Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український археографічний щорічник
Дата:2010
Автор: Ковальчук, В.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40939
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА) / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 688-692. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859807836300640256
author Ковальчук, В.
author_facet Ковальчук, В.
citation_txt Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА) / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 688-692. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Український археографічний щорічник
first_indexed 2025-12-07T15:17:07Z
format Article
fulltext 688 MISCELLANEA ЗАГАДКОВІ “МАМАЙ” І “ЧУПРИНКО” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА) Відрадною тенденцією сьогодення є стрімка актуалізація епістолярної спадщини діячів українського визвольного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. Зацікавленого українською минувшиною вже не здивуєш тематикою і сюжетами листів Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Сергія Єфремова, Євгена Чикаленка, Ан- дрія Ніковського. Дещо повільніше просувається не менш актуальна і назріла спра- ва – уведення до наукового обігу ділових та приватних листів, які залишилися після фігурантів визвольної боротьби українського народу в 1940-х – 1950-х рр. – Степа- на Бандери, Миколи Лебедя, Андрія Мельника, Степана Ленкавського, Романа Шухевича, Миколи Козака, Степана Янишевського та інших. На наш погляд, при- чин такого “розбалансування” декілька. По-перше, досі ускладнено доступ до епісто- лярію діячів визвольного руху (він розпорошений, цілі пласти знаходяться за кор- доном, бракує системності в його вивченні). По-друге, до джерел недавніх, “свіжих”, які ще не “відлежалися” кількадесят років на архівних полицях, у окремих науко- вих колах специфічне ставлення. По-третє, декотрі з істориків, котрі нині застанови- лися над епістолярієм українських повстанців після вимушених студій марксизму- ленінізму в радянські часи, не можуть зарадити власній “внутрішній” цензурі, закри- ваючи очі на ті листи, що суперечать обраній ними ідеологічній концепції. Є і чет- верта причина (як на наш погляд, чи не найголовніша) – деякі новітні історики пра- цюють хаотично, “перестрибують” з одного на інший епістолярний комплекс, а відтак припускаються неточностей упродовж вивчення й актуалізації листування. Справжньою проблемою стає незнання псевдонімів членів Організації україн- ських націоналістів (далі – ОУН) і Української повстанської армії (далі – УПА), адже досі бракує спеціальних розвідок з проблеми. Підпільні псевда зробила пред- метом спеціальних студій хіба що вінницька дослідниця Наталія Павликівська1. У цій розвідці на конкретних прикладах продемонструємо, до чого може при- звести така необізнаність. Мова про незнання псевдоніма “Мамай” головного ко- мандира УПА Романа Шухевича, а також псевда “Чупринко”, яке певний час носив референт Служби безпеки (далі – СБ), а з грудня 1945-го – в. о. провідника і про- відник Організації Українських Націоналістів-бандерівців (далі – ОУН(б) або Органі- зація) на Волині та Поліссі Микола Козак. “Мамаїв” серед повстанських ватажків було щонайменше двоє. У 1944 р. так називали командира одного з куренів УПА–Південь Івана Сала (Салла)2. Через рік псевдо “Мамай” уже використовував головний командир повстанців Роман Шухе- вич3. Хоча останнього у 2007 р. ототожнювали з “козацьким” псевдонімом навіть 1 Павликівська Н. Словник псевдонімів ОУН–УПА. – Вінниця, 2007. – 440 с. 2 Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944–1945 / Ред. П. Сохань, П. Потічний та ін.; упор. О. Іщук, С. Кокін. – К.; Торонто, 2007. – С. 114–115, 123, 126, 874. – (Серія “Літопис УПА. Нова серія”. – Т. 9). 