Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
У листуванні висвітлюються взаємин двох видатних діячів української культури Федора Вовка та Євгена Чикаленка в умовах тогочасної української дійсності. Багато уваги приділено подіям у родині Чикаленків, оскільки Федір Вовк був університетським керівником сина Євгена Чикаленка – Лева. В письмах отра...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український археографічний щорічник |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40928 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка / В. Старков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 577-590. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860068153110822912 |
|---|---|
| author | Старков, В. |
| author_facet | Старков, В. |
| citation_txt | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка / В. Старков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 577-590. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український археографічний щорічник |
| description | У листуванні висвітлюються взаємин двох видатних діячів української культури Федора Вовка та Євгена Чикаленка в умовах тогочасної української дійсності. Багато уваги приділено подіям у родині Чикаленків, оскільки Федір Вовк був університетським керівником сина Євгена Чикаленка – Лева.
В письмах отражены взаимоотношения двух выдающихся деятелей украинской культуры в условиях современной им украинской действительности. Много внимания уделено событиям в семье Чикаленко, поскольку Федор Вовк был университетским руководителем сына Евгения Чикаленко – Льва.
The relations between these two famous Ukrainian cultural figures are reflected in Ukrainian reality. The author focuses attention on events in the Chykalenko’s family, because Fedir Vovk was a supervisor at the University of Levko, Yevhen Chykalenko’s son.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:08:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
577
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
Валерій СТАРКОВ (Київ)
ЛИСТУВАННЯ ФЕДОРА ВОВКА ТА ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА
Епістолярна спадщина визначних представників громадсько-політично-
го життя, науки, культури є важливим джерелом вивчення як діяльності са-
мих особистостей, так і епохи, на тлі якої вони існують. Постаті вченого,
антрополога, етнографа, археолога зі світовим ім’ям Федора Кіндратовича
Вовка (1847–1918)1 та відомого подвижника української національної ідеї
Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861–1929)2 належать саме до цього кола
особистостей, і в цій роботі ми зупинимось на відомому нам обопільному
листуванні, яке складає дев’ять листів: вісім (по чотири від Ф. Вовка та Є. Чи-
каленка) за період 1908–1912 рр. і один лист Є. Чикаленка до Ф. Вовка за
1917 р.
На щастя, епістолярна спадщина обох збережена в досить повному обся-
зі. В архівній спадщині Федора Вовка в Науковому архіві Інституту археології
НАН України (НА ІА НАНУ) нараховується понад п’ять з половиною тисяч
листів до нього від 755 кореспондентів та близько ста його листів (черне-
ток)3 , в т.ч. і згадані листи від Є. Чикаленка4. Корпус виявлених епістоляр-
них джерел Євгена Чикаленка на сьогодні становить понад 2400 одиниць
кореспонденцій, відправлених та отриманих ним протягом 38 років (1892–
1929 рр.)5. Листи Ф. Вовка до Є. Чикаленка знаходяться в Інституті рукопи-
су Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ІР НБУВ)6.
Очевидно, що листів мало бути більше. В останньому відомому нам
листі Є. Чикаленко пише: “Листа Вашого дістав вже в Перешорах…”. Оче-
видно, що цей лист ще не віднайдений. Дивує також велика, у п’ять років,
перерва у відомих нам листах (1912–1917 рр.), якщо врахувати комуніка-
бельність та прихильність до листування обох, та й перший відомий нам
лист Є. Чикаленка до Ф. Вовка датований лише весною 1908 року, коли вони
були знайомі вже майже п’ять років.
1 Федір Кіндратович Вовк (1847–1918): Дослідження. Спогади. Бібліографія. До
150-ліття з дня народження вченого / Ред. М. Антонович. – Нью-Йорк, 1997. – 382 с.;
Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч. – К., 2001. – 378 с.
2 Старовойтенко І. Євген Чикаленко: людина на тлі епохи. – К., 2009. – 544 с.
3 Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч. – С. 30.
4 НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4389–4393.
5 Старовойтенко І. Євген Чикаленко: людина на тлі епохи. – С. 36.
6 ІР НБУВ. – Ф. 44. – № 301–304.
578
Валерій СТАРКОВ
Листування висвітлює декілька тем, спільних і Ф. Вовку, і Є. Чикален-
ку. Це, по-перше, прихильність обох до українства, яке становило саму їхню
сутність. Вони обговорювали шляхи допомоги українськи налаштованим
членам суспільства. Ф. Вовк у далекому Петербурзі хотів мати учнів з Украї-
ни. Є. Чикаленко у своєму “Щоденнику” писав, що Ф. Вовк казав йому, “що
вже підготував двох хлопців (Руденка та Єфименка), але вони тільки на
прізвища українці і для української науки нічого робити не будуть, а з Левка
він сподівається вченого, що буде корисним для України”7. У листуванні
значною мірою присутня і приватна тема, оскільки Ф. Вовк схилив до архео-
логії та етнографії сина Є. Чикаленка Левка і був його університетським
керівником і наставником поза межами університету. Є. Чикаленко постій-
но нагадував Ф. Вовку про необхідність писати спогади про минуле, “щоб
не загинуло”, бо це потрібно для української історії. Обговорювались ре-
дакційні справи в газеті “Рада”, якою опікувався Є. Чикаленко.
У своїх “Спогадах” Є. Чикаленко згадує, що він познайомився з Ф. Вов-
ком під час святкування ювілею Миколи Лисенка 1903 р. у Львові. По приїзді
до Львова Є. Чикаленко та С. Єфремов, які супроводжували М. Лисенка,
поселилися в готелі, де мешкав Ф. Вовк, який приїхав для антропологічних
досліджень у Галичині. “Тут уперше я й познайомився з цим відомим емігран-
том, приятелем Драгоманова та Антоновича, який в 70-х роках емігрував за
кордон і весь час жив у Парижі лекціями та працював по антропології,
придбавши там титул доктора”, – писав Є. Чикаленко і продовжував: “Це
був тоді вже зовсім сивий, як подобає, по його словах, бути всякому вовкові,
незвичайно приємний чоловік”8.
Очевидно, в перші роки знайомства Ф. Вовк і Є. Чикаленко спілкували-
ся не часто, але тримали один одного в полі зору. У листі до Івана Липи від
7 травня 1904 р. Є. Чикаленко згадує Федора Вовка в контексті повідомлен-
ня про українські просвітні курси, які працювали у Львові з 23 червня до
22 липня того ж року: “Лекції у Львові почнуться 1-го іюня по нашому ка-
лендарю і продовжуватимуться місяць. Франко і Студинський читатимуть
по історії літератури. Грушевський і Томашівський – по історії України.
