Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))

У публікації подаються тексти листів членів керівного ядра УСДРП до видатного партійного і громадського діяча, голови Закордонної групи УСДРП Андрія Жука. Ці листи зберігаються в канадському архіві А. Жука в Оттаві. Листування фіксує внутрішньопартійну дискусію, яка завершилася остаточним розходженн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Український археографічний щорічник
Дата:	2010
Автор:	Гирич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Теми:	Публікації джерел
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40927
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 522-576. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40927
record_format	dspace
spelling	Гирич, І. 2013-01-29T20:30:52Z 2013-01-29T20:30:52Z 2010 Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 522-576. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40927 У публікації подаються тексти листів членів керівного ядра УСДРП до видатного партійного і громадського діяча, голови Закордонної групи УСДРП Андрія Жука. Ці листи зберігаються в канадському архіві А. Жука в Оттаві. Листування фіксує внутрішньопартійну дискусію, яка завершилася остаточним розходженням у середовищі українських есдеків на ортодоксів і молодоукраїнців, що сталося на ґрунті вироблення стратегії партії в питанні ставлення до ідеї самостійності України. Лідери партії Л. Юркевич, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра залишилися на становищі ортодоксального марксизму і проблему національного визволення ставили на другу місцу за здобуттям соціальних свобод. Натомість А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанківський, В. Кушнір, М. Залізняк услід за В. Липинським вважали, що національне визволення має передувати визволенню соціальному. В публикации печатаются тексты писем руководящего ядра УСДРП к выдающемуся партийному и общественному деятелю, председателю Заграничной группы УСДРП Андрею Жуку. Эти письма хранятся в канадском архиве А. Жука в Оттаве. Они фиксируют внутрипартийную дискуссию, которая завершилась окончательным расколом в среде эсдеков на ортодоксов и младоукраинцев. Лидеры партии Л. Юркевич, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра остались на позициях ортодоксального марксизма и проблему национального освобождения ставили на второе место после достижения социальных свобод. В то же время А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанкивский, В. Кушнир, М. Зализняк, вслед за В. Липинским, считали, что национальное освобождение должно предшествовать освобождению социальному. The author publishes the letters of the leaders of the Ukrainian Social-Democratic Labor Party (USDRP) to Andrii Zhuk, an outstanding party and public figure, the head of the Foreign Group of USDRP. These letters are preserved in the Canadian Archive in Ottawa in the depository of Andrii Zhuk. The documents give information on the discussion inside the party which resulted in a definitive split among the Ukrainian Social-Democrats into two groups: Orthodox Marxists and Young Ukrainians. The leaders of the party (Lev Yurkevych, Volodymyr Vynnychenko, Mykola Porsh, and Symon Petliura) remained orthodox Marxists. They put aside the question of national liberation, and raised first the problem of social freedom. At the same time Andrii Zhuk, Volodymyr Doroshenko, Volodymyr Stepankivsky, Volodymyr Kushnir, Mykola Zalizniak, following Viacheslav Lypynsky, considered that national liberation should be the first. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Публікації джерел Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) Украинские эсдеки: между национальным и классовым выбором. Письма В. Винниченко, М. Зализняка, В. Степанкивского, Л. Юркевича к А. Жуку (сентябрь–октябрь 1912 года) Ukrainian Social-Democrats: Choices between the National and Class Developments. The Letters of Volodymyr Vynnychenko, Mykola Zalizniak, Volodymyr Stepankivsky, and Lev Yurkevych to Andrii Zhuk (September-October, 1912) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))
spellingShingle	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) Гирич, І. Публікації джерел
title_short	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))
title_full	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))
title_fullStr	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))
title_full_unstemmed	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))
title_sort	українські есдеки: між національним і класовим вибором (листи в. винниченка, м. залізняка, в. степанківського, л. юркевича до а. жука (вересень–жовтень 1912 року))
author	Гирич, І.
author_facet	Гирич, І.
topic	Публікації джерел
topic_facet	Публікації джерел
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Український археографічний щорічник
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format	Article
title_alt	Украинские эсдеки: между национальным и классовым выбором. Письма В. Винниченко, М. Зализняка, В. Степанкивского, Л. Юркевича к А. Жуку (сентябрь–октябрь 1912 года) Ukrainian Social-Democrats: Choices between the National and Class Developments. The Letters of Volodymyr Vynnychenko, Mykola Zalizniak, Volodymyr Stepankivsky, and Lev Yurkevych to Andrii Zhuk (September-October, 1912)
description	У публікації подаються тексти листів членів керівного ядра УСДРП до видатного партійного і громадського діяча, голови Закордонної групи УСДРП Андрія Жука. Ці листи зберігаються в канадському архіві А. Жука в Оттаві. Листування фіксує внутрішньопартійну дискусію, яка завершилася остаточним розходженням у середовищі українських есдеків на ортодоксів і молодоукраїнців, що сталося на ґрунті вироблення стратегії партії в питанні ставлення до ідеї самостійності України. Лідери партії Л. Юркевич, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра залишилися на становищі ортодоксального марксизму і проблему національного визволення ставили на другу місцу за здобуттям соціальних свобод. Натомість А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанківський, В. Кушнір, М. Залізняк услід за В. Липинським вважали, що національне визволення має передувати визволенню соціальному. В публикации печатаются тексты писем руководящего ядра УСДРП к выдающемуся партийному и общественному деятелю, председателю Заграничной группы УСДРП Андрею Жуку. Эти письма хранятся в канадском архиве А. Жука в Оттаве. Они фиксируют внутрипартийную дискуссию, которая завершилась окончательным расколом в среде эсдеков на ортодоксов и младоукраинцев. Лидеры партии Л. Юркевич, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра остались на позициях ортодоксального марксизма и проблему национального освобождения ставили на второе место после достижения социальных свобод. В то же время А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанкивский, В. Кушнир, М. Зализняк, вслед за В. Липинским, считали, что национальное освобождение должно предшествовать освобождению социальному. The author publishes the letters of the leaders of the Ukrainian Social-Democratic Labor Party (USDRP) to Andrii Zhuk, an outstanding party and public figure, the head of the Foreign Group of USDRP. These letters are preserved in the Canadian Archive in Ottawa in the depository of Andrii Zhuk. The documents give information on the discussion inside the party which resulted in a definitive split among the Ukrainian Social-Democrats into two groups: Orthodox Marxists and Young Ukrainians. The leaders of the party (Lev Yurkevych, Volodymyr Vynnychenko, Mykola Porsh, and Symon Petliura) remained orthodox Marxists. They put aside the question of national liberation, and raised first the problem of social freedom. At the same time Andrii Zhuk, Volodymyr Doroshenko, Volodymyr Stepankivsky, Volodymyr Kushnir, Mykola Zalizniak, following Viacheslav Lypynsky, considered that national liberation should be the first.
issn	XXXX-0011
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40927
citation_txt	Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 522-576. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT giričí ukraínsʹkíesdekimížnacíonalʹnimíklasovimviboromlistivvinničenkamzalíznâkavstepankívsʹkogolûrkevičadoažukaveresenʹžovtenʹ1912roku AT giričí ukrainskieésdekimeždunacionalʹnymiklassovymvyborompisʹmavvinničenkomzaliznâkavstepankivskogolûrkevičakažukusentâbrʹoktâbrʹ1912goda AT giričí ukrainiansocialdemocratschoicesbetweenthenationalandclassdevelopmentsthelettersofvolodymyrvynnychenkomykolazalizniakvolodymyrstepankivskyandlevyurkevychtoandriizhukseptemberoctober1912
first_indexed	2025-11-25T13:45:14Z
last_indexed	2025-11-25T13:45:14Z
_version_	1850513535570804736
fulltext	522 Ігор ГИРИЧ Ігор ГИРИЧ (Київ) УКРАЇНСЬКІ ЕСДЕКИ: МІЖ НАЦІОНАЛЬНИМ І КЛАСОВИМ ВИБОРОМ (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року)) Сучасні дослідники визвольного руху та історії української соціал-де- мократії погоджуються з думкою, що однією з причин поразки України в українській революції 1917–1921 рр. була невизначеність ідеологів націо- нальної соціал-демократії в питанні співвідношення між національно-дер- жавним чинником перебування України у межах інших держав та соціаль- но-класовим підходом до суспільної перебудови1. Саме УСДРП поруч з УПСР була ідейним лідером української революції, і від її теоретико-ідейного став- лення до тез класової боротьби всередині нації та проблеми побудови неза- лежної держави залежала доля революції. Хитання в цьому питанні в 1917 р. серед ідеологів революції були ви- слідом багатьох внутрішньопартійних дискусій протягом 10–15 років перед початком революції. Проблема дилеми: класова боротьба чи самостійність України – була постійною ключовою темою, яка викликала жваві обгово- рення, навколо якої оберталися думки лідерів української соціал-демократії від часів початку виділення УСДРП з РУП й до передодня Першої світової війни. Усі лідери майбутньої УСДРП вийшли з РУП. І вже ця остання намагала- ся узгодити, первинним чи вторинним мусить бути національно-державний чинник щодо соціально-класового принципу. Програмний документ РУП – “Самостійна Україна” М. Міхновського маніфестував, що саме державна самостійність визнається пріоритетом партії, більшість членів якої орієнто- вана на соціал-демократичні цінності. Але не марксистська доктрина, а полі- тичний активізм об’єднував усю українську молодь в РУП. Остання була, як спадкоємниця “Братства Тарасівців”, надпартійним загальнонаціональним утворенням наддніпрянських українців, яка себе протиставляла своїм попе- редникам – громадівцям, а члени якої свою політичність протиставляли на- родницько-громадівському культурництву. 1 Див., приміром, статтю про ідеологічні настанови лідера УСДРП Левка Юрке- вича: Головченко В., Воронова Т. Між Сциллою і Харибдою: політичний портрет Лева Юркевича // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Харків, 1998. – Т. 7. – С. 1–19. 523 Українські есдеки: між національним і класовим вибором До часів Першої російської революції РУП включала в себе ембріони всього спектру майбутніх політичних партій підросійської України від лівих до правих: соціал-демократів, соціалістів, есерів, народної партії. Власне РУП була своєрідним антиподом ЗУБДО і ТУП. Перше було наднаціональ- ною надбудовою над усіма силами молодої генерації українців, друге – гур- тувало сили, які генетично виводили себе від попередньої генерації борців за українське визволення: кирило-мефодіївців та старогромадівців. Національний момент був тією спільною точкою, що гуртувала всі сили навколо єдиної мети – національного визволення України. Соціально-кла- совий принцип вніс у середовище РУП той дисонанс, що так і не був подо- ланий за всі передреволюційні роки. Необхідність визнання марксизму ідейною основою партійного життя роз’єднав до того монолітність РУП. Більшість колишніх рупівців стали есде- ками. І для них панівною стала класова доктрина з ідеєю боротьби класів усередині однієї нації. В цьому сенсі українські есдеки повторювали посту- лати російських соціал-демократів, які вели боротьбу всередині своєї нації проти буржуазних партій, ліберальної інтелігенції як виразниці буржуазної ідеології та носія буржуазної культури. Не враховувався факт того, що ук- раїнський народ перебуває у пригнобленому стані, а розмови про україн- ську буржуазію мають скоріше доктринерське значення, бо реально своєї буржуазії Україна підросійська фактично не мала, маючи справу на Великій Україні з буржуазією російською і польською та єврейською. Беручи приклад з марксистів російських, українські есдеки не насліду- вали соціалістів польських, які в основу своєї діяльності покладали прин- цип відновлення польської державності. Навіть члени української соціалі- стичної партії, що її складали представники спольщеної шляхти правобереж- ці Б. Ярошевський, М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський та ін., які вийшли з рядів ППС, попри те, що були за своєю природою українськи- ми самостійниками, після 1904 р. визнавали федеративний курс стосовно російської держави. Українська соціал-демократична робітнича партія була за своєю сутні- стю небільшовицькою. Тобто не відзначалася своєю ортодоксальністю як радикальне крило російської соціал-демократії. Цілком можна погодитися зі С. Кульчицьким, який вважає український марксизм близьким за основ- ними світоглядними і тактичними характеристиками до російського мен- шовизму. Бо, не визнаючи правомірності вилучення з процесу ефективного виробництва приватного власника – капіталіста, українські марксисти запе- речували тезу про диктатуру пролетаріату. Вважали, що влада має належати багатопартійному парламенту, який мав обиратися на підставі загального, рівного і прямого виборчого права2. Іншою принциповою відмінністю від 2 Кульчицький С. Володимир Винниченко: перші етапи життєвого шляху // Про- блеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2003. – Вип. 9. – С. 14. 524 Ігор ГИРИЧ більшовиків було терпиме ставлення українських есдеків до своїх ідеологіч- них опонентів – як усередині партії, так і до представників українських бур- жуазних партій. Проте українських есдеків радше можна вважати ближчи- ми до європейських соціалістів, передусім австрійської соціал-демократії. Бо меншовики були класичними російськими централістами і прихильни- ками імперської великодержавності. Не випадково наддніпрянські есдеки, перебуваючи тривалий час у Львові, творили з галицькими українськими соціал-демократами В. Левинським, М. Ганкевичем, Л. Когутом та ін. фак- тично одну партійну організацію. А В. Левинський тривалий час навіть був фактичним головним редактором літературно-мистецького наддніпрянського журналу “Дзвін”. Українські марксисти демонстрували у різні часи іноді діаметрально протилежні, взаємовиключні свідомісні орієнтири, часом карколомні партій- но-політичні кульбіти у практичній діяльності. Такі речі варто вважати не винятком, а радше нормою в есдецькому середовищі. В. Головченко і Т. Во- ронова, оцінюючи Л. Юркевича, відзначали, що зміни в його світогляді слід пояснювати не так еклектизмом світоглядних засад українських революціо- нерів, як схильністю “до кон’юнктурного розв’язання принципових питань”3. Уточнюючи цю думку, можна твердити, що українські марксисти, як і ліберали, не мали достатньої підготовленої суспільної бази і змушені були пристосовуватися до змінних політичних обставин. У кожному з них бороло- ся їхнє українське єство, яке вимагало однозначного вирішення питання української окремішності як політичної та культурної проблеми. З другого боку, їхня прибрана форма марксистської ідеології, яка потребувала неуник- ненного слідування марксистській догмі про класове суспільство, класову солідарність, інтернаціональні стремління пролетаріату в його переважаю- чому російському трактуванні, змушувала до постійного перебування у фарватері РСДРП. Чомусь не брався до уваги той факт, що соціал-демокра- тична доктрина постала в країнах з імперською традицією національного гноблення, в державах, інтелектуальна еліта яких поділяла нації на істо- ричні, що мають далі існувати, та неісторичні, що мусять бути неминуче асимільовані4. Національне питання більшовиками розглядалося як вузько периферій- на проблема, що стояла на заваді поширення пролетарського руху, який ніби- то не знає державних кордонів. В інтерпретації російських есдеків централі- 3 Головченко В., Воронова Т. Між Сциллою і Харибдою... – С. 5. 4 Дмитро Донцов з приводу відомої тези класиків марксизму про історичні наро- ди писав у своїй статті: “На с. 272 своєї «Nationaleitätenfrage» каже Бауер, що найголов- нішою хибою статтів Енгельса ... була та думка, «що нації, котрі не мають жадної історії, не сміють надіятися на жадну будучину». Так само думають і російські товариші. До недавна вони бачили, що українці були нацією неісторичною. «А скоро так є, так має й надалі бути»” (Закопанець [Донцов] Д. Українське питання і російська соціал-демо- кратія // Наш голос. – 1911. – № 4. – Лютий. – С. 177–178). 525 Українські есдеки: між національним і класовим вибором стично-імперський державний дух отримував несподівано простіше і пере- конливіше обґрунтування, ніж традиційна монархічна російська традиція. Переконуючи українських марксистів у необхідності єдиного революційно- го фронту, російські марксисти відкладали вирішення національного питання до часів постання демократичної Росії. Практична діяльність і більшовиків, і меншовиків показувала українським соціал-демократам облудливість за- певнень російських демократів вирішити українське питання після здобут- тя ними влади в Росії. Хоч В. Ленін і проголошував принцип “національно- го самовизначення” та право на утворення самостійних держав у межах Ро- сійської імперії, таке самовизначення не віталося і вважалося національною вузькістю і контрреволюційною практикою. Попри маніфестацію ідеалів інтернаціоналізму і демократії та декларування більшовиками добрих намірів щодо “інородців”, лідер українських есдеків Л. Юркевич перед Першою світовою революцією писав про більшовиків: “Іллін (Ленін. – І. Г.) і його товариші з під самостійницького прапору з «глибоким обуренням» показу- ють нагая автономістичним робітничим рухам поневолених націй. Бо нагай той свідчить, що самостійницький прапор вони піднесли для того, щоби ілюзорним кличем відвернути робітництво поневолених націй від боротьби за ті національні права, які давно здобули собі західноєвропейські народи”5. Національне питання призвело до розвалу РУП і постання на її уламках УСДРП. За ставленням до вирішення національної проблеми в Російській імперії есдецька частина РУП у 1904 р. розділилася на три течії: “спілчан”, які ратували за приєднання до РСДРП, “обласників”, які взагалі національ- не питання виносили за дужки своєї програми, та більшості – “автономістів”, які виступали за автономію України в межах демократичної Росії. Спробуємо простежити коливання українських соціал-демократів між сциллою національного і харибдою класового на конкретних прикладах з біографій провідних діячів українського соціал-демократичного руху. Для зручності пропонуємо скористатися наступною класифікацією. Всіх провід- них українських соціалістів за ставленням до проблеми класового і націо- нального можна розподілити на три умовні групи: 1) ортодоксів, що визнава- ли примат класового над національним (Д. Антонович, М. Порш, Л. Юрке- вич, В. Винниченко); 2) центристів, що, будучи на класових позиціях, одночасно вважали за можливе співпрацювати з націонал-демократією (“бур- жуазією”) (С. Петлюра, В. Садовський, П. Понятенко, Д. Дорошенко); 3) мо- лодоукраїнців, що ставили примат національного вище за принцип класо- вості (Б. Ярошевський, М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, А. Жук, В. Дорошенко, О. Назаріїв, М. Залізняк, В. Степанківський, Д. Дон- цов). Причому треба мати на увазі, що всі з вищеперерахованих постатей перейшли стадію ортодоксального марксизму, хіба окрім Д. Дорошенка, і майже всі більшою або меншою мірою опинилися в загальнодемократич- ному національно-демократичному таборі. 5 Юркевич Л. Єзуїтська політика // Дзвін. – 1914. – № 5. – С. 464. 526 Ігор ГИРИЧ При перелічуванні всіх напрямків і спектрів національної соціал-демо- кратії не говоримо про всіх її представників, а лише про чільних представ- ників цих напрямків та їхніх відгалужень. Ортодоксальний напрямок Дмитро Антонович. Сергій Єфремов у своїх спогадах атестує його як людину з дуже мінливими свідомісними орієнтирами: “Сьогодні був націо- налістом-шовіністом, завтра інтернаціоналістом, сьогодні захоплювався ук- раїнськими спектаклями, завтра усе зло та лихо слав на голови «культур- ників», сьогодні аж нестямився от захвату, нерозумні статті Слонімського проти Маркса читаючи, завтра ж удавав із себе «правовірного» марксиста”6. Дмитра Володимировича заслужено називають фактичним батьком пер- шої політичної партії Наддніпрянщини – РУП. У 1900 р. Д. Антонович до- ручає відвертому антисоціалістові й націоналісту М. Міхновському написа- ти програму для Революційної української партії. А вже 1902 р. він відкли- кує як вже не актуальну для партії брошуру “Самостійна Україна”, робить дрейф до ортодоксального російського марксизму і в 1902–1904 рр. під час партійних дискусій визнає за основоположний документ для діяльності РУП Ерфуртську програму німецької соціал-демократії. А національне питання проголошує “неіснуючим”. У цей час Д. Антонович відстоював т. зв. “обласництво”, яке його син Михайло, відомий історик, вважав за своєрідне самостійництво. Д. Антоно- вич завжди був прихильником української незалежності, але вважав, що це має бути вирішено самим суспільством – або воно буде готове до ідеї само- стійності і здобуде державу, або змушене буде асимілюватися7. В умовах України таке становище могло призвести лише до другого. Відмова від гас- ла незалежності України, винесення його за дужки партійної програми не здобули Д. Антоновичеві симпатиків. Він опинився в меншості, а більшість пішла за М. Поршем, який став до кінця першого десятиліття ХХ ст. ліде- ром УСДРП, її теоретичним провідником. У часи Першої російської революції Д. Антонович провадить незручну доктринерську марксистську лінію в партії. Відкидає рішучо корисність творів М. Драгоманова, критикує за “буржуазність” Радикально-демокра- тичну партію. Називає Б. Грінченка прихильником царського “кнута” за те, що співпрацює в українофільській “Киевской старине” З постанням УСДРП після 1905 р. Д. Антонович відходить від активної діяльності. Займається наукою, на тривалий час від’їжджає за кордон в Іта- лію, студіює історію мистецтва. Партійною роботою цікавиться мало. Ма- буть, саме цей час можна вважати точкою відліку неортодоксально-марксист- 6 Єфремов С. Про дні минулі // Молода нація. – 2004. – № 2 (31). – С. 87. 