Бібліотека Івана Франка: Науковий опис
Рецензія на книгу: Бібліотека Івана Франка: Науковий опис: У 4 т. – К.: [Критика], 2010. – Т. 1 / Упорядники Г. Бурлака (наук. керівник), С. Захаркін, Р. Кисельов, З. Крапивка, Н. Лисенко, Т. Маслянчук, Л. Мірошниченко, Л. Чернишенко; Переднє слово М. Жулинського; Вступна стаття Я. Мельник. – 622 с....
Saved in:
| Published in: | Український археографічний щорічник |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40934 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис / О. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 656-660. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859477155855990784 |
|---|---|
| author | Федорук, О. |
| author_facet | Федорук, О. |
| citation_txt | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис / О. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 656-660. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український археографічний щорічник |
| description | Рецензія на книгу: Бібліотека Івана Франка: Науковий опис: У 4 т. – К.: [Критика], 2010. – Т. 1 / Упорядники Г. Бурлака (наук. керівник), С. Захаркін, Р. Кисельов, З. Крапивка, Н. Лисенко, Т. Маслянчук, Л. Мірошниченко, Л. Чернишенко; Переднє слово М. Жулинського; Вступна стаття Я. Мельник. – 622 с.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:41:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
656
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
Олесь ФЕДОРУК (Київ)
БІБЛІОТЕКА ІВАНА ФРАНКА: НАУКОВИЙ ОПИС: У 4 т. – К.:
[КРИТИКА], 2010. – Т. 1 / УПОРЯДНИКИ Г. БУРЛАКА (НАУК.
КЕРІВНИК), С. ЗАХАРКІН, Р. КИСЕЛЬОВ, З. КРАПИВКА,
Н. ЛИСЕНКО, Т. МАСЛЯНЧУК, Л. МІРОШНИЧЕНКО,
Л. ЧЕРНИШЕНКО; ПЕРЕДНЄ СЛОВО М. ЖУЛИНСЬКОГО;
ВСТУПНА СТАТТЯ Я. МЕЛЬНИК. – 622 с.
В Україні існує єдина особиста бібліотека такого обширу і рівня.
Це бібліотека Івана Франка, яка нині зберігається в Інституті літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Багаторічна праця цілого колективу упо-
рядників, наукового й художньо-технічного редактора, фотографа й версталь-
ника увінчалася виданням, гідним бути описом цієї бібліотеки: з’явився
перший том опису із запланованих чотирьох.
Перед тим, як аналізувати рецензоване видання, звернімося до пробле-
ми збереження особистих бібліотек. І тут – найпарадоксальніше. Ті, хто мав
би дбати про примноження бібліотечних ресурсів країни, у першу чергу
найбагатші бібліотеки нашої країни, на жаль, надто неохоче у своїх фондах
формують колекції особистих бібліотек. Наявні у Національній бібліотеці
України ім. В. І. Вернадського та Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефа-
ника книжкові збірки (далеко не повні!) Михайла Возняка, Ієремії Айзен-
штока, Павла Попова та ще кількох інших (мова про ті колекції, які сформу-
валися за совєтської доби й у наш час) – це, по суті, ніщо в порівнянні з тим,
скільки було втрачено, скільки можна було зберегти і скільки ще можна
буде врятувати, якщо на те будуть розуміння, бажання і тверда воля керів-
ництва цих та інших національних і спеціалізованих відомчих бібліотек.
Трохи історії. Чого тільки була варта бібліотека постаті, співмірної з
Іваном Франком, – Михайла Грушевського! Сумна доля цієї бібліотеки – це
метафора всієї нашої науки й культури, пошматованої, фрагментованої, роз-
стріляної та попаленої. Вона тричі гинула. Згоріла 1918 р. під прицільним
гарматним обстрілом большевиків. Частину бібліотеки, яка зберігалася на
львівській віллі Грушевського, під час Другої світової війни було звезено до
приміщення НТШ, а по війні розпорошено разом з усіма збірками НТШ –
розчинено у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника та по-
ховано в дублетних запасниках. Відтак її розтягли, розікрали, списали, ви-
кинули на букіністичний ринок. Така ж доля спіткала й ту бібліотеку, яку
Грушевський зібрав у Києві у 1920-ті рр. Після утворення в Києві музею
657
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
Михайла Грушевського уламки цієї колись величезної бібліотеки вряди-годи
потрапляють туди від добродіїв-меценатів, які своїм коштом купують і пе-
редають книжки до музею. Відбувається спроба реконструкції назавжди втра-
ченої бібліотеки...
