайла Грушевського. Повернувшись 1958 р.
після звільнення з табору до Києва, Ігор Денисенко оселився в батька, що
залишився на той час самотнім. Після його смерті на руках у Ігоря лиши-
лись батькові папери, а також папери Ольги Вікторівни, тещі Ганни Сергіїв-
ни Шамрай (померла 7 серпня 1943 р.) й навіть окремі автографи самого
Михайла Сергійовича. Умови його життя змінювались, 1966 р. Ігор мав ви-
писатись із Паньківської, тож заніс папери своєму вчителеві. Докладно по-
розмовлявши, вони вирішили передати їх мені. Більше того, за рік-другий
до смерті Ігор Васильович заніс мені разом із сином Вадимом ще один стос
батькових паперів, частину яких я невдовзі передав до Інституту рукопису
НБУВ.
В останні роки життя Ігор Денисенко виявив себе як цікавий мемуа-
рист. Залишив сповнені реаліями спогади про УАПЦ часів німецької оку-
пації, а також про пізніші роки24. Чи не востаннє ми бачились 9 листопада
2006 р., коли В. Ющенко чи не з третього заходу відкрив нарешті Музей
М. Грушевського на Паньківській. І. В. Денисенко похований на Північно-
му кладовищі.
Серед давніх паперів ХVIII–ХІХ ст. я виявив низку таких, що походили
з архіву Григорія Андрійовича та його сина Василя Григоровича Політик:
37. Політика В. Розпис рукописним та іншим творам Г. Політики. Авто-
граф. 1 арк.
38. Політика Г. Хто вважається “малороссийским шляхетством”. Авто-
граф. 2 арк.
39. Політика Г. Промова в загальних зборах українського шляхецтва у
Глухові про права, переваги й потреби України (1763). Автограф. 4 арк. Про-
мову опубліковано анонімно в “Киевской старине” (1882. Октябрь).
40. Політика Г. Про систему управління в Україні. Поч.: “Малая Россія
во время влад¦нія Польскаго разд¦лена была на два воеводства…”. Кінець:
24 Денисенко І. У будинку Михайла Грушевського // Зона. – 2004. – № 18. –
С. 33–41; його ж. Уривки з минулого. – Ч. І: До 1948-го / Прим. М. Кучеренка та І. Прелов-
ської // Молода нація. – К., 2005. – № 2 (35). – С. 5–60.
421
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
“… в Архив¦ старыхъ малороссійскихъ делъ, им¦ющемъся при Сенат¦”.
Чорновий рукопис. 4 арк.
41. Політика Г. Звернення до п. маршала, який повернув і Політиці, й
іншим депутатам “мн¦нія” назад, “яко не до коммиссіи, но до правителства
касающееся”. Автограф. 2 арк.
42. Політика Г. Міркування, що “завоеванною Малая Россія никогда не
бывала и быть не могла”. Автограф. 1 арк.
43. “Возраженіе в Коммисію о сочиненіи Проекта новаго уложенья на
поданное отъ … депутата Хоперской кр¦пости Андрея Олейникова мн¦ніе”.
Листопад 1767 р. Копія ХІХ ст. 2 арк.
44. Алейников Андрей. “Въ Коммисію сочиненія Проекта новаго уло-
женья на читанныя возраженія и представленія, поданныя от господъ депу-
татовъ – отъ пов¦товъ Неженскаго, Батуринскаго Гаврила Божича, Сумска-
го полку Андрея Кондратьева, Уфимскаго казачьего войска Прокофья Бур-
цова, Донскаго войска Никифора Сулима отъ четырехъ линей сибирскихъ
казаковъ Федора Анцефирова Прим¦чаніе”. 20 пунктів. Рукопис. Листопад
1767 р. 6 арк.
45. Те саме. Копія ХІХ ст. 2 арк. Уривок – пункти 11–20.
46. “Опись бумагамъ, относящимся до Коммисіи проекта новаго уложе-
нія”. Рукопис ХІХ ст. 2 арк. 29 документів. На арк. 1 угорі олівцем: “А. М. Л[а-
заревский]”.
Копії документів, які замовляв для своєї роботи М. Грушевський, через
надійних людей, я передав до його фонду у ЦДІА України. Колекцію із 48
давніх актів мені реставрували.
Серед цієї збірочки документів, як на мене, ключову роль відіграє пер-
ший каталог спадщини Г. Політики, який уклав його син – Василь Григоро-
вич. Зіставляю позначені нижче позиції з публікаціями Миколи Василенка,
зробленими здебільшого за збіркою М. Судієнка25.
Політика Василь. Розпис рукописним та іншим творам Г. Політики
“// Арк. 1 // Роспись рукописнымъ и другимъ сочиненіямъ покойнаго
отца моего, Григорія Андреевича Полетики.
1) Р¦чь, произнесенная имъ въ общемъ собраніи Малороссійскаго Шля-
хетства въ Глухов¦ о правахъ, преимуществахъ и нуждахъ Малой Россіи.
Публікація: Речь “О поправлении состояния” Малороссии // Киевская стари-
на. – 1882. – Т. IV. – Октябрь. – С. 119–125. Текст подано за одержаною від О. Ла-
заревського копією, що походила від П. Г. Кандиби († 1868). Саму копію зроблено
орієнтовно у 1830-х – 1840-х рр. На автора цієї промови редакція (Феофан Лебе-
динцев) запропонувала двох кандидатів – колишнього генерального підскарбія
М. В. Скоропадського та Політику.