7 Гирич І. У тіні В. Липинського (А. Жук як політичний мислитель й дослідник історії визвольного руху) // Молода нація. – 2002. – № 3 (24). – С. 10. 527 Українські есдеки: між національним і класовим вибором ського періоду в житті Д. Антоновича. Єдиним помітним кроком було не- тривале редагування партійного журналу “Дзвони” у 1913 р., коли на чолі партії фактично був вже Л. Юркевич. В українській революції Д. Антонович знову виходить на поверхню політичного життя. Стає заступником голови Центральної Ради М. Грушев- ського як представник від лівих сил. Призначається згодом морським міністром, працює в дипломатичних місіях УНР. А вже у Празі в еміграції він зовсім відійшов від політики, цілком зосередившись на науковій роботі. Написав дві підставові в українській історіографії праці, які якраз науково студіювали українське культурництво і підносили його: “Українське мис- тецтво” (1923) та “Триста років українському театру” (1925). Д. Антонович був головним редактором й збірної праці “Українська культура”. У середині 1920-х рр. Д. Антонович намагався надрукувати за допомо- гою А. Жука свої спогади. В них Д. Антонович і в кінці свого життя пред- ставляв національний рух і соціалізм як дві окремі величини, що мало спо- лучалися між собою і ніби виключали одна одну. Навіть горнило революції не відкрило цілком очі людині, яка присвятила більшу частину свого моло- дого і дорослого життя революційній боротьбі. Про таку невідповідність А. Жук зауважував у листі Д. Антоновичу: “Ви займаєтесь зачарованим ко- лом, в якому вертілась в дев’ятьдесятих роках українська радикальна дум- ка, що радикалізм, соціялізм, революційність протиставляла українству, наче б українство було ідейною політичною чи соціальною, а при тім реакцій- ною течією, а не національно-визвольним рухом, і наче б українство як виз- вольний національний рух, на ті часи рух культурницький, виключало ра- дикалізм, соціалізм, революційність і т. п.”8. Микола Порш. Ставши лідером в останній рік існування РУП, М. Порш протримався в ідейних керівниках УСДРП до часів тривалої внутрішньо- партійної дискусії про місце ідеї української незалежності в діяльності партії у 1909–1912 рр. М. Порш був таким самим ортодоксальним марксистом, як і його наступник біля ідейного керма партії Л. Юркевич. Він закликав до класової чистоти есдецьких лав, до відмови від співробітництва з “буржуаз- ними” українськими партіями та друку в їхніх періодичних органах, таких як газета “Рада” та журнал “Літературно-науковий вісник” (“ЛНВ”). Вірний класовій доктрині, М. Порш піддавав критиці інших партійців: С. Петлюру, В. Винниченка, В. Садовського, А. Жука за співробітництво в буржуазних періодичних виданнях. У листі до останнього він писав у кінці 1909 р.: “Так, я цікавлюся роботою всіх ... наших опортуністів по «Радах», «Селах», «Ділах», бо вважаю таку роботу більш небезпечною для нас, ніж буржуазну демократичну... Активна праця в легальних культурних і еконо- мічних інституціях спільно з демократичними елементами, нарешті з’єднан- ня всіх українських соціалістичних партій... і т. д. – це такі мелодії, яких 8 Там само. – С. 38. 528 Ігор ГИРИЧ дійсно не можна не вважати покажчиком розкладу свідомості декотрих еле- ментів в наших рядах”9. Будучи полохливим і підозріливим по своїй натурі, М. Порш найбільше дошкуляв “легалістам” своїми закликами до підпільності і піднесенням пере- ваг нелегальних форм партійної діяльності. Знання економічних законів суспільного розвитку, чим не могли похвалитися ні С. Петлюра, ні В. Вин- ниченко, додавали йому менторського тону. Тому останні недолюблювали М. Порша. Він перебував у натягнутих стосунках з В. Садовським і В. Вин- ниченком, який безпідставно підозрював М. Порша у провокаторстві. Разом з тим і сам М. Порш не уникав можливості публікуватися в “буржу- азних” виданнях. Так, зокрема, свої праці з економічного обґрунтування української автономії він друкував у “ЛНВ” М. Грушевського. У 1910–1914 рр., попри критику “кооператорів-опортуністів”, М. Порш сам активно вклю- чився в український кооперативний рух. Саме тоді його на посту партійного лідера змінив Л. Юркевич. Проте в питаннях самостійності української соціал-демократичної орга- нізації М. Порш був послідовним і непохитним адептом збереження неза- лежності від РСДРП. А автономію України він фактично розглядав у рам- ках цілковитої політичної самостійності10. У добу революції М. Порш був військовим міністром, потім послом УНР у Берліні. Відійшов від активної політики 1921 р., коли зазнала краху сама ідея пролетарського інтернаціоналізму, яка стала ширмою для виправдання російської більшовицької агресії проти України. Так само облудною вияви- лася ідея класової боротьби і нетерпимості. Бо з волі червоних агресорів влада УНР – правдива соціалістична влада – була проголошена “буржуазно- націоналістичною”. В результаті застосування на практиці доктринерських постулатів класової чистоти М. Порш пройшов шлях від марксиста-орто- докса до націонал-демократа. Але своїх соціалістичних поглядів не змінив, як це сталося з О. Скоропис-Йолтуховським і В. Степанківським. Левко Юркевич. Послідовний ортодоксальний марксист, Л. Юркевич до кінця своїх днів залишався вірним трьом головним китам радикально- догматичного марксизму: класовій політичній боротьбі всередині кожної нації; ленінській тезі про наявність двох культур – буржуазної і пролетар- ської – всередині кожної нації; пролетарському інтернаціоналізмові як анти- поду буржуазного націоналізму. Разом з тим він був послідовним україн- ським патріотом, відстоюючи право українського пролетаріату на власну пролетарську партію, і викривачем великодержавної шовіністичної політи- ки більшовицької РСДРП, яка в національному питанні лише тактично 9 National Archives of Canada, Ottava (далі – NAC). – Andrii Zhuk Collection (MG30C167). – Vol. 4. – F. 7. 10 Жук А. Пам’яті Миколи Порша (1877–1944): (З нагоди 85-ліття з дня народжен- ня) // Сучасність. – 1962. – № 1 (13). – Січень. – С. 52–66. 529 Українські есдеки: між національним і класовим вибором відрізнялася від правих і ліберальних російських партій, так само сповіду- ючи теорію “єдиного і неподільного русского народу”11. Парадокс ситуації з Л. Юркевичем полягав у тому, що людина, яка не на словах, як російські більшовики і меншовики, а на ділі сповідувала прин- цип пролетарського інтернаціоналізму та, попри ортодоксальну класовість, була противником однопартійного тоталітаризму, заслужила від колег по соціальному табору з Росії ярлик “дрібнобуржуазного націоналіста”. І лише за те, що послідовно відстоювала право українців на окремішність. Самостійник в душі, Л. Юркевич гамував у собі національну стихію і щораз намагався живу реальну соціально-політичну ситуацію вирішувати за допомогою лише класичної марксистської доктрини. Саме його класова правовірність відіграла ключову роль у тривалій внутрішньопартійній дис- кусії з молодоукраїнським напрямом, який закликав до позакласового підходу і єднання усіх національних партій навколо ідеї української самостійності. Схильність до компромісів інших прихильників ортодоксальної лінії була подолана саме завдяки непримиренній принциповості Л. Юркевича, який зберіг чистоту рядів українського марксизму, виелімінувавши з них “опор- туністів” і “ревізіоністів”, але позбавив тим самим УСДРП найрухливіших діячів, які найбільше перебували в контакті з робітничою масою і студент- ською молоддю. Об’єктивно підхід Л. Юркевича знизив вплив партії УСДРП на маси, чим сприяв перемозі винниченківської “літературної” України над Україною реального життя. До РУП Л. Юркевич приєднався у 1904 р. після закінчення Першої київ- ської гімназії, де вчився разом з засновником українського модерного кон- серватизму В’ячеславом Липинським. Останній був на два роки старший, і обидва по-товариському ставилися один до одного. Деякі дослідники вва- жають, що обидва входили до однієї української гімназичної громади. Крім В. Липинського і Л. Юркевича, до неї входили брати Матюшенки та Мило- радовичі, Р. Войцехівський, Б. Рильський та В. Удовенко12. В. Липинський пізніше звертався до Л. Юркевича зі зверненням “товариш”. Хоча товари- шами по партії вони не були. Але обидва активно співробітничали з РУП і ППС, мали багатьох спільних знайомих. В. Липинський присвятив батькові Л. Юркевича, відомому, поруч з П. Свєнціцьким, В. Антоновичем і Т. Риль- ським, хлопоману Йосипові Юркевичу свою знамениту книжку “Z dziejów Ukrainy”. Але в політичному сенсі вони були антиподами. В. Липинський заперечував класову боротьбу і виступав за органічне всестанове суспіль- ство та міжкласову солідарність, а Л. Юркевич закликав до розпалювання 11 Юркевич Л. Російські марксисти і український робітничий рух // Дзвін. – 1914. – № 7–8. – С. 83–94; Рибалка [Юркевич] Л. Російські соціал-демократи і національне питання. – Мюнхен, 1969. 12 Gancarz B. “My, szlachta ukraińska”: Zarys życia i działalności Wacława Lipińskiego. 1882–1914. – Kraków, 2006. – S. 46–49. 530 Ігор ГИРИЧ класової боротьби всередині української нації за поборення пролетаріатом усіх інших непролетарських класів. Ще напередодні полеміки “Праці” з класовим підходом Л. Юркевича відбувся у 1908 р. обмін думками між обома в питанні ставлення до коопера- тивного руху. Л. Юркевич був проти того, щоб, за думкою А. Жука, викори- стати українську кооперацію у справі ширення ідей української автономії, бо вважав, що це веде до виставлення гасла “Україна для українців”13. У боях за пріоритет класовості Л. Юркевичу протистояв А. Жук. Перший етап розпочався у 1909–1910 рр. А. Жук використовував газету “Праця” як три- буну для пропаганди ідеї надкласовості і спільного національного інтересу між “буржуазними” і “пролетарськими” партіями. Він також пропагував тезу, що УСДРП мала виконати функцію локомотива національного відродження серед інших партій. У 1910 р. у відкритому листі до ЦК УСДРП А. Жук вступив у відкриту боротьбу з Л. Юркевичем і спробував перепорядкувати всю партію під ідеї міжкласового співробітництва і здобуття української окремішності14. В ньо- му він доводив, що легальна робота у пресі, кооперації, профспілках дає більше користі, ніж підпільна, сектантська робота. Не можна заклик до окре- мішності вважати буржуазним і звинувачувати адептів його в націоналізмі. В партії мусять існувати різні ідейні течії, і співпраця з ліберальними сила- ми в суспільстві не є опортунізмом. ЦК не представляє більшості в партії і не має права говорити від імені усіх членів партії. Л. Юркевич звинуватив А. Жука у співробітництві в буржуазних друкованих органах: “Ділі”, “Еко- номісті”, “Самопомочі”, в опортунізмі й націоналізмі. А самого А. Жука було виведено з членів ЦК УСДРП15 . На початку січня 1911 р. Л. Юркевич вже картав А. Жука за буржуазне розуміння патріотизму. Він писав: “Для соціал-демократів мусить бути яс- ним, що національна справа, що національне відродження становить класо- ве явище, як і всі сучасні громадські явища”. Л. Юркевич закликав Андрія Ілліча, як есдека, не вступати в конкуренцію з патріотизмом буржуазії16. На цю тему Левко Йосипович написав спеціальну статтю в “Нашому голосі”17, яка духом дуже подібна до Ленінової праці “О национальной гордости вели- короссов”. Ще раз перетнулися Л. Юркевич зі спільником А. Жука з вирішення національного питання В. Липинським під час відомої березневої наради 1911 р. (тоді вже Л. Юркевич був кандидатом до ЦК УСДРП). На ній було здійснено спробу утворення першої надпартійної групи “Вільна Україна”, 13 NAC. – Andrii Zhuk Collection. – Vol. 4. – F. 4. 14 Андрієнко А. З приводу доклада ЦК УСДРП Міжнародному соціалістичному конгресові // Наш голос. – 1910. – Ч. 1. – Падолист. – С. 48–51. 15 [Юркевич Л.] Відповідаємо на головніше в сьому “письмі” // Там само. – С. 51–53. 16 Там само. 17 Рибалка [Юркевич] Л. Про патріотизм // Наш голос. – 1910. – Ч. 2. – С. 110–114. 531 Українські есдеки: між національним і класовим вибором яка ставила за мету здобуття незалежності України. Спершу Л. Юркевич ніби прихильно поставився до ідеї такої окремої організації і брав участь у львівських нарадах 4–6 березня разом з А. Жуком, В. Липинським, В. Кушні- ром, М. Залізняком і В. Степанківським. Причому цікаво, що сам Л. Юрке- вич порадив усім іншим молодоукраїнцям звернутися саме до В. Липин- ського як до “викінченого самостійника і націоналіста”18. Л. Юркевич гото- вий був на початках переговорів фінансувати такий журнал, який збиралися назвати “Вільна Україна”. А. Жук у своїх згадках про ці наради і домовле- ності писав, що, будучи за класовий підхід і не погоджуючись, щоб загаль- нонаціональні гасла самостійності виходили з меж УСДРП, Л. Юркевич спочатку схилявся до такого позакласового утворення, котре б ці гасла ши- рило в народі і розбурхувало на цій основі закосніле громадське життя. Ро- бити це він збирався приватно, з “патріотичного” обов’язку19. Зустрічалися Л. Юркевич і В. Липинський і після невдалої спроби засну- вати групу “Вільна Україна”. У листі до Б. Ярошевського за 1914 р. Л. Юрке- вич писав, що “від часу заснування «Дзвону» не бачився з Липинським або майже не бачився і майже не листувався”20. Проте переговори про “Вільну Україну” далі попередніх домовленос- тей про утворення редакції і збору статейного матеріалу не пішли. Листовні контакти тривали майже увесь 1911 р., але справа заглухла. І не в останню чергу через те, що Л. Юркевич не дав обіцяних коштів, бо, схоже, злякався наслідків і звинувачень у власному націоналізмі. Приватно ж ця справа роби- тися не могла. Назовні б випливло його ім’я й заплямувало б реноме Л. Юр- кевича як стовідсоткового соціал-демократа. Через 25 років А. Жук писав: “Л. Юркевич відразу відтягнувся від справи, бо стояв далі на класовій по- зиції ортодоксального марксиста, заступаючи погляд, що для виразника інте- ресів пролетаріату неможливе співробітництво з людьми, що думають «по буржуазному»”21. Звичайно, якби прообраз СВУ постав ще за три роки перед Першою світовою війною, справа поширення ідей самостійництва і його популяр- ності в масах стояла б на значно вищому рівні, ніж це було в часи світової війни. І ця ідея не пов’язувалася б такою мірою з зовнішніми чинниками, як це сталося у випадку з СВУ, яку багато хто і в середовищі українців розгля- дав як креатуру німецької та австро-угорської розвідок. Очевидно Л. Юркевич не відразу відмовився від негації ідеї української самостійності як програмової справи для УСДРП. Принаймні ще в листо- 18 Жук А. До історії української політичної думки перед [першою] світовою війною // The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns’kyj / Ed. Jaroslaw Pelenski. – Cambridge, Mass., 1985. – P. 193. Ця книжка є окремим виданням зі зміненою нумерацією сторінок з часопису: Harvard Ukrainian Studies. – Cambridge, Mass., 1985. – Vol. IX. – № 3/4. 19 Ibidem. – P. 192. 20 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 367. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 23. 21 Жук А. Як дійшло до заснування Союзу визволення України // Молода нація. – 2002. – № 3 (24). – С. 137. 532 Ігор ГИРИЧ паді 1912 р. Д. Донцов від імені ЦК УСДРП на Базельському конгресі ІІ Інтернаціоналу підписав між УСДП Галичини та соціал-демократичною “Спілкою” спільну відозву, що у випадку війни між Росією і Австрією ці партійні сили підтримуватимуть Австро-Угорщину22. Хитання Л. Юркевича між національним і класовим імперативами трива- ли все життя. Журнал “Дзвін”, який видавався з ініціативи і за гроші Л. Юр- кевича, теж можна розглядати як своєрідну данину національному струмові в душі ортодоксального соціал-демократа. Цей журнал не претендував на висвітлення теоретичних проблем партії, а лише на висвітлення різноманіт- них проблем культурного, громадського і мистецького життя крізь призму марксизму. Тому і сам цей журнал скоріше нагадував марксистську альтер- нативу “Літературно-науковому віснику”, національно-демократичному і ліберальному відображенню життя. Саме у “Дзвоні” (ще тоді не журналі, а неперіодичному збірникові) було надруковано відомий твір В. Винниченка “Щаблі життя”, який розглядав проблеми моралі в широкому суспільному контексті і далеко виходив за рамки класовості. Але вже наступного, 1913, року Л. Юркевич зайняв позицію принципо- вої критики самостійництва в соціал-демократичній суспільній думці. Най- більше дісталося Д. Донцову за заклик до вироблення загальнонаціональ- ної надкласової програми дій усіх партій задля здобуття незалежності23 у відомому виступі на львівському студентському з’їзді. В іншій статті Л. Юркевич критикував Д. Донцова за австрофільство, бо вважав, що цією пропагандою орієнтації на ворожу Росії державу Дмитро Іванович послаб- лює політичну силу підросійських українців, позбавляє їх можливості актив- но брати участь в оновленні політичної системи Російської імперії24. Класовий підхід – основа соціал-демократії для Л. Юркевича, несуміс- на з пропагандою самостійності. У листі до Б. Ярошевського Левко Йосипо- вич картав Богдана Ромуальдовича за співробітництво в “буржуазній” пресі. Після 1905 р. він не вважав Б. Ярошевського соціалістом. Про “ревізіоністів”- молодоукраїнців писав: “Коли б рішучо не виступили проти Степанківських, Жуків, Донцових і Баськів (Меленевських. – І. Г.), то вони б зробили з У.С.Д. посміховисько. Сі люди – не соціалісти, як розуміє Європа... далекі від інте- ресів класового руху українського робітництва”25. Чому Європа розуміла соціалізм лише як класовий рух робітництва – неясно. Якраз навпаки, К. Каутський, Е. Бернштейн та О. Бауер радше схи- лялися до позицій А. Жука та його товаришів. Взагалі-то євросоціалізм пе- редодня великих революцій був скоріше надкласовим. Класовим він був лише в Росії, та й то тільки в частині соціал-демократії – у більшовиків. Виходи- 22 ЦДІА України у м. Києві. – Ф. 275. – Оп. 1. – Спр. 2459. – Арк. 53. 23 Юркевич Л. З нагоди другого всеукраїнського студентського з’їзду // Дзвін. – 1913. – № 9. – С. 236–241. 24 Його ж. Українське політичне молодоміщанство // Там само. – № 12. – С. 488–494. 25 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 367. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 20. 533 Українські есдеки: між національним і класовим вибором ло, що, воюючи з більшовицьким шовінізмом і централізмом у націо- нальному питанні, в питанні теорії Л. Юркевич цілком перебував у полоні російського більшовизму. А отже, однією рукою руйнував те, за що нібито боровся другою рукою. Класовий підхід стверджував, що національно визволитися має лише пролетаріат, який складав в Україні жалюгідно маленький відсоток. Та він і не міг цього здійснити без власної інтелігенції – “буржуазії”. Робітництво просто об’єктивно не могло собі витлумачити поняття національного визво- лення. Поза боротьбою за таке визволення, як дрібнобуржуазний елемент, опинялося і селянство – об’єктивно основна рушійна сила процесу такого визволення. Думки про пріоритет національного над класовим Л. Юркевич вважав українським сіонізмом. Під час березневих нарад 1911 р. А. Жук у своєму щоденнику записав таку кинуту ним фразу: “Жидівська нація ба- чить своє відродження в Сіоні, українська нація може відродитися в само- стійній державі – се сіонізм”26. У часи Першої світової війни Л. Юркевич залишався й далі перекона- ним у своїй правоті. Він і надалі полемізував з А. Жуком і виступив гострим критиком ідейної сторони діяльності СВУ, критикуючи її за орієнтацію не на Антанту, а на Центральні держави. Може б, Л. Юркевич і зрозумів свою помилку, якби застав українсько-більшовицьку війну 1917–1920 рр., але, на жаль, помер, наївно сподіваючись в особистій розмові з В. Леніним переко- нати того у хибній політиці більшовиків супроти України. Володимир Винниченко. Наш найбільший белетрист початку ХХ ст. не відзначався ортодоксальною марксистською правовірністю. Ніколи не ходив у партійних ідеологах і не писав на теоретичні теми будівництва со- ціал-демократії. Через це перебував у постійних контрах з М. Поршем, був у складних взаєминах з Л. Юркевичем, який відчував себе у спілкуванні з Володимиром Кириловичем інтелектуальним зверхником. Але з останнім В. Винниченко був радше в дружніх стосунках. Про це свідчить досить вели- ке листування, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади України. У дискусії часів Жукової “Праці” В. Винниченко спокійно сприймав наявність кількох думок щодо місця і напрямку діяль- ності партії. І він писав про це А. Жукові27. Як представника молодого українського активізму, до якого належав, попри розходження в поглядах, і В. Липинський, останній намагався зацікавити Володимира Кириловича, як, зрештою, і всіх інших керманичів українського руху – М. Грушевського, Б. Грінченка, Є. Чикаленка, С. Єфре- мова та ін. – ідеями необхідності в національно-визвольному русі ідей кон- серватизму. В одному з листів по виході твору Володимира Кириловича “Чесність з собою” В. Липинський намагався дати консервативне пояснен- 26 Жук А. До історії української політичної думки... – С. 195. 