3 Усього нам відомо 35 псевдонімів Романа Шухевича: “Батько”, “Білий”, “Ва- силь”, “Гомін”, “Гриць”, “Дзвін”, “Жар”, “Кар”, “Лука”, “Мамай”, “Роман Лозовський”, 689 MISCELLANEA одіозні публіцисти (Олесь Бузина4, Анатолій Чайковський5), упорядники найсолідні- шої на сьогодні збірки документів і матеріалів про головного командира УПА, яка вийшла саме того року, – двотомника “Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940–1950)” – цього не зробили. Відтак листи, підпи- сані псевдонімом “Мамай”, а також спрямовані на його адресу, Сергій Кокін, Ната- лія Сердюк і Станіслав Сердюк до свого збірника не внесли. Більше того, вищезгадані упорядники помилково внесли до другого тому “Ро- ман Шухевич у документах…” лист Миколи Козака до “Далекого” від 18 липня 1946 р.6. Чому так сталося? Документ був завірений псевдонімом “Чупринко”, а упорядники подумали, що це “Чупринка”, тобто Шухевич. Відтак назву документа № 96 “Лист Р. Шухевича керівнику підпілля на Волині «Далекому»” у згаданому збірнику слід читати як “Лист М. Козака керівнику підпілля на Волині «Далеко- му»”7. Доказом нашої тези є зміст цього листа. Як може головний командир УПА Шухевич писати таке: “Навесні 1943 р. на наказ сл. п. провідника Охріма приїхали ми оба зі СУЗ і зістали приділені до праці на ПЗУЗ”8? А ось Козак з Янишевським дійсно перебували до весни 1943 р. у місцевості, яку оунівці зараховували до збірного поняття “СУЗ” (східноукраїнські землі) – на Вінниччині. Перший був активним учас- ником тамтешнього оунівського підпілля9, а другий – працівником поліції у Вінниці10. Таким чином, з дослідницького поля “випало” щонайменше 6 листів, написа- них “Мамаєм” упродовж жовтня 1945 – лютого 1946 рр. Найчастіше адресатом Ро- мана Шухевича-“Мамая” виступав Василь Кук, “захований” під псевдом “С-Вар”. Наразі ці джерела (на жаль, не оригінали, а копії) перебувають на зберіганні у фонді 65 Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ). На томі 52 справи С-9079, куди підшито переклади згаданих листів з української на росій- ську мову, стоїть штамп “розсекречено”. (До слова, на кожному з листів, оскільки це “трофеї” НКВС, будь-які грифи секретності були відсутні і раніше). Що нового можемо дізнатися з ділових листів Шухевича-“Мамая”? Насамперед, там описується, як після загибелі командира УПА–Північ і про- відника ОУН(б) на північно-західних українських землях (далі – ПЗУЗ) Дмитра Клячківського–“Клима Савура” почалися кадрові зміни на Волині. “Мамай” боліс- “С. Вар”, “Сова”, “Старий”, “Степан”, “Тарас Чупринка”, “Тур”, “Туча”, “Шуб”, “Шух”, “Чагар”, “Чернець”, “Чумак”, “Чупринка”, “Щука”, “171”, “205”, “277”, “315”, “401”, “558”, “777”, “808”, “1197”, “К-121/7-С”. 4 Бузина О. “День народження злочинця” на государственном уровне // Сегодня. – 2007. – 21 июля // http://kievskarus.ucoz.ru/publ/3-1-0-2 (24.09.2010). 5 Чайковський А. Роман Шухевич в українській історії // http://2000.net.ua/2000/ svoboda-slova/istorija/14560 (24.09.2010). 6 Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940–1950) / Ред. рада С. Богунов та ін.; упор. В. Сергійчук та ін. – К., 2007. – Т. 2. – С. 53–58. 7 Там само. – С. 53. 8 Там само. – С. 54. 9 Неопублікована третя частина (Листування підпілля ОУН(б) на Волині та Поліссі) майбутнього анотованого покажчика “Листування провідників ОУН і УПА”, виконана В. Ковальчуком, В. Огородником. 10 УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943–1945: Нові документи / Ред. рада П. Сохань та ін.; упор. В. Ковальчук, І. Марчук. – К.; Торонто, 2010. – С. 407. – (Серія “Літопис УПА. Нова серія”. – Т. 14). 