25 Василенко Н. Збірка матеріялів до історії Лівобережної України та українського
права ХVII–ХVIII вв. // Український археографічний збірник. – К., 1926. – Т. І. – С. 50–161.
422
Сергій БІЛОКІНЬ
2) Записка, какъ Малая Россія во время влад¦нія Польскаго разд¦лена
была, и о образ¦ ея управленія.
Публікація: Василенко М. Збірка матеріялів... – № 64. – С. 143–146. Здійснено
її за копією, яку зробив для М. Судієнка його звичайний переписувач і яка зберіга-
лась (1926) у збірці Судієнка в Бібліотеці колишнього Університету св. Володимира.
3) Прошеніе, поданное отъ всего Малороссійскаго Шляхетства и народа
ИМПЕРАТРИЦ¦ ЕКАТЕРИН¦ II. о важн¦йшихъ прозьбахъ и нуждахъ ихъ.
4) Прошеніе, поданное ЕЙ же отъ Малороссійскихъ депутатовъ отъ
шляхетства, отъ м¦щанъ и отъ козаковъ, избранныхъ въ Коммиссію о сочи-
неніи проекта новаго уложенія, для представленія прозьбъ, нуждъ, недо-
статковъ и отягощеній ихъ.
5) Записка, какіе люди почитаються Малороссійскимъ Шляхетствомъ.
6) Историческое изв¦стіе, на какомъ основаніи Малая Россія была подъ
республикою Польскою, и на какихъ договорахъ поддалась Россійскимъ
Государямъ, и патріотическое разсужденіе какимъ образомъ можно бы оную
нын¦ учредить, чтобъ она полезна могла быть Россійскому Государству безъ
нарушенія правъ ея и вольностей.
Публікація: Василенко М. Збірка матеріялів... – № 65. – С. 147–161. Здійснено
її за оригіналом, що зберігався (1926) у збірці М. Судієнка в Бібліотеці колишнього
Університету св. Володимира. Збирачеві належала “чернетка, писана рукою Полети-
ки […] й текст, переписаний з його власноручними поправками”. Див.: Маслов С. И.
Обзор рукописей библиотеки Имп. Университета Св. Владимира. – К., 1910. –
№ 160 (папка № 115). – С. 29.
7) Права, привилегіи, преимущества[,] вольности и свободы Малорос-
сійскаго Шляхетства, данныя оному отъ Королей Польскихъ и Великихъ
Князей Литовскихъ, и утвержденныя отъ всепресв¦тл¦йшихъ Государей, Ца-
рей, Императоровъ и Императрицъ Всероссійскихъ, поданныя имъ[,] Гри-
горіемъ Полетикою въ Коммиссію о сочиненіи проекта новаго уложенія Iюня
20 дня 1768 года.
Див.: Маслов С. И. Обзор рукописей библиотеки Имп. Университета Св. Вла-
димира. – К., 1910. – № 173 (207). – С. 31.
8) Мн¦ніе его жъ въ Коммиссію о сочиненіи проекта новаго уложенія
на читанный проектъ правамъ благородныхъ, поданное Августа 21 дня 1768
года.
9) Записки, какимъ образомъ приступить коммиссіи къ разсмотренію
образа сборовъ и образа расходовъ Государственныхъ, и что ей нужно для
того знать.
10) Записка, что Малая Россія не завоевана; а присоединилась добро-
вольно къ Россіи.
Публікація: Василенко М. Збірка матеріялів... – № 63. – С. 142. Здійснено її за
копією, яку зробив для М. Судієнка його звичайний переписувач і яка зберігалась
(1926) у збірці Судієнка в Бібліотеці колишнього Університету св. Володимира.
423
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
11) Возраженіе его на наставленіе Малороссійской Коллегіи Г. депута-
ту ея Димитрію Натальину.
Публікація: Возражение депутата Григория Политики на Наставление Мало-
российской коллегии господину ж депутату, Димитрию Наталину / Сообщ[ил] Гр.
А. Милорадович // Чтения ОИДР. – 1858. – Т. 3. – С. 71–102. Додаток до публікації
Осипа Бодянського: Наставление выборному от Малороссийской коллегии в Ко-
миссию о сочинении проекта Нового уложения, г. коллежскому советнику и члену
той Коллегии Наталину // Там само. – С. 51–70.
12) Mémoire historique sur les etablissemen[t]s, que l’Empereur Pier[r]e le
Grand a fait dans l’eglise et dans le degre26 .
13) Переписка его со многими знатными особами.
[14)] Книги[,] переведенныя имъ съ Греческаго языка и напечатанныя:
Епиктита Стоическаго Философа Енхиридіонъ и Ксенофонта о достопамят-
ныхъ д¦лахъ и // Арк. 1зв. // разговорахъ Сократовыхъ”.
Потребує додаткового коментаря 13-й пункт. У тому самому значенні,
що й Василь Політика, поняття “листування” вжив і О. Лазаревський, публі-
куючи збірку справді двобічного листування Григорія Андрійовича, яку при-
дбав свого часу Василь Тарновський-молодший27. У цьому томі оприлюд-
нено як листи № 1–43 (1750–1784) листи самого Політики та як № 44–122
(1754–1784) – листи до нього. Але до рук Тарновського перейшов епісто-
лярій, який навряд чи можна було б назвати листами “многихъ знатныхъ
особъ”. Ось листи до Політики:
Борозна Іван Іванович, № 109.
Гамалія (Гамалея) Михайло Іванович (листи рідних, с. 226).
Гамалія (Гамалея) Яків Олександрович, № 108.
Георгій (Георгий) Кониський, № 96, 120.