27 NAC. – Andrii Zhuk Collection. – Vol. 4. – F. 12. 534 Ігор ГИРИЧ ня дій головного героя твору, користуючись пізніше розвиненими у “Листах до братів-хліборобів” поняттями “інтелігенція – декласований пролетаріат, позбавлений власності”, “посідаючий клас”, “класова боротьба, як спроба декласованої інтелігенції відібрати посідаючим класам владу” та ін.28. Відповідь В. Липинського невідома. Можна лише здогадуватися, що суті філософії суспільного життя В. Липинського В. Винниченко не зрозумів, бо вкладав у твір своє естетичне розуміння призначення людини і людського щастя в дусі положень соціал-демократичної доктрини. В. Винниченко був класичним літературним ортодоксом, який любив сідати на принципового коника і демагогічно повчати, як треба любити про- сту людину, яку завжди гнобить верхня верства суспільства. Це виглядало часто комічно і пародоксально, особливо коли взяти до уваги товаришуван- ня В. Винниченка з “капіталістом” Є. Чикаленком, перебування Володими- ра Кириловича на постійних приватних гонорарах за письменницьку творчість з приватної кишені “пана” Є. Чикаленка. Їхні близькі стосунки тривали все життя і в тому числі захопили й добу української революції та еміграції. Син Є. Чикаленка Петро був у революційну добу особистим секре- тарем В. Винниченка, донька Ганна Келлер-Чикаленко писала дослідження про творчість В. Винниченка. Володимир Кирилович неодноразово відпо- чивав у маєтках Є. Чикаленка, але це не заважало йому вести протипанську агітацію серед селян, що працювали на землі Євгена Харлампійовича. Остан- нє не проходило повз очі Є. Чикаленка, але він дивився на ці витівки В. Вин- ниченка як на молодечі забави визначного майстра слова. Є. Чикаленко був і найдошкульнішим критиком В. Винниченка – не- вдахи-політика у 1917–1921 рр. Останній був завжди типовим доктринером і дуже мало розумівся на політичних реаліях, у чому йому в 1912 р. у публі- кованих нижче листах дорікав А. Жук. У своїй політичній діяльності В. Вин- ниченко щораз орієнтувався на думку партійних лідерів М. Порша і Л. Юр- кевича. Класовість В. Винниченко розумів досить примітивним чином. Царі, гетьмани, пани – то вороги трудового народу. Натомість простий народ: селя- ни і робітництво – то лише одне суспільне благо. І правда життя лише за останнім. Перші – визискувачі, гнобителі, кровопивці, другі – трудівники, експлуатовані, нещасні жертви перших. Монархізм і консерватизм – чисте зло. Демократія і соціалізм-комунізм – суцільне добро. Партійним діячем УСДРП Володимир Кирилович фактично перестав бути з виходом у 1919 р. зі складу Директорії. Укапізм В. Винниченка – це скоріше данина моді і кон’юнктурі, ніж свідомісний його вибір. Він завжди змагався з більшовизмом, хто буде лівіший, і щоразу програвав, бо лівішим 28 Старовойтенко І. Два листи В’ячеслава Липинського до Володимира Винни- ченка (січень 1912 року) // Український археографічний щорічник. – К., 2009. – Вип. 13–14. – С. 664–677. 535 Українські есдеки: між національним і класовим вибором за російських більшовиків українець апріорі бути не міг. У кінці життя став ще більшим критиком російської більшовицької системи в колишній Російській імперії – СССР. Зі стихійного соціал-демократа він перетворився у лівого європейського інтелектуала. “Чесність з собою” усе життя затуляла йому очі на життєві реалії, які перетворили колишнього комунара у власни- ка хутірського господарства. Ніби сама дійсність підказувала йому, який прошарок українського суспільства варто було ідеологічно обслуговувати, – зогидженого червоною пропагандою українського “куркуля”. В. Винниченко мав дуже приблизне поняття про будову суспільства і держави, зовсім мало був ознайомлений з європейською літературою з цьо- го питання. З його багажем знань і уявлень про механізми функціонування суспільних інститутів і соціуму займатися державотворчою діяльністю було протипоказано. Проте саме йому, а не В. Липинському чи А. Жуку, судило- ся стояти в чільних рядах керманичів української революції. Центристський напрямок Симон Петлюра. Центристські сили в УСДРП втілював С. Петлюра. При всьому своєму нібито ортодоксалізмі, про який зауважував у своєму знаменитому щоденнику Сергій Єфремов29, Симона Васильовича все ж рад- ше варто сприймати у дореволюційний час союзником націонал-демократії, ніж критиком і опозиціонером останньої30. Стосовно націонал-демократії С. Петлюра був антиподом Л. Юркевича. Сам С. Єфремов у тому ж таки щоденнику подає і хронологію змін свідомісних орієнтирів Симона Васи- 29 С. Єфремов у зв’язку з убивством С. Петлюри більшовицьким агентом писав: “Багато було в йому тоді (у 1905–1907 рр. – І. Г.) есдечеського духу – хвастливости, доктринерства і несерйозности. Були й неприємні штучки, через які довелося йому відмо- вити від секретарювання в «Раді». Потім зняв він безглуздий похід проти Садовського в «Слові», і мені довелося вступитися в ту полеміку. Потім він зник – у Москву. Коли я стрівся з ним там уже 1912 р. в редакції «Украинской жизни» – я не пізнав колишнього Симона: виріс, споважнів, розвинувся, занехаяв свої колишні витівки. В Центральній Раді в 1917–1918 рр. він був одним з найбільш вдумливих і розважних політиків... Люде, що з ним працювали за останніх, найважчих для України часів, кажуть, що це був справжній державний муж з умінням поводитись з людьми, обернутись в скрутних об- ставинах, підбадьорити серед бою. Виказати особливу сміливість, що так чарує про- стих людей. В усякому разі одно нестеменно: це була єдина безперечно чесна людина з усіх, що їх революція винесла у нас наповерх життя. Грушевський – пожалься Боже, що з його сталося; Винниченко крутиться, мов тріска в ополонці; решта – просто дрібні, нікчемні людці. Один Петлюра встояв на своїй позиції, не похитнувшись, і коли б не непереможні сили, то свого був би досяг... Один козак із мільйона свинопасів нічого не вдіє... Свинопаси себе не зрадять, а коли прийде час, то й козаки народяться і наростуть. І, може, трагічна смерть єдиного козака тисячу нових народить” (Єфремов С. Щоден- ники 1923–1929. – К., 1997. – С. 379–380). 30 Докладніше про національно-демократичну стихію діяльності С. Петлюри див.: Гирич І. Симон Петлюра і українська дореволюційна соціал-демократія // Історія в шко- лах України. – 2002. – № 3. – С. 47. 536 Ігор ГИРИЧ льовича від класових переконань до національно-державних. Догматичної класової позиції він тримався до кінця російської революції. Потім настав період переоцінки цінностей (С. Петлюра не брав активної участі у вище- згадуваній полеміці навколо молодоукраїнства у 1909–1912 рр.). Але час, коли він став головним редактором “Украинской жизни” в Москві, можна вважати початком політичного поправіння С. Петлюри, “націоналізації” його свідомості. Саме як редактора цього журналу С. Петлюру пізнав знамени- тий російський філолог Федір Корш і висловив свою відому пророчу фразу, що українці самі не знають, що мають в особі С. Петлюри майбутнього вождя нації. Власне, такий вибір Симона Васильовича варто визнати цілком логіч- ним. З походження належав до козацтва і священицького стану, йому вже за датою самого народження – 1879 р. – було ближче до “єфремовського” по- коління перших політичних українців, що гуртувалися у 1890-х рр. навколо видавництва “Вік”. С. Єфремов був лише на три роки за нього старшим, В. Доманицький – на два. У Центральній Раді провідні позиції займало по- коління 1880-х. Серед нього були вже більш викристалізовані радикальні революціонери. С. Петлюра ж більше тяжів до традиції. Не випадково саме він працював секретарем редакції українофільської “України”, позапартій- ної і наднаціональної “Ради”. Він був критиком і театральним обсерватором театру корифеїв М. Садовського, П. Саксаганського, М. Заньковецької. Його першими літературними кроками були досліди над історією кубанського козацтва. В “Украинской жизни” С. Петлюра спирався на співробітництво тих політиків, публіцистів, учених, які сповідували широку національну полі- тичну опінію. Він активно друкував М. Грушевського31, О. Лотоцького, М. Василенка, Д. Донцова32 націоналістичного періоду його творчості і був у листовних контактах з ними. Для Петлюри тоді не мала значення партійна 31 Музичук О. Листи С. Петлюри до М. Грушевського // Український історик. – 1991–1992. – Ч. 3–4, 1–4 (110–115). – С. 438–448. 32 Д. Донцов у 1912 р. дав С. Петлюрі до друку російською мовою свою відому брошуру “Модерне москвофільство”, що згодом у 1913 р. з’явилася у Львові. С. Петлю- ра з жалем відмовився друкувати, бо спонсори журналу були проти такої статті. С. Пет- люра дивився на “Украинскую жизнь” як на орган проукраїнської пропаганди серед росіян, а Д. Донцов як на орган протиросійської пропаганди серед українців-малоросів. Коли ж ця книжка була надрукована в Галичині і збурила все українське суспільство поставленою руба вимогою української окремішності, С. Петлюра писав: “Ви хутко станете найбільш популярною людиною на цілу Русь-Україну, мимо того, що Єфремов має намір цілком Вас знищити, а Левко (Юркевич. – І. Г.) в «Дзвоні» збештати. Кріпіться духом: «Бог выдаст. Свинья не сьест»!.. Мені чогось здається, що Вас випруть із «Дзво- ну» за Ваші «єресі». Бо правовірний марксизм, на сторожі чистоти якого стоїть Левко і Левинський, не зможе занадто довго ужитися з Вами” (Петлюра С. Статті, листи, доку- менти. – Нью-Йорк, 1979. – Т. ІІ. – С. 205). У листі відчувається симпатія до думок Д. Донцова і незгода і холодність до позиції Л. Юркевича. Сам С. Петлюра, виходить, себе ортодоксальним марксистом не вважав. 537 Українські есдеки: між національним і класовим вибором належність до ТУП, кадетів, консерваторів33. Аби лише автор відстоював український політичний національний інтерес. Тема класової боротьби – альфи і омеги правовірного марксизму – дуже мало зачіпала С. Петлюру. Він про неї згадував, ніби як з ритуальною ме- тою там, де писав про культурницький розвій українства: вихід нового видан- ня, журналу, драматичний спектакль, діяльність наукових товариств тощо. Іноді носило це дещо комічний характер, як у випадку, коли С. Петлюра у “Слові” критикував антрепризу М. Садовського, кваліфікуючи невиплату вчасно зарплати як показник капіталістичного визиску директором-“бур- жуєм” пригноблених пролетаріїв-артистів. Якщо проаналізувати творчу спадщину С. Петлюри до 1917 р., то скорі- ше напрошується порівняння останнього з діяльністю С. Єфремова34 як кри- тика і літературознавця, ніж з М. Поршем та Л. Юркевичем – економістами і авторами теоретико-ідеологічних трактатів. У листах до Д. Донцова за 1912– 1913 рр. він замовляє не стільки політичного характеру статті, скільки філо- софсько-літературознавчі есеї про своїх улюблених поетів І. Франка і Лесю Українку. Переглядаючи матеріали до бібліографії праць С. Петлюри, укла- деної А. Жуком для першого тому творів з 1956 р., привертає до себе увагу їхня тематика: на культурну проблематику загальнонаціонального характе- ру припадає до 200 позицій; суто політичним питанням, і то часів революції та еміграції, присвячено близько півсотні. Отже, зовсім невипадковим ви- глядає той факт, що саме особа С. Петлюри стала тим компромісом між со- ціал-демократією та всіма радикальними партіями, з одного боку, і націо- нал-демократією, з другого, який влаштовував усі сторони і висунув С. Петлюру у вожді української революції. У часи Першої світової С. Петлюра вже був одним з представників ук- раїнської інтелектуальної еліти серед російського громадянства, і вже тоді 33 Приміром, у листі до М. Грушевського С. Петлюра, у зв’язку з тим, що петер- бурзька українська громада пропонувала до редакції журналу долучити М. Славінсько- го та М. Могилянського, писав: “...коли ще кандидатура Славінського може бути приня- та, хоч, з огляду на його правий кадетизм, це було б і не зовсім бажано, то М. Моги- лянського не можна рахувати за чоловіка відповідного... Занадто він еклектик, не вираз- на фігура з усіх боків, особливо ж з боку українського” (Музичук О. Листи С. Петлю- ри... – С. 440). Кадетами були обидва, але М. Славінський був виразно українською людиною, очолював редакцію “Украинского вестника” у 1906 р., редагував українську частину енциклопедії “Гранат”. Був третьою людиною петербурзької громади після О. Лотоцького і П. Стебницького. Натомість М. Могилянський був “міцним” кадетом і поділяв централістичну політику партії. А вийшов з неї лише 1917 р., коли постала можливість будувати автономну Україну. Отже, С. Петлюра прихильно ставився до одно- го кадета, не сприймаючи іншого, а мірилом цьому було ставлення обох до національ- ного питання. 34 В. Садовський повідомляв А. Жука (лист від 9.V.1909 р.), що у 1909 р. С. Пет- люра в Петербурзі збирається починати писати тритомну історію української літерату- ри (NAC. – Andrii Zhuk Collection. – Vol. 4. – F. 8). Цікаво, що С. Єфремов свою “Істо- рію українського письменства” видав на три роки пізніше – 1911 р. 538 Ігор ГИРИЧ розпочався його шлях до щаблів влади. Але цікаво, що з початком світового конфлікту С. Петлюра обрав табір тих, хто виступав за перемогу російської зброї і поразку позитивніше наставлених щодо незалежності України Німеч- чини і Австро-Угорщини. СВУ через О. Назарука запрошувала С. Петлюру до співробітництва з організацією наддніпрянців у Західній Україні, але керівництво СВУ отримало несподіваний лист-відповідь за грудень 1914 р., в якому Петлюра ділився своїм геополітичним баченням тактичних орієн- тацій та результатів війни. “Все, що діється нині галицькими емігрантами в напрямку австро-германської орієнтації, – писав С. Петлюра, – з погляду російських українців є помилкою, трагічним непорозумінням... Кожний крок, слово і акція, направлені до того, щоб створити обставини на російській Україні, ворожі для цілости російської держави, для знесилення її під цю добу, строго осуджуються на Україні, бо вважаються шкідливими і для інте- ресів України. ... Сила Росії матеріальна, військова і інша має такі великі ресурси, такі невичерпані джерела, що чужинцеві годі собі уявити... 4 мільйо- ни, хоч би й свідомого народу, не можуть накидувати свою волю, своє розу- міння подій, інтересів національних, більш чисельно широким масам. ... Очевидно, Галичина і частина Буковини буде прилучена до Росії і україн- цям, уже спільними силами, прийдеться в нових умовинах працювати над добром народу”35. С. Петлюрою, як і М. Грушевським та іншими підросійськими україн- ськими діячами, керувало почуття страху перед суспільною думкою росіян і політично зросійщених українців, які навіть не допускали в думках проти- російської акції у світовій війні і боялися заплямуватися у зв’язках з органі- зацією, яка функціонує на гроші ворога, тим самим компрометуючи україн- ську справу. СВУ на перший погляд виглядало як маріонеткове утворення, що діяло не на користь України, а в інтересах Німеччини і Австро-Угорщини. Відпо- відаючи на ці страхи у “Віснику СВУ”, А. Жук наголошував, що немає нічо- го поганого, низького, зрадливого у використанні українськими емігранта- ми вдалої для України міжнародної кон’юнктури. “Сучасні змагання вели- кого українського народу на широкім просторі України, – писав А. Жук, – можна порівняти з передповстанчими, а потім повстанчими змаганнями італійців епохи Гарібальді або болгар – епохи їх визволення. Отож тим, хто робить тепер українському народові і його провідним організаціям закид, що вони шукають помочи для своєї визвольно-національної справи у прави- тельств Австрії і Німеччини, а тим більш Туреччини, можна пригадати, що й благородні революціонери-демократи визвольно-об’єднавчої доби Італії шукали помочи в реакційного монарха Франції, Наполеона ІІІ, а болгарські борці за волю і демократію кликали на поміч навіть російського деспота – царя. Отже річ не в тім, яка сила падає в дану історичну хвилю на млин волі. 35 Петлюра С. Статті, листи, документи. – Нью-Йорк, 1956. – С. 188–190. 539 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Іноді об’єктивні історичні обставини і політичний інтерес примушують полі- тично і суспільно інші сили йти на користь тих груп і гасел у сусідніх наро- дів, проти яких вони боряться у власній державі. Але від сього ні гасла сі, ні цілі у народів пригноблених, які в дану історичну добу підносять, може, як найяскравіший прапор загальнолюдської волі, не хиляться і не загортають- ся туманом. Діло їх лишається чистим, хоч яким би брудним іменем ні нама- галися – нахабно і по-фарисейські – натаврувати його ворожі сили”36. З приводу цього листа А. Жук залишив у своєму архіві коментар. Коли читаєш цей лист, навіть не віриться, що за яких три роки С. Петлюра стане найпослідовнішим і найсамовідданішим борцем з російським імперіаліз- мом за українську незалежність. Але такими були невідрадні реалії тодіш- нього українського існування. А. Жук у Відні, а С. Петлюра у Москві роби- ли одну справу, але примушені були виступати на боці двох ворожих сторін у війні. Уже в 1920 р. А. Жук напише листа С. Петлюрі, аналогічного поперед- ньому листу С. Петлюри до СВУ з 1914 р., але з протилежним щодо резуль- татів визвольних змагань українців висновковим матеріалом. А. Жук картав С. Петлюру за союз з поляками, за те, що зробив базою для національно- визвольної боротьби не Західну Україну з підготовленим для цього наро- дом, а Україну підросійську – Наддніпрянщину, з політично невиробленою публікою, “дітваками”, “підмайстрами”, які намагалися керувати “майстра- ми” – урядом ЗУНР і УГА37. Старий самостійник з десятирічним стажем, А. Жук пропонував рятувати ситуацію за допомогою стихійного самостійни- ка В. Винниченка, з дорученням останньому домовлятися з більшовиками про підтримку Західної України у її боротьбі з Польщею. В останній рік визвольної боротьби та в еміграції наближеними до Си- мона Петлюри були ті сили, з якими до 1917 р. УСДРП перебувала у класо- вих контрах. Його партнерами були соціалісти-федералісти (міністрами у Директорії були А. Ніковський, В. Прокопович, О. Лотоцький, І. Огієнко), військовики (Є. Коновалець, О. Удовенко, М. Омелянович-Павленко), кон- сервативне селянство в особах його отаманів (Д. Терпило (Зелений), Ю. Бож- ко та ін.), члени партії соціалістів-самостійників (І. Липа, А. Макаренко, П. Андрієвський та ін.). Валентин Садовський, Прокіп Понятенко, Дмитро Дорошенко. Ва- лентин Садовський був одним з найактивніших членів київської організації УСДРП у часах Першої російської революції. Маючи дві освіти: юридичну й економічну, він їх використовував на практиці, співпрацюючи у ТУПів- ських виданнях, “Літературно-науковому віснику”, петербурзьких журна- лах і збірниках. Навчаючись у російській столиці, був одним з найактивні- ших, за спогадами О. Лотоцького, студентських діячів. У Києві він найближче 36 Жук А. Власними силами // Вісник СВУ. – 1915. – Ч. 15–16. – 24 квітня. – С. 1–2. 37 Лист Андрія Жука до Симона Петлюри. 1.ІІ.1920. Відень // Молода нація. – 2002. – № 3 (24). – С. 231–237. 540 Ігор ГИРИЧ зійшовся із С. Петлюрою і вважав його своїм найближчим товаришем (за спогадами доньки І. Садовської-Тимошенко) і в еміграції. У конфлікті між ортодоксами і есдеками, що не визнавали примату класо- вої боротьби у 1909–1910 р., він схилявся радше до позиції А. Жука, і на його думку та петербурзької організації УСДРП посилався у вищезгадано- му листі до ЦК партії (Л. Юркевича) Андрій Ілліч, коли вимагав внутрішньо- партійної демократії і толерування думки, не згідної з тезою, що соціалізм – це в першу чергу класова боротьба38. В. Садовський перебував у натягну- тих стосунках з іншим догматиком партії – Миколою Поршем. В. Садов- ський був основним дописувачем з меж Росії до “Праці” А. Жука у 1909– 1910 рр. Збирав з підросійських українців кошти на видання львівської “Праці”. Сам свій фракційний напрямок в УСДРП вважав близьким до росій- ського меншовизму39. Коли в колі петербурзьких марксистів-ортодоксів А. Жука критикували за опортунізм, В. Садовський зауважував: “Всі ці ки- вання щодо одступлення од святих отців Маркса, Енгельса і Каутського мені прямо противні. Хиба це марксистська критика? Марксизм насамперед є метод, а не догма”40. З іншого боку, В. Садовський, на відміну від А. Жука, не відмовився цілковито від класового підходу як принципу гуртування революційних сил. У листі до А. Жука з 1909 р. він не погоджувався з його думкою про надкла- совий характер кооперації. “Суть кооперації, – писав В. Садовський, – її класовий характер; значення демократичної кооперації взагалі і робітничої зокрема для боротьби пригноблених класів, необхідність координувати кооперацію з иньшими формами боротьби працюючих мас”41. З підозрою В. Садовський ставився і до прагнення А. Жука до об’єднан- ня есдеків і есерів у єдину робітничу партію. Не погоджуючись з Андрієм Іллічем, він писав: “Між моїм і Вашим поглядом на сю справу є, на мою думку, принципіяльна ріжниця. Ви, оскільки я уявляю... обстоюєте об’єднан- ня усіх соціялістичних (конкретно с.-д. і с. р.) елементів зараз для утворен- ня робітничої партії... До всього цього я приєднаться не можу... єдина партія може утворитися тільки в процесі масового робітничого руху, під час по- більшеної активности пролетарських мас...”42. Перший міністр справедливості (юстиції) в Генеральному секретаріаті Центральної Ради, В. Садовський був непохитним прихильником само- 38 Гирич І. У тіні В. Липинського... – С. 18. 39 У листі від 5.ІІ.1910 р. В. Садовський писав А. Жукові: “...