Реконструкція особистих бібліотек визначних діячів національної куль-
тури – це те, що нам нині залишається робити замість того, аби своєчасно
дбати про збереження цих бібліотек, а відтак – примноження нашого духов-
но-інтелектуального скарбу. Існують, утім, ще меморіальні бібліотеки при
музеях Михайла Коцюбинського, Максима Рильського, Павла Тичини, Гри-
горія Кочура, при Архіві-музеї літератури і мистецтва, в Інституті літерату-
ри тощо, проте таких прикладів небагато. Трапляються й щасливі винятки
новітніх надходжень. Так, до бібліотеки Національного університету “Киє-
во-Могилянська академія” надійшла вся книжкова збірка Омеляна Пріцака
(її опис можна знайти в Інтернеті), до Парламентської бібліотеки – книгозбір-
ня Степана Сірополка, до Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернад-
ського поетапно надходить бібліотека Івана Микитенка, до Львівської нау-
кової бібліотеки ім. В. Стефаника як окрема колекція увійшли бібліотечні й
мистецькі збірки її меценатів Маріяна та Іванни Коців, а нещодавно – залиш-
ки бібліотеки Марка Антоновича з Канади (завдяки дирекції Канадського
Інституту українських студій – Зенонові Когуту і Богданові Кліду). Свою
величезну книгозбірню країні заповів Ярослав Дашкевич.
Зовсім інакше стоїть справа зі збереженням та вивченням особистих
бібліотек у сусідніх країнах. Так, дослідниця з Росії пише: “За более чем
столетнюю историю изучения личных библиотек в России накоплен значи-
тельный массив разнообразных и оригинальных исследований”1 . У Польщі,
наприклад, попри велику кількість праць із книгознавства, існує й фунда-
ментальне видання “Słownik pracowników książki polskiej” (Łódź, 1972) з
двома додатками “Supliment І” і “Supliment ІІ”, де ретельно зібрано інфор-
мацію про польських власників книгозбірень. У нас, на жаль, навпаки. Лише
окремі спорадичні дослідження-реконструкції та описи: про музей Павла
Потоцького2, дарчі написи з бібліотечних колекцій Івана Микитенка3, Анто-
на Петрушевича4, Григорія Данилевського5, опис бібліотеки Філарета Ко-
1 Ильина О. Н. О некоторых подходах к реконструкции личных библиотек // Книж-
ное дело в России в ХІХ – начале ХХ века. – СПб., 2006. – Вып. 13. – С. 70.
2 Білокінь С. Музей України (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. –
К., 2006. – 476 с.
3 Дарчі написи в бібліотеці Івана Микитенка: Каталог / Укладач і автор вступ.
нарису О. Микитенко; передм. С. Білоконя. – К., 2007. – 207 с.
4 Колосовська О. Автографи на книгах бібліотеки А. С. Петрушевича // Записки
Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 39–72.
5 Шоломова С. Б. Автографи письменників у книжковому зібранні Г. П. Дани-
левського // Зб. наук. статей / Харківська держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка. – Харків,
2000. – Вип. 3. – С. 72–90.
658
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
лесси6. Цей перелік можна продовжити, але він буде не надто довгим. Отже,
в українському суспільстві ще немає достатнього розуміння того, що осо-
бисті бібліотеки акумулюють не лише знання, вони є невід’ємними частина-
ми духовного розвитку нації, її шляхетним обличчям. Відтак немає і достат-
нього матеріалу, на основі якого можуть з’являтися такі фундаментальні
видання, як рецензоване.
На щастя, доля інших книгозбірень оминула бібліотеку Івана Франка.
Як цілість, вона збереглася до наших днів, дивуючи величезним розмаїттям
українських і європейських видань, стародруків і рукописних книг, які
відображали по-ренесансному широкі зацікавлення її власника. За підра-
хунками Ярослави Мельник, бібліотека в різний час, у тому числі й за життя
Франка, зазнала кількісно невеликих втрат – пропало 300 книжок. Востаннє
два видання вкрадено, коли вона перебувала на тимчасовому зберіганні в
Центральній науковій бібліотеці АН УРСР, тобто у 1972–1980 рр.
Бібліографічний опис Франкової книгозбірні здійснено взірцево. Його
структуру визначено за топографічним принципом. Сам Франко пронуме-
рував томи своєї бібліотеки, розташувавши їх послідовно у книжкових ша-
фах. Так вони подані й в опису. Уся бібліотека станом на серпень 1944 р.
налічувала 7920 томів, зокрема 410 стародруків (відповідно до опису, який
тоді здійснила Марія Деркач). Насправді кількість книжок була набагато
більшою і сягала 12 тисяч, оскільки значну кількість видань Франко об’єд-
нав у конволюти. У першому томі “Бібліотеки Івана Франка” описано 1200
томів. Це – 2373 назви видань, з яких 110 у бібліотеці нині відсутні (інфор-
мацію про них узято з каталогу “Спис книжок бібліотеки І. Ф[ранка] після
томів”, який уклав сам письменник, довівши його до 1982 тому). Проте
кількість описаних примірників є ще більшою, бо каталогізовано кожний
номер газети, журналу (деякі числа, після зіставлення наявних примірників
зі “Списом…”, виявилися також відсутні) і тому багатотомних видань, які
входять до конволютів.