690 MISCELLANEA но переживав утрати і так уже нечисленного провідного активу, критикував “бродін- ня” в Організації. Інша “наскрізна” тема – Шухевич у ролі творчого працівника. У листі за грудень 1945 р. він обговорює зі своїм адресатом зміст некрологів на вша- нування Дмитра Клячківського і знаного повстанського ідеолога Якова Бусола-“Га- лини”, окремі фрази, способи тиражування цих документів11. Командир активно підключався до підготовки пропагандистських видань УПА. Він обмінювався дум- ками з Василем Куком щодо брошури про радянський бюджет 1945 р., намагався заперечити постулати діалектики, порівнюючи працю “англійського вченого Джин- са” з “Діалектикою природи” Енгельса12. Разом з тим, у листах Шухевича чомусь не знайшлося місця справі Степана Янишевського-“Далекого”. Нагадаємо, що за незгоду з “очищенням” організацій- ного активу ОУН(б) на ПЗУЗ від радянської агентури (часто такі практики СБ справді себе не виправдовували) цю людину в листопаді 1945 р. виключили з проводу Північно-східного краю “Одеса”13 . Чашу терпіння “Далекого” переповнила звістка, мовляв, його заступник “Орист” є радянським агентом14 . У грудні 1945 р. Яни- шевський перейшов у опозицію до проводу ОУН(б) на ПЗУЗ і оголосив про пряме підпорядкування власного самочинно проголошеного проводу “Одеса” проводові ОУН(б) на УЗ (українських землях). Наскільки “справа «Далекого»” збурила волинське підпілля, що ще турбувало місцевих повстанців – можна було б дізнатися з епістолярної спадщини Миколи Козака15. Але вона практично не оприлюднена! На перешкоді стало незнання дослід- никами (у першу чергу – працівниками архіву СБУ, де ці листи зберігаються) того, що Козак довгий час “ховався” за псевдонімом “Чупринко”, дуже співзвучним зі псевдом Шухевича “Чупринка”. І це при тому, що Микола Козак у листі до Степана Янишевського-“Далекого” від 26 листопада 1946 р. з іронією роз’яснював відмінність між згаданими псевдонімами: “На закінчення свого листа хочу просити у Вас одне. Якщо у своїй «виховній» літературі в дальшому будете порушувати справу зради зрадника Смока, то прошу вживати назви «Смок», а не Чупринко, бо є ще друге в організації псевдо «Тарас Чупринка» – командир Головного військового осередку УПА, і я не хотів би, щоби хтось з членства чи з українського народу ототожнював Тара- са Чупринка – командира Головного військового осередку УПА, з Чупринко…”16. Фахівець радянських спецслужб Оверченко, укладаючи 21 лютого 1949 р. опис документів, вилучених під час чекістсько-військових операцій у 1948 – на початку 1949 рр., спершу також поплутав псевдоніми “Чупринко” і “Чупринка”. Так, спочатку під № 4 у його переліку проходив “грипс за подписью Чупринка от 27.07.1947 г.”, під № 5 – “грипс за подписью Чупринка от 14.05.1945 г.”, під № 6 – “список ото- сланных материалов за подписью Чупринка от 29.04.1946 г.”. Але потім до цього 11 ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С–9079. – Т. 52. – Арк. 27. 12 Там само. – Арк. 280–281. 13 Там само. – Ф. 2. – Оп. 56 (1953 р.). – Спр. 9. – Т. 1. – Арк. 92–93. 14 Там само. – Арк. 94. 15 Мав такі псевдоніми: “Вівчар”, “Кучма”, “Лука”, “Л”, “Очерет”, “Сергій Хорти- ця”, “С-к”, “Смок”, “Чор-енко”, “Чупринко”, “555”, “715”. 16 Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946: Документи і матеріали / Упор. О. Вовк, С. Кокін; ред. П. Сохань, П. Потічний та ін. – К.; Торонто, 2006. – С. 1162–1163. – (Серія “Літопис УПА. Нова серія”. – Т. 8). 