вона [«Праця»] по- степенно мусить перетворюватись в орган певної ідейної течії. Отож у мене виникає питання, чи уявляємо ми з себе зараз таку ідейну течію. Що до нас приєднується публі- ка в ідейному розумінні однакова, закрашена в той самий колір меньшевизма, опреділя- ючи її російським терміном, це факт” (NAC. – Andrii Zhuk Collection. – Vol. 4. – F. 8). 40 Там само. Лист без дати за кінець листопада 1909 р. (Відповідь А. Жука датова- на 2.ХІІ.1909 р.). 41 Там само. 42 Там само. 541 Українські есдеки: між національним і класовим вибором стійності. Пішов за С. Петлюрою у Тарнівську еміграцію. Був членом Ради Республіки, прообразу першого екзильного уряду УНР. Національний вибір превалював у нього над класовим у часах революції, і з УСДРП він через це порвав у 1921 р. А в 1920-ті – 1930-ті рр. став поважним науковцем-еконо- містом, одним з найактивніших співробітників Українського наукового інсти- туту у Варшаві, правою рукою його директора, колишнього есера О. Лотоць- кого. Він перейшов на виразні націонал-демократичні позиції і з них писав праці, у яких досліджував історію українського національно-визвольного руху початку ХХ ст. П. Понятенко, як і С. Петлюра, працював тривалий час у редакції “Ради”, завідував конторою газети. Був пов’язаний з кооперативним рухом. Через останній був у близьких стосунках з низкою майбутніх есерів та соціалістів- федералістів. Як про людину педантичну і акуратну згадує про нього в ме- муарах Є. Чикаленко43. Д. Дорошенко сам визнавав у спогадах, що був у соціал-демократах в часах Першої російської революції більше за даниною моди, ніж за переко- наннями. Перестав бути есдеком і приєднався до радикально-демократич- ної партії він з переїздом до Києва на посаду секретаря редакції щоденної газети “Громадська думка”. Причиною розриву з соціал-демократами Д. До- рошенко називав якраз національний момент. “Мене ще перед тим, – згаду- вав Дмитро Іванович, – розчарувала відмова Української революційної партії від постулату самостійної України, потому як партія перетворилася в со- ціал-демократичну. Знову ж таки й діячі Української радикальної партії були мені особисто симпатичні, такі як Єфремов, Грінченко, Матушевський, і я охоче співпрацював з ними, хоч формально й не вступив до Української ра- дикальної партії”44. За духом це був чистої води націонал-демократ, який ще більше за С. Петлюру і В. Садовського був заангажований у всі національно-культурні проекти, котрими керувало ТУП. Працював у редакції “Украинского вест- ника” в Петербурзі, який курували діячі національного спрямування О. Ло- тоцький і М. Славінський, секретарював у “Раді” Є. Чикаленка, працював викладачем історії у Катеринославському комерційному училищі під керів- ництвом учня В. Антоновича Антона Синявського. Редагував у цьому ж місті націонал-демократичний журнал “Дніпрові хвилі”, працював активістом у місцевій “Просвіті”, брав участь у громадській і культурній роботі як “про- світянин”. У Києві записував спогади колишнього хлопомана К. Михальчу- ка. Близько зійшовся з Є. Чикаленком, про котрого й написав в еміграції першу дослідницьку працю. У 1909 р. познайомився з консервативним рухом і його лідером В. Липин- ським. З того часу погляди Д. Дорошенка дедалі помітніше “правішали”. 43 Чикаленко Є. Щоденник 1907–1917 рр. – К., 2004. – Т. 1. – С. 7. 44 Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901–1914 рр.). – К., 2007. – С. 106. 542 Ігор ГИРИЧ У часи Лютневої революції він уже формалізував свої стосунки з національ- ною демократією, ставши членом партії соціалістів-федералістів. А вже в часах гетьманату П. Скоропадського стає гетьманським міністром закордон- них справ. В еміграції у Берліні Д. Дорошенко вже член гетьманської партії УСХД, стає першим популяризатором консервативно-гетьманської доктри- ни В. Липинського. Пише в Празі у 1923 р. “Огляд української історіографії”, який поруч з “Україною на переломі” (1920) В. Липинського називають пер- шим твором нової державницької історіографії. Молодоукраїнський напрямок Богдан Ярошевський та його УСП. Українська соціалістична партія, до якої входили українці польського походження, – український аналог Польської партії соціалістичної (ППС)45; була партією самостійницького спрямування. Про це пише і Є. Чикаленко у своєму щоденнику46. Постала вона майже одночасно з РУП у 1901 р. Вона невдовзі з’єдналася з РУП, але через рік відновила свою організаційну незалежність. І, як вважав А. Жук, сталося це якраз через те, що у 1904 р., після початку розколу, РУП-УСДРП взяла курс на федералізацію Росії та автономію національної соціал-демокра- тії і відійшла від самостійницької ідеї47. УСП Б. Ярошевського не користувалася серед широкого загалу молоді такою популярністю, як РУП. По-перше, її складали римо-католики, споль- щені українці. Українці православної традиції сприймали їх за “поляків” і воліли мати свою “етнічну” представницю. Нею сприймалася РУП. С. Єф- ремов давав і інше пояснення слабкої підтримки УСП. Нетямущу молодь приваблювали в РУП універсальність і ідеологічний “примітивізм”. “Со- лідніша і видерженіша” УСП Б. Ярошевського “не мала жодного успіху, ниділа й хиріла, аж поки не злилася з РУП («РУП випив СУП», – писав один ерупівець)”48. Періодичні видання і прокламації Б. Ярошевського при всій соціаль- ності робили наголос на національній проблеми. І в цьому сенсі були більш українськими, ніж москвофільські, як оцінював С. Єфремов, газети і бро- шури РУП49. Ще від часів Першої російської революції Б. Ярошевський, примкнув- ши до “Ради”, де очолював польський відділ, перейнявся позицією УРДП та ТУП, відійшовши від соціалістично-класових позицій. А в листах до М. Гру- шевського, написаних у 1914 р., Б. Ярошевський уже відстоює федералізм 45 В. Дорошенко прямо пише, що УСП було “пробою пересадити ППС на україн- ський ґрунт” (Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. – Відень, 1917. – С. 37). 46 Чикаленко Є. Щоденник 1907–1917 рр. – Т. І. – С. 7. 47 Жук А. Українська соціалістична партія (1904–1905) // Збірник “Української літе- ратурної газети”, 1956 р. – Мюнхен, 1957. – С. 217, 230. 48 Єфремов С. Про дні минулі. – С. 87–88. 49 Там само. – С. 88. 543 Українські есдеки: між національним і класовим вибором України як політичну програму, що було програмною метою ТУП, і гостро критикує В. Липинського за самостійництво в українському питанні50. В одному з листів Богдан Ромуальдович писав: “Як тільки такий українець (В. Липинський. – І. Г.) польського походження з’являється «самостійни- ком» на польський кшталт, не виносить «москалів», мріє про спілку Польщі і України, звернуту проти Москви, австрофіл, германофоб, то для мене ясно, що він міркує цілком як поляк. Для поляків такі думки, може, спасенні, а для нас вони не годяться”51. Б. Ярошевський не сприймав соціал-демократизму через його догма- тизм і авторитарні методи партійної побудови. А також, мабуть, через класову нетерпимість та ідеї розпалювання всередині нації вогнища класової бо- ротьби. Тому він орієнтувався на зразки європейського соціалізму. Такий соціалізм сповідували польські соціалісти, такими соціалістами були й ТУПівці. Найближчими приятелями Б. Ярошевського, як і Д. Дорошенка, були М. Левицький, С. Єфремов, Ф. Матушевський, М. Грушевський (остан- нього Богдан Ромуальдович висував навіть на Нобелівську премію). З В. Липинським у 1908–1909 рр. Б. Ярошевського звела якраз його на- ціональна позиція у суспільних питаннях, що переважала вузькокласову про- блематику. Ця ідея рухала і В. Липинським, для якого до 1917 р. консерва- тизм як один з напрямів загальнонаціональної боротьби мав підрядне стано- вище. Вони разом видавали “Przegląd Krajowy” у 1909 р. Але територіаль- ної ідеології В. Липинського Б. Ярошевський не розумів і не поділяв, вва- жаючи, що В’ячеслав Казимирович, крім українців, власниками українських земель хоче зробити ще й польську шляхту. Тому можна казати, що руди- менти класової свідомості в Б. Ярошевського залишалися. Він також слідом за українськими народниками поняття “нація” мислив в етнічних, а не тери- торіально-консервативних (державницьких) категоріях. За пріоритет національного над класовим Б. Ярошевському також дісталося як “опортуністу” від Л. Юркевича. Левко Йосипович після часів “Доброї новини”, яку редагував до 1904 р. Богдан Ромуальдович, останньо- го соціалістом уже не вважав, за те, що той був співробітником редакції 50 Гирич І. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику “Przegląd Krajowy” (Листи В. Липинського до Б. Ярошевського (1910) та Б. Ярошевського до М. Грушевського (1914)) // Український археографічний щорічник. – 2009. – Вип. 13– 14. – С. 658. 51 Там само. Але варто ці слова розуміти під кутом зору великого конфлікту між обома політиками. Добре відомо, що В. Липинський не був австрофілом, а навпаки, пропагував завжди спирання на власні сили і критикував австрофільство в засаді, пого- джуючись лише з тактичним австрофільством. Сам Б. Ярошевський був поляком за пер- шою культурною належністю. Був спочатку членом ППС. І напевно його початкові само- стійницькі інтенції були подиктовані польськими пепеесівськими впливами. ППС була єдиною польською партією, яка визнавала українську самостійність і пропагувала цю ідею серед українців. (Див.: Липинський В. Листування. – К., 2003. – Т. 1. – С. 635–636). 544 Ігор ГИРИЧ “Ради”52. Своїм завданням Л. Юркевич вважав гуртування справжніх марк- систів-соціал-демократів і звільнення партії від лібералізму і націоналізму. Представником лібералізму і вважав Б. Ярошевського Л. Юркевич. “Спілчани” (Маріан Меленевський, Олександр Скоропис-Йолту- ховський). “Українську соціал-демократичну спілку” часто представляють в літературі як ренегатську силу, що не втрималася на незалежницьких пози- ціях РУП і добровільно віддала себе під владу російської соціал-демократії. Насправді, проросійська орієнтація “Спілки” була лише тактичним прийо- мом низки колишніх рупістів, щоб достукатися до російських марксистів і хоч би в автономній формі змусити їх визнати існування української соціал- демократії. В основі лежала та сама примарна віра в можливість визнання національно-визвольного руху демократичними силами Росії, які нібито мають краще, ніж реакційні сили, зрозуміти українські бажання в національ- ній справі. Ця віра коренилася, знову ж таки, у слабкості самого україн- ського руху. Доводилося сподіватися на милість сильного, а не диктувати з позиції власної сили свої умови, як це робили, приміром, польські марксисти. “Спілчани” не були зрадниками національної ідеї. Навіть навпаки, ви- явилися рішучими і переконаними її адептами протягом усього свого жит- тя, готовими йти на будь-які свідомісні компроміси у всіх інших ідейно- теоретичних питаннях. В. Дорошенко вважав позитивною рисою діяльності “Спілки” намаган- ня витіснити РСДРП з українського ареалу її діяльності й опанувати її місце в Україні як єдиної краєвої соціал-демократичної організації. Підпорядко- вуючись РСДРП, “спілчани” хотіли під покровом її провадити серед робіт- ництва українську національно-класову роботу. Натомість РСДРП бажала використати “Спілку” для своєї користі – збільшення російського класового впливу в українському місті й селі. Йшла обопільна боротьба за впливи. І успіх був у великій мірі на боці “Спілки”. Вона була визнана росіянами єдиною крайовою організацією РСДРП у Полтавській, Чернігівській, Київській, Подільській та Волинській губерніях (крім самого Києва)53. Біографія О. Скоропис-Йолтуховського – найкраще свідчення того, що “Спілка” намагалася союзом з РСДРП зберегти українську лінію РУП– УСДРП. Метаморфоза свідомості у Олександра Філаретовича відбулася в спектрі від крайньолівих до крайньоправих поглядів. До Першої світової війни він був не просто есдеком, а й одним з діячів, здавалося б на перший погляд, проросійської “Спілки”. Згодом член Президії СВУ у 1914–1918 рр. У 1920-ті рр. відмежувався від дореволюційного руїнництва і став одним з чільних представників гетьманської партії УХДС, тобто з революціонера демократичного табору перетворився на консерватора-гетьманця. М. Меленевський (Басок) став у часах внутрішньопартійної полеміки в УСДРП одним з найяскравіших речників національного пріоритету. Проти 52 ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 367. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 19–20. 53 Дорошенко В. Українство в Росії. – С. 38. 545 Українські есдеки: між національним і класовим вибором нього різко виступав Л. Юркевич. Як і О. Скоропис-Йолтуховський, один з провідних “спілчан”. Обидва належали до українців польської культури, перебували під впливами ППС. Цілком логічним виглядає, що обидва з по- чатком світової війни опинилися майже відразу в “Союзі визволення Украї- ни”. Були в Президії цієї організації, навіть стояли в різний час на чолі СВУ, тобто стали “зрадниками” Росії, відвертими ворогами її загарбницької полі- тики. І це після тривалого періоду перебування фактично в лавах РСДРП. “Неорупісти” – Закордонна група УСДРП (Андрій Жук, Володимир Дорошенко, Олексій Назаріїв та ін.) До Закордонної групи УСДРП нале- жали ті колишні есдеки-рупісти, які у Львові влаштувалися на добрих поса- дах і мали авторитетну постійну працю. А. Жук працював у головній централі львівської кооперації РСУК, редагував її органи “Економіст” та “Самопоміч”. В. Дорошенко і О. Назаріїв працювали в Науковому товаристві ім. Т. Шев- ченка: перший очолював бібліотеку, став видатним бібліографом та істори- ком визвольного руху і суспільно-політичної думки, другий теж працював у бібліотеці, завідував музеєм НТШ. Уже сам факт праці в легальних органі- заціях, які очолювали відомі націонал-демократичні діячі, вплинув на пере- вагу національного інтересу на противагу абстрактній класовій боротьбі. Лідером групи був А. Жук. Він виступав ідеологом ЗГ УСДРП на внут- рішньопартійному дискусійному форумі у 1909–1912 рр.54. Спочатку і А. Жук був ортодоксальним марксистом, але під впливом львівських політичних, культурних та економічних відносин та під враженням простудійованих праць економічного і суспільного змісту відбувся кардинальний переворот у свідомості Андрія Ілліча. “Досі я був, – писав у спогадах А. Жук, – в по- лоні теорії класової боротьби, непримиренності інтересів робітництва і бур- жуазії і пролетарського інтернаціоналізму, а галицька дійсність мені пока- зала, що цей «теплий кожух не для нас шитий»”55. Позбувшись колишнього партійного доктринерства і нетолеранції, партійці, які закликали до надкласового гуртування політичних сил, влітку 1909 р. провели у Львові партійну конференцію. На неї приїхали на кошти Л. Мацієвича і делегати від підросійської України. В результаті обміну ду- 54 Про суспільно-політичні та ідеологічні погляди А. Жука докладніше див.: Ги- рич І. У тіні В. Липинського... – С. 8–45; його ж. “Федераліст” очима “самостійника” (До історії написання статті А. Жука “М. Грушевський та СВУ”) // Молода нація. – 2004. – № 2 (31). – С. 83–110; його ж. А. Жук: один із перших самостійників // Історія в школах України. – 2004. – № 3. – С. 51–53; його ж. Жук А. І. // Історія України: Енциклопедич- ний довідник. – К., 2008. – С. 399–401; його ж. Українська політична думка початку ХХ ст. і А. Жук – політик, мислитель, кооператор (До 130-річчя з дня народження) // Вісник НТШ. – 2010. – Ч. 44. – Осінь–зима. – С. 14–18; його ж. Андрей Жук – основатель “Союза освобождения Украины”: политическая и культурно-просветительская деятель- ность в годы первой мировой войны // Народы Габсбургской монархии в 1914–1920 годах: от национальных движений к созданию национальных государств / Отв. ред. М. Волос, Г. Шкундин. – М., 2011. – С. 166–185. 55 Жук А. Із спогадів // Молода нація. – 2002. – № 3 (24). – С. 213–214. 546 Ігор ГИРИЧ мок постала газета “Праця”, яка висловлювала думки ревізіоністичної части- ни партії молодоукраїнського спрямування. Ортодокси УСДРП на чолі з Л. Юркевичем заснували альтернативні друковані органи. Протягом 1910– 1912 рр. у Львові виходили “Робітник” і “Наш голос”. У 1913 р. у Києві почав виходити літературно-публіцистичний журнал “Дзвін” як спроба поєд- нати обидві позиції. На думку В. Дорошенка, цей журнал виконував функ- цію, аналогічну ТУП, як об’єднавчий, не суто класовий, орган для всієї УСДРП. А. Жук виступив на просвітянському з’їзді у Львові 1909 р. з ідеєю: “на- ціональна кооперація – це шлях до національного визволення”. Економіч- ний добробут селянства, а не класова боротьба з власною і чужою буржуа- зією, є ключем до українського визволення. Тому і закликав А. Жук до ле- гальних методів боротьби, до праці конкретно-економічної серед селянства і робітництва, а не підпільних, сектантських, форм діяльності. Друга ідея А. Жука – перетворення УСДРП на силу, яка стане мотором у національному русі. Для цього вона мала не поборювати інші ідеологічні напрямні українських партій, а шукати спільних точок дотику і на їхній осно- ві вироблення спільного фронту дій з усіма силами, що визнають націо- нальне визволення України на надкласовій основі. Цікаво, що М. Порш роз- пускав чутки, що А. Жук збирається заснувати нову соціалістичну партію56 разом з М. Залізняком, С. Єфремовим, М. Гехтером – людьми, які були знані своїм демократичним наставленням. Ідейною основою для нового теоретичного переозброєння партії А. Жук вважав традицію надкласовості РУП. Саме її національний принцип був тим ґрунтом, який об’єднував політичну молодь навколо партії. Коли в ре- зультаті дискусії А. Жук і його спільники фактично опинилися поза партією, А. Жук пропагував думку про відновлення старої РУП на новій ідейній осно- ві. Через таке бачення ролі соціал-демократії А. Жук і його союзники пози- тивно ставилися до ліберальної і націонал-демократичної УРДП та ТУП. Високо цінували їхню роль не лише у культурному житті України, бо преса, видавництва, клуби і “Просвіта” знаходилися під повним контролем і впли- вом націонал-демократії, але й у гуртуванні всього спектру політичних партій під прапором українського відродження57. А. Жук у приватних розмовах і листуванні з Л. Юркевичем та М. Пор- шем закликав не мавпувати російських есдеків, не робити внутрішньонаці- ональну руїну, не ділитися на меншовиків і більшовиків, а навпаки, зосе- реджувати сили в єдиному кулаці, максимально близько співпрацюючи з національною демократію. Соціалізм А. Жук розумів в європейсько-реформістському дусі, підтри- муючи теорію Е. Бернштейна, К. Каутського, О. Бауера і К. Реннера з їхньою ревізією фундаментальних основ марксизму, що будував тоталітарне суспіль- 56 NAC. – Andrii Zhuk Collection. – Vol. 4. – F. 8 (лист В. Садовського до А. Жука від 5.ІІ.1910 р.). 57 Дорошенко В. Українство в Росії. – С. 66, 112. 547 Українські есдеки: між національним і класовим вибором ство, послуговуючись класовим підходом. Соціалізм для неорупістів – це передусім економічне поліпшення життя широкого загалу людності, яке досягатиметься шляхом еволюції організаційно-господарських форм керів- ництва економікою і суспільними відносинами, а не революційною “грабіж- кою” і гаслом “грабуй награбоване”, до чого, власне, і вело впровадження в життя класових принципів. Фактично А. Жук вже від 1909 р. став ідеологічним виразником серед- нього класу – міцного селянина-власника. Він не покладав надій, на відміну від В. Липинського, на представників старої земельної аристократії. Тому не випадково, що в часи революції він опинився в народній партії. Власне, позиція А. Жука вже у передреволюційні роки більше відповідала євро- пейській платформі “народного капіталізму”; він був короткий час членом Української народної партії. А. Жук у практичній сфері політики висунув важливу тезу. Не треба плутати державно-правовий устрій з економічними відносинами. Соціалізм може будуватися не лише за республіканської форми правління, а й у мо- нархічних державах, збудованих на конституційній основі. А отже, коли міжнародна кон’юнктура складається таким чином, що для національної справи потрібна орієнтація на монархічні сили, які перебувають при владі, на них варто і треба спиратися. Тактично А. Жук погоджувався і на україн- ську монархічну державу англійського типу, коли в ній можна буде досягти національної волі для українського народу. Тому в баченні зовнішньої полі- тики України принципових розходжень між республіканцем А. Жуком і мо- нархістом В. Липинським не було. Ставши стратегічно на самостійницьке становище, у тактичних питан- нях українського руху А. Жук допускав орієнтацію на зовнішні міжнародні сили. А враховуючи слабкість українського руху, він вважав неуникненною орієнтацію на ті держави, які будуть зацікавлені у постанні української дер- жави, бо це б послабило їхнього стратегічного противника – Росію. Тому вже за три роки до війни він схилявся до орієнтації України, в разі початку цієї війни, на Центральні держави. Тому А. Жук і став ідейним натхненни- ком і організатором у 1914 р. СВУ. Будучи чесною і принциповою людиною, якою керували ідеали визво- лення України, А. Жук вважав, що в засаді увесь рух мусить підкреслено стреміти лише до однієї мети – самостійництва. Орієнтація на чужу силу має лише тимчасовий, тактичний характер. Він відкидав сепаратну діяльність окремих членів групи “Вільна Україна”. У цьому А. Жук був спільником В. Липинського. Найближчим товаришем і ідейним союзником А. Жука був В. Дорошен- ко. В усіх акціях часів перед революцією, в часах революції і у 1920-ті – 1930-ті рр. вони працювали пліч-о-пліч. На замовлення А. Жука В. Доро- шенко написав історію РУП (“Революційна українська партія”) та новітньої суспільно-політичної думки і громадського життя (“Українство в Росії. 