Описуючи Франкову книгозбірню, упорядники нотували: дані про опра-
ву (власницька Франка чи іншої особи, видавнича; текст наклейок; стан збе-
реження тощо); зміст конволюту, складений Франком власноруч (розміще-
ний найчастіше на нижньому форзаці); тексти печаток, штампів, різноманіт-
них наклейок, графізми; дарчі написи, власницькі підписи та інші записи на
форзацах, титулі, шмуцтитулі (їх відтворено повністю з дотриманням мови
оригіналу); помітки, підкреслення, відкреслення, закреслення, виправлен-
ня, які атрибутовано як такі, що належать перу Франка; помітки та записи
інших осіб (переважно невстановлених).
Дуже важливо, що в бібліографічному описі було обрано дипломатич-
ний принцип передачі текстів: мову не редагували, правопис відтворили
6 Книгозбірня Філарета Колесси: Каталог / Упор. Оксана Мельник-Гнатишин. –
Львів, 1995. – 118 с.
659
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
буквально. Опис зроблено з великою точністю. Ось зразки бібліографічних
записів:
Гоголь, Микола. Мертвû душ¦ або Вандрôвки Чичикова: Поема / Ми-
колая В. Гоголя. – Львôв: Накладомъ редакціи “Д¦ла”; Зъ друкарн¦ Товари-
ства имени Шевченка, пôд зарядомъ К. Беднарского, 1882. – 274, [6] с.,
1 арк. портр.
У тексті записи, підкреслення, відкреслення, виправлення олівцем.
Блок пошкоджено.
Herzen, Aleksandr. Nouvelle phase de la littérature russe / Par A. Herzen
(Iskander). – Bruxelles et Gand: C. Muquardt, Libraire-Édituer, 1864. – 81, [1] p.
На шмуцтит. дарчий напис “Ярославу Домбровско[му] въ знакъ искрен-
наго соч[ув]ствія отъ Алекс. Герце[на]. 25 Авг. 1865. Женева” чорнилом.
Шмуцтит. пошкоджено; окремі арк. поплямовані.
Перший компонент у запису (його виділено півжирним шрифтом) відпо-
відно до нинішніх бібліографічних норм – редакторський. Тут подаються
справжні ім’я та прізвище автора сучасним правописом. Отже, цей компо-
нент прописано внаслідок попередньо проведеної дослідницької праці. Упо-
рядники ретельно розкривають псевдоніми, криптоніми, аноніми (які пода-
ють на своєму місці). Саме тут найчастіше трапляються фактографічні по-
хибки і певна непослідовність у встановленні авторства, зокрема переклад-
них праць. Так, коли у квадратних дужках вказано автора анонімного пере-
кладу повісті Чарлза Діккенса “Новорôчны дзвонû” – Іван Белей (позиція
№ 714/2), то автора вищезазначеного перекладу “Мертвих душ” Гоголя, який
знаходиться в тому ж конволюті, що й повість Діккенса (№ 714), не вказано,
а це – Франко. Переклад “Книги пісень” Генріха Гайне (Львів, 1892) вико-
нали Леся Українка і Максим Славинський, проте останнє прізвище ні в
бібліографічному опису, ні в іменному покажчику не відзначено, натомість
фігурує його псевдонім Максим Стависький (№ 1000/5). Брошура “Отв¦тъ
«Бояну»-Стебельскому на «Письмо до Кулиша»: (Письмо къ редактору
«Правды»)”, що вийшла під псевдонімом Русинъ (Львів, 1867. – № 921/6),
належить не перу Куліша7. Не розкрито авторство анонімних брошур “Slovo
na slovo do Redaktora «Slova» і “Holos na Holos dlia Halyčyny” (обидві –
Чернівці, 1861. – № 1066, 1066/1, 409а/4). Їх написав Антін Кобилянський.
У додатку до першої брошури, до речі, вперше опубліковано декілька по-
езій Юрія Федьковича. Неназваними залишилися автори анонімних видань
“Д¦тоубійство, совершаемое русскимъ правительствомъ. Женщины процесса
московскихъ соціалистовъ” (Женева, 1877. – № 273/5) та “Podole, Wołyń i
Ukraina” (Львів, 1862. – № 1075/2). Це, відповідно, Михайло Драгоманов і
Стефан Бущинський. Не розкритим ні в опису, ні в покажчику імен зали-
шився і псевдонім Номис, під яким виступав Матвій Симонов (424/2, 425/
7 Див.: Федорук О. З приводу однієї дискусійної атрибуції // Слово і час. – 2009. –
№ 3. – С. 109.