Федор Вовк по етнографіи. Ганкевич – історія соціальних рухів в Європі…”.
Федір Вовк прочитав короткі загальні курси з антропології (6 год.) та україн-
ської етнографії (6 год.)9.
Стосунки між Ф. Вовком та Є. Чикаленком стали ближчими після
відвідин Ф. Вовком родини Чикаленків у Києві. Старший син Є. Чикаленка
Лев (Левко) згадував, як він залишив Лозаннський університет, де вивчав
геологію, і під впливом Ф. Вовка подався до Петербурзького: “Кількаденне
перебування навесні 1909 року видатного українського науковця природни-
7 Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). – К., 2004. – Т. 1. – С. 204.
8 Його ж. Спогади (1861–1907) / Передм. В. Шевчука. – К., 2003. – С. 234.
9 Старовойтенко І. Євген Чикаленко: людина на тлі епохи. – С. 336–337.
579
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
ка і антрополога Хв. Вовка в нашій родині у Києві спричинилося до великої
зміни у моєму житті. Хв. Вовк у той час був директором українського відділу
в Етнографічному музеї ім. імператора Олександра ІІІ в Петербурзі, а крім
того викладав антропологію в Петербурзькому університеті на природни-
чому його відділі. […] З розмов на Благовіщенській, 56, а ще більше в са-
дочку коло нашого дому, пізнали ми один одного докладніше, і, як наслідок
цих розмов, було з його боку запрошення прийняти уділ в його експедиції
по Волині, намова кинути Лозану (Швейцарія), де я студіював геологію, та
їхати восени до Петербургу вступити до тамошнього університету, щоб при-
святити в майбутньому свою працю дослідам української антропології. Зго-
да моя була на те негайною, а батька вже сам Вовк умовив”10.
У “Щоденнику” від 6 червня 1909 р. батько Чикаленко згадує: “Левко
мій рішуче сказав мені, що він не поїде вчитись в Лозанну, а хоче вступити
в Петербурзький університет і студіювати антропологію та етнографію під
проводом проф. Ф. К. Вовка, з яким він цього літа робив розкопки могил”11.
Ніякі доводи батька, щоб завершити навчання у Швейцарії, не подіяли, і
Левко врешті-решт вступив згодом, у 1912 р., до Петербурзького універси-
тету. Є. Чикаленко, як звичайно вчинив би кожний люблячий батько, нама-
гався допомагати Левку у скрутних ситуаціях, в яких він опинявся, маючи у
влади статус “неблагонадійного”, особливо при вступі до Петербурзького
університету. Про це він відверто написав у своєму “Щоденнику”12.
В останньому відомому нам листі Євгена Чикаленка до Федора Вовка
йдеться про роздуми стосовно сучасної йому політичної ситуації і про май-
бутню долю України.
У текстах листів збережено правопис та лексику оригіналу. Цитати на-
водяться за джерелом. Нумерація листів (наша), дата, за новим стилем, та
відомості про місце написання передують тексту. Скорочення розшифрова-
но у квадратних дужках. Окремі дати (лист 1) та місця написання (листи 4
та 9) встановлені за змістом листів.
ДОКУМЕНТИ
№ 1. Є. Чикаленко – Ф. Вовкові
[Київ, весна, після 21 березня 1908 р.]
Високоповажний і дорогий Федоре Кондратовичу!
Переїздом через Київ д[обродій] Степаненко1 розсказав тут, що Ви підшукуєте
якого-небудь підходящого студента, щоб підготувати його до кафедри по Антропо-
логії та Етнографії. Не знаю чи правда сьому, чи ні, а тим часом сегодня прийшов
10 Чикаленко Л. Подорож з проф. Вовком по Волині (Уривок спогадів з 1909-го
року) // Літопис Волині. – Нью-Йорк; Буенос-Айрес; Вінніпег, 1955. – С. 34.
11 Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). – Т. 1. – С. 65.
12 Там само. – С. 143–159, 193, 196–204.
580
Валерій СТАРКОВ
до мене голова тутешньої укр[аїнської] студенської громади і просив роспитати Вас
про се і, як треба, порекомендувать Вам студента 4-го курса Київського Університе-
та, єстественного факультета д[обродія] Андрієвського2, якого всі дуже поважають
і вважають за талановитого молодого хлопця і при тім анті-есдека.
Особисто я його не знаю, але голова, мій добрий приятель, людина якій можна
вірити, дуже вихваляв того Андрієвського і каже, що й шукати не треба. Коли, справді,
Вам потрібний такий хлопець, то він міг-би перевестись в Петербурський універси-
тет – чи зараз, чи коли се було-б потрібно.
Прошу Вас написать мені про се в найдрібніших подробицях, щоб з їх Андрієв-
ський розібрав – чого од його вимагається.
Тепер до Вас друга просьба. Задумали ми дать в “Раді”3 ряд статей про націо-
нальне відродження у різних народів: у чехів, хорватів, словінців, болгарів, сербів;
в Росії – у латишів, естів, армян, грузин і прочих народів.
Дуже Вас прошу указать по сьому питанню літературу на россійській мові.
Я пам’ятаю, що читав по рос[сійських] журналах про латишів, естів, чехів, але
не згадаю де саме. А може й самі напишете про якийсь народ? Хотілося-б, щоб було
написано легко, анекдотично, фельетонно, а не сухо-науково.
Питання се дуже важне для нас, а тим часом в нашій газеті майже про се нічого
не було.
Взагалі по національному питанню у нас пишеться дуже мало.
Єфремову4 я загадав написати ряд статей про Драгоманова5; починаючи коро-
тенькою біографією, бо Драгоманова наша публіка зовсім не знає, а потім ряд ста-
тей приблизно таких: Драгоманов і Галичина, Д[рагомано]в і польське питання,
Д[рагомано]в і жидівське питання і т. д. і т. д. Він охоче згодився і може зробить
непогано.
Чи пишете Ви свої спомини? Я просив Вас і знову прошу не одкладайте сього
на колись, бо буде те саме, що й з В[олодимиром] Боніфатійовичем6. Давно я його
про се просив. Він якось таки взявся і написав свої дитячі літа. Та й залишив. Перед
Різдвом я вчепився до його, щоб він написав про заснування Київської Громади7.
Не дивлячись на перешкоди з боку К[атерини] М[ихайлів]ни8 він згодився Доро-
шенкові9 діктувати спомини.
Але почав із характеристики Польского Общества, з взаємних відносин своїх з
поляками, але до Громади не вспів дойти і так і вмер.
