Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)

У публікації подано 8 листів письменника і громадського діяча В. Винниченка та 8 листів літературного критика, журналіста і видавця С. Єфремова із їхнього взаємного листування 1905–1916 рр. У листах відображено стосунки цих двох діячів, згадки про спільне перебування в одній камері Лук’янівської в’я...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український археографічний щорічник
Date:	2010
Main Author:	Миронець, Н.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Subjects:	Публікації джерел
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40926
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916) / Н. Миронець // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 498-521. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40926
record_format	dspace
spelling	Миронець, Н. 2013-01-29T20:27:24Z 2013-01-29T20:27:24Z 2010 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916) / Н. Миронець // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 498-521. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40926 У публікації подано 8 листів письменника і громадського діяча В. Винниченка та 8 листів літературного критика, журналіста і видавця С. Єфремова із їхнього взаємного листування 1905–1916 рр. У листах відображено стосунки цих двох діячів, згадки про спільне перебування в одній камері Лук’янівської в’язниці, питання, пов’язані з виданням творів Винниченка та відгуками на них Єфремова, туга емігранта Винниченка за Україною, його творчі плани часів проживання в Росії на нелегальному становищі в роки Першої світової війни. Публикуются 8 писем писателя и общественного деятеля В. Винниченко и 8 писем литературного критика, журналиста и издателя С. Ефремова из их взаимной переписки в 1905–1916 гг. В письмах отображены взаимоотношения этих двух деятелей, воспоминания о совместном пребывании в одной камере Лукьяновской тюрьмы, вопросы, связанные с изданием сочинений Винниченко и отзывами на них Ефремова, тоска эмигранта Винниченко по Украине, его творческие планы периода пребывания в России на нелегальном положении в годы Первой мировой войны. The author publishes eight letters of the writer and public figure, Volodymyr Vynnychenko, and eight letters of the literary critic, journalist, and publisher, Serhii Yefremov, from their mutual correspondence during 1905–1916. The letters describe the relationship between these two figures, their imprisonment in the same cell in Lukianivska prison, problems related to edition of Vynnychenko’s works, and Yefremov’s reviews on them, melancholy of emigrant Vynnychenko about Ukraine, his creative plans while dwelling in Russia on illegal position in the years of World War I, and so on. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Публікації джерел Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916) Переписка Владимира Винниченко с Сергеем Ефремовым (1905–1916) Volodymyr Vynnychenko’s Correspondence with Sergii Yefremov (1905–1916) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)
spellingShingle	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916) Миронець, Н. Публікації джерел
title_short	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)
title_full	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)
title_fullStr	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)
title_full_unstemmed	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)
title_sort	листування володимира винниченка з сергієм єфремовим (1905–1916)
author	Миронець, Н.
author_facet	Миронець, Н.
topic	Публікації джерел
topic_facet	Публікації джерел
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Український археографічний щорічник
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Переписка Владимира Винниченко с Сергеем Ефремовым (1905–1916) Volodymyr Vynnychenko’s Correspondence with Sergii Yefremov (1905–1916)
description	У публікації подано 8 листів письменника і громадського діяча В. Винниченка та 8 листів літературного критика, журналіста і видавця С. Єфремова із їхнього взаємного листування 1905–1916 рр. У листах відображено стосунки цих двох діячів, згадки про спільне перебування в одній камері Лук’янівської в’язниці, питання, пов’язані з виданням творів Винниченка та відгуками на них Єфремова, туга емігранта Винниченка за Україною, його творчі плани часів проживання в Росії на нелегальному становищі в роки Першої світової війни. Публикуются 8 писем писателя и общественного деятеля В. Винниченко и 8 писем литературного критика, журналиста и издателя С. Ефремова из их взаимной переписки в 1905–1916 гг. В письмах отображены взаимоотношения этих двух деятелей, воспоминания о совместном пребывании в одной камере Лукьяновской тюрьмы, вопросы, связанные с изданием сочинений Винниченко и отзывами на них Ефремова, тоска эмигранта Винниченко по Украине, его творческие планы периода пребывания в России на нелегальном положении в годы Первой мировой войны. The author publishes eight letters of the writer and public figure, Volodymyr Vynnychenko, and eight letters of the literary critic, journalist, and publisher, Serhii Yefremov, from their mutual correspondence during 1905–1916. The letters describe the relationship between these two figures, their imprisonment in the same cell in Lukianivska prison, problems related to edition of Vynnychenko’s works, and Yefremov’s reviews on them, melancholy of emigrant Vynnychenko about Ukraine, his creative plans while dwelling in Russia on illegal position in the years of World War I, and so on.
issn	XXXX-0011
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40926
citation_txt	Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916) / Н. Миронець // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 498-521. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mironecʹn listuvannâvolodimiravinničenkazsergíêmêfremovim19051916 AT mironecʹn perepiskavladimiravinničenkossergeemefremovym19051916 AT mironecʹn volodymyrvynnychenkoscorrespondencewithsergiiyefremov19051916
first_indexed	2025-11-25T20:34:12Z
last_indexed	2025-11-25T20:34:12Z
_version_	1850525149514694656
fulltext	498 Надія МИРОНЕЦЬ Надія МИРОНЕЦЬ (Київ) ЛИСТУВАННЯ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА З СЕРГІЄМ ЄФРЕМОВИМ (1905–1916) Листування В. Винниченка з С. Єфремовим ще не введене до наукового обігу, не було воно предметом спеціального ні археографічного, ні джере- лознавчого дослідження. Більше того, довгий час ці документи вважалися втраченими. Г. Костюк – найкращий знавець закордонного архіву В. Винни- ченка і автор чи не єдиної відомої нам статті про стосунки цих двох відомих українських культурних і громадсько-політичних діячів – писав: “Листування їх не збереглося. Принаймні в архіві Винниченка його нема. Архів Єфремо- ва теж загинув. Але в щоденнику Винниченка за 1915–16 роки є декілька позначок, занотованих під виразним криптонімом: лист до Єфр. або лист від Єфр.”1. На щастя, листування збереглося, хоч і не повністю. Всього вдалося виявити 16 листів взаємного листування: 8 листів В. Винниченка і 8 – С. Єфремова. Листи В. Винниченка зберігаються в Інституті рукопису Націо- нальної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ІР НБУВ), фонд № 317, а листи С. Єфремова – у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), фонд № 1823, оп. 1, спр. 26. З аналізу їхніх текстів видно, що це не всі листи, написані адресатами, але й вони містять надзвичайно цінну, часом унікальну інформацію як про стосунки між обома цими діячами, так і про історико-культурний і літера- турний контекст, на фоні якого вони розвивалися. Адже життєві і творчі долі письменника В. Винниченка (1880–1951) та літературного критика і публіциста С. Єфремова (1876–1939) досить тісно переплелися. Вони нале- жали до одного покоління (Єфремов був лише на чотири роки старшим), майже одночасно привернули до себе увагу української літературної гро- мадськості: 22-річний В. Винниченко публікацією у 1902 р. в журналі “Киев- ская старина” оповідання “Сила і краса” (у пізніших виданнях виходило під назвою “Краса і сила”)2, а 26-річний С. Єфремов полемічною статтею 1 Костюк Г. Сергій Єфремов і Володимир Винниченко // Костюк Г. Володимир Винниченко та його доба. – Нью-Йорк, 1980. – С. 171. 2 Винниченко В. Сила і краса // Киевская старина. – К., 1902. – Июль–Август. – Т. 78. – Кн. 1–2. – С. 227–281. 