691 MISCELLANEA саме переліку Оверченко (чи якийсь анонім?) уніс синім чорнилом корективи – ви- правив літеру “а” в кожному слові “Чупринка” на “о”. Вийшло так: під № 4 – “грипс за подписью Чупринко от 27.07.1947 г.”, під № 5 – “грипс за подписью Чупринко от 14.05.1945 г.”, під № 6 – “список отосланных материалов за подписью Чупринко от 29.04.1946 г.”17. Таким чином, поза дослідницьким полем опинилася ціла низка листів, наді- сланих Миколою Козаком-“Чупринком” у вересні 1944 – липні 1945 рр. до “колег” по оунівському підпіллю в Україні. Розглянемо їх детальніше. Зокрема, у документі від 27 вересня 1944 р. “Чупринко” (на той момент – ще референт СБ ОУН(б) на Волині та Поліссі) пише Янишевському, що спрямував “Корнія” на допомогу “Терешку” [Каранець М.] з метою створення розвідувально- інформаційного відділу СБ. Микола Козак також доручив адресатові підготувати три криївки (“нори”). Даний документ підписаний псевдонімом “Чупринко”18. Інше джерело, завірене словом “Чупринко” – лист до “друга провідника” [Ва- силь Кук?] від 14 травня 1945 р. Перш за все, у ньому пов’язано приїзд “Рудого” [колишній к-р групи УПА “Турів” Стельмащук Ю.] з “більшовиками” на Оржів- ський хутір на Рівненщині із загибеллю там 12 лютого 1945 р. “провідника” [читай – к-р УПА–Північ Дмитро Клячківський]. Також констатується вельми невтішне ста- новище мережі Організації на ПЗУЗ. Наводиться перелік втрат керівного активу, яких зазнало підпілля у січні–березні 1945 р.: “Клим Савур”, “Клим”, “Верба”, “Кри- лач”, “Медуна”, “Макар”, “Май”, “Поет”. Засуджується загравання з радянськими чинниками “Середи”-“Ящура”19. Підпис іншого листа до неназваного адресата, датований 14-м травня, нечіткий. Невтаємниченому не зрозуміло, чи це точно “Чупринко”. Але лист написаний почер- ком Козака. Він перелічив організаційні документи та пропагандистські листівки, які надійшли йому в першій половині 1945 р. Серед назв: “Нутро Клима Савура”, “Як загинув Мітла”, “Матеріали про Христю”, “Смерть Зависної”20. Треба зазначи- ти, що більшість з них досі не відома сучасним дослідникам ОУН і УПА. Докумен- ти вважаються втраченими. А в листі з підписом “Чупринко” до “друга провідника” від 27 липня 1945 р. згадується, яким чином “українська Мата Харі” – Людмила Фоя – стала членом оунівського підпілля. За даними автора, якось оунівська СБ запідозрила двох дівчат, котрі прибули зі східноукраїнських земель (Ніна Калуженко, Людмила Фоя) у співпраці з НКВС. Першу з них есбісти ліквідували, читаємо у листі, зате другу, яка приїхала на Волинь з Києва, перевербували і спрямували до столиці України на пошук зустрічі з керівником НКДБ УРСР, – резюмує Микола Козак21. Певна річ, актуалізація цього листа знадобилася б багатьом ученим. Наприклад – чудовому досліднику ОУН на Київщині Володимирові Іванченку, авторові найсвіжішої біогра- фічної розвідки про Фою22. 17 ГДА СБУ. – Ф. 2 (Упр. 2-Н). – Оп. 58: 1953 р. – Спр. 9. – Т. 1. – Арк. 154 (кон- верт). – Арк. 102. 18 Там само. – Оп. 65: 1953 р. – Спр. 8. – Арк. 90а (конверт). 19 Там само. – Оп. 58. – Спр. 9. – Т. 1. – Арк. 154 (конверт). – Арк. 4–5. 20 Там само. – Арк. 154 (конверт). – Арк. 40–41. 21 Там само. – Арк. 13–14. 22 Іванченко В. Квітка у червоному пеклі: життєвий шлях Людмили Фої. – Торон- то; Львів, 2009. 692 MISCELLANEA Також все ще чекають на залучення до наукового обігу листи з ГДА СБУ, заві- рені іншими псевдонімами Миколи Козака – “Вівчар”, “Кучма”, “Лука”, “Л”, “Оче- рет”, “Сергій Хортиця”, “С-к”, “Смок”, “Чор-енко”, “555”, “715”. За нашими підра- хунками, їх налічується щонайменше 20. Таким чином, хоч як це парадоксально звучить, незнання специфіки того чи іншого джерельного комплексу (у випадку з документами ОУН і УПА – псевдонімів авторів, криптонімів, шифрів) істотно загальмовує його розширення. У нашому випадку незнання псевда “Мамай”, а також нерозуміння різниці між співзвучними псевдонімами “Чупринко” і “Чупринка” призвело до того, що залишилося “у тіні” багато важливих ділових листів двох центральних суб’єктів українського визвольного руху середини ХХ ст. – головного командира УПА Романа Шухевича і референта СБ, провідника ОУН(б) на Волині та Поліссі Миколи Козака. Володимир Ковальчук (Київ) ДОКУМЕНТУВАННЯ ШЛЮБІВ В ОУН І УПА* Серед досі не актуалізованих джерел з історії Організації українських націо- налістів-бандерівців і Української