Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті
To differentiate between the physiologic and genetic adaptations in the clone from an individual gametophyte cell of moss Pottia intermedia, the small explants of leaf plates were regenerated on the Knop-agar medium containing 0.5–1.7 μM HgCl2. The survival percentage was found to be 38.5–1.1%, res...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4094 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті / Р.Т. Ріпецький, Я.Д. Хоркавців, О.В. Лобачевська, Н.А. Кіт // Доп. НАН України. — 2008. — № 2. — С. 161-166. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859517586339790848 |
|---|---|
| author | Ріпецький, Р.Т. Хоркавців, Я.Д. Лобачевська, О.В. Кіт, Н.А. |
| author_facet | Ріпецький, Р.Т. Хоркавців, Я.Д. Лобачевська, О.В. Кіт, Н.А. |
| citation_txt | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті / Р.Т. Ріпецький, Я.Д. Хоркавців, О.В. Лобачевська, Н.А. Кіт // Доп. НАН України. — 2008. — № 2. — С. 161-166. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | To differentiate between the physiologic and genetic adaptations in the clone from an individual gametophyte cell of moss Pottia intermedia, the small explants of leaf plates were regenerated on the Knop-agar medium containing 0.5–1.7 μM HgCl2. The survival percentage was found
to be 38.5–1.1%, respectively, elevating with increase of the explant size in plants and recloned from a lower HgCl2 concentration to higher ones. As compared with the mutation rate, the high survival percentage can be regarded as a consequence of metal-induced permanent adaptive
epigenetic changes. The area of unilaminate leaflets of mosses recloned from the metal-containing medium on the control one is enlarged by 2.4–3.2 times, while the leaf cell area remains constant, indicating the increase of the cell division rate. The intensity of the luminescence of
nuclear DNA-acridine orange in plants adapted to mercury exhibited the pronounced tendency to increase, while a decrease of the DNA-AO luminescence of nuclei after the treatment with DNase 1 was more weakly expressed in plants survived on mercury than in control ones. The results suggest that the genetic adaptation in the moss clone can be caused by the amplification of certain DNA sites related to the mitotic activity.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:46:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 582.32:581.193
© 2008
Р.Т. Рiпецький, Я. Д. Хоркавцiв, О. В. Лобачевська, Н.А. Кiт
Адаптацiя клону моху Pottia intermedia до ртутi
(Представлено академiком НАН України Д. М. Гродзинським)
To differentiate between the physiologic and genetic adaptations in the clone from an individual
gametophyte cell of moss Pottia intermedia, the small explants of leaf plates were regenerated
on the Knop-agar medium containing 0.5–1.7 µM HgCl2. The survival percentage was found
to be 38.5–1.1%, respectively, elevating with increase of the explant size in plants and recloned
from a lower HgCl2 concentration to higher ones. As compared with the mutation rate, the
high survival percentage can be regarded as a consequence of metal-induced permanent adaptive
epigenetic changes. The area of unilaminate leaflets of mosses recloned from the metal-contai-
ning medium on the control one is enlarged by 2.4–3.2 times, while the leaf cell area remains
constant, indicating the increase of the cell division rate. The intensity of the luminescence of
nuclear DNA-acridine orange in plants adapted to mercury exhibited the pronounced tendency
to increase, while a decrease of the DNA-AO luminescence of nuclei after the treatment with
DNase 1 was more weakly expressed in plants survived on mercury than in control ones. The
results suggest that the genetic adaptation in the moss clone can be caused by the amplification
of certain DNA sites related to the mitotic activity.
Останнiм часом дедалi бiльше дослiдникiв дотримуються думки, що генотипна адаптацiя
вiдбувається внаслiдок вiдбору не лише випадкових генних мутацiй, а й епiгенетичних змiн,
якi звичайно мають пристосувальний характер i виникають значно частiше, нiж мутацiї, та
з бiльшою або меншою стiйкiстю зберiгаються в клiтинних подiлах [1]. Такi змiни не стосу-
ються первинної послiдовностi нуклеотидiв ДНК, а пов’язанi переважно з метилюванням
ДНК та модифiкацiєю гiстонiв [2, 3]. Бiльшiсть дослiдникiв надають перевагу з’ясуван-
ню молекулярних механiзмiв епiгенетичних змiн, тодi як дослiдження їх ролi у генотипнiй
адаптацiї лише розпочинається.