Дунін-Борковський (Дунин-Борковский) Максим Васильович, № 104.
Карнович Степан Євтимович, № 92.
Кондоїді (Кондоиди) Ніколай Павлович, № 100, 103 (додаток, с. 215).
Кониський див. Георгій.
Краміна (Крамина, Битяговська, з дому Апостол) Наталя Павлівна, № 112.
Кутузов Іван Лоґінович, директор морського кадетського корпусу, потім адмі-
рал, № 70, 73–75.
Лазаревич Василь, № 85.
Милорадович Андрій Степанович, № 88, 90, 93, 119.
Мотоніс (Мотонис) Микола, № 61, 102.
Орлов Владімір Ґріґор’євич, № 54.
26 Пор.: Минцлов Рудольф (Роберт) Иванович (11.ХІ.1811, Кеніґсберґ – 31.Х.1883,
СПб.). Петр Великий в иностранной литературе: Подробный каталог иностранных со-
чинений о России (Rossica), находящихся в Имп. Публичной библиотеке в СПб. – СПб.,
1872. – Х, 691 с.; Supplément. – [1872].– P. 693–721; Шмурло Е. Ф. Петр Великий в
оценке современников и потомства. – СПб., 1912. – Вып. I: XVIII в. – 277 с.
27 Частная переписка Григория Андреевича Полетики (1750–1784 гг.) с портре-
том. Изд. “Киевской Старины” / Ред. и примечания А. Лазаревского. – К., 1895. – [2] с.,
портрет и образец почерка, 229, [1] с.
424
Сергій БІЛОКІНЬ
Пєтров (Петров) Афанасій, № 91.
Політика (Полетика) Андрій Андрійович (брат), № 67, 69, 71, 76–77, 83, 97, 99,
116–117, 121.
Політика (Полетика) Андрій Павлович (батько), № 50 (листи рідних, с. 224).
Політика (Полетика) Григорій Іванович (кузен, із Відня), № 60, 63–66, 80, 82,
84, 86, 89, 94, 98, 101, 110, 118.
Політика (Полетика) Іван Андрійович (брат), № 79, 81, 84а.
Політика (Полетика) Кузьма Андрійович (брат), № 55–56.
Політика (Полетика) Степан Андрійович (брат), № 44–48, 51–53, 57–59, 68 (ли-
сти рідних, с. 223, 226).
Рум’янцев (Румянцев) Пьотр Александрович, № 62.
Скоропадський (Скоропадский) Василь Іванович, № 113–114.
Смірной (Смирной) Іван, № 106.
Татіщев (Татищев) Лука (з Лондона), № 49.
Туманський (Туманский) Йосип Іванович, № 87.
Ханенко Іван Миколайович, № 111.
Чернишов (Чернышев) Іван Ґріґор’євич, президент адміралтейств-колегії,
№ 72, 78.
Шарапов Васілій Алєксандрович, № 95, 107.
Шешковський (Шешковский) Степан Іванович, № 105.
Шкляревич Петро Опанасович, № 115, 122.
Як помітив ще О. Лазаревський, як корпус листування представлено
слабко. Наприклад, немає жодного листа Олени Іванівни Політики, дружи-
ни нашого героя, хоч він писав їй багато й часто. Коротше кажучи, “Пере-
писки его со многими знатными особами” майже не збереглося.
14-й пункт вимагає доповнень. При цій нагоді за зведеним каталогом
російськомовної книги, виданої на території Російської імперії XVIII ст.,
наводжу перелік виданих тоді праць Григорія Політики:
1. Аристотель (Aristoteles, 384–322). Аристотеля О гражданском учреж-
дении книга II переведенная с греческого языка Г. П[олетикою]. – СПб.: При
Имп. Акад. наук, 1757. – 78 с.
Переклад другої частини “Політики” Арістотеля. Окремий відбиток з вид.:
Ежемесячные сочинения к пользе и увеселению служащие. – 1757. – Т. 5. – Июнь.
Наклад 100 прим. (Сводный каталог русской книги XVIII века, 1725–1800. – М.,
1962. – Т. І. – С. 54. № 250. ГПБ).
2. Эпиктет (Epictetus, бл. 50 – бл. 138). Епиктита стоическаго философа
Енхиридион и Апоффегмы и Кевита Фивейскаго Картина или Изображение
жития человеческаго. Переведены с греческаго языка коллежским ассесором
Григорьем Полетикою. – СПб.: При Имп. Акад. наук, 1759. – [30], 230, [1] с.
На с. 1–54: “Житие Епиктитово”.
На с. 178–230: “Кевита Фивейскаго Картина”.
(Сводный каталог русской книги… – 1966. – Т. ІІІ. – С. 439. № 86550. ГБЛ,
БАН, ГПБ, ГПИБ).
Тут зазначено, що інший переклад цього твору надруковано під заголовком
“Картина Цебесова”.
425
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
3. Те саме. – Изд. 2. – СПб.: при Имп. Акад. наук, 1767. – [28], 230 с.
(Сводный каталог русской книги… – Т. ІІІ. – С. 439. № 86550. ГБЛ, БАН, ГПБ,
МГУ, ГПИБ).
4. Ксенофонт (Xenophon, бл. 430 – 355/4). Ксенофонта О достопамят-
ных делах и разговорах Сократовых четыре книги и оправдание Сократово
пред судиями, переведенныя с греческаго языка надворным советником Гри-
горием Полетикою. – СПб.: При Имп. акад. наук. – 1762. – [14], 420, [1] с.
Наклад 2600 прим.