повстанської армії трапляються й такі, що стосу- ються шлюбно-сімейних відносин повстанців. Щоб унормувати цю розладнану у воєнні та повоєнні роки ділянку свого життя, підпільники робили відчайдушні кро- ки, аж до підробки чи самочинного виготовлення необхідних документів. Однак, зважаючи на безправний статус підпільників у радянському (чи польському) суспільстві, а саме – перебування на нелегальному становищі, це вдавалося не всім. Ясна річ, що впевненіше почувався той, хто у перші роки відновлення радян- ської влади в Україні (1944–1947) зумів виробити необхідні документи і розпочати “нове життя” – під іншими іменем та прізвищем1. Інколи такі “народжені вдруге” навіть не те що не виїжджали за межі України, а й влаштовувалися на роботу до радянських установ (командир куреня УПА Степан Коваль-“Рубашенко”)2. Неодру- * Науково-популярний виклад цього матеріалу див.: Ковальчук В. Шлюб по-бан- дерівськи // Історична правда. – 2010. – 18 жовтня // Інтернет-адреса: http:// www.istpravda.com.ua/articles/4cbc39efd9edf/ (7.02.2010) 1 Так, Д. Куп’як, що в роки Другої світової війни очолював боївку СБ при Крайо- вому проводі ОУН(б) на Західноукраїнських землях, виїхав до Польщі за фальшивими документами на ім’я Бродзяка Владислава, а звідти у травні 1946 р. через ФРН дістався Канади. Член ОУН(б) “Олекса”, котрий співпрацював з провідником Турійського райо- ну на Волині, 1946 р. “з фальшивими документами” поїхав жити до Молдавії. (Коваль- чук В. Використання підроблених документів, печаток і військових нагород у діяль- ності структур ОУН і УПА (неопублікована стаття)). 2 У 1946 р. цей колишній командир куреня УПА “Котловина” роздобув собі у Зубкові Радехівського району посвідчення переселенця (якраз ішло переселення україн- ців з Польщі) на ім’я Литвина Дмитра Петровича і влаштувався регентом церковного хору в с. Долматів. У 1949–1954 рр., вже як повноправний громадянин УРСР, працював художнім керівником Івано-Франківського будинку культури. (Ковальчук В., Стеценко С. Степан Коваль (“Рубашенко”) – командир загону УПА “Котловина” на Волині // Військо- во-історичний альманах. – 2009. – № 1. – С. 41–47).
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-40939
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0011
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:17:07Z
publishDate 2010
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Ковальчук, В.
2013-01-29T21:02:40Z
2013-01-29T21:02:40Z
2010
Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА) / В. Ковальчук // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 688-692. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
XXXX-0011
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40939
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Український археографічний щорічник
Miscellanea
Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
Article
published earlier
spellingShingle Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
Ковальчук, В.
Miscellanea
title Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
title_full Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
title_fullStr Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
title_full_unstemmed Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
title_short Загадкові “Мамай” і “Чупринко” (як незнання псевдонімів Романа Шухевича і Миколи Козака завадило розширенню джерельної бази ОУН і УПА)
title_sort загадкові “мамай” і “чупринко” (як незнання псевдонімів романа шухевича і миколи козака завадило розширенню джерельної бази оун і упа)
topic Miscellanea
topic_facet Miscellanea
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/40939
work_keys_str_mv AT kovalʹčukv zagadkovímamaiíčuprinkoâkneznannâpsevdonímívromanašuhevičaímikolikozakazavadilorozširennûdžerelʹnoíbaziouníupa