660
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
2). Трапляється й така непослідовність: прізвище авторів, перекладачів чи
навіть видавців в опису може не зазначатися, а в покажчику вони таки при-
сутні (Михайло Обачний = Михайло Косач, А. Нечуй-вітер = Ганна Барві-
нок та ін.).
Ім’я та прізвище автора (редакторський компонент) подаються мовою
видань. Коли для російської ця засада витримана наскрізно, то для польської
та інших трапляються необумовлені винятки. Так, ім’я Омеляна Огоновсь-
кого подано як “Emil” (№ 1146), а Омеляна Коссака – як “Omelian” (1155/3).
У назвах періодичних видань, альманахів та збірників велика й мала
літера вживаються по-різному. Як видно, упорядники намагалися подавати
їх відповідно до букви оригіналу, однак допустилися похибок. Наприклад,
маємо “Киевская Старина” (№ 453), “Ватра: Літературный Збôрникъ” і тут-
таки: “Руска школа” замість “Руска Школа” (№ 1027), “Листок громади”
замість “Листок Громади” (№ 926/1) тощо.
Зрідка трапляються недогляди: треба Адольф Добрянський, а не, як
надруковано, Добранський (№ 316/6); Ісидор, а не Сидір Шараневич (с. 549),
адже – Ісидор Пасічниський (с. 545); Олександр, а не Александр Герцен (с.
382); Данило Танячкевич, а не Танячкевичь (№ 930/2); Stepan Smal-Stockij,
а не Smal Stockij (№ 1067), адже Bolesław Dunin-Rzuchowski (№ 1067/7);
“Шекспирові твори”, а не “Шекспірові твори” (№ 697/2) та ін. Взагалі, було
б не зайвим надрукувати на окремому аркуші перелік помічених помилок,
долучивши їх до ще не розповсюджених примірників.
Видання містить розгалужену систему покажчиків, через що користу-
ватися ним дуже зручно: “Покажчик імен”, “Покажчик назв видань”, “По-
кажчик місця видань”, “Хронологічний покажчик”, “Покажчик відсутніх
видань”, “Покажчик автографів творів І. Франка”, “Покажчик дарчих на-
писів”, “Покажчик провінієнцій”.
Науково-бібліографічний опис має передмову Миколи Жулинського
“Унікальний духовний скарб Івана Франка” і вступну статтю Ярослави Мель-
ник “Бібліотека Івана Франка”. Остання на широкому джерельному матеріалі
ґрунтовно висвітлює складний багаторічний процес формування Франкової
бібліотеки, процес, нероздільний з формуванням творчої особистості пись-
менника.
Франко був великим бібліофілом, він з любов’ю збирав книжки, береж-
но до них ставився, сам їх оправляв або віддавав палітурнику до оправи,
роблячи йому розмітки. З такою ж любов’ю складено й опис Франкової кни-
гозбірні та здійснено видання. Надзвичайно складну комп’ютерну верстку
книжки, що містить велику кількість ілюстрацій, на високому професійно-
му рівні виконала Тетяна Масленникова, а художньо-технічну редакцію з
повним знанням справи провела Майя Притикіна. Видавництво “Критика”,
яке спеціалізується на виданні наукової літератури, забезпечило якісний
кінцевий продукт у вигляді видання вишуканого, але строго академічного.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40934 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:41:24Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федорук, О. 2013-01-29T20:50:25Z 2013-01-29T20:50:25Z 2010 Бібліотека Івана Франка: Науковий опис / О. Федорук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 656-660. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40934 Рецензія на книгу: Бібліотека Івана Франка: Науковий опис: У 4 т. – К.: [Критика], 2010. – Т. 1 / Упорядники Г. Бурлака (наук. керівник), С. Захаркін, Р. Кисельов, З. Крапивка, Н. Лисенко, Т. Маслянчук, Л. Мірошниченко, Л. Чернишенко; Переднє слово М. Жулинського; Вступна стаття Я. Мельник. – 622 с. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Український археографічний щорічник Рецензії, огляди Бібліотека Івана Франка: Науковий опис Article published earlier |
| spellingShingle | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис Федорук, О. Рецензії, огляди |
| title | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис |
| title_full | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис |
| title_fullStr | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис |
| title_full_unstemmed | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис |
| title_short | Бібліотека Івана Франка: Науковий опис |
| title_sort | бібліотека івана франка: науковий опис |
| topic | Рецензії, огляди |
| topic_facet | Рецензії, огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40934 |
| work_keys_str_mv | AT fedoruko bíblíotekaívanafrankanaukoviiopis |