(Сводный каталог русской книги… – 1964. – Т. ІІ. – С. 99. № 3336. ГБЛ, БАН,
ГПБ, МГУ, ГПИБ).
5. Сигезбек Якоб Август. Наставление как по французски исправно чи-
тать и произносить. – СПб.: При Морск. шляхетн. кад. корпусе, 1767.
За редакцією Г. А. Політики. Наклад 1200 прим.
(Сводный каталог русской книги… Дополнения. Разыскиваемыя издания. –
1975. – С. 84. № 746).
6. Кебет (Cebes). Картина Цебесова. Перевод с древней греческой руко-
писи на немецкой, а с онаго на российский язык. Иждивением Типографи-
ческой компании. М.: Тип. Комп. типографич. – 1786. – XLVI, 86 с., 1 л. илл.
(Сводный каталог русской книги... – Т. ІІ. – С. 31. № 2888. ГБЛ, БАН, ГПБ,
ГПИБ).
Як відомо, Г. Політика помер 27.ХІ. / 8.ХІІ.1784 в СПб. Виходить, “Картина
Цебесова” вийшла вже після його смерті. У каталозі зазначено, що 1759 р. “Карти-
ну Цебесову” в перекладі Г. Полетики під заголовком “Кевита Фивейскаго Карти-
на” було надруковано у книжці “Епиктета стоическаго философа, Енхиридион и
Апоффегмы” (СПб., 1759. – С. 178–230).
7. Як автор брав участь у вид.: Ежемесячныя сочинения к пользе и уве-
селению служащие / Ред. Г. Ф. Миллер. – СПб., 1755–1764.
(Сводный каталог русской книги… – 1966. – Т. ІV. – С. 131. № 150. ГБЛ, БАН,
ГПБ).
8. Як автор брав участь у вид.: Трудолюбивая пчела / Изд. А. П. Сумаро-
ков. – СПб., 1759. – Генварь-декабрь. Активну участь брали Г. Козицький та
М. Мотоніс.
(Сводный каталог русской книги… – Т. ІV. – С. 196. № 245. ГБЛ, БАН, ГПБ,
МГУ, ГПИБ).
9. Брав участь у вид.: Феофан (Прокопович). Слова и речи поучитель-
ныя и поздравительныя. – СПб., 1760–1774. – Ч. 1–4.
(Сводный каталог русской книги… – Т. ІІІ. – С. 295. № 7744; Сводный каталог
русской книги... Дополнения… – С. 124. № 7744).
426
Сергій БІЛОКІНЬ
Шляхи паперів Григорія Андрійовича Політики накреслюються поки
що лише пунктиром. Після Василя Політики принаймні “Промова в загаль-
них зборах українського шляхетства у Глухові” побувала на руках у конотоп-
ського повітового предводителя дворянства (1855–1864) Петра Григорови-
ча Кандиби (1816–1868)28. Його батько, так само конотопський повітовий
предводитель (1835–1838), був заможною людиною – мав у селі Курилівці
389 душ, мав також багато землі – три тисячі десятин. Передав синові інте-
рес до історії. Син закінчив Ніжинську гімназію вищих наук (1833). Саме
він зробив копію з “Промови”, передавши її О. Лазаревському,
Промова Григорія Політики
в загальних зборах українського шляхетства у Глухові
про права, переваги й потреби України (1763 р.)
“[Речь, произнесенная Григоріемъ Андреевичемъ Полетикой
въ общемъ собраніи Малороссійскаго шляхетства
въ Глухов¦ о правахъ, преимуществахъ и нуждахъ Малой Россіи]
// Арк. 1 // Им¦я щастіе быть участникомъ благороднаго вашего собра-
нія, въ которое вы, какъ мн¦ небезизв¦стно, сошлись, чтоб разсуждать о
поправленіи состоянія любезнаго отечества нашего*, въ сомн¦ніи нахожусь,
лучше ли мн¦ отъ любви и усердія къ отечеству все то говорить, что слабой
мой велитъ разсудокъ, или лучше обо всемъ молчать отъ жалости.
Предки наши [–] славный оный россійскій народъ [–] посл¦ нещасли-
ваго разоренія татарскаго, будучи, <какъ по доброму согласію, такъ>** по
большой части*** завоеваніями, присоединенъ к[ъ] республик¦ Польской,
не мен[ь]ше благоразуміемъ, какъ и мужествомъ своимъ дошолъ до того,
что принятъ былъ на вс¦ права, вольности и преимущества, которыми еще и
нын[¦] помянутая республика предъ ц¦лымъ св¦томъ хвалитъся. Въ семъ
благополучномъ состояніи ум¦лъ онъ себя содержать до т¦хъ временъ, пока
зависть и насиліе не стали искать способовъ, какъ его всего того лишить; но
и тутъ сохранялъ онъ себя т¦мъ-же благоразуміемъ и храбростію, защищая
иногда себя своими правами и привилегіями, а иногда силу силою отвра-
щая, пока напосл¦докъ, будучи доведень до крайности, сверглъ съ себя иго
поляковъ и пришелъ въ подданство прежнихъ своихъ государей, всемило-
стив¦йшихъ россійскихъ4* монарховъ. Сколь радостно, столь милостиво
приняли въ свою протекцію малороссійскій народъ сіи новыя влад¦тели и
не токмо вс¦ т¦5* вольности и права, которыя мы им¦ли подь Польшею под-
28 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – К., 1910. – Т. 2. – С. 266–268.
* Закреслено: не знаю.
** Тут і далі кутові дужки виділяють текст, доданий до основного згори або на
бережках.
*** Закреслено: войною.
4* Закреслено: государей.