548 Ігор ГИРИЧ Новійші часи”), історію політичної думки перед війною та інші праці. Спільно працювали в СВУ, редагували “Вісник СВУ”, видавали календарі видавничої спілки “Дніпро” тощо. Складніші стосунки у А. Жука були з О. Назарієвим. Усі троє були вихід- цями з одного регіону Полтавщини: Лубенщини і Прилуччини. Останній теж увійшов спочатку в СВУ. Але потім вийшов з неї з особистих мотивів. Молодоукраїнці Микола Залізняк, Володимир Степанківський, Володимир Кушнір. Молодоукраїнці складали за А. Жуком ніби окрему групу, яка оформилася в результаті березневих нарад з постання “Вільної України” 1911 р. Це була група т. зв. австрофілів, яка для здобуття незалеж- ності покладалася передусім на сторонні сили. В. Степанківський називає у листах до А. Жука молодоукраїнським весь напрямок, що репрезентував самостійність. У 1912 р. він створив “Молодоукраїнський комітет”58, який, одначе, дальшої активності не розвинув. Австрофіли В. Степанківський, М. Залізняк, В. Кушнір самостійниць- ку акцію пов’язували відразу із зацікавленою стороною, якою в разі конфлікту з Росією виступала Австро-Угорщина. Цим вони відрізнялися від само- стійників у засаді В. Липинського і А. Жука, які австрофільство позитивно сприймали лише як тактичний крок. Тому перші троє під час тривалих листовних і особистих переговорів протягом 1911–1912 рр. принципово на- полягали на назві органу і групи “Визволення України”. Проте важко запе- речити слушність думки В. Липинського про те, що визволення ще не озна- чає волі, тобто незалежності для України. “Визволитель” ще може цієї волі і не дати59. А. Жук пояснював таку принципову настанову австрофілів яки- мись невідомими домовленостями в німецьких і австрійських політичних колах. Очевидно, вони здійснювалися через В. Кушніра, який був редакто- ром віденського журналу “Ukrainische Rundschau”, що ставив за мету озна- йомлення Європи з українською справою. М. Залізняк – теж емігрант з Великої України, визнавав себе есером, з есдеками А. Жуком і В. Степанківським його єднала ідея української само- стійності. На відміну від А. Жука, Микола Кіндратович відзначався духом авантюризму. У часи СВУ він намагався зацікавити австрійську розвідку ідеєю підняти протиросійське повстання на Кубані, для чого навіть плану- валася висадка десанту. Діяв у СВУ на власну руку, через що увійшов у конфлікт з А. Жуком і вийшов з організації, заснувавши власну політичну акцію. В. Степанківський, за визначенням В. Винниченка, “людина темних дєлішек”, теж не визначався стійким характером. Перебував під впливом 58 Жук А. Як дійшло до заснування Союзу визволення України. – С. 139. 59 Лист В. Липинського до А. Жука і всіх учасників наради від 22–27 березня 1911 р. був частково зацитований у збірнику “Визволення” в статті “До історії української полі- тичної думки перед світовою війною” (1923) (Липинський В. Листування. – Т. 1. – С. 742). 549 Українські есдеки: між національним і класовим вибором людей з грошима. Ще 1911 р., живучи у Львові, почав ознайомлювати англійські видання з українською справою. Англія справила величезний виховний вплив на В. Степанківського. Він наочно переконався, що для ро- бітництва Великої Британії класова боротьба не має жодного практичного значення, пролетаріат добивається економічними домовленостями з підприємцями значно вигідніших умов для існування, ніж у бідних країнах пролетаріат від своїх працедавців. У “Нашому голосі” від друкує статті про становище англійських робітників, у яких стверджував, що реальний по- ступ заперечує класову боротьбу. Англія зробила з нього молодоукраїнця, змусила відмовитися від партійної вузькості і марксистського доктринер- ства. Він писав: “... Нема такої теорії, котра була б так очевидна, щоб нею перейнялися всі члени партії; теорії ростуть, розвиваються і падають, але партія все мусить існувати... Партія отже, згідно з англійським розумінням справ, мусить бути понад теорії окремих партійних елементів (натяк на роль Л. Юркевича в УСДРП. – І. Г.), вона мусить мати в собі універсальну раційність, прийнятну всім її членам, незалежно од їх світогляду”60. У партійній роботі В. Степанківський був залежний від Л. Юркевича, орієнтувався на кошти останнього. Жив за його рахунок у Швейцарії. Це не завадило В. Степанківському стати одним з ініціаторів молодоукраїнського руху. Проте перша активність на ґрунті молодоукраїнства не мала широких наслідків у перспективі. Вже перед війною він знову зближується з Л. Юрке- вичем, а під час війни редагує в Лозанні франкомовну газету “L’Ukraine”, яка тримала “протиесвеушний” курс Юркевичевої “Боротьби”. У 1915 р. разом з М. Тишкевичем і М. Цеглинським В. Степанківський заснував Ук- раїнське пресове бюро в Лозанні61. Після української революції 1917–1921 рр. здійснив черговий кульбіт, ставши прихильником гетьманців і “близьким приятелем” В. Липинського. Їздив на авдієнцію до П. Скоропадського до Берліна в 1921 р.62. Але й у гетьманців він затримався не надовго, поволі сходячи з політичного олімпу. Дмитро Донцов. Особливу роль у суспільно-політичному житті Украї- ни до 1914 р. відіграла постать Д. Донцова, яка заслуговує на окреме місце в середовищі української соціал-демократії напередодні Першої світової війни. Його публічні виступи 1913 р. на студентському з’їзді у Львові, бро- шура “Модерне москвофільство”, низка інших публіцистичних виступів стали вибухом бомби для свідомості пересічного українця. Ці виступи, вплив його писань на формування самостійницького світогляду мас мали куди більше значення, ніж брошура М. Міхновського, що з’явилася 13-ма рока- 60 Коваль [Степанківський] В. Національні питання та робітництво в Англії // Наш голос. – 1911. – 3. – Лютий. – С. 207. 61 Адамович С. Наддніпрянська політична еміграція в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель (1914–1918): Автореф. дис. ... канд. іст. н. – Чернівці, 2003. 62 Осташко Т. Українські монархічні сили в еміграції на початку 20-х років // інтер- нет-адреса: http://chornoshlychnyk.at.ua. 550 Ігор ГИРИЧ ми раніше. Суспільство підросійської України стало готовим сприйняти ідеї самостійності лише за рік до великої війни. Д. Донцова обожнювала україн- ська молодь, його іменем застрашував російське суспільство П. Мілюков, застерігаючи від байдужого ставлення до українського питання. Це ще було за десятиріччя перед тим, як Д. Донцов став кумиром західноукраїнської молоді і прапором національно-визвольної боротьби 1930-х – 1950-х рр. Про батька українського інтегрального націоналізму склалося таке вра- ження, що він від самого початку своєї діяльності був переконаним націо- налістом. Насправді не все було так однозначно. В дійсності Дмитро Івано- вич на першому етапі своєї суспільної і публіцистичної кар’єри був не лише соціал-демократом, а й ортодоксальним марксистом, прибічником позиції М. Порша – Л. Юркевича в УСДРП. Навіть самостійником він став пізніше за В. Липинського і А. Жука. Ще у 1912 р. він не наважувався виступати проти генеральної лінії ЦК УСДРП, а в 1909 р. критикував А. Жука за друкування у “Праці” опортуністичних статей В. Степанківського, де “підноситься до небес попівський соціалізм, який проповідує гармонію труда і капітала, осуджує класову боротьбу”63. У листі до В. Липинського А. Жук так характеризував тодішнього Д. Дон- цова: “Був дуже «ортодоксальним» марксистом, страшно лаяв українське «дрібно-міщанство» в «Нашому голосі» (1910–1911 рр.). В тім же часі по- чув себе винахідцем українського «сепаратизму»... Коли я заснував в пер- ших днях по вибуху війни СВУ, реалізуючи Вашу ідею, то і Донцова притяг до сеї справи... Зробили ми його навіть головою Союза. А він взяв собі в голову, що справді є родоначальником і українського сепаратизму, і україн- ського самостійництва”64. Як і О. Скоропис-Йолтуховський, але раніше, ще у 1917–1918 рр., Д. Донцов приєднався до гетьманської партії. Був на службі в Українському телеграфному агентстві за П. Скоропадського. У 1920 р. В. Липинський спо- дівався його залучити в УСХД, але між ними були принципові ідеологічні розходження. В. Липинський вважав, що держава монархічна і консерва- тивна мусить збудувати українську націю, Д. Донцов став засновником на- ціоналістичної політичної думки, згідно з якою нація будується за етнічним принципом і веде боротьбу за свою національну державу65. Обидва стали лютими критиками, з одного боку, монархізму, з другого – націоналізму. Думання Д. Донцова можна вважати аналогом класової боротьби навиворіт. У ньому цілковито перемогла національна складова свідомості, і вона цілком заповнила собою його колишню класово-партійну сутність. 63 NAC. – Vol. 4. – F. 5. 64 Липинський В. Листування. – Т. 1. – С. 842 (лист від 3.05.1926 р.). 65 Етап спроби пошуку компромісу між В. Липинським і Д. Донцовим відображе- ний: Там само. – С. 572–578. 551 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Національна демократія і есдеки в їхніх взаємовідносинах Якщо перегортати соціал-демократичні газети і журнали часів Першої російської революції та міжреволюційного періоду, не можна не помітити переважно войовничого і непримиренного ставлення до “буржуазної” діяль- ності старших товаришів з УРДП–ТУП. Війна “дітей” проти “батьків” точи- лася на шпальтах усіх партійних видань. Проте на приватному рівні усе було “тихо, мирно, любо”, як пише у своїх спогадах “Про дні минулі” С. Єфре- мов. Він зазначав: “Молодь бувала часто і по-приятельському у Є. Х. (Чика- ленка. – І. Г.), у мене й у інших людей «старшого» віку, часто радилась, шу- кала допомоги й знаходила її, розмовляла по-людському й не хвалила навіть власних вибриків. Але, коли справи заходили офіціально, про око людське, вона зараз же переходила на військову стопу, хапала паперові мечі й ними грізно, хоч і недошкульно вимахувала над злощасними головами своїх «воро- гів»”66. Цю боротьбу поколінь Сергій Олександрович називав одною з при- чин непідготовленості українського руху до здобуття незалежності у 1917 р. через розсвареність всіх і вся, через те, що політики були один з одним “на ножах”67. А те, що це у буквальному сенсі слова було боротьбою попереднього і наступного поколінь представників національно-визвольного руху, засвід- чує реальне життя. Л. Юркевич і Д. Антонович, керівники РУП і УСДРП, були дітьми двох побратимів, лідерів українофільського етапу національно- го руху хлопоманів Осипа Юркевича і Володимира Антоновича. Співза- сновник РУП Михайло Русов був сином видавця першого позацензурного “Кобзаря” у Празі, відомого статистика, старогромадівця Олександра Русо- ва і відомого педагога теж старогромадівки Софії Ліндфорс-Русової. В РУП була і донька Б. Грінченка Настя. Двоє синів Є. Чикаленка, Петро і Левко, теж були членами УСДРП. Та все ж між двома поколіннями пролягла відчутна психологічна прірва. Треба сказати, що попереднє покоління українських діячів, яке вже було ментально українським, а не українофільським, позитивніше ставилося до молодшої генерації діячів, ніж та остання ставилася до “батьків”. Є. Чика- ленко на старече буркотіння П. Житецького з приводу невдячного молодого покоління казав, що навпаки, радіє, що в молодих з’явилася своя, а не черго- ва загальноросійська партія, що є вже РУП і “молодь наша не буде так дена- ціоналізуватися, як досі, а буде працювати на українському ґрунті” і не пропа- де для української справи, як генерація В. Дебогорія-Мокрієвича, Д. Ли- зогуба, А. Желябова, М. Кибальчича та ін.68. Старші розуміли необхідність і зворотний бік поступу. Молодь же за- надто різко відмежовувалася від усього культурницького та українофіль- 66 Єфремов С. Про дні минулі. – С. 91. 67 Там само. – С. 92. 68 Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). – Нью-Йорк, 1955. – С. 329. 552 Ігор ГИРИЧ ського, бачачи в ньому лише суцільний негатив. Вона не бачила тих пози- тивних моментів, які напрацювала у дуже тяжких умовах царських переслі- дувань уся попередня українська суспільно-політична думка ХІХ – перших років ХХ ст. Молодь починала український визвольний рух від себе, не завда- вала собі клопоту почитати навіть М. Драгоманова, усю науку життя без- критично черпала з каламутного джерела аподиктичного і догматичного російського марксизму, перетворюючи всі українські революційні партії у звичайнісінькі зліпки з російських радикальних партій. Щодо незнання і нецінування творів М. Драгоманова А. Жук у своїх спогадах писав: “...Лед- ве чи хто-небудь з нас що-небудь з творів Драгоманова читав, принаймні про себе це можу сказати, – таке було велике відчуження нашого середови- ща під російськими ідейними впливами від піонера української політичної думки, від найбільшого розуму, якого видала українська нація в другій по- ловині ХІХ віку... Без почуття сорому я не можу про це згадувати!”69. Багато зробив для постання української соціал-демократії найбільший меценат української справи Євген Чикаленко. Він і його оселя були ніби інкубатором для української революційної молоді. Хоч сам він мав консер- вативні погляди і був прихильником дрібної земельної власності на селі (до речі, в соціальному сенсі він був фактичним союзником А. Жука і В. Ли- пинського), але в житті підтримував матеріально таких стихійних руїнників, як В. Винниченко. Його старший син Левко Євгенович став одним з лідерів УСДРП у часи визвольних змагань. В. Степанківський та О.Скоропис-Йол- туховський були частими гостями його оселі і по праву можуть вважатися вихованцями його родинного “гнізда”. Дочка Євгена Харлампійовича Вікто- рія була одружена з Олександром Філаретовичем. Михайло Грушевський багато зробив для працевлаштування соціал-де- мократів з Наддніпрянщини, як за кордоном у Львові, так і в підросійській Україні у Києві. В НТШ він знайшов сталі оплачувані посади для В. Доро- шенка, В. Козловського, М. Залізняка, О. Назарієва. Не в останню чергу зав- дяки М. Грушевському відбулася остаточна націоналізація цих людей і відхід від класової вузькості. В. Дорошенка і М. Залізняка можна навіть розгляда- ти як учених і публіцистів, що належали до літературно-публіцистичної шко- ли М. Грушевського. Вони разом з І. Джиджорою, М. Мочульським й О. Роз- дольським та Ю. Тищенком складали другу “фамілію” голови НТШ після відходу від цієї ролі старшої генерації “фамілії” – І. Франка, В. Гнатюка, І. Труша і С. Томашівського. У Києві у видавництвах М. Грушевського та періодичних виданнях “ЛНВ”, “Село”, “Засів” працював інший соціал-де- мократ, товариш В. Винниченка, Ю. Тищенко (Сірий), який став завдяки Ми- хайлові Сергійовичу одним із творців українського книговидання і книгар- ської справи. У контактах з М. Грушевським постійно перебував А. Жук, у 69 Жук А. Із спогадів. – С. 209. 553 Українські есдеки: між національним і класовим вибором 1908–1914 рр. радився з ним у різних політичних питаннях. Зустрічався з М. Грушевським і С. Петлюра. Під час перебування у Львові заходив на віллу Грушевських. У Києві М. Грушевський поклопотався, щоб Симона Васильо- вича взяли на працю секретарем у газету “Рада”. На есдецьке “Слово” Грушевський давав пожертви. Багато з провідних членів української соціал- демократії (О. Скоропис-Йолтуховський, В. Степанківський) шукали у М. Грушевського гонорарних заробітків за переклади художньої літератури з європейських мов та друкування статей у “ЛНВ”70. Родина хлопоманів Юркевичів, дрібнопомісної шляхти дала чимало коштів на діяльність РУП-УСДРП. Син Осипа Юркевича Левко користався батьківськими фондами як постійною касою партії. Майже всі видання УСДРП: “Наш голос”, “Вперед”, “Дзвони”, “Боротьба” – виходили на гроші, дані батьком і матір’ю Юркевичами своєму синові Левку. Якби Л. Юркевич не мав таких заможних батьків, напевно кількість друкованої продукції УСДРП була принаймні вдвічі меншою. Юркевичі давали гроші під заставу для звільнення з тюрем есдеків. Так у 1907 р. з Лук’янівської в’язниці на їхні кошти були випущені В. Винниченко, А. Жук, В. Степанківський, які згодом опинилися за кордоном. Заможність родини все ж не вплинула на Левка Юркевича в сенсі цінування приватної власності і родинного багат- ства. Навпаки, саме він був одним з найортодоксальніших у партії прихиль- ників класової боротьби. Проживши на кошти батьків майже півжиття за кордоном, він звинувачував у “буржуазності” людей, які перебивалися лише на гонорарних зарібках за журналістську працю. “Буржуазний” демократ С. Єфремов, сам скромна і незаможна людина, схвалював приватну власність і не закликав до радикального вирішення аграрного питання. Для теоретика УСДРП Л. Юркевича він був одним із знакових фігур “буржуазної” націо- нал-демократії, з якою треба ідейно боротися. С. Єфремов вважав себе соці- алістом, у 1917 р. він очолив Українську партію соціалістів-революціонерів (УПСР), правонаступницю УРДП, але його не вважав соціалістом Л. Юрке- вич та інші партійні догматики УСДРП. Трагедію українських есдеків найкраще підсумував сам колишній со- ціал-демократ Валентин Садовський. У 1928 р. він писав, що революційна молодь “підпала впливу хвороби ... – вони захворіли на большевизм, вони не зрозуміли тої прірви, яка відділяє соціалістичний рух в його західноєвро- пейській трактовці від ленінського бланкізму, вони намагались сидіти між двох стільців”71. 70 Гирич І., Тодійчук О. Листи українських соціал-демократів до Михайла Грушев- ського // Український археографічний щорічник. – К.; Нью-Йорк, 2004. – Вип. 8/9. – С. 633–671. 71 Садовський В. З життя і політики // Тризуб. – 1928. – Ч. 33 (139). – VІІІ. – С. 11. 554 Ігор ГИРИЧ Листи В. Винниченка, Л. Юркевича, М. Залізняка і В. Степанківського до А. Жука (вересень–жовтень 1912 р.) Тим листам, що нижче друкуємо, передувало жваве листування між усіма учасниками дискусії та полемічні статті в газеті “Вперед”. Про перипетії цієї полеміки і дискусії писав сам А.Жук у журналі “Визволення” за 1923 р.72. В цій статті він цитує не лише уривки статей В. Степанківського і В. Винни- ченка в газеті, але й розлогі уривки з листів В. Степанківського до себе, які тут використаємо в цілості як першоджерело, позаяк дістати оригінал газе- ти та й самі листи складно. А. Жук пов’язує появу статті В. Степанківського про молодукраїнство “Соціяль-Демократія чи Молодоукраїнство?” у львівському часописі “Впе- ред” (ч. 23, 11 липня 1912 р.) безпосередньо з березневими нарадами 1911 р. “Ми, – писав В. Степанківський, – почули себе репрезентантами україн- ської селянсько-робітницької нації, по тім боці кордону; ми почули себе спад- коємцями великих заповітів славних українських гетьманів; ми зв’язали свої наміри з традицією княжої Києво-Галицької Руси-України. Наша нація зно- ву єдина, знову вільна, дужа, і тут ми зустрілися з «українофільством», не- активністю, аполітичністю старих елєментів українського суспільства, що хоча і збудували той підмурок, на якому ми поставили свій рух, самі вище того підмурку піднестися не могли і стояли задубілими анахронізмами, пред- ставниками підготовчої епохи. Нам довелося проголосити війну на сих «ста- рих», і ся війна ще й досі не скінчена. Але перемога молодого українського руху, руху політичного , протиставленого старій малоросійській україно- фільщині – йде по всій лінії. Молодому українському рухови належить нинішній день, а завтрашній день чекає від нього Великих Діл. Сей моло- дий український рух ми. Наш час до сього признатися, і нам час взяти на- лежне нам у наші власні руки”. В. Степанківський у листі до А. Жука від 22 червня 1912 р. писав, що надіславши до газети свою статтю, він хоче викликати своїх противників на бій, що “нашим ближчим роком, має бути скликання конференції «ерупістів» і розпочаття енерґічної роботи в «буржуазнім напрямку»;що тепер потрібна на російській Україні дужа й бадьора партія та що ми мусимо творити на Україні дійсний політичинй рух і кинути сей рух в очи Европи....”. В друго- му листі від 2 липня 1912 р., по надрукуванні вже у газеті “Вперед” його статті, В. Степанківський розвивав свій погляд трохи ширше й між іншим писав: “На нашім обов’язку лежить створити дійсний, широкий політичний рух на російській Україні... Всі ті елєменти, які поодпадали з нашої партії як груші, «енупісти» і т.п., яко елєменти наші, молодоукраїнські тепер зєдна- ються з нами. Невеличка купка – Ціхоцький (Д. Пещанський), Левко (Юрке- 72 Жук А. До історії української політичної думки перед світовою війною // Визво- лення. – 1923. – Квітень. – Ч. 3. – С. 31–40. 555 Українські есдеки: між національним і класовим вибором вич), Басок (М. Меленевський), – створять собі обєднання. а ми посадимо справу на великого коня. не забувайте, що і «Раду», і «Вісник», і «Україн- ську Жизнь» ведуть наші люде! Ми почнемо на чисто лєґальному ґрунті (оскільки можливо) і будемо старатися використати всі його ресурси. По- скільки рух буде зростати, неминуче, мабуть, виникнуть поважні конфлікти з російською державною владою, які, через нашу добре орґанізовану аґен- туру по европейських столицях, ми будемо намагатися використовувати на нашу користь... На разі міжнародних комплікацій, війни чи чогось в сім роді наша доля буде дуже відповідальна... я знову кажу, як уже казав у поперед- ньому листі: на мою думку, дужий політичний рух український саме тепер є необхідністю. Ми мусимо його створити, бо без нас нікому. Се є нашим обов’язком, бо ми єсьмо сучасним поколінням української нації. Ми не про- лєтаріят, то є фактом, і нічого боятися в тім признатися ... ти кажеш, що нема молодоукраїнців. А хто всі ті Симони [С. Петлюра. – Тут і далі уточнен- ня А. Жука], Валєнтіни [В. Садовський], Порші, Прокопи [П. Понятенко], Троцькі, Донцови і т.