499 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим “В поисках новой красоты”, що появилася в тому самому журналі через місяць після Винниченкового оповідання і друкувалася в трьох числах підряд. І хоч С. Єфремов мав уже чимало друкованих праць (почав публікуватися ще з 1895 р., і згадана стаття в бібліографії його творів числиться під № 803 ), саме вона поставила його у центр українського літературного життя. Якщо оповідання В. Винниченка викликало позитивні відгуки читачів і кри- тиків, бо від нього, як писав перший його рецензент І. Личко, повіяло “чи- мось новим, свіжим і оригінальним”4, а про автора І. Франко захоплено ви- гукнув: “І відкіля ти взявся у нас такий?”5, то стаття С. Єфремова, у якій він, прибічник соціологічного методу в літературній критиці й літературознавстві та мистецьких ідей реалістично-побутової школи в українській літературі другої половини ХІХ ст., гостро виступив проти модерної української літе- ратури, що орієнтувалася на західноєвропейські зразки, викликала різку полеміку. В усякому разі, обидва автори не залишилися не поміченими. До речі, С. Єфремов мав безпосереднє відношення до першої публіка- ції В. Винниченка, бо саме він та Ф. Матушевський привернули увагу Є. Чикаленка до талановитого оповідання початківця, що надійшло до ре- дакції “Киевской старины”. Цей епізод так описаний Є. Чикаленком у його “Спогадах”. На традиційне запитання Євгена Харлампійовича – “Ну, чи ще не з’явився часом геніальний письменник?” – співробітник редакції “Киев- ской старины” Федір Матушевський одного разу відповів не так, як завжди. “Геній, не геній, а новий талановитий письменник є! Я, – каже, – «на сон грядущий» взяв читати оповідання якогось невідомого Винниченка – «Кра- су і Силу», думав швидше заснути, але з перших же рядків захопився і по- чав голосно читати Єфремову, а як скінчив, то довго не могли ми заснути, розмовляючи про нього. Дійсно, талановито написане оповідання, але На- уменко не хоче друкувати цієї, як він каже, «горьковщини», бо жінка його каже, що тоді в порядних родинах не можна буде держати на столі «Київсь- кої Старини»”6 . Меценат доклав немало зусиль, щоб умовити редактора жур- налу опублікувати талановитий твір письменника-початківця. Коли через багато років Є. Чикаленко, працюючи над “Спогадами”, попросив С. Єфремова висловити свої зауваження, то останній написав, що цей епізод мемуарист передав не зовсім точно: “«Красу і силу» Винниченко приніс не до редакції, а до мене особисто. Взагалі весь епізод переказано не 3 Спис праць С. О. Єфремова // Записки історично-філологічного відділу / За ред. Василя Дем’янчука, за головним редагуванням голови Відділу акад. Агатангела Крим- ського. Всеукр. академія наук. – К., 1923. – Кн. ІІ–ІІІ (1920–1922). – С. 52. 4 Личко І. Талант чи випадковість? // Літературно-науковий вістник (далі – ЛНВ). – 1903. – С. 80–92. 5 Франко І. [Рец. на:] Володимир Винниченко. Краса і сила. Видавництво “Вік” у Києві. 1906, стор. 411 // Там само. – 1907. – Кн. 4. – С. 139. 6 Чикаленко Є. Спогади. 1861–1907. – К., 2003. – С. 230–231. 500 Надія МИРОНЕЦЬ так, як він був”7. І хоч Євген Харлампійович напроти цього зауваження в листі синім олівцем зазначив: “Я вірно переказав” і редакцію уривка не змінив8, для нас воно важливе тим, що може свідчити про особисте знайом- ство В. Винниченка, студента університету св. Володимира, і С. Єфремова, секретаря редакції “Киевской старины”, ще до публікації першим згадано- го оповідання. Це підтверджують і листи Є. Чикаленка до В. Винниченка. Перший із відомих нам листів, датований 4 червня 1902 р., Євген Харлам- пійович писав ще до того, як прочитав оповідання Винниченка, бо сповіщав йому: “Дійшла до мене радісна звістка, що Ви написали щось дуже гарне; кажуть, що річ ся написана очевидячки талановитою людиною. Дай боже!”9. А 19 червня 1902 р. Є. Чикаленко писав тому самому адресатові: “Жалкував я, що не побачився з Вами 14-го, бо забув Вам сказати, що Єфремов і досі живе у Київі, додому не їздив через злополучний «Вік», якого й досі цензура не пускає, а значить Ваше оповідання лежить десь на почті; я забув Вам тоді сказати, аби Ви його послали прямо до редакції «К[иївської] Старини». Але якось там Єфремов зробить, щоб Вашу рукопись переслали в Київ, і воно напевне буде надруковане в августовській або сентябрській книжці”10. Зро- зуміло, що мова саме про оповідання “Сила і краса”, яке сам Є. Чикаленко прочитав лише 5 липня, дав йому високу оцінку і знову зазначив, що “воно буде поміщено в августовській книжці”11. З цього часу контакти між В. Винниченком та С. Єфремовим не при- пинялися, хоч характер мали різний залежно від обставин, у яких ці двоє опинялися. Безумовно, що через руки С. Єфремова як секретаря редакції “Киевской старины” у 1901–1905 рр. пройшли всі твори В. Винниченка, опубліковані в цьому журналі: “Сила і краса” (1902), “Біля машини” (1902), “Антрепреньор Гаркун-Задунайський” (1903), “Контрасти” (1904), “Голо- та” (1905), “Мнімый господін” (1905). Як один із засновників і керівників видавництва “Вік”, С. Єфремов сприяв виданню в цьому видавництві протя- гом 1906 і 1907 рр. двох книг “Творів” В. Винниченка: “Краса і сила” та інші оповідання” та “Дрібні оповідання” (про першу з них мова у № 1 та № 2 поданих тут листів). Та особливо зблизило їх спільне перебування у “третій політичній” ка- мері Лук’янівської в’язниці, куди вони потрапили після арешту 17 серпня (ст. ст.) 1906 р. під час обшуку в редакції газети “Громадська думка”. Одно- часно з ними були заарештовані також Андрій Жук та Володимир Степан- 7 Лист С. Єфремова до Є. Чикаленка від 29–30 червня 1925 р. // Чикаленко Є., Єфремов С. Листування. 1903–1928 роки / Упор. та вст. ст. І. Старовойтенко. – К., 2010. – С. 243. 8 Там само. – С. 256. 9 Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки / Упор. та вст. ст. Н. Миронець. – К., 2010. – С. 30. 10 Там само. – С. 31. 11 Лист Є. Чикаленка до В. Винниченка 6 липня 1902 р. // Там само. – С. 33. 501 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим ківський. Останній також опинився у “третій політичній”. У своїх спогадах, написаних, як зазначив Г. Костюк у згаданій статті, “1956 року невдовзі пе- ред смертю в Нью-Йорку”, він описав обставини арешту та побут мешканців “третьої політичної”: “Восени 1906 року… мене і Винниченка було арешто- вано в покоїку, який ми саме були собі винаймили кілька день перед тим, либонь на Тарасівській вулиці. <...> Забрали нас до Бульварного участку, а по якім тижні перевезли до Лук’янівки… Нас посадили до «Третьої полі- тічеської», куди пару день опісля привезли ще до нас ні в чім не винного Сергія Єфремова. Нас обвинувачувано в «українській змові», осередком якої мала б бути редакція «Громадської думки». <…> Там, на Лук’янівці, згаяти б час, Винниченко і я взялися студіювати англійську мову, Єфремов же сту- діював французьку… Десь під кінець квітня або радше на початку травня 1907 року приятелі Єфремова розстаралися й вибрали його на поруки. Опі- сля незабаром вийшов на волю й Винниченко – під заставу 500 карбованців, що заставив за нього Чикаленко. Виходячи, Винниченко обіцяв мені, що вибере й мене, та й справді зробив це за якийсь може тиждень… Нам суд було призначено на 12 жовтня того ж таки 1907 року”12. Процитувавши цей документ, Г. Костюк підкреслив, що він є для нас важливим свідченням того, що, по-перше, “від осени 1906 і майже до поло- вини 1907 року С. Єфремов і В. Винниченко перебували в спільній камері Лук’янівської тюрми”, а по-друге, “подає він дещо цікаве з побуту цих діячів у тюрмі та встановлює орієнтовний час їх звільнення на поруки”13. Тут потрібно зробити деякі уточнення щодо часу звільнення арештантів, бо вказана у процитованому спогаді дата перейшла і в наукову літературу й не раз була тиражована. Очевидно, що під кінець життя у мемуариста, як це часто буває, події дещо змістилися в пам’яті. Якщо час арешту він пригадав правильно, бо сталося це 17 серпня за старим стилем, тобто 31 за новим (уже майже осінь), то в даті звільнення помилився. Про це свідчать два пові- домлення в газеті “Рада”: 24 січня 1907 р. газета писала: “Київ. Увільнення арештованих. 22 січня увільнено з тюрми арештованих під час трусу в «Гро- мадській Думці» 17 серпня минулого року: Марію Виноградову – під заста- ву в 500 р. і Карпа Войтенка. Мають ще увільнити: Сергія Єфремова – під заставу в 1000 рублів і випустили вже Володимира Винниченка під заставу 500 рублів”14. Через два дні газета знову повідомляла: “Як уже надруковано в нашій газеті, на днях випущено з тюрми Сергія Єфремова, Володимира Винниченка й Марії Виноградової, арештованих 17 серпня 1906 року під час трусу в редакції «Громадської Думки», першого увільнено під заставу 1000 руб., останніх двох – 500 рублів. … Не мають також змоги внести за- ставу і арештовані тоді ж Андрій Жук і Володимир Степанківський”15. 12 Цит. за: Костюк Г. Сергій Єфремов і Володимир Винниченко. – С. 163–164. 13 Там само. – С. 164. 14 Рада. – 1907. – 24 січня. 15 Там само. – 26 січня. 