5* Закреслено: пользы и выго.
427
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
твердили, но новыми и лучшими насъ // Арк. 1зв. // наградить и пожаловать
об¦щали*. Но кто бы подумалъ, что съ самаго того времени, когда мы чрезъ
сіе подданство думали сыскать наше благополучіе, наше спокойство и безо-
пасность, началось наше злощастіе и нарушеніе нашего покоя и благосо-
стоянія? Кому жъ сіе приписать должно? Не внутреннимъ ли нашимь непо-
рядкамъ и замшательствамъ, не властолюбію ли** приватныхъ людей? Не
пренебреженію ли общаго добра и исканію своего собственнаго? <Не зло-
му ли употребленію законовъ?>
Не упоминая о другихъ безчисленныхъ*** безпорядкахъ, воз[ь]мите толь-
ко въ разсудокъ и здравымъ умомъ разсмотрите исторію предковъ нашихъ
<и ихъ состояніе снесите съ4* нын¦шнимъ>. Гд¦ нын¦ славные оные люди,
которые разумомъ и5* перомъ своимъ защищали вольности отечества наше-
го и благоразумно онымъ правили? Гд¦ нын¦ славные оные воины, кото-
рыхъ трепетали многіе европейскіе и азіятскіе народы? Отъ которыхъ дро-
жали <Таврика и> Константинополь, и въ пепелъ превращены многіе не-
пріятел6*ьскіе городы? Которыми на посл¦докъ потрясена Польша, славное
тогда въ св¦т¦ и сильное государство? Я см¦ло скажу, что ихъ7* немного у
насъ осталось и, что всего жалостн¦е, перевелись они въ недавныя л¦та, и
почти въ памяти отцовъ нашихъ и нашей. Но дня мн¦ и словъ не доста-
нетъ8*, естьли я захочу пространно изъяснять упадокъ отечества нашего и
исчислять вс¦ наши нещастія. И такъ9*, лучше мн¦ обратить р¦чь мою къ
вамъ, благородное собраніе, и просить васъ чрезъ любовь отечества, чрезъ
собственную вашу и потомковъ вашихъ честь и пользу, соб¦рите вс¦ силы
ума вашего // Арк. 2 //, подкр¦пите оныя патріотическимъ усердіемъ и, от-
ложивъ вс¦ пристрастія и10* партикулярныя пользы, подумайте о возста-
новленіи прежнихъ отечества вашего порядковъ и благосостоянія. А естьли
вы мн¦ позволите11* <вольный между вами> им¦ть голосъ, естьли прикаже-
те объявить вамъ мое мн¦ніе, то я вамъ12* предложу оное вкратц¦ и такъ,
какъ велитъ мн¦ моя честь, сов¦сть <и польза отечества, которое я люблю
больше моей жизни>.
Оть хорошаго учрежденія гражданскихъ и воинскихъ д¦лъ зависитъ все
благополучіе государствъ. Гражданскія у насъ д¦ла совс¦мъ не на такомъ
* Закреслено: и то д¦йствительно исполнили.
** Закреслено: некоторыхъ.
*** Закреслено: порокахъ.
4* Закреслено: нашимъ
5* Закреслено: см¦лымъ.
6* Закреслено: я христіанскаго имени.
7* Закреслено: разв¦ самое малое число.
8* Закреслено: отъ жалости, онем¦ютъ языкъ уста.
9* Закреслено: мне ничего не осталось, какъ просить васъ, господа.
10* Закреслено: собствен.
11* Закреслено: равный съ вами.
12* Закреслено: объявлю.
428
Сергій БІЛОКІНЬ
основаніи, на какомъ оныя были во время бытности нашей подъ республи-
кою Польскою и на какомъ мы приняты подъ державу Россійскую. <Были у
насъ суды подкоморскіе, земскіе, гродскіе и прочія, къ содержанію правосу-
дія и порядка учрежденныя м¦ста и чины, былъ надъ оными трибуналъ,
были у насъ сеймы или генеральныя рады, на которыхъ, мы вс¦ общія и
важн¦йшія наши д¦ла р¦шали и новыя учрежденія д¦лали. Но гд¦ оныя
нын¦? Переведены и выглажены изъ памяти нашей, какъ будто ихъ никогда
не бывало.> Сіе произошло отъ того, что умалилась власть и сила шляхет-
ства нашего, а возрасла и почти все себ¦ присвоила воинская сила. Итакъ,
надлежитъ намъ стараться, чтобъ учредить вс¦ т¦ чины и достоинства, ко-
торые управляютъ гражданскими д¦лами на всемъ такомъ основаніи, какъ
повел¦ваютъ права наши, въ подтвержденіе которыхъ им¦емъ мы привиле-
гію блаженныя и в¦чнодостойныя памяти государя царя и великаго князя
Алекс¦я Михайловича и высочайшее Ея І[мператорскаго Величест]ва пове-
леніе о учрежденіи подкоморы, которое намъ в¦рнымъ служитъ залогомъ,
что Ея І[мператорское Величест]во и прочіе нужные къ управленію граж-
данскому чины учредить* укажетъ.
Но правленіе гражданское тогда хорошо, когда хороши законы. Мы та-
кія им¦емъ законы, которыя только найлучшія им¦ть можетъ вольный и бла-
городный въ св¦т¦ народъ; но первое нещастіе наше состоитъ въ томъ, что
им¦емъ оныя на чужестранномъ язык¦ и что не им¦емъ ихъ вс¦хъ вм¦ст¦.