Листянi мохи — зручна модель експериментального дослiдження епiгеномного успадку-
вання, тому що у цих рослин можна легко отримати клони з окремих клiтин. Клоном слiд
вважати дернинку моху, що утворилася з однiєї гаплоїдної мейоспори, а здатнiсть окремих
клiтин гаметофiта i спорофiта регенерувати протонемою дає можливiсть отримувати кло-
ни iз рiзно диференцiйованих клiтин. Оскiльки листостебловi пагони (гаметофори) мохiв
утворюються iз бокового вiдгалуження однiєї клiтини каулонеми, клоном слiд вважати [4]
i регенерант окремого гаметофора.
Щоб з’ясувати, як клон моху з однiєї клiтини адаптується до дiї iонiв ртутi — найтоксич-
нiшого для мохiв важкого металу, експлантати клону, максимально вирiвнянi морфологiчно
та фiзiологiчно, вирощували на живильному агаризованому середовищi з чимраз бiльши-
ми концентрацiями Hg2+. Моделюючи ситуацiю дистресу [5], коли доза стресового фактора
сягає порогу, поза яким рослина не може вже компенсувати його дiю, ми намагалися розрiз-
нити фенотипну, фiзiологiчну адаптацiю [6] вiд генотипної, що неминуче повинна б супро-
воджуватися вiдмиранням частини експлантатiв. Епiгенетичний характер змiн оцiнювали,
враховуючи частоту виживання експлантатiв на середовищi з ртуттю та аналiзуючи рiст
дернинок пiсля реклонування рослин, що вижили за дiї ртутi, на середовище з металом
i без металу.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №2 161
Згiдно iз сучасними даними [7, 8], стабiльнiсть змiн активностi генiв в умовах стресу
пов’язують iз змiнами в кiлькостi та якостi повторiв нуклеотидiв некодуючої ДНК. Остан-
ня зосереджена переважно в бiльш компактному хроматинi i функцiонує як медiатор мiж
стрес-фактором i експресiєю гена. Оскiльки активнi гени звичайно чутливiшi до дiї нукле-
ази, нiж неактивнi [9], ми аналiзували вплив ртутi на функцiональний стан ядерної ДНК
залежно вiд чутливостi до ДНКази I.
Методика дослiджень. У роботi використано клон, отриманий регенерацiєю одного
листка гаметофора iз стерильної культури моху Pottia intermedia (зразок № 85). На живиль-
ному середовищi листок моху регенерував протонемою, на якiй утворювалися гаметофори.
Завдяки перiодичнiй регенерацiї та пересадженню пiдтримували стерильну культуру клону
рiзного вiку — вiд протонеми до 1–2-мiсячних гаметофорiв.
Листки площею приблизно 0,05 мм2, з верхньої частини гаметофорiв одного вiку регене-
рували на Кноп-агарi з рiзним вмiстом HgCl2. До 10 мл розплавленого теплого Кноп-агару
вносили 10, 20 i 30 мкл розчину 0,55 мМ HgCl2, агар розливали у 6-см чашки Петрi та
отримували кiнцевi концентрацiї 0,5; 1,0 i 1,7 мкМ HgCl2. В одну чашку клали на регенера-
цiю 60–70 листкiв. Дослiд проводили у контрольованих умовах освiтлення — 2200–2500 лк,
температури — 20–25◦ i 16 год фотоперiодi. Через 5–7 дiб пiд бiнокулярним мiкроскопом
МБС-1 визначали вiдсоток експлантатiв, що вижили. На 30-ту добу дослiду пiд мiкроскопом
“Jenaval” вимiрювали висоту гаметофорiв, якi росли на середовищах з рiзною концентрацiєю
HgCl2, довжину i ширину одношарових листкiв та їх клiтин.
Для аналiзу ДНК використовували методику флуорохромування акридиновим оранже-
вим (АО) Р. Рiглера [10], а для обробки протонеми ДНКазою I — метод, описаний у роботi
Р. Блокленда [9]. Матерiалом для дослiдження була протонема, що росла на середовищi
без металу i на середовищi за наявностi 0,5 нМ та 0,5 мкМ HgCl2. Протонему фiксували
у ФОС (3,7% формальдегiд : 5% оцтова кислота : 50% спирт) протягом 20 хв при кiмнатнiй
температурi. Для обробки матерiалу ферментом ДНКазу I ( „Sigma”) розводили до робо-
чої 0,1 U концентрацiї трис- буфером (50 мМ трис-HCl, pH 8,0, 0,3 М сахароза, 5 мМ MgCl2,
1,5 мМ NaCl, 5 мM меркаптоетанол). Для припинення реакцiї протонему обробляли 50 мМ
розчином ЕГТА+ ЕДТА, pH 8,0, протягом 20 хв. Контролем була протонема, яку витриму-
вали в буферi без ДНКази I. Матерiал забарвлювали, витримуючи протягом 15 хв у 0,1 мМ
розчинi АО на фосфатному буферi, pH 5,9, i тричi по 15 хв вiдмивали фосфатним буфе-
ром. Пiсля вiдмивання препарати протонеми у фосфатному буферi монтували на предметнi
стекла i вимiрювали iнтенсивнiсть люмiнесценцiї ДНК · АО на мiкроскопi ЛЮМАМ.