Він обіцяв дать сі спомини у Л[ітературно-]Н[ауковий] Вістник10, але К[атери-
на] М[ихайлів]на щось тепер мнеться, хоч обіцяє дать, але думає поробить свої
примітки11.
Пізно почав, а через те пропало для нащадків сила цінного матеріалу. Не зробіть
же й Ви так, дорогий Федоре Кондратовичу. Візьміть приклад з мене: я заходився
списать своє життя12. Правда, воно не таке цікаве, як Ваше, але я все таки близько
був знайомий з багатьма видатними людьми: Д. Пильчиковим13, Л. Смоленським14,
В. Малеваним15, А. Михалевичем16, В. Б. Антоновичем та багатьма иншими. Пишіть,
голубе, хоч не сістематично, а епізодами, аби не загинуло з Вами те, що Ви пережи-
вали на свій вік.
Ну, бувайте здорові. Прошу одповісти на мої запитання не гаючись.
Ваш сердцем Є. Чикаленко.
Галя17 приїхала сюди на місяць і кланяється низенько Вам.
НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4390. Оригінал. Автограф.
581
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
№ 2. Є. Чикаленко – Ф. Вовкові
Київ, 29 травня 1908 р.
Київ 16 мая року 1908.
Любий Федоре Кондратовичу!
Сегодня мені казав Андрієвський, що писав до Вас і подав Вам свою адресу,
але од Вас не мав одповіді і не знав як йому будувати плани на будуще.
Він боїться, що як хімік, може не підходит буде до кафедри по антропологіи. А
тим часом він охоче взявся-б, живучи в Петербурзі, за анатомію і може швидко
підготовився-б.
Французьку мову знає добре, навіть думав з осени їхати в Парижський універ-
сітет штудірувати там медицину.
Він в Київі пробуде до 24 мая (Тарасовская 6. кв. 11), а потім поїде в Полтаву
(Кузнецкая 21).
Ваш Є. Чикаленко
НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4389. Оригінал. Автограф.
№ 3. Ф. Вовк – Є. Чикаленкові
Заболоття, 25 серпня 1909 р.
12.08.1909
Заболоттє.
15-го у ранці приїду до Вас, а у вечері (11 ч.) прийдеться вже їхати до Петер-
бургу. От-же дуже хотів-би побачитись з Вами і ще де-з ким хто є у Київі. Сподіва-
ючись що Ви ще будете дома до полудня, заїду з вокзалу до Вас. Як би часом я
приїхав 14-го, то-теж загляну до Вас. Хотів би побалакати за музейні і інші справи.
До побачення
Ваш Хв. Вовк.
ІР НБУВ. – Ф. 44. – № 301. Оригінал. Автограф на поштовій листівці. Адреса:
Евгенію Харламповичу Чикаленку. Редакція газ. “Рада”, Б. Подвальная, 6. Кіевъ
№ 4. Ф. Вовк – Є. Чикаленкові
[Санкт-Петербург], 19 грудня 1909 р.
6 грудня 1909
Дорогий Євгене Харламповичу.
Я так рідко надокучаю Вам своїми писаннями, що може зробите мені ласку
умістити у “Раді[”] оцю невеличку споминку про Вербицького18. Прочитавши її Ви
мабуть згодитесь з тим, що памьять ёго усе таки заслуговує трохи більшого ніж тая
заміточка у “Раді”, де ёму висловлюється наче докір за те що він не писав по україн-
ському…
Ну що ж Ви кажете про позавчорашнє засіданнє Думи?19 Починають добродії
кадети по троху у дишлі ходить… Учора ми зредагували невеличке спростованнє з
поводу слів Бобринського20 “Они не просятъ!” Сьогодня мала зъявитися стаття Колю-
бакина21 про українську справу, але чомусь замість неї видрукували тилькі дуже спішно
і незграбно перекладене оповідання з “Ради” про виклад Перця… Якось-то буде!!!
582
Валерій СТАРКОВ
Отож їде до Вас Левко22… Гарний він хлопець, хоч і не зовсім ще вибрикавсь!
Намніть ёму довгого чуба за те що поїхав недослухавши курсу, та щоб добре виівся,
бо на літо вже треба ставати до справжньої роботи. Скажіть ёму що й грошей на
подорож не дасте, поки я не напишу, що він зовсім готовий до роботи, а я тут їх
муштруватиму як слід…
Ну бувайте здоровенькі і – бажаю Вам як найкращої передплати!
Сердечне привітаннє Вам і усій громаді.
Хв. Вовк.
ІР НБУВ. – Ф. 44. – № 302. Оригінал. Автограф.
№ 5. Є. Чикаленко – Ф. Вовкові
Київ, 25 грудня 1909 р.
Київ. 12 Декабря року 1909
Високоповажний та любий
Федоре Кондратовичу!
Вельми дякую Вам за згадку про М. А. Вербицького. Ми, грішні люде, мало
що й чули за його. От, як-би ласка Ваша, щоб Ви отаких спогадів з свого життя
давали хоч що місяця по отакому малесенькому клаптику, особливо з ембріональ-
ного життя Київської Громади, то Ви зробили б величезний вклад в історію нашого
відродження національного.
Треба було б встановити зв’язок наших “громад” з “Кир[ило-]Меф[одіївським]
брацтвом”23. Коли не було безпосереднього зв’язку, то повинні бути особи (при-
міром як Пильчиков, Андруський24, Гулак25, Навроцький26) через котрих можна,
мабуть, найти сей звязок.
На Драгоманівські часи з життя Київської Громади, мабуть, ще не прийшов
час, а все-таки треба було-б позанотовувати де-що важнішого, бо згодом все це по-
заноситься в могили.
Живем ми кепсько. Наче наближаються часи 76 року27. Сучасний Юзефович28
(проф[есор] Флоринский29) склав таку саму докладну записку про потребу знищить
укр[аїнські] інституції та прессу, бо через який час вони на віки роздвоять “единый
рус[ский] народ”.
Копія досталась (з великими труднощами) в наші руки, але з неї не видно до
кого вона адресована.
Ся записка в звязку з виступами в Думі, певне зверне на себе увагу і на нас
впаде якийсь циркуляр, хоч не такий як в 76 році, а все таки якісь скорпіони бу-
дуть30.
Сердечно дякую, що піклуєтесь моїм Левком, може Ви його нахилите до на-
уки, яка була-б користна Україні. Він досі якось ні на чім не спинився, ні чим не
захопився, все хитається во всі боки і не знає на чому стать. Може, коли літом по-
працює, захопиться наукою…
Ну, бувайте здоровенькі та не забувайте “Ради”.
Ваш серцем Є. Чикаленко.
НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4391. Оригінал. Автограф на аркуші зі штемпелем газети
“Рада” і закликом: “Жертвуйте на пам’ятник Шевченкові у Київі”.
583
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
№ 6. Ф. Вовк – Є. Чикаленкові
Санкт-Петербург, 1 липня 1910 р.
СПб. 18.VІ.1910
Дорогий Євгене Харламповичу!
Одібрав зараз листа од Левка і Сашка31 і дуже задоволений не тилькі тим що їм
ребра не перелічили у Бериславі, а їхньою подорожжю у загалі. Зробили вже досить
багато, а найголовнійше з листів Левка бачу, що роблять вони своє діло і розумно і
з запалом. По де-яким запитанням бачу що думають про те як робити32. Дуже ра-
дий, дякую й Вам дуже щиро. Чи будете Ви у Київі 27–28-го – я мабуть приїду. Як
що буде який лист од хлопців з Єлисавету33 для мене, то або сховайте або, як часом
куди виїдете, то покиньте у редакції. Дуже жалкую що не міг вибратись ранійше –
зовсім не можна було. Як що побачите Біляшівського34 то скажіть що мої мезінські
знахідки вже вернулись з Парижу – у чудовому стані – більш не розсипаються35.
Ваш дуже щирий Хв. Вовк.
ІР НБУВ. – Ф. 44. – № 302. Оригінал. Автограф на поштовій листівці. Адреса: Его
Высокородіе Евгеныю Харламповичу Чикаленку. ст. Мардаровка Херсонской губ. За-
креслено: Одесса, Пушкина, 18, кв. Шульги (почерк не Ф. Вовка) а також: Редакц. “Рады”,
Б. Подвальная, № 6. Кіевъ (почерк Ф. Вовка). На листівці чотири штемпелі: “С. Петер-
бургъ, 18.6.10”, “Кіевъ, 21.6.10”, “Одесса, 23.6.10”, “Мардаровка, 14.7.10”.
№ 7. Ф. Вовк – Є. Чикаленкові
Санкт-Петербург, 23 червня 1912 р.
СПб., 10 іюня 1912
Пишу оце до Вас, дорогий Євгене Харламповичу щоб хоч од Вас довідатись
що небудь про Левка! Згинув десь і ніякої чутки за себе не подає, хоч знає добре що
се мені дуже потрібно! Діло у тім що він умовивсь був їхати з Руденком36 на Пол-
тавщину а потім кудись к бісу аж на Урал, а нарешті і до мене у Мізин, щоб докопу-
вати ото становище де знайдені були відомі Вам вироби з мамутячої кожи і т. і. От-
же почалось з того що Руденко і его і мене звів поїхавши зразу на Урал і залишивши
Полтавщину на осінь, Левкові-ж порадив їхати до его на Урал у іюлі. Тепер же я
довідавсь що я буду вільний на іюль і на август. У августі мені прийдеться їхати у
Женеву на Конгресс, стало буть копати Мізинське становище можна буде тилькі з
7–8 июля по 7–8 августа, і Левкова поміч мені конче потрібна раз через те що він
вів розмови про це копаннє з молодим Кошелем, сином властителя тиєї гори де ми
копали позаторік37, а друге – тим що я на Юхименка38 майже зовсім не рахую, бо
він повіявсь кудись у Фінляндію і незабаром має йти до війська, а окрім того вига-
дує деякі примхи то-що. От-же більш як 2 тижні вже я написав про це усе Левкові,
одповідаючи на ёго лист з Кононівки і досі не маю од ёго найменшої одповіді…
а через це плутаюсь і не знаю що мені далі робити і боюся щоб не прийшлось
залишити копання, а це б була чимала шкода, бо на копання я маю гроші39… Так от
коли Ваша ласка, дорогий Євгене Харламповичу, як що Ви знаєте де тепер Левко,
то гукніть там ёму щоб він хоч що небудь одповів мені та й мені напишіть хоч
2 слова – де він?… Руденко те-ж мені ані одного листа ще не написав. От і роби з
іми що хоч…
584
Валерій СТАРКОВ
А тут ще мені така халепа що хоч завіситись. І так часу чорт-має, роботи усякої
вище голови і своєї і чужої (Руденко тут мені покинув печатаннє аж 2-х книжок!)
а оце знов біда на голову: властителька нашої хати продала її на злом і оце раптом я
мушу кидати усе, шукати кватирі і перебіратись. Не кажучи вже про те що воно усе
коштуватиме, треба кидати усяку роботу і складатися та бігати шукать помешкання.
От і роби що хоч. Оце вже тижнів зо два шукаю – нічогісінько немає підходящого,
а гроші такі правлять що й приступу нема.
Не тільки за Левка, а навіть за свого Юрка малого40 що зараз мусить бути у
Ваших у Кононівці – теж не маю ніякої звістки. Чи вони з Вашим Івашком41 там
собі ще голів не пообкучували.
То озовітся-ж як Ваша ласка,
Щиро здоровлю Вас,
Хв. Вовк
ІР НБУВ. – Ф. 44. – № 304. Оригінал. Автограф.
№ 8. Є. Чикаленко – Ф. Вовкові
Київ, 2 липня 1912 р.
19/VІ 12
Сьогодні приїхав з Херсонщини і застав Вашого листа, дорогий Федоре Конд-
ратовичу, на який спішу одповісти.
Левко зо два тиждня копався в Таращанському п[овіті] у Янівського, а дістав-
ши телеграму від Руденка, виїхав в Уфу з Петрусем42, як казав, на місяць, бо в по-
чатку іюля мав бути у Вас в Мізині. Чому він не написав Вам – не знаю; мабуть
через ледачу вдачу до писання, а може ще напише Вам з дороги. Як обізветься
Руденко, то Ви нагадайте, щоб Левко в свій час вернувся в Мізин, бо може він на тім
Уралі забариться.
Юрка Вашого сими днями бачив – він живий і здоровий, гуляють собі з Іваш-
ком. До мами він пише, але тоді як йому нагадають, очевидно він не сумує в Ко-
нонівці.
Сьогодні в Київ приїхав Петро Януарович43 і каже, що Левка нема в числі 70
прийнятих в університет і Гусаковський44 сказав, що він має таку репутацію, з якою
його нізащо не приймуть. А Левко не хоче їхати в Париж – все сподівається, що тут
приймуть.
Ну бувайте здорові. Сими днями їду в Кисловодськ на місяць полагодити своє
серце.
Ваш Є. Чикаленко.
НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4391. Оригінал. Автограф написаний на звороті листівки
“Ради” із зверненням посилати інформацію до “Ради”.