502 Надія МИРОНЕЦЬ Отже, з цього джерела стає зрозумілим, що заарештовані були В. Вин- ниченко і С. Єфремов 17 (31) серпня 1906 р., а звільнені В. Винниченко 22 січня, а С. Єфремов 24 або 25 січня (ст. ст.) 1907 р. Маємо й інший важливий документ, який доповнює уявлення про по- бут мешканців “третьої політичної”. Це акварельний малюнок В. Винни- ченка на листівці, надісланій ним з тюрми Євгенові Голіцинському до Пра- ги, та текст цієї листівки. На малюнку зображена камера, її облаштування й три арештанти. Під заґратованим вікном – стіл із гасовою лампою, за ліжком, покритим червоною ковдрою, В. Винниченко, поряд із ним – В. Степанків- ський. Окремо, біля ліжка, покритого синьою ковдрою, С. Єфремов. Усі – за книгами, книги й на ліжку. Цей документ опублікував О. Кучерук у виданні, присвяченому 130-літтю В. Винниченка16. На жаль, у цій публікації доку- мент помилково датований 1904-м роком (має бути 1906), так само й розта- шування зображених на знімку, якщо “зліва направо”, то має бути: “С. Єфре- мов, В. Степанківський, В. Винниченко”. Про це свідчить текст листівки, який, крім того, містить чимало цікавих відомостей, тож подаємо його по- вністю: “Страшенно радий я, що можу й тобі послати, Євженю, картку з малюнком. Рожі на сьому малюнку мало відповідають дійсностї, але вид нашої камери доволї точний. Фігура поруч мене – Володя, а окремо – Єфре- мов. Живемо ми тїльки втрьох, але що дня у нас буває такий базарь, що нема коли й почитати без перешкоди. Зараз у мене період безсонниці, п’ю бром, але й з ним так само всю ніч слухаю, як свистять понурі, безнадїйні свистки у дворі й за стіною. Недавно у нас була коротенька голодовка, викли- кана тим, що нас били, а деяких товаришів посадовили в тюремний карцер. Народу така сила тепер, що страх. Настрій напружений, що дня можна че- кати чогось надзвичайного. А бідні мої нерви, спочинувши трохи в Швей- царії, знову починають даватися в знаки. Дїло ж тим часом і не посовується, досі ще не було справжнього допиту. На провінції, по словам прокурора, у 400 душ по нашому дїлу зроблено трус і арештовано силу. А дїло в суті своїй більше комічне, ніж серьозне, бо нарешті вони на судї ляснуть з ним в калошу”. Обабіч основного тексту дописано: “Боюсь, що перешлють з поч- ти в Охранку і посилаю в конвертї”; “Одповідай зараз, щоб я знав, чи дістав ти сю картку. Вітаю Катерину і жду від неї листа”. Під малюнком написано: “Надписую тут навмисне, щоб не вкрали по дорозі, бо охотників зна- йдеться”17. Наведене в цій листівці зізнання В. Винниченка про його нервовий стан під час перебування в тюрмі збігається зі спогадом П. Зайцева про його зустріч з В. Винниченком та їхню розмову про С. Єфремова, під час якої В. Винниченко згадував те, як вони сиділи з ним у одній тюремній камері і 16 Кучерук О. Володимир Винниченко: сторінки державно-політичної діяльності. До 130-ліття з дня народження В. Винниченка. – К., 2010. 17 ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 267–267зв. 503 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим “оповідав, що сам був тоді дуже пригноблений і знервований і що для нього товариство Єфремова було великою втіхою й розрадою”18. Ці нелегкі, разом пережиті місяці, безумовно, вплинули на подальші їхні стосунки, хоч і були вони не завжди безхмарними, а “третя політична” час від часу згадувалася потім у листуванні. У листі від 6 січня 1908 р. В. Винниченко звертається до С Єфремова “любий Фрем” (замість майже офіційного “Шановний Сергію Александровичу!” та “Шановний Товари- шу” у перших листах), а прощаючись, пише: “1/3 3-ої камери уклоняється низенько” (лист № 4), а на спільній листівці, надісланій С. Єфремову В. - Винниченком і В. Степанківським 10 лютого 1911 р., читаємо: “2/3 3-ої ка- мери шле останній 1/3 свій сердечний привіт” (лист № 10). Уже після того, як С. Єфремов виступив у пресі з різкою критикою п’єс В. Винниченка “Щаблі життя” та “Memento”, після того, як В. Винниченко у нову редакцію оповідання “Рабині справжнього” вставив фрагмент роз- мови з семінаристами, що було сприйнято в літературних колах як натяк на С. Єфремова у відповідь на його критику, після всього цього В. Винниченко надіслав С. Єфремову лист від 12 січня 1912 р. і свою брошуру “О морали господствующих и морали угнетенных”19, у якій давав відповідь критикам “Щаблів життя”, пояснюючи і відстоюючи свою позицію. Він просив С. Єфремова прочитати її і написати свою думку. “Звертаюсь до Вас тому, що вірю в Вашу щирість і знаю, що Ви мене лаяли і боролись зі мною не з особистих мотивів” (лист № 11)20. У відповідь С. Єфремов писав: “Дуже Вам дякую за брошуру, а ще більш за листа. Скажу Вам по-щирости – мені боляче було те, що між нами ніби пробігла була якась чорна кішка. Мені переказували, що Ви особисто були ображені моїми статями про Ваші останні твори, і це мене так знеохотило, що я зарікся вже був про Вас писати, хоч напр[иклад] Ваша «Пантера»21 чимало викликала питаннів, які мене кортіло обговорити печатно. Особис- то на Вас я ніколи не нападав, – навпаки, раз-у-раз ставив і ставлю дуже високо Ваш талант художника і, коли хочете, ту щирість з якою Ви торкає- 18 Зайцев П. Жмут спогадів про В. Винниченка // Українська літературна газета. – Мюнхен, 1959. – Ч. 7 (49). – Липень. – С. 1–3. 19 Винниченко В. О морали господствующих и морали угнетенных (Открытое пись- мо моим читателям и критикам). – Львів, 1911. – 92 с. 20 Згадану брошуру з проханням висловити свою думку В. Винниченко надіслав також іншим адресатам, чию думку вважав для себе авторитетною. Зокрема, майже у той самий час він надіслав її В. Липинському, який відгукнувся великим листом з де- тальним аналізом брошури. Цей лист В. Липинського опублікований І. Старовойтенко (див.: Старовойтенко І. Два листи В’ячеслава Липинського до Володимира Винничен- ка (січень 1912 року) // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К., 2009. – Вип. 13/14. – С. 664–677). На жаль, у цій публікації з технічних, не залежних від автора причин не вміщено інформаціі, що у листі В. Липинського йдеться саме про брошуру В. Винниченка “О морали господствующих и морали угнетенных”. 21 Мова про п’єсу В. Винниченка “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”. 504 Надія МИРОНЕЦЬ тесь усяких пекучих питаннів життя. З другого боку, маю право думати, що наші колишні зносини й наше спільне проживання (пам’ятаєте – «3 каме- ра»?) не давали ніякісінького приводу до особистих рахунків. Та й взагалі я не визнаю особистих рахунків в літературі і ніколи не зводив їх печатно. Коли я не згожувався з Вашими громадськими чи літературними погляда- ми, то вважав за свій обов’язок одверто це показувати. Мені думалось: Вин- ниченко не потребує компліментів, а тільки щирої думки про свої твори, – і те, що я думав – я і говорив про Вас” (лист № 12). Справді, різкі висновки критика щодо деяких творів письменника, за великим рахунком, не вплинули на їхні особисті стосунки, хоч аргументи С. Єфремова й не переконали В. Винниченка. У листі до Є. Чикаленка від 14 березня 1908 р. він писав: “Читаю Сергієву статтю22 . Я знаю, Ви назвете мене і впертим, і засліпленим, і хворим, але, їй-богу, Сергієва стаття нічого не дає мені, нічого не доводить, не доказує, через що негарні ті тези, які виставляє Мир[он] Ант[онович]23. Він повторює те, що говорить М[ирон] Ант[онович,] і від себе додає: “бачите, люди добрі, що говорить цей дурень, паскудник, дегенерат, наївний і т. д.”. А через що? Якими науковими доказа- ми, теоріями, міркуваннями він доводить, що Мир[он] Ант[онович] гово- рить паскудства? Нічим. Жаль, це мене ще більш переконує в своїй пра- воті”24. А 26 березня, повертаючись до цієї теми, В. Винниченко знову пи- сав тому самому адресатові, що статтю С. Єфремова читав спокійно. “Смішно було тільки в деяких місцях, де він з пересердя захоплювався і губив серйоз- ний і коректний тон. Вся ж стаття тільки дала мені бажаннє вияснити свої погляди, бо бачу, що навіть найбільш об’єктивні люди не розуміють мене”25. Як бачимо, стаття С. Єфремова була одним із спонукальних мотивів для написання В. Винниченком згаданої брошури, тож і не дивно, що він хотів знати думку критика. А щодо ставлення В. Винниченка до С. Єфремова, то чи не найточніше він висловив його в короткій фразі у листі до Є. Чикаленка від 23 липня 1912 р., де, говорячи про спокусу перейти в російську літературу, яка була зумовлена як несправедливим, на його думку, ставленням української кри- тики, так і неможливістю друкуватися в українських виданнях, щоб мати гідний заробіток, писав: “Хто знає, коли б не було ні Вас, ні Єфремова, чи був би я в укр[аїнській] літературі?”26. Про доброзичливе ставлення В. Винниченка до С. Єфремова свідчить і П. Зайцев у спогадах про свою зустріч з письменником восени 1916 р. Коли мова зайшла про С. Єфремова як критика Винниченкових творів, то він ска- зав: “Я дуже люблю Сергія, але який же з нього критик і історик літерату- 22 Див. коментар № 13. 23 Мирон Антонович Купченко – персонаж п’єси “Щаблі життя”. 24 Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки. – С. 67. 25 Там само. – С. 73. 26 Там само. – С. 225. 505 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим ри? Він народницький солодкаво-сентиментальний публіцист і всю свою солоденьку «мудрість» завдячує Михайловському. Михайловський для Єфре- мова – альфа й омега, початок усіх початків і кінець усіх кінців”. Але коли В. Винниченко почав говорити про С. Єфремова як про людину, то, як пише П. Зайцев, “обличчя Володимира Кириловича відразу розпромінилося, в його очах заблищали теплі вогники, так ніби Сергій був серед нас, а він, Винни- ченко, дивився на нього самого з зворушливою розпучливістю. Я слухав уважно оповідача й любувався його лагідно ласкавим обличчям. Він вихва- ляв Єфремова як глибоко принципову й добру людину, як зразок усіх гро- мадських чеснот”27. Наведене у цій публікації листування підтверджує, що стосунки між авторами листів залишалися дружніми. Крім цього, листування містить такі основні сюжети: видання творів В. Винниченка, оплата гонорарів, туга емі- гранта В. Винниченка за Україною, його прохання пересилати для росій- ської читальні в Парижі українську літературу, про деякі творчі плани В. Винниченка під час проживання його в Росії на нелегальному становищі в роки Першої світової війни. У поданих листах особливості авторського написання збережено. Дати виставлено упорядником у тих місцях, де вони проставлені автором. Якщо лист датований упорядником за поштовим штемпелем, змістом або за да- тою відповіді С. Єфремова, вказаній ним на недатованому листі В. Винни- ченка, дату проставлено у квадратних дужках курсивом у правому куті з відповідною підрядковою приміткою. У квадратних дужках подано й роз- шифровку скорочень та примітки упорядника у текстах листів. Авторські підкреслення збережено. Усі листи друкуються за автографами. ДОКУМЕНТИ № 1* [Вересень 1905 р.] Шановний Сергіє Александр[овичу]! Декільки разів хотів з Вами побачитись, але Вас то не було в Київі, то заняті були і таким чином мушу виїхати не побачившись з Вами. Крім де-яких чисто тео- ретичних питань, з приводу котрих мені дуже було цікаво знати Ваш погляд, я хотів побалакати з Вами з приводу видання моїх оповідань1. “Пан”2 казав мені, що “Вік”3 згожується видати їх на таких же умовах, як і який-сь россійський видавець, се-б- то, заплатити мені по 100 р[ублів] з тисячі і взяти собі все виданя. Я, розуміється, з великою охотою згожуюсь і прошу тільки сповістити мене, чи й з боку “Віка” є згода. І коли є, то дуже прошу вислати мені за кордон хоч трохи 27 Зайцев П. Жмут спогадів про В. Винниченка. – С. 1, 3. * Лист не датований. У верхньому лівому куті першої сторінки олівцем написано: “Одписав 8/ІХ [І]905. С. Єфремов”. 