Они состоятъ не въ одной книг¦ Статут¦, <какъ, можетъ быть, многіе дума-
ютъ,> но во многихъ книгахъ конституцій или установленій сеймовыхъ, на
которыхъ законодателями были и предки наши <и въ которыхъ больше заклю-
чаются наши привилегіи, преимущества и вольности, нежели въ Статут¦>,
а сверхъ того въ помочь вышепомя**нутыхъ правамъ употребляемъ // Арк.
2зв. // мы, по древнему обыкновенію, Саксонское и Хельмское право***.
Подумайте же, въ такомъ великомъ числ¦ книгъ и законовъ, не можно ли
запутаться4* и самымъ искуснымъ и ученымъ людямъ, не можно ли сыс-
кать5* противусловящихъ и двоякій видъ им¦ющихъ6* установленій, а сіе къ
какой обид¦ и разоренію общества служитъ, вы сами довольно знаете.
Другое наше нещастіе состоитъ въ томъ, что имемъ мы вес[ь]ма мало
людей, знающихъ точный разумъ, силу и употребленіе нашихъ законовъ, да
и почему намъ знать то можно, когда мы не учимъся и учиться гд¦ не им¦-
емъ законодательной наук¦. Итакъ, я бы думалъ7*, что8* все благополучіе
* Закреслено: укажеть.
** Закреслено: нны.
*** Закреслено: другое нашъ нещ…
4* Закреслено: и вместо искомой правды.
5* Закреслено: хитра, для общества разорительныхь.
6* Закреслено: толкованій.
7* Закреслено: господа.
8* Закреслено: весма бы для.
429
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
для общества нашего* отъ того зависитъ, чтобъ мы** вс¦ наши права*** и
привилегіи им¦ли въ одной книг¦, чтобъ законы наши были4* исправно пере-
ведены5* на нашъ языкъ, расположены порядочно и на всякіе случаи ясныя
и точныя им¦ли положенія. На сіе можно намъ употребить разумныхъ и
прямо законы знающихъ людей6*. Но не думайте, чтобъ я чрезъ сіе хот¦лъ
какого-либо нашихъ правъ нарушенія или отм¦ны, [–] н¦тъ, я хочу поряд-
ка7*. Мы ихъ вс¦хъ можемъ им¦ть въ своей сил¦ и точности, только лучше,
ясн¦е и порядочн¦е, <нежели нын¦>, а естьли захочемъ въ нихъ зд¦лать
какую отм¦ну по нын¦шнимъ временамъ, нравамъ и обстоятельствамъ на-
шимъ, <сл¦дуя въ томъ прим¦ру просв¦щенныхъ народовъ, то и то будетъ8*
завис¦ть отъ нашего соизволенія и отъ высочайшей Ея І[мператорскаго Ве-
личест]ва конфирмаціи>.
Я знаю, что законы для людей, а не люди для законовъ д¦лаются. И сего
довольно о д¦лахъ гражданскихъ.
Воинство наше, то есть козаки, которымъ мы въ прежнія времена толь
великую приобр¦ли славу, им¦ло особливые свои вольности, выгоды и
пользы, а сверхъ того, хотя небольшое, получало жалованье; нын¦ не // Арк.
3 // токмо того не им¦етъ, но, служа изъ своего собственнаго им¦нія, долж-
но сверхъ того питать н¦сколько регулярныхъ полковъ, чемъ въ такое при-
шло истощеніе, что см¦ло можно сказать, что н¦тъ десятой доли козаковъ,
которыя во всей исправности могли бы на службу выйти, <а отъ сего9*
презр¦ніе им¦ютъ отъ другихъ воинскихъ людей и10* уже за негодныхъ къ
войн¦ и къ храбрымъ поступкамъ почитаются т¦ люди, которые недавно
были сильны, храбры и страшны.>
Ч¦мъ же имъ помочь должно? Надлежитъ прежде охранить ихъ им¦нія
отъ всякихъ нападковъ и разореній, возобновить ихъ вольность, просить,
чтобъ сложены были съ нихъ подати, положить изв¦стное небольшое число
козаковъ и дать имъ хотя малое жалованье, и остальныхъ козаковъ въ под-
могу, и разд¦лить ихъ такъ, чтобъ зажиточн¦йшіе служили конную, а убог-
шіе п¦шую службу, какъ то было при гетман¦ Богдан¦ Хмельницкомъ и
прочихъ его преемникахъ. Симъ способомъ, кажется мн¦, можете ихъ при-
весть въ прежнее состояніе и возобновить древнюю ихъ храбрость и славу.
* Закреслено: полезно было, естьли бы вы приговорили.
** Закреслено: те хорошія.
*** Закреслено: которыя мы имеемъ.
4* Закреслено: написаны.
5* Закреслено: ясны.
6* Закреслено: <силу и употребленіе>.
7* Закреслено: нрзб.
8* Закреслено: состоять въ вашемъ соизволеніи.
9* Закреслено: презренными и негодными.
10* Закреслено: какъ бы.
430
Сергій БІЛОКІНЬ
Им¦нія и земли наши, которыя по правамъ и привилегіямъ нашимъ ни
въ чью, кром¦ въ собственную нашу, пользу служить не должны*, отошли
отъ насъ то къ слободскимъ полкамъ и подъ линію, то отданы иностран-
цамъ и нашельникамъ, а раскольщики, сами собою на земляхъ нашихъ по-
селившись, думаютъ, что то ихъ насл¦діе. Не должно ли намъ о семъ, упавъ
предъ престоломъ монаршимъ, просить помилованія и возвращенія вс¦хъ
оныхъ им¦ній и земель? Сіе жъ самое должно разум[¦]ть и о награжденіи
деревнями и чинами иностранцовъ.