№ 9. Є. Чикаленко – Ф. Вовкові
[Перешори], 14 квітня 1917 р.
19 І/ІV 17
Любий та дорогий Федоре Кондратовичу!
Листа Вашого дістав вже в Перешорах і нараз же написав до Єфремова, прося-
чи його похлопотати за Якова Платоновича45. Я, як бачите, сижу в Перешорах і
585
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
власне, не сижу, а більше лежу, бо таке здоровья, що як з день попобіжиш, то вже
три дні лежиш.
Зарання став інвалідом і потішаю себе, що все таки й мого крапля меду є в
тому, що тепер робиться. Хочеться вже сказать – “нині отпущаєши…”.
Але непокоїть доля України. Коли прорветься германець і схоче здійснити заміри
Бісмарка46, то зроблять з України руїну, як це було за часів боротьби Польщи з Мос-
квою за нашу землю.
А як і не пустять наші німця, то на “Учредительному Собраніи”47 не добьємося
ми автономії, бо інтелігенції нашої мало, та й та нез’організована, а народ наш, за
невеличкими винятками, зовсім темний і про автономію нічого не знає, а про націо-
налізацію школи та інстітуції теж дбати не буде. Придивляючись і прислухаючись,
я бачу, що народ марить тільки про земельку і страшенно боїться єврейського рівно-
правія, бо думає що жиди поскуповують всі землі і заставлять себе цілувати в руку,
як це, кажуть, робиться в Галиччині. Про це тільки й говорять. А в Комітети та в
комісари вибірають самих нахалів, крикунів, які обіцяють не дать ходу жидам та
панам, щоб не зостатись, як в 1905 році, знов без землі. До погромів не доходить, бо
ще пам’ятають наслідки їх дванадцять років тому назад, але готуються в “Учреди-
тельному Собраніи” виселити жидів та забрати земство в панів. А наші інтелігентські
нахали та крикуни добиваються “самостійної України”. Боюся, що в результаті ми
получемо на “Учред[ительному] Собраніи” тільки право на свою прессу та на при-
ватну школу та й будемо, як ірландці, сотні літ боротись за Гомруль48.
Вже й тепер в Київі ольстерці підняли в Городському комітеті голос проти того,
що Українці посилають депутацію до Петербургу, добиваючись автономії України.
Комітет не звернув уваги на ці голоси, мабуть, через те, що певний в утопічності
цих домаганнів. А в “Учред[ительному] Собр[аніи]” наш народ не підтримає нашу
інтелігенцію і питання про автономію та націоналізацію школи не пройде… і в пер-
спективі боротьба на сотні років.
Ваш серцем Є. Чикаленко.
НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4391. Оригінал. Автограф.
КОМЕНТАРІ
1. Степаненко Василь (1855? – початок 1930-х рр.) – громадський діяч, попу-
ляризатор української книжки, кум і приятель родини Чикаленків. Походив із селян
Канівщини. За фахом – педагог, завідував тривалий час книгарнею “Киевской ста-
рины”. Багато вчителював, за революційні настрої неодноразово заарештовувався.
Після революції залишився в Україні і дуже бідував.
2. Андрієвський Віктор (1885–1967) – згодом громадський діяч, публіцист і
педагог; земський діяч на Полтавщині, член полтавської Громади; губернський ко-
місар освіти на Полтавщині 1917–1918 рр.; співзасновник Партії хліборобів-демо-
кратів (1917). З 1920 р. – в еміграції. Автор праць і численних статей у пресі з
антисоціалістичним спрямуванням, у т. ч.: “З минулого” (1921), мемуари “Три гро-
мади” (1938), “М. Лисенко” (1942), “М. Міхновський” (1950).
3. Єдина в дореволюційний час щоденна українська громадсько-політична га-
зета Наддніпрянщини ліберального напрямку. Виходила з вересня 1906 р. до 20 липня
1914 р. Видавець – Є. Чикаленко. Матеріально її підтримували В. Симиренко, Л. Же-
586
Валерій СТАРКОВ
буньов, П. Стебницький, В. Леонтович. Редакторами в різний час були Ф. Мату-
шевський, М. Павловський (1907–1913), А. Ніковський (1913–1914).
4. Єфремов Сергій (1879 – з 1939 доля невідома) – політичний, громадський,
державний діяч, письменник, публіцист, літературознавець, критик. Дійсний член
ВУАН (з 1919 р.), віце-президент ВУАН (з 1922 р.), дійсний член НТШ. Член Украї-
нської Центральної Ради, заступник Голови, генеральний секретар міжнаціональ-
них справ. Незаконно репресований у 1930 р. (“справа СВУ”).
5. Драгоманов Михайло (1841–1895) – громадсько-політичний діяч, публіцист,
вчений. 1863 р. закінчив Київський університет. Був одним із провідників Старої
київської громади. Через переслідування влади 1886 р. виїхав до Женеви, де вида-
вав часопис “Громада” (5 томів у 1878–1882 рр.). З 1889 – професор Софійського
університету.
6. Антонович Володимир (1834–1908) – історик, археолог, археограф, профе-
сор історії в Київському університеті. Головний редактор видань “Временной Ко-
миссии для разбора древних актов”, фундатор Історичного товариства Нестора Літо-
писця у Києві. Видав 8 томів “Архива Юго-Западной России”. Автор багатьох праць
з історії та археології України. Засновник т. зв. “київської школи” істориків (Д. Ба-
галій, М. Грушевський, П. Голубовський та ін.). В. Антонович – видатний громад-
сько-політичний діяч, стояв на чолі київської Старої громади.
7. Київська, згодом т. зв. Стара громада – осередок національно-культурної
роботи 70-х – 90-х років ХІХ ст. До неї входили визначні наукові й культурні діячі:
В. Антонович, М. Драгоманов, К. Михальчук, Ф. Вовк та ін. На початку 1870-х рр.
у громаді налічувалось близько 70 членів, крім молоді, що брала участь у роботі.
Громада не мала усталеної програми та організаційних форм. Репресії 1875–1876 рр.
значно погіршили умови діяльності громади.
8. Антонович-Мельник Катерина (1859–1942) – археолог, історик, громадська
діячка. Друга дружина В. Антоновича. Закінчила історично-філологічний відділ
Вищих жіночих курсів у Києві. Працювала під керівництвом В. Антоновича і вивчала
археологію в кабінеті старожитностей Київського університету. Досліджувала неолі-
тичні, мегалітичні та ін. пам’ятки на Волині, Поділлі, Запоріжжі, Слобожанщині.
Дійсний член Українського наукового товариства у Києві, НТШ, багатьох археологіч-
них товариств. Організаторка університетського музею в Києві.