506 Надія МИРОНЕЦЬ грошей, бо… Ну, та що Вам виясняти те, що й без слів так зрозуміло. І чим скоріше Ви мені пришлете, тим з більшою радістю подякую Вам. Їду, само собою, у ... Львів!! Їду і зтряхаю з ніг своїх прах всього живого. Бувайте здорові. В. Винниченко. Адреса моя: Львів. Чарнецького 26 Секретар Наук[ового] Тов[ариства] ім[ені] Шевче[нка]4 Володимиру Гнатюку5 для В[олодимира] В[инниченка]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 204. № 2* Шановний Товаришу, Й мені дуже прикро, що не довелось з Вами побачитись. Такий тепер час, що багато дечого треба б гуртом обміркувати та порадитись, що діяти. Ну, та нічого робити… Через Фед[ора] Павл[овича]6 передав я для Вас 100 руб[лів] авансом за Ваші оповідання, що друковатиме Видавництво “Вік”; друковатиметься 2000 пр[имір- ників], – отже маєте дістати ще 100 зараз, скоро книжка вийде. Отсе свіжо одібрав я її з цензури, – нічого не викреслено, навіть “Біля машини”7 пройшло цілком. По- кінчивши де-які видання, що зараз друкуються (так за місяць-два, не більше), дам до друку й Вашу книжку. Маю до Вас прохання: чи не дозволили б Ви часом, коректуючи книжку, ви- правляти як що трапиться який вираз чи слово не до ладу? Певна річ, обіцяю напе- ред робити се обережно й без потреби ориґиналу не чипати. Будьте ласкаві, сповістіть, чи згода. Бувайте здорові. Бажаю Вам од щирого серця усього найкращого. Стискаю Вашу руку. Ваш Сергій Єфремов. З Київа, Гоголевська, 27 8.ІХ.[1]905 ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 35–35зв. № 3** 15. VІІ. [1]907 Шановний В[олодимире] К[ириловичу], “Дізгармонію”8 одіслав ще з Київа. А як справа з “К[іевскими] В¦стями”9? Щось оповідання Вашого не видко. * Лист адресовано: Oesterreich – Австрія. Lemberg – Львів. Наукове Товариство ім. Шевченка, ул. Чарнецького, 26. В[исоко]п[оважаний] добродій Володимир Гнатюк для В[олодимира] В[инниченка]. На поштовому штемпелі Києва дата – 8.9.05. *Поштівка з портретом І. Котляревського, адресована: “Кіевъ. Редакція «Ради», Б.-Подвальная, 6. В[ладимиру] Кириловичу”. На поштовому штемпелі: “Гайворонъ. Жи- томир. 16.7.07”. 507 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим Подякуйте од мене Володі10 за адресу. Чи “Рада”11 виходить? Я вже третій день її не одержую. Будьте ласка, скажіть про це в конторі. Бувайте здорові. Усього доброго. Ваш С. Єфремов. ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26.– Арк. 36–36зв. № 4 6-І-[19]08. Як би Ви знали, як Ви мене обрадували сьогодня своїм чеком, любий Фрем! Як раз сидів і сумно міркував, де-б його ще позичити на обід. Коли чую дзвонять. По- чтальон і чек… З радости мало не поцілував чортового француза. Дякую, дуже- дуже дякую! Так Вам не подобались “Щаблі”12? Дуже жаль мені. Ну, нетерпляче буду ждать Вашої статті13. Не знаю тільки, як Вам одповідать. Навчіть. А чи Ви послали в “Новую книгу”14 на рецензію “Дізгармонію”? Чи читали в “Свободн[ой] Мысл[и]”15 статтю про “Дізгарм[онію]”? Я ще й досі не читав Сте- шенкової16, не маю “Вістн[ика]”17. – А чого це в “Р[аді]” стоїть оповістка про “Дзв[ін]”18 і нема звістки, що його сконфісковано? Чи, може, чого доброго, він ще здоровий? – Борисов19 – нахал і мерзота. Він робить пакості і ще жаліється, ламає умови, тисне і корчить з себе казанську сироту. Ви краще спитайте його, чому він не дає в книгарню “Дрібних Опов[ідань]”20, коли умова була платить йому в строки після рахунків з книгарнею. Я йому написав уже. З “Дзв[оном]” він так само ламає умови і сам псує всю справу. Ну, бувайте. 1/3 3-ої камери уклоняється низенько21. Як Ваш “Вік”22? Як вийде, пришліть мені, я можу навіть заплатити. Стискаю руку. В[инниченко]. [Зверху сторінки над текстом дописано:] Моя адреса тепер инча. Див[ись] на обор[оті]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 205. № 5* [22 липня 1908 р.] Любий Фрем! Пишу Вам на Криве, думаючи, що тут застану Вас. Дуже прошу, вишліть мені в цей же день не 30, а 40 р[ублів]. Дуже треба, дуже, дуже! На таку адресу: Genève. Poste Plain Palais Poste-Restante. Мені. – Дуже буду дякувати. Чекаю нетерпляче. Справа з моїм здоровям іде дуже на гірше. Ну, та п[р]о це й говорить не хочеться. А Ви працюєте? Як я завидую Вам! Так завидую, як може завидувать * Поштівка, адресована: “Серг¦й Александровичъ Ефремовъ Гоголевская, 27. Кіевъ Russie”. На поштовому штемпелі Женеви дата: 7.1.08; на поштовому штемпелі Києва: 29.12.07. На звороті написано: “B-r Carl Vogt, 89, chez M-me M. Thèvoz, W. Starosolsky”. * Поштова картка з краєвидом, під яким написано: “1229. – Montreux. – Qual et Dents du Midi”. Адресована: “О. В. Юркевичу для Сергія Алекс[андровича] с. Кривое. Сквирского у. Кіевской г. Russie”. Датована упорядником за новим стилем за штемпе- лем місця відправлення – Женеви. 508 Надія МИРОНЕЦЬ безногий дивлячись на людей, які ходять і зовсім навіть не помічають того. Ну, всього ж Вам доброго, хай удвоє краще робиться! Прощайте. В. В[инниченко]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 206. № 6* 5-VІІІ-[1908] Дістав і дуже дякую. А чому Ви так швидко втікли від доктора23? Я б сидів там без кінця, так тут погано. Не пишу більш нічого, бо певний, що на цю адресу лист “загубиться”. Дуже ще раз дякую і міцно стискаю руку. В[инниченко]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 207. № 7** 11-І-[19]09 Любий Фрем! Здорові! Це раз. А друге ось що: просять мене з россійської тутешньої читалки, щоб я їм дав по 1 екз[емпляру] своїх творів. Крім того прохають попросити Ваше видавництво прислати дурно все, що можете. Далі, чи не могли б Ви попросити “Кіевскія В¦сти” присилати їм свою газету. Адреса для газети така: Salle de lecture russe, 81, Rue Pascal, Paris. Крім цього передайте також панові їхнє прохання присилати “Раду”. Коли все це зробите, будемо і я і вони дуже вдячні Вам за послугу. Книжки шліть на мою адресу. Моїх пришліть мені по 3 екз[емпляри]. Вибачте за нахабство, але виконайте прохання. – Що поробляєте? Над чим працює- те тепер? Ось місяця через два будете мать нагоду ще раз лаять мене, бо я не пока- явся і пишу “одповідь”24. Навіть уже трохи одповів новою п’єсою посланою до “Вістн[ика]”25. Цікаво, що Ви про неї скажете. Прочитайте й напишіть. А поки що з щирою сердечністю стискаю Вам руку. В. В[инниченко]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 208. № 8 [Січень 1909 р.] Любий Вольдемар, з новим роком будьте здоровенькі! Усього, всього Вам найкращого: здоровля, щас- тя і копицю гарних творів! Говорив я з паном про “Раду” для читальні. Він каже, що Вам посилається, то щоб Ви з ласки своєї давали й до читальні. Редакція “Кіевских Вістей” теж згод- * Поштова картка, адресована: “С. А. Ефремовъ Гоголевская, 27 Кіевъ. Russie”. На поштовому штемпелі Києва дата – 26.7.08, Женеви – 5.VІІІ.08. ** Поштова картка, адресована: “С. А. Ефремову Редакція “Ради” Б-Подвальная, 6 Кіевъ Russie”. У верхньому лівому куті навкоси написано зворотну адресу: “V. Starosolsky Paris M-r le Prince № 63”. На поштовому штемпелі дата – 1-01-09. Місце відправлення відбито нечітко. 509 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим жується давати примірник, але просить, щоб читальня пересилку взяла на себе (щось коло 80 коп[ійок] за місяць). То нехай вишлють на пересилку (80 × 12 = 9 р[ублів] 60 к[опійок]), то зараз діставатимуть і газету. Видавництво залюбки теж дасть для читальні всі свої видання, але знов ота пересилка лякає: мабуть не один десяток карбованців коштуватиме, а на них зараз ой як скрутно. Може, чи не знаєте Ви, хто-небудь звідси їхатиме до Парижу такий, щоб узявся доставити Вам книжки? Тоді нехай зайде і я йому дам усе, що маю (Ваших книжок – скільки бажаєте). Як що такої людини не знайдеться, то знов буде морока з пересилкою. Шукатиму й я, через кого б передати. Чи не знаєте Ви, як стоїть справа з Вашим львівським комісіонером (пам’ятає- те – Ви казали йому дати книжок?)