Дослiди повторювали два–три рази, вираховуючи середнє значення кожного параметра
не менше нiж з 50 вимiрiв. Отриманi данi опрацьовували статистично.
Результати дослiдження та їх обговорення. Толерантнiсть експлантатiв потiї до
ртутi в наших дослiдах зростала зi збiльшенням їх розмiру. Так, невеликi iзольованi листки
потiї площею 0,05± 0,001 мм2 регенерували 1–3 протонемними столонами i давали початок
дернинкам, кiлькiсть яких зменшувалась з 97,7 ± 0,3% у контролi до 38,5 ± 1,5% за наяв-
ностi у середовищi ртутi в концентрацiї 0,5 мкМ (табл. 1, рис. 1), за вищих концентрацiй
ртутi — 1,0 i 1,7 мкМ, вiдсоток живих листкiв рiзко знижувався. Проте стебла гаметофорiв
з листками чи без листкiв та їх гомогенати регенерували i за дiї значно вищих концентра-
цiй — 2–2,5 мкМ HgCl2, але всi iзольованi листки за таких умов гинули. Вищу регенерацiйну
здатнiсть мала й протонема. Вiдсоток протонемних столонiв, що вижили за дiї найвищих
концентрацiй ртутi, був значно бiльший порiвняно з таким для листкiв (20% проти 3%). Оче-
видно, це пов’язано з тим, що клiтини фрагментiв протонеми пiд час регенерацiї швидко
162 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2008, №2
Рис. 1. Вживанiсть експлантатiв Pottia intermedia на середовищi без ртутi (1 ) i на середовищах з рiзною
концентрацiєю HgCl2: 2 — 0,5 мкМ; 3 — 1,0 мкМ; 4 — 1,7 мкМ
вiдновлюють рiст i подiли, тодi як регенерацiя протонемою стебел чи листкiв є результатом
досить тривалого процесу клiтинної дедиференцiацiї. Проте в усiх дослiдах встановлена
зворотна кореляцiя мiж регенерацiйною здатнiстю i концентрацiєю HgCl2 у середовищi.
Останнiм часом зазнає серйозного критичного перегляду класична концепцiя генетичної
однорiдностi клонiв. Iз вдосконаленням методiв оцiнки рiвень iнтраклональної мiнливостi
часто виявляється значно вищим, нiж вважалося ранiше [11]. Про її високий рiвень свiд-
чать спостереження за односпоровими дернинками мохiв [12] та дернинками, отриманими
внаслiдок регенерацiї окремих гаметофорiв моху. Пiд час вирощування регенерантiв гаме-
тофорiв Funaria hygrometrica iнтраклональна мiнливiсть дернинок пiдвищувалася на сере-
довищi з мiддю [4]. Показано, що в корiнцях проросткiв цибулi пiд впливом важких металiв
помiтно зростала частота хромосомних аберацiй [13].
Яким би, однак, широким не був дiапазон випадкової iнтраклональної мiнливостi реге-
нерантiв потiї, практично неможливо уявити, як це могло забезпечити такий високий рiвень
спрямованостi на виживання, що спостерiгався на середовищi з ртуттю (див. табл. 1). За-
лишається припустити, що толерантнiсть до ртутi зумовлена iндукцiєю пристосувальних
епiгенетичних змiн. Нашi спостереження не дають пiдстав стверджувати, що епiгенетичнi
змiни мали характер епiмутацiй, проте свiдчать про значну стiйкiсть та клiтинне успадкову-
вання iндукованих змiн. Дернинки потiї якимось чином “запам’ятали” на клiтинному рiвнi
подiї, якi дозволили їм вижити на середовищi з ртуттю, i виявилися толерантнiшими до ме-
талу, нiж контрольнi. Так, попереднє вирощування рослин на середовищi з 0,5 мкМ HgCl2
посилювало стiйкiсть наступного регенеративного поколiння до 1,0 мкМ i навiть 1,7 мкМ
HgCl2 (рис. 2).