п., які творять сучасний рух? ... Я з партії виходити не збираюсь. Нехай собі виходить з неї Рибалка [Юркевич], як колись вийшли «обласники». Нехай буде з’їзд, і тоді побачимо, хто ще кого викине... Буде- мо старатися, щоб партія була наша. Прикладемо до сього всіх сил, бо се дасть нам в руки нашу традицію, яка таки троха варта. Але, розуміється, не пропали ми, якщо будемо й у меншости. Тоді ми очевидно заснуємо нашу власну партію...” На статтю В. Степанківського відповів погромною статтею В. Винни- ченко у спеціальній прокламації, розісланій при ч. 26 львівського часопису “Вперед” за 3 серпня 1912 р., під назвою “Похід недобитків революції на соціялізм”. Цей виступ піднімав на глум не лише В. Степанківського, а й саму молодоукраїнську ідею. “От так Колумб! – писав В. Винниченко, – воістину одкрив Америку! Та ще яку хорошу, – з князями, митрополитами, дужу канчуками, щасливу всім щастям, яке може мати спадкоємець князів ... і дивіться, як сей спадкоємець п’яних гетьманів захопився своєю Амери- кою! Він ні на хвилину не думає, що він звичайнісенький український монар- хист-реакціонер. Ні, він апостол «Великих Діл»!” В. Винниченко бачив ра- цію в закликах В. Степанківського, – виведення української політики на широкий шлях національно-визвольного руху. Він писав: “Ніде правди діти, він [Степанківський. – А. Жук] уміє вибирати відповідний момент для своїх винаходів. На величезному березі моря російської революції валяється стільки недобитків, що не то що греблю гати ними, а будуй цілі мости в царство гетьманської України...” Але заперечував рішучо таку потребу, бо краще будь-яка “хлопоманія” на кшталт В. Антоновича, писав А. Жук, ніж “гетьманоманія” нових консерваторів, правих сил, які, раз назвалися соціал- демократами, мусять бути лівими і радикалами, мусять ненавидіти заможні верстви, апріорі підносити пролетаря за рахунок “буржуазних” прошарків. В. Винниченко, слідом за Л. Юркевичем, вважав національну справу по- 556 Ігор ГИРИЧ хідною від класової, вона – похідне від пріоритетного соціально-класового визволення. Публіковані у додатку до статті листи вже використовувалися і частко- во цитувалися в одній студії73. Але важливістю свого змісту вони заслугову- ють на повний видрук. Листи В. Винниченка, Л. Юркевича, М. Залізняка і В. Степанківського зберігаються в особовому фонді А. Жука в Національно- му архіві Канади в Оттаві серед великого масиву листування Андрія Ілліча74: листи В. Винниченка мають шифри у NAC (A. Zhuk Collection (MG30C167)) – Vol. 4. – F.12; Л. Юркевича – Vol. 4. – F. 4; М. Залізняка – Vol. 4. – F. 13; В. Степанківського – Vol. 20. – F. 66. Крім цих листів за осінь 1912 р., є й інші листи тих самих кореспондентів за інші роки. Останніми часами лис- тування А. Жука публікує в різних виданнях А. Магурчак75. Листи М. Гру- шевського та Д. Дорошенка до А. Жука були вже видрукувані в тематично- му числі “Молодої нації” (2002, № 3 (24)). Листування, що нижче публікується, продовжує тему надпартійної гру- пи “Вільна Україна”. Перемовини про деталі її постання і діяльності всере- дині України і на міжнародній арені, що тривали з початку весни 1911 р., продовжувалися і в наступному 1912 р. Ще залишалися надії започаткувати журнал “Вільна Україна”, і саме цей рік В. Дорошенко, який долучився до акції під впливом А. Жука, мабуть, саме 1912, а не 1911 р.76, вважає часом, коли визріла ідея майбутнього СВУ. Спроба А. Жука і його союзників відсунути від керівництва ортодок- сальну частину партії не увінчалася успіхом. Л. Юркевич наполіг на “заві- шенні” в правах членів ЦК А. Жука, В. Дорошенка і В. Степанківського. На бік Л. Юркевича став і В. Винниченко. Влітку 1912 р. він друкує в газеті “Вперед” статтю, спрямовану проти “міщан” і “ретроградів”, які возвеличу- ють українські експлуататорські класи в історичному минулому і реаніму- ють та підфарбовують віджилий лад в Україні77. Ця стаття В. Винниченка 73 Гирич І. У тіні В. Липинського... – С. 20–22. 74 Його ж. Канадський архів А. Жука // Молода нація. – 2002. – № 3 (24). – С. 168– 176; його ж. Архів А. Жука як джерело для дослідження українського суспільно-полі- тичного життя початку ХХ ст. // До джерел: Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – К.; Львів, 2004. – Т. 1. – С. 441–454. 75 Магурчак А. Листи М. Порша до А. Жука // Київська старовина. – 2006. – № 2. – С. 130–147; його ж. Листи С. Петлюри до А. Жука // Пам’ять століть. – 2007. – № 4–5. – С. 43–51; його ж. Епістолярна спадщина А. Жука в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2009. – С. 387–395. 76 Принаймні 1912 р. В. Дорошенко датує час закладання “головних основ СВУ” (Дорошенко В. Українство в Росії. – С. 113). 77 Винниченко В. Похід недобитків революції на соціалізм // Вперед. – 1912. – 3 серпня. – Ч. 26. 78 Степанківський В. Соціал-демократія і молодоукраїнство // Вперед. – 1912. – 2 липня. – Ч. 23. 557 Українські есдеки: між національним і класовим вибором була відповіддю на програмну статтю В. Степанківського у тій же газеті “Соціал-демократія і молодоукраїнство”, що вийшла місяцем раніше78. Натомість М. Залізняк пише про вдалу міжнародну кон’юнктуру для України і вихід української проблеми на форум європейської політики. Він погоджується з А. Жуком, що лише національне гуртування партій без огля- ду на їхню “класову природу” може допомогти змобілізувати всі невеликі сили заради спільної ідеї української окремішності. Цю ситуацію фатально не хочуть розуміти Л. Юркевич і В. Винничен- ко. Саме це мав на увазі А. Жук, коли звинувачував обох партійців у неро- зумінні банальних речей і їхнє слабке розуміння міжнародних реалій. Аргу- менти А. Жука не знайшли співчуття ні у Л. Юркевича, ні у В. Винниченка. Перший образився за зауваження А. Жука, що не розуміється у політиці. Другий резонерствував у листах в доктринерському дусі. Натомість В. Степанківський і М. Залізняк підтримують позицію А. Жу- ка і згадують В. Липинського та його працю “Z dziejów Ukrainy”, яку Мико- ла Кіндратович справедливо вважає історіософською підставою для полі- тичних дій молодоукраїнської соціал-демократії. Книжка В. Липинського вийшла друком у Кракові влітку 1912 р. і лише щойно прочитана була М. За- лізняком. Він відразу пише на неї кілька рецензій і розміщує в основних українських періодичних виданнях Галичини. Працю цю М. Залізняк вже тоді, у 1912 р., оцінював як роботу зовсім нового історіографічного напря- му, яких ще не знала українська історіографія. Листи М. Залізняка до А. Жука розкривають, що він фактично вже тоді сприймав працю В. Липинського як зразок нового державницького історіописання. Обіцяні В. Степанківським бої за перемогу в УСДРП молодоукраїнського напряму не відбулися. Він сам вже дуже скоро вирішив за краще стосунків з Л. Юркевичем не розривати, а навпаки – помиритися. А. Жук вважав В. Сте- панківського близьким приятелем Л. Юркевича, з натяком на залежність від грошей Левка Йосиповича. Друкуючи листи, зберігаємо всі мовно-стилістичні особливості їхніх текстів. Деякі зміни внесено лише в пунктуацію. Замість коментарів подає- мо короткий перелік пояснень до згаданих прізвищ і названих видань. Короткі висновки Українська соціал-демократична партія, попри принципову тверду на- ціональну позицію її лідерів, в ідейному смислі і перед революцією, і в її часах залишилася епігоном російської соціал-демократії. До її філософського епігонства належать: 1. Ідея превалювання класового підходу і теза класової боротьби всере- дині нації. Для українських есдеків соціалізм асоціювався лише з класовою боротьбою, той, хто не визнавав класової боротьби, апріорі ставав “буржу- азним елементом”. 558 Ігор ГИРИЧ 2. Негація попереднього етапу боротьби за національне визволення, відмова від тези про спадкоємність поколінь, а через це і відкидання пози- тивного досвіду попереднього етапу визвольного руху. 3. Сліпе копіювання досвіду росіян у темі про необхідність революцій- них перетворень замість еволюційного суспільного реформування існую- чих форм господарювання і традицій. 4. Відкинення думки про національну солідарність як основу для спільних дій “буржуазії” й нижчих прошарків суспільства для здобуття на- ціональної окремішності. 5. Твердження партійних ортодоксів, що питання самостійності Украї- ни не перебуває в компетенції УСДРП і справжніх соціалістів, для яких на- ціональна проблема так само має класовий характер. У результаті цих та інших теоретичних прорахунків УСДРП, маючи інте- лектуальну і чисельну перевагу (друга за кількістю після УПСР партія) в Україні, не змогла озброїти суспільство необхідними ідейними постулата- ми для війни за незалежність. Біда української соціал-демократії була в тому, що вона, на відміну від німців, англійців, французів та ін. народів, не запро- понувала український варіант соціалістичної теорії, який би враховував істо- ричну та соціально-економічну специфіку України. А саме перевагу в госпо- дарстві аграрного виробництва, переважаюче сільське населення, приватно- власницький інстинкт та індивідуалізм села, невідвойованість міста від імперських сусідніх націй, відсутність питомо української середньої і вели- кої буржуазії, дрібнобуржуазну ментальну стихію пересічного українця. Це і стало однією з причин невдачі української революції 1917–1921 рр. ДОКУМЕНТИ Листи В. Винниченка до А. Жука № 1 3.ІХ.1912. Дякую, Андрію, за прислане поквітовання. Не писав Вам того, що ... що писать? Очевидно, нам не збалакатись. Ви вва- жаєте мого листа у “Впереді” за демагогію. Вам так хочеться думати, із чим нічого не зробиш. Так само як і з инчими, на кого мій лист справив прикре вражіння. При- знатись, для мене це і єсть приємно, бо яка ж рація була б у тому, коли моїм против- никам мої слова були приємні? Ви пишете також, що я даюся втягуватись кудись, і радите мені здержуватись. Дякую за добру раду, Андрію, але ... мені тільки сумно від цього. Сумно того, до чого люди не вміють бути хоч трошки справедливими. З мого листа вичитали тільки те, що я назвав Володю монархістом і т. и. Це ж смішний, наївний виверт з Вашого боку і більше нічого! Ви шукаєте в листі такого місця, до якого б можна причепи- тись. Наївно думати, ніби я говорив про дійсні канчуки, кріпацтво і т.и. Ясно ж Датується за поміткою А. Жука: “3.ІХ.1912 без відповіді”. 559 Українські есдеки: між національним і класовим вибором кожному, що тут говориться про дух, сістему, про соціальні канчуки, про гніт одної кляси над другою, в якій би формі вона не була. Ви безстидно стаєте на бік гнобите- лів і коли вам це говорять в лице, ви чипляєтесь до слів. Як не сором Вам, Андрію, співати в унісон з цими поповичами, в крови яких сидить попівська спадщина здир- ства і нахабства?! Прикрість тих, які немов ставляться до мене прихильно, мене не зачіпає. Коли вони дійсно поділяють мої погляди, коли вони ще мають сором, щоб не лизать тих самих канчуків, то до слів вони не причепляться. Ті ж, які чипляються, ті до мене ставляться нещиро-прихильно. Про яке ще реноме ви мені говорите? У кого я повинен берегти його? У всіх спадкоємців гетьманів? Не діждуть! Чуєте, Андрію? Я мужицький син і таким зо- станусь і не піду до панів запобігать їхньої ласки, не стану в їхню оборону. Що ж до того, хто безбатченко, то про те судити не тім, хто сидить на шиї батька, не тім, хто виправдує всякого рода канчуки, якими б Великими Ділами їх не називали ці соціальні вовкулаки! І як сміють поповичі своїми нечистими устами творить свою брехливу, себе- любну хвалу тому батькові, якого продали. Гидота! Не сердьтесь і Ви за мою щиру одповідь, а краще будьте далі від тих, які ма- жуть вам губи медом похвали. Лучче загубить реноме у таких людців, ніж придба- ти, бо сумне таке реноме. В. В. № 2 25.ІХ.1912. Приватно я дістав Вашого листа, Андрію, якого Ви, яко голова З.Г.У.С.Д. роз- силаєте її членам. (Мені, між инчим, невідомо чому не прислали.) Мене вразило в йому те, що Ви називаєте себе соціал-демократом, кличете до роботи серед працю- ючого люду, до відновлення нашої с-д-ої партії. Це так розходиться з тим, що Ви мені приватно писали, так не пасує з виголошеними прінціпами молодоукраїнства, що я не можу вдержатитсь, щоб не звернутись до Вас за поясненням. Говорю щиро, коли б це написав Степанківський, то я без всякого вагання зрозумів би, що тут якийсь підступ і більш нічого. Степанківського я (як і більшість, що краще знають його) вважаю за непорядну нечесну людину, героєм “темных делишек” (як колись Ви удачно схарактеризували його вчинки), здатного на всяку темну акцію, аби вона йому особисто дала задоволення. Всі його ламентації про загальні завдання (навіть молодоукраїнські) походять з його суто еґоїстичних цілів. Вас же я вважав і вважаю за людину порядну і як до такої звертаюсь з проханням щиро й отверто сказати мені, що значить цей Ваш “циркуляр”. Невже це “політика”? Бажання формально заявити себе активним діячем партії, видати циркуляр, одне-два числа журналу і потім на підставі цеї діяльності оголосити себе єдиним представником партії. А після того вже перевести її з соціалдемократичного табору в націоналдемократич- ний. Коли це дійсно так, то чи варто, Андрію, затівати таку довгу історію? Чи варто витрачати стільки сил на неї? Якщо ви щиро вірите в свої цілі, в свою правду, то краще, на мою думку, віддати свій час і свої усилля цим цілям. А то ви будете видавати якусь виборчу платформу, прокламації, може, навіть кілька чисел “Праці”, – все це видаватиметься під печаттю Укр. Соціал-Демократичної Партії. Братиме участь в цих виданнях ваше тріо (Ви, Степанк. і Дорош.), говоритиме як соціалдемократи 560 Ігор ГИРИЧ (як саме, то инча річ), – все це тільки закаламутить ту ясну позіцію, в яку ви поставили себе заявою Степанківського. Коли у вас є прихильники, то вони не знатимуть, що думати про вас. І все це для чого? Для того, щоб потім зробити coup d’etat і оголоси- ти, що соціалізму тепер нема місця на Вкраїні, що соц.-дем. партія перетворюється (“еволюціонує”) в молодоукраїнську, що традиції Р.У.П. відновлені. Може, Вам це і пощастить зробити, але що тут такого особливо бажаного для вас в смислі розвитку вашої роботи, дійсного діла? Майже нічого, бо Ви ж самі добре знаєте, що ми, соціалдемократи, чи так чи сяк, а будемо істнувати, будемо робити так само, як і ви, те, що вважаємо за краще. Коли вам і вдасться формально перетворити свою “полі- тику”, то по суті (і вам це добре відомо) ви не зможете знищити нас. Ну, хай не ви, а ми закладемо нову соц.-дем. Партію, що вам поможеться? Коли є підстава для нашого руху, то ми все одно будемо істнувати. Ви ж будете примушені перестати називати себе соціалдемократами. І вийде те саме, що вже є, тільки своєю “політи- кою” ви загальмуєте і свій і наш розвиток. Давайте краще чесно та отверто розійде- мось по своїх напрямах. Вам ходить о традиції минулого нашої партії? Але в йому є корінь і для вас і для нас. Ви беріть собі те, що вам потрібно, а нам лишіть наше. Вірьте, Андрію, що я не лукавлю і не від страху пишу до Вас так лагідно. Тепер я більше, ніж коли, вірю, що ваша течія слабша за нашу. Можливо, у майбутньому, – як і всяка буржуазна партія та ще новонароджена, – ви далеко переростете нас; але в даний момент ми дужчі і числом, і матеріальними засобами, і вірою в чистоту та щирість наших переконань, не заплямованих ніяким сумнівом в зрадництві. Ду- маю, що і формально, і по суті ми переможемо вас, себто не дамося зробити над нами те насильство, якого хоче Степанківський. Але я передбачаю ті непорозуміння, зайву ворожнечу, трату сил на непотрібне нікому, передчуваю зріст сліпої ненависти через дрібниці, неважні, неістотні, і мені хочеться по мірі сил помогти уникнуть цього. Ворожнеча і боротьба мусить бути, але з приводу суті нашої, в роботі, в розвитку нашої діяльности, а не на конферен- ціях, не підтасовками голосів, не дрібницями формалізму. Коли ж Ви щиро й переконано думаєте, що пишете в “циркулярному” листі, коли пересвідчені, що партія працюючого люду (соціалдемократія) на Україні має підстави для істнування, коли визнаєте, що її розвитку треба допомагати, коли самі себе чесно, без хитрощів вважаєте за членів такої партії і хочете нелукаво працю- вати в ній і для неї, – то я і, думаю, всі наші товариші, підемо охоче назустріч вашим намірам. Охоче забудемо твердження Степанківського, що на Україні нема й не може бути тепер соціалдемократії, (які Ви особисто піддержували в приватному листі і “опрокинули” в “циркулярному”). Охоче будемо брати участь разом з вами в партій- них виданнях і совісно йти до мирного розв’язання питань нашої політики та такти- ки (наприклад, хоч би питання виборів до 4-ої Думи (правда, з великим запізнен- ням) або з’єднання з Рос. С-Д. П. і всяки инчі). Ви знов можете мені сказати, щоб я не брався до того, чого не розумію, як сказали про мою одповідь Степанківському. Я ж скажу Вам, що тут нічого мудрого, Андрію, немає і щоб мати право говорити про це, не треба бути чимсь особливим. Колись Ви визнали за мною таке право. Пам’ятаєте, як я написав листа до “Праці” про укр. большевиків та меньшевиків? Тоді Ви хвалили мене, вітали мої тверезі й розумні думки і не думали, що я дався втягнути себе в непідходящу мені сферу політики. Бо тоді мої думки де в чому підкріпляли Ваші. Тепер же, коли я виступаю проти Вас, Вам (може, й щиро) здається, що я “дався себе втягнути”. А річ проста: 561 Українські есдеки: між національним і класовим вибором ні тоді, ні тепер я нічого мудрого не говорив і не говорю, висловлюю тільки твердо і просто те, що думаю, маючі весь час на увазі (як і тоді , так і тепер) розвиток робітни- чого руху і всього, що йому допомагає. Поділ на большевизм і меньш., як і поділ на молодоукраїнців і ще когось, – шкодливо для укр. робітнич. руху, я і говорю це як можу. На закінчення прошу простити мені різкість мого останнього листа до Вас, викликану, правда, Вашою ж різкістю. Сподіваюсь Ви мені одповісте на цього мого листа. В. Винниченко. № 3 30.ІХ.1912. Признаюсь Вам щиро, Андрію, я не розумію, чим я Вас образив? В друковано- му листі я не написав нічого такого, чого б не було в писаному приватному. Загово- рити ж публічно я мусів, бо не тільки від Вас дістав листа з критикою моєї одповіді Степанківському. Були й инчі “прихильники”, яким я одповідав. А що я публично заговорив про те, що Ви писали приватно, то й в цьому, мені здається, нема ніякої образи для Вас. Адже ж я писав не про особисті справи, а про громадські, публічні. Ще раз говорю, справді не розумію, в чому саме образа. Може, в думках, висловле- них там? В такому разі теж не розумію. Приватно я Вам писав далеко “палкіще” (як Ви висловлюєтесь). А тим часом для Вас не було нічого образливого. Одним словом, я не сподівався, що Ви подивитесь на справу з такого погляду. І коли хочете, то й я міг би образитись на Вас за дещо. Наприклад, за те, що Ви легковажно, верхоглядно разом з Вашими однодумцями дорікаєте (і смієтесь навіть з того), що я ніби, не розуміючись на справі, говорю про неї. Не хочу Вас перекону- вати, тільки для пояснення своєї думки скажу, що ця справа (справа соціалізму, як взагалі, так особливо на Вкраїні) знайома мені хоч би вже через одне те, що я стільки ж читав і книжково знайомився з нею, як і всякий, хто вважає себе за політика. Але мало того, образа єсть в тому, що соціалізм для мене є все, він для мене не тільки політика, соціологія, економіка, він – світогляд, етика, космогонія, він те, що труд- но росте, але проросте в кожну пару соціального организму. Це (подекуди ще непо- мітна) бактерія, яка змінить хімічний склад світового людського тіла разом з його душею. За цей світогляд я вже багато потерпів, не тільки від тих людей, які назива- ються урядом, але й тих, які звали і звуть себе соціалістами. За цей світогляд я готовий ще терпіти, бо я від його не можу одірватись з такою самою фатальністю, як клітка дерева не може сама собою одірватись від всього його єства. Сказати мені, що я не розуміюсь на цьому, себто не думаю, не болію, не шукаю (що тільки й єсть людським розуміннєм) – я мав би право вважати за образу. Я цього не робив через те, що в даному разі чесний з собою, що я перед собою знаю, чи розуміюсь, чи ні, чи болію, чи так собі тільки говорю. І раз я чесно сам собі здаю з того справу, то думка людей, які не знають мене – не може мене ні образити, ні зворушити, а тільки викли- кати бажання вияснить їм непорозуміння. І то тільки таким людям, які, на мою дум- ку, варті того. Ви можете сказати, що тут ішло не о соціалізм, а о форми поступовання партій, о боротьбу за методи осягнення соціалізму, о політику і ближчу тактику організова- них груп – нації (української). Але я так не поділяю. Для мене нема політики соціалі- ста, який не має на мети розвиток ідей соціалізму. Національний момент для соціа- 562 Ігор ГИРИЧ ліста є важний. Парламентські форми боротьби також. Форми державного устрою теж повинні його цікавить. Реліґія, література, естетика, педаґоґія, словом, все для соціаліста мусить мати значіння. В певний час, в певних умовах одні моменти за- ймають домінуюче головніще місце. Так наприклад, для укр. соціалістів в даний момент національне питання. Але в тому й то річ, що розуміють під національним моментом. Він є частина складного цілого. Але деякі люди роблять його більше цілого. Тоді вони називають таку аномалію – реальною політикою і взагалі політи- кою, “Великими Ділами” і т. п. Деякі роблять цей підлог свідомо. Деякі ні. А для того, щоб надати своїм операціям вірогідний вигляд, прикрашаю[ть] їх всякими хитрими словами (називаючи їх “науковими”). Чим більше буде таких слів, туманно- сти, превиспренности, тим “науковіще” вважається підлог. Так я розумію соціалізм, ту справу, про яку брався говорити. Отже соціалізм і політика для мене нерозривні. Тільки я дивлюсь на перший, як на ціле, а на другу, як на частину. Ви – навпаки. Можливо, що я за національний момент міг би й на смерть піти, (коли б трапилась така ситуація) але знов таки робив би це в цілях цілого – соціалізму, визволення пригнічених і всієї людськости. Політика ж (націо- нальна) пануючих кляс напрямлена до протилежного. Їм не треба цього цілого, у них є инче. Вони не про його не говорять, иноді ж самі не знають свідомо, але клясовий інстинкт їм підказує, що треба робити. Недурно соціалісти перших часів так боялись національного моменту! Отже, сподіваюсь, Ви розумієте, що я мав би також право образитись. Але цьо- го не робив і не роблю. Міг би також образитись за “безбатченство”, яке Ви наки- даєте нам. Але не образився, а тільки обурився Вашою свідомою нещирістю. Кілька днів тому я написав Вам листа з приводу циркуляра, так що не буду повторюватись. В цьому листі Ви все таки називаєте себе с-д-ом. Я хочу Вам віри- ти, але боюсь, що у Вас не вистарчить мужества признатись, що ідеї молодукраїн- ства не погоджуються з соціалізмом. Ви це й самі знаєте. І не знаю, як Ви вийдете з цього конфлікту (коли, знов скажу, тут нема ніякої “політики”). У всякім разі од всеї душі щиро бажаю зостатись з Вами, Андрію, товаришом і партійним і особистим. Образити я Вас не мав на меті, даю слово, просто обурився і висловив різко те, що думав. І тому за образу прохаю у Вас прощення і обіцяю бути толерантніщим у виразах. (Але прошу з свого боку не давати мені приводів своїми виразами). На “крадіж” архиву я дивлюсь простіще, ніж Ви, і не бачу знов образи. Це – вчинок грубий, фізично-насильний, але з мого погляду не є неморальний. З ворога- ми треба бути ворогом. “На війні як на війні”. Степанківський сам оповістив нам війну. Ми приняли виклик. Ви питаєте, як цінити сей вчинок з погляду моралі при- гноблених? Удачним, енергичним і, значить, моральним з нашого погляду і пога- ним, шкодливим для вас і, значить, неморальним на вашу думку. Заявою Степанків- ського ви фактично поставили себе в ряди противників соціалізму. А раз так, то ми не можемо покладатись на те, що ви будете з нами поводитись, як товариші. Дійсно, Чикаленко – мій приятель, але Ч. ніколи не був перекиньчиком. Перекиньчики ж (історія і досвід нам то показують) найбільш антипатичний елемент. Рідкі екземп- ляри мають пошану після свого зрадництва, як в однім таборі, так і в другім. Сте- панківського хвалять, але разом з тим і зневажають ті ж самі, до кого він пристав. Вас я не вважаю перекиньчиком, бо вірю, що Ви щиро ставитись до тих питань, які виникли тепер, що Ви чесно думаєте і, коли буде потреба, так же чесно визнаєте свою помилку, (як що обставини й умови покажуть Вам її). Я вірю, що Ви не може- 563 Українські есдеки: між національним і класовим вибором те почепить на себе якусь науку, щоб під її охороною, свідомо шкодити тому, чим називаєтесь. І через те, коли Ви говорите, що Ви с-д-т, я Вам вірю і вважаю своїм товари- шом. І тепер на “крадіж” не погодився б і назвав би його неморальним вчинком. Особисто ж у Вас нічого не “кралося”, і тому особистої образи немає. 