? Книжки йому послано вже більш року, а від його нічогісенько. Як що знаєте, де він повертається, то нагадайте йому – може б він виплатив що вторгував. Чув про Вашу нову пієсу і з нетерплячкою дожидаю її, коли появиться друком. Правду кажучи боюсь я Вашої “відповіді”, як боюсь усякої публіцистики, проповіді etc. в белетристичній формі. “Щаблі життя” через те й вийшли (на мою думку, розу- міється) невдатними, що замість давати картини життя, Ви почали проповідувати, – не казатиму вже, щó саме. Найщиріше моє Вам бажання – покинути цей рід пи- саннів і вернутись до того, якого Ви вже такі гарні зразки дали. Ну, та я розумію, що поки Вам хочеться проповідувати, то ніякі докази не переконають Вас, поки саме життя не переконає. А чи Ви знаєте книжку д[окто]ра Омельченка “В поисках соціалистической морали”? Це лекції про Ваші пієси, видано її російською мовою в Петербурзі26. Ну, будьте здорові. Ще раз усього Вам найкращого. Ваш Фрем. А як з російським перекладом Ваших творів? ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 41, 41зв., 42. № 9* 3.І.1910 В[ельми]шановний Вол[одимире] Кириловичу, гроші одібрав і дуже дякую. Чи вже книжки прийшли, чи треба ще підігнати контору? Раз її вже підганяв. Бувайте здорові й щасливі в новому році. Ваш Сергій Єфремов. ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 37–37зв. № 10** [10 лютого 1911 р.] 2/3 3-ої камери шле останній 1/3 свій сердечний привіт27. В[олодимир] В[инниченко]. * Поштівка, адресована: “Франція. Парижъ. France. Paris M-r V. Starossolsky Hôtel Vauquelin, 24 rue des Fossis st Jaques. Paris”. На лицьовій стороні – портрет Степана Руданського. ** Переписний листок, адресований: “Кіевъ Б-Подвальная, 6 Редакція «Ради» Сер- гію Александров[ичу] Єфремову Russland”. Зліва надруковано: “Накладом Видавничої 510 Надія МИРОНЕЦЬ [Подальший текст написано іншим почерком] Вол[одимир] Ст[епанківськ]ий (“Іш, іш, змовілісь па-аднаму в к[ло]з[е]т хадіть?”). ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 209. № 11 [2 січня 1912 р. ] В[ельми]Шановний Сергію Олександровичу! Посилаю Вам свою брошуру28, прочитайте і напишіть мені Вашу думку. Звер- таюсь до Вас тому, що вірю в Вашу щирість і знаю, що Ви мене лаяли і боролись зі мною не з особистих мотивів. Я чув, що Ви взяли за особисте один уступ в “Рабинях Справжнього”29. Це – непорозуміння. Як би видавець (Понятенко)30 не випустив того, що мало бути на місці крапок, Ви (а також і другі) побачили б, що особистого там не було. Я дуже жалкував і сердився, що те оповідання вийшло в такому вигляді. Я нічого не маю й не матиму проти того, коли Ви мене й надалі лаятимете, але хотїв би тїльки, щоб не було особистих непорозуміннь. А також, мені хочеться, – як я й пишу в брошурі, – щоб мене лаяли за те, що я кажу, а не за те, що тїльки здається або неправильно зрозуміли. Буду радий, як одпишете менї по щирости й не ховаючи своїх думок з приводу мого “листа”. В. Винниченко. Моя адреса: Вп. п. Р. Ліфшіц Мурарська, 30-ІІ Львів 2-І-[19]12 р. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 210. № 12* [24 грудня 1911 р.] Вельмишановний Володимире Кириловичу, вернувшись сьогодні до Київа, застав листа Вашого й брошуру. Поки зберусь напи- сати Вам докладно “по суті”, пишу коротенько. Дуже Вам дякую за брошуру, а ще більш за листа. Скажу Вам по-щирости – мені боляче було те, що між нами ніби пробігла була якась чорна кішка. Мені пере- казували, що Ви особисто були ображені моїми статями про Ваші останні твори, і Комісії Ц. К. У. М. С. Ш. у Львові. З «Загальної Друкарні», у Львові”. На лицьовій стороні – портрет Франціско Феррера з таким текстом над портретом: “«Тільки ті стадії поступу трівкі, які вкорінять ся в уми й почування людськости, заки їх признає якийсь закон. Одинокий шлях для здійснення добра – насаджувати його через вихованє і ширити приміром» Ф. ФЕРРЕР”. Під портретом: “Франціско Феррер. Мученик за Вільну Школу. (Уродив ся 10. січня 1859 року, – розстріляний в кріпости Montjuich 13. жовтня 1909 р.)”. Датовано упорядником за поштовим штемпелем, відбиток якого нечіткий. * Це відповідь на лист В. Винниченка від 12.01.1912. В. Винниченко, живучи в Європі, датував листи за новим стилем, С. Єфремов – за старим. 511 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим це мене так знеохотило, що я зарікся вже був про Вас писати, хоч напр[иклад] Ваша “Пантера”31 чимало викликала питаннів, які мене кортіло обговорити печатно. Осо- бисто на Вас я ніколи не нападав, – навпаки, раз-у-раз ставив і ставлю дуже високо Ваш талант художника і, коли хочете, ту щирість з якою Ви торкаєтесь усяких пеку- чих питаннів життя. З другого боку, маю право думати, що наші колишні зносини й наше спільне проживання (пам’ятаєте – “3 камера”?) не давали ніякісінького при- воду до особистих рахунків. Та й взагалі я не визнаю особистих рахунків в літера- турі і ніколи не зводив їх печатно. Коли я не згожувався з Вашими громадськими чи літературними поглядами, то вважав за свій обов’язок одверто це показувати. Мені думалось: Винниченко не потребує компліментів, а тільки щирої думки про свої твори, – і те, що я думав – я і говорив про Вас. Отже, кажу, боляче мені було, коли до мене доходили чутки, що Ви реагуєте на цю щиру думку не так, як мені здавалось повинні були реагувати. І я дуже радий, що з Вашого листа дізнався, що я помилився. Про “Рабині справжнього” Вам сказали неправду. Дійсно, багато людей, що читали їх у новій редакції, говорили мені те, про що й Ви пишете. Я би не міг про це мати власної думки просто через те, що не читав цього оповідання в окремому ви- данні й пам’ятаю його тільки таким, як воно друкувалося в газеті. Спитаєте може, чому не прочитав, коли од інших чув, що там єсть особисті натяки? Знаєте – оті самі чутки й одбили мені охоту читати його: не хотілось, знов таки, бачити Вас в образливій для Вашого таланту ролі людини, що помщається на літературному су- противникові, не даючи йому змоги оборонятися. Дуже радий дізнатися, що й тут Ви не заподіяли того, що Вам накидали. Ваше “Открытое письмо” зараз же перечитаю, бо давно вже цікавився їм, тільки не міг дістати. І певне – скажу свою думку по щирости32, чи в газеті, коли воно мене захопить, чи в приватному листі. Ну, бувайте здорові і всього доброго. Ваш Сергій Єфремов. 24.ХІІ.1911 ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 38, 38зв., 39. № 13 20-І-[19]12 Дуже радий, Сергію Олександровичу, що Ви так приняли мого листа і тим не дали затягнутися непорозумінню. Тепер чекаю від Вас одповіді вже на саму брошуру. Дуже-дуже менї цікаво, що Ви скажете, і в чому, й через що не будете згодні. Я так глибоко вірю в істинність того, що там писав, що мені здається просто неможливою якась инча думка. Розумі- ється, инчої думки тримаються й триматимуться багато людей, які так само вірять і віритимуть в істинність свого думання. Це й необхідно і потрібно. А все ж таки хочеться, щоб принаймні ті, які одного стану зі мною, думали так, як я (або я так, як вони). Нетерпляче чекаю Вашої одповіді чи в пресі чи в приватному листї. Що чувати в підпольних сферах України? Зверху видно, що тіснять і запиха- ють так, що хутко нас знову не видно буде. Але як там в “широких” наших кругах це приймається? Чи робляться якісь заходи для боротьби? Чи принаймні утворюється відпорний настрій? 512 Надія МИРОНЕЦЬ Страшенно хочеться додому, остогидів закордон; хочеться бути активним, вмішатися в життя, яке б воно тяжке не було. А тут сиди і дивись, як рутенці33 ходять на каву, як тїкають од шпірка або б’ються на соціалистичних зібраннях. Навіть в таку мерзоту не можеш вмішатися, бо кожний може сказати: “а ти, чужинче, чого? Геть!” Що чути про амністію34? Чи то серйозне щось чи так собі, для престіжу? Ну, всього найкращого! Стискаю руку! В. Вин[ниченко]. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 211. № 14* [6 лютого 1912 р.] Простіть, Володимире Кириловичу, що так затяг з відповідю і на листа Вашого і на друковане “письмо”. Трохи був нездужав, а тепер набігло сила всякої негайної роботи, що розбила мої попередні заміри. План у мене такий: 1) про Струве ще 1-2 фельєтони35, 2) відповідь Дорошенкові 1 фельєтон36, і 3) з приводу Вашого листа37. Горе моє, що в газеті не можу на тиждень містити більш одного фельєтону, – ну, то теми й залежуються, або й зовсім мушу їх одкидати, коли щось нагальне набігає. Брошюра Ваша (друковане “письмо”) дає добрий привід до дискусії на прин- ципіальні теми. Багато де з чим у ній я не згожуюсь, але все-таки дуже радий, що вона з’явилась. Це в усякому разі цікавий документ, на який треба реагувати. Ду- маю, що не пізніш, як за місяць, напишу про неї, – тим то не хочу писати приватно. У нас “кисло”, як сами знаєте з газет. Чутки про амністію, певна річ, дурниця. Не тим тепер пахне. Оце в зв’язку з виборами наче трохи розворушуються люде, але поки що дуже-дуже помалу… Ну, всього Вам доброго! Ваш Сергій Єфремов. 6.ІІ.1912 ЦДАВО України. – Ф. 1823. – Оп. 1. – Спр. 26. – Арк. 40–40зв. № 15 В[ельми]шановний Сергіє Олександров[ичу]38. Григорій Константинович39 тепер трохи хворий і прохав мене написати за його Вам. Річ у тім, що в його є робота аркушів на 4-4 ½ і він її має друкувати в одному рос[ійському] виданню. Але хотів би одночасно й по укр[аїнськи]. В рос[ійському] виданню згодились на це. Як стоїть справа з журналом і на коли можна сподіватись дозволу40? В рос[ійському] виданню не можуть довго ждати і хотять швидче друкувати. Чи не можна б у збірник? Ви писали, що є місце на 1-2 аркуші. Хіба не можна трохи поширити і дати Гр[иго- рію] Конст[антиновичу] місце. Не так для заробітку йому це треба, як для того, щоб було по-укр[аїнськи] надруковано одночасно. І коли можна буде в збірник, то негай- но напишіть, коли він вийде, який термін можна призначати росіянам. Взагалі дуже прошу одповісти як найшвидше. Може, придумаєте ще якусь комбінацію? Ну, та хоч про це напишіть, щоб знати, чи можна на щось рахувати йому у Вас. * Лист адресовано: “Oesterreich – Австрія Lemberg – Львів Вп. п. Р. Ліфшіц, Му- рарська, 30, ІІ”. 