Вiдзначимо, що пригнiчення росту протонеми на субстратi з ртуттю спостерiгалося лише
на початкових етапах регенерацiї, а надалi рiст дернинок був такий же, як на середовищi без
металу або навiть iнтенсивнiший (див. рис. 1). Характерно, що гаметофори дернинок, якi
вижили на середовищi з ртуттю, пiд час клонування на середовище без металу, формували
Таблиця 1. Регенерацiя листкiв Pottia intermedia на середовищi з HgCl2
Концентрацiя HgCl2, мкМ
Кiлькiсть листкiв, взятих
для регенерацiї
Кiлькiсть листкiв,
що прорегенерували, %
0 1183 97,7 ± 0,4
0,5 1091 38,5 ± 1,5
1,0 234 5,1 ± 1,4
1,7 279 1,1 ± 0,6
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №2 163
Рис. 2. Регенерацiйна здатнiсть листкiв Pottiа intermedia на середовищi з ртуттю: листки гаметофорiв, що
виросли в субстратi без ртутi (1 ) i за наявностi 0,5 мкМ HgCl2 (2 )
дернинки з гаметофорами, якi росли значно швидше, нiж тi, що утворилися i весь час росли
на контрольному середовищi. Так, пiслядiя 1,0 та 1,7 мкМ HgCl2 виявилася у збiльшеннi
довжини гаметофорiв у 1,5 раза i чiтко позначилася на розмiрах листкiв, довжина i ширина
яких зростала у 1,4 i 2,3 раза вiдповiдно (табл. 2).
Середня площа листкiв, що приблизно дорiвнює добутку довжини листка на ширину,
у рослин, якi клонували iз середовища з 1,0 i 1,7 мкМ HgCl2 на середовище без металу, була
вiдповiдно у 2,3 та 3,5 раза бiльшою, нiж у контролi. У той же час середня площа клiтин
листкiв в обох випадках iстотно не вiдрiзнялася вiд контролю. Це вказує на те, що приско-
рення росту пiд впливом ртутi пов’язане зi зростанням темпiв клiтинних подiлiв. Очевидно,
що стiйкi епiгенетичнi змiни, iндукованi ртуттю, стосувалися генiв, якi контролюють рiст,
передусiм iнтенсивнiсть клiтинних подiлiв. У зв’язку iз сказаним варто згадати, що в при-
родi моху Pottia lanceolata виявлено хромосомнi раси [14], а у печiночника Conocephalum
conicum — популяцiї [15], що вiдрiзнялися мiж собою лише за iнтенсивнiстю росту.
Деякi зовнiшнi фактори, нетиповi для середовища зростання рослин, iнодi спричиняють
полiплоїдизацiю геному. Вiдомо, однак, що пiд впливом рiзноманiтних стресорiв, у тому чис-
лi важких металiв, унаслiдок амплiфiкацiї та транспозицiй часто вiдбуваються iстотнi змiни
в кiлькостi та якостi нуклеотидних повторiв некодуючої ДНК. Остання зосереджується пе-
реважно в бiльш компактному хроматинi i функцiонує як медiатор мiж стрес-фактором
i експресiєю генiв. У дослiдах з F. hygrometrica при застосуваннi АТ- та GC-специфiчних
Таблиця 2. Пiслядiя (ПД) HgCl2 на розмiри гаметофорiв, листкiв i клiтин листкiв лабораторного клону
Pottia intermedia
Варiант дослiду,
ПД HgCl2
Довжина
гаметофорiв, мкм
Листки Клiтини
Довжина,
мкм
Ширина,
мкм
Довжина,
мкм
Ширина,
мкм
Контроль 957,5 ± 132,5 464,5 ± 11,5 72,6 ± 5,4 29,7± 1,5 14,6 ± 0,6
0,5 мкМ 1065,0 ± 97,7 507,5 ± 28,7 157,4 ± 5,5 24,5± 1,4 14,6 ± 0,3
1,0 мкМ 1502,5 ± 102,1 507,5 ± 34,3 154,2 ± 8,5 26,7± 1,5 15,8 ± 0,3
1,7 мкМ 1517,0 ± 91,3 648,3 ± 15,6 166,8 ± 6,0 27,7± 0,7 13,9 ± 0,2
164 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2008, №2
Рис. 3. Залежнiсть вмiсту ДНК (вiдн. од.) у клiтинах протонеми Pottia intermedia вiд наявностi у середовищi
HgCl2: 1 — протонема, не оброблена ДНКазою, 2 — пiсля дiї ДНКази I
флуорохромiв було встановлено, що свинець стимулює значне збiльшення кiлькостi та розмi-
рiв нуклеотидних повторiв ДНК, збагачених GC–основами. Такi дiлянки утворювали чiтко
вираженi конгломерати в тiй частинi хромосом, що прилягала до ядерця [7].