4.Х. Гайдельберг. Цього листа писав Вам в той же день, як дістав Ваш, але обставини примусили мене не скінчити його. Писав у вагоні при дуже несприяючому настрої. Звичайно, я тримаюсь і тепер тих самих думок, хоч висловив би їх, може, инакше. Ви, певно, вже одповіли мені в Париж на мого останнього листа. Але я не мав змоги діждатись його, за кілька днів вернусь до Парижу і перечитаю. Будь ласка, Андрію, напишіть мені, чи не може банк почекати мені на чергову виплату один-два місяці. У мене тепер така сила видатків, що я цілком заплутався в боргах. Я лічу свою матір, і це в мене одняло біля 2000 корон. Не маю, чим жити. Мушу якось виплутатись. Може, Вам неприємно після всього нашого спору робити мені якісь послуги, то будь ласка, напишіть про це щиро і дайте адресу директора банка. Я розумію, що маю вигляд нахаби, звертаючись до Вас, але прошу мене вибачить і отверто сказа- ти, що Вам це неприємно. Всього найкращого В. В.* National Archive of Canada (NAC). – A. Zhuk Collection (MG30 C167). – Vol. 4. – F. 12. Листи Миколи Залізняка до А. Жука № 4 11.VІІІ.1912* Дорогий Андрійку! Твій лист одержав учора. Статю Володі Степанківського я читав ще у Львові, зараз як вийшов з криміналу, мені звернув на неї увагу Панейко. Відповідь Л.Юрке- вича і В.Винниченка читав уже тут. Обидві сі відповіді справляють на мене сумне вражінє, а відповідь Винниченка, при всій її щирості й безпосередности, ще й смішна. Обидва вони, на мою думку, за деревами не бачать ліса, себ-то двох най- важнійших річей: 1) що конче треба пристосовувати роботу соціалістично-револю- ційної української інтелігенції до реальних обставин українського життя, до реаль- них обставин життя українського народу, 2) що конче треба перевести ревізію на- ціонально-політичних поглядів і виправити власну національно-політичну, не про- ґраму (така бодай на папері є), але ідеолоґію, і сею ідеолоґією перейняти весь наш рух, або, як кажеш ти, проявити національно-політичну активність. У нас дійсно, на жаль, сеї активности не було. І власне брак сеї активности є головною хворобою і у.с.д. і у.с.р., яка не позволяє їм вбити ся в силу, а зовсім не співробітництво з “бур- * В кінці листа помітка А. Жука: “6.Х.1912 відповідь А. Ж.” Помітка на початку листа: “Відповідь 15.ХІІ.1912.” * Помітка А. Жука: “Відповідь 22.VІІІ.1912. А. Жук”. 564 Ігор ГИРИЧ жуазним українським рухом”, яке, на мою думку, є лише проявом розвою реалізму і здорового національного розуму. І поки ми не проявили сеї активности, доти все будемо мертвим етноґрафічним додатком до російських партій, доти все навіть “свідомі українці” будуть масово працювати в російських рядах. Але се ще [не] найбільша біда. Головна біда в тім, що як не витвориться і відповідно не проявить себе національно-політично-революційний український напрямок, цілий український рух на довгі десятиліття знову застрягне в болоті прінціпіяльної неясности і істно- вання “для домашнього обиходу” (в найширшим розуміню сього слова), а тим са- мим проґавить і не використає цілого ряду таких можливостей, які дають обстави- ни навіть теперішнього російського політичного життя. Знаєш, по ширости кажучи, при читанню відповіди В.Винниченка прийшла мені на думку така аналоґія. Він і йому подібні, а їх у нас страшенно богато серед українських соціалістів, се потомки й духові ідеолоґі, очевидно змінені відповідно до обставин сучасного життя, тої української “черні”, яка мала лише неясні бажаня вирватися з пут соціальної неволі. І ся чернь і її теперішні ідеолоґи не мали жадної виробленої і взагалі ніякої політичної ідеолоґії, вони не мали жадної творчої суспіль- ної думки; вони вміли руйнувати, але не вміли творити. Своїм союзом з Москвою “чернь” уміла зруйнувати наше національно-політичне житє; виступаючи проти української шляхти, яка репрезентувала політичні стремліня нашого народу. Чернь думала, що Москва поможе їй вибороти кращий соціяльний устрій, і за сю евенту- альну поміч жертвувала свою нац.-політичну самостійність. Її ідеолоґи в теперіш- ньости так само готові жертвувати і жертвують свої національно-політичні стремлі- ня за “ортодоксальність”, “літературний соціалізм”, “чистоту клясових інтересів” і т. д. Наслідки від сього тепер можуть бути такі самі сумні, як були. Погравши на струнах демаґоґізму, Москва добилася від укр. старшини уступок політичних і дала їм уступки соціяльні, прийняла жертву, розуміється, зі сторони шляхти. Українське політичне життя зникло, а з ним зникла на довгий час для “черні” навіть можли- вість боротися за свої права. Тим часом, якби українська політична ідея перемогла, чернь сеї можливости не стратила би, вона мала би її доперва не в 1905 р., а вже в другій половині ХVІІ ст. і очевидно від того часу аж до 1905 р. далеко більше могла би вибороти для себе. Про користі не соціяльного, а загально-культурного характера, які забезпечила би “черні” навіть найгірша українська державність, я вже й не говорю. А тим часом без відповідного, хоч би й мінімуму, культури народних мас годі надіятися на здо- бутє тревалих соціяльних полекш. Усе се можна дуже розвинути. Я таки думаю, якщо доведеться до Львова вернути або як буде можливість і поза Львовом пробуваючи, видати цілу брошуру з приводу отсих трьох виступів; в сій брошурі розгляну насамперед саму полєміку, а потім постараюся виказати усі хиби українського революційного руху – і теоретичні і практичні – критикуючи його з погляду національно-політичного; заразом постара- юся уґрунтувати й саму потребу і неминучість такого погляду. Думаю, що робити в сім напрямі всім нам треба. Берімо приклад з Липинсько- го. Його дві роботи в виданній ним книзі “Z dziejów Ukrainy” (незалежно від націо- нально-політичної ваги, яку має поява самої книги) незвичайно інтересні й важні, як проба розглянути з нового погляду найважнійші події з нашого минулого життя. Щодо богатства думок і свіжости поглядів, сі роботи перевисшають все, що я досі читав з історії України. На мою думку Липинський сими двома роботами зайняв 565 Українські есдеки: між національним і класовим вибором серед української суспільної думки перше місце поруч Грушевського. Значінє його робіт для нашого національно-політичного вихованя й освідомленя може бути ве- личезне. Конечно прочитай сі статі: “Dwie chwile z dziejów porewolucyjnej Ukrainy” і “Z dziejów walki szlachty ukraińskiej w szeregach powstańczych pod wodzą Bogdana Chmielnickego”. Поки що се в нашій літературі явище незвичайне, просто одиноке. Покищо кінчу на сім. Щодо мене, настрій дійсне не особливий. Читаю німець- ку фільозофічну літературу й виробляю в собі умінє до чисто абстрактного думаня й розуміня фільозофічної літератури. Здоровлю тебе і жінку твою щиро. Здорови всіх инших. Пиши. Твій Микола. № 5 11.ХІ.1912. Липськ Дорогий Андрію! Давно вже не писав я тобі – от мандрував з Пешту до Відня, а з Відня сюди, щоби остаточно облизня спіймати. Отже тепер сиджу в Липську і нікуди рушати поки що не думаю. Настрій не особливий, але маю зате багато часу – тому богато думаю про ріжні річи з нашого життя, досить читаю, а також дуже пильно взявся до анґлійської й італійської мови. Хочу скористати з того, що маю тепер примусово добру нагоду до вивчення сих мов. Се не пропаща робота. Що чувати коло тебе і що з новим рухом? Як був у Відні, бачився з Левинським, Троцьким, Донцовим. Вони звідкись уже знали, що я по твоїй стороні, й дуже накинулися на мене. Писала мені жінка, що у Львові є тепер Володя. Чи довго він тут буде і чи не міг би, як буде вертати, заїхати до мене. Ну, що ж ти скажеш про Балканську війну? Після мене, се цілий переворот почнеться в політичних відносинах цілої Європи, який не може минути без сліду і для нас. Але читаю “Діло” і бачу, що у нас навіть проб нема, щоб зорієнтуватися в ситуації. Таке вражіня маю, ніби люди до тої міри придавлені важкими злиднями біжучої хвилі, що у них навіть пропала здібність глянути отвертими очима на шир- ший світ, зрозуміти, що там діється. А те, що тепер діється, викликає тисячі думок, які всі тісно зв’язані з нами, з нашими надіями, з нашим положенням і т.д. Драго- манів колись з приводу німецько-російських відносин і турецько-російської війни писав річи, які не стратили свого інтересу ще й досі. А се це так тяжко було тоді освітлювати світові події з українського погляду, бо який був український рух тоді, а який він тепер. Найважнійше, на мою думку, є те, що тепер слав’янські держави на Балкані займуть місце Туреччини в концерті великих держав. З сим в’яжеться також цілко- вита емансіпація сих держав від Росії. Австрію сі побіди балканських держав мо- жуть дуже дорого коштувати, і, якби ні уложилися добре для неї відносини тепер, за якийсь час конче прийде до того, що балканські держави схотять економічно стану- ти на своїх ногах і замкнуть Австрії дорогу на Балкан і через Балкан. Се може потягнути за собою такі можливости. 1) Або буде війна з Сербією і не знати, чим се скінчиться і чи не вмішається тут Росія. 2) Або Австрія буде змушена всю увагу сконцентрувати на упорядкуваннє своїх внутрішніх відносин (се мало імовірно). 3) Або мусітиме звернути увагу і апетит в сторону укр. провінцій в Росії. Моя основ- на думка така: за 10-20 літ Балканські держави будуть для Австрії непереборним 566 Ігор ГИРИЧ муром для її економічного розвитку в сім напрямі. Тому одиноким виходом буде лише Україна. Але на сю тему можна богато і ріжних річей писати й з ріжних сторін освітлювати сю справу. Пиши, що у Львові чувати. Моя адреса: Leipzig, Königstrasse, 12.III St. Здоровлю тебе і жінку твою щиро. Здоровлю всіх товаришів. Твій Микола. Там само. – Vol. 4. – F. 13. Листи В. Степанківського до А. Жука № 6 24 Bolingbroke Rd West Kensington, London, W. 25.VIII.1912. Серце Андрію, Листа твого докладного, з Домажиру, дістав і отут відповідаю на дещо, на реш- ту відповідь згодом. Я рішучо стою на тім становищі, що ми не виходимо з Партії. Крім вигід, які, на мою думку, нам даватиме така позиція (я тобі писав вже раз за них, коротко), я гадаю, що ми не маємо й права кидати партію*. Не забувай, що я є членом Ц.К., вибраним на нашому останньому з’їзді. Крім мене, здається, ще їден Ціхоцький є в тій самій офіціяльній ролі (про це, між инч., треба б зібрати певні відомости) – Рибалка ж є самозванцем4; оскільки він виступає від імені центральної управи Партії. Кажу знову, я гадаю, принаймні щодо себе особисто, що коли повноправний з’їзд наших товаришів доручив мені, разом з инчими особами, репрезентувати партію до її наступного з’їзду, то я не можу кидати її тепер. Лише з’їзд може увільнити мене від моїх обов’язків. І те, що я стою тепер на “молодоукраїнській” позиції, не одміняє справи ні на вершок5, бо, ставаючи на цю позіцію, я лиш стараюся зфор- мулувати те, що видається мені характерним відносно цілої Партії. Власне, якраз навпаки, формулуючи в міру сил своїх, нашу теперішню ситуацію, я гадаю, що я роблю те, що мені в суті доручив наш третій з’їзд, оббіраючи мене одним з репре- зентантів нашої Партії. “С-д –изм” збанкрутував6 – це ясно видко як з безуспішно- сти Рибалчиних заходів коло “Н. Голосу”, так і з його ж таки спробунків скликати с.-д. нараду чи конференцію. Але оскільки наша Партія живе, оскільки люде, що її творили і творять, не вимерли, не відійшли до приватного життя, а навпаки, далі енерґійно працюють на громадсько-політичнім полі, то я вважаю, що нашим обо- * Помітка А. Жука вгорі листа: “Відповідь на дещо 9.ІХ – цірк. Лист і 12.ІХ А. Ж.”. На полях помітка А. Жука: “Так”. * На полях помітка А. Жука: “Так”. 4* На полях помітка А. Жука: “Можливо”. 5* На полях помітка А. Жука: “Слушно”. 6* На полях помітка А. Жука: “Не с-д, а щось иншого збанкрутувало”. 567 Українські есдеки: між національним і класовим вибором в’язком є (нашим – тобто нас, що були уповажнені на певні офіціяльні ролі)* знайти формулу, яка б була остільки життєвою, щоб могла поставити ґрунт, на якому наше товариство могло б знову відновити свою тепер часово загублену орґанізаційну зв’язь. Внішнє життя імперативно вимагає нашого відродженя, а “с.-д.-изм”, яко те- орія, що нас зв’язувала до купи, пережив себе. “Молодоукраїнство” є спробунком знайти нову формулу, яка, точніще опреділяючи нашу суть, ніж це робив “с.-д.-изм”, дала б нам спроможність вилити знову нашу традиційну духову єдність в орґані- заційній цілості. Оце єсть моя точка погляду. Восени, по тому, як ми з тобою побачимось і обговоримо безпосередне усі справи, я пляную виступити публично яко член ЦК нашої партії, з листом до наших товаришів, підписавши листа своїм повним іменем і стаючи на молодоукраїнську позіцію, яку до того часу ми встигнемо добре удосконалити. Такий лист буде непе- реможною “провокацією” і він примусить кожного з наших товаришів відкликну- тися на нього так чи инакше, і поможе підготувати з’їзд. Лист цей буде лиш до- датком до того, що вдасться зробити під час особистої подорожі по Україні, яку я постараюся зробити обов’язково. Листа ми, розуміється, зредаґуємо укупі. Добре було б, якби до того часу так підготувати справу, щоб по появі мого листа в друкові негайно з’явилася в друкові заява Закорд. Групи, попираюча лист. Це було б кольо- сально добрим початком, бо дало б нам усі вигоди твердої офіціяльної позіції на самім початку. Тому, конкретно, ми приходимо властиво до того, з чого почали дав- ніще, а саме: треба робити Зак. Групу цілком нашою, щоб потому – через 6–8 тижднів – могти користуватися сміливо її фірмою. Крім фірми Зак. Групи у нас, кажу, є ще й фірма бодай частини Центр. К-ту Партії – отже з боку офіціяльного ми стоятимем зовсім не так зле – у всякім разі ліпше, ніж “С.-д.”. Зак. Групу зробити нашою можеш лиш ти, і хай це буде нашою конкретною постановою, що ти відразу берешся, найліпшими тобі видними способами, за це діло4. Молодоукраїнство стоїть в тісній зв’язці з твоєю “Працею”, а “Працю” видава- ла З. Група? Отже робота твоя пов. бути легка – тим більше, що Дорошенко, який в данному разі єсть також одиницею, є на нашому боці. Щодо завдань моєї подорожі по Україні я цілком згоджуюся з тобою. З’їзд з 8–10 душ, по всіх цих офіціяльних виступів Ц.К. і З.Гр. – розв’яже нам всі офіціяль- ні трудности. Ми будемо прямувати до того, щоб з’їзд санкціонував молодоукраїн- ство, змінив назву партії. Цьому з’їздові ми мусимо старатися5* надати особливої ваги, оскільки до цього часу наша партія властиво була не партією, а рухом студен- тів і молоді. Цей з’їзд мусить стати чимсь на кшталт справжнього установчого з’їзду – і тут треба буде подбати за віднайденя відповідних юридичних приключок6* щоб це зробити зручно. Завданям з’їзду буде висуненя такої плятформи, на якій ми могли б з’єднати усі наші молодоукр-кі елементи – і Ліпінського, “Снопівців”, і Залізняків, * На полях помітка А. Жука: “Отсе головне”. На полях помітка А. Жука: “Се можливо”. * На полях помітка А. Жука: “Та й без листу треба зробити”. 4* На полях помітка А. Жука: “Що вже робися”. 5* На полях помітка: “Жук тільки”. 6* На полях помітка А. Жука: “Се можна, легко”. 568 Ігор ГИРИЧ і Кушніра etc. Бажано було б, щоб навіть Рибалки могли лишитися* з нами. Але як вони лишаться до кінця упертими, то необхідно, щоб їх примусити вийти. Швидко по цьому скликаний Великий з’їзд з дійсно солідних людей, про яких ти пишеш, – Ліпінський обов’язково мусить бути з нами – його книжка це цілий скарб на нашу користь! – був би початком дійсної роботи на ґрунті розв’язаних попереднім з’їздом (з 8-10 душ) офіціяльних вузлів. Розуміється, другою евентуальністю могло б бути, що нам самім довелося б виноситись з партії, але проти цього ми мусимо боротись до краю, і я таки не вірю, що нам це довелось робити. Нововідроджена партія, сильна злукою всіх молодоукр. елементів, з орґанізо- ваною аґентурою по всіх столицях Европи, – бережись, Московщино!! Я добре бачу всі трудності, що перегороджують нам дорогу, але, з другого боку, не треба їх і перебільшувати. В Львів я сподіваюсь прикатити наприкінці вересня (тоді десь привезу з собою і журналіста). До того часу, крім З. Гр., мені здається, що ти мусів би написати дуже зловредну статтю* такого сорта: Історія нашої партії за 11 літ, заг. історія політичного руху на Україні в ХХ ст. План: а) перший період нашої партії, який характеризується “Самост. Укр-ною”, І-ми числами “Гасла” і “Селянина”, перш. Вид. “Дядька Дмитра” в) с.-д.-ний тер- рор в всерос. револ. рухові, і рецепцій нами с.д.-чної проґ. і назви і с) наші т[ова- ри]ші двигають сучасний укр. нац. рух. Наша партія ввесь цей час лишається сама собою, і4* між инчим Н. Голос святкував її десятиліття. Проістнувавши, отже, 10 літ, ми були с.-д –ами (в кавичках) лиш в їден з періодів нашого життя5. Партійна традіція і навіть партійний склад – лишився тим самим впродовж цілого нашого життя, і наш партійний пульс б’є тепер, як він бив в 1901 році6. Зміни проґрам і назв нас не змінили. Ми були і єсьмо молодоукраїнцями. Цілу статтю треба б зкласти по можности з вдалих цітат з нашої партійної літе- ратури. Така стаття буде найбільшою нашою зброєю, і якщо ти видрукуєш її в “Ділі”, а потому возьмеш там з 50 номерів його і розішлеш по наших т-шах, то нехай собі Рибалка або Винниченко скільки хочуть кричать про нашу природженну с.-д.-чність, а проти цітат не втнуть. Я такої статті не можу написати, бо в мене нема під руками матеріялів – партійної літератури, а ти таку статтю – на 200 рядків, – напишеш митью7. А з свого боку постараюся написати статтю про якийсь другий бік. Напр., може, про неуспіх с.-д.-изму в Анґлії8, де 65% населеня пролєтаріат, і про “колосальний успіх” с.-д.-изму на Україні, де пролєтаріят не грає жадної першорядної ролі в ек[о- номічному] житті. * Помітка А. Жука: “Се важче”. Помітка А. Жука: “Так”. * Помітка А. Жука на полях: “Чому зловредну?” 4* Далі закреслено: “як вірно сказав «Наш Голос»”. 5* Помітка А. Жука на полях: “Правда”. 6* Помітка А. Жука: “Може, трошки меньше!” 7* Помітка А. Жука на полях: “200 рядків мало, я не можу коротко писать, та ще з цитатами, чого захотів!” 8* Помітка А. Жука на полях: “То згодиться просвітою”. 569 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Такими статтями ми дамо дійсну відповідь і Винниченкові і Рибалці і розчис- тимо дорогу нашій справі. Отже – ти пишеш?!* Хай це буде наша друга конкретна постанова: Ти пишеш негайно статтю про історію укр. пол. руху в ХХ ст., зкладену головно з вражаючих цітат, і підкреслюючи одночасно нашу безперервність істнуваня впродовж 11 літ. Твоя мета показати абсолютну безпідставність їхнього називаня нашої партії с.