513 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим Як ся маєте? Що поробляєте? Сердечно вітаю Вас. [Підпис нерозбірливий]. 18-ІV-[19]15 ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 212. № 16* [5 липня 1916 р.] Для Ів[ана] Петр[овича]41 Дорогий товаришу, з Садовськ[им]42 вийшло трохи негарно: я вже не застав його у Київі й не можу допитатись, куди саме він виїхав. Але виїхав він не на довго, в серпні знов гратиме, то коли не довідаюсь, де він тепер, то тоді передам. Не добре, що трохи загається, але щó ж робити! Прохав дати йому п’єсу ще й Мар’яненко43 (у його тепер своя трупа). Чи мож- на? Як що дозволить автор, то можна буде йому дати, як надрукується, – до того часу й цензура своє слово скаже. Васильченка44 й Чайку45 я Вам вислав. Чи одібрали? Що до Мирного46, то може взяти один з цих двох уривків: або 1) Польова ца- рівна стор. 5–13 додавши до його з глави “Дознався”, стор. 69–76, або 2) “Дитячі літа” й “Жив-жив” (стор. 28–52). Ці обидва уривки складають самостійну цілість. Перечитайте їх, та й виберіть, щó більш подобається47. Як ся маєте? Кланяюсь і бувайте! Ваш Сергій. P. S. Завтра їду на село, мабуть з місяць пробуду в Кононівці48. 5.VІІ.1916. ІР НБУВ. – Ф. 317. – № 116. КОМЕНТАРІ 1. Мова про видання: Винниченко В. Твори. – К., 1906. – Кн. 1: Краса і сила та інші оповідання. – 411 с. До книги увійшли такі оповідання: “Краса і сила”, “Зару- чини”, “Голота”, “Біля машини”, “Контрасти”, “Антепреньор Гаркун-Задунайський”, “Мнімий господін”. 2. “Пан” – Чикаленко Євген Харлампійович (1861–1929). 3. “Вік” – видавництво, засноване в Києві 1895 р. за участю С. Єфремова, О. Ло- тоцького, Ф. Матушевського, В. Дурдуківського та ін. Існувало до 1918 р. Видало 140 назв книжок загальним тиражем 560 000 примірників, зокрема – тритомну “Анто- логію української літератури”. 4. Наукове товариство імені Т. Шевченка – найстаріше і довгий час єдине ук- раїнське наукове товариство, засноване 1873 р. у Львові спочатку як літературне під назвою “Товариство ім. Шевченка”. У зв’язку з необхідністю розгортання наукової роботи, загальмованої на території України, що входила до складу Російської імперії, Емським 1876 р. указом, який забороняв вживання української мови, та іншими * Закритий лист, адресований: “Москва Гагаринский пер. 26, кв. 29 Зиновию Гри- горьевичу Моргулису”. За цією адресою одержував листи В. Винниченко, який тоді жив у Москві нелегально як Іван Петрович Гергель. 514 Надія МИРОНЕЦЬ обмеженнями, Т-во ім. Шевченка заходами О. Кониського та В. Антоновича було в 1893 р. реорганізоване в Наукове т-во ім. Шевченка (НТШ). З 1897 до 1913 рр. головою НТШ був М. Грушевський. НТШ відігравало визначну роль у науковому і культурному житті Галичини і Львова, фактично виконувало роль академії наук. 5. Гнатюк Володимир Михайлович (1871–1929) – український етнограф, публі- цист, громадський діяч, з 1899 р. – секретар НТШ, з 1901 р. – секретар, а з 1916 – голова Етнографічної комісії НТШ. Співредактор ЛНВ (1898–1906, початок 1920-х рр.), директор Української видавничої спілки, співредактор багатьох її видань. З 1924 р. – член ВУАН, член-кореспондент Російської академії наук, низки наукових товариств та організацій. Відредагував і видав близько 60 томів “Етнографічного збірника” й “Матеріалів для української етнології”, автор численних наукових праць. 6. Матушевський Федір Павлович (1869–1919) – український громадсько-полі- тичний діяч, журналіст, за фахом – правник. Один із засновників видавництва “Вік” у Києві (1895), головний редактор газет “Громадська думка” (1906), “Рада”, співро- бітник журналів “Киевская старина”, ЛНВ, “Украинская жизнь”, “Нова громада”. Автор літературно-критичних статей про Т. Шевченка, А. Свидницького, В. Анто- новича, оглядів українського та російського життя. Учасник кооперативного руху на Київщині та Харківщині, редактор кооперативного тижневика “Муравейник” (“Комашня”). Активний діяч Всеукраїнської загальної організації, ТУП і УРДП (з червня 1917 – УПСФ). Член Центральної та Малої рад. У 1919 – голова диплома- тичної місії УНР у Греції, де й помер. 7. “Біля машини” – оповідання В. Винниченка, вперше опубліковане: Киевская старина. – 1902. – Т. 79. – С. 435–458. 8. “Дізгармонія” – п’єса В. Винниченка, вперше публікувалася з підзаголовком “З життя революціонерів” у журналі “Вільна Україна” (СПб., 1906. – V–VІ. – Ч. 5–6. – С. 37–58). Публікацію не закінчено, бо після конфіскації журнал перестав виходи- ти. Повністю опублікована окремим виданням видавництвом “Вік” у серії “Україн- ська бібліотека” (К., 1907. – Ч. 19. – 196 с.). 9. “Кіевские В¦сти” – щоденна літературно-політична, економічна і громадсь- ка газета ліберально-демократичного напряму, виходила в Києві в 1907–1911 рр. Редактор – О. Ф. Саліковський. Завдяки М. Василенкові та С. Єфремову стала росій- ськомовною трибуною з українського питання. 10. Можливо, йдеться про Володимира Степанківського. 11. “Рада” – єдина щоденна газета, що виходила українською мовою на Над- дніпрянській Україні як безпосереднє продовження “Громадської думки”, заборо- неної російським урядом. Виходила в Києві з 15.09.1906 до 2.08.1914; видавав і фінансував газету Є. Чикаленко при деякій матеріальній підтримці від В. Симирен- ка, Л. Жебуньова, В. Леонтовича, П. Стебницького. Головними редакторами “Ради” у різний час були: Ф. Матушевський, М. Павловський, А. Ніковський. 12. “Щаблі життя” – п’єса В. Винниченка; вперше опублікована: Дзвін. – К., 1907. – С. 9–152. Цей твір викликав гостру критику як у пресі (М. Гехтер, С. Єфре- мов, С. Петлюра, Г. Хоткевич та ін.), так і в адресованих автору приватних листах (Є. Чикаленко). 13. Стаття С. Єфремова “Літературний намул” з критикою п’єси В. Винничен- ка “Щаблі життя” була опублікована в газеті “Рада” (1908. – № 45. – 23 лютого (7 березня). – С. 2–3; № 46. – 24 лютого (8 березня). – С. 2; № 48. – 27 лютого (11 березня). – С. 2–3; № 49. – 28 лютого (12 березня). – С. 2–3; № 51. – 1 (14) 515 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим березня. – С. 1–3; № 53. – 4 (17) березня). – С. 2–3. У ній С. Єфремов назвав п’єсу “Щаблі життя” “найслабшим з усього, що написав д. Винниченко”. 14. “Новая книга” – щотижневий критико-бібліографічний журнал, що вида- вався в Петербурзі з червня по жовтень 1907 р. Всього вийшло 14 номерів. Рецензії на п’єсу В. Винниченка в цьому виданні не виявлено. 15. Газета “Рада” (1907. – № 286. – 21 декабря. – С. 3) у статті “Російська критика про «Дізгармонію» В. Винниченка” повідомляла, що газета “Свободная мысль” (Женева, 1907. – № 31) помістила статтю К. Ар-на “На развалинах (из психо- логии кающихся революционеров)” про драму В. Винниченка “Дізгармонія”. Ав- тор статті дає Винниченкові дуже високу оцінку: “Автор драми – Винниченко – талант молодий, але він уже показав себе у цілому ряді прекрасних праць, це безу- мовно найталановитіший і найщиріший письменник відродженої української літе- ратури. Прінціпіальність і чесність автора не підлягають сумніву”. 16. Рецензія І. Стешенка під назвою “Художня дізгармонія (з приводу п’єси д. Винниченка)” опублікована в ЛНВ (1907. – Т. 40. – Кн. 10. – С. 116–121). Підпис: Ів. С-ко. Автор рецензії захищає російських і українських марксистів від негатив- ної оцінки, яку дав їм В. Винниченко, змалювавши у досить темних фарбах. Він звинувачує письменника в тенденційності й приходить до висновку, що п’єсу не можна назвати художнім твором. І. Франко в листі до М. С. Грушевського від 3 серпня 1907 р. писав, що “дістав книжечку Винниченка. Справді річ дуже слаба. Я й зреферував статтю (зіло наївну, і школярську) Ів. Ст[ешен]ка і додав нотку від редакції, яку й посилаю Вам оце” (Листування Михайла Грушевського. – К.; Нью- Йорк, Париж; Львів; Торонто; 2006. – Т. 3. / Ред. Л. Винар; упор. Г. Бурлака, Н. Лисенко. – С. 309). 17. Йдеться про “Літературно-науковий вістник” (ЛНВ) – літературно-мистець- кий, науковий і суспільно-політичний щомісячний журнал, що виходив у 1889–1906 та 1922–1932 рр. у Львові, 1907–1914 та 1917–1919 рр. – у Києві. Заснований з ініціативи М. Грушевського як продовження журналів “Зоря” (видання НТШ) та “Житє і слово” (редактор І. Франко). 18. “Дзвін” – збірник, який видавався видавничим товариством “Дзвін”. Пер- ший збірник вийшов у кінці 1907 р., у ньому були опубліковані: п’єса В. Винничен- ка “Щаблі життя”, вірші С. Черкасенка, оповідання М. Коцюбинського “В дорозі”, статті В. Левитського “Національне питання в Австрії і соціал-демократія”, В. Сте- панківського “Українська політика” та Д. Сергієнка “До питання про аграрну ре- форму”. Готувався другий збірник, але через брак коштів у світ не вийшов. 19. Борисов С. А. – власник друкарні в Києві на вул. Маложитомирській, № 16. 20. “Дрібні оповідання” – збірка оповідань В. Винниченка (Твори. – К., 1907. – Кн. 2. – 204 с.); до неї увійшли 10 творів письменника, які перед тим друкувалися в періодичних виданнях: “Дим”, “Темна сила”, “Хто ворог”, “На пристані”, “«Умірко- ваний» та «щирий»”, “Раб краси”, “Малорос-європеєць”, “Голод”, “Честь”, “Ланцюг”. 21. Після третього арешту в кінці серпня 1906 р. В. Винниченко був ув’язне- ний у Лук’янівській тюрмі. У “третій політичній” камері одночасно з ним якийсь час перебували Володимир Степанківський та Сергій Єфремов. 