Вiдомо, що в експериментальних апоспоричних полiплоїдiв мохiв вiдповiдно до пiдви-
щення рiвня плоїдностi збiльшується розмiр клiтин листкiв. У наших дослiдах розмiри
клiтин листкiв гаметофорiв P. intermedia, що росли на середовищi з ртуттю та без неї, iсто-
тно не вiдрiзнялися (див. табл. 2). Таким чином, можливiсть полiплоїдизацiї пiд впливом
iонiв Hg2+ слiд вiдкинути. Тодi явно виражена тенденцiя до посилення iнтенсивностi лю-
мiнесценцiї ДНК · АО в ядрах протонеми P. intermedia, що росла на середовищi з металом
(рис. 3), може свiдчити на користь амплiфiкацiї окремих сайтiв ДНК.
Як можна бачити з рис. 3, послаблення iнтенсивностi зеленого свiчення ДНК ·АО пiсля
дiї ДНКази I у ядрах тих клiтин, що зазнали впливу ртутi, виражене менше, нiж у контролi.
Отже, активних, чутливiших до дiї нуклеази, генiв у контролi було порiвняно бiльше, нiж
у варiантi з металом. Цiлком iмовiрно, що це зумовлено згаданою вище металозалежною
iнтенсифiкацiєю клiтинних подiлiв. Є данi про те, що зв’язок мiж селективною амплiфiка-
цiєю в умовах стресу й мiтотичною активнiстю дiйсно iснує [8]. Змiни кiлькостi повторiв
нуклеотидiв ДНК в умовах стресу мають звичайно тимчасовий характер, оскiльки амплi-
фiкована пiд впливом стресора екстрахромосомна ДНК поступово елiмiнується з клiтин.
Iнодi, однак, амплiфiкованi нуклеотиднi послiдовностi можуть вставлятися в певнi сайти
хромосом i надалi реплiкуватися в геномi. У такому випадку ефект стрес-фактора може
бути тривалим [7, 8]. Iмовiрно, що саме таким чином зберiгався вплив ртутi пiд час кло-
нування потiї.
1. Jablonka E., Lamb M. J. Epigenetic inheritance in evolution // J. Evol. Biol. – 1998. – 11. – P. 159–183.
2. Turner B.M. Histon acetylation as an epigenetic determination of long-term transcriptional competence //
Cell Mol. Life Sci. – 1998. – 54. – P. 21–31.
3. Bird A. DNA methylation patterns and epigenetic memory // Genes a. development. – 2002. – 16. –
P. 6–21.
4. Shaw A. J. Intrackonal variation in morphology, growth rate, and copper tolerance in the moss, Funaria
hygrometrica // Evolution. – 1990. – 44, No 2. – P. 441–447.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2008, №2 165
5. Кордюм Е.Л., Сытник К.М. Концепция стресса // Клеточные механизмы адаптации растений. –
Киев: Наук. думка, 2003. – С. 11–20.
6. Shaw A. J. Adaptation to metals in widespread and endemic plants // Environ. Health Perspect. – 1994. –
12. – P. 105–108.
7. Bassi P. The effect of environmental stress on repetitive DNA behavior in plants // Plant Response to
Environmental Stresses / Ed. H.R. Lerner. – New York: Marcel Dekker, 1999. – P. 161–170.
8. Imhoft A., Bonaldi T. “Chromatomics” the analysis of the chromatome // Mol. Biosyst. – 2005. – 1. –
P. 112–116.
9. Blokland R. van, Lohuis M. ten, Meyer P. Condensation of chromatin in transcription regions of an inacti-
vated plant transgene: evidence for an active role of transcription in gene silencing // Mol. and Gen.
Genet. – 1997. – 257. – P. 1–13.
10. Зеленин А.В. Люминесцентная цитохимия нуклеиновых кислот. – Москва: Наука, 1967. – 136 с.
11. Lushai G., Loxdale H. The biological improbability of a clone // Genet. Res. – 2002. – 79. – P. 1–9.
12. Лазаренко А.С. Динамика количественной изменчивости спорофита Desmatodon randii (Kenn.) Lazar.