Вс¦ государства подкр¦пляются, получаютъ богатство и приращеніе свое
чрезъ ком[м]ерцію. Кто жъ съ жалостію не видитъ, что какъ преизобильно
Богъ благословилъ Малую Россію всякими нужными къ** содержанію
челов¦ческому произращеініями и вещми, такъ въ преб¦дномъ состояніи //
Арк. 3зв. // находитъся ея ком[м]ерція? А сіе отъ чего произошло? [–] Отъ
запрещенія свободнаго вывозу нашихъ продуктовъ, отъ наложенія чрезвы-
чайныхъ противъ прежняго пошлинъ, отъ презр¦нія т¦хъ людей и ихъ при-
вилегій, которые ком[м]ерцію отправляютъ. Кому жъ все сіе поправлять,
какъ не вамъ***, благородное собраніе?
Духовный чинъ нашъ такъ же многія свои потерялъ права и преимуще-
ства. Естьли мы хочемъ, чтобъ всякій чинъ въ Малой Россіи при своихъ
правахъ сохраненъ былъ, то должно намъ вступиться и за чинъ духовный и
просить о сохраненіи ихъ при прежнихъ ихъ привелегіяхъ (sic), а они на-
противъ того должны намъ помогать своими4* им¦ніями въ полезныхъ оте-
чества нашего учрежденіяхъ.
Но сколь много вс¦ малороссійскаго народа чины потеряли своихъ воль-
ностей, столь много мужики наши пріобр¦ли самоволія. Они свободно изъ
м¦ста на м¦сто бродятъ, они безвозбранно вписываются въ козаки, они б¦-
жатъ въ Польшу, выходятъ на великороссійскія земли, а отъ сего у насъ ума-
ляется землед¦ліе, неисправно платятъся общенародныя подати и прочія
безчисленные происходятъ непорядки, а пом¦щики между т¦мъ отъ часу въ
большую приходятъ б¦дность и разореніе. Я думаю, что и безъ моего ув¦-
щанія согласитесь, чтоб[ъ] просить о запрещеніи имъ свободнаго перехода.
<Не должно же позабыть и о претерп¦нныхъ убыткахъ во время турец-
кой войны и просить милостиваго за оные награжденія.>
Ученія, какъ къ просв¦щенію разума, такъ и къ содержанію всякихъ
добрыхъ порядковъ въ государствахъ больше всего способствуютъ. Найлуч-
шіе государи, полководцы, градоначальники были философы. Надлежитъ
намъ стараться и о распространеніи наукъ въ нашемъ отечеств¦, а распрос-
транить ихъ не можемъ, не учредивъ хорошихъ училищъ и не давъ доволь-
наго на оныя содержанія.
* Закреслено: отняты у васъ.
** Закреслено: пропитанію.
*** Закреслено: почтеннейшее.
4* Закреслено: въ ползе отечества.
431
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
Я бы еще и больше // Арк. 4 // хот¦лъ предлагать вамъ о нуждахъ отече-
ства нашего, но опасаюсь, чтобъ не наскучить* <и не вывесть васъ изъ терп¦-
нія.> На ваше благоразуміе, на ваше усердіе над¦юсь, что мои недостаточ-
ныя предложенія исправите, свои благоразумн¦йшія прибавите и во исполне-
ніе приведете, <словомъ сказать, не упустите ничего того, что только къ
сохраненію правъ, привилегій, преимуществъ и вольностей вашихъ слу-
житъ.>
При премудрой, милостивой, просв¦щенной и великодушной монархи-
н¦, которую мы нын¦ им¦емъ, н¦тъ никакого невозможнаго д¦ла, котораго
бы мы испросить не могли, естьли только справедливо просить будемъ. Ни
о чемъ она больше не мыслитъ, ни къ чему больше не устремляетъ своего
монаршего сердца, какъ къ челов¦колюбію, кь правосудію и къ благосостоя-
нію своихъ подданныхъ. Итакъ, намъ**, благородное собраніе, ничего боль-
ше не остаетъся, какъ, собравъ вс¦ нужды и прозбы наши, просить*** ясно-
вельможного нашего графа гетмана, чтобъ онъ при4*совокупилъ свое
усердіе къ нашему и сильнымъ своимъ у Ея І[мператорскаго Величест]ва
предстательствомъ исходатайствовалъ намъ милость и помощь. На его бла-
горазуміе, на его великодушіе, на его усердіе къ отечеству должно намъ
несум¦нную (sic)5* положить надежду, что онъ, презирая всякой трудъ и
собственную пользу приложитъ найревностн¦йшее стараніе о приведеніи
въ прежнее состояніе б¦дствующее, презренное и всякой помощи лишен-
ное отечество наше, и т¦мъ, в¦мст¦ съ нами, получитъ сіяніе и славу пред-
ковъ нашихъ, а у потомковъ заслужитъ благодарность.
Только я чемъ началъ, т¦мъ и кончу, что въ общемъ благ¦6* должно от-
ложено быть всякое7* пристрастіе и собственные пользы”.
Григорій Політика був популярний як великий знавець української
історії. Про свою збірку джерел він писав: “Что касается до собрания моего
российских рукописных и печатных книг, то […] такового не токмо ни у
одного из партикулярных людей не было, но и с государственными россий-
скими библиотеками моя в первенстве, в редкости и древности книг препи-
раться могла”29. Як відомо, його збірка, по суті, загинула. На часі підсумува-
ти його історико-культурну спадщину й розробити програму її досліджень.