22. В. Винниченко, мабуть, мав на увазі журнал-тижневик “Вік”, про видання якого з ініціативи С. Єфремова клопоталося однойменне видавництво. Журнал пла- нувалося видавати з літературним додатком, що мав виходити окремими книжками 4–5 разів на рік. Його редактором мав бути С. Єфремов. Він писав М. Грушевсько- 516 Надія МИРОНЕЦЬ му 11 жовтня (28 вересня) 1904 р.: “Подав я недавно прохання в Главное Управленіе по делам печати, аби дозволило мені видавать часопись «Вік». Надії майже не маю, та порішив хоч раз на віку спробувати щастя” (див.: Листування Михайла Грушевсь- кого / Упор. Г. Бурлака, Н. Лисенко. – Т. 3. – С. 213). Свої клопотання С. Єфремов описав у спогадах “Про дні минулі”. З них, зокрема, довідуємося, що після 20 лис- топада 1904 р. він на запрошення О. Лотоцького виїхав до Петербурга, підготував- ши офіційне прохання на видання журналу “Вік” та написавши статтю про стано- вище українського друкованого слова – “Вне закона”. З проханням він звернувся до міністра внутрішніх справ князя П. Святополка-Мирського, якому залишив офіційні документи на видання, а ще через тиждень відвідав начальника Головного управ- ління у справах друку М. Звєрева. Розмови із зазначеними посадовцями С. Єфре- мов одразу записав, але вони пропали, за його словами, після одного із жандармсь- ких обшуків. Відповідь на свої заходи С. Єфремов отримав у постанові Ради міністрів від 28/31 грудня, яка фіксувала необхідність скасування попередніх репресій особли- вою нарадою. Також С. Єфремов отримав і особисту відповідь на свої клопотання: “ходатайство не подлежит удовлетворению” (див. Єфремов С. Про дні минулі // Молода нація. – К., 2004. – № 3. – С. 178–182). Після отриманої негативної відповіді С. Єфремов опротестував її (див.: В. [Гнатюк В.]. З преси. – ЛНВ. – 1905. – Т. ХХІХ. – Кн. ІІІ. – С. 141, рубрика “Хроніка і бібліографія”). Однак видання так і не було дозволено. 23. Йдеться про Юркевича Йосипа В’ячеславовича (1855–1910) – українсько- го громадського і кооперативного діяча, лікаря за фахом. “Українець польської куль- тури”, що зазнав впливів В. Антоновича, Т. Рильського, випускник медичного фа- культету Київського університету, працював лікарем у Харкові, на Чернігівщині, у рідному селі Кривому Сквирського повіту на Київщині. Співробітник “Ради”, “Села”, ЛНВ та ін. В. Винниченко дружив з його сином Левком. 24. Можливо, йдеться про підготовку В. Винниченком твору “Про мораль па- нуючих і мораль пригноблених (Одвертий лист до моїх читачів і критиків)”, який у 1911 р. був опублікований у журналі “Наш голос” (Львів. – Ч. 9–10. – С. 541–479; Ч. 11–12. – С. 529–564). Цього ж року твір вийшов у Львові окремою брошурою російською мовою: Винниченко В. О морали господствующих и морали угнетен- ных (Открытое письмо моим читателям и критикам). 25. Йдеться про п’єсу В. Винниченка “Memento”, яка вперше опублікована: ЛНВ. – 1909. – Кн. 2. – С. 241–303. Її гостро критикував Є. Чикаленко у листах до автора. Зокрема, зразу ж після прочитання п’єси він писав: “Мушу Вам сказать, що в Вашій п’єсі тільки останній акт живий, реальний, художественний; два перших – се нудна, нудна публіцистика, а третій, просто, якась єрунда. Простіть за щирість, але мені боляче за Вас, за наш театр, за ввесь наш рух. <…> Ви, наш найбільший талант, пишете якусь нудоту, нікому не потрібну публіцистику, та ще таку стару, яку ще Спарта практикувала. Якби у Вас не попсувався б якийсь там гвинтик, то Ви могли б написать досі багато гарних п’єс, які оживили б наш театр, підбадьорили б дух у всієї нашої суспільности і самі заробили б може вже на власну дачу. А Ви чи з упертости, чи не знаю з яких мотивів, хочете бути «чесним з собою» і хочете сій суспільности довести сей принцип, власне, хочете одкрить давно одкриту Амери- ку” (Лист Є. Чикаленка до В. Винниченка 31 грудня 1908 р. // Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки. – С. 127). 517 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим С. Єфремов у статті “Гнучка чесність (З сучасного письменства)” (Рада. – 1909. – № 59. – 26 березня. – С. 2–3; № 60. – 27 березня. – С. 2–4) піддав п’єсу В. Винни- ченка “Memento” гострій критиці, особливо її головну філософсько-етичну концеп- цію “чесність з собою”. Критик твердив, що це – “антигромадська мораль”, зручна “ширма”, за яку ховаються ті, хто її визнають, щоразу, коли хочуть допуститися нечесного діла. С. Єфремов уболівав над цією невдачею письменника, інші твори якого (“Краса і сила”, “Боротьба”, “Голота” та ін.) він високо цінував і називав В. Винниченка “талановитим і коштовним письменником”. 26. Мова про брошуру: Омельченко А. Въ поискахъ соціалистической морали. Лекціи о пьесахъ В. Винниченка “Дізгармонія”, “Великій молох”, “Щаблі життя”. – СПб., 1909. – 112 с. 27. Див. коментар № 21. 28. Див. коментар № 24. 29. Із листування Є. Чикаленка з А. Ніковським стає відомо, що зміни, які вніс В. Винниченко в оповідання “Рабині справжнього” при підготовці до публікації в ІІІ книзі його творів порівняно з варіантом, який первісно був опублікований у “Раді” (Рада. – 1907. – № 271. – 2 грудня. – С. 2–3), зокрема сюжет про “семінарів”, тобто семінаристів, що бояться нових думок, були сприйняті як натяк на С. Єфремова. Пропонуючи А. Ніковському в листах від 18 січня і 26 лютого 1910 р. написати рецензію на ІІІ книгу В. Винниченка, Є. Чикаленко привертав його увагу до того, що “в першому друкові (в «Раді») нічого не було про «семінарів», а вставив автор після критичних статей Єфремова”. Є. Чикаленко вважав, що такий нетолерантний спосіб зводити рахунки з критиками не гідний справжнього художника, яким він вважав В. Винниченка (див.: Чикаленко Є., Ніковський А. Листування. 1908–1921 роки / Упор. Н. Миронець, Ю. Середенко, І. Старовойтенко. – К., 2010. – С. 47, 50). 30. Понятенко Прокіп Дмитрович (1878–1971) – громадський діяч, публіцист, видавець. Активний діяч полтавського та катеринославського відділень РУП, реда- гував партійні видання у Львові та журнал “Вільна Україна” у Петербурзі. Працю- вав адміністратором у “Раді” та друкував тут свої статті. Також публікувався у ЛНВ, “Полтавских губернских ведомостях”, “Світлі”, “Робітничій газеті”, “Нашому слові”, альманасі “Розвага”. Автор прозового твору “Кум-мірошник, або Сатана в бочці”, публіцистичних брошур “Культура, національність та асиміляція”, “Значіння рідної мови для поетичної творчості Шевченка”, численних перекладів. У 1917 р. – посол УНР в Катеринодарі, співпрацював із “Робітничою газетою”. З утворенням україн- ського уряду – товариш генерального секретаря внутрішніх справ, директор канце- лярії міністра внутрішніх справ. За часів Директорії входив до дипломатичної місії УНР у Польщі (1919–1920). 1923 р. переїхав на Кубань, де працював бухгалтером. У роки Другої світової війни виїхав у Казахстан, де й помер. 31. “Чорна Пантера і Білий Медвідь” – п’єса В. Винниченка, вперше опубліко- вана: ЛНВ. – 1911. – Т. 54. – Кн. 6. – С. 385–431. 32. Друкованого відгуку С. Єфремова на брошуру В. Винниченка виявити не вдалося. 33. Рутенці (від латин. Rutheni, Ruteni) – синонім назв: русини, українці. Ру- тенцями в той час у саркастично-презирливому тоні називали галицьких українців, які лояльно ставилися до австро-угорської влади. Цю назву вживали І. Франко (опо- відання “Rutency”, праця “Рутенці: типи галицьких русинів із 60-х та 70-х рр. мину- лого віку” (1913)), М. Павлик та ін. Відповідає назві “малороси” у центральних та східноукраїнських землях. 518 Надія МИРОНЕЦЬ 34. У зв’язку з підготовкою до відзначення у 1913 р. 300-ліття царювання ди- настії Романових у народі ширились чутки про амністію так званим політичним злочинцям. В. Винниченко сподівався, що це дозволить йому повернутися в Україну. 35. Полеміка С. Єфремова із російським публіцистом Петром Струве була опублікована під рубрикою “З нашого життя” у чотирьох номерах “Ради” (1912. – № 23. – 28 января (10 лютого). – С. 2–3; № 28. – 4 февраля (17 лютого). – С. 1–3; № 34. – 11 февраля (24 лютого). – С. 2–3; № 46. – 25 февраля (9 березня). – С. 2–3). С. Єфремов аналізує статтю П. Струве “Общерусская культура и украинский парти- куляризм” (Русская мысль. – 1912. – Кн. І), у якій автор твердить, що поряд із за- гальноросійською культурою та загальноросійською мовою є і малоросійська куль- тура зі своєю мовою, однак, на його думку, вона носить місцевий чи обласний ха- рактер і не повинна претендувати на поширення у такі галузі суспільного життя як, наприклад, освіта: “И сейчас можно в университетах читать специальные курсы на украинском языке (хотя зачем это делать, я откровенно не понимаю), но все-таки университетская культура в России неразрывно сплетена с русским языком. То же, думается мне, следует сказать и о средней школе”. Щодо початкової школи, П. Струве вважав, що тут статус місцевої мови має визначатися педагогічною необхідністю, однак при цьому слід враховувати, що “одна из главных, и образовательных, и прак- тических, задач начальной школы заключается в том, чтобы всякого русского при- общить к органу русской культуры, русскому языку, и что к этому нужно стремить- ся всеми разумными способами”. С. Єфремов наводить слова Струве, що “будучи по традиции (?) украинофильским (по новейшей терминологии), русское прогрес- сивное общественное мнение должно энергично, без всяких двусмысленностей и поблажек вступить в идейную борьбу с «украинством», как с тенденцией ослабить и отчасти даже упразднить великое приобретение нашей истории – общерусскую культуру” (№ 23. – С. 3). С. Єфремов щедро цитує свого опонента і аргументовано спростовує його твердження. 