9. Дорошенко Дмитро (1882–1951) – історик, журналіст, громадсько-політич-
ний діяч. Вчився у Варшавському, Петербурзькому і Київському університетах. За-
кінчив останній у 1908 р. Співпрацював у провідних українських виданнях, дійсний
член НТШ (з 1923 р.) і багатьох інших історичних товариств. Організатор товари-
ства “Просвіта”, член ТУП, УРДП, УПСФ. Один із засновників Української Цент-
ральної Ради. Крайовий комісар Тимчасового уряду Галичини і Буковини (1917),
губернський комісар Чернігівщини. Після гетьманського перевороту – міністр за-
кордонних справ. З 1919 р. – в еміграції. Професор українських вищих шкіл у Чехо-
Словаччині, Австрії, Польщі, перший президент УВАН (1945–1950). Перший з ук-
раїнських істориків дав науковий огляд історії України. Автор спогадів про панора-
му суспільно-політичних і культурних подій в Україні у перші десятиліття ХХ ст.
10. “Літературно-науковий вістник” (ЛНВ, ЛНВістник) – літературно-мистець-
кий, науковий і суспільно-політичний журнал, що виходив у Львові (1898–1906,
1922–1932) та Києві (1907–1914, 1917–1919). Заснований з ініціативи М. Грушев-
ського як продовження журналів “Зоря” (видання НТШ) та “Житє і слово” (редак-
тор І. Франко).
587
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
11. Ці спогади з’явились-таки у ЛНВ: Антонович В. Автобіографічні записки //
Літературно-науковий вісник. – 1908. – Т. 43. – С. 3–17, 193–204, 387–407.
12. Свої спогади, як “вступ до того мого щоденника (Щоденник (1907–1917). –
В. С.), конспективні спогади свої за 45 років свого життя (1861–1907)”, Євген Чика-
ленко завершив 1923 р. в Рабенштайні (Австрія), де опинився на початку 1920-х рр.
“Спогади” були видані у Львові у видавництві “Діло” трьома частинами у 1925–
1926 рр. (139+139+130 с.) і перевидавалися у Нью-Йорку (Чикаленко Є. Спогади
(1861–1907). – Нью-Йорк, 1955. – 504 с.) і Києві (його ж. Спогади (1861–1907) /
Передм. В. Шевчука. – К., 2003. – 415 с.; його ж. Зібрання творів: У 7 т. – К., 2003.
– Т. 1: Спогади. 1861–1907. Уривки з моїх споминів за 1917 р. / Упор. М. І. Цимба-
люк. – 432 с.). Щоденники Є. Чикаленка за різні періоди опубліковані: (за 1907–
1917 рр.) його ж. Щоденник. 1907–1917. – Львів, 1931; його ж. Щоденник (1907–
1917). – К., 2004. – Т. 1. – 504 с.; (за 1917–1918 рр.) його ж. Щоденник (1918–1919).
– К., 2004. – Т. 2. – С. 7–209; вперше було опубліковано Ф. Погребенником: його ж.
Щоденники (1918–1919) // Україна. – 1992. – № 1. – С. 13–15; № 2. – С. 13–16; його
ж. Щоденники (1918–1919) // Слово і час. – 1993. – № 10. – С. 25–35; № 11. – С. 67–
77; № 12. – С. 68–78; 1994. – № 1. – С. 73–82; № 2. – С. 96–100; (за 1919–1920 рр.)
його ж. Щоденник (1919–1920). – К.; Нью-Йорк, 2005. – 639 с.
13. Пильчиків (Пильчиков) Дмитро (1821–1893) – педагог, громадський діяч,
родом з Херсонщини. Закінчив Київський університет. У 1846–1864 рр. вчителю-
вав у Полтаві. Член Кирило-Мефодіївського братства і приятель Т. Шевченка.
14. Смоленський Леонід (1844–1905) – педагог, вчитель історії (серед його учнів
був Є. Чикаленко), громадський діяч. Один із керівників Української громади в Одесі,
де прожив майже все життя.
15. Мальований Володимир (1848–1893) – діяч одеської громади, засланий
1879 р. до Східного Сибіру за революційну діяльність. Втік 1881 р. за кордон і до
1883 р. був діяльним членом драгоманівського гуртка у Женеві. Повернувся до Росії,
1884 р. був заарештований і знову висланий до Якутська, де і помер.
16. Михалевич Опанас (1848–1925) – громадський діяч, народник, родом з
Волині, за фахом – лікар. Член Київської громади, стояв на чолі “українофільсько-
го” гуртка в Єлисаветграді (нині – Кіровоград). За поширення заборонених цензу-
рою книжок 1885 р. заарештований і згодом висланий до Сибіру. Повернувся 1892 р.
і жив у Єлисаветграді.
17. Вовк Галина (1896–?) – дочка Федора Вовка від другого шлюбу. Укладач
бібліографії батька (Вовк Г. Бібліографія праць Хведора Вовка (1847–1918). – К.,
1929. – 80 с.) та спогадів про нього (Вовк Г., Вовк Ю. [Спогади про батька] // Хведір
Кіндратович Вовк (1847–1918). Дослідження, спогади, бібліографія: До 150-ліття з
дня народження вченого / Ред. М. Антонович. – Нью-Йорк, 1997).
18. Йдеться про Миколу Андрійовича Вербицького-Антіоха (01.02.1843,
Чернігів – 27.11.1909, Чернігів; дати за старим стилем), який, на думку деяких до-
слідників, був причетний до створення слів гімну “Ще не вмерла Україна”.
19. Державна дума – неповноправний парламент у Російській імперії в 1906–
1917 рр. Створена була внаслідок революції 1905 р. Вибори до першої (27.04 –
08.07.1906) і другої (20.02 – 02.06.1907) Держдуми дали можливість українцям у
Росії вибрати своїх представників і сформувати свої фракції із 44 та 47 членів відпо-
відно. Вибори до третьої (1907–1912) та четвертої (1912–1917) Держдуми на осно-
ві нового виборчого закону не дали можливості українцям сформувати власну фрак-
цію. Українські депутати третьої та четвертої Дум мало впливали на її діяльність.
588
Валерій СТАРКОВ
20. Бобринський Володимир (1868–1928) – граф, російський шовініст, депутат
ІІІ Державної думи, де активно боровся з українцями.
21. Колюбакін Олександр (1869–1915) – земський і військовий діяч, член Партії
народної свободи, депутат ІІІ Державної думи від С.-Петербурга. Член ЦК партії
кадетів. Оборонець українського питання в Думі, мав ораторські здібності. З почат-
ком Першої світової війни пішов на фронт, де і загинув.