* Закреслено: васъ почтеннейшее собраніе.
** Закреслено: почтеннейшее.
*** Закреслено: сіятельнаго.
4* Закреслено: ложилъ.
5* Закреслено: иметь.
6* Закреслено: отечества.
7* Закреслено: собственное.
29 Киевская старина. – 1891. – Апрель. – С. 103.
432
Сергій БІЛОКІНЬ
Рукопис промови Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства
(збірка С. Білоконя)
Зразок почерку Григорія Політики
(Частная переписка Григория Андреевича Полетики. – К., 1895)
433
Промова Григорія Політики в загальних зборах...
Сергій Білокінь (Київ). Промова Григорія Політики в загальних зборах україн-
ського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік).
У статті публікуються документи з приватного архіву С. Білоконя. Перший із них
відомий з публікації в журналі “Киевская старина” (1882), зробленої за копією 1830-х –
1840-х рр., а тому приписаний тоді здогадно М. Скоропадському або Г. Політиці. Дру-
гий – перелік рукописів Г. Політики, який склав його син Василь. Простежено історію
цих паперів.
Ключові слова: приватні збірки, загальні збори шляхетства, промова Г. Політики.
Сергей Билокинь (Киев). Речь Григория Полетики на общем собрании
украинского шляхетства в Глухове о правах, преимуществах и нуждах Украины
(1763 год).
В статье публикуются документы из частного архива С. Билоконя. Первый из них
известен по публикации в журнале “Киевская старина” (1882), сделанной по копии 1830-х
– 1840-х гг., а поэтому приписанный тогда предположительно М. Скоропадскому или
Г. Полетике. Второй – перечень рукописей Г. Полетики, составленный его сыном Васи-
лием. Прослежена история этих бумаг.
Ключевые слова: частные архивы, общее собрание шляхетства, речь Г. Полетики.
Serhii Bilokin (Kyiv). Hryhorii Polityka’s Speech during the General Gathering of
the Ukrainian Nobility in Hlukhiv about the Rights, Advantages, and Needs of Ukraine
(1763).
This article contains two documents from the Serhii Bilokin’s private archive. The first
of them is known from the publication in the Kievskaia Starina magazine (1882) where it was
published after the copy of the 1830–1840s, and it had been attributed at that time to either
M. Skoropadsky, or H. Polityka. The second one is the list of Hryhory Polityka’s manuscripts,
composed by his son Vasyl. The article reveals the story of these documents.
Key words: private collections, general gatherings of the nobility, speech, Polityka.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40923 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:50:35Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білокінь, С. 2013-01-29T20:17:24Z 2013-01-29T20:17:24Z 2010 Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) / С. Білокінь // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 414-433. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40923 У статті публікуються документи з приватного архіву С. Білоконя. Перший із них відомий з публікації в журналі “Киевская старина” (1882), зробленої за копією 1830-х – 1840-х рр., а тому приписаний тоді здогадно М. Скоропадському або Г. Політиці. Другий – перелік рукописів Г. Політики, який склав його син Василь. Простежено історію цих паперів. В статье публикуются документы из частного архива С. Билоконя. Первый из них известен по публикации в журнале “Киевская старина” (1882), сделанной по копии 1830-х – 1840-х гг., а поэтому приписанный тогда предположительно М. Скоропадскому или Г. Полетике. Второй – перечень рукописей Г. Полетики, составленный его сыном Василием. Прослежена история этих бумаг. This article contains two documents from the Serhii Bilokin’s private archive. The first of them is known from the publication in the Kievskaia Starina magazine (1882) where it was published after the copy of the 1830–1840s, and it had been attributed at that time to either M. Skoropadsky, or H. Polityka. The second one is the list of Hryhory Polityka’s manuscripts, composed by his son Vasyl. The article reveals the story of these documents. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Публікації джерел Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) Речь Григория Полетики на общем собрании украинского шляхетства в Глухове о правах, преимуществах и нуждах Украины (1763 год) Hryhorii Polityka’s Speech during the General Gathering of the Ukrainian Nobility in Hlukhiv about the Rights, Advantages, and Needs of Ukraine (1763) Article published earlier |
| spellingShingle | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) Білокінь, С. Публікації джерел |
| title | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) |
| title_alt | Речь Григория Полетики на общем собрании украинского шляхетства в Глухове о правах, преимуществах и нуждах Украины (1763 год) Hryhorii Polityka’s Speech during the General Gathering of the Ukrainian Nobility in Hlukhiv about the Rights, Advantages, and Needs of Ukraine (1763) |
| title_full | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) |
| title_fullStr | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) |
| title_full_unstemmed | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) |
| title_short | Промова Григорія Політики в загальних зборах українського шляхетства у Глухові про права, переваги й потреби України (1763 рік) |
| title_sort | промова григорія політики в загальних зборах українського шляхетства у глухові про права, переваги й потреби україни (1763 рік) |
| topic | Публікації джерел |
| topic_facet | Публікації джерел |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40923 |
| work_keys_str_mv | AT bílokínʹs promovagrigoríâpolítikivzagalʹnihzborahukraínsʹkogošlâhetstvaugluhovípropravaperevagiipotrebiukraíni1763rík AT bílokínʹs rečʹgrigoriâpoletikinaobŝemsobraniiukrainskogošlâhetstvavgluhoveopravahpreimuŝestvahinuždahukrainy1763god AT bílokínʹs hryhoriipolitykasspeechduringthegeneralgatheringoftheukrainiannobilityinhlukhivabouttherightsadvantagesandneedsofukraine1763 |