36. Відповідь Володимиру Дорошенкові, який у ХІІ кн. ЛНВ за 1911 р. надру- кував критичну статтю або, за словами С. Єфремова, “акт обвинувачення” про його “Історію українського письменства”, була опублікована в “Раді” під рубрикою “З нашого життя” (1912. – № 80. – 7 апріля (20 квітня). – С. 2–3; № 85. – 14 апріля (27 квітня). – С. 2–3). 37. Див. коментар № 32. 38. Лист надісланий А. Ніковському для передачі С. Єфремову з таким текстом на останній сторінці: “В[ельми]шановний Андрію Василевичу! Будь ласка, передайте сього листа С[ергію] А[лександровичу]. Я дізнався після того, як написав цього листа, що у С[ергія] А[лександровича] не все благополучно вдома, то рішив послати Вам. Коли С[ергій] А[лександрович] через щось не може мені відповісти, то напишіть Ви мені, Ви напевне знаєте в сій справі стільки ж, як і С[ергій] А[лександрович]. Чи не думаєте на літо до Є[вгена] Х[арлампійовича]? Може б там зустрілися? Сердечний привіт! В.” 39. Григорій Константинович – під таким ім’ям В. Винниченко в той час неле- гально проживав у Москві. 40. Ймовірно, В. Винниченко мав на увазі “Основу” – щомісячний журнал пись- менства, науки і громадського життя, що виходив в Одесі 1915 р. українською мо- 519 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим вою замість забороненого ЛНВ під фактичним редагуванням А. Ніковського. Офіцій- ний редактор – І. Гаврилюк, відповідальний секретар – В. Буряченко. Містив бе- летристику й наукові статті В. Винниченка, С. Єфремова, Л. Орленка, Г. Чупринки, В. Леонтовича, Н. Кибальчич, В. О’Коннор-Вілінської, М. Грінченко, Ф. Матушев- ського та ін. Закритий російською військовою цензурою в лютому 1916 р. У трьох числах журналу, що вийшли в серпні, вересні, жовтні 1915 р., було надруковано оповідання В. Винниченка “Босяк”, одночасно як переклад автора з української з рукопису публікувався в “Ежемесячном журнале” (Петроград. – 1915. – № 6. – С. 21–33; № 7. – С. 34–48; № 8. – С. 35–43; № 9–10. – С. 115–122). 41. “Для Івана Петровича”. – На час написання цього листа В. Винниченко жив у Москві за документами Івана Петровича Гергеля. У листі до Є. Чикаленка від 19 червня 1915 р. він писав: “Між инчим новина: Григорій Константинович уже поїхав, зовсім, а замісць його приїхав Іван Петрович” (Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки. – С. 274). 42. Садовський Микола Карпович (справжнє прізв. Тобілевич, 1856–1933) – український актор, режисер, письменник, громадський діяч. З 1881 р. грав у про- фесійному театрі, 1888 р. організував власну трупу. У 1906 р. заснував у Полтаві пересувний театр, який став першим українським стаціонарним театром у Києві. У часи УНР – головний уповноважений у справах народних театрів. З 1921 р. очолю- вав театр “Просвіти” в Ужгороді. З 1923 р. жив у Празі. У 1926 р. повернувся в Україну і грав у різних театрах. Автор спогадів “Мої театральні згадки”. 43. Мар’яненко Іван Олександрович (справжнє прізв. Петлішенко, 1878–1962) – український актор і режисер. Сценічну діяльність розпочав 1895 р. у трупі М. Л. Кро- пивницького, з 1906 р. – у театрі М. К. Садовського. У 1915 р. організував у Києві “Товариство українських артистів” з участю М. К. Заньковецької та П. К. Сакса- ганського. У 1923–1958 рр. – у Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка (до 1934 – театр “Березіль”). За 40 років сценічної діяльності зіграв бл. 600 ролей. У 1917–1918 рр. був членом очолюваної В. Винниченком Дер- жавної театральної ради, одним із засновників Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка в Києві (1918); професор Харківського інституту театрального мис- тецтва (з 1946 р.). Автор книги “Минуле українського театру”. У листі йдеться про постановку в українських театрах п’єси В. Винниченка “Пригвождені”, яка публікувалася в журналі “Промінь” (М., 1916. – № 2–4. – С. 1– 10; 1917. – № 5–6. – С. 1–11; № 7–8. – С. 1–14). Однак виставляти п’єсу було забо- ронено. У “Промені” (1916. – № 1. – 20 листопада. – С. 15) повідомлялося, що в Києві драматичною цензурою заборонено до вистави п’єсу В. Винниченка “При- гвождені”. Антрепренер київського українського театру М. Садовський подав у “Главное Управление по делам печати” скаргу на цю заборону. Через деякий час М. Садовський одержав з цензури другу постанову такого самого змісту. 44. Васильченко Степан Васильович (справжнє прізв. Панасенко, 1879–1932) – український письменник, публіцист, педагог. Учителював на Київщині, Полтавщині. У 1906 р. був заарештований за участь у демонстраціях і мітингах. Після звільнен- ня в 1908 р. оселився в м. Ічня. Тут написав свої перші оповідання і нариси для “Ради”: “На хуторі”, “З самого початку”, “Учителька”, “Голодному й опеньки – м’я- со”. Також друкував свої твори у “Світлі”, ЛНВ, “Дзвоні”, “Молодій Україні”. У 1910 р. був запрошений до співробітництва із “Радою”, на сторінках якої публіку- вав свої нариси, ескізи, рецензії, “сторінки зі шкільного життя”, жарти, шаржі, фей- 520 Надія МИРОНЕЦЬ летони. Під час Першої світової війни був мобілізований в армію, де перебував до лютого 1917 р. Згодом став вихователем, завідувачем дитячого будинку та вчителем у школі ім. І. Франка в Києві. 45. Йдеться, ймовірно, про якийсь твір української письменниці Дніпрової Чайки (Л. Василевської, 1861–1927). 46. Панас Мирний (справж. – Рудченко Панас Якович, 1849–1920) – україн- ський письменник. З 1871 р. жив у Полтаві, де й працював на різних посадах у місцевій казенній палаті. Перші літературні твори, підписані псевдонімом Панас Мирний, опубліковані в журналі “Правда” (Львів) у 1872 р. Автор романів “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” (1875), “Повія” (1884, повністю опубл. 1928), драма- тичних творів “Лимерівна” (1883), “Перемудрив” (1884) та ін. 47. Можливо, йдеться про залучення В. Винниченка до перекладу російською мовою творів українських письменників, які передбачалося включити до збірника, що мало випустити засноване М. Горьким у Петрограді видавництво “Парус”. 13 березня 1916 р. С. Єфремов писав Є. Чикаленкові: “Видавництво Горького за- пропонувало скласти збірник перекладів з української літератури, систематичний, зложений історичним методом. Разом з нашими петербуржцями ми зложили план, розіклали роботу і тепер я, принаймні, працюю над перекладами. Нехай хоч це буде, коли кращого нічого робити не можна. Збірник має бути в двох томах; при одному буде стаття професорова – на тему українського питання, при другому моя – чисто літературна. Всю роботу повинні ми скінчити на осінь” (Чикаленко Є., Єфремов С. Листування. 1903–1928 роки. – С. 156, 157). Запланований збірник у світ не вийшов. 48. Кононівка – село на Полтавщині, тепер – Драбівський р-н Черкаської обл., де був маєток Є. Чикаленка. Надія Миронець (Київ). Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфре- мовим (1905–1916). У публікації подано 8 листів письменника і громадського діяча В. Винниченка та 8 листів літературного критика, журналіста і видавця С. Єфремова із їхнього взаємного листування 1905–1916 рр. У листах відображено стосунки цих двох діячів, згадки про спільне перебування в одній камері Лук’янівської в’язниці, питання, пов’язані з видан- ням творів Винниченка та відгуками на них Єфремова, туга емігранта Винниченка за Україною, його творчі плани часів проживання в Росії на нелегальному становищі в роки Першої світової війни. Ключові слова: Винниченко, Єфремов, листування, Лук’янівська в’язниця, видав- ництво “Вік”, твори Винниченка. Надежда Миронец (Киев). Переписка Владимира Винниченко с Сергеем Ефре- мовым (1905–1916). Публикуются 8 писем писателя и общественного деятеля В. Винниченко и 8 писем литературного критика, журналиста и издателя С. Ефремова из их взаимной переписки в 1905–1916 гг. В письмах отображены взаимоотношения этих двух деятелей, воспоми- нания о совместном пребывании в одной камере Лукьяновской тюрьмы, вопросы, свя- занные с изданием сочинений Винниченко и отзывами на них Ефремова, тоска эмиг- ранта Винниченко по Украине, его творческие планы периода пребывания в России на нелегальном положении в годы Первой мировой войны. Ключевые слова: Винниченко, Ефремов, переписка, Лукьяновская тюрьма, изда- тельство “Вік”, сочинения Винниченко. 521 Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим Nadiia Myronets (Kyiv). Volodymyr Vynnychenko’s Correspondence with Sergii Yefremov (1905–1916). The author publishes eight letters of the writer and public figure, Volodymyr Vynnychenko, and eight letters of the literary critic, journalist, and publisher, Serhii Yefremov, from their mutual correspondence during 1905–1916. The letters describe the relationship between these two figures, their imprisonment in the same cell in Lukianivska prison, problems related to edition of Vynnychenko’s works, and Yefremov’s reviews on them, melancholy of emigrant Vynnychenko about Ukraine, his creative plans while dwelling in Russia on illegal position in the years of World War I, and so on. Key words: Vynnychenko, Yefremov, correspondence, Lukianivska prison, Publishing House “Vik”, Vynnychenko’s works.

Листування Володимира Винниченка з Сергієм Єфремовим (1905–1916)

Institution

Similar Items