22. Чикаленко Левко (1888–1965) – громадсько-політичний діяч, археолог, пуб-
ліцист, старший син Є. Чикаленка. Закінчив Київську гімназію (1907). Навчався в
Лозаннському (1907–1908) та Петербурзькому (1909–1911, 1913–1917) університе-
тах. Брав участь у наукових експедиціях Ф. Вовка на українських етнічних землях.
У 1910–1914 рр. проводив розкопки Мізинської палеолітичної стоянки. Член УНТ.
В еміграції з 1920 р. У Празі захистив дисертацію. З 1949 р. дійсний член, а у 1955–
1957 рр. генеральний секретар УВАН.
23. Таємне товариство, засноване з ініціативи М. Костомарова у грудні 1845 –
січні 1846 рр., що ставило своїм завданням перебудову суспільства на засадах хри-
стиянського вчення. Нараховувало близько 100 членів (в т. ч. М. Костомаров,
М. Гулак, П. Куліш, Т. Шевченко та ін.). Існувало до березня 1847 р.
24. Андрузький Юрій (1827–?) – член Кирило-Мефодіївського братства, сту-
дент Київського університету. Відбував заслання у 1850–1855 рр. в Соловецькому
монастирі.
25. Гулак Микола (1822–1899) – член Кирило-Мефодіївського братства, родом
з Полтавщини, належав до лівого крила братства. 1847–1850 рр. був ув’язнений у
Шліссельбурзькій фортеці, 1850 р. висланий до Пермі. З 1859 р. – викладач у се-
редніх школах Одеси, Керчі, Кутаїсі, Тбілісі. Автор праць з математики і низки роз-
відок із грузинської та азербайджанської літератур.
26. Навроцький Олександр (1823–1892), громадський діяч, поет і перекладач,
родом з Полтавщини. 1847 р. як член Кирило-Мефодіївського братства був заареш-
тований і засланий до Вятки. По закінченні заслання (1853) працював урядовцем за
межами України. Вірші під значним впливом Т. Шевченка почав писати ще студен-
том. Багато перекладав зі всесвітньої класики.
27. Натяк на антиукраїнський Емський указ 1876 р.
28. Юзефович Михайло (1902–1889) – громадський діяч, куратор київської
шкільної округи (1846–1858), голова Київської археографічної комісії (1857–1889).
Ініціатор антиукраїнського Емського указу 1876 р.
29. Флоринський Тимофій (1854–1919) – славіст і візантолог. Доцент (з 1882) і
професор (з 1888), згодом – декан історико-філософського факультету Київського
університету. Керівник москвофільських та українофобських товариств у Києві, шеф
Комітету у справах друку (цензури) у Києві на початку Першої світової війни.
30. Дещо докладніше про це Є. Чикаленко розповідав у листі до П. Стебниць-
кого від 12 грудня 1909 р.: “От, тутешні націоналісти, на чолі з Флоринським, скла-
ли докладну записку про те, що треба позакривать ук[раїнські] інституції і пресу, бо
вони за скілька років роздвоять «единый руський народ». Не довідались ми, кому
адресована записка, бо (в копії) звертаються «Ваше Високопревосходительство».
Се може буть і ген[ерал]-губ[ернатор], і Столипін, не відомо, кому вона адресована,
і се ще тайна. Словом, повтореніє записки Юзефовича. Ми вже всі – як віл під
обухом; не знаєм, що й почать. Отак ішов весь наш рух: заборона 60[-х] років, потім
[18]76, тепер знов – тільки трохи почали вбиватись в колодочки і – на тобі!” (Чи-
каленко Є. і Стебницький П. Листування. 1901–1922 роки. – К., 2008. – С. 176).
589
Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка
31. Шульгін Олександр (1889–1960) – історик, соціолог, політичний та гро-
мадський діяч, родом з Полтавщини. Закінчив Петербурзький університет (1915).
Активний учасник визвольних змагань 1917–1921 рр., член Української Централь-
ної Ради, посол Української Держави за Гетьманату, УНР та УНР в екзилі, очолю-
вав уряд в екзилі (1939–1940). Після 1945 р. засновник і голова Українського акаде-
мічного товариства в Парижі (1946–1960). Влітку 1910 р. разом з Левком Чикален-
ком провадив, за програмою Ф. Вовка, етнографічно-антропологічні дослідження
півдня України.
32. У своїх листах до Федора Вовка Левко Чикаленко доповідав про перебіг
подій під час їхніх, із Сашком Шульгіним, етнографічно-антропологічних дослід-
жень. Вовк нагадує про інцидент, який трапився у Бериславі на Херсонщині під час
епідемії холери, коли юрба селян оточила їх на березі Дніпра, але врешті все закін-
чилося мирно. (НА ІА НАНУ. – Ф. 1. – № 4402 (лист Л. Чикаленка та О. Шульгіна
до Ф. Вовка від 14.06.1910)).
33. Колишня назва Кіровограда.
34. Біляшівський Микола (1867–1926) – археолог, дійсний член ВУАН та НТШ.
Директор Державного, згодом – Центрального історичного музею (1902–1923).
35. Після відкриття Мізинської палеолітичної стоянки фактично у 1907 р.,
Ф. Вовк у 1908 та 1909 рр. популяризував це відкриття. Вперше він доповів про це
на XIV Археологічному з’їзді, який відбувся у Чернігові. Доповідь була опублікова-
на в матеріалах з’їзду (Волков Ф. Палеолитическая стоянка в с. Мезине Черниговс-
кой губернии (Предварительное сообщение) // Труды четырнадцатого Археологи-
ческого съезда в Чернигове 1909. – М., 1911. – Т. ІІІ. – С. 262–270) та в Парижі
(Volkov Th. Rapport sur les sciences anthropologiques Russie // Bulletinset Mémoires de
la Société d’Anthropologie de Paris. – 1909. – P. 396–400). Тоді ж у Парижі Ф. Вовк
виступив з доповіддю про результати розкопок (Франко О. Федір Вовк – вчений і
громадський діяч. – К., 2001. – С. 233) і, очевидно, демонстрував палеолітичні зна-
хідки з орнаментованих кісток мамонта, про які він згадує у листі.
36. Руденко Сергій (1885 – після 1954) – археолог, антрополог і етнограф, учень
Ф. Вовка. Дійсний член НТШ (з 1914 р.). У 1921–1954 рр. – професор Ленінград-
ського університету.
37. Син Сисоя Кошеля, колишнього козака, який на своєму обійсті в Мізині
1905 р. знайшов залишки предметів палеолітичної культури. Федір Вовк був піоне-
ром археологічних досліджень цієї стоянки первісних людей, відвідавши її вперше
у 1907 р. і провівши розвідувальні розкопки у 1908 р.