в естественной популяции и в односпоровых культурах // Бюл. Моск. о-ва испыт. природы. Отд.
биол. – 1963. – 68, № 6. – С. 133–148.
13. Довгалюк А. I. Порiвняння цитогенетичної та антимiкротрубочкової активностi фiтотоксичних мета-
лiв: Автореф. дис. . . . канд. бiол. наук. – Київ, 2004. – 24 с.
14. Рипецкий Р.Т., Данилив И.С., Лесняк Е.Н. О генетической дивергенции морфологически неразли-
чимых цитотипов мха Pottia lanceolata // Цитология и генетика. – 1983. – 6. – С. 49–55.
15. Szweykowski J. Species problems and taxonomic methods in bryophytes // New Manual of Bryology / Ed.
R.M. Schuster. – Nichinan, 1984. – Vol. 2. – P. 1130–1171.
Надiйшло до редакцiї 23.05.2007Iнститут екологiї Карпат
НАН України, Львiв
УДК 594.124:591.134(262.5)
© 2008
С.А. Щербань, О. Ю. Вялова
Половые и фенотипические особенности содержания
РНК в гонадах черноморских мидий
(Представлено членом-корреспондентом НАН Украины Г.Е. Шульманом)
Data on the total RNA contents of gonads of males and females of mussels Mytilus galloprovin-
cialis at different stages of maturity are presented. Gonads are characterized by various synthesis
activities depending on the stage of maturity. The RNA contents increase during maturing,
and their values are maximum at the spawning period. No reliable differences between male
and female investigated parameters are noted (P > 0.05). Phene groups of mussels with typical
colour shell (black, black-brown, brown) and albino-mussels (no pigmentation of shell, mantle,
foot) are first investigated. Brown and albino mollusсs have maximum contents of nucleic acids
and levels of protein synthesis.
В вопросах структурно-функционального разнообразия популяций гидробионтов немало-
важную роль играет изучение половых особенностей белкового синтеза генеративной тка-
ни, а также особенностей, связанных с принадлежностью к определенным фенотипическим
166 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2008, №2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-4094 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1025-6415 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:46:30Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ріпецький, Р.Т. Хоркавців, Я.Д. Лобачевська, О.В. Кіт, Н.А. 2009-07-15T11:50:29Z 2009-07-15T11:50:29Z 2008 Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті / Р.Т. Ріпецький, Я.Д. Хоркавців, О.В. Лобачевська, Н.А. Кіт // Доп. НАН України. — 2008. — № 2. — С. 161-166. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4094 582.32:581.193 To differentiate between the physiologic and genetic adaptations in the clone from an individual gametophyte cell of moss Pottia intermedia, the small explants of leaf plates were regenerated on the Knop-agar medium containing 0.5–1.7 μM HgCl2. The survival percentage was found to be 38.5–1.1%, respectively, elevating with increase of the explant size in plants and recloned from a lower HgCl2 concentration to higher ones. As compared with the mutation rate, the high survival percentage can be regarded as a consequence of metal-induced permanent adaptive epigenetic changes. The area of unilaminate leaflets of mosses recloned from the metal-containing medium on the control one is enlarged by 2.4–3.2 times, while the leaf cell area remains constant, indicating the increase of the cell division rate. The intensity of the luminescence of nuclear DNA-acridine orange in plants adapted to mercury exhibited the pronounced tendency to increase, while a decrease of the DNA-AO luminescence of nuclei after the treatment with DNase 1 was more weakly expressed in plants survived on mercury than in control ones. The results suggest that the genetic adaptation in the moss clone can be caused by the amplification of certain DNA sites related to the mitotic activity. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Біологія Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті Article published earlier |
| spellingShingle | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті Ріпецький, Р.Т. Хоркавців, Я.Д. Лобачевська, О.В. Кіт, Н.А. Біологія |
| title | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті |
| title_full | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті |
| title_fullStr | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті |
| title_full_unstemmed | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті |
| title_short | Адаптація клону моху Pottia intermedia до ртуті |
| title_sort | адаптація клону моху pottia intermedia до ртуті |
| topic | Біологія |
| topic_facet | Біологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/4094 |
| work_keys_str_mv | AT rípecʹkiirt adaptacíâklonumohupottiaintermediadortutí AT horkavcívâd adaptacíâklonumohupottiaintermediadortutí AT lobačevsʹkaov adaptacíâklonumohupottiaintermediadortutí AT kítna adaptacíâklonumohupottiaintermediadortutí |