-д-чною*. * * Пришли мені не гаючись адресу того оборонця в Бельґії. Може, я до нього поїду – це коштувало б зовсім не дорого звідти. Гроші – це дійсно найголовнійше питаня тепер, і ми будемо мусіли щось приміркувати! Не гайся з адресою оборонця і їдного дня. Про Янчевець[кого]. Досі маю ще дуже мало, але чекаю незабаром від одного сватка, що поїхав тепер до Персії і обіцяв розвідатись про все. Не відкладай з Зак. Гр. і з статею, бо це ж за 6-8 тижнів я либонь буду ві Львові і тоді будемо мусіли пхати справу далі, то треба, щоб був підготований ґрунт. Це добре, що ведеш широку переписку з людьми, я теж переписуюсь з цілою силою люду, і в той спосіб держатимемо їх поки що в нашій сфері впливу: Донцов пише, що він в душі з нами, але вважає неполітичним (?!) виступати з цим отверто. Маю листи від Валентина [Cадовського], Прокопа [Понятенка], Драгоманова, Симона [Петлюри]**. Пишу Ліпінському4. Тут стараюся орґанізувати справу так, щоб машина робила і без моєї присутно- сти в Льондоні5. Чекін до справи абсолютно не надається. Анґлійської мови не знає, українства не тямить, жінка жидівка з кацапськими симпатіями, сам вічно брудний, нечесаний, нетактовний – такий лише зіпсував би все діло. Але в нас буде представник дуже чудовий6. Треба, щоб ти провадив далі підготовку Інф[ормаційного] Бюра7. Веду в цій справі дуже важливу переписку з Кушніром. Чи не можна б якось так зробити, щоб Ін. Бюро і будуча наша З. Група Молодоукр. Партії становили щось єдине орґанізаційно?8 Лист Залізняка дуже цікавий9. Слухай! Потрібні таблички до чарівного ліхтаря. Посилаю тобі розмір. Це є конче потрібним і якнайшвидше, бо чоловік має незабаром читати лекцію про Ук- раїну. Потрібно також 3–4 українських пісні на грамофоновім кружку! Це ґвалт не- гайно мусить бути. Відповідай за це відразу!!! Хай хтось дасть на це грошей, бо це необхідна річ10. Твій Володимир. * Помітка А. Жука: “Коли? Якби мав час. То вимагає роботи, з рукава не витрусиш”. Помітка А. Жука між рядків: “То варте”. * Помітка А. Жука між рядком: “Що ж вони?” 4* Помітка А. Жука на рядку: “Що? Для чого”. 5* Помітка А. Жука на полях: “Добре!” 6* Помітка А. Жука на полях: “Ого!” 7* Помітка А. Жука на полях: “І як же?!” 8* Помітка А. Жука на полях: “Персональна унія хиба”. 9* Помітка А. Жука на полях: “Аякже!” 10* Помітка А. Жука під рядком: “Про се вже написано до Київа”. 570 Ігор ГИРИЧ № 7 24 Bolingbroke Rd., West Kengsington, W 17.ІХ.1912* Голубе Андрію! На доповненя до свого попереднього листа, – видається мені скрайно важливим, щоб скористувати сприяючими обставинами, утвореними вчин- ком Л. Рибалки і О. Назаріїва, перетворити в енерґійний спосіб, Закорд. Групу, в наш перший організаційний зародок, т. би мовити, ембріон нашої молодоукраїн- ської партії. Хочу вірити, що тобі пощастить це зробити справно, швидко і зручно. Нашим наступним кроком вважаю натякнуте тобою негайне утворенє нашого Ц.К., чи, ліпше, негайне відродженє ЦК УСДРП бувш. Р.У.П., вибраного на ІІІ-ім з’їзді. Жду твоєї ініціятиви в цій справі – тобто якогось знов циркуляра чи чогось в тім роді, що давало б вигляд офіціяльної формалистики. Не барися з цим. Тут поси- лаю тобі копію з мого листа Рибалці, посланого йому рекомендованим пакетом. Не забувай, що на твоїх кроках ві Львові і на їх безпосередніх наслідках влас- тиво зачинається наша молодоукр. Партія, яко орґанизація. Переймися священною важливістю твоєї місії. Вчора дістав чудового листа від Липинського. Радію, що ми маємо такого однодумця: за нього дав би п’ять Винниченків (з політичного шта[н]дт- пункту). Донцов писав мені, що в душі він цілком співчуває нашим поглядам, але що вважає неполітичним (?!) їх висказувати. Пришли мені нову писанину Винниченка. Щодо статті: треба конче, щоб вона появилася тепер. Солідне обробленє теми можна відкласти надалі, але ґазетна стаття мусить бути написана тепер. Ти добре сам розумієш вагу її негайної появи. Доручи написати її Дор-кові, як що маєш за мало часу сам. Отже – успіхів, енерґії, сприту!! Жду от тебе веселих чуток, що Молодоукраїн- ська Партия фактично зародилася! Щиро твій Володимир. № 8 Копія листа В. Степанківського до Л. Юркевича* 24. Bolingbroke Road West Kensington, W. 16. Вересня. 1912. До вп. п. Л. Юркевича, члена УСДРП був. Р.У.П. Високоповажний п.Товаришу. До мене дійшли чутки, що Ви, вживаючи імені Центральн. Комітету нашої Партиї, без законного уповноваження Вас на це провадите переговори з членами “Р.С.Д.Р.П.”, в напрямі об’єднаня нашої Партиї з цею останньою; як також, що Ви, виступаючи під тією самою фірмою Цен. К-ту нашої Партиї, дозволяєте собі на негідні члена Партиї вчинки брутального характера супроти наших партийних то- варишів, виконавців накладених на них Партиєю важливих обов’язків. * Помітка А. Жука вгорі листа: “NB Таблички, грамофонові кружки etc! NB”; “Відповідь почасти 21.ІХ.1912. А. Ж.” Див. лист № 8. * Вгорі помітка А. Жука: “Непотрібний і шкідливий крок. Написано 21.ІХ.1912”. 571 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Яко член Цен. К-ту УСДРП був. Р.У.П., обраний ІІІ-м партийним з’їздом н. партиї, запрошую Вас, Товаришу, дати мені негайні поясненя про Ваші вчинки і попереджаю Вас, що на разі Вашої відмови або неспосібности дати задовольняючи поясненя я буду мусів передати Ваше поведенє на суд Т-шів, членів н. партиї. Одночасно вважаю своїм обов’язком повідомити Вас, що я перестеріг Центр. Комитет РСДРП проти зношеня з Вами, яко з репрезентантом нашого Ц.К. Сподіваючись на незабарні відомости від Вас Остаю з поважанєм В. Степанківський. член Ц.К. УСДРП, був. Р.У.П. Листи Л. Юркевича до А. Жука № 9 28.ІІІ.1912 р. Ти пишеш Левині, що “про політику повинні писати ті, що на ній бодай трохи розуміються”, – такий ти робиш висновок, перечитавши мою статтю. Не знаю, що саме ти називаєш політикою, але коли зрозуміти се слово в твоїй фразі так, як його звичайно розуміють, то ти дуже сильно б’єш мене своїм присудом. Досі я писав і дбав тілько про політику, і коли ти зараховуєш мене до людей, котрі навіть “бодай трохи” на ній не розуміються, то я був би в надзвичайно глупому положеню, коли б в твоїх словах була правда. Але найти “об’єктивну” правду – значить самому по- вірити в те, про що йде мова... Може, й справді згодом я побачу, що на політиці я і “бодай трохи” не розуміюся – досі ж я так не думав, бо прийти до такого висновку значило б змусити себе одійти від партійних і взагалі громадських справ. Не думав, кажу, і тому мій зв’язок з суспіль- ним житєм не рвав і не рву. Що ж до твого присуду, то маю його лише за свідотство твого особистого відношення до мене. Не гніваюсь і не ображений на тебе, але все ж прикро. Коли людина, до котрої ставишся дуже добре, щиро признається тобі, що ти в найдорогшій для тебе сфері – дурень... Тебе дуже діткнули сплітки. Можливо, що я джерело одної з них, бо думав і свою думку висловлював одверто, що ти проти Юльцьової статі через “Kampf”. Але думаючи так, мені й до голови не приходило вважати се з твого боку за щось негар- не. Я не вагаючись висловився б проти уміщення Юльцьової статі в “Н. Г.”, коли б дійсно Бадер через се не захотів би друкувати твоєї статі, бо чудесно розумію, що “Kampf” то не “Н. Г.” Отже, я признавав за тобою цілковите право виходить з сих мотивів. Але думав, що ти все ж помиляєшся, бо Бадер не може відкинути твоєї статі, скоро він приняв її. Я, розуміється, знав, що ти збунтувався проти Юльця, вже маючи звістку про те, що статю твою принято. Тепер про нотатку до моєї статі. Насамперед ти неправильно вживаєш слово “скандал” без лапок. Ніякого скандалу Д-ву я, розуміється, не робив би і вжив се слово в листі до Назарієва більше в іронічному значінню, а почасти і тому, що маю таке вражінє (з листів Назарієва), ніби ви всі там страшенно перелякані і коли хтось десь пердне, то Вам здається, що то вже вас з гармат бомбардують... Д-в міг би дати нотатку лише тоді, коли б на се дали йому згоду Вольдемар і Дорошенко або один з них, і я питався, чи се дійсно так, чи не дав Д-в нотатки від себе тільки?... Що ж до Баска, то я з ним листувався, справу залагодив (просто ска- завши, що статя вже видрукована), і він заспокоївся. Тепер я бачився з ним, і він 572 Ігор ГИРИЧ про се нічого не згадував. Чому ж то Д-ву раптом і без потреби захотілося спасати Баскову честь, рятувати його від “кровозмішення” з “сепаратизмом”? – не розумію. Тим то коли є більшість редакції для нотатки зо моєї статі – хай друкують, а не має, то – ні, а Баскова статя до сієї справи відношення не має. Про брошуру Юльця висловлюсь, як перечитаю, бо досі її ще не бачив. Що ж до Укр. Зов. Комісії, то підупад “Впереду” є для мене доказом, що Комі- сія є необхідною. Кажеш, що “Вперед” впаде, отже, нічого страшного не сталося б, якби він упав разом з такою Комісією, а сама проба такої орґанізації мала б кольосаль- не значіня і, можливо, дала б позитивні наслідки. Ідея українського “сепаратизму” (такого, який ти пропагуєш) річ нова, і її треба накидати робітництву. Отже, коли не має інституції, котра б ширила “сепаратизм” і прихильність до “Впереду” серед заводового орґанізованого робітництва, то воно само, з огляду на українську тупо- головість, до нової партійної течії не пригорнеться. Орґан тютюнових робітників вже містить в останньому числі гостро антисепаратистичну статю, значить, вони заводовою дорогою борються з нами. Чому ж нам не зужити тієї ж дороги для ши- рення наших ідей і не заснувати нашої Комісії? Щодо реальної можливости засновання її, то тютюнові робітники, залізнични- ки і столяри могли б, зійшовшися на свою конференцію, обібрати таку Комісію і на чолі поставити людину, котра до сього надається, а саме Чернецького. Думаю, що допис з Станислава (в ост. числі “Впереду”) свідчить, що ґрунт для сього в масах вже є. Чехи заснували свою Комісію в 97 році, а в той час до чешськ. заводов. руху належало 7102 робітника. Як думаєш, чи се справді “в 1000 раз сильніше від нас”? Окрім того, чехи ніякого прикладу перед собою не мали і не думали над тим, чи вони в 1000 разів сильніше чи слабіше від кого будь. Нарешті, чому ти лише для своїх неґативних висновків покликаєшся на чехів – вони більше дають матеріялу для позитивних висновків, коли говорити про “сепаратизм”. Не забувай, що я не пропоную, аби наша Комісія зараз же засновувала українські нові союзи – її мета, се об’єднати вже орґанізоване укр. робітництво, себто дбати про ширенє істную- чої заводової преси, виробленє способів привабленя українських робітників до істну- ючих заводових спілок, заснованє в них українських бібліотек, відчити, оформленє робітничих вимог до фахових орґанів і секретарів для задоволення нац.-культ. по- треб укр. робітництва. Нарешті евентуальне видавництво свого. № 10 31.Х.1912* Médical-Hôtel 26, rue Faubourg Saint Jaeques Paris Андрію! Вольдемар дав мені перечитати твій лист до нього, в котрому ти пишеш і про мене. Дозволь, отже, зробити кілька уваг до твоїх міркувань. * Дальше закінчення листа не виявлено. ** Помітка А. Жука на звороті першої сторінки: “На святах або перед святами (1912, різдво) бачився з Левком у Львові, повертав з Росиї, був там в справі «Дзвону». Був також в Москві, казав про зб[ірник] Порша, про орґанізов[ану] в Катер[инославі] більшість в «Дзвоні “Му”» (?). Січень 1913”. 573 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Можу повідомити тебе (коли ти ще не довідвся про се з “Впереду”), що Ц.К. У.С.Д.Р.П. постановив: 1) розв’язати Зак. Ґр. У.С.Д.Р.П. і 2) завісити в правах член- ства до слідуюч. з’їзду партії А. Андрієнка, В. Немирича і В. Степанківського. В справі обох постанов приняті мотивовані резолюції, але я не знаю, чи ред. “Впе- реду” надрукує їх, чи, може, просто зробить повідомленнє про наші постанови. Ми, розуміється, і самі знали, що Ви не підляжете нашим постановам, і ми подали* їх для того тільки, щоби зняти з себе всяку відповідальність за Вас – ком- промітаторів української соціялдемократії. Ти тримаєшся тактики “не виносити з хати того, чого людям стороннім не тре- ба знати”, але се помилкова тактика. Спільної хати у нас немає і не може бути. Зогляду на се я ні трохи не соромлюся свого, як ти кажеш, “грабіжу” архіва, і мені і за вухом не свербить від твоєї погрози оголосити в пресі факт “грабіжу”. Про “грабіж” я говорив досі тільки товаришам і коли не втаємничував в се людей сторонніх, то тільки тому, що не думав, що се буде їм цікаво. Коли ж ти думаєш поінформувати і ширші кола людей про долю архіва У.С.Д.Р.П., то можеш – мені се байдужісенько. На марне ти занадто розкриваєш свої карти і в таких квітчастих словах дово- диш нам необхідність з’єднання з Р.С.Д.Р.П., сподіваючися таким способом випер- ти нас з партії. Такі твої і ваші сподівання я давно спинив. Розпочну ж її лише тоді, як ми кінчимо наш “спір”... Мені було дуже весело від твоєї пропозиції “одкупитись” від “справи грабіжу”. Одно тільки можу відповісти тобі на се, що я не буду (як ти хочеш) робити секрета з сеї “молодоукраїнської” пропозиції. Я не хочу з тобою і з Вами жодної “приватної переписки” в громадських справах. Здоровлю Л. Юркевич. Вітав би Галю, але боюся, бо мені й досі сняться її страшні очі і крик під час експропріяції. Там само. – Vol. 4. – F. 4. ПОЯСНЕННЯ ДО ПРІЗВИЩ І ВИДАНЬ, ЗГАДАНИХ У ЛИСТАХ Винниченко (псевд. Вольдемар) Володимир Кирилович (1880–1951) – член УСДРП, письменник, державний діяч і політик. “Вперед” – щотижневий орган “незалежників” УСДП у Галичині, що видавав- ся Порфиром Буняком у Львові з грудня 1911 до березня 1913 рр. Початковою ме- тою була підтримка створення профспілки серед українських робітників. “Вперед” редагували Володимир Левинський і Антін Черницький. Газета була відновлена наприкінці 1918 р. і виходила щоденно і раз на місяць до 1924 р. Донцов Дмитро Іванович (1883–1973) – член УСДРП, політичний журналіст і теоретик націоналізму, літературний критик. Дорошенко (псевд. В. Немирич) Володимир Вікторович (1879–1963) – член УСДРП, бібліограф, літературознавець, перекладач, критик, громадсько-політич- ний діяч, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. * Слово нерозбірливе. 574 Ігор ГИРИЧ Драгоманов Світозар Михайлович (1884–1958) – син Михайла Драгоманова, член УСДРП. Навчався у Київському комерційному інституті, пізніше був ректором будівельного інституту. В еміграції з 1943 р. Автор низки праць про батька. Жук Андрій Ілліч (1880–1968) – громадсько-політичний діяч, член РУП– УСДРП, публіцист, редактор періодичних видань, кооператор, політичний мисли- тель, дипломат. Організатор і секретар СВУ. Залізняк Микола Кіндратович (1888–1950) – політичний і громадський діяч, публіцист, перекладач, дослідник світового державного федералізму, дипломат. Кушнір Володимир (1881–1938) – публіцист, редактор “Ukrainische Rundschau” (1906–1910) – українського місячника німецькою мовою для інформації іноземців про політичні та культурні справи України, що виходив у Відні у 1903–1915 рр. Засновник Українського пресового бюро у Відні (1907). Редактор “Діла” (1911– 1912), “Буковини” (1912–1914). З 1923 р. доцент Українського високого педагогіч- ного інституту ім. Драгоманова у Празі. Левинський Володимир (псевд. Левіні) (1880–1953) – публіцист, теоретик робіт- ничого руху, політичний діяч. Один із засновників і лідер УСДП Галичини, сорат- ник і однодумець Л. Юркевича, автор першої книжечки про нього (1927). Липинський В’ячеслав Казимирович (1882–1931) – видатний український полі- тичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського кон- серватизму. Меленевський Маріян (псевд. Басок) (1878–?) – політичний діяч, член РУП, співзасновник “Української соціал-демократичної спілки”. Член президії СВУ. Упов- новажений Союзу Визволення України, в Туреччині популяризував ідею української державності і вів переговори про її підтримку. Репресований в УРСР. Назаріїв Олексій (1880–1918) – політичний діяч, член РУП і УСДРП. Брав участь у прилуцькому гурті Братства тарасівців (1896). Член української студент- ської громади в Петербурзі, з 1908 р. жив у Львові, бібліотекар НТШ. Співробітник СВУ. “Наш голос” – щомісячник, орган УСДП і УСДРП, виходив у Львові з листопа- да 1910 до кінця 1911 р., всього 12 випусків. Заснований і редагований Левом Юр- кевичем. Петлюра Симон Васильович (1879–1926) – політичний і державний діяч і публі- цист. Член РУП і УСДРП. Головний Отаман армії УНР і президент Директорії УНР. Піщанський Д. (псевд. Ціхоцький) – член РУП і УСДРП. Входив до Київської вільної громади РУП. Понятенко Прокіп Дмитрович (1878–1971) – громадсько-політичний діяч, жур- наліст, письменник. Діяч РУП і УСДРП у Полтавській та Катеринодарській вільних громадах. У Львові був членом ЗГ УСДРП (1904). Співредактор “Вільної України” (СПб.). Представник УНР на Кубанщині. Після 1923 р. – на Кубані, у часах Другої світової війни переїхав до Казахстану. Степанківський Володимир (1885–1957) – громадський і політичний діяч, жур- наліст. З 1911 р. і головним чином під час Першої світової війни розвинув жваву інформаційну діяльність про Україну, заснував у Лозанні Українське бюро та вида- вав тижневик “L’Ukraine” (1915–1920) і неперіодичне видання “The Ukraine”, а в Берні (у співпраці з Д. Донцовим) “Korrespondenz der Nationalitäten Russlands” (1916– 1917; також франц. і англ. мовами); у 1918 р. перебував деякий час в Україні, але пізніше знову емігрував до Лозанни. 575 Українські есдеки: між національним і класовим вибором Троцький Микола (1883–1971) – журналіст і публіцист, родом з Луцька. Член РУП–УСДРП; переслідуваний російською владою, переїхав 1909 р. за кордон. У 1914–1918 рр. у Відні – член СВУ та співробітник його видань, у 1918–1922 рр. – секретар посольства УНР; друкувався в “Ділі” та інших виданнях; 1931 р. – редак- тор німецького місячника “Die Völkerbrücke”. “Праця” – двомісячне періодичне видання Закордонної Групи УСДРП. Вихо- дило у Львові в 1909–1910 рр. “Праця” була фактично фракційним органом партії, який намагався консолідувати український робітничий рух на основі легальних методів боротьби. Проводила думку про широку надкласову основу економічної боротьби робітництва. За це піддавалася критиці ЦК партії, М. Порша і Л. Юркеви- ча як “опортуністичний” і “ліквідаторський” орган. До редакційного комітету вхо- дили А. Жук, В. Дорошенко, Д. Донцов і В. Садовський. Чернецький Антін (1887–1963) – галицький громадсько-політичний і проф- спілковий діяч, журналіст. Чільний діяч УСДП Галичини. Співредактор періодич- них видань УСДП “Земля і воля” і газети ”Вперед” Член Національної Ради ЗУНР. Юркевич Лев Йосипович (1884–1917 або 1918, Москва) – соціал-демократич- ний діяч і письменник, син заможного лікаря з гурту “українців польської культу- ри”, що виник під впливом Володимира Антоновича, з 1904 р. – член Радикальної української партії, ідеолог УСДРП. Ігор Гирич (Київ). Українські есдеки: між національним і класовим вибором. Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жу- ка (вересень–жовтень 1912 року). У публікації подаються тексти листів членів керівного ядра УСДРП до видатного партійного і громадського діяча, голови Закордонної групи УСДРП Андрія Жука. Ці листи зберігаються в канадському архіві А. Жука в Оттаві. Листування фіксує внутріш- ньопартійну дискусію, яка завершилася остаточним розходженням у середовищі україн- ських есдеків на ортодоксів і молодоукраїнців, що сталося на ґрунті вироблення страте- гії партії в питанні ставлення до ідеї самостійності України. Лідери партії Л. Юркевич, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра залишилися на становищі ортодоксального марк- сизму і проблему національного визволення ставили на другу місцу за здобуттям соціаль- них свобод. Натомість А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанківський, В. Кушнір, М. Залізняк услід за В. Липинським вважали, що національне визволення має передувати визволен- ню соціальному. Ключові слова: державна незалежність України, ортодоксальний марксизм, молодо- українство, соціал-демократична виключність, національна солідарність. Игорь Гирич (Киев). Украинские эсдеки: между национальным и классовым выбором. Письма В. Винниченко, М. Зализняка, В. Степанкивского, Л. Юркеви- ча к А. Жуку (сентябрь–октябрь 1912 года). В публикации печатаются тексты писем руководящего ядра УСДРП к выдающему- ся партийному и общественному деятелю, председателю Заграничной группы УСДРП Андрею Жуку. Эти письма хранятся в канадском архиве А. Жука в Оттаве. Они фикси- руют внутрипартийную дискуссию, которая завершилась окончательным расколом в среде эсдеков на ортодоксов и младоукраинцев. Лидеры партии Л. Юркевич, В. Винни- ченко, М. Порш, С. Петлюра остались на позициях ортодоксального марксизма и про- блему национального освобождения ставили на второе место после достижения соци- альных свобод. В то же время А. Жук, В. Дорошенко, В. Степанкивский, В. Кушнир, 576 Ігор ГИРИЧ М. Зализняк, вслед за В. Липинским, считали, что национальное освобождение должно предшествовать освобождению социальному. Ключевые слова: государственная независимость Украины, ортодоксальный марк- сизм, младоукраинство, социал-демократическая исключительность, национальная со- лидарность. Ihor Hyrych (Kyiv). Ukrainian Social-Democrats: Choices between the National and Class Developments. The Letters of Volodymyr Vynnychenko, Mykola Zalizniak, Volodymyr Stepankivsky, and Lev Yurkevych to Andrii Zhuk (September-October, 1912). The author publishes the letters of the leaders of the Ukrainian Social-Democratic Labor Party (USDRP) to Andrii Zhuk, an outstanding party and public figure, the head of the Foreign Group of USDRP. These letters are preserved in the Canadian Archive in Ottawa in the depository of Andrii Zhuk. The documents give information on the discussion inside the party which resulted in a definitive split among the Ukrainian Social-Democrats into two groups: Orthodox Marxists and Young Ukrainians. The leaders of the party (Lev Yurkevych, Volodymyr Vynnychenko, Mykola Porsh, and Symon Petliura) remained orthodox Marxists. They put aside the question of national liberation, and raised first the problem of social freedom. At the same time Andrii Zhuk, Volodymyr Doroshenko, Volodymyr Stepankivsky, Volodymyr Kushnir, Mykola Zalizniak, following Viacheslav Lypynsky, considered that national liberation should be the first. Key words: state independence of Ukraine, orthodox Marxists, Young Ukrainians, social- democratic exclusiveness, national solidarity.

Українські есдеки: між національним і класовим вибором (Листи В. Винниченка, М. Залізняка, В. Степанківського, Л. Юркевича до А. Жука (вересень–жовтень 1912 року))

Репозитарії

Схожі ресурси