38. Один з учнів Ф. Вовка.
39. Влітку 1912 р. розкопки у Мізині були продовжені завдяки пожертвуванням
300 рублів. Під керівництвом Ф. Вовка в цей сезон розкопки вели Л. Чикаленко та
П. Свєтлов (Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч... – С. 236).
40. Вовк Юрій (1901 – після 1967) – художник і графік, син Федора Вовка від
другого шлюбу. З 1923 р. жив у Празі. Автор численних ілюстрацій, листівок для
чеських видань, спогадів (разом з сестрою Галиною) про батька (1967).
41. Чикаленко Іван (1902–1974) – наймолодший син Є. Чикаленка. Закінчив
гімназію, залишився в радянській Україні і зазнав більшовицьких репресій. Пра-
цював у видавничих установах. У 1929 р. арештований і засуджений на 5 років за-
слання, яке відбував на Далекому Сході. У 1946 р. переїхав із сім’єю до Києва, де й
жив до самої смерті.
590
Валерій СТАРКОВ
42. Чикаленко Петро (1892–1928) – син Є. Чикаленка. В роки Першої світової
війни – учасник бойових дій. Працював секретарем у голови Генерального секрета-
ріату В. Винниченка. Залишився з родиною в радянській Україні і був репресова-
ний. Помер у Курській пересильній тюрмі.
43. Стебницький Петро (1862–1923) – громадсько-політичний діяч, публіцист,
письменник. Один з керівників Української громади у Петербурзі. Секретар, а потім
голова Благодійного товариства видання загальнокорисних та дешевих книг. Брав
участь у виданні енциклопедії “Украинский народ в его прошлом и настоящем”.
Друкувався в багатьох українських часописах.
44. Гусаковський – директор департаменту Міністерства народної просвіти,
який опікувався університетськими справами. У лютому 1912 р. Євген Чикаленко
два тижні перебував у Петербурзі, намагаючись поновити сина Левка в універси-
теті, і побував на прийомі у Гусаковського (Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). –
Т. 1. – С. 202–204). Врешті-решт восени Левка було поновлено в університеті.
45. Забіла Яків – член петербурзької Української громади, товариш Федора
Вовка. Мав садибу у с. Псарівка над Десною у Кролевецькому повіті. У цій садибі
неодноразово відпочивала родина Ф. Вовка.
46. Бісмарк Отто (1815–1898) – князь, німецький державний діяч, творець Другої
німецької імперії (1871), канцлер Німеччини.
47. В Росії – представницькі збори, вибрані на основі загального виборчого
права для встановлення форми правління та вироблення конституції. Тимчасовий
уряд після Лютневої революції розробив виборчий закон, і в кінці 1917 р. вибори
були проведені, в т. ч. і у т. зв. “національних окраїнах”. “Учредительное собрание”
відкрилося 5 (18) січня 1918 р., але наступного дня було розігнано більшовицькою
Радою народних комісарів.
48. Гомруль, рух за гомруль (англ. Home Rule, буквально – самоуправління,
автономія) – боротьба за здійснення програми автономії Ірландії, яка передбачала
утворення ірландського парламенту та національних органів управління за збере-
ження верховної влади Великобританії.
Валерій Старков (Київ). Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка.
У листуванні висвітлюються взаємин двох видатних діячів української культури
Федора Вовка та Євгена Чикаленка в умовах тогочасної української дійсності. Багато
уваги приділено подіям у родині Чикаленків, оскільки Федір Вовк був університетсь-
ким керівником сина Євгена Чикаленка – Лева.
Ключові слова: Федір Вовк, Євген Чикаленко, Левко Чикаленко, газета “Рада”.
Валерий Старков (Киев). Письма Федора Вовка и Евгения Чикаленко.
В письмах отражены взаимоотношения двух выдающихся деятелей украинской
культуры в условиях современной им украинской действительности. Много внимания
уделено событиям в семье Чикаленко, поскольку Федор Вовк был университетским ру-
ководителем сына Евгения Чикаленко – Льва.
Ключевые слова: Федор Вовк, Евгений Чикаленко, Лев Чикаленко, газета “Рада”.
Valerii Starkov (Kyiv). The Correspondence between Fedir Vovk and Yevhen
Chykalenko.
The relations between these two famous Ukrainian cultural figures are reflected in
Ukrainian reality. The author focuses attention on events in the Chykalenko’s family, because
Fedir Vovk was a supervisor at the University of Levko, Yevhen Chykalenko’s son.
Key words: Fedir Vovk, Yevgen Chykalenko, Levko Chykalenko, newspaper “Rada”.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40928 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:08:25Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Старков, В. 2013-01-29T20:34:12Z 2013-01-29T20:34:12Z 2010 Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка / В. Старков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 577-590. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40928 У листуванні висвітлюються взаємин двох видатних діячів української культури Федора Вовка та Євгена Чикаленка в умовах тогочасної української дійсності. Багато уваги приділено подіям у родині Чикаленків, оскільки Федір Вовк був університетським керівником сина Євгена Чикаленка – Лева. В письмах отражены взаимоотношения двух выдающихся деятелей украинской культуры в условиях современной им украинской действительности. Много внимания уделено событиям в семье Чикаленко, поскольку Федор Вовк был университетским руководителем сына Евгения Чикаленко – Льва. The relations between these two famous Ukrainian cultural figures are reflected in Ukrainian reality. The author focuses attention on events in the Chykalenko’s family, because Fedir Vovk was a supervisor at the University of Levko, Yevhen Chykalenko’s son. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Публікації джерел Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка Письма Федора Вовка и Евгения Чикаленко The Correspondence between Fedir Vovk and Yevhen Chykalenko Article published earlier |
| spellingShingle | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка Старков, В. Публікації джерел |
| title | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка |
| title_alt | Письма Федора Вовка и Евгения Чикаленко The Correspondence between Fedir Vovk and Yevhen Chykalenko |
| title_full | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка |
| title_fullStr | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка |
| title_full_unstemmed | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка |
| title_short | Листування Федора Вовка та Євгена Чикаленка |
| title_sort | листування федора вовка та євгена чикаленка |
| topic | Публікації джерел |
| topic_facet | Публікації джерел |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40928 |
| work_keys_str_mv | AT starkovv listuvannâfedoravovkataêvgenačikalenka AT starkovv pisʹmafedoravovkaievgeniâčikalenko AT starkovv thecorrespondencebetweenfedirvovkandyevhenchykalenko |